Урахування ризику при прийнятті управлінських рішень

Размещено на http://www.allbest.ru

РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМИ УРАХУВАННЯ РИЗИКУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ ПРОЕКТІВ

1.1 Теоретичні основи прийняття управлінських рішень в проектах

Прийняття управлінських рішень -- це визначальний процес управлінської діяльності, оскільки формує напрямки діяльності організації та її окремих працівників [43, С. 36-37]. Робота з прийняття управлінських рішень вимагає від менеджерів високого рівня компетентності, значних затрат часу, енергії, досвіду. Вона передбачає і високий рівень відповідальності, оскільки для втілення прийнятих рішень у життя необхідно забезпечити ефективну та злагоджену роботу всього організаційного механізму.

Отримані в процесі управлінської діяльності методи менеджменту зможуть впливати на керовану систему тільки після її офіційного визнання, тобто після прийняття управлінського рішення.

Управлінське рішення -- результат альтернативної формалізації економічних, технологічних, соціально-психологічних, адміністративних методів менеджменту, на основі якого керуюча система організації безпосередньо впливає на керовану [54, С. 100-102].

Сформувавшись у процесі вибору альтернативи, управлінське рішення є певним підсумком управлінської діяльності, результатом обмірковувань дій і намірів, висновків, обговорень, прогнозувань, спрямованих на реалізацію цілей управління.

Методи менеджменту, трансформувавшись в управлінські рішення, каналами прямого зв'язку надходять з керуючої системи в керовану, здійснюючи необхідний управлінський вплив, який забезпечує виконання виробничо-господарських операцій, надання послуг, отримання відповідних виробничих, фінансових, економічних та інших результатів.

Прийняття оптимального управлінського рішення можливе внаслідок всебічного аналізу процесів і проблем виробничо-господарської, збутової, фінансової та інших видів діяльності з орієнтацією на інтереси, стратегічні цілі організації. Не менш важливим є врахування чинників, пов'язаних з економією матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, отриманням оптимального прибутку тощо.

Для прийняття ефективних управлінських рішень необхідні такі умови: право прийняття, повноваження, обов'язковість, компетентність, відповідальність [26, С. 65-68].

Право прийняття рішень окреслює сферу діяльності конкретних менеджерів щодо прийняття відповідних рішень. Певними правами щодо прийняття рішень наділені всі менеджери, але кожен з них чи відповідні їх групи можуть приймати тільки конкретні рішення. Загальні рішення мають право приймати лише лінійні керівники.

Повноваження характеризує межу між групами менеджерів при прийнятті рішень. Наприклад, начальники цехів не можуть приймати рішення, які, згідно з посадовими обов'язками, може приймати тільки директор підприємства.

Обов'язковість є здатністю об'єктивно усвідомлювати необхідність прийняття рішення відповідно до ситуації, що склалася. Вимагає від керівника неминучого прийняття рішення, якщо цього потребують обставини.

Компетентність характеризує вміння керівника приймати адекватні реаліям, кваліфіковані, обґрунтовані рішення [22, С. 150-168].

Відповідальність постає як покладений на когось або взятий на себе обов'язок відповідати за конкретну ділянку роботи, справу, вчинки; показує, які санкції можна застосовувати стосовно менеджера в разі прийняття ним невдалого рішення.

Класичний підхід до прийняття управлінського рішення полягає в дотриманні певної процедури і виконанні обов'язкових дій.

Послідовність цих дій представлено у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Назва дії	Сутність дії
1. Проблемна ситуація.	Основою всякого рішення є проблемна ситуація, яка вимагає розв'язання. Завдання керівника та/або менеджера на цьому етапі полягає в аналізі проблемної ситуації, тобто у визначенні симптомів "хвороби", вивченні стану справ і мети, попереднього формулювання критеріїв рішення.
2. Виявлення обмежень і визначення альтернатив.	Причиною проблеми можуть бути сили, які знаходяться поза організацією (зовнішнє середовище), та які менеджер не в змозі змінити. Такі обмеження звужують можливості прийняття оптимальних рішень. Тому необхідно визначити джерело і суть обмежень і намітити можливі альтернативи. Тобто доцільно виявити всі можливі дії, які усувають причини проблеми.
3. Прийняття рішення.	На цій стадії розробляються альтернативні рішення, дається їх оцінка і відбирається альтернатива з найбільш сприятливими загальними наслідками.
4. Реалізація рішення.	Процес не закінчується вибором альтернатив, на стадії реалізації вживаються заходи щодо конкретизації рішення і доведення його до виконавців, тобто цінність рішення полягає в тому, що воно реалізоване.
5. Контроль за виконанням рішення.	В процесі контролю виявляються відхилення і вносяться поправки, що допомагають реалізувати рішення повністю. За допомогою контролю встановлюється так званий зворотний зв'язок між керуючою і керованою системами.

Незалежно від підходу, який обрала особа, що приймає рішення, існують визначені кроки, що вона проходить у процесі прийняття рішень.

Процес може бути розбитий на шість кроків, які можна побачити на малюнку 1.1.



Рис. 1.1. Кроки процесу прийняття управлінських рішень

1) Визначення проблеми.

Процес визначення проблеми полягає в її виявленні.
Виявлення проблеми -- процес усвідомлення, що існує деякий вид проблеми. Джерела, з яких можна довідатися про існування проблеми, містять у собі особистий огляд, аналіз даних і документів компанії, крім того, суспільна думка (думка покупців та їхні зауваження). Думка керівників та їхніх підлеглих теж є важливим джерелом виявлення проблеми. Людина, що приймає рішення часто починає усвідомлювати суть проблеми з двох чи декількох таких джерел.

Визначення проблеми є процес встановлення масштабу і природи її тоді, коли вона уже виявлена.

2) Постановка цілей.

За визначенням проблеми випливає постановка цілей, що будуть основою для майбутнього рішення.

3) Розробка альтернативних рішень.

Альтернативні рішення -- два чи більше способи розгляду проблеми. Процес розробки альтернативних рішень проводиться для того, щоб знайти найкраще можливе рішення, з огляду на всі фактори, які впливають на процес прийняття рішень. Це допомагає запобігти вибору першого рішення.

Замість того, щоб розглядати окремо один від одного, варіанти рішень розглядаються разом.

Процес розробки альтернативних рішень зав'язаний на зборі актуальної інформації з проблеми та її аналізу. Інформація може бути отримана з багатьох джерел, таких, як покупці, постачальники, незалежні експерти, робітники й управлінський апарат, спостереження за процесом ухвалення рішення, технічні публікації і документи, зібрані з власних звітів компанії.

