Коментарі до шевченкових повістей «Варнак» і «Княгиня»

...Микиту(брата)... - Старший брат Микита Шевченко (1811 - бл. 1870). Поет листувався з ним, надсилав із Петербурга гроші для допомоги йому та іншим рідним, відвідав його в Кирилівці у 1843, 1845, 1859 роках.

В Киреливци.

- Так чого ж ты йдеш у Морынци? - Кирилівка (за місцевою тодішньою вимовою - Керелівка) Звенигородського повіту Київської губернії - нині с. Шев- ченкове, належить, як і с. Моринці, до Звенигородського району Черкаської обл. Рідне село Шевченкового батька Григорія Івановича (1781-1825). Після одруження 1801 року батьки Шевченка жили в Кирилівці, 1810-го переїхали до сусідніх Моринців, рідного села поетової матері Катерини Якимівни (у дівоцтві Бойко; 1783-1823), де 1814 року народився Тарас. Наприкінці 1815-го його ро-дині довелося повернутися в Кирилівку. Малий Тарас навідував діда й бабу в Моринцях після повернення до Кирилівки.

Мажа - чумацький віз (СУМ. Т 4. С. 593).

...Никита был раз с отцом в Одессе... - Шевченків батько чумакував, часто бував в Одесі, куди возив панську пшеницю. Про одну з таких подорожей загадано в повісті «Наймичка».

у слепого Совгиря (так назывался наш нестихарный дьячок). - Шевченка віддали у школу восени 1822 року до дяка Павла Рубана на прізвисько Совгир (1800 - не раніше 1849). До обов'язків сільських дяків входило навчання дітей грамоті. У нього Шевченко опанував Граматку, Часословець і Псалтир. Стихар- ний дяк мав право надягати під час богослужіння стихар - довгий, із широкими рукавами, звичайно парчевий, одяг. Він отримував від церковної влади призначення на служіння до конкретної парафії. Натомість нестихарного прихожани обирали самі. Унаслідок реформи 1808-1814 років управління духовними школами покладалося на Комісію духовних училищ, якій підпорядковувалася чоти- риступенева система освіти: академія (навчання тривало чотири роки), семінарія (шість років), повітове училище (шість років) і парафіяльна школа. З 1820-х років виборних дяків поступово заміняли стихарними, тобто тими, хто скінчив духовне училище (бурсу).

...складывающего «тму, мну». И, проскладавши, бывало, до «тля, мля»... - У тодішніх школах панував складовий синтетичний метод навчання грамоті, за яким основною одиницею читання був склад. Дітям доводилося механічно заучувати велику кількість складів (близько 400) безвідносно до слів. Матеріалом для читання слугували тексти важкодоступною церковнослов'янською мовою.

...два псалтырника... - Тобто старші школярі другого року навчання, які вже опановували Псалтир.

...Никифор Хмара... - Про нього відомостей немає.

Титар - церковний староста, особа, яка завідувала церковним майном.

...на меду. - Тобто під час чаркування. Йдеться про хмільний напій, виготовлений із меду. Приміром, у листі до Варфоломія Шевченка від 7 грудня 1857 року поет згадував застілля з цим напоєм: «Та щоб ковбаси були такі самі, як ми з тобою їли на меду у Гната Бондаренка, під яблунею сидячи» (ПЗТ. Т 6. С. 191).

Клірос - у православній церкві відділене місце на підвищенні, де під час богослужіння перебувають півчі та читці.

Апостол - богослужбова книга, що містить частини книг Старого (окремі уривки з Псалтиря) і Нового Завітів (Діяння святих апостолів, сім Соборних Послань, чотирнадцять Послань апостола Павла) тощо.

...аз, невелий... (церковносл.) - я, невеликий за віком, незаможний. ...настоящий спартанец. - В автобіографії Шевченко під спартанцем розуміє Петра Богорського (1803-1844), стихарного дяка в Кирилівці у 1824-1840 роках (ПЗТ Т 5. С. 191).

...кормить березовою кашею... - Тобто бити різками. В тодішніх школах учнів карали різками щосуботи незалежно від провини.

.не борзяся. (церковносл.) - не поспішаючи.

...явственно читать пятую заповедь. - За спостереженням Леоніда Ушкало- ва, Шевченко помилився: під час субітки читали четверту заповідь («Пам'ятай день суботній <...>», Вихід, 20:8; Повторення закону, 5:12) (Ушкалов Л. Від бароко до постмодерну: есеї. Київ: Грані-Т, 2011. С. 288)

..«Мал бех»... - Останній, 151-й, псалом у слов'янському Псалтирі починається рядком «Мал бех в братии моей и юнший в дому отца моего, пасох овцы отца моего». Шевченко писав про себе в автобіографії: «По мно[го]тяжком двухлетнем испытании, прошел он Граматку, Часословец и, наконец, Псалтырь» (ПЗТ. Т 5. С. 191).

...поставил, по обыкновению, кашу братии с грошами, совершил сей священный обряд неукосненно по всем преданиям старины... - За старовинним народним звичаєм, після закінчення навчання грамоті варили кашу, в яку кидали дрібні монети, школярі разом її їли, після чого розбивали горщик. Шев-ченко докладно описав цей звичай у повісті «Наймичка».

...прислали к нам из самого Киева стихарного дьячка. - П. Богорський. Патериця - довга палиця, яку звичайно використовують для опори при ходьбі (СУМ. Т 6. С. 93).

...тетрадь из синей бумаги с сковородинскими псалмами... - Список духовних пісень Григорія Сковороди із циклу «Сад божественних пісень», що входили до репертуару кобзарів і лірників. У створеному на засланні в 1847 році вірші «А. О. Козачковському» Шевченко писав:

Давно те діялось. Ще в школі, Таки в учителя-дяка, Гарненько вкраду п'ятака - Бо я було трохи не голе,

Таке убоге - та й куплю

Паперу аркуш. І зроблю Маленьку книжечку. Хрестами І везерунками з квітками Кругом листочки обведу.

Та й списую Сковороду <...>

(ПЗТ. Т. 2. С. 58

...аки овцы от волка рассыпашася... - Шевченко, наслідуючи церковнослов'янську мову, вдається до порівняння в біблійному стилі (пор.: «рассыпашася овцы моя», Ієз., 34:5).

Тяжко противу рожна прати! - Як зауважує Л. Ушкалов, це парафраз Дій св. апостолів: «<...> жестоко ти есть противу рожну прати» (9:5; 26:14) (Шевченко Т Г Художник: повісті, автобіографія, щоденник; примітки та коментарі Л.В. Ушкалова. Харків: Фоліо, 2012. С. 751). Рожен - довга палиця з загостреним кінцем (СУМ. Т 8. С. 600).

...таблицу, перо, каламарь с мелом... - Таблиця - дерев'яна, грифельна й т. ін. дощечка, на якій учні писали грифелем або крейдою (СУМ. Т 10. С. 10). Каламар - чорнильниця. Школярі писали на дощечках розведеною крейдою.

...дивяся бывшему. - Лк. 24:12 («Петр же востав тече ко гробу и приник виде ризы едины лежащя: и отиде, в себе дивяся бывшему»). Шевченко не раз вживає цей вираз у повістях.

Вскоре умирает мать... - Катерина Шевченко померла 20 серпня / 1 вересня 1823 року (Тарас Шевченко: Документи та матеріали до біографії. С. 8, № 4).

отец женится на молодой вдове... - Залишившись із п'ятьма дітьми, Г риго- рій Шевченко 7/19 жовтня 1823 року одружився з Оксаною Терещенко (1786-?), яка мала трьох власних (Тарас Шевченко: Документи та матеріали до біографії. С. 8-9, № 5).

...тщедушного Степанка... - Степан Терещенко (1814-?).

...возвратясь домой, вскоре умер... - Григорій Шевченко помер 21 березня / 2 квітня 1825 року (Тарас Шевченко: Документи та матеріали до біографії. С. 9, № 6).

один из многих моих дядей, чтоб вывести сироту в люди, как он говорил, предложил мне за ястие и питие пасти летом стадо свиное, а зимою помогать его наймиту по хозяйству. - Мова про Шевченкового дядька по батькові Павла Шевченка (1797-?), який став опікуном сиріт після смерті Григорія Івановича. Тарас недовго перебував у нього в 1825 році. Ястие (старослов.) - їжа, питие (старослов.) - напій.

...поселился у него в виде школяра и работника. - Малий Тарас мешкав у П. Богорського від другої половини 1825 року до 1826-го.

...в десную посох дебелый, а в шуйцу. - Тобто у праву і ліву руки (зі старосл.).

...сосуд скудельный. - Скудельний - глиняний.

...«Богом избранную». - Церковний піснеспів (кондак) «Богом ізбранная Мати, Діва Отроковиця» на честь Діви Марії.

Книш - вид білого хліба з загорнутими всередину краями та змазаного салом або олією (СУМ. Т 4. С. 198).

Копа - тут: 50 копійок.

Пришви - нижня частина чобота, яка прикриває ступню (СУМ. Т 8. С. 102).

Так пролетели четыре жалких года над моею детской головою. - Вже 1826 року Тарас залишив школу з її вчителем П. Богорським. Згодом поет в ав-тобіографії згадав про обставини цієї події: «<...> в один из многих дней и ночей, когда спартанец-учитель с своим другом Ионою Лымарем были мертвецки пьяны, школяр-попыхач, без зазрения совести обнажив задняя своего наставника и благодетеля, всыпал ему великую дозу березовой каши. Помстившись до отвалу и похитивши какую-то книжечку с кунштиками, в ту же ночь бежал в местечко Лысянку, где и нашел себе учителя живописи отца диякона, тоже спартанца» (ПЗТ. Т 5. С. 191). Очевидно, Шевченко має на увазі чотири роки після смерті батька. На початку 1829 року Тараса призначено кімнатним козачком до поміщика Павла Енгельгардта (1798-1849). Того ж року на початку березня Тарас переїхав до Вільна разом зі своїм господарем, який служив ад'ютантом віленського генерал-губернатора.

Без любви, без радости

Юность пролетела. - Шевченко неточно цитує вірш Олексія Кольцова «Горькая доля» (1837), що починається словами: «Соловьем залетным / Юность пролетела...», а у шостій (передостанній) строфі читаємо: «Без любви, без счастья / По миру скитаюсь <...>» (Кольцов А. В. Полное собрание стихотворений, 2-е изд. Ленинград: Советский списатель, 1958. С. 126-127). За припущенням

О. Мельниченка, ця неточність вказує на те, що на засланні поет не мав віршів Кольцова і цитував із пам'яті, тому й виникла контамінація двох цитат одного тексту (Мельниченко О. Г. Шевченко і Кольцов // Збірник праць 9-ї наукової шевченківської конференції. Київ: Видавництво АН УРСР, 1961. С. 107). У листі від 1 лютого 1848 року поет звертався із проханням до Андрія Лизогуба: «<...> чи не найдете в Одесі сочинений Лермонтова и Кольцова, пришліть поезії святої ради» (ПЗТ Т 6. С. 40). Схоже, Шевченко так і не дістав тоді томик Кольцова, бо за два роки по таку саму дружню послугу звертався до керівника Аральської описової експедиції Олексія Бутакова, коли той у січні 1850 року від'їздив із Оренбурга в столицю. На звороті подарованої Бутакову сепії «Хлопчик розпалює грубку» засланець написав нагадування: «Веневитинова и Кольцова, в одном переплете». Своєю чергою, Бутаков тоді ж для пам'яті повторив Шевченко- ве доручення у своїх записках:

«В Москве

Тарасию простые синие очки с боковыми стеклами и сочин. Веневитинова и Кольцова».

(Цит. за: Шагинян М. Шевченко. Москва: Художественная литература, 1941. С. 202). Як уже доводилося писати (див. докладно: Боронь О. Спадщина Кобзаря Дармограя: джерела, типологія та інтертекст Шевченкових повістей. Київ: Критика, 2017. С. 285-286), рядок «Без любви, без радости» є у поезії того ж таки Кольцова «Русская песня» («Без ума, без разума.»), написаній від імені силоміць виданої заміж дівчини. Вірш уперше опубліковано в «Отечественных записках» 1840 року (Кольцов А. Без ума, без разума // Отечественные записки. 1840. Т. Х. № 6. Отд. ІІІ. С. 134). У цьому самому томі журналу, в числі за червень, надруковано анонімну прихильну рецензію на «Кобзар», що робить припущення про ознайомлення Шевченка з цим віршем Кольцова ще ймовірнішим. «Русская песня» під назвою «Без ума, без разума.» набула неабиякої популярності завдяки тому, що її поклали на музику Микола Девітте (1839), Микола Трубецькой (1853), Олександр Даргомижський (1856). Отже, можливо, Шевченкова цитата контамінує рядки не з одного, а з двох популярних віршів того самого автора. Обидві поезії Кольцова містилися у виданій у Петербурзі 1846 року збірці, яку упорядкував Віссаріон Бєлінський, додавши власну статтю про життя і творчість поета. В особистій бібліотеці Шевченка була як названа збірка, так її перевидання 1857 року: «Стихотворения Кольцова, 2 экз. С.-Петербург, 1846 и 1857, 8°, 2 кн[иги]. Экз[емпляр] 1846 г с автографом» (Тарас Шевченко: Документи та матеріали до біографії. 1814-1861. С. 367), тобто з власницьким написом.

И все это длилось ровно 20 лет. - Якщо притримуватися реальної біографії, то Шевченко, ймовірно, рахує роки від смерті матері у 1823-му до свого першого приїзду в Україну 1843-го.

В продолжение моего странствования вне моей милой родины... - Шевченко не був в Україні із 1829 року по 1843-й.

...я проехал почти всю Черниговскую губернию, нигде не останавливаясь. С города Козельца мне нужно было взять в сторону от почтовой дороги... - Шевченко вирушив в Україну Білоруським трактом 19 травня, 24-25-го прибув до Чернігова, звідки попрямував не до Козельця, а звернувши з тракту, - до Ніжина, щоб дістатися в кінці того ж місяця Качанівки, маєтку Григорія Тарнов- ського (Жур П. Літо перше: З хроніки життя і творчості Тараса Шевченка. Київ: Дніпро, 1979. С. 24-26). Козелець - повітове місто Чернігівської губернії, тепер смт Чернігівського району Чернігівської області. Шевченко бував тут не раз, зокрема, навесні 1846 року, коли за завданням Археографічної комісії їздив описувати старожитності Чернігівщини.

...в 16[63] году здесь была собрана знаменитая Черная рада... - У Козельці у квітні 1662 року на козацько-старшинській раді (частина дослідників визначає її як генеральну військову раду) гетьманом Лівобережної України було проголошено Якима Сомка (?-1663), однак російський цар Олексій Михайлович не визнав результатів виборів, бо не мав певності у його відданості (ЕІУ. Т 9. С. 710). Чорну раду для обрання гетьмана Лівобережної України цар скликав 17-18 (27-28) червня 1663 року в околицях Ніжина. Царський наказ передбачав задоволення вимоги Івана Брюховецького (бл. 1623-1668) щодо проведення гетьманського обрання обов'язково на повній, або т. зв. чернецькій чи чорній раді, доступ до участі в якій отримували всі охочі. Учасники ради після збройних сутичок першого дня на другий проголосили гетьманом І. Брюховецького, якого підтримали рядове козацтво, міщанство і селянство, особливо - декласовані верстви населення. Наказного гетьмана Я. Сомка було заарештовано, а згодом страчено (ЕІУ. Т 10. С. 556).

...не закусывает у пана Тихоновича... - Ймовірно, власник закладу харчування у Козельці.

...полюбуется величественным храмом грациозной архитектуры растрел- левской - Собор Різдва Богородиці у Козельці - визначна пам'ятка архітектури XVIII ст. Собор споруджено у 1752-1763 роках за проєктом і під керівництвом архітектора Андрія Квасова (1720 - після 1770) за участю архітектора Івана Григоровича-Барського (1713-1785), що декорував фасади та інтер'єр. Собор зазнав змін і перебудов: наприкінці XVIII ст. відкриті ґанки перед трьома порталами надбудовано і перетворено на аркадні ротонди, укриті наметовими дахами пластичних форм. У XIX ст. змінено форми бань. Інтер'єр другого ярусу собору має пишний декор у стилістиці пізнього бароко. Тут панує великий (на всю ширину собору) чотириярусний іконостас у стилі рококо, проєкт якого приписують придворному російському архітектору (1730-1763) Бартоломео Франческо Растреллі (1700-1771), проте документально це не підтверджено (Ве- черський В. В. Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. Київ: Вид. дім А.С.С., 2005. С. 98-101). На думку сучасних мистецтвознавців, за величністю і красою собор належить до найкращих архітектурних творів XVIII ст. в Україні. Він завершує лінію розвитку хрещатих п'ятиверхих храмів доби українського бароко (Історія українського мистецтва: У 5 т. Київ, 2011. Т 3. С. 323).

...воздвигнутым Наталией Розумихою, родоначальницею дома графов Разумовских. - Наталія Розумовська, у дівоцтві Демешко-Стрешенцова (Розуми- ха; ? - 1762) - дружина городового козака з села Лемеші Козелецького повіту Чернігівської губернії Григорія Розума (? - бл. 1730), мати братів Олексія Розу- мовського (1709-1771), фаворита російської імператриці Єлизавети Петрівни, і Кирила Розумовського (1728-1803), останнього гетьмана України (1750-1764). Завдяки тому, що Олексій Григорович дістав титул графа «Священної Римської імперії германської нації» (16 квітня 1744 року) та Російської імперії (15 липня 1744-го), титул був поширений і на його молодшого брата - Кирила Григоровича та матір, яка ще 1742-го дістала звання статс-дами імператорського двору. Родове прізвище Розум було змінене на більш аристократичне - Розумовські (ЕІУ Т. 9. С. 269).

