Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет технологій та дизайну

УДК 658.012.32

Спеціальність 08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Методологічні основи стратегічного управління підприємством

Ігнатьєва Ірина Анатоліївна

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті технологій та дизайну Міністерства освіти і науки України

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Мартиненко Микола Мефодійович Київський економічний інститут менеджменту, проректор з інновацій

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор Панченко Євгеній Григорович, Київський національний економічний університет, професор кафедри міжнародного менеджменту;

- доктор економічних наук, професор Дмитренко Геннадій Анатолійович, Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, завідувач кафедри економіки та управління персоналом;

- доктор економічних наук, професор Лапко Олена Олександрівна, НДІ нафтогазової промисловості України, начальник управління економічних досліджень

Провідна установа: Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, відділ стратегічного потенціалу та макроекономічного аналізу, м. Київ

Захист дисертації відбудеться "26" вересня 2006 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.102.05 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук у Київському національному університеті технологій та дизайну за адресою: 01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського Національного університету технологій та дизайну за адресою: 01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2

Автореферат розісланий "23 " серпня 2006 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради д.е.н., професор О.Ю. Чубукова

Анотації

Ігнатьєва І.А. Методологічні основи стратегічного управління підприємством. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - Економіка, організація і управління підприємствами. - Київський національний університет технологій та дизайну, Київ, 2006.

У дисертаційній роботі запропоновано та обґрунтовано цілісну наукову концепцію стратегічного управління підприємством, що базується на засадах об'єктно-цільового підходу в менеджменті. Проведені дослідження, в результаті яких уточнено сутність понять: "стратегічне управління ", "стратегія", "середовище промислового підприємства" та "стратегічний потенціал підприємства", доведено доцільності їх застосування в управлінні промисловими підприємствами. Обґрунтовано необхідності впровадження технології стратегічного управління на промислових підприємствах, що вимагає виконання комплексу операцій у певній послідовності й охоплює усі види діяльності підприємства.

Запропонована концепція стратегічного управління передбачає удосконалення методологічної бази менеджменту. У цьому контексті в межах системної концепції стратегічного управління запропоновані такі методики: встановлення пріоритетності цілей підприємства з метою подальшого використання результатів оцінки в аналізі ефективності діяльності промислового підприємства в цілому; дослідження чинників зовнішнього середовища; визначення конкурентних переваг промислового підприємства; формування та оцінки стратегічного потенціалу підприємства; балансування стратегій у стратегічному наборі промислового підприємства та вибір критерію оцінки ефективності стратегічних рішень.

Усі методологічні та методичні розробки базуються на концепціях загальної теорії систем, стратегічного управління та об'єктно-цільового підходу.

Ключові слова: менеджмент, стратегія, цілі, потенціал підприємства, середовище підприємства, конкурентні переваги, стратегічний набір.

Игнатьева И.А. Методологические основы стратегического управления предприятием. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.06.01 - Экономика, организация и управление предприятиями. - Киевский национальный университет технологий и дизайна, Киев, 2006.

В диссертационной работе предложена и обоснованна целостная научная концепция стратегического управления предприятием, которая основывается на теории применения объектно-целевого подхода в менеджменте. Проведены исследования, в результате которых уточнено сущность понятий: "стратегическое управление", "стратегия", "среда промышленного предприятия" и "стратегический потенциал предприятия", доказана целесообразность их применения в управлении промышленными предприятиями. Обосновано необходимость применения методологии стратегического управления на промышленных предприятиях, которая требует выполнения комплекса операций в определенной последовательности и охватывает все виды деятельности предприятия.

Предложенная концепция стратегического управления предусматривает усовершенствование методологической базы менеджмента. Одним из направлений, которое требует методологического усовершенствования, является система определения целей предприятия. Интерпретация целей в контексте объектно-целевого подхода дает возможность рассматривать цели предприятия как цели конкретных объектов, что и формируют целостную систему стратегического управления промышленного предприятия. В контексте системной концепции стратегического управления предложены методические рекомендации оценки приоритетности целей предприятия с целью дальнейшего использования результатов оценки в анализе эффективности деятельности промышленного предприятия в целом.

