Організаційно-економічна характеристика підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

56

План

Розділ 1. Організаційно-економічна характеристика підприємства

1.1 Оцінка зовнішнього середовища підприємства

1.2 Виробнича структура підприємства

1.3 Система управління підприємством

1.4 Аналіз земельних ресурсів підприємства

1.5 Аналіз виробництва продукції рослинництва

1.6 Аналіз виробництва продукції тваринництва

1.7 Аналіз маркетингової діяльності підприємства

1.8 Аналіз трудових ресурсів

1.9 Аналіз використання основних засобів

1.10 Аналіз фінансового стану підприємства

Розділ 2. Сутність організаційної та виробничої структури підприємства

2.1 Організаційна структура підприємства

2.2 Виробнича структура підприємства

Розділ 3. Вдосконалення організаційної та управлінської структури підприємства

3.1 Ефект і ефективність організаційної та виробничої структури підприємства

3.2 Методичні підходи до вибору інструментарію розрахунку ефективності організаційної та виробничої структури підприємства

3.3 Доходи і витрати підприємства як основа формування показників удосконалення організаційної та виробничих структур підприємства

3.4 Шляхи удосконалення організаційних та виробничих структур підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Розділ 1. Організаційно економічна характеристика підприємства

4 квітня 1963 року у селі Тарасівка було створено радгосп «Тарасівський». У такому вигляді це підприємство функціонувало до здобуття Україною незалежності. У 1996 році тодішній радгосп «Тарасівський» було реорганізовано в іншу структуру - колективне сільськогосподарське підприємство «Тарасівський». Ця зміна була продиктована необхідністю пристосування підприємства під зміни, викликані переходом української економіки до ринкових відносин. Остання зміна організаційно - правової форми с/г ТОВ АК «Тарасівський» відбулась у 2000 році, коли колективне сільськогосподарське підприємство «Тарасівський» було реорганізовано у сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю агрокомбінат «Тарасівський». У цій формі це підприємство функціонує й сьогодні. Тобто теперішньою організаційно - правовою формою с/г ТОВ АК «Тарасівський» є товариство з обмеженою відповідальністю.

Товариства з обмеженою відповідальністю - це господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники несуть ризик збитків в межах своїх вкладів. Як було сказано вище, товариство з обмеженою відповідальністю створюється на підставі таких документів, як статут та установчий договір.

Статут - це офіційно зареєстрований документ, що визначає форму власності підприємства, сферу його діяльності та інші положення, які регламентують діяльність юридичної особи. Статут підприємства - це його мала конституція, його основний закон.

Установчий договір - це угода, яка укладається між двома або кількома засновниками щодо створення підприємства певним шляхом. Він є одним з різновидів згоди про спільну господарську діяльність з утворенням самостійної юридичної особи .Також необхідною умовою функціонування товариства з обмеженою відповідальністю є свідоцтво про державну реєстрацію. Воно засвідчує створення юридичної особи. У своїй діяльності с/г ТОВ АК «Тарасівський» також керується такими документами, як колективний договір (що регламентує відносини працівників підприємства з їх роботодавцем) та орендні договори.

Оцінка внутрішнього середовища підприємства .Внутрішнє середовище підприємства або мікросередовище організації містить п'ять складових: цілі, структуру, завдання, технологію та персонал організації, тобто те, що характеризує виробничий цикл і потребує уваги керівництва. Розглянемо їх основні характеристики та взаємозв'язок. Ціль - це конкретний кінцевий стан, або бажаний результат, якого прагне досягти група, працюючи разом. Під час процесу планування керівництво розробляє цілі і доводить їх до відома членів організації.

Організація може мати різноманітні цілі. Бізнесова організація зосереджена на створенні певних товарів в рамках специфічних обмежень - за витратами і отриманим прибутком. Відповідно, цілі - рентабельність (прибутковість) і продуктивність. Для цього необхідна координація зусиль у таких галузях, як частка ринку, розробка нової продукції, якість послуг тощо. Державні органи не мають на меті отримання прибутку, але витрати їх хвилюють. Звідси, їх цілі - надання конкретних послуг в межах певних бюджетних обмежень. При виконанні більшу увагу будуть приділяти соціальній відповідальності. Цілі підрозділів повинні робити внесок у цілі організації і не суперечити їм. Як вже зазначалось, формальна організація складається з декількох рівнів управління і підрозділів (функціональних областей), таких як маркетинг, виробництво, навчання персоналу чи планування фінансів. Структура організації - це логічні взаємовідносини рівнів управління та функціональних областей, побудовані у формі, яка дозволяє ефективно досягати цілей організації.

Існує дві основні концепції відносно до структури: спеціалізований розподіл праці та сфера контролю. Майже у всіх організаціях має місце розподіл праці по спеціалізованих лініях - по горизонталі. Спеціалістів групують разом в межах функціональної області. Вертикальний розподіл праці, тобто відокремлення роботи по координації від безпосереднього виконання завдань, дає ієрархію управлінських рівнів. Кількість осіб, підлеглих одному керівнику, є сферою контролю. Завдання - це предписана робота, серія робіт або частина роботи, що повинна бути виконана заздалегідь встановленим способом у визначений термін. З технічного боку, завдання адресовані посаді, а не працівнику, що її займає. Характеристики завдань полягають у тому, що вони традиційно поділяються на три категорії. Це робота з людьми, предметами (машинами, сировиною, інструментами) та інформацією. Технологія розглядається, як засіб трансформування сировини (люди, інформація чи фізичні матеріали) в продукти чи послуги, заздалегідь заплановані. Люіс Дейвіс резюмує: "Технологія - це поєднання кваліфікаційних навичок, обладнання, інфраструктури, інструментів і відповідних технічних знань, необхідних для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, інформації чи людях".

Всі типи технологій поділяються на три категорії:

1) одиничне, дрібносерійне, або індивідуальне виробництво;

2) масове або багатосерійне виробництво;

3) безперервне виробництво.

Існує ще одна класифікація технологій:

1) багато ланцюгові технологи - характеризуються серією взаємозалежних завдань, які повинні виконуватись послідовно;

2) посередницькі технології - характеризується застосуванням спеціальних прийомів, навичок та послуг для того щоб викликати певні зміни в конкретному матеріалі, що надходить у виробництво (монтаж фільму).

Відносно персоналу організації та її кадрового потенціалу необхідно передбачити як поведе себе конкретна людина в даній ситуації. З цією метою враховують її здібності, обдарованість, схильність до певної діяльності, потреби, сподівання, сприйняття, ставлення, точку зору тощо. Всі внутрішні зміні взаємозв'язані. У своїй сукупності вони розглядаються як соціотехнічні підсистеми. Зміни однієї з них певною мірою впливають на всі інші. Порівняльна характеристика дає змогу виявити ключові, внутрішні фактори конкурентоспроможності, які допомагають підприємству забезпечувати досить тривале своє функціонування та розвиток в умовах несталого, динамічного, нерідко ворожого оточення. Ключові фактори конкурентоспроможності -- це унікальна комбінація наявного виробничого потенціалу підприємства з нагромадженим у минулому досвідом його використання і сформованим іміджем, що сприяють виготовленню конкурентоспроможної продукції, завдяки реалізації якої підприємство здатне забезпечити своє існування в довгостроковій перспективі. Використовуючи системний підхід до аналізу внутрішнього середовища, доцільно трактувати його як виробничий потенціал, сутність якого ширша, наприклад за «технічне ядро організації» Томасона.

СГ ТОВ агрокомбінат "Тарасівський" знаходиться в Київській області, Києво-Святошинського району в селі Тарасівка на вул. Шевченка, 16.

Даний агрокомбінат знаходиться на відстані 22 км від м. Києва. В його склад входять три населенних пункти: с. Тарасівка, с. Юрівка та Віта-Поштова. Найближча залізнична станція - ст. "Вишневе" (Жуляни), відстань до якої 9 км. Найближча автомобільна дорога - Київ-Одеса, відстань до якої становить 8 км.

Землі СГ ТОВ агрокомбінату "Тарасівський" розташовані в південно-західній частині зони Полісся. Клімат у даному районі спостерігається помірно теплим, а також помірно вологим. За даними Київської метеорологічної станції середньорічна кількість опадів становить 554 мм. Опади нерівномірно розподілені по місяцях і близько 70% їх випадає у період вегетації, який складає приблизно 200 днів.Кількість тепла за рік становить 2800 . Можливість настання перших заморозків очікується восени 20 вересня, а останніх - навесні 15 травня.

Ґрунти господарства за фізико-хімічними особливостями об'єднані у 7 агро виробничих груп: глинисто-піщані та піщані грунти , супіщані грунти, сірі опідзолені і темно-сірі опідзолені грунти, дернові глеєві і дернові глеюваті грунти, лугові і луго-болотяні грунти, торф'яники та торфяно-болотяні ґрунти, грунти ярів. Таке географічне розташування агрокомбінату є досить економічно вигідним тому що дає можливість займатись багатогалузевим та інтенсивним господарюванням, що і спостерігається відповідно із спеціалізації комбінату - плодово-овочева з розвиненим молочним напрямком. Розташування відносно районного і обласного центрів, а також дорожних шляхів дає можливість своєчасній та швидкій реалізації продукції агрокомбінату, а також дає змогу забезпечувати підприємство всіма необхідними матеріалами та обладнанням.

1.1 Оцінка зовнішнього середовища підприємства

Будь-яка організація, підприємство є відкритою системою, яка знаходиться у постійній взаємодії із тими чи іншими елементами зовнішнього середовища. Дослідженню зовнішнього середовища слід приділяти належну увагу, оскільки воно обумовлює рівень визначеності, в умовах якого приймаються управлінські рішення.

Зовнішнє середовище -- це сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних інституційних структур та інших зовнішніх відносно підприємства умов і чинників, що діють у глобальному оточенні. Динамічність зовнішнього середовища, диверсифікованість та взаємозв'язок його факторів перешкоджають точному і одночасному врахуванню усіх можливих наслідків постійного впливу на різноманітну діяльність підприємства. Своєчасній і об'єктивній оцінці явищ, процесів і тенденцій, що відбуваються у зовнішньому середовищі, стає на заваді також відсутність необхідного обсягу достовірної інформації.

Зважаючи на це, керівники підприємств мають обмежувати спектр зовнішніх чинників, що повинні враховуватися, віддавати перевагу тим із них, які найістотніше впливають на результати діяльності. Досягненню цієї мети багато в чому сприяє вірна ідентифікація мікросередовища підприємства і діючих у ньому факторів.

Менеджерам при оцінці впливу зовнішнього середовища на підприємство потрібно враховувати наступні фактории. Постачальники ресурсів. Ними є різні суб'єкти господарювання, що забезпечують підприємство необхідними йому матеріально-технічними, трудовими та інформаційними ресурсами. Кожне виробниче підприємство має ретельно стежити за динамікою цін на об'єкти постачання, регулярністю постачань ресурсів, необхідних для виконання виробничої програми. В іншому разі можуть швидко з'явитися проблеми з виробництвом та збутом виготовленої продукції, а в перспективі - виникає загроза втрати набутого роками іміджу підприємства і прихильності до нього постійних партнерів та клієнтів.

Тому сучасні компанії дуже прискіпливо ставляться до вибору постачальників (особливо якщо є альтернативи), але прагнуть при цьому підтримувати довготривалі стосунки із тими з них, які працюють з урахуванням спільних інтересів. Про великий вплив постачальників на діяльність підприємств свідчить хоча б той факт, що після розвалу СРСР відмова від партнерських зв'язків дуже боляче вдарила по економіці всіх пострадянських країн. Посередники. Це ті фірми, організації або окремі фізичні особи (підприємці), котрі допомагають виробникам у реалізації їх товарів на відповідних ринках. До них відносяться торгові посередники, фірми-спеціалісти з організації товарообігу (включаючи транспортні підприємства, складську мережу), агентства з надання маркетингових послуг (спеціальних досліджень, консалтингових, реклами тощо), а також кредитно-фінансові установи комерційної спрямованості (комерційні банки, страхові компанії). Плідна співпраця із посередниками може допомогти підприємству завоювати міцні ринкові позиції, ефективно працювати і розвиватись, а невдалий вибір посередників, які лише “накручують” ціну на товар, а не дбають про його ефективний збут, може довести фірму до банкрутства. Зокрема, у перехідний період в Україні посередники дуже часто паразитували на великих підприємствах-виробниках, висмоктуючи із них обігові кошти (хоч, на жаль, у багатьох випадках це були свідомі дії обох сторін).

Споживачі. Товаровиробники мусять ретельно і постійно вивчати своїх клієнтів (споживачів продукції, послуг) для того, щоб відстежувати кон'юнктуру ринку та оперативно реагувати на її зміни. При цьому варто зазначити, що такий моніторинг має здійснюватись на різних клієнтурних ринках: споживчому (товари і послуги для особистого споживання); виробників (продукція виробничо-технічного призначення); проміжних продавців (товари для перепродажу з метою одержання певного зиску); державних та різних комерційних структур (оптові та дрібнооптових покупців); світовому, що охоплює усі раніше перелічені типи клієнтури ринків. В умовах насиченості ринку важливо цілеспрямовано докладати зусилля для того, щоб знайти і зберегти свого споживача. Тому багато фірм, особливо малих чи середніх, відшукують все нові і нові способи звернути на себе увагу потенційних клієнтів, зробити свої послуги чи товари привабливішими для них. Тут і різноманітні акції, і гнучкі системи знижок, і гарантійне післяпродажне обслуговування і багато чого іншого.

Конкуренти. Комерційного успіху на внутрішньому та зовнішньому ринках досягає, як правило, той господарюючий суб'єкт, котрий всебічно і систематично вивчає своїх конкурентів, пропонує покупцям конкурентоспроможну продукцію. Причому вирішальне значення має розробка і дотримання певної ринкової стратегії і тактики з урахуванням багатьох чинників, які впливають безпосередньо на рівень і ступінь жорсткості конкуренції. Конкурентні “війни” іноді тягнуться роками, як це має місце між компаніями “Кока-кола” та “Пепсіко”, а іноді призводять до остаточної втрати ринкових позицій навіть на внутрішньому ринку, що характерно для значної кількості українських підприємств. Але слід зауважити, що в деяких випадках конкуренти можуть стати партнерами і тим самим значно підвищити свою конкурентоспроможність.

Основними конкурентами СГ ТОВ АК «Тарасівський» є "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", СТОВ «Агрокомбінат

«Хотівський», ТОВ Агрофірма "Крюківщина", ТОВ «Агрофірма «Княжичі».

Фінансово-кредитні установи послугами яких користується агрокомбінат відноситься -- ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Посередники супермаркет "Біла Україна", крім цього агрокомбінат також постачає молоко на переробні підприємства, зокрема на молокозавод "Фавор".Постачальником мінеральних добрив для підприємства є ВАТ «Агрохімцентр». Отрутохімікати постачють ЗАТ «Украгробізнес», ТОВ «Об'єднана агротехнічна компанія», ТОВ АПФ «Агромир», ВАТ «Украгросервіс». Основними постачальниками техніки є такі державні відкриті акціонерні товариства, як «Украгротех», «Украгротехсервіс», «Украгротранс».

Тобто як бачимо підприємство має всі необхідні зовнішні умови для ефективного господарювання.

Мікросередовище - це середовище прямого впливу на підприємство. Його утворюють певні суб'єкти - споживачі, конкуренти, державні органи, фінансово-кредитні установи і інші зовнішні агенти та контрагенти. Макросередовище охоплює матеріально-технічні та економічні умови, суспільні відносини та інститути і інші чинники, що впливають на підприємства та їхнє мікро середовище опосередковано. У досить складному макросередовищі, що оточує підприємство, діє значно більша кількість чинників, ніж у макросередовищі. Цим чинникам властивий рівень варіантності, невизначенності та непередбачуванності можливих наслідків. Така дія факторів макросередовища обумовлена тим, що вони впливають на підприємство і суб”єкти його оточення, макросередовище не прямо, а опосередковано. До основних факторів макросередовища, за якими підприємство має уважно стежити та правильно оцінювати пов'язані з ними загрози чи зиски при розробці підприємницької стратегії, відносяться: економічні, екологічні, політичні та міжнародні. Всього є 7 інтегрованих факторів макросередовища: 1) Природні (Наявність ресурсів за видами. Ступень освоєння і використання ресурсів). На підприємстві враховуються при розробці національної стратегії імпорту ресурсів (продукції), обґрунтуванні власних і зарубіжних інвестицій, розвитку виробництва відповідних видів продукції, політики ресурсозбереження. 2) Демографічні (Чисельність і статевий скланаселення. Территориальний розподіл. Частка активного населення). На підприємстві враховуються при виборі перспективних напрямків підприємницької діяльності щодо задоволення потреб різних верств населення та забезпечення виробництва необхідними трудовими ресурсами. 3) Науково - технічні ( Науково - технічна політика держави. Рівень технології. Технічний рівень і якість продукції). На підприємстві враховуються при визначенні попиту ринку, пріоритетів інвестування інноваційних проектів, організації нових виробництв з використанням новітньої технології. 4) Економічні (Ступінь державного регулювання економіки. Система оподаткування. Мінімальний розмір заробітної плати і пенсії). На підприємстві враховуються шляхом постійної діагностики і оцінки можливих для підприємств наслідків зміни економічних важелів та регуляторів. 5) Екологічні (Екологічна безпека оточуючого довкілля. Екологізація виробництва). На підприємстві враховуються при обґрунтуванні і реалізації проектів екологізації виробництва, включаючи забезпечення безпечних умов виробництва і виготовлення екологічно чистої продукції. 6) Політичні (Політична стабільність у суспільстві. Взаємодія законодавчої і виконавчої влади. Професійний рівень політиків). На підприємстві враховуються шляхи впливу на владні акції держави, недопущення протистоянь у суспільстві, некомпетентного втручання політиків у процесі управління економікою. 7) Міжнародні (Науково - технічне співробітництво. Обсяги експорту і імпорту продукції. Підготовка кадрів). На підприємстві враховуються при встановленні прямих контактів з закордонними партнерами і створенні спільних підприємств, розробці стратегії розвитку виробництва і підготовки кадрів.

1.2 Виробнича структура підприємства

Організаційна структура ТОВ АК «Тарасівський» є організаційною структурою дивізіонального типу, тому, що на даному підприємстві яскраво виражене групування видів діяльності за принципом розподілу праці за цілями. На середніх і великих підприємствах окремі дільниці поєднуються в цехи. Останні на більшості промислових підприємств є основним елементом виробничої структури. Цех - це організаційно відособлений підрозділ підприємства, що складається з ряду виробничих, допоміжних і обслуговуючих дільниць і виконує певні виробничі функції, обумовлені характером внутрішньозаводської кооперації. Цех - найскладніша система, що входить до виробничої структури і містить у якості підсистем дільниці і служби. Усі цехи промислового підприємства підрозділяються на основні, допоміжні та обслуговуючі. На окремих підприємствах створюються також підсобні і побічні цехи. До цехів основного виробництва відносяться цехи, що виготовляють основну продукцію підприємства. До них відносяться:

- у машинобудуванні - заготівельні, обробні і складальні цехи:

- заготівельні (ливарні, ковальсько-пресові, штампувальні, пластмасові);

- обробні (механічні, термічні, деревообробні, зварювальні);

- складальні (вузлового складання, складання готової продукції, малярські);

- у чорній металургії - доменні, сталеплавильні, прокатні, трубопрокатні цехи;

- на підприємствах легкої промисловості - прядильні, ткацькі, оздоблювальні, фарбувальні, закрійні і пошивні цехи .

Основне завдання допоміжних цехів - виробництво запасних частин і виконання усіх видів ремонту устаткування, виготовлення інструмента і виробництво різних видів енергії. До допоміжних цехів відносять: ремонтні, інструментальні й енергетичні. Призначення обслуговуючих цехів - забезпечення всіх підрозділів підприємства складськими і транспортними послугами.

До підсобних цехів відносяться: тарний цех; цехи, що здійснюють видобуток і обробку допоміжних матеріалів (наприклад, кар'єр з видобутку формувальних земель, вогнетривкий цех - на металургійному заводі); цехи, що здійснюють підготовку основних матеріалів (наприклад, копровий цех, що забезпечує доменний, сталеплавильний і ливарний цехи металобрухтом). Побічні цехи - це цехи, у яких виготовляється продукція з відходів виробництва або здійснюється відновлення використаних допоміжних матеріалів. Наприклад, цехи з виробництва товарів народного споживання на машинобудівних підприємствах, цех регенерації формувальної землі, олій, обтиральних матеріалів. На великих підприємствах можуть створюватися корпуси, що поєднують ряд однорідних цехів. Наприклад, на великому машинобудівному заводі можуть створюватися корпуси заготівельних, складальних цехів; корпус цехів з виробництва товарів народного споживання (побутової техніки, спортивного інвентарю, дитячих іграшок і т.ін.).

Виробничими підрозділами є цехи овочівництва, тваринництва, плодівництва та ягідництва, швейний цех, цех переробки овочів і фруктів. Інші підрозділи є обслуговуючими. Кожен з даних підрозділів (цехів) має певну самостійність у здісненні повсякденної операційної діяльності, але підпорядковується дирекції, що задає основні цілі та стратегію.

Така організаційна структура є ефективною, оскільки при ній підвищується якість прийняття управлінських рішень та підвищується ефективність управління в цілому. Оскільки у ТОВ АК «Тарасівський» присутня велика кількість виробництв, така організаційна структура є оптимальним варіантом, єдиним недоліком якої є великі затрати на утримання апарату управління. Така структура належить до практики корпоративного управління, коли керована організація відноситься до розряду великих і найбільших за масштабом виробництва, чисельності тих, хто працює, а також характеризується різноманітністю продукції, яка випускається, великою місткістю ринків її збуту. Основою формування структури цього типу є виділення в складі організації практично самостійних виробничих відділень -"дивізіонів" (за продуктами, регіонами або ринками збуту) і надання їм оперативно-господарської самостійності в отримані прибутку при централізованому контролі із загально корпоративних питань стратегії, наукових досліджень, інвестицій, кадрової політики та інших централізованих функцій .Головними виконавцями при дивізіональній структурі управління є керівники виробничих відділень. Організаційна побудова відділень проводиться за такими ознаками:

а) за продукцією (послугами) продуктова спеціалізація або продуктова структура управління;

б) за ринками, з орієнтацією на споживача - споживча або ринкова спеціалізація;

в) за обслуговуванням географічних регіонів - регіональна або географічна спеціалізація.

Дивізіональна організаційна структура управління виробництвом заснована на поглибленому розподілі управлінської праці за поставленими цілями. За такої структури управління кожний виробничий підрозділ підприємства має власну розгалужену структуру, яка забезпечує його автономну діяльність, але стратегічні завдання управління мають вирішуватися централізовано.

За таких умов можливі такі варіанти групування виробничих підрозділів:

1) продуктовий (за виробленими товарами, наданими послугами);

2) регіональний (за географічним місцем знаходження);

3) споживацький (за рівнем задоволення певної групи споживачів).

Продуктовий тип організаційно/структури управління.

Продуктовий тип передбачає створення в структурі підприємства самостійних господарських підрозділів - виробничих відділень, орієнтованих на виробництво та збут конкретних видів продуктів однієї групи або ж одного продукту. При цьому передбачається спеціалізація виробничих відділень в головній компанії за окремими, видами або групами продуктів і надання їм повноважень управління виробничими та збутовими дочірніми компаніями, розташованими в країні чи за її межами.

Дивізіональна організаційна структура управління виробництвом.

1.3 Система управління підприємством

Система управління підприємством - це сукупність взаємопов'язаних між собою ланок управління, за допомогою якої координується діяльність всього підприємства. Кожна система управління має свою структуру.

Структура управління - це упорядкована сукупність взаємозв'язаних елементів системи, що визначає поділ праці і службові зв'язки між структурними підрозділами і працівниками апарату управління щодо підготовки, прийняття і реалізації управлінських рішень.

Структуру управління по горизонталі становлять окремі ланки, а по вертикалі - ступені.ТОВ АК «Тарасівський» має галузеву (цехову) структуру управління. За цехової структури управління замість багатогалузевих відділків створюють спеціалізовані цехи. Іноді замість створення цехів управління певними галузями чи видами виробництва передають головним (старшим) спеціалістам. Їм безпосередньо підпорядковуються бригадири виробничих бригад, завідуючі тваринницькими фермами і керівники обслуговуючих виробництв. У ТОВ АК «Тарасівський» створено спеціалізовані цехи, що підпорядковуються головному агроному та головному зоотехніку, тобто, старшим спеціалістам.

Розглянемо посадові обов'язки керівництва та головних спеціалістів підприємства.

Директор підприємства здійснює повсякденне керівництво діяльністю підприємства. Він організовує складання всіх видів планів і контролює їх здійснення, забезпечує виконання договірних зобов'язань перед державою, виконання рішень правління, представляє підприємство у відносинах з державними органами та іншими установами і організаціями. У межах наданих прав він укладає договори з іншими організаціями, підписує грошові документи і відповідає за майно господарства. Головний зоотехнік призначається заступником директора з виробництва. Він є керівником і організатором усієї зоотехнічної роботи у тваринницьких галузях господарства. Обов'язки головного зоотехніка такі: розробка системи ведення тваринництва, проведення племінної роботи, бонітування тварин, розробка кормових раціонів, організація правильного ведення зоотехнічного обліку та звітності, організація правильної годівлі, керівництво зоотехнічним навчанням, тощо.

Головний економіст є керівником і організатором економічної і планової роботи в господарстві. Разом із галузевими спеціалістами він розробляє перспективні, поточні й робочі плани, технологічні карти та госпрозрахункові завдання (виробничі програми) бригадам, фермам та іншим виробничим одиницям, організовує розробку питань інтенсифікації, концентрації і спеціалізації виробництва та інших заходів, спрямованих на збільшення виробництва продукції, підвищення її якості та рентабельності, раціональне використання землі, трудових ресурсів, основних та оборотних фондів. Крім того, головний економіст аналізує стан і розвиток господарства та його підрозділів, постійно працює над удосконаленням форм оплати праці, розвитком і поглибленням госпрозрахункових відносин, впровадження підрядних форм організації і оплати праці.

Головний бухгалтер здійснює керівництво веденням бухгалтерського обліку і звітності в усіх галузях виробництва та контроль за їх станом. Обов'язки його такі: складання фінансового плану, контроль за його виконанням, суворим додержанням фінансової дисципліни, здійсненням режиму економії на всіх ділянках виробництва, правильністю реалізації і використання продукції та ресурсів, за виконанням договорів та зобов'язань підприємства. Разом з керівником господарства головний бухгалтер підписує річний звіт підприємства, всі фінансові та інші документи, пов'язані з витрачанням коштів і матеріальних цінностей.

1.4 Аналіз земельних ресурсів підприємства

Охарактеризуємо земельні угіддя нашого підприємства. Відомо, що земля виступає головним засобом виробництва, вона є універсальним фактором будь-якого виробництва, будь-якої діяльності. Як головний засіб виробництва має свої особливості: вона є незамінним засобом виробництва, просторово обмежена, земля навпаки систематично поліпшує свої якості (при умові правильного використання). Для визначення співвідношення земельних угідь вивчають склад усього земельного фонду господарства, а потім окремо встановлюють співвідношення лише сільськогосподарських угідь. У першому випадку за 100% беруть загальну земельну площу господарства, а в другому - площу сільськогосподарських угідь. При цьому слід пам'ятати, що до сільськогосподарських угідь належать: рілля, перелоги, сіножаті, вигони і пасовища і т. ін . Часто виділяють ще один вид угіддя - орну землю, яка включає і перелоги.

Першим етапом аналізу є вивчення складу та розміру земельних угідь підприємства, їх зміни. Розглянемо склад та розмір земельних угідь ТОВ АК «Тарасівський», їх зміну протягом 2008 - 20010 років.

Таблиця 2 Склад і розмір земельних угідь у ТОВ АК «Тарасівський» (2008 - 2010рр.)

Види угідь	Площа, га	Відношення 20010 року у % до 2008 року
	2008	2009р.	2010р.
Сільськогосподарських угідь, всього: В тому числі:	772,4	592,6	592,4	76,7
Рілля	557,5	459	458,8	82,3

З даної таблиці ми бачимо, що за аналізований період площа сільськогосподарських угідь ТОВ АК «Тарасівський» змінилася наступним чином: загальна площа сільськогосподарських угідь зменшилась на 23,3%, а саме з 772,4 га у 2008 році до 592,4 га у 2010році. Площа ріллі зменшилась на 17,7%, а саме з 557,5 га у 2008 році до 458,8 га у 2010 році. Сіножаті, пасовища та багаторічні насадження на підприємстві не використовуються.

Другим етапом аналізу земельних угідь є визначення та аналіз структури цих угідь. Визначимо структуру земельних угідь у ТОВ АК «Тарасівський» .

Таблиця 3 Аналіз структури сільськогосподарських угідь в ТОВ АК «Тарасівський» (2008 - 2010рр.)

Види земельних угідь	Роки	Відхилення (+,-) 2008р. від 2010р
	2008	2009	2010
	га	%	га	%	га	%
сільськогосподарських угідь всього	772,4	100	592,6	100	592,4	100	-180
рілля	557,5	72,18	459,0	77,47	458,8	77,45	98,7

З даної таблиці ми бачимо, що структура сільськогосподарських угідь ТОВ АК «Тарасівський» за період 2008-20100рр. зазнала таких змін: загальна площа с/г угідь зменшилась на 180 га з 772,4га у 2008 році до 592,4 га у 2010 році, а площа ріллі зменшилась на 98,7 га з 557,5 га у 2008 році до 458,8 га у 2010 році.

Третім етапом аналізу земельних угідь є аналіз економічної ефективності їх використання. Розглянемо показники економічної ефективності використання земельних угідь ТОВ АК «Тарасівський».

Таблиця 4 Аналіз показників економічної ефективності використання земельних угідь в ТОВ АК «Тарасівський» (2008 - 2010рр.)

Показники	Одиниці виміру	Роки	Відношення 2010/2008р.р.,%
		2008р.	2009р.	2010р.
Урожайність:
зернових	ц/га	64,13	21,34	13,92	21,71
Вироблено на 100га ріллі
зернових	ц	1472,47	920,70	691,81	46,98
Вироблено на 100га с/г. угідь
молока	ц	1022,92	419,51	44,90	4,39
м'яса усіх видів у живій вазі	ц	92,31	72,06	29,88	32,37
Одержано на 1га с/г. угідь:
валової продукції	гр	9961,2	6168,2	5111,7	51,32
товарної продукції	гр	7169,3	6107,9	5514,5	76,92
валового доходу	гр	13295	9079	3674	27,64
чистого доходу	гр	11400	7565	3062	26,86

За досліджуваний період урожайність зернових зменшилась на 78,29% з 64,13 ц/га у 2008 році до 13,92 ц/га у 2010 році. Виробництво зернових на 100 га ріллі зменшилось на 53,08% з 1472,47ц у 2008 році до 691,81ц у 2010 році. Одержано на 1га сільськогосподарських угідь валової продукції зменшилось на 48,68% з 9961,2грн. у 2008 році до 5111,7грн. у 2010 році, товарної продукції зменшилось на 23,08% з 7169,3грн. у 2008 році до 5514,5грн. у 2010 році, валового доходу зменшилось на 72,38% з 13295грн. у 2008 році до 3674 грн. у 2010 році, чистого доходу зменшилось на 73,14% з 11400грн. у 2008 році до 3062 грн. у 2010 році.

Останнім етапом аналізу земельних угідь с/г ТОВ АК «Тарасівський» є визначення шляхів підвищення ефективності використання цим підприємством наявних у його розпорядженні с/г угідь.

Підвищення ефективності використання земельних угідь досягається наступними шляхами:

Зменшення площі земель, які випадають із сільськогосподарського обороту;

Впровадження системи заходів щодо підвищення родючості земель;

Впровадження системи заходів з охорони грунтів від ерозії та інших руйнівних сил, тощо.

1.5 Аналіз виробництва продукції рослинництва

Таблиця 5 Структура посівних площ

Культури	Роки	Звітний рік у % до базисного року
	2008	2009	2010
	га	%	га	%	га	%
Пшениця	50	20,38	110	42,75	107	40,33	214,00
Кукурудза на зерно	72	29,35	10	3,89	22	8,29	30,56
Овес	-	-	3	1,17	9	3,39	-
Овочі	38	15,49	38,2	14,85	30,3	11,42	79,74
Плоди	81	33,02	92,4	35,91	92,4	38,83	114,07
Ягоди	4,3	1,75	3,7	1,44	4,6	1,73	106,98
Посівів - всього	245,3	100	257,3	100	265,3	100	108,15

Як бачимо, основною рослинницькою культурою у ТОВ АК «Тарасівський» є пшениця та плодові дерева, питома частка яких у структурі посівів складає 40,33% та 38,83% відповідно. Також вирощуються кукурудза на зерно(8,29%), овес(3,39%), овочі (11,42%) і ягідні насадження (1,73%). За досліджуваний період структура посівних площ зазнала таких змін: збільшились площа посіву зернових на 114%, плодів на - 14,07%, ягід - на 6,98%, зменшилась овочів - на 20,26%, кукурудзи на зерно - на 69,44%, а загальна площа посіву збільшилась на 8,15%.

Проаналізуємо зміну урожайності та валового збору вирощуваних культур у період 2008 - 2010 рр.

Таблиця 6 Аналіз зміни урожайності та валового збору вирощуваних культур у період 2008 - 2010 рр.

Культури	Урожайність (ц/га)	Валовий збір (ц)	Звітний рік у % до базисного року
	2008	2009	2010	2008	2009	2010	Урожайність	Валовий збір
Пшениця	44,26	19,6	12,54	2213	2156	1342	28,33	60,64
Кукурудза на зерно	79,97	39,7	38,18	5758	397	840	47,74	14,59
Овес	-	17,0	13,67	-	51	123	-	-
Овочі	32,45	99,42	81,68	1232,9	3778	2475	251,71	200,75
Плоди	74,05	65,12	42,15	5998	6017	3895	56,92	64,94
Ягоди	187,21	142,01	32,76	805	524	4,61	17,50	0,57

Проаналізувавши дану таблицю можна зробити висновок, що за досліджуваний період урожайність пшениці зменшилась на 71,67%, кукурудзи на зерно - на 52,26%, плодових дерев - на 43,08, ягід - на 82,5%, а овочів збільшилась на 151,71%. Валовий збір вирощуваних культур змінився таким чином: зменшився урожай пшениці - на 39,36%, кукурудзи на зерно - на 85,41%, плодів - на 35,06%, ягід на 99,43%, збільшився овочів - на 100,75%.

1.6 Аналіз виробництва продукції тваринництва

Аналіз виробництва продукції тваринництва включає ті ж самі етапи, що й виробництво продукції рослинництва, тобто, визначення структури поголів'я худоби та її продуктивності.

Розглянемо структуру поголів'я худоби у ТОВ АК «Тарасівський» у таблиці 6:

Таблиця 7 Структура поголів'я худоби у ТОВ АК «Тарасівський»

Вид худоби	Поголів'я	Звітний рік у % до базисного року
	2008	2009	2010
	гол.	%	гол.	%	гол.	%
ВРХ	410	55,26	286	69,59	112	53,59	27,32
Свині	42	5,67	48	11,68	75	35,89	178,57
Молочне стадо	290	39,08	77	18,74	22	10,52	10,53
Всього голів	742	100	411	100	209	100	28,17

Провівши аналіз структура поголів'я худоби у ТОВ АК «Тарасівський» можна зробити висновок, що за досліджуваний період поголів'я ВРХ зменшилось на 72,86%, а саме з 410 голів у 2008 році до 112 голів у 2010 році. Поголів'я свиней збільшилось на 78,57%, а саме з 42 голів у 2008 році до 75 голів у 2010 році. Молочне стадо на даному підприємстві зменшилось на 89,47% з 290 голів у 2008 році до 22 голів у 2010 році. Загалом поголів'я худоби за період 2008-2010 рр. зменшилось на 71,83%, а саме з 742 голів у 2008 році до 209 голів у 2010 році.

Тепер ми маємо визначити продуктивність худоби на підприємстві

 Таблиця 8 Визначення продуктивності худоби (2008 - 2010рр.)

Види продукції	Поголів'я, гол.	Продуктивність, ц/гол.	Валовий збір, ц
	2008	2009	2010	2008	2009	2010	2008	2009	2010
Вирощування ВРХ	410	286	112	1,74	1,49	1,58	713	427	177
Вирощування свиней	42	48	75	0,38	0,29	0,37	16	14	28
Молочне стадо	290	77	22	27,25	32,29	12,09	7901	2486	266

Проаналізувавши дану таблицю, можемо зробити висновок, що у 2010 році порівняно з 2008 роком продуктивність тварин впала, зокрема, продуктивність ВРХ - на 0,16 ц /гол ., продуктивність свиней - на 0,01 ц /гол., молочного стада - на 15,16 ц /гол. Зниження продуктивності відобразилося у зниженні валових зборів продукції тваринництва, на що значною мірою вплинуло зменшення поголів'я.

1.7 Аналіз маркетингової діяльності підприємства

У сучасному розвитку виробництва маркетинг розглядається як провідна функція управління, визначає не тільки ринкову, але й виробничу політику підприємства. Ціль комплексної системи керування, заснованої на принципах маркетингу, - забезпечення вирішення поставлених підприємством завдань (науково-технічних, виробничих, комерційних і збутових) з урахуванням наявних ресурсів (матеріальних, фінансових, людських й ін.). Маркетинг, як система керування, і як особлива діяльність зокрема повинна забезпечувати:

надійну, достовірну інформацію про ринок, структуру й динаміку потреби й попиту, смаках і бажаннях споживачів, тобто інформацію про зовнішні умови функціонування підприємства;

створення такого товару, товарних асортиментів, що відповідає вимогам ринку, краще, ніж товар конкурента задовольняє попит, вирішує проблему споживача;

необхідний вплив на споживача, на попит, на ринок, що забезпечує максимально можливий контроль над сферою реалізації.

Маркетинг, як інструмент підвищення обґрунтованості прийнятих господарських рішень по різних питаннях виробничої, науково-технічної, фінансової й збутової політики, повинен займати провідне місце в системі управління підприємством.

Маркетинг відіграє провідну роль у забезпеченні високої якості продукції, що відповідає вимогам споживачів. Функція маркетингу посідає перше місце в «петлі якості».

Відповідно до зазначених міжнародних стандартів життєвий цикл продукції включає 11 етапів: маркетинг, пошук і вивчення ринку; проектування й розробка технічних вимог, розробка продукції; матеріально-технічне постачання; підготовка й розробка виробничих процесів; виробництво; контроль, проведення випробувань й обстежень; пакування й зберігання; реалізація й розподіл продукції; монтаж й експлуатація; технічна допомога й обслуговування; утилізація після використання.

Отже, система керування будь-якого підприємства повинна будуватися відповідно до цих етапів життєвого циклу продукції, і провідне місце в системі керування повинне бути відведене службам маркетингу.[9, с. 47]

Як відомо, основним напрямком діяльності ТОВ АК «Тарасівський» є виробництво продукції рослинництва і тваринництва, тому основними ринками збуту продукції для цього підприємства є споживчий ринок та, частково, ринок сировини. Сировиною в даному випадку є продукція сільського господарства, що використовується в переробній промисловості.

Споживчий ринок та ринок сировини є одними з найбільших ринків збуту, оскільки продукти харчування в натуральному та переробленому вигляді мають постійний попит, оскільки вони необхідні для самого існування людини.

умовах постійного і неперервного загострення конкурентної боротьби, притаманної ринковій економіці, успішна діяльність будь-якого підприємства вимагає від керівництва дотримання важливого положення: перш ніж розпочати виробництво будь-якого продукту необхідно знати, який продукт потрібен, з якими технічними або споживчими характеристиками, де і скільки потрібно цього продукту, за якими цінами його можна реалізувати, частку ринку, конкуренцію і лише тоді і ніяк не раніше можна розпочати його виготовлення.

Тому дослідження ринку повинно передувати розробці плану виробництва і реалізації продукції .Ринок як економічна категорія характеризує взаємозв'язок між товаровиробниками і споживачами продукції. Складовими елементами ринку є попит, пропозиція, ціна, конкуренція.

Попит -- це форма прояву платоспроможної потреби в товарах або та кількість товарів, яку покупці мають бажання і можуть купити за даною ціною .Зіставлення попиту і пропозиції на кожний вид продукції дозволяє визначити надлишок або дефіцит продукції. Кожний ринок функціонує під впливом закону попиту: за інших рівних умов платоспроможний попит знаходиться в обернено пропорційній залежності від ціни, тобто, чим вища ціна, тим менший попит на товар, і навпаки. Показником чутливості споживачів до зміни ціни продукції є коефіцієнт цінової еластичності (К ), який розраховується за формулою:

З огляду на те, що чисельник або знаменник формули (3.19) може бути від'ємним, до уваги береться лише абсолютна величина коефіцієнта еластичності. Якщо Кр > 1, то такий попит називають еластичним; Кр < 1 -- нееластичним; Кр = 1 - одинична еластичність. Аналіз показує, що чим вищі доходи споживачів, тим, при інших рівних умовах, вищий рівень попиту.

Показником чутливості споживачів до зміни доходу є коефіцієнт еластичності попиту до доходу споживачів Kd, який розраховується за формулою:

Обсяг пропозиції залежить від виробництва продукції і конкуренції.

Конкуренція -- це суперечність між товаровиробниками за ринки збуту товарів, за панування над певним сегментом ринку. Відносно кожного окремого виду продукції визначається конкурентоспроможність виробу. Конкурентоспроможність -- це характеристика продукції, яка, шляхом зіставлення, відрізняє її від аналогічної продукції конкурента за ступенем відповідності конкретній суспільній потребі і на витрати на її задоволення.

