Природні та історичні пам’ятки у творчій спадщині Тараса Шевченка

Taras Schevchenkos artistic and literary heritage is full of symbols reflecting cultural transformations in Ukraine and in the whole world in the 19th century. The article examines the peculiarities of Shevchenko's depiction of nature which were researched by the known Ukrainian historians and art critics O. Novytskyi, K. Shyrotskyi, I. Krypiakevych, I. Zhytetskyi, V. Yatsiuk. The author revealed innovative for its time aesthetic, artistic and imaginative part of the artist's creation on the basis of his works «Walk with pleasure and with good moral», «Twins», «The Painter», «The Musician», literary autobiography «Diary» and correspondence. The subject matters of Schevchenkos paintings created during different stages of artist's life are analyzed. The author found out a series of analogies between the images of nature of Ukraine and Middle Asia in the works of the painter. Ukrainian sacred images are compared with images taken from the deserts of the Aral Sea and the Caspian Sea regions. For example, Shevchenko contrasts the image of a usual Ukrainian house with a Kazakh home. The motive of the «lonely tree» is identical to the image of the «world tree» and is common for many mythological ideas of nature. The overflowing which is typical for Ukraine is compared with steppe fires in Kazakhstan as these natural phenomena embody renewal of the nature for both nations. It is established that Shevchenko's specific physicophilosophical comprehension of natural phenomena contribute to formation of the mental, historiosophical and existential characteristics of the ideological context of the Ukrainian identity. It is proved that due to the national conscious and consistent purposeful painting of the picturesque landscapes and historical and architectural sites along with poetry, prose and visual art Shevchenko's creation appears as a prominent world cultural and artistic heritage

The article is devoted to examination of Shevchenko's view of historical and literary sites and their reflection in his artistic heritage according to the realities of the 19th century. The physico philosophical approach in the use of subject matters taken from the natural environment is shown. It is proved that motives of nature in Shevchenko's works have increased the significance of the artistic and imaginative dominants which are necessary for formation of the worldview in the Ukrainian context. The author has drawn the parallels between the typical landscapes of Shevchenko's native and foreign lands to explore their aesthetic, ideological and symbolic contents. A number of artistic analogies based on sacred imagery of the natural environment are revealed.

Key words: Taras Shevchenko, artistic heritage, painting, realism, natural sites, historical sites, historical landscape, composition, symbol, Ukrainian spirit.

У світлі всесвітньо-історичних трансформацій сучасності все більшої зацікавленості серед дослідників набуває постать Тараса Шевченка як митця. Художня творчість обдарованого маляра, видатного рисувальника і високомайстерного гравера та офортиста відображає формування ідейно-смислових життєствердних настроїв, суспільних потреб і сподівань, що панували в гуманітарному просторі України ХІХ ст. Становлення Т. Шевченка як творця відбувалося у той час, коли академічний класицизм під впливом романтизму втрачав свої позиції і набував прогресивних реалістичних обрисів водночас із піднесенням національно-визвольних та патріотичних ідей у суспільстві. Культурно-мистецькі трансформації цього періоду, безумовно, позначилися на особливостях сприйняття та відображення природи, проте особливою мірою вони відбилися у малярській творчості Т. Шевченка. Спостереження реальних подій та явищ узагальнювались творчим генієм художника і були для нього справжнім об'єктом мистецтва: «Яка би не була гарна картина в цілому, але якщо художник знехтував подробицями, токартина його залишиться тільки ескізом, на який справжній знавець і любитель подивиться і тільки головою похитає і відійде зітхнувши...» [8, 202] (Тут і далі переклад автора. Л. О.).

Отже, мета дослідження простежити формування образно-символічної складової культурно-мистецького розвитку України ХІХ ст. на прикладі художньої творчості Т. Шевченка. Об'єкт дослідження художня творчість Т. Шевченка в культурно-мистецькому розвитку України ХІХ ст. Предмет дослідження особливості змалювання природи та історичних пам'яток у прозовій, поетичній та образотворчій спадщині митця. Основне завдання проаналізувати образотворче відображення природи у творчості Т. Шевченка. Увагу зосередимо на історичній ретроспективі художньо-образних відображень природи в пейзажному та побутовому жанрах живопису, де талант художника розкрився повною мірою. Для визначення місця природного довкілля у творах Т. Шевченка застосовані методи художньо-літературної реконструкції, порівняльного аналізу та філософського осмислення. У ході підготовки дослідження було використано матеріали з фондів Інституту рукопису, фрагменти епістолярної спадщини та мистецтвознавчі, історіографічні й українознавчі праці, присвячені Т. Шевченку. Це дослідження виконане відповідно до планової роботи відділу української етнології в межах науково-дослідної теми «Україна і світове українство в системі українознавства. Українці в світовій цивілізації і культурі» (2012 2014 рр.), керівником якої є д.і.н., професор, член-кореспондент НАН України В. Баран.

Характерні особливості формування особистості Т. Шевченка як художника досліджували відомі історики та мистецтвознавці: О. Новицький, К. Широцький, І. Крип'якевич, І. Житецький, Я. Затенацький, В. Яцюк, О. Сластіон та ін. Більшість дослідників сходились на думці, що він був представником нового, невідомого досі реалістичного напрямку, прикметного навдивовижу тонким ідейним змістом та новаторською художньою формою. Серед новітніх досліджень варто згадати узагальнюючу працю українського історика, мистецтвознавця Д. Антоновича «Шевченко маляр» [1]. Вчений, аналізуючи його малярську творчість, наголошує на співмірності творчих обдарувань та значущості постаті Т. Шевченка для історичної науки, адже художник надзвичайно тонко відчував і передавав у своїх мистецьких творах дух і характер епохи.

Історик мистецтва академік О. Новицький вивчав постать Т. Шевченка як маляра та склав реєстр відомих на той час малярських творів художника. Вчений, характеризуючи творчість митця, підкреслював: «Се не накопичені, ніде не стрічані в такій комбінації красиві краєвиди, як у псевдокласиків, і не рабська копія кожного листочка, кожної травинки, як у деяких інших реалістів. Він малює натуру, як вона є, анітрохи не підправляючи її, але вміє розгледіти в ній якусь ідею, заложену в кожнім мотиві й передати се в своїм малюнку. Розглядав же він тут те ж саме, тим самим оком, як розглядає се народ український. Тут почувається якийсь сум, навіть у найрадіснішим краєвиді» [4, 33].