Управління реструктуризацією підприємств переробної промисловості: теорія та практика

У четвертому розділі “Організаційно-економічний механізм забезпечення комплексних перетворень об'єктів промисловисті” приділено особливої уваги програмі реструктуризації, що розробляється після аналізу альтернативних варіантів розвитку підприємства. При цьому формалізуються й уточнюються стратегічні цілі підприємства, деталізуються якісні й кількісні цільові параметри, що повинна досягти система з урахуванням ресурсних обмежень.

Антикризове бізнес-планування відноситься до відносно нового напрямку, який здійснюється через функцію антикризового управління. На відміну від внутрішньовиробничого планування, яке здійснюється в рамках поточного планування “нормально” функціонуючого підприємства, антикризове ведеться на різних фазах кризи підприємства (нерентабельності, збитковості, несплатоспроможності), і в різних умовах перетворюючих та санаційних процедур (спостереження, фінансове оздоровлення, зовнішнє арбітражне управління).

В роботі доведено, що одним з найбільш перспективних “терапевтичних” методів перетворення є адаптивна реструктуризація. Завдяки своєчасному розпізнаванню перших ознак втрати попиту і зниження конкурентноздатності, підприємство здатне критично оцінити ситуацію, виявити не тільки явні, але і приховані, “латентні” причини стагнації, що насувається, і рецесії, розробити сценарій адаптації до змін у внутрішньому і зовнішньому середовищі. Чим швидше і гнучкіше керівництво підприємства здатне провести адаптацію до умов господарювання, тим вище імовірність успішної реструктуризації, менше часу і коштів потрібно для її проведення.

Досліджено механізм підготовки й здійснення організаційно-управлінських перетворень підприємства, що враховує структуризацію його підрозділів за технологічними, виробничими та господарськими ознаками. У дисертації розроблено алгоритм проведення організаційно-управлінської реструктуризації, що передбачає аналіз існуючих варіантів, включаючи можливості розвитку вертикальної інтеграції підприємства, диверсифікації і дезінтеграцї. Визначивши економічну доцільність і юридичну можливість підготовлених управлінських нововведень, здійснюється науково обґрунтований вибір індивідуалізованих засобів їхньої реалізації. При вирішенні питання про остаточне перетворення організаційної структури підприємства враховуються інтереси держави, кредиторів, зовнішніх інвесторів, власників і персоналу підприємства, що мають відношення і зацікавленість в ефективному управлінні реструктуризацією.

У п'ятому розділі “Моніторинг виконання та прогнозування реструктурізацийних перетворень” наведено те, що моніторинг є завершальним етапом циклічного управління реструктуризаційними заходами і слугує задля постійного стеження за результатами перетворень підприємства, оцінювання якості отриманих результатів, вироблення рекомендацій щодо корегування стратегічного розвитку, яке було потрібним у діяльності ВАТ ХК “Краян”.

Можна відзначити, наскільки затяжною у ВАТ ХК “Краян” була стадія спаду, що тривала до 2000 року, далі впливало антикризове управління, і наприкінці 2002 року підприємство досягло фінансової стабільності, за підсумками року отримавши прибуток. Таким чином, у другій половині 2002 року, після успішної реалізації запланованих заходів, підприємство здійснило перехід на стадію посткризового управління, яка значно пожвавила виробничі процеси, забезпечила виконання замовлень на продукцію.

Подальшим логічним кроком підприємства була би реалізація заходів, запланованих проектом реструктуризації у посткризовому етапі. Однак через відсутність своєчасного моніторингу, підприємство у 2003-2004 рр. знову ввійшло в кризову фазу. Наведена ситуація наочно демонструє той факт, що передчасне припинення запланованих дій з реструктуризації майже стовідсотково спричиняє повернення підприємства до кризового стану.

У дисертації доведено, що для визначення і підтвердження фінансового стану підприємства-боржника, а також аналізу наявного плану санації, доцільно проводити аудиторську перевірку або зобов'язати підприємство представити аудиторські висновки. У процесі санаційного аудиту здійснюється ідентифікація даних, тобто вивчається інформація, на підставі якої можна робити висновок про фактичний стан підприємства, проводиться аналітичне дослідження, спрямоване на одержання об'єктивних висновків про поточний і перспективний стан підприємства, санаційну спроможність підприємства та рекомендації з удосконалення санаційної концепції.