Исследование теоретических проблем и разработка методических положений диагностики среды промышленного предприятия как специфического этапа стратегического управления, дало возможность предложить методические разработки диагностики среды промышленных предприятий по иерархии: внешняя среда, конкурентные преимущества, стратегический потенциал предприятия.

В работе проанализировано сущность категории "стратегический потенциал предприятия " и разработана методология формирования сбалансированного стратегического потенциала предприятия, которая состоит из следующих составляющих: синтез структуры стратегического потенциала предприятия, методика исследования фактического состояния стратегического потенциала предприятия и прогноз возможных тенденций его структурных изменений. Разработанный методический подход оценки стратегического потенциала базируется на использовании функции желательности, теории " жизненного цикла предприятия ", что дает возможность проецировать результаты оценки на кривую жизненного цикла.

Эффективность стратегического управления определяется системой эффективности балансирования стратегий в стратегическом наборе предприятия и обоснованностью стратегических решений. Стратегический набор промышленных предприятий определяется взаимодействием следующих ключевых составляющих: распределение видов деятельности во времени, распределение и перераспределение стратегических ресурсов, создание и использование кадрового потенциала, использование внешнего окружения. В контексте концептуальных положений предложена модель формирования стратегического набора предприятия.

Все методологические и методические разработки базируются на концепциях общей теории систем, стратегического управления и объектно-целевого подхода.

Ключевые слова: менеджмент, стратегия, цели, потенциал предприятия, среда предприятия, конкурентные преимущества, стратегический набор.

Ignatyeva I.A. Methodological fundamentals of the strategic management industrial enterprises. -Manuscript.

The thesis on obtaining of scientific level of Doctor of economics on specialty 08.06.01 -Economy, organization and management of enterprises. The Kyiv National University of Technologies and Design, Kiev, 2006.

The thesis consist scientific conception of the strategic management, which is based on use theory of object-purpose method. The author made investigation of concepts: "strategic management", "strategy", "environment of the industrial enterprises", "strategically potential of enterprise". In thesis present substantiation necessary use the methodological of strategic management on industrial enterprises.

The present conception introduction improved fundamentals of management. In order to author improvement methodological procedures: the diagnostic enterprises for use significant porpoises of strategy; analyses environment of the industrial enterprises; diagnostic competitive advantages of the industrial enterprise; valuation and prediction strategically potential of enterprise; balance strategies in the strategically set of the enterprises and choice criterion valuation of effective strategic management decisions.

All methodological propositions bases on theory of systems; strategic management and object-purpose method.

Key words: management, strategy, object, and environment of the enterprises, strategically potential of enterprise, competitive advantages, strategically set.

Загальна характеристика роботи

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій ідеї та розробки щодо розв'язання проблем теорії та методології стратегічного управління підприємствами належить особисто автору.

Автором теоретично обґрунтовано цілісну концепцію стратегічного управління промисловим підприємством, в основі якої є об'єктно-цільовий підхід, запропоновано авторський підхід до формування стратегічного набору підприємства, формалізовано отримання збалансованого стратегічного потенціалу підприємства, розроблено інструментарій формування блоку стратегічних цілей підприємства, методичний підхід до здійснення діагностування зовнішнього середовища підприємства в напрямку переходу від якісної до кількісної оцінки факторів впливу, методичний підхід до визначення конкурентної позиції підприємства, багаторівнева агрегована оцінка стану стратегічного потенціалу підприємства, запропоновано класифікацію стратегій підприємств з позиції об'єктно-цільового підходу, методику забезпечення реалізації стратегічного вибору підприємства в напрямку визначення ціле орієнтованих об'єктів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та наукові результати дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри менеджменту Київського національного університету технологій та дизайну і були оприлюднені на міжнародних науково-практичних конференціях: "Сучасні інформаційні та енергозберігаючі технології життєзабезпечення людини" (м. Кам'янець-Подільський, 2-6 червня 1998 р.); "Стратегія Інноваційного розвитку підприємств України" (м. Київ 17-20 вересня 2003 р.); "Розвиток соціально-економічних відносин в умовах трансформації економіки України" (м. Хмельницький, 17-18 квітня 2003 р.); "Управління стратегічними змінами на підприємстві: концептуальні засади, методологія та практика" (м. Київ 27-28 жовтня 2005 р.); "Формування, використання та розвиток управлінського потенціалу" (м. Луганськ 28-29 жовтня 2005 року); "World fendencies of developmentof light industry" (The Netherlands, The Hague, May, 2003 year); "International business orientation" (The Netherlands, The Hague, 2004 year); на всеукраїнських науково-практичних конференціях: "Проблеми перехідної економіки" (м. Київ, 19-20 квітня 2001 року); "Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком" (м. Рівне, 22-23 травня 2003 р.); "Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком" (м. Рівне, 20-21 травня 2004 р.); "Організаційно-правові та фінансово-економічні проблеми адаптації підприємств АПК до ринкових умов господарювання та шляхи їх вирішення" (м. Київ, 19-20 травня 2005 р.); "Концептуальні засади формування менеджменту в Україні" (м. Судак, 12-14 вересня 2005 р.); "Економічний розвиток: проблеми та шляхи їх вирішення" (м. Київ, 21-23 вересня 2005 р.)

