Розробка управлінських рішень в умовах невизначеності та ризику

Вплив зовнішнього середовища як фактора, що ініціює ризик, проявляється в зміні умов для прийняття рішень, конкретними причинами, як уже зазначалося, можуть бути поява серйозного конкурента на ринку, різкі зміни в погоді, стихійні лиха, зміни в державному регулюванні, в курсах валют та ін. Вони обмежують альтернативність у виборі рішень. Безперечно вплив особистих якостей керівника на прийняття ризикованих рішень, таких як: сміливість, воля, підприємливість, досвід, знання, професіоналізм, прагнення до новизни, лідерства, престижу, позитивному іміджу та ін. Необхідно враховувати, що з широкому сенсі ризик означає прийняття керівником на себе відповідальності за наслідки прийнятого рішення - матеріальної, соціальної, політичної, моральної, правової. Тому готовність до ризику повинна кореспондувати з почуттям відповідальності за соціально-економічні та інші цінності, які знаходяться з розпорядженні керівника.

Чи можна уникнути ризику? Значна група менеджерів схильна діяти по певному стереотипу (шаблоном). У типових ситуаціях і при обмеженому часі це виправдано і дає позитивні результати. Однак стереотипне ставлення до вирішення проблем в інших ситуаціях (із зміненими умовами, екстремальних) може призвести до прийняття рішень, які знаходяться далеко за межами оптимальних. Кращим виходом з положення є розробка можливо більшого набору стандартів рішень. Це дозволило б уникнути потенційних помилок, діяти автоматично в ситуації, що склалася, використовувати адекватні рішення.

Якості особистості позначаються, наприклад, на особливостях сприйняття людьми ризикованих ситуацій. Загальновідомо, що одна і та ж ситуація характеризується різними людьми неоднозначно.

По відношенню до господарського ризику психологи виділяють людей з «внутрішньою стратегією», тих, хто успіхи і поразки пояснює своїми особистими діями, і людей з «зовнішньої стратегією», орієнтованих на дію зовнішніх чинників. Перша група людей схильна до прийняття рішень середнього рівня, друга - рішень низького або високого рівня. Керівник, що тяжіє до успіху, частіше проявляє «мудру обережність», воліючи середній рівень ризику. Боязнь невдачі інших керівників схиляє їх до прийняття рішень, що виключають ризик, або в несприятливій обстановці - до вибору варіанта з можливо меншими втратами. Ухиляються від ризику, як правило, керівники консервативного типу, або демагоги. І, навпаки, частіше вибирають ризиковані варіанти вирішення люди, що відрізняються авантюризмом. В умовах ринкової економіки це якість розцінюється як прагнення до новизни і оцінюється позитивно.

Вибір ризикованих рішень пов'язується і з фактором добровільності. Так, примус до ризику, або недобровільний ризик, зменшує бажання ризикувати. Добровільний вибір підсилює ризикованість дій менеджерів у невизначеній обстановці.

Прийняття ризикованих рішень обумовлюється також кількістю осіб. беруть участь у його розробці. Колективне рішення частіше відрізняється більш високим рівнем ризику. Однак допустимий рівень ризику в рішеннях обернено пропорційний кількості виконавців, задіяних у його реалізації.

Проведені психологами дослідження виявили наступні тенденції:

- Менеджери старшого віку, а також люди, які пропрацювали в фірмі тривалий час, схильні уникати ризику:

- Менеджери з більш високим статусом, більшою владою і великими доходами, а також працюючі в невеликих фірмах, ризикують частіше;

- Більш високий рівень освіти менеджерів збільшує схильність до ризику;

- Люди швидше підуть на ризик, вже перебуваючи в ризикованій ситуації, ніж увійдуть до неї;

- Банківська справа привертає значно більше ризикованих менеджерів, ніж інші галузі промисловості;

- Рішення, пов'язані з бізнесом фірм, ризикованіше тих, що стосуються персонального доходу підприємця (менеджер швидше ризикне грішми фірми, ніж своїм доходом).

Розрізняються певні типи керівників та по їх відношенню до нововведень, часто пов'язаним з ризиком.

Як правило, підсилює прихильність до ризику, накопичений позитивний досвід виходу з подібних ситуацій, довіру колективу, вищестоящих керівників. Діяльність вітчизняних підприємців в ринкових умовах по суті долає стереотип ставлення до ризику, успадкований від адміністративно-командної системи управління.

Висновок

Особливим класом завдань прийняття рішень є завдання з урахуванням чинників ризику та безпеки. Чинники ризику, витлумаченого як ймовірність втрат, впливають на процес прийняття рішень. Аварії на промислових виробництвах, кількість людських жертв, пов'язані з різних технологій, визначають виняткову важливість завдань аналізу ризику.

Основних напрямів досліджень у сфері аналізу ризику є: вимір ризику, підвищення безпеки великомасштабних технологічних систем, аналіз аварій.

Судження людей про ймовірності небезпечних подій і потенційному збитки засновані на власному сприйнятті ризику й суттєво від об'єктивних даних.

При установці стандартів використовуються три основних підходи: експертні судження, аналогія з такими відомими технологіями, багатокритеріальний аналіз.

Однією з основних причин аварій є людські помилки. Великі аварії характеризуються, зазвичай, збігом низки малоймовірних подій.

Рішення - це такий вибір альтернативи у cитуації, що склалася. Прийняття рішень - це те що з'єднує процес, необхідний у виконанні будь-який управлінської функції. У випадку ринкової економіки менеджер своїми рішеннями може вирішувати долі багатьох організацій.

Залежно від рівня складності завдань, середовище прийняття рішень варіюється, залежно від рівня ризику.

Умови невизначеності існують, коли керівник точно не знає результат, що матиме кожен вибір. У разі ризику ймовірність результату кожного рішення можна визначити з відомою достовірністю.

Якщо інформації замало прогнозування рівня ймовірності успіхів у залежність від вибору, умови прийняття рішень є невизначеними. У разі невизначеності керівник з урахуванням власного судження повинен встановити ймовірність можливих наслідків.

Кожне рішення, пов'язане з компромісами, негативними випливають, та побічними ефектами, значення яких керівник повинен співвіднести з очікуваної вигодою. Усі рішення, як запрограмовані, не запрограмовані, прийняті менеджером мали бути зацікавленими засновані як на судженнях, інтуїції і надзвичайно колишньому досвіді, а й застосовувати раціональний підхід приймати рішення.

Під час ухвалення рішень сучасний керівник повинен: широко використовувати різні методи науки управління; оцінювати середу прийняття рішень та ризики; знати та вміти застосовувати різні моделі й фізичні методи прогнозування прийняття рішень.

Список літератури

1. Блінов, А.О. Мистецтво управління персоналом: Учб. посібник - М.: «Гелан», 2001 р.

2. Ряховская, О.Н. Антикризисне управління підприємствами. - М., 2000 р.

4. Пугачов, В.П. Керівництво персоналом організації: Підручник для вузів - М.: Аспект - прес, 2000 р.

5. Єрмаков, В.В. Менеджмент організації у умовах кризи. - М., 2000 р.

6. Глухів, В.В. Менеджмент: Підручник. - СПБ: СпецЛит, 2000 р.

7. О.П. Романов, А.В. Чембулатова, Менеджмент: методичні матеріали до проведення практичних занять, ИЗДАТЕЛЬСТВО ТГТУ, 2007 р.

10. Титова Н.Л. «Процес розробки і прийняття управлінські рішення» Москва, 2004 р.

11. Смирнов Э.А. Розробка управлінські рішення. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000 р.

12. Орлов А.І. «Підручник із менеджменту».

13. Беляцкий Н.П. Управління персоналом Уч. посібник. - Мн.: Интерпрессервис, Экоперспектива, 2002 р.

15. ГвишианиД.М. Організація і управління. - Вид. 3-є, перераб. - М.: Вид-во МДТУ їм. Н.Э. Баумана, 1998 р.

16. Виханский О.С., Наумов А.І. «Менеджмент» підручник - 2002 р.

17. Майкл Мескон, Майкл Альберт, Франклін Хедоури - Основи менеджменту. - М.: Дело, 1999 р.

18. Л. Планкетт Р. Хейл Вироблення і прийняття управлінського рішення: Скор. перекл. анг. - М.: Економіка 1984 р.

19. Гуджоян О.Л. та ін. Методи прийняття управлінських рішень. Навчальний посібник. - М.: 1997 р.

управлінський прийняття рішення ризик

Размещено на Allbest.ru