Формування умінь і навичок аналізу малої прози у вищих навчальних закладах (на матеріалі оповідання Валер’яна Підмогильного "Гайдамака")

Друга складова художнього світу - природа. Пейзаж має важливе значення в загальній змістовій організації твору, його характеристика не зводиться до простої констатації наявності. Аналізувати пейзажі (а також інтер'єри) рекомендуємо за такою схемою: 1) фіксуємо наявність пейзажу у творі, аналізуємо його з точки зору естетичного враження, яке справляє ця картина, 2) визначаємо, з якою метою автор застосовує пейзажні картини у кожному конкретному випадку, окреслюємо їх функції, 3) вказуємо можливі символічні конотації пейзажу, 4) визначаємо тип пейзажу.

Пейзажні замальовки у творі В.Підмогильного зустрічаються нечасто. Є окремі деталі, цілісний (хоч і не дуже розлогий) опис зустрічається лише один раз: «Спереду дивилась на них снігом крита рівнина, велична, як влада. Люди йшли, сунулись уперед, а вона відходила назад спокійно й задумливо. Рівнина мовчала; жодного згуку не було чути, люди ступали тихенько й не розмовляли, щоб не порушити тиші. Навкруги під проміннями місяця синіли сніги, й здавалось, що це перед очима не снігова рівнина, а безкрає глибоке море. Від цієї думки робилось трошки моторошно, й люди горнули один до одного» [12, 44]. Пейзаж степовий, функція - психологічна. Пропонуємо студентам докладніше поміркувати про символічність складових цього опису.

Третя складова художнього світу - речі / інтер'єри. Вони становлять невід'ємну істотну грань словесно-художньої образності. Річ у літературному творі має широкий діапазон змістовних функцій. Найчастіше вона присутня в окремих епізодах, нерідко подається мимохіть, побіжно, а іноді виходить на авансцену і стає центральною ланкою словесної тканини. Письменники можуть зображати речі або у вигляді якоїсь «об'єктивної», безпристрасно змальованої даності, або як чиєсь враження від побаченого, показане одиничними суб'єктивно забарвленими штрихами. Перша манера сприймається як традиційна, друга - як споріднена із сучасним мистецтвом. В оповіданні В.Підмогильного світ речей майже не представлений (виняток - Олесеві шапка й пальто).

Художній час і простір є природними формами-координатами існування художнього світу. Письменник може показувати події, що відбуваються одночасно в різних місцях, може переходити з одного часового пласта в інший, з одної країни - в іншу. Важлива властивість літературного часу і простору - їх дискретність (уривчастість): письменник відтворює не весь часовий потік, а лише художньо значущі фрагменти, позначаючи «порожні» інтервали формулами на зразок «минуло кілька днів». Художній час і простір аналізуємо, дотримуючись наступного алгоритму: 1) коли відбувається дія твору, 2) протягом якого часового проміжку, 3) чи є часові зміщення, 4) час конкретний чи абстрактний, 5) символіка часу, 6) визначити форми часу (біографічний, історичний, космічний, календарний, добовий), 7) де відбувається дія твору, 8) простір умовний чи конкретний, 9) символіка простору, 10) специфіка переміщення персонажів у просторі, 11) визначити образи простору: замкнутий / відкритий, земний / космічний, реально видимий / уявний.

Дія твору В.Підмогильного відбувається у січні 1918 р. Ближче до фіналу часові координати максимально конкретизуються: «Цього року, 22 січня, покарано на смерть розстрілом гайдамаку по своїй охоті Олеся Привадного за непослух і опір. Присуд виконано на станції Липки об (комісар глянув на дзиґарі) 11-й годині й 45 хвилин на дванадцяту ранку» [12, 53]. Тривають ці події орієнтовно 7 днів, на це вказують наступні деталі: «Гайдамаки бились чотири дні напружено й з запалом, а однієї ночі старшина, побачивши, що справа програна, звеліла тихенько виступити з міста; вкупі з ними виступили й два учні сьомого класу» [12, 43] - «Олесь уже третій день відступав з гайдамаками з міста» [12, 45]. У творі наявні ретроспекції - головний герой двічі подумки повертається в шкільні роки. З огляду на сказане підсумовуємо: час у цьому творі конкретний, форма часу: календарний, наявні також елементи біографічного та історичного часу. Дія твору почергово відбувається в кількох місцях: 1) місто (напевне, Катеринослав), 2) безіменне село: «Коли гайдамаки прийшли в найближче село, то Василь сказав: - Я вертаюсь додому» [12, 45]; 3) велике село Мартинівка, населені пункти з такою назвою є в Черкаській, Полтавській, Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській та ін. областях, що підкреслює типовість описаної ситуації; 4) панський маєток; 5) станція Липки, де мав відбутися розстріл. Простір конкретний, відкритий, земний, реально видимий.

