Світ повстанства в мистецькому осмисленні в українській літературі 1920-1930 років

Представляючи на початку твору майбутніх «вершників» - Шахая, Галата, Марченка, Остюка - очима фотографа (кінематографічний прийом), автор проєктує їхню долю на «колосальні безмір'я» (Яновський, 1983-1: 166) революції, що є втіленням, за переконанням героїв, сили і волі до життя. Порівняння побратимів у цій ситуації з орлами, хоча й тими, ще сидять на скелі (Це сиділи на скелі орли, напустивши на себе всю поважність завмерлих хвилин (Яновський, 1983-1: 167)), переводить їх у царину степу (в Україні орел - птах степу), з одного боку, а з іншо-го - у вічність («напустивши на себе всю поважність завмерлих хвилин»). До моделі «колосального безмір'я» входить представлений у цій урочистій характеристиці побратимів уявний образ розвированого людським змаганням за волю Степу: Затремтить степ, затрясуться шляхи під копитами сміливих вершників (Яновський, 1983-1: 165). У національних традиціях розгортаючи просторіні дій повстанців у трьох піснях роману «Чотири шаблі» до «колосального безмір'я», Ю. Яновський художньо трактує степ не просто як територію битви армії Шахая проти французів, греків, білих, а і як безмежжя світових битв.

У зображенні степу як простору битви в плані міфологічних традицій в активній позиції - образи шаблі, вогню, коня. У площині названого зіставлення оприявнюється образний зв'язок: кінь - вершник - клинок. Винесений у заголовок образ шаблі має підтекстове наголошення необхідності в обставинах захисту своєї і свого народу волі поєднання людини і зброї, що скорельовує на тріаду трагічного пафосу життя - смерть - воскресіння. До всього національного контексту поетики возвеличення додається мотив-образ моря, що перекидає місток до манери письма письменників Джона Дос Пассоса та Джеймса Джойса. Ю. Яновський у своїх коментарях зауважував, що роботи останнього «таки вдалися в знаки», кваліфікуючи їх як «у-експресіоністичні» (Яновський, 1983-2: 225). Свідченням цього є образ моря, заявлений у віршованій інтродукції до «Першої пісні» й розпросторений у наступних епізодично. Море постає через специфічний антураж (реї, паруса, абордаж, лажі, снасті), але функціонально він пов'язаний з ідеєю волі: бригантини розносять перемогу суходолу; партизанський бойовий фрегат поставить марс і брам, і бом- брам-парус. Морський код неморського повідомлення народжує метафору, яка корінням своїм - у народній пам'яті. Саме на цьому наголошував О. Гончар, осмислюючи своєрідність образної системи Ю. Яновського. «Давно помічено, - пише він у статті «Блакитні вежі Яновського», - що степові люди мають вроджений потяг до моря, з дивною силою воно зваблює степовика, заполонює своїм простором, вільністю, морською далеччю» (Гончар, 1979: 541). Зображення героїв у романі «Чотири шаблі» в системі типологічно ідентичних мотивів-образів степу й моря, зорієнтованих у світ космічних висот (сонця, місяця, зір), у розвитку теми революції за волю в орбіті космічних стихій сонця - вогню, води - моря, зумовило їх інтерпретацію у фокусі категорії прекрасного - возвеличення героїки боротьби за волю. Це викликало критику влади, у якої були інші погляди на повстанців і їхні дії, зафіксовані в радянських підручниках з історії революцій в Україні, у словниках і енциклопедіях, автори яких відзначають конкретні реалії подій, але у фокусі інших - більшовицьких - позицій. Зокрема, це стосується трактовки отамана Гри-гор'єва, образ якого прочитується на подієвому й емоційному рівнях в одному з героїв роману Ю. Яновського саме не як ворога, а як борця за народну волю, за державність України. Рішення влади категоричне: заборонити роман як «твір націоналістичної романтики». Цю оцінку розпросторюють відразу літературознавці-рецензенти в 1930-х роках, продовжують її і в наступні роки, активізуючись після заборони іншого твору - «Живої води» Ю. Яновського в 1950-х роках.

Олег Бабишкін у книзі «Юрій Яновський» (1957), сприйнявши оцінку роману «Чотири шаблі» критиками початку 1930-х років, називає його «зразком ідеалізації партизанської вольниці, анархічних отаманів і “батьків”» (Бабишкін, 1957: 65).

Л. Новиченко в монографії «Про багатство народної літератури» на початку розділу «На підступах до народної епопеї», присвяченої розгляду поетики роману «Вершники» (1935), наводить одне з критичних зауважень стосовно «Чотирьох шабель» за спогадом самого Яновського: що це - твір з «націоналістичною романтикою, з замилуванням українською старовиною» (Новиченко, 1959: 241). Л. Новиченко не заперечував такої інтерпретації пафосу зображеного в романі «Чотири шаблі». Ще й додавав від себе, без будь-якого обґрунтування, «промахи» роману: автор, «показуючи громадянську війну на Україні, подав читачеві вигаданий ним хаос, нерозбериху, відсутність спрямовуючого центру партії більшовиків» (Новиченко, 1959: 241).

Протягом багатьох років роман «Чотири шаблі» загалом не згадувався, а якщо й згадувався, то в протиставленні роману «Вершники» як твору «конденсо-вано- синтетичного змалювання революції <...>, героїчних рис переможців», отже, як подолання письменником своїх попередніх прорахунків (Пінчук, 1972: 185). У цьому контексті невипадково через десятиліття народилася трактовка «Вершників» як другої редакції «Чотирьох шабель» Роксаною Харчук (Харчук, 1996: 6).

Автор книги «Крила романтики: життя і творчість Юрія Яновського» (1962) А. Тростянецький серед недоліків роману «Чотири шаблі» назвав «поетизацію анархічної стихії», «партизанської розхристаності» (Тростянецький, 1961: 49). А. Тростянецький дослівно повторив і тезу Л. Новиченка (без посилання на нього) про вигадані Ю. Яновським «жах, нерозбериху», «відсутність керівництва» більшо-виків, щоправда, поглиблюючи її критичне начало, наголошуючи, що герой у романі «Чотири шаблі» - то «якась абстрактна людина, безплотна героїчна схема» (Тростя- нецький, 1962: 49), що у творі перебільшено роль особи, «принижено масу», отже, - є «відрив від маси». І після висунення таких концептів - узагальнення: у романі маємо «підміну революційних традицій націоналізмом» (Тростянецький, 1962: 51).

Читаючи сьогодні роман «Чотири шаблі» Ю. Яновського, зіставляючи його текст із його оцінкою в минулому, розумієш і абсурдність останньої, і її зумовленість утвердженням (де повіривши, а де й примусом) «основного методу в радянській літературі» - соцреалізму й відповідно тодішніми політичними ідеологемами поціновування подій повстанства в Україні 1917 - 1920 рр. Єдиним, хто в період наведених вище оцінок роману Ю. Яновського «Чотири шаблі» акцентував увагу на справж-ності зображених у ньому революційних концептів громадянської війни, був Є. Маланюк. У статті «На смерть Юрія Яновського (28 лютого 1954 року)», опублі-кованій, звісно, за кордоном, Є. Маланюк залучив автора роману до лав тих пись-менників, кого «зродила доба Державності і визвольної війни», назвавши їх безпосередньо (Ю. Яновський, Ю. Липа, Ю. Дараган, М. Куліш, М. Зеров та ін.). Акцентуючи на концепції «Державності», Є. Маланюк наводить рядки з «Першої пісні», точніше, її поетичної інтродукції, як ключові в тексті форми досягнення «Державності»: «Державність - на коротку історичну мить! Піднесла була їх (перелічених вище. - Н. З) на висоту, з якої вони вже не хотіли й не могли сходити в низ невольницького вчора:

Ми станемо плечима до плечей

І світ розчинемо, як двері» (Маланюк, 1996: 7).

Відзначивши «англійське учнівство» Ю. Яновського у «капітанів морського рейсу» - Кіплінга, Стівенсона, Конрада в «завоюванні» «моря» «в значенні психологічному, як окремого духовного комплекса, який був ослаблений у нас», Є. Маланюк стверджує, що «англійське учнівство» - «залишається лише учнівством»: воно «було перетоплено в горнилі національної творчості на явище чисто національної природи» (Маланюк, 1996: 7).

Художня реалізація теми повстанства в романі «Чотири шаблі» як національного явища й у форматі національної поетики й зумовили його «голобельну критику» й заборону. Перші кроки до переоцінки роману та його повернення у світ літератури й читача були зроблені в 1960 - на початку 1970-х рр. у час підготовки до ювілею його автора. Збудження інтересу до роману «Чотири шаблі» та його реабілітацію літературознавці пов'язують із появою монографії М. Пархоменка М. Пархоменко працював у Московському університеті, викладав українську літературу, у той час у програмах для філологів був курс «Література народів СРСР», до України приїздив неодноразово, брав участь у конференціях. «Обновление традиций» (Москва, 1970). У 8-му розділі «Еще о романтизме Юрия Яновского» М. Пархоменко відкидає звинувачення автора «Чотирьох шабель» у націоналізмі, ідеалізації персонажів (не називаючи імен і політичних позицій критиків), але в той же час оцінку тих, які закидали авторові «ідеалізацію повстанського руху», пояснює не їхньою політичною позицією, як це було насправді, а тим, що вони, осмислюючи текст роману, не брали до уваги «закони жанра и стиля» (Пархоменко, 1970: 301). Аналізуючи роман «Чотири шаблі» Ю. Яновського, М. Пархоменко один із перших звернув увагу на вагомість орієнтації письменника на традиції народної творчості, «Слова о полку Ігоревім», української класичної літератури в зображенні козацтва, народу в боротьбі за волю (Пархоменко, 1970: 308), у такий спосіб підкресливши національне начало в романі, яке справді прочитується в його тексті. Поява книги М. Пархоменка пробудила інтерес до творчості Ю. Яновського, адже ще були живі в пам'яті, особливо, інтелігенції розгромні оцінки філософської концепції культури нації в романі «Майстер корабля», націоналізму «Чотирьох шабель» і сталінська критика «Живої води».

Водночас влада, СПУ не вважали ще можливою реабілітацію цього роману. Заперечення оцінок роману як «націоналістичного» були не надто бойові. Так, С. Пінчук у статті «На високих регістрах», відзначаючи, що Ю. Яновський у своєму романі «досягнув ідейно-мистецьких вершин у змалюванні революції», але, ніби між іншим, зауважує: «звичайно, книга не позбавлена деяких вад» і до останніх відносить «недостатню соціальну визначеність персонажів» (Пінчук, 1972: 185).

Є. Шабліовський у статті «Могутня сила діяння» згадує з тексту роману епізод, у якому устами Остюка акцентовано увагу на емблемі більшовиків: «Нам по дорозі з кожною країною, яка вивісить червоний прапор... Всі нації борються у нас за одну справу - і ця справа - вище інтересів окремої людини» (Шабліовський, 1972). У цих словах, по суті, розмежовано емблему більшовиків і націю, на що автор статті ще не звертає уваги. У своїй доповіді на цю тему на конференції, присвяченій 70-річчю письменника (Кіровоград, 1972), Є. Шабліовський наголошує на правдивому зображенні подій української революції й повстанства в романі «Чотири шаблі». Так почався шлях повернення до життя.

Тема української революції, повстанства знайшла своє втілення не лише в романі «Чотири шаблі». До неї Ю. Яновський звертався і в інших своїх творах 1930х років, зокрема в оповіданні «Отаман Вшивенко Вишиваний» і в трагедії «Дума про Британку». Остання, можливо, була й кроком захисту себе від цькування, яке кишіло означеннями «вільнодумець», «націоналіст», «попутник» і т.п. З іншого боку, Ю. Яновський, дійсно, знав про повстанські республіки селян на півдні України 1919 р., центром яких були Баштанка і Висунськ на Миколаївщині, до яких приєдналися й довколишні села. Працюючи над п'єсою, Ю. Яновський неодноразово бував у цих місцях, зустрічався з учасниками й свідками боротьби «проти царя і помі-щиків» під керівництвом більшовиків. Але презентовані в п'єсі «Дума про Британку» події виходили за межі названих вище двох республік. Невипадково літературознавці, осмислили зміст п'єси Яновського, згадували й Рудабельську республіку, що діяла на території Білорусії. На початку 1980-х рр. редактор баштанської районної газети «Шляхом Леніна» опублікував свою точку зору на деякі джерела п'єси «Дума про Британку», наголошуючи саме на названих - Баштанській та Висунській (Петренко, 1983).

Написана до 20-річчя Жовтневої революції, трагедія Ю. Яновського «Дума про Британку» - своєрідне, як зазначав О. Бабишкін, «узагальнення досвіду багатьох республік». Зображені в ній події, дійсно, відповідають реальності; герої є уособленням партійної політики, неодноразово згадується Ленін, устами героїв виконується агітація за Радянську вдаду. П'єса привертала увагу й майстерністю автора в розкритті характерів. Опублікована спершу в Москві російською мовою 1937 р., вона відразу ожила на сценах театрів. Мовою оригіналу «Дума про Британку» була опублікована 1938 р. Держвидавом і була поставлена в 50-ти театрах. «Дума про Британку» - єдиний на той час твір про повстанців, що не був заборонений і автора якого не було репресовано.

Висновки. Світ повстанства породив твори, у яких постала правда боротьби народу за свою незалежність, свою волю, не тільки в економічному плані, а й в державному. Кожен з авторів, хто звертався до теми повстанства, самобутній у сприйнятті теми, у специфіці її художньої реалізації, у розкритті трагедії революції та громадянської війни. І знову пригадуються слова із «щоденника хворої» в повісті М. Хвильового «Санаторійна зона» про можливість розповісти, бодай у май-бутньому, правду. Поступово твори, у яких відкривалася світові правда про жорстокі дні революції й громадянської війни, приховані радянською владою, поверталися до життя. Серед них і «Третя революція» В. Підмогильного, і «Санаторійна зона» М. Хвильового, і «Чотири шаблі» Ю. Яновського та багато інших.

Бібліографічні посилання

1. Бабишкін, О. (1957) Юрій Яновський. Київ: Дніпро.

2. Блакитний, В. (1958) Повстання. Твори: у 2 т. (с. 73 -76). Київ: ДВХЛ.

3. Винниченко, В. (1920, 1990) Відродження нації. Ч.3. Київ-Відень. (Репринтне відтворення. Київ: Видавництво політичної літератури України).

4. Ган, О. (1947) Трагедія Миколи Хвильового. Ульм. Німеччина: Прометей.

5. Єфремов, П. (1993) Поет чарів ночі. Чабан, М. (упоряд.), Молитва богу невідомому (с. 31 - 41). Дніпропетровськ.

6. Єфремов, С. (1991) В. Підмогильний, Історія українського письменства: у 2 т. в одній книзі (с. 415 - 420). Ню-Йорк, Київ-Лейпциг.

7. Гнатюк, М. (2006) Юрій Яновський: текст і авантекст. Київ: Аспект-Поліграф. Гончар, О. (1979) Блакитні вежі Яновського. Твори: у 6 т. (с. 541 -546). Київ: Дніпро. Т.6.

8. Досвітній, О. (1919) Де вихід бідних галичан. Галицький комуніст. Орган Тимчасового комітету комуністів Схід. Галичини і Буковини, 16 травня, 2.

9. Косинка, Гр. (1989) Гармонія. Оповідання. Спогади про Григорія Косинку. Київ: Дніпро.

10. Лавріненко, Ю. (2001) Юрій Яновський. Розстріляне відродження: антологія 1917 - 1933: поезія - проза -драма - есей (с. 474 - 483). Київ: Просвіта.

11. Маланюк, Є. (1996) На смерть Юрія Яновського (25 лютого 1954 р.), із «Книги спостережень». Українська мова та література в школі, 1, 7.

12. Мельник, В. (1994). Суворий аналітик доби: Валер'ян Підмогильний в ідейно- естетичному контексті української прози першої половини XX ст. Київ: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України.

13. Новиченко, Л. (1959) На підступах до народної епопеї. Про багатство літератури (с. 241 - 265). Київ: Радянський письменник.

14. Панченко, В. (2012) «Морські вовки» в степах України. Чому неоромантик Юрій Яновський став соцреалістом. Літературна Україна, 9 серпня, 30, 6, 9. Петренко, В. (1983) «Кришталева «дума». Про деякі джерела драми Юрія Яновського «Дума про Британку». Літературна Україна, 3 листопада, 44.

15. Пархоменко, М. (1970) Еще о романтизме Юрия Яновского. Обновление традиций (с. 278 - 331). Москва: Художественная литература.

16. Підмогильний, В. (1989) Місто: роман, оповідання. Київ: Молодь.

17. Підмогильний, В. (1990) Повстанці. Нариси. Прапор, 7, 65 - 82.

18. Пінчук, С. (1972) На високих регістрах. Вітчизна, 8, 184 - 195.

19. Тичина, П. (2013) На майдані. Лірика (с.18). Харків: Фоліо.

20. Тростянецький, А. (1962) Крила романтики. Життя і творчість Юрія Яновського. Київ: Радянський письменник.

21. Харчук, Р. (1996) Роман Ю. Яновського «Вершники» як друга редакція «Чотирьох шабель». Українська мова і література, 1, 6.

22. Хвильовий, М. (1990) Санаторійна зона. Твори: у 2 т. (с. 279 - 486). Київ: Дніпро. Т.1. Поезії, оповідання, новели, повісті.

23. Шабліовський, Є. (1972) Могутня сила діяння. Літературна Україна, 29 серпня.

24. Яновський, Ю. (1983) Чотири шаблі. Твори: у 5 т. (с. 63 - 325). Київ: Дніпро. Т2.

25. Яновський, Ю. (1983) Коментарі до книжок «Прекрасна УТ», «Кров землі», «Майстер корабля» та «Чотири шаблі». Твори: у 5 т. (с. 215 - 232). Київ: Дніпро. Т5.

26. Яновський, Ю. (1983) Дума про Британку. Твори: у 5 т. (с. 252- 306). Київ: Дніпро. Т3.

References

1. Babyshkin, O. (1957) Yurii Yanovskyi [Yurii Yanovskyi]. Kyiv: Dnipro [in Ukrainian].

2. Blakytnyi, V. (1958) Povstannia [Rebellion]. In: Blakytnyi, V. Tvory: u 2 t. [Writing: 2 volumes] (pp. 73-76). (Vol. 1). Kyiv: DVKhL [in Ukrainian].

3. Vynnychenko, V. (1920, 1990) Vidrodzhennia natsii [Revival of the nation]. Ch.3. Kyiv- Viden. (Repryntne vidtvorennia. Kyiv: Vydavnytstvo politychnoi literatury Ukrainy) [in Ukrainian].

4. Han, O. (1947) Trahediia Mykoly Khvylovoho [The tragedy of Mykola Khvylovyi]. Ulm. Nimechchyna: Prometei [in Ukrainian].

5. Yefremov, P. (1993) Poet chariv nochi [Poet of the magic of the night]. In: Chaban, M. (uporiad.) Molytva bohu nevidomomu [Prayer to Unknown God] (pp. 31-41). Dnipropetrovsk.

6. Yefremov, S. (1991) V. Pidmohylnyi. In: Yefremov, S. Istoriia ukrainskohopysmenstva: u 2 t. v odnii knyzi [History of Ukrainian literature: in 2 volumes in one book] (pp. 415 - 420). Vyd. 4. Niu-York, Kyiv-Leiptsyh [in Ukrainian].

7. Hnatiuk, M. (2006) Yurii Yanovskyi: tekst i avantekst [Yurii Yanovskyi: text and avantext]. Kyiv: Aspekt-Polihraf [in Ukrainian].

8. Honchar, O. (1979) Blakytni vezhi Yanovskoho. In: Honchar, O. Tvory: u 6 t. [Janowskyi's Blue Towers. Works: in 6 volumes] (pp. 541-546). (Vol. 6). Kyiv: Dnipro [in Ukrainian].

9. Dosvitnii, O. (1919) De vykhid bidnykh halychan [Where is the way out of the poor Galicians]. Halytskyi komunist. Orhan Tymchasovoho komitetu komunistiv Skhid. Halychyny i Bukovyny - Galician communist. Body of the Provisional Committee of Communists East Galicia andBukovina], 16 travnia, 2 [in Ukrainian].

10. Kosynka, Hr. (1989) Harmoniia. Opovidannia. Spohady pro Hryhoriia Kosynku [Harmony. Story. Memories of Hryhorii Kosynka]. Kyiv: Dnipro [in Ukrainian].

11. Lavrinenko, Yu. (2001) Yurii Yanovskyi. In: Rozstriliane vidrodzhennia: antolohiia 1917 - 1933: poeziia - proza - drama - esei [Executed Renaissance: the antology 19171933] (pp. 474- 483). Kyiv: Prosvita.

12. Malaniuk, Ye. (1996) Na smert Yuriia Yanovskoho (25 liutoho 1954 r.), iz «Knyhy sposterezhen» [On the death of Yurii Yanovskyi (February 25, 1954), from the «Book of Observations»]. Ukrainska mova ta literatura v shkoli -Ukrainian language and literature at school, 1 , 7.

13. Melnyk, V.O. (1994). Suvoryi analityk doby. Valerian Pidmohylnyi v ideino-estetychnomu konteksti ukrainskoi prozy pershoi polovyny XX st. [Strict analyst of the day: Valerian Pidmohylnyi in the ideological and aesthetic context of Ukrainian prose of the first half of the XX century]. Kyiv: Instytut literatury im. T.H. Shevchenka NAN Ukrainy [in Ukrainian].

14. Novychenko, L. (1959) Na pidstupakh do narodnoi epopei. In: Pro bahatstvo literatury [About the richness of literature] (pp. 241 - 265). Kyiv: Radianskyi pysmennyk.

15. Panchenko, V. (2012) «Morski vovky» v stepakh Ukrainy. Chomu neoromantyk Yurii Yanovskyi stav sotsrealistom [Why neoromantic Yanovskyi become social realist]. Literaturna Ukraina- The literary Ukraine, 9 serpnia, 30, 6, 9.

16. Petrenko, V. (1983) «Kryshtaleva «duma». Pro deiaki dzherela dramy Yuriia Yanovskoho «Duma pro Brytanku». Literaturna Ukraina - The literary Ukraine, 3 lystopada, 44. Parkhomenko, M. (1970) Eshche o romantyzme Yuryia Yanovskoho [More about the romanticism of Yurii Yanovskyi]. In: Parkhomenko, M. Obnovlenye tradytsy [Renewal of traditions] (pp. 278 - 331). Moskva: Khudozhestvennaia lyteratura [in Russian].

17. Pidmohylnyi, V. (1989) Misto: roman, opovidannia [City: novel, short story]. Kyiv: Molod [in Ukrainian].

18. Pidmohylnyi, V. (1990) Povstantsi. Narysy [Rebels. Draws]. Prapor - Flag,7, 65- 82 [in Ukrainian].

19. Pinchuk, S. (1972) Na vysokykh rehistrakh [On high registers]. Vitchyzna -Homeland, 8, 184 - 195 [in Ukrainian].

20. Tychyna, P. (2013) Na maidani [On the square]. In: Tychyna, P. Liryka [Lyrics] (p.18). Kharkiv: Folio.

21. Trostianetskyi, A. (1962) Kryla romantyky. Zhyttia i tvorchist Yuriia Yanovskoho [Wings of romance. Life and work of Yurii Yanovskyi]. Kyiv: Radianskyi pysmennyk [in Ukrainian].

22. Kharchuk, R. (1996) Roman Yu. Yanovskoho «Vershnyky» yak druha redaktsiia «Chotyrokh shabel» [Yanovskyi's novel «Rider» as the second edition of «Four Swords»]. Ukrainska mova i literatura - Ukrainian language and literature, 1, 6 [in Ukrainian]. Khvylovyi, M. (1990) Sanatoriina zona [Sanatorium area.] In: Khvylovyi, M. Tvory: u 2 t. [Writing in 2 volumes] (pp. 279 - 486). (Vol. 1) Poezii, opovidannia, novely, povisti. Kyiv: Dnipro. [in Ukrainian].

23. Shabliovskyi, Ye. (1972) Mohutnia syla diiannia. Literaturna Ukraina - The literary Ukraine, 29 serpnia.

24. Yanovskyi, Yu. (1983) Chotyry shabli [Four Swords]. In: Yanovskyi, Yu. Tvory: u 5 t.

25. [Writing in 5 volumes] (pp. 63 - 325). (Vol. 2). Kyiv: Dnipro [in Ukrainian]. Yanovskyi, Yu. (1983) Komentari do knyzhok «Prekrasna UT», «Krov zemli», «Maister korablia» ta «Chotyry shabli» [Comments on the books «Beautiful UT», «Blood of the Earth», «Ship Master» and «Four Swords»]. In: Yanovskyi, Yu. Tvory: u 5 t. [Writing in 5 volumes] (pp. 215 - 232). (Vol. 5). Kyiv: Dnipro [in Ukrainian]. Yanovskyi, Yu. (1983) Duma pro Brytanku [Thoughts about the British]. In: Yanovskyi, Yu. Tvory: u 5 t. [Writing in 5 volumes] (pp. 252 - 306). (Vol. 3). Kyiv: Dnipro [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru