Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ - на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості

41

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ - на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості

Валерій Левченко, Галина Левченко

(м. Одеса)

Автори аналізують проблеми рецепції франкознавства в Одесі в період від кінця ХІХ до початку ХХІ століть в контексті з домінуючими ідеологіями політичних режимів, з усвідомленням історичного процесу як детермінованого взаємодією і взаємовпливом політичних режимів в історичному часі і просторі.

Ключові слова: Іван Франко, Одеса, франкознавство, франкіана, рецепції, політичні режими.

“Ми мусимо навчитися чути себе українцями - не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів”.

Іван Франко

Іван Якович Франко (1856-1916) - визначна постать вітчизняної й світової історії та культури - поет, прозаїк, драматург, вчений, етнограф, фольклорист, історик, філософ, соціолог, економіст, журналіст, перекладач, громадсько-політичний діяч. Він належить до когорти тих велетнів світової літератури, чиї твори відразу перекладалися на інші мови та збагатили українську і світову культури. Невичерпний внесок І. Франка в різні сфери інтелектуальної діяльності людства призвів до формування міждисциплінарної галузі наукового знання - франкознавства, яка займається всебічним вивченням його життєвого поступу та літературної спадщини, а на початку XXI ст. стала одним із потужних напрямів у вітчизняній науці, піднесеного зусиллями дослідників різних ділянок со - ціогуманітаристики та багатьох генерацій. Почавши формуватися одночасно з виходом у світ перших творів літератора, франкознавство й сьогодні зосереджено на вирішенні завдань - удосконалювати і збагачувати наукові уявлення щодо його творчості. Одним із сучасних способів їх рішення є рецептивний підхід до вивчення інтелектуальної спадщини літератора. На сучасному етапі одним з основних завдань франкознавства є вивчення питання наукової рецепції у вітчизняній та зарубіжній науці з урахуванням усіх особливостей сприйняття.

Одним з основних напрямів сучасного літературознавства та історії літератури є дослідження питань методології. Стан методологічної кризи, який характеризується відсутністю науково обґрунтованої і вивіреної типології в області наявної методологічної бази, актуалізує проблему створення методологічної парадигми, пов'язаної з вивченням особливостей рецепції творчості І. Франка у вітчизняному і зарубіжному літературознавстві та історії літератури. Науковий інтерес до даної теми обумовлений, по-перше, прагненням вітчизняних науковців виявити нові грані діяльності літератора; по-друге, необхідністю визначити особливості зарубіжних досліджень, які є складовою іншомовної (російськомовної, польськомовної, англомовної тощо) рецепції творчості українського класика з іншим контекстом сприйняття, аналізу і оцінювання творів, що корисно і повчально як доповнення і здебільшого є корекцією в деякій мірі упереджених інтерпретацій вітчизняних фахівців, як нагадування про сам масштаб інтелектуального таланта українського генія, творіння якого переживають його час, оскільки це не тільки відгук на злобу дня, а й формування певного коду філософії майбутніх українців; по - третє, рецепція його творчості у вітчизняному і зарубіжному літературознавстві на цей момент є настільки багата і різна в методологічному відношенні, що до теперішнього часу не піддавалася опису і систематизації, тому заслуговує на комплексне дослідження.

Тема даного дослідження обумовлена необхідністю систематизації різноманіття наукових підходів і окремих дослідницьких стратегій у вивченні рецепції І. Франка в різні періоди франкознавства в Одесі - “столиці” Південної України, яка за період від кінця XVIII до початку

ХХІ ст. впродовж 128 років (вересень 1789 - жовтень 1917) була російським містом, майже два з половиною роки (жовтень 1941 - квітень 1944) - румунським та майже 100 років (жовтень 1917 - до сьогодення, з невеликими перервами) - українським, на зміст якого впливала ідеологічна домінанта різних політичних режимів. Це дозволить повніше осмислити літературний, науковий, соціальний, екзистенціальний і політичний характери інтелектуальної діяльності І. Франка та сприяти збагаченню сучасного франкознавства методологічними новаціями. Вивчення особливостей сприйняття його інтелектуальної діяльності, крім виявлення нових фактів, має виняткове значення для визначення перспективи досліджування франкознавства в XXI ст.

Цікаві факти про Франка - це маловідомі всім історії з життя поета та вченого. Масштабність, вагу і значення в осмисленні безмежної спадщини I. Франка повніше проілюструє дослідження сукупності історичних, літературознавчих, мовознавчих, філософських та за іншими напрямами праць, присвячених висвітленню його життя і творчості в Одесі, що сформулюємо як одеську рецептивну франкіану.

У вітчизняному франкознавчому просторі інтелектуальна діяльність І. Франка має розмаїття багатоаспектних досліджень. До рецепції щодо осмислення ролі та місця його творчої спадщини в історії української та світової культури, дослідженню в них співвідношення історичного і вічного, буттєвого початку і вивчення літературної творчості зверталися критики і науковці різних фахів, світоглядних і естетичних орієнтацій. Складовою цих студій є одеська рецептивна франкіана, у числі основних методологічних підходів якої до вивчення творчого надбання І. Франка виділяються: біографічний підхід, порівняльно-історичні розвідки; вивчення світогляду, методу і стилю літератора-науковця; дослідження жанрової специфіки і поетики творів тощо. Наукових студій щодо зазначеної проблематики авторами не виявлено. У певній мірі своєрідним навігатором у дослідженні обраної теми став бібліографічний покажчик упорядкований знаним одеським краєзнавцем і франкознавцем Г. ЗленкомІван Франко в Одесі: Бібліографічний покажчик / Упорядник Г.Д. Зленко. - Одеса, 2001. - 118 с.

* Автори висловлюють подяку за допомогу в зборі матеріалу для написання даної студії співробітникам Державного архіву Одеської області - директору В. Левчуку, заступнику директора Л. Білоусовій, головному спеціалісту Відділу інформації О. Гейтан; співробітникам Наукової бібліотеки Одеського національного університету імені І.І. Мечникова - директору М. Подрєзовій, бібліотекарям Н. Бирні, Н. Купріяновій, О. Олар; співробітникам відділу краєзнавства "Одесика" Одеської національної наукової бібліотеки - завідуючій Л. Саєнко, головному бібліотекарю Т. Івановій, провідному бібліотекарю Л. Вукович та іншим колегам. . Джерельну базу дослідження склали матеріали архівів Києва і Одеси, фронтально переглянута значна кількість одеських газет за окремі роки та поодинокі статті. Тому акумулюючи майже весь масив одеської франкіани у період від кінця ХІХ до початку ХХІ ст. * розглянемо рецепції авторів праць крізь призму впливу ідеології політичних режимів існуючих у цей час в Одесі. Для досягнення поставленої мети визначаємо періодизацію, динаміку та особливості дослідницьких стратегій в одеській рецептивній франкіані вказаного історичного часу.

Поставлені завдання зумовлюють необхідність звернення до наукової літератури, присвяченої рецептивному та історико-функціональному підходам, що передбачає вивчення не просто їх функції самої по собі, а їх впливу на суспільну свідомість, в їх зв'язках з духовним життям людей в різні періоди часу, тобто вплив рецептивної наукової літератури на формування свідомості суспільства, розуміння та осмислення ними творчості І. Франка. З огляду на підвищений інтерес щодо осмислення проблеми рецептивних та історико-функціональних досліджень вважаємо за можливе привернути увагу до основних положень теорії перцепції (сприйняття) Див.: Українська психологічна термінологія: словник-довідник. За ред.М. - Л.А. Чепи. - К., 2010. - 302 с. , яка складає методологічну основу дослідження наукової рецепції інтелектуальної діяльності будь-якого науковця/митця та склала основу даної розвідки.

Одеська франкіана - цікава краєзнавча сторінка в історії краю. Проблеми історико-літературної рецепції франкознавчої спадщини у новітній час представляють особливий інтерес. Реконструкція рецептивної франкіани в Одесі дає можливість переконатись у величезному масиві наукової літератури присвяченої Великому Каменяру одеськими дослідниками. У ракурсі наукового осмислення рецепцій щодо постаті та творчості українського генія, видатного літератора, мислителя, громадського і політичного діяча представниками одеського інтелектуального простору, ми маємо на увазі їх внесок у розробку проблематики, за основу беремо не введення в науковий обіг нових джерел, не розробку сюжетів, з тих чи інших причин не досліджених попередниками і сучасниками, а зведення всіх існуючих точок зору в єдину концепцію. Головним посилом студії є не просто зафіксувати факт рецепції, а зрозуміти мотиви звернення до біографії та творчості літератора, побачити історичне значення цього українського феномена, якого як відомо, ототожнювали з ідеєю національного прогресу та знайти йому місце у філософії історії кожного окремого історичного періоду історії Одеси. Тому в даному випадку питання щодо одеської рецептивної франкіани лежить не в площині емпіричного дослідження, а в сфері філософії історії, яка, є універсальним інструментарієм для розуміння суті будь-якого аспекту загальної історії, її часу і простору, загального ходу розвитку.

Історична традиція вивчення інтелектуальної біографії І. Франка в Одесі відповідно існуючим у різні часи політичним режимам налічує п'ять умовних періодів, у деяких з них виділяємо окремі фази, що в цілому складає їх дванадцять: перший період - імперський (1) 1878 1896 рр.,

2) 1897-1907 рр.,

3) 1908-1917 рр.); другий період - національно-визвольний (4) 1917-1920 рр.); третій період - радянський (5) 1920-1929 рр.,

6) 1930-1941 рр.,

8) 1944-1955 рр.,

9) 1956-1971 рр.,

10) 1972-1985 рр.,

11) 1985-1991 рр.); четвертий період - румунсько-німецький (7) 19411944 рр.); п'ятий період - національно-суверенний (12) 1991 рік - до наших днів), кожен з яких характеризуються своєрідними ознаками, притаманними тільки йому рисами.

Одеська рецептивна франкіана веде свій відлік від 1878 р., який став нижньою хронологічною межею першої фази (1878-1896) імперського періоду (1878-1917), коли на шпальтах найпопулярнішої місцевої газети південного регіону Російської імперії - “Одесский вестник" - у статті “Письма из Австрии”Е.И. Б [орисов] Письма из Австрии // Одесский вестник. - 1878. - 17 лютого, 3 травня, 8 червня, 14 вересня.

* Про Є.І. Борисова див.: Погребенник Ф.П. Борисів Євген Іванович // Українська літературна енциклопедія. - К., 1988. - Т. 1. - С. 220. 1794. , що була розміщена у чотирьох номерах впродовж семи місяців журналіст Є. Борисов* опублікував повідомлення щодо постаті двадцятиоднорічного І. Франка, в яких подав оцінку його громадської та творчої діяльностіДетальніше див.: Зленко Г Д. Друг Ивана Франко // Вечерняя Одесса. - 1973. - 27 сентября; Зленко Г.Д. Перше знайомство // Чорноморська комуна. - Од., 1976. - 27 серпня та ін. , а саме згадував щодо політичного процесу галицьких соціалістів, які групувалися довкола видаваного І. Франком журналу “Друг”, що продовжував напрям журналу “Громадський друг” та звертав увагу на його нарис “Патріотичні мотиви”, повість “Борислав сміється”, “прекрасные психологические очерки” “Пропащий чоловік" та “Моя стріча з Олексою”.

Наступна згадка про молодого талановитого літератора з Галичини на шпальтах одеської преси з'явилася тільки через п'ять років, коли 1883 р. знову ж таки в газеті “Одесский вестник" була здійснена перша прижиттєва публікація перекладеного твору І. Франка, яка знаменує собою перше знайомство російськомовного читача на теренах Російської імперії з творами двадцятишестирічного українського генія літературиПавлюк М.В. Іван Якович Франко в Одесі // Праці Одеського державного університету ім.І.І. Мечникова. - 1956. - Т. 146: Збірник, присвячений 100-річчю з дня народження Івана Франка. - С. 110. . Отже, у цьому відношенні Одесі належить першість серед інших українських міст, які перебували у складі Російської імперії, що ще раз характеризує Південну Пальміру як провідний центр акумулювання та розвитку української культури. Прізвище автора першого перекладу оповідання “Школьный год Грицка” Франко И. Школьный год Грицка: Пер. с галицко-русин [ского] // Одесский вестник. - 1883. - 23 червня.

* Г.Д. Зленко висловив думку, що російське відтворення цього оповідання ймовірно належить журналістові Є.І. Борисову. Див.: Іван Франко в Одесі: Бібліографічний покажчик...С. 9. російською мовою, поданого в одеській пресі, не зазначено. Факт появи в проімперській газеті “Одесский вестник" рецепцій щодо постаті І. Франка пов'язаний з українофільськими поглядами її редактора у 1876-1885 рр. - П. Зеленого, відомого популяризатора української культури в Одесі в останній чверті ХІХ ст., який за десять років свого редакторства прагнув залучити до участі в газеті кращих українських літераторів та громадських діячів, надав газеті виразний українознавчий змістДив.: Зленко Г. Павло Зелений - одеський міський голова і літератор // Київська старовина. - 1997. - № 6. - С. 106-111. .

