Етнокультурний код першоелемнтів буття у тропах осі псевдототожності (в поезії І. Калинця)
Дослідження мовної об'єктивації етнокультурного коду першоелементів буття в поетичних текстах І. Калинця. Розгляд формалізації образів води, вогню, повітря та землі в суб'єктній та об'єктній позиціях поезії Калинця, встановлення їх етносемантики.
Рубрика | Литература |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 21.12.2021 |
Размер файла | 50,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Образ землі об'єктивується формами земля, груддя у суб'єктній позиції в метафорі, персоніфікації та формою земля в об'єктній позиції у порівнянні.
У суб'єктній позиції відповідні форми реалізують такі етнокультурні значення: 1) «локус життя»: Курить земля зела озонне кадило / і сама гудить терпкавим тремолом вулію [3, с. 41]; гойдалка землі / під нами [3, с. 296]; земле /рослин і звірів [3, с. 194] (персоніфікований образ землі як місця життя в останньому випадку моделюється через вокатив); 2) «персоніфікована стихія»: Спала Земля, /підібгавши під себе ноги, /в затишнім /сніговім наметі... Землі було тепло в наметі, / і уста вона склала в усміх, / бо їй снилось, / що ведмеді ласують медом, / а зайці мають молоду капусту [3, с. 67-68]; визволяються навкруги від слизьких оболонок /зацілованих землею [4, с. 271]; Спить земля прабатьків під цвинтарним плотом, / застигли корови біля тирла на чатах [3, с. 91];