6 крок: аналіз композиційної форми. Деталі зображеного світу розміщуються в літературному творі не випадково, а з особливим художнім сенсом. Цей вагомий структурний аспект художньої форми має назву «композиція». Дослідники пропонують розрізняти подієвий (сюжет) і неподієвий (несюжетний) типи композиції. Такий поділ принципово важливий, оскільки зумовлює вибір специфічних засобів і шляхів аналізу. Подієвий тип охоплює більшість епічних і переважну частину драматичних творів. Основним чинником оформлення змісту тут є сюжет, композиція виявляється в часово-просторовому чи причиново-наслідковому розміщенні й емоційному, смислозначущому співвідношенні окремих, відносно завершених сюжетних епізодів. Розрізняють хронологічну, ретроспективну й вільну (монтажну) форми подієвої композиції. За рівнем складності визначають просту й складну композицію. У першому випадку її функція зводиться до об'єднання частин твору в єдине ціле найпростішим природним шляхом, у другому - у побудові твору втілюється особливий художній сенс. У творі В.Підмогильного форма композиції подієва (хронологічна, з елементами ретроспекції); проста.

Перед тим, як аналізувати глибші шари композиції, потрібно визначити основні композииійні засоби. які організовують окремий невеликий фрагмент тексту (на мікрорівні) або текст у цілому (на макрорівні). А.Єсін визначає чотири основних композиційних засоби: повтор, посилення, протиставлення, монтаж [див. докл.: 2]. Валер'ян Підмогильний у своєму творі застосовує монтаж (уводить у текстову тканину згадку Олеся про навчання в школі). Наступний етап - аналіз елементів зовнішньої (видимої) композииії: заголовок «Гайдамака» прямий, це заголовок-антропонім, що вказує на головного героя, функції заголовку: номінативно-інформативна, графічно-розмежувальна; епіграф, присвята, передмова і післямова, пролог та епілог відсутні.

Аналіз композииії образної системи. Взаємодія образів у художньому творі - важливий аспект, який обов'язково необхідно проаналізувати. Якщо ми маємо справу з невеликим за обсягом текстом, варто проаналізувати всю систему образів і взаємозв'язки між ними. Починаємо дослідження з поділу персонажів на головних, які перебувають у центрі сюжету, мають самостійні характери й безпосередньо пов'язані з усіма рівнями змісту; другорядних - вони також досить активно беруть участь у сюжеті, мають власний характер, але їм приділено менше авторської уваги; їх головна функція - допомагати розкриттю образів головних гердщепізодичних, які з'являються в одному-двох епізодах, часто не мають власного характеру і перебувають на периферії авторської уваги; основна функція - у необхідний момент давати поштовх розгортання дії або відтіняти певні риси головних і другорядних персонажів. Також у кожному сюжетному творі розкривається певна система взаємозв'язків персонажів: любов і дружба, ненависть, сімейні зв'язки, кровна спорідненість, залежність тощо. Найпростіший випадок - протиставлення образів. Рідше зустрічаємо засіб «двійництва», коли персонажі композиційно об'єднані за схожістю. Головним героєм твору В.Підмогильного є Олесь Привадний, до категорії другорядних належать Василь, осавул Дудник, комісар, епізодичних - гайдамаки, червоноармійці. Головний принцип групування персонажів - протиставлення: Олесь - Василь, Олесь - однокласники, Олесь - гайдамаки, Олесь - червоноармійці.

7 крок: аналіз сюжетної форми. Її дослідження починаємо з фабули - перебігу основних подій, що розгортає конфліктну ситуацію, окреслену темою твору, і виступає в ньому предметом розповіді. Вона трактується як фактологічна (умовно-реальна) сума подій, про які розповідається у творі. Фабулу твору В.Підмогильного ми переказали раніше, тому тут лише схарактеризуємо її. Цю фабулу можна було б визначити як реально-фактичну (якби існувало документальне підтвердження того, що образ Олеся мав свого прототипа), однак, оскільки такого підтвердження немає, то будемо вважати фабулу вигаданою.

Входячи до тексту як подія, покладена в його основу, у самому творі фабула існує у вигляді зовнішньої щодо художнього оформлення, стислої, концентрованої схеми основних подій - сюжету. Зв'язок фабули із сюжетом у творі В.Підмогильного простий, однак автор двічі порушує пряму фабульну послідовність, наводячи спогад героя про навчання у школі.

У літературному творі сюжет виконує низку функцій. По-перше, подієві ряди мають конструктивне значення (скріплюють, «цементують» зображене). По-друге, сюжет важливий для змалювання персонажів, виявлення їхніх характерів. По-третє, сюжети виявляють і напряму відтворюють життєві суперечності. З огляду на це дослідники визначають дві основні функції сюжету - перипетійну й характерологічну. Перипетійна функція виявляється в акцентуванні уваги читача переважно на самому перебігу подій, несподіваних і швидких їх змінах, тісній причиново-наслідковій залежності. Характерологічна пов'язана із розкриттям характерів, на яких фіксується основна увага читача у творі. Подієвість таких сюжетів, як правило, послаблена або задана наперед, дія розвивається повільно й не має особливих перипетійних ускладнень. Якщо розвиток дії у творі відбувається напружено й стрімко, події становлять основний сенс та інтерес для читача, сюжетні елементи чітко виражені, а розв'язка несе велике змістове навантаження - це динамічний сюжет. Інший тип - адинамічний сюжет - розвиток дії затриманий, події не викликають особливого інтересу (у читача не виникає специфічного напруженого чекання - «що далі?»), елементи сюжету виражені нечітко або взагалі відсутні, багато позафабульних елементів, які часто перебирають читацьку увагу. У творі В.Підмогильного домінує характерологічна функція сюжету (для автора головне - репрезентувати внутрішній світ головного героя), але становлення особистості відбувається у діях і вчинках, сюжет динамічний. Кількість фабульних ліній - 1, отже тип сюжету концентричний.

Подальше дослідження сюжетної форми розгортається у зв'язку з конфліктом, який є його головним рушієм. Аналізувати конфлікт можна за такою схемою: 1) визначте кількість фабульних ліній (якщо їх кілька, то конфлікт потрібно аналізувати окремо для кожної лінії); 2) визначте учасників конфлікту, вкажіть, з приводу яких проблем вони сперечаються,3) схарактеризуйте тип і характер конфлікту: зовнішній (особа - особа, особа - суспільний устрій) чи внутрішній; за значимістю - головний / другорядний, за типовістю - типовий / нетиповий; за можливістю розв'язання - архетипний / субстанціональний, за тематикою: виробничий, політичний, національний, побутовий, етичний тощо. Головний конфлікт у творі В.Підмогильного внутрішній (у душі Олеся, який страждає від комплексу неповноцінності й відчуття власної непотрібності), він ускладнюється історичними перипетіями (протистоянням із червоноармійцями). З приводу яких проблем вони конфліктують: за відновлення внутрішньої гармонії, за національні цінності, тип конфлікту:

1 - внутрішній; 2 - група осіб / група осіб; проаналізуйте характер конфлікту: за цариною побутування 1 - внутрішній, 2 - зовнішній, за типовістю - обидва типові; архетипні, за тематикою: 1 - особистісно-психологічний, 2 - політичний і національний.

Характеристика сюжетних елементів. Конфлікт художнього твору зароджується, розвивається і розв'язується. Стадії його розвитку називають сюжетними елементами, до їх переліку належать експозиція, зав'язка, розвиток дії, кульмінація і розв'язка. При цьому варто пам'ятати, що не в кожному творі присутні всі ці елементи. У творі В. Під могильного експозиція відсутня, зав'язка - Олесь і Василь приєднуються до гайдамаків (це зав'язка другого конфлікту, коли виник внутрішній конфлікт у душі Олеся достеменно невідомо, можливо - в 7 класі, коли він помітив власну непотрібність, непомітність для інших), розвиток дії (перипетії): бої, відступ, Василь повертається додому, а Олесь залишається, короткий бій, гайдамаки здаються, простих вояків відпускають, а старшину заарештовують, Олеся засуджують до розстрілу, кульмінація - сцена розстрілу, розв'язка: страту припиняють, на наступний ранок Олеся б'ють шомполами й відпускають (це розв'язка другої фабульної лінії, внутрішній конфлікт у душі Олеся не тільки не розв'язався, а й ще більше загострився).

Характеристика засобів сюжетної композиції. Залежно від співвідношенім сюжету й фабули можна вести мову про різні види й засоби сюжетної композиції. Найпростіший випадок - події у творі розташовані лінійно, у прямій хронологічній послідовності без посутніх змін. Але нерідко письменники застосовують різні засоби ускладнення сюжетної композиції - ретроспекцію, ретардацію, експлікацію, одивнення, антиципацію тощо. У творі В.Підмогильного єдиний засіб ускладнення сюжетної композиції - ретроспекція.

Дослідження композиційної форми завершуємо аналізом позафабульних елементів. Окрім сюжету, у композиції твору присутні позафабульні елементи, які часто не менш, а інколи й більш важливі, аніж сюжет. Якщо сюжет твору - це динамічний аспект його композиції, то позафабульні елементи - статичний. До їх переліку відносимо: художні описи (портрети, пейзажі, інтер'єри), авторські відступи, вставні епізоди тощо. У творі В.Підмогильного маємо лише скупий опис природи, авторських відступів і вставних епізодів немає, роль позасюжетних елементів незначна.

8 крок: аналіз власне мовної форми. Літературний образ може існувати лише в словесній оболонці. Мова - «першоелемент» літератури, тому словесно-мовному аспекту твору варто приділяти багато часу. Увага: вивчення власне мовної форми не може бути додатком до ідейно-тематичного, пообразного, композиційного аналізу чи звичайним реєстром “художніх засобів”. Необхідно наводити не лише загальну характеристику мовних засобів, а й показувати, як вони генерують художній смисл, яку функцію виконують і яку естетичну цінність мають. В епічних і драматичних творах цьому аспекту художньої форми приділяється не так багато уваги, як у ліриці. Утім це залежить не лише від родо-видової специфіки твору, а й від рівня таланту письменника, його творчого задуму. Художнє мовлення аналізуємо, зважаючи на такі структурні рівні: фоніка, графічне оформлення тексту, лексика і стилістика, тропіка, синтаксис. Зважаючи на формат статті, цей етап аналізу ми пропустимо. Студентам пропонуємо ще раз уважно перечитати твір і занотувати, які специфічні елементи мовної форми в ньому наявні.

9 крок: аналіз жанрової форми. Рід. епос, вид. мала проза, жанр, оповідання (відображений один епізод життя - одноподієвість, одна головна настроєва домінанта - драматизм, один головний герой - Олесь, мінімальна кількість другорядних та епізодичних персонажів; однак тут немає специфічної лаконічності й фінального пуанту, отже це не новела, а оповідання). Увага: у статті ми лише констатуємо це, однак студенти мають все докладно пояснити.

10 крок: з'ясувати зразком якого літературного напрямку, течії є твір. Оповідання В.Підмогильного тяжіє до неореалізму [див. докл.: 11]: тут застосовується арсенал зображально-виражальних засобів класичного реалізму (зосередження на повсякденній сучасності, точно відтвореній суспільно-побутовій атмосфері); поглиблений психологізм (якщо реалістові XIX ст. людина потрібна була для осмислення соціального середовища, то неореаліст заглиблювався у внутрішній світ персонажа для самодостатнього осмислення його як людини, пізнання її ірраціональної сутності, екзистенційности незалежно від суспільного оточення); об'єктом зображення у творі стають не стільки дії і вчинки героїв, скільки відчуття, думки, рефлексії; неореалістів цікавить насамперед проблема боротьба двох антитетичних «Я» в душі людини, болюче самостановлення характеру, відчуження особистості в суспільстві; зазвичай автори не пропонують читачам простих однозначних розв'язок психологічних колізій, намагаються зрозуміти і об'єктивно представити позицію кожної зі сторін досліджуваного конфлікту.

11 крок: підсумковий етап. Особливості рецепції твору - його наукова (літературознавча) й творчо-образна інтерпретація (інсценізація, екранізація, музична інтерпретація тощо). Пропонуємо студентам звернути увагу на книги й статті І. Скляр [14], Р. Мовчан [10], В.Мельника [9] та ін., виписати звідти цитати, порівняти з власними висновками. На завершення потрібно визначити місце твору в доробку митця та історико- літературному процесі, його мистецьку вартість. Оповідання «Гайдамака» належить до раннього періоду творчості прозаїка. Прискіпливий дослідник може знайти в ньому певні огріхи (зокрема, на рівні мовної форми), однак вже цей текст засвідчує значний потенціал Валер'яна Підмогильного як письменника, котрий тяжіє до глибинного занурення у внутрішній світ особистості. Для дослідників воно цікаве як певний щабель еволюції письменника, а в українській літературі - як свідчення альтернативних (на противагу до пролетарської літератури) шляхів розвитку.

Висновки. У цій статті ми докладно зупинилися на процедурі аналізу-інтерпретації малих епічних творів, яка може застосовуватися у процесі викладання у ВНЗ курсу «Аналіз художнього твору», а також історико-літературних дисциплін. Сподіваємося, що наведена інформація стане в пригоді не лише викладачам і студентам, а також вчителям загальноосвітніх шкіл, особливо гімназій та ліцеїв. Дослідженім художнього твору - складна процедура, що вимагає багато часу й зусиль, а головне - має спиратися на уважне прочитання і вдумливу інтерпретацію прочитаного. Викладач повинен враховувати, що дослідження художнього твору залежить від багатьох чинників - не лише суто «технічних» (знання методики аналізу, оволодіння конкретними навичками), а й «особистісних» (естетичний досвід дослідника, рівень розвитку його уяви, інтуїції, вміння занурюватися в художній світ твору тощо). Звісно, студенти на заняттях не завжди можуть запропонувати цілісний ґрунтовний самостійний аналіз-інтерпретацію визначеного твору, завдання викладача - спрямовувати їх роботу, вчити «бачити» текст, відчитувати в ньому приховані сенси, аналізувати художній світ і формальні параметри.

підмогильний проза літературний твір художній

Список використаної літератури

1. Галич О., Назарець В., Васильєв Є Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О.Галича. - 3-тє вид., стереотип. - К.: Либідь, 2006,- 488 с.

2. Есин А. Принципы и приемы анализа литературного произведения: [Учебн. пособие] / А. Есин. - 3-є изд. - М.: Флинта, Наука, 2000. - 248 с. [Електронний ресурс

3. Кирилюк 3. Характер - основа образу літературного героя / З.Кирилюк // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2000,- №5- С.45-49.

4. Клочек Г. “Художній світ” як категоріальне поняття / Г.Клочек. Літературознавча енциклопедія: У 2 т. / Авт.-уклад. Ю.Ковалів. - Т.1 - К.: ВЦ «Академія», 2007. - 608 с.; Т.2. - К: ВЦ «Академія», 2007. - 624 с.

5. Літературознавчий словник-довідник / Р. Гром'як, Ю. Ковалів та ін. - К.: ВЦ «Академія», 1997. - 752 с. МаркоВ. П. Аналіз художнього твору: [навч. посіб.] / В. П. Марко. - К.: Академвидав, 2013. - 278 с. - (Альма-матер).

6. Мацапура В. Літературний психологізм та його роль у художньому творі. Основні форми і прийоми / В.Мацапура // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2000. - №1. - С. 41-43.

7. Мельник В. Суворий аналітик доби: Валер'ян Підмогильний в ідейно-естетичному контексті української прози першої половини XX ст. / В.О. Мельник; Ін-т л-ри ім. Т.Г. Шевченка НАНУ. - К.: ВІПОЛ, 1994. - 320 с.

8. ІО.Мовчан Р. «Внутрішня» людина в «малій» прозі Валеріана Підмогильного

9. П.Пахаренко В. Основи теорії літератури / В.Пахаренко. - К: Генеза, 2007. - 296 с.

10. Підмогильний В. Твори / В.Підмогильний. - К.: Наукова думка, 1991. - 802 с.

11. Порівняльне літературознавство: [підручник] / В.Будний, М.Ільницький. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 430 с.

12. Скляр І.О. Психобіографічність текстів Валер'яна Підмогильного (До 110--ї річниці від дня народження письменника)

13. для студентів гуманітарних спеціальностей (філологія, літературна творчість, журналістика)] / Л.В. Скорина. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2013.-424 с.

14. Словник української мови: в 11 т. / НАН України; Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні. - Т.7: Поїхати- Приробляти. - К.: Наукова думка, 1976. - С.567.

15. Ткаченко А. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства: [підручник для студентів гуманітарних

16. спеціальностей вищих навчальних закладів“ / А.Ткаченко. - 2-е вид., випр. і доповн. - К.: ВПЦ “Київський університет”,2003.-448с.

17. Тюпа В. Анализ художественного текста: [учеб, пособие для студентов филол. фак. высш. учеб, завед.] / В.Тюпа. - М.: Издательский центр “Академия”, 2006,- 336 с.

18. Фащенко В. Характери і психологія // Фащенко В. Вибрані статті. - К: Дніпро, 1988.-С.З-151.

19. Хализев В.Теория литературы: [учеб, пособие для студентовфилол. фак. высш. учеб, завед.] / В.Хализев. - М.: Высшая школа, 1999.

Размещено на Allbest.ru