Емоційний світ Києво-Печерського патерика крізь призму цитат та алюзій християнської літератури

Гнів. Цитат і алюзій, пов'язаних із гнівом, у тексті Києво-Печерського патерика виявлено 5. Як і щодо попередніх емоцій, так і в цьому випадку є явні цитати, а є непрямі, алюзії.

Так, у Слові про прпп. Тита та Євагрія є дві цитати зі Святого Письма, які покликані авторитетом Господніх слів утвердити правильну емоційну та поведінкову модель. Одна з цитат наведена на пояснення раптової смерті Євагрія, який не бажав примиритися з братом во Христі. Вона засвідчує, що, справді, відбувся справедливий Божий суд: «Рече бо Господь: “всякъ, гнівааися на брата своего без ума, повинень есть суду”» Абрамович Д.І. Києво-Печерський патерик. С. 123. (пор.: Мф. 5:22). А відтак, звертаючись безпосередньо до свого адресата Полікарпа, прп. Симон застерігає його від гніву, підкріплюючи свої слова Божими: «Господь... тъй бо рече; да не зайдеть солнце въ гніві вашем» Там само. С. 123. (Еф. 4:26). Важливо, що слова Апостола як слова Святого Письма сприймалися як слова Божі, хоча це й не були слова безпосередньо Спасителя.

Ще одна алюзія, присутня в цій розповіді, пов'язана з Житієм мученика Никифора Антіохійського. Опис духовної дружби, а відтак, ворожнечі між двома християнами дуже подібний до того, що наведений у Слові про прп. Тита та Євагрія Там само. С. 122.. Мабуть, як і у випадку зі святими Варлаамом Печерським та муч. Вітом, автор, помітивши схожість у житіях прп. Тита та св. Никифора (саме в аспекті ворожнечі, гніву між двома братами во Христі, яких раніше пов'язувала велика сердечна дружба), через алюзію словесно поєднав ці дві розповіді. У такий спосіб патерикова історія ще й поглиблювалася контекстом Житія святого мученика Никифора Антіохійського, що, у свою чергу, додавало ваги повчанню про негнівливість.

Про князя Мстислава Святополковича, який несправедливо й жорстоко вчинив зі святими Василієм і Феодором, автор зазначає: «И нестерп^ъ обличенія, и шуменъ бывъ от вина» Там само С. 170.. Слова прп. Полікарпа про правителя текстологічно дуже близькі до псаломських: «И воста яко спя Господь, яко силен и шумен от вина» (Пс. 77:65). Навряд чи автор проводив аналогію між несправедливим князем і справедливим Господом. Щонайбільше, паралель могла існувати на рівні - Господь та господар країни. Але, цілком імовірно, що прп. Полікарп лише використав звичну з Псалтирі лексику, не переносячи глибинних смислів біблійного тексту.

Характеризуючи прп. Феодосія, його агіограф пише: «ни гнівливь, ні аръ очима» Там само. С. 55.. На наш погляд, тут присутня алюзія до псаломського тексту - «яко гнев в ярости его» (Пс. 29:6), яка, однак, не передбачає запозичення змісту із цього уривку зі Святого Письма до житія. Цілком можливо, що мав місце вплив інших біблійних текстів (наприклад, Іс. 13:9).

Страх. Цитат та алюзій, пов'язаних зі страхом, у Патерику ще менше - 3. І всі вони не мають вказівок на зовнішнє походження. Однак їхня текстологічна схожість до біблійних текстів (принаймні двох із них) дає підстави вважати їх такими. Так, прп. Симон повчає прп. Полікарпа: «Работай Господеви съ страхом» Там само. С. 99.. Це - відомі слова з Псалтиря: «Работайте Господеви со страхомъ» (Пс. 2:11). Важливо, що вони актуалізовані богослужбовою практикою - першим антифоном 1-ї кафизми (піснеспів «Блажен муж»), який виконується на Вечірній. Тож прп. Симон, хоча й не називає джерело походження своїх слів, гадаємо, розумів, що вони запозичені зі Святого Письма і що прп. Полікарпу це теж відомо, що додавало їм ваги в його сприйнятті та в очах адресата. Варто також звернути увагу на те, що в цитаті йдеться про правильний страх християнина - страх Божий, що передбачає благоговіння перед Господом і абсолютно відрізняється від інших страхів.

У своїх настановах братїі прп. Феодосій, повчаючи про мужність і твердість у духовній боротьбі, ділився своїм досвідом. Святий ігумен розповідав про випробування, яке мало місце на початку його монашеського життя, про видіння чорного пса, що довго стояв перед подвижником і перешкоджав йому, а відтак став невидимим. Це викликало страх прп. Феодосія: «страх и трепеть обьятъ мя» Там само. С. 48.. Для характеристики емоційного стану використано слова із Псалтиря: «страх и трепеть пріиде на мя, и покры мя тьма» (Пс. 54:6). Це може пояснюватися, з одного боку, звичайним запозиченням відомої лексики, відомих словосполучень, що так влучно підходять для змалювання душевних переживань святого ігумена. Тим паче, що цей псалом повинен був бути особливо добре відомим для печерської спільноти: він входить до служби 6-го часу. Однак можливе також і інше пояснення, що не заперечує першого: псаломські слова покликані були внести в житійний текст той зміст, який був у першоджерелі. Нагадаємо, що в псалмі мовилося про скорботу пророка Давида через таємні підступи ворогів, про величезний страх. Псалмопівець зізнавався в своїй боязливості та страху перед ворогами. Пророк мав велику надію на Божу допомогу й це підтримувало його, однак були в житті такі моменти, коли випробовувалося його терпіння й тоді він відчував страх перед ворогами й звертався до Бога з молінням про допомогу Разумовский Г., прот. Объяснение священной книги псалмов. Свято-Успенская Почаевская Лавра, 2020. С. 354.. Якщо зіставити цей контекст із патериковим, то, на наш погляд, можна побачити виразні паралелі: і в самій загрозі, яка спричинила відповідний душевний стан, і в протистоянні їй молитвою до Господа. Тобто цілком можливо, що саме ці слова використані для зображення емоцій прп. Феодосія з метою поглибити житійну розповідь додатковим змістом, пов'язати історію печерського ігумена з історією Пророка.

Є в тексті Патерика ще одна фраза, яка може бути алюзією до біблійного новозавітного тексту. У Житії прп. Феодосія згадується один христолюбець, який бачив видіння над Печерським монастирем. Текст так характеризує його: «чФловФку некоему христолюбиву и боящуся Бога» Абрамович Д.І. Києво-Печерський патерик. С. 63.. Подібними словами у Діяннях святих Апостолів повідомляється про Корнилія: «[Корнилій] благоговФин и бояйся Бога» (Діян. 10:2). Однак, попри деяку словесну схожість, все-таки однозначно стверджувати походження такого формулювання саме з біблійного тексту не можна. Хоча, цілком імовірно, що патерикові слова сягали своїм корінням до названого уривку. Автор міг внести їх навіть не усвідомлено. А міг і усвідомлено. Однак, гадаємо, тексти Діянь Апостолів, у порівнянні з Євангелієм та Псалтирем, менш відомі, вони не так «на слуху», як перші.

Сором. У тексті Патерика віднайдено також одну цитату, пов'язану із соромом: «покры срамота лице мое, чюждь бых братіи моеи и страненъ сыном матере моея» Там само. С. 174.. Слова тотожні псаломським (Пс. 68:8-9). Однак, на нашу думку, автор запозичив лише форму, за допомогою якої зобразив події з печерської історії. Зміст, який пов'язаний із цими словами в Псалстирі, не було внесено в текст прп. Полікарпа: пророк Давид терпить незаслужену ганьбу, а герой, щодо якого використано названі слова в Патерику, зазнав справедливого воздаяння - покрився гноєм за своє невірство. Однак важливим є те, що герой та / чи автор, мабуть, невипадково запозичує псаломські слова: вони буквально стосуються описаної ситуації. Гній-сором покрив обличчя і всього його. Але в результаті покаяння прокажений киянин був помилуваний Господом і отримав зцілення.

Висновки

1. Майже всі виявлені цитати й алюзії (36 (38) із 44) походять зі Святого Письма (Псалтир - 17 (18), Євангеліє - 15, Апостол - 3, Притч - 2, Книга прор. Амоса - 1, Книга Товії - 1). Воно було першоджерелом для багатьох середньовічних творів. Тому до Патерика ці цитати могли потрапити через посередництво інших текстів, які в такому випадку були безпосереднім джерелом наявних цитат і алюзій. Насамперед біблійні тексти актуалізовувалися богослужбовою практикою. Однак у Патерику неодноразово чітко мовиться, що, то слова Господні, то слова пророка Давида, то Соломона. Це, як нам здається, однозначно вказує на те, що автори усвідомлювали походження цих слів саме з текстів Святого Письма. Факт переважання біблійних текстів серед джерел цитат і алюзій може пояснюватися, по-перше, тим, що, справді, в силу їх авторитетності та знаності (варто пригадати існуючу в Печерській обителі благочестиву практику вивчення Псалтиря напам'ять), до них найчастіше зверталися середньовічні автори, їх найчастіше - усвідомлено чи неусвідомлено - цитували. А по-друге, тим, що ці тексти з усієї християнської літератури, мабуть, найкраще відомі й для дослідників, тобто запозичення з них найпростіше виявити.

Крім біблійних, потенційними джерелами Патерика, виявленими в результаті цієї розвідки, були агіографічні (Житіє св. муч. Никифора Антіохійського, Житіє свв. мучч. Віта, Модеста і Крискентії), повчальні (Повчання Климента Болгарського) та богослужбові тексти (стихіри, акафисти, канони).

У результаті текстологічного порівняння цитат та алюзій із джерелами (насамперед маємо на увазі Святе Письмо), з'ясовано, що їхня відповідність - більшого чи меншого ступеню, що могло бути пов'язано з відтворенням із пам'яті, з наявністю різних редакцій тощо. З іншого боку, текстологічне зіставлення може допомогти у віднайденні безпосередніх джерел. У такий спосіб, наприклад, було уточнено висновки Д.І. Абрамовича: у тексті Патерика є дві різні цитати, кожна з яких складається із двох частин, одна походить із тексту св. євангеліста Матфея, інша - Луки.

Із 44 проаналізованих цитат і алюзій лише 16 (15) містять вказівку на запозичення. Очевидно, вона засвідчувала важливість наголошення на тому, що це не просто слова, а слова Господа, пророка Давида, Соломона. Складно пояснити відсутність такої вказівки в низці інших подібних випадків (близько 7), коли наголос на авторитетності цих слів був би, як нам здається, також важливим. Очевидно, автори мали іншу думку. Решта цитат і алюзій, припускаємо, не виділена тому, що автори прагнули подати приховану, ненаголошену, невиділену алюзію, або ж їх залучення до тексту було більше внесенням тільки форми (самих слів, лексики), а не змісту.

2. Цитати та алюзії дуже гармонійно вплетені авторами в текст Києво-Печерського патерика, що нерідко й ускладнює їх виявлення. Вони могли бути частиною прямої мови героїв, характеристики особи чи опису якоїсь ситуації тощо, без жодних вказівок на те, що це не оригінальні слова.

Досить часто запозичення - явні та особливим чином не вказані - несуть у собі не лише ідейне смислове навантаження, але також і буквально-словесно пов'язуються з патериковою розповіддю (наприклад, у контексті зазначення важливості поховання та вписання в синодик Печерської церкви вміщена євангельська цитата про те, що імена послідовників Господніх написані на небесах).

3. Щодо причин появи цитат і алюзій у тексті, їхнього функціонального призначення, то, на наш погляд, вони були покликані:

- по-перше, підкріпити ту чи іншу патерикову думку авторитетом Святого Письма як слова Божого (наприклад, навіть слова Апостола згадані як слова Господні) та, можливо, інших текстів християнської літератури. Особливо це справедливо у тих випадках, коли автори зазначають зовнішнє походження цитат через вказівки: «рече», «Давыдскыи рекущи», «по реченному» тощо.

У контексті вивчення ідеальної складової емоційного світу цей аспект засвідчує особливу важливість тих емоцій, щодо яких наявні відповідні цитати, значимість регулювання їх етики, цінність ментальних установок, пов'язаних із ними. Вони відображають уявлення про них та про їх правильність / неправильність залежно від обставин.

