Теоретичні основи інноваційної діяльності та впровадження проектів
Впровадження фінансово-ефективних проектів з метою покращення інноваційної активності в економіці України. Розробка концептуального інноваційного проекту як системи взаємопов'язаних цілей і програм досягнення. Аналіз інноваційного проекту підприємства.
Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
Вид | курсовая работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 12.10.2013 |
Размер файла | 52,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ВПРОВДЖЕННЯ ПРОЕКТІВ
1.1 Поняття та характеристика інновацій
1.2 Поняття, види і результат інноваційної діяльності
1.3 Поняття та суть інноваційного проекту
1.4 Поняття інноваційного менеджменту
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ МОДЕЛІ ВИБОРУ ОПТИМАЛЬНОГО ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЕКТУ
2.1 Загальні відомості про підприємство
2.2 Вихідні дані для оцінки ефективності інноваційного проекту
2.3 Розрахунок показників ефективності
2.4 Оптимізований інноваційний проект
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Сьогодні Україна переживає важкий час. Головними диспропорціями, що прописались в економіці України, є економічна криза, дефіцит бюджету, спад національного доходу, порушення платіжного та торгівельного балансів, істотне перевищення імпорту над експортом, що в сукупності визначає фінансові можливості держави, якій необхідно вирішувати багато складних питань і виконувати національні та регіональні програми, що потребують високих інтелектуальних та матеріальних витрат.
Перехід України до відкритої економіки може стати неможливим без синхронізації її економічної структури та реформ, аналогічних високорозвиненим країнам.
Нашій державі необхідно реалізувати комплекс заходів по розвитку підприємництва, децентралізації зовнішньоекономічної діяльності, зміні зовнішньоторгової системи, що повинно прискорити процес інтегрування у міжнародний ринок.
Завдання України -- у найкоротший час вивчити досвід вирішення проблем, визначити шляхи реалізації інноваційної політики в Україні з урахуванням реальних умов.
На сьогоднішній день сучасне підприємство не може розвиватися без вровадження інновацій.
Процес створення, освоєння і поширення інновацій називається інноваційною діяльністю чи інноваційним процесом.
У сучасній економіці роль інновацій значно зросла. Без застосування інновацій практично неможливо створити конкурентноздатну продукцію, що має високий ступінь наукоемкости і новизни. Таким чином, у ринковій економіці інновації являють собою ефективний засіб конкурентної боротьби, тому що ведуть до створення нових потреб, до зниження собівартості продукції, до припливу інвестицій, до підвищення іміджу (рейтингу) виробника нових продуктів, до відкриття і захоплення нових ринків, у тому числі і зовнішніх.
Результатом інноваційних процесів є новини, а запровадження їх у господарську практику визнається за нововведення. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сфері виробництва, сприяючи прогресивним змінам останнього. Первісними імпульсами запровадження новин (нововведень) на підприємствах служать не тільки суспільні потреби й результати фундаментальних наукових досліджень, а й використання зарубіжного прогресивного досвіду в галузі технології та організації виробництва, сучасних форм господарювання.
Актуальність теми. Однією з головних тем багатьох економічних дискусій останніх років є інноваційний розвиток країни. Така зацікавленість не випадкова, оскільки основною причиною кризового стану економіки України є старіння усього індустріального комплексу та вступ економічної системи в стадію спаду. Це свідчить про необхідність впровадження фінансово-ефективних проектів з метою покращення інноваційної активності в економіці України, яка на даний момент низька.
Мета й задачі курсової роботи. Метою роботи є розробка концептуального інноваційного проекту, який розглядається як система взаємопов'язаних цілей і програм їх досягнення. Задачею роботи є аналіз інноваційного проекта підприємства.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти управління інноваційним проектом на підприємстві.
База Дослідження - ВАТ «Термопластовтомат»
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОЕКТІВ
1.1 Поняття та характеристика інновацій
фінансовий інноваційний проект
Сьогодні в умовах науково-технічного прогресу вирішальне значення в забезпеченні конкурентоспроможності фірми грають інновації. У термін «інновація» вкладають два поняття. Інновація - це, по-перше, новина, тобто новий або вдосконалений продукт, послуга, технологія, упроваджені на ринку, у виробничо-господарській діяльності, вжитку, суспільному житті; по-друге, це процес здійснення змін, впровадження новин.
Інновація створюється в результаті досліджень і відкриттів, матеріалізує наукові і практичні рішення. Її основна властивість - новизна, яка оцінюється як по технічних параметрах, застосовності, так і з ринкових позицій по комерційній результативності.
Управління інноваційною діяльністю може бути успішним за умови тривалого вивчення інновацій, що необхідне для їх відбору і використання. Перш за все, необхідно розрізняти інновації і неістотні видозміни в продуктах і технологічних процесах (наприклад, естетичні зміни, тобто колір і тому подібне); незначні технічні або зовнішні зміни в продуктах, що залишають незмінними конструктивного виконання і що не роблять досить помітного впливу на параметри, властивості, вартість виробу, а також вхідних в нього матеріалів і компонентів; розширення номенклатури продукції за рахунок освоєння виробництва що не випускалися раніше на даному підприємстві, але вже відомих на ринку продуктів, з метою задоволення поточного попиту і збільшення доходів підприємства [2;6].
Новизна інновацій оцінюється по технологічних параметрах, а також з ринкових позицій. З врахуванням цього будується класифікація інновацій.
Залежно від технологічних параметрів інновації підрозділяються на продуктові і процесні.
