Сучасні діалектні тексти з Турківщини як джерело дослідження фонетичних особливостей Бойківських говірок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасні діалектні тексти з Турківщини як джерело дослідження фонетичних особливостей Бойківських говірок

Наталія Хібеба

Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів

Abstract

Contemporary dialectal texts from Тигка District as a source for studying phonetic features in the Boiко microdialects

The dialectal texts recorded by the field method in Turka District (Lviv Region) during 2004-2009 make it possible to trace the functioning of the Boito microdialects in this area and reveal their dynamics at different lingual levels. The rapid change of dialectal speech actualizes the study of this kind: the diachronic section of even one decade is an important object of study for dialectology as it illustrates the static / non-static nature of certain speech phenomena.

Keywords: dialect text, sound system, sound changes, language feature.

бойківський говірка мовний діахронний

Суцільні діалектні тексти, записані польовим методом у Турківському районі Львівщини упродовж 2004-2009 рр. [див. мережу обстежених населених пунктів], дають змогу простежити стан функціювання бойківських говірок цього терену, виявити їх динаміку на різних мовних рівнях. Швидка зміна говорів мови актуалізує дослідження такого штибу: діахронний зріз навіть одного десятиліття - вагомий об'єкт вивчення для діалектології, адже ілюструє статичність / нестатичність тих чи інших говіркових явищ.

До аналізу також залучено праці різного часу, які присвячені вивченню бойківських говірок, зокрема й окресленого терену: С. Рабій-Карпинської [Рабій-Карпинська 2011], І. Свєнціцького [Свєнціцький 1913], А. Княжинського [Княжинський 1931], Я. Рудницького [Рудницький 1935; 1938], І. Жилка [Жилко 1955], А. Залеського [Залеський 1982], Д. Бандрівського [Бандрівський 1960], С. Бевзенка [Бевзенко 1980] та ін., використано інформацію з тих населених пунктів Турківщини, яку висвітлено на картах «Атласу української мови» (говірки сіл Багнувате, Бітля, Верхня Яблунька, Лімна, Лосинець, Матків) [АУМ], «Загальнокарпатського діалектологічного атласу» (с. Лосинець, с. Верхнє Висоцьке) [ОКДА], «Загальнослов'янського лінгвістичного атласу» (с. Верхня Яблунька) [ОЛА], «Атласу бойківських говірок» (18 говірок) [AGB], у матеріалах до «Мовного атласу Галичини» (сс. Вовче, Довжки, Ісаї, Нижнє, Ясениця) [ММАГ]. Нагадаю, що «прикметні для бойківського говору» фонетичні явища Турківщини та Стрийщини свого часу висвітлив у невеликій розвідці Я. Рудницький [Рудницький 1936: 13], фонетичні та морфологічні особливості бойківських говірок Турківського й Боринського (упродовж 1940-1959 рр. - автономний район у складі Дрогобицької области) районів Львівщини середини ХХ ст. вивчав Д. Бандрівський [Бандрівський 1959; 1960]; досліджувала голосні фонеми бойківського говору В. Черняк [Черняк 1957; 1960]; фонологічний опис говірки с. Коростів Сколівського району здійснив А. Залеський [Залеський 1982]. Простежити динаміку аналізованих говірок частково допоможуть діалектні тексти 50-60-х рр. - зі села Бітля, уміщені у збірникові «Говори української мови» [Говори: 240-243], та зі села Бориня [Матеріали].

Отже, на підставі опрацьованого матеріалу та власних записів виявлено, що обстеженим бойківським говіркам Турківщини притаманні такі фонетичні риси в системі в о к а л і з м у.

Після м'яких та історично м'яких (ж, ч, ш) приголосних зберігається [а]: бажан'а, вес'іл'а,удовиц'а, д'акуйу, дес'ат', жит'а, йаблучко, йаїц^(,)е, йаринщ'а, йама, кополиц'а, лишайут, нед'іл'а, поуйазувати, прошча, пшениіц'а, т'агнути, т'ашко, фл'ашка, ходжен'а, шч'ас'т'а, кур'аче, пор'адок, гр'адка, пр'ало, пр'атати, пр'ажа та ін.

Д. Бандрівський зауважив, що збереження [а] після палатальних і у групах ча, жа, ша насамперед у наголошеній позиції - найстійкіша фонетична риса бойківських говірок [Бандрівський 1960: 94]; С. Рабій-Карпинська зазначила, що «задержання голосної а по м'яких приголосних являються також на цілій території Закарпаття, що її на основі дослідів проф. І. Панькевич зачислив до бойківських говорів» [Рабій-Карпинська 2011: 83]; М. Пшеп'юрська зафіксувала збереження [а] в усіх позиціях у більшості надсянських говірок на теренах із бойківськими та лемківськими [Пшепюрська-Овчаренко 2007: 225]. Цю бойківську рису відзначають й інші дослідники говірок [Княжинський 1931: 25; Жилко 1955: 140; AGB 7 (2): 77; також: Шевельов 2002: 690].

Звук [а] різного походження в говірці Верхня Яблунька Турківського району - m^n 'aso, t'as'kyj, mn 'ax^kbij, deujat', des 'at', dys 'at' та ін. - фіксують карти «Загальнослов'янського лінгвістичного атласу» [ОЛА ФГ 2а: к. 10, 15, 16, 18, 19, 20, 27, 30, 40 та ін.], у говірках сіл Лосинець та Верхнє Висоцьке - zi(y)dtyc 'a, mas 'l'anka, kl'ag та ін. - «Загальнокарпатського діалектологічного атласу» [ОКДА 3: к. 31, 32, 38]; а також: mdsnyca [AGB 1: m. 26],flaska [Ibid.: m. 31], zyntyca [Ibid. 2: m. 122], ubrdna (-ne, -ni) [Ibid. 3: m. 134], sdpka [Ibid.: m. 147] та ін., tцn 'т 'a, tцn 'т 'е [ММАГ: 33], стайн 'а [Ibid.: 36], ки^ернщ'а, к0вбиц'а, пивниц'а [Ibid.: 36], пшениц'а [Ibid.: 41]; лад'ат, прих0д'ат,уд'агати, голос'ат, вис'іл'а, нас'ін'а [Говори: 239, 240, 242]; шчас"ц"а, йід'ат, об'іц"ау, г0с"ц"ат, гул'айут,уз"ата [Матеріали].

Спорадично виявлено форми з перезвуком (переголосом) - піддвищенням артикуляції голосного звука [а] після м'яких приголосних до [е], [і], [и]: уз'ети (Іл), уйезати (Вч), ул'ети (Вч), зав 'ізати (Іл), замайети (Лс), зат'ігати (НГс), пойавиц'і (Бк), памн'ітати (Іл), тр'есло (Вч), в'їн'чан'і (Вч), сивул'і (Вч), копалщ'і (Вч), пйадес'ет (Вч) та ін. У мовленні одного говірконосія засвідчено різну вимову: Колїіс' ч0боти / а д'іучина узим 'і мала називалис 'а оф 'іцерки // то були так 'і вис0к 'і хол 'ави // а мушчїіна мау вис0к'і ч0боти/хол'еви/йакгарм0шка/вїітеснен'і/ раїтк 'і//раїтк'і/ шо не видите? /ту шир0к'і угор'і/унизу узагал'і завужен'і (Мл). Явище переголосу характерне для східної частини Бойківщини, для говірок, які межують із наддністрянськими та гуцульськими, див.: [AGB 2: m. 122; 3: m. 169; 5: m. 270; 6: m. 308, 309 та ін.; ММАГ: 56, 82, 120, 121; Матвіяс 1982: 47, 54]. О. Костів констатувала, що «паралельне існування форм з переголосом та його відсутністю у говірках бойківсько-наддністрянського діалектного суміжжя свідчить про поступовий вплив наддністрянського ареалу з перезвуком на бойківські діалектні конструкції» [Костів 2018: 232].

Карти АУМ [кк. 45-49] у говірках Турківщини фіксують відсутність перезвуку в лексемах пам 'ять, дев 'ять, ягня, сажа, який; у говірці с. Лімна відзначено слово деуйіт', у с. Матків - деуйет' [к. 46].

Засвідчено варіативність уживання часток с'а//с'і (у пре- та постпозиції) з перевагою звука [а]: с'а ни в 'ід:авала, с'а називало, с'а пог0дили, с'а пр'ало, г0стилис'а, збирайес'а, прив 'ітшис'а; с'і не віід'іли, с'іуклан'али, с'і зачинало, с'і старали, с'і не трафл'ало; в'ід:айес'і, зак'інчитис'і, починайес'і та ін.: Та такш во крастш / типер' кладут г0лубы / то ше запихайут/а тоди н'і/тод'іс'аналомто такьіхвис0кихтихпрутик'іуз вербы / фаїно с'а обвавїіло / тод 'і с'а м 'ісїіло к'істо і то с'а обрабйувало с такими ус 'акими р 'іжками на тої б 'ік /і на тої б 'ік / і тот0 с 'а запихало // йак уже спеклос 'а короваї / запихалос 'а у короваї і ус 'о // прикрашувало ус 'акими такими прикрасами /кв 'іточками /купувалос 'а /і такткрасйвиї буу / шо варта було подивйти (Вч); також: с'а будеш укривала, с'а убирало, с'а подїівимо, с'а шїіло, мус'іли с'аросплатїіти, називалас'а, лишйлис'а, збиралис'ата ін. [Говори: 240, 241],potok^mytys 'а [ОКДА 5: к. 46]; а також -с'а засвідчено у всіх говірках Турківщини й на карті АУМ [АУМ: к. 248].

У мовленні бойків обстеженого терену зберігається вузький звук [е] перед м'якими приголосними звуками, а також під асиміляційним впливом [е] - і в попередніх складах ненаголошене [е] уподібнюється до нього за місцем артикуляції, наближаючись за вимовою до [и]: нїі[ё]с'ка (Бк, Вч, Іл, Лп, Мл), ніі[ё]с'ки (Мт), отії[ё]ц' (Вч), папёри[ё]ц' (Вч), хлопи[ё]ц' (Бк, Вч, Лб, Лп, Яв), типи[ё]р^(,), читвй[ё]р^<'⁾; а також: двйрі, дви^ер'і [ММАГ: 37], отец', отиц' [Ibid.: 55], нёс', нёс'ка, нис'ку [Ibid.: 126], пёрш 'і, ти^пёр'ка, ти^пир [Говори: 239, 240]. Це одна з маркувальних рис бойківських говірок [Свєнціцький 1913: 120; Княжинський 1931: 26; Рабій-Карпинська 2011: 82; Жилко 1955: 141; Бандрівський 1960: 94; Бевзенко 1980: 226; Залеський 1982: 71; Шевельов 2002: 662; Матіїв 2013:7; Радевич-Винницький; Воронич 2000; AGB 7 (2): 76].

Звужену артикуляцію фонеми /е/ ілюструє слово ш'и ^ шче (прогресивна асиміляція: уподібнення ч до ш та злиття подовженого ш в один звук), яке засвідчено в говірках сіл Боберка, Вовче, Лопушанка, а також: ш 'ч 'и^е (Матків), шчій (Бітля) [Онишкевич 2: 394].

Зберігся голосний заднього ряду [ы] після губних звуків: вёрбы (Вч), вЫlшиті (Бк), выгсватати (Лп), голубы (Вч), дружбыг (Лб), звЫlчаї (Вч), коломьіїка (Вч), крупы (Вч), шкарпьтки (Вч) та ін., а також після передньоязикових: богатьір (Бк), дарьі (Лб), догорьі (Мт), молодьії (Вч), отогдьі (Вч), сьін (Вч), скрьтки (Лп), стольї (Лб), тьіжден' (Вч), тьш, тьіх (Вч), ширинь! (Лп) та ін.; а також: hry^bbi [ОКДА 5: к. 82], вьі, Wыросла, совать, тогдь [Говори: 239, 240, 241], свать, сьр [Матеріали], що є однією з архаїчних бойківських рис [Бандрівський 1960: 93]; див. також: [Рабій-Карпинська 2011: 81; Жилко 1955: 140-141; Воронич 2000; Радевич-Винницький; Матіїв 2013: 7]. Як ілюструють карти АУМ, звуки [ы] та [і] поширені на території лемківських, закарпатських та південної частини бойківських говірок [АУМ 2: кк. 17, 18, 20, 21, 22].

Звук [ы] у говірках Боринського та Турківського районів, як зафіксував Д. Бандрівський, може лабіалізуватися після губних звуків. Лабіалізоване [ы^о] у бойківських говірках відзначають інші дослідники [Свєнціцький 1913: 120-121; Княжинський 1931: 28; Бевзенко1980: 226; Шевельов 2002: 847; Воронич 2000]. У говірці села Вовче це мовне явище ілюструє слово вобёре `вибере': Хлопи їдут / доукола тан'ц'уйут / і берут д'іучата/каждиїсоб 'і вобёре йакё схоче. Засвідчено явище лабіалізації й у «Матеріалах до мовного атласу Галичини»: си°ни°й, си°ви°й (с. Нижнє), восокый (с. Довжки) [ММАГ: 114].

Про рефлекс давнього [ы], який лабіалізувався після задньоязикового звука, свідчить слово хоба `хіба', яке зафіксовано у весільних піснях зі села Вовче:

На добран 'іч / на добран 'іч / д 'іучатоїка / на н 'іч // за ворота / йав 'ір злотиї / там т 'а буду ждати //°ї ци йав 'ір / ци не йав 'ір / ци зелена нїіука / межи ус'іма д'івочками хоба йедна мила.

У цій позиції виявлено навіть [а] - хаба `тс.', яке часто вживають говірконосії старшого віку села Лопушанка (на момент запису бойкині Насті Мицян було 82 роки, Марії Гребінчак - 75). Слова хоба, хаба, хиба `хіба', `мабуть' у говірках сіл Дидьова, Хащів, Присліп, Верхня Яблунька засвідчив М. Онишкевич [Онишкевич 2: 342], у говірках сіл Лопушанка та Ільник -xyb^]a,х®Ьй [AGB 7: m. 494]. На думку С. Рабій-Карпинської, обниження [ы] до [а] властиво західнобойківським говіркам (повіт Лісько, Республіка Польща) [Рабій-Карпинська 2011: 61].

