Структура управління на ЗАТ "СБК"

Розвиток ринку. Стратегія спрямована на створення ринків для продукції, що випускає досить довго. Ефективна, якщо організація прагне розширити свій ринок за рахунок: проникнення на нові географічні ринки, у тому числі в інших країнах; впровадження в нові сегменти ринку товарів, попит на які ще не вдоволений; нових пропозицій існуючих товарів і інтенсифікації реклами; освоєння нових сегментів ринку, коли для відомої продукції виявляються нові області застосування.

Розвиток товару. Стратегія спрямована на розробку нових продуктів для сформованих і давно освоєних ринків. Застосовується, коли у фірми є кілька успішних виробів, що завоювали популярність у споживачів. У цьому випадку організація розробляє нові або модифікує, поліпшує якість старих виробів і реалізує їхнім покупцям, що вибирають даний товар.

Диверсифікованість. Стратегія застосовується з метою уникнути надмірної залежності фірми від одного ринку або одного асортиментного набору продукції. Реалізація стратегії диверсифікованості припускає розробку нових продуктів і нових ринків, вона є найбільш ризикованою через відсутність упевненості в тім, що ринки приймуть нову продукцію.

4.3 Аналіз загальної суми витрат на виробництво товарної продукції

Собівартість продукції - це грошова форма витрат на підготовку її виробництва, виготовлення і збут. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а, значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва.

При обчисленні собівартості продукції на ЗАТ “СБК” важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються у собівартість, є питання їх розмежування між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розмежування полягає в тому, що через собівартість відшкодовуються витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення усіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили і природних ресурсів. Відповідно до цього у собівартість продукції включаються витрати на:

· дослідження ринку і виявлення потреби у продукції;

· підготовку і освоєння нової продукції;

· виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу;

· обслуговування виробничого процесу і управління ним;

· збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т.п.);

· розвідку, використання і охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду і т.п.);

· набір і підготовку кадрів;

· поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

На ЗАТ “СБК” розраховуються як загальні витрати, так і витрати на одиницю продукції. Загальні витрати - це витрати на весь обсяг продукції за певний період.Для складання фінансової звітності підприємства застосовується система калькулювання повних витрат, яка передбачає включення у собівартість усіх видів витрат. Процес калькулювання повних витрат представлений на схемі.

Розглянемо зміни загальної суми витрат на виробництво товарної продукції за 2-ге півріччя 2000 року та 1-ше півріччя 2001 року у порівнянні зі змінами обсягів випуску товарної продукції

Таблиця 4.1. Зміни загальної суми витрат на виробництво ТП

*Дані наведені в тис.грн. Розглянемо структуру статей калькуляції на протязі аналізуємого періода:

Таблиця 4.2. Структура статей калькуляції

*Структура виробничих витрат розрахована по відношенню до загальної суми виробничих витрат

Питома вага виробничих витрат у повній собівартості склала 69,2%, в той час як позавиробничі витрати становлять 30,8% від загальної суми витрат на виробництво товарної продукції.

Найбільшу частку у виробничих витратах становлять витрати на основну сировину та матеріали, які склали 35,1% від виробничої собівартості.

4.4 Аналіз витрат на гривню товарної продукції

Витрати на гривню товарної продукції наведено в таблиці:

Таблиця 4.3. Витрати на гривню ТП

З розрахунків видно, що на протязі розглянутого періоду середні витрати на гривню товарної продукції склали 58 копійок. При цьому виробничі та позавиробничі витрати відповідно склали 40 коп. та 18 коп. на одну гривню.

В 2-му півріччі 2000 року середні витрати на гривню товарної продукції склали 56,3 коп., а в 1-му півріччі вони зросли до 61,1 коп. Головним чином це сталося за рахунок збільшення виробничих витрат з 38,3 коп. на гривню ТП у 2-му півріччі 2000р. до 43 коп. у 1-му півріччі 2001р. Так, зросли витрати на зарплату виробничого персоналу, загальновиробничі витрати, витрати на газ та електроенергію для технологічних потреб.

На графіку видно, що в грудні відбувся “стрибок” загальної собівартості в розрахунку на гривню товарної продукції, що сталося внаслідок різкого зростання як виробничих, так і позавиробничих витрат. Основною причиною стала виплата в січні квартальної премії та премії по результатам роботи за минулий рік, яка була віднесена на собівартість готової продукції в грудні 2000 року. Також в цьому місяці підприємство понесло значні витрати, пов'язані з нарахуванням платежів до інвестиційного фонду та оплатою послуг зовнішнього аудиту.

4.5 Аналіз прямих матеріальних витрат

До статей прямих матеріальних витрат на ЗАТ “СБК” відносяться:

основна сировина;

пакувальні матеріали;

газ та електроенергія на технологічні потреби;

технологічні втрати (брак).

Проведемо аналіз виконання планових показників прямих матеріальних витрат у 2-му півріччі 2000 року та у 1-му півріччі 2001 року як в розрахунку на одиницю готової продукції, так і на весь обсяг виробництва:

Таблиця 4.6. Аналіз прямих матеріальних витрат

З розрахунків видно, що в 2001 році прямі матеріальні витрати на одиницю продукції значно зросли в порівнянні з попереднім періодом і навіть перевищили планові показники. Причиною стало як заплановане, так і незаплановане підвищення цін постачальників на вогнетривку глину, крейду, газ, електроенергію та вартості послуг залізниці по перевезенню основної сировини.

Прямі трудові витрати включають в себе всі форми основної і додаткової оплати праці виробничих робітників та відрахування на соціальні потреби. Величина відрахувань обчислюється в установлених нормах від витрат на оплату праці незалежно від джерел іх фінансування, тому більш доцільно розглядати заробітну плату без нарахувань.

Основна заробітна плата виробничих робітників містить витрати на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих виготовленням основної продукції. Обчислюється згідно з нормами витрат часу на виконання технологічних операцій і тарифними ставками або відрядними розцінками на операції.

Додаткова зарплата містить витрати на оплату відпусток, виплату квартальних і річних премій, доплати та ін. Обчислюється в процентах від основної зарплати.

Різке зростання фонду додаткової заробітної плати у вересні, грудні та квітні пояснюється включенням до собівартості премій, нарахованих за підсумками роботи за минулий квартал. Сума премії для виробничих робітників розраховується виходячи з відсотка перевиконання плану по виробництву готової продукції в натуральному виразі та розподіляється між робітниками згідно нарахованої основної заробітної плати за звітний квартал.

4.6 Визначення резервів зниження собівартості

Для визначення резервів зниження собівартості на ЗАТ “СБК” розроблена система управління витратами. Управління витратами - процес цілеспрямованого формування витрат за місцем їх виникнення і різновидами продукції при постійному контролі їх рівня і стимулюванні зниження.

Для ефективного управління витрати групуються за місцями їх виникнення і центрами відповідальності. Кожне місце витрат має один або декілька центрів відповідальності за їх рівень і обґрунтованість. Така диференціація витрат створює передумови ефективного використання ресурсів.

Функціонально система управління витратами включає: нормування, планування, облік, аналіз витрат, стимулювання їх зниження. В процесі планування собівартості передусім обчислюється планова величина таких показників, як кошторис виробництва, собівартість товарної і реалізованої продукції, собівартість окремих виробів. Для обчислення цих показників проводиться ряд проміжних розрахунків і складання кошторисів по окремих підрозділах підприємства (за місцем витрат). Поряд з названими показниками обчислюється загальний рівень витрат і його динаміка за одним із таких показників: собівартість виробу, собівартість порівняльної товарної продукції, витрати на одну грошову одиницю товарної продукції.

Неможливо отримати значну економію по статті витрат, яка складає 1% від всіх витрат підприємства. Для отримання 80% ефекту достатньо проаналізувати 20% видів витрат - це відоме правило 80/20.

