Сучасні діалектні тексти з Турківщини як джерело дослідження фонетичних особливостей Бойківських говірок

Звукові зміни [вй] ^ [вл'], [мй] ^ [мн'] відбуваються непослідовно, відзначено паралельні форми: здороуйа (Вч, Лп, Лс, Мл) // здороул'а (Іл) (ДайБоже і вам здороуйачка (Вч), ДаїБоже здороуйа (Вч)), мйасо (Яв) // мн'асо (Вч, Лп, Мт, НГс), памйатайу (Лб, Лс) // памн'атати (Іл, Лб, Мл), за мойі памн'атки (Лб), мйагдїка (Вч), мн'али (Лб), мйасниц'і (Вч, Лс), дереул'аниї(НГс) // дереуйаниї(Лб, Лп, Яв), дереуйаники (Лб), дереуйанка (Лб): А узим 'і дереуйаникис'мо обували /з дерева //мус'іли бути йак 'іс' л 'уди / шо ум 'їли робити з дерева обут 'а // дереуйаники ми обували //у дереуйаниках до школи ходила (Лб), Староста уз 'ау чекушку / знайіте йаке чекушка? / дереуйанка / ста гор'іука / така ста // шо то за дереуйанка була / не майу пон 'ат 'а // брау староста у руки ту дереуйанку / п 'ішоу по хатах / по хат 'і і так 'її мален 'киї кел 'ішечок кожному нал':ау (Лб).

У говірці с. Верхня Яблунька засвідчено min 'aso, mn 'ax^kbij, Л 'imn 'a [ОЛА ФГ 2а: к. 10, 16, 40], а також: solo'mn 'anik [ОКДА 5: к. 59], mriaso, m^nlaso [AGB 7: m. 487], мйасо [ММАГ: 62], памн'ат' // памйат' (наддністрянська межа) [Матвіяс 1982: 47], памн'атка, памн'атати // памйатлїівий, памйатник [Онишкевич 2: 37]; Л'імн'а [Говори: 242], здороуйа, мн 'асо [Матеріали]. Відсутність епентетичного звука у слові здоров 'я на Турківщині проілюстровано АУМ [АУМ: к. 76], а також паралельні форми ^памйат'// памн'ат, Памн'іт' [Ibid]. Наявність вставних л, н після губних зафіксував М. Матіїв у говірках центральної Бойківщини (Сколівщина) [Матіїв 2013: 7; див. ще: Залеський 1982: 82-83].

В обстежених говірках у середині та в кінці слів відбувається втрата звука [й]: стрїіко (Лб), йак'іс'(Бк, Вч, Іл, Лб, Лп, Лс, НГс), молод'і `нареченій' (Бк, Вч, Лп, Мл, НГс): То вуїка брау /стрїіка брау чи кого-небуд' (Лб), Уже там давау ци братов 'і/ци сестр'і йак 'іс'грош 'і/заплатили (Лп), Шо там були дарунки йак'іс'? (Лс), Ше йак'іс' птахи бїіл'і (Вч), То молоди давау молод'і (Лп) [детально див.: Шевельов 2002: 952-953]. Найбільше це явище поширене в закінченнях слів та на межі суфікса й закінчення: матер'ійеу (Лб), палицеу (Іл), пшенщеу (Бк, Вч), убертат (Бк), уд'іват (Лб), умерат (Лб), в 'інчат (Лб), гаратат (Лб), дос'агат (Мт), зачинат (Вч, Мт), збират (Вч), збираут (Мл), шмат (Бк), криват (Вч, Лб), лишат (Бк), називат (Вч, Лб, Мл), не пушчат (Бк), обв 'інчат (Вч), обс'іват (Бк, Лб), пов 'ідат (Лс), подобат (Вч), порскат (Лб), помагат (Іл), прод'іват (Лп), с'ідат (Лб, Лп), с'п 'іват (Вч, Лп), сховат (Вч) та ін. У говірці с. Ісаї зафіксовано двійло і двіло `вій, деталь упряжки, до якої чіпляється ярмо' [Онишкевич 1: 206]. Цю рису бойківських говірок фіксують й інші джерела [Свєнціцький 1913: 123; Рабій-Карпинська 2011: 57; Жилко 1955: 142; Бандрівський 1960: 70; Шевельов 2002: 868-869; Воронич 2000; Радевич-Винницький; АУМ: к. 220]; stryko (с. Сянки; характерно для бойків Закарпаття), stryьa (усі говірки Турківщини), str^yina (східна Бойківщина) [AGB 4: m. 186, 187]; стрик'э, проп'іц'Ч [Матеріали], в'іт, в'ііт [АУМ: к. 101], ^Ів'іс⁽'⁾ко [Ibid.: к. 102].