Залишок давнього лабіалізованого [ы] після губного звука засвідчено у слові мо `ми ' (Вч, Яв): Отак 'і у нас с'п 'іванкїі с'п 'івали / шобїі с'те знали / йак у нас тут так 'е було у горах Карпатах // так було дуже б 'ідно-б 'ідно // тод 'і і кон 'а мало у кого було // та бос 'і ж мо ходйли (Яв), Другиї раз м 'ісиїти // а то ше гет / то було аж у Дрогобиц'к 'ім район'і / то / йаке тото село було ? / тота молода в 'т :ам була // но мо другиїраз закликали другу сус'ідку (Вч).

На території бойківських говірок фонема /е/ після [д] і після шиплячого [ч] може обнижувати артикуляцію до [а] [Княжинський 1931: 26; Бандрівський 1960: 12]: дагде, давідки, дакий, даколи, дакуди, дале та ін., дащо, дахто, даякий та ін. [Онишкевич 1: 203, 205; AGB 6: m. 320, 321, 322; 7: m. 456], хоча Ю. Шевельов уважав, що наведені слова ілюструють не перехід е > а, а спільну зі словацькою мовою частку -da [Шевельов 2002: 687].

Учений наводив бойківські приклади переходу е > а: чатиіна, чапіти, чапіга, суята [Ibid.: 199]. У сучасних говірках терену засвідчено слова зачапша (Лп, Лс): Ну та учапилис 'а / учапти /а ми не знайемо /де вона йе / та їу кого с'а спитати (Лс), ч'апец': Ну і уже пак йак йі там поставили на голову тої ч'апец' / засунули тої шнурок тамкы / а молодиїї ц'іле вес'іл'а у кишени носиу тої ч'апец' // то молодиїї давау молод'і (Лп). Давнє [е] збереглося у слові чеснок, також зафіксовано часнок: То так'і в'іночки виїли з зб'іжа / чесноку голоуки запинали / і т'і в'іночки дружба н'іс молод'і (Бк), Шапка / в'інок с чеснока / і по плечах було полотно так'е доуге / домоткане / грубе (Лб), Молода була такий в'інок носила / шапку зимову / таку / йак зараз мужик'і нос'ат узим'і // і таку знайіте? / кучму салдац'ку тому зимову // а поверх тойі шапк'і буу в'інок /ус'о голоук'е часнику /ус'о часнок буу (Лб), Ої в'інку / же м'ії в'інку / с чеснока / з берв'інку /1 то йа тебе доностау свойім пошан 'іуку (Лб); див. також: бойк. ч 'асниік [ММАГ: 43], cas'nok [ОЛА ЛС 3: к. 20], чебник, частник [Говори: 241, 242].

В інфінітиві бит 'і (Бк, Вч) та у формах минулого часу зберігається [и (ы)]: биу (Бк, Вч, Лп), бша (Бг, Вч, Лб, Лп, Мт), бшо (Бк, Вч, Дн, Лп, Рс, Трл), бши (Бк, Вч, Гл, Дн, Лб, Лп, Мт, Рс, Трл), было (Лп), были (Бк). Зазначмо, що говірконосій може вимовляти їх по-різному: Лишкы дереуйан 'і были / не мали лошки такойі / а дереуйан 'і / жебїі не пекло йіх // так / дереуйана лошка бша / глин 'ана мїіска (Лп), Але таке бїіло / смачне було (Вч); див. також: byu, bau, buu [AGB 7: m. 443], быу, ¹было, ^были [Говори: 241, 242].

Давній звук [і] відповідно до сучасного [и] ([<*і] ^[ї]) зафіксовано в говірках сіл Боберка, Вовче, Матків, Нижнє Гусне: Йак заграли п 'ід в 'ікнам 'і / почалос 'а вес 'іл 'а (НГс) ; Ґаздїін 'а / жи хот 'їла сама бїіт 'і (Бк); Палиц 'а така була красива /така бл 'ашчала з бл 'ахам 'і (Вч); Ус 'і сорочк 'е шши з л ':іного полотна і рукам 'і //а нїн 'і йакби та молода то йі пришло / йа знайу /шо би вона зробила? //л 'удиробили і гон ':і були /і не було тих н 'і цукрових д 'іабет 'іу / н 'ійакого шл 'ака //ходили на в 'ічерниіц 'і с кудел 'ам 'і (Мт); Так 'і дв 'і дошки клали тако і зверха дошкам 'і накривали /аби с'н'іг не нападау там у тої барв 'інок (Мт); Молода із друшкам 'і / а молодш соб'іходиу /айаґже ж (Мт). На думку А. Княжинського, «Західня полося бойківської діялєктичної території на Підгірї, Верховині й Загірї виказує часто на місці давного и звук і», що є впливом лемківських говірок [Кня- жинський 1931: 28; див. ще: Свєнціцький 1913: 119; Рабій-Карпинська 2011: 60-61; Жилко 1955: 141; Бевзенко 1980: 226; Воронич 2000; AGB 7 (2): 79; ОКДА 2: к. 42]; а також: про^ситі [Говори: 240].

Групи [ки], [хи] в обстежених говірках Турківщини реалізуються як [кы], [хы] (групи [гы] не вдалося зафіксувати) (здебільшого під наголосом у флексії): галушкы (Вч), д'іукьі (Вч), дружкы (Бк), ж 'інки (Лп), кв 'іткьі (Бк), кухаркы (Лп), мискы (Бк), пац'оркы (Бк), с'в'ічкш (Вч), сердакы (Бк), паличкы (Бк), т'ткы (Лп), хыжа (Лп) та ін. // [к'е], [х'е]: ж'інк'е (Лб), коломшк 'е (Лб), маїмурк 'е (Мл), музик 'е (Лб), партачк 'е (Мл), ск 'іпк 'е (Лс), страх 'е (Іл), патичк 'е (Мл), трох 'е (Іл), трошк 'е (Лб), фартух 'е (Лб,) шутк 'е (Лб) та ін. // [к'і], [х'і]: гор 'гук 'і (НГс) , музик 'і (Лб), пташк 'і (Мл), рух 'і (Іл) та ін.

Цікаво, що в говірці села Вовче зафіксовано групу [кы] в полонізмові кол'іжанкбі (Вч); у говірці села Матків виявлено групу [г'і] в росіянізмові (з) бумаг'і (Мт).

Групи кы, гы, хы, як зазначила М. Пшеп'юрська-Овчаренко, є «виразною бойківською прикметою» [Пшепюрська-Овчаренко 2007: 223, 252], що вплинула й на надсянські говірки; натомість групи к 'е, г 'е, х 'е під наголосом - наддністрянська риса [Ibid.: 253].