У роботі наведено, що, санаційний аудит не слід ототожнювати з причинно-наслідковим аналізом фінансового стану підприємства, що здійснюється під час розробки плану санації. Не дивлячись на те, що в обох випадках використовуються приблизно ті самі методи й прийоми аналізу, а також цілі майже ідентичні, між причинно-наслідковим аналізом і санаційним аудитом існує принципова різниця. У першому випадку йдеться про складову розробки плану санації, а в другому - про перевірку ймовірності й реальності наведених у плані санації даних.

У дисертації запропоновано два способи оцінювання наслідків реструктуризації: перший базується на визначенні показників чистого потоку коштів і ефективності повних інвестиційних витрат (показники ефективності розраховані із застосуванням сертифікованого програмного забезпечення “Альт-інвест”).

Другий підхід значно менш розроблений у теорії і, отже, практиці управління реструктуризацією. Найбільш характерною його особливістю є визначення рентабельності перетвореного бізнесу з боку власників підприємства, тобто визначається економічно додана вартість - ЕДВ. Для розрахунку ЕДВ береться до уваги прибуток підприємства, очищений від податків і сплати за весь (а не тільки позиковий) інвестований у підприємство капітал, тобто

ЕДВ = (Пз - ПП) - (ІК х СЦК) = ЧП - (ІК х СЦК), (1)

ЕДВ = [(ЧП : ІК) - СЦК] х ІК, (2)

де - Пз - прибуток від звичайної діяльності;

- ПП - податок на прибуток й інші обов'язкові платежі;

- ІК-інвестований у підприємство капітал;

- СЦК-середньозважена ціна капіталу;

- ЧП - чистий прибуток.

Перетворення формули розрахунку ЕДВ приводить до такого вигляду:

ЕДВ = [(ЧП : ІК) - СЦК] х ІК = (Р _ік -СЦК) х ІК, (3)

де - Р_ік - рентабельність інвестованого капіталу.

Застосування розрахунків ЕДВ дозволяє відповісти на головне питання власників про ринкову вартість підприємства (РВП) після реструктуризації. Її можливо визначити таким чином:

РВП = ЧА + ЕДВ_, (4)

де - ЧА - балансова вартість чистих активів (тобто за винятком усіх видів кредиторської заборгованості);

- ЕДВ - економічно додана вартість майбутніх періодів, приведена до теперішнього часу.

Ринкова вартість підприємства у випадку неефективного використання капіталу менеджментом підприємства, яке реструктуризується, відповідно до вище наведеної формули (тобто у випадку, коли ЕДВ < 0) знизиться, тобто власники втратять частину капіталу, вкладеного у підприємство. У випадку збігу середньозваженої ціни капіталу з нормою його віддачі, ринкова вартість підприємства буде дорівнювати балансовій вартості чистих активів. Це означає, що сподівання власників від реструктуризації бізнесу виправдалися рівно настільки, наскільки склалася практика вкладення коштів у банківські депозити.

Якщо підприємство, яке реструктуризується, за звітний період забезпечить економічне збільшення капіталу (ЕДВ), то на його величину зросте балансова вартість підприємства, що припускає, по-перше, мотивацію зайнятого реструктуризацією менеджменту, а по-друге, стимулює власників бізнесу до подальших реструктуризаційних перетворень підприємства. З цієї причини в системі оцінки ефективності реструктуризаційних заходів метод економічного додавання вартості одержує все більше поширення, а планування прибутку, структури й відповідно ціни капіталу стають на підприємствах першочерговими завданнями стратегічного управління реструктуризацією. Ключовим фактором, що визначає перспективність застосування вищенаведеного порядку оцінки реструктуризаційних заходів у підприємствах переробної промисловості України, вважається те, що завдяки методу ЕДВ стає можливим більш об'єктивно оцінити результативність заходів, ніж це вдається за допомогою показника чистого прибутку. Адже ЕДВ оцінює не тільки фінансовий результат (що саме по собі важливо), але і те, якою ціною він був отриманий, тобто який обсяг капіталу і за якою ціною використовувався для проведення реструктуризаційних заходів.

У роботі визначені джерела приросту вартості, доданої внаслідок реструктуризації підприємства (див. табл. 1).

Таблиця 1. Заходи, що підвищують ефективність реструктуризації і вартість бізнесу

Як свідчать результати дослідження, критерій ЕДВ може обґрунтовано виступати універсальним показником оцінки ефективності реструктуризаційних перетворень підприємства, тому що вимірює реальну прибутковість підприємства, а також керованість капіталом власниками бізнесу. Крім того, менеджмент підприємства має можливість вибору форм і методів реструктуризації, що забезпечує заданий власниками рівень вартості підприємства, тобто дозволяє враховувати не тільки прибутковість бізнесу, але ціну і структуру капіталу, необхідні для його ведення.

Розглянутий в дисертації спосіб визначення ЕДВ вигідно відрізняється від альтернативних можливістю оцінювання ефективності програм реструктуризації на основі розрахунку не тільки рентабельності, а й вимірюванням ринкової вартості реалізованих проектів.

Прогнозування економічних процесів здійснено у роботі з використанням трендової моделі на прикладі інформації ВАТ “Автоагрегат” і ВАТ “ХК “Краян” з використанням коефіцієнтів фінансової заможності шляхом крапкового і інтервального прогнозування, зіставлення результатів прогнозних розрахунків з фактичними даними. Найбільш точним виявився опис динаміки досліджуваного економічного показника на базі параболи третього порядку. Коефіцієнт детермінації параболи третього порядку R2 = 0,895 показує, що понад 89 % варіації виручки від реалізації ВАТ “Автоагрегат” пояснюється обраною математичною формою зв'язку.

Здійснений за допомогою кубічного тренда крапковий прогноз розміру виручки ВАТ “Автоагрегат” показав, що якщо тенденції зростання обсягу від реаліації істотно не зміняться, то у 2005 р. можна було б очікувати розмір даного економічного показника на рівні 13796 тис. грн., а саме:

Y₂₀₀₅ = 243,5813459 + 18,59108737 t³ = 243,5813459 + 18,59108737*93=

= 13796,0 (тис. грн.). (5)

Отриманий підприємством у 2005 році реальний розмір виручки склав 13037,6 тис.грн., тобто фактично підтвердив прогноз. За допомогою кубічного тренда здійснено крапковий прогноз розміру ВАТ “Автоагрегат” на 2006 р.:

Y₂₀₀₆ = -3319,6+1532,372t³ = -3319,6+1532,372*10³ = 15290,5 (тис.грн.).

Наведена у роботі інформація свідчить, якщо наслідок реструктуризації досліджуваного підприємства - тенденція зростання обсягів реалізації найближчим часом не зміниться, то у 2006 р. очікувалася би величина даного економічного показника на рівні 15290,5 тис. грн., що майже повністю фактично підтвердилося .

Використання в дисертації статистичного аналізу динаміки економічних показників дозволило обґрунтувати доцільність практичної реалізації теоретичних розробок, одержати достовірні оцінки сценаріїв розвитку підприємств переробної промисловості Одеської області. Застосування трендових моделей надає можливість побудови так званих “умовних прогнозів”, що характеризують стан фінансово-економічних показників підприємств, якби заходи щодо реструктуризації проводилися вчасно і в повному обсязі. За допомогою інструментів статистичного моделювання в роботі наочно проілюстровано, яких позитивних результатів могли б досягти підприємства, якби успішно реалізували плани реструктуризації та уникнули помилок, допущених іншими підприємствами переробної промисловості регіону.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволило виділити серед загальних проблем трансформації економіки України проблему вдосконалення методологічних та практичних засад управління реструктуризацією підприємств переробної промисловості. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-практичної проблеми, що виявляється у науково обґрунтованому запровадженні стратегічних змін щодо зміцнення конкурентоспроможності та платоспроможності вітчизняних підприємств на основі комплексно імплементованої реструктуризації, яка відповідає їх станові та меті розвитку. За підсумками проведеного дослідження сформульовано такі основні висновки:

1. Автором доведена наявність циклічності криз промислових підприємств, тому необхідно вести комплексні дослідження причин їх виникнення, характерних рис, що виявляються на різних етапах життєвого циклу діяльності суб'єктів господарювання. Відстеження цих проявів допоможе вчасно прийняти рішення про адекватні реструктуризаційні заходи. Дисертант прийшов до висновку, що кризи не обов'язково можуть бути руйнівними, їхні наслідки приводять до якісних змін соціально-економічної системи, тому методологічно важливе значення має не тільки прогнозування настання кризових явищ в економіці, а й передбачення їхніх можливих наслідків.