Початок активної творчої діяльності І. Франка припав на рубіж 1870-х - 1880-х рр., який визначався його політичною поезією у вигляді своєрідних народних гімнів: “Каменярі" (1878), “Вічний революціонер” (1880), “Не пора.”, та іншими, повістями “Boa constrictor”, “Борислав сміється” (1881), “Захар Беркут” (1882), низкою літературознавчих і публіцистичних статей, репутацією живописця суспільно-політичної моралі, психолога та громадського діяча. Незважаючи на це зміст публікації оповідання “Школьный год Грицка” в одеській газеті був сфокусований царатом не на боротьбу українців в Австро-Угорщині з цісарською владою за права українського народу, а на скрутне становище в Галичині народної освіти. Тобто редакція газети змістила акценти проблематики оповідання з національно-соціальної площини в русло суто соціальної політики в країні, ігноруючи українське питання, що було пов'язано з входженням Австро-Угорщини до протилежного політичного табору Російській імперії, підкреслюючи боротьбу двох політичних імперських режимів. Про це було чітко зазначено в редакційній примітці: “Помещая этот живой очерк из галицкой народной жизни, напечатанный во львовской газете “Дело" мы должны напомнить читателям, что в Галичине народное образование стоит на самойнизкой ступени. По официальным отчётам, только самый незначительный процент крестьян грамотен Франко И. Школьный год Грицка: Пер. с галицко-русин [ского] // Одесский вестник. - 1883. - 23 червня. .

Ігнорування одеськими періодичними виданнями зокрема як і в Російській імперії загалом ім'я І. Франка було пов'язано з тим, що вже з 1880-х рр. він був відомий імперській цензурі як людина, котра закликала до боротьби з царатом, який “обдирав” Україну та виступав". ярым защитником лиц, стремящихся путём насильственного переворота изменить существующий общественный строй”. Така резолюція була зроблена в доповіді київського цензора М.М. Дроздова Санкт-Петербурзькому комітету іноземної цензури від 31 жовтня 1888 р. Павлюк М.В. Вказ. пр.С. 109. . Тому стає зрозумілим, що за часів правління імператора Олександра ІІІ (1881-1894), який у своїй політиці дотримувався консервативно-охоронних поглядів, проводив політику контрреформ та русифікації національних окраїн, постать прогресивного “галицького" літератора стала persona non grata для публікації на сторінках періодичних видань Російської імперії, що в Одесі зберігалося до 1897 р.

Незважаючи на політику заборони з боку царату інтелектуальної творчості І. Франка наприкінці 1880-х рр. його ім'я ще чотири рази з'являлося на шпальтах згадуваної газети півдня Російської імперії - “Одесский вестник”Б.В. Письмо из Галиции: 3 (15) января // Одесский вестник. - 1887. - 6 січня; Борисов Е.И. Поэт и народ: (Памяти Т.Г. Шевченка) // Одесский вестник. - 1889. - 26 лютого; Вести из Галичины // Одесский вестник. - 1889. - 23 жовтня; Комаров М.Ф. Дзвінок: Письмо илюстроване для дітей и молодіжи // Одесский вестник. - 1890. - 16 квітня.

* Журнал “Жизнь Юга" - літературний, науковий і політичний журнал, з книгами додатків, виходив щотижнево в Одесі в 1897-1898 рр. Всього вийшло 22 номери: 1897 р. - № 1 (12 січня) - 21 (1 червня), 1898 р. - № 1 (24 травня). Видавець-редактор Я.В. Біловодський - член одеської “Громади” і “Просвіти”. . У цих оглядах повідомлялося про невдалу спробу заснувати 1887 р. власний незалежний журнал “Поступ”, що редакція газети пов'язувала з особистістю" редактора, не пользующегося у нас популярностью, необходимою для успеха нового издания”; написання". талантливым галицийским писателем." переднього слова до вірша Т. Шевченка “Перебендя”; переслідування й арешт 1889 р.І. Франка та його однодумців та вихід у світ казки “Лис Микита”. Контрверсійні рецепції редакції щодо діяльності українського літератора пов'язані з тим, що його літературна творчість отримувала позитивну оцінку, а політична практика в контексті імперських поглядів сприймалась негативно.

На сьогодні загальний реєстр рецептивних публікацій на сторінках одеських періодичних видань першого періоду складає дев'ять позицій, зміст яких відображає загальну тенденцію у сприйнятті імперським російськомовним суспільством за часів панування політики Олександра III постаті І. Франка як “галицького" політичного і літературного діяча.

У 1897 р. розпочалася друга фаза (1897-1907) першого періоду одеської рецептивної франкіани. Незважаючи на продовження імператором Миколою II за часів правління (1894-1917) реакційної внутрішньої політики свого попередника - Олександра III, спрямовану на зміцнення самодержавства, посилення жорстоких репресій щодо національно-визвольного руху поневолених народів імперії та розширення колоніальних володінь, саме на кінець 90-х рр. XIX ст. припадає пожвавлення комунікативних зв'язків I. Франка з представниками української громади в Одесі, що в першу чергу було пов'язано з початком видання прогресивного демократичного журналу “Жизнь Юга”*, на сторінках якого почали регулярно з'являтися згадки щодо його постаті й діяльності та відповідно нові рецепції.

Причинами такої плідної співпраці стало те, що, по-перше, I. Франко завжди при всякій нагоді намагався зміцнювати свої контакти з представниками інтелектуального середовища