В шести верстах от г. Козельца, в селе Лемешах, в бедной хатке, на своло- ке, или балке, читаешь: «Сей дом соорудила раба Божия Наталия Розумиха, 1710 року Божого». - Родове село Розумовських розташоване за 8 км від Ко- зельця. У середині ХІХ ст. маєток, до якого належала хата Розумовських, перебував у власності Григорія Ґалаґана, Шевченкового знайомця. Поет міг тут побувати 1846 року. Після того, як 16 червня 1854-го хата згоріла, журнал «Москвитянин» наступного року опублікував її опис: «Наружным видом не отличалась она [хата Розумовських] ничем от прочих ее окружающих хат, а по величине и чистой обделке окон и дверей можно было ее принять за хату довольно зажиточного крестьянина. Величиной была она - аршин 8 А или 9 в длину и столь-ко же в ширину. Внутри стены были тщательно выбелены, а пол был сделан липовый, говорят, уже впоследствии, также как и печь неваристая из простых желтых кафель. Вышины хата была 3 % аршина. Во всем этом в ней ничего не было необыкновенного, потому, во-первых, что она когда-то принадлежала бедному семейству, а отчасти и потому, что ее впоследствии возобновляли; но на стеле (потолке) во всю ее длину был драгоценный сволок с следующею резною надписью под титлами славянскими буквами: Благословением Бога Отца, поспешением Сына (затем обыкновенное изображение креста, а далее), содействием Святого Духа создася дом сей рабою Божией Наталии Розумихи. (Внизу) Року 1711 маия 5 дня. Передавая со всею верностию эту надпись, мы должны заметить, что слова «Наталии Розумихи» приписаны были как бы другим почерком, и притом по грамматическому смыслу они не вязались с остальною фразою; но когда были прибавлены эти слова - неизвестно, и старожилы помнят эту надпись, как и всю хату, всегда в том же виде, в каком застал ее всесокрушающий огонь <...>» (Старая хата Разумовских в Лемешах // Москвитянин. 1855. Т. II. № 6. Март. Кн. 2. С. 187-188).

Не доезжая Трубежа, или, по-местному, Трубайла... - Ліва притока Дніпра (впадає у Канівське водосховище). Довжина 113 км, ширина річища до 15 м. Протікає в межах Чернігівського і Ніжинського районів Чернігівської області та Броварського й Бориспільського районів Київської області.

...в новом нагольном тулупе... - Кожух шкірою назовні, хутром усередину.

...круторогие половые волы... - Тобто світло-рудої масті.

Старушка показалась мне живой картиной Жерар Доу... - Герард Дау (Gerard Dou; також Герріт Доу, Gerrit Douw, 1613-1675) - нідерландський ху-

дожник. У 1628-1631 роках навчався у Рембрандта, в якого запозичив чимало технічних прийомів. Героями його жанрових картин часто були літні жінки. Очевидно, Шевченко спирався на власні враження, адже на середину 1840-х років до колекції Ермітажу належали такі картини Г. Дау: «Чоловічий портрет» (1640-1645), «Купальниця» (середина XVII ст.), «Купальниця» (бл. 1660-1665), «Купальник» (бл. 1660-1665), «Стара, що розмотує нитки» (бл. 1660-1665), «Скрипаль» (1665), «Хвора в кабінеті лікаря» (бл. 1665), «Стара за читанням» (1670-1675), «Торговка оселедцями» (1670-1675). Прагнення точно відтворювати натуру, притаманне художній манері Г. Дау, Шевченко відзначив у повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали».

...дитя - это был херувим Рафаэля. - Рафаель Санті (Raffaello Santi, Raffaello Sanzio; 1483-1520) - італійський живописець, графік і архітектор, представник мистецтва епохи Високого Відродження. Найвірогідніше, Шевченко має на увазі передовсім херувимів на картині «Сікстинська мадонна» (1512-1513), зображених як звичайних дітей.

Чабак - лящ.

...был в погоньцях под французом и воротился с Неметчины... - Господар був візником-погоничем під час війни 1812 року і в закордонному поході росій-ської армії 1812-1814 років. Після вторгнення у червні 1812 року військ Наполеона I Бонапарта в Росію на допомогу царській регулярній армії за маніфестом Олександра І розпочато організацію народного ополчення. Формувалися полки двох видів: земські піхотні, до яких вступали селяни та міщани, й козачі кінні. На Чернігівщині, де розгортаються події повісті, було сформовано шість ополченських полків. Усього Україна виставила бл. 70 тис. піших ратників і козаків, у т. ч. 33,4 тис. кінних - 35 % загальноросійського ополчення. Не менше 55 тис. українського ополчення взяли участь у закордонному поході, зокрема у визволенні Варшави, Кракова, Дрездена, Гамбурга, інших міст Польщі й Німеччини, у «битві народів» під Лейпцигом у жовтні 1813 року. Приміром, Перший козачий полк Чернігівського ополчення відзначився на початку січня 1813 року у бойових операціях на території Великого герцогства Варшавського. Після завершення війни ополченські формування були розпущені й повернуті на батьківщину (ЕІУ. Т 7. С. 180; Гуржій О., Реєнт О., Палій А. Війна 1812 року: український контекст. Київ: Ін-т історії України, 2012. С. 91).

Слив'янка - сливова наливка або настоянка на спирті, горілці і т. ін. (СУМ. І 9. С. 351). ...еще до француза... - Тобто до Французько-російської війни 1812 року. ...была еще тогда такою стрыгою... - Тобто ще дитиною з коротко підстриженим волоссям; доросліші дівчата мали вже косу.

...пришел из-под француза. Они служили в каких-то козаках... - У козацьких полках, сформованих після нападу Наполеона на Росію. Ці слова Микитівни суперечать її попередньому твердженню, що події відбулися «еще до француза».

...они аж за Остром... - Повітове місто Чернігівської губернії, тепер Чернігівського району Чернігівської області. Через місто протікає однойменна річка, ліва притока Десни.

...после Першои Пречистои... - Народна назва церковного свята Успіння Пресвятої Богородиці, яке відзначається 15/28 серпня. До цього дня закінчують жнива і польові роботи. Починався сезон весіллів.

...покойный Катеринич приедет к нам из Киева... - Мова про київського цивільного губернатора (1828-1832) Василя Катеринича (1771-1847), що наро-дився у Козельці (Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник. Т 2. Киев. Типография Т-ва Г. Л. Фронцкевич, 1910. С. 346). Шевченко у кінці січня - першій половині лютого 1846 року на запрошення Петра Катеринича (1811-?) - племінника Василя Катеринича - перебував у селі Марківці Козелецького повіту (нині Ніжинського району), де намалював вісім акварельних портретів членів родини (з них збереглися чотири, один відомий за чорно-білою репродукцією, див.: ПЗТ Т 8, № 52-56).

Винниця - підприємство, де виготовляли горілку і спирт; ґуральня (СУМ. Т 1. С. 441).

Бровар, броварня - пивоварня.

...запросятпокойного отца Куприяна на «Отченаш»... Тобто на трапезу: бла-гословляючи страви, священник читає цю молитву.

...за князя или какого генерала. - У Росії до XVIII ст. звання князя було тільки родовим, від початку XVIII ст. уряд став наділяти цим титулом найвищих сановників за особливі заслуги. Генерал - на початок XIX ст. військовий чин другого класу (генерал від інфантерії, генерал від кавалерії, інженер-генерал), а також складник назви чинів першого (генерал-фельдмаршал), третього (генерал- лейтенант) та четвертого класів (генерал-майор, генерал-провіантмейстер) за Табеллю про ранги.

Купили и фортепьяны на контрактах. - Контракти - київський контрактовий ярмарок, який від 1798-го щороку в січні (із середини XIX ст. - в лютому) проходив у Києві на Подолі. Тут укладали угоди про кредит під заставу нерухомого майна, про оренду чи продаж маєтку, погашення боргів, на купівлю-продаж хліба та іншої сільськогосподарської продукції тощо (ЕІУ. Т 4. С. 257-258).

...горлыцю или метелицю. - Горлиця - народний сюжетний жартівливий та-нець. Виник на початку XIX ст. на основі мелодії пісні «Дівчина, як горлиця, до козака горнеться». Має парні та групові варіанти. Виконання містить елементи хореографічної імпровізації та віртуозні рухи (обертання, стрибки, голубці, тинки, присядки, повзунці). Жіноча танцювальна партія є провідною (ЕСУ. Т 6. С. 267). Метелиця - груповий танець жвавого характеру і темпу. Учасники стають у коло обличчям до центру і беруться за руки. Виконується в колі з переплітанням рук і швидким кружлянням пар, чим нагадує снігову заметіль (метелицю). Танець супроводжується співом жартівливих пісень (Нариси з історії української музики. Київ: Мистецтво, 1964. Ч. 1. С. 57).

Циндря - легковажна людина; кокетлива, пуста жінка (СУМ. Т 11. С. 215).

...«Неходы, Грыцю, та на вечерныцю»... - Українська народна пісня, приписувана Марусі Чурай. Цю ж баладу згадано й у повісті «Близнецы» (див. публікації: Южноруські пісні з голосами [зібрав та аранж. М. Маркевич]. Київ: Собственность издателя [Г. Ґалаґан], 1857. С. 12-13; Двісті українських пісень. Співи і слова. Зібрав Марко Вовчок. У ноти завів Едуард Мертке. Лейпциг і Вінтертур, [1865]. № 6; Труды этнографическо-статистической экспедиции... собранные П. П. Чубинским. СПб.: Тип. Майкова. 1874. Т 5. С. 429-430, № 820; Собрание малороссийских народных песен. Для одного голоса с аккомпанементом фортепияно / Аранжировал Алоиз Едличка. Москва: П. Юргенсон, [1883]. Ч. 1. С. 70-71. № 44).

...определил его в какую-то палату. - Очевидно, в казенну палату (губернська адміністративно-фінансова установа).

Середохресний - третя неділя Великого посту, що передує Великодню. Середохресний тиждень - четвертий тиждень Великого посту.

Чистий четвер - четвер перед Великоднем, перший день «Великого тридення».

Драгуни - воїни кавалерії, навчені діям як у кінному, так і пішому строю.

Покритка - дівчина, що народила позашлюбну дитину (СУМ. Т 7. С. 49). За давнім звичаєм, їй обрізали коси і покривали голову хусткою.

Гоголів (старовинна назва - Оглав) - волосне містечко Остерського повіту Чернігівської губернії, тепер село Броварського району Київської області. Шевченко бував тут до заслання.

...про какого-то запорожца Киршу или про Юрия, не помню хорошенько, только очень жалобно. Вот уже дочиталась она, моя рыбонька, как того Юрия- запорожца закувалы в кайданы и посадылы в темныцю... - Мова про популярний історичний роман Михайла Загоскіна (1789-1852) «Юрий Милославский, или Русские в 1612 году» (1829). На допомогу головному герою роману боярину Юрію Милославському часто приходить безстрашний і метикуватий козак Кирша. Оповідачка помилково поєднує цих двох персонажів в одну особу. У романі немає епізоду, в якому б Юрія закували в кайдани. Ймовірно, їй запам'яталася сцена визволення Милославського з рук бояр-зрадників Кручини-Шалонського та Істоми-Туреніна, що справді ув'язнили його і морили голодом (див. докладно: Боронь О. Спадщина Кобзаря Дармограя. С. 279-284).

...князь Мордатий! - Прототипом Мордатова у повісті «Княгиня» й поемі «Княжна» став Микола Кейкуатов (1806-1865) - поміщик, князь, власник маєтків на Чернігівщині. Шевченко познайомився з Кейкуатовим 12 січня 1846 року на балу в Тетяни Волховської в с. Мойсівці. У другій половині березня - на початку квітня 1847-го, гостюючи в Лизогубів у м. Седневі, поет відвідував Кейкуатових, які жили в сусідньому с. Бігачі (тепер Корюківського району Чернігівської області). Кейкуатов запросив Шевченка для роботи над олійним портретом (ПЗТ. Т 8. № 83) своєї другої дружини - Катерини Федорівни, у дівоцтві - Бутович (1827-1848). Вона стала прототипом Катрусі у повісті «Княгиня» й поемі «Княжна». Тоді ж Шевченко виконав олівцем груповий портрет трьох дітей Кейкуатова від його першої дружини Софії (№ 199). У листах із заслання до Андрія Лизогуба (22 жовтня 1847 року та 16 липня 1852-го) поет передавав вітання Кейкуатовим (Жур П. Дума про Огонь. З хроніки життя і творчості Тараса Шевченка. Київ: Дніпро, 1985. С. 341-351; ШЕ. Т 3. С. 315-316).

