Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Вступ

Потреба динамічної інтеграції національних економічних систем у світове господарство є глобальною закономірністю кінця XХ ст. Сучасний світовий розвиток визначає тенденції до співробітництва та взаєморозуміння, загальний поступ до єдиного, взаємопов'язаного, взаємозалежного миру. Одним із характерних факторів формування цілісного світового господарства виступає тенденція до інтернаціоналізації як об'єктивна закономірність розвитку світового господарства. Зміст інтернаціоналізації полягає у розростанні продуктивних сил та виході виробничих відносин за межі національних кордонів. Поняття «інтернаціоналізація» сьогодні асоціюється з ефективним функціонуванням багаторівневої світової системи господарських зв'язків, яка об'єднує окремі країни в єдиний комплекс.

Проблеми ефективної участі України у міжнародному поділі праці і підвищення ролі зовнішньоекономічних зв'язків у реалізації національних економічних інтересів мають теоретичне і практичне значення. Адже в сучасному взаємозалежному світі взаємодоповнюваність національних економік різних країн досягла такого ступеня, що зовнішньоекономічні зв'язки прямо й безпосередньо впливають на процес відтворення у кожній з країн як вирішальний структуротворчий фактор. Інтернаціоналізація виробництва сприяє підвищенню його ефективності, прискореному розвиткові науки і техніки, зростанню життєвого рівня населення, що має велике значення в умовах кризового стану економіки України.

Однією з головних рушійних сил ринкових перетворень в Україні є співпраця з індустріально розвинутими державами, які нагромадили багатий досвід ринкового господарювання. Він може бути адаптований до специфічних умов та реалій України. Особливо важливим він є у галузі формування інфраструктури, адже її нові елементи мають відповідати світовим вимогам. Налагоджене економічне співробітництво з цими країнами сприяло б виведенню українських товарів на потужні, вимогливі, досить жорсткі сучасні ринки, конкуренція на яких змушувала б наших підприємців якісно підвищити рівень виробництва. Нарешті, взаємодія із західними державами створює можливості для фінансової підтримки у формуванні інфраструктури в Україні та іноземних інвестицій, конче потрібних в умовах ринкової трансформації економіки.

Дослідження принципів і методів зовнішньоекономічної діяльності є основною метою написання даної курсової роботи.

Курсова робота складається з трьох розділів, у яких послідовно розглядаються питання, пов'язані із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання в Україні.

1. Організація міжнародної діяльності підприємства

1.1 Суть, методи і принципи зовнішньоекономічної діяльності

зовнішньоекономічний управління менеджмент

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств - це сфера господарської діяльності, що зв'язана з міжнародною виробничою і науково-технічною кооперацією, експортом і імпортом продукції, виходом підприємства на зовнішній ринок.

Відповідно до законів України "Про зовнішньоекономічну діяльності" і "Про підприємство" суб'єкти господарювання мають право самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність.

Зовнішньоекономічну діяльність вправі здійснювати об'єднання, підприємства й організації промисловості, сільського господарства, переробних галузей агропромислового комплексу, транспорту, зв'язку, будівництва, навчальні установи, туристично-екскурсійні організації, комерційні структури, торгово-посередницькі організації і т.д.

Для здійснення зовнішньоекономічних зв'язків необхідно наступне:

§ державна реєстрація підприємства за місцем перебування підприємства;

§ стати на облік у податковій інспекції по місцю реєстрації;

§ одержати у встановленому порядку печатку, штамп;

§ зареєструватися в державному реєстрі підприємств і організацій України;

§ відкрити гривневий і валютний рахунки в будь-якому акціонерному комерційному банку України.

Визначення економічної доцільності намічуваної комерційної справи припускає дотримання наступних основних положень:

§ експортно-імпортна операція ґрунтується на принципі повної самоокупності (у тому числі валютної), самофінансування, тобто основних принципів повного госпрозрахунку;

§ обсяг передбачуваної угоди установлюється виходячи з наявних у розпорядженні підприємства ресурсів: матеріальних, валютних, інтелектуальних;

§ комерційні справи повинні передувати ретельний маркетинг, техніко-економічне обґрунтування, повинні бути перелічені і розглянуті багато численні варіанти можливих комерційних справ;

§ організація комерційної справи повинна вестися з дотриманням нормативно-правових актів (міжнародних; законів, указів, постанов відповідних органів державної влади України; двосторонніх державних угод);

§ обов'язковою умовою будь-якої угоди повинне бути повне знання системи оподатковування, системи конвертації валюти, рівня світових і внутрішніх цін, а також наявність визначеного досвіду здійснення зовнішньоекономічних операцій;

§ особа, що безпосередньо здійснюють комерційні справи з іноземними партнерами, повинні володіти іноземною мовою (бажано англійською), знати загальноприйняті правила проведення переговорів.

Існують різні класифікації сфер зовнішньоекономічної діяльності, оскільки в різних випадках можуть використовуватися різні критерії. Так, зовнішня торгівля може розглядатися з позицій напрямку ЗЕД (імпорт і експорт), а також з позицій предмета (товари, послуги) чи ж регіональних особливостей (прикордонна торгівля) способу розрахунків (бартерні операції) і ін. У число основних сфер ЗЕД можна включити наступне:

§ міжнародна торгівля;

§ міжнародний лізинг;

§ використання активів з-за кордону;

§ контрактні форми ЗЕД;

§ міжнародні інвестиції.

При проведенні міжнародного бізнесу компанії повинні вибирати одну з різних сфер діяльності. Роблячи вибір, їм варто уважно розглянути власні цілі й оцінити ресурси, а також умови здійснення своєї діяльності.

Міжнародна торгівля. Серед наведених сфер зовнішньоекономічної діяльності історично першою і переважаючою є міжнародна торгівля, що представляє собою міжнародний обмін продуктами і послугами - результатами національного праці.

