Чарака-самхіта

Чарака-самхіта¹” є фундаментальним трактатом з аюрведи - традиційної індійської медицини. Разом із “Сушрута-самхітою” та “Аштанґа-хрідаєю” вона складає “велику трійцю” (brhat-trayi) засадничих текстів “науки про життя”² (ayurveda), причому розглядається як найавторитетніша її складова³. Авторство зазвичай приписують Чараці, придворному лікарю кушанського царя Канішки (I ст. н. е.). Утім, різних осіб з ім'ям Caraka (“подорожній”, “аскет”, “слуга”) давньоіндійська література згадує чимало. Британська енциклопедія стверджує, що відома сьогодні редакція “Чарака-самхіти” склалася, ймовірно, в I столітті [Charaka-samhita]. В. Ер- ман також датує трактат Чараки I--II століттями [Эрман 1996]. Водночас побутує думка, що в VIII--IX ст. початковий текст відредагував та доповнив кашмірець Дрід- габала [Новая философская энциклопедия 2001]. Проте Рам Каран Шарма й Бгаґван Даш висувають припущення, що Дрідгабала -- не хто інший, як придворний лікар Чарака Другий, тоді як перший Чарака жив за кілька століть до нього. Зазначаючи, що в “Чарака-самхіті” не помітно виразних слідів впливу буддизму, ці дослідники припускають, що “Чарака-самхіта” була створена ще в VIII ст. до н. е. [Agnivesa's Caraka Samhita 2008].

Сама “Чарака-самхіта” наводить наступну історію свого створення. Бог Брахма передав знання про аюрведу “володарю істот” (prajapati) Дакші. Від того ці знання отримали близнюки Ашвіни⁴, які в індійській міфології відомі як боги-цілителі. Від Ашвінів аюрведу перейняв бог-громовержець Індра. Далі аюрведа передається з небес на землю: від Індри її отримує мудрець Бгарадваджа⁵. Наступним учителем називається Атрея Пурнавасу, який мав шістьох учнів. Усі вони написали праці з аюрведи, але вказується, на найталановитішим був Аґнівеша, трактат якого потім “відтворив” або “відредагував” (pratisamskrta) Чарака.

“Чарака-самхіта” містить 120 глав, написаних переважно віршованим текстом⁶ (9035 віршів і 1111 прозових параграфів). У назву глави часто винесено її перші слова, через що назва глави не завжди повністю відповідає її змісту. Глави згруповані у вісім розділів, різних за обсягом. Перший, який має назву “Sutra-sthana”, складається з тридцяти глав, поділених на сім “четвірок” (catuska), плюс ще дві глави. Це вступний розділ, у якому розглядаються основи терапії, цілі людського життя, вчення про довголіття, хвороби, дієтетика тощо. У другому розділі (“Nidana- sthana”, вісім глав) досліджуються причини основних хвороб: лихоманки, пухлин, хвороб крові, сечового міхура, шкірних хвороб, виснаження, божевілля та епілепсії. Третій розділ (“Vimana-sthana”, вісім глав) містить глави, присвячені теорії аргументації, кровоносним судинам, діагностиці та ін. У четвертому розділі (“SarTra- sthana”, вісім глав) викладається вчення про людину, ембріологію, анатомію, акушерство. Глави п'ятого розділу (“Indriya-sthana”, дванадцять глав) розповідають про розлади функцій органів чуття (indriya) та діагностику глухоти, сліпоти, психічних розладів та ін. Шостий розділ (“Cikitsa-sthana”, тридцять глав) присвячений терапії. Сьомий розділ (“Kalpa-sthana”, дванадцять глав) є фармакологічним: у ньому описані відвари лікарських рослин та інші ліки. У восьмому розділ (“Siddhi- sthana”, дванадцять глав) описані очищувальні процедури.

Давніми авторами були написані на санскриті численні коментарі до “Чарака- самхіти” (у літературі згадуються 43 праці). З них збереглися “Чарака-ньяса” (Ca- raka-nyasa) Бгаттара Харішчандри (VI ст.), “Чарака-паньджіка” (“Caraka-panjika”) Свамікумари (VI ст.), “Нірантара-пада-в'ях'я” (Nirantara-pada-vyakhya) Джеджджа- ти (IX ст.), “Аюрведа-діпіка” (“Ayurveda-dlpika”) Чакрапані Датти (XI ст.), “Чарака- таттва-прадіпіка” Шівадаси Сена (XV ст.). Найчастіше цитується й використовується коментар Чакрапані Датти, який вважають кращим за інші.

Окрім численних перекладів на мови Індії можна згадати тибетський переклад “Чарака-самхіти” (автор і час невідомі), переклад перською мовою (до VIII ст.) та два арабські переклади IX ст. (Абдулла бін Алі перекладав з перської, а Алі ібн Зайн ат-Табарі -- безпосередньо з санскриту). На початку XXI століття найбільш популярним за межами Індії став англійський переклад “Чарака-самхіти” (з коментарем “Аюрведа-діпіка”), авторами якого є Рам Каран Шарма й Вайдья Бгаґван Даш. Спираючись на цей переклад й особистий клінічний досвід, Габріель ван Лун написав двотомний підручник з аюрведи [Charaka Samhita. Handbook on Ayurveda 2003]. Зручні таблиці й переліки характерних для “Чарака-самхіти” понять і теорій містить також присвячена їй перша публікація Національного інституту наук Індії з серії “Історія науки в Індії” [Caraka Samhita (a Scientific Synopsis) 1965].

Типографським способом “Чарака-самхіта” вперше була видана (під редакцією Джівананди Відьясаґари) в 1877 році в Калькутті. Українською мовою дана пам'ятка раніше не перекладалася.

Цей переклад глав 1, 4 (частково), 5 і 6 першого розділу “Чарака-самхіти” зроблено із санскритського тексту, що міститься в семитомному виданні “Agnivesa's Caraka Samhita. Text with English Translation & Critical Exposition based on Cakrapani Datta's Ayurveda Dlpika by Dr. Ram Karan Sharma and Vaidya Bhagwan Dash” (Varanasi, 2008). Нумерація віршів і прозових параграфів відповідає цьому виданню⁷. З ним також узгоджено латинський переклад назв лікарських рослин. Ідентифікувати кілька назв не вдалося. Слід звернути увагу на те, що “одна й та ж сама рослина має кілька лексичних відповідників у мові санскрит. Частини рослини та лікарські препарати також мають спеціальні назви. Такий плюралізм назв ускладнює ідентифікацію рослини та її виду. Часто науковці-ботаніки не збігаються у своїх поглядах щодо наукових еквівалентів до назв рослин мовою санскрит, при цьому санскритські синоніми можуть позначати різні рослини” [Рибалкіна 2013]. Наприклад, джаті (jat!) - це й мускатний горіх, і великоквітковий жасмин, а падма (padma) й камала (kamala) - горіхоносний лотос. В основному тексті перекладу наводиться санскритська назва рослини, спрощено відтворена засобами українською мови, а в примітках даються точна транслітерація та українська й латинська ботанічні назви.

У першій главі автор (чи, радше, редактор) спочатку викладає історію “Чарака- самхіти”, яка нібито була передана на землю богами, щоб люди могли протистояти хворобам. Далі пояснюється, що ayus (“життя”) - це поєднання тіла, органів чуття, розуму (sattva) й душі (atman). Аюрведа визначається як вчення про добро й зло, щастя й нещастя, сприятливе й несприятливе для життя, а також про його тривалість. Після розгляду низки специфічних понять філософських систем вайшешика та ньяя мова йде про причини хвороб і методи їхнього усунення, про речовини, які можуть правити ліками, та їхні властивості, а також наводяться ознаки справжніх лікарів і осуджуються псевдолікарі.

У другій главі перелічуються рослини та інші речовини, що використовуються в паньчакарамі⁸ та для приготування різних видів явагу (yavagu) - рідких терапевтичних каш. Третя глава присвячена складу різноманітних мазей. Щоб не утруднювати читача великим списком екзотичних назв рослин, переклад цих глав тут не публікується. З цієї ж причини вирішено скоротити переклад четвертої глави, яка оповідає про віречану (“очищення”). Таке рішення певною мірою відповідає принципам самої “Чарака-самхіти” (1.4.20): “Нема кінця подробицям... Тому опис [тут] не надто стислий і не надто розлогий”.

У п'ятій главі спочатку мова йде про помірність у їді, про бажану й небажану їжу. Далі йдеться про догляд за тілом: використання сурми для очей; вдихання диму лікарських трав (перелічуються трави, описується виготовлення трав'яної сигари й мундштука для неї, а також техніка вдихання диму лікарських рослин, перераховуються позитивні наслідки такого вдихання, вказується час, сприятливий для цього, зауважуються можливі ускладнення); застосування назальної терапії; чищення зубів і язика; освіжаюча жуйка; полоскання рота; змащування олією голови й вушних каналів; олійний масаж; купання; одяг, парфуми й прикраси; підмивання; стрижка волосся й нігтів; взуття, парасолька й ціпок.

Шоста глава присвячена опису особливостей шести індійських пір року й необхідності узгоджувати з ними своє харчування й стиль життя. Усі глави завершуються підсумковим переліком їхнього змісту.

Розділ I. Загальні положення (sutrasthana)

Глава 1. Про довголіття (dlrghamjrvitlya) [Перша з чотирьох глав про ліки (bhesaja)]

1.1 Отже⁹, будемо роз'яснювати главу “Про довголіття”.

1.2 Так сказав Бгаґаван¹⁰ Атрея.

1.3 Бажаючи довголіття, Бгарадваджа, який пройшов через страшну аскезу, знаючи [те, що треба знати], підійшов до Індри - притулку [віруючих] і володаря безсмертних.

1.4 Праджапаті [Дакша] сприйняв аюрведу такою, якою вона була розказана Брахмою. Далі її повністю сприйняли Ашвіни.

1.5 Від Ашвінів її цілком перейняв Індра. Тому Бгарадваджа на прохання мудреців (rsi) підійшов до Індри.

1.6 Коли з'явилися хвороби тіла, що перешкоджають довголіттю, релігійним обітницям, вивченню [Вед], брахмачар'ї¹¹, аскезі (tapas) й постуванню¹² (upavasa) істот,

1.7 тоді, сповнившись співчуття до істот, великі мудреці, прикрашені праведними справами, зібралися в благодатній долині Гімалаїв.

1.8 Анґірас і Джамадаґні, Васіштха, Каш'япа, Бгріґу, Атрея, Ґаутама, Санкх'я, Пуластья, Нарада, Асіта,

1.9 Аґастья й Вамадева, Маркандея, Ашвалаяна, Парікшит, бгікшу¹³ Атрея, Бга- радваджа, Капіньджала,

1.10 Вішвамітра, Ашмаратх'я, Бгарґава, Ч'явана, Абгіджит, Ґарґ'я, Шанділья, Каунділья, Варкші, Девала, Ґалава,

1.11 Санкрітья й Байджаваті, Кушіка, Бадараяна, Бадіша й Шараломан, Кап'я з Катьяяною, обидва,

1.12 Канкаяна, Кайкашея, Дгаум'я, Маріча, Каш'япа, Шаркаракша, Хіраньякша, Локакша, Пайнґі,

1.13 Шаунака й Шукунея, Майтрея, Майматаяні, вайкханаси¹⁴, валакхільї¹⁵, а також інші великі мудреці.

1.14 [Усі вони були] відзначені духовним знанням (brahmajnana), самовладанням та ніямою¹⁶, аскетизмом, внутрішнім сяйвом (tejas) - наче зробили узливання (huyamana) у священний вогонь.

1.15 Зручно сівши там, вони почали цю благу бесіду.

“Здоров'я - вища основа дгарми, артхи, ками й мокші¹⁷.

1.16 Хвороба забирає здоров'я, благополуччя й життя. [Хвороба] стає великою перешкодою [на життєвому шляху] людей.

1.17 Яким [може бути] засіб проти неї'?” - так сказавши, вони поринули у внутрішнє споглядання (dhyana). Очима споглядання вони побачили, [що їхній] притулок - Шакра (Індра).

1.18 Він, повелитель безсмертних, належним чином розповість про засіб, що здолає [хвороби].

“Хто піде до обителі Тисячоокого (Індри), запитати [його], чоловіка [богині] Шачі?”

1.19 “Я можу бути обраним для цього”, - таке слово першим сказав Бгарадва- джа. Так сказавши, він був обраний мудрецями.

1.20 Він, прийшовши до обителі Шакри, побачив сяючого як вогонь Переможця Бали (Індру) в оточенні богів і мудреців.

1.21 Прийшовши туди, він, мудрий, уславивши повелителя богів, побажав йому перемог і передав найвище послання мудреців:

1.22 “З'явилися хвороби, що жахають усе живе. Володарю безсмертних, розкажи мені про належний засіб, який рятує від них”.

1.23 Знаючи глибину мудрості [Бгарадваджі], Бгаґаван Шатакрату (Індра) стисло провістив йому, великому мудрецю, аюрведу.

1.24 [Індра описав] суть потрібного здоровим і хворим знання про причину, ознаки [хвороб] і ліки; вічного, чистого, пізнаного Предком (Брахмою) [знання], що складається з трьох частин¹⁸.

1.25 Він, великий помислами мудрець (Бхарадваджа), заглиблений думками в безмежне вище знання про життя (аюрведу), швидко належним чином осягнув це [знання], що складається з трьох частин.

1.26 За допомогою цього [знання] Бгарадваджа здобув щасливе нескінченне життя й передав геть усе це неперевершене [знання] мудрецям.

1.27 І мудреці, які бажають мати довге життя, отримали від Бгарадваджі на благо живих істот знання, що продовжує життя.

1.28 Ці великі мудреці очима знання належним чином побачили саманью, віше- шу, ґуни, драв'ю, карму

1.29 та самаваю¹⁹. Пізнавши це проголошене вчення, ствердившись у [виконанні] приписів, [вони] знайшли вище щастя (sarman) й нескінченно довге життя.

1.30 Далі [в ланцюжку наставників] [стоїть Атрея] Пунарвасу, вельми дружній до всіх істот і співчутливий [до них], який передав чисте знання про життя (аюрведу) шістьом учням.

1.31 Аґнівеша, Бгела, Джатукарна, Парашара, Харіта й Кшарапані слухали слова того мудреця.

1.32 Завдяки винятковому інтелекту мудреця, а не додатковим настановам вийшло так, що звід настанов першим склав Аґнівеша.

1.33 Потім мудрі [учні], починаючи з Бгели, теж створили свої праці й публічно представили їх Атреї в зібранні мудреців.

1.34 Вислухавши від праведних [учнів Атреї Пунарвасу] виклад вчення, належним чином поданий у сутрах²⁰, мудреці зраділи й схвалили його.

1.35 Усі славили [учнів Атреї], що бажають добра всім істотам, і хором вигукнули: “Святе це співчуття до істот!”

1.36 Почувши ці праведні слова великих мудреців, супроводжувані богами божественні мудреці, які перебувають на небесах, надзвичайно зраділи

1.37 й [вигукнули]: “О, чудово!” У небі почувся ніжний проникливий звук зраділих [божественних] істот, що наповнював собою три світи.

1.38 Повіяв приємний вітерець, і всі сторони світу освітилися вогнями. Пролився божественний дощ із води з квітами.

1.39 Потім в [учнів] на чолі з Аґнівешею ввійшли божества знання: Буддгі, Сід- дгі, Смриті, Медгі, Дгриті, Кірті, Кшама, Дая²¹.

1.40 І ці схвалені великими мудрецями праці утвердилися на землі на благо сукупності істот.

1.41 Це повідане [вчення] про добро і зло, про щастя і нещастя, про сприятливе і несприятливе для життя й про його тривалість називається аюрведою.

1.42 Словом аюс (“життя, життєвість”) називається поєднання тіла, органів чуття (indriya), розуму (sattva) й душі (atman). [Можна назвати його] інакше: дгарін, джівіта, нітьяга та анубандга²².

1.43 Це шановане знавцями Вед найсвятіше знання про життя, яке несе благо людям в обох світах²³, буде сповіщене [тут].

1.44 Саманья завжди веде до зростання всіх сутностей, а вішеша - до скорочення²⁴. Але прояв (pravrtti) обох [має місце].

1.45 Саманья породжує єдність, вішеша - відособленість; саманья - рівність, ві- шеша - протилежність.

1.46 Розум, душа й тіло - ця трійка як триданда²⁵. Їхнє з'єднання підтримує світи; на них тут усе ґрунтується.

1.47 І це - людина. І це свідомість. І це предмет [розгляду] цієї Веди. Для цього проявлена ця Веда.

1.48 [П'ять матеріальних елементів]²⁶, починаючи з ефіру, душа, розум, час і простір складають матерію. Матерія з органами чуття - свідома, без органів чуття - несвідома.

1.49 [Відчуття], починаючи з тяжкості, разом з об'єктами органів чуття і [перелік], який закінчується на “праятна” (prayatna), інтелект (buddhi) та [інший перелік], що починається з “пара” (para), названі якостями (guna)²⁷. Зроблене із зусиллям називається дією (karman).

1.50 Самавая²⁸ вважається нероздільним існуванням [об'єктів], починаючи із землі, і їхніх якостей. Цей [їхній зв'язок] вічний, бо де субстанція, там немає невизначеності щодо [її] якостей²⁹.

1.51 Притаманна причина, що несе в собі якості та дії, - це субстанція (dravya). Але якість - нерухома притаманність³⁰.

1.52 Дія, що перебуває в субстанції, - причина й з'єднання, і поділу. Дія - це те, що робиться у зв'язку з метою дії. Не потрібно іншого [фактора для дії].

1.53 Так було розказано про причини. Результатом тут називається рівновага дга- ту³¹. Метою цього вчення [про здоров'я] названо досягнення рівноваги дгату.

1.54 Причиною хвороби “двох умістилищ” є поєднання трьох видів неправильного використання, невикористання та надмірного використання часу, інтелекту та об'єктів органів чуття³².

1.55 Тіло й розум вважаються вмістилищем хвороб, а також щастя. Але правильне поєднання [чинників] так само є причиною щастя³³.

1.56 Проте душа абсолютно незмінна й вічна. Причиною свідомості (caitanya) [вона] стає за допомогою розуму й почуттів. [Вона] - свідок, який спостерігає за діями.

1.57 Сказано, що повітря (vayu), пітта, капха - сукупність дош³⁴ тіла, а вищезгаданий розум - раджас і тамас³⁵.

1.58 Перші заспокоюються, якщо вдатися до божественних засобів (diva-yukti) та лікарських трав. Розум - за допомогою теоретичного й практичного знання (jnana-vijnana), пам'яті й самадгі³⁶.

1.59 Сухий, холодний, легкий, тонкий, рухливий, прозорий, різкий вітер (maruta) заспокоюється речовиною з протилежними властивостями.

1.60 Масна, гаряча й гостра, рідка, кисла, текуча, гірка пітта швидко заспокоюється речовиною з протилежними властивостями.

1.61 Заспокоєння якостей важкого, холодного, м'якого, масного, солодкого, нерухомого, в'язкого слизу (slesmana) досягається протилежними властивостями.

1.62 Виліковні хвороби лікуються за допомогою засобів з протилежними властивостями, що застосовуються відповідно до місця, дози та часу.

1.63 Але немає засобу від невиліковних хвороб.

Отже, далі розповідається, як діють [лікарські] речовини і які в них властивості.

1.64 Вода й земля - субстанція, що сприймається на смак в органі сприйняття смаку. Три [інші елементи]³⁷, починаючи з ефіру, - супутня причина (pratyaya) прояву особливостей [смаку].

1.65 Солодкий, кислий, солоний, гострий, гіркий і терпкий - ця шістка названа як перелік смаків.

1.66 Солодке, кисле й солоне [перемагають] вату, терпке, солодке й гірке перемагають пітту, терпке, гостре й гірке [перемагають] слиз.

1.67 Сказано, що [лікарські] речовини [бувають] трьох видів: деякі заспокоюють доші, деякі заспокоюють дгату, деякі - для підтримки здоров'я.

1.68 Сказано також, що [за іншою класифікацією] є, знов-таки, три види [ліків]: тваринного, рослинного й мінерального походження. Різні види меду, молочні продукти, жовч, жир, кістковий мозок, кров, м'язи,

1.69 кал і сеча, шкіра, сперма, кістки, зв'язки, роги й кігті, копита, волосся (kesa) та волосинки на тілі (loma), рочана³⁸ - [ці речовини] тваринного походження використовуються [як ліки].

1.70 Золото, п'ять металів і їхнє поєднання, земля з кварцом, [два] миш'яки³⁹, самоцвіти, кам'яна сіль, червона крейда й [чорна] сурма -

1.71 це мінеральні [речовини]. А [ліки] рослинного походження, як вчать, поділяються на чотири види: ванаспаті, вірудга, ванаспатья й ошадгі.

1.72 Ванаспаті - з плодів, ванаспатья - з квітів і плодів. Ошадгі - ті [рослини], які гинуть після дозрівання плодів. Вірудга - рослини, які знову відростають після зрізання. [Так] сказано.

1.73 Коріння, кора, нектар (sara), виділення, волокна, сік (svarasa), бруньки, їдкі [субстанції] (ksara), молочний сік, плоди, квіти, попіл, олія, шипи,

1.74 листя, щетинки (sunga)⁴⁰, цибулини, пагони - сукупність того, що від рослин.

Сказано, що коренів шістнадцять, плодів - без одного двадцять,

1.75 компонентів “великого жиру” (mahasneha)⁴¹ чотири, видів солі - п'ять, різновидів сечі налічується вісім, видів молока - теж вісім.

1.76 Для очищення [застосовується] п'ять рослин. [Це] продемонстрував [Атрея] Пунарвасу. Той, хто знає, як застосовувати все це для [лікування] хвороб, знає [аюр]веду.

1.77 Хастіданті, хаймаваті, ш'яма, тривріт, адгоґуда, саптала, шветанама, пра- тьякшрені, ґавакші,

1.78 джьотішматі, бімбі, шанапушпі, вішаніка, аджаґандга, драванті й кшіріні⁴²- ось шістнадцять [рослин з лікувальним корінням].

1.79 Шанапушпі й бімбі, а також хаймаваті - блювотне. Швета⁴³ й джьотішматі використовуються для очищення голови [від надлишку дош].

1.80 Решта одинадцять застосовуються як проносне. Отже, розказано про назви та дії коренів. Слухай про плодові рослини!

1.81 [Це] шанкхіні, віданґа, трапуша, мадана, дгамарґава, ікшваку, джімута, крі- таведгана, клітака, відома у двох різновидах, що ростуть у вологих і посушливих місцях⁴⁴,

1.82 пракір'я, удакір'я, пратьякпушпа, абгая, антахкотарапушпі, осінні плоди хастіпарніні⁴⁵,

1.83 плоди кампіллаки, плоди араґвадги й кутаджі⁴⁶.

Дгамарґава, ікшваку, джімута, крітаведгана,

1.84 мадана, кутаджа, трапуша, хастіпарніні - ці плоди застосовують для блювоти та в астхапані⁴⁷.

1.85 Пратьякпушпа використовується як субстанція для інгаляції. Решта десять використовуються як проносне.

1.86 Назви й дія дев'ятнадцяти плодів перелічені.

Зазначено, що жири - чотирьох видів: топлене масло, олія, сало, кістковий мозок.

1.87 Вони використовуються для прийому всередину, як мазь, для клізм та інгаляції.

Надають жирність, життєвість, лиск, силу, огрядність

1.88 ці жири й виводять [надлишок] вати, пітти, капхи.

Сауварчала, сайндгава, віт, аудбгіда⁴⁸

1.89 й самудра - п'ять різновидів солі⁴⁹. [Вони] масні, гарячі, гострі й поліпшують апетит.

1.90 [Вони] застосовуються для змащування й викликають масність, потовиділення, застосовуються як проносне, блювотне, для олійної (anuvasana) й неолійної (niruha) клізм,

1.91 для натирання тіла, в їжу, для очищення голови [від надлишку дош], при хірургічних операціях, у супозиторіях, у косметиці для очей, бальзамах для загоєння ран,

1.92 при нетравленні, запорах, хворобах, викликаних ватою (vata), пухлинах у черевній порожнині (gulma), кольках, а також різних абдомінальних розладах. [Так] розказано про солі.

Дізнайся від мене про вісім видів сечі.

1.93 Головні, які усі перелічені у вченні Атреї: овеча сеча, козяча сеча, коров'яча сеча й та, яка від буйвола,

1.94 слоняча сеча, верблюжа, кінська й осляча. [Вона] гаряча, гостра, також масна, їдка, солона.

1.95 Сеча використовується в бальзамах і використовується в мазях. Сеча використовується в астхапані, а також використовується як проносне,

1.96 потогінне, використовується при запорах, для оздоровлення, при абдомінальних розладах, геморої, пухлинах у черевній порожнині, при [таких хворобах, як] куштха й кіласа⁵⁰.

1.97 Вона використовується в примочках, а також для обмивань. Вона покращує травлення, виступає як протиотрута й бактерицидна речовина.

1.98 [Її] називають найкращим засобом від анемії (panduroga). Випита, [вона] врівноважує слиз і вітер.

1.99 [Вона] заспокійливо діє на пітту. Так мною була описана загальна сукупність властивостей [сечі]. Далі описуються [властивості] окремо.

1.100 Овеча сеча гірка, масна, не перешкоджає пітті. Козяча - терпка, солодка, цілюща, полегшує доші.

1.101 Коров'яча - дещо солодкувата, заспокоює доші, бактерицидна, лікує шкірні хвороби (kustha). Випита, [вона] заспокоює свербіж, добре допомагає при [дисбалансі] дош і при абдомінальних розладах.

1.102 Буйволяча [сеча] лужна, [діє як] проносне, лікує геморой, набряки (sopha) та абдомінальні розлади. Слоняча сеча солона, допомагає впоратися з бактеріями та шкірними захворюваннями.

1.103 Найкраще [вона допомагає] при затримці калу й сечі, отруєннях, дисбалансі слизу й геморої. Сказано, що верблюжа [сеча] гірка, допомагає при задишці, бронхіті й геморої.

1.104 Кінська [сеча] гірка та їдка, лікує шкірні захворювання, виразки й отруєння. Ослина сеча лікує епілепсію, безумство й одержимість.

1.105 Так тут розказано про [види] сечі з урахуванням їхніх властивостей і застосування.

Далі мова йде про дії та властивості [різновидів] молока.

1.106 [В аюрведі використовуються] овече молоко, козяче молоко, коров'яче молоко та те, яке від буйволиці, також від верблюдиці, слонихи, кобили й ще жіноче.

1.107 Молоко переважно солодке, масне, холодне, лактогенне, освіжаюче, поживне, збільшує статеву силу й розумові здібності, чисте, додає силу, [добре] впливає на розум,

1.108 збільшує життєву силу, знімає втому, усуває задишку й бронхіт, допомагає при крововиливах і сприяє загоєнню ран.

1.109 [Молоко] підтримує життя всіх, корисне, заспокійливе, також очищує, вгамовує спрагу, покращує травлення й надзвичайно [корисне] при туберкульозі (ksata- kslna),

1.110 анемії, підвищеній кислотності, виснаженні, пухлинах у черевній порожнині, абдомінальних розладах, проносі, лихоманці, високій температурі та особливо при набряках,

1.111 жіночих і чоловічих статевих розладах, олігурії й утрудненому випорожненні, корисне для [тих, хто страждає від хвороб], породжених ватою й піттою.

1.112 Молоко завжди застосовується для інгаляції, в мазях, для обмивання та в астхапані, задля очищення кишківника і як зовнішній бальзам.

1.113 Детальніше властивості молока в належному порядку одну за однією опишемо в главі, [назва якої] починається з “аннапана”⁵¹.

1.114 Крім рослин з цілющими плодами й корінням, є ще три [рослини]: снухі, арка, ашмантака⁵². Їхню дію [опишемо] окремо.

1.115 Ашмантака відома як блювотне, латекс снухі - проносне. Треба знати, що латекс арки - блювотне й проносне.

1.115 Є також три інших дерева з корисною корою: путіка, кришнаґандга, а також дерево тілвака⁵³.

1.117 Сказано, що путіка й тілвака використовуються як проносне, кришнаґандга - при бешиховому запаленні (parlsarpa), набряку (sotha), геморої,

1.118 лишаї, абсцесі щічної ділянки, шкірних хворобах (kustha) та при аладжі⁵⁴. Нехай мудрий знає ці шість рослин.

