Размещено на http://www.allbest.ru/

Стандартизація

1. Розкрийте роль та значення стандартизації у народному господарстві та житті людини. Дайте визначення понять стандарт, стандартизація, знак відповідності

сертифікація якість стандартизація

Стандартизація є одним з інструментів управління народним господарством. Стандарт і якість невіддільні одне від одного. Державний стандарт призначений концентрувати передовий промисловий досвід і новітні досягнення науки і техніки, пов'язуючи їх з перспективами розвитку народного господарства. Тим самим стандарт перетворюється на норму суспільно необхідних вимог до якості продукції. Стандартизацію слід розглядати як практичну діяльність, як систему управління і як науку. Стандартизація як практична діяльність полягає у встановленні нормативних документів із стандартизації і застосування правил, норм і вимог, що забезпечують оптимальне рішення повторюваних завдань у сферах суспільного виробництва і соціального життя. Ця діяльність спрямована на:

- комплексне нормативно-технічне забезпечення всебічного вдосконалення управління народним господарством;

- інтенсифікацію суспільного виробництва і підвищення його ефективності;

- прискорення науково-технічного прогресу і поліпшення якості продукції;

- раціональне і економне використання ресурсів.

Стандартизація як система управління практичною діяльністю здійснюється в Російській Федерації на основі Державної системи стандартизації (ГСС), яка є системою планового управління практичною діяльністю по стандартизації. Вона спирається на комплекс нормативно-технічних документів, що встановлюють взаємопов'язані вимоги щодо організації та методиці виконання практичних робіт з стандартизації.

Стандартизація як наука про методи і засоби стандартизації виявляє, узагальнює і формулює закономірності діяльності по стандартизації в цілому і по її окремими напрямами. Розвиток стандартизації як науки допомагає поліпшувати систему організації цієї діяльності та сприяє вдосконаленню практичних робіт у цій області.

Об'єктом стандартизації є продукція, робота (процес), послуга, що підлягають або зазнали стандартизації, які в рівній мірі відносяться до будь-якого матеріалу, компонента, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методу чи діяльності, При цьому послуга як об'єкт стандартизації охоплює як послуги для населення, так і виробничі послуги для підприємств та організацій.

Продукція виробничо-технічного призначення і товари народного споживання є найбільш традиційними об'єктами стандартизації, на які розроблено найбільшу кількість стандартів. Об'єктами стандартизації є також типові технологічні процеси, форми і методи організації праці та виробництва, правила виконання виробничих і контрольних операцій, правила транспортування і зберігання продукції і т. п.

У соціальному житті об'єктами стандартизації є охорона праці і здоров'я населення, охорона та поліпшення природного середовища проживання людини, раціональне використання природних ресурсів, засоби інформації та взаєморозуміння людей і т. п.

Стандарт - зразок, еталон, модель, прийняті за вихідні для зіставлення з ними ін подібних об'єктів.

Існують і інші значення слова стандарт: загальноприйнятий, історично сформований набір правил (золотий стандарт, Стандарт оформлення коду, Відкритий стандарт, Стандарти телевізійного мовлення); виріб, що служить в якості зразка; в переносному значенні - шаблон, трафарет, який не містить нічого оригінального.

Стандартизація - це діяльність по встановленню правил і характеристик з метою їх добровільного багаторазового використання, спрямована на досягнення впорядкованості в сферах виробництва та обігу продукції і підвищення конкурентоспроможності продукції, робіт або послуг. також це діяльність по встановленню норм, правил і характеристик з метою забезпечення безпеки продукції, робіт і послуг для навколишнього середовища, життя, здоров'я і майна, технічної та інформаційної сумісності, а також взаємозамінності продукції; якості продукції, робіт і послуг відповідно до рівня розвитку науки, техніки і технології; єдності вимірювань; економії всіх видів ресурсів; безпеки господарських об'єктів з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій; обороноздатності та мобілізаційної готовності країни.

Знак відповідності - захищений у встановленому порядку знак, застосовуваний або виданий відповідно до правил системи сертифікації, який вказує, що забезпечується необхідна впевненість у тому, що дана продукція, процес або послуга відповідають конкретному стандарту або іншому нормативному документу.

2. Дайте визначення та розкрийте зміст понять сертифікація, сертифікат відповідності, знак відповідності

Сертифікамція - діяльність уповноважених органів з підтвердження відповідності товару (роботи, послуги) обов'язковим вимогам стандарту і видачі документа відповідності. Для сертифікації продукції використовуються різні нормативно-технічні документи, стандарти, а щодо експортної продукції, крім перерахованих, міжнародні і національні стандарти інших країн.

Сертифікація (англ. Certification) - процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам.

Сертифікат відповідності - документ, що виданий для підтвердження того, що продукція, система якості, система управління якістю, система управління довкіллям, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документу, визначеного чинним законодавством. (Згідно з Законом України «Про підтвердження відповідності»).Терміни сертифікат якості та «сертифікат на систему управління якістю» є неофіційними термінами, що використовуються в практиці, як синоніми до терміну «сертифікат відповідності». Сертифікат відповідності є юридичним документом, який видається Заявнику уповноваженим органом з сертифікації, який і відповідає за достовірність інформації наведеної в сертифікаті. Форма сертифікатів відповідності встановлюється в кожній з Систем сертифікації продукції, відповідно до нормативних документів, які регламентують діяльність цієї Системи сертифікації.

Знак відповідності - захищений у встановленому порядку знак, застосовуваний або виданий відповідно до правил системи сертифікації, який вказує, що забезпечується необхідна впевненість у тому, що дана продукція, процес або послуга відповідають конкретному стандарту або іншому нормативному документу.

3. Класифікація промислової продукції і показників якості

Промислову продукцію поділяють на групи, які дають можливість характеризувати продукцію кожної з них обмеженим безліччю показників якості продукції та визначати її рівень.

У залежності від того, як визначають кількість продукції - в штуках або у фізичних одиницях (довжини, маса, площа, об'єм тощо) її поділяють на вироби і матеріали. У деяких випадках, якщо окремі матеріали пакують у стандартну промислову тару, без якої використання заданого матеріалу неможливе або не забезпечує заданого його якості, то такі матеріали розглядають, як вироби і називають витратними. Наприклад, медичні ліки в ампулах, таблетках, разових шприцах, військові боєприпаси (гранати, кулі, бомби, ракети) тощо.

Продукцію використовують по її функціональному призначенню двома способами. Перший полягає у витраті самої продукції під час її використання і відноситься до матеріалів і видатковими виробам. Іноді їх витрати частково повертаються в результаті вторинної переробки. Другий спосіб полягає не у витратах самої продукції, а її ресурсопрігодності. Цей спосіб ставиться до всіх виробів, крім витратних.

За способом використання всю продукцію поділяють на дві групи: таку, яка витрачається під час її використання сама і таку, яка витрачає свій ресурс.

Така властивість продукції, як збереження, відноситься до обох її групам і є універсальним показником якості, як матеріалів так і виробів. Не вся продукція може бути відремонтована, тому такий показник якості, як ремонтопридатність, який встановлюють окремо для заданої продукції, також може бути її класифікаційним ознакою.

У залежності від патентної можливості продукцію поділяють на таку, яка може бути патентоспроможним, і таку, що не може бути патентоспроможним (запатентованої). Наприклад, до останньої належать корисні копалини та інші матеріали, що добуваються з природи (землі, повітря, космосу тощо).

До першої групи видаткової продукції відносять всі руди і концентрати; тверде, рідке та газове паливо, природні будівельні та декоративні матеріали; дорогоцінні матеріали; сільськогосподарську продукцію, квіти, лікарські трави, продукти бджільництва, шовківництва, тваринництва, птахівництва, риболовства тощо. Деяка частина вказаної продукції може використовуватися у штуках (тварини, птиця, овочі, фрукти тощо), але її відносять до матеріалів.

Вся ця продукція не ремонтується і не може характеризуватися таким показником якості, як ремонтопридатність, незважаючи на те, що втрачені нею під час зберігання та транспортування властивості, можуть бути частково відновлені. Не може така продукція характеризуватися такими показниками якості, як надійність, довговічність, стандартизація, уніфікація, ергономіка, патентоспроможність тощо. Але, в залежності від її властивостей, цю продукцію часто поділяють за вартістю, естетичним показниками на сорту (перший, другий і тому подібне).

Іншу групу видаткової продукції складають матеріали і продукти, виготовлені за участю людини. Сюди відносять штучні палива і масла; продукцію металургії (прокат, зливки, сляби, провід, виливки тощо), хімічні речовини (солі, гази, кислоти, добрива, фарби, отрутохімікати, пластмаси, смоли, вибухові речовини, текстильні матеріали, шкіра , хутро тощо); будівельні матеріали (цемент, бетон, гіпс, скло, кераміка тощо); електро-і радіотехнічні матеріали; лікарські та медичні препарати; харчові продукти і тому подібне.

Цю продукцію частково поділяють по декоративних і естетичним ознаками, вона може бути патентоспроможним і тому подібне. Але для неї, як і для першої групи, не властиві такі показники якості продукції, як надійність, ремонтоспособность, уніфікація і тому подібне.

Третю групу складають витратні вироби, до яких можна віднести кускове мило, лікарські штучні препарати, мотки ниток, дроту, кабелів, кондитерські вироби, пляшки, банки, бочки, балони тощо. Виробам цієї групи властиві патентно-правові та естетично-ергономічні показники якості, а також показники транспортабельності, рівня уніфікації, стандартизації тощо.

Четверту групу становлять вироби, які підлягають ремонту. До неї відносять практично всю продукцію машино-та приладобудування, електро-і радіотехнічної промисловості; легкого, хімічного, медичного, військового, транспортного і сільськогосподарського машинобудування; електронної, кінопрокатної, фотографічної, побутової техніки тощо.

П'яту групу становлять вироби, які не підлягають ремонту, до якої відносять вироби вакуумної та напівпровідникової техніки, резистори, конденсатори, реле, кулькові і роликові підшипники, кріпильні вироби тощо.

Оскільки продукцією можуть бути вироби та матеріали, то наступний термін продукція будемо вживати там, де вона може бути використана як окремі вироби і матеріали, а вироби - у випадках, коли продукція використовується тільки як матеріал.

Показниками якості виробів називають кількісну характеристику їх властивостей, що визначає їх якість для заданих умов створення та використання за призначенням. Показник якості виробу, який буде характеризувати тільки одне його властивість, називають одиничним, а показник якості виробу, який буде характеризувати це кілька його властивостей - комплексним показником якості.

Рисунок - Схема класифікації показників якості виробів за кількістю їх властивостей:

Комплексний показник якості виробу, який є відношенням сумарного корисного ефекту від його використання до сумарних витрат на його створення і використання, називають інтегральним. Показник якості виробу, який відноситься до такого його властивості (сукупність чи властивостей), за якими визначають якість виробу, називають визначальним.

Показники якості виробів не завжди збігаються з їх параметрами. Вони кількісно характеризують ступінь їх придатності до задоволення потреб споживачів, тобто тільки ті властивості, що визначають їх якість. Поняття параметр виробу є ширше поняття показник його якості, оскільки параметрами можуть бути властивості вироби, які не визначають їх якості. Показники якості виробу можуть бути функції одного або кількох його параметрів. Наприклад, показники продуктивності і довговічності різальних інструментів залежать від їх конструктивних параметрів, якими є матеріал різального інструменту, геометрична форма і розміри поверхонь.

Значення показника якості виробу, який приймають за вихідне для порівнюють розрахунків (оцінювання) його якості, називають базовим значенням заданого показника. За базові можуть прийматися значення показників якості кращих зразків виробів, виготовлених у попередньому періоді часу, або значення показників якості перспективних зразків, що отримані за допомогою дослідів або розрахунків і внесені в технічні вимоги для заданих виробів.

Перехід до кількісних методів досліджень дав можливість виділити, як окремі показники якості продукції, так і їх групи та розглянути методи їхнього аналізу і порівняння.

Між фізичними величинами існують залежності, які виражаються за допомогою фізичних законів, математичних співвідношень і формул. Ці формули можуть висловлювати закони природи (Ома, Ньютона, Кірхгофа тощо), бути теоретичним або експериментальним визначенням деяких величин (швидкості, прискорення, щільності тощо), а також бути інтегральними показниками якості продукції.

У кваліметрії показники якості продукції не поділяють на основні та похідні.

Вираз одних показників якості продукції за допомогою інших втілюють виділенням одиничних показників якості продукції, кожен з яких відноситься тільки до одного з властивостей продукції, і комплексних показників її якості, які характеризують одночасно декілька її властивостей. Їх висловлюють у вигляді одиничних показників якості продукції, аналогічно як похідні фізичної величини висловлюють у вигляді основних.

4. Дайте визначення та розкрийте зміст понять об'єкт стандартизації, стандарт, знак відповідності

Об'єкт стандартизації - це предмет, який підлягає стандартизації. До об'єктів стандартизації належать продукція, процеси, послуги, які однаковою мірою стосуються будь-якого матеріалу, компонента, обладнання, системи, їх сумісності, а також правила, поняття, визначення, процедури, функції, методи, що служать предметом роботи зі стандартизації і можуть бути охарактеризовані кількісно і якісно за допомогою понять, визначень, умовних одиниць тощо. На усі об'єкти стандартизації розробляються стандарти.

Стандарт - зразок, еталон, модель, прийняті за вихідні для зіставлення з ними ін подібних об'єктів.

Існують і інші значення слова стандарт: загальноприйнятий, історично сформований набір правил (золотий стандарт, Стандарт оформлення коду, Відкритий стандарт, Стандарти телевізійного мовлення); виріб, що служить в якості зразка; в переносному значенні - шаблон, трафарет, який не містить нічого оригінального.

Знак відповідності - захищений у встановленому порядку знак, застосовуваний або виданий відповідно до правил системи сертифікації, який вказує, що забезпечується необхідна впевненість у тому, що дана продукція, процес або послуга відповідають конкретному стандарту або іншому нормативному документу.

5. Визначте та опишіть види сертифікації

1. Обов'язкова сертифікація продукції в країні. Здійснюється у відповідності з Переліком продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в країні. Обов'язкова сертифікація (підтвердження відповідності) відбувається у відповідності вимогам нормативних документів, визначених законодавчими актами України або нормативними документами, включенні в Перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, який затверджений центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання.

Відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.

Включення сертифікованої продукції до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції здійснюється на підставі:

декларації про відповідність, виданої виробником продукції на кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, або сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності.

2. Добровільна. Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те органами з сертифікації -підприємствами, установами і організаціями з метою:

- запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища;

- сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;

- створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково - технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.

6. Рівень якості продукції і методи його визначення

Розрізняють два способи вимірювання якості продукції - за шкалою інтервалів, який дає можливість встановити якість якої продукції є вище або нижче на певну величину або за шкалою відносин, яка дає можливість встановити у скільки разів. В обох способах спочатку знаходять значення показників якості продукції, а потім їх порівнюють.

Розроблено також багато методів визначення якості продукції і її рівня. Згідно ДСТУ 2925 - 94 були передбачені такі методи оцінки рівня якості продукції:

1. Диференціальний.

2. Вимірювальний.

3. Експертний.

4. Органолептичний.

5. Комплексний.

6. Соціологічний.

Диференціальний метод визначення рівня якості продукції полягає в знаходженні окремих одиничних показників її якості, розрахунковий - у визначенні їх допомогою аналітичних і теоретичних розрахунків. Якщо показники якості продукції знаходять не аналітичним розрахунком, а експериментальним виміром, то такий метод називають вимірювальним або інструментальним. Цим методом визначають геометричні розміри виробів, їх масу, час напрацювання на відмову в роботі тощо. Вимірювання здійснюють за допомогою обох, зазначених вище шкал, але частіше користуються шкалою відносин. Інструментальний метод дуже поширений в машинобудуванні через його об'єктивність, високу точність і можливість автоматизації.

Експертний метод вимірювання показників якості, складається у визначенні показників якості продукції експертами, використовують тільки у разі неможливості, значну складність або економічної недоцільності здійснення інструментального методу. Його використовують, наприклад, для вимірювання ергономічних та естетичних показників якості продукції. Експертами використовуються всі вимірювальні шкали, але частіше - так звані шкали порядків або інтервалів (особливо шкали з балловой системою градації). У органолептичним методом вимірювання показників якості замість вимірювальних засобів використовують органи почуттів експертів. Широке поширення цей метод одержав у харчовій, парфумерній промисловості і медицині.

Комплексний метод полягає у визначенні рівня якості продукції за допомогою декількох показників якості продукції одночасно, а змішаний метод може поєднувати в собі і кілька методів разом (вимірювальний, органолептичний і тому подібне).

Соціологічний метод вимірювання показників якості продукції полягає у використанні масових опитувань споживачів або користувачів продукції та обробки їх результатів експертами. Опитування проводять за допомогою анкетування, голосування, збору інтерв'ю тощо. Використовують вказаний метод переважно для визначення показників якості товарів широкого вжитку, а також для визначення величини попиту на окремі види товарів, з'ясування громадської думки щодо певних виробів тощо.

Вимірюють звичайно окремі одиничні показники якості. Показники стандартизації, уніфікації, патентоспроможності, безпеки, економічні, однорідність продукції і тому подібне визначають за допомогою розрахунків. Аналогічно знаходять значення комплексних показників якості продукції, але визначають для цього коефіцієнти значущості інструментальним або експертним методом.

Оскільки результати всіх вимірювань є випадковими величинами, то всякі математичні дії з ними здійснюють відповідно до правил обробки випадкової інформації. Але яким би шляхом не отримували значення показників якості продукції їх порівняння здійснюють завжди за шкалою інтервалів або за шкалою відносин.

Якість, як об'єкт вимірювання є багатовимірним і тому не може характеризуватися лише однією фізичною величиною або показником якості. Оскільки показники якості є величинами змінними в часі, то порівняння їх роблять з урахуванням цієї динаміки.

Якщо якість змінюється в бік її підвищення, то для порівняння за шкалою інтервалів різницю між вихідним і порівнюємо з ним значенням показника якості беруть з позитивним знаком, а в протилежному разі - з негативним знаком.

Метою визначення рівня якості виробів є розробка заходів щодо його підвищення та досягненню оптимального його значення. Рівень качества.віробів дає можливість оцінити перспективність продовження виробництва виробів і прийняття своєчасних рішень з припинення випуску виробів з недостатнім рівнем їх якості і заміни їх новими виробами. Нові вироби, які запускають у виробництво повинні бути на рівні кращих, які виготовляють передові підприємства і фірми.

Рівнем якості виробів називають відносну характеристику показників їх якості порівняно з аналогічними базовими показниками якості зразкових (еталонних) виробів. За зразкові або еталонні вироби для встановлення рівня якості беруть підібрані за спеціальною методикою вироби аналогічного призначення.

Кожен виробник виробів розробляє заходи для забезпечення якості виготовляються їм виробів на досягнутому світовому рівні їх якості. Це забезпечує конкурентоспроможність і ефективність виробництва виробів. Визначають рівень якості виробів за допомогою диференційного, комплексного та змішаного методів.

За оптимальний приймають такий рівень якості виробів, при якому найближчі до базових показники їх якості отримують з найменшими витратами на виробництво виробів.

Такий рівень якості виробів зумовлюється рівнем технології і наявної виробничої бази, доступністю та дешевизною матеріальних ресурсів, кваліфікацією кадрів, своєчасним використанням нових досягнень науки і техніки.

Строки використання і збереження виробів встановлюють у відповідності з термінами їх морального старіння і рівня попиту на них.

Динамічне якість виробів - це показник, який встановлює залежність показників довговічності від факторів, що зумовлюють прискорення його вироблення (вібрацій, дисбалансів, пружних деформацій, низької точності виготовлення і тому подібне). Такі показники встановлюють на підставі експериментальних досліджень, або досвіду використання виробів у реальних умовах. Виробники виробів розробляють заходи безперервного покращення показників якості виробів і зменшення витрат на їх виготовлення. У промисловості безперервно вдосконалюють конструкції виробів, технологічні та виробничі процеси їх виготовлення і використання, вивчають можливість заміни використовуваних матеріалів і комплектуючих виробів новими, які мають більш високі показники використання, надійності, довговічності і кращі економічні показники якості.

Ефективність роботи з підвищення рівня якості виробів часто зумовлюється недосконалістю методики і засобів визначення, як окремих показників якості, так і загального рівня якості виробів.

7. Опишіть методику роботи служби стандартизації на підприємстві

Стандартизація - це діяльність по встановленню правил і характеристик з метою їх добровільного багаторазового використання, спрямована на досягнення впорядкованості в сферах виробництва та обігу продукції і підвищення конкурентоспроможності продукції, робіт або послуг. також це діяльність по встановленню норм, правил і характеристик з метою забезпечення безпеки продукції, робіт і послуг для навколишнього середовища, життя, здоров'я і майна, технічної та інформаційної сумісності, а також взаємозамінності продукції; якості продукції, робіт і послуг відповідно до рівня розвитку науки, техніки і технології; єдності вимірювань; економії всіх видів ресурсів; безпеки господарських об'єктів з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій; обороноздатності та мобілізаційної готовності країни.

У нашій країні діє державна система стандартизації (ГСС), яка об'єднує всі роботи по стандартизації і представляє собою комплекс взаємопов'язаних правил і положень, викладених у державних стандартах.

У швейній промисловості на різних етапах створення, проектування і виробництва швейної продукції використовується безліч різних ГОСТів. Основні ГОСТи і ОСТи, використовувані в швейній промисловості:

+ ГОСТ 17521 - 72. Типові фігури чоловіків. Розмірні ознаки для проектування одягу.

+ ГОСТ 17522 - 72. Типові фігури жінок. Розмірні ознаки для проектування одягу.

+ ГОСТ 17916 - 86. Типові фігури дівчаток. Розмірні ознаки для проектування одягу.

+ ГОСТ 17917 - 86. Типові фігури хлопчиків. Розмірні ознаки для проектування одягу.

+ ОСТ 17-326-86. Вироби швейні, трикотажні, хутряні. Типові фігури чоловіків. Розмірні ознаки для проектування одягу.

+ ОСТ 17 - 326 - 81. Вироби швейні, трикотажні, хутряні. Типові фігури жінок. Розмірні ознаки для проектування одягу.

+ ОСТ 17 - 66 - 88. Вироби швейні, трикотажні, хутряні. Типові фігури дівчаток. Розмірні ознаки для проектування одягу.

+ ОСТ 17 - 67 - 88. Вироби швейні, трикотажні, хутряні. Типові фігури хлопчиків. Розмірні ознаки для проектування одягу.

+ ОСТ 17-835-80. Вироби швейні. Технічні вимоги до стежках, рядках і швах.

Діяльність служби стандартизації на швейних підприємствах полягає в:

- розробці уніфікованих технологій, для зниження складності виробів і тим самим зниження складності організації виробництва, спрощення його структури і технологічних систем;

- контролі за виконанням підприємством ТУ на вироби, ГОСТів та СТП;

- введенні у виробництво нових ТУ та СТП;

На швейних підприємствах служба стандартизації може самостійно затверджувати за погодженням із споживачем технічні умови, зразки-еталони та іншу документацію, необхідну для випуску готових виробів.

8. Як організовані роботи з сертифікації в Україні? Основні положення УкрСЕПРО

Обов'язкова сертифікація:

В процесі обов'язкової сертифікації визначається відповідність параметрів продукції вимогам нормативних документів, визначених законодавчими актами України та / або вимогам нормативних документів, зазначених у «Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні». Як правило, це вимоги безпеки. При цьому, для багатьох видів продукції повинно бути отримано Санітарно - епідеміологічний висновок ("гігієнічний сертифікат") Міністерства охорони здоров'я України та експертний висновок, використовуваний для отримання Дозволу Держнаглядохоронпраці України на експлуатацію продукції в Україні.

В Системі УКРСЕПРО сертифікати і їх копії видаються на офіційних бланках, що мають голограму і інші ступені захисту. На цих же бланках можуть бути видані сертифікати на продукцію, що не увійшла до "Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні".

Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.

Для визначення продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні (в системі УкрСЕПРО), існує офіційний "Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні". Перелік затверджений наказом Держспоживстандарту України 01.02.2005 № 28 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 за N 466/10746. Назви розділів продукції із згаданого переліку російською та англійською мовою наведені на сторінці - Перелік.

У повному Переліку продукції приведені коди ТН ВЕД і перелік нормативних документів, які повинні бути підтверджені при сертифікації. Згаданий Перелік може бути використаний іноземним Заявником як довідковий, для визначення за кодом ТН ВЕД, чи потрапляє його продукція в даний перелік. Для продукції, включеної в Перелік, при перетині кордону України потрібний сертифікат відповідності, виданий в Системі УкрСЕПРО. Без сертифікату відповідності перетин продукцією межі України не допускається. Порядок митного оформлення такою продукцією наведено тут.

Органи з сертифікації.

В якості органу з сертифікації в Україні може бути в установленому порядку визнано юридична особа, яка виступає в якості третьої сторони (незалежною від виробника і споживача). При цьому в якості органу з сертифікації в Україні можуть виступати тільки акредитовані (призначені, уповноважені) в Системі УкрСЕПРО органи з сертифікації продукції та / або органи з сертифікації систем управління якістю. При проведенні робіт по сертифікації Органи можуть виконувати роботи з сертифікації тільки тієї продукції, яка закріплена за ними відповідно до затвердженої галузі акредитації (областю призначення, уповноваження).

В українській системі сертифікації в даний час відбуваються зміни. Це пов'язано зі створенням та початком роботи Національного агентства з акредитації України (НААУ), а також впровадженням Держспоживстандартом України процедур призначення та уповноваження органів з сертифікації (ОС) для виконання робіт в Системі УкрСЕПРО. Тому, на даний момент складно визначити кількість ОС, що працюють в Системі УкрСЕПРО. Орієнтовно, в Україні налічується близько 200 Органів з сертифікації. Стандарти Системи УкрСЕПРО.

Роботи з сертифікації продукції та систем управління якістю в Українській державній системі сертифікації УКРСЕПРО виконуються відповідно до вимог серії стандартів Системи УКРСЕПРО. Перелік основних стандартів наведено тут.

Порядок проведення сертифікації продукції в Системі УкрСЕПРО.

Порядок проведення сертифікації продукції відповідно до прийнятої моделі (схемою) в загальному вигляді передбачає:

- подання та розгляд заявки на сертифікацію продукції;

- подачу документації для сертифікації, що додається до заявки згідно переліку документів, який встановлюється ОС;

- аналіз наданої документації;

- прийняття рішення за заявкою із зазначенням схеми (моделі) сертифікації;

- обстеження виробництва, або атестацію виробництва, або сертифікацію (оцінку) системи управління якістю виробництва продукції, що сертифікується, випускається серійно;

- відбір та ідентифікацію зразків продукції для випробувань;

- проведення сертифікаційних випробування зразків продукції;

- аналіз одержаних результатів та прийняття рішення про можливість видачі сертифіката відповідності;

- видачу сертифіката відповідності, укладання ліцензійної угоди та занесення сертифікованої продукції в реєстр Системи УКРСЕПРО;

- технічний нагляд за сертифікованою продукцією;

- інформацію про результати робіт з сертифікації продукції.

9. Диференційний метод оцінки якості продукції

ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ МЕТОД ОЦІНКИ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ:

Засновано на використанні одиничних показників якості, коли визначається, за якими показниками досягнуто рівня базового зразка, а за якими ці значення відрізняються.

Для бажаних показників, зі збільшенням яких якість поліпшується, визначається співвідношення показника якості зразка, що оцінюється, та показника якості базового зразка.

Для небажаних показників, зі збільшенням котрих якість погіршується, визначається співвідношення показника якості базового зразка до показника якості зразка, що оцінюється.

10. Опишіть порядок розробки, основні вимоги до побудови, змісту та викладання тексту стандартів та іншої нормативної документації

У цьому стандарті визначено правила, як будувати, викладати положення та оформлювати національні стандарти, а також вимоги до їхнього змісту та рекомендації щодо внесення змін до них. Цих правил треба дотримуватися, розробляючи інші нормативні документи національного рівня прийняття (кодексів усталеної практики, настанов, технічних умов тощо).

Положення цього стандарту можна поширювати на нормативні докуменіи інших видів і рівнів прийняття (ухвалювання).

Цей стандарт призначено для органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, які розробляють, експертують, перевіряють чи застосовують стандарти.

Оформлювати національний стандарт, як впровадження міжнародного (регіонального, національного іншої держави) стандарту потрібно, застосовуючи цей стандарт разом з ДСТУ 1.7.

Стандарт звичайно ділять на такі структурні елементи (за найвищим рівнем підпорядкованості):

На титульному аркуші стандарту має бути:

- зображення Державного Герба України;

- назва стандарту;

- повне позначення стандарту;

- назва установи, що видала стандарт, рік і місце опублікування;

- для стандарту, опублікованого у кількох томах,

- відомості про кількість томів і номер тому.

Форми титульного аркуша національного стандарту подано в додатку А. Структурний елемент «Зміст» розташовують після «Передмови», починаючи з нової сторінки.

Залежно від обсягу та вмісту конкретного стандарту «Зміст» може містити відомості про структурні елементи такого рівня підпорядкованості:

- розділи;

- підрозділи;

- структурні елементи нижчого рівня підпорядкованості, що мають заголовки;

- додатки.

За потреби до «Змісту» можна вносити відомості про наявні у стандарті таблиці та рисунки.

Відомості про структурні елементи стандарту подають у такому вигляді:

- порядкові номери структурних елементів;

- назви структурних елементів:

- номери сторінок, на яких розпочинаються структурні елементи.

11. Хід проведення обов'язкової сертифікації в Україні та наведіть необхідні для цього документи

В процесі обов'язкової сертифікації визначається відповідність параметрів продукції вимогам нормативних документів, визначених законодавчими актами України та / або вимогам нормативних документів, зазначених у Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні. Як правило, це вимоги безпеки. При цьому, для багатьох видів продукції повинно бути отримано Санітарно - епідеміологічний висновок Міністерства охорони здоров'я України та експертний висновок, що використовується для отримання Дозволу на експлуатацію продукції в Україні (видається Держпромгірнаглядом).

В Системі УКРСЕПРО сертифікати і їх копії видаються на офіційних бланках, що мають голограму і інші ступені захисту. На цих же бланках можуть бути видані сертифікати на продукцію, що не увійшла до "Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні".

Роботи з сертифікації продукції та систем управління якістю в Українській державній системі сертифікації УКРСЕПРО виконуються відповідно до вимог серії стандартів Системи УКРСЕПРО.

Документи, необхідні для сертифікації:

Для сертифікації продукції необхідно:

- подати заявку на сертифікацію, заповнивши форму встановленого зразка;

- на підставі Рішення органу сертифікації укласти договір на проведення робіт з сертифікації;

- надати в орган сертифікації інвойс та зразки (при сертифікації партії продукції);

- надати в орган сертифікації контракт на поставку продукції, довіреність від виробника на право проведення робіт з сертифікації, заповнити спеціальні опитувальні форми, що надаються органом сертифікації, надати лист - гарантію і т.д. Документи, які орган сертифікації може додатково запитати (сертифікати закордонних органів сертифікації, каталоги і т.д.) (при сертифікації серійно виготовляємої продукції).

12. Сертифікація системи якості продукції

Системи сертифікації продукції можна класифікувати за різними класифікаційними ознаками.

Класифікація найбільш поширених систем сертифікації за основними класифікаційними ознаками.

Національна система сертифікації продукції створюється на національному рівні урядової або неурядовою організацією. В якості національного органу з сертифікації в Російській Федерації визначено Держстандарт Росії. Крім державних форм контролю за безпекою та якістю продукції в умовах несформованого ринку розвиваються й інші паралельні форми цієї діяльності, зокрема система сертифікації біржових товарів. Для розробки та практичної реалізації цієї системи створено АТ "Сертифікація біржових товарів".

Регіональна міжнародна система сертифікації продукції створюється на рівні деяких країн одного регіону, наприклад в рамках Європейської економічної комісії ООН на регіональному рівні функціонує близько 100 систем і угод з сертифікації.

Міжнародна система сертифікації продукції створюється на рівні ряду країн з будь-яких регіонів світу урядової міжнародною організацією.

Обов'язкова система створюється для продукції, на яку в НТД повинні міститися вимоги з охорони навколишнього середовища, забезпечення безпеки життя і здоров'я людей. У цьому випадку виготовлювач без відповідного сертифіката не має права не тільки реалізувати продукцію, але й виробляти.

Добровільна система сертифікацією передбачає сертифікацію продукції тільки за ініціативою її виготовлювача. У цьому випадку він вправі сертифікувати свою продукцію на відповідність будь-яким вимогам НТД, в т. ч. зарубіжної. Даний вид сертифікації може дати дуже багато в підвищення конкурентоспроможність продукції.

Самостійна система сертифікації продукції (само-сертифікація) створюється самим підприємством-виробником продукції. При цьому сертифікати на вироби видає саме підприємство строго під свою відповідальність. По суті, само-сертифікація є заявою виробника про відповідність його продукції і виробництва вимогам НТД.

Система сертифікації продукції третьою стороною створюється сторонній організації, яка перевіряє, оцінює і підтверджує відповідність випущеної виробником продукції та проведених їм заходів вимогам НТД. Дуже важливо в даній ситуації для проведення сертифікації продукції мати добре оснащені випробувальні центри, лабораторії (стенди).

У процесі проведення сертифікації системи якості можна виділити два етапи:

- попередня перевірка і оцінка системи якості;

- остаточна перевірка, оцінка та видача сертифіката відповідності системи якості підприємства відповідного стандарту.

За результатами першого етапу орган з сертифікації складає висновок, в якому вказується готовність підприємства та доцільність проведення другого етапу робіт з сертифікації системи якості або розкриваються причини недоцільності або неможливості проведення робіт по другому етапу. При позитивному висновку при підписанні договору встановлюються терміни проведення робіт по другому етапу - остаточної перевірки та оцінки системи якості. Якщо при проведенні робіт другого етапу органом по сертифікації виявляється невідповідність системи якості вимогам відповідного стандарту, то спільно з підприємством визначається термін її доопрацювання і встановлюється орієнтовний термін повторної перевірки. При позитивному рішенні сертифікат видається на певний термін (зазвичай цей термін обмежується трьома роками).

13. Міжнародна робота у галузі стандартизації

Співробітництво різних країн у галузі стандартизації розпочалося у 1921 p., коли була проведена перша конференція семи національних комітетів зі стандартизації. Ця конференція виробила організаційні принципи, на основі яких у 1926 р. створено Міжнародну федерацію національних асоціацій зі стандартизації (ISA), до складу якої ввійшли біля 20 національних організацій зі стандартизації. ISA розробила близько 180 міжнародних рекомендацій зі стандартизації, але з початком Другої світової війни її діяльність була припинена.

У 1943 р. при Організації Об'єднаних Націй (ООН) створено Комітет з координації стандартів (ККС), до якого увійшли 18 країн антигітлерівської коаліції. Основним завданням цього Комітету було збереження досвіду міжнародної стандартизації та координація діяльності країн у галузі стандартизації у воєнний час.

Після війни, у жовтні 1946 p., у Лондоні відбулося спільне засідання ККС і делегатів 25 країн, на якому було прийнято рішення щодо створення Міжнародної організації зі стандартизації (The International Organization for Standardization - ISO). В основу назви (абревіатури) було покладено грецьке слово "isos" - рівний.Після створення ISO був прийнятий її статут, який визначив неурядовий статус цієї організації, структуру, функції керівних і робочих органів, методи їхньої роботи. Основною метою ISO є сприяння розвитку стандартизації у світовому масштабі для взаємодопомоги та полегшення міжнародного обміну товарами і послугами, а також розширення співробітництва в інтелектуальній, науковій, технічній та економічній діяльності.

До основних видів діяльності ISO належать: заходи, які сприяють координації, уніфікації та гармонізації національних НД; розроблення і затвердження міжнародних стандартів; обмін інформацією про роботу комітетів; співробітництво з іншими міжнародними організаціями, які зацікавлені у вирішенні суміжних проблем. ISO займається питаннями стандартизації в усіх галузях та сертифікацією продукції, за винятком електротехніки, радіотехніки та зв'язку, які належать до компетенції Міжнародної електротехнічної комісії.

ISO як неурядова організація користується консультативним статусом ООН і є найбільшою міжнародною організацією в галузі стандартизації з широкого кола питань. її членами є 160 країн світу. Членами ISO є не уряди, а національні організації зі стандартизації (комітети-члени) з правом одного голосу. Комітети-члени є повноправними членами організації і мають право брати участь в усіх робочих органах, бути обраними до керівних органів, отримувати Копії всіх робочих документів, подавати на розгляд зауваження щодо них. Для цього виду членства встановлена шкала щорічних внесків до бюджету ISO.

Члени-кореспонденти - це країни, що розвиваються. За рахунок сплати незначного внеску до бюджету ISO вони мають право отримувати комплект всіх міжнародних стандартів та інші документи. Члени-абоненти сплачують пільгові внески і мають можливість отримувати інформацію щодо міжнародної стандартизації.Органи ISO дислокуються у Женеві (Швейцарія). Офіційні мови - англійська, французька, російська. Цими мовами видаються усі матеріали та документи ISO.Організаційна структура ISO складається із керівних і робочих технічних органів. Вищим органом ISO є Генеральна асамблея - загальні збори усіх комітетів-членів, які скликаються один раз на три роки.

Кожний комітет-член має право представляти не більше трьох делегатів. Члени-кореспонденти та члени-абоненти беруть участь як спостерігачі. До керівних органів належать: Рада, Технічне бюро та Центральний секретаріат. Вищим керівним органом є Президент, який обирається на три роки, і Центральний секретаріат. Рада керує роботою ISO в перервах між сесіями Генеральної асамблеї. До складу Ради входять 18 комітетів-членів. На засіданнях Ради рішення приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні комітетів - членів Ради. У період між засіданнями і за потребою Рада може приймати рішення шляхом переписки. Поточну адміністративно-технічну роботу здійснює Центральний секретаріат. Технічне бюро (PLACO) готує пропозиції щодо планування, організації та координації роботи комітетів. До сфери роботи Бюро входить розгляд пропозицій щодо створення та розпуску ТК; визначення питань стандартизації, якими повинні займатися комітети.Технічними органами Ради ISO є Комітети, що займаються питаннями міжнародної стандартизації, сфери діяльності яких розмежовані. Комітет з наукових принципів стандартизації (STACO) надає методичну та інформаційну допомогу щодо принципів і методик розробки міжнародних стандартів (MC). Комітет здійснює вивчення наукових принципів стандартизації та підготовку рекомендацій для досягнення оптимальних результатів у даній галузі, займається питаннями термінології й організацією семінарів з використання MC для розвитку торгівлі.

В 1977 р. створено Комітет із захисту інтересів споживачів - CAPOLCO. Метою роботи цього Комітету є проведення стандартизації в галузі інформації споживачів. До завдань цього Комітету входить вивчення шляхів сприяння споживачам в отриманні максимального ефекту від стандартизації продукції; розроблення рекомендацій щодо забезпечення інформацією споживачів, захист їхніх інтересів; узагальнення досвіду участі споживачів у роботах зі стандартизації; застосування стандартів на споживні товари та послуги; підтримання зв'язків з різними органами ISO, діяльність яких зачіпає інтереси споживачів.Результатом діяльності CAPOLCO є періодичне видання переліку національних і міжнародних стандартів, які становлять інтереси для організацій споживачів, а також підготовка Настанов з питань споживчих товарів. Наприклад: Настанова 12 - "Порівняльні випробування споживних товарів", Настанова 14 - "Інформація про товари для споживачів". Комітет зі стандартних зразків (REMCO) займається питаннями методичної допомоги та розробки настанов зі стандартних зразків. REMCO координує діяльність в цій галузі й тісно співпрацює з міжнародними метрологічними організаціями.

Україна є повноправним членом ISO з 1993 р. Як національний комітет-член входить до складу комітетів: CASCO, STACO, DEVCO, REMCO, CAPOLCO. 25 ТК Держспоживстандарту України співпрацюють з 96 ТК та ПК ISO. Україна бере активну участь у роботі спільного ТК ISO/IEC СТК1 "Інформаційні технології", який створений у 1987 р.У своїй роботі ISO підтримує зв'язки з майже 400 міжнародними організаціями, які працюють над питаннями стандартизації. Автономною організацією в складі ISO є Міжнародна електротехнічна комісія (ІЕС). ISO й ІЕС здійснюють тісне співробітництво з питань стандартизації з різними міжнародними та регіональними організаціями, які займаються економічною і науково-технічною діяльністю. Торговельно-правовий законодавчий зв'язок стандартизації з міжнародною торгівлею й економічним співробітництвом країн є у центрі уваги таких міжнародних організацій, як Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН), Європейське товариство (ЄС), GATT, WTO тощо.Система IS0/1EC є найбільшою з існуючих міжнародних технічних організацій і поширює свою діяльність на всі галузі економіки і науки - від стандартних форм реєстрації до валютних кодів, від будівництва до дорожньо-транспортних засобів. Сумісна діяльність ISO/IEC покликана технічно забезпечити ефективне міжнародне співробітництво між країнами. Тому вони, першою чергою, регламентують питання сумісності та взаємозамінності продукції, методи її випробувань, класифікації та позначень, транспортування, зберігання тощо.

Сучасний період характеризується серйозними змінами в технічних, економічних та соціальних аспектах суспільного розвитку. Бурхливий технічний прогрес, застосування нових матеріалів і технологій, розвиток міжнародних наукових, технічних та економічних зв'язків, зростання матеріальних потреб суспільства - усе цс примусило керівні органи ISO/1 EC, теоретиків і практиків стандартизації, представників промислових та академічних кіл держав-членів ISO/IEC серйозно замислитись над перспективами стандартизації та її роллю в нових умовах господарювання. Міжнародна стандартизація з кожним роком набуває все більшого розвитку. Починаючи з 1989 р. щорічно 14 жовтня на честь дня створення ISO відзначається Міжнародний день стандартизації.

14. Основні положення та вимоги сертифікації

Цілі сертифікації: Сертифікація спрямована на досягнення наступних цілей:

- Сприяння споживачам у компетентному виборі продукції (послуги);

- Захист споживача від несумлінності виробника (продавця, виконавця);

- Контроль безпеки продукції (послуги, роботи) для навколишнього середовища, життя, здоров'я і майна;

- Підтвердження показників якості продукції (послуги, роботи), заявлених виробником (виконавцем);

- Створення умов для діяльності організацій і підприємців на єдиному товарному ринку Росії, а також для участі в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.

Обов'язкова і добровільна сертифікація:

Відповідно до законодавства сертифікація може мати обов'язковий і добровільний характер.

Обов'язкова сертифікація - підтвердження уповноваженим на те органом відповідності продукції обов'язковим вимогам, встановленим законодавством.

Обов'язкова сертифікація є формою державного контролю за безпекою продукції. Її здійснення пов'язане з певними обов'язками, що накладаються на підприємства, в тому числі матеріального характеру. При обов'язковій сертифікації дія сертифікату відповідності та знака відповідності поширюється на всій території країни.

Добровільна сертифікація проводиться на умовах договору між заявником і органом по сертифікації. Добровільна сертифікація продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, не може замінити обов'язкову сертифікацію такої продукції.

Тим не менше по продукції, що пройшла обов'язкову сертифікацію, можуть перевірятися в рамках добровільної сертифікації вимоги, що доповнюють обов'язкові. Припустимо, при аналізі зубних паст може бути перевірена ефективність їх дії, при перевірці телевізорів деяких зарубіжних моделей - наявність сприятливого біологічного впливу, які вони нібито (згідно рекламних проспектах) роблять на людину. Прикладами систем добровільної сертифікації можуть бути:

Система вартісної оцінки автотранспортних засобів розроблена Міністерством автомобільного транспорту країни;

Система сертифікації екологічного агровиробництва (ЕкоНіва), розроблена АТЗТ «ЕкоНіва»;

Система сертифікації санаторно-оздоровчих послуг, розроблена Центром сертифікації Центрального регіону (ЦСЦР).

В Україні в даний час переважає обов'язкова сертифікація, за кордоном - добровільна. В умовах розвиненої ринкової економіки проведення добровільної сертифікації стає умовою подолання торгових бар'єрів, так як, підвищуючи конкурентоспроможність, вона фактично забезпечує виробнику місце на ринку.

Наприклад, у Франції добровільна сертифікація проводиться на відповідність стандартам Франції «NF». За її результатами продукція маркується знаком NF. Продукція, не маркована цим знаком, не користується попитом. Саме тому близько 75% продукції французьких фірм проходить через добровільну сертифікацію.

В Україні кровно зацікавлені в добровільній сертифікації продукції лише українські експортери. У міру посилення конкуренції на ринку буде зростати потреба в добровільній сертифікації.

Система сертифікації:

В рамках системи сертифікації підлягають обов'язковій сертифікації товари народного споживання (ТНС) наступних класифікацій:

...