Конкурентність продукції насамперед залежить від якості і ціни. В процесі дослідження конкурентоспроможності продукції підприємства необхідно порівняти технічні характеристики (споживчі властивості) з аналогічними параметрами продукції конкурента. Одним із основних завдань маркетингового дослідження є місткість товарного ринку (у натуральному і вартісному вираженні), яка визначає можливий обсяг збуту продукції підприємства. Місткість ринку визначається за формулою:

де М -- місткість ринку;

Q -- обсяг виробництва продукції;

З -- залишки товарів на складі;

І -- імпорт товарів;

Е-- експорт товарів.

Після визначення місткості товарного ринку наступним етапом с розрахунок ринкової частки як відношення обсягу продажу певного товару даного підприємства до сумарного обсягу продажу цього ж товару всіма підприємствами.

В процесі дослідження ринку необхідно звернути увагу на значні відмінності оцінки попиту на традиційні товари і нововведення (інновації) як принципово нових виробів, які не мають аналогів. За таких умов неможливо передбачити поведінку споживачів на ринку. Зокрема, необізнаність, консерватизм і звичайна недовіра до можливостей нової продукції, невпевненість щодо технологічних, економічних і психологічних наслідків застосування новинки становлять досить серйозний бар'єр на шляху впровадження виробу на ринок. Тому на відміну від традиційної продукції, особливо харчової і легкої промисловості, в наукових інноваціях мають досліджуватись власне не попит і місткість ринку, а специфічні потреби споживачів на конкретну продукцію, до того ж не стільки сьогоденні, скільки майбутні.

1.8 Аналіз трудових ресурсів

Далі ми розглянемо трудові ресурси нашого господарства, їх структуру та динаміку відобразимо в наступній таблиці.

Трудові ресурси - частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає тій чи іншій сфері діяльності. До них входять люди, фактично зайняті в усіх сферах соціально-економічної діяльності, включаючи й домашнє та підсобне господарство; непрацюючі працездатного віку; зайняті професійною підготовкою.

Визначимо структуру трудових ресурсів у ТОВ АК «Тарасівський».

Структура трудових ресурсів у ТОВ АК «Тарасівський» (2008 - 2010рр.) Таблиця 9

Група працівників	2008	2009	2010	Відхилення (+;-)
	Кількість, чол.	%	Кількість, чол.	%	Кількість, чол.	%	Кількість, чол.	%
Зайняті в рослинництві	208	81,25	143	87,20	84	90,32	-124	+9,07
Зайняті в тваринництві	48	18,75	21	12,80	9	9,68	-39	-9,07
Всього	256	100	164	100	93	100	-163	Х

Як ми бачимо з даної таблиці, у 2010 році середньооблікова чисельність працівників зменшилась на 163 чоловік.

ТОВ АК «Тарасівський» забезпечений трудовими ресурсами в неповному обсязі, оскільки для виконання робіт у літній період широко залучаються тимчасові працівники, що компенсують недостачу трудових ресурсів на підприємстві.

Також важливим етапом аналізу трудових ресурсів є аналіз продуктивності праці. Проведемо цей аналіз за допомогою наступної таблиці:

Таблиця 10

Показники	Одиниці виміру	Роки	Відхилення (+;-)
		2008	2009	2010
Вартість валової продукції	тис.грн	6413,0	6190,6	4139,6	-2273
Вартість валової продукції рослинництва	тис.грн	4446,6	4254,8	3555,7	-890,9
Вартість валової продукції тваринництва	тис.грн	1966,4	1935,8	583,9	-1383
Середньорічна кількість працівників	чол	256	164	93	-163
Затрати праці	тис.люд-год	650	623	452	-198
Затрати праці в рослинництві	тис.люд-год	512	498	394	-118
Затрати праці в тваринництві	тис.люд-год	138	125	58	-80
Продуктивність праці по господарству грн/чол	тис.грн/чол	35,9	37,8	27,6	-8,3
Продуктивність праці в рослинництві	тис.грн/чол	33,4	32,6	29,8	-3,6
Продуктивність праці в тваринництві	тис.грн/чол	49,8	42,1	39,1	-10,7
Затрати праці на одиницю виручки	люд-год/грн	0,06	0,03	0,12	0,06
- в рослинництві	люд-год/грн	0,06	0,12	0,11	0,05
- в тваринництві	люд-год/грн	0,06	0,07	0,10	0,04

Виходячи з даної таблиці, ми бачимо, що у 2010 році порівняно з 2008 роком продуктивність праці по підприємству в цілому зменшилась на 8,3 тис.грн / чол, а затрати праці на одиницю виручки зросли на 0,06 люд-год/грн. При цьому середньорічна кількість працівників на підприємстві зменшилась на 163 особи. Така зміна показників продуктивності праці свідчить, що протягом 2008 - 2010 років підприємство не ефективно проводило заходи з підвищення продуктивності праці.

Фонд заробітної плати у ТОВ АК «Тарасівський» у період 2008 - 2010 років склав:

у 2008 році - 5483,7 тис.грн;

у 2009 році - 2629,6 тис.грн.

у 2010 році - 1228,7 тис. грн

Як ми бачимо, у 2010 році порівняно з 2008 роком фонд заробітної плати знизився на 4255 тис.грн, що пов'язане, на мою думку, із зниженням кількості працівників і продуктивності праці.

1.9 Аналіз використання основних засобів

Аналіз використання основних засобів включає аналіз забезпеченості підприємства основними засобами та аналіз ефективності використання основних засобів. Основні фонди підприємства - це засоби праці, виражені у грошовій формі, які функціонують у виробничому процесі протягом кількох виробничих циклів, зберігаючи при цьому натурально-речову форму, а свою вартість переносять знову створений продукт частинами у вигляді амортизаційних відрахувань.

Основні фонди підприємства поділяються на виробничі і невиробничі.

Залежно від функцій, що виконуються у виробничому процесі, вони класифікуються за своїм призначенням на ...