Лектура Шевченка

Зрозуміло, що поет уважно перечитував власні поетичні твори й тоді, коли створював їх рукописні збірки, і коли йому до рук потрапляли такі ненадруковані та "крамольні" тексти, як "Великий льох" і "Суботів". Не викликає сумнівів, що до авто- лектури Шевченка належать і ті твори, які він читав уголос друзям і знайомим до заслання (спогади М. Білозерського про читання поетом у В. Тарновського "І мертвим, і живим...", М. Костомарова - про читання йому 1846 р. поеми "Сон (Комедія)", Ю. Беліни-Кенджицького - про декламування того ж року поезії "Гоголю"), під час заслання (див. про читання в Новопет- рівському укріпленні повісті "Наймичка": [9, 114]), і після звільнення (спомини В. Карташевської, В. Мікешина). До цього розряду належить й випадок, коли поет продиктував свій вірш. В альбомі М. Старова після поезії "Садок вишневий коло хати..." була приписка "Писано со слов Шевченка...".

Найчастіше Шевченкова автолектура відбивалася в його листах. Здавалося б, так само часто поет мав би згадувати про свої твори і в "Щоденнику", одначе треба пам'ятати, що "Щоденник" заповнювався й тоді, коли Шевченко юридично ще відбував солдатчину, тобто під впливом автоцензури. Переживши обшук і новий арешт в Орській фортеці, він не міг не зважати на те, що його "Журнал" може потрапити до рук жандармських або армійських слідчих.

Далі розглянемо кількісні параметри свідчень про знайомство Шевченка з творами української літератури різних її жанрів (у новій літературі), а також літератур давньоукраїнської та давньоруської. Конкретний розподіл подано в табл. 4.

Таблиця 4

Українська література в лектурі Шевченка.

Розподіл згадок або використань словесних текстів у основних жанрових масивах Шевченкових творів (у долях до загальної довжини вибірки)

Відповідь на запитання, чому саме українська поезія та драматургія найчастіше згадувалися в листах Шевченка, доволі проста. У добу Шевченка саме поезія репрезентувала українську літературу нового часу, а велика увага до української драматургії пояснюється тим, що українські п'єси ставилися на сценах по всій Російській імперії, тобто драматичні жанри прямо впливали на добробут письменника; окрім того, тут мав місце й випадковий фактор: протягом кількох років у листах до Я. Кухаренка Шевченко обговорював питання друкування й постановки його п'єси "Чорноморський побит".

Суттєве збільшення у віршах після заслання згадок та використань текстів давньої літератури пояснюється насамперед тим, що у циклі "Царі" Шевченко використовував давньоруську тематику. Також у цей час він працював над переспівами із "Слова о полку Ігоревім". У повістях подібне явище виникає під впливом кількох факторів. По-перше, розповідач більшості з повістей змальований як людина, що цікавиться минулим своєї вітчизни, а оповідач повісті "Музикант" і як професійний "антикварий" або "разыскатель древностей". Новітній коментар інтерпретує цей момент дещо спрощено, бо не враховує, що йдеться тут хай про автобіографічного, але оповідача: "Шевченко пише тут про свою роботу в Київський археографічній комісії" [23, т. 3, с. 518]. Друга причина - жанрова специфіка деяких повістей ("Музыкант", "Близнецы", "Прогулка с удовольствием и не без морали", "Несчастный"), яким притаманні ознаки жанрів "сентиментальної подорожі" або пізнішого "подорожнього нарису". У випадку подорожі Україною оповідач звертався до джерел з історії Київської Русі.

Цікаву проблему перед дослідниками лектури Шевченка поставив у 1939 р. С. Савченко, зазначивши, "що є видатні сучасні Шевченкові романтики, яких він не згадує, але чия творчість має чимало спільного з творчістю автора "Гайдамаків". Така, почасти, Ж. Санд, чиї романи він знав безперечно; такий і Шеллі з його палкими революційними поезіями, які Шевченко навряд чи міг знати через цензурні заборони; такий, особливо, Гейне, якого він не міг не знати і з яким у нього було стільки спільного і в біографії, і в ідеях, і в творчості" [16, 142]. Твори П. Шеллі (як, скажімо, й Ш. Петефі) Шевченкові були недоступні з певних об'єктивних причин, проте незгадування Ж. Санд, романи якої були відомі тоді кожній освіченій людині, і Г. Гейне, вірші котрого друкувалися в численних перекладах М. Михайлова, якого добре знав Шевченко, - це справді проблема. Варто нагадати, що літературна творчість - вільний творчий процес, тому поет не зобов'язаний використовувати у своєму творчому доробку, тим паче цитувати все, що він читав. Таким чином, можемо констатувати, що у відомих текстах Шевченка не виникло такої внутрішньої ситуації, коли треба було згадати або процитувати Ж. Санд і Г. Гейне.

Безперечним парадоксом Шевченкової лектури можна вважати і той факт, що кількість інтертекстів, викликаних читанням

Міцкевича, значно менша за очікувану, оскільки Шевченко ставився до творчості великого польського поета з великою любов'ю і пошаною. Ще один подібний парадокс описав у XIX ст. М. Дашкевич у рецензії на монографію М. Петрова "Нариси історії української літератури XIX століття" (1884). М. Петров постулював вплив Пушкіна на поезію Шевченка, виходячи з відомого свідчення П. Куліша, що Шевченко знав Пушкіна напам'ять. М. П. Дашкевич нагадує також хрестоматійне свідчення Я. Полонського про нелюбов Шевченка до автора "Полтави" і зауважує: "Якщо наслідувати метод п. Петрова, то треба було б відшукати в поезії Шевченка і значний вплив Шекспіра, адже Куліш поруч із наведеним вище повідомленням про те, що Шевченко знав Пушкіна напам'ять, повідомляє ще, що Шевченко "Шекспіра возив із собою, куди б не їхав"" [6, 294]. Відзначимо, що М. Дашкевич не відкидає можливості впливу Шекспіра на Шевченка, а лише "значний" вплив. З іншого боку, перед нами спостереження, що акцентує на непрямому, не механічному зв'язку, який існує між тим місцем, яке займає письменник в лектурі Шевченка, та ступенем реального впливу на його творчість.

Справді, якщо нехіть до цитування О. Пушкіна ще можна пояснити мотивами ідеологічними, то вони не пояснюють відсутність або незначність текстуальних відсилань Шевченка до творчості

Шекспіра і А. Міцкевича, а з російських поетів - до М. Лермонтова, шанувальником якого український геній безперечно був. Отже, в даному разі маємо справу з особливістю Шевченкової лектури, що пов'язана, як можна здогадуватися, з його гносеологічною моделлю звертання до світової культури, поданою в посланні "І мертвим, і живим". Використовуючи термін дослідника інтер- текстуальності Ж. Мет'ю-Кастелані, можна сказати, що Шевченко- ві-поету не була притаманна алегативність (allйgation), тобто шаноблива "прив'язаність" до авторитетного тексту-джерела (див.: [24, 109-110]). У загальній історико-літературній перспективі можна констатувати, що з усіх можливих шляхів подолання безсумнівного відставання української літератури Шевченкової доби поет обрав найважчий - створення власних поетичних форм з мінімальним опертям на світові зразки.

Попередні результати загального огляду лектури Шевченка

Спираючись на масштабну роботу, пророблену шевченкознавцями, зокрема коментаторами в останньому академічному виданні творів Шевченка, а також літературознавцями в "Шевченківській енциклопедії", можна скласти список тих авторів та часописів (зрозуміло, неповний і приблизний), що з ними був знайомий поет. У поданому далі переліку перед прізвищами авторів, назвами часописів та їх числами, щодо належності яких до лектури Шевченка існують сумніви, або ж таких, що перебувають на її периферії, поставлено астериск.

Отже, до лектури Шевченка відносимо твори таких діячів нової української літератури, як О. С. Афанасьєв-Чужбинський, *Н. М. Білозерська, О. М. Бодянський, Л. І. Боровиковський,С. О. Бурачек, Ганна Барвінок (О. М. Куліш), П. П. Гулак- Артемовський, І. М. Вагилевич, Р. П. Витавський, Я. Ф. Голо- вацький, Є. П. Гребінка, В. М. Забіла, С. і Гр. Карпенки, Г. Ф. Квітка- Основ'яненко, *П. Кореницький, О. О. Корсун, М. І. Костомаров (Ієремія Галка), І. П. Котляревський, П. О. Куліш, Я. Г. Кухаренко, М. О. Максимович, М. А. Маркевич, Марко Вовчок,А. О. Метлинський (Амвросій Могила), М. Писаревська, П. С. Писа- ревський, С. Писаревський, О. І. Псьол, А. Г. Родзянко, А. Стані- славський, К. Тополя, Я. Щоголєв, а також зміст альманахів "Русалка Дністровая", "Сніп", "Молодик", "Ластівка", "Хата" (1860), часопису "Основа" (1861. - № 1), а з попередніх етапів розвитку української літератури "Повість врем'яних літ", "Слово о полку Ігоревім", "Києво-Печерський патерик", "Мінею", "Літопис" Величка, *"Синопсис", "Літопис Самовидця", твори *Лазаря Барановича,

Іоаникія Галятовського, *Тарасія Земки, Дмитра Туптала (Ростовського), С. Климовського, Петра Могили, Г. С. Сковороди, І. В. Леванди, а також "Богогласник" та "Історію русів". Сюди ж долучаємо пам'ятки ділової писемності, зібрані у виданні "Памятники, напечатанные Киевскою временною комиссиею для рассмотрения древних актов" (К. - 1846. - Т. 1; 1848. - Т. 2).

Давній період світової літератури представлений у Шевчен- ковій лектурі Біблією, Гомером, Федром, Вергілієм, Горацієм, Тітом Лівієм, Овідієм, Плутархом, із візантійської літератури поет був ознайомлений із творчістю таких письменників, як Іоан Дамаскін, Іоан Златоуст, Афанасій Олександрійський, Єфрем Сирин, читав житія Варвари й Катерини великомучениць, Євс- тафія Плакіди, Макарія Єгипетського, Марії Єгипетської, Симеона Стовпника, твори православної гімнографії, друковані в "Часослові", "Каноніку", "Мінеї".

Щодо світової літератури нового часу, то австрійське красне письменство в лектурі Шевченка репрезентує Ф. Ґрільпарцер, американське - *Н. Готорн, В. Ірвінг, *Ф. Купер, англійську літературу - Дж.-Г. Байрон, Р. Бернс, *М. Блесінґтон, *Тирвейт Брукс, О. Голдсміт, *К. Г. Ф. Гор, Д. Дефо, Ч. Діккенс, *У. М. Текерей, Дж. Макферсон, *Дж. Мільтон, А. Радкліф, С. Ричардсон, Дж. Свіфт, В. Скотт, Фома Кемпійський (Т. Кемп - гіпотетичний автор трактату "Про наслідування Христу"), *Л. Стерн, В. Шекспір, Е. Юнг, датську - Г. Х. Андерсен, італійську - А. Аріосто, Дж. Боккаччо, К. Гольдоні, Данте Аліг'єрі, Т. Тассо, німецьку - Й. Ауфенберг, П.-О. Вольф, К.-А. Вульпіус, Й.-П. Гебель, *Г. Гейне, Й.-В. Гете, К. Еккартсгаузен, *А.-Г. Елєн- шлєгель, *І. Г. Кампе, К.-Т. Кернер, А. Коцебу, Й.-Ф. Міллер, *Л. Ульбах, Й.-Ф. Шіллер, французьку - Ж. Араго, О. де Бальзак, А.-О. Барб'є, Т. Барр'єр, Ж.-Ж. Бартелемі, *Ж.-Ф. Беден, П.-Ж. Беранже, *Ш. Бері (гр. О... дю К...), *А. Берту,

І. Бі, М.-А.-Ф. Вольтер, *Л. Гозлан, *П.-П. Губо, В. Гюго, Ж.-Ж.-Г. Делур'є, *П. Дефонтен, В. Дюканж, А. Дюма (батько), Ж. С. Дюмон-Дюрвіль, Ж.-Д. Дюсі, Ж. Жанен, Е. де Жуї, Ш.-П. де Кок, *А. де Лямартин, Ж.-Б. Мольєр, *Ж. Мері, *П. Мерис, *Ж.-Ф. Реньєр, *Ж. Санд, *Е. Скриб, Е. Сю, Т.-М.-Ф. Соваж, *П. Феваль, Ф. Фенелон, Ф.-Р. Шатобріан, швейцарську - Й.-К. Лафатер.