Міжнародний лізинг. Міжнародний лізинг являє собою здачу в довгострокову оренду (на термін понад 12 місяців) виробничого устаткування, транспортних засобів, комп'ютерної техніки, складських приміщень. Тим самим орендар, що не володіє валютними засобами для придбання відповідного об'єкта в повну власність, одержує можливість його експлуатації. Відповідно до правил Міжнародного валютного фонду зобов'язання, що випливають з лізингу, не включаються в обсяг зовнішньої заборгованості держави. Тому він знаходить підтримку держави. Крім того, орендні платежі відносяться до операційних витрат і тому не обкладаються податками.

Корисний досвід міжнародного лізингу накопичений авіаційними компаніями України. Зокрема українсько-ірландське спільне підприємство "Міжнародні авіалінії України" (МАУ) завдяки лізингу трьох "Боїнгів" здійснює рейси в 9 країн по 13 маршрутам. Сам лізинг став можливий завдяки високому авторитету партнера - ірландської компанії "Gіnnes Peat Avіatіon", що є світовим лідером в області послуг по лізингу літаків і володіє 12% пакета акцій.

Використання активів з-за кордону. Роялті (royaltіes) являють собою виплати за використання активів, що знаходяться за рубежем, наприклад фірмових знаків, патентів авторських прав чи інших видів експертних документів, відповідно до підписаних контрактів, що звуться ліцензійними угодами. За допомогою роялті оплачується також франчайзінг, тобто такий спосіб ведення бізнесу, при якому одна сторона - франшизер, продає іншій незалежній стороні - франшизі, право на користування своїм фірмовим знаком, що є істотним активом для франшизи. У доповнення до цьому франшизер на тривалій основі допомагає партнеру в здійсненні господарських операцій, поставляючи напівфабрикати і комплектуючі вироби, надаючи управлінські послуги і надаючи технології.

Контрактні форми зовнішньоекономічної діяльності. Ця форма ЗЕД є протилежною попередній, оскільки означає здійснення діяльності за кордоном. Комісійні являють собою оплату за здійснення визначеної діяльності за рубежем, а саме: проведення банківських операцій, страхування, оренду чи прокат (наприклад, фільму "Зоряні війни"), проектно-конструкторські роботи й управлінські послуги. Проектно-конструкторські роботи, як правило. проводяться в рамках операцій "під ключ", що припускають спорудження на контрактній основі виробничих потужностей, переданих в експлуатацію замовнику після забезпечення їхньої повної готовності до початку експлуатації. Комісійні виплати за управлінські послуги звичайно є результатом попередньо підписаних контрактів чи на керування досягнутих домовленостей, згідно яким одна фірма надає іншій фірмі управлінський персонал для загального керівництва чи спеціалізованих управлінських функцій.

Міжнародні інвестиції. Розрізняють два види міжнародних інвестицій: прямі і портфельні. Прямі інвестиції є різновид іноземних інвестицій, що супроводжуються контролем за діяльністю компанії навіть у випадку придбання невеликої частки її акцій (на рівні 10%). Володіння контрольним пакетом акцій закордонного підприємства є найвищим типом зобов'язань стосовно зовнішньоекономічних операцій. Воно не тільки припускає право власності на доход з капіталу, але звичайно має на увазі і більш інтенсивний обмін кваліфікованими фахівцями і новими технологіями між країнами, чим у випадку відсутності контрольного пакета акцій у закордонному виробництві. Унаслідок високого рівня зобов'язань прямі інвестиції найчастіше (але не завжди) стають можливі після того, як фірма придбала досвід у здійсненні експортно-імпортних операцій. Операції по прямих капіталовкладеннях можуть бути початі з метою знаходження доступу до визначених ресурсів чи ринку реалізації продукції фірми. Наприклад, фірма "Кока-Кола" використовує свої прямі інвестиції в Україні для виробництва безалкогольних напоїв, оскільки це дозволяє забезпечити доступ до ресурсів і дешевої робочої сили. Ця фірма має також прямі капіталовкладення в Європі, Азії, Південній Америці, Австралії, Африці, що був зроблений як засіб придбання ринків тих країн, у яких це виробництво організоване.

До "портфельних" інвестицій можуть бути віднесені як боргові зобов'язання, так і акції фірми. Фактором, що дозволяє відрізнити даний тип інвестицій від прямих, є відсутність контролю за діяльністю фірми, яка приймає інвестиції. Іноземні "портфельні" інвестиції важливі майже для усіх фірм, що ведуть міжнародні операції. До них прибігають в основному з метою вирішення фінансових задач. Фінансові відділи корпорацій за звичай переводять кошти з однієї країни в іншу для одержання більш високого прибутку за рахунок короткострокових капіталовкладень. Вони також прибігають до позик у різних країнах.

Згідно Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:

Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:

- виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;

- обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин;

Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва що полягає у:

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

- обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

- виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;

Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

- рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом;

Принципом верховенства закону, що полягає у:

- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

- забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;

Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;

- здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

- здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;

Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

1.2 Основи організації зовнішньоекономічної діяльності

Підприємства, організації, фірми, що беруть участь у зовнішньоторговельній діяльності, тобто здійснюють експортно-імпортні операції, можна поділити на наступні групи:

· підприємства-товаровиробники. Це численні об'єднання, підприємства й організації промисловості, сільського господарства, переробних галузей агропромислового комплексу, будівництва і т.д. У залежності від масштабу, обсягу експортованої продукції підприємство-товаровиробник може мати спеціальний підрозділ, іноді виділюваний в зовнішньоторговельну структуру на правах юридичної особи. На підприємствах - товаровиробниках з невеликим обсягом експортно-імпортних товарів створюються окремі підрозділи. Зовнішньоторговельний підрозділ в складі виробничого чи наукового об'єднання, підприємства, організації чи кооперативу є його структурним підрозділом, не має статусу юридичної особи і має право укладати зовнішньоторговельні операції, а також господарські договори з іншими організаціями від імені і з доручення тієї організації, у складі якої вона створена;

· організації, фірми, комерційні структури-посередники. До них відносять біржі, брокерські контори, збутові, торгові фірми й інші торгово-посередницькі структури;

· організації, фірми, що обслуговують, забезпечують зовнішньоторговельну діяльність. До цієї групи відносяться комерційні банки, страхові компанії, рекламні і маркетингові агентства, аудиторські фірми, транспортні організації (авто-, авіа-, залізничні, морські і річкові), організації зв'язку, консультативні компанії й інші.

До цієї групи організацій, фірм відносяться:

· інженерно-консультаційні (інжинірингові) фірми; фірми, що спеціалізуються на наданні інженерно-консультаційних послуг на внутрішньому і міжнародному ринках. Інженерно-консультаційні фірми користаються статусом формально незалежних, тобто не підкоряються будь-яким промисловим, торговим чи будівельним фірмам. Здійснюють перед проектні роботи, керування будівництвом об'єктів, підготовку кадрів, надають багато інших послуг;

· консалтингові фірми надають послуги по дослідженню і прогнозуванню ринку (товарів, послуг, ліцензій, ноу-хау і т.д.), цін світових товарних ринків, по оцінці торгово-політичних умов, експортно-імпортних операцій, по розробці техніко-економічних обґрунтувань на об'єкти міжнародного співробітництва і створення спільних підприємств, розробці експортної стратегії, проведенню комплексу маркетингових досліджень, розробці маркетингових програм, аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства з врахуванням внутрішнього і зовнішнього середовища, а також характеристик конкретних ринків, на яких підприємство здійснює експортно-імпортні операції;

· інаудит - організація по наданню допомоги і консультуванню підприємств в області фінансів. Задача інаудиту - надавати консультаційні послуги і контролювати стан фінансової діяльності і бухгалтерського обліку на підприємствах.

Проведення експортно-імпортних операцій здійснюється в кілька етапів:

1. Маркетингові дослідження ринку.

2. Вивчення системи державного регулювання ЗЕД.

3. Техніко-економічне обґрунтування.

4. Укладання зовнішньоторговельного контракту.

5. Виконання контрактних зобов'язань.

1. Маркетингові дослідження ринку. Аналіз кон'юнктури ринку являє собою комплекс мір, спрямованих на повне дослідження процесів і факторів, що впливають на попит та пропозицію, і визначальних економічне положення між виробником і споживачем продукції. Визначаючими факторами є: ціна товару, якість, умови постачання. Цими питаннями займаються маркетологи, найбільш кваліфіковані фахівці фірми.

Особлива увага приділяється наступним питанням:

· вивчення і можливості ринків збуту;

· забезпечення реклами товару;

· прогнозування кон'юнктури товарних ринків і динаміки цін;

· збір і обробка даних про аналогічну продукцію.

За результатами цих робіт приймається рішення про вибір товару, виду діяльності, характер зовнішньоторговельної операції.

Пошук іноземного партнера для підприємств, що не володіють достатньою інформацією про можливих партнерів, може бути здійснений одержанням інформації в галузевому міністерстві, відомстві, Торгово-промисловій палаті, Союзі підприємців.

Пошук партнера може бути здійснений по комерційних довідниках: „Міжнародний довідник фірм-імпортерів Європи", "Міжнародний довідник фірм-імпортерів США і Канади", "Міжнародний довідник фірм-імпортерів Східної Азії" і ін. У них зазначені адреси, факси, телефони іноземних фірм.

Перш ніж установлювати безпосередній контакт з інофірмою - направленні оферти на її адресу, варто вивчити міжнародний документ "Конвенцію ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів".

Одержавши позитивну відповідь (акцепт), варто провести вивчення іноземних фірм і систематизацію інформації:

· форма власності фірми, тобто повнота її відповідальності;

· платоспроможність;

· ділова репутація фірми, наявність досвіду постачання в Україну, фінансовий стан, тобто її надійність;

· загальну інформацію про фірму (масштаби, повна адреса, наявність фірми в каталогах країни, обсяг виробництва, характер діяльності, система знижок і т.д.);

· якість продукції;

· віддаленість від границь України.

Після добору залишають 2-3 фірми, їм направляють офіційний запит (мовою країни чи англійському; можна подзвонити - це прискорить одержання відповіді).

2. Вивчення системи державного регулювання ЗЕД. Організація експортно-імпортних операцій включає ретельне пророблення нормативних документів, що регламентують зовнішньоекономічну діяльність.

Нормативні акти умовно можна підрозділити на:

· міжнародні угоди по торгово-комерційній діяльності;

· угоди країн СНД;

· укази Президента;

· постанови уряду;

· відомчі нормативні акти (Національного банку, Державного митного комітету, Міністерства фінансів і інших).

3. Техніко-економічне обґрунтування. Техніко-економічне обґрунтування включає: розрахунок ціни товару, розрахунок рентабельності угоди з урахуванням усіх витрат, податків, мита.

4. Укладання зовнішньоторговельного контракту. Структура і зміст контракту значною мірою визначаються видом зовнішньоторговельних операцій (експорт, імпорт, реекспорт, реімпорт), призначенням, видом товару і послуг (торгівля промисловими товарами, машинами й устаткуванням, торгівля ліцензіями і ноу-хау, торгівля інжиніринговими послугами, транспортне обслуговування і т.д.), а також характером угоди (бартер, кліринг і т.д.).

Однак, незважаючи на розходження, загальними розділами контракту, як правило, є: "Юридичні особи", "Предмет контракту", "Термін постачання", "Ціна й загальна сума контракту", "Кількість", "Базисні умови постачань", "Якість товару", "Здача і прийому", "Страхування", "Претензії", "Форс-мажор", "Санкції", "Врегулювання спорів", "Інші умови контракту".

У ряді випадків окремі розділи контракту поєднуються. Це залежить від ступеня деталізації договірних відносин партнерів.