На Фоминой неделе... - Другий тиждень після Великодня, починався в неділю і завершувався у суботу.

Юхтовий - зі шкіри, одержуваної особливою обробкою шкур великої рогатої худоби, коней, свиней (СУМ. Т 11. С. 617).

Цимбали - старовинний музичний інструмент, що складається з дерев'яного корпусу трапецоїдальної форми і металевих струн, на яких грають, ударяючи молоточками або паличками (СУМ. Т 11. С. 214).

...а бывает и вот еще как: одному разбойныку на исповиди в Киеве чернець задав такую покуту. «Возьмы, - говорыть, - непрощенный грешныче, два камени, свяжи их докупы сырыцевым ременем, перекинь через плечо, и когда ремень перервется, тогда твои грехи будут прощены». Отож, идет он с тымы камнямы через кладовыще и видит, что на свежей могиле блудный сын мать свою проклынае. «Господи! - говорит разбойник, - не одного я доброго человека послав на тот свет, дай пошлю и отого злодея-ругателя». И только что убил его, ремень как ножом перерезано. - Інший варіант поширеної у фольклорі та писемній літературі легенди про «великого грішника» Шевченко переказує в листі до Миколи Осипова від 20 травня 1856 року (ПЗТ. Т 6. С. 107). Мотив «розкаяного грішника» покладено в основу сюжету повісті «Варнак».

...просодомили та прогоморрили... - Содом і Гоморра - стародавні біблійні міста, які Бог знищив через розбещеність їх мешканців.

...Зеленые святки (Духов день). - 51-й день після Великодня, наступного дня після Трійці.

...«Папы! папы!» - Хліб.

Скирта - великий стіг сіна, соломи або необмолочених снопів хліба, щільно укладених певним способом для зберігання просто неба (СУМ. Т 9 С. 266).

Запаска - жіночий одяг у вигляді шматка тканини певного розміру (переважно вовняної), що використовується замість спідниці для обгортання стану поверх сорочки (СУМ. Т 3. С. 247).

Я про себя скажу: меня эти проклятые голодные года просто на ноги поставили. У меня своего хлеба таки было довольно, та у людей еще прикупил, как будто знал, что будут неурожаи. Вот как настал голодный год, ко мне все и сунулись за хлебом. Я хотя и вчетверо продавал дешевле, нежели паны жидам продавали, а все-таки выручил порядочную копейку. - Такою поведінкою Степанович нагадує Тихона Бруса - персонажа повісті Григорія Квітки «Добре роби - добре й буде» (1834). Брус роздає куплений хліб бідним задарма, за що згодом дістає нагороду від самого царя (див. докладно: Боронь О. Спадщина Кобзаря Дармограя. С. 184-185).

На первой неделе Филипповки... - Пилипівський (різдвяний) піст тривав від 15/28 листопада до 24 грудня / 6 січня.

...на перекладных... - При такому способі пересування коней (іноді разом із бричкою) заміняли по маршруту прямування.

...в столицу в институт... - Тобто Смольний інститут шляхетних панянок, у якому їх готували для придворного і світського життя.

Святая Катерино-великомученице... - Катерина Александрійська (287305) - дочка правителя міста Александрії в Єгипті, канонізована як великомучениця, пам'ять її православна церква вшановує 24 листоп. / 7 груд. Славилася своєю вченістю. Прийняла християнство, за що її за наказом римського імператора Максиміна спершу катували, потім відрубали голову.

Мамай (? - 1380) - нелегітимний правитель Золотої Орди, засновник т. зв. Мамаєвої орди. Його спроби завдати удару по Великому князівству Московському як головному центру об'єднання північноруських князівств та організації антиординської боротьби зазнали невдачі - мамаєві війська були розгромлені спершу на берегах р. Вожа (притока Оки; 1378) і остаточно - у Куликовській битві 1380-го. В історіографії особистість і політична діяльність Мамая трактуються в цілому негативно, до чого немалою мірою спричинилася тенденційність писемних джерел (ЕІУ. Т 6. С. 483-484).

...в Кирилловский монастырь. - Кирилівський монастир заснував в урочищі Дорогожичі 1139 року великий князь київський Всеволод Ольгович. Згідно з указом Катерини II 1786 року монастир закрито і на його території влаштовано лікарню для душевнохворих (ЕІУ. Т 4. С. 295).

...поклонившись святым угодникам печерским... - Тобто відвідавши Києво- Печерську лавру.

Размещено на Allbest.ru