Сповідальний наратив у прозі М. Коцюбинського

Наступне оповідання, що заслуговує не менше уваги - “Невідомий”. На відміну від інших оповідань та новел автора (наприклад, “Intermezzo” або “На камені”),де зображується село або місцевість без особливих просторових обмежень, тут є цікавою концепція простору: замкнутий, окреслений кордон - тюремна камера.Замкнувши героя в чотири стіни, письменник вдається до майже ,,мікроскопічного” дослідження його душевних порухів [10, с. 289].

Зробивши героєм твору терориста, письменник прагнув розкрити саме моральний бік справи, оту самовідданість революціонера, який, помиляючись у виборі засобів боротьби, був непохитний у любові до народу і ненависті до його ворогів. Поштовхом до написання твору послужив замах на чернігівського губернатора Хвостова, зроблений на початку 1906 року. Між іншим, імені й прізвища терориста встановити не вдалося, в усіх жандармських і судових справах він значиться як «невідомий».

Етюд побудовано у формі відтворення потоку свідомості засудженого на страту. Оповідь веде гомодієтичний наротор. На перший погляд, це хаотичне переплетення спогадів, вражень, думок, але психологічно воно цілком обгрунтоване. Адже герой надто схвильований, щоб спокійно і послідовно згадувати події свого життя. Звідси -- фрагментарність розповіді, уривчастість фрази, емоційна наснаженість мови.

Замкнений у товщу сірих холодних стін, відгороджений від життя тюремними мурами, приречений на смерть революціонер не думає про передчасний кінець, не хоче слухати сіру і вогку тюремну тишу. Перед його очима пливе бурхлива річка життя, спогади, які він хотів би вилити на папір: “як мені хочеться взяти перо, обмокнути його у блакить неба, в шумливі води, в кров свого серця і все списати, востаннє списати, що бачив, що почував. Клапоть паперу, тільки клапоть паперу… Гей, ви, тюремники! Не можна? Що? Людині, що має вмерти? Ха-ха!.. Ну, що ж! Може, се й краще. Буду лежати і буду низати, немов намисто, разки моїх думок, без слів, без чорнила і без паперу” [22, 257].

Позбавлений пера і паперу юнак виливає все бачене й пережите разками думок, згадує товаришів, матір: “Всі були такі поважні, такі бліді й рішучі, коли питали, хто візьме на себе? «Я». То з моїх грудей пекучим льодом вирвалось «я». І зразу встала стіна між мною й товаришами, між мною й життям. Цокнув замок, і в серці замкнулась рішучість. Обійми і поцілунки, а за кілька годин я уже їхав, той «невідомий», що… і т. д. Я був без імені, роду й без племені, і тільки товариша мого кожен міг би впізнати” [22, 256], “Мамо!.. Тс… тихо… я невідомий… Ха-ха! Чи ж хто почує той голос, що кричить в серці, глибоко в серці?.. Чи буде хто знати, що ти моя мама, а я твій син? Мамо, не плач… Твій син піде на смерть з піднятим чолом і з чистим серцем” [22, 261]. Як бачимо, тут виразний прояв має хронотоп сповідальної прози, а саме його оберненість у минуле та майбутнє.

Поступово герой усвідомлює, що ніколи раніше не помічав, наскільки прекрасним є життя, а особливо - дрібниці, на які ніколи не звертаєш уваги у буденному плині днів: “…Ніколи перше не думав, що світ такий гарний, що клапоть неба, дерево, сміх, голос людини -- приносять глибоку радість і, як повітря, потрібні людям. Як той багач збіднілий, що підіймає з землі і цілує окраєць хліба, колись кинутий псам. Сяють матові шибки в крамницях, неначе перли, й стоїть над містом сріблястий німб, як над святим. Святий, бо мученик”[22, 261].

Особливо часто думки про нього-- ненависного всім, з гнітючим восковим профілем і білою бородою, якого мусила знайти і якого знайшла невблаганна помста героя.

ВИСНОВКИ

Михайло Коцюбинський у своїй малій прозі не лише залучає реципієнта як імпліцитного адресата твору до діалогу та співтворчості. Відбувається, образно кажучи, взаємосповідь між письменником і читачем, що реалізується у наративі, результатом якої стає катарсис -- естетичне потрясіння, активізація внутрішніх порухів душі, що веде до усвідомлення відновленого зв'язку людини з довкіллям і тотожності художньої творчості з релігією.