Підписанню зовнішньоторговельного контракту передують проведення переговори з іноземним партнером. Цей етап, як правило, здійснюють керівники підприємства, фірми. Він включає наступне:

· підготовка плану заходів щодо прийому іноземних фахівців;

· підготовка протоколу;

· підписання контракту.

5. Виконання контрактних зобов'язань. Валютне регулювання в зовнішньоекономічній діяльності припускає знання нормативних актів по проведенню валютних операцій а також інформаційно-методичних матеріалів по організації міжнародних розрахунків.

При виконанні митних процедур варто прийняти рішення - хто їх буде здійснювати - власними силами чи митним агентом (декларантом, перевізником). Останнє значно спрощує підготовку документів, хоча необхідно передбачити додаткову плату за митні послуги.

Організація митної служби включає знання Митного кодексу, а також нормативних актів про правила ввозу-вивозу товарів через границю, порядку переміщення речей, про транзит товарів, порядку здійснення контролю за доставкою речей, вивозі валюти, про митні режими, про стягування мита, зборів і т.д.

Необхідно знати правила транспортно-експедиційної діяльності (Тарифна угода по перевезеннях, Інструкція заповнення товаротранспортної накладної, Інструкція заповнення товарної накладної, Інструкція про порядок супроводження вантажів).

По завершенню зовнішньоторговельної операції за даними бухгалтерського обліку проводиться розрахунок фактичного коефіцієнта рентабельності. При цьому враховуються усі види податків, платежів по зовнішньоекономічній діяльності: сплата мита, акцизів, ПДВ, зборів за митне оформлення товарів, а також усі види витрат, зв'язані з зовнішньоторговельною операцією.

1.3 Управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється:

· Україною як державою в особі її органів в межах їх компетенції;

· недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;

· самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою:

§ законів України;

§ передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;

§ економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;

§ рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;

§ угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України.

В основі тарифних методів регулювання лежить Закон України „Про Єдиний митний тариф».

Єдиний митний тариф України (ЄМТУ) є систематизованим зводом ставок мита, яким обкладаються ввезені на митну територію України речі.

ЄМТУ формується відповідно до міжнародно-визнаних принципів і стандартів митно-тарифного регулювання і базується на системі опису і кодування товарів.

Нетарифні методи обмежень - це сукупність економічних і адміністративних мір, що виходять за рамки митно-тарифної політики і використовуються у якості національного торгово-політичного інструментарію при регулюванні зовнішньої торгівлі.

Нетарифні обмеження класифікуються по наступним основним групам заходів:

1. Участь держави в зовнішньоторговельних операціях (підтримка вітчизняного товаровиробника, субсидування виробництва й експорту товарів і ін.).

2. Вироблення митних і адміністративних процедур (митні і консульські формальності, товаросупроводжувальна документація й ін.).

3. Технічні перешкоди торгівлі.

До технічних перешкод торгівлі відноситься: сертифікація ввезеної продукції, санітарно-ветеринарні норми, а також заборони й обмеження на ввіз-вивіз окремих товарів, упакуванню, маркіруванню товару й ін.

4. Специфічні обмеження.

До специфічних обмежень відноситься ліцензування і квотування.

Ліцензування - це видача державними органами офіційного дозволу (ліцензії) на здійснення ввозу-вивозу окремих товарів. Видача ліцензії на здійснення експортних операцій надається Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України.

Квотування - це кількісне обмеження ввозу-вивозу товарів.

5. Валютні обмеження (обов'язковість продажу валюти, обмеження по її конвертації, граничні терміни одержання валюти за експортну угоду, обмеження по її продажі на валютній біржі й ін.).

До основних нормативних актів, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність можна віднести:

§ Закон „Про зовнішньоекономічну діяльність»: Прийнятий 16 квіт. 1991 р. №959-ХІІ

§ Закон України „Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994р.

§ Закон України „Про Єдиний митний тариф» від 05.02.92р.

§ Указ Президента „Про заходи щодо вдосконалення кон'юктурно-цільової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності»: 10 лют.1996 р. № 124/96

§ Указ Президента „Про додаткові заходи щодо регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»: 26 лип. 1995р.

§ Указ Президента „Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»:27 січ.1995 р. № 84/95

§ Указ Президента „Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні»: 7листоп. 1994 р.

§ Постанова Кабінету Міністрів „Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»:29 квіт. 1999 р. № 756

§ Постанова Кабінету Міністрів „Про сприяння зовнішньоекономічній діяльності»

§ Постанова Кабінету Міністрів „Про Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності»: 13 січ. 1999 р. № 41

§ Постанова Кабінету Міністрів „Про Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності»: 31 серп. 1998 р. № 1354

§ Постанова Кабінету Міністрів та Національного банку „Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті»: 21 черв. 1995 р. № 444

§ Постанова Кабінету Міністрів „Про порядок розподілу коштів, отриманих від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за здійснення обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних договорів (контрактів)»: 25 січ. 1995 р. № 50

§ Постанова Кабінету Міністрів „Про вдосконалення структури управління зовнішньоекономічною діяльністю»: 10 лип. 1993 р. № 530

§ Декрет Кабінету Міністрів „Про лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності»: 20 трав. 1993 р. № 54-93

Важливу роль у регулюванні зовнішньоекономічною діяльністю на національному рівні відіграють різні неприбуткові спеціалізовані об'єднання, такі як Українська асоціація імпортерів та експортерів.

Українську асоціацію імпортерів та експортерів - це неполітична, неприбуткова організація. Основною метою створення Асоціації є захист комерційних інтересів учасників зовнішньоекономічної діяльності в Україні, а серед пріоритетних напрямків її діяльності - сприяння оптимізації умов здійснення експортно-імпортних операцій, зокрема ліквідація колізій в законодавстві, спрощення процедур в сфері зовнішньої торгівлі, сприяння вступу України до СОТ.

Членами об'єднання можуть бути вітчизняні та іноземні юридичні особи за умови подання ними заяви встановленого зразка та дотримання вимог Статуту Асоціації. Члени Асоціації мають можливість регулярно отримувати експрес інформацію щодо проектів нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання умов зовнішньоекономічної діяльності. Вони також можуть користуватися кваліфікованими консультаціями з питань застосування законодавчих актів, знайомитися з результатами аналізу та науково-правової експертизи проектів нормативно-правових документів.

Серед членів Асоціації компанія може знайти однодумців для обрання спільної стратегії вирішення питань, пов'язаних з регулюванням зовнішньоекономічної діяльності, а також ініціюванням внесення до Верховної Ради України та інших органів державної влади проектів документів, що передбачають вдосконалення механізмів та процедур у сфері зовнішньої торгівлі.

З моменту заснування Асоціації (з листопада 2000р.), для здійснення цілей і завдань, зазначених у статуті, проводиться робота за різними напрямам, основними серед яких є:

участь представників Асоціації в офіційній урядовій комісії з питань вступу до Світової організації торгівлі;

розробка та підготовка до видання Коментарю до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженої наказом Держстандарту України від 2 липня 1998 року №459, що повністю відповідає Гармонізованій системі опису та кодування товарів (HS) ООН на рівні 4-х та 6-ти знаків, а на рівні 8-ми знаків - Комбінованій номенклатурі (СN) Європейського Союзу;

участь в організації Міжнародного форуму ділових та фінансових кіл, що відбудеться в листопаді 2001 року за сприяння провідних економічних міністерств і відомств, Торгово-промислової палати України низки об'єднань фінансистів та ін;

проведення спільного проекту Асоціації та редакції “Митної газети»: видання інформаційно-аналітичної газети, присвяченої актуальним проблемам зовнішньоекономічної діяльності;

проведення поточної роботи для забезпечення підтримки та відстоювання інтересів членів Асоціації, її партнерів;

створення Реєстру ділових пропозицій провідних експортерів та імпортерів України.

2. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства

2.1 Організаційна та економічна характеристика підприємства

ЗАТ „Арома» було створено у 1998 році. Основний вид діяльності - виробництво парфюмерно-косметичної продукції. Підприємство також є поставником парфумерних складників для миловарної промисловості.

Юридична адреса: м. Київ, вул.. Саленка 25/17.

Таблиця 1. Основні економічні показники ЗАТ „Арома»

Найменування показника	2000р.	2001р.
Обсяг виробництва в порівнянних цінах, тис. грн.	215,1	397,4
Виторг від реалізації, тис. грн.	593,00	852,1
Витрати на виробництво реалізованої продукції, тис. грн.	149,00	331,9
Вартість основних засобів, тис. грн.	9521,00	9181,9
Вартість оборотних коштів, тис. грн.	1495,00	969,1
Чисельність, усього чол.	261	269
Чисельність ппп чол.	236	239
продуктивність праці, тис. грн. /рік	0,9	1,7
Загальна рентабельність,%	2,9	5,4
Балансовий прибуток, тис. грн.	323	553

Підприємство випускає наступні види продукції:

o олія ефірна мускатної шавлії;

o конкрет троянди;

o одеколон "Трійний;

o одеколон "Русский Лес";

o одеколон „Амбасадор»;

o парфуми "Мелодія моря";

o парфуми "Блакитна долина";

o парфуми "Золотий берег";

o віддушки парфумерні (використовуються у миловарній промисловості);

o вода рожева.

Схему управління ЗАТ „Арома» наведено на рис. 1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Як бачимо з наведеної схеми центральним керуючим органом на підприємстві є загальні збори акціонерів, які обирають голову правління, а той в свою чергу призначає комерційного, технічного та головного бухгалтера.

2.2 Економічні передумови здійснення зовнішньоекономічної діяльності

На першому місці серед економічних передумов завжди стоять фінансові цілі, що передбачають прогнозні розміри мінімального і цільового прибутку, який підприємство може отримати проводячи зовнішньоекономічну діяльність.. Мінімальний розмір прибутку дозволяє суб'єктам господарської діяльності вести просте відтворення, що характерно при застосуванні стратегії виживання підприємства у важких економічних умовах.

Рекомендується вести розрахунок мінімального прибутку підприємства по наступній формулі:

К х МРР

П мін. = -----------

100 - Сн

де, П мін. - розмір мінімального прибутку, грош.од.;

К - величина капіталу чи вартість основних і оборотних фондів і землі, грош. од.;

МРР - мінімальний рівень рентабельності,%; (депозитна банківська ставка);

Сн - частка прибутку, що відчисляється в бюджет і платежі за довгострокові кредити,%.

Виходячи з даної формули, ми можемо розрахувати мінімальний прибуток для ЗАТ „Арома»: К = 9181, 9 + 969,1 = 10151 млн. грн.

Виходячи з розрахунку, що 1 долар США = 5,35 грн., то в доларовому обчисленні це складе 1897,4 тис. дол..(США).

МРР = 7% річних

Сн = 30% 1897,4 тис. дол. * 7%

П мін = ----------------------------------------------- = 189,7 тис. дол.

100 - 30%

Обчисливши мінімальний прибуток, ми можемо розрахувати прибуток цільовий.

§ на розширене виробництво = прибуток мінімальний * 1,2

189,7 * 1,2 = 227,64 тис. дол(США).

§ 10% виплата дивідендів від статутного фонду. Статутний фонд ЗАТ „Арома» складає 1357540 грн. = 253745 дол. (США) *10% = 25374,5 тис. дол.. (США).

§ на розвиток соціальної сфери 30 тис. дол. (США).

§ резервний фонд 40 тис. дол. (США).

Виходячи з цих даних знаходимо цільовий прибуток: П ціл. = 189,7 + 227,6 + 25,4 + 30,0 + 40,0 = 512,7 тис. дол. = 2742,95 тис. грн.

Таблиця 2. Величина мінімального і цільового прибутку ЗАТ „Арома» необхідна для простого і розширеного відтворення

№ п/п	Найменування показника	По проекту	в%
		тис. дол. США	млн. грн.
1	Величина мінімального прибутку	189,7	10151,0	100
2	Величина цільового прибутку	512,7	2742,95	270

Але в більшості випадків при ринковій економіці як базисний варіант велика частина підприємств, фірм, об'єднань використовують метод розрахунку цільового прибутку. Практика країн з високо розвитою ринковою економікою доводить, що головним показником є маса одержуваного прибутку, і вона визначає розмір і рівень інших показників діяльності і насамперед обсяг необхідних ресурсів.

Методичні підходи до обґрунтування розміру цільового прибутку полягають у наступному:

§ по-перше, установлюємо розмір прибутку необхідний для ведення розширеного відтворення в конкретному підприємстві, фірмі, об'єднанні виходячи з необхідності застосування ресурсозберігаючих технологій і планового відновлення основних виробничих фондів;

§ по-друге, виходячи з величини статутного фонду підприємства знаходимо обсяг виплат працівникам і іншим особам на вкладений ними капітал, тобто розмір виплат по акціях і на пай.

§ по-третє, розраховуємо, виходячи зі штатного розкладу господарства, величину фонду матеріального заохочення працівників підприємства по категоріях, беручи за основу значення їхнього трудового внеску, і вплив на масу прибутку, отриманого підприємством;

§ по-четверте, знаходимо розрахунковим шляхом, виходячи з бізнес-плану чи плану соціального розвитку господарства, розмір коштів на розвиток достатньої соціальної сфери для свого колективу;

§ по-п'яте, створюється резервний фонд для своєчасного відновлення активної частини основних фондів.

В умовах конкуренції потрібно їх обновляти раз у п'ять років, а засобів з амортизаційного фонду, як правило, не вистачає на придбання нової, більш дорогої техніки.

Підсумовуючи цих п'ять складових цільового прибутку, ми одержуємо потрібну величину. Також необхідно визначити для підприємства точку безбитковості, тобто такий рівень, коли доходи підприємства рівні його витратам. Це нижній рівень діяльності з якого починається шлях до банкрутства підприємства. Прибуток можна підняти за допомогою збільшення росту збуту існуючих товарів, зниження поточних витрат чи того й іншого разом. Збут можна збільшити завдяки завоюванню більшої частки вітчизняного ринку чи виходу на нові закордонні ринки. Саме це і є поточними задачами ЗАТ „Арома».

Вирішуючи ці задачі підприємство розробляє відповідні стратегії маркетингу. Для збільшення своєї частки вітчизняного ринку підприємство намагається забезпечити більшу доступність свого товару і займається більш інтенсивним стимулюванням. Для виходу на нові закордонні ринки комбінат знижує ціни і зосереджує свої зусилля на великих фірмах. Так виглядають його маркетингові стратегії в широкому змісті.

2.3 Напрям та стан зовнішньоекономічної діяльності

Аналіз зовнішньоекономічної діяльності на макрорівні передбачає визначення ефективності експорту й імпорту продукції по окремих товарних групах. Особливе значення має оцінка ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємств у сучасних умовах, коли господарська самостійність повинна привести до підвищення відповідальності в обґрунтуванні управлінських рішень.

ЗАТ „Арома» здійснює зовнішньоекономічну діяльність з наступними країнами: Бєларусь, Росія, Іран, Франція, США, ОАЕ.

ЗАТ „Арома» має наступні показники по експортних, імпортних операціях за 2000 рік:

Таблиця 3. Експортно-імпортні операції ЗАТ „Арома» за 1999 рік

Країни-партнери.	Експорт (тис. грн.)	Імпорт (тис. грн.)
Бєларусь	36,1
Росія	17,1	14,4
Іран		53
Франція	96
Всього	149,2	67,4

З приведеної таблиці можна зробити наступні висновки:

§ Загальна сума експортно-імпортних операцій за 1999 рік складає 216,6 тис. грн., з цієї суми на долю імпортних операцій приходиться 31,1%, а на долю експортних операцій приходиться 68,9%.



Рис.2 Співвідношення експорту та імпорту у 199 році

§ Самі великої експортні постачання ЗАТ „Арома» здійснює у Францію, на частку якої приходиться 64,3% всіх експортних операцій.

§ Друге місце по обсягу експортних операцій займає Бєларусь - 24,1% від суми всіх експортних операцій.

§ На частку Росії в експортних угодах приходиться 11,6% від суми всіх експортних операцій

Рис.3 Експортні операції ЗАТ „Арома» у 1999 році

§ Самі великі імпортні операції підприємство здійснює з Іраном, на долю цих угод приходиться 81,9% всіх імпортних операцій.

§ Друге місце, тут, займає Росія, на її частку приходиться 18,1% від суми всіх імпортних угод.



Рис.4 Імпортні операції ЗАТ „Арома» у 1999 році

§ Самим великим діловим партнером "Арома" по експортно - імпортних операціях є Франція, на її частку по ціх операціях приходиться 44,3% від суми всіх експортно - імпортних операцій.

§ Другим по загальному обсязі експортно - імпортних операцій партнером "Ароми" є Іран, на його частку приходиться 24,4% від загальної суми експортно - імпортних операцій.

§ На частку Беларусии і Росії приходиться 16, 6% і 14,7% відповідно.

.

Рис. 5 Експортно-імпортні операції ЗАТ „Арома» за 1999 рік

ЗАТ „Арома» має досить велику кількість ділових партнерів за рубежем. Це такі фірми, як:

§ Фірма "MOHAMMAD E. M. KARKHANECHІ", розташована в Ісламській Республіці Іран;

§ Фірма "АЛЬ МАФАЗА ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДИНГ СТБ.", м. Дубаї;

§ Фірма "ТАХАТОР ПАРС ДО", розташована в м. Тегерані, Іран;

§ Фірма "EAST EUROPEAN PRODUCTS TRADІNG, ІNC., США;

§ Фірма "SOGO", Франція;

§ Фірма "ГЕЛЕН", Росія;

§ Фірма "НЮАНС - ЦЕНТР", Росія.

Фірма "MOHAMMAD E. M. KARKHANECHІ" займається експортом хни і басми. Її діловим партнером в Україні є ЗАТ „Арома», що імпортує хну і басму в Україну за ціною 1,10 USD / KG.

Фірма "АЛЬ МАФАЗА ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДИНГ СТБ." займається експортом хни і басми, але за ціною 1,20 USD / KG.

Фірма "ТАХАТОР ПАРС ДО." також робить експортні постачання басми і хни за ціною 1,35 USD / KG.

З наведеної вище інформації можна зробити наступний висновок, що найбільш привабливим партнером - постачальником хни і басми для ЗАТ „Арома» є фірма "Mohammad e. m. Karkhanechі", розташована в Ірану, тому що вона поставляє хну і басму за ціною 1,10 usd / kg.

Тепер підприємство закуповує хну і басму у фірми "Mohammad e. m. Karhanechі", а фірми "Аль Мафаза Дженерал Трейдинг СТБ." і "Тахатор Парс До." є экс - постачальниками, у силу, високої ціни на хну і басму, що вони пропонують.

Фірма "East European Products Tradіng, Іnc., США закуповує в ЗАТ „Арома» наступну продукцію:

§ одеколон "Амбасадор", за ціною 0,289 $ за один флакон;

§ парфуми "Мелодія моря", за ціною 0,334 $ за один флакон;

§ парфуми "Блакитна долина", за ціною 0, 267 $ за один флакон;

§ парфуми "Золотий берег", за ціною 0,356 $ за один флакон.

Фірма "Sogo", Франція, закуповує наступну продукцію:

§ олія ефірна мускатної шавлії, за ціною 22 $ / kg;

§ конкрет троянди, за ціною 225 $ / kg.

Фірма "Гелен", Москва, закуповує:

§ одеколон "Трійний", за ціною 0, 66 грн. за один флакон;

Фірма "Нюанс - Центр", Москва, закуповує у ЗАТ „Арома» наступну продукцію:

§ одеколон „Трійний», за ціною 0,66 грн. за один флакон;

§ вода рожева 0,40 грн. за один флакон.

З вищенаведеного аналізу зовнішньоекономічної діяльності ЗАТ „Арома» можна зробити наступні висновки:

§ самі великі імпортні постачання підприємство здійснює з Ірану;

§ основним імпортованим товаром є хна і басма;

§ самим великим експортером продукції ЗАТ „Арома» є французькі компанії, що закуповують товар, що особливо цінується закордонними виробниками парфюмерно-косметичної продукції - це олія ефірна мускатної шавлії і конкрет троянди.

3. Проект системи управління зовнішньоекономічною діяльністю

3.1 Планування ринкової стратегії підприємства

В умовах розвитого ринку розробка і застосування ринкової стратегії - одна з найважливіших функцій керівників фірм вищої ланки.

Стратегія - це генеральна програма дій, що виявляє пріоритети проблем і ресурси для досягнення головної мети.

Стратегічні цілі експортера:

§ розширення виробництва, збільшення прибутку за рахунок захоплення нових ринків за рубежем;

§ досягнення економії на масштабі виробництва;

§ збільшення прибутку за рахунок використання порівняльних переваг інших країн;

§ збільшення валютних ресурсів фірми.

Стратегічні цілі імпортера:

§ модернізація і розширення виробничої бази фірми;

§ досягнення економії на заміні устаткування, сировини, що комплектують вітчизняного виробництва більш ефективною закордонною продукцією;

§ розширення виробництва, збільшення прибутку за рахунок захоплення нових внутрішніх ринків;

§ розширення асортименту на національному споживчому ринку.

М.Портер у книзі "Міжнародна конкуренція" відзначає, що керівництво фірми повинне чітко представляти, які національні особливості країни базування визначають здатність (чи нездатність) фірми створити й утримувати конкурентну перевагу на міжнародному рівні.

В основі теорії М.Портеру лежать принципи стратегії підвищення конкурентноздатності в окремо узятих галузях. "Жодна країна не може бути конкурентноздатної абсолютно у всьому, так само як і бути чистим експортером абсолютно усього. Людські та інші ресурси будь-якої країни неминуче обмежені. В ідеальному варіанті їх застосовують у найбільш продуктивних галузях".

Міжнародна торгівля дозволяє країні підвищувати продуктивність свого виробництва: спеціалізуючи на тих галузях і сегментах ринку, де її фірми відносно більш конкурентноздатні, чим іноземні й імпортуючи ті товари і послуги, по яких її фірми уступають закордонним.

На стратегію фірми впливає зовнішньоекономічна політика держави. У залежності від того, обмежує чи навпроти, стимулює держава ввіз (вивіз) товарів, виділяють 4 основних види зовнішньоекономічної стратегії держави:

1. стратегія ізоляції - це стратегія виключення держави з мирогосподарських зв'язків. Дана стратегія проводиться винятково з політичних і ідеологічних розумінь. Економічно ця стратегія не виправдана;

2. стратегія протекціонізму - стратегія захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції. Звичайно захист внутрішнього ринку сполучається зі стимулюванням у тім чи іншому ступені експортного виробництва своїх виготовлювачів. Стратегія протекціонізму приймається державою під тиском національних підприємців у тому випадку, якщо національне виробництво неконкурентоспроможне. Протекціонізм означає створення "тепличних" умов для місцевих підприємців, що має різні наслідки для економічної системи. Основним прийомом протекціонізму є збільшення мита на імпорт аналогічних товарів;

3. стратегія вільної торгівлі (фритредерство) - стратегія зменшення до мінімуму обмежень у зовнішній торгівлі. Звичайно ця стратегія проводиться країнами, що займають лідируюче положення на ринку, яким немає необхідності побоюватися підриву конкурентноздатності своїх товарів;

4. стратегія наповнення дефіцитного ринку - "протекціонізм навпаки". Ефективна тільки у випадку великого дефіцитного національного ринку, на якому знайдеться місце усім.

