Управління реструктуризацією підприємств переробної промисловості: теорія та практика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Управління реструктуризацією підприємств переробної промисловості: теорія та практика

Ковальов Анатолій Іванович

АНОТАЦІЯ

реструктуризація переробний управлінський

Ковальов А.І. Управління реструктуризацією підприємств переробної промисловості: теорія та практика. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (підприємства легкої, харчової промисловості та машинобудівної галузі).- Інститут проблем ринку та економіко-економічних досліджень НАН України, Одеса, 2007.

У дисертаційній роботі проведено дослідження проявів кризових явищ у сучасній мікроекономіці, зроблено аналіз причинно-наслідкових зв'язків, сутності та характерних ознак циклічного розвитку об'єктів господарювання. Розглянуто категорії та поняття, що характеризують процеси ринкових перетворень у діяльності промислових підприємств. Розроблено новий підхід до класифікації видів реструктуризації залежно від таких ознак перетворень як масштабність, радикальність, період дії, зміст та засоби здійснення змін з урахуванням фази життєвого циклу, на якій знаходиться підприємство. Здійснено наукову розробку методологічних підходів до підготовки управлінських рішень щодо реалізації обраних варіантів розвитку підприємства та підвищення вартості їх бізнесу.

На основі застосування комбінаторного методу розроблено науково обгрунтовані підходи до діагностування підприємств переробної промисловості, що передбачає поєднання таксономічного аналізу з сучасними засобами економічної діагностики.

У роботі проведено дослідження змісту організаційно-економічного механізму системних перетворень об'єктів промисловості, надано рекомендації щодо удосконалення стратегічного планування з урахуванням циклічності виконання реструктурізаційних заходів. Аргументовано застосування розроблених автором підходів до моніторингу, санаційного аудиту та прогнозування сценаріїв розвитку підприємств.

Ключові слова: управління реструктурізацією, адаптивна та організаційно-управлінська реструктурізація, реінжиніринг, комбінаторне діагностування, санація та банкрутство.

АННОТАЦИЯ

Ковалев Анатолий Иванович. Управление реструктуризацией предприятий перерабатывающей промышленности: теория и практика. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.04. - Экономика и управление предприятиями (предприятия легкой пищевой промышленности и машиностроительной отрасли). - Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, Одесса 2007.

Исследована сущность финансово-монетарной реструктуризации и особенности применения инструментов, которые содействуют эволюционным преобразованиям предприятий и их адаптации к постоянно изменяющейся рыночной среде, организационно-управленческим нововведениям, реинжинирингу.

Методологической основой исследования является комбинаторное использование качественного и количественного анализа, в особенности таких его разновидностей как таксономический, дискриминантный и кластерный.

Информационной базой исследования являются научные работы отечественных и зарубежных ученых по проблематике реструктуризационного управления, законодательные и нормативно-правовые документы, статистические и отчетные данные предприятий промышленности Украины. Для обеспечения репрезентативности результатов была комплексно исследована деятельность 185 предприятий перерабатывающей промышленности Одесского региона на протяжении 2000-2006 гг.

Проведенное исследование позволило систематизировать ключевые понятия, характеризующие стратегические преобразования на микроэкономическом уровне; определить реструктуризацию как совокупность организационно-правовых, финансово-экономических и производственно-технических мероприятий, которые способствуют повышению эффективности хозяйствования субъекта предпринимательской деятельности соответственно требованиям внутренней и внешней среды и разработанной стратегии развития.

В работе обоснована классификация видов реструктуризации по таким признакам оценки состояния субъектов хозяйствования и стратегическим целям их развития как метод преобразования (адаптация, реорганизация, реинжиниринг, санация), содержание этих преобразований (монетарная или немонетарная составляющая реструктуризации), срок действия мероприятий (краткосрочный или долгосрочный), реструктуризация превентивная или последующая, кардинальная или локальная, комплексная или тематическая. Благодаря предложенному подходу, аргументируется научное обоснование выбора методов и форм реструктуризации для целенаправленного внутреннего и внешнего “вмешательства” в деятельность предприятий промышленности. Обеспечивается стратегический подход к отбору тех реструктуризационных мероприятий, которые максимально адекватно отвечают каждому отдельному объекту промышленности. На фазе подъема наиболее характерной является адаптивная реструктуризация; зрелости - организационно-управленческая реструктуризация; стагнации - досудебное финансовое оздоровление; на кризисной фазе - санационные мероприятия, вплоть до банкротства.

Исследованы методы измерения успешности деятельности объектов промышленности как по системе нормалей-неравенств, соответствующих показателей деятельности, так и на базе применения таксономического, дискриминантного и кластерного видов статистического анализа. Комбинаторное сочетание обоих направлений диагностирования представляет возможность научно обоснованно ранжировать предприятия промышленности.

Определена сущность механизма принятия стратегических решений относительно проведения комплексной реструктуризации предприятий промышленности, разработаны и апробированы концептуальная схема подготовки предприятия к проведению реструктуризационных мероприятий согласно программно-целевых программ и бизнес-планов адаптационной, организационно-управленческой реструктуризации, досудебного оздоровления и санации.

Разработаны методические основы мониторинга системы количественных и качественных показателей (стимуляторов и дестимуляторов) безубыточного функционирования предприятий промышленности на основе использования таксономического метода статистического анализа, способного обеспечить разработку модели эталонного предприятия, что предоставляет возможность научно обоснованным способом определить тенденции, прогнозные направления стратегического развития предприятий, разрабатывать адекватные управленческие решения и своевременно их корректировать в период имплементации проектов реструктуризации.