Як справжній майстер, Михайло Михайлович Коцюбинський завжди цікавий і актуальний. Як класик національної літератури він достеменно не пізнаний, що відкриває перспективи все нових прочитань і перечитувань його творів. Правда, історики літератури не зуміли належно оцінити його неповторну і вартісну прозу. Через те вона не догріта увагою в сучасному літературознавчому дискурсі. Особливо бракує зосереджених на житті і творчості Коцюбинського ґрунтовних контекстно-порівняльних студій, екстраполювання його слова на різні культурні контексти, сприйняття його у світлі тогочасних розмаїтих інтелектуальних теорій.

Вина літературознавців і в тому, що нині Коцюбинського мало читають, а його твори, попри визнання їх новаторської вартості, близькості до модерних тенденцій у європейській літературі, несправедливо рідко трапляються в масовому культурному обігу. У наукових працях іноді наштовхуємося на невмотивовані чи застарілі оцінні судження про його творчий доробок. Тому завданням сучасних студій є подолання інерції дослідницьких підходів до феномена Михайла Коцюбинського, віддавши належне численним працям попередників і напрацьованому ними багатому досвіду.

Коцюбинський зумів створити стиль, який став першорядним здобутком новітньої української прози, відкрив обшири для творчих пошуків наступних поколінь письменників і дослідників літератури. Безсумнівним є його провідне місце в каноні новочасної української словесності. Через те відкриті ним художні світи завжди вабили і вабитимуть українського читача.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Августин Св. Сповідь. - К.: Основи, 1999. - 319 с. 2. Афанасий (Евтич), епископ. Покаяние, исповедь и пост: их значение для православного христианина [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.portal-slovo.ru/rus/theology/6245/9270/

2. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. - М.: Худож. лит., 1975. - 504 с.

3. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - М.: Искусство, 1986. - 445 с.

4. Бехта І. А. Дискурс наратора в англомовній прозі : [монографія] / Іван Бехта. - Київ : Грамота, 2004. - 304 с.

5. Білоус П. В. Теорія літератури: навч. посіб. / П. В. Білоус. - К. : Академвидав, 2013. - 328 с.

6. Брокмейер І., Харрі Р. Наратив: проблеми та обіцянки однієї альтернативної парадигми / / Питання філософії. - 2000. - № 3.

7. Волкова Е.И. Сюжет о спасении в русской, английской и американской

8. Денисюк І. Невичерпність атома. - Львів: ЛНУ, 2001. - 317 с.

9. Достоевский Ф.М. Полн. собр. соч: В 30 т. - Л.: Наука, 1972-1990. 7.

доступу: http://www.ffl.msu.ru/ru/personalpages/volkova/5/

10. Єфремов С. О. Михайло Коцюбинський / Сергій Олександрович Єфремов // Єфремов С. О. Вибране. Статті. Наукові розвідки. Монографії / Упоряд., передм. та прим. Е. Соловей. - К. : Наукова думка, 2002. - С. 214-310.

11. Женетт Ж. Фигуры: В 2 томах. - Т. 2. - М.: Изд-во им. Сабашниковых, 1998. - 472 с.

12. Жорняк Е.С. Наративна терапія: від дебатів до діалогу / / Журнал практичної психології та психоаналізу. - 2001. - № 4.

13. Зиновьев А.А. Исповедь отщепенца. Серия: Мой 20 век. М.: Вагриус, 2005.- 560с.

14. Золя Э. Исповедь Клода // Собр. соч. В 26 т. - М.: Худож. лит., 1960. - Т. 1. - С. 105-251.

15. Зубрицька М. Homo legens: читання як соціокультурний феномен - К. : Літопис, 2004. - 353 с.

16. Ибатуллина Г. Слово Покаянной исповеди и текстовое сознание [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ru.philosophy.kiev.ua/library/ misc/ibatul.html

17. Исупов К.Г. Исповедь: к определению термина // Метафизика исповеди. Пространство и время исповедального слова: Материалы межд. конференции. Санкт-Петербург, 26-27 мая 1997 г. - СПб.: С.-Петерб. отделение Ин-та человека РАН, 1997. - С. 7-9.

18. Карамзин Н.М. Моя исповедь // Избранные сочинения: В 2 т. - М., Л.: Худож. лит, 1964. - Т. 1. - С. 729-739.

19. Ковалев О. А. Нарративные стратегии в творчестве Ф. М. Достоевского: монография. - Барнаул: Изд-во Алт. ун-та, 2011. - 316 с.

20. Коваленко К. Типи нараторів і види нарації у прозових творах А. П. Чехова («Моє життя», «Розповідь невідомої людини») / Ксеня Коваленко // Філологічні науки. - № 10. - Полтава, 2012. - 111 с.

21. Коцюбинський Михайло. Зібрання творів у 7-ми томах. Том 1. Повісті та оповідання (1884 - 1897).Київ: Наукова Думка, 1973. - 424 с.

22. Коцюбинський Михайло. Зібрання творів у 7-ми томах. Том 2. Повісті та оповідання (1897 - 1908).Київ: Наукова Думка, 1974. - 382 с.

23. Криницын А.Б. Исповедь подпольного человека. К антропологии Ф.М. Достоевского. - М.: МАКС Пресс, 2001. - 372 с.

24. Легкий М. Форми художнього викладу в малій прозі І. Франка. - Львів: Львівське відділення Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, 1999. - 160 с.

25. Литературные манифесты романтиков. М., 1980.

26. Марко В. Як слово мовлене... (Розвиток форм викладу в сучасній українській прозі) // Проблема. Жанри. Майстерність. Вип. 8. - К: Рад. письменник, 1983. - С.129-145.

27. Мацевко-Бекерська Л. Типологія наратора: комунікативні аспекти художнього дискурсу / Лідія Мацевко-Бекерська // Науковий вісник Миколаївського державного університету у імені В. О. Сухомлинського : збірник наукових праць. - № 4.8. - Миколаїв : МНУ імені В. О. Сухомлинського, 2011. - 140 с.

28. Михайлова М.В. Молчание и слово (таинство покаяния и литературная исповедь) // Метафизика исповеди. Пространство и время исповедального слова: Материалы междунар. конференции. Санкт-Петербург, 26-27 мая 1997 г. - СПб.: С.-Петерб. отделение Ин-та человека РАН, 1997. - С. 9-14.

29. Наратор // Словник літературознавчих термінів. - Режим доступу: http://www.ukrlit.vn.ua/info/dict/5z6m0.html.

30. Оляндер А. Свобода і несвобода в оповіданні Лесі Українки "Жаль": способи зображення і вираження // Філологічні студії. - Луцьк, 2001. - №2. - С.39-43.

31. Руссо Ж.-Ж. Исповедь // Избранные сочинения: В 3 т. - М.: Гослитиздат, 1961. - Т. 3. - 728 с.

32. Сірук В. Г. Наративні структури в українській новелістиці 80-90-х років ХХ ст. (типологія та вну- трішньотекстові моделі) : автореф. дис. ... канд. філол. наук / Сірук В. Г. - Луцьк, 2003. - 20 с.

33. Теофан Затворник. Про покаяння, причастя святих Христових таїнств і виправлення життя. - Львів: Свічадо, 2006. - 200 с.

34. Ткачук О.М. Наратологічний словник. - Тернопіль: Астон,2002. -171с.

35. Тодоров Ц. Поняття літератури та інші есе. - К.: Вид. дім „Києво- Могилянська академія”, 2006. - 162 с.

36. Уваров М.С. Архитектоника исповедального слова. - СПб: Алетейя, 1998. - 245 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://anthropology.ru/ru/texts/ uvarov/arkh.html

37. Христианство: Энциклопедический словарь: В 3 т. / Редкол.: С.С. Аверинцев (гл. ред.) и др. - М.: Большая Российская энциклопедия, 1993-1995.

38. Шмид В. Нарратология / Вольф Шмид. - Москва : Языки славянской культуры, 2003. - 312 с.

ДОДАТОК

Михайло Коцюбинський у складі філоксерної комісії

Размещено на Allbest.ru