Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки україни

Сумський державний університет

Кафедра управління

Курсова робота

З дисципліни "Організація промислового виробництва"

На тему "Інноваційна діяльність підприємства та шляхи її поліпшення на прикладі ПАТ Сумський завод "Насосенергомаш"

Студентки групи М-01

Мироненко Ю.Л.

Викладач

Кислий В.М.

Суми-2013р.

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Сутність інноваційної діяльності
• 1.1 Поняття та зміст інноваційних процесів
• 1.2 Організаційний розвиток, його зміст, форми та визначення
• 1.3 Життєвий цикл інноваційного процесу на підприємстві
• Розділ 2. Організація впровадження інновацій на промисловому підприємстві
• 2.1 Оформлення інноваційного процесу
• 2.2 Оцінка ефективності інноваційної діяльності підприємства
• Розділ 3. Організація інноваційної діяльності на підприємстві ПАТ "Сумський завод "Насосенергомаш"
• 3.1 Загальна фінансово-господарська характеристика підприємства ПАТ "Сумський завод "Насосенергомаш"
• 3.2 Оцінка інноваційної діяльності ПАТ "Сумський завод "Насосенергомаш" та шляхи підвищення її ефективності
• Висновки
• Список літератури
• Додаток
• Вступ
• Однієї із пріоритетних цілей більшості підприємств є забезпечення довгострокової ефективної діяльності, що супроводжується підвищенням ефективності виробництва, стабільністю цін і розширенням зовнішньоекономічних зв'язків й іншими позитивними економічними й соціальними процесами. Ця мета росту може бути досягнута при використанні у господарській діяльності досягнень науково-технічних нововведень, що називається інноваціями. Активізація інноваційної діяльності є найважливішою передумовою використання науково-технічного потенціалу, росту конкурентноздатності промислової продукції. На розвиток інноваційних процесів, на підприємствах України, впливають різні групи факторів: економічні, технологічні, політичні, правові, соціально-психологічні й організаційно-управлінські.
• Завдання курсової роботи полягає в тому, щоб показати суть проведення інноваційних процесів на промислових підприємствах, дослідити всі етапи та складові, що входять до них.
• Мета даної роботи полягає у: визначення напрямку розвитку інноваційної діяльності на підприємстві; аналізі функціонування організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності на підприємстві; визначення ефективності інноваційної діяльності: оцінці ефективності інноваційної діяльності та вироблення практичних рекомендацій стосовно поліпшення її ефективності.
• Конкретною ціллю курсової роботи є проведення аналізу впровадження інновації на українському підприємстві насособудування ПАТ "Сумський завод "Насосенергомаш"
• Розділ 1. Сутність інноваційної діяльності
• 1.1 Поняття та зміст інноваційних процесів
• Всю сукупність процесів і явищ, що відбуваються на підприємствах різних галузей народного господарства, можна умовно поділити на дві групи - традиційні і інноваційні. Традиційні процеси і явища характеризують звичайне функціонування народного господарства, його галузей і підприємств, а інноваційні - розвиток останніх на якісно новому рівні. Впродовж тривалого періоду, коли економіка функціонувала і розвивалась переважно за рахунок екстенсивних факторів (застосування постійно зростаючого обсягу суспільних ресурсів - персоналу, виробничих фондів), у виробництві домінували традиційні процеси і явища. Оскільки екстенсивні фактори практично себе вичерпали або їх дія стала економічно невигідною, розвиток та інтенсифікація сучасного виробництва мають базуватися переважно на нових рішеннях у галузі технології, техніки, організаційних форм і економічних методів господарювання. Опрацювання, прийняття і реалізація таких рішень складають зміст так званих інноваційних процесів.
• В звичайному розумінні інноваційні процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі, характеризуються сукупністю безперервно виникаючих у часі і просторі прогресивних, якісно нових змін. Результатом інноваційних процесів є новини, а їх впровадження у господарську практику визнається нововведенням. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сфері виробництва, спричинюючи у ній прогресивні зміни.
• Технічні новини і нововведення проявляються у формі нових продуктів (виробів), технологій їх виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних матеріалів).
• Організаційні нововведення охоплюють нові методи і форми організації усіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва (організаційні структури управління сферами науки і виробництва, форми організації різних типів виробництва і колективної праці).
• Економічні - методи господарського управління наукою і виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації і оплати праці, оцінки результатів діяльності; соціальні - різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, в першу чергу складу керівників усіх рівнів; стимулювання його (їх) творчої діяльності; поліпшення умов і постійного підтримання високого рівня безпеки праці;охорона здоров'я людини і навколишнього природного середовища;створення комфортних умов життя.); юридичні - нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств і організацій.
• За масштабністю і ступенем впливу на ефективність діяльності певних ланок суспільного виробництва усі новини та нововведення можна об'єднати у дві групи - локальні (поодинокі, окремі) та глобальні (великомасштабні).
• Якщо локальні новини (нововведення) призводять переважно до еволюційних перетворень у сфері діяльності підприємств і через це не справляють особливо істотний вплив на ефективність їх функціонування і розвитку, то глобальні, що у своїй більшості є революційними (принципово новими), мають кардинально підвищувати організаційно-технічний рівень виробництва і завдяки цьому забезпечувати суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах. [7].
• Інноваційний процес означає інноваційну діяльність якого-небудь підприємства. Він спрямований на розробку й реалізацію результатів науково-технічних вишукувань у вигляді нового продукту або нового технологічного процесу. У загальному плані, інноваційний процес - це послідовний ланцюг подій, у ході якої нововведення "визріває" від ідеї до конкретного продукту, технології або послуги й поширюється в господарській практиці.
• Інноваційний процес являє собою послідовність дій по ініціації інновації, по розробці нових продуктів й операцій, по їхній реалізації на ринку й по подальшому поширенню результатів.
• Інноваційний процес містить у собі сім елементів, з'єднання яких у єдиний послідовний ланцюжок утворить структуру інноваційного процесу.
• До цих елементів ставляться:
• Ш ініціація інновації;
• Ш маркетинг інновації;
• Ш випуск (виробництво) інновації;
• Ш реалізація інновації;
• Ш просування інновації;
• Ш оцінка економічної ефективності інновації;
• Ш дифузія (поширення) інновації.
• Структура інноваційного процесу наведена на рис. 2.1.
• Рис.2.1. Структура інноваційного процесу.
• Початком інноваційного процесу є ініціація. Ініціація - це діяльність, що складається у виборі мети інновації, постановці завдання, пошуку ідеї інновації, її техніко-економічному обґрунтуванні й у матеріалізації ідеї. Матеріалізація ідеї означає перетворення ідеї в товар (майно, новий продукт і т.д.).
• Після обґрунтування нового продукту проводяться маркетингові дослідження пропонованої інновації, у ході яких вивчається попит на новий продукт, визначається обсяг випуску продукту, визначаються споживчі властивості й товарні характеристики, які варто додати інновації як товару, що виходить на ринок. Потім виробляється продаж інновації, тобто поява на ринку невеликої партії інновації, її просування, оцінка ефективності й дифузія.
• Просування інновації являє собою комплекс заходів, спрямованих на реалізацію інновацій (реклама, організація процесу торгівлі й ін.).
• Результати реалізації інновації й витрати на її просування піддаються статистичній обробці й аналізу, на підставі чого розраховується економічна ефективність інновації[11].
• Інноваційний процес закінчується дифузією інновації. Дифузія (лат. dіffusіo - поширення, розтікання) інновації являє собою поширення один раз освоєної інновації в нових регіонах, на нових ринках.
• Критерієм віднесення процесу до інновації є впровадження машин і устаткування, які вдосконалюють виробничі методи.
• Основними критеріями при віднесенні продукції і процесів до інноваційних є новизна і значущість.
• Новизна інновації визначається:
• · з точки зору її технологічної новизни: використання нових матеріалів, використання нових напівфабрикатів і комплектуючих, отримання принципово нових видів функцій або принципово нових видів продукції; нові технології виробництва, більш високий ступінь механізації і автоматизації, нова організація (застосування нових технологій) виробничого процесу;
• · з точки зору ринкового середовища: новизна для промисловості у світовому масштабі або ж новизна для промисловості конкретної країни, новизна лише для підприємства.
• Значущість інновації для підприємства визначається метою та результатами, що очікуються або вже отримані підприємством у звітному періоді і мають як технологічний, так і економічний характер. А саме:
• · розробка нових видів продукції для створення нових ринків збуту або утримання сегментів ринку;
• · упровадження результатів лідерів у сфері інновації;
• · адаптація розробленої на стороні технології відповідно до потреб підприємства;
• · поступове удосконалення традиційних видів продукції;
• · зміна способу виробництва традиційних видів продукції;
• · заміна застарілих видів продукції;
• · розширення асортименту продукції як у рамках основної товарної групи, так і поза ними (але не з метою забезпечення сьогоденного попиту і збільшення доходу підприємства);
• · підвищення гнучкості виробництва;
• · зменшення виробничих витрат за рахунок зменшення питомої ваги оплати праці, зменшення споживання матеріалів, зменшення споживання електроенергії, зменшення браку виробництва, зменшення витрат на оформлення і конструкцію продукції;
• · підвищення ефективності виробництва традиційних видів продукції (під ефективністю розуміють збільшення відношення результату виробництва / обсяг виробленої продукції / до витрат на її виробництво);
• · поліпшення умов праці;
• · зменшення шкоди, що завдає підприємство навколишньому середовищу[17].
• Впроваджуючи інновації в практику підприємницької діяльності, дуже важливо знати, які фактори здатні загальмувати або прискорити інноваційний процес. Основні фактори, що впливають на розвиток інноваційного процесу, наведені в таблиці 2.1. Перш, ніж розпочати впровадження інновацій на будь - якому підприємстві, рекомендується уважно ознайомитися із цими факторами, щоб прийняти рішення про оптимальний для Вас спосіб побудови інноваційного процесу. [8, c.232].
• Таблиця 2.1. Фактори, що впливають на розвиток інноваційного процесу.