Умови перетворення тієї чи іншої стратегії можуть бути твердими (по всіх товарах і ринкам) чи м'якими (по окремих видах товарів і ринків).

Стратегічне планування - це управлінський процес створення і підтримки стратегічної відповідності між цілями фірми, її потенційними можливостями і шансами в сфері маркетингу. Воно спирається на чітко сформульовану програмну заяву фірми, виклад допоміжних цілей і задач, здоровий господарський портфель і стратегію росту.

Основним знаряддям сфери стратегічного планування є аналіз господарського портфеля підприємства. Мова йде про оцінку керівництвом стану цього портфеля, тобто про оцінку положення усіх вхідних до складу підприємства виробництв. Під "виробництвом" може матися на увазі відділення фірми, товарний асортимент, а то й один простий чи марочний товар.

Такий аналіз вимагає виявити більш-менш рентабельні виробництва і прийняти рішення про те, що робити з кожним з них окремо. Фірмі явно захочеться вкласти основні ресурси в найбільш рентабельні виробництва і скоротити чи взагалі припинити вкладення в слабкі. Вона може підтримувати свій господарський портфель у бойовій готовності, зміцнюючи чи додаючи набираючі силу виробництва і рятуватися від слабких.

Блок господарського портфеля підприємства дає можливість вирішити наступні задачі:

§ які галузі розвивати в даній ситуації конкретному підприємству на основі ситуаційного аналізу і прогнозування тенденції розвитку ринку на Україні? Природно варто розвивати прибуткові галузі.

§ " які галузі зберігати на колишньому рівні і чому? Як правило це низькорентабельні галузі, але вони дають можливість зм'якшити сезонність у використанні робочої сили, додатковий розмір грошового виторгу.

§ які галузі "звертати"? Природно це стосується насамперед збиткових галузей.

§ Для оцінки привабливості конкретної галузі фірма враховує розмір ринку, темпи його росту, розміри одержуваного на ньому прибутку, інтенсивність конкуренції, циклічність і сезонність ділової активності, а також можливості зниження собівартості товарної одиниці в умовах крупносерийного виробництва чи за рахунок досвіду, накопиченого керуючими. Міцність комерційного виробництва фірми оцінюється по показниках її частки ринку, конкурентноздатності її цін, якості її товарів, знання свого ринку, ефективності збуту і наявних географічних переваг.

Виділяючи найбільш пріоритетні галузі, якими для ЗАТ „Арома» є виробництво одеколонів і олій, які без труднощів находять свого споживача, можна сказати, що ці галузі необхідно розвивати і вкладати в них більше засобів і більше зусиль на удосконалювання цих товарів. Що ж стосується виробництва парфумів, те ця галузь є збиткової, відрахування в цей напрямок необхідно скоротити і направити на більш перспективні: виробництво одеколонів, олій, води.

У розгляді блоку господарського портфеля скористаємося матрицею Мак - Кінсі. Матриця Мак - Кінсі дозволяє підприємству класифікувати кожну свою галузь по її частці в прибутку підприємства щодо інших, її конкурентноздатності, займаному обсягу ринку, рівню економічного росту й інтересу до них підприємства. Використовуючи цю матрицю підприємство може намітити стратегічні напрямки виробничої діяльності, тобто, визначити напрямки розвитку галузей.

Позиція галузей	Інтерес підприємства до галузей
	сильний	середній	слабкий
прибуткове	лавандова олія IS	трояндова олія IS	шавлієва олія RD
с мінімальним прибутком	Одеколони IS	трояндова вода RD	м'ятна олія S
збиткове	лавандова вода RD	Парфуми S	конкрет, сухі відходи S

Рис. 7 Матриця Мак - Кінсі для ЗАТ „Арома»

ІS - галузі, куди варто вкладати інвестиції.

RD - відмовитися від інвестицій і частину прибутку направити на розвиток іншої галузі.

S - галузі, які потрібно зберегти в невеликих розмірах.

Виходячи з даного малюнка видно, що галузями, які вимагають підвищеної уваги і куди варто вкладати інвестиції є: виробництво лавандової і трояндової олій і виробництво одеколонів.

Планування стратегії росту ЗАТ „Арома» полягає у визначенні основних напрямків розширення ділової активності.

Існує чотири напрямки:

§ розширення "усередину" - сегментація існуючого ринку з метою охоплення своєю продукцією нових споживачів з обліком їхньої купівельної спроможності;

§ розширення "вшир" - диверсифікованість виробництва, тобто виробництво не парфюмерно-косметичної продукції;

§ розширення активності "через границю", на першому етапі вихід на ринки країн СНД, а на другому - на ринки Західної Європи, Азії й Америки;

§ кількісне зростання виробництва нової і найбільш конкурентноздатної продукції, що користається попитом споживачів і дає прибуток.

У цьому блоці обов'язково варто проробити відповіді на наступні питання:

§ які цільові ринки найбільш важливі для комерційного успіху підприємства?

§ яка ємність кожного з цільових ринків і обраних вами цільових сегментів ринку?

§ як ранжуються цільові ринки за комерційними результатами?

§ які перспективні ринки вивчає підприємство для розширення збутових операцій?

§ які зміни прогнозуються на цільових ринках, і як вони можуть уплинути на ділову активність підприємства?

§ чи може підприємство оцінити позитивні і негативні явища, що роблять вплив на попит на цільових ринках?

У такий спосіб розроблена маркетингова стратегія допоможе усунути негативний ефект невизначеності і мінливості середовища функціонування підприємства і підготуватися до необхідних внутрішніх змін у виробництві. Ця стратегія чітко позначить цілі підприємства і найбільш ймовірні шляхи їхнього досягнення.

...