У говірках Турківщини можливе зникнення не лише деяких звуків, а й цілих складів у кінці слова: мо `може', мус `мусить' (Вч), мож `можна' (Вч, Іл, Лб, Лс), тре `треба' (Вч, Лб), чо `чому', `навіщо' (Вч, Іл, Лп), т'іки `тільки' (Іл), чос' `чогось' (Іл): Та то к'істо не кысне / та і не кысне / то комед'ійа //уже у печії затопили /мо не та форма /йак на коровай? /ну нич // тоі коровай так / йак би му закл 'ало / йак кажут // но мо другийраз закликали другу сус'ідку /каже /ход'іт /може ви коровайвиладите /то не так / йак типер коровай заказали / то мус у молодого спечи коровай // ну і шо думайте? /жили мо одинащ'іт'р'ік і поросходилис'і і ус'о (Вч), Не ходиу хлопец' до д'іуки/не ходиу //тре с'і женити //он там йе д'іука/ он там йе д'іука // он там будем брати тоту д'іуку / там говорили у хат'і (Лб), Дуже у даунину називалис'а чос' дружби буйари (Іл).

У всіх досліджуваних говірках засвідчено втрату довготи м'яких приголосних [л':], [н':], [т':], [с':] в іменниках середнього роду ІІ відміни: в'іс'іл'а, з'іл'а, причандал'а, бажан'а, прим'ішчен'а, приговорен'а, залиц'ан'а, с'п'іван'а, брат'а, страх'іт'а, плат'а, волос'а та ін., що є фонетичною ознакою південно-західних говорів української мови, окрім деяких південноволинських [АУМ: к. 94: Бевзенко 1980: 210-211; див.: Радевич-Винницький], а також: volosд, nasHna, vis 'il'^a [AGB 7: m. 478], pьuc'a [ОЛА ФГ 2б: к. 16], піднебін'а [ММАГ: 34], кіс'а [Ibid.: 40], шмат 'а, вбран 'а [Ibid.: 68], с 'ідан 'а [Ibid.: 46],рубат 'а [Ibid.: 68], взут 'а [Ibid.: 72] , ви^ес 'іл 'а, віс 'іл 'а [Ibid.: 100, 101].

Особливо поширене явище зміни [н'] перед [к] ^ [ї] у суфіксах пестливих та здрібнілих: зеленейкий(Вч), йшейка (Вч), малейка (Лб), миленейка (Вч), молодейка (Лб), музичейко (Лп), н'іжеїки (Вч), старейка (Яв), стежейка (Вч), бес'ідойки (Вч), волойки (Вч), д'ібровойка (Вч), д'іучатожа (Вч), коровойки (Лп), сус'ідоїки (Вч), татойко (Вч), татунейко (Лп) та ін.; а також: Імамойко, нив'іс^туйку [Говори: 242], д'іучинойку [Матеріали]. Дисиміляція притаманна всім бойківським говіркам [Рабій-Карпинська 2011: 57, 85], Я. Рудницький уважав це явище бойківською фонетичною рисою [Рудницький 1935: 11], її відзначає також чимало інших дослідників [Княжинський 1938: 115; Жилко 1955: 142; Бандрівський 1960: 37 (у бойківських говірках Добромильського, Хирівського та Старосамбірського районів); Залеський 1982: 83; Воронич 2000; Радевич-Винницький].

У говірках сіл Боберка, Вовче, Мельничне засвідчено перехід [т'] перед [і] ^ [к'] у слові кЧсто; у говірках сіл Лосинець, Багнувате, Бітля фіксує його АУМ [АУМ: к. 88]; для бойківських говірок це явище радше не характерне [AGB 7 (2): 80]; пор.: kisto // t'isto (переважно) у говірках Турківщини [Ibid.: m. 548].

Поширена асиміляція [дн] ^ [н:]: йін:а (Лб), нис' (Бк, Вч, Лп, Лс), нис'ка (Бк, Вч, Іл, Лп), полун:и (Лб), паскун:е (Лб), с'п'ін:ици (Лб); це відоме явище в бойківських говірках [Свєнціцький 1913: 122; Княжинський 1931: 30; Рабій-Карпинська 2011: 68, 87; Рудницький 1936: 14-15; Залеський 1982: 79; Шевельов 2002: 945; Радевич-Винницький; Матіїв 2013: 7]. У говірках Турківщини асиміляцію скартографовано: peden:e zy4'izo // pededne zy4'izo [ОКДА 5: k. 25]; udnu [Ibid.7: нм 42]; pinneNyna [AGB 1: m. 11], per^ynni, per^ynni [Ibid. 7: m. 553], стул'н'а, стун 'н 'а [ММАГ: 37], передне // пи^ерённи^е [Ibid.: 38, 46], задна // занна [Ibid.: 46], спідн 'анка // спінн 'анка [Ibid.: 44], сподні // спонні, спон 'н 'і [Ibid.: 67], с^<'^>п^<'^>ідниц 'а// спінниц 'а [Ibid.: 68-69], кул 'анникіі^е [Ibid.: 102], бідний // бінний [Ibid.: 105], днес ', днёс 'ка // нес ', нес 'ка [Ibid.: 126], н:ыс' [Говори: 240].

Асиміляцію у групах [дн], [тн] ^ [н:] на межі слів фіксують карти AGB, однак меншою мірою, аніж це явище відзначав Я. Рудницький, особливо у смузі західних говірок на північ від Карпат [AGB 7 (2): 77; 7: m. 554].

Відбувається зміна звукосполуки [дц'] ^ [їц'] у числівниках: одинаїц'іт' (Вч), дванаїц'іт' (Лп, Мт, НГс), штирнаїц'і (Лс), пйатнаїц'і (Лп, Мл), с'імнаїц'іт' (Вч, Лс), в'іс'імнаїц'і (Іл), в'іс'імнаїц'ітеро (Іл), дваїц'іт' (Мл, НГс), дваїц'і (Мл, НГс), тршц'ат' (Вч, Іл, Лб, Мл) і паралельні форми: двац 'іт', в 'іс 'імнац 'іт', ш 'існац 'іт', пйатнац 'іт'. Цю зміну в говірках Турківщини репрезентовано й на картах [АУМ: к. 229; AGB 7: m. 551].

Регресивну асиміляцію в обстежених бойківських говірках [л'н] ^ [н:] репрезентує слово пт:о (Бк, Вч):

Оїпушчаїте нас пинло /ої пушчаїте нас пйн:о /бо нам н'іжеїки зимно (Вч).

Фіксують це явище й інші дослідники говірок [Княжинський 1931: 30; Рудницький 1936: 15; Бандрівський 1960: 36].

У бойківських говірках, як відомо, приголосні перед [і], що походить із давніх [о], [е], звучать м'яко [див.: Радевич-Винницький]. Звук н' зберігається в частці н'аї (Бк, Вч, Лп, Яв):

Оїзаграїми /музичеїко /н'аїси потан'ц'уйу (Лп).

Поширений прислівник із м'яким звуком [н'] - ран'ше (Вч, Іл, Лп, НГс): То ран'ше так було / зараз того нима // зараз пол'убіїлис'а / росписалис 'а (Іл); Ну та боршч варили усе /а ше ран 'ше ш 'е крупу варили / кури несли на вис'іл 'а / хто с куркоу / хто з гор'іукоу / хто йак // та ї тото (Вч). Форми із м'яким н ', як зазначає Ю. Шевельов, уживають у буковинсько-покутських та бойківських говірках, «і це узгоджується зі збереженням на цих теренах палаталізації середньопіднебінних» [Шевельов 2002: 708].

Відсутність м'якости зафіксовано в часто вживаному на Турківщині слові знимати (Вч, Іл, Лб, МТ, НГс) (знїімит (Бк)): Стайут йідно с тойі сторони / а друге с тойі сторони і т'і с'в'ічкьі запал'уйут' / і над молодойу над головойу т'і с'в'ічкьі гор'ат / і уже в'інец' знимайут (Вч); То знимали /т'і в'інкїі дуже шанували /так шобхто не уз'оу (Іл); Кужух уд'агала приданка / йак йіх покривала /приданка уд'івала //то уже було конец' вес'іл'а / йак уже в'інок знимали / а клали на голову ч'іпец' і хустку нат'ігали (Лб); Ну / вел'он / йак уже проп'ії в'ідйіс'т' / проп'іїуже ус'о поун'іс'т'у/ну так/йак і теперка/зак'ін'чщ':а/тогдїі так с'ідала соб'і тамка на кол'іна молодому і так знимали / і тогди так знимали // на кол'інах знимали в'інец' (Ос); а також у записі 1950 року: Ой з"ібралис"а буйнийі в'ітри з дожджами та й познимали жен'і в'іцк'з зр'асами [Матеріали].