Серед слов'янських літератур білоруська представлена анонімною "Енеїдою навиворіт", творами Я. Барщевського, Р. Подберезького-Друцького і народними піснями, польська - текстами Я. Барщевського, Ю. Вибицького, С. Гощинського, М. Грабовського, *І. Головінського, Е. В. Желіговського (Сови), Бр. Залеського, Ю.-Б. Залеського, І. Йолхевича, З. Красінського, Ю.-І. Крашевського, А. Міцкевича, Ю.-У. Немцевича, П. Падури,В. Сирокомлі (Л. Кондратовича), М. Чайковського. Російську репрезентують письменники, критики і перекладачі *К. А. Авдєєва (Полевая), *К. М. Айбулат, І. С. Аксаков, С. Т. Аксаков, *П. В. Аннєнков, А. Н. Апухтін, *І. П. Арапєтов, В. І. Аско- ченський, Н. Д. Ахшарумов, А. Н. Баженов, *Я. П. де Бальмен, Є. А. Баратинський, І. С. Барков, К. М. Батюшков, А. П. Баш- уцький, В. Г. Бєлінський, В. Г. Бенедиктов, А. А. Бестужев- Марлінський, І. Ф. Богданович, Ф. В. Булгарін, С. О. Бурачок, Ф. А. Бурдін, *А. І. Бутаков, *Я. П. Бутков, І. Г. Бутовський, *П. І. Вальберх, *А. Х. Вельтман, Д. В. Веневітінов, *Н. Ф. Верьов- кін (А. Рахманний), С. І. Вісковатов, В. А. Владиславлєв, *В. А. Вонлярський, *М. І. Воскрєсєнський, *П. А. В'яземський, А. Д. Галахов, *Є. А. Ган (Зінаїда Р-ва), Н. І. Гнедич, Н. В. Гербель,І. Герцен, В. Ф. Голіцин, Н. В. Гоголь, Н. І. Греч, Т. Н. Гра- новський, А. С. Грибоєдов, *Д. В. Грігорович, С. С. Громеко, Е. І. Губер, Д. В. Давидов, *Г. П. Данилевський, В. І. Даль (Казак Луганский), М. Д. Деларю, Г. Р. Державін, І. І. Дмитрієв, Н. А. Добролюбов, *М. М. Достоєвський, *Ф. М. Достоєвський, *Є. Е. Дріянський, А. В. Дружинін, *С. Ф. Дуров, А. Л. Елькан, *А. І. Ємічев, *Д. Єрликовський, Ю. В. Жадовська, Л. М., В. М. та А. М. Жемчужникови (разом з А. К. Толстим творці постаті й текстів Козьми Пруткова), В. А. Жуковський, М. Н. Загоскін, *В. Р. Зотов, Р. М. Зотов, Ф. Ф. Іванов, К. Д. Кавелін, В. А. Кап- ніст, Н. М. Карамзін, *І. Карпов, *П. А. Катенін, Катерина II, Н. Х. Кетчер, Є. П. Ковалевський (Нил Безыменный), П. М. Кова- левський, Ф. Ф. Кокошкін, І. І. Козлов, А. В. Кольцов, *Є. Н. Кор- жавін, П. А. Корсаков, Є. І. Костров, А. І. Кошелєв, А. А. Кра- євський, *В. І. Красов, *В. В. Крестовський, Н. Крестовський (Н. І. Куліков), І. А. Крилов, *Г. Кугушев, *П. Кудрявцев, Н. В. Кукольник, В. С. Курочкін, Н. С. Курочкін, *А. Ф. Лабзін,М. Лазаревський, П. Л. Лавров, Д. Т. Ленський (Воробйов), М. Ю. Лермонтов, *К. Лоренц, *Н. А. Львов, А. Н. Майков,І. І. Мартинов, В. С. Межевич, Л. А. Мей, *П. Н. Меншиков, А. Ф. Мерзляков, Д. Є. Мін, Д. Д. Минаєв, *В. Михайлов, М. Л. Михайлов, *Є. А. Моллєр, *В. Мордвинов, *Д. Л. Мордовець (Мордовцев), *І. П. Мятлєв, Н. І. Надєждін, Н. А. Некрасов,В. Нікітенко, І. С. Нікітін, *Є. П. Новіков (Данковський), *А. С. Норов, П. Г. Ободовський, Н. П. Огарьов, В. Ф. Одоєвський,А. Озеров, А. Н. Островський, *К. К. Павлова, *Н. І. Пав- ліщев, І. І. Панаєв, *П. С. Петровський, А. І. Пісарєв, А. Ф. Пи- семський, П. А. Плетньов, А. М. Плещеєв, М. Н. Погодін,І. Подлісецький, Н. А. Полевой, А. І. Полєжаєв, Я. П. Полон- ський, А. П. Потехін, *Н. Я. Прокопович, А. С. Пушкін, С. Є. Раїч, В. Н. Рєпніна, К. Ф. Рилєєв, *Л. С. де Роберті, Є. П. Ростопчина, А. Г. Ротчев, Н. Є. Салтиков-Щедрін, І. В. Самарін, Ю. Ф. Самарін,Н. Сандунов, *Н. М. Сатін, О. І. Сенковський (Барон Брамбе- ус), І. Н. Скобелєв (Русский инвалид), *К. К. Случевський, *В. Ф. Соколов, *Ф. Н. Соловйов, *В. А. Сологуб, О. М. Сомов, *В. Солоніцин, М. М. Сперанський, М. Станицький (А. Я. Панаєва), А. В. Станкевич, *А. П. Стороженко, *Н. І. Страхов, *В. М. Строєв, А. П. Сумароков, А. В. Сухово-Кобилін, *А. К. Толстой, Л. Н. Толстой, В. К. Тредіаковський, *Н. Н. Трєтьяков, З. В. Тур,

С. Тургенєв, Ф. І. Тютчев, *Я. Трусов, *Ф. Фан-Дім (є. В. Коло- гривова), П. С. Федоров, *А. А.Фет, Д. І. Фонвізін, *Н. Д. Хво- щинська (В. Крестовський), І. І. Хемніцер, М. М. Херасков, А. С. Хомяков, Н. І. Храмцовський, Н. Г. Циганов, Н. Г. Черни- шевський, *Є. Н. Шахова, А. А. Шаховськой, *С. П. Шевирьов,С. Шишков, * П. В. Шумахер, М. С. Щепкін, Н. Ф. Щербина,Н. Явленський, *Н. М. Язиков, А. К. Ярославцев, а також, можливо, твори, надруковані в збірнику "Сто русских литераторов" (1839. - Т. 1; 1841. - Т. 2). Шевченко згадує також давнє російське житіє Петра і Февронії, цитує повісті про Єрусла- на Лазаревича і про Бову Королевича, дуже вірогідне знайомство його з великим масивом творів давньої російської літератури, надрукованих Н. І. Костомаровим у випуску другому антології "Памятники старинной русской литературы, издаваемые графом Григорием Кушелевым-Безбородко" (1860), що містився в його бібліотеці. Чеська література представлена в лектурі Шевченка текстами письменників і публіцистівГанки, Я. Коллара, П.-Й. Шафарика.

До лектури Шевченка відносимо записи фольклорних творів у збірках П. Я. Лукашевича, А. О. Метлинського, М. О. Максимовича (1827, 1834), *М. А. Цертелєва, *Я. Чечота, у "Русалці Дністровій", "Записках о Южной Руси" П. О. Куліша і антології *"Српске народне ціесама" В. С. Караджича, а також власні фольклорні записи поета.

До лектури Шевченка відносимо історичні праці таких авторів, як Д. М. Бантиш-Каменський, О. М. Бодянський, *П. Г. Бутков, Дж. Гілліс, Е. Гіббон, Є. С. Бандтке, Євгеній (Болховітінов), *І. Я. Забєлін, Н. М. Карамзін, М. І. Костомаров, П. О. Куліш, Й. Лелевель, К. Лібельт, Ж.-Ф. Мішо, М. О. Максимович, Г. Ф. Міллер, С. Н. Палаузов, Н. А. Попов, А. І. Рігельман, П. І. Симоновський, А. А. Скальковський, С. М. Соловйов,Г. Устрялов, А. А. Язвінський, праці етнографічні - *Я. К. Грота, П. І. Небольсіна, Й. Г. Желєзнова, з інших гуманітарних наук і дисциплін - *Ф. Бекона, Дж. Вазарі, А. І. Галича, *В. Ганки, * В. І. Грігоровича, А. Дюрера, Н. Ф. Грамматіна, *Е. Канта, *М. Н. Лонгінова, П. О. Куліша, К. Лібельта, *Т. Маколея,П. Мілюкова, *Я. М. Нєвєрова, А. В. Никитенка, *М. Д. Рєзвого, *А. І. Рижова (О. Колядіна), Г. С. Сковороди, А. Д. Улибишева, *К. Д. Ушинського, П.-Й. Шафарика, *Д. Ф. Штрауса, *Я. Коллара, географічні та описи подорожей - Ж.-Е.-В. Араго, Ф. В. Берх- гольца, Г. Д. Боплана, Е. К. Боде, Н. Б. Герсеванова, *Ф. Н. Глінки,Г. Григоровича-Барського, В. П. Давидова, Ж.-С. Дюмон- Дюрвіля, Ш.-М.-Ж.-Б. Дюпаті, *Є. Ф. Корша, А. С. Норова, *Ф. М. Пінту, *А. Г. Ротчева, *Л. Фоше, М. М. Шпілевського, з геології - Р. І. Мурчісона, з економіки та господарства К. Бабста, А. С. Веліканова, Г. П. Ґалагана, П. І. Прокоповича, з фізики - М. О. Писаревського, М. С. Хотинського.

Збереглися відомості про користування Шевченком текстами енциклопедичної та довідкової літератури О. Гумбольта, Ф. фон Коббеля, Н. Г. Курганова, А. Ф. Плюшара, а також французької *"Енциклопедії" (1751-1780).

Можна стверджувати належність до лектури Шевченка періодичних видань "Альманах на 1838 год, издаваемый В. Вла- диславлевим", "Библиотека для чтения" (1837. - Т. 25; 1840. - Т. 38-39; *1842. - № 53; 1843. - № 1-2; 1848. - № 1-7, 12;

1854. - Т. 123-126, 130; 1856), *"Вестник Европы" (1827. - № 22), *"Вестник промышленности" (1858. - № 2) *"Журнал Министерства народного просвещения" (1838. - № 5), "Иллюстрация" (1858. - № 25, 35, 43), "Искра" (1859-1860), "Колокол" (*1857, № 1-4; 1858, № 23-24; *1860. - 1 вересня), *"Киевский телеграф" (1860. - № 45), "Литературная газета" (1844. - 19 жовтня; 1842. - № 15), "Магазин землеведения и путешествия" (1852, 1854, 1855), "Маяк" (1842. - № 5. - №. 9; № 8; 1844. - № 3-4)", *"Мода" (1857. № 1), "Морской сборник" (1855. - № 1), *"Москвитянин" (1843. - № 10-11; 1845. - № 7-8; 185. - № 6; 1850. - № 6; *1856. - № 11), "Московские ведомости" (*1818; 1858. - № 130), "Московский телеграф" (1825. - Ч. 1. - № 1) "Народное чтение" (1859-1860), "Нижегородские губернские ведомости" (1857. - 1 лютого, 22 лютого), "Основа" (1860. - № 1), "Отечественные записки" (1839. - № 10-11; 1840. - Кн. 1-2, № 5; 1842. - № 5; 1843. - № 3; 1844 - № 5/6; 1846. - Т. 46. - № 5-6; 1848. - № 7-9; 11; 1849. - Т. 62; 1851. - Т. 74-78; 1854. - Т. 92; 1857. - № 1-8; 1858, № 11-12; 1860. - № 3), *"Пантеон" (1856. - № 6), "Полтавська муха" (рукописна газета), ^'Полтавские губернские ведомости" (1845. - № 13-14, 4 серпня), "Полярная звезда на 1824 год", *"Полярная звезда на 1825 год", "Полярная звезда на 1855 год", "Полярная звезда на 1856 год", "Руководство для сельских пастырей" (1860. - № 43-52), "Русская беседа" (1856-1857; 1858. - № 1-2; 1859. - № 3), *"Русская газета" (1858-1859), *"Русский вестник" (1856. - № 1, 7-8; 1856. - Т. 18. - Кн. 1-2; 1859. - № 18; 1860. - Кн. 7), *"Русский земледелец" (1838-1839, у Шевченка - "Хозяин"), "Русский инвалид" (1844. - 14 травня, 15 жовтня; 1851-1857. - 17 березня, 31 липня; 1860. - № 142), *"Русское слово" (1860. - № 6). "Санкт- Петербургские ведомости" (1856; 1857, січень-липень); "Северная пчела" (1839. - *№ 146, № 82-84 14 жовтня; 1840. - 7 травня; 1842. - 30 вересня; 1844, 22 червня; 25 серпня; *1855; 1857, номери за вересень; 1860. - № 206; 1861. - № 31-32, *33; 34), *"Сельское благоустройство" (1858. - № 9), "Современник" (1840. - Т. 19; *1842. - Т. 25-26; 1844. - № 6; 1846. - № 7; 1848; 1849; 1852. - № *3, 7-8, 12; *1853. - Кн. 1 - № 1; Кн. 2; 1855. - № 1; 1957. - 2; 1860. - № 1, 3, 8; *1861. - № 1), "Сын отечества" (1840. - Кн. 4), "Украинский вестник" (1818-1819), "Утренняя заря" (1841), *"Утренняя звезда" (1834. - Кн. 2, 4) *"Balamut", "Tugodnik Petersburgski", *"Slowo" (1859), *"Lamode" ("Ла мод"), *"Revue" ("Реву").

Висновки та перспективи подальшого дослідження проблеми

Наведені кількісні параметри, що відтворюють, нагадаємо, принципово неповну й обмежену картину лектури Шевченка, дозволяють, проте, безумовно підтримати сутність думки

С. Савченка про "його надзвичайно широкі інтереси і знання з різноманітніших галузей науки, мистецтва, культури взагалі" [16, 131]. Але подолання уявлень "про малу начитаність, а звідси і про обмежену освіту" поета [16, 131] є етапом пройденим, отже час уже відмовитися від полемічних перебільшень. Адже дивує й те, як в умовах поетового життя він попри все спромігся на таке порівняно широке коло лектури і знайшов ефективні шляхи творчого використання прочитаного.

Коли ж замислитися над позірно простим питанням, що ж все ж таки найбільш подобалося Шевченкові в його лектурі, доведеться прийти до висновку, що його уподобання змінювалися. Динаміку їх утім можна відтворити з певною долею вірогідності. Мабуть, на початку свого поетичного шляху Шевченкові найбільш подобалася творчість Пушкіна й Міцкевича. Пізніше, у зрілу добу, але до заслання, коли націоналістична концепція поета сформувалася, поезія Пушкіна відійшла до пасивного фонду його пам'яті, поезія ж Міцкевича виходить на перший план, при цьому вельми суттєвим був психологічний підклад цього захоплення, а саме значні можливості самоототожнення з ліричним героєм польського поета, сприймання його творчості як співзвучної до своєї. Тоді ж найважливішим явищем у лектурі Шевченка стають Біблія і Шекспір. Вони зберігають своє значення і на другому етапі розвитку Шевченка-читача, на засланні та після заслання, але поруч з ними з'являється нове захоплення - позацензурною "викривальною" поезією (від О. Барб'є в перекладі В. Бенедиктова до А. Хомякова) та співзвучною до неї сатиричною прозою М. Салтикова-Щедрина. А втім, є й ознака певної поверховості цього нового захоплення. Нагадаємо, що як "активний читач" своєї доби поет не лише знайомиться з рукописною поезією, а й переписує її тексти до себе в "Щоденник". Але ж поезію А. Хомякова "Кающаяся Россия" він переписує двічі ("Щоденник" під 4 вересня 1857 р. і під 16 квітня 1858 р. [23, т. 5, с. 92-92, 174-175]) - і чи не тому, що сприймання цього твору було хоч емоційним, але не глибоким?

Подальше дослідження лектури Шевченка, як гадаємо, має перенести методологічний наголос із констатації прочитаного поетом углиб осмислення компаративних та інтертекстуальних аспектів його творчості. Треба буде не лише зафіксувати існування алюзії, ремінісценції або імпульсу певного інтертексту, названого самим Шевченком, але й продовжити пошук текстуальних зв'язків, ще непомітних на теперішньому рівні вивчення лектури поета. Певним дороговказом тут є копітка праця, пророблена О. Боронєм у розділах "Зв'язки з українським письменством" [2, 175-222], "Контакти і збіги з творами російської літератури" [2, 222-326] і "Контекст західноєвропейських літератур" [2, 327-442] згаданої вище новітньої монографії. Коли такий аналіз охопить усі рівні Шевченкового літературного спадку, від задуму і до поетики, інтерпретаційне шевченкознавство отримає новий і достовірний матеріал для спостережень і узагальнень. Особливо цікаві відкриття обіцяють паралелі між творами Шевченка і зразками світового красного письменства, які в радянському літературознавстві з доброго почину В. Жирмунського йме- нувалися "типологічними сходженнями", а О. Боронєм названо "збігами". Осмислення їх може вивести на нові спостереження щодо психології словесної творчості, дослідження якої відчутно загальмувалося після блискучих праць І. Франка і Л. Виготського.

Таким чином, сучасні студії над Шевченковою лектурою дозволять розширити джерельну базу для шевченкознавчих дослідженьінтертекстуальності, психології творчості та компаративних.

Список використаних джерел

Анісов В. Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка / В. Анісов, Є. Середа.К., 1976.

Боронь О. Спадщина Кобзаря Дармограя: джерела, типологія та інтер- текст Шевченкових повістей / О. Боронь. - К., 2017.

Возняк М. Шевченко і Галичина / М. Возняк // Україна. - 1930. - № 3-4.

Головин Б. Н. Из курса лекций по лингвистической статистике / Б. Н. Головин.

Горький, 1966.

Грушевський М. Історія української літератури : в 6 т. 9 кн. / М. Гру- шевський. - К., 1993. - Т. 1.

Дашкевич Н. Отзыв о сочинении г. Петрова "Очерки истории украинской литературы XIX столетия" / Н. Дашкевич // Отчет о двадцать девятом присуждении наград гр. Уварова. - СПб., 1888.

Каганов И. Я. Шевченко и книга / И. Я. Каганов // Книга: исслед. и мат.

М., 1962. - Сб. 7.

Козачковський А. О. Із спогадів про Т. Г. Шевченка / А. О. Козачковський // Спогади про Тараса Шевченка. - К., 1982.

Кониський О. Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя / О. Конись- кий. - Львів, 1901.

Костомаров Н. И. Письмо к изд.[ателю]-редактору "Русской старины" М. И. Семевскому / Н. И. Костомаров // Русская старина. - 1880. - № 3.

Листи до Тараса Шевченка. - К., 1993.

Народные русские легенды, собранные Афанасьевым / Издание полное.

Лондон, 1859.

Росовецький С. Лектура Шевченка / С. Росовецький // Шевченківська енциклопедія. - К., 2013. - Т. 3. - І-Л.

Росовецький С. На берегах праці О. Бороня про Шевченкові повісті / С. Росовецький // Слово і Час. - 2018. - № 1.

Росовецький С. Фольклорно-літературні зв'язки: Компаративний аспект / С. Росовецький. - К., 2001.

Савченко С. В. Шевченко і світова література / Савченко С. В. // З історії зарубіжних літератур. - К., 1975.

Сарана Ф. Лектура Т. Г. Шевченка / Ф. Сарана // Шевченківський словник. - К., 1976. - Т. 1.

Статистичні параметри стилів / відпов. ред. В. С. Перебійніс. - К., 1967.

Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії. 1814-1861 / за ред. Є. П. Кирилюка. - К., 1982.

Услышев Б. Шевченко и книга / Б. Услышев // В мире книг. - 1964. - № 10.

Филипович П. П. Європейські письменники в Шевченковій лектурі / П. П. Филипович // Пролетарська правда. - 1926. - 10 берез.

Чужбинский А. Воспоминания о Т. Г. Шевченке / А. Чужбинский // Русское слово. - 1861. - № 5.

Шевченко Т. Повне зібрання творів : у 12 т. / Т. Шевченко. - К., 2001-2014.

Balbus Stanislaw. Intertekstualnosca procиs historzyczno literacki / Stanislaw Balbus. - Krakow, 1990.

Barthes R. S/Z / R. Barthes. - Paris, 1970.

Jason H. Literature, Letters, Verbal Texts: What Is It that We Are Dealing with? / H. Jason // Fabula. - 1992. - B. 33.

Nycz R. Textowy swiat. Poststrukturalizm a wiedza o literaturze / R. Nycz.

Warszawa, 1995.

References

Anisov V., Sereda Je. (1976). Litopys zhyttja i tvorchosti T. Gh. Shevchenka [Chronicle of T. Shevchenko's life and work] Kyiv [in Ukrainian].

Boronj, O. (2017). Spadshhyna Kobzarja Darmoghraja: dzherela, typologhija ta intertekst Shevchenkovykh povistej [Kobzar Darmorray's Legacy: sources, typology and intertext of Shevchenko's novels]. Kyiv [in Ukrainian].

Voznjak, M. (1930).Shevchenko i Ghalychyna [Shevchenko and Galicia]. Ukrajina - Ukrain, 3-4 [in Ukrainian].

Golovin, B. N. (1966). Iz kursa lekcijpo lingvisticheskoj statistike [From the course of lectures on linguistic statistics]. Gor'kij [in Russian].

Ghrushevsjkyj, M. (1993). Istorija ukrajinsjkoji literatury [History of Ukrainian Literature]. (Vol. 1). Kyiv [in Ukrainian].

Dashkevich, N. (1888). Otzyv o sochinenii g. Petrova "Ocherki istorii ukrainskoj literatury XIX stoletija" [Feedback on the work of Mr. Petrov "Essays on the history of Ukrainian literature of the XIX century]. Otchet o dvadcat' devjatom prisuzhdenii nagrad gr. Uvarova - Report on the twenty-ninth awarding of gr. Uvarov. St. Petersburg [in Russian].

Kaganov, I. Ja. (1962). Shevchenko i kniga [Shevchenko and book]. Kniga - Book, 7. Moscow [in Russian].

Kozachkovsjkyj, A. O. (1982). Iz spoghadiv pro T. Gh. Shevchenka [From the memoirs of Taras Shevchenko]. Spoghady pro Tarasa Shevchenka - Memoirs of Taras Shevchenko. Kyiv [in Ukrainian].

Konysjkyj, O. (1901). Shevchenko-Ghrushivsjkyj. Khronika jogho zhyttja [Shevchenko-Grushivsky. Chronicle of his life]. Ljviv [in Ukrainian].

Kostomarov, N. I. (1880). Pis'mo k izd. [atelju]-redaktoru "Russkoj stariny" M. I. Semevskomu [Letter to the editor-in-chief of the "Russian Old" M.I. Semevsky]. Russkaja starina - Russian Old, 3 [in Russian].

Lysty do Tarasa Shevchenka (1993) [Letters to Taras Shevchenko]. Kyiv [in Ukrainian].

Narodnye russkie legendy, sobrannye Afanas'evym (1859) [Folk Russian legends collected by Afanasiev]. London [in Russian].

Rosovecjkyj, S. (2013). Lektura Shevchenka [Shevchenko's lectura]. Shevchen- kivsjka encyklopedija - Shevchenko's Encyclopedia. (Vol. 3). Kyiv [in Ukrainian].

Rosovecjkyj, S. (2018). Na bereghakh praci O. Boronja pro Shevchenkovi povisti [On the banks of O. Boron's work about Shevchenko's story]. Slovo i Chas - Word and Time, 1 [in Ukrainian].

Rosovecjkyj, S. (2001). Foljklorno-literaturni zvjazky: Komparatyvnyj aspect [Folklore-literary connections: A comparative aspect]. Kyiv [in Russian].

SavchenkoS, V. (1975). Shevchenko i svitova literatura [Shevchenko and World Literature]. Z istoriji zarubizhnykh literatur - From the history of foreign literature. Kyiv [in Ukrainian].

Sarana, F. (1976). LekturaT. Gh. Shevchenka [Shevchenko's lectura]. Shevchenkivsjkyj slovnyk - Shevchenko's dictionary.(Vol. 1). Kyiv [In Ukrainian].

Statystychniparametry styliv (1967) [Statistics stylesheets]. Kyiv [in Ukrainian].

Taras Shevchenko. Dokumenty ta materialy do bioghrafiji. 1814-1861 (1982) [Taras Shevchenko. Documents and materials for the biography]. Kyiv [in Ukrainian].

Uslyshev, B. (1964). Shevchenko i kniga [Shevchenko and Book]. Vmire knig - In the world of books, 10 [in Russian].

FylypovychP, P. (1926). Jevropejsjki pysjmennyky v Shevchenkovij lekturi [European writers in Shevchenko's lectura]. Proletarsjka pravda - The proletarian truth, March 10th [in Ukrainian].

Chuzhbinskij, A. (1861). Vospominanija o T. G. Shevchenke [Memories of Shevchenko]. Russkoe slovo - Russian word, 5 [in Russian].

Shevchenko, T. (2001-2014). Povn. zibr. tv. u 12 vol. [Complete Collection of Works in 12 Volumes] Kyiv [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru