Організація управлінського обліку за системою "стандарт-кост"

Нормативний коефіцієнт змінних загальновиробничих витрат знаходять розподілом загальних планованих змінних загальновиробничих витрат на плановане кількісне вираження певної бази, наприклад очікувана кількість нормативних машино-годин або нормо-годин трудовитрат. (Може бути використана інша база, якщо машино-години або нормо-години не є підходящою мірою для змінних загальновиробничих витрат.) Формула на базі нормо-годин виглядає наступним чином:

Нормативний коефіцієнт постійних загальновиробничих витрат знаходять діленням загальної суми планованих постійних загальновиробничих витрат на нормальну виробничу потужність, виражену в нормо-годинах прямої праці (або в інших одиницях, вибраних для конкретного виду діяльності):

Використання нормальної виробничої потужності в якості базового критерію розподілу дає впевненість у тому, що вcе постійні загальновиробничі витрати будуть віднесені на продукцію, що випускається за нормою, коли нормальна потужність досягнута.

Якщо фактичний випуск перевищує запланований і нормативні трудовитрати вище нормальних, виникає сприятлива ситуація. Фактичні постійні ОПР у розрахунку на одиницю продукції будуть менше нормативних, і, отже, зменшиться собівартість виробництва одиниці виробу. Але якщо фактичний випуск не відповідає очікуванням, то та ж сума постійних ОПР буде припадати на меншу кількість виробленої продукції, і собівартість одиниці продукції збільшиться.

2.3 Використання нормативних витрат у калькулюванні собівартості продукції за системою стандарт-кост

Використання нормативних витрат усуває необхідність обчислення вартості одиниці (або партії) продукції виходячи з даних про фактичні витрати кожну тиждень або місяць. Одного разу визначивши нормативні витрати прямих матеріалів, прямої праці і нормативи загальновиробничих витрат, можна розраховувати загальні нормативні витрати на одиницю продукції в будь-який час. Знаючи собівартість одиниці продукції, можна приймати основні управлінські рішення щодо встановлення ціни виробу, планування доходів і витрат, оперативно контролювати основні показники витрат, оцінювати виробничі запаси.

Бухгалтерські записи в системі обліку нормативних витрат аналогічні записам даних про фактичні витрати. Головна відмінність полягає в тому, що на рахунку "Незавершене виробництво" відображають нормативні значення витрат.

При використанні системи "стандарт-кост" у вигляді нормативних значень визначаються такі суми:

1) вартість закуплених прямих матеріалів, яку відображають за дебетом рахунка "Матеріали" (фактично закуплене кількість за нормативною ціною);

2) вартість матеріалів, спожитих у виробництві. Цю суму переносять з кредиту рахунку "Матеріали" в дебет рахунку "Незавершене виробництво";

3) вартість витрат прямої праці, яку відображають за дебетом рахунка "Незавершене виробництво" з кредиту рахунку "Заборгованість по заробітній платі";

4) суму загальновиробничих витрат, яку відносять в дебет рахунку "Незавершене виробництво" з кредиту рахунку "Списані загальновиробничі витрати" за коефіцієнтами окремо по змінної частини і постійної частини ОПР;

5) собівартість готової продукції. Цю суму переносять у дебет рахунку "Готова продукція" з кредиту рахунку "Незавершене виробництво";

6) собівартість реалізованої продукції. Цю суму переносять на рахунок "Собівартість реалізованої продукції" з кредиту рахунку "Готова продукція".

Це означає, що вартість виробленої продукції буде списана на рахунок "Готова продукція" і далі при продажу на рахунок "Собівартість реалізованої продукції" автоматично за нормативними затратами. У разі, коли фактичні витрати відрізняються від нормативних, що виникають різниці записуються на спеціальні рахунки відхилень.

Протягом звітного періоду на нормативну собівартість випущеної і оприбуткованої готової продукції виробничі підприємства в обліку можуть робити запис за дебетом рахунка 43 "Готова продукція" і кредитом рахунку 40. Після закінчення звітного місяця виявила на рахунку 20 "Основне виробництво" фактична виробнича собівартість випущеної продукції повинна бути перерахована з кредиту цього рахунку в дебет рахунку 40, на якому інформація про випущеної з виробництва готової продукції формується у двох оцінках: за дебетом - фактична виробнича собівартість, а по кредиту - нормативна собівартість. В кінці місяця зіставленням дебетового і кредитового оборотів по рахунку 40 виявляється відхилення фактичної виробничої собівартості від нормативної. Сума відхилення повинна переноситися з кредиту рахунку 40 на дебет рахунок 90 "Продажі". Щомісяця рахунок 40 повинен закриватися і залишку на початок наступного місяця не мати.

Слід зазначити, що використання у практиці роботи комерційних організацій категорії нормативної собівартості в цілому наближає вітчизняну систему обліку витрат і калькулювання собівартості продукції в міжнародно-прийнятої системі обліку стандарт-кост. Разом з тим використання рахунку 40 в обліковій практиці має як позитивні, так і негативні сторони. При застосуванні цього рахунку відпадає необхідність у складанні окремих розрахунків відхилень фактичної собівартості продукції від вартості її за обліковими цінами за випущеної, відвантаженої і реалізованої продукції, оскільки виявлені відхилення по готових виробах відразу списуються на рахунок 90. Однак цей варіант дозволяє отримати реальну собівартість реалізованої продукції тільки в тому випадку, коли продукція випущена і реалізована в одному і тому ж місяці. Якщо ж частина продукції залишається на початок місяця на складі, а пов'язані з нею відхилення фактичної виробничої собівартості від нормативної списуються на реалізацію продукції, то обчислення фактичної виробничої собівартості реалізованої продукції і визначення фінансового результату від реалізації можуть виявитися неточними.

Згідно ПБУ 5/98 "Облік матеріальних виробничих запасів" та чинному счетному планом виробничі підприємства синтетичний облік матеріалів на рахунку 10 "Матеріали" можуть вести двома способами:

- За фактичною собівартістю;

- За обліковими цінами.

В якості облікових цін підприємства можуть використовувати нормативну або планову собівартість придбання матеріалів, покупні або середні ціни та інші.

При першому способі на рахунку 10 відображаються всі фактичні витрати з придбання та заготовлению матеріалів. При другому способі додатково використовують рахунки 15 "Заготівля і придбання матеріалів" і 16 "Відхилення у вартості матеріалів". Застосування того чи іншого способу визначається підприємством самостійно та зазначається в його обліковій політиці.

При синтетичному обліку матеріалів за нормативною собівартості на їх фактичну собівартість надходження дебетують рахунок 15. При цьому нормативна вартість оприбуткованих матеріалів відображається за дебетом рахунка 10 з кредиту рахунку 15. Виниклі відхилення фактичної собівартості придбання від нормативної відображаються на рахунку 16. При списанні матеріалів на виробничі цілі на їх нормативну собівартість кредитують рахунок 10 і дебетують рахунки обліку витрат. В кінці місяця сюди ж списуються відхилення фактичної собівартості витрачених матеріалів від їх нормативної собівартості, враховані на рахунку 16. У результаті цього на рахунках обліку витрат витрата матеріалів відображається за фактичною собівартістю. Крім того, на рахунку 16 на кінець місяця залишається сальдо, що припадає на залишок матеріалів на складі, які не переданих у виробництво. У бухгалтерському ж балансі залишки по рахунках 10 і 16 відображаються одним рядком, тобто вартість матеріалів в кінцевому рахунку показується за фактичною собівартістю.

Відображення матеріальних і виробничих запасів в балансі підприємства в різних оцінках негативно впливає на організацію системи обліку стандарт-кост. З одного боку, запаси готової продукції і товари відвантажені в балансі відображаються за нормативної собівартості, а з іншого боку, запаси матеріалів і незавершене виробництво показуються за фактичною собівартістю. Було б доцільним в рахунковому плані передбачити виділення спеціальних синтетичних рахунків для обліку та відображення відхилень фактичних витрат від нормативних прямого їх списанням не так на виробництво, а на результати діяльності. При цьому відпала б необхідність у застосуванні рахунку 40, оскільки спочатку собівартість продукції формувалася б за нормативною собівартістю. Тим більше таку можливість надає новий план рахунків з бухгалтерського обліку. У робочому плані рахунків комерційних організацій було б доцільно передбачити виділення спеціальних синтетичних рахунків для обліку та відображення відхилень фактичних витрат від нормативних. Наприклад, для обліку відхилень по прямій оплаті праці застосовувати рахунок 17, по загальновиробничих витратах - 18, по загальногосподарських витрат - 19. У цьому випадку була б можливість виявлені відхилення списувати безпосередньо на результати продажів, а не на виробництво. Отже, відпала б необхідність у застосуванні рахунку 40 "Випуск продукції а, оскільки собівартість продукції спочатку формувалася б на рахунку 20" Основне виробництво "за нормативною собівартістю. Це в свою чергу наблизило б вітчизняну систему нормативного обліку до системи обліку стандарт-кост.

3. Практична частина

Задача 1

Обчислити скільки жіночих сумок потрібно продати щоб не нести збитки і отримати прибуток у 2400 дол.;ціна придбання 1-єї сумки - 140 дол;продажна ціна - 260 дол.;оренда приміщення - 60 000 дол.

Обрахунок провести у вигляді рівняння:

1) при умові, що магазин окупить лише свої витрати;

2) при умові, що магазин отримає прибуток у розмірі 2400 дол.

Розв`язок

1) Обсяг реалізації = змінні витрати + постійні витрати + прибуток

260х = 140х + 60 000 + 0;

120х = 60 000;

х = 500 ;

Магазину треба продати 500 жіночих сумок, щоб окупити витрати і не отримати збитки.

2) 260х = 140х + 60 000 + 2400;

120х = 62400;

х = 520;

Магазину необхідно продати 520 жіночих сумок, щоб отримати прибуток у розмірі 2400 дол.

Задача 2

Компанія використовує систему « стандарт-кост » у своєму підрозділі з виробництва виробів зі скла.