Група факторів	Фактори, що гальмують інноваційну діяльність	Фактори, що сприяють інноваційній діяльності
Економічні, технологічні	Недолік засобів для фінансування інноваційних проектів, слабкість матеріальної й науково-технічної бази, відсутність резервних потужностей, домінування інтересів поточного виробництва.	Наявність резерву фінансових і матеріально-технічних засобів, прогресивних технологій, необхідної господарської й науково-технічної інфраструктури.
Політичні, правові	Обмеження з боку антимонопольного, податкового, амортизаційного, патентно-ліцензійного законодавства.	Законодавчі міри (особливо пільги), що заохочують інноваційну діяльність, державна підтримка інновацій
Соціально - психологічні, культурні	Опір змінам, які можуть викликати такі наслідки як зміна статусу співпрацівників, необхідність пошуку нової роботи, перебудова нової роботи, перебудова застарілих способів діяльності, порушення стереотипів поводження й сформованих традицій, острах невизначеного, побоювання покарань за невдачу.	Моральне заохочення учасників інноваційного процесу, суспільне визнання, забезпечення можливостей самореалізації, звільнення творчої праці. Нормальний психологічний клімат у трудовому колективі.
Організаційно - управлінські	Устояна організаційна структура компанії, зайва централізація, авторитарний стиль керування, перевага вертикальних потоків інформації, відомча замкнутість, труднощі міжгалузевих і міжорганізаційних взаємодій, твердість у плануванні, орієнтація на сформовані ринки, орієнтація на короткострокову окупність, складність погодження інтересів учасників інноваційних процесів.	Гнучкість оргструктури, демократичний стиль керування, перевага горизонтальних потоків інформації, самопланування, допущення коректувань, децентралізація, автономія, формування цільових робочих груп.