Групи [ки], [хи], [к'е], [х'е], [к'і], [х'і] в говірках Турківщини засвідчено в АУМ [АУМ: к. 20], їх поширення ілюструють інші карти: po^rtk'e, k Vsen 'a, sUk 'enka,¹kul 'cyki, xodak 'i //xoda'k 'e, ko^runki //korurik 'e [ОКДА 2: к. 10, 14, 19, 23, 28; нм 18], ¹ riznyk'i, ¹ skvark'i, k'isy ¹ fyc 'a [Ibid. 3: к. 23, 24], vy^{e 1} c'irk'i, vt cirk'i, ciCk'e [Ibid. 4: к. 4, 53], so ¹ k'erka [Ibid. 7: к. 19], K'ecera [Ibid .: нм 18], bu ¹ l'ankbi [ОЛА ЛС 4: к. 89], xodaky //xodak'^ly //xodak"'y^e [AGB 7: m. 410], m^ux'e // myxy // m}yxy^e [Ibid.: m. 411], r^ycku // r^lysky^e // r^ycki [Ibid.: m. 495]; а також: тачки // тачки^е [ММАГ: 45], зморшки^е [Ibid.: 96], патички // патичкы, сіркьі [Ibid.: 61], дырывйаникы [Ibid.: 72], чиривики // чи^ери^евикы [Ibid.], мухы [Ibid.: 85], поК'и^енула [Говори: 239], гор'іук'з, латканк'э, музш'э, сватанк'э, стрик'э, трох'э [Матеріали]; див. ще: [Рабій-Карпинська 2011: 86-87; Жилко 1955: 142-143; Бандрівський 1960: 16; Матіїв 2013: 7].

Для обстежених говірок характерна лабіалізація наголошеного [а] перед [у] здебільшого в дієсловах минулого часу: броу (Іл), в 'ітпраул'оу (Іл), гноу (Іл), давоу (Іл), доу (Іл), зауйазоу (Іл), зноу (Іл), казоу (Лб, Яв), моу (Вч, Іл, Лс, Яв), остаул'оу (Іл), подарувоу (Іл), стр'ічоу (Іл), сховоу (Іл), приїн'оу (Іл), стойоу (Іл),уз'оу (Іл) та ін. Це явище в мовленні говірконосіїв старшого віку поширене на всій території Бойківщини «включно із закарпатськими говорами, але тільки в пограничній смузі із Галичиною» [Рабій-Карпинська 2011: 83; див. також: Жилко 1955: 140; Бевзенко 1980: 226; Воронич 2000; Радевич-Винницький]. АУМ фіксує акомодацію голосного [а] до [о] перед [у] лише в говірці с. Багнувате [АУМ: к. 50]; Ю. Шевельов лабіалізацію [а] відзначив у говірках на південь від лінії Лютовиська-Турка [Шевельов 2002: 872]; а також: z^autra (переважно) // z^outra [AGB 5: m. 294], mau // таи [Ibid. 7: m. 465].

Зафіксовано відсутність заміни етимологічного [о] на [а] перед складом із наступним наголошеним [а]: богатиї (Бк, Вч, Мл, Лп), богато (Вч, Іл, НГс), богач (Вч, Іл, Лс), богатш'і (Мт), богацтво (Бт, Іл, Лп), богац'кого (Вч), горазд (Вч), гор'ачо (Кр), колач (Лс), хол'ава // хол'ева (Мл), але: гар'ач'і (Лс), хаз'аїство (Іл), багач (Лс), багат'і (Мл); див. ще: збереження [о] перед складом із наголощеним [а] у всіх говірках Турківщини [АУМ: к. 59], ko^can [ОКДА 5: к. 5], bohato [AGB 6: m. 333], богацтво [ММАГ: 104, 105]; див. також: [Залеський 1982: 83]. Ця риса, як відомо, властива й іншим говіркам південно-західного наріччя, зокрема наддністрянським [АУМ: к. 395].

Звук [о] засвідчено й у слові богатыр `багач': Тв'ії бат'ко і м'ії бат 'ко / вони с'а з 'іїшлїі воба разом / і м 'ії бат 'ко каже /у мене йе дочка / йа богатыр / йа богатиї/ йа майу пол 'а доста /майу ус 'о / і тої богатиї/ каже / і йа богатиї // усе с 'а старали богач 'і до богач 'іу (Бк); Сватаус 'а з бат 'ком / договорщс 'а / каже / йа богатир і ти богатир / та побираїмо д'ітеї/побираїмо //д'іти їс'і не виїд'іли //і приїшоуу свати /посватау / та ї так в 'ід:алїі (Іл).

У ладканці, записаній у с. Головецько Старосамбірського району, виявлено слово гораздо:

Ої шо ж бо нам ту гораздо / ої шо ж бо нам ту гораздо / х 'іба нам йедно дїіуно // х 'іба нам йедно дїіуно / х 'іба нам йедно диіуно / шчо матери не видно.

Натомість у слові каламутний уже з'явилося «нове а» (детально див.: [Шевельов 2002: 651]):

Чи йа тоб 'і /мамц 'о мойа / ї бул 'і ни копала / шчо ти мте ї тоту зиіму ї ни дозимувала // чи йа тоб 'і / мамц 'о мойа / ї воду не носша / шчо ти миін'і в 'ід Богоїка дол'і ни упросша // носила з' ми / дон 'у / воду / али каламутну / йа ти дол'у ївипросила /т'іл'ки баламутну (Лп).

Звук [о] змінився на [а] в дієслові прашчати, очевидно, під впливом наступного [а] (детально див.: [Лесюк 2008: 32]): Ну / повилазили з:а стола і прошчаласи змамоу /с татом//пос'ідали на ос'л'ін/на подушку родич 'і /і с'а прашчали (Яв); праш^чали [Говори: 242]; а також у бойківських словах: домаул'атис'а, загартатис'а, договар'увати, дозвал'ати: Колїс' то приходиу п 'ісланец' / то буу такт родич того молодого // і в 'ін приходиу і так с'а договар'ували / шчо / ну то так 'е / знайіте / за вес'іл'е с'а домаул'али //хочеме вашу дочку брати /тото мене п 'іслали / чи будете згод'н'і в 'іс'іл'а (Вч); Молодиїїприїшоу /молоду надв 'ір / йак дружби наїшли / тогди мама загарталас'а у кож'ух / і тогди в обрус завивала / ну і уже в 'італа (Бк); Чи ви мен'і дозвал'айете за того замуш виходити // йак н 'і / то ус 'о / хот' би йака л 'убоу м 'іж ниіми була // то значит' / раз бат 'киї не дозвол 'айут / то ус 'о // а типер бат 'к 'іу у сторон'і // сваталис'а / там бат'киї молодойі давали посаг / поле / ше шос' там (НГс). М. Онишкевич подає зафіксовані на Турківщині слова догвар'атис'а `сперечатися; добиватися правди; нарікати' [Онишкевич 1: 224], загартка, загортка `верхній чоловічий одяг типу сіряка, давніше схожий на сьогоднішню куртку', `одяг' [Онишкевич 1: 265].

В обстежених говірках Турківщини засвідчено слабке «укання»: навіть перед складом із наступним [і] та [у] артикуляція ненаголошеного звука [о] збережена: воб'і (НГс), дожд'і (Бк), дом'іу (Вч), до полудн'і (Вч), дорог'ійі (Вч), горЧука (Бк, Вч, Іл, Лб, Лп, Лс, Мл, Мт, НГс, Шм, Яв), золот'і (Бк), кол'ічко (Вч), кожух (Бк, Вч, Іл, Лп, Яв), кому (Бк, Лс), корумка (Іл), об 'і (Іл), об 'ід (Вч, Лб, Лп, НГс), об 'їдали (Вч), обойм (Лб), обручка (Лб, Лс), побЧл'а (НГс), пор'іг(х) (Вч, Іл, Лс, Яв), пор'ізали (Вч), побуу (Вч), подв'ірйа (Бк, Вч, Лб, Лп, НГс), соб'і (Бк, Вч, Іл, Лб, НГс), старос'ц'іна (Лб), (в)обрус (Вч, Іл, Лп); а також: буйери (Іл), буйари (Іл, Лб, Лс, Мл),убрус (Бк), куштур (Іл), пудв 'ірйа (Іл): То приходили дружби / то мали так 'і топорц 'і / так 'і / йак куштур'ї // то ц 'ілком йенчиї закон по селах//с куштерем приходили дружби (Іл); kus^tur `довга палиця пастуха, за допомогою якої пастухи витягають овець зі стада' (с. Лосинець) [ОКДА 7: к. 15]. Натомість фрагмент запису діалектного мовлення зі села Бітля 60-х рр. засвідчує це явище: упс'Чвали, дуу^кола, загуснула, су'б 'і, кужуШок, ту'ту, мулу'ду,рузу'м 'ійити, на го^улу^Ів 'і, ку'мус', о^уб Чц'ау [Говори: 240, 241, 242].

Перед наголошеним [і] у префіксі об- збережено ненаголошене [о]: обв'іу (Вч), обв'інчат (Вч), об'іїде (НГс), обйіхали (Вч), обл'ізла (Вч), обм Чн'увау (Лб), обм 'ін'уйуц':а (Бк), обс'іват (Лб), обсЧйали (Бк, Вч, Іл). Хоча, як зазначила С. Рабій-Карпинська, у бойківських говірках «голо- сівка о... виступає лише в наголошених позиціях. У ненаголошених вона звужується... аж до повного злиття з у» [Рабій-Карпинська 2011: 82]. Натомість М. Пшеп'юрська вважала, що перехід о > у - одна з ознак надсянського говору - менше проявляється в говірках із бойківськими впливами [Пшепюрська-Овчаренко 2007: 224]; див. ще: об'ід [Матвіяс 1982: 54], зо'зул'а, зу^зул'а, зо^уІзул'а [АУМ: к. 12], го'лубка, то^б'і //го^у^лубка, то^бЧ [Ibid.: к. 55а], об'ід//о^уІб'ід,у^оІб'ід [Ibid.: к. 56], kkhut, ho4upka [ОЛА ЛС 2: к. 11, 20], ty'pol'a, mo4oc'ij [Ibid. 3: к. 35, 51],pksuda [Ibid. ФГ 2б: F879], o^brucka, ko^runka [ОКДА 2: к. 24; нм 18], o'b 'it,po4udenok [Ibid. 3: к. 2, 3], sko'ruxa [Ibid. 4: нм 35], skoku^a [AGB 2: m. 81], bobkuna, bobkus 'a [Ibid. 1: m. 80], krop'yva [Ibid. 2: m. 94], обора, убойс'т'а [ММАГ: 35], топір, сутра [Ibid.: 45], чоловік [Ibid.: 55], хлупч 'ук [Ibid.: 59], обрус [Ibid.: 70], булото [Ibid.: 74], посуха [Ibid.: 77], топол'а [Ibid.: 81], колотівц'а // кулут Чека [Ibid.: 65].

Перехід ненаголошеного [о] ^ [у] ^ [у] перед губними звуками засвідчено в числівникові убойе (Бк, Вч, Лб, Лп, Лс) (також обойе (Іл), воба (Бк, Лб, Лп, Лс)) та у префіксах: убернїіс'а (Бк, Вч), би с'аубернула (Лп), убута (Лб), убували (Яв), уд'івайе (Вч), уморожен'і (Вч), уморозїіли (Вч), утус 'а (Вч), утвар'аї(Вч); а також: ужебиу, убутий [Говори: 239, 241].

Фонему /о/ виявлено в числівниках один (Бк, Лб, Лс), оден (Вч), одна (Бк, Лб, Лп), однЧ (Вч, Лб), однак переважають форми йіден (Бк, Вч, Іл, Лп, Лс), йеден (Вч, Іл, Лс, НГс), йідна (Бк, Іл, Лп, Мл), йедна (Бк), йен:а (Лб), йедно (Вч, Лб, Лп, НГс), йідно (Вч, Мл, Шм), йідне (Бк, Мл), йідні (Лп), про що свідчать карти AGB [AGB 7: m. 425, 542]; у говірці с. Бітля зафіксовано числівники еден, йедін, йаден та ін. [Онишкевич 1: 243-244].

У бойківських говірках Турківщини редукований [ъ] дав закономірний рефлекс [о] у прийменникові зо: зо ус'ім (Бк), зо дв'і-три (Яв), зо три (Вч, Лп), зо штйри (Вч), зо с'л'убу (Лп), зо шл'убу (Мт) та ін., а також в особових формах дієслова взяти: воз'му (Вч), воз'ме (Іл), воз'ми си (Вч); див. ще: [AGB 7: m. 440, 537], воз"меме [Матеріали].

Звук [о^у] перед ненаголошеним складом виявлено в дієслові гордувати: Ої до н 'іжок / Ганусун 'о / до н 'іжок / бо ме тебе гордували с пеленок (Яв).

Як припускав М. Лесюк, звуковий вияв [о^у] в інфінітиві гордувати виникає за аналогією до го^удуйі, го^удуйут [Лесюк 2008: 30]. Однак зафіксовано це дієслово із суфіксом -ова-: годовати (Вч, НГс), а також тан 'ц 'овати (НГс):

Мати сина годовала / шчоби у бал Ц 'у тан 'ц 'овала // а хто сина не годуйе / та їу бал'ц'у не тан'ц'уйе (НГс). І мене мати годовала ї давала ми сїіра / рости /рости /перирости богац'кого ста (Вч).

Діалектна зона поширення суфікса -ov(a) «по суті збігається з зоною, де немає «укання», охоплюючи східну та центральну частини Полісся, частково й Західне Полісся вкупі з Підляшшям, а також говірки центральної частини Карпат (бойківські та закарпатські)» [Шевельов 2002: 680-681; див.: АУМ: к. 166].

Давнє [о] ^ [а] у слові зазулйна:

Ої кувала ї зазулйна у Маґур 'і на вщ ':і /фаїним ж 'інкам грайут л'уде /цигане завьіц':і (Лп);

Ої кувала зазулїіна у Стрийу на мос 'ц 'і / та ми соб 'і зас'п 'іваїмо /йак приїдемо у гос'ц'і (Яв); а також у говірках Турківщини засвідчено: zukul'a [ОЛА ЛС 1: к. 21], zaz^ul'a // zozUl'a [AGB 7: m. 367], зозул 'а, зузул 'а [ММАГ: 84]; пор.: у говірках Рожнятівщини - за'зул'а [АУМ: к. 12].

У дієслові хт 'іти (Іл, Лб) зникає ненаголошений звук [о], що, на думку Д. Бандрівського, пов'язано «з нахилом до редукції багатоскладових слів» [Бандрівський 1960: 21]: А йа печу у читвер //у читвер йа пекла / шоби занесла у пйатниц'у // бо вони приходили / хт'іли помагати (Іл), Приїшоу тої чолов'ік там / йа приїшоу на веч'ірки / йа хочу купувати йагнйчку / у вас йе йагнйчка /ми би хт'іли купйти (Лб) (псл. *х^ёй чергуванням пов'язане з xotьti; фонетичний варіант виник унаслідок редукції вокалізму з огляду на часте вживання цього дієслова як допоміжного [ЕСУМ VI: 219]).

У сильній позиції [ь] перейшов у звук [е] у словах лен (НГс), у него (Бк, Лб, Лп), семиї(Іл), шестиї(Лп), шестого (НГс), але: жона (Іл, Лб), жонатиї (Іл); а також: zona (усі говірки Турківщини; на схід - zHnka) [AGB 3: m. 178, 179], жінка, жона [ММАГ: 55], жен'і [Матеріали]. Явище збереження давнього е після шиплячих звуків охоплює смугу західних говірок на північ від Карпат, як і на Лемківщині (жена, чело (рідко - чоло)) [AGB 7 (2): 79].

У говірках Турківщини поширені дієслова із префіксом -ви: виїде (Шм), вишли (Яв), вибрала (Яв) вишпортау (НГс), вишит'і (Мл) та ін., що назагал характерно для західнобойківських говірок [Матвіяс 1982: 57; див. також: AGB 2: m. 103; 7: m. 448]; див.: [АУМ: к. 18].

Поширені прислівники та займенники, у яких давній і перейшов в [и]: нихто (Бк, Вч, Лб, Лп), николи (Вч, Лб), нигде (Лб), нийак (Вч), нийак 'і (Бк, Лб) та ін. [див.: Княжинський 1931: 27]: Ба та нїіколи нііхто не крау (Вч), Та де вона ваг'тна була! / николи у с'в 'іт'і! // та де-де / николи у с'в 'іт'і! (Лб), До року не с'м 'їли ниїйаке вес'іл'е робити (Лб).

У системі консонантизму для обстежених бойківських говірок Турківщини характерні такі риси.

Простежено архаїчний тип вимови - м'якість шиплячих звуків: виш'ити (Вч), ум'ішч'алис'а (Лп), волоч'ат (Лп), ж'ел' (Яв), ж'или (Бк), ж 'ид (Вч), к 'інч 'ало (Лп), кож 'ух (Вч), лиш 'е (Вч), нач 'інайут (Вч), примашч 'али (Вч), родич 'ам (Вч), садж 'али (Яв), ш 'е (Бк, Вч, Лп), ч 'ітвер^(І) (Бк) та ін., однак у досліджуваних говірках явище менш поширене (жал', же, жито, зачинати, зачитати, кричати, межи, обручка, перегороджати, пшоно, ран'че, ран'ше, час, чирств 'іти, чжтиї, шанувавати, шчасливо та ін.), аніж у говірках східної частини Бойків- щини. Диспалаталізацію шиплячих зафіксовано у слові зб 'іжа (Бк, Лс, НГс), зб 'іжом (Лс); а також: з 'біжа (сс. Бітля, Лімна), збіже (с. Лосинець) [Онишкевич 1: 323]; збіжа, з'б'гжа [ММАГ: 41, 42].

Як зазначає Д. Бандрівський, саме пом'якшення у групах чи, жи вказує «на сильну палатальність шиплячих на бойківській карпатській території» [Бандрівський 1960: 93]; цю маркувальну бойківську рису фіксують дослідники говору [Княжинський 1931: 29; Жилко 1955: 142; Рабій-Карпинська 2011: 86; Бевзенко 1980: 226; Шевельов 2002: 701; Воронич 2000; Радевич-Винницький; Матіїв 2013: 7]. С. Рабій- Карпинська зазначила, що в північній частині Бойківщини на південь від сіл Мшанець, Хащів, Присліп, Турка, Явора, Лосинець, Кіндратів, Зубриця і в частині Сколівського району палатальні ч', ш', ж' виявлено тільки у групах ч 'а, ж'а, ш 'а [Рабій-Карпинська 2011: 65]. Як засвідчують карти AGB, м'якість приголосних ш, ж, дж можна простежити в деяких говірках на північ від Карпат, але рідко; твердість цих шиплячих характерна для говірок центральної Бойківщини та говірок над Опором [AGB 7 (2): 80]. Здебільшого твердість шиплячих (чи паралельні форми) у говірках Турківщини фіксують інші карти: Сажа, криЧау [АУМ: к. 112, 113], гонЧар [Ibid.: к. 113], zau [ОЛА ФГ 2: к. 6], 4asa [Ibid. ЛС 6: к. 7], ban 'd'c'a [ОКДА 2: нм 40], cdtyna, ¹cyⁱcka, ¹c'icka [Ibid. 4: к. 49, 53], scur [Ibid. 5: к. 65], pomic'4yk // pomiцnyk [Ibid. 7: к. 8], ierjd, ierzd, yrzd [AGB 7: m. 509], m4ja // myz'4 [Ibid.: m. 579], жорна // ж'орна [ММАГ: 52], шатківниц 'а // ш 'атківнщ 'а, шаткувати [Ibid.: 65], чатина // ч 'атина [Ibid.: 82], черешн 'а // чиреш 'н 'а [Ibid.], ш 'ч 'ава, ш 'ч 'авніїк // шчава [Ibid.: 84], бринч 'ати, хоч 'у, хруш 'ч 'і, св 'ошч 'еник (с. Довжки) [Ibid.: 85, 109, 125, 126], чир [Ibid.: 61], дошч [Ibid.: 77], чорт [Ibid.: 102], червоний [Ibid.: 114]; а також: Каша, зачиЧайі, упЛ'іча, на шапЧах [Говори: 240, 241], каша, по п'іуночи, потверджуйут [Матеріали].

В обстежених говірках поширена африката [3]: виходжу (Бк), жджати (Вч), дожджом (Вч), заводжу (Бг), ізбуджайе `будить' (Лп), обводжуйе (Вч), перегороджали (Мл), засаджайут (Вч, Лб), садж 'али (Яв), саджен'а (Вч), сходжуйут (Вч), ходжен'а (Бк), чудж'і (Лп), а також: джаворонок `жайворонок', джума `чума', джумарь `чумак', дзгнїіра `скнара', дзЯпка `цятка' та ін. [Онишкевич 1: 210], jigan `кирка' [ОКДА 7: к. 20], j^avoronok [AGB 1: m. 76], s^aja, s^aj'a [Ibid. 7: m. 579], дожджами [Матеріали], див. також: [Свєнціцький 1913: 123; Рабій- Карпинська 2011: 57, 85; Жилко 1955: 142; Бевзенко 1980: 226; Воронич 2000; Радевич-Винницький; Матіїв 2013: 7]. Приголосний [3] із псл. *dj, за картами AGB, зазвичай засвідчено у формах 1 ос. одн. теп. часу типу wyju, х^и (за невеликим винятком говірок на схід від Опору), послідовно - на бойківсько-лемківському суміжжі, і що далі на схід, то частіше з'являється звук [ж] [AGB 7 (2): 79].

У деяких словах зафіксовано африкату [3]: дзелен', дзелениї (Вч), брїін'дз'а (Лс): Ну та там дружби може йак 'і крас'ів 'і кв 'іткьі так 'і / йак были / а йак н'і / то просто дзелен' / в 'ін дзелениї барв 'інок (Бк); а також: дзе^иІлениї (більшість говірок Турківщини) [АУМ: к. 91], дзи^ел 'ізо [ММАГ: 38], зерно // дзерну [Ibid.: 42], дзил 'ізу // зилізу [Ibid.: 54].

М'якість звука [р] засвідчено у словах: дар'ат (Лп, НГс), куштур'і (Н.в. костури) (Іл), на подв'ір'у (Вч), по базар'ах (Вч), позаутр'і (Вч), типер' (Лб, Лп), типер'ка (Вч, Мт, Яв), тепер'к'іва (Лп), с папер'і (Мт), п 'ідр'іхтуйе (Бг), читвер' (Лп) та ін., але звору (Бк). Цю рису відзначають дослідники бойківських говірок [Княжинський 1931: 30; Рабій-Карпинська 2011: 57, 85-86; Жилко 1955: 142; Матвіяс 1982: 48; Радевич-Винницький; Матіїв 2007: 7; AGB 7 (2): 77]; «палаталізоване р, яке зберігається в південній частині [Підбузького. - Н.Х.] району, як і в суміжних бойківських говірках, вказує саме на архаїчний тип цих говірок» [Бандрівський 1960: 38]; а також: бур'а, р'аСниі (усі говірки Турківщини) [АУМ: к. 115], зв'ір // звір ' [Ibid.: к. 117] , зо'р'а [Ibid.: к. 116], ¹ko^Onar' (с. Верхня Яблунька) [ОЛА ЛС 3: к. 5], m'iXur' [ОКДА 2: нм 42], Xvyntar, cvyn ¹ tar' [Ibid. 4: к. 8], Xantar // kantar '[Ibid. 5: к. 18] ,koXar [Ibid.: к. 21],plUhator [Ibid.: к. 34], knur(r') [Ibid.: к. 74], p^ysar // p^ysar, dysar, kom^Oar (с. Нижня Яблунька) [AGB 7: m. 565], cv^lyntar^(,), cvXintar' [Ibid. 2: m. 132], вирьх [ММАГ: 32], одвір'а [Ibid.: 38], кошара // кош'ар'а [Ibid.: 93], цвонтар' [Ibid.: 102], йар' [Ibid.], паламар, вівтар // в 'івтар ' [Ibid.: 110], тепер [Ibid.: 126], а також: тиХир', тиХёр'ка, звёр 'ка [Говори: 241, 242].

Твердість кінцевого приголосного [т] властива дієсловам: убёртат (Бк), уд'іват (Лб), умёрат (Лб), в'інчат (Лб), гаратат (Лб), дос'агат (Мт), зачинат (Вч, Мт), збират (Вч), шмат (Бк), криват (Вч, Лб), лишат (Бк), називат (Вч, Лб, Мл), не пушчат (Бк), обв 'інчат (Вч), обс'іват (Бк, Лб), пов'ідат (Лс), подобат (Вч), порскат (Лб), помагат (Іл), прод'іват (Лп), с'ідат (Лб, Лп) с'п'іват (Вч), (с)ховат (Вч) та ін., що засвідчено й у «Матеріалах до мовного атласу Галичини»: гул 'ат, танц 'уйут [ММАГ: 103], висит [Ibid.: 126]. Твердість звука [т] у 3 ос. одн. і мн. теп. часу та у 2 ос. мн. наказового способу є «ознакою архаїчности бойківського діялекту» [Княжинський 1931: 30], його зафіксовано у всіх говірках Турківщини, окрім бойківських, - у наддністрянських, надсянських, гуцульських, подільських та частково покутсько-буковинських говірках [АУМ: кк. 240, 242]; а також: вар'ат, робл'ат, уйут, Хос'ат [Говори: 240, 241], гул'айут, грайут, йід'ат [Матеріали].

Явище протези в бойківських говірках Турківщини, як свідчать діалектні тексти, реалізується непослідовно: говірконосій вживає слово із протетичним звуком: А потому йому тото в 'ітпов 'їли / та де! / в'ітки то! /захот 'іу таких тїіс 'ач /захот 'іу пшеніїц 'і / ус'ого! // і ходїіли вобойе / лубїілис'а /ус'о /с'арозішли (Вч), а у весільній пісні - констатуємо відсутність явища:

Виіди / вїііди / кострубата / віііди / вшди / кострубата / привитаі молод 'ата // йак йедно / так другойе / йак йедно / так другойе / бо то твойе обойе (Вч).

Виявлено наявність / відсутність протетичного [в] у позиції перед [о]: воба (Бк, Лб, Лп, Лс), воб'і (Вч), вобрус (Вч, Лп), вобёре (Вч), водаруван'а (Вч), водв 'ірйа (Бк, Вч), водён (Вч), воздобиїти (Вч), вокроп (Лп), вонде (Бк), ворати (Бк), восени (Лс), востал'нё (Лп), вотёц' (Вч, Лп), вохота (Лп) //обЧ (Іл), обидва (Лб, Лс), обидвойе (Лс, Яв), обойе (Бк, Вч, Іл, Лб, Лп, Мл, Шм, Яв), обойіх (Бк), обрус (Вч) (брус (Яв)), обручка (Лб, Лп, Лс), они (Яв), ос'лЧн (Яв), отвор'аї (Кр), оте(и)ц' (Вч, Лб, Яв), обора (Вч, Іл, Лп) та ін.: Виїди / виїди / іґомос'ц'у / наустр Чч нас / та звинчаї же двойе дит 'ат межи нас // йак одно / і так другойе / йак одно / і так другойе / они наши обидвойе (Яв).

С. Рабій-Карпинська зауважила, що «у бойківському говорі всі надзвукові голосівки залюбки вимовляються з придиховими приголосними у вигляді: в,у, й, г» [Рабій-Карпинська 2011: 86]; на думку Д. Бандрівського, у південнобойківських говірках голосні фонеми початкових складів вимовляються так, як у загальнонародній мові, а появу протетичних приголосних учений пояснював впливом суміжних наддністрянських [Бандрівський 1960: 23, 24]; протетичний [в], уважає І. Матвіяс, властивий західнобойківським говіркам на відміну від східнобойківських [Матвіяс 1982: 57]; карти AGB констатують відсутність протези перед наголошеним о в говірках східної Бойківщини та Закарпаття, а терени західної Бойківщини на північ від Карпат уже мають протезу [AGB 7 (2): 77, 79]. Як слушно зауважував Ю. Шевельов, протетичний в перед о - це надсянське та наддністрянське говіркове явище, заторкує також Підляшшя, західну частину Поділля й чималі шматки буковинсько-покутської, східнобойківської та східнолемківської діалектних зон» [Шевельов 2002: 572]. Більшість говірок Турківщини ілюструє відсутність протези у словах осінь та огірок [АУМ: к. 124, 126]. Непослідовність явища в досліджуваних говірках проілюстровано й картами: во^ген' (с. Лімна, с. Верхня Яблунька) // о'гон' (с. Багнувате, с. Бітля, с. Матків) [Ibid.: к. 62], вожена С 3: к. 41], o\rac [ОКДА 5: к. 34], osflrouka, osfirou нм 13], ^vufyj [Ibid.: к. 58], vozy^en^la, игЫпа // oz^yna [AGB 2: m. 93], vozmu, voz'mu // oz'mu [Ibid. 7: m. 537], vos^a// os^a [Ibid.: m. 591], oger, Oger [Ibid.: m. 592], Wuiko // Uko [Ibid.: m. 593], окап [ММАГ: 33], оків, обора [Ibid.: 35], вовес [Ibid.: 41], вотава// отава [Ibid.: 45], ворчик// орчик [Ibid.: 48], обрус [Ibid.: 70], воби^ертатис 'а [Ibid.: 103], вотец ' духовний [Ibid.: 109] та ін.; а також: о'вес, о^тёц'//утец' [Говори: 239, 241],уйк'з [Матеріали].