Публікації. Основні результати дослідження з теми дисертації опубліковано у 40 наукових працях загальним обсягом публікацій - 71,35 д.а.(особисто автору належать 57,45 д.а.), у тому числі: - 1 індивідуальна монографія обсягом 14,6 обл.-вид. арк. (Рецензія в журналі "Вісник академії наук" № 11, 2005); 1 підручник у співавторстві загальним обсягом 26,3 обл.-вид. арк., з яких частка здобувача 15 обл.-вид. арк., 1 індивідуальний навчальний посібник загальним обсягом 15,5 обл-вид.арк., 8 статей у фахових наукових журналах, 21 стаття у збірниках наукових праць (15 віднесено до фахових) і 6 публікацій - у матеріалах наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, шести розділів, висновку, списку використаних джерел (245 найменувань). Основний зміст роботи викладено на 350 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 43 таблиці та 70 рисунків, 14 додатків, які наведено на 83 сторінках.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження та суть його розробки, визначено мету і завдання роботи, сформульовано об'єкт, предмет і методи дослідження, визначено наукову новизну та розкрито практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі - "Теоретико-концептуальні підходи до стратегічного управління підприємством" досліджено суть стратегічного управління та зміст основних його категорій. Різноманіть наукових тлумачень категорій стратегічного управління пов'язана перш за все з розвитком та становленням його теоретичної бази. У результаті дослідження нами зроблені висновки про необхідність тлумачення стратегічного управління в контексті концепції загального менеджменту. Основою загального менеджменту є концептуалізація ситуацій, що виникають при взаємодії підприємства з зовнішнім середовищем, та забезпечення зв'язку функцій управління з управлінськими ланками як єдиного цілого. Концептуалізацію забезпечує процес розробки стратегій, а зв'язки формуються у процесі виконання стратегій. Таким чином, стратегічне управління пропонується розглядати, як сукупність специфічних процесів прийняття управлінських рішень відносно формування місії і визначення цілей підприємства, вибору стратегій діяльності та використання ресурсів, що забезпечують реалізацію цих стратегій у ринковому середовищі.

Аналіз практики застосування стратегічного управління підприємствами легкої промисловості дозволяє зробити висновок про відсутність комплексного підходу до розробки та реалізації стратегій розвитку підприємств, що являється результатом відсутності досвіду, слабкої організаційної підтримки, динамічності змін правил та умов функціонування підприємств та пов'язаним з цим рівнем невизначеності. Слід зазначити, що особливого значення і вагомості стратегічне управління в менеджменті промислових підприємств України, зокрема легкої промисловості, набуло за останні п'ятнадцять років, коли розпочалися ринкові перетворення в економіці України. Досвід цих змін свідчить, що ні виробництво, ні споживання, ні раціональне використання ресурсів неможливі без ринкового реформування економічних відносин.

Проведений аналіз дозволив з'ясувати, що на прийняття і реалізацію стратегічних рішень постійно впливають фактори зовнішнього середовища, хоча необхідно зазначити, що саме їх плив ініціює підприємства до цілеспрямованої економічної діяльності. Цього не вдалося досягти більшості вітчизняних підприємств легкої промисловості. За даними Державного комітету статистики України, у 2004 році 34,8% українських підприємств залишилося в зоні збитків. Такий стан є характерним для більшості промислових підприємств.

Дослідження діяльності підприємств легкої промисловості дозволив з'ясувати, що їх основними стратегічними пріоритетами залишається робота на умовах давальницької сировини. Робота на умовах давальницької сировини дала змогу багатьом підприємствам легкої промисловості "вижити" і функціонувати в умовах нестабільної економіки, оскільки дозволила розв'язати проблему забезпечення сировиною, матеріалами, комплектуючими і ринками збуту, зберегти робочі місця й забезпечити працівників реальною заробітною платою. Але, в теперішній час ця схема себе вичерпала. В Україні склалася надзвичайно загострена ситуація через завезення імпортних товарів легкої промисловості, обсяги яких у 3-5 разів перевищують обсяги імпорту цих товарів у минулі роки. Статистичні дані свідчать, що в результаті нерівних конкурентних умов, частка товарів вітчизняного виробництва на внутрішньому ринку складає по основних групах товарів від 4,0% до 45% (табл. 1).

Таблиця 1. Структура ринку товарів легкої промисловості у 2004 р., %

Аналіз концептуальних підходів щодо стратегічного управління та практики функціонування об'єкту дослідження дозволив зробити висновок, що теорія стратегічного планування переживає кризу в нових умовах соціально-економічного розвитку. З позиції законів діалектики та базових принципів теорії стратегічного управління сенс існування будь-якого підприємства визначається не зовнішнім і внутрішнім станом, а тим яким чином воно себе реалізує в нових умовах.

В цьому контексті суть стратегічного управління полягає у формуванні уяви про ринок та вироблення загального уявлення про перспективи підприємства на цьому ринку. Формування таких уяв базується не стільки на аналізі достовірної інформації про ринок, скільки на обґрунтуванні допустимих гіпотез. Використання гіпотез замість достовірної та релевантної інформації для визначення перспективних напрямів діяльності промислових підприємств диктується тим, що стратегічне управління здійснюється в умовах невизначеності про стан та зміни факторів ринку.

Невизначеність у менеджменті є показником, який характеризує повноту, швидкість і достовірність інформації про поведінку факторів зовнішнього середовища, що визначають умови та можливості діяльності промислового підприємства.

Умови невизначеності в стратегічному управлінні можна розділити на дві частини: макро- та мікроорганізаційна невизначеність. Остання виникає на низовому та середньому організаційному рівні менеджменту, а "макро" - на верхньому рівні управління. Основна відмінність між макро- і мікроорганізаційною невизначеностями полягає в рівні аналітичної абстракції та виборі факторів, що створюють цю невизначеність, але потребують урахування їх впливу на діяльність підприємства. Кожна гіпотеза є тим рівнем абстракції та невизначеності, що залежить від виду і глибини проведення аналізу, який використовують керівники та менеджери при визначенні поведінки учасників ринку та факторів зовнішнього середовища. Необхідність використання гіпотез визначається тим, що керівництво приймає рішення "сьогодні" щодо майбутньої діяльності підприємства в тому середовищі, дії якого можна оцінити лише на рівні відповідної абстракції.

Отже, причиною виникнення стратегічного управління є рівень невизначеності в прийнятті рішень щодо визначення умов та можливостей підприємства успішно діяти на ринку. Концепція стратегічного управління підприємства повинна відображати взаємозв'язок основних його об'єктів: ресурсів, підприємств-виробників, конкурентів, споживачів. При цьому стратегічне управління забезпечує ефективну взаємодію учасників конкурентного ринку. Концептуально місце і роль промислового підприємства в ринковому середовищі визначається такими процесами:

- визначення цілей та напрямів (умов та можливостей) діяльності;

- отримання ресурсів із зовнішнього оточення;

- виготовлення продукту;

- передача продукту в зовнішнє середовище.

Ключову роль у підтримці балансу між цими процесами, а також у мобілізації ресурсів підприємства відводиться саме стратегічному управлінню. Ці процеси мають складну структуру, а забезпечення їх виконання відбувається на різних стадіях управління: стратегічному, тактичному та лінійному.

Як і кожний новий напрям розвитку менеджменту, стратегічне управління нині віддзеркалює різні методологічні та методичні підходи. Домінуючою сьогодні є концептуальна модель ієрархічного аналізу, планування, виконання та контролювання, що була запропонована Ф. Котлером. Проведені дослідження дозволили нам зробити висновки, що в дійсності управління не відбувається відповідно до моделі Ф. Котлера. Цьому твердженню є декілька пояснень.

По-перше, запропонована технологія стратегічного управління "зверху - вниз" - від формулювання місії та цілей до контролювання їх досягнення - на практиці не працює. Невелика група людей верхньої ланки апарату управління, яка очолює корпоративне підприємство, не спроможна розробити такі детальні стратегії та плани їхньої реалізації, щоб іншим залишалося лише їх виконувати. Зовнішнє середовище підприємства надто складне, не передбачуване та бурхливе, щоб можна було розробляти велику кількість детальних стратегій і спускати їх для виконання на нижчі рівні управління.

По-друге, процес реалізації стратегічних програм і стратегій має довгостроковий характер, який може тривати 10 - 15 років. Правильність вибору підприємствами стратегій може оцінити лише споживач. Логіку поведінки споживача можливо виявити тільки post factum, і вона не обов'язково співпадатиме зі стратегією, яку задумало керівництво підприємства. Відхилення, що може виникнути в реалізації стратегії, теж виявляється post factum, за допомогою заключного етапу контролювання стратегії.

Недоліки, які має ієрархічна модель стратегічного управління, не дають підстав для того, щоб підприємства не визначали місії та цілі своєї діяльності, а також не формулювали чітко стратегію успіху. Необхідно переосмислити підходи до організації процесів управління в напрямку поєднання стратегічного й оперативного управління.

Проведені дослідження дають підстави підсумувати, що головним призначенням стратегічного управління є досягнення синергічного ефекту, що може досягти підприємство шляхом визначення та реалізації стратегії успіху. Термін "синергетика" підкреслює принципову роль колективних взаємодій у виникненні та підтриманні процесів самоорганізації в різних відкритих системах, до яких належать промислові підприємства. У стратегічному управлінні синергетика може стати основою для прийняття ефективних рішень за умов, коли підприємство внаслідок своєї відкритості постійно знаходиться під впливом нестабільного та нелінійного зовнішнього середовища.

Але розвиток стратегічного управління та можливостей його практичного застосування визначили недосконалість використання лише принципів синергії у стратегічному управлінні підприємствами. Намагання позбутися недоліків функціонального та структурного підходу до визначення стратегій сприяло розвитку нових ідей, що засновані на об'єктній декомпозиції. Такий підхід отримав назву об'єктно-цільовий. При його застосуванні ми виходили з організаційної концепції менеджменту підприємства, в якій основними похідними чинниками є цілі підприємства та його складові об'єкти управління. В основі об'єктно-цільового підходу знаходиться поняття об'єкт, клас, інкапсуляція, наслідування та поліморфізм, які створюються для забезпечення певних цілей.

Модель стратегічного управління, що запропонована нами в результаті дослідження, відображає концепцію використання об'єктно-цільового підходу і представлена на рис. 1.

Об'єктно-цільовий підхід розглядає підприємство як сукупність системно пов'язаних між собою елементів, що називаються об'єктами. Кожний об'єкт відповідає за розв'язання конкретних задач чи досягнення певних результатів. Функціонування системи відбувається в результаті взаємодії об'єктів.

Кожний об'єкт має відношення до наступних елементів: певної цілі, для досягнення якої він створений (Zi); рівня ієрархії в системі об'єктів (Ri); функціональної стратегії (Ci); конкретної функції управління, яка визначає характер його діяльності та призначення в системі управління (Fi); етапу життєвого циклу підприємства (?j).

Такими чином, об'єкт (Qj) буде створюватись під впливом наступних чинників:

Qj =fji (Zi, Ri, Ci, Fi,?I),(j= ),