Слід враховувати, що немає проблем, які можна досконально дослідити. Альтернативи припускають широкий збір інформації про витрати на масову рекламну кампанію з одного боку, а з іншого -- про потенційні розміри доступних ринків та ін.

4) Вибір альтернативи.

Очікуваний ефект кожного варіанта повинен бути перелічений разом з оцінкою імовірності того, що цей ефект буде отриманий. Позитивний і негативний результати кожної альтернативи повинні бути передбачені.

5) Реалізація альтернативи.

Вибір альтернативи передбачає її здійснення, тобто впровадження рішення в дію. Далі йде оголошення альтернативи. Якщо альтернатива цінна, вона буде підтримана.

Видача необхідних розпоряджень: керівник повинен обговорити обрану альтернативу з підлеглими і менеджерами, що мають відношення до виконання рішення. Розпорядження слід віддавати чітко, усі зміни ясно мотивувати.

Розподіл ресурсів: реалізація рішення може потягнути новий перерозподіл матеріальних і трудових ресурсів. Керівник повинен усвідомлювати те, що багато ресурсів можуть знадобитися ще на стадії створення різних альтернатив.

6) Оцінка результатів рішення.

Після того, як рішення реалізоване, керівник повинен оцінити ефективність. Чи досягло рішення мети? Чи вносить свою частку в збільшення обсягу товарів? Чи було воно ефективне за витратами? Чи відкрило обрії зростання для фірми?

Якщо рішення оцінене як неефективне, керівник або менеджер може зштовхнутися з вибором іншої альтернативи чи скласти новий список альтернатив [31, С. 350-358].

Якщо рішення оцінене як ефективне, керівник повинен переглянути елементи, що зробили його таким. Досвід прийняття і здійснення кожного рішення стає безцінною частиною управлінського досвіду. Він буде використаний повторно для прийняття рішень у майбутньому.

1.2 Виникнення ризиків при прийнятті проектних рішень

Процеси прийняття рішень в управлінні здійсненням проектів відбуваються, як правило, в умовах ризику і невизначеності, наявність яких зумовлюється такими чинниками:

1) відсутністю повної і точної інформації про продукт (послугу) проекту, внутрішнє і зовнішнє середовище реалізації проекту, неможливістю точної оцінки всіх параметрів проекту;

2) постійною присутністю елементу випадковості, тобто неможливістю спрогнозувати чи передбачити всі чинники, які тією або іншою мірою можуть впливати на проект;

3) наявністю суб'єктивних чинників, пов'язаних із можливою відмінністю інтересів учасників проекту чи дій структур і організацій, які так чи інакше причетні до реалізації проекту [3, С. 71-75].

Реалізація проекту здебільшого відбувається в умовах невизначеності й ризику, і це викликає необхідність виявляти й ідентифікувати ризики, проводити аналіз і оцінку їх, вибирати методи управління, розробляти й вживати заходи для зниження цих ризиків, контролювати й оцінювати результати впроваджуваних заходів.

Управління ризиками -- це сукупність заходів і методів аналізу й послаблення впливу чинників ризику, поєднаних у систему виявлення, оцінки, планування, моніторингу й проведення коригуючих заходів.
Різниця між ризиком та невизначеністю полягає в тому, що особа, яка приймає рішення, має різноманітні уявлення про ймовірність очікуваних подій. Тому ризик присутній тоді, коли ймовірність можна визначити на підставі досвіду, набутого в попередній період. Невизначеність існує тоді, коли можливість наслідків визначається суб'єктивно, оскільки відсутні дані.
Під ризиком у проектному менеджменті розуміють імовірність певного рівня втрат фірмою частини своїх ресурсів або недоотримання доходів, або появу додаткових витрат під час реалізації проекту. У керівника проекту зацікавленість викликає не тільки можливість настання несприятливих, а й сприятливих подій. Тому, якщо термін «ризик» вживають стосовно до проекту, то тут повинні бути розглянуті обидві можливості -- збитків чи прибутку, що виникають із обставин невизначеності, пов'язаних з виконанням проекту. Досвідчений менеджер проекту намагається оцінити обставини невизначеності і міру їхнього позитивного чи негативного впливу на реалізацію проекту, а також те, чи є ці обставини невизначеності внутрішніми, а чи зовнішніми щодо проекту [29, С. 226-233].

Ризик існує незалежно від того, якими будуть наслідки: невизначеними чи невідомими. Деякі види діяльності заведено вважати більш ризиковими, ніж інші. Таким чином, якщо міра досягнення результату може коливатися у певних межах, такі дії повинні розглядатися як ризиковані. Чим вищий рівень непередбаченості дій, тим більший ризик [19, С. 13-17]. 

Існує два види ризику, пов'язаного з підготовкою і реалізацією проекту: систематичний і несистематичний. Їх склад можна побачити на малюнку 1.2.



Рис. 1.2. Склад систематичних і несистематичних ризиків

Систематичний ризик належить до зовнішніх щодо проекту чинників, приміром, стан економіки в цілому, і перебуває поза загальним контролем над виконанням проекту. Прикладами систематичного ризику є також політична нестабільність, умови оподаткування, тобто чинники, пов'язані з діями держави. Інші види систематичного ризику відбивають вплив чинників конкурентного середовища, як-от загальний ринковий попит, рівень конкуренції, ціни на сировину і робочу силу в галузі.

Означені чинники мають розглядатися, бо проект замалий для того, щоб впливати на зміну цих чинників.

Несистематичним є ризик, що безпосередньо стосується проекту. Рівень рентабельності виробництва, період початку будівництва і сам процес будівництва, вартість основного капіталу і продуктивність -- усе це є видами несистематичного ризику. Інші види несистематичного ризику включають у себе зовнішні чинники, які можна контролювати або впливати на них у межах проекту. Це -- заробітна плата персоналу проекту, ціни збуту продукції проекту, ціни постачальників на сировину і навіть урядові податки, як-от митний та акцизний збори, інші види податків [4, С. 130-140].

Реалізація великих проектів, пов'язаних з будівництвом, підвладна «ризику незавершення», причинами якого може бути банкрутство підрядчиків, змін у наміченому проекті, розбіжностях у кошторисі.

Після завершення проекту можлива поява виробничих ризиків, пов'язаних з проблемами технічної підготовки і розробки проекту, поганого інжинірингу, незадовільного навчання персоналу, нестачі сировини і зростання витрат виробництва [1, С. 100-105]. 

Під час підготовки та експлуатації на хід виконання проекту можуть впливати різні чинники технічного, комерційного, фінансового і політичного ґатунку. Причини їх виникнення, їх ознаки і наслідки за функціональними критеріями проекту подані у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Причини виникнення, ознаки та наслідки різних функціональних ризиків проектів

Причини виникнення	Наслідки	Ознаки
Технічні ризики
Помилки в проектуванні; недоліки технології; неправильний вибір обладнання. Недоліки в управлінні; нестача кваліфікованої робочої сили; відсутність досвіду роботи на імпортному обладнанні в місцевого персоналу.	Неможливість виходу на проектовану потужність. Випуск продукції нижчої якості.	1. Новизна проекту. 2. Відсутність проектної організації відповідного рівня. 3. Відсутність маркетингових досліджень. 4. Відсутність залучення іноземних менеджерів.
Порушення договорів по-ставок сировини, матеріалів, комплектуючих. Порушення термінів субпідрядниками	Збільшення термінів будівництва Вихід на повну потужність у віддалений період	Нечіткі щодо термінів і кількості контракти. Контракти без штрафних санкцій. Вибір постачальників нестабільних регіонів з ненадійною репутацією. Відсутність у контракті механізму запуску.
Порушення термінів будівництва. Підвищення цін на сировину та електроенергію; підвищення вартості обладнання через валютні ризики; підвищення витрат на проект	Підвищення розрахункової вартості проекту	1. Відсутність у контракті фіксованих цін, механізмів захисту від валютних ризиків. 2.Облік заробітної плати у місцевій валюті.
Причини виникнення	Наслідки	Ознаки
Політичні ризики
Зміна торговельно-полі-тичного режиму та митної політики, в податковій системі, системі валютного регулювання й регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Зміна в системах експортного фінансування в краї-нах -- учасницях проекту	Неможливість збуту продукції	Розрахунок собівартості продукції за нижчою ціною Не враховані всі нові заходи для захисту від ризиків, що їх застосовують в інших країнах
Нестабільність політичної ситуації в країні, небезпека націоналізації та експропріації	Втрата проекту	Відсутність підтримки в силових структурах та уряді Відсутність підтримки державних і місцевих структур
Зміна законодавства, особ-ливо в частині регулювання іноземних інвестицій. Складність з репатріацією прибутку	Зниження ефективності, згортання проекту	Застаріла технологія Непродумана екологічна політика Низькі вимоги до екологічності проекту Невирішеність питань утилізації відходів Відсутність дозволу наглядових органів
Маркетингові ризики
Неправильний вибір товару та його випуск. Випуск товару низької якості або морально застарілої конструкції. Неправильний вибір ринків збуту, неточний розрахунок місткості ринку. Непродуманість або ж від-сутність на передбачених ринках збутової мережі.	Неможливість реалізації продукції проекту у розраховані терміну й у ціновому діапазоні Відсутність потрібних доходів для того, щоб погасити кредит	Відсутність маркетингових досліджень Нечітка орієнтація на покупця Відсутні закупівельні контракти Відсутність програми збуту Відсутність програми з реклами Товар не має сертифікації Відсутність урахування особливостей політики торгівлі на даному ринку
Продовження таблиці 1.2
Фінансові ризики
Нестабільність економік країн -- учасниць проекту. Коливання курсів обміну валют. Державне регулювання об-лікової банківської ставки	Зростання відсоткової ставки Подорожчання фінансування	Різна валюта надход-жень і валюта кредиту Відсутність механізму перерахунку валют Плаваюча ставка за кредити Відсутність чіткої фіксованої ціни на товари в контракті
Підвищення витрат фірм	Зростання цін за за-рубіжним контрактом	Відсутність чіткої фіксації цін на товари й послуги в контракті
Економічна криза, затоварювання ринку. Монополізм провідного виробника. Конкурентна боротьба через зниження ціни	Заподіяння фінансових збитків інвесторам та іншим учасникам проекту	Відсутність маркетингових досліджень Оптимістичні ціни, закладені у розрахунку

Як бачимо з таблиці 1.2 існує дуже багато проектних ризиків. Вони мають поширений діапазон існування і торкаються усіх життєво-важливих ланок підприємства та його діяльності.

1.3 Роль ризиків в прийнятті управлінських рішень

Сучасний стан економіки в Україні характеризується невизначеністю ринкових, технологічних, природно-кліматичних та інших чинників, тому діяльність менеджерів, економістів, підприємців пов'язана з постійним ризиком.

У нинішній час ще не склався єдиний підхід до сутності ризику, у різних джерелах ризик трактується по-різному. Згідно з економічним словником ризик - один з найважливіших елементів підприємницької діяльності; вчинок наздогад у надії отримання позитивного результату, можлива небезпека.

Дослідник В. Вітлинський пропонує при оцінюванні підприємницького ризику ураховувати лише несприятливі події та їхні негативні наслідки. Але, як свідчать інші дослідження, такий підхід недостатньо відображає сутність підприємницького ризику [13, С. 13-23].

Кандидат економічних наук Пікус Р. В. вважає, що підприємницький ризик - це прийняття рішень, спрямованих на максимізацію доходу в умовах невизначеності обставин. Тому доцільно брати до уваги, як позитивні, так і негативні можливі результати реалізації інвестиційного проекту, оскільки врахування лише негативного ефекту не обґрунтовує поведінки суб'єктів, які схильні до ризику та які під час прийняття рішень керуються лише обсягом прибутку [38, С. 88-90].

Згідно з Фатхутдиновим Р. А. підприємницькі ризики поділяються на два види: зовнішні та внутрішні. Зовнішні ризики пов'язані з нанесенням збитків та недоодержанням прибутку внаслідок порушення своїх обов'язків контрагентами підприємця або за інших, незалежних від нього обставин. Внутрішні ризики залежать від здатності підприємця організовувати виробництво та збут продукції. Страхові компанії не надають підприємцям гарантій компенсації збитків від внутрішніх ризиків, бо вони підвладні впливу різних чинників, таких як: якість системи менеджменту, якість продукції, виробничі витрати, організація маркетингу тощо [55, С. 229-254].

Підприємницькі ризики зазвичай обумовлені багатьма причинами. Найпоширеніші з них представлено на малюнку 1.3.



Рис. 1.3. Причини підприємницьких ризиків

Управління ризиками є важливим компонентом у системі управління організацією при розробці та реалізації управлінських рішень.

Євдокімов Ф. І. відмічає, що для оцінки привабливості і ефективності інвестиційних проектів необхідно:

1) моделювання прогнозних показників майбутнього обсягу виробництва;

2) аналізувати фінансове становище об'єкта;

3) виявляти погрози зовнішнього середовища;

4) брати до уваги невизначеність і ризики [23, С. 59-65].

Для оцінки ризику потрібно аналізувати зовнішні чинники і тільки потім внутрішні. Прийняття рішень щодо інвестування повинне здійснюватись тільки на основі дослідження зовнішнього середовища об'єкта інвестування, інакше можна витратити величезні кошти на зниження внутрішніх ризиків, але отримати негативний результат, якщо зовнішні фактори ризику є нездоланними.

Тепман Л. Н. відмічає, що цілісної теорії управління ризиками або менеджменту ризику в український економічній науці поки що немає. Загальний підхід до управління підприємницьким ризиком складається у виявленні можливих наслідків підприємницької діяльності у ризикових ситуаціях, розробки мір щодо зменшення збитків від впливу ризиків, реалізації такої системи адаптування до підприємницьких ризиків за допомогою якої можуть бути не тільки компенсовані негативні можливі результати, а й максимально використані можливості на отримання високого підприємницького прибутку. Також треба відмітити, що первинною задачею є підняття наукового рівня управління ризиками, вирішення якої дозволить ефективно застосовувати економічні та організаційні заходи щодо зниження ризиків [51, С. 21-31].

Важливою умовою попередження ризику є прийняття ефективного управлінського рішення.

 Для ефективного прийняття управлінського рішення необхідно проаналізувати ризик, який його супроводжує. Оцінка ризику передбачає комплекс дій, спрямованих на оцінку, аналіз та ідентифікацію механізмів виникнення явищ, які виявляють сильний вплив на діяльність організації, з метою запобігання відхиленням, загрозам, втратам тощо або протидії їх виникненню. Ступінь ризику визначається шляхом проведення кількісного та якісного аналізу [14, С. 16-24].

Якісний аналіз є найбільш складним етапом у проведенні загального аналізу ступеня ризику від визначеного напряму діяльності організації. Його головне завдання полягає у визначенні факторів ризику, виявленні напрямків діяльності й етапів по яких може виникнути ризик.

Під час кількісного аналізу ризику визначаються розмір окремих ризиків, а також ризик обраного напрямку діяльності. Кількісний аналіз ризику визначається видом аналізованої діяльності, постановкою проблеми, перевагами особи, яка приймає рішення, ставленням особи, яка приймає рішення до ризику, доступністю інформації, що характеризує ризик, кількістю часу відведеного для ухвалення рішення, професійною підготовкою особи, яка приймає рішення, факторами, що створюють ризик.

При аналізі ризику рекомендується дотримуватися певної схеми. Вона частково використовує критерії, розроблені американським експертом в області ризикології Берлі мером [33, С. 25-36].

1. Визначення основних внутрішніх та зовнішніх чинників ризику. 

Тобто необхідно, по-перше, класифікувати ризики за типами обліку (внутрішні та зовнішні).

По - друге виявити основні фактори, що породжують невизначеність. Також використовується принцип декомпозиції невизначеності: причини, що породжують невизначеність розкладаються на складові структурні елементи.

2. Аналіз кожного окремого чинника ризику.

Здійснюється моделювання впливу чинника на результуючі показники об'єкту ризику.

3. Аналіз їх інтегрованого впливу на об'єкт ризику.

Одночасне нашарування декількох факторів має різний інтегральний ефект. Інший аспект полягає у визначенні взаємозалежності чинників ризику. Певні з них можуть доповнювати один одного, а інші навпаки.

4. Оцінка конкретного виду ризику з точки зору фінансової діяльності (ліквідності) та з точки зору економічної доцільності (ефективності вкладення коштів.

5. Встановлення допустимого ступеня ризику. 

Допустимий рівень визначається за об'єктивними результатами аналізу та суб'єктивним ставленням до ризику.

6. Аналіз окремих операцій щодо обраного ступеня ризику.

Якщо в результаті певної операції існує можливість прояву ризику більшого за обраний ступінь, то така операція виводиться з розгляду (не приймається).

7. Розробка заходів зниження ризику. 

До основних способів зниження ризику відносяться: страхування, диверсифікація (у вузькому сенсі - розподіл капіталу між різними типами фінансових інструментів різних емітентів, та у широкому сенсі - розпорошення напрямків діяльності фірми, що підвищує здатність реагувати на зміни ринку), створення запасів та резервів, розподіл ризику між учасниками проекту, хеджування тощо [42, С. 40-45].

Для отримання оцінок ризику, що використовуються для розв'язання прикладних задач у науці й техніці, використовуються два показники: ймовірність (частота) виникнення події, що призводить до небажаних наслідків; масштаб наслідків для заданої події. Ризик - прогнозована векторна величина збитку, що може виникнути в наслідок ухвалення рішення в умовах невизначеності та реалізації загрози. Така форма визначення оцінки ризику є досить зручною, оскільки дозволяє: поєднати в одному показникові різноманітні данні про об'єкт і суб'єкт загрози; отримувати інтегральні оцінки ризику від необмеженого числа негативних процесів; таке визначення близьке за своїм змістом до таких визначень термінів «ризик» і «загроза», які стають загальновизнаними останніми роками.

При виборі одного з альтернативних варіантів управлінського рішення враховуються не лише можливі доходи та втрати за кожним варіантом, а й імовірність з якою їх можна отримати або не отримати. Дослідження ризиків при прийнятті управлінських рішень дозволить уникнути значних втрат та отримати прибутки від діяльності.

Висновки за розділом 1:

1) Управлінське рішення -- результат альтернативної формалізації економічних, адміністративних та інших методів менеджменту, на основі якого керуюча система організації безпосередньо впливає на керовану.

2) На стадії «Прийняття рішення» розробляються альтернативні рішення, дається їх оцінка і відбирається альтернатива з найбільш сприятливими загальними наслідками.

3) Реалізація великих проектів, пов'язаних з будівництвом, підвладна «ризику незавершення», причинами якого може бути банкрутство підрядчиків, змін у наміченому проекті, розбіжностях у кошторисі.

4) Під ризиком у проектному менеджменті розуміють імовірність певного рівня втрат фірмою частини своїх ресурсів або недоотримання доходів, або появу додаткових витрат під час реалізації проекту.

5) Управління ризиками є важливим компонентом у системі управління організацією при розробці та реалізації управлінських рішень.

6) Важливою умовою попередження ризику є прийняття ефективного управлінського рішення.

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ФАКТОРІВ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА РІВЕНЬ РИЗИКА ПІДПРИЄМТВА КП «КОМУНТРАНС»

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика діяльності підприємства

Загальна характеристика передбачає аналіз Статуту підприємства, ознайомлення з організаційною структурою підприємства, вивчення балансу та звіту про фінансові результати.

Базою для аналізу обрано КП «Комунтранс».

Повна назва: Комунальне підприємство «Комунтранс».

Юридична адреса Підприємства: 86130, м. Макіївка, вул. Щорса, 1. Комунальне підприємство.

Орган державного управління: управління ЖКГ.

Метою Підприємства є надання комунальних і інших послуг, забезпечення збереження об`єктів комунального призначення, підвищення рівня обслуговування мешканців та майна, що знаходиться на балансі підприємства.

Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий і інші рахунки в установах банків, печатку, кутовий штамп, фірмовий знак, інші реквізити, може отримувати кредити, набувати майнові і немайнові права, бути позивачем і відповідачем у всіх судових органах.

Відносини Підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами, в здійсненні ним основної і господарської діяльності будуються на основі договорів.

Види діяльності. Засновницькі документи

Вид економічної діяльності: прибирання сміття, боротьба з забрудненням та подібні види діяльності.

Предметом діяльності Підприємства є:

санітарне очищення міста;

організація вивезення твердих і рідких відходів підприємств;

побутових відходів домоволодінь;

послуги з надання автотранспорту;

художнє оформлення об'єктів зовнішнього благоустрою міста;

перевезення паливо мастильних матеріалів, зжиженого газу, кисеню;

послуги з технічного обслуговування і ремонту автотранспорту юридичним і фізичним особам;

інша діяльність, яка не заборонена чинним законодавством України і відповідає меті «Підприємства».

Комунальне підприємство «Комунтранс» засноване за рішенням Макіївської міської ради від 11.04.2003 №11/26.

Головний засновницькій документ це Статут комунального підприємства «Комунтранс».

Статут розроблено на підставі Законів України «Про підприємства в Україні», «Про власність», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про підприємництво» та інших законодавчих актів України.

Статут визначає загальні правові, організаційні та економічні закони основи діяльності КП «Комунтранс», мету та напрямки діяльності, її права та обов'язки, порядок утворення та використання майна, проведення фінансово-господарської діяльності, умови ліквідації та реорганізації.

Згідно Статуту підприємство має право:

1) розробляти і затверджувати організаційну структуру;

2) формувати і затверджувати штатний розклад в межах коштів підприємства;

3) приймати на роботу працівників згідно з чинним трудовим законодавством;

4) вступати до складу засновників спільних підприємств.

На основі аналізу результатів економічної та фінансової діяльності КП «Комунтранс» складено економічний паспорт підприємства, наведений у табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Економічний паспорт підприємства за 2009 - 2011 рр.

№	Показники	РОКИ	Абсолютне відхилення (+,-)	Відносне відхилення, %
		2009	2010	2011	2010-2009	2011-2010	2010-2009	2011-2010
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1.	Чистий доход від реалізації продукції, тис. грн.	2971,0	4000,9	11332,6	1029,9	7331,7	34,7	183,3
2.	Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	3019,5	3884,3	7649,5	864,8	3765,2	28,64	96,93
3.	Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, тис. грн.	32,8	57,6	1431,4	24,8	1373,8	75,61	2385,1
4.	Чистий прибуток (збиток), тис. грн.	26,7	13,7	1430,4	-13	1416,7	-48,69	10340,9
5.	Вартість майна підприємства, тис. грн. в тому числі: основних фондів; оборотних коштів.	10498,2 10123,5 374,7	9791,1 9538,4 252,7	15006,1 9559,9 5446,2	-707,1 -585,1 -122	5215 21,5 5193,5	-6,74 -5,78 -32,56	53,26 0,23 2055,2
6.	Наявність власних оборотних коштів, тис. грн.	248,2	305,8	1736,2	57,6	1430,4	23,21	467,76
7.	Чисельність робітників, осіб	62	54	67	-8	13	-12,9	24,07
8.	Фонд оплати праці, тис. грн.	71,6	108,8	245,4	37,2	136,6	51,96	125,55
9.	Рентабельність продукції, %	0,88	0,35	18,7	-0,53	18,35	-60,23	5242,86
10	Продуктивність праці, грн.	47,9	74,1	169,1	26,2	95	54,7	128,2

Як свідчать дані таблиці, чистий доход від реалізації продукції постійно зростав, а в 2011 р. порівняно з 2010 р. збільшився з 4000,9 тис. грн до 11332,6 тис. грн. Собівартість реалізованої продукції також зростала і складає на 2011 р. 7649,5 тис. грн., що на 96,93 % більше, ніж у 2010 році. Це говорить про те, що зросли ціни на запчастини, паливно-мастильні матеріали тощо. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування виріс на 24,8 тис. грн. у 2010 р. порівняно з 2009 р., а в 2011 р. порівняно з 2010 р. на 1373,8 тис. грн. Чистий прибуток складав 26,7 тис. грн. у 2009 р. і знизився у 2010 р. на 13 тис. грн, але в 2011 р. підвівся на 10340,9 %. Власні оборотні кошти зростали з кожним роком: у 2010 р. порівняно з 2009 р. на 23,21 %, а у 2011 р. на 467,76 %. Чисельність робітників у 2010 р. декілька знизилась - з 62 до 54 працівників, а у 2011 р. збільшилася на 24,07 % порівняно з 2010 р. Фонд оплати праці у 2010 р. виріс на 37,2 тис. грн., а у 2011 р. - на 136,6 тис. грн. Продуктивність праці зросла у 2010 р. на 54,7 %, а у 2011 р. на 128,2 %. Після того, як рентабельність підприємства знизилася у 2010 році на 60,23 %, вона дуже підвищилася у 2011 році на 5242,86 % за рахунок значного підвищення чистого прибутку та собівартості.

Отже, підприємство у 2011 році працювало набагато краще, ніж у 2009 та 2010 роках, кожного року збільшуючи свій дохід.

КП "Комунтранс" надає повний спектр послуг з вивезення побутових, будівельних і великогабаритних відходів в межах міста Макіївки. Крім цього, надаються транспортні послуги, в тому числі вантажні автомобільні перевезення та послуги спецтехніки.

Комунальне підприємство «Комунтранс» надає послуги з вивозу не тільки побутових відходів, а так само будівельних, промислових відходів, третього і четвертого класів небезпеки.

На перший погляд розміщення відходів не представляє великих труднощів. Проте завжди виникають питання:

- чим вивозити відходи, власним транспортом або транспортом іншого підприємства;

- де розмістити відходи так, щоб витрати на розміщення і транспортування були мінімальними;

- як розмістити відходи, щоб не завдати істотної шкоди навколишньому середовищу.

Саме для віршування подібних питань і було створене КП «Комунтранс».

2.2 Аналіз ризиків, що впливають на діяльність КП «Комунтранс»

Всі фактори, так чи інакше впливають на зростання ступеня ризику в проекті, внутрішні можна умовно розділити на дві групи: об'єктивні і суб'єктивні [36, С. 14-16].

До об'єктивних чинників ризику відносяться: інфляція, конкуренція, політичні та економічні кризи, екологія і т.д.

До суб'єктивних факторів належать: страйки персоналу, активність конкурентів, споживчі переваги, зміни в рівні постійних і змінних витрат, технологічні інновації, втрата вигідних замовлень, виробничий потенціал, технічне оснащення, рівень предметної та технологічної спеціалізації.

Організація праці, рівень продуктивності праці, ступінь кооперативних зв'язків, рівень техніки безпеки. Дані за факторами впливу представлені в табл. 2.2.

Як видно з таблиці 2.2, організація праці У 2010 році в порівнянні з 2009 збільшилась на 15 %. А в 2011 році вона виросла на 10 % в порівнянні з попереднім. Продуктивність праці в 2010 році зросла відносно 2009 року на 26,2 тис. грн., що складає 54,7 %, а у 2011 в порівнянні з 2010 - на 95 тис. грн. або на 128,2 %. Рівень техніки безпеки в 2010 році зріс у порівнянні з 2009 роком на 10 % - що склало 112 %, а в 2011 порівнянні до 2010 року також зріс на 5 %, що склало 106 %. Фонд оплати праці зріс у 2010 році по відношенню до 2009 року на 136,6 тис.грн., що склало 51,96 %, а в 2011 в порівнянні з попереднім роком - на 37,2 тис.грн, що склало 125,55 %.

Таблиця 2.2

Фактори, що впливають на рівень підприємницьких ризиків

№	Показники	Роки	Абсолютне відхилення (+,-)	Відносне відхилення, %
		2009	2010	2011	2010-2009	2011-2010	2010-2009	2011-2010
1	Організація праці, %	75	80	90	15	10	120	113
2	Продуктивність праці, грн.	47,9	74,1	169,1	26,2	95	54,7	128,2
3	Рівень техніки безпеки, %	85	90	95	10	5	112	106
4	Фонд оплати праці, тис.грн.	71,6	108,8	245,4	37,2	136,6	51,96	125,55
5	Обсяг реалізації, тис.грн	3565,2	4801,1	13599,1	1235,9	8798	34,67	183,25

Сталася перевитрата запланованій величини фонду оплати праці, внаслідок виплати більш високого, ніж запланованого, рівня заробітної плати працівникам. Обсяг реалізації продукції збільшився в 2010 році порівняно з 2009 роком на 1235,9 тис.грн., що склало 34,67 %, а 2011 році відносно попереднього - на 8798 тис.грн, що склало 183,25 %.

Збільшення обсягу реалізації, обумовлено непередбаченим зростанням попиту або споживчої потреби в товарі.

Оцінка можливого ризику і невизначеності в програмі послуг може призводити до деяких змін в проекті. Серед факторів підприємницького ризику на КП «Комунтранс», треба відзначити, недотримання користувачами послуг ділових зобов'язань за термінами платежів, порушення роботи транспорту, несприятливі погодні умови і т.д.

Оцінка можливого ризику і невизначеності в програмі послуг може призводити до деяких змін в проекті. Серед факторів підприємницького ризику на КП «Комунтранс», треба відзначити, недотримання користувачами послуг ділових зобов'язань за термінами платежів, порушення роботи транспорту, несприятливі погодні умови і т.д.

Щоб проаналізувати частоту зіткнень підприємства з порушеннями ділових зобов'язань розглянемо в табл. 2.3, в якій показані дві можливі ситуації порушень: коли порушує ділове зобов'язання саме підприємство, і коли порушують користувачі. Також існують варіанти частоти: часто відбувається порушення ділових зобов'язань, іноді відбуваються і ніколи не порушуються ділові зобов'язання.

Таблиця 2.3

Частота зіткнень підприємства з порушенням ділових зобов'язань за

2009-2011рік

Можлива ситуація	Варіанти	Роки	Абсолютне відхилення (+,-)	Відносне відхилення, %
		2009	2010	2011	2010-2009	2011-2010	2010-2009	2011-2010
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Невиконання ділових зобов'язань користувачами послуг	Часто	36,3	38,5	37,7	2,2	-0,8	6,06	-2,08
	Інколи	53,6	49,6	53	-4	3,4	-7,46	6,85
	Ніколи	10,1	11,1	9,3	1	-1,8	9,90	-16,22
Підприємство порушило ділові зобов'язання під впливом обставин	Часто	1,6	1,5	1,2	-0,1	-0,3	-6,25	-20,00
	Інколи	58,8	60,1	58,6	1,3	-1,5	2,21	-2,50
	Ніколи	39,6	38,4	40,2	-1,2	1,8	-3,03	4,69

З таблиці 2.3 бачимо, що показник частого порушення ділових зобов'язань користувачами послуг збільшився в 2010 році по відношенню до 2009 року на 2,2, або на 6,06 %. А у 2010 році він знизився на 0,8, що склало 2,08 %. У 2010 році показник «іноді порушуються ділові зобов'язання користувачами» до 2009 року зменшилась на 4, що склало 7,46 %. А в 2011 році цей показник виріс відносно до попереднього на 3,4 або на 6,85 %. Останній показник «ніколи не порушувалися ділові зобов'язання користувачами» в 2010 році збільшився в порівнянні з 2009 роком на 1, що склало 9,9 %. А в 2011 році цей показник знизився на 1,8 або на 4,69 %.

Показник частого порушення ділових зобов'язань самим підприємством зменшився в 2010 році по відношенню до 2009 року на 0,1, або на 6,25 %. А у 2011 році він знизився на 0,3, що склало 20 %. У 2010 році показник «інколи самі порушили ділові зобов'язання» до 2009 року збільшився на 1,3, що склало 2,21 %. А в 2011 році цей показник зменшився по відношенню до попереднього на 1,5 або на 2,5 %. Останній показник «ніколи самі не порушували ділові зобов'язання» в 2010 році зменшився в порівнянні з 2009 роком на 1,2, що склало 3,03 %. А в 2011 році цей показник збільшився на 1,8 або на 4,69 % відносно до попереднього.

Крім перерахованих вище факторів господарського ризику на КП «Комунтранс», необхідно прийняти до уваги:

наявність в місті кваліфікованої і напівкваліфікованих робочої сили;

наявність інфраструктури і низьких транспортних витрат;

можливість ліквідації відходів майбутньою виробництва;

близькість до джерел сировини і матеріалів;

наявність ринків.

Висновки за розділом 2:

1) Загальна характеристика передбачає аналіз Статуту підприємства, ознайомлення з організаційною структурою підприємства, вивчення балансу та звіту про фінансові результати.

2) Базою для аналізу обрано КП «Комунтранс». Метою цього Підприємства є надання комунальних і інших послуг, забезпечення збереження об`єктів комунального призначення, підвищення рівня обслуговування мешканців та майна, що знаходиться на балансі підприємства.

3) Комунальне підприємство «Комунтранс» надає послуги з вивозу не тільки побутових відходів, а так само будівельних, промислових відходів, третього і четвертого класів небезпеки.

4) До об'єктивних чинників ризику відносяться: інфляція, конкуренція, політичні та економічні кризи, екологія і т.д.

5) До суб'єктивних факторів належать: страйки персоналу, активність конкурентів, споживчі переваги, зміни в рівні постійних і змінних витрат, технологічні інновації, втрата вигідних замовлень, виробничий потенціал, технічне оснащення, рівень предметної та технологічної спеціалізації.

6) Серед факторів підприємницького ризику на КП «Комунтранс», треба відзначити, недотримання користувачами послуг ділових зобов'язань за термінами платежів, порушення роботи транспорту, несприятливі погодні умови і т.д.

7) Можливі ситуації порушень: коли порушує ділове зобов'язання саме підприємство, і коли порушують користувачі.

8) Існують варіанти частоти: часто відбувається порушення ділових зобов'язань, іноді відбуваються і ніколи не порушуються ділові зобов'язання.

9) Щоб проаналізувати частоту зіткнень підприємства з порушеннями ділових зобов'язань треба розглянути дві можливі ситуації порушень: коли порушує ділове зобов'язання саме підприємство, і коли порушують користувачі.

10) Оцінка можливого ризику і невизначеності в програмі послуг може призводити до деяких змін в проекті. Серед факторів підприємницького ризику на КП «Комунтранс», треба відзначити, недотримання користувачами послуг ділових зобов'язань за термінами платежів, порушення роботи транспорту, несприятливі погодні умови і т.д.

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИ ТА ШЛЯХИ ЗНИЖЕННЯ РИЗИКІВ В ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Дослідження зовнішнього середовища підприємства КП «Комунтранс» з метою зниження його ризиків

Гори сміття традиційно викликали у людей чітке відчуття роздратування і незадоволення. За статистикою, кожен день людина виробляє в середньому близько п'яти літрів різних побутових відходів. Ця цифра здається невеликою, проте в масштабах мегаполісу набуває значно загрозливих масштабів. З цієї причини в сучасному світі компанії, що здійснюють вивіз будівельного сміття контейнером, ніколи не будуть страждати через відсутність роботи. Адже позбавлятися від відходів життєдіяльності потрібно щодня. Особливу актуальність це набуває в літні місяці, коли гниючий на спеці сміття починає виділяти неприємні запахи.

Також необхідно пам'ятати, що розкладається гори сміття можуть звернутися притулком для численних комах і гризунів, що в свою чергу можуть стати причиною розповсюдження різних хвороб. Щоденний вивіз сміття має величезне значення для підтримки належної екологічної обстановки, а також чистоти біля будинків та житлових споруд.

Вивіз сміття - це набір послуг, що включають масу складових. Якщо це житловий район, то це буде вивіз ТПВ. Коли сміття необхідно вивести зі структури громадського харчування, то отже це буде вивіз відходів.

Небагато компаній для яких вивіз сміття вважається роботою, можуть запропонувати широкий комплекс послуг для будь-якої фірми, яка бажає замовити вивіз сміття будь-якого типу. Більшість компаній можуть запропонувати послуги з вивозу сміття всіх типів від будинку або вулиці, включаючи офіси, торгові місця, будівельні майданчики, і багато іншого. У послуги професійної компанії включені: утилізація відходів, вивіз ТПВ, вивіз відходів, вивіз сміття і багато іншого. Вона може гарантувати, що ваш сміття буде вивезено згідно всім нормам і правилам, а якщо це можливо, він буде використаний як вторсировини.

Крім того, такі негабаритні, або особливі типи сміття, як побутова техніка, електроніка, старі меблі, шини будівельне сміття, що залишається після квартирного ремонту і так далі також підлягають знищенню. Для вивозу ТПВ і такого сміття застосовуються особливі знімні кузови-контейнери. Контейнерні місця завжди під наглядом співробітників таких організацій. Саме тому там, як правило, завжди чисто.

Організації, що пропонують послуги вивезення сміття можуть вивезти в якості відходів практично будь-який матеріал. Вам не слід про це дбати. Треба просто скласти договір з такою компанією, що здійснює вивіз ТПВ. Потім Ви просто вкажете, який тип сміття ви хотіли б видалити: ТПВ, будівельне сміття, відходи виробництва і так далі. І фірми прийдуть до вас на допомогу і вироблять вивіз будівельного сміття відразу ж після укладення договору.

Вони завантажують всі елементи, які потрібно видалити в особливі вантажівки-сміттєвози, контейнеровози і так далі. Застосовують всі види техніки скрізь, де вона вельми необхідна. Там де виробляють вивезення відходів - стає чистішим у стислі терміни.

Саме тому, громадяни України будуть повинні з початку 2013 року укладати договори на вивіз побутових відходів. Відповідний законопроект зумів набрати в першому читанні 251 депутатський голос.

Таким чином, якщо люди будуть відмовлятися укладати договори з юридичними особами на вивезення сміття, то будуть зобов'язані заплатити штраф - 5-10 неоподаткованих мінімумів цивільних доходів - 85-170 гривень.

Посадові особи повинні будуть заплатити штрафи вище - 850-1700 гривень. Якщо ж громадяни після сплати штрафу продовжать відмовлятися від укладення договору, то вони повинні будуть заплатити штраф у розмірі 850-1700 гривень, а посадові особи - 1700-5100 гривень.

Більш того, українців хочуть змусити займатися сортуванням побутових відходів. Це дуже важливо і корисно. Адже екологія страждає від викинутих всюди різних відходів.

На жаль, практично все сміття в нашій країні не піддається переробці, як в інших розвинених країнах Європи [52, С. 200-238].

Переважна більшість компаній ставлять перед собою мету лише вивезти сміття на міське звалище або спеціальний полігон за межами міської риси, де відходи просто гниють або утилізуються природним чином. Уже котрий рік проблема погіршення екології є однією з найважливіших проблем сучасності. Наша блакитна планета потопає у відходах, назавжди втрачаючи свій колишній вигляд. Боротьба за майбутнє Землі є нашим людським обов'язком - завданням, про яку повинен думати кожен з нас.

Чистота зовнішнього середовища безпосередньо залежить від того, як ми живемо, а часто ми живемо просто, не думаючи про зовнішнє середовище. Дивно, адже ця проблема безпосередньо стосується саме нас, адже нам існувати тут, але і не тільки нам, а також нашим дітям, які будуть тут жити, але ми якось зовсім не дбаємо про завтрашній день, хоча екологічна проблема - глобальна проблема на сьогоднішній день.

В основному, наша природа страждає від величезної кількості сміття, яке просто нікуди дівати. Насправді, зараз майже у всій Європі проводяться роботи по вивезенню сміття контейнерами, які відправляються на спеціальні заводи з утилізації сміття, але от в країнах, де немає такого сучасного обладнання, екологічна проблема відчувається особливо сильно.

Від багатьох проблем пов'язаних з екологією можна було б уберегтися, якби люди стежили за своїми вчинками, над тим, куди викидають сміття, і взагалі як стежать за підтриманням чистоти. Тому що бруд - це величезна шкода природі і велика небезпека людському здоров'ю, адже всі знають, скільки різних бактерій і мікробів, а також захворювань можна підхопити, просто опинившись у неправильному місці.

У Макіївці крім КП «Комунтранс» існують ще й інші компанії з вивезення ТПВ. Це його підрядники. Так як КП «Комунтранс» є монополістом на цьому ринку послуг, то його підрядники хочуть вийти з його підпорядкування.

Це один з найважливіших ризиків того, щоб втратити довіру клієнтів і понести значні збитки. Багато підприємств використовують недобросовісні методи конкуренції, що в свою чергу значно підриває репутацію КП «Комунтранс».

Тому, підприємству варто звернути увагу на можливі для нього методи зниження будь-яких ризиків, пов'язаних з його діяльністю.

Ось деякі з них.

Пошук інформації - сприяє зниженню ризику, так як більшість помилкових рішень пов'язано з браком інформації. Отримання її може значно знизити величину ризику. Тому, щоб визначити кількість необхідної інформації, слід порівнювати очікувані вигоди з очікуваними граничними витратами з отримання інформації.

Об'єднання ризику - це метод, спрямований на зниження ризику шляхом перетворення випадкових збитків у відносно невеликі постійні витрати. Він лежить в основі страхування. Головна умова ефективності об'єднання ризику при страхуванні полягає в тому, щоб ризики застрахованих осіб були незалежними один від одного.

Всі без винятку прийоми, що дозволяють знизити підприємницький ризик від тієї чи іншої операції, засновані на застосуванні одного з двох загальних методів. Найбільш вагомі методи зниження підприємницьких ризиків - перший метод - диверсифікація, другий хеджування.

Диверсифікація - це метод, спрямований на зниження ризику шляхом розподілу його між декількома ризиковими товарами таким чином, що підвищення ризику від покупки (чи продажу) одного означає зниження ризику від покупки (чи продажу) іншого.

Слід розрізняти концентричну і горизонтальну диверсифікацію. Концентрична диверсифікація - це поповнення асортименту виробами у нашому випадку поповнення асортименту послуг.

Горизонтальна диверсифікація являє собою поповнення асортименту виробами, не схожими на товари підприємства, але цікавими для
існуючих споживачів. Тобто, підприємству треба чимось зацікавити споживачів.

Як і аналіз ризику, розподіл ризику між учасниками проекту може бути якісним і кількісним.

Для якісного розподілу ризику в проектах пропонується використовувати так звану концептуальну модель на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Загальна концептуальна модель процесу розподілу ризику між замовником і підрядником

Модель базується на стандартних методах рішень, основою яких є дерево "ймовірностей і рішень", що використовується для встановлення послідовності рішень щодо вибору того чи іншого замовлення визначається на стадії формування замовлень.

З одного боку замовник прагнути по можливості зменшити вартість контракту, при цьому всі вимоги за строками та якістю повинні бути виконаними. З іншого боку виконавець при формуванні замовлень прагне до отримання максимального прибутку.

Зростання розмірів і тривалість інвестування проектів, різноманітність і складність, впровадження нових методів і технологій в їх реалізацію, висока динамічність зовнішнього середовища, що оточує будь-яку фірму, конкуренція, інфляція та інші негативні фактори призводять до зростання ступеня ризику в процесі здійснення проекту.

Якісний розподіл ризику має на увазі, що учасники проекту беруть ряд рішень, які або розширюють, або звужують діапазон потенційних інвесторів. Чим більший ступінь ризику збираються покласти на інвесторів, тим важче учасникам проекту залучити досвідчених інвесторів до фінансування проекту. Тому учасникам проекту рекомендуються при веденні переговорів проявити максимальну гнучкість щодо того, яку частку ризику вони згодні на себе прийняти. Бажання обговорити питання про прийняття учасниками проекту на себе більшої частки ризику може переконати досвідчених інвесторів знизити свої вимоги.

3.2 Світовий досвід з вивозу ТПВ та можливості його впровадження на підприємство КП «Комунтранс»

Підприємства з вивезення сміття фактично вивозять близько п'ятисот тисяч кубів сміття, тоді як виходячи з економічних розрахунків повинно вивозитися близько мільйона. Де знаходяться інші куби? В самостійно організованих людських звалищах і смітниках.

Зовсім інакше справа йде в Європі, жителі якої дуже відповідально підходять до збору сміття. Вони, з притаманною їм педантичністю, самостійно займаються сортуванням своїх відходів, відправляючи кожні з них за призначенням. Причому окремо збираються не тільки папір, пластик і скло, а й інші різноманітні відходи (батарейки, прострочені ліки, CD та DVD диски і т.п.).

Європейці вже давно усвідомили той факт, що вивезення сміття на переробні заводи не тільки пов'язане з витратами, але й може приносити значний прибуток. Саме тому сьогодні європейці відправляють на переробку майже половину всіх зібраних відходів, якщо ж говорити про нашу країну, то у нас цей показник мізерно маленький і не дотягує навіть до 3% від загальної маси відходів, що утворюються.

Особливо добре в Європі налагоджено вивезення та переробка будівельного сміття, навіть нікому непотрібний старий бетон і биті цеглу знаходять своє застосування, і здатні приносити прибуток.

...