Про регресивне уподібнення ст' > с'т', сн' > с'н', зл' > з'л' «на цілій бойківській території по обох склонах Карпат» писала С. Рабій- Карпинська [Рабій-Карпинська 2011: 87]; А. Княжинський звернув увагу на м'якість [д] [т] перед пом'якшеним [в'] [Княжинський 1931: 29]; явище палаталізації відзначили інші дослідники бойківських говірок [Свєнціцький 1913: 122; Рудницький 1936: 15; Бандрівський 1960: 28; Матвіяс 1982: 55; Залеський 1982: 79-81; Радевич-Винницький; AGB 7 (2): 77]. Цю рису в аналізованих говірках зреалізовано непослідовно: с'н'ічний // сн'ічньїй, с'ц'іу // сц'іу [Онишкевич 2: 275, 276], с 'пінн 'анка // спін 'н 'анка [Ibid.: 275], дв 'і // д 'в 'і [Ibid. 1: 205], д 'в 'іста, з 'біжа, з 'від, з'відуватися, з'вір, з'ліс'ц', з'міток, с'відер, с'в'іт, с'к'іпка, с'кіра [Ibid.: 242, 324, 325; 2: 271, 273], звіка, звін, звір'ц'адло [Ibid. 1: 300, 301], с^(,)Івато, с⁽'⁾ва^Ітиї, с⁽'⁾в^Ійато, с^(,)вйа^Ітиї[АУМ: к. 77], ц^(,)вах, ц^(,)вйах [Ibid.: к. 78], з"в'ізда [Ibid.: к. 116], c'v'it [ОЛА ФГ 1: к. 1], z'v'ir [Ibid.: к. 8], zvir `річка' [ОКДА 7: к. 56], sn 'ihn 'аПус 'a [Ibid.: к. 64]; sv'isc, svis 'c ', svisc [AGB 4: m. 188], svascennyk [Ibid.: m. 210], svit^ova zirnyc'a [Ibid. 5: m. 290], riscvan(n)i sdata [Ibid. 6 (2): m. 303], zv^-itky [Ibid. 6: m. 314], snix, snix, snih^x [Ibid. 7: m. 572], sv^-ato, sV-ato [Ibid.: m. 600], з'в'ізда [ММАГ: 75], с'л'уб [Ibid.: 101], а також: Ж'ін'ц'і, с'л'уб, с'п'івайут [Говори: 239, 240, 242], с"н'ідайут, с"л'уп, зв'ітк'з [Матеріали].

Засвідчено звукосполуки кв //цв: кв 'іти (Бк, Вч, Іл, Мт, Мл, Шм, Яв), кв 'та (Вч), кв 'ітов 'і (Лп), заквиіч:иу (Лп); ц^(,)в'іти (Лб), ц'в'іу (Лс): А молодому кошик с ц'в 'тами (Іл); То уклан'алис'а / айаґже // староста хл'іб заквйч:иу / вобрус /латкали (Лп); А у суботу / колії уже р'іжут б 'ірв 'інку /перше убирайут молоду /а потому убирайут караваї ус 'акими ц 'в 'ітами / б 'ірв 'інком (Лб); Йак навес 'н 'і вїідиш сад ц'в'іу / та тим садом замайували //не так/йак нис'/вел'они берут /тоус'оубирайуц':а (Лс); Ну та там дружби може йак 'і крас 'їв 'і кв 'іткьі так 'і / йак были / а йак н'і /то просто дзелен' (Бк); Староста хл 'іб заквйч:иу /вобрус (Лп). Натомість карти АУМ фіксують тут цв [АУМ: к. 120].

Ої йак булам знала / шчо п 'іду в 'ід мами / булам ни садила кв 'іти п 'ід в 'ікнами // кв 'ту посадйла / кв 'та с'арозвйла / а йа свойі мам 'і жал'у наробила (Вч).

Паралельні форми фіксують й атласи: kv^itda, cvitda [AGB 6: m. 305], c'v'it [ОЛА ФГ 1: к. 1].

В обстежених говірках переважає асиміляція [с'т] ^ [с'ц] хус'ц'ат'а (Лс), іґомос'ц' (Яв), старос'ц'іна (Бк, Іл, Мл, Мт), гос'ц'і (Вч, Лб), гос'ц'ат (Лб, Яв) // гос 'т 'і (Бк, Вч, Лс), гос 'т 'ат (Лб), с 'ц 'іу (Шм, Яв) // с 'т 'іу (Бк, Вч): Ої кувала зазульїна у Стрийу на мос 'ц 'і / та ми соб 'і зас'п 'іваїмо /йак приїдемо у гос'ц'і (Яв); порівняймо: снасц' і снаст' `передня або задня частина воза без коліс' (с. Лопушанка, с. Хащів), гос'ц'і і гост'і (с. Бітля), пер'с'ц'ін і перс'т'ін' (с. Лосинець), с'ціу, с'ц'іу, сц'іу [Онишке- вич 1: 172; 2: 61, 233].