Продуктові інновації включають вживання нових матеріалів, нових напівфабрикатів і комплектуючих; здобуття принципово нових продуктів. Процессні інновації означають нові методи організації виробництва (нові технології). Процессні інновації можуть бути пов'язані із створенням нових організаційних структур у складі підприємства (фірми).
За типом новизни для ринку інновації діляться на: нові для галузі в світі; нові для галузі в країні; нові для даного підприємства (групи підприємств).
Якщо розглядати підприємство (фірму) як систему, можна виділити:
1. Інновації на вході в підприємство (зміни у виборі і використанні сировини, матеріалів, машин і устаткування, інформації і ін.);
2. Інновації на виході з підприємства (вироби, послуги, технології, інформація і ін.);
3. Інновації системної структури підприємства (управлінською, виробничою, технологічною).
Залежно від глибини змін, що вносяться, виділяють інновації:
- радикальні (базові);
- поліпшуючі;
- модифікаційні (частні).
Перераховані види інновацій відрізняються один від одного по мірі обхвату стадій життєвого циклу.
Потреба в інноваціях виникає під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх чинників. До зовнішніх відносяться: конкурентна боротьба, завдання завоювання нових ринків, зміна політичній, демографічній, правовій ситуації і пр.; до внутрішніх: не сприятливі умови праці, зростання виробничих витрат.
Оскільки новинами, як правило, не можна скористатися без спеціальних знань, важливу роль в справі їх реалізації грають «ноу-хау» - інформація, необхідна для їх практичного вживання (технологічні і конструкторські секрети виробництва, конфіденційні відомості комерційного, управлінського і організаційного характеру). Вона спеціально опускається в описі, бо в більшості випадків не охороняється патентами. Основними ознаками «ноу-хау» вважаються промислова і комерційна цінність і закритість.
Будь-яка інновація (новина) має свій життєвий цикл, який складається з трьох основних елементів:
- періоду від початку розробки до виходу на ринок (при цьому новина може застаріти, а само нововведення ще не початися);
- періоду від виходу на ринок до зняття з виробництва;
- періоду застарівання від зняття з виробництва до припинення експлуатації у споживачів.
Таким чином, повний життєвий цикл новини має дві основні стадії - його створення і використання. Остання у свою чергу складається з двох подстадій: виробництва, збуту і після продажного обслуговування.
Можна дати наступну класифікацію інновацій[5;6; 15]:
1. По масштабах поширення інновації:
світовими,
національними,
галузевими,
локальними,
пов'язаними з підприємством або його окремим підрозділом.
2. По сфері вживання розрізняють:
інновації у виробництво,
управління,
ринок,
вжиток і ін.
3. По видах інновації бувають:
науковими,
технічними,
технологічними,
екологічними,
економічними.
У останньому випадку, наприклад, мова може йти про освоєння нового ринку збуту, джерела ресурсів, методу стимулювання.
4. По характеру генерування і впровадження розрізняють:
швидкі,
сповільнені,
затухаючі,
рівномірні,
стрибкоподібні,
наростаючі інновації.
5. По мірі прогресивності інновації можна розділити на тих, що роблять прорив в теорії і практиці (наприклад, мікропроцесор); що модифікують, поліпшуючі щось усередині існуючих систем, забезпечуючі адаптацію базових нововведень до середовища, що змінюється, і їх підтримку; комбіновані.
6. По характеру зв'язки з попередніми зразками інновації можуть бути такими, що відкривають нові напрями в людській діяльності; замінюючими; що відміняють; поворотними ; що імітують, у тому числі ретроспективними, повертаючими до вихідних ідей, модулів, конструкцій.
7. По цілях виділяються наступні види інновацій:
для відновлення і збереження функцій існуючої системи і її основних властивостей;
для тимчасового пристосування системи до кількісних змін середовища;
для корінної перебудови системи і створення її нового варіанту (із зміною всіх або більшості первинних властивостей) при збереженні колишнього функціонального принципу, що дозволяє пристосувати її до якісних змін середовища;
для створення системи нового вигляду, що передбачає її якісні зміни, але при збереженні колишнього принципу функціонування; для створення системи нового роду шляхом корінної зміни принципу її функціонування.
8. По результативності інновації діляться на завершених і незавершені, успішні і неуспішні. Нововведення, наприклад, не вважається завершеним, якщо зупиняється на якій-небудь проміжній стадії.
9. По мірі новизни (новизна - сукупність властивостей, що характеризують радикальність змін об'єкту) інновації можна розглядати як абсолютні (немає аналогів) і відносні [8]. Останні можуть бути частковими (окремі нові елементи) і умовними (нове поєднання колишніх елементів.)
1.2 Поняття, види і результат інноваційної діяльності
Основу інноваційного процесу складає інноваційна діяльність, пов'язана з трансформацією ідей, результатів наукових досліджень і розробок в новий або вдосконалений продукт, що упроваджується на ринок або у виробництво. Вона передбачає здійснення цілого комплексу наукових, технологічних, організаційних, фінансових, комерційних заходів, направлених на створень і впровадження новини.
Виділяють наступні види інноваційної діяльності: підготовка і реалізація виробництва, його освоєння, маркетинг і реклама нових продуктів, придбання речових і нематеріальних технологій, патентів, ліцензій, торгівельних марок, ноу-хау; виробничою проектування.
Результатом інноваційної діяльності на етапах фундаментальних, пошукових, прикладних досліджень і розробок є інтелектуальний продукт, що стає об'єктом інтелектуальної власності і товаром.
На етапі фундаментальних досліджень це - наукові знання, теорії і відкриття; на етапі прикладних досліджень; на етапах проектних, конструкторських, технологічних робіт - науково-технічні проекти в області створення наукоємких, інжинірингових систем з кадровим супроводом; дослідні зразки і настановні партії нової техніки і нових матеріалів.
Результатом інноваційної діяльності можна вважати також:
дрібносерійну і малотоннажну продукцію, виготовлену на експериментальній базі Вузів і НДІ;
програмну продукцію;
науково-виробничі послуги з використанням унікальної апаратури;
послуги в області інформатики, інформаційного, метрологічного, патентноліцензіонного забезпечення і виробництва;
консалтингові послуги;
хороше знання і ефективне використання ринкових можливостей[10].
Таблиця 1.4
Основні чинники, які впливають на інноваційну діяльність
Група чинників |
Чинники, що стримують (ІД) |
Чинники, що сприяють (ІД) |
|
Техніко-економічні |
Відсутність джерел фінансування; слабкість матеріало-технічної наукової бази; домінування інтересів існуючого виробництва; високий економічний ризик; відсутність попиту на продукцію, інфо. про ринки; низький науково-інноваційний потенціал держави,регіонів |
Наявність резерву фінансових та матеріало-технічних заходів; розвиток конкуренції та скорочення тривалості життєвого циклу наукоємних товарів; збереження науково-технічного потенціалу та державна підтримка інноваційної діяльності |
|
Організаційно-управлінські |
Сталі орг. структури, надмірна централізація, переваги вертикальних потоків інфо.; труднощі в міжгалузевих взаємодіях; орієнтація на короткострокову окупність, на усталені ринки; відсутність науково-інноваційних орг.структур; недостатність міжнародного наукового співробітництва |
Гнучкість орг. структур; демократичний стиль управління; переваги горизонтальних потоків інфо.; децентралізація, автономія,міжнародна науково-технічна кооперація; створення інноваційної інфраструктури(технопарків та ін.) |
|
Юридичні |
Недосконалість законодавчої бази з питань інноваційної діяльності, охорони інтелектуальної власності |
Законодавчі заходи(особливі пільги, закони), що заохочують інноваційну діяльність, забезпечують інтелектуальну власність |
|
Соціально-психологічні |
Необхідність нової діяльності, зміна стереотипів поведінки, існуючих традицій; страх невизначеності, відповідальності за помилку; низький професійний статус інноватора, відсутність матеріальних стимулів та умов творчої праці, відплив наукових кадрів |
Сприятливість до змін, нововведень; моральна винагорода, суспільне визнання; можливість самореалізації; розвиток умов творчої праці, матеріальні стимули |
Цілі інноваційної діяльності
Основною метою інноваційної діяльності є створення системи взаємодії всіх учасників циклу, що забезпечують науково-технічний прогрес : наукового, технічного та виробничого потенціалів.
1.Організаційно-управлінські цілі.
Довгострокові організаційно-управлінські цілі:
побудова саморегульованої цілісної регіональної інноваційної системи;
вироблення системи управління інноваційними процесами, яка максимально пристосована до конкретних умов та завдань;
формування принципово нової системи управління економікою регіону;
створення якісно нової територіальної організації виробництва.
Середньо- та короткотермінові організаційно-управлінські цілі:
створення єдиного інформаційного середовища;
вироблення системи оцінки ефективності діяльності інноваційної системи та її структурних підсистем;
розробка системи контролю та зворотнього зв`язку;
розробка механізмів модифікації структури діяльності;
розробка ринкових механізмів взаємодії суб`єктів діяльності між собою та із зовнішніми системами;
якісна перебудова зв`язків у ланцюгу освіта-наука-виробництво.
2. Соціально-економічні цілі.
Довгострокові соціально-економічні цілі:
завоювання стабільних позицій у відповідних сегментах світової ринкової системи;
корінне оновлення основних фондів;
переорієнтація економіки на виробництво наукомісткої високотехнологічної продукції;
вирівнювання балансу “імпорт-експорт”;
накопичення критичного технологічно-фінансового та інформаційного потенціалу для здійснення “технологічного прориву”.
Середньо- та короткотермінові соціально-економічні цілі.
формування позитивного соціально-економічного іміджу регіону;
створення привабливого інвестиційного клімату;
оптимізація ресурсоспоживання;
формування здорового конкурентного середовища у сфері НДДКР.
3. Соціальні та культурні цілі.
Довгострокові соціальні та культурні цілі:
- підвищення життєвого рівня населення;
- побудова “відкритого суспільства”;
- переорієнтація суспільства на загальнолюдські цінності;
- корінна перебудова системи освіти на всіх рівнях;
- закріплення демократичних засад у всіх сферах життя;
- інтеграція у європейське співтовариство.
Середньо- та короткотермінові соціальні та культурні цілі.
- підвищення кваліфікаційного рівня трудових ресурсів;
- підвищення ринкової грамотності населення;
- підняття рівня ділової активності в регіоні;
- скорочення безробіття [14;15].
1.3 Поняття та суть інноваційного проекту
Інноваційний проект - комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту або інноваційної продукції.
інноваційні проекти установ НАН України проходять попередню оцінку Відділеннями, Секціями та Президією НАН України згідно прийнятого Положення. Запити, реєстрація, фінансування та виконання інноваційних проектів проводяться згідно з Законом України "Про інноваційну діяльність".
Рішення про проведення конкурсу науково-технічних проектів приймається Президією НАН України після затвердження бюджетного фінансування НАН України на відповідний рік та доводяться до установ НАН України в установленому порядку.
Кожен проект повинен мати чітку назву, супроводитися короткою анотацією. У проекті вказується число виконавців; терміни виконання (рік почала і рік закінчення); об'єм фінансування з розрахунку на рік. Важливе значення надається інформації про керівника і основних виконавців проекту, організацію, через яку здійснюється фінансування; організації, в якій виконується робота.
У проекті має бути вказана повна і скорочена назва організації, через яку виробляється фінансування, і організації, в якій виконується робота (окрім адресних даних, бюджетний рахунок, найменування банку, телефон керівника, телефон бухгалтерії і ін.).
У технічному завданні вказуються тема роботи (назва проекту, рік, організація, в якій виконується робота, виконавці, керівник теми, терміни виконання, вартість робіт, мета роботи, наявний науковий заділ, очікувані результати, їх науково-технічна і практична цінність, вміст роботи (етапи), найменування етапів, терміни їх виконання, вартість, результат і вигляд звітності, перелік науковою, що представляється, технічною і іншій документації після закінчення робіт, рекомендації по використанню результатів.
Проекти, представлені на конкурс, проходять многоетапну незалежну експертизу, за результатами якої виноситься ухвала за об'ємом фінансування проекту [3;5;8].
Методи оцінки економічної ефективності інноваційної діяльності
Кінцевим результатом інноваційної діяльності є розробка та реалізація інноваційних програм і проектів. Упровадження інновацій у будь-якій галузі економіки потребує фінансових витрат. Для того щоб увести нові виробничі потужності, опанувати нові технології, виробництво нових товарів, підвищити ефективність діяльності організації та одержати додатковий прибуток, необхідні інвестиції.
Основними джерелами інвестицій є власні кошти (уставний капітал, амортизаційний фонд, фонд накопичення, резервні фонди, нерозподільний прибуток підприємства або кредити). Інвестиційна діяльність здійснюється в умовах невизначеності, особливо, коли приймається рішення про впровадження нових технологій і розширення основної діяльності підприємства на новій технічній базі, новому ринку тощо.
Інвестиційні рішення, як правило, приймаються за умов, коли існує кілька альтернативних інноваційних проектів, які розрізняються за видами і обсягом необхідних коштів, часом окупності та джерелами залучення коштів. Виходячи з цього, прийняття рішення передбачає вибір одного з проектів на основі певних критеріїв, яких може бути кілька, а їх вибір може бути довільним. Тому виникає ризик, пов'язаний з прийняттям того чи іншого інвестиційного рішення. З метою запобігання будь-якому ризику використовують відомі у світовій і вітчизняній практиці формалізовані методи оцінки інноваційних проектів.
Одним із найпростіших методів, який широко використовується, є метод відбору інноваційних проектів за допомогою переліку критеріїв. Сутність його полягає в такому: розглядається відповідність проекту кожному з установлених критеріїв і за кожним критерієм оцінюється проект. Метод дає змогу виявити всі переваги та недоліки проекту і гарантує, що жоден з критеріїв, які необхідно взяти до уваги, не буде забутий. Критерії можуть відрізнятись залежно від конкретних особливостей галузі чи організації, їх стратегічної спрямованості. При складанні переліку критеріїв використовуються лише ті, які безпосередньо відповідають цілям, завданням і стратегії організації.
До простих методів оцінки економічної ефективності інноваційних проектів належать статистичні методи. Рекомендується застосовувати їх на початковій стадії експертизи проекту, а також для проектів, що мають відносно короткий інвестиційний період.
До показників, які найчастіше застосовуються під час оцінювання економічної ефективності інноваційних проектів, належать:
- сумарний (або середньорічний) прибуток, який одержують у результаті реалізації проекту;
- рентабельність інвестицій (проста норма прибутку);
- період окупності інвестицій (строк повернення).
Поки що не існує простих, єдиних і придатних для всіх умов управління показниками ефективності інноваційної діяльності. Проте можна виявляти й оцінювати взаємозв'язок чинників ефективності з метою найкращого узгодження їх дії [17].
1.4 Поняття інноваційного менеджменту
«Інноваційний менеджмент» (порівняно нове поняття в науково-управлінському середовищі) являє собою самостійну галузь управлінської науки та професіональної діяльності, яка спрямована на формування й забезпечення умов інноваційного розвитку будь-якої організації.
Функціональний інноваційний менеджмент націлений, головним чином, на ефективне управління процесом розроблення, упровадження, виробництва та комерціалізації інновації, при цьому важливим моментом є синхронізація функціональних підсистем, удосконалення координуючих дій операційної системи виробництва, управління персоналом і здійснення контролю за інноваційним процесом.
Як наука і мистецтво управління інноваційний менеджмент базується на теоретичних положеннях загального менеджменту, серед яких визначальними є закони та закономірності динамічних систем, принципи, функції, форми й методи цілеспрямованої діяльності людей у процесі управління цими системами. Мистецтво як функціональний елемент інноваційного управління забезпечує повноцінне використання знань, ідей, досвіду, прийняття творчих рішень керівниками і спеціалістами, розвиток ініціативи всіх учасників інноваційної діяльності в організації.
Як вид діяльності та процес прийняття управлінських рішень інноваційний менеджмент являє собою сукупність процедур, що утворюють загальну схему управління інноваційним процесом. Ця сукупність складається з відповідних функцій управління, кожна з яких розпадається на окремі види роботи (етапи), що пов'язані з багатогранною діяльністю підприємства і виконуються у відповідній послідовності.
Склад функцій і завдань управління може бути регламентованим залежно від рівня керованої системи (економіка в цілому, галузь виробництва, корпорація, фірма чи окремий інноваційний проект) та умов її функціонування.
Інноваційний менеджмент як апарат управління інноваціями передбачає створення певної ієрархічної організаційної структури, до складу якої входять спеціалізовані підрозділи управління, керівники різних рівнів, які наділяються повноваженнями на прийняття та реалізацію відповідних управлінських рішень і несуть відповідальність за їх результати.
Розвиток інноваційного менеджменту тісно пов'язаний з «розкріпаченням» особистості та зміною методів спілкування, при цьому творчий процес створення новацій стає предметом вільного морального й емоційного вибору особистості.
Інноваційний менеджмент у загальному вигляді -- це складний механізм дії керуючої системи, яка створює для інноваційного процесу та інноваційної діяльності сприятливі умови й можливості для розвитку і досягнення ефективного результату.
Інноваційне управління створює умови як виживання, так і зростання господарських організацій, формування наукомістких галузей, що ведуть до корінних змін асортименту товарних ринків, зростання продуктивності праці, конкурентоспроможності підприємств, держави.
Як система управління інноваційний менеджмент складається з двох ланок, або підсистем: керуючої підсистеми (суб'єкта управління) і керованої підсистеми (об'єкта управління), зв'язок суб'єкта управління з об'єктами відбувається за допомогою руху інформації. Цей рух інформації являє собою сам процес управління, тобто процес розроблення і здійснення керуючої дії суб'єкта управління на об'єкт управління. Механізм керуючого впливу включає збір, обробку і передавання необхідної інформації та прийняття відповідних рішень.
Суб'єктом управління в інноваційному менеджменті можуть бути менеджери і спеціалісти різного рівня залежно від об'єкта управління. Об'єктом управління в інноваційному менеджменті можуть бути інноваційні процеси, інноваційна діяльність, інновації, економічні відносини між учасниками ринку інновацій. На рис.3, 4 показані сфери здійснення інноваційного управління на підприємстві.
Інноваційний менеджмент як система -- це комплекс неформальних і формальних правил, принципів, норм, методів, ціннісних орієнтирів, організаційних форм, зв'язків і економічних відносин, які регулюють різні сфери інноваційної діяльності.
Інноваційному менеджменту, як і будь-якій іншій системі притаманні такі якості: взаємозв'язок і взаємодія всіх компонентів системи; цілісність, узгодженість і синхронність у часі, узгодженість з місією і цілями організації; адаптивність, гнучкість до змін середовища; автономність елементів організаційної структури, функцій управління; багатофункціональність і багатоаспектність, що реалізується через здатність до переналагодження, переорієнтації, оновлення відповідно до змін середовища.
З позицій підприємства (корпорації") механізм управління інноваційною діяльністю завжди конкретний, оскільки спрямований на досягнення конкретних інноваційних цілей шляхом впливу на конкретні чинники, які забезпечують досягнення намічених цілей, і цей вплив здійснюється за допомогою використання конкретних ресурсів або потенціалів підприємства. Таким чином, інноваційний менеджмент -- це сукупність економічних, мотиваційних, організаційних і правових засобів, методів і форм управління інноваційною діяльністю конкретного об'єкта управління з метою одержання найоптимальнішим шляхом економічних результатів цієї діяльності.
Інноваційний менеджмент націлений на забезпечення ефективного функціонування інноваційного процесу в рамках фірми (підприємства), з метою створення можливості її конкурентоспроможності на ринку в довгостроковій перспектив [2;4].
Критеріями ефективності інноваційних процесів є економічні показники, за допомогою яких можна визначити приріст економічного результату відносно витрат. При цьому прибуток і дохідність інновацій виступають не як мета, а як важлива умова і результат здійснення інноваційної діяльності -- створення нових продуктів, технологій, послуг, що впливають на рівень життя суспільства.
Таким чином основними цілями інноваційного менеджменту слід уважати:
- забезпечення довгострокового функціонування інноваційного процесу на основі ефективної організації всіх його складових елементів і систем;
- створення конкурентоспроможної інноваційної продукції, технологій найбільш ефективним і оптимальним шляхом.
Відповідно до цілей формуються завдання інноваційного менеджменту, основними з яких є такі:
- Вироблення стратегічної інноваційної політики і механізмів її здійснення.
- Формування стратегічних, довго- і короткострокових цілей інноваційної діяльності.
- Розроблення планів, програм, проектів та їх виконання.
- Створення організаційно-виробничої структури і структури управління інноваційною діяльністю.
- Планування організації процесів розроблення інновацій (інноваційного процесу).
- Спостереження (контроль) за виконанням етапів, стадій інноваційного процесу в часі та синхронізацією всіх видів діяльності.
- Підбір і розміщення кадрів, створення творчої атмосфери та мотивації інтелектуальної праці.
- Календарне планування роботи і контроль її виконання.
- Комплексне формування та використання інноваційного потенціалу підприємства[9;13;17].
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1
Будь-яке управління, а державне -- особливо, достатньо ресурсомістка сфера соціально-економічної діяльності, що викликає потребу оцінки його ефективності.
У ринковій економіці ефективне державне управління може існувати тільки при умові поєднання зусиль двох протилежностей -- держави та приватного бізнесу за умови урахування інтересів кожної сторони у досягненні власних цілей.
Головна мета держави -- ефективне виконання функцій, що відведені їй Конституцією, за рахунок збалансованого бюджету та постійного його поповнення. Головна мета бізнесу -- отримання прибутку та розширення виробництва.
Сьогодні інтереси авторитарної держави та ринкової економіки не мають точок доторкання. Держава робить постійні спроби отримати максимум коштів на основі податкових платежів, фактично, душачи малий та середній бізнес -- основу ринкової системи. Бізнес, не бажаючи бути задушеним, іде в “тінь”.
Саме цей конфлікт, конфлікт між державою та приватним бізнесом, як ми вважаємо, лежить у основі соціально-економічних кризових явищ в Україні.
У концепцію управління інноваційною діяльністю регіону покладено ідею створення такого принципово нового механізму взаємодії у системі бізнес-держава, при якому напруга у потенційному конфліктному полі збігає до нуля. Тобто, вона спрямована на створення системи взаємної зацікавленості обох сторін.
На сьогоднішній день, держава зацікавлена в розвитку приватного бізнесу набагато сильніше, ніж бізнес -- у підтримці держави. Тому, ініціатива повинна виходити від держави у вигляді загальнонаціонального рівня пакету програмних документів, підкріпленого взаємоузгодженою та цілісною законодавчою підтримкою щодо податкових, інвестиційних, інформаційних, зовнішньоторгівельних та організаційних аспектів діяльності, питань власності та суттєвого розширення прав регіонального та місцевого рівнів управління у формуванні економічної політики.
Реальне виконання заходів з розвитку та підтримки бізнесу повинне здійснюватись шляхом розробки та реалізації комплексних обласних програм.
Реальні втрати, які понесе держава, є необхідною умовою реалізації заходів, але при успішному їх проходженні, кількісне зростання суб`єктів ринку -- потенційних платників податків та роботодавців, спричинить якісні позитивні зміни у соціально-економічній сфері суспільних відносин, що потягне за собою позитивні зрушення у інших сферах.
Я вважаємо, що ретельно спланована державна інноваційна політика, спрямована на одну із самих динамічних та активних складових сучасного ринку -- малий та середній інноваційний бізнес, є одним із самих дієвих механізмів ліквідації існуючих між державою та економікою протиріч. А вирішення цієї проблеми є необхідною умовою побудови цивілізованого ринку, демократичного громадянського суспільства, та, як результат -- економічно та політично сильної держави.
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ МОДЕЛІ ВИБОРУ ОПТИМАЛЬНОГО ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЕКТУ НА ВАТ «Термопластавтомат»
2.1 Загальні відомості про підприємство
ВАТ «Термопластавтомат» - Хмельницкая область , Украина
Адрес - 29025 , ул. Курчатова, 8
Кераівник - Хунович Роман Яковлевич
Історія
13 квітня 1942 - рішенням Державного Комітету Оборони заснований завод;
Липень 1942 - випущена перша продукція;
11 липня 1945 - нагородження заводу орденом Леніна;
1945 рік - початок серійного випуску живильників пластинчастих (всього випущено більше 3000 живильників);
1948 рік - випущений перший трубоелектрозварювальний агрегат
Починаючи з 1991 року - розроблено та поставлено обладнання:
- трубоелектрозварювальний агрегат 1020 на Виксунському металургійний завод (ВАТ «ВМЗ»);
- спеціальний калібрувальний стан в Чехії;
- серія станів холодної прокатки труб до Індії;
- трубоелектрозварювальний агрегат 15-50М до Бразилії;
- 4 унікальних табору для холодної прокатки нержавіючих труб великих розмірів у Китай;
2008
Система менеджменту якості ВАТ "ЕЗТМ" отримала підтвердження на відповідність вимогам ISO 9001:2000 за результатами зовнішнього аудиту, проведеного Британським інститутом стандартів BSI.
Проведено перший етап підготовки до розробки системи екологічної безпеки підприємства відповідно до вимог ДСТУ ISO 14001.
В цілях диверсифікації фірми і збільшення об'єму продажів на підприємстві, що випускає машинобудівну продукцію для хімічної промисловості, розроблений інноваційний проект «Створення нового устаткування для переробки пластмас - вдосконаленої моделі термопластоавтомата і організація нового виробництва - цехи по випуску виробів з пластмас методом литття під тиском на базі нових термопластоавтоматів.
Враховуючи потреби регіонального ринку виробів з пластмас необхідне створення відповідних потужностей. Для цього потрібне оснащення створюваного виробництва виробів з пластмас 90 термопластоавтоматів, термін служби яких складає 5 років. Продуктивність термопластоавтомата (литної машини) залежить від встановлюваної на нім прес-форми - литної форми і складає від 90 до 120 тис. шт. виробів в рік (у нашому випадку продуктивність = 100 тис. шт.).
Враховуючи заділи, що мають на підприємстві, по конструюванню вдосконаленої моделі термопластоавтомата, для переходу до випуску нового устаткування необхідне проведення робіт із створення і експлуатації дослідного зразка. Одноразові витрати на ці цілі складуть 8000 тис. грн.
Передбачається налагодити виробництво вдосконалених термопластоавтоматів через рік після початку роботи над проектом. Створюване виробництво виробів з пластмас методом литття під тиском передбачає обладнати термопластоавтомати протягом 3-х років - з 2010 р. по 2012 р.
Для виробництва вдосконалених термопластоавтоматів потрібне проведення часткової реконструкції виробництва литних машин за рахунок відповідного інвестування. Питомі капітальні вкладення складуть 1500 тис. грн. на одиницю нового устаткування, тобто на 1 термопластоавтомат. При проведенні часткової реконструкції виробництва замінюються окремі види основних фондів. Передбачається, що ліквідаційна вартість устаткування буде достатня для покриття витрат, пов'язаних із демонтажем старого устаткування і підготовці його до продажу.
Заздалегідь проведені розрахунки витрат виробництва термопластоавтоматів дозволяють оцінити вартість одиниці устаткування для оснащення виробництва виробів з пластмас - 2000 тис. грн. Для створення виробництва виробів з пластмас методом лиття під тиском передбачається використовувати старий виробничий корпус, що є на підприємстві, виробивши в нім відповідне перепланування і ремонтнобудівельної роботи.
Капітальні вкладення на ці цілі складуть 20000 тис. грн. в цілому на весь цех. Крім того, монтажні роботи і наладка термопластоавтоматів вимагає одноразових витрат у розмірі 250 тис. грн. на одиницю устаткування. Поточні витрати плануються наступним чином: у 2010 р.- 0,62 грн. на 1 грн. продукції, що реалізовується, з послідуючим їх зниженням в 2010 р. - 2011 р. до 0,52 грн. і збільшенням їх в 2012 р. до 0,55 грн..
Амортизація устаткування визначається виходячи з норми - 20% у рік. Знос пристосувань цільового призначення (прес-форм, що встановлюються на термопластоавтоматах) оцінюється орієнтування в розмірі 20% від величини амортизації виробничого устаткування. Амортизація виробничої будівлі визначається виходячи з норми - 4% у рік.
Ставка податку на прибуток складає 30%. Виходячи з фінансово-хозяйственного положення підприємства, що склалося, ставу дисконту слід прийняти рівною 17%. Оцінка ефективності інноваційного проекту виконується в 3 етапи:
1. Розрахунок вихідних показників по роках;
2. Розрахунок показників ефективності;
3. Аналіз показників ефективності і оцінка ефективності інноваційного проекту.
2.2 Вихідні дані для оцінки ефективності вихідного інноваційного проекту
Таблиця 2.1
п/п |
Найменування показника |
Од.вим. |
Знач-я |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
Кількість встановлюваних термопластоавтоматів а) у тому числі по роках 2010р. 2011р. 2012р.б) загальна кількість устаткування |
шт. шт. шт. шт. |
20 36 39 95 |
||
Річна продуктивність термопластоавтомата |
тис. шт. |
110 |
||
Середня ціна одиниці виробу з пластмас |
грн. |
36 |
||
Термін служби термопластоавтомата |
лет. |
5 |
||
Одноразові витрати на роботи із створення і експлуатації дослідного зразка |
тис. грн. |
8000 |
||
Виробництво вдосконалених термопластоавтоматів налагодиться через |
роки |
1 |
||
Питомі капітальні вкладення на реконструкцію існуючого виробництва на ед. нового устаткування |
тис. грн. |
1500 |
||
Вартість одиниці устаткування |
тис. грн. |
2000 |
||
Капітальні вкладення на ремонтно-строїтельниє роботи |
тис. грн. |
20000 |
||
Одноразові витрати на втановлення устаткування |
тис. грн. |
250 |
||
Поточні витрати на Всього продукції, що реалізовується; у тому числі по роках 2009р.- 2010 р. 2010р.- 2011 р. 2011р.- 2012 р. |
грн. грн. грн. |
0,62 0,52 0,55 |
||
Норма амортизації устаткування в рік |
% |
20 |
||
Знос прес-форм (від величини амортизації устаткування) |
% |
20 |
||
Норма амортизації виробничої будівлі в рік |
% |
4 |
||
Ставу податку на прибуток |
% |
30 |
||
Ставу дисконту |
% |
17 |
Таблиця 2.2
Розрахунок показників по роках
N п/п |
Наименование показателей |
Роки |
|||||||
2006 |
2007 |
2008 |
2009 |
2010 |
2011 |
2012 |
|||
1. |
Кількість працюючого устаткування |
20 |
3620 |
393620 |
393620 |
393620 |
3936 |
39 |
|
Всього |
20 |
56 |
95 |
95 |
95 |
75 |
39 |
||
2. |
Кількість виробів, що випускаються, з пластмас в рік (річна продуктивність одиниці устаткування Х кількість працюючого устаткування). |
110х 20 |
110х 56 |
110х 95 |
110х 95 |
110х 95 |
110х 75 |
110х 39 |
|
-- в тис. шт. |
2200 |
6160 |
10450 |
10450 |
10450 |
8250 |
4290 |
||
3. |
Об'єм реалізації продукції (середня ціна одиниці виробу з пластмас Х кількість виробів, що випускаються, з пластмас в рік). |
36х 2200 |
36х 6160 |
36х 10450 |
36х 10450 |
36х 10450 |
36х 8250 |
36х 4290 |
|
-- в млн. грн. |
79,2 |
221,76 |
376,2 |
376,2 |
376,2 |
297 |
154,44 |
||
4. |
Поточні витрати (поточні витрати на 1 крб. реалізованої продукції Х об'єм реалізації продукції). |
0,62х 79,2 |
0,62х 221,76 |
0,52х 376,2 |
0,52х 376,2 |
0,52х 376,2 |
0,55х 297 |
0,55х 154,44 |
|
-- в млн. грн. |
49,1 |
137,49 |
195,62 |
195,62 |
195,62 |
163,35 |
84,94 |
||
5. |
Амортизація виробничого устаткування (балансова вартість термопластоавтомата з врахуванням монтажних робіт Х кількість н Х норма амортизації) |
2,25х 20х0,2 |
2,25х 56х0,2 |
2,25х 95х0,2 |
2,25х 95х0,2 |
2,25х 95х0,2 |
2,25х 75х0,2 |
2,25х 39х0,2 |
|
-- в млн. грн. |
9 |
25,2 |
42,75 |
42,75 |
42,75 |
33,75 |
17,55 |
||
6. |
Знос пристосувань цільового призначення (20% від амортизації виробничого устаткування) |
9х0,2 |
25,2х 0,2 |
42,75х0,2 |
42,75х0,2 |
42,75х0,2 |
33,75х0,2 |
17,55х0,2 |
|
-- в млн. грн. |
1,8 |
5,04 |
8,55 |
8,55 |
8,55 |
6,75 |
3,51 |
||
7. |
Амортизація виробничої будівлі (балансова вартість будівлі Х норма амортизації) |
20х 0,04 |
|||||||
-- в млн. грн. |
0,8 |
0,8 |
0,8 |
0,8 |
0,8 |
0,8 |
0,8 |
||
8. |
Прибуток оподаткування (об'єм реалізації - поточні витрати - амортизація виробничого устаткування - знос пристосувань цільового призначення - амортизація виробничої будівлі) |
79,2 -49,1 -9 -1,8 -0,8 |
221,76 -137,49 -25,2 -5,04 -0,8 |
376,2 -195,62 -42,75 -8,55 -0,8 |
376,2 -195,62 -42,75 -8,55 -0,8 |
376,2 -195,62 -42,75 -8,55 -0,8 |
297 -163,35 -33,75 -6,75 -0,8 |
154,44 -84,94 -17,55 -3,51 -0,8 |
|
-- в млн. грн. |
18,5 |
53,23 |
128,48 |
128,48 |
128,48 |
92,35 |
47,64 |
||
9. |
Податок на прибуток -- в млн. грн. |
5,55 |
15,97 |
38,54 |
38,54 |
38,54 |
27,7 |
14,3 |
|
10. |
Чистий прибуток (податковий прибуток - податок на прибуток) |
18,5-5,55 |
53,23-15,97 |
128,48-38,54 |
128,48-38,54 |
128,48-38,54 |
92,35-27,7 |
47,64-14,3 |
|
-- в млн. грн. |
12,95 |
37,26 |
89,94 |
89,94 |
89,94 |
64,65 |
33,34 |
||
11. |
Чистий грошовий потік (чистий прибуток + амортизація виробничого устаткування + знос пристосувань цільового призначення + амортизація виробничої будівлі). |
12,95 +9 +1,8 +0,8 |
37,26 +25,2 +5,04 +0,8 |
89,94 + 42,75 +8,55 +0,8 |
89,94 + 42,75 +8,55 +0,8 |
89,94+ 42,75 +8,55 +0,8 |
64,65+ 33,75 +6,75 +0,8 |
33,34 + 17,55 +3,51 +0,8 |
|
-- в млн. грн. |
24,55 |
68,3 |
142,04 |
142,04 |
142,04 |
105,95 |
55,2 |
Таблиця 2.3
Розрахунок інвестиційних вкладень
N п/п |
Показники |
Роки |
||||
2009 |
2010 |
2011 |
2012 |
|||
1. |
Витрати по створенню і експлуатації дослідного зразка вдосконаленої моделі термопластоавтомата-- в млн. грн. |
8,0 |
||||
2. |
Капітальні витрати на часткову реконструкцію виробництва термопластоавтоматів (питомі капітальні витрати Х кількість одиниць устаткування).-- в млн. грн. |
1,5х95142,5 |
||||
3. |
Витрати по переплануванню старого корпусу і проведенню ремонтно-строїтельних робіт у виробництві виробів з пластмас.-- в млн. грн. |
20,0 |
||||
4. |
Витрати на устаткування виробництва виробів з пластмас (балансова вартість 1-го термопластоавтомата з врахуванням монтажу Х кількість встановлюваного устаткування).-- в млн.грн. |
2,25х 2045 |
2,25х 3681 |
2,25х 3987,75 |
||
Всього: |
170,5 |
45 |
81 |
87,75 |
2.3 Розрахунок показників ефективності
Розрахунок дисконтованих величин грошового потоку і інвестиційних вкладень
В процесі дисконтування зазвичай проводиться приведення майбутніх витрат і результатів до теперішнього часу. Коефіцієнти дисконтування розраховуються по формулі складних відсотків: = 1/1+Е)t, де - коефіцієнт дисконтування; Е - ставка дисконту; t - час год).
Таблица 2.4
Роки |
Чистий грошовий потік |
Інвестиційні вклади |
Коефіцієнт дисконтування |
Дисконтований грошовий поток* |
Дисконтовані інвестиційні вкладення |
|
2005 |
---- |
170,5 |
1 |
--- |
170,5 |
|
2006 |
24,55 |
45 |
0,855 |
20,990 |
38,475 |
|
2007 |
68,3 |
81 |
0,731 |
49,927 |
Подобные документы
|