• Джерело: [16].
• 1.2 Організаційний розвиток, його зміст, форми та визначення
• Організаційний прогрес виступає як узагальнена характеристика процесу використання організаційних факторів розвитку і підвищення ефективності виробництва. Його суть полягає в удосконаленні існуючих і застосуванні нових методів і форм організації виробництва і праці, елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою.
• Основні сучасні тенденцій організаційного прогресу можна звести до такого:
• * прискорення темпів розвитку окремих та посилення взаємозв'язків усіх суспільних форм організації виробництва, що забезпечує демонополізацію виробництва багатьох видів продукції, конкуренцію продуцентів на ринку, мультиплікаційну ефективність діяльності підприємств різних типів і систем господарювання;
• * посилення безперервності та гнучкості виробництва на підприємствах багатьох галузей шляхом більш широкого застосування автоматичних роторних ліній робототехнічних комплексів і гнучких виробничих систем, що уможливлюють звести до мінімуму втрату часу і ресурсів, багатократно підвищити продуктивність праці, різко прискорити оновлення виготовлюваної продукції;
• *розвиток колективної (бригадної) форми організації і оплати праці, що за умов прискорення НТП, якісного удосконалення і ускладнення техніко-технологічної бази виробництва стає об'єктивно необхідним і економічно доцільним; [2].
• *раціоналізація організації потоку і використання засобів виробництва і кінцевої продукції на всіх стадіях відтворювального процесу, переміщення певної частини організаційно-технологічних операцій з підготовки виробництва у сферу матеріально-технічного його забезпечення, що сприяє істотному скороченню виробничих запасів сировини, матеріалів і палива, зменшенню обсягів їх виконання, утилізації відходів виробництва;
• *формування нових типів суспільної комбінації речових і особистих елементів процесу виробництва, науки і виробництва, виробництва і сфери споживання у вигляді спільних міжгалузевих і міждержавних підприємств, науково-технічних комплексів, інженерних і сервісних центрів, створюваних з метою концентрації і раціонального використання суспільних ресурсів, підвищення ефективності науково-технічного прогресу;
• * удосконалення організації функціонування господарського механізму підприємств. їх перехід на ринкові економічні відносини з державою і іншими контрагентами, що посилює відповідальність за кінцеві результати діяльності, конкурентоспроможність на світовому і національному ринках, фінансову стійкість і прибутковість;
• * активізація людського чинника шляхом здійснення кадрової політики, що відповідає сучасним вимогам, правильного підбору керівників усіх рівнів, підвищення їх компетентності, діловитості і відповідальності; подальшого розвитку демократії в управлінні виробництвом; повсюдного забезпечення належної організованості і виконавської дисципліни. [2, c.128].

1.3 Життєвий цикл інноваційного процесу на підприємстві

Всі економічні процеси, як і життя людини, протікають у часі, тобто мають початок, рух уперед і закінчення. Потреби й установки людей зміняються в міру того, як вони переходять від одного етапу життя до іншого. Точно так будь-які товари й послуги проходять через ряд стадій, які в сукупності являють собою деякий різновид життєвого циклу.

Цикл означає сукупність взаємозалежних явищ, процесів, робіт, що створюють закінчене коло розвитку протягом якого-небудь проміжку часу.

Життєвий цикл інновації являє собою певний період часу, протягом якого інновація має активну життєву силу й приносить виробникові та продавцеві прибуток або іншу реальну вигоду.

Концепція життєвого циклу інновації відіграє принципову роль при плануванні виробництва інновацій і при організації інноваційного процесу. Ця роль полягає в наступному:

· Концепція життєвого циклу інновації змушує керівника господарюючого суб'єкта аналізувати господарську діяльність як з позиції теперішнього часу, так і з погляду перспектив її розвитку.

· Концепція життєвого циклу інновації обґрунтовує необхідність систематичної роботи із планування випуску інновацій, а також по придбанню інновацій.

· Концепція життєвого циклу інновації є основою аналізу й планування інновації. При аналізі інновації можна встановити, на якій стадії життєвого циклу перебуває ця інновація, яка її найближча перспектива, коли почнеться різкий спад і коли вона закінчить своє існування.

Життєві цикли інновації розрізняються по видах інновацій. Ці розходження зачіпають насамперед загальну тривалість циклу, тривалість кожної стадії усередині циклу, особливості розвитку самого циклу, та інші стадії. Види й кількість стадій життєвого циклу визначаються особливостями тієї або іншої інновації. Однак у кожної інновації можна визначити "стрижневу", тобто базову, основу, життєвого циклу із чітко виділеними стадіями. [4]

Схеми життєвого циклу у інноваційного продукту й в інноваційної операції (процедури) різні.

Життєвий цикл нового продукту складається із семи стадій:

· розробка нового продукту;

· вихід на ринок;

· розвиток ринку;

· стабілізація ринку;

· зменшення ринку;

· підйом ринку;

· падіння ринку.

На стадії розробки нового продукту виробник організує інноваційний процес. Власне кажучи, на цій стадії відбувається вкладення капіталу.

Стадія виходу на ринок показує період впровадження нового продукту на ринок. Продукт починає приносити гроші. Тривалість цієї стадії залежить від інтенсивності реклами, від рівня інфляції й ефективності роботи пунктів із продажу нових продуктів.

Стадія розвитку ринку пов'язана з ростом обсягу продажів продукту на ринку. Тривалість її показує час, протягом якого новий продукт активно продається й ринок досягає певної межі насичення цим продуктом.

Стадія стабілізації ринку означає, що ринок уже насичений даним продуктом. Обсяг продажу його досяг якогось певної межі й подальшого росту обсягу продажу вже не буде.

Стадія зменшення ринку - це стадія, на якій відбувається спад збуту продукту, однак ще існує попит на даний продукт й, отже, існують всі об'єктивні передумови до збільшення обсягу продажу продукту.

Стадія підйому ринку є продовженням попередньої стадії. Якщо попит на продукт існує, то виробник починає вивчати умови попиту, міняти свою кадрову й цінову політику, застосовувати різні форми матеріального стимулювання продажу продукту як продавця (премії), так і покупця (призи, знижки), проводити додаткові заходи, а також рекламний галас, і т.п. [4].

Все це дозволяє виробникові або продавцеві збільшити обсяг продажу продукту на якийсь період часу. Але він уже не може зрости бо раніше досяг певної межі. Стадія підйому ринку триває досить короткий час і переходить в останню стадію - стадію падіння ринку.

Стадія падіння ринку - це різке зниження обсягу продажу продукту, тобто падіння його до нуля. На цій стадії відбувається повна реалізація продукту або повне припинення продажу продукту через його непотрібність покупцям.

Життєвий цикл нової операції містить у собі чотири стадії:

1. розробка нової операції і її оформлення у вигляді документа;

2. реалізація операції;

3. стабілізація ринку;

4. падіння ринку.

На стадії розробки процедури операції й оформлення її у вигляді документа здійснюється робота з ініціації, по пошуку ідеї, по розробці всього алгоритму фінансової операції, по створенню документа. На цій же стадії здійснюється фінансування виробником всіх витрат по розробці операції.

Стадія реалізації операції пов'язана з її впровадженням усередині господарюючого суб'єкта або з її реалізацією на ринку. На цій стадії активно діють механізм просування й поширення інновації.

Стадія стабілізації ринку показує насичення ринку даною операцією й переходить у стадію падіння ринку, коли обсяг продажу операції починає різко зменшуватися аж до повного припинення продажу.

При розгляді життєвого циклу нової операції варто враховувати три моменти.

1. Операція реалізується у формі закінченого документа, що описує всю процедуру виконання даної операції.

2. Операції реалізуються у двох напрямках:

· усередині господарюючого суб'єкта, що розробив дану операцію;

· на ринку, шляхом реалізації операції іншим господарюючим суб'єктам.

Метою реалізації операції усередині господарюючого суб'єкта є одержання економічної вигоди у вигляді зниження часу на проведення роботи, економії коштів і т.п. Метою продажу операції на ринку іншим господарюючим суб'єктам є одержання прибутку й підняття свого іміджу.

3. Операції не патентуються, але являють собою ноу-хау. Тому виробник операції може втратити монополію на операцію, не продавши її на ринку. Крім того, працівники інших господарюючих суб'єктів можуть самі розробити цю операцію, опираючись на якісь елементи операції, отримані або украдені (промислове шпигунство) в інших господарюючих суб'єктів.

Інноваційне підприємництво як процес містить у собі стадії: пошук інноваційної ідеї і її оцінка, складання бізнес-плану інноваційного проекту, пошук необхідних ресурсів, керування створеним підприємством. [4, c.244].

Більш докладно основні стадії інноваційної діяльності представлені на наступній схемі:

Рис. 2.2. Стадії інноваційного процесу.

Розвиток і поглиблення окреслених тенденцій в галузі організації виробничо-трудових процесів та функціонування господарського механізму необхідно вважати сучасними завданнями прискорення організаційного прогресу. При цьому пріоритетними мають бути заходи щодо раціоналізації організаційно-господарського управління і подальшого взаємоузгодженого розвитку суспільних форм організації виробництва. Лише комплекс заходів такої спрямованості може забезпечити реалізацію наявних резервів прискорення і підвищення ефективності організаційного прогресу.

До груп технічних новин і нововведень, стосовно яких визначаються і оцінюються економічна та інші види ефективності, відносяться створення, виробництво та використання нових або модернізація (поліпшення експлуатаційних характеристик) існуючих засобів праці (машин, устаткування, будівель, споруд, передавальних пристроїв), предметів праці (сировини, матеріалів, палива, енергії) і споживання (продукції для безпосереднього задоволення потреб населення), технологічних процесів, включаючи ті з них, що містять винаходи і раціоналізаторські пропозиції. [9].

Єдиним узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень слугує економічний ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий період. Залежно від кола вирішуваних завдань величина економічного ефекту може і повинна обчислюватись в одній з двох форм: народногосподарській (загальний ефект за умовами використання нововведень) і внутрішньогосподарський (ефект, одержуваний окремо розробником, виробником і споживачем технічних новин або нововведень).

Народногосподарський економічний ефект визначається шляхом зіставлення результатів за місцем застосування технічних нововведень і усіх витрат на розробку, виробництво і споживання; він віддзеркалює ефективність тієї або іншої групи технічних нововведень як з позиції їх впливу на кінцеві показники розвитку економіки країни.

Внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект, що обчислюється на окремих стадіях відтворювального циклу "наука - виробництво - експлуатація (споживання), дозволяє оцінювати ефективність певних технічних новин і нововведень з огляду на ринкові економічні інтереси окремих науково-дослідних (проектно-конструкторських) організацій, підприємств-продуцентів і підприємств-споживачів.

З огляду на особливості оцінки ефективності усю сукупність нових організаційних рішень можна умовно розподілити на дві групи: першу організаційні нововведення, здійснення яких вимагає певних (нерідко істотних) додаткових одночасних витрат (капітальних вкладень); другу - ті з них, що не потребують додаткових інвестицій [13].

Визначення і оцінка економічної ефективності організаційних нововведень, що відносяться до першої групи (наприклад, організація нових спеціалізованих або комбінованих виробництв; концентрація виробництва на діючому підприємстві, яка спричинює необхідність його розширення, реконструкції або технічного переозброєння) здійснюються так же, як і нових технічних рішень. Разом з цим слід враховувати одну важливу обставину - до складу поточних витрат повинні включатись додатково транспортні витрати, а також втрати сировини (матеріалів) і готової продукції при їх транспортуванні і зберіганні.

Ефективність безвтратних нових організаційних рішень (зокрема запровадження бригадної або іншої прогресивної форми організації і оплати праці; удосконалення окремих елементів господарського механізму - організаційних структур управління, систем планування і фінансування; створення нових ринкових структур) визначають на основі обчислення переважно економії поточних витрат, обумовленої здійсненням таких нововведень. При цьому у кожному конкретному випадку необхідно точно окреслювати коло показників для оцінки ефективності тієї або іншої групи безвитратних організаційних рішень [8].

Розділ 2. Організація впровадження інновацій на промисловому підприємстві

2.1 Оформлення інноваційного процесу

Зневажаючи складанням бізнес-плану інноваційного проекту, підприємство може виявитися не готовим до труднощів, які можуть виникнути при його реалізації. Тому краще не пошкодувати часу й засобів і зайнятися створення бізнес-плану обраного проекту. Правильно складений бізнес-план проекту відповідає на найголовніше для бізнесмена питання - чи варто вкладати гроші в цей проект і чи принесе він доходи, які окуплять всі витрати сили і засоби.

Отже, кожен інноваційний проект повинен містити наступні основні розділи:

Розділ 1. Можливості фірми (резюме)

Розділ 2. Визначення інноваційного проекту

Розділ 3. Характеристика товарів (послуг)

Розділ 4. Ринки збуту товарів (послуг)

Розділ 5. Конкуренція на ринках збуту

Розділ 6. План маркетингу

Розділ 7. План виробництва

Розділ 8. Організаційний план

Розділ 9. Юридичне забезпечення проекту

Розділ 10. Економічний ризик і страхування

Розділ 11. Стратегія фінансування

Розділ 12. Фінансовий план

Додаток

Крім основних розділів бізнес-план повинен містити наступне:

Титульний аркуш. На ньому підприємство повинно вказати своє найменування, адресу, назву бізнес-плану проекту й дату складання.

У Змісті необхідно вказати мету бізнес-плану проекту й коротко описати його основні розділи (1-2 сторінки).

Меморандум про конфіденційність. Містить попередження осіб, які будуть знайомитись з бізнес-планом, про конфіденційність наявної в ньому інформації.

У Змісті необхідно відбити перелік того, що включено в бізнес-план. Це дозволить швидко знаходити інформацію.

У Додатку рекомендується розмістити інформацію, що носить допоміжний характер (наприклад, докладна технічна характеристика виготовленої продукції, копії договорів, ліцензій і т.д.)[18].

Необхідно пам'ятати, що робота над резюме надзвичайно важлива, оскільки якщо він не зробить сприятливого враження, наприклад на інвесторів, то далі бізнес-план вони просто не стануть дивитися. У цілому резюме повинне давати відповіді на два основних питання: "Які вигоди при успішній реалізації цього бізнес-плану?" й "Який ризик втрати грошей?". Тому цей розділ Ви повинні розробити у самому кінці складання бізнес-плану проекту, коли досягнута повна ясність по всіх інших розділах. У цьому розділі перед стоїть два завдання: перша - дати комплексне описання фірми (указати реквізити фірми, описати її фінансовий стан, вид діяльності, перелік й обсяги випускної продукції, ринкову нішу, клієнтів, місію й стратегію фірми і т.д.); і друга - показати можливості фірми в реалізації проекту й оцінити його економічні вигоди для фірми, тобто вказати мету фірми взагалі й пропонованого проекту в частковості, стратегію й склад заходів по її реалізації, описати нові товари/послуги, їхні переваги й потенційних клієнтів, можливі джерела фінансування проекту, а також фінансові результати, які можуть бути отримані, і перспективи подальшого розвитку бізнесу фірми на основі даного проекту.

Що повинен містити розділ "Визначення інноваційного проекту?

У даному розділі Ви повинні дати характеристику обраному фірмою проекту, котра повинна освітити наступні питання: ціль інноваційного проекту, вид інновацій, економічні й фінансові вигоди фірми від реалізації даного проекту, основні етапи й строк життя проекту, можливості фірми по інвестуванню проекту й гарантії повернення зовнішніх інвестицій, ризик і його страхування, а також комерційну заможність даного інноваційного проекту.

Що повинен містити розділ "Характеристика товарів (послуг)"?

У цьому розділі дається докладна характеристика нових товарів/послуг й утримується наступне: перелік нових товарів/послуг, техніко-економічні характеристики товарів й особливості їхнього дизайну (бажано наочне зображення), порівняння властивостей товару з його конкурентом із вказівкою переваг і недоліків, інформація про ліцензії й сертифікати, опис упакування й фірмової марки, очікуваний попит, ринки збуту й кращі методи продажів, попереднє та післяпродажне обслуговування клієнтів і т.д.

Що повинен містити розділ "Ринки збуту товарів (послуг)?

Даний розділ спрямований на вивчення потенційних ринків і дозволяє Вам чітко оцінити ринкову нішу нових товарів/послуг. Таким чином, тут необхідно дати докладну характеристику основних і перспективних ринків збуту й спрогнозувати зразкову частку фірми на цих ринках, а також перспективи їхнього збереження й збільшення. Проаналізуйте ринки по ступеню конкурентної боротьби й запропонувати оптимальну систему збуту для найкращого проникнення на ці ринки. Дайте оцінку потенційних споживачів (вік, національність, стать, доходи і т.д.) і опишіть методи вивчення їхніх потреб і попиту. Необхідно зобразити очікувану реакцію ринків на появу товарів/послуг, спрогнозувати можливі зміни потреб покупців, подальші й можливі зміни ємності ринків, а також те, як фірма реагує на ці зміни.

Що повинен містити розділ "Конкуренція на ринках збуту"?

Цей розділ необхідно присвятити аналізу ринкової кон'юнктури, характеристиці конкурентів, їхні стратегії й тактики. Тут потрібно дати відповіді на наступні питання: чи є область діяльності Вашої фірми новою й динамічною або ж давно існуючою й більше інертною? Яка кількість фірм, що вже пропонують схожі товари/послуги? (більш докладно зупинитеся на великих конкурентах). Яку частину ринку контролюють конкуренти? Необхідно дати оцінку іміджу конкурентів, їхнім організаційним структурам, їхнім доходам, ефективності використовуваної ними реклами, проаналізувати існуючий рівень цін. Яка конкурентноздатність нових товарів/послуг? Які колишні товари цієї групи варто зняти з виробництва? Зробіть докладну оцінку переваг фірми в порівнянні з основними конкурентами за наступними критеріями: характеристика випускних товарів/послуг, ціни й знижки, використовувані канали збуту й методи просування товарів на ринках. У результаті цієї оцінки визначаються сильні сторони фірми, що стане предметом найбільш твердої конкуренції.

У підсумку потрібно вирішити три основні завдання:

1. сегментування ринку;

2. порівняльної оцінки отриманих сегментів й їхній відбір;

3. позиціювання пропонованого Вами нового товару/послуги в обраних сегментах ринку.

Що повинен містити розділ "План маркетингу"?

У цьому розділі Вам потрібно пояснити потенційним партнерам або інвесторам основні елементи плану маркетингу здійснюваного проекту. Природно, не непотрібно всі деталі плану маркетингу вставляти в бізнес-план, але треба обов'язково включити такі пункти, як:

1. Мету й стратегію маркетингу здійснюваного проекту. Деталізувати мету маркетингу й визначити конкретні стратегії маркетингу для досягнення кожної із цих цілей.

2. Ціноутворення для нових товарів/послуг.

3. Схему поширення цих товарів/послуг. Вирішити такі питання, як надійні й рентабельні канали збуту, зручна схема транспортування нових товарів, оптимальне розташування і ємність складів, розміри партій, контроль і перспективи розвитку збутової мережі й т.д.

4. Методи стимулювання збуту товарів/послуг. Потрібно вказати, які з методів будуть використовуватись. Це можуть бути різні скидки, продаж на виплату і кредит, виставки-продажі, ярмарки, презентації й дегустації, безкоштовні зразки на пробу, система стимулювання праці торговельних посередників і т.д.

5. Організація післязбутового обслуговування клієнтів.

6. Реклама пропонованих товарів/послуг.

7. Формування суспільної думки про фірму й пропонованих товарах/послугах. У цьому випадку необхідно продумати схему зв'язку із громадськістю, організацію зустрічей із представниками ЗМІ, участь у благодійних акціях, членство в суспільних асоціаціях і т.п. для створення позитивної думки про свою фірму.

8. Бюджет маркетингу.

Що повинен містити розділ "План виробництва"?

Головне завдання цього розділу - довести, що Ви дійсно можете організувати ефективне виробництво. Для цього необхідно визначити потребу у виробничих потужностях, матеріальних ресурсах, виробничих площах, технологіях і те, яким чином ці потреби задовольняти.

Що повинен містити розділ "Організаційний план"?

У даному розділі потрібно визначити склад партнерів-учасників організації проекту, спланувати їхню діяльність, а також запропонувати організаційну структуру, що сприяє найбільш ефективному досягненню цілей проекту. Рекомендується виділити наступні групи питань:

1. Організаційна структура: склад й організаційна схема взаємозв'язків всіх учасників, система керування проектом, склад підрозділів фірми і їхніх функцій, формування документального комплексу проекту й т.д.

2. Робоча сила: потреба в кадрах по професіях і кваліфікаціям, рівень зарплат, система стимулювання праці, навчання й підвищення кваліфікації й т.д.

3. Адміністративно-управлінський персонал: потрібна кількість і характеристика АУП, система персональної відповідальності, система стимулювання праці.

Що повинен містити розділ "Юридичне забезпечення проекту"?

У даному розділі завданням є розгляд питань правового забезпечення здійснення проекту фірми. У ньому потрібно привести повну інформацію, пов'язану зі створенням і реєстрацією фірми, її організаційно-правовою формою, формою власності, приналежністю капіталу, установчими документами, договорами й угодами з іншими організаціями, ліцензіями й іншими документами, які необхідні для забезпечення діяльності підприємства по здійсненню проекту.

Що повинен містити розділ "Економічний ризик і страхування"?

У цьому розділі потрібно інформувати майбутніх інвесторів або кредиторів проекту про величини можливих ризиків на шляху реалізації проекту й про міри захисту від їхнього впливу. Таким чином, при написанні даного розділу Ви повинні освітити наступні моменти: перелік можливих груп ризиків (природні, політичні й т.д.), джерела цих ризиків і ймовірні моменти їхнього виникнення, плановані організаційні заходи щодо профілактики й нейтралізації виявлених ризиків, програму страхування від ризиків і т.д.

Що повинен містити розділ "Стратегія фінансування"?

У даному розділі треба пояснити, яким чином буде фінансуватися розглянутий проект. Для цього необхідно дати обґрунтовані відповіді на наступні питання: скільки фінансових засобів буде потрібно? Звідки планується їх одержання? Яка планована величина відносини позикових і власних засобів? Коли можна чекати повернення вкладених у проект засобів? Яка величина доходу інвесторів? Чи є можливості залучення фінансових засобів з Держбюджету? Скільки необхідно зарезервувати фінансових засобів на покриття непередбачених витрат? І т.д.

Що повинен містити розділ "Фінансовий план"?

У цьому розділі необхідно узагальнити матеріали всіх попередніх розділів у вартісному вираженні й визначити економічну доцільність й ефективність розглянутого проекту. Тому для аналізу проекту й ухвалення остаточного рішення Ви повинні спрогнозувати, оцінити й представити в бізнес-плані наступні дані:

1. Обсяги продажів товарів/послуг у результаті реалізації проекту.

2. Капітальні витрати на здійснення проекту.

3. Баланс поточних доходів і витрат на виробництво й реалізацію товарів/послуг, що показує як буде формуватися й змінюватися прибуток.

4. Баланс грошових надходжень і витрат по проекті, що дозволяє оцінити, скільки грошей і на якому етапі буде потрібно.

5. Прогнозований баланс активів і пасивів усього підприємства з обліком здійснення проекту, що дозволяє оцінити, які суми планується вкласти в активи різних типів і за рахунок яких пасивів буде фінансуватися створення або придбання цих активів[3].

Далі як основна частина розрахунків фінансового плану потрібно визначити значення чистої поточної вартості (NPV), індексу рентабельності (PІ), внутрішньої норми прибутковості (ІRR) і періоду окупності (РР). Визначити дані показники й зробити висновок на основі їхніх значень[2].

2.2 Оцінка ефективності інноваційної діяльності підприємства

Між окремими видами інноваційних процесів (новин, нововведень) існує порівняно тісний взаємозв'язок.

Ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення неодмінно призводять до помітних позитивних змін у соціальних процесах на підприємствах, а все зростаюча актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює їх розв'язання за допомогою нових організаційно-технічних і економічних рішень. Зрештою усі нововведення на підприємствах, які зорієнтовані на динамічний розвиток і невпинне підвищення ефективності виробництва, мають спиратися на власні юридичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти; Усі локальні і особливо глобальні нововведення різної спрямованості можуть забезпечувати максимально можливий прогресивний вплив на виробництво за умови, якщо вони використовуються підприємствами постійно, комплексно і гармонійно. Найбільший за наслідками безпосередній вплив на результативність (ефективність) діяльності підприємства справляють технічні і організаційні нововведення. Інші нововведення впливають на виробництво опосередковано (через ефективність нових технічних і організаційних рішень). Про ступінь впливу окремих організаційно-технічних та інших нововведень на відповідні економічні показники діяльності підприємств свідчать такі приклади.

