Рефлексія образності англомовного готичного роману: лінгвокогнітивний, семіотичний та комунікативно-прагматичний аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Спеціальність 10.02.04 - Германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Рефлексія образності англомовного готичного роману: лінгвокогнітивний, семіотичний та комунікативно-прагматичний аспекти

Єфименко Тетяна Миколаївна

Херсон - 2016

Дисертацією є рукопис.

Робту виконано на кафедрі англійської мови та методики її викладання Херсонського державного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

ДЕМЕЦЬКА ВЛАДИСЛАВА ВАЛЕНТИНІВНА,

Херсонський державний університет,

декан факультету перекладознавства

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

БОНДАРЕНКО ЄВГЕНІЯ ВАЛЕРІЇВНА,

Харківський національний університет

імені В.Н. Каразіна,

професор кафедри англійської філології

кандидат філологічних наук, професор

КОБЯКОВА ІРИНА КАРПІВНА,

Сумський державний університет

завідувач кафедри германської філології

Захист відбудеться «15» грудня 2016 р. о 15.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.051.05 Херсонського державного університету за адресою: 73000, м. Херсон, провулок інженера Корсакова, 47, корп. 5.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Херсонського державного університету за адресою: 73000, м. Херсон, вул. Університетська, 27.

Автореферат розісланий "15" листопада 2016 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради А.О. Цапів

Размещено на http://www.allbest.ru//

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферована дисертація присвячена з'ясуванню особливостей рефлексії образності англомовного готичного роману з позицій лінгвокогнітивного, семіотичного та комунікативно-прагматичного підходів.

Готичний роман - своєрідне культурно-літературне явище, для якого характерна насамперед розробка мотивів і тем, пов'язаних з надприродними, містичними явищами, що визначає модус оповіді - створення атмосфери страху і нерозуміння, жаху і таємниць. Вивчення механізму мовного втілення реалій дійсності з точки зору індивідуально-авторського сприйняття світу є трендом сучасної лінгвістичної науки. Образність як спосіб відображення зовнішнього світу в англомовних готичних романах постає утворенням, що акумулює різноманітні ознаки явищ, фрагментів оточуючої дійсності у повному обсязі чуттєвого сприйняття, переломленого крізь призму художньої свідомості автора.

Проблема образності набула особливої актуальності у зв'язку з новим підходом до її тлумачення, а саме у руслі когнітивної лінгвістики, яка спрямована на пояснення характеру взаємодії між мовою і мисленням. У світлі теорії концептуальної метафори (M. Freeman, M. Johnson, G. Lakoff, M. Turner) та метонімії (Z. Kоveсses), концептуальної інтеграції (G. Fauconnier, M. Turner) образні засоби тлумачаться як спосіб мислення. Саме таке розуміння образних засобів привело до розробки теорії словесного поетичного образу у когнітивній поетиці (Л.І. Бєлєхова), визначенню особливостей його формування, підґрунтям чого слугує концептуальна метафора, метонімія (С.А. Андреєва, Л.В. Димитренко, С.О. Хахалова, Н.А. Чес), порівняння (О.Й. Філіпчик, Н.В. Ярова). Образність є результатом не тільки концептуального мислення, а й лінгвістичного та художнього, де в основу останнього покладені уява та креативна когнітивна діяльність людини (Л.І. Бєлєхова).

У річищі лінгвопрагматики увагу зосереджуємо на висвітленні умов та особливостей функціонування мовних одиниць у готичному романі, зокрема екстралінгвальних чинників, соціального контексту, ситуацій спілкування тощо (А.Ю. Маслова).Сутність семіотичного підходу полягає у визначенні знакової природи образності готичного роману шляхом встановлення характеру взаємодії різних мовних кодів, утілених в його когнітивно-семіотичній структурі (С.Г. Шурма, А.С. Слухай).

З огляду на комунікативно-прагматичний підхід досліджуємо образні засоби як такі, що актуалізують певні інтенції автора. Важливою складовою образності готичного роману вважаємо способи репрезентації інформації з урахуванням прагматичної спрямованості тексту, інтенцій автора й особливого контексту для досягнення певного перлокутивного ефекту, що базується на рефлексії образності готичного роману. У цьому аспекті рефлексія розуміється як взаємозалежна лінгвокреативна модель мислення автора та читача (Е. Кассірер), що уможливлює сприйняття та оцінювання категорій фантастичного, містичного та таємничого.

Актуальність роботи зумовлена загальним спрямуванням сучасних лінгвістичних студій на встановлення та обґрунтування змін у функціонуванні одиниць мовної системи. Своєчасності дослідженню додає й той факт, що воно здійснюється на теренах новітньої лінгвістичної парадигми, що дозволяє глибше поринути у лінгвокогнітивні, семіотичні та комунікативно-прагматичні властивості рефлексії образності готичного роману. З'ясування когнітивно-прагматичної ролі образотворчих засобів у текстах готичних романів уможливлюють їх адекватну інтерпретацію, розкриття прагматичного потенціалу образності для виявлення прихованих смислів, яких вона набуває у художньому тексті.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що лінгвокогнітивні й комунікативно-прагматичні властивості рефлексії образності, метафори й метонімії зокрема, зумовлені особливостями культурно-літературного явища готичного роману. Рефлексія образності готичного роману є одним із виявів комунікативно-прагматичної спрямованості художнього тексту, авторської інтенції на створення перлокутивного ефекту.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в межах комплексної колективної теми факультету іноземної філології «Лінгвокогнітивні і комунікативно-прагматичні аспекти дослідження мовно-мовленнєвих одиниць сучасної англійської мови» (номер держреєстрації 0110U002453). Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Херсонського державного університету (протокол №6 від 13 листопада 2012 р.), уточнена на засіданні Вченої ради Херсонського державного університету (протокол №2 від 16 жовтня 2015 р.).

Мета роботи - з'ясувати особливості рефлексії образності англомовного готичного роману.