Зміну [с'т'] ^ [с'ц'] на півночі Бойківщини відзначала С. Рабій- Карпинська [Рабій-Карпинська 2011: 65; див. ще: Княжинський 1931: 30; Радевич-Винницький], поширеність явища в говірках Сколівського району фіксував Д. Бандрівський [Бандрівський 1960: 28] та А. Залеський [Залеський 1982: 81], паралельні форми ш 'іс'т' і ш 'іс'ц' на межі з гуцульськими - І. Матвіяс [Матвіяс 1982: 55]; а також: г'іс^(,)ц', тес^(,)ц', с'тар'іс^(,>ц'(усі говірки Турківщини) [АУМ: к. 95], с^(,)ц'і^-на,¹гос^(,)ц'і [Ibid.: к. 96], pers 'c 'in ' // perstin ' [ОКДА 2: к. 24], s 'c 'ina, sc 'ina [Ibid. 7: к. 46], fys 'c 'a [ОЛА ЛС 3: к. 8],_лiegomosc [AGB 4: m. 210], и mis 'c 'i `у місті' [Ibid. 7: m. 516] , sciu, s'c'iu [Ibid.: m. 597], dasc, das'c' [Ibid.: m. 433], scida, s 'c 'ida [Ibid.: m. 598], тес 'ц ' [ММАГ: 56], сирс 'т ', ш 'ирс 'т ' [Ibid.: 88], пос 'т 'іл ' // пос 'ціл ' [Ibid.: 60], йґомос 'Ц // йеґомост\ йімос 'ц 'a [Ibid.: 109],радіс'ц' [Ibid.: 111] ; іс ц , ^гос ц а^ч [Говори: 239, 242], ^ч.час ц а, гос"ц"ац"ц"а, сход'ац"ц"а [Матеріали] та ін.

Засвідчено поширену асиміляцію [нш] ^ [нч]: йенча (Вч), йенчиї(Іл, Мл), йенч 'і (Вч), инча (Яв), по-йенчому (Вч), ран 'че (Бк, Вч, Лб, Лп, Мт), тон'ч 'і (Вч), стончка (Іл, Лб, Лс, НГс, Яв), а також: ст}онч 'ка , т}онч 'и^ей [Рабій-Карпинська 2011: 68], енчий, йенчий [ММАГ: 119].

Назагал в обстежених говірках Турківщини, як свідчать записані діалектні тексти, дзвінкість приголосних звуків у кінці слів збережена, хоча й ця риса не є послідовною, що й зауважили дослідники бойківських говірок [Жилко 1955: 142; Бандрівський 1960: 41-42; Воронич 2000]: Б'іг, зам 'іж, зараз, молод'ож, пор'іг, хл'іб та ін. Ступінь оглушення досить складно простежити, адже говірконосій може артикулювати звуки по-різному. У кінці слова найчастіше зберігають дзвінкість приголосні д, б, в, г; «збереження дзвінкости на кінці слів являється в цілій гірській полосі; друга полоса говорів зберегла ще дзвінкість у кінці слів... та в середині слів затратила» [Рабій-Карпинська 2011: 88]. На думку Ю. Шевельова, бойківські говірки на захід від Опору, лемківські, надсянські та закарпатські, особливо на захід від Ужа, утрачають дзвінкість наприкінці слова та мають подзвінчення всіх прикінцевих приголосних у позиції перед наступним дзвінким приголосним, сонантом або голосним - «сандгі дзвінкого типу» [Шевельов 2002: 614].

Збереження дзвінкости в кінці слів у говірках Турківщини засвідчено на діалектологічних картах: м'ід [АУМ: к. 27], в'ід [Ibid.: к. 251], п'ід, під~ (переважно) [Ibid.: к. 279], [в]стид^ [Ibid.: к. 371], ^Ікаду(о)б^ [Ibid.: к. 269], у говірках сіл Явора, Сянки, Лосинець - різна реалізація: del 'ad', plux,pцhih^x [AGB 7: m. 588], а також: p(p')it [Ibid. 1: m. 5], barlHx // barlHh [Ibid.: m. 7], lub^(p) // lup [Ibid.: m. 86], iis [Ibid. 2: m. 105], m. 204],perel'Hx [Ibid.: m. 228], cerez [Ibid. 6: m. 328], kark// gark [Ibid. 3: m. 169], у c. Верхня Яблунька - dup, hryp,¹bapka [ОЛА ЛС 3: к. 26, 54, 52, 57], holup, 4eb 'it' // 4ebed' [ОЛА ФГ 2б: к. 31; F77]; у селах Лосинець та Верхнє Висоцьке - ^z(z)olup [ОКДА 2: к. 48], posax [Ibid. 3: нм 44],po4'ix [Ibid. 5: к. 40], knur(r') [Ibid.: к. 74], hryp [Ibid.: нм 5], bahl'ix // bar'4ix [Ibid. 7: к. 39], погріб [ММАГ: 101], с 'ніх // с 'н 'іг [Ibid.: 78], сусід [Ibid.: 104]; перит [Говори: 239] та ін.

У середині слова перед глухими приголосними в бойківських говірках Турківщини переважає оглушення дзвінких звуків: друшка, латкайут, блис'ко, солоткиї, сус'тка, т'ашк'і та ін., що підтверджують матеріали діалектологічних атласів: ¹лишка (переважно) [АУМ: к. 65], т'аш^ка (переважно) [Ibid.: к. 364], ¹druska [ОКДА 3: к. 60], Rizd'vo // RistVo [Ibid. 4: к. 1], ^steska [Ibid. 7: к. 50], t'as^kuj, mn'ax^kuj [ОЛА ФГ 2: к. 15, 16], pdyspa [AGB 1: m. 2], bUsok//buzok [Ibid.: m. 77], hupka [Ibid. 2: m. 87], noyot', niyot' [Ibid. 3: m. 165], ristv'o (на схід - rizdvO) [Ibid. 6: m. 303], vHtky [Ibid.: m. 314], лішко,лишка, стешка [ММАГ: 50, 60, 61], небіжка // небішка, небішчик [Ibid.: 101]; опушити, Латкали, пир'ішЛи, д^рушкоу [Говори: 240, 242].

Звук [с] зберігається в дієслівному закінченні 1 ос. мн. минулого часу: -с^(,)мо // -с^(,)ме: на веч 'іркисме ходили (Вч), горамис'ме ішли (Лб), красносмо си пос'ідали (Лп), дереуйаникис'мо обували (Лб). Одзвін- чення зафіксовано в пісні:

Носила з' ми / дон 'у / воду /али каламутну /йа ти дол'у і випросила / т'іл'ки баламутну (Лп).

Як засвідчують карти AGB, на східній Бойківщині на південь і на північ від Карпат у дієсловах 1 ос. мн. типу ходилизмо виявлено с [AGB 7 (2): 77]; у говірках сіл Сянки, Бориня - одзвінчення: yodyfyz 'me, yodyfyzme [Ibid.: m. 538]; див. також: [Онишкевич 1: 247; Бандрівський 1960: 72]; таЛ'із'ми [Говори: 239, 240].

С. Рабій-Карпинська ствердила, що в середині слова наявний «дзвінкий перед дзвінким, глухий перед глухим», наприклад, в'ыткы, тЛґж'и^е,р'Чтку, кЬи^еш'ка та ін. [Рабій-Карпинська 2011: 68]; у говірках Сколівщини теж переважає оглушення дзвінких перед глухими звуками [Залеський 1982: 75; Матіїв 2013: 7]. І. Свєнціцький спостеріг, що «поява глухого замість звінкого перед глухим або на кінці слова, визвана пропажою неорганічних ъ, ь - у бойків дуже часта... але находим і відворотну появу - звінкого звука замість глухого» [Свєнціцький 1913: 123]. А. Княжинський писав про втрату дзвінкости «на Підгірї й Загірї, бо на Верховині шелестівкового визвуку сливе немає» [Княжинський 1931: 31]. О. Костів, проаналізувавши карти АУМ, які відображають риси різних структурних рівнів мови, підсумувала, що «ареал, який можна умовно визначити як територію послідовної асиміляції за дзвінкістю / глухістю на матеріалі названих карт, охоплює послідовно надсянські говірки, лемківські, північно-західну частину бойківських, південно-західну частину закарпатських, підляські та холмські говірки» [Костів 2006: 149-150].

Дзвінкі звуки найчастіше оглушуються перед глухими в зовнішній (міжслівній) фонетиці: с_п'існейу (НГс), с к 'їста (Вч), ісхл 'ібом (Вч), іс шл'убу (Мт), мош приходити (Мл), с того (Мт), теш п 'іс'н'і (НГс), перет тим (НГс), чересс'т'іу (Мл) та ін.; а також: чїі^ери^ес теби^е [ММАГ: 130], с кадусты, Лирис то, тиш таЛий, шоп хтос' [Говори: 239, 240, 241, 242], п 'іт чэпц"ом, іс собоу [Матеріали]. Перед наступним голосним та сонорним дзвінкість зберігається: з мїіски (Мт), хл'іб на т'ім(Бк), перед вес'іл'ам (Бк), перед йіх убойіх (Бк), п'ід_в'ікнами (Лб), хл 'іб лиш 'али (Вч), зараз у суботу (Бк), теж обс'івала (Іл), зараз ідут (Лб) та ін.: Оі в 'інку /же м 'їїв 'інку / с чеснока /з бере 'інку (Вч); із н'іг [Говори: 240], п'ід в'ікном [Матеріали]; див. також: [Залеський 1982: 76-77].

Я. Рудницький у говірках Турківщини простежив таку тенденцію: «кінцева голосова приголосівка приподібнюється щодо голосовости наступній голосовій приголосівці й навпаки, безголоса визвучна стає голосовою перед наступною голосовою в назвуці, головно коли йде про прийменникові проклітики», навівши приклади: с Красного, с Сколього, аш потьім, йаґ Госпоть казав, Христа^идуд^олотами та ін. [Рудницький 1936: 14]. Одзвінчення глухих перед голосними, «пів відкритими» та частково перед в на межі слів - на схід від Турківщини зникає [Рудницький 1936: 13]. Натомість аналізовані матеріали засвідчують, що глухі перед сонорними звуками наступного слова та перед голосними здебільшого не змінюють своєї артикуляції: йак вили (Бк), йак йедно (Вч), йак л 'енти (Лб), с'п 'івайут молодойі ж 'інки (Бк), виходит на плошчатку (Бк), йакас' родина (Бк), с 'імнаїи 'іт' рок 'іу (Вч), дайеш в 'іно (Вч), такобс'шала (Іл), р'їжут у нас (Лб), замотайут у три метри (Лб) та ін.; а також: йак вис'і[л'а, йак йам сказала, ку[мус' можи, йа'кийс'йе^[йі [Говори: 239, 240].

Нерегулярно одзвінчуються глухі приголосні в середині слова перед дзвінкими звуками: свад'ба (Лб), байакже (Бк, Лп) // байаґже (Лп), айакже (Іл, Лб, Лс), йаґже (Лс) // айаґже ж (Мт):

Д'акуйу ти / нев 'істще / шо_м подарок дала / то йаґбй с'а ї засварїіла би не в'ідобрала (Бк); айакже [Онишкевич 1: 37]; ґорсек (с. Ісаї) [ММАГ: 70], iagbym [AGB 6: m. 327], ^[отжиж [Говори: 239].

Виявлено такі дисимілятивні зміни:

розподібнення у групі [шш] ^ [шч]: крашча (Вч), вїішчиї(Лс); поширена група [шч] у прикметниках вищого ступеня порівняння: б'ідн'шчу (Вч), весел'ішче (Вч, Лс, Мл), зам 'іжн'ішч 'і (Лп), п 'із'н'ішче (Вч, Лб, Лп, Мт), хитр'ішча (Лп); див. також: у ладканці, яку зафіксовано в селі Рос- охи Старосамбірського району:

Хвалиус'і м 'ії милеїкиї / шо в 'ін наїгарн'їшгиї/ йакш чорниїциган / а в 'ін шче чорн'ш:иї.

Як зазначає М. Лесюк, такі форми утворилися за аналогією до форм типу вищий, кращий, «оскільки в давньоукраїнській мові у формах типу зеленіїший пройшло стягнення [і] та [ї], внаслідок чого утворилися літературні форми типу зеленіший. Збігу двох щілинних [шш], як це було у формах типу вишший, тут немає, тому й не було умов для виникнення африкати [ч]» [Лесюк 2008: 55]; б'іл'ішчиї, добр'ішчиї // б'іл'ішиї, добр'ішиї // б'і^л'іїшиї, добр'іїшиї [АУМ: к. 223]; [чн] ^ [шн]: рушник (Бк, Іл, Лб, Лп, Яв) //ручник (Іл, Лб); [чт] ^ [шт]: штїіри (Бк, Вч, Лб, Мл), штііриста (Вч), на штир'ох (Лб), штирнаїц'і (Лс).

Відзначмо й інші фонетичні риси досліджуваних говірок. Зокрема в говірках збережено звук [г] у прислівникові тогди (тогд 'і) (Лб, Лп, Лс, Мт, Мл, НГс, Яв) (< tbgbde) [детально див.: Шевельов 2002: 445, 455], [і] - у слові Б 'іг - у традиційному благословенні батьків для наречених: Байагже / было-было // просимо благословенства / байагже // просимо благословенства на самиї перед у Господа Бога / і в 'ід Господа Бога / в 'ід в 'іц':а / в 'ід матер'і / від сестер і в 'ід усейі блїіжнойі родини / в 'ід усейі родини //Б'іг С'в 'атиї/ шче раз /Б'іг С'в 'атиї/ третиїраз /Б'іг С'в 'атиї/ наї вас Бог благословит (Лп) та ін.

Досліджуючи фонетичні риси бойківських говірок Турківщини, можемо зробити висновок про збереженість їх арахаїчности (звуки [е], [ы], м'якість [р] м'якість шиплячих звуків, зміна [н] на [і] у суфіксі [-н'к'] та ін.) та про появу нових рис, зумовлених впливом агресивніших суміжних говірок, літературної мови (наявність переголосу, акомодація голосного [а] до [о] перед [у], протетичні звуки, ствердіння шиплячих та ін.), що спричинює варіантність, хитання у формах, строкатість явища. Безперечно, пропонована стаття не претендує на вичерпність висвітлення проблеми, що й залишається актуальним для подальших наукових пошуків.

Перелік назв населених пунктів

Турківського р-ну Львівської области та їх скорочень

Бк - Боберка Бт - Бітля Вч - Вовче І - Ісаї Іл - Ільник Лб - Либохора Лп - Лопушанка Лс - Лосинець Мл - Мельничне Мт - Матків НГс - Нижнє Гусне Шм - Шум'яч Яв - Явора

Джерела

АУМ - Атлас української мови: у 3 т. Т ІІ: Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі. Київ, 1988.

Говори - Говори української мови: Збірник текстів / відп. ред. Т Назарова. Київ: Наук. думка, 1977.

ЕСУМ - Етимологічний словник української мови: у 7 т. / за ред. О.С. Мельничука. Київ, 1982-2012. Т 1-6.

Матеріали - Матеріали діалектологічної експедиції зі села Бориня Турківського Львіської области (Зберігаються у відділі української мови Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України (Львів)). Запис і транскрипція - І. Ощипко.

Матіїв 2013 - Матіїв М. Словник говірок центральної Бойківщини. Київ; Сімферополь: «Ната», 2013.

ММАГ - Studia nad dialektologi^ ukrainsk^ i polsk^. Z materialow b. Katedry J^zykow Ruskich UJ) / oprac. i przygot. do druku M. Кaras. Zeszyty naukowe Uniwersytetu Jagiellonskiego. Krakow; Warszawa, 1975. Т CCCLXXVI. Z. 44.

ОКДА - Общекарпатский диалектологический атлас: у 7 т. Т 1-7. Кишинев; Москва; Warszawa; Львів; Bratislava; Budapest; Нови Сад, 1989-2003.

ОЛА - Общеславянский лингвистический атлас. URL: www.slavatlas.org/puncts. html

Онишкевич - Онишкевич М. Й. Словник бойківських говірок: у 2 ч. Київ, 1984.

AGB - Rieger J. Atlas gwar bojkowskich: w 7 t. Wroclaw; Warszawa; Krakow; Gdansk: Wyd. PAN, 1980-1991. T 1-7.

Література

1. Бандрівський 1959 - Бандрівський Д. Фонетичні особливості бойківських говірок Боринського і Турківського районів Дрогобицької області. Дослідження і матеріали з української мови. Київ, 1958. Т 1. С. 10-23.

2. Бандрівський 1960 - Бандрівський Д. Говірки Підбузького району Львівської області. Київ: Вид-во АН УРСР, 1960.

3. Бевзенко 1980 - Бевзенко С. Українська діалектологія. Київ, 1980.

4. Воронич 2000 - Воронич Г. Бойківський говір. Енциклопедія «Українськамова». Київ, 2000. URL: http://litopys.org.ua/ukrmova/um.htm

5. Жилко 1955 - Жилко Ф. Нариси з діалектології української мови: посіб. для ф-тів мови й літ. пед. ін-тів. Київ: Рад. шк., 1955.

6. Залеський 1982 - Залеський А. Фонологічна система бойківської говірки. Структура українських говорів. Київ: Наук. думка, 1982. С. 69-84.

7. Княжинський 1931 - Княжинський А. Межі Бойківщини. Літопис Бойківщини. 1931. Рік І. Ч. 1. С. 24-37.

8. Костів 2006 - Костів О. Динаміка в системі консонантизму говірок південно- західного наріччя. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2006. Вип. 38. Ч. 1. С. 147-156.

9. Костів 2018 - Костів О. Бойківсько-наддністрянське діалектне суміжжя (фонетичні особливості). Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2018. Вип. 68. С. 228-239.

10. Лесюк 2008 - Лесюк М. Мовний світ сучасного галицького села. Івано- Франківськ: «Зоря», 2008.

11. Матвіяс 1982 - Матвіяс І. Групування говорів української мови. Структура українських говорів. Київ: Наук. думка, 1982. С. 3-68.

12. Пшепюрська-Овчаренко 2007 - Пшепюрська-Овчаренко М. Мова українців Надсяння. Перемишль, 2007.

13. Рабій-Карпинська 2011 - Рабій-Карпинська С. Бойківські говірки: зб. статей / ред. М. Лесів; підгот. до друку В. Пилипович. Перемишль, 2011.

14. Радевич-Винницький - Радевич-Винницький Я. Бойківський говір. Енциклопедія сучасної України. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=36048

15. Рудницький 1935 - Рудницький Я. До бойківсько-наддністрянської мовної межі. Літопис Бойківщини. Самбір, 1935. Рік V Ч. 6. С. 9-14.

16. Рудницький 1936 - Рудницький Я. З фонетики бойківського говору. Літопис Бойківщини. Самбір, 1936. Рік VI. Ч. 7. С. 13-16.

17. Рудницький 1938 - Рудницький Я. Важливіші ізофони на півночі центральної Бойківщини (з мапкою). Відбитка з Літопису Бойківщини. Самбір, 1938. Рік VIII. Ч. 10. С. 1-7.

18. Свєнціцький 1913 - Свєнціцький І. Бойківський говір с. Бітля. ЗНТШ. 1913. Т. СХІУ Кн. II. С. 129-153.

19. Черняк 1957 - Черняк В. Із спостережень над системою голосних фонем бойківського говору. Доповіді та повідомлення Львівського університету. Львів, 1957. Вип. 5. Ч. 1. С. 92-96.

20. Черняк 1960 - Черняк В. Характеристика системи голосних фонем бойківського говору. Питання українського мовознавства. Львів, 1960. Кн. 4. С. 150-167.

21. Шевельов 2002 - Шевельов Ю. Історична фонологія української мови. Харків: Акта, 2002.

Размещено на Allbest.ru