1.119 Так розказано про плоди й корені та про види жиру й солі, сечі, молока, а також про шість рослин з лікувальною корою й латексом.

1.120 Пастухам, що пасуть кіз, а також чабанам і пастухам, що пасуть корів у лісі, та іншим лісовим мешканцям відомі зовнішній вигляд та назви лікарських рослин.

1.121 Просте знання зовнішнього вигляду або ж назв лікарських рослин ще не робить кого завгодно знавцем їхнього застосування.

1.122 Того, хто знає принципи застосування [лікарських засобів], називають знавцем істини, навіть якщо він не знає зовнішнього вигляду [рослин]. Що ж казати про того лікаря, який все знає бездоганно?

1.123 Того, хто знає принципи лікування, узгодженого з часом і особливостями пацієнта, слід вважати найкращим лікарем.

1.124 Немов отрута, немов кинджал, немов вогонь, немов блискавка - така невідома лікарська рослина, тоді як відома - наче нектар.

1.125 Лікарська рослина, чиї три аспекти - назва, вигляд і якості - невідомі, або навіть відома [рослина], що застосовується неправильно, викликають погані наслідки.

1.126 При правильному застосуванні навіть найсильніша отрута стає ліками, але навіть ліки при неправильному застосуванні перетворюються в сильну отруту.

1.127 Тому ніякий розумний пацієнт, котрий бажає здоров'я й довголіття, не приймає ліки, запропоновані лікарем, не обізнаним у принципах застосування [ліків].

1.128 Буває, що залишається живим той, на чию голову опустилася блискавка Індри, але не вижити тому, хто приймає ліки від недосвідченого.

1.129 [Псевдолікар], який вважає себе мудрим і, не знаючи, пропонує ліки стражденному лежачому хворому, котрий вірить [у розпорядження лікаря], -

1.130 позбавлений дгарми, грішник, син смерті, позбавлений розуму. Навіть від розмови з ним людина може потрапити в пекло.

1.131 Краще випити зміїну отруту або навіть розплавлену мідь чи навіть проковтнути розжарену на вогні залізну кульку,

1.132 ніж мудрому потрапити в залежність від того, хто звернувся за допомогою, та отримувати від змученої хворобою людини їжу, або пиття, або багатство.

1.133 Нехай розумний [чоловік], який бажає бути лікарем, докладає надзвичайних зусиль для збереження своїх чеснот, щоб бути для людей дарувальником життя.

1.134 Лише той засіб справді лікувальний, який веде до здоров'я. Лише той лікар найкращий, який позбавляє хвороб.

1.135 Всебічно досконалими називають дії [лікаря] в разі правильного застосування [ліків]. Досконалим називають також лікаря, наділеного усіма чеснотами.

Підсумкові вірші (tatra slokas)

1.136 Передача [вчення] аюрведи, мета передачі, поширення [аюрведи], розгляд сутр [на зібранні мудреців], дефініція (nirnaya) аюрведи,

1.137 сукупність засобів (karana), предмет (prayojana) аюрведи й причина [хвороб], хвороби, сукупність ліків,

1.138 смаки з відповідними субстанціями, трояка сукупність субстанцій, корені, плоди, [види] жиру й солі,

1.139 сечі й молока, шість рослин, латекс і кора котрих корисні, дія всіх цих [лікарських засобів], [їхнє] застосування й незастосування, їхні [корисні] якості й не[корисні] якості,

1.140 підстави для осуду [псевдо]вчених лікарів, а також всі чесноти лікарів - все це розказано великими мудрецями в першому розділі.

Так у трактаті Аґнівеші, відтвореному Чаракою, у розділі “Загальні положення” закінчується перша глава, що має назву “Про довголіття”.

Глава 4. Шість сотень граней віречани (sad-virecana-satasritTya) [Четверта з чотирьох глав про ліки (bhesaja)]

4.1 Отже, роз'яснення глави “Шість сотень граней віречани⁵⁵”.

4.2 Так сказав Бгаґаван Атрея:

4.3 - Воістину, є шість сотень видів віречани, шість умістилищ⁵⁶ віречани, п'ять типів зілля, п'ять різних способів приготування ліків, п'ятдесят [різновидів] “великого зілля”, п'ять сотень [найменувань] зілля.

Ось загалом [предмет цієї глави].

4.4 Тут про шість сотень видів віречани розказано загалом; докладне пояснення - у “Калпа-упанішаді”⁵⁷.

Є тридцять три й сто⁵⁸ [найменувань зілля], приготованих із плодами [мадани], сорок без одного⁵⁹ - із джімутою, сорок п'ять - з ікшваку, з дгамарґавою налічується шістдесят, з кутаджею - разом вісімнадцять, з крітаведганою налічується шістдесят, із чорним різновидом тривріту налічується сто й десять⁶⁰. Число [найменувань зілля] з чатуранґулою - дванадцять. З лодгрою налічується шістнадцять [найменувань] зілля, з махаврікшею налічується двадцять, із сапталою й шанкхіні - разом сорок без одного, сорок вісім - з данті й драванті⁶¹. Ось шість сотень [різновидів] віречани.

4.5 Ось шість умістилищ віречани: латекс, коріння, кора, листя, квіти й плоди.

4.6 Ось п'ять [типів] зілля, названих у трактаті: солодке зілля, кисле зілля, гостре зілля, гірке зілля й терпке зілля.

4.7 Ось п'ять видів ліків, приготованих різними способами: свараса, калка, шрі- та, шита, пханта⁶².

Сік, вичавлений із субстанції пресом (yantra), називається сварасою. [Рослина], розтерта разом із соком і скачана в кульки (pinda), має назву калка. Субстанція, прокип'ячена на вогні, названа лікарями шрітою. Зілля, що отримується, якщо кинути подрібнену речовину в окріп і залишити на ніч, іменоване шитою. Кинуте в окріп, а потім віджате й проціджене - має назву пханта.

Те, що [стоїть ближче] до початку [списку], [діє] сильніше. Це приготоване зілля слід застосовувати з урахуванням сил хворого й серйозності хвороби. Усі ці засоби не в усіх випадках однаково корисні.

4.8 Тепер описуються ті п'ятдесят [різновидів] “великого зілля”, які були згадані.

Отже: [I] загальнозміцнювальне (jTvanTya), поживне, те, що сприяє схудненню, очисне (bhedanTya⁶³), загоювальне, те, що стимулює травлення (dTpanlya), - ось група з шести [різновидів] зілля;

[II] зміцнювальне, те, що поліпшує колір обличчя (vamya), корисне для горла й серця - ось група з чотирьох [різновидів] зілля;

[III] те, що лікує анорексію⁶⁴, протигемороїдальне, те, що рятує від куштхи, те, що рятує від сверблячки, бактерицидне (krimighna), протиотрута - ось група з шести [різновидів] зілля;

[IV] молокогінне, те, що очищує молоко, спермогінне, те, що очищує сперму, - ось група з чотирьох [різновидів] зілля;

[V] придатне для мазей, потогінне (svedopaga), блювотне, те, що діє як проносне, придатне для астхапани, придатне для анувасани⁶⁵, придатне для очищення голови [від дош] - ось група з семи [різновидів] зілля;

[VI] протиблювотне, те, що позбавляє спраги, те, що рятує від гикавки, - ось група з трьох [різновидів] зілля;

[VII] те, що зміцнює шлунок, те, що забарвлює кишківник⁶⁶, антидіуретичне, те, що впливає на колір сечі (mutra-virajanTya), діуретичне - ось група з п'яти [різновидів] зілля;

[VIII] те, що позбавляє бронхіту, те, що рятує від задишки, те, що рятує від набряків, те, що рятує від лихоманки, й те, що рятує від утоми, - ось група з п'яти [різновидів] зілля;

[IX] те, що послаблює жар, те, що послаблює відчуття холоду, те, що послаблює кропив'яну лихоманку, те, що допомагає при ревматизмі (angamarda), те, що послаблює кольку, - ось група з п'яти [різновидів] зілля;

[X] те, що повертає кров [до нормального стану], седативне, те, що повертає свідомість (samjna) [до нормального стану], те, що сприяє дітородінню, омолоджу- вальне - ось група з п'яти [різновидів] зілля.

Так розказано про п'ятдесят [різновидів] “великого зілля” й про велич зілля - заради повідомлення [їхніх] властивостей. Тепер буде описано по десять [найменувань] зілля кожного [різновиду] “великого зілля”. Всього їх виходить п'ятсот [найменувань] зілля.

4.9-18 <...>

4.19 Так п'ять сотень [найменувань] зілля згруповано в п'ятдесят [різновидів] “великого зілля” та описано їхню велич із [зазначенням] властивостей і [наведенням] прикладів.

4.20 Нема кінця подробицям, та й не підходить занадто стислий опис для [пізнавальної] здатності бідних на розум. Тому опис [тут] не надто стислий і не надто розлогий. Цього достатньо для використання бідними на розум. А розумні здатні на основі описаних властивостей придумати, що ще годиться з не названого тут.

4.21 На ці слова Бгаґавана Атреї Аґнівеша сказав: «Бгаґаване, не виходить п'ятсот [найменувань] цього зілля, бо ті ж самі ліки зустрічаються в різних [різновидах] “великого зілля”».

4.22 Бгаґаван Атрея сказав йому: “Аґнівеше, мудрими це бачиться не так. Навіть одне й те саме називають не одним словом, коли воно діє по-різному. Наприклад, людину, здатну виконувати різну роботу, називають [по-різному] - відповідно до дії, характеру дії й знаряддя. Скільки якостей має лікарська рослина, стільки разів і розглядається субстанція. Якщо одна субстанція має такі властивості, що може правити лікарським засобом у всіх випадках, то хто буде перераховувати або рекомендувати учням використовувати інші?”

Підсумкові вірші чарака самхіта аюрведа індійський

4.23 Тут були загалом описані шість сотень [видів] віречани з відповідними речовинами, а також шість умістилищ віречани.

4.24 [Субстанції всіх] смаків, крім солоного, відомі як зілля (kasaya), тому тип зілля називають п'ятірковим⁶⁷.

4.25 Також описано, знов-таки, п'ять способів приготування [ліків] й розказано про велич п'ятдесяти [різновидів] зілля.

4.26 Для ознайомлення з властивостями [ці п'ятдесят різновидів] описані окремо як п'ятсот [найменувань] зілля. Але подробицям не видно кінця.

4.27 І не годиться для розуміння цими бідними на розум [учнями] занадто стислий опис. Тому [він тут] не надто стислий і не надто розлогий.

4.28 Щоб вказати шлях нерозумним і щоб міцнів розум зрілих розумом, розказано про ці п'ятдесят різновидів зілля.

4.29 Хто знає про їхнє зовнішнє й внутрішнє застосування, про [їхнє] поєднання (samyoga) й використання (prayoga) - той найкращий лікар.

Так у трактаті Аґнівеші, відтвореному Чаракою, у розділі “Загальні положення” закінчується четверта глава, що має назву “Шість сотень граней віречани”.

Так закінчується четвірка [глав] про ліки.

Глава 5. Помірність у їді (matrasitTya) [Перша з чотирьох глав про здоров'я (svastha)]

5.1 Отже, роз'яснення глави “Помірність у їді”.

5.2 Так сказав Бгаґаван Атрея.

5.3 Хай буде помірність у їді. Обсяг їжі, знов-таки, залежить від сили вогню [травлення].

5.4 Скільки цієї їжі з'їдено в належний час без шкоди для природи [організму], перетравлено й засвоєно - цю кількість слід вважати правильною.

5.5 [Рис] шалі (sali) й [рис] шаштіка (sastika), зелений маш (mudga), звичайна перепілка, сіра куріпка, антилопа, заєць, олень, індійський замбар і так далі - навіть ці легкі за природою види їжі вживаються у відповідній кількості. Така їжа, як страви з борошна, цукрової тростини, молока, кунжуту, чорного машу (masa), а також плоть водяних істот, хоча ці субстанції й важкі за природою, також приймаються у відповідній кількості.

5.6 Але не слід думати, що сила впливу важкої й легкої їжі не береться в розрахунок. У легких субстанціях багато властивостей повітря й вогню, у важких - багато властивостей землі й води. Тому легкі [види їжі] завдяки своїм властивостям розпалюють вогонь [травлення] й навіть з'їдені в надлишку малошкідливі. Важка ж їжа за своєю природою, знов-таки, не розпалює вогонь [травлення], тому дуже шкідлива в надмірній кількості - якщо тільки сила вогню [травлення] [не збільшена] фізичними вправами. Так кількість [їжі] залежить від сили вогню [травлення].

5.7 І не ігнорується [при визначенні кількості їжі] субстанція, [що поглинається]: з урахуванням [властивостей] субстанції пропонується наповнювати [шлунок] [важкою їжею] на третину або половину. Але й переповнення [шлунка] легкою їжею не сприяє вогню [травлення].

5.8 Їжа, з'їдена в помірній кількості, дарує їдцю силу, [здоровий] колір обличчя, щастя й довголіття, не шкодячи природі [організму].

І ще:

5.9 Після їди не слід [ще] їсти таку важку [їжу, як] борошняні вироби, рис (tandula⁶⁸), рисові пластівці (prthuka). Нехай навіть голодний їсть помірно.

5.10 Не повинна бути звичною [така] важка [їжа, як] сушене м'ясо, сушені овочі, корінь і стебло лотоса. Не слід їсти м'ясо виснажених [хворобою тварин].

5.11 Не повинно бути правилом [вживання] курчіки, кілати⁶⁹, свинини, яловичини (gavya), м'яса буйвола, риби, сиру, машу (masa) і ячменю.

5.12 Слід регулярно вживати в їжу [рис] шаштіка, [рис] шалі, чорний маш, кам'яну сіль, амалакі⁷⁰, дощову воду (antarTksam-payu), топлене масло, оленину (jan- gala⁷¹) й мед.

5.13 Завжди треба вживати й те, чим підтримується здоров'я, і те, що не дає з'явитися хворобам.

5.14 Далі буде розказано про [такі засоби] догляду за тілом, [як] аньджана⁷² й т. д., що сприяють підтримці здоров'я.