Реалізація цієї мети передбачає розв'язання таких завдань:

окреслити корпус новітніх підходів до аналізу образності англомовних готичних романів;

з'ясувати механізми створення образності англомовних готичних романів, які слугують підґрунтям для формування рефлексії;

розробити комплексну методику аналізу функціонування образності англомовних готичних романів крізь призму її рефлексії;

уточнити лінгвокогнітивні особливості формування образності шляхом вивчення механізмів функціонування метафори, метонімії в англомовних готичних романах;

визначити властивості англомовного готичного роману в руслі семіотичного підходу;

встановити комунікативно-прагматичні стратегії образності в англомовних готичних романах.

Об'єктом дослідження є специфіка образності англомовного готичного роману. готичний роман лінгвокогнітивний образність

Предметом дослідження постає встановлення лінгвокогнітивних, семіотичних та комунікативно-прагматичних особливостей реалізації образності англомовних готичних романів.

Матеріалом дослідження слугувала авторська картотека, яка налічує 1903 фрагменти англомовних готичних романів, дібраних методом суцільної вибірки з готичних романів Г. Уолпола «Замок Отранто», У. Бекфорда «Ватек», М. Льїса «Чернець», А. Радкліф «Удольфські таємниці», «Італієць», М. Шеллі «Франкенштейн», Б. Стокера «Дракула», С. Хілл «Жінка в чорному», Д. Брауна «Код Да Вінчі».

Вибір методів дослідження зумовлений метою й завданнями роботи. Серед них використовуємо метод асоціативно-концептуального аналізу (з'ясування домінантних смислів художнього тексту), контекстуальний аналіз (вивчення певної історико-літературної доби, творчості письменника, певної історичної доби (досліджується повнота відображення доби в літературному творі) посилання, текстові контексти на кшталт синтаксичного, лексико-семантичного, фоно-графічного тощо), культурологічний аналіз (співвіднесеність текстових смислів із інформацією загальнокультурного фонду), концептуальний аналіз (вилучення метафоричних і метонімічних концептуальних схем, які лежать в основі образності англомовних готичних романів), метод семантичного аналізу (виявлення знань, які опредметнюються в семантиці образних засобів за допомогою дії лінгвокогнітивних операцій, зокрема мапування), метод семіотичного аналізу (визначення знакової природи образності шляхом установлення характеру взаємодії різних мовних кодів, утілених у її когнітивно-семантичній структурі), інформаційно-смисловий метод (аналіз смислового розгортання тексту і вивчення процесу смислоформування на основі інформації, представленої в тексті готичного роману), функціональний метод (виокремлення основних комунікативно-прагматичних цілей та зазначення очікуваного перлокутивного ефекту).

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше визначено лінгвокогнітивні особливості образності англомовних готичних романів шляхом встановлення механізмів її функціонування - метафори та метонімії, що уможливлюють рефлексію поняттєвих категорій фантастичного, містичного та таємничого, виявлено основні комунікативно-прагматичні стратегії образності, запропоновано комплексну методику дослідження образності англомовних готичних романів.

Теоретичне значення роботи визначається тим, що її результати і висновки є певним внеском у розвиток когнітивної лінгвістики (встановлено засоби рефлексії образності в англомовному готичному романі), семіотики (визначено знакову природу образності готичного роману шляхом встановлення характеру взаємодії різних мовних кодів, утілених в його когнітивно-семіотичній структурі), прагматичної лінгвістики (з'ясовано комунікативно-прагматичні стратегії реалізації образних засобів в англомовному готичному романі).

Практичне значення роботи зумовлене можливістю застосування одержаних результатів у стилістиці англійської мови (розділ «Стилістика тексту»), в інтерпретації тексту (розділ «Жанрова специфіка художнього тексту»), у лінгвістиці тексту, у спецкурсах з когнітивної лінгвістики, когнітивної прагматики та когнітивної поетики, також при викладанні дисципліни «Історія літератури Великої Британії та Сполучених Штатів Америки». Основні положення дисертації можуть бути застосовані в написанні наукових робіт з проблеми інтерпретації художнього тексту.

Апробація результатів дослідження здійснена на дев'яти наукових конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Англійська мова в контексті сучасних наукових парадигм» (Херсон 2011, 2013); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Переклад у мультикультурному просторі: школи, традиції, перспективи» (Херсон, 2012); І Міжнародній науково-практичній конференції «Лінгво-когнітивні та соціокультурні аспекти комунікації» (Острог, 2012); Міжнародній науковій конференції «Філологічні науки у ІІІ тисячолітті» (Будапешт, 2013); VII Міжнародній науково-практичній конференції «Мови і світ: дослідження та викладання» (Кіровоград, 2014); ІІІ Всеукраїнській науковій конференції германістів з міжнародною участю «Германістика у ХХІ столітті: Когнітивна, соціо- та прагмалінгвістика» (Харків, 2014); Міжнародній науково-практичній конференції «Мова та література у полікультурному просторі» (Львів, 2015); Міжнародній науково-практичній конференції «Філологічні науки: сучасні тенденції та фактори розвитку» (Одеса, 2016).

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел, довідкової літератури і джерел ілюстративного матеріалу. Обсяг тексту дисертації становить 170 сторінок. Загальний обсяг дисертації складає 200 сторінок. Бібліографія містить 293 позиції, 72 з яких іноземними мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання й методи дослідження, окреслено теоретичне й практичне значення роботи, розкрито наукову новизну, сформульовано робочу гіпотезу й основні положення, що виносяться на захист, подано відомості про апробацію отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретичні засади дослідження образності англомовного готичного роману» здійснено аналітичний огляд та узагальнення основних здобутків лінгвістичних досліджень образності художніх текстів.

