Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ - на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості

Виходячи зі змісту всіх публікацій можна констатувати, що більшість статей виходили до дня роковин І. Франка з рецепціями, в котрих він зображувався як патріот українського народу і велетень української літератури, який свої “найбільш творчі сили. віддав на те, щоб показати життя й працю пригноблених шарів людства”В роковини письменника-революціонера // Шквал. - 1929. - № 21. - С. 12. . Акцентування авторами та редакціями часописів саме на трагічний факт життя поета було не випадково. Це пов'язано з загальною філософію пролетарської ідеології того часу, коли більшовицьке керівництво звертало увагу на боротьбу відомих представників культури, які боролись за права трудящих мас, що стало підставою ідентифікувати І. Франка "первым пролетарским писателем в украинской литературе"Речицкий А. Иван Франко и пролетариат (Отрывок из статьи “Рабоче-крестьянский поэт и деятель) ” // Шквал. - 1928. - № 23. - С. 7. . У цілому, незважаючи на політично-толерантні рецепції того часу, все ж таки на середину 1920-х років припадає час появи перших фальсифікацій щодо змісту інтелектуального надбання І. Франка. Так, професор А. Музичка у доповіді на засіданні Президії Одеської міської ради 4 червня 1926 р. наголосив, що І. Франко перебував". в первых рядах борьбы за научно-марксистское миросозерцание пролетариата и проводников его в литературе. ”ДАОО, ф. Р-1234, оп. 1, спр. 175, арк. 31.

* У покажчику “Іван Франко в Одесі" подано 20 згадок. Див.: Іван Франко в Одесі: Бібліографічний покажчик... , що у наступних фазах радянського періоду стало домінантою рецепцій.

Започаткована наприкінці 1920-х рр. більшовицькою владою екстермінаційна політика проти української культури у 1930-х рр. переросла у боротьбу з українським “буржуазним націоналізмом”, що призвело до виокремлення другої фази (1930-1941) третього періоду одеської рецептивної франкіани. За 12 років було значно зменшено кількість публікацій - до 24*позицій (4 - 1930, 2 - 1931, 2 - 1936, 13 - 1940, 3 - 1941), а загалом образ І. Франка як українського національного генія було спотворено на борця за ідеї соціалістичної революції. На зламі 1930-х - 1940-х років стрімке зростанням соціально-економічних проблем спонукало владу шукати шляхи вирішення та відповідно пом'якшення політичного режиму в різних сферах життя, що сприяло появі нових публікацій щодо творчості І. Франка, але їх зміст не виходив за межі існуючих ідеологічних догм.

Наприкінці 1920-х рр. почався процес поступового зведення українізації нанівець. Розпочався цілеспрямований наступ більшовиків на національну культуру українців. Більшість керівників УСРР були оголошені “ворогами народу”, піддані жорстоким переслідуванням або знищені. В українському націоналізмі були звинувачені та зазнали різних видів утисків автори перших наукових студій, присвячених інтелектуальній діяльності І. Франка - В. Ґадзінський (1888-1932) Див.: ТурчинаЛ.В. Літературний процес 1920-х років на півдні України крізь призму поглядів В. Ґад - зінського // Наукові праці історичного факультету. - Запоріжжя, 2010. - Вип. XXVIII. - С. 227-230 та ін. , А. Річицький (1893-1934), М. Горді - євський (1885-1938) Див.: Левченко В.В., Петровський Е.П. "Арештувати як українського есера..." (до біографії професора філософії та педагогіки Одеського державного університету Михайла Гордієвського) // З архівів ВУЧК-ГПУ - НКВД-КГБ. - 2008. - № 1/2. - С. 415-432 та ін. , П. Клепатський (1885 - не раніше 1938) Див.: Музичко О. Є. Клепацький Павло Григорович // Одеські історики. Енциклопедичне видання. Том 1 (початок XIX - середина ХХ ст.). - Одеса: Друкарський дім, 2009. - С. 164-166 та ін. , А. Музичка (1886-1966) Див.: Бузейчук В.М. Маловідомі сторінки життя професора А.В. Музички // Лукомор'я: археологія, етнологія, історія Північно-Західного Причорномор'я. - Вип. 1. - 2007. - С. 291-293; Левченко В.В. Постать вченого на тлі національної революції 1917-1921 рр.: історик літератури А.В. Музичка (1886-1966) / Національна революція: загальноєвропейська традиція та український контекст. - Івано-Франківськ, 2012. - С. 306-315 та ін. та інші. Замість них на науковому небосхилі з'явилися нові персони. У першу чергу це одеський науковець А. Недзвідський, перу якого за той час належить шість публікаційНедзвідський А.В. Іван Франко: До 80-річчя з дня народження // Молода гвардія. - 1936. - 16 серпня; Його ж. Университет имени Ивана Франко // Большевистское знамя. - 1940. - 11 января; Його ж. Гений Ивана Франко // Большевистское знамя. - 1940. - 26 октября; Його ж. Франко в русских переводах // Советская Украина. - 1940. - 31 октября; Його ж. Одесские отклики 1916 года на смерть писателя // Большевистское знамя. - 1940. - 26 декабря; Великий борец за свободу украинского народа: (К 85-летию со дня рождения И.Я. Франко) // Большевистское знамя. - 1941. - 28 августа. . Із інших авторів на сторінках одеської преси працюючих у ландшафті франкознавства слід пригадати працівників музею імені І. Франка у Львові - директора П. ФранкаФранко П.І. Музей Івана Франка у Львові // Чорноморська комуна. - 1940. - 4 вересня. і співробітницю І. РадловськуРадловская И. Иван Франко и Одесса // Большевистское знамя. - 1940. - 26 декабря; Її ж. Летописец рабочего Борислава // Большевистское знамя. - 1941. - 28 мая. . Залучення до публікацій в одеській пресі львівських франкознавців мало ідею демонстрації ними тих же рефлексій, що й одеських дослідників, які знаходилися в одному ідеологічному просторі політики радянізації на українських землях. Утішним епізодом цієї фази стала прем'єра опери композитора Б. Лятошинського “Золотий обруч" за повістю І. Франка “Захар Беркут”, яка вперше відбулася 26 березня 1930 р. в ОдесіАрбатов О. Опера “Захар Беркут” (“Золотий обруч”): До постави в Державній опері // Чорноморська комуна. - 1930. - 23 березня; Б.Л. “Захар Беркут”: В Одеській державній опері // Чорноморська комуна. - 1930. - 9 квітня.

* “Чорноморська комуна” - друкований орган Одеського обласного і міського комітетів КПУ. Веде початок від кількох одеських періодичних видань з 1917-1920 рр. та від "Известий-Вістей" (з 1920 р.) Одеського ревкому і виконкому. З 1929 р. прийняла цю назву і почала виходити українською мовою. Виходила 5 разів на тиждень. .

Характерними для цієї фази виглядають статті опубліковані у центральній обласній газеті “Чорноморська комуна”*, які демонструють досягнення більшовиків у навішуванні ярликів, фальсифікуванні змісту творчості І. Франка та репрезентуванні митця через образи його творів для ідеологічних потреб поточного моменту. Наприклад, у статті “Каменяр соціалізму - Іван Франко”Каменяр соціалізму - Іван Франко (До 14 роковин зо дня смерті) // Чорноморська комуна. - 1930. - 28 травня.

Каменяр соціалізму - Іван Франко (До 14 роковин зо дня смерті) // Чорноморська комуна. - 1930. - 28 травня. автор перекручує образ поета, котрий усе життя відчував свою близькість до народу, закликав знедолених, пригнічених рабським станови - Чорноморська комуна щем людей боро - 28 травня 1930 року зі свавіллям і неправдою, чому присвятив вірш “Каменярі”, наповнений символічними образами, серед яких - височенна гранітна скала, символ неправди і неволі, і власне через що його самого стали називати Каменярем, подає його". як постать великого каменяра соціалізму”. Послідовно, але помірковано, автор представляє постать І. Франка прихильником ідеології радянської влади, який хоч і". не доводить правдивого шляху марксизму, але дуже близько до нього стоїть”. Вже через рік у статті “Письменник-борець за інтереси робітничого класу - Іван Франко”Романченко Ів. Письменник-борець за інтереси робітничого класу - Іван Франко (До 15 роковин з дня смерті) // Чорноморська комуна. - 1931. - 28 травня. автор підводить читача до того, що основним змістом інтелектуальної діяльності І. Франка була ідея класової боротьби, як відомо одного з ключових понять марксизму:". велична є постать “каменяра соціалізму” - Франка, що, ставлячи в основу своєї боротьби “людське щастя й волю й не абстрактно, а класово" закликав до “бою нового” “тисячі самих як я”, як він самий”. При цьому автор не забуває відмітити хиби Каменяра у революційному русі та зазначити роль партії більшовиків у боротьбі робочого класу: “Франко в питаннях програмових, в питаннях тактики щодо засобів боротьби не мав міцного, незламного характеру”. Піком цинічного популізму радянської ідеології 1930-х рр. стала стаття “Музей Івана Франка у Львові”Франко П.І. Музей Івана Франка у Львові // Чорноморська комуна. - 1940. - 4 вересня. , в якій чверть матеріалу присвячено визначенню ролі Сталіна у вшануванні пам'яті І. Франка: “І коли великий Сталін подав дружню руку братам Західної України і визволив всіх спід панського гніту, коли прийшла воля і щастя, що про неї мріяв і за неї боровся Іван Франко і героїчна Червона Армія звільнила трудящий народ Західної України, аж тоді ми дістали змогу популяризувати його ім'я, творчість разом з усім народом великої і неозорої Радянської країни”. Знайомлячи у статті читача з експозицією музею І. Франка у Львові, автор робить висновок, що “Основна теза музею і полягає в цьому, щоб стати ще одним джерелом радянської літератури, щоб дати спромогу широким масам трудящих прилучитися до справжнього зрозуміння культурної спадщини Івана Франка і служити цим великій ідеї Леніна - Сталіна”.