Значима, але не контролюєма стаття не завжди дає практичну можливість для економії (наприклад, соціальні об'єкти). Одночасно з обліком значимих витрат слід звернути увагу на ті з них, які є можливість поступово знизити, а також на ті, які інтенсивно зростають та можуть досягти високих значень у найближчий час.

До значимих регулюємих витрат на ЗАТ “СБК” можна віднести: витрати на сировину та пакувальні матеріали, паливо, газ, електроенергію, ремонтні матеріали, заробітну плату виробничих робітників та технологічні втрати.

На більшість з перелічених видів витрат встановлені норми витрат на одиницю продукції, за дотриманням яких здійснюється суворий та своєчасний контроль. Також постійно здійснюється пошук стратегічних постачальників з більш низькими цінами на необхідні для виробництва сировину, матеріали та енергоносії, що також впливає на собівартість.

Висновок

В ході написання ОДЗ нами було встановлено, що процес формування собівартості і виявлення резервів її зниження є досить важливими чинниками в господарській діяльності підприємств.

Вірний підхід до вирішення цих питань відіграє позитивну роль у підвищенні прибутковості чи зменшенні збитковості господарської діяльності.

Розумне формування собівартості та її зниження для економістів є одним з ключових питань.

Але на сьогоднішній день процес формування собівартості потребує вдосконалення у зв'язку з постійними змінами у законодавстві. Він повинен переслідувати 3 основні цілі:

- зниження собівартості одиниці продукції;

- мінімізацію оподаткування;

- зменшення питомої ваги витрат адміністративного характеру.

Тому питання вдосконалення формування собівартості та її зниження було і є актуальним.

Досліджуючи діяльність ЗАТ “Слобожанська будівельна кераміка” нами було встановлено, що підприємство працює стабільно та ефективно, максимально використовуючи свої виробничі потужності. Воно займає провідну позицію на ринку високоякісної лицьової цегли України.

На сьогоднішній день випускається: лицьова цегла, рядова будівельна цегла, фасонні лицьові вироби 24-х видів.

На підприємстві постійно розширяється асортимент випускаємої продукції та існує можливість для збільшення обсягів її реалізації.

Технологічний процес виготовлення продукції постійно вдосконалюється, що з року в рік сприяє підвищенню якості цегли.

Підприємство має широкий ринок збуту та розгалужену дистриб'юторську мережу, що сприяє зростанню обсягів реалізації.

На ЗАТ “Слобожанська будівельна кераміка” обігові кошти складаються із виробничих запасів, дебіторської заборгованості, а також є грошові кошти на розрахунковому рахунку та касі.

Грошові кошти використовуються за цільовим призначенням. Рівень дебіторської заборгованості у 1,5 рази перевищує рівень кредиторської заборгованості. Продукція має високий рівень рентабельності.

Собівартість одиниці товарної продукції значно нижча за середню ціну її реалізації, наслідком чого є високий рівень прибутків компанії.

Але, враховуючи високий попит на продукцію, нами було запропоновано ввести додаткові виробничі потужності (2-гу виробничу лінію).

В результаті постійні витрати залишаться на попередньому рівні, що приведе до зменшення собівартості одиниці продукції. Адже збільшення обсягів виробництва приводить до зростання лише змінних витрат та збільшення іх питомої ваги в загальній собівартості продукції. В результаті зниження собівартості одиниці продукції з'явиться можливість зменшення ціни, що відразу приведе до збільшення обсягів реалізації та росту конкурентоспроможності продукції.

Також нами було запропоновано введення безтарифної системи оплати праці. На даному підприємстві використовується погодинно-преміювальна і відрядно-преміювальна системи оплати праці.

Перевагою безтарифної системи оплати праці є те, що при розподілі фонду оплати праці вона дозволяє врахувати не тільки фактично відпрацьований час, а й кваліфікаційний рівень.

Важливу роль відіграє і реклама продукції. Так як продукція заводу високої якості, то реклама викликає зацікавленість споживачів та приводить до збільшення попиту.

Размещено на Allbest.ru