Залучення методологічного апарату когнітивної поетики, яка спрямована на розкриття способів вербалізації знань у художньому тексті (Л.І. Бєлєхова, С.В. Волкова, О.П. Воробйова, Л.В. Димитренко, С.О. Жаботинська, В.І. Карасик, О.С. Маріна, Г.М. Передерій, І.А. Редька, О.Г. Скідан, Н.В. Ярова), уможливлює по-новому подивитися на образні засоби, вже досить детально вивчені в рамках традиційної лексичної семантики (Р.З. Гінзбург, О.О. Тараненко) та стилістики (М.Г. Аратян, Є.Г. Рябцева), і розглянути їх, у першу чергу, як основний спосіб концептуалізації не лише буденного (G. Radden, Z. Kovecses, G. Lakoff, K. Panther), але й художнього (Н.О. Ілюхіна, R. Gibbs, R. DeMendoza) досвіду людини. У когнітивному ракурсі образність є домінантою художнього тексту, що передає знання про світ, бачення світу, переломлене крізь призму художньої свідомості автора (Л.І. Бєлєхова). Отже, структурний аналіз семантики тропів та фігур, спрямований на визначення набору семантичних ознак, що містяться в їх складових, та порядку їх організації на різних рівнях тексту, виявляється недостатнім для пояснення механізмів формування нового значення в художньому тексті, оскільки підґрунтям такого аналізу слугує логіко-поняттєве теоретичне моделювання зв'язку мови та мислення, котре не враховує властивостей повсякденного пізнання (когніції), яке пов'язане з накопиченням досвіду й знання.

З точки зору семіотичного підходу готика, як своєрідне культурно-літературне явище, є інформаційною знаковою системою, в якій за допомогою особливих кодів створені сценарії людської поведінки та закони соціуму. У цілому готика є полікодовим простором, адже саме в знаках людина відбирає і структурує свої знання про світ і свій досвід. Семіотичні дослідження висвітлюють усі феномени готики, як факти, що стають зрозумілими через залучення не лише вербального, а й невербальних кодів. Відтак семіотичний підхід спирається на положення про те, що готичний роман «говорить» символами і знаками, тому, вивчаючи знакові системи, можна виявити їх глибинні смисли, витягуючи ту чи іншу інформацію.

Сутність семіотичного підходу у дослідження рефлексії образності готичного роману полягає у визначенні знакової природи образності шляхом встановлення характеру взаємодії різних мовних кодів, утілених в його когнітивно-семіотичній структурі. Такий підхід спрямований на розкриття тих механізмів, які забезпечують становлення і функціонування образів в якості символів загальнолюдської культури, тобто глобальних символів, або окремого мовного співтовариства або ж конкретного автора, визначаючи своєрідність індивідуально-авторського осмислення картини світу в художньому тексті.

У сучасній українській лінгвістиці когнітивно-семіотичний підхід застосовується для аналізу образів-символів у готичних романах (С.Г. Шурма), а також у дослідженні міфологічних образів давньоанглійської міфопоетичної картини світу (А.С. Слухай). Важливим аспектом готичної поетики є її багаторівнева спорідненість із міфом як специфічним способом конструювання картини світу, яка будується за певною, стійкою моделлю і відбиває певний тип свідомості, тип розуміння дійсності, що знаходять вираження в характерному способі організації картини світу, у певній ідеології, образності і тематиці.

Поняття міфу полягає у специфічному способі мислення, що знаходить вираження у характерній образності та особливих прийомах побудови тексту. За допомогою міфу первісна колективна фантазія створювала синкретичні образні моделі світу. У готиці міф розуміється як перетворена форма свідомості, в якому знання і розуміння фактів історії заміщуються образами, символами, вигадками, легендами та вірою в них. Низка ознак поєднує готичний міф із класичним архаїчним міфом: подібна емоційно-почуттєва генетика, що замінює пізнання, типологія - міфи-легенди (трактування подій, їх причин та ролі учасників), історичні міфи, міфи-перекази (про події та подвиги минулого та їх учасників ), міфи про героїв тощо.

Готичний міф може виникати стихійно як пам'ять про героїчне минуле та ін., але частіше створюється і поширюється цілеспрямовано і використовується як ефективний засіб навіювання напруженості. Такий міф виникає в індивідуальній свідомості й потім «колективізується», перетворюючись на факт суспільної свідомості (Є.М. Мелетинсний).

Прагнення осягнути досі невивчену внутрішню структуру готичної картини світу, в основі якої лежать універсальні міфотворчі засади, обумовлює існування думки про те, що ціла низка структурних ознак організації художнього єдності в готиці характерна для міфологічної картини світу, а це дає можливість ставити питання про тип художнього мислення. Спорідненість, що літературна готика проявляє по відношенню до міфу, уможливлює існування особливого літературного феномену - готичного міфу. Відтак, семіотичний підхід спирається на положення про те, що готичний роман послуговується символами і знаками, тому можна виявити його глибинні смисли, декодуючи ту чи іншу інформацію.

У річищі комунікативно-прагматичного підходу найважливішою складовою готичного роману вважається прагматична інтенція тексту. Її визначають як «матеріалізований в тексті конкретний намір адресанта здійснити відповідний вплив на адресата» (В.Л. Наер). У руслі нашого дослідження вивчаємо когнітивно-прагматичний підхід до дослідження образності як підґрунтя рефлексії. Вважаємо, що художній текст, зокрема текст готичного роману в контексті автора, читача та культури можна розуміти як прагматично зумовлене мовлення, якому притаманна певна інтенція (С.В. Соколовська). Вибираючи образні засоби, автор передбачає емоційну реакцію адресата та рефлексію образності через неможливість автоматизму сприйняття тропів та фігур. Виходячи з такого розуміння художнього тексту, до найбільш істотних факторів, що впливають на рефлексію образності, належать саме прагматичні.

У руслі дослідження комунікативних принципів побудови готичного роману в сучасному мовознавстві увагу сфокусовано на проблемі контексту і ситуації мовленнєвого акту між мовцем і слухачем (P. Grice).

Рефлексія розглядається нами як основа творчого вираження мовної особистості, визначається як інтегративна функція по відношенню до різних її психічних здібностей, як системотвірний фактор усіх видів діяльності (О.І. Генісаретський), як основа художньої свідомості і фактор упорядкування уявлень про навколишній світ, спосіб самоорганізації творчих зусиль (О.О. Кривцун). Художня рефлексія є регулятивною стратегією та має асоціативно-образний характер і відображає поетапний процес регулювання пізнавальної діяльності адресата засобами тексту з метою ефективного спілкування з адресатом (Н. С. Болотнова).