На нетривалий час перерву радянській вакханалії у фальсифікації ідеалів творчості І. Франка зробив прихід Другої світової війни на терени УРСР, разом з тим започаткувавши наявність четвертого періоду одеської рецептивної франкіани - румунсько-німецького (1941-1944). Ставлення адміністрації Трансністрії до постаті І. Франка лежало в контексті загальної політики румунської влади щодо українського народу. Українців румуни вважали неблагонадійними, представники яких проявляли автономістські тенденції щодо румунської держави та активно закликали до відновлення незалежної соборної

Української держави, через що вони були постійно під пильним наглядом її силових структурДив.: Вінцковський Т.С., Нікульча І.Я. Українське самостійницьке підпілля у Трансністрії (19411944 рр.) // Український історичний журнал. - 2007. - № 5. - С. 123-133. . Перебування румунської влади на теренах України супроводжувалося пропагандистською акцією, суть якої полягала у так званому звільненні румунського задністровського населення або “реінтеграції" втрачених провінцій. Солдатам оголошувалося, що вони виконують священну місію, а боротьба на сході представлялася як боротьба європейської цивілізації з дикунством. З огляду загалом на українське питання політика окупантів була промаркована антиукраїнськими поглядамиДив.: Михайлуца М.І. Антиукраїнськість релігійної політики румунської адміністрації в “Трансністрії" (1941-1944 рр.)

// Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - 2010. - Вип. XXVIII. - С. 245-248.

* Хоча в Трансністрії виходили газети українською мовою. Наприклад, 1941-1942 рр. у Голтянському повіті українською мовою виходила газета “Прибугські вісті”. Голтянський повіт губернаторства Трансністрії - адміністративна одиниця, до якої входили правобережна частина Первомайська (Голта) і Перво - майський район. . Тому впродовж 1941 - 1942 рр. жодної згадки щодо постаті І. Франка, рівно як й інших діячів української культури ми не зустрічаємо на переглянутих нами фронтально шпальтах одеських часописів, які всі без виключення виходили російською мовою.

Тільки починаючи з березня 1943 й до січня 1944 рр., на сторінках періодичної преси Одеси 12 разів з'являється згадка імені Каменяра, яке поставало в контексті анонсів редакціями цих газет вистави “Украдене щастя”, поставленої за його п'єсою “Современным театром”“Украдене щастя" // Одесса. - 1943. - 23 марта; П.П. Бенефис артиста Н.И. Богданова // Молва. - 1943. - 25 марта; Современный театр // Одесская газета. - 1943. - 2 апреля; Для своего... // Одесса. - 1943. - 6 апреля; Современный театр // Одесская газета. - 1943. - 8 мая; Уже настало... // Одесса. - 1943. - 28 мая; Современный театр // Одесская газета. - 1943. - 18 июня; 20 июня... // Одесса. - 1943. - 19 июня; Современный театр // Одесская газета. - 1944. - 21 января. і “Театром Обозрений”Театр “Обозрений” // Одесская газета. - 1943. - 5 мая; Театр „Обозрений" // Одесская газета. - 1943. - 6 мая; Театр „Обозрений" // Одесская газета. - 1943. - 8 мая. . Подібне “потепління" в ставленні до українського питання редакція газети “Одесса" в одному з анонсів до вистави пояснювала так: ““Украдене щастя" - драматическое произведение известнейшего писателя Ив. Франка не часто появлялось на сценах наших театров, хотя является одной из лучших классических пьес украинской драматургии. Возможно это объяснялось его сложностью и углублёнными, несколько, необычными характеристиками персонажей”“Украдене щастя" // Одесса. - 1943. - 23 марта.

* У покажчику “Іван Франко в Одесі" подано 15 згадок. Див.: Іван Франко в Одесі: Бібліографічний покажчик...

** “Большевистское знамя" - друкований орган одеського обкому ВКП (б), виходив з січня 1938 р. . Хоча відповідь на це питання лежало не у площині складності самої п'єси, а скоріш за все у критичній ситуації румунсько - німецьких військ на фронті та відповідно розпочатої політики загравання румунської влади із значною кількістю українського населення в Одесі для притягнення його на свій бік.

Після нетривалої перерви у ландшафті одеської рецептивної франкіани навесні 1944 р. було відновлено її третій період з початком третьої фази (1944-1955), яка відзначена незначною кількістю публікацій щодо постаті І. Франка - 24* (10 - 1946, 1 - 1947, 2 - 1948, 3 - 1950, 4 - 1951, 1 - 1952, 2 - 1955), 17 з яких були опубліковані у двох центральних обласних часописах - “Большевистское знамя”** (12) і “Чорноморська комуна” (5).

На 1946 р. (через 20 років після проведення першого) припадає проведення другого інтелектуального форуму в Одесі на честь І. Франка. Це сталося наприкінці травня у Будинку вчених, де у рамках об'єднаного урочистого засідання кафедр української літератури Одеського державного університету і Одеського педагогічного інституту, присвяченого 30 роковинам українського літератора з доповідями виступили викладачі двох вишів, а місцеві артисти прочитали обрані його твориЮбилейное заседание памяти Ивана Франко // Большевистское знамя. - 1946. - 1 июня. . У цей час на сценах одеських театрів київські й одеські трупи активно продовжували ставити виставу “Украдене щастя" за п'єсою І. ФранкаСцена из спектакля “Украдене щастя" И. Франко (Михайло - Л.С. Заднипровский, Микола - И.И. Твердо - хлиб). Театр им. Окт. революции, 1947: Фото // Голота В.В. Театральная Одесса. - К., 1990. - С. 200; Недз - ведский А. “Украдене щастя" в Украинском театре им. Октябрьской революции // Большевистское знамя. - 1948. - 16 января; В'язовський Г. “Украдене щастя”: (Гастролі Київ. театру ім.І. Франка) // Чорноморська комуна. - 1950. - 7 червня. . Серед одеських акторів, що грали у цій виставі виділимо І. Твердохліба, який грав роль Миколи ще у виставах за часів німецько-румунської окупації.

Рецептивними ознаками одеської франкіани третьої фази радянського періоду, поруч з підкресленням сталої багатогранності літератора та згадування про нього виключно щодо роковин смерті, стало наголошення на викриття українських буржуазних націоналістів і". тесную связь с культурой великого русского народа”Киселев А. Великий писатель-революционер // Большевистское знамя. - 1951. - 29 мая. , вплив передової російської літератури на розвиток його культуриЧаговець В. Він писав на мармурі // Чорноморська комуна. - 1946. - 26 травня; Черная Т. Великий писатель - борец // Большевистское знамя. - 1946. - 28 мая. , революційну спрямованість його ідеалівУстенко М. Великий народний письменник // Чорноморська комуна. - 1946. - 28 травня; Юбилейное заседание памяти Ивана Франко // Большевистское знамя. - 1946. - 1 июня; Левченко М. Іван Франко і революція 1905 року // Чорноморська комуна. - 1955. - 18 грудня. та репрезентацію його інтелектуальної біографії у переважній більшості російською мовоюНестеренко В. На русском языке // Большевистское знамя. - 1946. - 28 мая; Франко И. Родная земля / Перевел с украинского Григорий Карев // Большевистское знамя. - 1946. - 28 мая; Франко И. Моя Любовь (Из цикла “Украина”) / Перевел с украинского Г. Захаров // Большевистское знамя. - 1946. - 28 мая; Франко И. Веснянка / Перевел с украинского Иван Черниговский // Большевистское знамя. - 1946. - 28 мая; Франко И. В долине, где село лежит / Перевел с украинского В. Бершадский // Большевистское знамя. - 1946. - 28 мая та ін. . Публікація творів російською мовою Каменяра здійснювалася у контексті загальної політики русифікації, яка була направлена у СРСР на придушення національних проявів будь-яким народом. При цьому радянська влада продовжувала фальсифікувати ідеї І. Франка, які в оригіналі літератора подавалися як боротьба за добробут і краще майбутнє українського народу, а вона трактувала революційну направленість як боротьбу за побудову майбутньої комуністичної держави: “Этот острый меч слова Франко и сейчас с неослабевающей силой разит всех врагов народа; а горячее сердце Франко мы чувствуем в его страстных произведениях, обращённых к народу. Поэтому эти произведения так дороги и близки нам. Они помогают нам в нашей борьбе за построение коммунистического общества, о котором всю свою жизнь мечтал пламенный поэт - революционный демократ Иван Франко”Киселев А. Великий писатель-революционер // Большевистское знамя. - 1951. - 29 мая.

* У покажчику “Іван Франко в Одесі" подано 145 згадок. Див.: Іван Франко в Одесі: Бібліографічний покажчик... .

Наступна фаза (1956-1971) третього періоду одеського рецептивної франкіани стала показовою у багатьох аспектів дослідження франкознавства в Одесі: у пропорційному відношенні до хронологічного часу періоду рекордна кількість рецепцій - 185* (82 - 1956, 1 - 1957, 6 - 1958, 4 - 1959, 4 - 1960, 4 - 1961, 7 - 1962,1963, 2 - 1964, 9 - 1966, 2 - 1967, 44 - 1968, 10 - 1969, 3 - 1970, 5 - 1971); відзначення ювілеїв дня народження І. Франка на державному рівні з підготовки і проведення урочистих заходів: 1956 р. утворення республіканського урядового комітету і комісій при обласних Радах депутатів трудящихДАОО, ф. Р-2000, оп. 3, спр. 1300, арк. 85. , 1966 р. створення Обласної ювілейної комісіїДАОО, ф. Р-2000, оп. 9, спр. 29, арк. 26-27. ; проведення різнофор - матних заходів у навчальних закладах і культурно-освітніх установах, на підприємствах тощо; переважна кількість урочистих заходів присвячувалися річниці, а ні роковинам; видання в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова збірки наукових працьПраці Одеського державного університету ім.І.І. Мечникова. - 1956. - Т. 146: Збірник, присвячений 100-річчю з дня народження Івана Франка. - 122 с. ; встановлення 1956 р. меморіальної дошки на будинку № 42 по вулиці Грецькій (К. Лібкнехта), в якому він мешкав перебуваючи в Одесі 1909 р. ДАОО, ф. Р-1234, оп. 7, спр. 1726, арк. 33; ф. Р-2000, оп. 3, спр. 1418, арк. 178-180. ; проведення чисельного наукового міждисциплінарного форуму на університетському рівні з виданням матеріалів його учасників, що звернулися до вивчення різних аспектів його творчості, окремих питань літературної спадщини, художньої майстерності, мовно-стилістичної характеристики тощоІван Франко і історико-літературний процес: Матеріали наук. конф. / Відп. ред. А.В. Недзвідський. - К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1968. - 106 с. ; проведення Одеським і Львівським університетами в Одесі XIV Франківської республіканської наукової конференціїXIV Франківська республіканська наукова конференція: Запрошення-програма. Одеса, 9-12 груд. 1969 р. - Одеса, 1969. - 12 с. ; проведення та захист дисертаційних досліджень, присвячених інтелектуальній діяльності І. ФранкаМаркушевская Р.Ф. Иван Франко - критик и исследователь в борьбе за Шевченко: Автореф. дис.... канд. филол. наук. - Одеса, 1962. - 20 с.; Пчелинцева М.М. Иван Франко - библиограф украинской литературы: Автореф. дис.... канд. филол. наук. - Одеса, 1963. - 19 с. ; проведення у Будинку вчених “Франківських читань” з виданням за їх результатами тез доповідейФранківські читання 1956 року: Тези доп. / Редкол.: П.І. Збандуто, М.З. Зданевич, А.В. Недзвідський (відп. ред. ). - Одеса, 1957. - 52 с. ; видання викладачами університету практичних рекомендацій для викладання творчості І. Франка у середніх школахНа допомогу школі: Практичні рекомендації кафедри філологічного факультету / ОДУ ім.І.І. Мечникова. - Одеса, 1956. - Вип. 3. - 95 с.; Маркушевський П.Т. Вивчення творчості Франка в середній школі / Одеський обласний інститут удосконалення кваліфікації вчителів. - Одеса, 1957. - 47 с. ; розміщення портрету і патріотично спрямованої статті на передовиці центрального обласного часопису - “Великий син українського народу”Великий син українського народу // Чорноморська комуна. - 1956. - 27 серпня. ознайомлення читачів одеської преси з проведенням урочистих заходів на батьківщині КаменяраЛозовий П. На високій полонині: До 100-річчя з дня народження Івана Франка // Чорноморська комуна. - 1956. - 21 серпня; Ювілейні франківські торжества у Львові: Покладення вінків на могилу великого письменника // Чорноморська комуна. - 1956. - 5 вересня; Урочисті засідання в Дрогобичі і Бориславі // Чорноморська комуна. - 1956. - 6 вересня та ін. ; переважна більшість публікацій українською мовою тощо. У цілому така потужна рецептивна репрезентація постаті та інтелектуального доробку І. Франка на тлі процесів десталінізації сприяла популяризації його імені, формуванню осередків франкознавства в ОДУ імені І.І. Мечникова і Одеській бібліотеці імені М. Горького, підвищенню української національної свідомості одеситів та об'єднанню на тлі франкознавства українців Західної й Південної України, подоланню негативних спогадів в історичній пам'яті та будуванню нового підґрунтя в культурі пам'яті.

Серед переважної більшості ідеологічно поміркованих публікацій щодо постаті І. Франка, автори яких зображували його як велику людину". яка все життя вела наполегливу, пристрасну боротьбу за соціальне і національне визволення свого багатостраждального народу. ”Абовський М. На батьківщині великого каменяра: До 100-річчя з дня народження Івана Франка // Чорноморська комуна. - 1956. - 4 липня та ін. , зустрічалися кардинально протилежні студії, автори котрих все ж таки намагалися “притягнути" зміст його творчого надбання до сучасних ідеологем комуністичної партії. Так, працівники Одеського облдержархіву коментуючи секретний циркуляр від 30 березня 1892 р., що зберігався у фондах архіву, в якому повідомлялося про заборону в'їзду І. Франкові до Російської імперії дійшли до контрверсійного висновку щодо". прагнення Івана Яковича Франка до зближення з російськими і українськими письменниками”Осадчук О., Щиголь Є., Московенко Ю. До 100-річчя І.Я. Франка // Чорноморська комуна. - 1956. - 22 серпня. . Отже, у цей час новою “фішкою" у фальсифікації радянською владою ідейного змісту інтелектуальної творчості Каменяра стало змалювання його як борця за відстоювання “. інтернаціональної єдності трудящихся”, “. російсько-українську літературну єдність”, що заклав “. традиції співробітництва, культурного єднання народів”, які". є особливо цінними й плідними для українського народу, який в непорушній єдності з великим братом - російським народом та іншими народами нашої багатонаціональної Батьківщини здобув те щастя, за яке віддали своє життя в страшні часи панування “темного царства" кращі сини народу, серед яких почесне місце займає і великий український Каменяр - Іван Якович Франко”В'язовський Гр. Іван Франко і російська література: До 100-річчя з дня народження // Чорноморська комуна. - 1956. - 7 серпня. .

Наступна фаза (1972-1985) радянського періоду одеської рецептивної франкіани відповідно даних покажчика “Іван Франко в Одесі" репрезентована 55 споминамиДив.: Іван Франко в Одесі: Бібліографічний покажчик... (1 - 1973,2 - 1974, 1 - 1975, 4 - 1976, 7 - 1977, 5 - 1978, 2 - 1979, 3 - 1980, 9 - 1981, 6 - 1982, 6 - 1983, 4 - 1984, 5 - 1985) щодо постаті І. Франка. Ця фаза припала на час поступової російськофікації, що супроводжувалося цілеспрямованою політикою влади щодо обмежень української мови та зміненням акцентів комуністичної партії з розвитку національних культур на політику інтернаціоналізму. На цьому тлі паралельно з науково-виваженими студіямиЗленко Г. Друг Ивана Франко // Вечерняя Одесса. - 1973. - 27 сентября; Зленко Г. “Сюди приїхав Іван Франко..." // Чорноморська комуна. - 1976. - 21 вересня; Бондарчук Т.И. Франко - библиограф // Вечерняя Одесса. - 1981. - 27 августа; Маркушевський П. Іван Франко на одеській сцені // За наукові кадри. - 1981. - 18 вересня; Зленко Г. Там, де море Чорне грає // Шляхами Івана Франка на Україні. - Львів: Каменяр, 1982. - С. 105-111 та ін. у багатьох публікаціях, присвячених висвітленню інтелектуальної біографії Каменяра спостерігалися дисонансні тези. Так, з'явилися розвідки, в яких інтелектуальний доробок літератора вивчався у контексті марксистсько-ленінської теоріїНедзвідський А. З відгуків марксистсько-ленінської критики про Франка // Українське літературознавство. - 1975. - Вип. 23. - С. 3-10; Раковська Н. Іван Франко в оцінці російської прогресивної і марксистської критики // Українське літературознавство. - 1983. - Вип. 40. - С. 37-42. , “надуманого" змісту революційної тематики 19051907 рр. Ковальчук Л. Революция 1905-1907 гг. в публицистике Максима Горького и Ивана Франко // Вопросы литературы народов СССР. - 1982. - Вып. 8. - С. 96-103; Паньков А.И. Украинская прогрессивная критика в канун первой русской революции в борьбе за народность литературы: (Полемика И. Франко и Леси Украинки): Автореф. дис.... канд. филол. наук. - Одесса, 1982. - 21 с.; Ковальчук Л.А. Образность публицистики Ивана Франко: (На материале произведений периода первой русской революции 1905-1907 гг.): Автореф. дис.... канд. филол. наук. - Одесса, 1983. - 18 с.; Ковальчук Л. Ідейно-тематичні перегуки поезії і публіцистики І. Франка періоду першої російської революції // Українське літературознавство. - 1985. - Вип. 44. - С. 63-68. , єднання українського і російського народівІван Франко - поборник великого братерства: Метод. реком. / Авт.: І.М. Дузь, Л.А. Ковальчук, А.І. Паньков. - Одеса, 1982. - 24 с.; Ковальчук Л. Русско-украинское единение в публицистике Ивана Франко 1905-1907 гг. // Тез. докл. межобл. науч. - практ. конф. молодых ученых, посвящ. 60-й годовщине образования СССР. - Одеса, 1983. - Ч.І. - С. 223-224. та інтернаціонального рухуДоброгорський М. Інтернаціональний зміст патріотизму Івана Франка // Українське літературознавство. - 1977. - Вип. 28. - С. 20-27; Саєнко І.І. Франко про діалектичний зв'язок національного й інтернаціонального в історико-літературному процесі // Українське літературознавство. - 1977. - Вип. 28. - С. 34-41. . Остання тема набула настільки бурхливого ідеологічного піднесення, що Одеський державний університет 25-27 квітня 1974 р. провів республіканську конференцію на тему “Інтернаціоналізм у творчості Івана Франка”М.З. [Республіканська наукова конференція] // Радянське літературознавство. - 1974. - № 7. - С. 95. . Фальсифікування ідейної суті інтелектуальної спадщини І. Франка у публікаціях одеських дослідників здійснювалася тенденційно з написанням їх у першій половині 1980-х рр. переважно російською мовою.

Останній шостій фазі (1985-1991) радянського періоду одеської рецептивної франкіани характерне поступове сходження нанівець комуністичної ідеології й риторики у вивченні творчості Каменяра та перефокусування поглядів одеських дослідників на національно-патріотичні ідеї в його інтелектуальному доробку. Ці ознаки виразилися для відносно короткого відрізку часу в значну кількість рецепцій - 75Див.: Іван Франко в Одесі: Бібліографічний покажчик... (15 - 1986, 48 - 1987, 5 - 1988, 3 - 1989, 3 - 1990, 1 - 1991).

Помітними подіями цієї фази стали проведення у складних соціально-економічних умовах ОДУ імені І.І. Мечникова і Одеським міжобласним відділенням Спілки театральних діячів представницького наукового форуму на обласному рівніЛиш боротись - значить жить!: Тези обл. наук. - творч. конф., присвяч. 100-річчю з дня публ. зб.І. Франка “З вершин і низин”. 29-30 грудня 1987 р. / Відп. ред.П.Т. Маркушевський. - Одеса, 1987. - 58 с. та організація 1989 р. у день хрещення Івана Франка, 27 серпня (народився ж він, згідно з метричним записом, 25 серпня 1856 р.) науково-освітньо-культурницької організації “Вотум Івана Франка”Вербицький В.Г. “Вотум Івана Франка”: Наукова, освітня та культурницька організація в Одесі // Чорноморська комуна. - 1991. - 5 квітня. . Це ще раз продемонструвало активну діяльність одеських осередків франкознавства та національно-патріотичні почуття багатьох одеситів.

Від часу здобуття українським народом незалежної держави до наших днів триває п'ятий період - національно-суверенний - одеської рецептивної франкіани, у розвитку якого наступні дослідники може виділять окремі фази, ми ж його репрезентуємо одним періодом, в якому нарахували тільки 55 рецепцій, що складає низький показник до відповідності з його хронологічними межами. Це пов'язано із складним соціально-економічним і суспільно-політичним положенням в Україні 1990-х рр., коли національно-патріотичні піднесення в країні залишалися на узбіччі національної політики можновладців, що призвело до того, що, наприклад, 1992 р. в Одесі 136-ту річницю від дня народження Каменяра зі всіх державних, політичних і громадських об'єднань відзначило тільки одне єдине товариство “Вотум Івана Франка”Вербицький В.Г. Знову не прийшли... // Чорноморські новини. - 1992. - 1 вересня. . Подібна ситуація повторилася й 2000 р., але з більш гіркими наслідками. До того, що державні установи, не говорячи про політичні й громадські об'єднання (крім товариства “Вотум Івана Франка”), проігнорували пом'янути ім'я Каменяра у день його кончини, не поклавши квіти до меморіальної дошки, так ще до того під нею щезла поличка для квітівГригорович В. Хто своїх не пам'ятає, того Бог карає... // Чорноморські новини. - 2000. - 10 червня.

* Ініційовано управлінням культури обласної державної адміністрації та одеською міською владою. Скульптор монументу Б. Рум'янцев, архітектор - М. Рум'янцев. . Таке становище змінилося в середині 2000-х рр. за часів президентства В. Ющенка, коли 7 грудня 2006 р. в Одесі в центрі міста на перетині Олександрівського проспекту і вулиці Успенської до 150-річчя з дня народження І. Франка було відкрито* перший на півдні України на його честь пам'ятник.

У науковому плані ситуація була та й залишається не на багато краще. Виключенням можна вважати видання Одеською державною науковою бібліотекою імені М. Горького науково-допоміжного бібліографічного покажчика “Іван Франко в Одесі”Іван Франко в Одесі: Бібліографічний покажчик... (див. фото 2), упорядкованого знаним одеським краєзнавцем і франкознавцем Г. Зленком (1934-2015). У покажчику шляхом опису великого корпусу публікацій від кінця ІХ до кінця ХХ ст. розкрито різнобічні тривалочасні зв'язки літератора з Південною Пальмірою, вивчення його біографії та багатогранної спадщини одеськими дослідниками. Упорядкування цього покажчика стало увічненням багаторічного і плідного дослідження інтелектуальної біографії Каменяра Г. Зленком. Більшість позицій покажчика проанотовано, у низці випадків спростовано помилки щодо фактів його біографії та їх захищення проти деяких помилкових гіпотетичних уявлень. Наприклад, провідному одеському франкознавцю Г. Зленку належить прерогатива у розвінчання багатьох міфів, які 'явилися навколо питання скільки разів приїжджав І. Франко до ОдесиЗленко Г Д. Единственный приезд Ивана Франко: К 90-летию пребывания писателя в нашем городе // Вечерняя Одесса. - 1999. - 19 октября; Його ж. Скільки разів Іван Франко приїздив до Одеси? // Слово і Час. - 2002. - № 7. - С. 75-76 та ін.

¹³⁶ Зленко Г. Скільки разів Іван Франко приїздив до Одеси?... , підтриману представниками наступної генерації дослідниківДив.: Мисечко А. До історії зв'язків Івана Франка з Одесою // Філософські пошуки. - Львів; Одеса, 2006. - Вип. ХХІ/ХХІІ. - С. 64-69; Кудлач В. Тут міф і достовірність ходять поруч // Чорноморські новини. - 2011. - 15 грудня та ін. , та щодо републікації спогадів українського діяча, провідника національно-визвольної революції 1917-1919 рр. в Одесі В. КедровськогоДив.: Іван Франко в Одесі / Публікацію підготував О. Гонтар // Думська площа. - Одеса, 2000. - 10 лис, фактологічність яких, оперуючи незаперечними аргументами, він спростував, роблячи висновок, що в їх основу покладено нотатки С. Шелухина з певними “модифікаціями”топада. - С. 6, 12; Музичко О. Високе чоло генія: Іван Франко в Одесі // День. - 2011. - 8-9 жовтня. - С. 8. .

Згадуючи рецепції одеської франкіани 2016 р. - ювілейного року для постаті І. Франка, можна констатувати про проведені заходи культурно - освітніх установ і внутрішньоуніверситетських підрозділів та низку поодиноких статей. Шкода, що до круглих дат Каменяра в Одесі не було проведено наукового форуму ні міжуніверси - тетського, ні всеукраїнського, а ні міжнародного, хоча вища школа Одеси налічує потужні наукові-педагогічні кадри соціогуманітаріїв, які б могли зробити внесок у популяризацію та продовження рецепцій одеського франкознавства.

Аналіз методологічних установок та індивідуальних дослідницьких стратегій одеської рецептивної франкіани дозволив встановити, періодизацію, динаміку, особливість, спільність і специфіку наукової думки. Структурно одеська рецептивна франкіана представлена багатьма напрямами: зібрання творів, вибрані твори та окремі художні твори; публікації про життєвий і творчий шлях, вшанування його пам'яті; студії, що відображають філософські, релігієзнавчі, суспільно-політичні погляди; матеріали, які розкривають культурно-мистецькі та педагогічні погляди; наукові дослідження літературно-художньої і літературознавчої спадщини; публікації про етнографічну і фольклорну діяльність; мовознавчі погляди та дослідженням мови і стилю його творів; діяльності як перекладача, публіциста, журналіста, видавця; праці про міжнародні літературні та громадсько-культурні зв'язки; публікації з методики викладання й вивчення творчості; зображення образу поета в художній літературі та мистецтві; історіографія та бібліографія життя і творчості, постановка творів на сцені та їх екранізація, здійснені в Одесі тощо. Дивлячись на дати виходу переважної більшості публікацій, можна констатувати, що вони виходили до річниці з дня народження або дня роковин І. Франка. Дослідження творчості Великого Каменяра, у біографії якого Одеса займає не досить помітне місце проведені пошуки джерел щодо матеріалів про приїзд І. Франка до Одеси, прижиттєвих і посмертних видань його творів в Одесі, публікацій в одеських виданнях про його життя та творчість, відгуки на кончину, некрологи та статті до річниць та роковин, інтелектуальної спадщини І. Франка в працях одеських дослідників, постановки творів та їх екранізації в Одесі, вшанування пам'яті та відзначення пам'ятних дат, історіографії питання тощо, які відображали дух тих часів та сприяють усвідомленню ролі та місця генія українського народу в інтелектуальному просторі Одеси.

Звернення до масиву вітчизняної критико - літературознавчої рецепції підтвердило гіпотезу про сформований системний характер імперського (трьохфазного), національно-визвольного, радянського (шестифазного), румунсько-німецького і національно-суверенного франкознавства, що проявлялося в індивідуальних стратегіях, спиралося на сформовані наукові традиції, представлених широким спектром досліджень, які виявляють смислове багатство, художню своєрідність і визначають її місце і значення в історії світової літератури. В оцінці інтелектуальної діяльності І. Франка, його дослідники у переважній більшості орієнтувалися насамперед на "ідеологічну доцільність", соціально-політичну кон'юнктуру, чітко сприймали "новітні віяння" у науці. Відповідно, від них годі було очікувати будь-яких об'єктивних оцінок, схвальних відгуків про витончену творчість митця, про його правдиві художні образи та проблемні твори, в яких автори порушували питання революційності, класової боротьби, соціалістичних і національних ідей тощо. Аналіз одеської рецептивної франкіани зазначеного періоду дозволяє зробити висновок про важливість продовження розвитку франкознавства, заглибленого новими підходами уявлення про їх різні риси і властивості. У той же час різноманіття представлених наукових стратегій дозволяє окреслити можливі перспективи розвитку сучасного франкознавства, серед яких основними є інтертекстуальний, герменевтичний, текстологічний, історико-порівняльний, історико-функціональний та інші підходи.

Розвінчуючи ідеологічні викривлення різних часів в одеській рецептивній франкіані сподіваємось, що постать генія української культури, яким він увійшов у свідомість прогресивного людства - сміливою і чесною людиною, яка все життя присвятила боротьбі за здійснення ідеалів гуманізму, в чому й полягає його велич, в чому причини незгасаючої любові, яку виявляють до нього прихильники його літературного таланта у всьому світові, залишиться для наступних поколінь не забрудненою і не спаплюженою жодною людиною і політичною силою. Постать Івана Франка, його інтелектуальна творчість, життєвий подвиг та віддана любов українському народові, є і, впевнені, будуть цікавими ще багатьом наступним поколінням українців.

Размещено на Allbest.ru