Ключевые слова: управление реструктуризацией, адаптивная и организационно-управленческая реструктуризация, реинжиниринг, комбинаторное диагностирование, санация и банкротство.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Важливим завданням сучасної української економічної теорії та практики є забезпечення системних перетворень у господарюванні. Перехід до ринкових умов вплинув, як правило, негативно на економічний стан підприємств промисловості. Багато з них так і не вийшли на бажаний рівень беззбитковості, не спромоглися бути конкурентними та фінансово стійкими. Спроби оздоровити ринкове господарство, забезпечити економіці стабільне зростання, а її реальному сектору суттєве поновлення, до сих пір не дали очікуваних результатів.

У зв'язку з цим виникають нові вимоги до управління реструктуризаційними змінами підприємств промисловості, оволодіння новими технологіями оздоровлення підприємств та забезпечення їх конкурентоспроможності. Отже, актуалізація управління реструктуризацією в промисловості набуває особливої значущості, вимагає комплексних методологічних досліджень, розробки науково обґрунтованої концепції стратегічного розвитку як окремих підприємств, так і їх об'єднань. У свою чергу успішне вирішення цієї проблеми дозволить суттєво впливати на економічні процеси та фінансовий стан різноманітних суб'єктів господарювання України.

У напрямі удосконалення реструктуризаційних процесів та розробки нових підходів до управління стратегічними змінами в промисловості певні конструктивні результати отримані вітчизняними вченими-економістами, серед яких можна назвати О.І. Амошу, Е.А. Бєльтюкова, Б.В. Буркинського, В.М. Гейця, В.М. Гриньову, С.Б. Довбню, М.І. Долішнього, В.І. Захарченка, В.В. Корнєєва, О.Є. Кузьміна, А.П. Наливайка, В.С. Пономаренка, А.А. Садєкова, О.О. Терещенка, В. І. Осипова, П.В.Осіпова, М.Г. Чумаченка. Їхні роботи є основою розробок з проблематики управління реструктуризацією. Теоретичні засади та практичні рекомендації щодо удосконалення стратегічного управління перетвореннями розроблені такими зарубіжними вченими як І. Ансофф, П. Друкер, С. Денер, М. Кондратьєв, Б. Карлоф, Ф. Котлер, Р. Коулз, Ж. Ламбен, Г. Мінцберг, М. Маскон, М. Портер, К. Прєхалад, Т. Пошан, Є. Морен, І. Шумпетер, Ф. Рігер, А. Стринкленд, Г. Хамел, М. Хаммер, Д. Чампи.

Значний внесок у розвиток управління реструктуризацією зроблено такими сучасними російськими вченими як М. Аістова, В. Александров, Л. Гітельман, А. Грязнова, Г. Мазур, А. Тутунджян, В. Шапіро.

Враховуючи теоретико-методологічну та практичну значущість генезису управління реструктуризаційними змінами, слід зауважити, що проблема трансформаційних перетворень вимагає подальшого наукового обґрунтування, що обумовлено майже повною відсутністю впорядкованої, системної роботи з упередження кризових явищ, економічного оздоровлення та забезпечення конкурентоспроможності підприємств вітчизняної промисловості. Дискусійність проблеми, об'єктивна необхідність подальшого поглиблення теоретичних досліджень концептуально-методологічного характеру та прикладних розробок із проблематики реструктуризаційного управління з метою забезпечення ефективного функціонування підприємств промисловості в ринкових умовах економіки України, зумовили вибір теми дисертації, її мету, завдання та структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана як складова наукової проблематики Одеського державного економічного університету, а саме таких досліджень, як: “Методи діагностики та функціонування багаторівневого механізму підтримки розвитку підприємницької діяльності (номер державної реєстрації 0194U045511), “Реструктуризація господарських систем у сфері підприємництва” (номер державної реєстрації 0100U005394), “Дослідження економічного механізму реалізації структурних зрушень в регіональному народногосподарському комплексі” (номер державної реєстрації 0104U005273).

У межах своїх досліджень автор розробив пропозиції щодо розвитку системного підходу до реструктуризації суб'єктів господарювання в умовах ринкових відносин та запровадив значну частину з них на провідних підприємствах переробної промисловості Одеського регіону.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад стратегічного управління реструктуризацією та обґрунтування науково-методичних і практичних рекомендацій зі створення організаційно-економічного забезпечення комплексних перетворень підприємств переробної промисловості.

Для досягнення визначеної мети у дисертації поставлено такі головні завдання:

- дослідити прояви кризових явищ у сучасній мікроекономіці;

- провести аналіз причинно-наслідкових зв'язків, сутності та характерних ознак циклічного розвитку підприємств переробної промисловості;

- розробити типологію категорій та термінів, що характеризують процеси управління системними перетвореннями в промисловості;

- визначити сучасні тенденції та розробити методологічні підходи до забезпечення стратегічного управління реструктуризацією;

- обґрунтувати вибір розвитку підприємств промисловості на підставі стратегічного аналізу вартісних показників;

- провести фінансово-економічне діагностування об'єктів промисловості за допомогою сучасних методів аналізу;

- удосконалити організаційно-економічний механізм забезпечення стратегічних перетворень підприємств переробної промисловості;

- розробити методи реструктуризації, відповідних до стану підприємств та формування стратегічних планів їх перетворення;

- удосконалити методологічні підходи до проведення моніторингу реструктуризаційних перетворень підприємств переробної промисловості;

- визначити та використати критерії ефективності реструктуризаційних заходів;

- прогнозувати сценарії реструктуризації підприємств методами економіко-статистичного моделювання;

- застосувати санаційний аудит в оцінюванні наслідків реструктуризації підприємств промисловості.

Об'єктом дослідження є процес формування і використання механізмів реструктуризаційної діяльності підприємств переробної промисловості.

Предмет дослідження - закономірності циклічного розвитку підприємств, взаємозв'язки та взаємодія механізмів управління комплексними перетвореннями підприємств переробної промисловості.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять: діалектичний метод пізнання, комплексний та програмно-цільовий підхід, комбінаторне використання якісного та кількісного аналізу, особливо таких його різновидів як таксономічний, дискримінантний та кластерний. Важливим у проведенні дослідження, зокрема у діагностуванні підприємств переробної промисловості, є пізнання об'єкту на основі системного підходу, що надало можливість проаналізувати у взаємозв'язку чинники та складові процесу управління реструктуризацією. У роботі використано такі загальнонаукові методи як наукової абстракції, аналізу та синтезу, історичності та логічності, індукції та дедукції та інших, що сприяють виявленню напрямків удосконалення управління реструктуризацією в переробній промисловості України.

Використання методів статистичного аналізу дозволило створити науково обґрунтоване уявлення про вплив окремих чинників на наслідки реструктуризаційних перетворень, зокрема надало можливість чітко прорангувати силу впливу ключових факторів підприємства промисловості на наслідки господарювання, від матеріальних витрат до внутрішніх інвестицій.

При прогнозуванні результатів проведення реструктуризації використовувалися економіко-математичні методи, зокрема метод економіко-статистичного моделювання.

Дослідження змін у фінансово-економічному стані підприємств промисловості базувалось на комбінаторному поєднані теоретичного і емпіричного методів пізнання та моделюванні статистичних оцінок - рейтингів.

Інформаційною базою дослідження є наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених з проблематики реструктуризаційного управління, законодавчі та нормативно-правові документи, статистичні та звітні дані підприємств переробної промисловості Одеського регіону. Для забезпечення репрезентативності результатів було комплексно досліджено діяльність 185 підприємств машинобудування та харчової промисловості Одеського регіону протягом 2000-2006 рр.

Наукова новизна одержаних резульатів. Отримані наукові результати в сукупності вирішують важливу науково-практичну проблему обґрунтування теоретико- методологічних засад управління реструктуризацією як невід'ємної складової стратегічного розвитку підприємств промисловості в умовах ринкових відносин. Основні положення дисертаційної роботи, які визначають її наукову новизну та винесені на захист, полягають у такому.

Вперше:

розроблено класифікацію видів реструктуризації відповідно до таких ознак стану суб'єктів господарювання та стратегічних цілей їх розвитку як засоби перетворення (адаптація, реорганізація, реінжиніринг, санація), змісту цих перетворень (монетарна або немонетарна складова реструктуризації), за тривалістю дії заходів (коротко або довготермінової), превентивної чи послідуючої, кардинальної або локальної, комплексної або тематичної. Завдяки цьому підходу до типології реструктуризації забезпечується наукове обґрунтування вибору тих, чи інших видів реструктуризації як заходів цілеспрямованого втручання в діяльність підприємств промисловості. Набуває стратегічного сенсу вибір тих реструктуризаційних заходів, які максимально адекватно відповідають кожному окремому об'єкту промисловості;

розкрито взаємозв'язок між фазою життєвого циклу, на якій знаходиться суб'єкт господарювання та реструктуризаційними заходами, що найбільше відповідають цьому стану, а саме на фазі підйому це є адаптивна реструктуризація, на фазі зрілості - організаційно-управлінська реструктуризація, на фазі стагнації - це досудове фінансове оздоровлення, а на кризовій фазі - санаційні заходи, включаючи проведення банкрутства;

розроблено модель циклу стратегічного управління реструктуризацією, до складу якого послідовно та взаємопов'язано входять стратегічний аналіз, стратегічний план розвитку, діагностика, прийняття рішення зі стратегічних перетворень об'єкту промисловості, що знаходять відображення у спеціальній програмі та бізнес-плані реструктуризації, які належить виконувати у відповідний термін та у відповідний засіб.

Удосконалено:

систематизацію ключових категорій, що характеризують стратегічні перетворення на мікроекономічному рівні, а саме реструктуризація розглядається як сукупність організаційно-правових, фінансово-економічних та виробничо-технічних заходів, що підвищують ефективність господарювання суб'єкта підприємницької діяльності відповідно до вимог внутрішнього та зовнішнього середовища та розробленої стратегії розвитку. Акцентується увага на підлеглість реструктуризації вимогам та умовам обраної стратегії, яка є засобом реалізації стратегічного плану розвитку, що матеріалізується у зростанні конкурентоспроможності продукції та вартості підприємства;

діагностування підприємств промисловості, а саме шляхом комбінаторного дослідження здійснюється перевірка виявлених та ідентифікованих ознак наявності кризових явищ, релевантності інформації, що надходить за підсумками діагностування та забезпечення ефективності витрат на її проведення;

класифікацію рейтингових показників економічного стану за рахунок поєднання типології діючих чинників господарської діяльності підприємств зі складовими компонентами, що характеризують ймовірність банкрутства;

методи вимірювання ефективності діяльності об'єктів промисловості за системою відповідних індексів (нормалей-нерівенств) головних показників їх діяльності, із застосуванням таксономічного, діскрімінантного та кластерного видів статистичного аналізу. Саме комбінаторне діагностування, надає можливість науково обґрунтовано розподіляти на кластерні групи значну кількість підприємств переробної промисловості, що надає можливість для кожного з них рекомендувати індивідуалізований сценарій управління стратегічними перетвореннями;

механізм прийняття стратегічних рішень щодо проведення комплексної реструктуризації підприємств переробної промисловості шляхом ретельної підготовки до проведення програмно-цільових заходів та бізнес-планування адапційної організаційно-управлінської реструктуризації, досудового оздоровлення та санації з урахуванням протидії факторам, виявлених під час діагностування об'єктів промисловості;

підходи до моніторингу системи кількісних та якісних показників (стимуляторів та дестимуляторів) беззбиткового функціонування підприємств промисловості на основі використання таксономічних методів статистичного аналізу, що дозволяє розробляти моделі еталонних підприємств. Порівняння з ними надає можливість науково обґрунтованим засобом визначити тенденції, прогнозні напрями стратегічного розвитку підприємств та розробляти процедурний інструментарій задля своєчасного прийняття управлінських рішень та їх корегування;

програмно-цільовий підхід до управління реструктуризацією, орієнтований на розробку детальних індивідуалізованих бізнес-планів проведення стратегічних змін із розрахунками результативних параметрів, які включають оцінку вартості бізнесу, його інвестиційної привабливості та терміну окупності витрат на реструктуризацію. Реалізації цього підходу сприяло запровадження сучасного сертифікованого програмного забезпечення “Alt” та “Project-Expert”.

Дістало подальший розвиток:

наукове обґрунтування основного змісту реструктуризації, а саме таких її ключових складових як комплексність, системність, циклічність та збалансованість. Завдяки такому підходу досліджено не тільки різновиди фінансово-монетарної реструктуризації, найбільш поширеної у діяльності підприємств промисловості, а й особливості практичного застосування адаптації та організаційно-управлінської реструктуризації;

дослідження впливу ступеню розвитку стратегічного управління підприємством та спроможності його керівництва дійсно ефективно адаптуватися до змін зовнішнього середовища, особливо в тих випадках, коли воно переходить до нових якісних змін;

теоретичні засади управління перетвореннями об'єктів господарювання, що надало реальну можливість відслідкувати циклічність розвитку, розробити технології стратегічного управління реструктуризацією, що знайшло своє відображення у відповідній моделі, кожна складова якої несе чітку функціональну відповідальність за розробку та імплементацію трансформаційних програм;

методологічні та методичні засади проведення стратегічного аналізу ринкових позицій підприємств промисловості з використанням таких засобів дослідження як PEST та SWOT аналіз, що надало можливість зіставляти зовнішні проблеми та внутрішні сторони об'єктів промисловості, виявляти взаємозв'язок між наслідками можливих тенденцій при обґрунтованні вибору напрямків розвитку. Запропонований матричний підхід у поєднанні з засобами експертної оцінки сприяє розробці стратегічного плану перетворень, який найбільше відповідає головним критеріям оцінювання ефективності реструктуризації, зростанню конкурентоспроможністі та вартості майнових комплексів підприємств переробної промисловості.

Практичне значення одержаних результатів полягає у поглибленні та подальшому розвитку теорії управління стратегічними змінами підприємств промисловості з метою підвищення їх конкуренто- та платоспроможності. Стратегічний аналіз стану розвитку теорії та практики управління реструктуризацією надав можливість одержати наукові результати, прикладне значення яких полягає у доцільності використання розроблених методологічних підходів у практиці проведення ефективної комплексної реструктуризації. Отримані автором наукові результати розвивають концепцію управління стратегічними змінами в переробній промисловості України, визначають шляхи її вдосконалення в умовах ринкової трансформації вітчизняної економіки.

Положення дисертації, що пов'язані з дослідженням сучасних тенденцій забезпечення стратегічного управління реструктуризацією, розробкою відповідних класифікаційних ознак та типологій ринкових перетворень підприємств переробної промисловості, надають можливість своєчасно та науково обґрунтовано ідентифікувати стан, внутрішні проблеми та вимоги зовнішнього середовища, що надає реальну практичну можливість розробити реструктуризаційні програми, адекватні становищу та стратегічним цілям розвитку підприємства, які повністю враховують індивідуальні властивості суб'єктів господарювання.

До результатів, що мають найбільше практичне значення, належать такі: розроблено метод комбінаторного дослідження економічного стану підприємства переробної промисловості, який поєднує кількісні методи статичного аналізу (таксонометричний, дискримінантний та кластерний його різновиди) з діагностуванням за системою “нерівенств - нормалей”, показники якої свідчать про стан, тенденції розвитку підприємств та ймовірність банкрутства. Органічне поєднання двох напрямків дослідження надає можливість не тільки перевірити їх результати, але й скоротити шлях до розробки планів стратегічних перетворень, у яких враховуються індивідуальні властивості підприємств; визначено організаційно-економічний механізм забезпечення комплексних перетворень, максимально адаптований до фінансово-економічного стану та умов господарювання як окремих підприємств промисловості, так і їх об'єднань. Реалізація заходів цього механізму відповідно стратегічних планів розвитку підприємств передбачає застосування як “м'яких” адаптивних заходів реструктуризації, так і “жорстких”, санаційних заходів, включаючи процедури банкрутства. Застосування обраного засобу реструктуризації науково обґрунтовується, може бути прийнятним для безпосереднього застосування в реальних умовах господарювання залежно від фази циклічного розвитку, в якій знаходиться підприємство переробної промисловості.

Обґрунтовані в дисертації висновки, рекомендації та напрями вдосконалення управління реструктуризацією були впроваджені на декількох десятках великих та середніх підприємствах різних галузей переробної промисловості Одеської області. Зокрема стратегічні зміни відповідно до результатів діагностування та концепції розвитку підприємства, планів реструктуризації, розроблених під науковим керівництвом автора, було з успіхом запроваджено на Балтському молочноконсервному комбінаті дитячого харчування, ТМ “Ласуня” (акт № 51 від “6” грудня 2006 р.), ВАТ “Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” (акт № 175/2 від “30” листопада 2006 р.), ВАТ “Автоагрегат” (акт № 16 від “28” жовтня 2006 р.), ВАТ “Одеський міський молочний завод № 1”, акт № 279 від 2 листопада 2006 р., ЗАТ “Іллічівськзовніштранс” (акт № Ф-006/87 від ”16” листопада 2006 р.), ВАТ ХК “Краян” (акт № 870 від ”01” грудня 2006 р.).

Окремі теоретичні положення, висновки дослідження стосовно координації управлінської діяльності щодо реструктуризації підприємств промисловості були прийняті до впровадження Головним управлінням економіки та європейської інтеграції Одеської обласної державної адміністрації (довідка № 11/03-224 від “01” лютого 2007 р.). У межах роботи колегії Головного управління економіки Одеської обласної державної адміністрації розроблено рекомендації щодо реалізації обласної програми розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності Одещини. Основні положення теоретичних розробок у рамках дисертаційного дослідження автора схвалені колегією ООДА та реалізуються у процесі формування ринкових відносин у регіоні.

Основні теоретичні положення наукового дослідження використано у навчальному процесі Одеського державного економічного університету для розробки відповідних розділів навчальних курсів “Економіка підприємства”, “Діагностика підприємства”, “Аналіз господарської діяльності”, “Бізнес- планування”, спеціального курсу “Реструктуризація підприємств в промисловості”, “Фінансове оздоровлення та санація підприємств” (акт № 215 від “26” грудня 2006 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в розробці теоретично-методологічних засад та практичних рекомендацій щодо здійснення стратегічних змін підприємств промисловості, орієнтованих на підвищення конкурентоспроможності та платоспроможності суб'єктів господарювання, враховуючих головні тенденції, закономірності та напрямки вдосконалення управління реструктуризацією. Наукові положення, розробки, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно.

З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використано лише ті положення й ідеї, що є результатом особистих досліджень здобувача. Конкретний внесок здобувача в цих роботах зазначений в авторефераті у переліку публікацій за темою дисертації. В даній роботі матеріали і висновки кандидатської дисертації не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Основні методологічні положення та практичні результати дослідження обговорені та апробовані у виступах дисертанта протягом 1998 - 2007 рр. на 9 міжнародних та всеукраїнських науково-практичних, науково-методологічних конференціях, симпозіумах, у тому числі: на І Міжнародному фінансовому форумі, що проходив в м.Одесі, 25-27 червня 2003 року; на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія та практика економіки та підприємництва” в м.Алушта, 10-12 травня 2005 р.; на V Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України”, м. Дніпропетровськ, 26 листопада 2004 р.; на Міжнародній науковій конференції “Інновації економічного розвитку”, м. Ольштин, Республіка Польща, 22 травня 2005 р.; на Міжнародній науковій конференції “Нова теорія економіки і управління підприємствами”, м. Прага, Чеська Республіка, 20 жовтня 2006 р.; на І Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми підвищення ефективності господарювання на мезо- та мікроекономічному рівні”, смт. “Чабанка”, 16-18 травня 2007 р.

Результати дослідження також обговорювались на підсумкових науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів Одеського державного економічного університету, відповідно у 2001, 2003 та 2007 роках.

Публікації. Основні положення і висновки дослідження опубліковано в 42 наукових працях загальним обсягом 68,2 др. арк., у тому числі: 1 монографія (20 др. арк.), 4 статті у наукових журналах (1,2 др. арк.), 19 статей у збірниках наукових праць (29,0 др. арк.), 6 тез доповідей на конференціях (1,2 др. арк.), 12 депонованих та інших видань (17,0 др. арк.).

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації 377 сторінок. У роботі розміщено 32 таблиці та 45 рисунків (з них 3 таблиці та 3 рисунки - займають 9 окремих сторінок), 11 додатків. Список використаних джерел містить 203 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, розкрито зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету і завдання дослідження, його об`єкт, предмет і методи; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; особистий внесок здобувача; наведено дані про апробацію; публікації; структуру та обсяги роботи.

У першому розділі “Концепції управління перетвореннями в промисловісті” констатується, що становлення ефективної системи господарювання в Україні відбувається складно і суперечливо. Різкий, тривалий спад виробництва, деформування в структурі власності сприяли кризовому наростанню напруженості в соціальній сфері, розшаруванню суспільства, “люмпенізації” істотної його частини, а також тінізації не тільки малого бізнесу, але й середніх і великих підприємств України.

Стратегія управління, структура організації і стан активів, сировинні ринкі і ринкі збуту - виявилися неадекватними умовам, що змінилися. Унаслідок знизилася конкурентноздатність переважної частини вітчизняних підприємств.

Проведений автором аналіз свідчить, що непідготовленість українських підприємств до здійснення ринкової трансформації, відсутність реально реалізованих підходів на макро- і мезорівні управління економікою призвели до того, що за більше ніж п'ятнадцятирічний період господарських реформ виробничий потенціал країни не забезпечив свого необхідного відтворення, а міра його використання виявилася на грані нижнього граничного рівня.

Більше того, статистичні дані української економіки переконливо свідчать про неефективність спроби забезпечити колишнім державним підприємствам, а нині приватизованим, успішне функціонування в ринкових умовах без попередньо підготовленої і ретельно проведеної реструктуризації. Так, за даними Держкомстату України на 1 січня 2003 року більше 54 % підприємств реального сектору економіки України були збитковими або серйозно погіршили показники своєї платоспроможності, за станом на 1 січня 2007 року питома вага таких підприємств становила 41 відсоток.

Різні програми “порятунку” підприємств-банкрутів, в минулому галузевих і регіональних “лідерів” промисловості - дотаційні ін'єкції, пільгові кредити й інші способи реанімації подібних підприємств - практично позбавлені жодних шансів на успіх, якщо перед тим не передбачалися внутрішні стратегічні перетворення.

Погіршує становище відсутність в Україні діючого і легітимного механізму банкрутства підприємств, що у свою чергу впливає на ефективність господарювання в країні в цілому. Тому логічним є висновок про необхідність невідкладного звільнення економіки України від “реліктових”, ринководезорієнтованих і де-факто збанкрутілих підприємств, і заміні їх життєздатними, сприйнятливими до ринку. В останній час, як дуже небезпечні, характеризувалися і рейдерські операції, в основі яких є ставка на бездіяльність законодавства щодо захисту прав власності. У зв'язку з цим з'являються нові вимоги до управління реструктуризаційними змінами в промисловості, оволодіння інноваційними технологіями фінансового оздоровлення і підвищення конкурентноздатності підприємств. Отже, проблема актуалізації управління реструктуризацією в промисловості здобуває особливу значимість, вимагає комплексних методологічних досліджень, розробки науково обґрунтованої концепції стратегічного розвитку як окремих підприємств промисловості, так і їхніх об'єднань. У свою чергу, успішне вирішення зазначеної проблеми дозволяє істотно впливати на економічні процеси та фінансовий стан різних об'єктів господарювання в Україні.

Найважливішим завданням перетворень господарювання в Україні є приведення у відповідність внутрішнього структурного змісту підприємств регіональній і галузевій організаційним характеристикам - більш складних, ринково орієнтованих економічних систем. Тобто, корінна зміна внутрішнього управління підприємств діалектично пов'язана з упровадженням ринкового орієнтування підприємств у навколишньому економічному середовищі.

Для досягнення цього важливого завдання реструктуризація стає одним із ключових інструментів, що забезпечує оптимізацію витрат, підвищення якості виробленої продукції і зростання вартості бізнесу; формування організаційно-інституціональної структури управління, максимально адаптованої під зміни зовнішнього середовища і вимоги реінжинірингу бізнесів-процесів, здійснюваних підприємством; інвестиційну привабливість для потенційних господарських партнерів.

Спроби ринкового регулювання економіки в Україні у 90-х роках спричинили могутні кризові явища, що характеризувалися різким падінням виробництва, фінансовим колапсом, гіперінфляцією, скороченням робочих місць, істотним зниженням життєвого рівня жителів країни. Виходом з економічної кризи є перехід на новий тип управління, в основу якого може бути покладений принцип постійності втілення стратегічних змін, тобто проведення “перманентної” реструктуризації.

Вивчення циклічності криз, причин їхнього виникнення і характерних рис, що виявляються на різних етапах життєвого циклу діяльності суб'єктів господарювання, і, відповідно, відстеження цих проявів допоможе вчасно прийняти профілактичні рішення про адекватні антикризові заходи.

Кризи не обов'язково можуть бути руйнівними, їх наслідки приводять і до якісних змін соціально-економічної системи. Тому методологічно важливе значення має не тільки прогнозування настання кризових явищ в економіці, а й передбачення їхніх можливих наслідків. У цьому зв'язку антикризове управління здобуває характер домінуючої тенденції в сучасних методах господарювання.

Методологія діагностування, ідентифікації і запобігання кризи на основі послідовних перетворень суб'єктів, що господарюють, дозволяє сформувати стратегію і засоби реалізації антикризового управління в умовах циклічності ринкової економіки, що передбачає певну взаємодію в системі управління.

Кризи не тільки можливі, вони відбивають власні ритми розвитку кожного окремого підприємства, що не збігаються з ритмами загального розвитку чи розвитку інших господарських суб'єктів. Підприємства мають свій потенціал розвитку, свої умови господарювання і, разом з тим, підкоряються закономірностям циклічного розвитку всієї соціально-економічної системи на макро- і мезорівні, знаходяться в стані визначеного відношення до загальних циклів економіки, маючи при цьому власні внутрішні цикли розвитку і реструктуризації, економічна природа яких ретельно досліджується.

Для української економічної науки реструктуризація є відносно новим об'єктом вивчення. Можна констатувати, що гносеологічний підхід до розуміння реструктуризації, як ключової категорії системних і комплексних перетворень на рівні мікроекономіки, потребує спеціального наукового дослідження, результатом якого може бути науково обґрунтована методологія стратегічного управління реструктуризацією підприємств переробної промисловості.

У роботі доведено, що не існує шаблоно-універсальних схем проведення реструктуризації, прийнятних для будь-якого підприємства промисловості. У кожного підприємства є властиві тільки йому проблеми, що вимагають відповідальних, професійно підготовлених управлінських рішень. Прийняття управлінських рішень базується на результатах дослідження організаційно-економічного механізму проведення реструктуризації, що відповідає вимогам стратегічного розвитку конкретних господарських суб'єктів.

Аналіз підходів до визначення поняття “реструктуризації” дозволив дійти до висновку, що її зміст визначається як сукупність організаційно-правових, фінансово-економічних і виробничо-технічних заходів, що підвищують ефективність господарювання суб'єкта підприємницької діяльності відповідно до вимог внутрішнього і зовнішнього середовища і розробленої стратегії його розвитку.

Дослідження змісту, складу, структури та компонентів реструктуризації визначило економічну сутність і взаємозв'язок ключових складових понять, до яких віднесена реорганізація, адаптація, реінжиніринг і санація. У кожного з них є зв'язок з такими внутрішніми елементами як стратегія, функція, продукт, засоби і технології виробництва, інновації, інформаційне забезпечення та інше.

Реструктуризація є багатоплановим процесом, і вона може класифікуватися за масштабом проведення, радикальністю перетворень, фазами впливу, періодом дії, задумом виконання, змістом заходів, засобами здійснення.

Розроблена автором типологія реструктуризаційних перетворень дозволяє науково обгрунтувати найбільш доцільний до стану підприємства засіб реструктуризації, визначити відповідні форми і методи її проведення, а також підходи до оцінювання ефективності проведених перетворень.

Принципово важливим методологічним висновком автора є визнання стратегічними існуючих класифікаційних ознак реструктуризації.

Автор дійшов до висновку, що адаптивна реструктуризація здійсненна на фазі підйому в життєвому циклі підприємства; організаційно-управлінська реструктуризація - на фазі зрілості, досудове фінансове оздоровлення - на фазі стагнації, а санація - на кризовій фазі життєвого циклу підприємства. Адаптивна реструктуризація передбачає низку “м'яких”, кореГувань поточної діяльності підприємства відповідно до вимог ринку, що змінюються. Організаційно-управлінська реструктуризація та реінжиніринг передбачають перебудову системи господарювання на основі бізнес-орієнтування структурних підрозділів підприємства. Досудове фінансове оздоровлення починається в передкризовому стані й вимагає кардинальних змін у господарюванні підприємства. Санація є комплексом заходів, передбачених процедурою проведення справи про банкрутство, спрямованої на відновлення платоспроможності підприємства-боржника.

Реорганізація, як один зі способів здійснення реструктуризації, виявляється у формах злиття, придбання, поділу і виділення. На думку автора, реорганізація змістовно входить у поняття реструктуризації як частина процесу перетворень, але не є його повним аналогом - замінником.

Характерною рисою розвитку сучасної промисловості, з огляду наявності значних резервів, потужностей, які не використовуються, та істотного збільшення рівня конкуренції, втрачається здатність підприємства перманентно проводити системні організаційно-структурні зміни. Аналіз сучасних тенденцій в сфері теорії та практики управління дозволив відокремити такі найбільш актуальні концепції і підходи, що можуть бути використані в перетворенні підприємств, а саме реструктурування на основі бізнес-одиниць, розвиток “ключової компетенції” та “ресурсного” підходу, концепції “мінімалізму” та “еталонного підприємства”.

Аналіз проблем діючої практики реструктуризації підприємств у кризових умовах дозволив розробити рекомендації в сфері удосконалення законодавства про банкрутство підприємств, зробити відповідні пропозиції щодо створення та активного функціонування регіональних Координаційних рад зі реструктуризації платонеспроможних підприємств.

В другому розділі “Методологічні підходи до стратегічного управління реструктурізацією підприємств переробної промисловості” сконцентровано увагу на тому, що стратегічне управління є слабкою ланкою в господарському механізмі багатьох промислових підприємств України, про невміння менеджменту адаптуватися до змін зовнішнього середовища, адекватним чином перетворювати стратегічні позиції підприємства.

Стратегічне управління визначається як комплекс управлінських рішень, що задають швидке реагування підприємства на зміну зовнішньої кон'юнктури, шляхом стратегічного маневру, перегляду цілей і коректування загального напрямку розвитку, воно предбачає цілеорієнтовану систему, до складу якої входять розробка і реалізація економічного і організаційного підходів, тісно взаємозалежних між собою, тому що кожен окремо узятий підхід не може бути ефективно здійснений. Економічне становище підприємства, його фінансовий стан і конкурентноздатність залежать від того, як відповідає організаційна структура управління прийнятим економічним рішенням, що перетворяють діяльність підприємства.

Відправним моментом у розвитку стратегічного управління є чітко сформульоване уявлення власниками підприємства його образу в перспективі й головних напрямках розвитку (головної стратегічної мети і місії). Досягти цього можливо при реалізації економічного й організаційного підходу в стратегічному управлінні, що у свою чергу, базується на стратегічному аналізі зовнішнього і внутрішнього середовища, діагностиці фінансового-господарського стану підприємств промисловості.

В роботі розкрито, що ефективне стратегічне управління реструктуризацією потребує ретельного, методологічно виваженого дослідження сукупності підприємств галузі (чи підгалузі), які знаходяться в регіоні, з фокусуванням особливої уваги на окремих підприємствах, які викликають найбільше запитань щодо конкурентоспроможності та фінансової стійкості.

Розроблена в дисертації модель стратегічного управління промисловим підприємством базується на циклічності відповідно до життєвих фаз динамічного процесу розвитку. Домінуючими компонентами в циклі стратегічного управління є документи дії: стратегічний план розвитку підприємства, програма реструктуризації і бізнес-план розвитку підприємства, що взаємопов'язані з всіма іншими елементами стратегічного управління реструктуризацією (див. рис. 4).

У моделі виробничо-господарської системи промислового підприємства ключовими є три блоки: ресурсів (людський, матеріальний і організаційно-технологічний); функціональний (споживаючі ресурси для здійснення ділових процесів); бізнес-процесний продуктовий (комплекс функцій для створення і просування готових виробів). Відповідно до даної моделі аналізується і розробляється тріада розвитку підприємства, а саме корпоративна, ділова та функціональна.

Узагальнення даних, отриманих у результаті стратегічного аналізу, дозволяє виявити проблеми кризового стану підприємства, причини їхнього виникнення, розробити рекомендації з вирішення проблем, вибрати й сформулювати узагальнюючу стратегію управління підприємством, інтерпретовану в стратегічному плані розвитку, програмі реструктуризації підприємства і бізнес-плані.

У роботі доведено, що еталонні стратегії розвитку підприємства, а саме концентрованого, інтегрованого, диверсифікованого зростання скорочення повинні знайти своє застосування в стратегіях перетворень, а саме адаптивного перетворення, досудового фінансового оздоровлення, санації та банкрутства підприємства. Таким чином, вважається за необхідне групу еталонних стратегій доповнити стратегією реструктуризації. Суть її полягає в перманентному процесі комплексного і системного управління змінами в таких різних формах перетворення як адаптивна, організаційно-управлінська реструктуризація, досудове фінансове оздоровлення підприємства та відновлення платоспроможності підприємства-боржника. У результаті оцінюється і рекомендується до впровадження варіант стратегії розвитку підприємства, що відповідає концептуальній схемі проведення комплексної реструктуризації.

У дисертаційному дослідженні запропоновано варіанти структури документа “Стратегічний план розвитку підприємства”, які успішно апробовані на деяких провідних підприємствах машинобудування та харчової промисловості Одеської області.

У третьому розділі роботи “Комбінаторне діагностування об'єктів промисловості” проведено аналіз діяльності 25 великих машинобудівних підприємств Одеської області, фінансово-економічний стан яких описується сукупністю таких чинників, як матеріальні витрати, інші операційні витрати, амортизація, оплата праці, обсяг реалізації, валовий прибуток, валові капітальні інвестиції. Всі ці ознаки були включені в матрицю і піддані необхідній, відповідно до таксономічного методу, обробці. В результаті багатомірного аналізу для досліджуваних підприємств машинобудування знайдені значення оцінки латентного показника “Рівень економічного розвитку”. Аналогічні розрахунки були також здійснені за період з 2001 по 2005 роки.

На підставі проведеного аналізу 25 розглянутих підприємств у дисертації сформовано 5 кластерів, що включають у себе однорідні за ознаками підприємства, схожі між собою: перший кластер містив підприємство № 7; другий - № 1, 4, 8, 9, 10, 14, 16; третій - підприємства № 2, 6, 20, 25; четвертий - № 5, 11, 12, 13, 15, 18, 19, 21, 22, 23, 24; п'ятий - № 3 і 17. Виходячи з результатів кластеризації даних підприємств, зроблено висновок про те, що суб'єкти господарювання, що формують п'ять кластерів, знаходяться на різних стадіях життєвого циклу та економічного розвитку. Отже, можна констатувати, що в рамках п'яти груп, що утворилися, діяльність підприємств першого та третього кластерів є успішною і відповідно їхнє керівництво може здійснювати регулярний моніторинг і заходи профілактичного характеру, спрямовані на збереження фінансової стабільності й підтримки подальшого економічного зростання. Діяльність підприємств, що формують другий та п'ятий кластери, можна охарактеризувати як пасивну, тому зусилля керівництва даних підприємств мають бути сконцентровані на проведення організаційно-управлінської реструктуризації, що дозволить перебороти фазу економічної депресії. Група підприємств, що формують четвертий кластер, є самою численною (11 об'єктів). Ці підприємства перебувають у стадії кризи, що є характерним для більшості підприємств машинобудівної галузі. У даному випадку вкрай необхідне проведення комплексної реструктуризації.

Проведений у роботі таксономічний аналіз дозволив ідентифікувати ситуацію, що склалася на підприємствах, визначити ступінь її кризивості, що надало, у свою чергу, можливість розробити для кожної групи об'єктів промисловості конкретні й адресні рекомендації.

З середини 90-х років минулого століття дуже важливим видом інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття обґрунтованих управлінських рішень стає діагностика. Саме вона здобуває об'єднуючі функції в системі управління підприємством, послідовно переходячи від вирішення стратегічних питань розвитку підприємства до поточного, операційного планування діяльності, комплексно, з оглядом на правові, фінансові, маркетингові, антикризові аспекти.

В дисертації розроблено технологію діагностування підприємства, апробовану низкою підприємств Одеського регіону. Інтегровано-оціночний підхід до діяльності підприємства забезпечує мінімальні витрати часу, що дозволяє спочатку виявити небезпечні значення показників, які піддаються більш детальному вивченню і виявленню причин їхньої появи, після чого при необхідності проводиться комплексна діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства. У запропонованій моделі діагностування виділяються три етапи: попередній етап - експрес-діагностика; другий етап - оцінювання фінансово-господарської діяльності й ділової активності; третій етап - комплексна оцінка фінансово-господарської діяльності. За кожним типом діагностики зафіксовані відповідні методи й інструментарій їхнього проведення. Критеріями вибору типу діагностування є час на його проведення та глибина кризового стану підприємства.

Особливістю розробленої в дисертації методики діагностування є дотримання принципу комбінаторного діагностування підприємств промисловості, а саме традиційні методи розрахунків аналітичних показників, що характеризують стан підприємства, доповнюються та уточнюються за допомогою оцінки ендогенних і екзогенних факторів, зведених у компоненти. Вплив зазначених факторів і компонент проектується на результати господарської діяльності. Для цього застосовуються матричний метод, динамічні ряди, угруповання й одна з форм програмування, як правило, лінійна. Вплив значень факторів і компонент аналізується як роздільно на досліджувану функцію імовірності банкрутства, так і у комбінації з результатами дотримання системи нерівностей-нормалей, що характеризують успішність або неуспішність підприємства.

Інтегрована комбінаторна оцінка впливу на підсумки господарювання досліджених факторів і компонент є важливою необхідною складовою діагностики підприємства. Релевантність і об'єктивізація її результатів забезпечуються за рахунок додаткового, перевірочного діагностування за допомогою застосування системи нерівностей-нормалей, що характеризують співвідношення внутрішніх і зовнішніх пропорцій у діяльності підприємства.

Аналітичні показники, отримані в результаті дослідження господарської діяльності, групуються за узагальнюючими їх ознаками і порівнюються з нормативними (базисними) значеннями. Якість діагностики підвищується, якщо показники розраховані за індексами їхнього зростання або падіння. Відхилення від нормативних значень є сигналом для з'ясування причин їх з'явлення. Таким чином, таксономічне дослідження попереджує діагностування підприємств промисловості, а використання методів SWOT-аналізу і бенчмаркінгу його завершують.

У дисертації звернуто увагу, що розв'язання кризових ситуацій на підприємствах промисловості пов'язане з прийняттям рішень щодо наближення до образу-еталону, який відповідає новій місії й обраній стратегії, визначеним за результатами стратегічного аналізу. Розроблено модель прийняття і реалізації реструктуризаційних рішень, що враховує фактори ризику і невизначеності. Для мінімізації і подолання ризиків визначено методичний інструментарій, що базується на комплексному підході до розробки і здійснення індивідуалізованої програми реструктуризації підприємств переробної промисловості.