Художньо втілена рефлексія есплікується за допомогою магістральних регулятивних засобів, тобто образних засобів. Рефлексія характеризується замкнутістю на сумі тих знань, які сприйняті, але не пережиті, які стали фактом свідомості, але не особистого досвіду автора. Отже, своєрідність художньої рефлексії як регулятивної стратегії автора полягає в тому, що в естетично значущій формі втілюються результати пізнання і самопізнання не стільки явищ внутрішнього і зовнішнього світу, скільки феноменів мови, культури, мистецтва та історії. Автор піддає рефлексії ресурси колективної пам'яті, в якій відображені світоглядні результати досвіду попередніх поколінь, свідомість автора стає призмою, крізь яку переломлюється свідомість читача шляхом рефлексії образності.

Отже, рефлексія образності в готичних романах виникає в результаті особливостей лінгвокреативного мислення та екстралінгвальних факторів, які зумовлені властивостями людського знання.

Поняття фантастичного, містичного та таємничого визначаємо окремо як поняттєву категорію, як семантичну єдність смислових компонентів загального характеру, що виступають безпосередніми виразниками норм свідомості й пов'язують мовний матеріал з організаційними принципами процесу мислення, отримуючи конкретно-мовну реалізацію (О.В. Бондарко). Вивчення репрезентацій семантичних категорій фантастичного, містичного, таємничого у готичних романах та апеляція до імпліцитних невербальних смислів виступають засобом доступу до таємниць мисленнєвих процесів та емоційних переживань людини, що у сукупності формують рефлексію образності готичних романів.

Фантастичне в готиці пов'язане з установкою на переживання жаху при зіткненні зі світом як проявом вселенського Зла. Цей напрям в літературознавстві культивує «жахливе в звичайному», акцентуючи увагу на психологічній напрузі (psychological tension). Зауважимо, що англомовний готичний роман виступає найбагатшим джерелом дослідження категорії фантастичного, адже ніщо так сильно не впливає на людську психіку, як готика (І.Ф. Волков).

Розуміння сутності містичного відбувається на межі свідомого й несвідомого із залученням як вищих духовних, так і матеріальних засад психіки. Буття в його внутрішньому змісті є суттєво багатшим за предметний світ, і людина, усупереч науковим поясненням, починає вірити у світ надпредметний, відмітною ознакою якого є таємничість.

Готичний роман увібрав в себе особливості національної народної творчості. Народні та середньовічні перекази поєднувалися з фантастичними, містичними сюжетами, надаючи творам таємничий і похмурий колорит. Такий художній експеримент ставив за мету хвилювати уяву читача. Поряд з категоріями містичного та фантастичного існує категорія таємничого як ще одна базова категорія готичного роману. Основним джерелом таємничого, поряд із містичним та фантастичним, виступає страх. Отже, підставою для виокремлення компонентів «містичне», «фантастичне», «таємниче» як окремих поняттєвих категорій слугує той факт, що репрезентуючи опосередкований універсальними законами мислення результат людського досвіду та інтуїції, а також представлений для відтворення єдиного змісту відомих понять, які є продуктом історичного процесу розвитку людського суспільства, вони виявляють себе у мові готичного роману через систему різнорівневих мовних засобів, котрі відтворюють їхнє значення.

У другому розділі «Методологічні засади дослідження образних засобів в англомовному готичному романі» обґрунтовано власний комплексний підхід і розроблено методику аналізу рефлексії образності в англомовному готичному романі.

Застосування комплексного підходу до дослідження рефлексії образності передбачає чотири етапи аналізу. На першому етапі здійснюється аналіз наукових джерел та з'ясовуються основні теоретичні засади дослідження образності англомовного готичного роману, що з подальшим уточненням уможливлює аналіз потрактувань основних термінів і понять розвідки.

На другому етапі дослідження методом суцільної вибірки з текстів готичних романів виокремлюються фрагменти, що вирізняються конвергенцією образних засобів. У реферованій дисертації послуговуємося поняттям категорій фантастичного, містичного та таємничого як провідних для уможливлення рефлексії образності готичного роману.

Третій етап полягає у моделюванні концептів, у залученні семантичного та концептуального аналізу, які передбачають проведення дослідження у напряму концепт - концептуальна схема - смисл від розгляду функціонування образних засобів у художньому тексті до реконструкції релевантних структур авторської свідомості та виявлення концептуальних пріоритетів авторів готичних романів. Цей етап орієнтований на рефлексію засобів мовної репрезентації поняттєвих категорій «фантастичного», «містичного» та «таємничого», що стає можливим завдяки інтерпретаційному аналізу, що базується на психологічних особливостях читацької свідомості. На цьому етапі застосований концептуальний аналіз, що полягає у реконструкції концептів, які створюють рефлексію образності (метафори, метонімії), асоціативно осмислюємо інформацію, яка опредметнена у реконструйованих концептуальних метафорах.

За допомогою інтерпретаційного методу виокремлюємо поняттєві категорії готичного роману «фантастичне», «містичне» та «таємниче», що реалізуються у фрагменті в такий спосіб: The solemn singularity of the charm had prepared him for something strange and horrible - «таємниче», He waited with fear for the Spirit's appearance, Ambrosio started, expected the Daemon with terror - «містичне», … At the same time the cloud dispersed, and He beheld a Figure more beautiful, than Fancy's pencil ever drew. It was a Youth seemingly scarce eighteen, the perfection of whose form and face was unrivalled. He was perfectly naked: A bright Star sparkled upon his forehead; Two crimson wings extended themselves from his shoulder - «фантастичне» (М. Льюїс «Чернець»).

Застосовуючи концептуальний метод, визначаємо концепти, що представлені у наведеному фрагменті. Так, наприклад, концепт FEAR об'єктивується словосполученнями something strange and horrible, dreadful Apparition would meet his eyes, expected the Daemon with terror, cold shivering seized his body, and He sank upon one knee. Страх Амброзіо виражається метафорою whose coming was announced by thunder and earthquakes, адже саме використання номінативних одиниць, що позначають назви природних явищ thunder, earthquakes, сприяють апеляції до інтуїтивних страхів читача, які присутні в свідомості кожної людини. Концепт MYSTERIOUS SPIRIT репрезентовано в тексті такими словосполученнями the Spirit's appearance, some dreadful Apparition, expected the Daemon with terror. Автор навмисне використовує антитезу Spirit, Apparition - Daemon, що полягає у поєднанні протилежних понять Spirit (високі почуття) та Daemon (грішні думки), та надає висловленню можливості глибокої інтерпретації, адже для головного героя роману це благословення та спасіння поєднане з покаранням. Недаремно на початку фрагменту містичне створіння постає перед читачем в образі очікуваного демона та привиду, який асоціюється з покаранням, а потім перетворюється на ангела - носія спасіння. З огляду на інформаційно-смисловий метод, що забезпечує аналіз смислового розгортання тексту, і спрямований на вивчення процесу смислоформування на основі інформації, представленої в художньому тексті, інтерпретуємо словосполучення Fancy's pencil за допомогою залучення наративного аналізу, який має на меті розгортання відомих сюжетів та ситуацій. Отже, Fancy's pencil інтерпретуємо як термін, уведений Жоржем Верту на позначення напряму в мистецтві 1737 року.

Згідно із семіотичним методом знаходимо символічність у реченні He bore a silver branch, imitating Myrtle. Саме слово «мирт» грецького походження. Легенда свідчить, що німфа Мірсіна, якою милувалася і захоплювалася сама Афіна, перемогла цю верховну богиню Олімпу на змаганнях з бігу. Заздрість затьмарила захоплення улюбленицею, і Афіна помстилася за зачеплене самолюбство. Але, отямившись, вона жахнулася і стала благати раду олімпійських богів, щоб вони залишили їй спогад про Мірсіну. Боги зглянулися і з тіла загиблої виросла витончена, як і сама німфа, рослина - мирт. За переказами, вінком з мирта була увінчана Афродіта під час знаменитого спору, завдяки чому Паріс і віддав їй яблуко. З тих пір мирт став улюбленою квіткою богині любові і краси. Навколо храмів Афродіти висаджували безліч миртових кущів, а під час щорічних святкувань на честь цієї богині все прикрашалися миртовими вінками. Згідно із древніми арабськими повір'ями, мирт прикрашав райські сади, і коли перші люди були вигнані з раю, Адам прихопив з собою гілочку мирта, щоб вона нагадувала людям про ці блаженні часи. У такий спосіб використання грецької міфології характерне для готичних романів та сприяє рефлексії образності.

Четвертий етап присвячений визначенню комунікативно-прагматичного потенціалу образності готичного роману та спрямований на виявлення комунікативно-прагматичних стратегій образності в англомовному готичному романі. Під комунікативно-прагматичною стратегією розуміємо реалізацію комунікативних намірів, що враховують об'єктивні та суб'єктивні фактори та умови художньої комунікації. З огляду на функціональний метод виокремлюємо комунікативно-прагматичні стратегії, що реалізуються в наведеному фрагменті роману М. Льюїса «Чернець». Так, естетично-експресивна стратегія реалізується в метафорі He waited with fear for the Spirit's appearance, whose coming was announced by thunder and earthquakes. Автор яскраво змальовує образ головного героя, апелюючи до почуттів читача за допомогою згадування природних явищ, які викликають у людини страх перед невідомим. Фрустраційна стратегія, в основі якої лежить створення психологічної напруги, спрямованої на дезорієнтацію адресата комунікації, виведення його зі стану емоційної рівноваги шляхом залякування негативним прогнозом, детальним промальовуванням страшних наслідків, пов'язаних з подіями минулого і сьогодення, створення атмосфери напруження, актуалізована в епітетах strange and horrible, dreadful, mad. Сугестивну стратегію втілено у зображенні загадкового творіння, що змальовує автор, який намагається навіяти на читача відчуття ейфорії: He was perfectly naked: A bright Star sparkled upon his forehead; Two crimson wings extended themselves from his shoulders; and his silken locks were confined by a band of many-coloured fires, which played round his head, formed themselves into a variety of figures, and shone with a brilliance far surpassing that of precious Stones. Circlets of diamonds were fastened round his arms and ankles, and in his right hand He bore a silver branch, imitating Myrtle. His form shone with dazzling glory: He was surrounded by clouds of rose-colored light, and at the same moment that He appeared, a refreshing air breathed perfumes through the Cavern. Enchanted at a vision so contrary to his expectations, Ambrosio gazed upon the Spirit with delight and wonder (М. Льюїс «Чернець»). У руслі нашого дослідження сугестія розуміється як сукупність засобів і прийомів спрямованого впливу на підсвідомість особистості.

Апелюючи до внутрішнього світу читача, автор акцентує, що дивовижно гарне створіння (however beautiful the Figure) мало демонічні риси (could not but remark a wildness in the Daemon's eyes,… the Fallen Angles). Слід зазначити, що серед комунікативно-прагматичних стратегій в готичному романі апелятивна займає одне з центральних місць. Це пояснюється тим фактом, що художня комунікація відбувається не тільки для передачі інформації, а й для надання визначеного впливу на інших людей. Іншими словами, передача інформації - не самоціль, а спосіб зміни ділянок когнітивної картини світу читача з метою надання впливу.

У третьому розділі «Реалізація категорій готичного роману (фантастичне, містичне та таємниче): когнітивний та семіотичний аспекти» виявлено основні концепти, що формують концептосферу готичного роману, визначено особливості зображення семіотичної сторони готичного роману, обґрунтовано застосування категорій фантастичного, містичного та таємничого.

У готичних романах специфічні аспекти світосприйняття та образності, які коріняться в міфі і, які прийнято узагальнено називати фантастикою, володіють статусом елементів, що маркують жанр готичного роману.