Запропонована автором методологія діагностування, ідентифікації і запобігання кризи на основі послідовних перетворень господарюючих суб'єктів дозволяє сформувати стратегію і засоби реалізації управління реструктуризацією в умовах ринкової економіки, взаємодії в системі управління.

2. Наведений пошукачем гносеологічний підхід до розуміння реструктуризації, як ключової категорії системних і комплексних перетворень на рівні мікроекономіки, вимагає додаткових наукових досліджень, результатом яких може бути науково обґрунтована методологія стратегічного управління реструктуризацією об'єктів промисловості. Автор дійшов до висновку, що не існує шаблонно-універсальних схем проведення реструктуризації, прийнятних для будь-якого підприємства промисловості. У кожного підприємства є властиві тільки йому проблеми, що вимагають відповідальних, професійно підготовлених управлінських рішень.

3. В дисертації доведено, що реструктуризацією є сукупність організаційно-правових, фінансово-економічних і виробничо-технічних заходів, що підвищують ефективність господарювання суб'єкта підприємницької діяльності відповідно до вимог внутрішнього і зовнішнього середовища і розробленої стратегії розвитку. Реструктуризація, як багатоплановий процес, класифікується за масштабом проведення, радикальністю перетворень, фазами впливу, періодом дії, задумом виконання, змістом заходів, способами здійснення.

Розроблена в дисертації типологія реструктуризаційних перетворень дозволяє вибрати найбільш доцільний засіб реструктуризації, який відповідає специфіці промислового підприємства, дозволяє визначити відповідні форми проведення, а також підходи до оцінювання ефективності проведених перетворень. Принципово важливим методологічним висновком автора є визнання вимоги наявності стратегічних ознак щодо всіх існуючих видів реструктуризації.

4. Автор дослідив і прийшов до висновку, що адаптивна реструктуризація здійсненна на фазі підйому в життєвому циклі підприємства, організаційно-управлінська реструктуризація - на зрілій фазі, досудове фінансове оздоровлення - на фазі стагнації, а санація - на кризовій фазі життєвого циклу підприємства. Реорганізація, як один із засобів здійснення реструктуризації змістовно входить до поняття реструктуризації як складова частина процесу перетворень, але не є її повним аналогом - замінником.

5. Еталонні стратегії розвитку підприємства, як доведено автором, можуть знайти своє застосування в стратегіях перетворень, а саме в адаптивному перетворенні, досудовому фінансовому оздоровлення, санації та банкрутстві підприємства. У роботі доведено, що групу еталонних стратегій необхідно доповнити стратегією реструктуризації. Сутність її полягає в перманентному процесі комплексного і системного управління змінами в таких різних перетворених формах як адаптивна реструктуризація, організаційно-управлінська реструктуризація, реінжиніринг, досудове фінансове оздоровлення підприємства, відновлення платоспроможності підприємства-боржника.

6. Виробничо-господарська діяльність промислових підприємств характеризується різноманітними ознаками, що ускладнює аналіз і контроль результатів господарювання. Автор вважає, що для якісного діагностування необхідно розпізнати, тобто ідентифікувати, ситуацію, що складається на підприємстві, визначити ступінь її кризовості. Це дозволяє запобігати виникненню негативних явищ, здійснювати своєчасне ефективне управління підприємством. Для порівняльного кількісного та якісного аналізу в роботі обґрунтовано практичне застосування таксономічного методу як різновиду економіко-статистичного аналізу.

7. Автором розроблено комбінаторне економічне діагностування, яке апробовано низкою підприємств переробної промисловості Одеського регіону. Його суттю є інтегрованно-оцінювальний підхід до діяльності підприємства, що забезпечує мінімальні витрати часу на діагностування. Запропонована в роботі модель діагностування передбачає три етапи: попередній етап - експрес-діагностика; другий етап - комплексна оцінка господарської діяльності й ділової активності; третій етап - комплексна оцінка фінансово-господарської діяльності. Критеріями вибору типу діагностування є ресурс часу та коштів на проведення і ступінь кризовості стану підприємства.

8. Сутність методології комбінаторного діагностування полягає в тому, що відомі традиційні методи розрахунків аналітичних показників, що характеризують стан підприємства, доповнюються й уточнюються за допомогою оцінки ендогенних і екзогенних факторів, зведених у компоненти. Вплив значень факторів і компонентів аналізується як роздільно на досліджувану функцію імовірності банкрутства, так й в комбінації з результатами оцінки значень системи нерівностей-нормалей, що характеризують успішність або неуспішність підприємства.

Релевантність і об'єктивізація результатів інтегрованої комбінаторної діагностики можуть бути забезпечені за рахунок додаткової перевірки значень показників за допомогою застосування системи нерівностей-нормалей. Автором запроваджено в практичну діяльність десятки підприємств переробної промисловості.

9. У роботі дисертантом розроблено модель прийняття і реалізації реструктуризаційних рішень, що враховує фактори ризику і невизначеності. Комплексний підхід до розробки програми реструктуризації та її реального здійснення забезпечується зіставленням альтернативних варіантів розвитку підприємства, визначенням прогнозних показників, оцінюванням можливих ризиків і обсягів необхідних ресурсів, тобто здійснюється науково обгрунтований вибір найбільш ефективного напрямку розвитку суб'єкта, що господарює. Для цього формалізуються та уточнюються стратегічні цілі, деталізуються якісні й кількісні цільові параметри, яких повинно досягти підприємство з урахуванням ресурсних обмежень. Концепцію реструктуризації складають якісні категорії, визначені на етапі стратегічного аналізу і діагностування стану підприємства, що враховують мету власників бізнесу і зростання вартості його активів. Залежно від форми власності й організаційно-правової форми ведення підприємницької діяльності визначаються особливості програмно-цільового підходу до реструктуризації підприємства.

10. Під час дослідження здобувач дійшов до висновку, що одним із найбільш перспективних методів перетворення підприємства є адаптивна реструктуризація. Завдяки вчасному розпізнаванню перших ознак втрати попиту і зниження конкурентноздатності, підприємство здатне критично оцінити ситуацію, виявити не тільки явні, але і приховані, “латентні” причини стагнації, розробити сценарій адаптації до змін у внутрішньому і зовнішньому середовищі. Чим швидше і гнучкіше керівництво підприємства здатне провести адаптування до умов господарювання, тим вище імовірність успішної реструктуризації, менше часу і коштів буде потрібно для її проведення. Таким чином, підприємство, що освоїло технології адаптивної реструктуризації, має можливість заощаджувати на часі засвоєння інноваційно-маркетингових заходів, отже, не ускладнювати своє фінансове становище, тим більше не доводити його до передбанкрутного стану.

11. Автором досліджено механізм підготовки й здійснення організаційно-управлінських перетворень підприємства, що враховує структуризацію його підрозділів за технологічним, виробничим і господарськими ознаками. Розроблено алгоритм проведення організаційно-управлінської реструктуризації, що передбачає аналіз існуючих варіантів, включаючи можливості розвитку вертикальної інтеграції підприємства, диверсифікаціїі та дезінтеграцї. Визначивши економічну доцільність і юридичну можливість підготовлених управлінських нововведень, здійснюється науково обґрунтований вибір засобів їх реалізації. В дисертації доведено, що вибір структури управління стратегічними перетвореннями об'єктів промисловості може бути більш аргументованим, якщо при цьому використовується метод SWOT-аналізу. Аналіз сильних сторін, перспективних можливостей, слабких сторін і погроз дозволить зробити остаточний вибір організаційно-управлінської структури перетворення підприємства та його структурних підрозділів.

12. Під час дослідження автор дійшов до висновку, що чітко організоване проведення досудового оздоровлення підприємства дозволяє не тільки попередити виконання судової процедури банкрутства, але і сприяє вчасності розпізнання та ідентифікації ознаків кризи, здійснювати запобіжні заходи, що зміцнюють ринкові позиції і, якщо необхідно, повторно реструктурувати діяльність підприємства, скоротити витрати виробництва і управління, впроваджувати нові технології, збільшувати обсяги реалізації і підвищувати сплатоспроможність.

Процедура банкрутства є реальною можливістю одержати відшкодування за рахунок майна боржника, його корпоративних прав. У цьому аспекті банкрутство є інструментом перерозподілу власності, що дозволяє на законних підставах вивести ліквідні активи з-під загрози їхньої реалізації для погашення заборгованостей.

13. В дисертації доведено, що діяльність державних органів, уповноважених сприяти відновленню платоспроможності підприємства, має потребу в радикальному поліпшенні. Особливо значущі резерви криються в забезпеченні відповідального вибору і професійної підготовки арбітражних управляючих, дотриманні ними діючого законодавства і використанні сучасного наукового апарата в проведенні діагностування підприємства, розробці й реалізації антикризових, санаційних заходів. Використання методологічних та методичних підходів дисертаційного дослідження дозволить реально підвищити шанси на відновлення сплатоспроможності боржників, спрощення процедур банкрутства підприємства, є бар'єром для спроб організувати фіктивне банкрутство або приховати його реальне здійснення.

14. Моніторинг є завершальним етапом циклічного управління реструктуризаційними заходами, організованою системою постійного відстеження результатів запланованих перетворень підприємства. Вивчається інформація, на підставі якої можна судити про фактичний економічний стан підприємства, проводиться аналітичне дослідження, спрямоване на одержання об'єктивних висновків про поточний і перспективний стан підприємства, надаються висновки про санаційну спроможність підприємства, розробляються рекомендації з удосконалення санаційної концепції.

15. Автором доведено, що оцінювання ефективності програм реструктуризації повинно здійснюватись при складанні бізнес-плану до плану реструктуризації (прогнозне оцінювання) і після проведення реструктуризаційних заходів. У роботі запропоновано два способи оцінювання наслідків реструктуризації. Перший базується на визначенні показників потоку коштів і ефективності повних інвестиційних витрат. Другий підхід значно менш розроблений у теорії і практиці управління реструктуризацією. Найбільш характерною його особливістю є визначення рентабельності перетвореного бізнесу з позиції власників підприємства, тобто визначається економічно додана вартість - ЕДВ. Для розрахунку ЕДВ береться до уваги прибуток підприємства, зменшений на податки і сплату за весь (а не тільки позиковий) інвестований у підприємство капітал. Розглянутий спосіб оцінювання реструктуризаційних перетворень принципово відрізняється застосуванням показника економічної доданої вартості, вимірюваної в абсолютному вираженні. На відміну від нього оцінювання ефективності програм реструктуризації на основі розрахунку рентабельності активів (ROA і IRR) та індексу прибутковості (РІ) не дає повне уявлення про рівень ринкової вартості реалізованих проектів.

16. Необхідність удосконалювання управління реструктуризацією ставить нові завдання в сфері аналізу і планування економічних показників господарської діяльності підприємств, висуває на перший план об'єктивні методи моделювання і наукового прогнозування. Автор дійшов до висновку, що зупинка або передчасне згортання заходів і впливів, спрямованих на реструктуризацію діяльності суб'єктів господарювання, може негативно позначитися на загальній динаміці розвитку підприємства.

Використання в дослідженні статистичного аналізу економічних показників дозволяє довести доцільність практичної реалізації теоретичних розробок, одержати достовірні оцінки сценаріїв розвитку аналізованих підприємств переробної промисловості. Зокрема, застосування трендових моделей дозволяє визначити прогнози фінансово-економічних показників підприємств у випадку якби заходи щодо реструктуризації проводилися вчасно та в повному обсязі.

17. Пропозиції, надані здобувачем, враховували розроблені методологічні та методичні підходи до управління реструктуризацією та показали високу практичну значущість. Керуючись ними низка підприємств Одеського регіону уникнула банкрутного становища, звищила свою конкуренто- та сплатоспроможність. Завдяки цьому, на підприємствах, де запроваджено управління комплексною реструктуризацією, значно підвищено ефективність господарювання, не допущені помилки інших підприємств переробної промисловості регіону.

СПИСОК ОСНОВНИХ ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія

1. Ковалев А.И. Управление реструктуризацией предприятия. - К.: АВРИО, 2006. - 367 с. - Бібліогр.: с. 355-365.

Статті у наукових фахових виданнях

2. Ковальов А.І. Технологии подготовки управленческих решений о реструктуризации предприятия// Академічний огляд. - Дніпропетровськ, 2005. - № 1. - С. 38-42.

3. Ковалев А.И. Методические особенности планирования деятельности предприятий, подлежащих реструктуризации//Вісник.- Донецьк, 2005.- № 4. - С. 105-110.

4. Ковалев А.И., Дунаевская А.С. Стратегии адаптации машиностроительных предприятий к рыночным условиям//Вісник.-Донецьк,2006.- № 3 (31).-С.26-32.

5. Ковальов А.И. Оценка стоимости бизнеса как критерий эффективности реструктуризации//Бізнес-Інформ. - Харків, 2006. - №12. - С.140-143.