Досвід експлуатації гнучких автоматизованих виробництв показує істотні переваги порівняно з технологічним устаткуванням традиційного виконання: питома вага оплати праці (у розрахунку на одну деталь) зменшується на 25-30%, накладні витрати - більш як на 80%, виробнича площа - на 60%, а тривалість виробничого циклу скорочується у 5-6 разів. Серед глобальних технічних нововведень за ступенем впливу на економіку підприємства відрізняються роторні та роторно-конвейерні лінії, які у порівнянні з традиційними знаряддями праці залежно від складності виготовлюваних деталей забезпечують: підвищення продуктивності праці у 4-10 разів; зменшення обсягу необхідної виробничої площі - 2-2,5 рази; скорочення тривалості циклу виготовлення - 15-20, а обсягу транспортування виробів - 25-30 разів.

Помітно посилюється вплив нових технічних (технологічних) систем не лише на економічні явища, але й на соціальні процеси. Це вимагає підвищеної уваги конструкторів нової техніки до показників її надійності, ергономічності і екологічності. Особливо нагальним є завдання екологічного виробництва на підприємствах. За результатами соціальних досліджень установлено, що, наприклад, збільшення у два рази забруднення повітря шкідливими викидами скорочує термін експлуатації промислового устаткування до першого капітального ремонту в середньому у півтора рази, а урожайність пшениці у зонах дії підприємств кольорової металургії на 40-60% менша, ніж за межами цих зон. У той же час сучасні прогресивні технології уможливлюють перетворення джерел подібних економічних витрат у чинники зростання обсягів продукції і прибутку. Зокрема застосування існуючої технології утилізації викидів сірчаного ангідриду тепловими електростанціями шляхом оснащення їх відповідними газоочисними установками може задовольнити половину потреби народного господарства України у сірчаній кислоті. [15].Щоб забезпечити високу ефективність інноваційних заходів, сьогодні зростає актуальність системного, своєчасного тa комплексного аналізу інноваційної діяльності підприємства. Мета комплексного аналізу інноваційної діяльності полягає в обґрунтуванні найбільш ефективних напрямів інноваційної діяльності, інноваційних програм і проектів фірми. Основними завданнями комплексного аналізу є:

? визначення відповідності фінансового стану фірми його цільовим параметрам щодо інноваційного розвитку;

? оцінювання спроможності до інноваційного розвитку;

? вибір інноваційних проектів;

? оцінювання показників інноваційної діяльності;

? виявлення невикористаних резервів підвищення ефективності інноваційної діяльності;

? оцінювання впливу інноваційних рішень на фінансові результати діяльності фірми.

Процес комплексного оцінювання ефективності інноваційної діяльності підприємства можна здійснювати за етапами, наведеними на рисунку.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 - Етапи комплексного аналізу інноваційної діяльності фірми

Одним із найскладніших етапів оцінювання ефективності інновацій є побудова системи моніторингу зовнішнього оточення фірми, тобто системи постійного спостереження за напрямами й досягненнями науково-технічного прогресу в конкретній та суміжній галузях. Особливістю підходів до оцінювання ефективності інновацій суб'єктів господарювання різних рівнів, діючих у ринкових умовах, варто вважати різницю в цілях, які вони визначають у своїй діяльності. Кінцевим результатом інноваційної діяльності будь-якої організації є виробництво конкурентоспроможної продукції та зміцнення позицій на ринку і свого фінансового стану. За такого підходу вибір кращого варіанта інноваційного проекту передбачає отримання більших результатів із меншими чи однаковими витратами. Отже, загалом економічну ефективність інновацій визначають порівнянням результатів з витратами, що забезпечили цей результат[1].

Ефективність інноваційної діяльності виявляється на мікроекономічному та макроекономічному рівнях. Мікроекономічний рівень - це рівень окремих суб'єктів господарювання, які прагнуть поліпшити результати свого господарювання і отримати вищий прибуток у довготерміновій перспективі.Макроекономічний рівень - це рівень держави, метою якої є забезпечення динамічного розвитку всього суспільства. При реалізації інновацій виділяють такі види ефектів:науково-технічний, економічний ресурсний, соціальний та екологічний.

З метою врахування цих ефектів, їх відповідно оцінюють. Виділяють науково-технічне, економічне, ресурсне, соціальне та екологічне оцінювання. У процесі науково-технічного оцінювання визначають:

? наскільки прийняті технічні рішення відповідають технологічним вимогам в індустріально розвинених країнах, сприяють руху до постіндустріального суспільства;

? який рівень і масштаб новизни інноваційного проекту, його складових частин, чи ґрунтується він на інтелектуальному продукті чи на захищеній патентами інтелектуальній власності;

? наскільки перспективними є закладені в проект технології й технічні засоби;

? на який ринок (зовнішній чи внутрішній) розрахована нова продукція.

Зазвичай, для здійснення такого оцінювання інновацію характеризують за кількома істотними параметрами, які цікавлять їхніх користувачів. Всі інші параметри повинні бути в межах наявних стандартів, тобто слугувати обмежувачами в їхньому оцінюванні.

Економічне оцінювання охоплює систему показників, які відображають відношення результатів і витрат кожного учасника інновації. Вихідними даними для їхнього визначення є ринкова потреба в інновації (обсяг її продажу протягом розрахункового періоду), прогнозна ціна інновації (з урахуванням видатків, рівня інфляції, позичкового відсотка, рівня прибутковості) і величина реальних грошових потоків, що визначається сумою поточних витрат,інвестицій, виторгом від продажу тощо. Загальним принципом оцінювання економічної ефективності інноваційної діяльності є порівняння ефекту (результату) від застосування нововведень і витрат на їхнє розроблення, виробництво та споживання. Обсяг ефекту від реалізації інновацій визначається їхньою очікуваною ефективністю, яка виявляється у таких сенсах:

? у продуктивному - поліпшенням якості продукції і розширенням її асортименту;

? у технологічному - підвищенням продуктивності і поліпшенням умов праці;

? у функціональному - підвищенням ефективності управління;

? у соціальному - поліпшенням якості життя.

Ефект від застосування нововведень на рівні конкретного підприємства завжди буде вимірятися економічними показниками, зокрема, обсягом збільшення прибутку, отриманого шляхом економії від зниження собівартості і збільшення виторгу від зростання обсягу реалізації інноваційної продукції завдяки її новій якості.

Ресурсне оцінювання здійснюють з метою визначення впливу інновації на обсяги споживання певного виду ресурсу і подолання проблеми його обмеженості (важлива у разі використання дефіцитних чи непоновлюваних ресурсів, особливо тих, які імпортують); визначають її показниками підвищення ефективності їхнього використання (наприклад, підвищення ефективності застосування трудових ресурсів - зростанням продуктивності праці;технічних ресурсів - зростанням фондовіддачі тощо).

Соціальне оцінювання полягає у визначенні внеску інновації у поліпшення якості життя працівників конкретного підприємства. При цьому варто мати на увазі, що успішна реалізація інноваційних проектів пов'язана з отриманням соціального ефекту не тільки на рівні кожного конкретного підприємства, але і на рівні суспільства.

Екологічне оцінювання враховує вплив інновації на вирішення проблем охорони довкілля, що особливо важливо під час реалізації інноваційних проектів, які можуть змінювати рівень екологічної безпеки території[6].

Тому в теорії інновацій, окрім економічного ефекту від запровадження інновацій (кількісний аналіз), виокремлюють якісні показники, зокрема посилення позицій бренду та зростання компетенції підприємства в процесі розроблення та запровадження інновацій, покращення екосистеми (взаємодії підприємства із навколишнім середовищем), нарощування запасу знань, зростання життєздатності підприємства з акцентом на те, що інновацій мають великий вплив на працівників (насамперед на працівників підприємства, яке впроваджує інновації).

Розділ 3. Організація інноваційної діяльності на підприємстві ПАТ "Сумський завод "Насосенергомаш"

3.1 Загальна фінансово-господарська характеристика підприємства ПАТ "Сумський завод "Насосенергомаш"

інноваційний науковий конкурентноздатність управління

ПАТ "Сумський завод Насосенергомаш" є одним із найбільших машинобудівних підприємств України, що спеціалізується на виготовленні насосного обладнання. Партнерами даного підприємства є більш ніж п'ятдесят країн світу, за шість десятиліть виготовлено більше ніж півмільйона різноманітних насосів. За шість десятиліть виготовлено понад півмільйона різноманітних насосів. Своїми успіхами підприємство перш за все зобов'язане добре налагодженій взаємодії прикладної науки та виробництва. Саме на базі конструкторського відділу заводу "Насосенергомаш" у 1956 році було створено спеціальне конструкторське бюро живильних насосів, яке з часом перетворилося на широко відомий науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного і енергетичного насособудування (ВНДІАЕН). У результаті плідної співпраці працівників підприємства і науковців було створено і освоєно близько 300 найменувань насосного устаткування для атомної і теплової енергетики, видобутку та трубопровідного транспорту нафти і нафтопродуктів, великотоннажних технологічних ліній з виробництва мінеральних добрив, систем водопостачання, комунального господарства та інших найважливіших об'єктів. Завдяки успішній діяльності ВНДІАЕН і заводу "Насосенергомаш", місто Суми стало одним з визнаних світових центрів насособудування

До складу ПАТ "Сумський завод "Насосенергомаш" входять:

· п'ять механоскладальних цехів, заготiвельний цех, два ливарних цеха, котельно-заготiвельний цех;

· служби: iнструментального господарства, ремонтно-експлуатацiйна, адмiнiстративно-господарча;

· управлiння: будiвельно-монтажне, планування, виробничо-диспетчерське;

· бюро: систем автоматизованого проектування, зовнiшнього монтажу, юридичне, стандартизацiї та унiфiкацiї;

· сімнадцять функцiональних вiддiлiв, група з органiзацiйно-правового забезпечення дiяльностi Спостережної ради, бухгалтерiя, двi лабораторiї, дiльниця вiдвантажувально-пакувальних робiт, складське господарство, вiдомча воєнiзована охорона, дитячий оздоровчий табiр "Сонячний", комбiнат громадського харчування.

ПАТ "Сумський завод "Насосенергомаш" входить до складу ВАТ "Група ГМС". Це машинобудівний холдинг, що володіє одним з найпотужніших на території СНД науково-виробничих комплексів із розробки і виробництва насосного обладнання, силових агрегатів і складних гідравлічних систем для різних галузей промисловості, енергетики, металургії, трубопровідного транспорту, водного господарства та ЖКГ.

Основну продукцію складають насоси вiдцентровi: горизонтальнi (ЦН, Д, АД, ПД, СЭ), конденсатнi (КсВ, КС), консольнi (АКО, АКОШ, АКШ, АК, КМ), живильнi (ПЭ, АЦНСгМ, АПЭ, ПТА, ЦНС, АЦНСг, АЦНС, ЦНСг), нафтовi (АНМ, НОУ, НЦН-Е, НМ, НПВ), спецiальнi (ЦНС, АНС); насоси занурювальнi (ЕПЗ); насоси вакуумнi (НВЗ, АВЗ, АВПЛ, НВПР, НВПР); насоси вiльно-вихровi (СВН, АСВН, СВНМ, АНФ).

Серед основних конкурентiв, можна видiлити: Україна - ВАТ "Кiровоградський насосний завод "Цукрогiдромаш" (м. Кiровоград); ВАТ "Південгiдромаш" (м. Бердянськ); ПАТ СМНВО iм. "Фрунзе" (м. Суми); ПАТ "Свеський насосний завод" (Сумська обл., Ямпiльський р-н, смт. Свеса); Росiя - ВАТ "Калузький турбiнний завод" (м. Калуга); ВАТ "Уралгiдромаш" (м. Сисерть) ВАТ "Ясногiрський машзавод" (м. Ясногiрськ); ВАТ "Димитровградхiммаш" (м. Димитровград); Пiдприємства далекого зарубiжжя - КSB AG (Нiмеччина); ABS Pump Ltd (Нiмеччина).

...