Конфлікт звичного досвіду і надприродного, відсутність у героя повної впевненості, що події дійсно відбуваються, що все відбувається у такому порядку, як здається, відчуття невідомості, яке болісніше від будь-якої найбільш гнітючої невизначеності - створюють принципову для готики напруженість розповіді та дозволяють розкрити важливі для жанру сторони особистості персонажа: I cannot describe to you my sensations on the near prospect of my undertaking. It is impossible to communicate to you a conception of the trembling sensation, half pleasurable and half fearful, with which I am preparing to depart. I am going to unexplored regions, to `the land of mist and snow,' but I shall kill no albatross; therefore do not be alarmed for my safety or if I should come back to you as worn and woeful as the `Ancient Mariner.' You will smile at my allusion, but I will disclose a secret. I have often attributed my attachment to, my passionate enthusiasm for, the dangerous mysteries of ocean to that production of the most imaginative of modern poets. There is something at work in my soul which I do not understand (М. Шеллі «Франкенштейн»). У фрагменті роману Мері Шеллі «Франкенштейн» спостерігаємо невизначеність героя та його страх перед далекою мандрівкою: a conception of the trembling sensation, half pleasurable and half fearful. Однак вживання автором прикметника pleasurable допомагає читачеві зрозуміти, що для героя ця подорож є бажаною. Автор також використовує символи, які є зрозумілими тільки для підготовленого читача, а саме: «the land of mist and snow». Наведене словосполучення є рядком «Поеми про старого моряка» (The Rime of the Ancyent Marinere) -- однієї з найдовших та найвідоміших поем англійського поета Семюела Колріджа, написаної в 1797--1798 роках: And so mein dreams as sured were/ Of the spirit that plagued us so;/ Nine fathom deep he had followed us/ From the land of mist and snow (II.31-32). У цьому фрагменті поеми йдеться про подорож моряків, які впевнені, що їх оточують дивні створіння, які живуть в океані. Саме це місце автор позначує як the land of mist and snow. Іншим прикладом є рядок з роману «Франкенштейн»: but I shall kill no albatross. Образ птаха альбатроса є символічним, адже його взято також з «Поеми про старого моряка», де альбатрос - це складний та багатогранний образ. Альбатрос поводиться одночасно і як людина, і як птах подібно до того, як Ісус поводиться як людина, і як Бог. Старий моряк не розуміє, чому він вбиває птаха подібно до того, як і смерть Христа вкрита таємницями. Отже, образ альбатроса - це образ ймовірного спасіння. Коли герой роману «Франкенштейн» зазначає, що не вбиватиме альбатроса, це свідчить про його обережність та обачливість. Слід зазначити, що у наведеному фрагменті М.Шеллі апелює до знать та досвіду читача. Авторка спочатку наводить рядки поеми та її образи, що є знаковими для позначення певних понять: «the land of mist and snow» (Антарктика), but I shall kill no albatross (Спаситель), а вже потім називає її безпосередньо: as worn and woeful as the `Ancient Marine', де зв'язок з поемою також підтверджується словами автора: the dangerous mysteries of ocean to that production of the most imaginative of modern poets, адже автори Мері Шеллі та Семюел Колрідж належать до однієї літературної епохи та є сучасниками.

Для створення типової похмуро-містичної атмосфери «солодкого жаху» готичного твору використовуються різні вербальні та невербальні засоби, які виступають елементами стилізації і задають певний емоційний і ментальний стан читачів.

Уважається, що ключовим елементом готичної літературної традиції є саме багаторівнева експлікація в творах цього жанру концепту FEAR, що формує певний емоційний стан читача - переживання страху і жаху - за рахунок цільового використання відповідних вербальних і невербальних засобів.

Розуміння художнього твору вимагає від читача включення в роботу всього фонду наявних у нього знань. Те, що закладено автором у твір, є тільки фрагментом світу спочатку у вигляді ядерної ментальної картинки, концепту, а потім при додаванні декількох ментальних картинок, у результаті чого відбувається конструювання цілого текстового концепту.

Концепт MYSTERY реалізується здебільшого в описуванні загадкових місць готичних замків, де атмосфера містичності та таємничості поглинає читача шляхом демонстрації «темних місць»: re-echoed through that long labyrinth of darkness, … a ray of moonshine streaming through a cranny of the ruin above shone directly on the lock they sought…. She touched the spring, which starting aside discovered an iron ring …. beneath appeared some stone steps descending into a vault totally dark … it leads directly to the church of Saint Nicolas...(Г. Уолпол «Замок Отранто») Загадкова атмосфера в уяві читача формується завдяки згадуванню атрибутів готичного замку ray of moonshine, a cranny of the ruin, spring, which starting aside discovered an iron ring, stone steps, a vault totally dark, leads directly to the church.

Загалом описання замків є особливістю хронотопу, що притаманний готичному роману. Більшість готичних романів за місце дії мають древній, покинутий, напівзруйнований замок чи монастир із темними коридорами, забороненими приміщеннями, запахом тліну. У цьому замку існують сліди століть і поколінь в різних частинах його будови, фамільних картинних галереях, сімейних архівах, в специфічних людських відносинах династичного спадкоємства, передачі спадкових прав. Обстановка включає в себе завивання вітру, бурхливі потоки, дрімучі ліси, безлюдні пустки, роззявлені могили.

Оповідь готичного роману оповита атмосферою страху і жаху і розгортається у вигляді безперервної серії загроз спокою, безпеки і честі героя і героїні. Різні легенди і перекази оточують замок і його околиці, а все це створює специфічну сюжетність замку, розгорнуту в готичних романах: The Moon-beams darting into the Church through painted windows tingled the fretted roofs and massy pillars with a thousand various tints of light and colours: Universal silence prevailed around. Only interrupted by the occasional closing doors in the adjoining Abbey (М. Льюїс «Чернець»).

Атмосфера містичності створюється завдяки актуалізації образу місячного сяйва, що є характерним для опису готичного хронотопу: Moon-beams darting into the Church through painted windows, автор підкріплює атмосферу містичності звуковим супроводом: Universal silence, the occasional closing door in the ajoining Abbey. Застосовуючи всі можливі засоби, опис вигляду та звуків, автор створює образ церкви, що поринає в атмосфері містичності.

У четвертому розділі «Комунікативно-прагматичний аспект дослідження образних засобів англомовного готичного роману» виявлено комунікативно-прагматичні стратегії та способи їх реалізації в англомовному готичному романі.

Інтерес лінгвістів до комунікативно-прагматичних аспектів художнього тексту набуває особливої актуальності в ракурсі вивчення мовно-мовленнєвих способів впливу на адресата. Зокрема, у руслі нашого дослідження аналізу підлягають готичні романи в комунікативному та прагматичному аспектах як знакова система, що пропонує суспільству певну картину світу і ціннісні орієнтації через рефлексію створення штучного інформаційно-символічного всесвіту.

Текст готичного роману є актом впливу на адресата - отримувача повідомлення, реципієнта. У художній практиці готичного роману сугестивність пов'язана, перш за все, з «таємним проникненням» на територію адресата через уведення імплікатур (О.С. Іссерс). Засобом імпліцитного впливу, що розуміємо як «аргумент, за допомогою якого змінюється картина світу в свідомості читача» (З.Я. Тураева), є, перш за все, емоційна аргументація (Х. Кафтанджиєв), яка дозволяє «пропустити» повідомлення через інтелектуальні, соціокультурні, етично-світосприйняттєві установки та емоції адресата, що загалом сприяє рефлексії образності.

Експресивність образності готичного роману здебільшого відображається в описі природних явищ, для яких характерне «затемнення» у відображенні атмосфери містичності та загадковості: the sun retiring a midst stormy clouds, and his rays fading from the highest points of the mountains, till the gloom of twilight prevailed over the scene… It was gloomy evening, and the lake which broke in dark waves upon the shore, mingled its hollow sounds with those of the wind, that bowed the lofty pines, and swept in gusts among the rocks. She observed with alarm the heavy thunder clouds, that rolled along the sides of the mountains, and the birds circling swiftly over the waters, and scudding away to their nests among the cliffs; and she noticed to Vivaldi, that as the storm seemed approaching, she wished to avoid crossing the lake (А. Радкліф «Італієць»). У наведеному прикладі виразність образності досягається через залучення візуальних та звукових ефектів. Об'єктивація візуальних ефектів міститься у словосполученнях the sun retiring amidst stormy clouds, his rays fading from the highest points of the mountains, the gloom of twilight, gloomy evening, in dark waves, the heavy thunder clouds; натомість, звукових - hollow sounds with those of the wind, the birds circling swiftly over the waters. Отже, якщо прагматична установка емоційно-оцінної функції образності полягає у висловленні відношення до предмету, у співвіднесенні оцінки із загальноприйнятною в суспільстві, а зрештою у такий спосіб вплинути на оцінку читача, а також повідомити останньому про емоційний стан, викликати певний емоційний відгук, то прагматична установка, що реалізується за допомогою експресивної стратегії, передбачає зовсім інший аспект реалізації. Експресивна стратегія полягає в привертанні та втриманні уваги читача через застосування елементів мовної гри, а радше непередбачуваності.

Фрустраційна стратегія - це стратегія, в основі якої лежить створення психологічної напруги, спрямованої на дезорієнтацію адресата комунікації, виведення його зі стану емоційної рівноваги шляхом залякування негативним прогнозом, детальним промальовуванням страшних наслідків, пов'язаних з подіями минулого і сьогодення, створення атмосфери напруження. Для досягнення мети автор використовує тактику «нагнітання негативних емоцій», що полягає в спеціальному поданні ситуації як безвихідної і трагічної. Автор грає на читацьких емоціях, тобто акцентує увагу читача на моментах, що викликають бурхливий емоційний відгук. Для реалізації тактики автор використовує прийом «емоційного зараження», тобто активізації емоцій читача шляхом передачі палітри почуттів та емоцій, пов'язаних з негативними переживаннями, від автора до адресата. Читач позасвідомо виходить із стану емоційної рівноваги, оскільки текст будується як на описі переживань героїв, так і на яскраво вираженій авторській оцінці. Застосування цього прийому, наприклад, а відповідно й тактики «нагнітання негативних емоцій» спостерігаємо у фрагменті роману Метью Льюїса «Чернець»: But before He had time to receive her, An Unknown rushed between them. His form was gigantic, His complexion was swarthy, His eyes fierce and terrible; His Mouth breathed out volumes of fire; and on his forehead was written in legible characters - `Pride! Lust! Inhumanity!' Спочатку автор вводить читача в описану ситуацію, нагнітаючи негативні емоції шляхом використання субстантивованого прикметника Unknown з префіксом Un- у негативному аксіологічному значенні. Надалі автор продовжує наділяти героя епітетами gigantic, swarthy, fierce and terrible, конвергенція яких сприяє розкриттю прийому «емоційного зараження». Занурюючи читача в атмосферу готичного роману, автор наводить такі характеристики персонажа breathed out volumes of fire, on his forehead was written inlegible characters. Усе це «закріплює» негативне ставлення до героя твору і провокує виникнення у свідомості читача образу дракона, що «дихає вогнем», адже в теософській традиції дракон - це символ вогню, що намагається зруйнувати все живе. Драконова сутність героя деталізується далі через знаки, написані на його чолі, - on his forehead was written inlegible characters, - та зморшки від насупленого вигляду. Повністю фрустраційна стратегія реалізується автором у той самий момент, коли нарешті розкривається суть цих загадкових знаків на чолі, - це найстрашніші гріхи людства: `Pride! Lust! Inhumanity!' Таким чином, М.Льюїс ефективно застосовує прийом психологічної напруги, що широко використовується в готичному романі через навмисне моделювання атмосфери очікування містики та жаху.

Під терміном сугестивна стратегія ми розуміємо набір мовних шаблонів, кліше, текстових сценаріїв, прийомів, призначених для здійснення впливу на підсвідомість людини. Сугестивне розуміється як процес впливу на психіку адресата, на його почуття, волю, розум шляхом зниження свідомості, аналітичності та критичності при сприйнятті інформації (С.В. Агєєв). Автор готичного роману маніпулює свідомістю людей шляхом реалізації прийому «створення імплікатур», або тактики «створення неозначеності» - відволікання уваги читача від суті описуваного за допомогою створення ефекту затемнення смислу, розмитості змісту ситуації. Такий прийом допомагає автору маніпулювати процесом розмірковування як, наприклад, у фрагменті повісті Уільяма Бекфорда «Ватек»: In the midst of this immense hall, a vast multitude was incessantly passing, who severally kept their right hands on their heart, without once regarding any thing around them: they had all the livid paleness of death. Their eyes, deep sunk in their sockets, resembled those phosphoric meteors that glimmer by night in places of interment. Some stalked slowly on, absorbed in profound reverie; some, shrieking with agony, ran furiously about like tigers wounded with poisoned arrows; whilst others, grinding their teeth in rage, foamed along more frantic than the wildest maniac (У. Бекфорд «Ватек»). Через застосування автором ефективного прийому конвергенції стилістичних засобів створюється образ «людей-зомбі», що не здатні контролювати себе, а підпорядковуються впливу потойбічних сил. Автор почитає вводити читача в атмосферу сюжету подібно до того як заводить його в кімнату, де відбуваються події, використовуючи просторовий епітет immense. Надалі автор підсилює значення вжитого раніше прикметника шляхом застосування опису людей, які присутні в залі, а саме, наголошуючи на їх кількості vast multitude was incessantly passing. Акцент на кількості досягається завдяки словосполученню vast multitude, підсилюється прислівником incessantly та застосуванням минулого тривалого часу. Більш того, єдність описуваних людей автор актуалізує у використанні форми минулого часу дієслова to be в однині was. Віра та відданість реалізуються у висловленні their right hands on their heart, without once regarding anything around them за допомогою патріотичної алюзії their right hands on their heart, що викликає в читача асоціацію з процесом виконання гімну. Вислів without once regarding anything around them підкреслює відданість Вітчизні. Далі йдеться про зовнішній вид людей: livid paleness of death; eyes, deep sunk in their sockets, resembled those phosphoric meteors that glimmer by night in places of interment; stalked slowly on, absorbed in profound reverie; shrieking with agony, ran furiously about like tigers wounded with poisoned arrows; grinding their teeth in rage, foamed along more frantic than the wildest maniac, що за умов певної кількості цих стилістичних засобів та їх конвергенції уможливлює імплікацію образу людей-зомбі, які самі по собі актуалізують концепт СМЕРТЬ у таких словосполученнях: paleness of death, eyes, deep sunk in their sockets, interment, shrieking with agony, wounded with poisoned arrows. Сугестивна стратегія відіграє, безсумнівно, важливу роль у маніпуляції суспільною свідомістю. Комплексний систематичний аналіз допомагає не тільки виявити фундаментальні комунікативно-прагматичні ознаки стилістичних засобів, але й описати вплив образних структур готичного роману на свідомість читача, у чому і полягає перлокутивний ефект.

Фатична стратегія, як показав аналіз, знаходить своє втілення насамперед у адресованості тексту та ототожненні автора з читачем як одного цілого, що актуалізується у вживанні інклюзивного займенника we: There -- for with your leave, my sister, I will put some trust in preceding navigators -- there snow and frost are banished; and, sailing over a calm sea, we may be wafted to a land surpassing in wonders and in beauty every region hither to discovered on the habitable globe…. We have already reached a very high latitude; but it is the height of summer, and although not so warm as in England, the southern gales, which blow us speedily towards those shores which I so ardently desire toattain, breathe a degree of renovating warmth which I had not expected (М.Шеллі «Франкенштейн»). Адресність художнього тексту проявляється також у питаннях, що відносяться до авторської мови. Аналіз питальних фраз в авторській мові дозволяє виділити, крім риторичних запитань, питання до самого себе і питання до читача. Риторичне питання не є категоричним твердженням, навпаки, сама форма запрошує читача до роздумів з приводу висловленої думки. Риторичні питання в художній літературі мають узагальнюючий характер, висловлюючи умовиводи із певного приводу і, підвищуючи емоційну насиченість висловлювання: … am already far north of London, and as I walk in the streets of Petersburgh, I feel a cold northern breeze play upon my cheeks, which braces my nerves and fills me with delight. Do you understand this feeling? This breeze, which has travelled from the regions towards which I am advancing, gives me a foretaste of those icy climes….Its productions and features may be without example, as the phenomena of the heavenly bodies undoubtedly are in those undiscovered solitudes. What may not be expected in a country of eternal light? I may there discover the wondrous power which attracts the needle and may regulate a thousand celestial observations that require only this voyage to render their seeming eccentricities consistent forever. …… easily be done by paying the insurance for the owner, and to engage as many sailors as I think necessary among those who are accustomed to the whale-fishing. I do not intend to sail until the month of June; and when shall I return? Ah, dear sister, how can I answer this question? If I succeed, many, many months, perhaps years, will pass before you and I may meet. If I fail, you will see me again soon, or never (М. Шеллі «Франкерштейн»). Використовуючи риторичне питання Do you understand this feeling?, автор спонукає читача до рефлексії про власний життєвий досвід. Питальне речення What may not be expected in a country of eternal light? змушує читача звернутися до роздумів про душу людини; автор називає потойбічний світ a country of eternal light та натякає, що людина просто переміщується в інше місце, де така інтерпретація стає можливою завдяки лексемі country. Стратегію зближення в художньому тексті виконують також імперативні конструкції, що містять або дієслова в наказовому способі, або є невласне-спонукальними реченнями. Останні фігурують в текстах набагато частіше, оскільки автори в більшості своїй уникають зайвої категоричності та дидактичності в спілкуванні з читачем.