6. Ковальов А.І. Оцінка ефективності програм реструктуризації. Академічний огляд. - Дніпропетровськ, 2007. - № 1. - С. 75-79.

7. Ковальов А.І. Управління процесами реструктуризації на промисловому підприємстві//Стратегії розвитку підприємств. - Київ, 2006. - С. 45-49.

8. Ковалев А.И., Дунаевская А. С. Обоснование выбора форм реструктуризации предприятий//Экономические инновации: Зб. наук. праць. - Одеса, 2006. - Вып. 25. - С. 284-291. Особистий внесок здобувача: розробка складових механізму вибору форм реструктуризації підприємств.

9. Ковальов А.І. Аналіз і підготовка управлінських рішень, перетворюючих діяльність підприємства// Вісник соціально-економічних досліджень: Зб. наук. праць. - Одеса, 2004. - Вип. 17.-С. 8-13.

10. Ковальов А.І., Дунаєвська А.С. Дослідження процесу адаптації машинобудівних підприємств Одеського регіону до умов функціонування в ринковому середовищі// Науковий вісник: Зб. наук. праць. - Одеса:-2005.-№ 6.- С.11-17. Особистий внесок здобувача: розробка алгоритму проведення адаптивної реструктуризації.

11. Ковальов А.І., Шумілова А.С. Особливості проведення поетапної реструктуризації проблемних підприємств// Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць. - Київ, 2005. - С. 119-124. Особистий внесок здобувача: розробка методичних підходів до комплексної поетапної реструктуризації.

12. Ковальов А.І. Реструктуризація як альтернатива стагнації підприємства// Зб. наук. праць. - Донецьк, 2005. - Вип. 15. - C. 66-71.

13. Ковалев А.И. Развитие рыночной стратегии трансформации предприятий// Стратегія економічного розвитку України: Зб. наук. праць. - Київ, 2003. - Вип. 14. - С. 161-165.

14. Ковальов А.І., Дунаєвська А.С. Підходи і напрямки проведення реструктуризації промислових підприємств // Науковий вісник: Зб. наук. праць. - Одеса, 2006.-Вип 8 (28).-С. 3-11. Особистий внесок здобувача: обґрунтування типології та класифікації видів реструктуризації та заходів щодо її проведення.

15. Ковальов А.І., Дунаєвська А.С. Сучасні тенденції розвитку і напрямки реструктуризації підприємств машинобудування//Вісник соціально-економічних досліджень: Зб. наук. праць. - Одеса, 2006. - Вип. 22. - С. 187-192. Особистий внесок здобувача: розкриття адаптивної, організаційно-управлінської реструктуризації та фінансового оздоровлення через процедури банкрутства.

16. Ковальов А.І. Особливості реструктуризації підприємств в умовах виконання санаційних заходів//Вісник соціально-економічних досліджень: Зб. наук. праць. - Одеса, 2001. - Вип. 8.-С. - 68-71.

17. Ковальов А.І. Санаційна реструктуризація як інструмент фінансового оздоровлення підприємств//Вісник соціально-економічних досліджень: Зб. наук. праць. - Одеса, 2002. - Вип. 13. - С. 50-54.

18. Ковалев А.И. Восстановление платежеспособности предприятия-должника: опыт и технологии решения проблемы. Науковий вісник: Зб. наук. праць. - Одеса, 2007. -№ 1 (38). - С. 3-8.

19. Ковалев А.И. Стратегическое управление преобразованием предприятия// Ринкова економіка: сучасні теорія і практика управління: Зб. наук. праць. -Одеса, 2007. - Т.10. - Вип. 11. - С.24-28.

20. Ковалев А.И. Таксономический анализ как средство диагностирования объектов промышленности: Зб. наук. праць. - Донецьк, 2007.- № 1. - С.62-65.

21. Ковальов А.І., Клішейко А.В. Реінжиніринг та організаційно-управлінські заходи з реструктуризації підприємств//Зб. наук. праць. - Одеса, 2007. - № 25. - С. 87-91. Особистий внесок здобувача: розкриття методичних підходів до організаційно-управлінської реструктуризації.

22. Ковалев А.И., Клишейко А.В. Реструктуризация промышленных предприятий на основе реинжиниринговых мероприятий//Зб. наук. праць.- Одеса, 2007.- № 26. - С. 75-89. Особистий внесок здобувача: розкрито зміст реструктуризаційних інноваційних заходів немонетарного напрямку.

23. Ковалев А.И. Типология реструктуризации или новый подход к стратегическим изменениям в хозяйствовании// Ринкова економіка: сучасні теорія і практика управління: Зб. наук. праць. - Одеса, 2007 р.- Т.10.-Вип.12.-С.55-59.

24. Ковальов А.І. Реструктуризація підприємств: досвід вдосконалення методологічних основ розробки бізнес-плану//Економіка підприємства.- Одеса, 2005. - С. 671-679.

25. Ковалев А.И. Стратегии адаптации машиностроительных предприятий к рыночным условиям функционирования//Вісник: Зб. наук. праць.- Донецьк, 2006. - № 3 (31). - С.26-32.

Тези доповідей та матеріли конференцій

26. Ковальов А.І. Санация предприятий как способ восстановления их платежеспособности и инвестиционной привлекательности//Фондовая панорама: Материалы межд.финансового форума. Одесса, 25 июня 2003р. -Одесса, 2003. - №25. - С.1-5.

27. Ковалев А.И. Трансформация предприятий в Украине: опыт, проблемы, решения// Теория и практика экономики и предпринимательства: Материалы ІІ международной научно-практической конференции.- Алушта, 10-12 мая 2005 г. - Алушта, 2005 г. - С. 71-72.

28. Ковалев А.И. Экономическое диагностирование предприятий и подготовка антикризисных управленческих решений//Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України: Матеріали 5 Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Дніпропетровськ, 26 жовтня 2004 р. - Дніпропетровськ, 2004.-Том 2.- С.66-68.

29. Kovalyov A. Formation of technology of making decision on industry objects restructuring.//Nova teorie ekonomiku a managementu organizaci. Sbornik z mezinarodni vedeсke konference.VSE.Praha. - Rijen, 20.10.06. - Rijen - 2006.-Р.687-694.

30. Kovalyov A. The enterprise restructuring decision- making procedure. Economic Sciences. University of Warmia and Mazury in Olsztyn.-Olsztyn, 15.05.2005.-№ 8.- Р. 71-78.

31. Ковальов А.І. Управління реструктуризаційною діяльністю промислових підприємств: аспекти теорії та практики//Проблеми підвищення ефективності господарювання на мезо- та мікроекономічному рівні: Перша міжнародна науково-практична конференція. - Чабанка, 16-18 травня 2007 р. - Чабанка, 2007.- С.3-7.

Інші видання

32. Ковальов А.І. Аналіз матеріалозберігаючої діяльності підприємства/ Підручник “Економічний аналіз господарської діяльності підприємств промисловості”. Хмельницьк, 2004. - С.34-39.

33. Ковалев А.И. Кэйс “Ласуня” в учебнике “Маркетинг”. Под общ. ред. проф. В. Руделиуса (США). - М., 2001. - С. 639-641.

34. Ковальов А.І. Кейс “Інноваційний маркетинг продуктів харчування” в підр. “Маркетинг” під ред. проф.В.Руделіуса (США). - К, 2005. - С.200-205.

35. Ковальов А.І. Рівні організаційного управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства//Підручник “Зовнішньоекономічна діяльність”. - К, 2006. - С.21-55.

36. Ковальов А.І. Механізм регулювання зовнішньоекономічною діяльністю// Підручник “Зовнішньоекономічна діяльність”. - К, 2006. - С.56-129.

37. Ковальов А.І. Захист прав суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності під-приємства//Підр.“Зовнішньоекономічна діяльність”. - К, 2006. - С.130-146

38. Ковальов А.І. Сучасна система ТНК//Підручник “Міжнародна економіка”. -К, 2002. - С.348-389.

39. Ковальов А.І. Національні економіки у світовій економічній системі //Підручник “Економіка зарубіжних країн”. - О, 2002. - С. 6-57.

40. Ковальов А.І. Організація управління зовнішньоекономічної діяльності// Підручник “Зовнішньоекономічна діяльність”. - О, 2001. - С.34-64.

41. Ковальов А.І. Сутність, види та економіка міжнародного бізнесу //Підручник “Міжнародна економіка”. - К, 2002. - С. 287-299.

42. Ковалев А.И. Методические материалы к проведению тренинга “Практическое ведение предпринимательской деятельности”. - О, 2006.- С.162.

Размещено на Allbest.ru