- по-друге, посередництвом повідомлень про конкретні ситуації з реалій Печерської обителі підтвердити непохитну істинність слів Господніх;

- по-третє, показати важливість Божих слів у житії святого;

- по-четверте, пов'язати локальну історію (обителі, Русі) із Священною;

- по-п'яте, на рівні форми (через використання подібної чи тотожної лексики) провести паралель між житіями (як подвигом) печерських святих і християнських святих більш раннього часу, які мали схожі риси, і в такий спосіб автор прагнув підкреслити цей зв'язок;

- по-шосте, внести в патериковий текст те змістове наповнення, яке міститься в першоджерелі, «розширити» в контексті змісту межі патерикового слова, поглибити цей зміст додатковими важливими пластами;

- по-сьоме, у частині випадків наявність цитат і алюзій, особливо коротких, могла бути пов'язаною з тим, що ці цитати, вирази, слова були добре відомими авторам, становили для них звичну лексику й тому не обов'язково «вкладалися» в текст із певною метою, а тим паче не несли змісту першоджерела, хоча могли й бути усвідомленими як цитата чи алюзія.

Дослідження цитат і алюзій дає можливість зробити висновок про те, що Печерські отці (герої Патерика, автори, читачі) блискуче знали Святе Письмо та інші тексти християнської літератури - і на рівні форми (лексики), і на рівні змісту.

4. 44 виявлені цитати та алюзії містяться в повідомленнях, які стосуються 5 аспектів емоційного світу - сліз і печалі, радості, гніву, страху та сорому - тобто охоплюють практично всю емоційну патерикову палітру. Важливо, що спостерігається певна відповідність і в кількісному співвідношенні: найчисельніші патерикові емоції (плач і смуток; радість) і за кількістю цитат та алюзій посідають відповідно перше та друге місця.

Важливі аспекти печерської візії емоційного світу базувалися на християнській, насамперед біблійній, традиції. Цитати та алюзії засвідчують цінність духовних сліз, духовної радості, святого страху Божого, важливість звернення до Господа в скорботах, перенесенні їх із надією на Нього; нагадують про те, що на зміну печалі приходить радість і що гріховне життя приводить до безутішного плачу; засуджують перебування в гніві та нерозумних земних веселощах.

Отримані висновки мають значення як у контексті проблематики джерел, так і в контексті вивчення емоційного світу людини українського Середньовіччя. Перспективами дослідження є продовження роботи з виявлення відповідних цитат та алюзій, зокрема за словниками й цитатами з творів християнської літератури (повчальної та агіографічної), та їх аналізу; пошук безпосередніх джерел віднайдених цитат і алюзій, з'ясування можливості знайомства з ними печерської общини.

References

1. Danilevskiy, I. (2002). Tsentonno-parafraznyiy printsip v tvorchestve pervyih kievo-pecherskih letopistsev: prepyatstvie ili pomosch dlya issledovatelya? [The centone-paraphrase principle in the work of the first Kyiv-Pechersk chroniclers: an obstacle or help for the researcher?]. Mogilyanski chitannya 2001 roku - Mohyla readings of2001, P. 68-81.

2. Danilevskiy, I. (2004). Povest vremennyih let: Germenevticheskie osnovyi izucheniya letopisnyih tekstov [The Tale of Begone Years: Hermeneutic foundations of studying historical texts].

3. Kont, F. (2005). «Konchavshe pravilo, paki nachakh molitisia Khristu i Bogoroditce so slezami» (Slezy v russkoi dukhovnoi kulture) [«At the end of the rule, again began to pray to Christ and the Virgin with tears» (Tears in Rus spiritual culture)]. Telo v russkoi kulture - Body in Russian culture, P. 113-118.

4. Petrushko, L. (2022). Pechal i slozy v epokhu Serednovichchia: vikovyi ta hendernyi aspekty [Sorrow and Tears in the Middle Ages: Age and Gender Aspects]. Istoriia, nauka, pamiat u naukovomu vymiri: stan, perspektyvy - History, science, memory in the scientific dimension: state, prospects. Kyiv, Ukraine.

5. Razumovskiy, G., archpriest. (2020). Obyasnenie svyaschennoy knigi psalmov [Explanation of the sacred book of Psalms]. Pochaiv, Ukraine.

6. Syvets, S. (2013). Filosofsko-literaturna interpretatsiia katehorii «movchannia» ta «tyshi» v «KyievoPecherskomu Pateryku» [Philosophical and literary interpretation of the category «silence» and «piece» in «Kyiv-Pechersk Paterik»]. Literaturoznavchi studii - Literary studies, 39, Ch. 2, P. 388-391.

Размещено на Allbest.ru