Образ Євхаристії в давній українській літературі

Уже сама назва цього твору підказує читачеві, про що йтиме мова. І попри те, що Григорій Цамблак робить акцент на зраді Юди, осмислює актуальну міжконфесійну проблему квашеного хліба й опрісноків, усе ж центральна подія твору - Тайна Вечеря, на якій була встановлена Свята Тайна Євхаристії. «І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: “Це - моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин”. 20 Так само чашу по вечері, кажучи: “Ця чаша - це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається» (Лк. 22, 19-20).

Тематика української літератури ХУІ-ХУІІ ст. була зумовлена активною фазою релігійного протистояння між східною і західною гілками християнства. Як прихильники, так і противники Берестейської унії намагалися вплинути на своїх опонентів численними полемічними творами, які обґрунтовували свої переконання щодо приналежності до тої чи тої Церкви. Як відомо, основними розбіжностями між католиками і православними були такі: першенство Папи Римського, сходження Святого Духа, існування частилища, форма Причастя, а точніше - миряни-католики причащаються лише хлібом, і лише священники - хлібом і вином, натомість усі православні причащаються під двома видами, крім того, католики вживають до Причастя прісний хліб, а православні - квашений. Як зазначає Наталя Левченко: «Українські католицькі полемісти активно долучаються до тлумачення біблійного значення опрісноків як символу свободи й чистоти у зв'язку із їхнім вживанням юдеями на свято Пасхи, та квасного хліба на підґрунті фізіології речовин, квасне - це бродіння, гниття, а значить гріх. Вони схилялися до старозаповітного тлумачення квасного як ототожнення з гріхом, тому причащалися облатками, тобто прісним хлібом, який нагадував юдейську мацу» (Левченко, 2018: 204). Православні богослови мали свої вагомі аргументи на користь квашеного хліба. До речі, цю проблему ще задовго до гострого міжконфесійного протистояння в Україні порушував у своїх повчаннях Теодосій Печерський. На нашу думку, найлаконічніші пояснення щодо вживання квашеного хліба до Святого Причастя віднаходимо у Йова Почаївського, бо «саме квасний хліб є символом тіла Христа з огляду на здатність до руху, а, як відомо, рух є життям, яке офірує таїнство воскресіння Христа» (цит. за: Левченко, 2018: 205).

Проте було б помилковим звести тему Євхаристії в полемічній літературі лише до форми Причастя. Так, наприклад, глибокі богословські рефлексії про цю Святу Тайну викладено у «Треносі» Мелетія Смотрицького, зокрема у розділі «Про прісний і про квасний хліб Таїнства Господньої Вечері». Для автора важливо закцентувати, що євхаристійні хліб і вино - це правдиві Тіло і Кров Христові, отже, тут ідеться про важливість віри в осмисленні цього таїнства: «Якщо ж тіла Господа Христа або котрусь частину приймаю, то не питаючи, а просто вірю, що ділиться нероздільно і береться нескінченно, і п'ється невичерпно, чиє Тіло з віри приймаю і Кров Його не неприроднім і земним звичаєм, але надприродним та небесним» (цит. за: Левченко, 2018: 165). Роздумуючи про Таїнство Євхаристії, богослов послідовно розвиває думку обоження людини, адже у Святому Причасті християнин стає одним тілом із самим Христом.

Крім Мелетія Смотрицького, теми Євхаристії у своїх полемічних трактатах торкалися Христофор Філалет, Захарія Копистенський, Йов Почаївський, Іпатій Потій та інші.

В українській бароковій літературі образ Євхаристійної Трапези стає найбільш органічним для ораторсько-проповідницької, агіографічної та паломницької прози. Це, зокрема, твори Дмитра Туптала, Паїсія Величковського, Василя Григоровича Барського та інших.

У межах нашого дослідження зосередимося на творчості одного з найрепрезентативніших барокових авторів - Дмитра Туптала. У представленні теми Євхаристії це ім'я особливе тим, що він був одним із найавторитетніших богословів свого часу, а як письменник - дуже розмаїтий жанрово й тематично. Святитель Димитрій - автор численних молитовних роздумів про страсті Христові. Він розважає над високою ціною спасіння людини й закликає її скористатися даром Дорогоцінної Крові, що є запорукою вічного життя: «Два джерела Господь наш виточив з пречистих своїх ребер - Кров і воду: воду на омовіння наше, Кров на освячення наше; воду для нашої спраги, Кров для нашого зцілення. Спраглі води, грядіть, недужі душею і тілом, приступіть до цілющої Крови непорочного Агнця, не славою-бо Його, а раною всі ми зцілимося» (Туптало, 2005: 34).

Найвагомішою працею святителя вважають «Житія Святих». В агіографічних оповіданнях герої сприймають Євхаристію як найбільші святощі, однак простежується типовий для багатьох житій мотив - святі благоговійно ставляться до Святих Таїнств упродовж усього життя, але, відчуваючи близьку кончину, прагнуть прийняти Святе Причастя перед смертю. З цього огляду показовим стає житіє Марії Єгипетської. У розмові зі старцем Зосимою вона просить: «У святий же Великий четвер, у вечір Тайної Христової вечері, візьми із животворного Тіла і Крови Христа, Бога нашого, в посудину святу, достойну такої тайни. Принеси ж і почекай мене на тому боці Йордану, що поблизу поселення світського, аби, прийшовши, причастилася я животворних дарів. Відколи-бо причастилася їх у церкві Предтечі, перед тим як Йордан перейти, аж донині святині тої не отримувала. Нині ж усім серцем її бажаю і прошу тебе, щоб не зневажив ти мого прохання, але принеси мені животворне те Божественне Таїнство в той самий час, коли Господь своїх учнів Вечері Божественної причасниками зробив (...) Коли зближався вечір Тайної Христової вечері, вчинив Зосима те, що йому заповіли: поклав у малу чашу з пречистого Тіла і Крови Христа, Бога нашого (...) і пішов у вечір дуже пізній та сів на березі Йордану, чекаючи преподобної (...) Коли прийшла (...), він же хотів поклонитися їй, але вона не дала йому: ще по воді йдучи, сказала: “Що робиш, авво? Ти - священник і Божественні несеш Таїнства!” (...) Коли закінчилася молитва, причастилася свята пречистих і животворних Христових Таїнств і, за звичаєм, привітала старця. Тоді, до неба руки звівши, зітхнула, просльозилася і вигукнула: “Нині відпускаєш рабу свою, Владико, за словом своїм з миром, щоб бачили очі мої спасення Твоє”. Коли минув рік, пішов Зосима знову в пустелю (...) і, ставши на краю його, бачив з того боку, що на схід, преподобну, яка лежала мертва, і (...) при голові її напис на землі такий: “Поховай, авво Зосимо, на цьому місці смиренної Марії тіло. Віддай глину глині, молися до Господа за мене, що переставилася (...) у саму ніч Спасителевих Христових страстей, після причастя Божественної Тайної вечері”» (Туптало, 2009, т. ХУІІІ: 5-24).

Крім проповідницької та агіографічної прози тема Євхаристії, хоч і не так явно, та все ж присутня в паломницькій прозі. По-перше, кожен паломник прагнув відвідати місця, пов'язані із земним шляхом Ісуса Христа, зокрема горницю, де відбулася Тайна Вечеря. По-друге, більшість паломників оисує свою участь у Божественній Літургії, на якій вони причастилися Святих Таїнств. Ігумен Данило, перший києворуський автор паломницького твору, у своєму «Ходінні» згадує, як він служив Літургію за князів та всіх християн у храмі Гробу Господнього та інших церквах і монастирях. Майже через шість століть подібне благоговіння до святощів відчуватиме Василь Григорович Барський. У творі «Мандри» він не тільки захопливо розповідає читачеві про історію та красу святинь, звичаї інших народів, випробування, які доводиться долати паломникові, тощо, але насамперед ділиться досвідом духовного подвигу, мета якого - життя у Христі, до якого провадить Євхаристія.

Висновки

Отже, тема Євхаристії наявна на кожному етапі розвитку нашої літератури. Здебільшого її опрацьовували письменники-богослови, проте вона має місце і в художніх наративах тих світських авторів, світогляд яких визначали християнські цінності. Євхаристія як художній образ часто уприсутнюється у творах за допомогою символів. Наше дослідження - це лише спроба загального окреслення цієї теми в українській літературі XI-XVIII ст., її художніх варіантів і модифікацій, тому в перспективі майбутніх досліджень - докладний аналіз творів давньої української літератури, які на різних смислових рівнях пов'язані з Євхаристією як одним із найважливіших та наймісткіших у символічному плані християнських образів.

Список використаних джерел

1. Іларіон Київський. Слово про Закон і Благодать / пер. В. Крекотень. Давня українська література: хрестоматія / упор. М. Сулима. 3-тє вид. Київ: Освіта, 1996. С. 188-206.

2. Катехизм Української Греко-Католицької Церкви: Христос - наша Пасха. Львів, 2011. 336 с.

3. Києво-Печерський патерик / пер. із церковнослов'ян. М. Кашуба, Н. Пікулик. вид. 2, випр. Львів: Монастир Монахів Студитського Уставу, Видавничий відділ «Свічадо», 2001. 192 с.

4. Левченко Н. Біблійна герменевтика в давній українській літературі: монографія. Харків: Майдан, 2018. 392 с.

5. Пелешенко Ю. «Слово в святий Великий Четвер» Григорія Цамблака. Ucrainica Mediaevalia. 2019/20. 2/3. С. 265-280.

6. Туптало Д. Лік духовний: Вибране з творів святителя / пер. із церковнослов'ян. М. Лемик. Львів: Свічадо, 2005. 80 с.

7. Туптало Д. Житія Святих (Четьї Мінеї): у 12-ти книгах / пер. із церковнослов'ян. В. Шевчук, Д. Сироїд. Львів: Свічадо, 2005-2014.

8. Турівський К. Молитви і повчання / пер. із церковнослов'ян. Д. Сироїд. Львів: Свічадо, 2021. 192 с.

1. Ilarion Kyivskyi (1996) Slovo pro Zakon i Blahodat [The Word about Law and Grace] / per. V. Krekoten. Davnia ukrainska literatura: khrestomatiia / upor. M. Sulyma. 3-tie vyd. Kyiv: Osvita. S. 188-206. [in Ukrainian].

2. Katekhyzm Ukrainskoi Hreko-Katolytskoi Tserkvy: Khrystos - nasha Paskha (2011) [Catechism of the Ukrainian Greek-Catholic Church: Christ is our Pascha]. Lviv. 336 s. [in Ukrainian].

3. Kyievo-Pecherskyi pateryk (2001) [Kyiv-Pechersk Paterik] / per. iz tserkovnoslov'ian. M. Kashuba, N. Pikulyk. vyd. 2, vypr. Lviv: Monastyr Monakhiv Studytskoho Ustavu, Vydavnychyi viddil «Svichado». 192 s. ([in Ukrainian].

4. Levchenko N. (2018) Bibliina hermenevtyka v davnii ukrainskii literaturi: monohrafiia [Biblical hermeneutics in ancient Ukrainian literature: a monograph]. Kharkiv: Maidan. 392 s. [in Ukrainian].

5. Peleshenko Yu. (2019/20) «Slovo v sviatyi Velykyi Chetver» Hryhoriia Tsamblaka [«The Word on Holy Maundy Thursday» by Gregorii Tzamblak]. UcrainicaMediaevalia. 2/3. S. 265-280. [in Ukrainian].

6. Tuptalo D. (2005) Lik dukhovnyi: Vybrane z tvoriv sviatytelia [The spiritual counting: Selected works of the Saint] / per. iz tserkovnoslov'ian. M. Lemyk. Lviv: Svichado. 80 s. [in Ukrainian].

7. Tuptalo D. (2005-2014) Zhytiia Sviatykh (Cheti Minei): u 12-ty knyhakh [Lives of the Saints (Monthly Menaion): in 12 Books] / per. iz tserkovnoslov'ian. V. Shevchuk, D. Syroid. Lviv: Svichado. [in Ukrainian].

8. Turivskyi K. (2021) Molytvy i povchannia [Prayers and Teachings] / per. iz tserkovnoslov'ian. D. Syroid. Lviv: Svichado. 192 s. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru