"Уся Україна - суцільний Майдан" (знаковий топонімікон поезії Майдану)
З'ясування феномену лінгвопоетичної картини світу, що постає з рядків збірного майданного дискурсу. Виокремлення домінатних тополексем. Аксіологічний розвиток знакового образу української мовосвідомості, органічну взаємодію з іншими словообразами.
| Рубрика | Литература |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 08.08.2021 |
| Размер файла | 68,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка
«УСЯ УКРАЇНА - СУЦІЛЬНИЙ МАЙДАН» (ЗНАКОВИЙ ТОПОНІМІКОН ПОЕЗІЇ МАЙДАНУ)
Стецик М.С., Баранська С.В.
Анотація
тополексема лінгвопоетичний майданний дискурс
У статті досліджено знаковий топонімікон як ментально вагому й концептуально вельми промовисту групу лексики в поезії Майдану; з'ясовано феномен лінгвопоетичної картини світу, що постає з рядків збірного майданного дискурсу; виокремлено домінантні тополексеми, на основі компонентного аналізу визначено спектр їхніх семантико-стилістичних, символічних та асоціативних прирощень (Майдан, Київ, Крути, Грушевського, Інститутська); простежено аксіологічний розвиток знакового образу української мовосвідомості, органічну взаємодію з іншими словообразами (Україна, Київ, Небесна Сотня).
Зазначено, що в майданівських текстах домінантний онім Майдан з генералізованою топосемою трансформується в ціннісну філософему. У лінгвоконцептуальному аспекті Майдан - це актуалізація сем `стійкість', `відвага', `рішучість', `жертвопринесення'; простежено семантичну трансформацію топосимволеми з посиленням аксіологічного складника та формуванням відповідного кола ціннісних асоціатив - протест, свобода, гідність, стійкість, відповідальність, справедливість, усвідомлена жертовність, ідея, чин.
Доведено, що образ Києва наскрізний у мовопросторі майданівських віршів. Сема «сторозтерзаності» Києва й відчайдушного спротиву є стрижневою. Знакова тополексема виступає як блискучий поетонім, що експлікує вагомі для авторів переживання, формує рецептивний києвота майданоцентризм. Урбанонім Грушевського асоціюється з рубіконом, який перейшла влада у своїй ненависті до народу і який перейшов народ у своїй рішучості змести цю владу. Емотивними інтенсифікаторами виступають лексеми дими, полум'я, шини, барикади, а також варіація на тему старовинної весільної пісні («Горіла шина...»). В аналогічному річищі відбувається й поетичне рефлексування, де на вістрі образу - урбанонім Інститутська з домінантною трагедійною семою. В українській лінгвосвідомості викристалізувалася образна тріада: Фермопіли - Крути - Інститутська. Крути - знак мужності й звитяги, нескореності, топосимволема менш частотна, одначе ідейно достатньо вагома й емотивно акцентована. Зроблено узагальнення про концептуальну вивіреність, інтелектуалізм і глибинний символізм знакового топонімікону в збірному майданному дискурсі.
Ключові слова: поезія Майдану, дискурс, мовомислення, топонім, урбанонім, символ, рецепція, асоціат.
Annotation
Stetsyk M. S., Baranska S. V. All Ukraine is an entire Maidan (significant toponymicon of Maidan poetry)
In the article we research the significant toponymicon as a mentally important and conceptually very eloquent group of vocabulary in the Maidan poetry; the phenomenon of the linguopoetic picture of the world which appeared from the lines of the collective Maidan discourse is clarified; the dominant topolexemes are singled out and on the basis of component analysis the spectrum of their semantic-stylistic, symbolic and associative increments (Maidan, Kyiv, Kruty, Hrushevskyi, Institutska) is determined; the axiological development of the significant image of Ukrainian linguistic consciousness and organic interaction with other word-forms (Ukraine, Kyiv, Heavenly Hundred) is observed.
It is noted that in the Maidan texts the dominant onym Maidan with a generalized toposeme is transformed into a valuable philosophical seme. In the linguistic-conceptual aspect Maidan is the actualization of such semes as “stability”, “bravery”, “firmness”, “sacrifice”; the semantic transformation of toposymbolwith the strengthening of the axiological component and the formation of the appropriate circle of value associates like protest, freedom, dignity, stability, responsibility, justice, conscious sacrifice, idea, rank is observed.
It is proved that the image of Kyiv goes through the linguistic space of Maidan poetry. The seme `storosterzanist ' and desperate resistance of Kyiv is principal. The symbolic topolexeme acts as a brilliant poetonym which expresses the important feelings for authors and forms a receptive kyivoand maidanocentrism. Urbanonym “Hrushevskyi” is associated with the rubicon, which the authorities passed in their hatred to the nation and which the nation passed in their strong decision to exterminate these authorities. Emotional intensifiers are such lexemes as fume, flame, tyres, barricades and the variation on the theme of an ancient wedding song (“The burning tire...”). A poetic reflection takes place in the same way, where on the top of the image there is the urbanonym “Institutska” with the dominant tragic seme. In the Ukrainian linguistic consciousness the imaginative triad has been crystallized: Thermopyles - Kruty - Institutska. Kruty is a sign of courage, bravery and disobedience; toposymboleme is less frequent but ideologically rather strong and emotionally focused. A generalization is made about conceptual correctness, intellectualism and deep symbolism of the significant toponymicon in the collective Maidan discourse.
Key words: Maidan poetry, discourse, linguistic thinking, toponym, urbanonym, symbol, reception, associate.
Постановка проблеми та обґрунтування актуальності її розгляду
Події останніх п'яти років, ознаменовані Майданом та війною на Сході України, - драматичний досвід новітньої історії, який потребує ословлення й осмислення. Цей процес розпочався чи не з першого дня протистояння, коли народ вийшов на Майдан (на тисячі Майданів у містах, містечках і селах України, а також за її межами - усюди, де живуть українці) як на простір свободи, як на топос, де розпочався процес творення нового і справді українського майбутнього. Художня реакція на події революції 2013/14 року була блискавичною. Це стало свідченням тектонічних зрушень у колективній мовосвідомості, коли на зміну байдужості, незадіяності, оспалості прийшло усвідомлення особистої співпричетності до творення історії, рівно ж - до її болючої і драматичної рефлексії. Найчастіше ця рефлексія була поетичною. Саме на Майдані українці написали свій, можливо, перший і останній вірш, але він був справжній, бо поставав як «монолог повсталого серця» (Любов Проць), поетично омовлена «релігія нашої свободи» (Віра Китайгородська). Тут рецептивно важливими є не так критерії краси слова, а значущість написаного й пережитого. На першому плані - висока тональність патріотичного почуття, останнім часом витісненого на маргінеси суспільної свідомості, ба навіть цинічно висміяного й затаврованого як неформат у координатах трендів світової культурної моди.
Оніми (антропоніми та топоніми) - велика й концептуально вельми промовиста група лексики в поезії Майдану. Перетворення реальних онімів в експресивні поетоніми зумовлене багатьма чинниками - соціально-політичними, культурологічними, реальними, зрештою, ситуацією майданної дійсності - спочатку оптимістичної, обнадійливої, пізніше - драматичної, трагедійної. Вражає онімна панорамність - від універсальних поетонімів (Майдан, Україна, Бог, Київ, Шевченко, Крути, Каїн) до імен та прізвищ героїв Небесної Сотні, що стали знаковими, перетворилися в новітні національні символи й уже внесені до найновіших лексикографічних джерел (Сергій Нігоян, Михайло Жизневський, Юрій Вербицький, Олександр Капінос, Устим Голоднюк), і двох центральних київських вулиць - Грушевського та Інститутської, на бруківку яких пролилася кров протестувальників. Символом національної скорботи судилося стати саме вулиці Інститутській, вона в українській мовосвідомості вже асоціюється з Крутами та античними Фермопілами. Найчастотніші оніми-символи - це Майдан, Україна і Бог як найвищі цінності, морально-світоглядні вістря-імперативи протестувальників. У нашій статті зосереджуємося на знакових тополексемах.
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Майданний дискурс - це нова дослідницька ніша, яка вже досить інтенсивно заповнюється різноформатними науковими студіями. Поетика та прагматика майданної лірики в контексті дискурсу революційної поезії ХХ-ХХІ ст., особливості творення художньої картини світу в ній стали предметом дослідження в дисертаційній праці Г. Горішньої [5]. Одним із перших теоретичні засади різноаспектного осмислення феномену Революції Гідності крізь призму художнього слова (жива емоційність, зафіксована хроніка відчуттів, унікальна самопрезентація творчої індивідуальності, поєднання різних наративних стратегій) запропонував Я. Поліщук у монографії «Реактивність літератури». Учений вважає «євромайданівський» формат важливою дистанцією на шляху до якісного оновлення українського художнього слова [11]. О. Єременко та Г. Гаврильченко у статті «Бунтівна муза поезії Євромайдану» досліджують поетичний феномен революційного письма поетіваматорів, лірику Революції Гідності та тематично класифікують її [7]. Г. Білик науково осмислює ідейнохудожні особливості ораторії «Небесна сотня» Богдана Бойчука [2]. Молода дослідниця О. Грушанська свою розвідку присвятила поетизації і міфологізації образу Майдану в художніх та журналістських творах [6]. У нашій статті використано переднє слово Лесі Воронюк «Майдан: український духовний прорив» до першого і другого видань Антології [4], оригінальну вступну статтю М. Жулинського «Коло з трикутника, або Триптих про триптих» до поем-кліпів С. Бондаренка [8]. Покликуємося також на статтю О. Калити [9] та на власні лінгвостилістичні студії над поетичним дискурсом Майдану [1; 15; 16]. Розглядаючи поетичний іменник, спираємося на основні теоретичні постулати та дефініційний апарат сучасної художньої ономастики.
Різноформатні й різножанрові книжкові видання про Майдан виходять великими тиражами. Ми поки що обмежуємося лише поетичними текстами. Матеріалом наукової студії є цільовий добір з антології майданівських віршів «Небесна Сотня» (перше і друге видання - 2014), поеми-кліпу С. Бондаренка «мАйДАНИ і МАГНАТИ, або Магія магми», поеми Антонії Цвід «Клич Майдану. Літопис Самовидця», збірки Світлани Костюк «Траєкторія самоспалення», збірки Дмитра Павличка «Вірші з Майдану», збірки Антоніни Листопад «Солоний Хрещатик», збірки «Материнська молитва» та ін.
Формулювання мети і завдань дослідження
Мета полягає в тому, щоб дослідити з урахуванням моментів текстової цілісності, ідіостильової манери та широкого контексту творчості авторів Майдану знаковий топонімікон як ідейно й ментально вагому та концептуально вельми промовисту групу лексики в поезії Майдану. У статті поставлено такі завдання: з'ясувати феномен мовнопоетичної картини світу, що постає з рядків збірного майданного дискурсу; виокремити домінантні тополексеми, на основі компонентного аналізу визначити спектр їхніх семантико-стилістичних, символічних та асоціативних прирощень (Майдан, Київ, Крути, Грушевського, Інститутська); простежити історію розвитку концептуального образу української мовосвідомості Майдан, його зв'язок з іншими знаковими словообразами, окреслити коло основних асоціатів та вектори символізації.
Виклад основного матеріалу дослідження
Домінантний і найбільш знаковий образ з чітко викристалізуваною в українській етносвідомості концептуальністю - Майдан. Це, звісно, назва конкретного топооб'єкта (Майдан - частина площі Незалежності в центрі міста Києва), де відбувалися події двох доленосних новітніх революцій - Помаранчевої та Революції Гідності. Найбільше життів у протестах 2013-2014 років принесено в жертву на Майдані в лютому 2014 року. «Чому захист деякої території виявився настільки важливим, що українці готові були жертвувати своїм життям? Що там таке на цьому Майдані? Ну, не будинки ж, які горять, і не асфальт, який руйнується, настільки важливий для українців?» - запитує відомий український філософ Сергій Дацюк [14, 101].
У словниковій статті п'ятого видання (доповненого й виправленого з урахуванням найновіших українських суспільно-політичних та екзистенційних глобальних і національних викликів) «Енциклопедичного словника символів культури України» феномен Майдану окреслено передовсім в етноментальній, онтологічній та аксіологічній площині: «Майдан - в Україні символ Віри, сили Духу, національної свідомості, згуртованості, непохитної впевненості в перемозі, мирної боротьби за справедливість, людську гідність, очищення від рабської психології» [17, 469]. І знов на Майдані народ український, / Уся Україна - суцільний Майдан (6, 351); На силі кріпнем. І на Дусі! / А перед нами - та ж чужа орда. / Я плачу. Я радію. Я молюся. / Коли дивлюся нині на Майдан (5, 18); У полинах посеред Храму... / Свобода грудями гуде. / Цвіти, Майдане, прапорами! / Європо, ми до тебе йдем! (5, 26); СЕРДЕЦЬ найвища ВИСОТА - / це наш МаЙДАН! / Ми тут зібрались неспроста - / дав клич МАЙДАН! / Щоби позбутися кайдан - / стоїть МАЙДАН! (2, 8); Воля стає щораз ближчою, / Час позбуватись нещасть, / Світлий Майдан став провісником /Гідності Ери для нас!!! (8, 30).
У словнику-довіднику В. Жайворонка «Знаки української етнокультури» читаємо: «Майдан - велике незабудоване місце в селі або в місті, зазвичай у центрі й з церквою; місце громадських зібрань, старовинних віче, козацьких рад, сільських сходів. Майдан Незалежності - київська центральна площа, яка стала уособленням так званої помаранчевої революції 2004 р.; символ народного опору й вільного волевиявлення» [18, 349]. Власне про аксіологічний складник тут не йдеться.
У майданівських текстах (і не лише художніх) домінантний онім з генералізованою топосемою трансформується в ціннісну філософему: Майдан - територія негеографічна, Майдан - це позиція, протест проти облудливої лукавості можновладців, феномен національного самоусвідомлення й самовіднайдення, це реальний топос свободи й повноти національного буття, яке намагалися цинічно підмінити реінкарнованою з верховного веління Москви совковою бутафорією. Майдан - це місце й водночас процес відродження сенсу національної ідеї: вільні люди на вільній землі відстоюють своє право на волю як найвищу цінність історичної та ментальної парадигми. Феномен українського Майдану геніально узагальнила й не менш геніально передбачила Ліна Костенко у своєму знаменитому романі «Записки українського самашедшого»: «Майдан - це простір, де Україна зустріла себе» (3, 399). Д. Павличко визначив коротко: «Майдан - це нерв...».
Наш Майдан - то не пташин зграя, / Що на зиму в Африку летить. / Наш Майдан - то вічна і безкрая / Україна, як небес блакить! (9, 28); Я стою на Майдані - і це моє спецпризначення, / Бо майбутнє сьогодні і тут - на моїх плечах (8, 14); Майдан - як ріка... В неї входим щораз / Опісля сумнівних здобутків (7, 167); Я в ніч на Різдво загадаю єдине бажання: / Хай ввійде тепло в українські домівки й серця! / Хай стане Майдан осередком святого Єднання / Між Сходом і Заходом волею Бога-Творця! (6, 95). У двох останніх контекстах увиразнені семи `очищення', `локус єднання', вагому роль відіграє й образна паралель Майдан - Україна.
Один зі священників, що служили на Майдані, віцеректор УКУ о. Василь Рудейко феномен Майдану окреслив трьома місткими тезами: «Перше: Євромайдан, який вказав усьому світові ідею Європи - гідність понад усе. Бо люди прийшли не за грошима, а щоб забезпечити гідність людини. Друге: Майдан у Києві та у Львові показав своє християнське лице. Християни були дуже активними на Майдані, і це Європа, що виросла на християнських цінностях. Третє: Нетолерантність до будь-якої брехні. Негідність не може бути виправдана благими намірами, тобто не можна реагувати злобою на злобу» [12, 6]. Про християнську рецепцію Майдану, рівно ж і відповідну реакцію на нього, йдеться в «Енциклопедичному словнику символів культури України» [17, 473 ]. Багатьох людей на Майдан вивело відчуття та усвідомлення в собі не тільки біологічного чи навіть соціального первня, а якогось Вищого. І те вище - Бог, божественна сила, Дух Святий, що можна омовити як сакральне, стало поштовхом до реінкарнації національного. Інакше кажучи, Майдан став поштовхом до віднайдення українцями ідейно-ментального стрижня, своєї (справжньої!) ідентичності. Чуєш, Брате? Майдан нас кличе! / Ми - іскринки вогнів перемог. / На скрижалях душі одвічно - / Україна у нас і Бог! (8, 29); А краще скинь байдужість, як обман. / Її розв'язка всім давно відома, / І вийди, українцю, на Майдан, / А ви, хохли, сидіть і далі вдома! (8, 45); «Краями у цього Трищастя - / дві площі, а в центрі - Майдан: / з пришестям мільйонів, з причастям, / простим прикладанням до ран» (1, 103).
Майдан у подіях громадянського протесту 2013 - 2014 року виявився локусом відновлення всіх порушених владою рівноваг в Україні. Майдан - явно демонстрована публічна єдність усієї України. Географія загиблих на Майдані в лютому 2014 року - це «географія всієї країни, це географія її мартирологічної єдності» [10, 103]. У цьому сенсі политий кров'ю Майдан отримує особливий статус для країни [10, 103]: Майдан! Високий Дух МЕТИ. / І меч Добра. І клич Надії. / Хоч куля снайпера летить, / та вбити Правди не зуміє! (2, 7); Майдане! /Мамуте мій Рідний! / Ти вистояв у цю тяжку лютневу ніч... / Тебе на Цілий Світ / Усьому Людству видно. / Горять святі негаснучі вогні (5, 62).
У лінгвоконцептуальному аспекті Майдан - це актуалізація сем `стійкість', `відвага', `рішучість', `жертвопринесення' - наймасовіше й найкривавіше в новітній українській історії. Майдан - це радість перемоги та невимовні біль і туга за полеглими (відчитуємо в знаковій символемі й такі семантикоасоціативні прирощення): По серце в крові Україна, / Майдан од гранат оглух. / Коли убивають сина, / Тоді оживає дух... (6, 8); Упав білорус. На Майдані! / Скотились додолу щити. /1 сивим зробилось світання. / Та Світ його позолотив (5, 34); Сумує і явір. І клени. / А та яворина - як тінь. / На небо пішов їхній Сеник. / З Майдану - в святу блакитінь (5, 38); За те, щоб не зрадили ми / Чеснот і достоїнств Майдану, / Бо кров'ю вони залили / Розрубану владою рану (6, 93); Не всім дістанеться життя / у чистий спадок від Майдану - / і тіл - без куль - на всіх не стане. / очей і рук, серцебиття (1, 110).
...Подобные документы
Розвиток української поезії в останній третині XX ст. Мотиви і образи в жіночій поезії. Жанрова специфіка поетичного доробку Ганни Чубач. Засоби художньої виразності (поетика, тропіка, колористика). Специфіка художнього світобачення в поезії Ганни Чубач.
магистерская работа [105,2 K], добавлен 19.02.2011З`ясування значення поняття художнього образу, засобів втілення його у поетичному творі. Аналіз образу радості в творчості українських поетів. Дослідження даного образу у пейзажній ліриці збірки В. Стуса "Зимові дерева". Особливості розкриття теми.
курсовая работа [61,0 K], добавлен 06.05.2015Тарас Григорович Шевченко - один із найкращих письменників світу, у творчості якого гармонійно поєднувались талант поета-трибуна, поета-борця з талантом тонкого поета-лірика. Своєрідність та багатогранність образу України у творчій спадщині Кобзаря.
реферат [13,4 K], добавлен 12.05.2014Аналіз образу моря у філософській поезії першої половини XX ст., який пов'язаний із відпочинком авторів на узбережжі морів. Особливості мариністики В. Свідзінського - художнє окреслення місця й ролі моря в картині світу, сформованій поетом-мислителем.
реферат [30,1 K], добавлен 15.03.2010Специфіка вивчення народних творів кінця XVIII - початку XIX століття. Виникнення нової історико-літературної школи. Перші збірки українських народних творів. Аспекти розвитку усної руської й української народної поезії. Роль віршів, пісень, легенд.
реферат [33,4 K], добавлен 15.12.2010Специфіка поетичної мови. Розвиток британського силабо-тонічного віршування. Характеристика поезії британських письменників. Форми і семантика рими у віршах сучасних британських поетів. Концептуальна образність сучасної британської поезії XX - XXI ст.
дипломная работа [73,7 K], добавлен 07.04.2014Унікальність творчого феномену Наталії Лівицької-Холодної. Модерн і традиція у творчості. Поезії Н. Лівицької-Холодної у руслі філософської концепції любові. Місце збірки еротичної поезії "Вогонь і попіл". Аналіз засобів творчої майстерності поетеси.
курсовая работа [81,8 K], добавлен 08.05.2014Сергій Жадан: персона ґрата української поезії сьогодення. Естетика ідіостилю Сергія Жадана та його вплив на молодих поетів. Павло Коробчук та його пошук власного голосу. Геокультурний контраст та співзвуччя атмосфери художнього світу Юхима Дишканта.
дипломная работа [96,9 K], добавлен 15.10.2015Структура та теми народних дум. Розподіл їх на історичні групи. Аналіз дум як історико-епічних творів. Визначення розглянутого жанру усної народної поезії в української фольклористиці. Розвиток художньої культури різних періодів духовного життя народу.
контрольная работа [28,4 K], добавлен 27.02.2015Історія створення кіноповісті про невимовні страждання українців від фашистів у роки другої світової під назвою "Україна в огні". Жіночі персонажі у кіноповісті О. Довженка. Структура сценарію та композиція кіноповісті, зображення образу України.
презентация [868,7 K], добавлен 20.02.2013Дослідження особливостей розвитку української поезії та прози у 20-ті рр. ХХ ст. Характерні риси та поєднання розмаїтих стильових течій в літературі. Втручання компартії у творчий процес. "Неокласики" - неформальне товариство вільних поетів-інтелектуалів.
реферат [34,6 K], добавлен 23.01.2011Зародження й розвиток літератури Середньовіччя. Становлення лицарської літератури. Типологічні риси куртуазної поезії як поезії трубадурів. Особливості немецької рицарської лірики. Найпопулярніший лицарський роман усіх часів "Трістан та Ізольда".
курсовая работа [42,1 K], добавлен 25.03.2011Терміном "інтертекстуальність" означають взаємодію різних кодів, дискурсів чи голосів всередині тексту, а також метод дослідження тексту як знакової системи, що перебуває у зв'язку з іншими системами.
реферат [10,3 K], добавлен 21.10.2002Розвиток української літератури в 17–18 столітті. Короткий нарис історії дослідження вітчизняних латиномовних курсів теорії поетичного та ораторського мистецтва. Поняття поезії в українських латиномовних поетиках. "Поетика" М. Довгалевського.
курсовая работа [42,6 K], добавлен 19.09.2010З’ясування загальнолюдських моральних цінностей, закодованих поруч з міфами у казковому епосі народів світу. Міфологічна свідомість і закони історичної дійсності в казці. Універсальна модель гармонійного світу в народній казці. Казка в шкільному вивченні.
дипломная работа [117,9 K], добавлен 08.07.2016Засоби зображення образу Голдена Колфілда в повісті Джерома Селінджера "Над прірвою у житі". Відображення в характері головного героя конкретно-історичних і загальнолюдських рис. Аналіз образу Голдена Колфілда у зіставленні з іншими образами повісті.
курсовая работа [39,5 K], добавлен 03.11.2012Вогонь як символ жертовності, беззавітного служіння людям, як основа відновлення, початку нового. Образ вогню-руйнування, нищення, лиха. Смислове навантаження образу-символу вогню у творах української художньої літератури, використання образу в Біблії.
научная работа [57,2 K], добавлен 03.02.2015Образність, фразеологізми, народна мудрість і високий стиль творів класиків української літератури: Шевченка, Л. Українки, Франка. Підхід до мови як засобу відтворення життя народу. Складні випадки перекладу. Вживання троп для творення словесного образу.
реферат [35,4 K], добавлен 17.12.2010Визначення мовознавчого статусу і лінгвокультурної специфіки німецького феміністичного дискурсу. З’ясування принципів нелінійної організації текстової матерії роману Е. Єлінек "Коханки" та систематизація форм як засобів репрезентації концепту фемінність.
магистерская работа [636,5 K], добавлен 14.10.2014Україна як центральна тема творчості Павла Грабовського, окреслення її образу в багатьох віршах збірки "Пролісок". Контраст між бажаним і реальним, тяжкі поневіряння, загрозливий стан здоров'я поета у засланні. Патрiотичнi переконання Грабовського.
реферат [13,8 K], добавлен 24.05.2009
