Процеси жанрової дифузії та диференціації в сучасному українському романі (на матеріалі романів Ірен Роздобудько)

Елітарні критики прив'язані до романтичної ідеології фундаментального значення авторської «оригінальності» й «бачення», підкреслюють важливість індивідуального стилю й мистецького «саморозвитку». Відповідно до цієї традиції митець бачиться як той, хто підриває загальноприйняті форми [15, с.9].

Т. Бовсунівська зазначає, що дифузія не є ані смертю, ані перетворенням жанру. Дифузний нахил є всезагальною властивістю жанру. Чистота жанру лишилась всього лише вимогою класицистичної теорії мистецтва. Реальна література ніколи не знала чистоти жанру. Найпримітивніша дифузія сприяє появі різних форм жанрових модифікацій [1,с.510].

І. Роздобудько не обмежує себе одним жанром, працюючи то з детективним, то з психологічно-драматичним або сентиментальним текстом. В основі її романів - сюжети, які не вирізняються оригінальністю чи дивовижністю (проте не позбавлені динаміки й вишуканості). Все просто, легко, зрозуміло, життєво, але, в той же час складно і навіть заплутано.

Роман «Перейти темряву» об'єднав у собі риси трилеру та мелодрами. Слово «трилер» у перекладі з англійської мови (thrill) означає викликати гострі емоційні відчуття; загалом же трилер визначається як тип творів літератури, кіно, відео- ігор, які створюють відчуття напруженого переживання, хвилювання. На думку американського письменника Джеймса Паттерсона, якщо трилер не в змозі лоскотати нерви, значить, він не справляється зі своєю роботою. Цей жанр не має чітких меж. Часто до трилерів відносять детективно- пригодницькі твори, акцент в яких зміщений на підготовку до якогось складного злочину. Отже, сам по собі даний жанр є дифузійним. Від трилеру у роман «Перейти темряву» потрапили напруженість описуваних подій, небезпека, яка постійно чатує на героїв, а саме, на молодих дівчат, що за красиве і примарне щастя розплачуються власним життям. У романі є загадка, що дозволяє віднести його до інтелектуальних жанрів (читач не відразу розуміє, хто є «ловцем» красивих жінок, про це можна лише здогадуватись). У словнику літературознавчих термінів до рис мелодрами зараховують: відверта морально-дидактична тенденція, гостра інтрига, гіперболізоване зображення пристрастей («сльозливість») [13, с. 435].

І. Роздобудько зображує в романі чоловіка-мрію. Він оповитий загадковістю і таємничістю, він манить, притягує: красивий, розумний, багатий - ідеал мало не кожної дівчини. І такий чоловік, звісно, створює найпрекрасніші історії кохання для наївних і сповнених чекання. Стосунки Міки та його обраниць зображені дійсно гіперболізовано: дівчата відразу втрачають розум, поринають з головою в пристрасті, за короткий час до безтями у нього закохуються, ладні їхати з ним хоч на край світу і вірять у неймовірну казку-кохання, яку пропонує цей «ловець». Та наявні мелодраматичні елементи не є визначальними у розвитку теми та передачі ідеї твору. Якщо їх вилучити, то твір не втратить свого сенсу.

Книжка «Дванадцять, або виховання жінки в умовах, непридатних до життя» визначається І. Роздобудько як роман-алюзія. У словнику літературознавчих термінів алюзія (лат. Аіішіо - жарт, натяк) - художньо-стилістичний прийом, натяк, відсилання до певного літературного твору, сюжету чи образу, а також історичної події з розрахунку на ерудицію читача, покликаного розгадати закодований зміст [13, с.29]. І. Роздобудько вдається до «само-алюзі» в цілому, присутні біблійні алюзії, зустрічаємо посилання на тоді ще майбутній роман авторки «Амулет Паскаля». Тому визначення жанру цілком виправдане. Загалом відносимо роман до емоційних жанрів, адже письменниця створює настрій засобами психологізації, імпресіоністичних замальовок, екзистенції, та, що цілком притаманно І. Роздобудько, філософствуваннями, роздумами над сенсом життя. У романі присутні мелодраматичні елементи, але, зауважує письменниця: «Життя - взагалі мило. Спочатку запашне, «Полуничне», а потім - жалюгідний обмилок сподівань, утрачених можливостей, надій, сил, розуму, здорового глузду, пам'яті. Потім залишається тільки піна, мильні бульбашки» [10, с. 268].

«Ескорт у смерть» - жанровий гібрид, що знаходиться на периферії «емоційності» та «інтелектуальності». З одного боку - це детективна історія. На перший погляд все логічно: маємо серію загадкових убивств світловолосих красенів - працівників агентства з надання ескорт послуг; є слідчий і його помічник; присутній мотив осяяння - розкриття злочину. Але маємо неприпустиму, на думку С. Ван Дайна, який уклав правила написання детективу, рису - любовну лінію, адже йдеться про те, щоби віддати злочинця в руки правосуддя, а не про те, щоби поєднати ланцюгами Гіменея тужливих закоханих. В І. Роздобудько любовна лінія навіть не одна: нещасливе кохання Світлани перетворилось на криваву помсту; Дану Борисівну - успішну бізнес-леді (але знову ж таки: самотню і нещасливу) рятує від мертвіння заживо любов Ореста. Щаслива кінцівка, в якій маємо розкриття злочину і поєднання «тужливих закоханих».

Роман «Ґудзик», жанр якого визначається як психологічна драма, створює загальний драматичний, навіть мелодраматичний настрій: безнадійна закоханість Дениса (гіперболізована, бо ця юнацька закоханість стає перешкодою на шляху до справжнього кохання), порожнеча в душі Лізи, наївна і відчайдушна любов Ліки і сила її болю. Це типовий романс. У центрі зображення - історія кохання. Все інше - поверхове і нецікаве. Є лише нещасні долі персонажів, їхні історії кохання, болю та розчарувань, в які читач занурюється з головою. Доказом того, що «Ґудзик» є романсом може бути проведення уявного експерименту (Лі Майклс): треба «вийняти» історію кохання із сюжету. Якщо решта подій не матимуть смислу і не складатимуться в послідовну історію, то це романс. Якщо «виймемо» історію кохання з даного твору, то, по суті, від твору нічого не лишиться. Додає драматичності й те, що І. Роздобудько все, що стається з персонажами, намагається розглянути у психологічному руслі, заглибитись у душевні переживання своїх героїв, робить спробу зрозуміти причини їх фатальних помилок.

«Пастка для жар-птиці» - роман, який можна визначити як жіночий детектив, що свого роду є теж жанровим гібридом, бо поєднує риси детективу та жіночої історії. Це не «чистого виду» детектив. І. Роздобудько максимально старається «закрутити» історію, зробити розв'язку непередбачуваною. Убивства працівників фірми, як виявляється в кінці роману, скоюються трьома людьми. Така собі гра - полювання за скарбом, позначеним кров' ю. І, врешті, виходить замкнене коло, в якому сильніші позбуваються слабших. Детективна лінія роману, проте, не самотня. Маємо і любовну лінію. Головна героїня - успішна в роботі, але в особистому житті - нереалізована (у її житті є чоловік, проте ці стосунки вичерпані й негармонійні). А життя жінки не може бути повноцінним без кохання. Тому І. Роздобудько вводить у роман образ чоловіка, який не лише рятує головну героїню від смерті, але й наповнює її життя новим сенсом, даруючи їй можливість кохати і бути коханою. Загалом тема жіноцтва осмислюється письменницею переважно крізь призму кохання й стосунків між статями, але ці поняття не зводяться до рівня несподіваного спалаху інстинкту, що має вплив на духовну природу людини. Хоча не можна не відзначити той факт, що стосунки між чоловіком і жінкою в романах І. Роздобудько найчастіше виникають спонтанно. Але це миттєве зближення авторка трактує не як нестримний сексуальний потяг, а як довгоочікуваний потяг духовний, на рівні підсвідомого.

Отже, романи Ірен Роздобудько, які увійшли в поле нашого дослідження, можна поділити на дві групи: емоційні та інтелектуальні. Відповідно, в «емоційних» творах домінантною ознакою, або «appeal» є настрій, в «інтелектуальних» - можливість розв'язки загадки, що міститься в сюжеті твору. Чимало творів позначені процесами жанрової дифузії - це стосується, передовсім, інтелектуальних романів письменниці. З іншого боку, домінантна ознака інтелектуальних жанрів - загадка - все ж, є невід'ємною частиною настроїв, які створює письменниця в жанрах емоційних. Проблема процесів жанрової дифузії та диференціації в сучасному українському романі даною статтею не вичерпана. Цей аспект можна розглядати на прикладі творів інших письменників, розробляючи проблему впливу процесів жанрових модифікацій на художній текст.

Література

1. Бовсунівська Т. Теорія літературних жанрів Жанрова парадигма сучасного зарубіжного роману: Підручник / Т.В. Бовсунівська. К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2009. 519 с.

2. Будний В., Ільницький М. Порівняльне літературознавство: В 2 ч. Лекційний курс: Навчальний посібник / Василь Будний, Микола Ільницький. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені І. Франка, 2007. 280 с.

3. Грифцов Б. А. Теория романа / Б.Грифцов. Москва: ГАХН, 1927. 151 с.

4. Голобородько Я. Літературна емісія Ірен Роздобудько [Електронний ресурс] / Я. Голобородько // Київська Русь. Ґрунт. 2007. № 20. С.173-180.Режим доступу:Шр://1576.иа/Ьоок5/5459.

5. Звєрєв А. Що таке «масова література»? / / Лики масової літератури США /А.Звєрєв. М., 1991. С. 33-34.

6. Кокотюха А. Не для еліти: Масова контркультура [Електронний ресурс]/ Андрій Кокотюха. Режим доступу: http://www.webstandart.net/magaz.php?aid=7299.

7. Ортега-и-Гассет Х. Мысли о романе [Електронний ресурс] /Хосе Ортега-и-Гассет. Режим доступу: http://lib.ru/FILOSOF/ORTEGA/ortega13.txt.

8. Повєткін Є., Потеляхіна М. Інтерв'ю з письменницею Ірен Роздобудько [Електронний ресурс] / Євген Повєткін, Марина Потеляхіна. Режим доступу: http://kut.org.ua/books_a0068.php.

9. Роздобудько І. Ґудзик: [Психологічна драма] / Ірен Роздобудько. Харків: Фоліо, 2008. 222 с. (Колібрі).

10. Роздобудько І. Дванадцять, або виховання жінки в умовах, не придатних до життя / Ірен Роздобудько. Харків: Фоліо, 2009. 287 с. (Література).

11. Роздобудько І. Ескорт у смерть: [Роман] / Ірен Роздобудько. Харків: Фоліо, 2007. 159 с.

12. Ученова В. Современные тенденции развития журналистких жанров / В. Ученова // Вестник мос- ковкого университета. Серия 10. Журналистика.1976. №4. С. 131-139.

13. Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Гром'яка, Ю.Коваліва, В. Теремка. К.: ВЦ «Академія», 2006. 752 с.

14. Філоненко С. О. Масова література в Україні: дискурс / гендер / жанр: монографія / Софія Філоненко. Донецьк: ЛАНДОН -ХХІ, 2011. 432 с.

15. Chandler D. Eine Einfьhrung in die Genre Theorie «;Deutsche Fassung: Alexander >molosovsky< Mьller, Juli 2009. Режим доступу: http://antville.org/static/sites/molochronik/files/chandler_genre.pdf.

16. Fowler A. Genre and the Literary Canon [Електронний ресурс] / New Literary History, Vol. 11, No. 1, Anniversary Issue: II (Autumn, 1979), pp. 97-119. Published by: The Johns Hopkins University Press. Stable. Режим доступу: http://www.jstor.org/stable/468873.