Звук [л] у позиції після голосного в кінці складу переходить у [у]: горЧука, с'т'(ц')іу (усі н.пп.), п'ішчаука (Вч), а також: horiUka [AGB 2: m. 127], hopyuka [Ibid. 3: m. 180], daukom [Ibid. 6: m. 337],p^lo(d)piu [Ibid. 7: m. 511], горівка // гур Чвка [ММАГ: 62]. Цю бойківську рису відзначає низка дослідників [Княжинський 1931: 29; Матвіяс 1982: 55; Залеський 1982: 75; Бевзенко 1980: 226; Воронич 2000; Радевич-Винницький; АУМ: к. 127].

Поширена м'якість [ц] у кінці слова: бали(е^и)ц' (Вч, Лб, Мт, НГс, Яв), валиц ' (Яв), в 'інец ' (Іл, Лб, Лс, Мл, Мт, НГс, Шм, Яв), вотец ' (Вч, Лп), оте(и)ц' (Вч, Лб, Яв), горнец' (Іл), городиц' (Вч), к'інец' (Лс), конец' (Іл, Лб), папериц' (Вч, Яв), периц ' (Вч), п 'ісланец ' (Вч), тане(и)ц' (Вч), топ 'ірец' (НГс),удовец' (Іл), хл'ібец' (Мл), хлопиц' (Вч, Лб, Яв), холодец' (Лб), ч 'іпец' (Вч, Іл, Лб, Лп, Лс) та ін., а також: горнец', клевец ', оте(и)ц ', стулец', скрутёц', скопїіц', чіпец' [ММАГ: 45, 55, 60, 63, 64, 66, 70], в'іїнец' [Говори: 242]. М'який приголосний [ц'] у суфіксі, як підсумувала С. Рабій-Карпинська, «виступає загально в бойківських говірках Карпатської Верховини та північного і південного підгір'я», набуваючи твердости в говірках на межі з гуцульськими, наддністрянськими та лемківськими говорами [Рабій-Карпинська 2011: 84], ця м'якість суфікса відрізняє бойківські говірки «від західного та східного сусіда» [Княжинський 1931: 29]; за винятком бойківських і середньозакарпатських говірок, у надсянських, лемківських, наддністрянських, західноподільських, покутсько-буковинських і гуцульських говірках прикінцевий ц' ствердів [Шевельов 2002: 789; див. також: Рудницький 1935: 11; Матвіяс 1982: 55; АУМ: к. 74, 98; AGB 7 (2): 77; Ibid. 2: m. 126; ОКДА 2: к. 38; Ibid. 5: к. 23, 29; Ibid. 7: к. 14; ОЛА ЛС 3: к. 38].

М'який [ц'] зафіксовано перед флексійним [а]: водщ'а (Лп),удовщ'а (Вч, Лб), дріїуц'а (Лп), зовїіц'а (Лб, Лс), кисилїіц'а (Лб), кополііц'а (Вч), кунїіц 'а (Вч), молодщ'а (Лб, Мл), палиц'а (Вч), пйатниц'а (Лб), пом 'ічнїіц 'а (НГс), пшенщ'а (Бк, НГс), с^(,}п'ідниц'а (Вч, Іл, Лб, Лс, Мт, Яв), телщ'а (Лб); а також: pycydyc'a [ОКДА 5: k. 11],pidihorfyc'a [Ibid.: k. 20], ora^nyc 'a [Ibid.: k. 26],potfedyc 'a [Ibid. 7: k. 65а], jdfyc 'a [ОЛА ЛС 3: к. 23], komadyca [AGB 1: m. 57], zoVyca [Ibid. 3: m. 185], vdov^yca [Ibid. 4: m. 194], ки^ерниц 'а [ММАГ: 36], пулщ 'а [Ibid.: 38], з 'ірниц 'а [Ibid.: 75], йалиц 'а [Ibid.: 82], гусениц 'а //усениц 'а [Ibid.: 86].

М'які [с'], [ц'] засвідчено у прикметникових суфіксах -с'к-, -ц'к-: богац'кого (Бк), вус'ку (Лс), у Дрогобиц'к'ім (Вч), крамс'койі (Лб), мац 'ец 'киї(Лб), мусул 'ман 'с 'ка (Лс), н 'імец 'ку (Іл), пол 'с 'ку (Вч), салдац 'ку (Лб), с'іл'с'к'і (НГс), слис'ка (Лс), старос'в'іц'ке (Іл), сус'іц'киї (Вч, Лс), украйін'с'ке (Лп),украйін'с'ких (Мл), христийан'с'ким (Вч), шампан'с'ке (Лс, Яв) та ін. (диспалаталізацію відзначено у слові н'імецка (Вч)); м'якість цих звуків задокументовано в усьому бойківському ареалі, за винятком лемківського та наддністрянського порубіжжя [Рабій-Карпинська 2011: 84; Пшепюрська-Овчаренко 2007: 252; AGB 7: m. 536]; а також: аустр'ійс'к'і, с^вин'с'койі, чо^лу^в'іц'ких [Говори: 239, 240, 241].

У говірках Турківщини відсутність епентетичного [л'] після губних звуків зафіксовано в низці дієслів 1 ос. одн. і 3 ос. мн.: викупйали (Вч), виробйайут (Кр), виробйали (Мл), купйу (Мл, НГс), л'убйу (Лп, Шм), налупйат (Бк), робйат (Бк, Вч), обрабйувало (Вч), окрапйувала (Кр), трубйу (Лп) та ін., що характерно для більшости бойківських, над- сянських, наддністрянських і лемківських говірок [АУМ: к. 238; див.: Княжинський 1931: 31; Рабій-Карпинська 2011: 57, 59; Рудницький 1935: 11; Залеський 1982: 83; Шевельов 2002: 642; Воронин 2000; Радевич-Винницький]. Водночас виявлено форми з [л] благослоул'у (Бк, Вч, Лб, Мт, Яв), купл'али (Мт), постаул'ат (Вч, Іл), постаул'ут (Мт),рдбл'ат (Вч, Лб, Лп, Яв); а також: \ломйат⁽'^}, Ломйет^(,)//Ломл'ат (с. Матків, с. Бітля) [АУМ: к. 238], rObiu, kUpiu, rObiat, kUpiat [AGB 7: m. 437, 438], намовл 'айі (с. Довжки) [ММАГ: 125], т'амл'у [Говори: 241],рдбйат [Матеріали].На відміну від західнобойківських, східнобойківські говірки мають епентетичний [л] після губних звуків [АУМ: к. 238; Матвіяс 1982: 57].