5.15 Слід регулярно користуватися корисною для очей аньджаною з сурми (sauvTra), а расаньджаною - раз на п'ять ночей або на вісім ночей, для [сльозо]течі (sravana)⁷³.

5.16 Очі повні сяйва (tejamaya), тому вони особливо бояться слизу. Через це [терапевтична] дія, що видаляє слиз, корисна для прояснення зору.

5.17 Не повинна прикладатися та міцна аньджана до очей вдень - ослаблений після очищення зір на сонці погіршується.

5.18 Тому бажано аньджану, [що викликає] [сльозо]течу, прикладати на ніч. Як різні тьмяні [прикраси] - золоті та ін. -

5.19 абсолютно очищуються [від нальоту] олією, тканиною, волоссям тощо, так завдяки змочуванню аньджаною очей смертних [людей]

5.20 [їхній] зір сяє чисто, немов місяць на небі.

Харенука й пріянгу, прітхівіка, кешара, накха,

5.21 хрівера, чандана, патра, твак, ела, ушіра, падмака, дг'ямака, мадгука, мансі, ґуґґулу, аґуру, цукор,

5.22 кора ньяґродги, удумбари, ашваттхи, плакші й лодгри; ванья, смола сарджі, муста, шайлея, камала, утпала,

5.23 шрівештака, шаллакі, шукабарха - усе це подрібнивши, слід наліпити пасту на стебло очерету, надавши [їй] обертанням таку форму, як у ячмінного зерна⁷⁴.

5.24 Нехай зробить лікар [сигару] з великий палець завтовшки й довжиною як товщина восьми пальців. Висушену, з витягнутим стеблом, вставлену в мундштук, людина нехай

5.25 “п'є”⁷⁵ промащену й запалену від вогню [лікувальну сигару], яка застосовується успішно.

З кращих лікарських трав і жиру, топленого масла, бджолиного воску

5.26 зробивши масну сигару (varti) із солодким смаком, нехай [людина] палить [її з лікувально-профілактичною метою].

Швета, джьотішматі, жовтий і червоний миш'як,

5.27 [такі] духмяні [рослини, як] аґуру, патра й т. д., - [їхній дим годиться] [для внутрішнього] очищення голови.

Важкість у голові, головний біль, риніт, мігрень,

5.28 біль у вухах, біль в очах, кашель, гикавка, задишка, клубок у горлі, слабкість зубів, патологічні виділення з вух, носа й очей,

5.29 поганий запах з рота й носа, зубний біль, втрата апетиту, тризм щелепи (hanumanyagraha), свербіж, інфекційні розлади, блідість обличчя,

5.30 надлишкова слинотеча, слабкий голос, тонзиліт, увуліт, облисіння, посивіння й випадання волосся,

5.31 чхання, сонливість (atitandra), сплутаність свідомості, гіперсомнія (atinidra) лікуються вдиханням диму [лікарських трав]. Також зміцнюються

5.32 кістки черепа, волосся, органи чуття й голос. Якими б сильними не були [розлади], що мають природу вати й капхи - в горлі або

5.33 в голові, - [ці] хвороби залишать того, хто вустами “п'є” дим.

Приписано приступати до вдихання диму в [такі] вісім моментів -

5.34 [бо] в цей час вата й слиз виявляють ознаки дисбалансу:

після купання, їди, чищення язика, чхання, чищення зубів, вдихання носом [медичних препаратів],

5.35 аньджани, сну нехай [людина], яка володіє собою, вдихає дим. Тоді не буде породжених ватою й капхою в голові й горлі

5.36 хвороб. Треба тричі зробити три вдихи. Нехай розумний [вдихає дим] двічі в запропонований час доби;

5.37 [нехай так] застосовує [цей засіб], але масний [склад] нехай вдихає один [раз], очищувальний (vairecya) - три-чотири [рази].

Очищення розуму, горла й органів чуття, легкість у голові, врівноваженість

5.38 вищезгаданих дош - [ось] ознаки правильного вдихання [диму лікарських трав].

Глухота, сліпота, німота, кровотеча, запаморочення -

5.39 ускладнення, що виникають через несвоєчасне або надмірне вдихання диму. У цьому [випадку] бажано прийняти топлене масло, використовувати речовини, вдихувані через ніс (navana), аньджану й заспокійливе питво.

5.40 Якщо розлад від [вдихання] диму виник через [надмірну активацію] повітря, пов'язаного з піттою, [вищеперелічене] треба приготувати з масними [інгредієнтами]; з охолоджувальними - при кровотечі; із сухими - при [надмірній активації] слизу й пітти.

5.41 Далі розкажу про [ті ситуації], що [є] протипоказаннями [для вдихання] диму. Нехай не вдихає [дим лікарських трав] випорожнений [проносним або блювотою], хто після клізми,

5.42 у кого кровотеча, у кого отруєння, хто вражений горем, а також вагітна, втомлений, п'яний, той, у кого нетравлення, [розбалансована] пітта, безсоння,

5.43 непритомність, запаморочення, патологічна жага, загальне виснаження й туберкульоз. Не [слід здійснювати цю процедуру] після вживання п'янкого напою, молока, [чогось] жирного або медового.

5.44 Не [слід вдихати] дим, поївши сиру, при шорсткості [шкіри] або в гніві, при сухості язика, потьмаренні, травмі голови,

5.45 при шанкхаці, рохіні⁷⁶, діабеті й делірії. Та людина, яка помилково вдихає дим у цих [ситуаціях], у невідповідний час,

5.46 посилює неправильним [використанням] диму тяжкість цих хвороб.

Нехай той, кому прописано [вдихати] дим, вдихає при хворобах голови, носа й очей

5.47 через ніс; при хворобах горла - через рот. Вдихаючи через ніс, нехай видихає через рот, але, вдихаючи через рот, хай не видихає через ніс,

5.48 [бо] рух [диму] в протилежному напрямку швидко зашкодить очам. Сидячи зручно, з випрямленим тілом, прямим поглядом і розумом, [спрямованим на] Те⁷⁷, три рази

5.49 нехай той, хто володіє собою (atmavan), тричі вдихає дим носом, закривши одну ніздрю⁷⁸.

Для віречани мундштук [повинен бути] довжиною у двадцять чотири [товщини] своїх пальців,

5.50 для масного [складу] - тридцять два пальці, для повсякденного використання бажано [мати мундштук] у півтора [разу довший]⁷⁹. Прямий, з трьома вузлами (trikosa)⁸⁰, з отвором розміром у кісточку коли⁸¹,

5.51 з того ж матеріалу, що трубка для клізми, - [такий] пропонується мундштук для [вдихання] диму. З огляду на те що [дим] приходить здалеку, розділяючись вузлами, ослаблений каналом [мундштука],

5.52 органи чуття не ушкоджуються димом, застосовуваним у [належній] кількості й у [належний] час.

Якщо приходить легкість у грудях, горлі й голові,

5.53 і досягається послаблення капхи, [то] дим вдихався правильно.

У кого нечіткий голос, капха в горлі,

5.54 важка голова - [про того] треба сказати, [що він] вдихав дим недостатньо (apTta). [Якщо] язик, голова й горло висушуються й стають гарячими,

5.55 [якщо] людині хочеться пити й вона погано орієнтується, [якщо] виникає сильна кровотеча, [якщо] сильно паморочиться голова й людина непритомніє,

5.56 [якщо] органи чуття стають гарячими, [значить] дим вдихався надмірно.

Нехай застосовує [назальну терапію] з року в рік, у три пори року -

5.57 у сезон дощів, восени й навесні, коли з неба йдуть хмари. Хто практикує назальну терапію (nasya-karman) як прописано, у належний час,

5.58 у того очі, вуха й ніс не будуть пошкоджені [хворобами]. Не будуть у нього сивими голова й борода.

5.59 Волосся не буде випадати, буде особливо [добре] рости. Кривошия, головний біль, параліч лицьового нерва, тризм щелепи,

5.60 риніт, мігрень, тремор голови виліковуються. Судини, суглоби, м'язи, сухожилля голови й шиї

5.61 людини, удоволені, отримують велику силу. Обличчя [стає] радісним і округлим. Голос [стає] чистим, твердим і гучним.

5.62 Усі органи чуття будуть незабрудненими й дуже сильними. Не з'являються в людини раптово хвороби голови й шиї.

5.63 І зі старінням верхніх частин тіла старість не набирає сили⁸².

Чандана, аґуру, патра, кора дарві⁸³, мадгука, бала⁸⁴,

5.64 прапаундаріка, сукшамайла, віданґа, більва, утпала, хрівера, абгая, ванья, твак, муста, саріва, стхіра,

5.65 джіванті, прішніпарні, сурадару, шятаварі, харену, бріхаті, в'ягхрі, сурабгі, волокна падми⁸⁵ -

5.66 нехай кип'ятить [лікар ці рослини] в стократному [об'ємі] чистої дощової води, поки не залишиться [кількість] у десять разів більша [від об'єму] олії.

5.67 Олію треба десять разів прокип'ятити в цьому відварі. При десятому кип'ятінні стільки ж козячого молока

5.68 нехай додасть. Це назальний засіб. Олія ця береться в кількості половини пали⁸⁶.

5.69 Для змащеної олією (snigdha) й прогрітої до поту (svinna) голови - назальний [засіб] ваткою [вводиться в ніс] тричі. Нехай сім днів застосовує цю терапію через день тричі на день⁸⁷.

5.70 Той, хто приборкав органи чуття й вживає корисну їжу, а також живе там, де не дуже вітряно й не дуже жарко, від олії цієї, що оздоровлює три доші й надає силу органам чуття,

5.71 отримує вищеописані якості, користуючись [олією] у відповідний час.

Із розщепленим кінцем і терпким, гострим або гірким смаком

5.72 нехай використовує [паличку] для очищення зубів, не пошкоджуючи ясна. [Такі палички] усувають [поганий] запах і смак. Бруд з язика, зубів, з рота

5.73 [видаляючи], [ця процедура дозволяє добре] відчувати смак [їжі]. Відразу [досягається] очищення зубів. Караньджа, каравіра, арка, малаті, какубга, асана⁸⁸ -

5.74 [бажано] [гілочки] цих дерев, а також подібних їм [використовувати як] паличку для зубів⁸⁹.

Золотими, срібними, мідними, а також зробленими з олова й бронзи,

5.75 вигнутими, не гострими мають бути скребачки для язика. Той бруд, що накопичується біля кореня язика, перешкоджає видиху,

5.76 і ним породжується поганий запах. Тому слід [регулярно] чистити язик.

Той, хто бажає чистоти, доброго смаку [в роті] й гарного запаху [з рота], хай тримає [в роті]

5.77 [жуйку], що складається з плодів джаті, катуки, пуги, какколи, сукшмайли й квіткових бруньок лаванґи, а також свіжого листу тамбули й екстракту карпури⁹⁰.

5.78 Будуть сила щелеп, сила голосу, гарний вигляд обличчя, чудове відчуття смаку й вище задоволення від їжі [в людини, котра полоще рот].

5.79 Немає в цієї [людини] сухості в горлі, не боїться вона тріщин губ. Не псуються [її] зуби, корені їхні міцні.

5.80 Не болять [вони] й не реагують болісно на кисле, розжовують навіть дуже тверду їжу - завдяки полосканню сезамовою олією.

5.81 Той, хто регулярно змащує олією голову, не страждає від головного болю, плішивості, посивіння й випадання волосся.

5.82 Особливо зростає сила [його] голови й чола. І волосся [в нього] глибоко вкорінене, чорне й довге.

5.83 Органи чуття очищуються, шкіра обличчя має гарний вигляд. Завдяки змащуванню голови сезамовою олією отримують глибокий сон і щастя.

5.84 Якщо регулярно капати олію у вуха, то не буде хвороб, викликаних розладом вати, [а також не буде] кривошиї, тризму щелепи, приглухуватості.

5.85 Як від змазування олією глечик, суха шкіра й вісь [воза] стають цупкими й міцними,

5.86 так від олійного масажу тіло стає міцним, шкіра - гарною, [організм] - несприйнятливим до хвороб вати, витривалим.

5.87 У тактильному органі переважає повітря. Тактильний орган міститься в шкірі. Олійний масаж надзвичайно корисний шкірі, тому нехай людина застосовує його.

5.88 У того, хто регулярно застосовує олійний масаж, тіло не дуже пошкоджується навіть від удару або важкої роботи.

5.89 [Його] шкіра гладенька, тіло міцне, сильне, має приємний вигляд. Завдяки регулярному олійному масажу людина навіть менше старіє.

5.90 Шорсткість, нерухомість, сухість, втома й оніміння стоп відразу ж зникають від застосування олійного масажу.

5.91 Отримується м'якість, сила, витривалість стоп. Досягається ясність зорового сприйняття, й заспокоюється [тілесне] повітря⁹¹.

5.92 Завдяки олійному масажу стопи не буде невралгії сідничного нерва, тріщин на стопах, стенозу судин і стиснення зв'язок стопи.

5.93 Змазування тіла олією усуває поганий запах, позбавляє від огрядності, сонливості, свербіння, неприємною бруду й відразливої пітливості.

5.94 Купання очищує, посилює статевий потяг, животворить, знімає втому, змиває піт і бруд, робить тіло сильним і дуже сприяє посиленню оджаса⁹².

5.95 Носіння чистого одягу сприяє привабливості, повазі, довголіттю, радості, шляхетності, красі, усуває безталанність (alaksml).

5.96 Ароматичні речовини й гірлянди посилюють статевий потяг, надають [тілу] приємний запах, сприяють довголіттю, привабливості, надають тілу тонус і силу; вони приємні для розуму й усувають безталанність.

5.97 Носіння прикрас і самоцвітів сприяє благополуччю (dhanya), благоденству (mangalya), довголіттю, красі, захищає від недоброго, радує, сприяє привабливості й посилює оджас.

5.98 Часте очищення стоп і шляхів [виходу з тіла] нечистот [говорить] про розумність і порядність, сприяє довголіттю, усуває безталанність і [особливості епохи] калі⁹³.

5.99 Стрижка волосся, бороди та нігтів покращує тонус тіла, посилює статевий потяг, сприяє довголіттю, чистоті й гарному зовнішньому вигляду.

5.100 Носіння взуття корисне для очей і шкіри [стоп], захищає стопи від негативних [впливів], сприяє набуттю сили, наступальності (parakrama), щастя, посилює статевий потяг.