Наддніпрянської й Південної України. Про це свідчать численні факти і насамперед його бажання працювати в Харківському та Новоросійському університетахПавлюк М.В. Вказ. пр.С. 110. . По-друге, він був дуже добре обізнаний з політичним, громадським і культурним життям Одеси завдяки листуванню з М. Комаровим, П. Ніщинським, П. Тучапським та іншими представниками української громади, що має підтвердження в його листах наприкінці XIX - на початку XX ст. Див.:! ван Франко в Одесі: Бібліографічний покажчик...С. 6-7, 20-32. . Наскільки ім'я I. Франка було відоме в Одесі та з якою пошаною ставилася до нього редакція журналу свідчить той факт, що в спеціальному повідомленні від 23 березня 1897 р. вона інформувала читачів: “Известный галицийский писатель Иван Франко обещал журналу “Жизнь Юга" свое постоянное сотрудничество”Жизнь Юга. - 1897. - № 11 (23 березня). - С. 183. . За дворічне існування журналу український літератор надіслав до його редакції низку творів, які були співзвучними з загальною тематикою періодичного виданняПро творчі контакти I. Франка з журналом “Жизнь Юга" див.: Герасименко В.Я. До співробітництва! вана Франка в журналі “Жизнь Юга" // Українська література. - 1944. - № 12. - С. 136-140; Зленко Г.Д. З полону літ: Літературно-критичні нариси. - 1989. - С. 97-100. : оповідання “Маленький Мирон”, “Урок чистописания”, “История моей соломорезки”, “Домашний промысел”Франко И. Маленький Мирон / Пер. с русин.Б. // Жизнь Юга. - 1897. - № 9. - С. 163-166; Франко И. Урок чистописания / Пер. с русин.Я. Б-ий // Жизнь Юга. - 1897. - № 12. - С. 217-219; Франко И. Два рассказа: I. История моей соломорезки; II. Домашний промысел // Журнал “Жизнь Юга”: Книга приложений № 2. - 1897. - С. 84-100. та огляд “Письма из Галиции”Франко И. Письма из Галиции: I // Жизнь Юга. - 1897. - № 15. - С. 267-268. . Перекладачем цих творів російською мовоюПро публікацію творів I. Франка в російських перекладах на сторінках одеської періодики див.: Погре - бенник Ф. П.! ван Франко в російських перекладах: (Кінець XIX - початок XX в.) // Радянське літературознавство. - 1976. - № 8. - С. 45-55. був видавець-редактор журналу “Жизнь Юга" Я. БіловодськийПавлюк М.В. Вказ. пр.С. 114. .

До оповідання “Маленький Мирон" редакція додала невеличку вступну статтю про життєвий та творчий шлях її автора, якого характеризувала “. народником в самом широком смысле этого слова. ”, а в його творчості акцентувала увагу на “. симпатии автора к приниженным, придавленным и антипатии унижающим, оскорбляющим человеческое я в той или иной форме”Б. [Передмова перекладача до оповідання И. Франка “Маленький Мирон”] // Жизнь Юга. - 1897. - № 9. - С. 163. . У цілому як в цьому оповіданні, так і в інших опублікованих у журналі “Жизнь Юга" І. Франко майстерно змальовував жахливе життя українського народу та його прагнення до кращого майбутнього. Редакція журналу репрезентувала українського літератора одеському читачеві не тільки як майстра художнього слова, а й як полум'яного політика-публіциста. Опубліковані ним у рубриці журналу “Иностранное обозрение" “Письма из Г алиции” він змальовував жахливу картину знущань над населенням Східної Галичини під час виборів до парламенту Австро-Угорщини, що було яскравим викриттям схваленої буржуазною літературою системи парламентських свобод, попередженням населенню Російської імперії щодо недовіри ліберальним обіцянкам самодержавства про будь-які демократичні свободи, думу та інші поступки царатуПавлюк М.В. Вказ. пр.С. 115. . Не виключаємо, що саме публікації І. Франка з критикою імперської влади призвели до закриття журналу через півтора місяці. Незважаючи на короткий час співпраці І. Франка з одеським журналом “Жизнь Юга" його редакції вдалося у різних іпостасях репрезентувати читачеві українського генія - від літератора до відданого борця за краще життя українського народу.

Закриттям журналу реакція імперської влади щодо популяризації та розвитку української культури не обмежилася і на зламі ХІХ-ХХ ст. в наддніпрянських і південноукраїнських українських землях значна кількість прогресивних творів І. Франка була заборонена цензурою нарівні з творами багатьох провідних діячів української культури - Б. Грінченка, О. Кониського, І. Левицького та інших. Наприклад, 3 липня 1902 р. київський окремий цензор заборонив до видання казку “Лис Микита”, а 2 листопада 1902 р. Санкт-Петербурзький цензурний комітет заборонив казку “Лисові пригоди" (скоріш за все малась на увазі казка “Фарбований лис" - автори), про що у обох випадках повідомлялося одеському окремому цензору із внутрішньої цен - зуриДержавний архів Одеської області (ДАОО), ф. 9, оп. 1, спр. 369, арк. 25, 40. . Незважаючи на це все ж таки у цей час на сторінках періодичних відбулися дві помітні рецепції щодо творчості І. Франка - рецензії на його твориКоваленко Г. [Рецензія] // Южное обозрение. - 1900. - 10 липня; Геккер Н.Л. “В поте лица”: (Очерки из жизни рабочего люда Ив. Франко) // Одесские новости. - 1902. - 13 березня. .

франкознавство одеса політичний режим

Нетривала відсутність І. Франка на одеському літературному олімпі через цензурні обмеження була з лихвою компенсована 1903 р., коли в упорядкованому і виданому в Одесі М. Вороним літературно-художньому альманасі “З-над хмар і з долин" уперше у Південній Пальмірі були опубліковані його вірші в оригіналі. В альманах увійшли твори поезії І. Франка - “З буркутських пісень”, “Зів'яле листя”, “Миколо, мій друзяко давній. ”, “Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє. ”, “Як голова болить! Пожовкли карти. ”З-над хмар і з долин: Український альманах: (Збірник творів сьогочасних авторів) / Упоряд.М. Вороний. - Одеса, 1903. - С. 1-3, 10-11, 75-81, 91-94. .

Інтелектуально-комунікативні зв'язки І. Франка ще більше міцніють з представниками одеської української громади у 1904-1905 рр., коли він почав плідно співпрацювати з редакцією прогресивного одеського журналу “Южные записки”. Цей журнал відродив традиції, які були закладені Я. Біловодським у журналі “Жизнь Юга”. За традицією на сторінках журналу “Южные записки" були опубліковані твори І. Франка - оповідання “К свету: (Рассказ арестанта)", новела “Мое преступление”, вірш “Коль услышишь порой под окошком в ночи. ”Франко И. К свету: (Рассказ арестанта) // Южные записки. - 1904. - № 8. - С. 22-27; № 9. - С. 14-20; № 11. - С. 18-26; Франко И. Мое преступление // Южные записки. - 1904. - № 17. - С. 6-12; Белоусов И. Из И. Франко. “Коль услышишь порой под окошком в ночи. ” // Южные записки. - 1905. - № 38. - С. 38. . Новим штрихом у практиці редакції журналу “Южные записки" щодо рецепції творчості та діяльності І. Франка було започаткування новації друкувати рецензії та критичні розвідки на його інтелектуальну продукцію. Було опубліковано рецепції С. РусовоїРусова С. [Рецензия] // Южные записки. - 1904. - № 26. - С. 50-54; Русова С. Литературная заметка // Южные записки. - 1904. - № 38. - С. 48-53; Русова С. Библиографическая заметка // Южные записки. - 1904. - № 50. - С. 50-53. , І. СтешенкаСтешенко И. Новости украинской литературы // Южные записки. - 1904. - № 53. - С. 56-58. , Д. КорничаКорнич Дм. Просветительная деятельность галицких русских // Южные записки. - 1905. - № 4. - С. 39-45. , І. ЛичкаЛичко И. В защиту малорусской культуры // Южные записки. - 1905. - № 9. - С. 14-27; Личко И. “List der Vernunft”: Ответ г. [А.] // Южные записки. - 1905. - № 26. - С. 19-46. та П. СтоянаСтоян П. Письма из Галиции // Южные записки. - 1905. - № 47. - С. 18-32. . Особливу увагу привертають думки С. Русової, яка в рецензії на двотомну збірку праць І. Франка “В поті чола”, виданої 1903 р., як літературознавець і громадський діяч наголошувала на літературному та суспільно-політичному значенні його творів для майбутньої історії українського народу, роз'єднаного політичним забаганками двох імперій: “Только что вышедшие из печати два томика произведений И. Франко являются драгоценным вкладом в нашу малорусскую литературу. Имя Франко известно и дорого нам давно: это не только имя одного из самых выдающихся художников нашего слова, Франко это символ союза и духовного единения двух расторгнутых историей, но близких и родных душою частей Малороссии, это символ горячей любви к родине и высокого этического идеала общественного деятеля”. Ці слова свідчать про роль “галицького" літератора як одного з фундаторів у зміцненні єдиної української культури в Одесі. До того ж С. Русова підкреслювала велич франківського гуманізму, зауважуючи, що “Надо много любить людей, чтобы так писать”, тому що". Франко не только поэт несчастных, он и товарищ их. ”Русова С. [Рецензия] // Южные записки. - 1904. - № 26. - С. 50, 53-54. .

У цей період в Одесі активно публікувався інтелектуальний доробок І. Франка в оригіналі. У 1905 р. в українському альманасі “Багаття”, упорядкованому І. Липою, читачам було репрезентовано його вірш “Якби ти знав, як много важить слово. ”Франко І. Якби ти знав!: (“Якби ти знав, як много важить слово... ”) // Багаття: український альманах / Упорядник І. Липа. - Одеса, 1905. - С. 91-92. . Певні заходи щодо популяризації його ім'я в Одесі проводило й українське товариство “Просвіта”. Наприклад, 1907 р. на одному із його засідань виступив С. Шелухин з доповіддю на рецензію І. Франка на збірку поезій О. ОлесяЗвіт українського товариства “Просвіта" в Одесі за 1907 р. - Одеса, 1908. - С. 11-12. , але подібні заходи мали локально-обмежений формат і мало сприяли ознайомленню широкого загалу одеситів з інтелектуальною діяльністю українського літератора.

Всього під час другої фази першого періоду появи і накопичення рецептивної франкіани в Одесі нами встановлено 32 згадки, які за роками мають кількісні коливальні значення (1897 - 7, 1900 - 1, 1902 - 1, 1903 - 7, 1904 - 8, 1905 - 6, 1906 - 1, 1907 - 1), що було відображенням ситуації щодо “українського питання" в Російській імперії. Отримані українцями права і свободи за часів революційних подій початку ХХ ст. 1907 р. були згорнуті внаслідок реакційної політики Миколи ІІ, що призвело до заборони згадувати ім'я І. Франка у пресі та публікувати його твори.

За майже одинадцять років третьої фази (1908-1917) імперського періоду одеської рецептивної франкіани в одеських виданнях на сьогодні виявлено тільки 9 згадок (1 - 1909, 2 - 1912, 1 - 1913, 1 - 1914, 1 - 1915, 3 - 1916), з яких 8 припадають на другу половину цього хронологічного інтервалу (1912-1916). Така ситуація склалася внаслідок національної політики російського самодержавства щодо “українського питання”, яку імперський уряд провадив у руслі обмеження прав і свобод “чужорідних елементів" (циркуляр Міністерства внутрішніх справ уряду П. Столипіна від 20 січня 1910 р.), до яких відносили і український народ. У роки Першої світової війни ця політика царизму отримала логічне продовження у тісному поєднанні з військово-політичними цілями Російської імперії, що призвело до заборони публікувати інтелектуальний доробок українських літераторів та відповідно до кардинального зменшення на сторінках періодичних видань публікацій щодо “політично небезпечної" для царату діяльності І. Франка.

Серед встановлених публікацій цієї фази тематично вони мають відповідний розподіл: репортерська нотатка, що задокументувала приїзд І. Франка до Одеси у жовтні 1909 р. Іван Франко в Одесі: Бібліографічний покажчик... - С. 3. , прижиттєва публікація його творів в оригіналіФранко І. В двадцять п'яті роковини смерті Т. Шевченка: (“Чверть сотні літ пройшло від твої смерті... ”) // Вінок Т. Шевченкові із віршів українських, галицьких, російських, білоруських і польських поетів: Зб. / З прим.М. Комарова. - Одеса, 1912. - С. 89-92. , біографічні публікації в одеській пресі за його життяИван Франко: (К 40-летию литературной и политической деятельности) // Одесские новости. - 1913. - 20 червня; Судьба Ив. Франко // Одесские новости. - 1914. - 23 жовтня. , відзначення одеської громадськістю 40-річчя його творчої діяльностіЮбилей Ивана Франко // Одесский листок. - 1915. - 12 лютого. та відгуки на кончину літератораКончина знаменитого украинского писателя // Маленькие одесские новости. - 1916. - 22 травня; Мережин А. Иван Франко: (Некролог) // Одесский листок. - 1916. - 22 травня; Муров А. Иван Франко: [Некролог] // Одесские новости. - 1916. - 22 травня. . Розміщені на шпальтах багатьох одеських часописів траурні повідомлення, некрологи, портрети літератора тощо говорять про те, що з великою скорботою зустріла одеська громадськість новину про смерть одного з найкращих синів українського народу. Наприклад, газета “Одесские новости" повідомляла: “Смерть похитила большого человека: скончался Иван Яковлевич Франко”Одесские новости. - 1916. - 22 травня. .

Таким чином, внаслідок наочних 50 рецепцій опублікованих в одеських виданнях різних за форматом і жанром за майже 40 років імперського періоду станом на 1916 р.І. Франко був відомий одеському читачеві як знаний український літератор, науковець, громадський і політичний діяч, який жив у суспільно-політичному і соціально-економічному поневірянні в Австро - Угорщині та відстоював права і свободи українського народу.

Наступний - другий період одеської рецептивної франкіани (1917-1920) - національно - визвольний, має тільки одну фазу, що пов'язано з нетривалим існуванням українських урядів утой час. Замовчування інтелектуальної діяльності І. Франка серед одеської громадськості у другий половині 1900-х - у першій половині 1910-х рр. було з лихвою надолужено за часів національно-визвольної революції українського народу 1917-1920 рр., що призводило й до змін в національно-культурному житті суспільства. У жовтні 1917 р. Одеса увійшла до складу Української Народної РеспублікиДив.: Вінцковський Т. Вільне місто Одеса в добу Центральної Ради: революційна інтерпретація політичного сепаратизму // Український історичний журнал. - 2013. - № 1. - С. 80-91.

* “Вільне життя" - щоденний політично-громадський часопис виходив в Одесі з 18 (31) березня до серпня 1918 р. Часопис видавало товариство “Соціалістична Просвіта”. та впродовж наступних двох років перебувала під впливом різних політичних режимів, які змінювали один одного з карколомною швидкістю. Незважаючи на це, за ці три роки опублікованих в Одесі 53 рецепції (1 - 1917, 42 - 1918, 10 - 1919) щодо постаті І. Франка було накопичено більше ніж за попередні майже 40 років (50 згадок). Особливо це проявилося 1918 р., коли в Одесі підряд діяли два українських національних уряди - Центральна рада (13 березня - 30 квітня) і Гетьманат П. Скоропадського (30 квітня - 26 листопада).

Головним рупором у популяризації постаті І. Франка в Одесі 1918 р. став часопис “Вільне життя, на шпальтах якого нараховуємо про нього 33 згадкиІван Франко в Одесі: Бібліографічний покажчик...С. 17-18, 52-53, 84. з 53 відомих на сьогодні. Редакція часопису гучно шанувала постать І. Франка як символ соборності УкраїниДив.: Суспільні ідеали та національно-політичні погляди Ів. Франка // Вільне життя. - 1918. - 9 червня (27 травня); М. - Т. Франко як піонер українського соц [іал] - дем [ократичного] руху в Галичині // Вільне життя. - 1918. - 15 (2) червня та ін. . Виокремлює публікації у газеті “Вільне життя" на відміну від попередніх часів, що до того ж стало ознакою другого періоду одеської рецептивної франкіани, було появлення перших публіцистичних статей за авторством науковців - П. КлепацькогоПавлович. В поті чола // Вільне життя. - 1918. - 9 червня (27 травня). , І. ЛипиЛипа І. Незабутній вечір // Вільне життя. - 1918. - 9 червня (27 травня) , В. Мурського-ий. Одеса, 9 червня 1918 р. // Вільне життя. - 1918. - 9 червня (27 травня). , М. СлабченкаЯровий С. Робочий люд в творах І. Франка // Вільне життя. - 1918. - 9 червня (27 травня); Дейника Михайло. На теми дня // Вільне життя. - 1918. - 23 (10) червня; Яр.С. Нові книжки // Вільне життя. - 1918. - 14 (1) липня. Авторство статей М. Є. Слабченка атрибутоване Г.Д. Зленком. Див.: Іван Франко в Одесі: Бібліографічний покажчик...С. 53. .

Водночас з цим даний період є одним із продуктивних щодо публікації оригінальних творів І. Франка в Одесі. У 1918 р. світ побачило одне авторське видання літератораФранко І. Збірничок творів. - О.: Селян. самоосвіта, 1918. - 16 с. . Справжньою видавничою окрасою серед одеських україномовних видань того року стала поява “Збірника творів видатніших українських письменників”, де разом з 13 знаними українськими літераторами було опубліковано його оповідання “Вівчар”, “Історія моєї січкарні”, “Пролог" з поеми “Мой - сей”, вірш “Каменярі”Збірник творів видатніших українських письменників. - 2-е вид., поправл. і доп. - Одеса: Вид. Є.І. Фе - сенка, 1918. - С. 65-85. . Наступного року відбувся справжній бум публікацій авторських видань І. Франка, серед яких три були присвячені дітямФранко І. Їжак та Заїць: Казка з малюнками. - Одеса: Кооп. т-во “Українська книжка”, 1919. - 16 с.; Франко І. Королик і Ведмідь: Казка з малюнками. - Одеса: Кооп. т-во “ Українська книжка”, 1919. - 16 с.; Франко І. Лисичка-кума; Вовк старшиною: Казки з малюнками. - Одеса: Кооп. т-во “ Українська книжка”, 1919. - 15 с. , оповідання “До світла! ”Франко І. До світла!: (Оповідання арештанта). - Одеса: Видання Комісії при Одеському українському секретаріаті, 1919. - 32 с. і “Ліси та пасовиська”Франко І. Ліси та пасовиська: Оповідання колишнього повномочного: З життя галицьких селян. - Одеса: Видання Комісії при Одеському українському секретаріаті, 1919. - 16 с. . У ті роки вшанування пам'яті Каменяра було розповсюджено не тільки на шпальтах місцевих часописів. У вересні 1918 р. в Одесі була відкрита українська гімназія, яка отримала назву VI-а гімназія імені І. ФранкаУкраїнські гімназії // Вільне життя. - Одеса, 1918. - 8 вересня (26 серпня). , а в березні 1920 р. за ініціативи Української учительської спілки Одеси на честь І. ФранкаЦентральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВ України), ф. 166, оп. 2, спр. 293, арк. 29. було названо Український учительський інститутДив.: Левченко В.В. Історія Одеського інституту народної освіти (1920-1930 рр.): позитивний досвід невдалого експерименту / Відп. ред.В.М. Хмарський; наук. ред. Т.М. Попова. - Одеса: ТЕС, 2010. - С. 100-102. , який черезтри місяці було трансформовано в іншій виш з прибиранням у назві імені літератора.

Отже, лавиноподібна кількість опублікованих рецепції щодо І. Франка в Одесі у цей час свідчить, що ознайомлення одеситів з його інтелектуальною діяльністю було одним із елементів національно-культурної політики українських урядів, яка не лише ініціювалася зверху, розроблялася і підтримувалася представниками наукової інтелігенції, а й знаходила підтримку серед населення, особливо серед селянства і робітників. Про те, що дана політика підтримувалася знизу, свідчили не лише газети політичних партій (“Боротьба”, “Вільне життя" та інші), але й у цілому вся місцева преса (“Молодая Украина”, “Наше село”, “Нові шляхи”, “Одесская мысль" та інші). Повернення широких кіл громадськості до ознайомлення з постаттю І. Франка стало складовою популяризації та розвитку української культури в Одесі, сприяло відродженню відчуття українцями національної гідності, що було потужним і незворотнім моментом, який в подальшому отримав дискретний стан розвитку, але в цілому не припинився.

Події української національної революції в Одесі тривали до осені 1920 р. Вінцьковський Т., Мініна І. Громадсько-політична й культурно-освітянська діяльність Аркадія Миколюка в Одесі у добу революцій: становлення націонал-комуніста // Південний Захід. Одесика. - Вип. 20. - 2016. - С. 240.

* У покажчику “Іван Франко в Одесі" подано 33 згадки. Див.: Іван Франко в Одесі: Бібліографічний покажчик... , коли більшовики різними методами поступово зміцнювали владу шляхом здійснення політичного терору (ліквідація представників різних політичних течій - борьбистів, боротьбистів, вояків-галичан та інших), становленням диктатури пролетаріату та перемогою у польсько-радянській війні (квітень-листопад 1920 р.), в якій війська УНР зазнали поразки. Саме з осені 1920 й до осені 1991 рр. тривав третій період одеської рецептивної франкіани - радянський, з шістьма фазами. Перша фаза припадає на час 1920-1929 рр., перша половина (1920-1924) якої характеризується замовчуванням радянською владою імені І. Франка як національного героя тих українців, що довгий час жили пліч-о-пліч з польським народом та опинилися по іншу лінію фронту під час польсько-радянської війни. Яскравим підтвердженням цього є статистичні дані, зібрані нами за згадками щодо його постаті у видавничому просторі тих часів (1923 - 1, 1926 - 21, 1927 - 6, 1928 - 8, 1929 - 4 = 40*).

Поступово вирівнюючи політичну, соціальну й економічну ситуацію в республіці більшовики одночасно вдалися до впровадження ідеології щодо розбудови нової соціалістичної держави, у зв'язку з чим розпочали активну популяризацію історії революційної боротьби, одним з аспектів якої було висвітлення діяльності громадських і політичних діячів, які відстоювали та боролись за права трудящих мас. У контексті цього 1923 р. в Одесі були опубліковані спогади одного з революціонерів, учасника I з'їзду РСДРП, в яких він згадував про зустріч з І. Франком у 1890-х рр. Тучапский П.Л. Из пережитого: Девяностые годы. - Одеса: Гос. изд. Украины, 1923. - С. 30-31, 48-64. . Інших рецепцій у цей час нами не виявлено. Позитивним фактором у вирішенні цього питання стало проголошення восени 1923 р. про впровадження політики коренізації. Унаслідок цього в Одесі поступово українська мова почала займати офіційні позиції, що сприяло появі україномовних газет, журналів, театральних труп тощо та згадуванню імені Великого Каменяра. Наприклад, 1924 р. на гастролях в Одесі побував Харківський театр імені І. Франка, після яких група акторів залишилася у місті та за пропозицією керівництва Губернського відділу політичної освіти організувала в місті перший Одеський український робітничо-селянський театр імені І. ФранкаІсторія Одеси / Колектив авторів. Голов. ред.В.Н. Станко. - Одеса: Друк, 2002. - С. 356-357. , який проіснував до жовтня 1925 р., коли його було реорганізовано.

Офіційно радянська влада на теренах України почала згадувати ім'я І. Франка тільки наприкінці весни 1926 р., коли 18 травня РНК УСРР ухвалила постанову “Об ознаменовании десятилетия со дня смерти великого украинского писателя-революционера Ивана Франка”, в якій позиціонувала його як". первого в украинской литературе ярко изобразившего жизнь и борьбу рабочего класса и беднейшего селянства”ДАОО, ф. Р-728, оп. 1, спр. 364, арк. 153. . Подібна позиція влади була відверто репрезентована у періодичних виданнях: “широкое ознакомление с его произведениями началось, собственно, недавно, со дня 10-летия его смерти”Іван Франко: (К 72-летию со дня его рождения) // Шквал. - 1928. - № 34. - С. 2. . Постанова центрального органу влади УСРР набула бюрократичного ставлення щодо виконання з боку місцевих виконавчих органів влади. Так, Президія Одеської міської ради у засіданні тільки 4 червня 1926 р. реагуючи на вказівку з центру формально поставилася до вирішення питання про вшанування пам'яті І. Франка - надала його ім'я фургону-музеюПро нього див.: Солодова В.В. Довоєнні музеї Одеси // Південь України. Одеса: Четвертий міжнар. конгр. україністів. Одеса, 26-29 серпня 1999 р.: Допов. та повідомл. - Одеса: АстроПринт, 1999. - С. 132-138. і Першій публічній міській бібліотеціПро неї див.: Попович Т. 1-ша Міська Бібліотека Окр.П.О. імені Ів. Франка в м. Одесі // Записки Українського бібліографічного товариства в Одесі. - 1929. - Ч. 2-3. - С. 140-143. та вулицю Дальницьку перейменувати у вулицю імені І. Франка* З 1923 до 1930 рр. Одеса була центром Одеської округи, до складу якої входили Дніпровський, Єлисавет - градський, Миколаївський, Херсонський повіти. Див.: Бачинський А.Д., Ващенко В.П., Кульчицький С.В. Изменения административно-территориального деления Одесщины (конец XVIII в. - 1975 г.) // Південий захід. Одесика. - Вип. 13. - Одеса, 2012. - С. 43-52.

** У документі дата не зазначена. . Незважаючи на бюрократичне ставлення одеських місцевих виконавчих органів влади до постанови РНК УСРР щодо проведення заходів із відзначення 10-ліття з дня смерті І. Франка в місті були профільні органи влади, які прагнули заздалегідь підготуватися та урочисто відмітити цю дату. Наприклад, керівництво Одеської окружної* інспектури народної освіти виконкому Одеської окружної ради робочих, селянських та червоноармійських депутатів ще в квітні 1926 р. ** звернулося до голови Окружної комісії у справах українізації при Одеському окружному відділі народної освіти з проханням “. організувати комісію для підготовки й керування урочистим святкуванням 10 роковин видатного українського письменника Івана Франка”, щоб “. і Одеса бодай приблизно оцінила цю велику річницю й гідно відсвяткувала пам'ять великої людини”ДАОО, ф. Р-134, оп. 1, спр. 1847, арк. 12-13. . Керівництво Окружної комісії у справах українізації поставилося більш творче до цієї справи, створило спеціальну комісію для організації виступів з доповідями, проведення вечорів пам'яті та лекцій, про що було повідомлено 30 квітня 1926 р. в центральному окружному часописуК годовщине смерти Франко // Известия Одесского окружкома КП (б) У, Окрисполкома и ОПБ. - 1926. - 30 квітня. . Ці постанови і резолюції представників радянської влади стали юридичною підставою появи рецепцій в інтелектуальному просторі Одеси щодо творчої спадщини І. Франка у перші роки радянської влади, що підтверджує її тоталітарний устрій.

Перший вечір пам'яті Великого Каменяра в Одесі відбувся 1926 р. напередодні 12 травня, на якому з доповіддю виступив професор А. Му - зичкаПро нього див.: Бузейчук В.М. Маловідомі сторінки життя професора А.В. Музички // Лукомор'я: археологія, етнологія, історія Північно-Західного Причорномор'я. - Вип. 1. - Одеса: Видавничий дім "Пал - лада", 2007. - С. 291-293; Левченко В.В. Музичка Андрій Васильович // Одеські історики. Енциклопедичне видання. Том 1 (початок XIX - середина XX ст.). - Одеса: Друкарський дім, 2009. - С. 248-251 та ін. та дав поштовх появі значної кількості ре - цепцій з боку журналістів і науковців у форматі публіцистичних і наукових видань, ознайомлення широкого загалу з його постаттю. Так, 28 травня 1926 р. одна колонка центрального окружного часопису була повністю присвячена вшануванню пам'яті І. Франка під загальною назвою - “Пам'яті славетного поета і борця. 1916 - 28 травня - 1926”Известия Одесского окружкома КП (б) У, Окрисполкома и ОПБ. - 1926. - 28 мая. . У ній було розміщено п'ять публікацій присвячених пам'яті І. Франка, які тематично висвітлювали чотири аспекти франкознавства: уперше надрукованийПавлюк М.В. Вказ. пр.С. 119. твір поетаЗ недрукованих поезій Івана Франка (“Монолог атеїста”) [Уривки з поеми] // Известия Одесского окружкома КП (б) У, Окрисполкома и ОПБ. - 1926. - 28 мая. , біографістикаБиографические данные // Известия Одесского окружкома КП (б) У, Окрисполкома и ОПБ. - 1926. - 28 мая. , відгуки одеських дослідників на творчу спадщинуМузичка А. Іван Франко // Известия Одесского окружкома КП (б) У, Окрисполкома и ОПБ. - 1926. - 28 мая; Гадзинський В. Писатель и борец (Иван Франко и его эпоха) // Известия Одесского окружкома КП (б) У, Окрисполкома и ОПБ. - 1926. - 28 мая. , републікація авторської передмови до видання творів польською мовоюФранко Іван Др. Де-що про себе самого // Известия Одесского окружкома КП (б) У, Окрисполкома и ОПБ. - 1926. - 28 травня. . У цей же час в Українській державній бібліотеці відбулася виставка пам'яті І. Франка, на якій були представлені його літературні й наукові праці, критичні роботи про нього, ілюстрації й рукописи його творівВиставка пам'яті Івана Франка в одеській бібліотеці // Червоний шлях. - 1926. - № 7-8. - С. 285. , а 14 червня 1926 р. на спеціальному урочистому засіданні Українського бібліографічного товариства (керівник В. Лазурський) Павлюк М.В. Вказ. пр.С. 119. було прочитано вголос одну із п'єс І. ФранкаМузичко О. Володимир і Наталя Лазурські: союз Каліопи та Мельпомени задля розвитку української культури // Чорноморська хвиля Української революції: провідники національного руху в Одесі у 1917-1920 рр.: Монографія / Вінцковський Т.С., Музичко О. Є., Хмарський В.М. [та ін.]. - Одеса: ТЕС, 2011. - С. 418. . Спеціальне засідання цього товариства можемо вважати першою ластівкою у проведенні в Одесі інтелектуальних форумів, присвячених постаті Каменяра.

Важливим елементом цієї фази рецептивної франкіани в Одесі, крім вже усталених, таких як видання творів літератораФранко І. Вічний революціонер // Червоний степ. - 1926. - 26 травня; Франко І. Каменярі; Товаришам із тюрми; З поеми “Наймит" // Червоний степ. - 1926. - 2 червня; Франко І. Вівчар // Шквал. - 1928. - № 51. - С. 2, 4; Франко І. Отець гуморист (уривок) // Шквал. - 1929. - № 21. - С. 12-13. , стали публікації спогадів про ньогоНіковський А. Франко в Одесі в 1909 р. // Життя й революція. - 1926. - № 5. - С. 103-107; Шелухин С. Українство 80-х років XIX в. і мої зносини з Ів. Франком // Літературно-науковий вісник. - 1926. - Т. 90, № 7/8. - С. 260-281. , екранізація 1927 р. на Одеській кінофабриці ВУФКУ його однойменної повісті “Борислав сміється” (на сьогодні фільм не зберігся, про його існування маємо тільки згадки у науковій та публіцистичній літературіНауменко П. По кінах: (1-ше держкіно - “Крила холопа”, 2-е держкіно - “Борислав сміється”) // Пролетарська правда. - 1927. - 6 грудня. - С. 5; Кадр з фільму Одеської кінофабрики ВУФКУ “Борислав сміється” за повістю І.Я. Франка // Вікна. - 1928. - № 5. - С. 1; Борислав смеется (“Восковые короли”). Экраниз., 7 ч., 2000 м, ВУФКУ (Одесса), 1927 г. Выпуск на экран: 16. ХІІ. 1927 (Киев), 11. VII. 1930 (Москва) // Советские художественные фильмы: Аннотированный каталог. В 3 т. - М., 1961. - Т. 1: Немые фильмы (1918-1935). - С. 180 та ін. ) та поява перших наукових розвідок щодо його інтелектуальної діяльностіКопержинський К. Бібліографічні уваги до історії української книги 80-90-х років ХІХ століття в Одесі // Праці Одеської центральної наукової бібліотеки. - 1927. - Т. 1. - С. 170; Гордієвський М.І. “Мойсей" - поема Ів. Франка: (Спроба характеристики). - Одеса: Станок, 1926. - 15 с.; Семенів М. Переклади Ів. Франка з Менандра // Slavia. - 1928. - Roc. VII, ses. 2. - S. 430-432 та ін. . Окреме місце у масиві наукової літератури цього часу зайняла монографія професора А. МузичкиМузичка А.В. Шляхи поетичної творчості Івана Франка. - Х.; Одеса: ДВУ, 1927. - 202 с. , в якій без “виразної чіткої марксистської лінії.", але з елементами критики українського націоналізму, автор розмірковував, як розумів свою творчість літератор і як її сприймали тогочасні критики, проаналізував форму та техніку його поезії, ритміку творів різних періодів, зокрема і вплив народної пісні на ритміку ліричних творів. У цілому книжка, як вірно було зазначено у її вступній статті від видавництва, стала підвалиною у формуванні наукового франкознавстваТам само. - С. 3-4. .