Ревізькі казки як джерело генеалогічної реконструкції в галузі шевченкознавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний архів Київської області

Ревізькі казки як джерело генеалогічної реконструкції в галузі шевченкознавства

Рена Коваленко головна спеціалістка відділу використання інформації документів

Анотація

Мета роботи полягає в розкритті для шевченкознавства інформаційного потенціалу документів ревізького відділення Київської казенної палати, а саме ревізьких казок 1795-1850 рр. по селах Звенигородського повіту Київської губернії, що зберігаються в Державному архіві Київської області, та введенні в науковий обіг великого масиву документів, які на сьогоднішній день нечасто використовуються шевченкознавцями як джерела досліджень із генеалогії Тараса Шевченка та ряду інших дотичних до поета осіб. Ціль цього дослідження полягає також у частковому заповненні лакун у шевченкознавстві шляхом проведення компаративного аналізу ревізьких казок і надання їм оцінки порівняно з іншими джерелами. В основу методології дослідження покладено комплексне використання історико-порівняльного і лонгітюдного методів, а також застосування прийомів, притаманних спеціальним історичним дисциплінам, таким як біографістика, хронологія, палеографія і генеалогія. Використання порівняльно-хронологічного і джерелознавчого аналізу, синтезу й узагальнення інформації дозволило уточнити, поставити під сумнів, а в ряді випадків спростувати деякі існуючі загальноприйняті факти з родоводу поета. Наукова новизна статті полягає у розширенні джерельної бази з вивчення родоводу Т. Шевченка і позиціонуванні ревізьких казок як повноцінного генеалогічного джерела з шевченкознавства. Ретельне порівняння бібліографічних джерел із відомостями ревізійних списків дозволило зробити висновок щодо необхідності подальшого використання архівного контенту, в т. ч. ревізьких казок, у компаративному вивченні генеалогії Т. Шевченка та висунути ряд припущень і стверджень щодо наявності неточностей в питаннях родоводу поета і біографії його дитячого захоплення - Оксани Коваленко. Тільки ретельне порівняння усної традиції з архівними джерелами дозволить усунути наявні «білі плями» у шевченкознавстві.

Ключові слова: Тарас Шевченко; Оксана Коваленко; шевченкознавство; генеалогія; родовід; ревізькі казки.

Abstract

Rena Kovalenko

Chief Specialist of the Department Use of Information Documents, State Archives of the Kyiv Region

REVISION LISTS AS A SOURCE FOR GENEALOGICAL RESEARCH IN THE FIELD OF SHEVCHENKO STUDIES

The purpose of the work is to reveal the informational potential for Shevchenko studies of the documents of the Revision branch of the Kyiv Treasury Chamber, namely the Revision Lists of 1795-1850 in the villages of the Zvenygorod district of the Kyiv province, which are preserved in the State Archives of the Kyiv Region, and to introduce a large array of documents into scientific circulation for Shevchenko studies, which today are rarely used by Shevchenko scholars as sources of research on the genealogy of Taras Shevchenko and a number of other persons related to the poet. The goal of this study is also to fill partially the mentioned lacunae in Shevchenko studies by conducting a comparative analysis of the Revision Lists and providing their assessment compared to other sources. The basis of the research methodology is the complex use of historical-comparative and longitudinal methods, as well as the use of techniques inherent in special historical disciplines, such as biographical science, chronology, paleography and genealogy. The use of comparative-chronological and source analysis, synthesis and generalization of information made it possible to clarify, question, and in some cases refute some existing generally accepted facts about the poet's genealogy. The scientific novelty of the article lies in the expansion of the source base for the study of T. Shevchenko's pedigree and the positioning of the Revision Lists as a full-fledged genealogical source in Shevchenko studies. A careful comparison of bibliographic sources with the information of Revision Lists made it possible to draw a conclusion about the need in further use of archival content, including Revision Lists, in a comparative study of the genealogy of T. Shevchenko, and to put forward a number of assumptions and assertions regarding the present inaccuracies in the poet's genealogy and the biography of his childhood crush Oksana Kovalenko. Only a careful comparison of the oral tradition with archival sources will allow to eliminate the existing «white spots» in Shevchenko studies.

Key words: Taras Shevchenko; Oksana Kovalenko; Shevchenko studies; genealogy; pedigree; Revision Lists.

Мабуть, мало знайдеться в Україні історичних осіб, окрім Тараса Григоровича Шевченка, чиє життя і діяльність так ретельно б вивчалися. І це цілком зрозуміло, бо все, що його стосується, - починаючи від родового коріння і завершуючи багатогранною творчістю, - є символом української ідентичності. шевченкознавство ревізький казка генеалогічний

Біографами Т. Шевченка були відомі сучасники і пізніші дослідники 1, дехто з них присвятив шевченкознавству і, в т. ч., вивченню родоводу Кобзаря, все життя Конисский А. Я. Жизнь украинского поэта Тараса Григорьевича Шевченко : (критико-биографическая хроника. 1814-1861). Одесса : Тип. Южно-Рус. О-ва Печатного Дела, 1898. 730 с.; Кониський О. Я. Тарас Шевчен- ко-Грушівський. Хроніка його життя. Київ : ТОВ «Видавництво «КЛІО»». 2014. 672 с.; Яковенко В. И. Т. Г. Шевченко. Его жизнь и литературная деятельность : биографический очерк. С.-Петербург : Обществ. Польза, 1894. 96 с.; Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. Київ : «Мистецтво». 1994. 352 с.; Жур П. Літо перше. З хроніки життя і творчості Тараса Шевченка. Київ : «Дніпро», 1979. 278 с. Історіографія з цього питання обширна і не є предметом нашого дослідження. Надалі ми будемо аналізувати окремі тези ряду авторів у контексті їхньої суголосності з інформацією, представленою в ревізьких казках.. Довгий час основним джерелом інформації про родовід поета слугувала усна традиція, спогади його численних родичів, односельців і знайомих. Дещо пізніше в пригоді дослідникам стали архівні джерела, насамперед метричні книги й сповідні розписи. Серед сучасних авторів найглибші дослідження родоводу Т. Шевченка були проведені Д. Красицьким, М. Лисенком, С. Чаніним, Г. Карпінчук Красицький Д. Родовід // Слово і час. 1991. № 5. С. 86-90; Лисенко М. Коріння Шевченкового роду. Генеалогія і спогади. Львів : Апріорі, 2015. 336 с.; Чанін С. В. Великий рід великої людини. Науково-популярний нарис про Т. Г. Шевченка та його родовід. Київ : ТОВ «ЕЛІБРЕ», 2008. 158 с.; Карпінчук Г. Рід Шевченкової матері Катерини Бойко // Слово і Час. 2019. № 3. С. 3-26..

Неоціненною скарбницею для вивчення родоводу людини, чиї предки у ХУІІІ-ХІХ ст. проживали на території Київської губернії, є ревізькі казки. Але ті з них, що зберігаються у Державному архіві Київської області, вивчалися лише одиницями з шевченкознавців. Саме з огляду на унікальність та інформаційну цінність цих джерел було проведено поглиблене вивчення ревізьких казок, метою якого стало виявлення документів, пов'язаних із родовим корінням Т. Шевченка.

У ході пошуків з'ясувалося, що цей вид архівних документів, досить популярний серед дослідників-генеалогів, не лише недостатньо вивчений фахівцями-шевченкознавцями, але й містить інформацію, яка доповнює і корегує загальноприйняті факти з родоводу поета. Отож, метою дослідження стало не тільки розгорнуте викладення змісту ревізьких казок 1795-1850 рр. щодо Шевченкового родоводу, але й порівняльний аналіз вже встановлених фактів або запропонованих дослідниками версій з контентом цих джерел. Тому наша публікація, не претендуючи на вичерпне генеалогічне та біографічне дослідження, покликана заповнити певні лакуни у джерелознавчій базі з цього питання, оскільки нечисленні дослідники, які використовували інформацію з ревізьких казок, обмежувалися лише посиланням на посімейні списки родин Тарасових дідів - Івана Шевченка та Якима Бойка за 1816 р., фактично ігноруючи записи щодо решти родичів поета й документи ревізій за інші роки Див.: Лисенко М. Зазнач. твір; Карпінчук Г. Зазнач. твір.

Спочатку декілька слів про саме джерело. Причиною введення ревізій («подушних переписів») була зміна податкової політики: згідно з указом Петра І від 26 листопада 1718 р. подвірне оподаткування замінили подушним.

Отже, ревізькі казки, або, як часто перекладають українські науковці, «ревізійні списки» Легун Ю., Петренко О. Матеріали ревізійного перепису населення 1795-1796 рр. у фондах Державного архіву Вінницької області : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Держархів Вінницької обл. Вінниця : О. Власюк, 2005. С. 4. - це документи поіменного перепису населення Російської імперії, метою якого було подальше оподаткування переписаного населення, тому до проведення ревізій підходили дуже ретельно. У період із 1719-1858 рр. у Російській імперії було проведено 10 ревізій.

На території Правобережної України ревізії були запроваджені після входження її до складу Російської імперії внаслідок другого поділу Польщі у 1793 р. П'ята всеросійська ревізія, проведена в 1795 р., стала першою для цих приєднаних територій. Під час проведення ревізій записи здійснювалися за повітами окремо для кожної категорії податного населення, і кожний населений пункт переписувався окремо, незалежно від його розмірів. На представників різних станів складалися окремі списки Легун Ю., Петренко О. Зазнач. твір. С. 8.. Остаточна перевірка ревізьких казок виконувалася спеціально відрядженими у повіти чиновниками, до обов'язків яких входив не тільки перегляд метричних книг, але й розшук прихованих і пропущених «душ» Энциклопедический словарь / издат.: Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. С.-Пб., 1898. Т. ХХІІІ. Полутом 45. С. 241-242.. Але жодна ревізія не охоплювала всіх верств населення. Виключення становили дворяни, держслужбовці, козаки, домашні вчителі, майстри казенних заводів тощо Лукомська І. Пошук родичів : самостійно та за гроші // Українська правда. 5 жовт. 2009 р. URL: https://life.pravda.com.Ua/travel/2009/10/5/28127/ (дата звернення: 09.01.2024).. Зауважимо, що під час проведення перших ревізій на українських теренах нерідко складалися списки дворян і шляхтичів, які не змогли довести своїх прав на дворянство; згодом багатьох із них було зараховано до окремої соціальної групи однодворців Томазов В. В. Ревізькі казки // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. Київ : Наукова думка, 2012. Т. 9. С. 147-148. . У ряді ревізьких казок, у т. ч. 1811 р., не зазначено осіб жіночої статі.

У Держархіві Київської області зберігаються ревізькі казки шести останніх ревізій: 1795, 1811, 1816, 1832-1834, 1850-1851, 1858 рр., а також деякі додаткові, наприклад 1822, 1842, 1863, 1865, 1868, 18701874 рр. До речі, у зв'язку з великим обсягом робіт із перепису населення ревізії затягувалися не на один рік. Мабуть, із цим і пов'язані деякі розходження в їхньому датуванні серед дослідників. Як правило, ревізькі казки містять дату перепису, назву губернії, повіту, населеного пункту, власника кріпосного містечка або села. У кінці ревізької казки по кожному населеному пункту зазначені кількість «душ» чоловічої і жіночої статі та підписи відповідальних осіб Бойко Г. В., Камінська Н. В. Життєпис Тараса Шевченка у документах Державного архіву Київської області // Українська біографістика : зб. наук. праць. 2014. Вип. 11. С. 315-316. Із сьомої ревізії (1816 р.) на лівій половині аркуша записувалися чоловіки, на правій - жінки. У посімейних списках вказані відомості про власника двору та його родичів із зазначенням ступеня родинних зв'язків, кількість років за попереднім і триваючим переписом (для чоловіків), тільки за триваючим переписом - для жінок. Записи супроводжувалися примітками про відсутність деяких осіб під час перепису - помер, у рекрутах, утік, переселений (із зазначенням року) тощо, що дозволяло відслідковувати міграційні процеси, демографічні і соціальні зміни.

Вихідною точкою нашого генеалогічного пошуку став унікальний документ, внесений в 2010 р. до Державного реєстру національного культурного надбання України. Йдеться про Ревізьку казку с. Ки- рилівка Звенигородського повіту Київської губернії, датовану 9 березня 1816 р., де під № 32 розміщений посімейний список родини Шевченків - кріпаків поміщика Василя Васильовича Енгельгардта, в якому зазначений дворічний Тарас - майбутній великий український поет, художник і громадський діяч Т. Шевченко Держархів Київської обл. (Державний архів Київської області). Ф. Ф-280. Оп. 2. Спр. 314. Арк. 11зв.-12.. Характеристика цього документа, його зміст та форма вже були представлені громадськості раніше Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії. 1814-1861 / ред.: Є. П. Кирилюк. Київ : Видавництво «Вища школа», 1982. С. 6-7; Бойко Г. В. Посімейний список Шевченків з Ревізької казки Київської губернії Звенигородського повіту с. Кирилівки // Архіви України. 2011. № 1. С. 174177. Зокрема, в останній публікації зазначено, що «цей документ розміщений на цупкому папері формату А2 у рукописному вигляді»., але у зв'язку з його важливістю для нашого подальшого дослідження слід зупинитися на ньому ще раз. Отже, у списку великої родини Шевченків вказані: дід поета Іван Андрійович Шевченко, 59-ти років, його дружина Марфа, 50-ти років; син від першого шлюбу Григорій, 30-ти років, переведений з с. Моринці у 1815 р. Щодо дати повернення Григорія Івановича до Кирилівки серед дослідників є розбіжності. Наприклад, П. Зайцев вважає, що це відбулося у 1816 р. Див.: Зайцев П. Зазнач. твір. С. 12., дружина Григорія Катерина, 30-ти років, їхні діти: донька Катерина, 12-ти років, сини: п'ятирічний Микита і дворічний Тарас; інші діти від першого шлюбу Івана Андрійовича - сини: Омелян, 26-ти років із дружиною Тетяною, 30-ти років і однорічною донькою Устиною; Сава, 23-х років із дружиною Дарією, 19-ти років і однорічною донькою Параскевою; Павло, 19-ти років і донька Євдокія, 17-ти років; донька Домна, 12-ти років від другого шлюбу Івана Андрійовича. Щодо останньої Д. Красицький писав, що народилася вона у 1804 р., що підтверджується цим записом, а померла у 1812 р. Красицький Д. Зазнач. твір. С. 89; Шевченківська енциклопедія: у 6 т. / НАН України, Ін-т літ-ри ім. Т. Г. Шевченка / ред.: М. Г. Жулинський (голова) та ін. Т. 5. Київ, 2015. С. 501., що цим же записом спростовується. Маємо зробити ще одне уточнення:

С. Чанін, посилаючись на цю ревізьку казку, вказує, що в Сави Івановича були дівчатка-двійнятка: Устина й Параскева, які народилися в 1815 р. Чанін С. В. Зазнач. твір. С. 22-23. Насправді ж, у ревізькій казці йдеться про двоюрідних се- стер-одноліток - доньок Омеляна й Сави, що підтверджується записами наступних ревізій.

У зв'язку з тим, що у названому вище списку вказана друга дружина діда Івана - Марфа, цікаво було «кинути» ретроспективний погляд, аби дізнатися про рідну бабусю Тараса. Таку змогу нам дала ревізька казка с. Кирилівка (саме так записана назва села і треба додати, що у переглянутих нами ревізьких казках назва «Керелівка» не зустрічається) за 1795 р., датована 5 вересня і підписана економом Вільшан- ского ключа До Вільшанського ключа входили: містечко Вільшана, села Петрики, Сегединці, Гнилець, Пединівка, Моринці, Кирилівка, Товста, Зелена Діброва, В'язівок, Воронівка, Топильна, Лозуватка, Кам'януватка, Княжа, Чичиркозів- ка, Козацька Долина, Павлівка, Тарасівка, Майданівка, Будище. Див.: Пивовар А. В. Відомості про склад смілянських маєтностей Г. Потьомкіна на час їх придбання у 1787 році. Додатки: Алфавіти поселень «київських» повітів Воз- несенського намісництва 1796 року // Мислене древо. Наука. Історичні джерела. Григорієм Червинським Держархів Київської обл. Ф. Ф-280. Оп. 2. Спр. 9. Арк. 200зв. Щоправда, в документі зазначено, що ця копія відповідає оригіналу і засвідчена іншою особою.. Зрозуміло, що перепис складався не один день, але ця офіційно вказана дата стане нам далі дуже в пригоді, коли знадобиться уточнити дату народження тієї чи іншої особи, оскільки в ревізьких казках вказувалося, скільки повних Тут і далі підкреслено нами - Р. К. років було людині на момент перепису. Але повернемося до нашого документа (запис № 30). З нього ми дізнаємося, що першою дружиною Івана Шевченка, якому на той час виповнилося 39 років, була Агрипина (в народі називали Горпиною) Сергіївна, 38-ми років. Старшому сину Григорію - батьку Тараса - на той час було десять років, його братам Омеляну й Саві - шість і три відповідно, а сестрам Олені та Євдо- кії - п'ять і один рік. Про заняття Івана Андрійовича було зазначено: «упражняется в хлебопашестве» Держархів Київської обл. Ф. Ф-280. Оп. 2. Спр. 9. Арк. 173..

У тому ж документі знаходимо ще один цікавий запис (№ 104). Йдеться про прабабусю Тараса - матір Івана Андрійовича Шевченка - Єфросинію Іванівну, 50-ти річну вдову (ймовірно, у визначенні віку сталася помилка), яка жила разом зі своїми молодшими синами: Кіндратом, 30-ти років та Олексієм, 26-ти років, а також невістками: Мариною Євстафіївною, 29-ти років і Мариною Микитівною, 25-ти років, онуками: дворічним Григорієм і однорічним Пантелеймоном. Ця родина також займалася хліборобством Там само. Арк. 182.. Таким чином, як видно з документів, ремесло шевця, яким володів, на думку дослідників, батько Єфросинії Іван Швець Чабан А. Шевченків родовід.; Шевченків родовід // Громада. Товариство української культури в Угорщині. № 1(125). Січ.- берез. 2014 р. і яке, власне, лягло в основу прізвища роду Шевченків, не стало основним заняттям і джерелом доходу його нащадків. Щоправда, Є. Букет, посилаючись на генеалогічні дослідження

М. Лисенка - праправнука поета по брату Йосипу, стверджує, що прапрадід Тараса Шевченка Іван іменувався Шевченком, а ім'я засновника роду Шевця поки що залишається невідомим Букет Є. Рід Шевченків // Шевченкіана. Київ : Український пріоритет, 2011. С. 250-251.. Зазначений запис у ревізькій казці заперечує твердження Д. Красицького - племінчатого правнука поета по старшій сестрі Катерині, який спирався на усні перекази, що поетові прадід Андрій і прабабуся Єфросинія померли в один рік, оскільки остання у 1795 р. уже була вдовою, а прожила, згідно з дослідженнями того ж Д. Красицького, який використовував документи Духовної консисторії, до 1810 р. Красицький Д. Зазнач. твір. С. 86. Такої ж дещо романтичної точки зору щодо дати смерті Андрія Товстика Безрідного-Шевченка - Тарасового прадідуся дотримується й С. Чанін. Див.: Чанін С. В. Зазнач. твір. С. 1617, 20. 1810 р., як ймовірний рік смерті Андрія Шевченка, вказує також «Шевченківська енциклопедія». Див.: Шевченківська енциклопедія ... Т. 5. С. 500. Тож можна зробити висновок, що Андрій Шевченко помер не у 1810 р., а не пізніше початку вересня 1795 р. Щоправда, М. Лисенко вказує іншу дату - 1765 р. Див.: Лисенко М. Зазнач. твір. С. 120. На наш погляд, ця дата теж є малоймовірною, бо, якщо довіряти записам ревізьких казок, молодший син Тарасового прадіда Андрія - Олексій народився приблизно у 1769 -1770 рр. Наведені відомості також спростовують твердження про те, що дід поета Іван Андрійович був найменшим у сім'ї Шевченків родовід // Громада. Товариство української культури в Угорщині. № 1(125). Січ.-берез. 2014 р.: : з ревізьких казок випливає, що він був найстаршим сином у родині, принаймні, з тих, які залишилися в живих і проживали в Кирилівці. Також слід зазначити, що ані в цій, ані в наступних ревізьких казках по цьому селу не зустрічається ім'я ще одного з братів Івана Андрійовича - Михайла Красицький Д. Зазнач. твір. С. 86., тож можна припустити, що він помер молодим. Інформація про братів Івана Андрійовича - Кіндрата й Олексія щонайменше доповнює (якщо не спростовує) твердження П. Жура щодо того, що Андрій Швець та Фросина Іванівна Шевчиха мали синів Івана і Євстратія (Оністратія) Жур П. Зазнач. твір. С. 72.. Скоріше за все, тут має місце певна плутанина у гілках Шевченкового родоводу Одні дослідники вважають Євстрата сином Андрія і Єфросинії. Див.: Лисенко М. Зазнач. твір. С. 120. Інші, зокрема Д. Красицький і Ю. Ковтун пишуть, що Катерина Михайлівна Шевченко - єдина донька Михайла Андрійовича породичалася з Євстратом (Оністратієм) Андрійовичем Шевченком, своїм однофамільцем. Див.: Красицький Д. Зазнач. твір. С. 87; Ковтун Ю. Кохані жінки Шевченка : Тарасові музи. Київ : «Україна», 2004. С. 30.. На жаль, ревізькі казки цей факт не висвітлюють, тому до історії цієї родини ми будемо звертатися лише побіжно.

До наступної ревізії, датованої 12 вересня 1811 р., у родині Шевченків відбулися суттєві зміни. Дід Іван Андрійович, якому виповнилося 55 років (запис № 33), так само проживав у Кирилівці з синами: Омеляном, 22-х років і Савою, 19-ти років, але у нього ще народився третій з дядьків Тараса - Павло, якому на той момент виповнилося 15 років. Батько ж поета Григорій Іванович, як зазначено у документі, в 1810 р. був переведений в с. Моринці Держархів Київської обл. Ф. Ф-280. Оп. 2. Спр. 254. Арк. 579..

Брати Івана Андрійовича: Кіндрат, 46-ти років, який мав трьох синів (Григорія 1-го, 18-ти років, Мирона, 15-ти років і Григорія 2-го, восьми років) та Олексій, 42-х років, який також мав трьох синів (Пантелеймона, 17-ти років Відомості про старшого сина Олексія Андрійовича - Пантелеймона відсутні у генеалогічному древі, представленому С. Чаніним. Див.: Чанін С. В. Зазнач. твір. С. 17., дев'ятирічного Марка і семирічного Федота), на той момент вже розділилися, але жили поряд (записи №№ 125 і 126) Держархів Київської обл. Ф. Ф-280. Оп. 2. Спр. 254. Арк. 588зв.. Оскільки, як уже відмічалося, особи жіночої статі в цій ревізькій казці не зазначалися, вказати жіночий склад родин не можливо.

Як відомо, на той час Григорій Іванович уже був одружений на Катерині Якимівні (у дівоцтві - Бойко) і мав дітей. У ревізькій казці с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії під № 218 зазначений Шевченко Григорій Іванович, 26-ти років, який був переведений з с. Кирилівка у 1811 р. (у документах час від часу трапляються невідповідності) та його однорічний син Микита Там само. Арк. 684зв.. Зрозуміло, що відомості про матір і сестер Т. Шевченка відсутні.

Село Моринці, в якому пізніше й народився Тарас, у біографії поета з'явилося невипадково. Там, в оселі під № 121 жив дід по материнській лінії Бойко Яким Омелянович («Емельянов») (саме таке ім'я та по батькові записано у ревізьких казках). Якиму Омеляновичу (а не Івановичу, як це найчастіше прийнято вважати Красицький Д. Зазнач. твір. С. 86; Чанін С. В. Зазнач. твір. С. 14; Шевченківська енциклопедія ... Т. 5. С. 501. І. Дзюба допускає припущення, що Яким Бойко був сином Івана Бойка (Бойчука) - побратима легендарного отамана карпатських опришків Олекси Довбуша. Див.: Дзюба І. Тарас Шевченко. Життя і творчість. Київ : Видав. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. С. 18-19. Деякі видання взагалі не вказують по батькові Якима Бойка. Див.: Шевченківський словник: у 2 т. Т. 1 / відп. ред. Є. П. Кирилюк ; Ін-т літ-ри ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Київ : Головна редакція УРЕ, 1976. С. 79. Частина дослідників категорично не погоджується з версією про опришківське походження Якима Бойка. Див.: Шудря М. Шевченків родовід // Віче. 2006. № 5/6. С. 29; Карпінчук Г. Зазнач. твір. С. 9-11.) на той час виповнилося 56 років (на момент попередньої ревізії 1795 р. - 40), а його сину Павлу - 24 (у 1795 р. - вісім) Держархів Київської обл. Ф. Ф-280. Оп. 2. Спр. 254. Арк. 673.. Про те, що йдеться саме про діда Тараса Шевченка, свідчить той факт, що у досить великому як на той час с. Моринці (243 записи, 794 особи чоловічої статі) мешкав лише один Яким Бойко. Спираючись на ревізьку казку наступного перепису 1816 р., Г. Карпін- чук у ґрунтовному дослідженні материнської гілки родоводу поета також визначає по батькові Якима Бойка як «сина Омеляна» Карпінчук Г. Зазнач. твір. С. 11, 24..

Під № 113 зазначено господарство Івана Омеляновича Бойка, ймовірно, брата Якима Омеляновича Щоправда, наше припущення не суголосне із твердженням С. Чаніна щодо того, що в Якима Бойка був брат на ім'я Павло. Див.: Чанін С. В. Зазнач. твір. С. 14. Г. Карпінчук припускає вірогідність «кревних зв'язків» між Яки- мом та Іваном, але не вказує, що вони могли бути братами. Див.: Карпінчук Г. Зазнач. твір. С. 11., якому на момент попередньої ревізії було 40 років Збіг у віці Івана і Якима Бойків може бути пояснено трояко: вони могли бути двійнею (близнюками), мати різницю у віці в один рік (одному з них могло ще не виповнитися 41), або просто помилкою в записі. і який помер у 1802 р. В оселі проживали його три сини: Семен (на момент попередньої ревізії мав 21 рік, у 1810 р. був відданий у рекрути), діти Семена: Гаврило, десяти і Лазар, чотирьох років; Андрій, 33-х років і його трирічний син Кирило; Савелій, 22-х років Держархів Київської обл. Ф. Ф-280. Оп. 2. Спр. 254. Арк. 672..

Але повернемося до перепису 1816 р., складеного управителем маєтків В. Енгельгардта - штабс-ротмістром, поміщиком Данилом Дмит- ренком Там само. Спр. 314. Арк. 70зв.-71.. Окрім вже розглянутого на початку статті унікального запису щодо родини Івана Андрійовича Шевченка, ми тут знаходимо ще ряд цікавих відомостей.

У родинах братів Івана Андрійовича теж відбулися зміни. В Олексія Андрійовича Шевченка (запис № 107), 46-ти років, у 1813 р. забрали в рекрути старшого сина Пантелеймона. З Олексієм і його дружиною Марією, 50-ти років, проживали сини: Марк, 13-ти та Федот, 11-ти років і доньки: Фтекла У ряді випадків у написанні імен збережено особливості правопису оригіналу, їх виділено курсивом., восьми і Марія, шести років Держархів Київської обл. Ф. Ф-280. Оп. 2. Спр. 314. Арк. 29зв.-30.. У сім'ї Кіндрата Андрійовича (№ 247), 50-ти років, ситуація склалася подібно: старшого сина Григорія у 1815 р. віддали в рекрути, сини Мирон і молодший Григорій, 19-ти і 12-ти років, жили при батькові. З осіб жіночої статі записані його дружина Марина, 46-ти років і донька Анна, 16-ти років Там само. Арк. 60зв.-61.. У представленому М. Лисенком родоводі Кіндрата Андрійовича зазначені: Григорій, 1795 р. н., Мирон, 1798 р. н., Григорій, 1803 р. н. і Петро (рік народження - невідомий; у ревізькій казці не зазначений); донька Анна відсутня Лисенко М. Зазнач. твір. С. 114..

У с. Моринці й далі проживала родина другого діда Тараса Шевченка: Бойко Яким Омелянович (у тексті - «Яким Емильянов»), 60-ти років, зі своєю другою дружиною Меланією, 55-ти років, про яку дослідники пишуть, що вона була «ласкавою бабусею» Красицький Д. Зазнач. твір. С. 88. до дітей Катерини і Григорія Шевченків. У «Шевченківській енциклопедії» цю другу дружину Якима Бойка помилково названо Мотрею Боровиченковою Шевченківська енциклопедія... Т. 5. С. 473.. В тій же хаті (№ 109) жив син Якима Омеляновича від першого шлюбу Павло, 28-ми років зі своєю дружиною Анною, 20-ти років Держархів Київської обл. Ф. Ф-280. Оп. 2. Спр. 314. Арк. 192зв .-193. (скоріше за все, в імені - помилка, або Павло був одружений двічі, оскільки в наступних ревізьких казках і генеалогічних дослідженнях вказано ім'я «Матрона» (Мотрона, Мотря)).

Під № 194 зазначений Шевченко Григорій Іванович, якому на момент попередньої ревізії було 26 років, та його однорічний син Микита. Про обох записано, що були переведені в Кирилівку в 1815 р. Мабуть, із цих причин тут не вписані дружина Григорія Івановича та інші діти Там само. Арк. 211зв.-212..

Посімейний список племінників Якима Омеляновича зазначений під № 101. Старший з них - Андрій був відданий в рекрути в 1812 р. У нього залишилася родина: мати Уляна Мишодіївна, 55-ти років, сестри Сигклита і Домникія, 14-ти років, сини: Кирило, семи, Федір, трьох і донька Катерина, 11-ти років. В цій же оселі жили й інші нащадки брата Тарасового діда: син Савелій, 26-ти років із дружиною Оленою, 24-х років та Андрієві племінники (діти брата Семена): Гаврило, 14-ти, Лазар, восьми й Тетяна, десяти років Там само. Арк. 190зв.-191..

Найбільш інформативними для нас стали ревізькі казки від 15 квітня 1834 р.

У с. Кирилівка, що на той час вже належало сину В. Енгельгардта - Павлу Васильовичу, як і раніше проживав Іван Андрійович Шевченко, якому виповнилося 72 роки, разом зі своєю третьою дружиною Марією, 47-ми років. Щодо віку Тарасового діда, зазначеного у ревізьких казках, є певні питання, на яких зупинимося трохи пізніше, але цей запис спростовує, зокрема, твердження П. Жура, про те, що «майже столітній Іван Андрійович Шевченко» був «втретє одружений - з дев'яностолітньою Марією» Жур П. Зазнач. твір. С. 72.. З ними жив його наймолодший син Павло - нелюбимий Тарасів дядько, 37-ми років, разом із сім'єю: дружиною Ага- фією, 35-ти років і шістьма дітьми - синами: Петром, 16-ти, Леон- тієм, 13-ти років і однорічним Григорієм; доньками: Єфимією, десяти, Анною, восьми та Настасією, трьох років Щодо останньої, її ім'я С. Чанін не згадує. Див.: Чанін С. В. Зазнач. твір. С. 23-24.. У дослідженні М. Лисенка також вказані шестеро дітей Павла Івановича, але їхні імена і роки народження дещо не співпадають: Петро, 1819 р. н., Єфимія, 1821 р. н., Леонтій, 1822 р. н., Ганна, 1824 р. н., Григорій, 1833 р. н., Федір, 1836 р. н. (про нього дізнаємося з ревізької казки 1850 р.); згадка про Настасію відсутня Лисенко М. Зазнач. твір. С. 124. Анастасія, а також Андрій та Євдокія не зазначені у ревізьких казках і в генеалогічному древі Павла Івановича, складеному М. Лисенком. Вказані у «Шевченківській енциклопедії». Див.: Шевченківська енциклопедія... Т. 5. С. 501.. Про старшого сина Івана Андрійовича Григорія у перепису вказано, що він помер у 1824 р.52, і це не відповідає загальновідомій даті смерті - 1825 р.

Інші дядьки Шевченка - Омелян 54 і Сава 55 разом із дружинами і дітьми жили окремо від свого батька (записи №№ 175 та 235). Відомості про цих родичів Т. Шевченка збиралися роками, з великими труднощами, по крихтах, і деякі сторінки їхнього життя не відомі й досі 56, тому має сенс зупинитися на них.

Омелян Іванович, 44-х років, мав дружину Євдокію, 28-ми років (згідно з генеалогічними розвідками С. Чаніна - третю 57) (запис № 175). Якщо згадати записи 1795 р. і підрахувати, то Омеляну Івановичу повинно було виповнитися 45 років, але згадаймо: ревізькі казки 1795 р. датовані вереснем, тобто на цей час йому вже виповнилося шість років, а перепис 1834 р. здійснювався у квітні. Тобто, на цей час 45 років йому ще не виповнилося. Разом із батьками жили двоюрідні брати і сестри Тараса: Феодосій, 15-ти, Михайло, десяти, Микита, восьми, Устинія, 19-ти, Марфа, п'яти і Мар'я, двох років 58. Про Омеляна Івановича Шевченка С. Чанін пише, що наприкінці першої чверті ХІХ ст. його було переведено до Херсонського маєтку В. Енгельгардта у с. Піски, а згодом - до містечка Улянівка. Там він одружився вдруге і мав дітей, які так і залишилися в Улянівці. У 1823-1824 рр. його було знов повернуто до Кирилівки, де він і одружився втретє. Відомості, вказані у дослідженні, частково не співпадають із зазначеними під час ревізії. Наприклад, донька Мар'я, згідно з дослідженням, звалася Ма- ріамною. Щодо доньки Устини, стосовно якої С. Чанін висунув припущення, що вона проживала зі своєю матір'ю Тетяною Павлівною, посилаючись на сповідні розписи 1840 р., в яких Устинія відсутня в складі батькової родини, то вказаний запис ревізької казки засвідчує, що, принаймні, у 1834 р. дівчина перебувала з батьком 59. На наш погляд, у 1840 р. 25-ти річна Устинія могла вже бути заміжньою і жити з чоловіком.

Під № 235 записане подвір'я Сави Івановича Шевченка, якому виповнився 41 рік (мабуть, ситуація з підрахунком років аналогічна із братом Омеляном). Він проживав там із своєю дружиною Дарією, 37-ми років, сином Костянтином, 12-ти років і доньками: Анною, 14-ти років, Мар'єю, восьми і Агрнфиною, чотирьох років. Про ще одну доньку Настасію записано, що вона втекла в 1832 р. Держархів Київської обл. Ф. Ф-280. Оп. 2. Спр. 574. Арк. 336зв .-337. На жаль, сини Опанас і Павло, про яких пише С. Чанін Чанін С. В. Зазнач. твір. С. 23., у ревізькій казці не згадуються, можливо, їх спіткала трагічна доля. Натомість у перепису вказані доньки Мар'я й Агрнфина, яких не називає дослідник.

Особливий інтерес для нас представляє запис № 43, під яким зазначено Микиту Григоровича Шевченка - старшого брата поета, якому на той час виповнилося 23 роки. Він був одружений на 21-річній Євдокії та мав трирічного сина Савелія. Саме до його подвір'я був приписаний Тарас, якому виповнилося 20 років. Як відомо, перші роки після смерті Григорія Івановича його дітьми-сиротами опікувався дядько Павло, який, за висловом сестри Тараса Ярини, був «великим катюгою» Горбач Н. Життя та творчість Тараса Шевченка. Львів : «Каменяр», 2005. С. 13.. Зазначений запис у ревізькій казці може свідчити про те, що згодом Микита забрав дітей до себе. Ще й сам дуже молодий, Микита фактично замінив своїм рано осиротілим сестрам Ярині («Єрині»), 16-ти років, та одній з трьох Марій, 13-ти років, батька Держархів Київської обл. Ф. Ф-280. Оп. 2. Спр. 574. Арк. 290зв.-291..

Знаходимо також відомості про сім'ї нащадків братів діда Івана - Кіндрата та Олексія Андрійовичів. Їх самих на той час вже не було в живих. Перший з них помер у 1827 р., а другий ще раніше - в 1822му. Зазначимо побіжно, що в генеалогічному древі Андрія Шевченка, складеному С. Чаніним, дати смерті його синів Кіндрата й Олексія вказані як невідомі Чанін С. В. Зазнач. твір. С. 17-18.. Після смерті Олексія на подвір'ї (№ 111) проживав його син Марко, 31-го року із сім'єю: дружиною Пелагією, 30-ти років і дітьми - синами: Савелієм, десяти, Антоном, дев'яти і Захарієм, чотирьох років, а також доньками: чотирьохрічною Феодосією і однорічною Варварою. До цієї ж оселі була приписана донька Олексія Андрійовича - Мар'я, про яку зазначено, що вона втекла в 1813 р. Держархів Київської обл. Ф. Ф-280. Оп. 2. Спр. 574. Арк. 305зв .-306. У вже згаданому генеалогічному древі Мар'я відсутня Чанін С. В. Зазнач. твір. С. 17.. Другий з синів Олексія - 29-ти річний Федот на той момент теж був одружений з 28-ми річною Акеліною і мав двох дітей - чотирьохрічну Ольгу і дворічного Корнія (запис № 109) Держархів Київської обл. Ф. Ф-280. Оп. 2. Спр. 574. Арк. 304зв .-305..

Хата нащадків Кіндрата Андрійовича за № 276 належала його вдові Мар'ї, 64-х років і родинам двох його синів: Мирона 1-го, 37-ми років із дружиною Настасією, 37-ми років і доньками: Степанидою, 14-ти і Пелагією, восьми років і Григорія 2-го, 30-ти років із 27-ми річною дружиною Ксенією і їхніми синами: дев'ятирічним Андрієм і однорічним Наумом Держархів Київської обл. Ф. Ф-280. Оп. 2. Спр. 574. Арк. 346зв .-347..

Поряд (№ 275) стояла хата Григорія Євстратійовича Шевченка - їхнього родича. Самому хазяїну на той час виповнилося 49 років, а його синам Варфоломію (у документі записано «Вартоломей») та Михайлу 14 і чотири роки відповідно. 46-ти річну дружину Григорія звали Мартою, було в них кілька доньок: Катерина, 24-х, Олександра, 20-ти, Уля- на, 16-ти й Матрона, 11-ти років Там само. Спр. 9. Арк. 305зв .-306, 346зв .-347.. А згадуємо ми про цю родину тому, що йдеться саме про того Варфоломія Григоровича Шевченка, який був троюрідним братом поета Сокур В. Жінки у житті Шевченка // Дивосвіт. 2012. № 2. С. 33., до того ж породичався повторно з ним через свою сестру, яка побралася з Тарасовим братом Йосипом Дзюба І. Зазнач. твір. С. 22.. Він одним із перших почав опікуватися впорядкуванням могили Т. Шевченка в Каневі. У 1869 р. він звернувся до Канівської міської думи з пропозицією про передавання у спадкове користування 0,5 десятини землі навколо могили поета з метою встановлення огорожі та облаштування там фруктового саду, пропонуючи за це сплачувати щорічний оброк у розмірі 2 крб на користь міста. Дума визнала запропоновану суму цілком достатньою і почала готувати необхідні документи для передавання землі Держархів Київської обл. Ф. Ф-1. Оп. 295. Спр. 64061. Арк. 1-2.. Як зазначає В. Сокур, незадовго до смерті Варфоломій Григорович викупив цю ділянку за 100 крб сріблом і подарував місту разом із 3 тис. крб сріблом, які вклав у державний банк, заповівши, щоби відсотки від цього депозиту міська влада використовувала на утримання могили Сокур В. Зазнач. твір. С. 33-34..

На 15 квітня 1834 р., яким датовано цю ревізьку казку, сім'я Бойків, як і раніше, жила у с. Моринці (запис № 233). Дід Яким Омелянович помер у 1831 р. (можливо, 1830 або 1833 р. - у документі є виправлення) У «Шевченківській енциклопедії» рік його смерті вказаний як невідомий. Див.: Шевченківська енциклопедія... Т. 5. С. 501. Г. Карпінчук вказує точну дату смерті Якима Бойка: 04.10.1833. Див.: Карпінчук Г. Зазнач. твір. С. 24., а на подвір'ї проживала його друга дружина Меланія, 73-х років, син від першого шлюбу Павло, 46-ти років разом зі своєю дружиною Матроною, 38-ми років, а також «прийнятий у двір» Осиф Григорович Шевченко, 12-ти років Держархів Київської обл. Ф. Ф-280. Оп. 2. Спр. 574. Арк. 459зв.-460.. Як відомо, сім'я Бойків утримувала Йосипа після смерті батьків.

У ревізькій казці 1834 р. знаходимо відомості й про інших родичів Т. Шевченка по материнській лінії. За нашим припущенням, всі вони доводилися племінниками або внучатими племінниками Тарасовому дідові - Якиму Омеляновичу Бойку.

Племінник Савелій Іванович Бойко, якому в 1816 р. було 26 років, тепер вже мав 44 роки (запис № 140). Був одружений з 42-х річною Оленою («Елена») і мав п'ятеро дітей: 22-х річного Філона, 13-річно- го Олександра, трирічного Кузьму, 11-ти річну Улиту і дев'ятирічну Анну Там само. Арк. 438зв .-439..

Подвір'я № 195 належало внучатому племіннику Якима Омеляновича - Гаврилу Семеновичу Бойку, якому під час попередньої ревізії було 14 років, а тепер виповнилося 32. Він жив там із дружиною Лю- бовією, 29-ти років, сином Омеляном, трьох років, донькою Агафією, п'яти років. В цій же оселі мешкав його молодший брат Лазар, 26-ти років (на момент попередньої ревізії було вісім років) із дружиною Па- расковією, 20-ти років Там само. Арк. 449зв .-450..

Під № 232 записана родина Кирила Андрійовича Бойка - ще одного внучатого племінника Якима Омеляновича Бойка, якому на момент попередньої ревізії було сім років, а у 1834-му виповнилося 25. У 1830 р. він втік, залишивши дружину-однолітку Єрину. У тому ж році, 6 червня, повернувся «з бігів», про що свідчить додаткова ревізька казка. На тому ж подвір'ї проживав його молодший брат Федір, 21-го року (в 1816 р. був трирічною дитиною) з 20-ти річною дружиною Єфимією і однорічною донькою Мар'єю Там само. Арк. 459зв .-460, 478зв .-479..

Маємо ще згадати улюблену старшу сестру і няньку поета - Катерину. Як відомо, вона вийшла заміж за Антона Григоровича Красиць- кого в с. Зелена Діброва. Ревізька казка по цьому селу датована 10 квітня 1834 р. Сім'я Красицьких була дуже велика. В одному дворі (№ 26) мешкало разом із дітьми 28 осіб. Антону Григоровичу на момент перепису було 30 років, Катерині Григорівні - 27. У них були доньки Олена і Феодора, семи і шести років і син Стефан, двох років Там само. Спр. 579. Арк. 51зв.-52.. Катерина народжувала 12 разів, але половина її дітей вмерла ще у дитинстві. Сама вона померла в 1848 р. Згідно з дослідженнями М. Лисенка, до 1835 р. у неї народилися: Олена (1825 р. н.), Феодора (1827 р. н.), Феодосія (1829 р. н.) і Соломія (1830 р. н.) (дві останні у ревізькій казці відсутні), Степан (1835 р). Лисенко М. Зазнач. твір. С. 107. Щодо останнього, то вказана М. Лисенком дата потребує уточнення, оскільки за ревізькою казкою 1834 р. Степану (Стефану) вже було два роки.

Мабуть, вже час зупинитися на деяких суттєвих невідповідностях між ревізькими казками й іншими генеалогічними джерелами. Певні розходження існують у визначенні дати народження Івана Андрійовича Шевченка. Д. Красицький поставив під сумнів дату народження, зазначену в «Шевченківському словнику», а саме 1761 р. Шляхом спів- ставлення різних джерел, включаючи архівні, він дійшов висновку, що дід Т. Шевченка народився в 1746 р. Красицький Д. Зазнач. твір. С. 87. Такої ж думки дотримується Ю. Ковтун, наводячи аргументи, висунуті ще одним із перших дослідників біографії Т. Шевченка О. Кониським, який спирався на сповідні розписи Ковтун Ю. Зазнач. твір. С. 27; Кониський О. Я. Тарас Шевчен- ко-Грушівський... С. 60.. М. Лисенко, не вдаючись у пояснення, відсунув цю дату ще далі - на 1742 р. Лисенко М. Зазнач. твір. С. 24. У «Шевченківській енциклопедії» всі ці версії піддані сумніву і найбільш вірогідною датою народження Івана Андрійовича названо 1751-1752 рр. Шевченківська енциклопедія... Т. 5. С. 500. Зі свого боку зазначимо, що дати, обстоювані Д. Красицьким і М. Лисенком, означають, що між народженням Івана Андрійовича і наступного брата Кіндрата пройшло 19-23 роки, що виглядає дещо сумнівним. Те саме стосується і його віку на момент народження первістка: згідно з цими версіями, коли народився Тарасів батько Григорій, Івану Андрійовичу було щонайменше 35-39 років. Що ж ми маємо на підставі ревізьких казок? Шляхом простого підрахунку ми отримуємо таке: у ревізькій казці 1795 р. зазначено, що йому 39 років, тобто виходить, що він народився в 1756 р.; у ревізькій казці 1811 р. вказано, що йому 55 років, тобто дата народження співпадає; у 1816 р. він записаний як 59-річний, тобто виходить, що його рік народження 1757-й, але пам'ятаємо, що у ревізьких казках вказувалося, скільки повних років виповнилося людині. Виходить, що Іван Андрійович народився у проміжок між 9 березня (дата ревізької казки 1816 р.) і 5 вересня (дата ревізької казки 1795 р.), і на момент перепису 1816 р. йому ще не виповнилося 60. Щоправда, 1756-1757 роки народження Тарасового діда входять у суперечку з двома суттєвими моментами: по-перше, щодо його активної участі у Коліївщині 1768-1769 рр. (хоча, як знати, може 12-13-ти річний підліток і міг бути дотичним до тих бурхливих подій) і, по-друге, твердженню, що він помер у 103-річному віці (бо виходить, що у 93-річному). Не вкладається в нашу та інші концепції і ревізька казка 1834 р.: у ній зазначено, що Івану Андрійовичу - 72 роки, тобто, дата народження «пересувається» на 1862 р.

Подібна історія - з датою народження батька поета: згідно з ревізькою казкою 1795 р. Григорію Івановичу було 10 років, тобто, виходить рік народження 1785-й; у 1811 р. - 26 років (1785-й); у 1816 р - 30 років (1786-й). Д. Красицький, порівнюючи метричні записи Кирилівської Івано-Богословської церкви, спростував цю дату і встановив, що роком народження батька Т. Шевченка був 1781 р. Красицький Д. Зазнач. твір. С. 87-88. Але залишається дивною «помилка» щодо вказаних осіб, яка уперто «кочує» з однієї ревізької казки до наступної.

На жаль, ревізькі казки не дають нам пояснення виникнення «вуличного прізвиська» цієї родини Шевченків - «Грушівські». Як вважають деякі дослідники, Грушівською була одна з дружин Івана Андрійовича Одні дослідники вважають, що Грушівська - це дівоче прізвище першої дружини Івана Андрійовича - Горпини Сергіївни. Див.: Тарас Шевченко. Документи та матеріали... С. 8; інші - що третьої - Марії Омелянівни. Див.: Чанін С. В. Зазнач. твір. С. 20. Натомість, Н. Горбач припускає непросте походження Шевченків і польське коріння прізвища «Грушівські». Див.: Горбач Н. Зазнач. твір. С. 6-9. На тому, що «Грушівські» - не «вуличне прізвисько», а власне прізвище пращурів Т. Шевченка, наполягали О. Кониський і М. Грушевський. Див.: Конисский А. Я. Жизнь украинского поэта... С. 17-35; Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський... С. 37; ГрушевськийМ. Дрібничка до генеалогії Шевченка // Записки товариства імені Шевченка : вид-во, присвяч. науці і письменству укр.-рус. народу. Львів : Накладом Т-ва імені Шевченка, 1895. Т. 5, кн. 1. C. 3-4. і, оскільки він приєднав її господарство, то за родиною закріпилося на певний час це друге прізвище. Але в документах ревізій 1816-1834 рр. по с. Кирилівка прізвище з коренем «груш» відсутнє. Єдине виключення складає казка 1795 р.: при богадільні, серед інших, зазначений Ничипор («Никифор») Грушовий («Грушовой»), 75-79-ти річний вдівець Держархів Київської обл. Ф. Ф-280. Оп. 2. Спр. 9. Арк. 200., щодо якого у наступній ревізькій казці 1811 р. зазначено, що він помер у 1806 р. Там само. Спр. 254. Арк. 611. Чи має він якесь відношення до Шевчен- ків-Грушівських - не відомо.

Наступна ревізька казка по с. Кирилівка, складена головним управителем за довіреністю - поміщиком, поручиком Павлом Лаврентійо- вичем Чайковським Там само. Спр. 969. Арк. 92зв.-93., датується 14 вересня 1850 р.

У с. Кирилівці в оселі за № 38, де до своєї смерті у 1849 р. проживав Іван Андрійович Шевченко Ця дата, вказана в ревізькій казці, цілком збігається із загальновідомою. Див.: Красицький Д. Зазнач. твір. С. 86-87; Чанін С. В. Зазнач. твір. С. 16; Ковтун Ю. Зазнач. твір. С. 29., мешкав його молодший син Павло Іванович, 53-х років, із своєю дружиною Агафією Степанівною, 51-го року. З ними жили: старший син Петро, 32-х років зі своєю родиною: дружиною Параскевою Євтихіївною, 24-х років, синами: трирічним Тимофієм, однорічним Савелієм і дворічною донькою Єлисаветою; молодші сини: Григорій, 17-ти років і Федір, 12-ти років. Другий син Павла Івановича - Леонтій в 1848 р. був відданий у рекрути Держархів Київської обл. Ф. Ф-280. Оп. 2. Спр. 969. Арк. 10зв.-11..

Під № 51 зафіксоване подвір'я поетового старшого брата Микити Григоровича Шевченка, 39-ти років. Разом із ним та його другою дружиною 92 Пелагеєю Гнатівною, 25-ти років жили його діти (від обох шлюбів): Савелій, 19-ти, Петро, двох років, однорічний Федір, Надія, 15-ти та Ірина, шести років. До цієї ж оселі вписаний брат Микити - «Тарас Григорьев», якому на момент попередньої ревізії було 20 років і який був «уволен из крестьянства в 1835 году» 93.

Як зазначено у ревізькій казці, Осип Григорович Шевченко (запис № 85) - молодший брат поета, 28-ми років, був переведений з с. Мо- ринці у 1842 р. Разом із ним перебралася до Кирилівки і його сім'я: дружина Матрона Григорівна, 27-ми років, діти: Трохим (Тарасів хрещеник 94), семи років, Андрій, п'яти років і однорічна Васса 95. У генеалогічному древі, складеному М. Лисенком, вказано шестеро дітей Йосипа: два Андрія, Григорій, Іван (роки народження не зазначені), Трохим, 1843 р. н. і Василь, 1847 р. н.; про доньку Вассу відомостей немає 96

Під № 194 значиться посімейний список Бойченка Федора Кіндратовича, 41-го року, - недолугого чоловіка молодшої Тарасової сестри Ірини, кирилівського маляра-іконописця, п'яниці, який знущався зі своєї дружини. У листах до брата Микити у 1840 р. Т. Шевченко погрожував розібратися з тим «поганим маляром», «коли він не схаменеться» 97. Отож, родина Бойченка (щоправда, в усіх генеалогічних дослідженнях він названий Бойком) у 1850 р. складалася з дружини Ірини Григорівни, 32-х років (деяка невідповідність із загальновідомою датою народження - 1816 р.98) і дітей: Лаврентія, десяти, Лонгина, дев'яти, Івана, чотирьох та Устини 12-ти років 99. Інформація про дітей частково не співпадає з генеалогічними дослідженнями М. Лисенка: в нього зазначені Лаврентій, 1838 р. н., Іларіон, 1840 р. н. (у ревізькій казці відсутній), Логвин, 1842 р. н., Іван, 1845 р. н. і Валентина, 1849 р. н. (у ревізькій казці відсутня), але зовсім не згадується Устина 100.

У ревізькій казці знаходимо інформацію про інших родичів Т. Шевченка. Під № 130 зазначене подвір'я Федота Олексійовича Шевченка - племінника Тарасового діда Івана. Господарю на той час виповнилося 45 років, він, як і раніше, був одружений на Акнліні Павлівні, 44-х років і мав доньку Ольгу, 20-ти років. Про його сина Корнія записано, що він помер у 1843 р. Держархів Київської обл. Ф. Ф-280. Оп. 2. Спр. 969. Арк. 30зв.-31.

Його старший брат Марко, 47-ми років, проживав поряд (№ 132) із дружиною Дарією Омелянівною, 42-х років, синами: Антоном, 25-ти, Захарієм, 20-ти, Нестором, шести років і доньками: Феодосією 20-ти, Варварою 17-ти, Мариною, 16-ти, Аграфеною, 12-ти й Олександрою, восьми років. Разом із батьком мешкала й сім'я старшого Маркового сина - Савелія, 26-ти років: дружина Домникія Хомівна («Фомина»), 21-го року та однорічний син Захарій Там само..

Старший рідний дядько поета Омелян Іванович Шевченко, як зазначено у ревізії, помер у 1848 р. У «Шевченківській енциклопедії» та в генеалогічному древі Омеляна Івановича Шевченка, складеному С. Чаніним, дата його смерті вказана як невідома. Див.: Шевченківська енциклопедія... Т. 5. С. 501; Чанін С. В. Зазнач. твір. С. 88-90. На його подвір'ї (№ 206) жила дружина Євдокія Іванівна, 44-х років із неодруженим середнім сином Михайлом, 29-ти років, доньками Марфою, 21-го року, двома Маріями - 18-ти і 12-ти років і родинами інших синів. Старший з них, Феодосій, 31-го року, мав дружину Харитину Власівну, 29-ти років і синів: трирічного Данила та однорічного Герасима. Молодший - Микита (про нього записано, що він названий неправильно Ничипором), 24-х років, був одружений з 21-річною Ганною («Анною») Іванівною Держархів Київської обл. Ф. Ф-280. Оп. 2. Спр. 969. Арк. 44зв.-45.. За даними М. Лисенка, від трьох дружин Омелян Іванович мав 12 дітей: Устину, Феодосія, Феодосію, Михайла, Єфросинію, Дем'я- на, Веклу (роки народження не зазначені), Олександра, 1816 р. н., Микиту, 1827 р. н., Марфу, 1829 р. н., Маріамну, 1832 р. н. і Марію, 1839 р. н. Лисенко М. Зазнач. твір. С. 123. Тобто, щодо декількох із них, зокрема Устини, Феодосія і Михайла ревізькі казки допомагають встановити приблизну дату народження.

Про другого Тарасового дядька - Саву Івановича записано, що він помер у 1842 р. (№ 270) У генеалогічному древі Андрія Товстика Безрідного-Шевченка, складеному С. Чаніним, та «Шевченківській енциклопедії» дата смерті Сави Івановича Шевченка вказана як невідома. Див.: Чанін С. В. Зазнач. твір. С. 16; Шевченківська енциклопедія. Т. 5. С. 501. Його дружина Дарія Іванівна, 53-х років, жила з молодшим сином Гаврилом, 14-ти років і родиною старшого сина Костянтина, 28-ми років - дружиною Тетяною Іванівною, 27-ми років і дітьми: чотирирічною Ксенією, трирічною Миланією, однорічним Трохимом Держархів Київської обл. Ф. Ф-280. Оп. 2. Спр. 969. Арк. 59зв.-60..