Відмінності американського й британського варіантів англійської мови (на матеріалі the travelling companions: A Story in Scenes by F. Anstey)

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ

КАФЕДРА МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ТА ПРИКЛАДНОЇ ЛІНГВІСТИКИ

Курсова робота

з теоретичного курсу англійської мови

НА ТЕМУ: «Відмінності американського й британського варіантів англійської мови (на матеріалі The Travelling Companions: A Story in Scenes by F. Anstey)»

Виконала:

Коваленко Анна Вікторівна

Житомир - 2018



Вступ

Англійська мова в наш час є однією з найпоширеніших мов світу. Вона використовується у багатьох сферах життєдіяльності людства, зокрема, ми можемо спостерігати наявність англійської мови на всіх національних авіалініях. У більшій мірі американським варіантом англійської мови здійснюють комунікацію і пишуть мільйони людей різних національностей. Це мова сучасного бізнесу, науки, діловодства, інформаційних технологій і, безпосередньо, спілкування.

Хоча широке вивчення американського варіанту англійської мови, його розвитку і особливостей належить до першої третини ХІХ століття, проте початок саме різностороннього вивчення американської англійської мови було закладене Г. Менкеном, книга якого «American Language» містила в собі в більшій мірі систематизований матеріал, що відобразив специфіку американського і його відмінності від британського варіанту англійської мови. Послідовниками Г. Менкена, на предмет вивчення американської в синхронії з британською англійською мов проводили дослідження Дж. Креп, М. Метью, В. Аракін, Г. Галінський та багато інших. Серед сучасників питання також досліджувалось багатьма українськими науковцями, зокрема, А. Гапонівим, М. Возною, а також багатьма студентами-лінгвістами вищих навчальних закладів. Не зважаючи на те, що питанням порівняння американської та британської англійської мов займались багато науковців, актуальність роботи зумовлюється безпосередньо важливістю систематизації американського та британського варіанту англійської мови на основі літературного твору, а саме “The Traveling Companions: A Story in Scenes”, Ф. Енсті. Оскільки література є одним із засобів, що найдинамічніше описує особливості буття людей та найвиразніше передає загальні риси тієї чи іншої епохи через призму мови головних героїв то, досліджуючи саме літературний твір можна підкреслити основні лексико-граматичні особливості різних варіантів англійської мови на певному етапі. Проведення дослідження на основі літературного твору, написаного в період Вікторіанської доби яскраво відображає мовні аспекти, характерні для тогочасного суспільства.

У науковій роботі об'єктом дослідження особливості британського та американського варіанту англійської мови в її історично-літературному аспекті.

Предметом дослідження є лексичні та граматичні особливості мови в контрасті їх одночасного використання у літературному творі “The Traveling Companions: A Story in Scenes” by F. Anstey. Характерною ознакою цього дослідження являється відстеження використання американського і британського варіантів англійської мови різними героями твору та проведення паралелей між їх мовленням.

Мета курсової роботи націлена на результат досліджень лексичних та граматичних особливостей британського та американського варіанту англійської мови на основі літературного твору “The Traveling Companions: A Story in Scenes”, написаного 1892 р., Томасом Енсті Гатрі, під псевдонімом Ф. Енсті. Дослідження виконане з позиції інтерактивного та структурно функціонального підходу до вивчення мови і націлене на теоретичну і практичну значущість.

Мета дослідження визначає її завдання: на основі літературного твору “The Traveling Companions: A Story in Scenes”, написаного Ф. Енсті дослідити особливості лексичних та граматичних одиниць британського та американського варіантів англійської мови, які були вжиті автором для позначення непрямої характеристики героїв, а саме через призму їх мовлення, а також систематизувати наявні приклади безпосередньо американської англійської та британської англійської мови.

Теоретична цінність полягає у систематизації та комплексному порівнянні прикладів американського та британського варіантів англійської мови на основі літературного твору “The Traveling Companions: A Story in Scenes”, написаного Ф. Енсті.

Практична значущість полягає у тому, що результат цієї роботи можна використовувати у подальшому написанні дипломної роботи.

Структура роботи. Наукова розвідка складається зі вступу та двох розділів, перший з яких є теоретичного характеру, останній носить емпіричний характер, також до кожного з розділів додано висновки. Складовими наукового дослідження є також загальні висновки і завершальною частиною являється список використаних джерел та літератури.



Розділ 1. Теоретичні основи лексико-граматичних особливостей британського та американського варіантів англійської мови

1.1 Особливості формування американського та британського варіанту англійської мови

Історію англійської мови поділяють в основному на три періоди:

· давньоанглійський (або англо-саксонський) період - починаючи від вторження германських племен в Британію (середина V ст.) до ХІІ ст.;

· середньоанглійський період - з ХІІ ст. до XVІ ст.;

· новоанглійський період - з XVІ ст. до наших днів.

Рубіж давньоанглійського і середньоанглійського періодами тісно пов'язані з іншою історичною подією - 1066 р., рік завоювання Англії норманами. Межі між середньоанглійким та новоанглійським характеризує подія відходу від феодалізму і виникнення абсолютної могархії Тюдорів. Такі зміни були зумовлені міжусобними війнами «Червоної та Білої троянди» (1455 - 1485 рр.). Кожен з періодів має свої певні особливості. Англійський лінгвіст Генрі Світ (Henry Sweet) дав наступну характеристику цим періодам, що базується на фонетико-морфологічному принципі[12: с. 45]. Давньоанглійський період - період ``повних'' закінчень (full endings): в ненаголошеному закінченні може стояти будь-який голосний звук, наприклад sunu `син' sin?an `співати'. Середньоангллійський - період нівельованих закінченнь (levelled endings): всі ненаголошені голосні закінчення однаково нівелюються під голосний тип [?] (на письмі позначається буквою е): sune, singen. Новоанглійський - період втрачених закінчень (lost endings): слабкі голосні звуки в закінченнях зникають: son, sing. [11: с. 9-108]

З давніх часів в англійській мові виокремлюють три основних діалекти: нормумбрійський; (Nothumbrian, ним говорили англи, мешкаючі на півночі від ріки Хембер); мерсийський (, мова англів між Хембером і Темзою) і західно-саксонський діалект (West Saxon, мова саксів, на Південь від Темзи). Четвертим, не менш важливим є Кентський діалект (Kentish, мова ютів). Встановлення політичної гегемонії саксів здійснила безпосередній вплив на статут цього діалекту. Протягом ХІ ст. він став провідним писемним варіантом мови цієї епохи. Лексичний склад давньоанглійського періоду був більш стабільний, запозичення складали лише незначну частину. Збагачення словникового складу було шляхом створення нових слів, що були похідними від вже існуючих. [12: с. 49]

Середньоанглійський період характеризується завоюванням Англії скандинавами. Це було важлива військово-політична подія, що мала свій безпосередній вплив на формування мови. Скандинавські діалекти по своєму фонетичному складу та граматичному упорядкуванню були подібні до давньоанглійської мови, це дало змогу розуміння без перекладу. Результатом такої події стало злиття скандинавських діалектів з англійською мовою. Великим поштовхом до збагачення мови призвели також початок розвитку промисловості та торгівлі, розвиток грошової системи та ін. В епоху після норманського завоювання продовжують існувати ті ж сімі діалекти, що і давньоанглійський період, але змінюється лише їх назви: нортумбрійський - Північний (Northern), мерсийський - центральний (Midland), західно-саксонський з кентським - південний (Southern). Розвиток словникового складу відбувається за рахунок, здебільшого, запозичень та словотвірних морфем з інших мов та внутрішніх ресурсів. Нові слова утворювались шляхом афіксації (наприклад brotherhood `братство', redynesse `готовність', herty `щирий, сердечний') і переосмислення слів у зв'язку з розвитком громадських стосунків, наприклад: давньоанглійський іменник (chihnt), що означав `хлопчик', `прислуга', в середньоанглійський період набуває (при написанні knight) значення `рицар'; давньоанглійське дієслово `давати' набуває (sellen) значення `продавати' і т. д. [12: с. 165]

Вже до XV ст. середньоанглійська мова стала ранньоновоанглійською мовою, але не припинила запозичувати слова з інших мов, особливо, з латинської і грецької мов. Перший словник англійської мови «Перелік алфавітний» (Table Alphabeticall), опублікований у 1604 р. Був укладений Робертом Кодрі.

Впродовж середньовічного і раннього нового періоду англійська мова поширилася з Англії на Уельс, Ірландії та інші території Британських островів, а також в Шотландії. Починаючи з XVII ст., англійська мова поширювалася і в інших частинах світу, що зумовлювалося торгівлею і колонізацією, тому в нових місцях її використання з'являлися нові діалекти.

Період формування національної англійської мови (XV--XVI ст.) - це період розпаду феодальної системи та інтенсивний розвиток товарно-грошових відносин. В XІV столітті Лондон став центром країни, а лондонський діалект -- базою національної мови. Провідну роль у поширенні норм англійської національної мови відіграв Вільям Кекстон, який впровадив книгодрукування в Англії (1476), що сприяло закріпленню орфографії. В цей період починається новий потік запозичень з італійської, грецької, іспанської та інших мов. Основні характерні особливості мови того часу: «зсув голосних» і ряд інших фонетичних аспектів, що підсилили розбіжність між орфоепією і орфографією, відпадання флексій іменників, прикметників і дієслів; виникає новий, безсуфіксальний спосіб творення слів; усталюється єдина форма множини (-s); прикметники остаточно втрачають форми узгодження, спрощується категорія сильних і слабких дієслів. У синтаксисі спостерігаються основні риси сучасної англійської мови. У цей період відбулося остаточне формування і розвиток національної англійської мови. Закріпленню усталених норм літературної мови сприяє художня література і численні граматичні праці («Граматика англійської мови» Б. Джонсона, «Коротка граматика англійської мови» У. Буллокара, і низка словників). Зусилля мовознавців були спрямовані на створення нормативної граматики і розв'язання орфографічної проблеми (остання реформа була проведена у XVIII ст.). Унаслідок колоніальної експансії Англії її мова проникала (з XVII ст.) до Америки, Австралії, Ірландії, Нової Зеландії та ін. країн. В англійській мові далі розвиваються основні риси попереднього періоду, удосконалюється її аналітична будова, відношення між повнозначними словами в реченні виражаються за допомогою сталого порядку слів; слово майже не змінюється морфологічно, наприклад, прикметники змінюються лише за ступенями порівняння і цілком втратили ознаки узгодження з іменниками. Отже, на перше місце стає синтаксичний зв'язок слів у реченні. Попри те, що англійська мова протягом тривалого розвитку зазнала значних змін, вона й тепер зберігає всі основні риси групи германських мов. Англійська мова поширилася по всьому світу, починаючи з XVII, і залишається основною міжнародною мовою торгівлі і техніки.

Питання про принципи періодизації історії мови являють собою великий інтерес, адже правильна періодизація повинна враховувати як специфічні особливості мови, відносно сфер людської діяльності, так і зв'язок безпосередньо народу, що здійснює комунікацію цією мовою.

Оскільки Американський варіант не отримав статусу окремої мови, він вважається лише особливим, окремим варіантом англійської мови, яким переважно здійснюють комунікацію у Сполучених Штатах. Варто зазначити, що існують й інші варіанти англійської мови, які відрізняються від Британського. В процесі розвитку англійської мови були наявні як періоди бурних і кардинальних змін, так і періоди відносного спокою. В Америці історія англійської мови нараховує 3,5 століття. У зв'язку з цим виділяють два основних періоди розвитку англійської мови в Америці: ранній період (початок ХVІІ століття - ХVІІІ століття) та пізній період (протягом ХІХ - ХХ століття). На території Північної Америки Англійська мова поширилась на початку ХVІІ століття завдяки емігрантам, що переслідувалися в Англії. У 1607 році група переселенців оселилась у містечку Джейстаун, а згодом, у 1620 пуритани, оскільки розмовляли мовою Шекспіра та його сучасників, теж переслідувались через релігійну нетолерантність. Наприкінці ХІХ ст. значну частину населення Північної Америки, що зросло до 4-х мільйонів чоловік, складало трудове населення Англії, Шотландії та Ірландії. [5, с. 256]

Відмінності між американським і британським варіантами англійської мови легко помітні. В сфері орфографії ці відмінності є, здебільшого, заслугою Ноя Вебстера (1758-1843), який ввів в обіг американського варіанту практику написання - or замість -our (favor "послуга", honor "честь", labor "праця"), -er замість -re (center "центр", meter "метр", theater "театр"), check замість cheque "чек", connection замість connexion "зв'язок", story замість storey "поверх", jail замість gaol "в'язниця", і т. д. У сфері нормативної граматики відмінності дуже незначні. Американці менш охоче, ніж англійці, вживають множину дієслова у складених іменниках (the audience were (дослівно "публіка були"), the government have (дослівно "уряд мають"), частіше утворюють іменники від дієслів методом конверсії (to author "створювати" від author "автор", to research "досліджувати" від research "дослідження"), замінюють shall на will (показник майбутнього часу) і вживають have got замість простого have "мати", а have gotten - замість became "став/стала/стало". Більш суттєвим є відмінність в загальному ставленні до граматичної правильності: освічені американці намагаються дотримуватися правил, тоді як англійці схильні ними нехтувати. Саме так і в фонетиці: загальна відмінність в ритмі і мелодиці мови більш значуща ніж відмінності у вимові окремих звуків [14, с.111-114].

Притаманні наступні відмінності між звуками: голосний в словах, таких як class "клас", pass "пропуск", half "половина", dance "танець" більшість американців вимовляють швидше як [ж] в bad "поганий", ніж як [a:] в father "батько"; голосний в словах начебто God "Бог", got "отримав / а", rob "грабувати" вони вимовляють швидше як [a:] в father, ніж як в cloth "тканина"; u-подібний звук у словах таких як dew "роса", duke "герцог", new "новий" багато американців римують з too "теж; занадто", а не з you "ти" (тобто вимовляють його як [u: ], а не як [ju:]), середнє tt, як в butter "масло", вони вимовляють дуже схоже на [d], і, нарешті, поствокалізоване r, як в car "машина" і card "картка" вони здебільшого не пропускають, як англійці, а замість нього вимовляють певний r-подібний звук [18, с.30-45].

Відмінною ознакою американського варіанту є, наприклад, ретрофлексійний [r] в словах типу barn, first, car, короткий [a] в knob, lock, stop, lot, [ae] замість [a:] в dance, ask, laugh, що створює специфічну мелодичну картину фрази. Спостерігаються розбіжності в лексичному значенні окремих слів (напр., Truck 'відкрита товарна платформа' в Англії і 'вантажівка' в США), вживання американізмів замість синонімічних одиниць британського варіанту (напр., Elevator 'ліфт' замість lift, sidewalk замість pavement 'тротуар ' та ін.).

Таким чином, гетерогенність англійської мови була пов'язана зі зміщенням його діалектної бази і проникненням в лондонський діалект східно-центральних елементів, що супроводжувалося витісненням з мови населення Лондону ряду південних рис. Крім того, були притаманні також різноманітні іншомовні впливи, різною мірою позначилися в сучасній мові. Починаючи з кінця XX ст. і до наших днів відбувається зворотний процес [7, с. 11].

Сучасна британська мова, по-перше, неоднорідна, по-друге, далека від класичного англійського варіанту, що існував 3 століття тому. Усередині британського варіанту виділяються три мовні типи: консервативний англійський (conservative - мова королівської сім'ї та парламенту), прийнятий стандарт (received pronunciation, RP - мова ЗМІ, його ще називають BBC English) і просунутий англійська (advanced - мова молоді). Останній тип - найбільш поширений, а також в більшій мірі піддається впливу інших мов та культур. Advanced English найбільше схильний до загальної тенденції до спрощення мови. Зміни відбуваються насамперед у лексиці, з однією з найбільш мобільних частин мови - іменником: виникають нові явища, які треба назвати, а старі набувають нових назв. Нова лексика поширюється в британську молодіжну мову з інших варіантів англійської, зокрема, американського. Мова освіченого населення Лондона і південного сходу Англії - з часом набув статусу національного стандарту (RP). Його основу складає "правильний англійський" - мова кращих приватних шкіл (Harrow, Winchester, Rugby, Eton) і університетів (Cambridge, Oxford). Це і є той класичний, літературний англійська, який є базою будь-якого курсу англійської мови в лінгвістичних школах для іноземців. Ірландський, австралійський і новозеландський варіанти англійської, мабуть, найбільш схожі до класичного британському. Через географічну ізольованість ці країни не відчували сильного впливу інших мов і культур [19, с. 44].

У формуванні American English брали участь майже всі жителі Європи, тоді як Австралію, Нову Зеландію, Канаду, Південну Африку заселяли переважно британці. Ось там англійська і зберегла більш-менш класичний варіант.

Розширення території первинної англійської держави на території земель інших держав зумовило появу нових діалектів, оскільки відбувалось розширення лексики шляхом запозичень чи утворення нових слів на основі іншої мови. Швидкі темпи розвитку технологій мали також свій, безпосередній вплив на розширення словникового запасу.

1.2 Основні писемні тенденції американської та британської літератури ХІХ століття

Через призму художньої літератури найдосконаліше можна розглянути особливості тієї чи іншої епохи, дослідити мовний аспект, літературні тенденції, тощо. Нас цікавить література з точки зору відображення реально існуючої мови. Хоча література не є засобом передачі явищ натуралістично, вона частково їх відображає. У вивченні образу життя народу важко переоцінити значення лексики, тому що саме мовні неології та слова найяскравіше розкривають стиль життя та культуру носіїв мови.

В історії англійської культури період 1837-- 1901 років називають вікторіанською добою (на честь королеви Вікторії, яка тоді правила). У 1837 році на англійський престол вступила королева Вікторія, чиє правління тривало понад шістдесят років (до 1901 року). Для Британської імперії цього періоду характерний небувалий розквіт капіталізму, ствердження могутності й авторитету Англії на міжнародній арені. Англія диктувала свою волю не тільки в Європі, а й в усьому світі. "Вікторіанська доба" стала помітним явищем й у культурному прогресі країни. Як і в інших розвинених країнах Заходу, у Великобританії то був час індустріальної революції і гострих соціальних конфліктів. Багато з того, що ми знаємо тепер як досягнення британської парламентської демократії, почало з'являтися саме за вікторіанської доби: поширюються ідеї лібералізму, збільшується кількість членів у Палаті громад, близько 60 відсотків чоловіків отримують право голосувати. І, мабуть, найбільшою та водночас найсуперечливішою перемогою тих часів була колоніальна імперія: Великобританія приєднала нові землі в Африці і Азії та перетворилася на одну з наймогутніших держав світу. Одне слово, то були роки високого напруження усіх сил, безупинного руху вперед, успіху і боротьби.

Англійська література тієї епохи вирізняється одночасним співіснуванням різноманітних стилів і шкіл. Паралельно з реалізмом значний вплив на читачів і письменників справляли романтизм (а потім неоромантизм) і естетизм. Усі (навіть протилежні за естетикою) явища вікторіанської літератури зберігають певні риси, що свідчать про їхню належність до одного часу. Культурна ситуація, завдяки якій створилася ця духовна єдність, склалася внаслідок дії різних економічних, політичних, соціальних, етичних чинників.

Хоча «поважність» -- домінуючий принцип, який регулює ставлення вікторіанців до світу, не варто перебільшувати його значення. Ми знаємо великих письменників цієї доби ( Ш. і Е. Бронте, Ч. Діккенса, У. М. Теккерея та ін.), які дуже добре бачили вади свого часу і його віддаленість від офіційно проголошених принципів. По-друге, всупереч пуританству ми можемо насолоджуватися, мабуть, найкращими зі створених англійською мовою зразками гумору і сатири. Вік, що подарував світові таких геніїв сміху, як Ч. Діккенс і У. М. Теккерей, творців нонсенсів Е. Ліра і Льюїса Керрола, навряд чи слушно уявляти собі тільки як серйозний та урочистий.

Вікторіанська доба характеризується кардинальними змінами. Нові великі відкриття, розвиток технологій, зміни політичного устрою, стрімкий розвиток в науці, а також прискорений темп життя мали значний вплив мову і, безпосередньо, на появу мовних неологій. З'являєтся цілий ряд фразеологічних одиниць з розмовним забарвленням: alive and kicking, soft soap. Інтенсивно розвиваються дієслівні звороти з постпозитивами - to boil down, to go under, to back down, to own up, to take over та інші. Поступово широко розповсюджується використання дієслівних форм подовженого виду. Починає вживатись ряд прикметників з мовним забарвленням, які утворювались за допомогою суфіксу -у: balmy, barmy, batty, dotty, bossy, cushy, squiffy [24: с. 118]. Продовжується процес скорочень, який торкається деяких широко розповсюджених слів: pub (public house), pram (perambulator), photo (photograph), phone (telephone), nightie (night-dress). У випадку зі словом pub, крім скорочення відбувся еліпс словосполучення - слово house зникло, а форма pub отримала значення всього словосполучення. Розвиток літературно-розмовної мови вікторіанського епохи визначається з одного боку впливом живої народно-розмовної мови, з іншого, загальними тенденціями у розвитку літературної мови. Можна сказати, що видавницька індустрія була однією з провідних вікторіанського періоду. Журнали, газети, романи, поезія, спортивні новини, penny-енциклопедії виконували інформативну і розважальну функції. Розвиток комерційної літературної культури базувався на поширенні грамотності серед народу. Зростання читацьких кіл відбувалося паралельно з появою нових друкарських технологій, виробництва дешевого паперу тощо. Широко використовувалися ілюстрації, особливо у періодичних виданнях. Збільшувалась значимість газетно-публіцистичного та наукового стилів. Особливо важливе значення для розвитку літературної мови в цілому, також літературно-розмовного варіанту мови мало посилена протидія двох тенденцій. Перша тенденція виражалась у пуристичному захисті “чистоти” мови, а друга навпаки, полягала у максимальному зближенні розмовної мови з літературними нормами. Але пуризм XIX ст. мав реакційний характер і ставав на заваді збагаченню літературної англійської мови [9: с. 338]. Пуризм виступав проти неологізмів, запозичень з інших мов. [15: с. 174] Але найбільше противився проникненню у літературну мову діалектних, жаргонних елементів та слів, конструкцій розмовної мови. Але завдяки письменникам та поетам (Ч. Діккенс, У. Теккерей), які почали широко використовувати у своїх творах слова та звороти розмовної мови, відбулася ліквідація розриву між нормами живої розмовної мови та встановлених літературно книжних норм. Побутова лексика, звичайні слова, вирази розмовної мови, які раніше вважалися не літературними, почалися з'являтися на сторінках художніх творів [9: с. 333]. Це було початком визнання розмовної мови як варіанта національної мови.

Стрімкий розвиток багатьох жанрів літератури не міг не викликати появу нових літературних термінів. Прикладом цьому може слугувати літературний термін pathetic fallancy (помилка, хибний аргумент) [21: с. 129]. Він був уперше введений Дж. Рескіним у 1856 р. та використовувався в літературі для позначення природних властивостей людської обдарованості. Дж. Рескін, для якого правда була основним критерієм творчості, за допомогою цього терміна намагався описати стан людини, коли вона знаходиться під впливом певних емоцій. Але зараз цей термін використовується здебільшого в описовій поезії для нейтральної назви загального феномену. Джером К. Джером один із видатних письменників Англії ХІХ ст. був майстром художнього слова. Його роман “Three men in the boat” приніс йому славу на весь світ, і цей твір досі випромінює гумор і оптимізм. Однією з характерних рис цього роману є часте використання таких модальних дієслів, як can, may, must, to have to, should з метою підкреслення почуттів, якостей та різних рис героїв, їхніх вчинків і думок [20: с. 339]. Автор показує не тільки різні можливості використання цих дієслів, але й різні стани і почуття героїв. Так, одним дієсловом can та його формами, які зустрічаються в романі в 192 реченнях, Джером К. Джером показав великий спектр дій, почуттів своїх героїв. У Ч. Діккенса, який досить негативно ставився до вікторіанської дійсності, знаходимо зображення традиційних сімейних цінностей, які були однією з найважливіших характеристик вікторіанства. В його оповіді “Christmas Carol” (1843) чітко бачимо традиційний щасливий кінець: “God bless us every one”, said Tiny Tim, the last of all” [23: с. 274].

Але в той самий час у вікторіанську епоху панував сумнів і страх. Швидкий темп урбанізації, нестача роботи через скорочення робочих місць з появою нової техніки, збідніння народу, жахливі умови життя та праці призвели до невдоволення владою. Це все відображалося у літературі. Соціальні проблеми та проблеми дітей міських бідняків після Poor Law Act 1833 р. були висвітлені у романі “Oliver Twist”: “He rose from the table; and advancing to the master, basin and spoon in hand, said, somewhat alarmed at his own temerity: `Please, Sir, I want some more” [23: с. 274]. Ч. Свінберн для досягнення песимістичного ефекту використовував у своїй поезії складну алітерацію: “With lisp of leaves and ripple of rain, / Come with bows bent with a noise of winds” [24: с. 411]. Неодноразово негативне ставлення до вікторіанської епохи виражалося за допомогою пародії, сатири й гротеску. Творчість У. Теккерея може слугувати прикладом цього. Саме в його творах представлена магістральна течія пародійної літератури вікторіанської епохи. Домінуючими в його творчості стають сатира і гротеск. У вікторіанську епоху з'явився цілий ряд нових фразеологічних одиниць з розмовним забарвленням. Продовжувався процес скорочень, який торкався широко уживаних слів. Незважаючи на намагання пуризму стати на заваді єднанню розмовної мови з літературною, саме XIX ст. стало початком визнання розмовної мови як варіанта національної мови, що простежується у творах англійських письменників та поетів вікторіанської доби.

Вікторіанська епоха характеризувалася великими змінами, які знайшли своє відображення у літературі та визначалися домінуванням як песимістичних, так і оптимістичних настроїв у зображенні дійсності. Позитивні настрої передавалися за допомогою окличних речень, стверджувальної тональності, м'яким гумором, піднесенням сімейних цінностей.

Песимістичні настрої передавались завдяки символізму, повторам слів, на які хотів звернути увагу автор, риторичним запитанням, пародії, сатирі та гротеску. Але, незважаючи на свою мінливість, саме вікторіанська література залишила нам спогади і образ “старенької доброї Англії”.

В історії англійської культури період 1837-- 1901 років називають вікторіанською добою (на честь правлячої королеви Вікторії). У Великобританії загальноприйнятним для усіх верств вікторіанського суспільства було дотримання канонів. Найяскравіше це відобразилось не лише на мові тогочасного нороду, але й на літературі. Оскільки, Вікторіанська доба характеризувалась як період стрімкого розвитку технологій, політики економіки, промисловості, та багатьох інших сфер то історія формування мови, а так само і писемні тенденції піддавались впливу. Активно розвивався словниковий запас британської англійської мови, фонетичний та граматичний склад англійської мови більшою мірою стабілізувався, збагачувались літературні надбання. Стрімкий розвиток багатьох жанрів літератури спричинив появу нових літературних термінів. Утворювались нові слова на позначення нових предметів у галузх що виникли в цей період, або у галузях, що зазнали активного розвитку.

Для американського варіанту англійської мови значну роль відіграв процес укладання лексичного словника Ноєм Вебстером, що Американський варіант англійської мови ставав більш поширеним. Словниковий склад також активно збагачувався завдяки динамічному розвитку промислового виробництва, розвитку економіки, культури та інших сфер громадського життя. Проте були і недоліки такого швидкого темпу урбанізації - нестача роботи через скорочення робочих місць з появою нової техніки, збідніння народу, жахливі умови життя та праці призвели до невдоволення владою. Це все відображалося у літературі. Вікторіанська епоха характеризувалася великими змінами, які знайшли своє відображення у літературі та визначалися домінуванням як песимістичних, так і оптимістичних настроїв у зображенні дійсності. Позитивні настрої передавалися за допомогою окличних речень, стверджувальної тональності, м'яким гумором, піднесенням сімейних цінностей.

З впевненістю можна зробити висновки, що цей період був одним із найважливіших, як для британської так і для американської англійської мови, оскільки широко впливав на розвиток мови та спричинив зміни писемності літературних тенденцій, збагачення мови та зміну поведінкового етикету спілкування..



Розділ 2. Аналіз лексико-граматичних відмінностей британського та американського варіантів англійської мови на основі твору the travelling companions: A Story in scenes by F. Anstey

2.1 Системний аналіз відмінностей американського та британського варіантів англійської мови у творі The Travelling Companions: A Story in Scenes by F. Anstey

Американська та Британська англійська співіснують у тісній взаємодії. Саме це є однією з причин їх перетину у творі. Зважаючи на те, що варіанти англійської мови відрізняються лише територіально, зберігаючи морфологічну та синтаксичну конструкції, а змінюючись лише на лексичному рівні, практичне дослідження у більшій мірі базується на порівнянні американських та британських лексичних відповідників та, відповідно, знаходженні об'єктивної різниці між їх організацією та впливом на читача.

Американський варіант англійської природно тяжіє до спрощення на усіх рівнях, в тому числі граматичного спрощення. Не рідко зустрічаються такі приклади, як: «But hold on - how'm I goin' to write to that sharp, when I've lost his address, and disremember his name?»

В даному випадку, словосполучення how'm I goin' відіграє важливу роль для розуміння спрощення, як основного вияву американської англійської у її порівнянні з британською. У британському варіанті дана структура звучатиме, як “How am I going“, відповідно міститиме повну форму, що дасть змогу навіть необізнаному читачу зрозуміти, що мова йде власне про британський варіант - загальновизнаний у світі. В той час, як скорочений американізований варіант має на меті: 1) подачу інформації з відносно більшою швидкістю, однак меншою вишуканістю і ускладненням розуміння середньостатистичного іноземного читача; 2) акцентуацією перш за все на орфографічному рівні відмінностей.

Відносну більшість відмінностей якраз і можна розглянути у контексті подібних прикладів, що містять скорочену американізовану форму, зокрема у таких прикладах, як: «…I thought you'd ha' fixed up”, “la di deedle-lumpty-loodle-oodle-loo”, “Maybe we ain't been”, “Been runnin' all over Scotland and England” тощо.

Враховуючи те, що твір подається з точки зору двох або більше (однак нерідко обмеженого числа) мовців, що зазвичай спілкуються на різних варіантах англійської, відмінності між якістю подання матеріалу та особливостями його донесення помітні також загалом, при взаємодії двох мовців. Таким чином, американізований варіант помітно, виходячи зі швидкості та спрощеності загальності звучання, формулювання питань, в той час як британський варіант звучить повніше і вишуканіше, не містить скорочених форм та інтонаційно сприйманий як більш комплексний і «первинний» по відношенню до вторинного американізованого, зокрема, у таких епізодах, як:

Podb: Been having a talk with the porter. He says there's a big fair over by the Station du Midi, and it's worth seeing. Are you game to come along and sample it, eh?

Culch: (with an easy indifference intended for Miss T.'s benefit). No, I think not, thanks. I'm very comfortable where I am.

В даному випадку персонаж Podb говорить спрощено. Це помітно як по загальному звучанню його реплік, так і по конкретних словосполученнях: “Been having a talk”, “Are you game to come along and sample it, eh?”,

В той час, як мова персонажа Culch звучить без помітних змін у традиційній британській англійській і тому є більш зрозумілим для середньостатистичного читача-іноземця.

Подібна ситуація справджується і у наступному прикладі:

Podb: Something like a rocllick that! But what do you say to dropping in quietly at the Erden for an hour or so, eh?

Звісно, можна погодитись і з тим фактом, що Podb розмовляє подібним чином лише тому, що це індивідуальні особливості його мовлення - короткі, але влучні фрази, що мають на меті спрощену передачу суті без надмірних описів, наявність обірваних закінчень, однак наступний приклад лише підтверджує факт того, що варіант англійської, якою він говорить - американізований:

Podb: Rather! Told her it was t'other way round, and I was looking after you. Said you were suffering from melancholia, but were not absolutely dangerous.

Така лексична одиниця, як “t'other” відразу видає у мовленні персонажа американський варіант англійської, в той час як початок його репліки з “rather”, так само як і початок одного речення з “said you were…” лише підтверджують факт вживання персонажем американського варіанту.

На відміну від нього, Culch завжди розмовляє стандартизовано, не скорочує слова та не говорить швидкими, ефектними фразами. Його мовлення більш плавне і стабільне:

Culch: If Charley Van Boodeler was engaged to her, I suppose he'd be there. Pshaw! What does it matter? Somehow, I rather wish now that I'd - but perhaps we shall get into conversation presently…

Навіть попри те, що сам персонаж нерідко відходить від діалогу, віддаючи перевагу монологічному мовленню, навіть при такій зміні він продовжує говорити граматично вірними та цільними сполуками, що й виказує британський варіант англійської.

Зважаючи на те, що за об'єкт дослідження взято твір, неможливо простежити фонетичні відмінності між звучанням лексичних одиниць, що використовуються різними персонажами - необхідно розуміти лише акценти, які містить їх мовлення, а також усвідомлювати різницю між подачею інформації.

Як правило, американська англійська устами персонажів звучить експресивніше та викликає чіткіші емоції у читача, інтригує та змушує перечитувати репліку неодноразово, щоб впевнитись, що вона не належить до британського варіанту. В той час, як британська англійська позбавлена надмірної експресії, більш гладка у своєму звучанні та нерідко містить менше окличних речень.

Як наслідок, необхідний аналіз відбувається лише на рівні лексичному, тобто відмінностей між словами обох варіантів англійської, в тому числі на основі їх скорочень, а також на граматичному рівні - в тому числі при видозміні речень, їх побудови та синтаксичних узагальнених норм при вживанні американського варіанту англійської.

Чи не найкращим з точки зору дослідження американського варіанту англійської слугує наступний діалог, що відбувається між французьким пасажиром та провідником і дає змогу впевнитись у тому, що відмінності між американським та британським варіантами очевидний і в більшості своїй базується на 1) скороченнях лексичних одиниць; 2) спрощенні звучання.

Conductor: `E's very proud of `is English, `e is. `Ere, Jewis, ole feller, show the gen'lm'n `ow yer can do a swear.

В даному діалозі між персонажами також приймає участь водій бельгійського походження. Тому не виключено, що провідник, будучи вродженим британцем, говорить спрощено лише для того, щоб донести свою інформацію і до нього, зважаючи на труднощі звучання чистої британської мови та ймовірність вивчення водієм американського варіанту. Однак, провідник використовує аналогічний варіант англійської звертаючись і до француза, і до решти людей, тому з більшою вірогідністю знається на американському варіанті англійської.

Попри те, що цього не достатньо для подання розширеного комплексу інформації, подібного мовлення цілком достатньо для того, щоб задовольнити потреби реципієнтів.

Не менш хорошим прикладом з монологу провідника є також наступна репліка: 'Ark at `im now! Bust my frogs! (Admiringly and not without a sense of the appropriateness of the phrase.

Таким чином, американська форма мовлення найкраще характеризує провідника.

Згідно з прикладами, наведеними вище, головною різницею між обома варіантами є лексична складова відмінностей. Вона ж, у свою чергу, виникає основним чином через те, що британська англійська тяжіє до збереження французьких оригінальних слів з їх звучанням, а також збереження традиційно правильних синтаксичних конструкцій, в той час як американський варіант не враховує ці тенденції, позбавляється звичних форм (скорочуючи лексичні одиниці) і нерідко скорочує саме «звучання» англійської, що вдало підкреслюється у мовленні окремих персонажів твору, в даному випадку провідника та співрозмовника Podb.

2.2 Порівняльний аналіз особливостей функціонування американського та британського варіантів англійської на основі дослідження окремих персонажів твору

Минулий пункт дослідження мав на меті загальний розгляд особливостей та виокремлення відмінностей між двома варіантами англійської мови, а також досягнення розуміння того факту, що змінам піддаються орфографічний, фонетичний, граматичний та лексичний рівень мови. Як наслідок, постає необхідність порівняльного аналізу на основі конкретних слів, що зазнають змін при співставленні.

Хорошим прикладом є «паразитуюче» слово “vurry”, що нерідко промовляє містер Троттер. Попри те, що воно є особливістю його індивідуального мовлення, воно все ж розглядається у сукупності з іншими словами, що підтверджують американське коріння у побутовій мові персонажа, насамперед завдяки наступній репліці:

Mr. Trotter: I don't know as I'm as much struck by this Waterloo field, as I expected, Sir. As an Amurrcan, I find it doesn't come up to some of our battlefields in the War.

„As an Amurrcan” так само як і згадка про “Waterloo field” наводить на той факт, що містер та місс Троттер являються американцями і у розмові застосовують відповідний варіант англійської. Крім того, обоє вживають лексичну одиницю “vurry”.

Хорошим прикладом також являється лексична одиниця unnersta', яка використовується провідником на ряду з `is, `a тощо.

Цікавим з точки зору дослідження слугує також власне мовлення провідника, що значною мірою базується на його німецькому корінні і нерідко виділяється на фоні інших мовців:

Guide. My vader, `e no see Napoleon viz a Yankedoodle in `is `at; `e vear nosing.

Четвертий розділ книги лише розширяє розуміння особливостей американського варіанту англійської на конкретних прикладах, зокрема, виокремлюючись у мовленні Дочки.

Також важливою особливістю персонажа являється той факт, що він нерідко задумується при вимові тих чи інших слів, що, разом з наявністю американських слів у мовленні підкреслює необхідність дослідження особливостей персонажів твору, а також створення їх порівняльної характеристики на основі діалогів.

Daughter (stodily). Don't you be in a nurry, father (continuing) - in the midst of some colonial? - That ain't it - collosial animiles fantastically - fan-tasty-cally - “why, this catalogue is `alf foreign itself!

Значну роль відіграє той факт, що відбувається мовне єднання персонажів у рамках їх зустрічі між містами Бонн та Бінген-ам-Райн, де відбувається взаємодія відразу трьох культурних просторів: німецького варіанту англійської устами німецького студента, американського варіанту містера та міссіс Троттер, а також британського варіанту Британської Жінки.

У випадку з німецьким студентом, усе чітко зрозуміло - зважаючи на писемний варіант твору, відмінності у фонетичній та лексичній складовій (однак за збереженням або ж відносно незначним відхиленням граматичних особливостей) подаються лише текстово. Судячи зі значного характеру даних трансформацій, можна судити й про вимову, характерну для німецькомовного студента.

The Stud. I haf not read Diggins, but I haf read ye bapers bz Bigvig. Zey are vary indereshtin, and gurious.

Що ж стосується Британської жінки, її мовлення відповідає нормативності британського варіанту англійської мови і цілком задовільняє відповідні умови:

The British Matron. Oh, you ought to see London; it's our capital - chief city, you know. Very grand - large-four million inhabitants! (with pride, as being in some way responsible for this).

В той же час, американський варіант англійської є явним і чітко вирізняється на фоні попередньо-розглянутих варіантів:

Miss T. I cannt answer that till I know whereabouts it is they mark the scenery-line. I expect Mr. Cluchard knows. He knows pretty well everything. Would you like to have him explain the scenery to you going along? His explanations are vurry improving, I assure you.

Американський варіант англійської простежується значною мірою у репліках патріотичного шотландця. Іронія в тому, що він, будучи патріотичним шотландцем, використовує не британський, а американський варіант англійської у побутовому мовленні, що й демонструє, звертаючись до містера та міс Троттер.

The Young Scot: Eh, but we just made a pairrty and went up Auld Drachenfels, and when we got to th' tope, we danced a richt gude Scots reel, and sang…

Мова кожного з персонажів унікальна і, незважаючи на те, що це не завжди чисті мовці британської або ж американської моделі, а зазвичай куди більш цікаві представники (зокрема, бельгійський та французький пасажири, що спілкуються американською англійською зі збереженням фонетичних та подекуди лексичних особливостей рідних мов, а також корінні німці та ірландець, що нерідко спілкуються зі збереженням лише граматичних особливостей мови), вони розуміють одне одного, що вдається завдяки стандартам американської моделі спілкування, спільним для них і відмінних лише за особливостями територіального вживання.

В той час, як мовлення Британської жінки та персонажа Cluch відповідають нормам, необхідним для збереження британських особливостей звучання та функціонування англійської, більшість інших персонажів використовує американський варіант з особливостями свого територіального вживання окремих слів та граматичних конструкцій. Таким чином, нам демонструється дедалі більший вплив американської мови на середньостатистичних реципієнтів, а також її загальне поширення у сучасному світі, що досягається завдяки особливостям, які й вирізняють американський варіант англійської та роблять його конкурентоспроможним на фоні британського варіанту. Перш за все, це наступні риси:

1) Скорочена та більш швидка форма, швидке формулювання, спрощене звучання американського варіанту. Нехтування стандартами традиційної британської англійської зведеної на основах французької мови.

2) Полегшене розуміння часових форм, відносно вільне використання граматичних конструкцій та лексичних структур зі збереженням змісту та його превалюванням над особливостями зовнішньої форми.

3) Широкомасштабне використання американського варіанту англійської, як більш поширеного. Про це свідчать особливості спілкування інтернаціональних персонажів: бельгійця, провідника з німецьким акцентом, француза та корінного студента-німця, а також ірландця - всі вони послуговуються легшим та доступнішим варіантом американської англійської, в той час як британський виступає елітарнішим та доступним менш широким колам.

Як наслідок, завдяки аналізу персонажів та особливостей функціонування їх мовних стилів, так само як і дослідженню особливостей наявності американської англійської у їх щоденному мовленні, а також завдяки розглянутим варіантам окремих лексичних одиниць з виокремленням їх фонетичних та орфографічних особливостей, вдається зрозуміти, що відмінності між американським та британським звучанням однієї та тієї ж мові значні, хоч і не перешкоджають потенційним реципієнтам окремих груп розуміти одне одного. Поглиблений аналіз, проведений на основі окремих персонажів, їх реплік та манер висловлення дає підстави розуміти американський варіант англійської, як більш спрощений, але водночас куди експресивніший, ніж традиційний британський, однак в той же час менш вишуканий та не настільки різноманітний, нерідко такий, що втратив граматичну цілісність та перейшов у розряд буденного мовлення середнього та нижчого класу.

Попри те, що більшість лексичних одиниць як американського та і британського варіанту англійської майже ідентичні, на слух сприймаються схожим чином, а різняться в переважній більшості особливостями написання, відрізнити потенційного користувача американського варіанту англійської можна завдяки основним, принципово чітким рисам його мовлення та висловлення. англійський мова лексика фонетичний

На основі дослідження окремих лексичних одиниць, з точки зору орфографічних, відповідно фонетичних та граматичних особливостей функціонування нам вдалося зрозуміти, що відмінності американського варіанту від британського варіанту англійської мови можна легко розпізнати.

В той час як, провівши дослідження і порівняльний аналіз окремих персонажів твору, нам вдалося зрозуміти на більш детальному рівні, що американський варіант англійської дуже сильно відрізняється від британського та значно відходить від нього.

Важливо знати, що британський варіант побудований на французьких словах зі збереженням особливостей їх написання, американський варіант цього не допускає, адже він скорочує слова у своїй структурі. Хоча ми не можемо досконально дослідити розбіжності фонетики, адже основою дослідження являється художній твір, проте фонетичний аспект теж істотно відрізняється. На фонетичному рівні ми можемо лише підкреслити використання автором для позначення американського діалекту графонів, звучання яких ми можемо тільки уявити. Також автор використовує слова, а іноді навіть репліки, написані через дифіз, для надання кращого фонетичного уявлення читачем мови мовця. Американському варіанту англійської мови притаманно скорочувати речення.

Важливим фактом також є те, що граматичні структури не настільки цілісні як в британському варіанті, а навпаки - вони жертвуються. Часові форми теж скорочені у своєму вживанні. Це простежується в розмовах персонажів. Більшість персонажів твору розмовляють американським варіантом англійської. В переважній більшості американським варіантом англійської здійснюють комунікацію якраз таки ті персонажі, котрі належать до інтернаціональних персонажів. До них можна віднести німецького студента, бельгійського пасажира, французький пасажира, а також шотландця. Не зважаючи на те, що зберігаються територіальні особливості звучання їхнього мовлення, вони все одно американізовані. Цей процес спричинений тим, що американський варіант більш поширений і не настільки складний, як британський.

Американський варіант англійської більш загальнодоступний, в той час як британський більш унітарний і складніший для розуміння. Тому коли персонажі твору спілкуються між собою, для них не виникає труднощів у розумінні один одного, особливо враховуючи те, що деякі з них, такі як Тротер, використовують американський варіант англійської мови. Аналогічну ситуацію можна простежити і з пані П. та Кланчем, котрі говорять теж американським варіантом, хоча і можна простежити їх територіальні розбіжності, тим не менш вони один одного розуміють і це норма.



Висновки

Історія формування англійської мови досить багатогранна. Факт історичного розгалуження англійської мови, тобто утворення діалектів, починаючи від давньоанглійського періоду мав істотне значення для подальшого формування складу англійської мови як в XIX столітті так і зараз.

Протягом середньовічного і раннього нового періоду англійська мова поширилася з Англії на Шотландію, Уельс та інші території Британських островів, а також в Ірландії. Починаючи з XVII ст., англійська мова стрімко поширювалась і в інших частинах світу в результаті торгівлі і колонізації, і в нових місцях її використання з'являлися нові діалекти.

Оскільки Американський варіант не має статусу окремої мови, він вважається лише особливим, окремим варіантом англійської мови, яким переважно спілкуються у Сполучених Штатах. Варто зазначити, що існують й інші варіанти англійської мови, які відрізняються від Британського. В процесі розвитку англійської мови були як періоди бурних і кардинальних змін, так і періоди відносного спокою. В Америці історія англійської мови нараховує 3,5 століття.

Хоча американська англійська утворилась відносно недавно і являється лише варіантом англійської мови, вона стрімко поширилась. На прикладі досліджуваного твору можна зробити висновки, що американська англійська набагато зручніша для спілкування і легша для розуміння, оскільки являється універсальною.

Існування багатьох діалектів та зростання словникового складу англійської мови стало наслідком постійних розширень територіальних кордонів, постійних переселень та розквіту економічної соціальної, політичної та інших сфер.

Досліджуючи літературний твір Ф. Енсті «The Traveling Companions» ми простежили наскільки британська англійська ХІХ століття відрізняється від американської англійської лексично та граматично. Іноземні туристи, у творі, є представниками різних діалектів англійської мови, зокрема американського варіанту. Хоча і можна зауважити територіальні розбіжності у мові головних героїв, спільною мовою у більшості випадків є американський варіант.

Отже, дослідивши твір Ф. Енсті «The Traveling Companions» нам вдалося вияснити:

1)особливості розбіжностей американського і британського варіанту англійської мови;

...