Сутність, класифікація та ознаки кризи підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сутність, класифікація та ознаки кризи підприємства

1. Основні ознаки, різновиди та причини виникнення кризи підприємства

криза підприємницький ендогенний

1.1 Криза як одна з фаз життєвого циклу підприємства. Характеристика кризи

Вже достеменно відомо, що сучасна світова економіка активно й значними темпами глобалізується. Відповідно до цього активно але хвильовидно трансформується бізнесове середовище. Лавиноподібна і часто слабкокерована змінюваність соціальних, політичних та економічних процесів у суспільстві найчастіше призводить до збоїв у роботі підприємства, спричиняє кризи в різних складниках господарського механізму. Практика показує, що з “проблемами” або “критичними періодами” у своїй діяльності постійно стикається кожна фірма, а кризи - неминучий компонент у життєвому циклі будь-якого суб'єкта підприємницької діяльності. Дуже часто вони призводять до руйнування бізнесових процесів та структур. Саме це й спричиняє прискіпливу увагу до різноманітних кризових процесів з боку науковців і практиків.

З кризами, як проявами незбалансованості взаємовідносин елементів суспільних, технічних, біологічних та інших систем, людство стикається дуже давно. Тому термінологічна основа даних процесів має давню історію. Так, слово “криза” походить від грецького слова “crisis”, яке означає “вирок, рішення з якого-небудь питання, або у сумнівній ситуації”. Також може означати “вихід, розв'язання конфлікту (наприклад, військового)”. У широкому розумінні слово “криза” тлумачиться як “скрутне, важке положення” або “різкий, скрутний перелом у чому-небудь”.

В економічній теорії та господарській практиці термін “криза” з'явився у ХІХ сторіччі. “Класичне” тлумачення кризи, що сформувалося у той час, означало “небажану і драматичну фазу в капіталістичній економічній системі, що характеризується коливаннями і негативними явищами, перешкодами”. У цьому значенні поняття кризи довгий час займало важливе місце економічних теоріях. Так в циклічній теорії Шпітхоффа виділені навіть стадії: спад, перший підйом, другий підйом піків, недостатність капіталу, криза. У теорії Харварда стосовно погіршення стану підприємницької структури розрізняються: депресія, відродження, процвітання, фінансова стагнація, промислова криза.

Пізніше “класичне” визначення кризи господарських систем трансформувалось у багатозначне поняття “економічна криза”. Про економічну кризу, згідно Мічлапа йде мова у випадку, коли “виникає небажаний стан економічних відносин, нестерпне критичне положення великих груп населення і виробничих галузей економіки”. Сомбарт визначав економічну кризу як “економічне негативне явище, при якому масово виникає небезпека для економічного життя, дійсності”. А Вебстер визначає кризу як “ситуацію, що досягла вирішальної фази”. Але всі ці характеристики більше стосуються макроекономічних аспектів кризи господарських систем. З огляду на те, що макроекономічні показники господарської системи формуються з сукупності результатів діяльності суб'єктів господарювання, на сучасному етапі розвитку виробничих відносин науковці й практики стали все частіше звертати увагу на “кризу підприємства”.

Поняття "криза підприємства”, точніше “криза на підприємстві", описує багатогранні феномени у життєвому циклі підприємства, від просто проблем (збоїв) у функціонуванні суб'єкта господарювання через різноманітні конфлікти до його ліквідації. Тому, кризу підприємства часто розуміють, як незапланований і небажаний, обмежений у часі процес, що істотно перешкоджає або навіть робить неможливим функціонування підприємства. Вона також представляє собою переломний момент у виробничих, комерційних, фінансових та інших процесах, що відбуваються на підприємстві.

Із статичної точки зору кризу на підприємстві слід розглядати як будь-яку нестандартну ситуацію, у якій виникає ймовірність втрати суб'єктом господарювання прибутку або його частини. Як сукупність послідовних взаємопов'язаних проблем, криза розвивається від незначних своїх проявів до катастрофічного погіршення стану суб'єкта господарювання та його краху. Тому, з динамічної точки зору, криза на підприємстві - процес змін з характерними, притаманними тільки йому, особливостями перебігу у просторі і часі на різних стадіях підприємницької діяльності, що може призвести до негативних наслідків для даного суб'єкта діяльності.

1.2 Теорія життєвого циклу

Динамічність розвитку підприємницьких структур, наявність різних внутрішніх трансформацій у їх механізмі господарювання, змінюваність фінансового стану, а також негативний зовнішній вплив на фірму спричиняє періодичну появу кризових процесів на підприємстві. Саме виявлення періодичності у появі кризових процесів стало основою концепцій життєвих циклів трансформації підприємницьких структур. Серед найбільш поширених виділяють концепції життєвих циклів: системи, попиту, продукції, ресурсів, технологій, систем управління, підприємства тощо.

Відомо, що будь-який об'єкт складається з окремих складників, які знаходяться у постійній взаємодії. Найбільш абстраговану сукупність елементів такого об'єкта називають “системою”. В ній кожний окремий елемент функціонує самостійно і, в той же час, взаємодіє з іншими елементами. Протягом тривалого часу елементи системи взаємодіють доповнюючи один одного, чим забезпечують досягнення мети системи в цілому, але інколи виникають відхилення від нормальної діяльності даної системи, які можуть призвести до її руйнації. Тобто ця система функціонує протягом певного життєвого циклу.

Життєвий цикл системи - сукупність етапів змін даної системи, які проходить ця система протягом всього періоду функціонування.

Життєвий цикл системи складається із сукупності життєвих циклів її складників. Найпершим у цьому ланцюжку є життєвий цикл нововведення, який включає період часу від зародження нової ідеї, її практичного впровадження у нових продуктах до техніко-економічного старіння цих виробів та зменшення їх застосування. Даний цикл поділяють на “ідеальний” та “реальний”. Протягом ідеального циклу формується ідея щодо задоволення певної потреби й здійснюється формалізоване закріплення даної новації. Цей цикл має ланцюжок послідовних етапів: виникнення ідеї, її теоретичне обґрунтування, проектування стану новації та закріплення всіх ознак даного нововведення у придатному для реалізації вигляді (у конструкторській, технологічній, організаційній та іншій документації). Реальний цикл включає у себе процеси, що здійснюються за для “матеріалізації” новації з початком її впровадження. Реальний цикл включає наступні послідовні етапи змін: зростання (поява нового виробу на ринку, формування попиту), зрілості (масштабне виготовлення та продаж виробу, насичення ринку), занепаду (зниження обсягів продажу виробу та витіснення його новими, більш досконалими товарами).

Життєвий цикл попиту

Вважається, що найтривалішим серед усіх життєвих циклів в економіці є “життєвий цикл галузі”, менш тривалий - “життєвий цикл підприємства” тощо. Однак, не було б продукції, підприємства і галузі за відсутності “попиту”. І залежно від рівня укрупнення потреб на певний товар визначають різні життєві цикли попиту: на всі або певні блага, на асортимент або конкретну продукцію. Тому характеристики циклічного (з підйомами та спадами) розвитку суб'єктів підприємства слід розглядати, починаючи з “життєвого циклу попиту”.

Життєвий цикл попиту - це часовий інтервал, який включає декілька стадій, змін у часі попиту на певний вид товару

Початок “життєвого циклу попиту” визначається моментом, коли суспільна потреба почала задовольнятися товарами або послугами. “Життєвий цикл попиту” складається з таких фаз: зародження; прискорення зростання; гальмування зростання; зрілості; спаду.

Життєвий цикл продукції

Оскільки попит утворюється на певні блага, а вони, у свою чергу, мають матеріальну основу, тобто є продуктом матеріально-речової та інтелектуальної діяльності людини, наступним елементом теорії життєвих циклів є “життєвий цикл продукції”.

Життєвий цикл продукції - усереднена характеристика часових характеристик виготовлення та споживання продукції певного типу.

Продукція підприємства створюється у процесі трансформації відповідної сукупності ресурсів - виробництві, а потім споживається ще певний. Тому і було виокремлено “життєвий цикл продукції у сфері виробництва” та “життєвий цикл продукції у сфері споживання”. Життєвий цикл продукції у сфері виробництва - це відрізок часу, що включає в себе час від початку виробництва до зняття продукції з виробництва. А життєвий цикл продукції у сфері споживання - відрізок часу, що включає час експлуатації виробу споживачем. Сума тривалостей вищеназваних циклів утворює “повний життєвий цикл продукції”.

Життєвий цикл ресурсів

Створення (виробництво) продукції неможливе без використання різних ресурсів. Ці ресурси мають як матеріальну, так і нематеріальну основу, а також ріжні способи застосування. Залежно від цього й визначається “життєвий цикл ресурсу”.

Життєвий цикл ресурсу - це часовий інтервал від утворення певного ресурсу до повного його споживання або трансформації у інший товар

Найчастіше життєвий цикл ресурсу визначають з моменту його придбання. Більшу частку ресурсів складають оборотні фонди (у окремих випадках і обігові кошти) і їх життєвий цикл дорівнює тривалості обороту цих фондів на підприємстві. У підприємницькі діяльності життєвий цикл ресурсу складається з таких стадій: запасі, виробництва, споживання (готової продукції).

Життєвий цикл технологій

Перетворення ресурсів на продукцію здійснюється у процесі виробництва за допомогою певних (спеціальних) технологій. Як сукупність процесів та засобів виробництва вони мають особливості, що диференціюють одну технологію ві д іншої. Час використання окремих технологічних процесів, а також їх усіх одночасно (послідовно, паралельно або паралельно-послідовно) визначає тривалість життєвого циклу технології. При цьому сума тривалостей спеціальних (операційних, основних, обслуговуючих) технологічних процесів визначає тривалість узагальненого техпроцесу.

Життєвий цикл технології - часовий інтервал, що включає декілька стадій, кожна з яких відрізняється характером процесу змін у часі обсягів використання тієї або іншої технології, орієнтованої на виробництво певної продукції

Протягом одного “життєвого циклу попиту” на певний товар (продукцію) може змінитися декілька технологій. Зміна технологій має більший вплив на підприємство і вона стимулює появу нового продукту. А поява нового продукту на основі оновлення технології дозволяє підприємству перерозподілити частки на ринку продукції.

Життєвий цикл систем управління

Забезпечення беззбиткового функціонування підприємства протягом всього його життєвого циклу можливе за умов ефективного управління даним субєктом господарювання. Це здійснюється сформованою на підприємстві системою управління. За своєю тривалістю “життєвий цикл системи управління” фірми має майже ту тривалість, що і життєвий цикл підприємства, але він трохи менший на тривалість організаційного періоду фірми та періоду дезорганізації на підприємстві перед ліквідацією даного інституційного утворення.

Розвиток менеджменту на фірмі проходить три основні фази. Виділяють наступні фази: підприємницька фаза (створення підприємства); фаза “турбулентності” (створення або зміни форми власності, ієрархії управління, стилю керівництва, компетенції); фаза інституалізації менеджменту (стабілізація діяльності, спостереження, утворення особливої управлінської компетенції).

Життєвий цикл підприємства

Найцікавішим аспектом антикризового управління є встановлення життєвого циклу підприємства, оскільки залежно від цього визначаються етапи внутрішнього розвитку фірми й прогнозуються певні кризи при переході з одного етапу на інший.

Життєвий цикл підприємства - це період його існування, починаючи з розробки концепції бізнес - системи та закінчуючи ліквідацією його після досягнення місії.

Стадії життєвого циклу підприємства найчастіше включають наступні: ініціалізація; проектування; будівництво; освоєння обсягу; нарощування виробництва; стабільне функціонування; застарівання підприємства; ліквідація. Тривалість “життєвого циклу підприємства” залежить від галузі, яку воно представляє. Так, вугільні копальні можуть існувати понад сто років, приблизно п'ятдесят років розвивалося та ефективно існувало виробництво вакуумних ламп, сьогодні ж венчурні фірми існують декілька місяців.

1.3 Основні різновиди криз на підприємстві

Всі підприємства, вважаються відкритими системами оскільки вони активно реагують на вплив зовнішнього середовища і мають всі властивості, що притаманні таким системам. До таких ознак відносять наявність сукупностей взаємопов'язаних елементів, певної структури і характерних зв'язків між складниками, а також циклічного розвитку та наявності кризових процесів на межах різних циклів.

Сучасне підприємство, як інтегральна складна система, складається з сукупності менших систем субсистем або підсистем), і будь-які збої у функціонуванні цих систем призводять, як правило, до катастрофічних наслідків для нього. Тому найбільшою за масштабністю та руйнівними наслідками вважається системна криза на підприємстві. Вона характеризується погіршенням фінансового, технологічного, виробничого, організаційного, соціального стану фірми, коли виникає загроза подальшого його існування в умовах обмеження власних потенційних можливостей.

Формування системної кризи на підприємстві, наслідками якого можуть бути банкрутство та ліквідація суб'єкта господарювання, треба розглядати як послідовний процес нарощування кризових явищ - від технологічного збою, кризової ситуації, локальної кризи й до системної кризи. Появі системної кризи фірми передують окремі кризові явища, що утворюють стратегічну кризу, тактичну кризу й кризу забезпеченості. Погіршення виробничо-технологічних та фінансових параметрів підприємства на фоні ознак кризи забезпеченості й вказує на утворення стійкої системної кризи.

Традиційно під стратегічною кризою підприємства розуміють незапланований процес погіршення стану фірми в умовах обмеження можливостей впливу з наслідками, які призводять до вичерпування стратегічного потенціалу та втрати доцільності подальшого існування суб'єкта господарювання з незмінною місією, цілями, напрямками діяльності та підприємницьким потенціалом. До стратегічної кризи призводить недостатність розвитку системи стратегічного управління фірми, а точніше: відсутність чіткої структуризації стратегічних цілей підприємства; орієнтація вищих керівників фірми на розв'язання оперативних завдань замість стратегічних; виключення процесу розробки стратегії підприємства з етапу планування його діяльності.

Зовнішніми ознаками тактичної кризи є: скорочення масштабів діяльності; зниження частки на ринку; скорочення прибутків; зниження чисельності персоналу тощо. Розвиток кризового процесу у фінансовій сфері підприємства проявляється у збільшенні заборгованостей підприємства, погіршені показників його ліквідності та показників фінансової стійкості утворює кризу забезпеченості. Головною ознакою такої кризи на підприємстві є тимчасова або тривала хронічна неплатоспроможність даного суб'єкта господарювання.

До стратегічної й тактичної кризи, кризи забезпеченості, яка трансформується у системну кризу, призводить активний розвиток схожих (загальних) кризових процесів у всіх субсистемах підприємства, які призводять до стійкого блокування діяльності цих підсистем. Однак, не завжди кризові процеси призводять до стійких негативних змін у діяльності складників системи-підприємства. Найчастіше такі зміни мають нестійкий характер й усуваються самим підприємством. З огляду на масштабність таких проблемних проявів доцільно говорити про ознаки загальної кризи на підприємстві.

Загальна криза підприємства - це сукупність проявів (ситуацій) або стан у певний момент часу, що виникає при порушенні нормального функціонування суб'єкта підприємництва у середовищі його господарювання.

Під нормальним функціонуванням, у даному випадку, слід розуміти ефективну діяльність суб'єкта підприємництва, направлену на досягнення його місії та визначених для нього локальних цілей за умови використання оптимального обсягу ресурсів. Загальна криза може абсолютно зненацька проявитися під час гармонійного розвитку підприємства і носити характер непереборної катастрофи або виникнути відповідно до припущень і розрахунків. Але в рідкісних випадках криза з'являється зненацька, тобто без будь-якого попередження для підприємства. Найперші проблеми для фірми створює локальна криза.

Локальна криза підприємства - погіршення діяльності в одній з підсистем організації, зумовлений впливом об'єктивних та суб'єктивних, зовнішніх та внутрішніх факторів, на які заздалегідь не був здійснений відповідний вплив для підтримки нормальної ситуації або збіг вищезгаданих факторів мав несподіваний, невідворотний характер.

Першим кроком у визначені будь-якої локальної кризи на підприємстві є визначення симптомів кризи. Симптоми локальної кризи на підприємстві можуть бути загальними та специфічними. За виявленими симптомами даного різновиду кризи на підприємстві, точніше сферою їх прояву: виокремлюють економічну, технологічну й соціальну кризи.

Економічна криза (фінансова, комерційна, управлінська)

Економічна криза утворюється на фоні ресурсної, комерційної та управлінської кризи. У свою чергу, ресурсна криза може мати специфічні ознаки кризи постачання, фінансової кризи та кризи персоналу. Комерційна криза утворюється за кризових процесів при виробництві продукції (наданні послуг) та її збуті. А управлінська у першу чергу утворюється після появи організаційної кризи.

Якщо ранжувати різновиди локальних криз на підприємстві відповідно до протікання бізнес-процесів на даному суб'єкті господарювання, то згідно ланцюжка діяльності фірми можна сформувати таку послідовність утворення проблемних ситуацій: організаційна криза, криза постачання, виробничо-технологічна криза, криза збуту, фінансова криза, криза персоналу.

Організаційна криза

Створення та забезпечення ефективної діяльності суб'єкта господарювання передбачає у першу чергу його раціональну організацію. І за наявності проблем у організації утворюється низка проблем у різних сферах та напрямах діяльності внутрішнього господарського механізму фірми.

Організаційна криза - це процес виникнення протиріч всередині і поза межами організації, які мають хронічний характер

Організаційна криза, першу чергу, виникає як результат дестабілізації в організаційній діяльності підприємства (в тому числі недоліки організації системи управління). Також вона може виникнути внаслідок дії інших різновидів локальних криз (кризи збуту, постачання, персоналу, виробничо-технологічної та фінансової кризи).

Даний різновид локальної кризи виникає під впливом зовнішнього та внутрішнього середовища, що формують систему кризових ситуацій, при яких відбувається руйнування пріоритетів вищих рівнях цілепокладання та стратегіях підприємства, котрі зумовлювали його існування у попередньому періоді і вимагають від власників і керівників фірми специфічних заходів для забезпечення виживання суб'єкта господарювання та збереження власності підприємців.

Основними симптомами, що свідчать про наявність організаційної кризи, можуть бути: порушення організаційних процесів; невиконання планів; збої у комунікаційних процесах; загальне погіршення показників діяльності; погіршення організаційної культури тощо. Серед основних причин виникнення організаційної кризи можуть бути: невідповідність розвитку окремих підсистем встановленим параметрам їх діяльності; невідповідність чисельності і кваліфікації працівників обраній організаційній структурі; помилки у визначенні пріоритетів; невірне делегування повноважень; відсутність планів та програм розвитку фірми; відсутність регламентів робіт; затримка з переходом на нові управлінські технології або активна протидія впровадженню даних нововведень; недостатня мотивація персоналу й фірми в цілому; безсистемний характер розвитку.

Криза постачання.

Якщо діяльність фірми раціонально організована, то найпершою проблемою, з якою стикаються підприємці, є недоліки при постачанні необхідних матеріальних та технічних ресурсів для забезпечення діяльності фірми (кризою постачання). Криза постачання, як первісне явище, є результатом проблем у зовнішньому середовищі - зонах стратегічних ресурсів, виробництві у основних постачальників або збоїв у транспортуванні цих ресурсів Крім цього, як взаємопов'язаний з внутрішньою діяльністю процес, вона може бути наслідком фінансової кризи або змін у виробничій системі. До кризових проявів різної глибини та наслідків впливу у сфері забезпечення фірми ресурсами призводить несвоєчасне, у недостатньому обсязі постачання неякісних матеріальних ресурсів, що дестабілізує функціонування даного підприємства.

Існують наступні підходи до визначення кризи постачання на підприємстві:

1) тривалий у часі процес, у період якого оборотні кошти, призначені на придбання продукції виробничо-технічного призначення, не перетворюються у виробничі запаси через їхню відсутність або інших схожих причин;

2) тимчасове порушення процесу своєчасного і безперебійного забезпечення виробництва товарів або послуг (робіт) на підприємстві усіма видами продукції виробничо-технічного призначення (матеріально-сировинними ресурсами);

3) ситуація, що характеризується наявністю збою на одному, чи одночасно декількох етапах проходження процесу матеріально-технічного постачання підприємства (визначення планової потреби в засобах виробництва; організація і планування завезення сировини, матеріалів, палива, устаткування і т.д.; приймання і збереження продукції; управління виробничими запасами; планування потреби цехів у матеріальних ресурсах; підготовка продукції до виробничого споживання).

Особливим аспектом антикризового управління є встановлення можливих наслідків прояву та розвитку кризових процесі у сфері забезпечення матеріально-технічними ресурсами. Загальна сукупність можливих наслідків традиційно поділяється на дві групи: кількісні наслідки та якісні наслідки кризи постачання. До кількісних наслідків кризи постачання групи можна віднести: невиконання зобов'язань перед споживачами; неотримання платежів; зменшення прибутків; збільшення заборгованості; втрата кваліфікованих робітників; зменшення частки підприємства на ринку; зниження технічного рівня виробництва; збільшення браку; збільшення простоїв; збільшення витрат. Якісними наслідками кризи виступають: втрата репутації у партнерів; втрата репутації на ринку; погіршення морально-психологічного клімату; ускладнення відносин з регулюючими органами; втрата іміджу.

Виробничо-технологічна криза

Раціональна організація та повна забезпеченість підприємницької діяльності фірми необхідними матеріально-технічними ресурсами не може вберегти її від проблем у виробництві.

Криза у процесі виробництва або виробничо-технологічна криза пов'язана зі зниженням ефективності виробничої діяльності або її зупинкою, через такі фактори як фізичний знос та техніко-економічне старіння основних фондів, псування або втрати оборотних фондів, неефективного використання техніки тощо. Виробничо-технологічна криза є результатом не вірного вибору виробничо-технічної стратегії підприємства, що проявляється в нездатності випускати конкурентоспроможну продукцію й може призвести до повної зупинки виробництва. Це різновид локальної кризи , при якій підприємство з режиму стабільного функціонування виробничої системи переходить у зону кризи, що сформувалась у результаті помилкової чи несвоєчасної реакції операційної системи на зміни в зовнішньому та внутрішньому середовищі.

Виробничо-технологічна криза - це вид локальної кризи, виникнення якої зумовлене як об'єктивними, так і суб'єктивними причинами, що ведуть до зниження рівня використання потужностей, невиконанню зобов'язань перед клієнтами, нездатності випускати конкурентоздатну продукцію, зупинці виробництва тощо.

Основними симптомами виробничо-технологічної кризи є: зростання виробничого браку і збільшення рекламацій на продукцію фірми; зростання витрат на виробничу діяльність, в тому числі на ремонт обладнання й приміщень; скарги робітників на проблеми у функціонуванні обладнання; зниження обсягів оборотних фондів; невідповідність запасів на складі потребам виробництва; невиконання планів виробництва; збільшення простоїв устаткування; збільшення виробничого циклу; збільшення трудомісткості виготовлення продукції. Основною причиною виробничо-технологічної кризи є вичерпання наявного виробничого потенціалу підприємства. Даний різновид кризи може призвести до утворення загальної кризи підприємства через неможливість виготовляти продукцію, що сприймається ринком.

Криза збуту

Виготовлення підприємством продукції не завершує цикл підприємницької діяльності даного суб'єкта господарювання, оскільки для отримання прибутку виготовлену продукцію слід продати на ринку товарів (послуг). Неконкурентоспроможна продукція та неефективна стратегія її продажу може призвести до утворення кризи збуту.

Криза збуту - це вид локальної кризи, яка формується на основі певного переліку кризоутворюючих чинників і впливає на підсистему збуту, що характеризується наявністю неліквідних запасів, втратою клієнтів, зменшення загальних обсягів виробництва і прибутків, що може призвести до загально кризового стану підприємства.

Криза збуту охоплює систему реалізації продукції і призводить до розбалансування механізму збуту готової продукції. Проблема своєчасного виявлення та ліквідації кризи збуту на підприємстві є досить важливою внаслідок того, що кризові явища в системі реалізації продукції можуть спричинити “ланцюжок” кризових проявів в інших підсистемах і призвести до системної кризи на підприємстві.

Основними симптомами кризи збуту на підприємстві вважають: зменшення обсягів реалізації продукції (послуг); збільшення залишків готової продукції на складах; зменшення обігових коштів; зменшення обсягів замовлень; скорочення асортименту продукції; зниження прибутковості навіть при збільшенні обсягів реалізації тощо. Локалізація кризи збуту здійснюється за рахунок трансформації стратегії збуту продукції та формування ефективної гнучкої політики ціноутворення.

Фінансова криза

Втрата прибутків або зв'язування коштів надмірними запасами призводить до зниження обсягів фінансових ресурсів, як результат - утворення фінансової кризи на підприємстві. Традиційно фінансова криза на підприємстві є похідною від виробничої, оскільки у виробництві акумулюється значна частка фінансових ресурсів. Дана проблема у діяльності фірми характеризується роботою підприємства у безприбутковій зоні, яка призводить до втрати потенціалу успіху, загрожує його платоспроможності та по дальшому існуванню як суб'єкта підприємницької діяльності.

Фінансова криза - це вид локальної кризи, при якій спостерігається погіршення показників поточної ліквідності, фінансової стійкості з одночасним зростанням коротко- та середньострокової заборгованості, що призводить до неплатоспроможності підприємства.

Фінансова криза проявляється у фазі розбалансованості діяльності підприємства за обмежених можливостей впливу топменеджерів на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. З позиції фінансового менеджменту криза підприємства полягає в його нездатності здійснювати фінансове забезпечення поточної діяльності. В результаті настання фінансової кризи на підприємстві, через нестачу грошових ресурсів, відбуваються збої в різних сферах діяльності фірми (постачанні, виробництві, збуті тощо). Основними симптомами фінансової кризи є: збитки від різних видів діяльності; збільшення дебіторської та кредиторської заборгованості ( при тенденції до значного перевищення останньої на попередньою); зменшення рівня обігових коштів; зменшення оборотності і долі грошових ресурсів; будь-які зміни в структурі балансу.

Криза персоналу

Одним з найважливіших ресурсів підприємства завжди були й будуть його трудові ресурси. Даний різновид має ресурсного потенціалу фірми має певну подвійність, що проявляється у наявності як матеріальної так і нематеріальної складової у використанні даних ресурсів. Підвладність персоналу різнобічному зовнішньому та внутрішньому впливу спричиняє інколи непередбачувані своєрідні процеси (конфлікти), що утворюють кризу персоналу. Криза персоналу є результатом неспроможності реалізовувати ефективну кадрову політику на підприємстві, що проявляється у невідповідності потребам самої організації та вимогам зовнішнього середовища процесів кількісного та якісного збереження й відновлення кадрів фірми.

Криза персоналу - це різновид локальної кризи, що проявляється в зміні кількості та якості прийняття і реалізації управлінських рішень, моделі побудови організаційної структури управління, принципів організаційної поведінки, які дестабілізують діяльність підприємства в цілому.

Криза персоналу вказує на невідповідність поточної діяльності персоналу новим умовам функціонування фірми.

На розвиток проблем персоналу (конфліктів) і, як наслідок, кризи персоналу впливають стресові ситуації в навколишньому для людини середовищі. У даному контексті стрес розглядається як комплекс фізичних, хімічних і психологічних реакцій людини на вплив у зовнішньому для нього середовищі. При цьому фактори зовнішнього середовища виводять зі стану рівноваги фізіологічні і психологічні функції особи.

Основними симптомами кризи персоналу на підприємстві вважають: збільшення кількості конфліктів; висока плинність кадрів; збільшення кількості неявок на роботу; зниження продуктивності праці; ігнорування вказівок керівництва; погіршення трудової дисципліни; страйки. Серед причин кризи персоналу можуть бути: недоліки в управлінні персоналом; недостатня мотивація працюючих; неефективний рівень навчання; погані умови праці; конфлікти між цілями діяльності фірми; неадекватність організаційної структур особливостям функціонування фірми; незабезпеченість ресурсами; невідповідність соціальних умов діяльності потребам персоналу; незадовільне інформування працюючих; недоліки в контролі; порушення етики; відсутність або неправильна оцінка результатів діяльності.

Загальна класифікація криз підприємства

Велика кількість характеристик прояву криз на підприємстві, а також різні напрями у підходах до їх визначення дозволили різним науковцям сформувати своєрідні класифікаційні групи. Класичними вже вважають різновиди, агреговані й описані Фінком, Крістеком, Мюллером тощо (табл. 1).

Таблиця 1. Класичні різновиди криз підприємства

Різновид кризи	Класифікаційна ознака	Автори класифікації
Попередня криза
Гостра криза	Зміна кризи у часі	С. Фінк
Хронічна криза
Розв'язана криза
Потенційна криза
Латентна (прихована) криза
Гостра переборна криза	Агрегований стан кризи	Ж. Крістек
Гостра непереборна криза
Стратегічна криза
Криза результатів	Потенціал підприємства	М. Мюллер
Криза ліквідності
Банкрутство
Зниження рентабельності й обсягів прибутку
Збитковість виробництва	Ефективність фінансової діяльності	З. Айвазян, В. Кириченко
Виснаження або відсутності резервних фондів
Неплатоспроможність
Економічна криза
Юридична криза	Аспекти діяльності	Я. Корнаі
Стратегічна криза
Криза лідерства
Криза автономії	Життєвий цикл фірми	Л. Грейнер
Криза контролю
Криза меж
Криза від бюрократизму

З огляду на спрямованість діяльності підприємницьких структур у процесі ефективного управління постає завданням виявлення криз у процесах функціонування і розвитку підприємства. Уточнену класифікацію криз підприємства представлено на рис. 1).

Рис. 1. Класифікація видів криз при функціонуванні та розвитку підприємства

1.4 Кризові процеси на підприємстві

Більшість визначень та характеристик кризи встановлено на певний момент у часті, тобто зроблено фіксацію статичних параметрів кризи. Однак статика кризи - це тільки відображення певного стану підприємства у обмежений момент часу, але суб'єкт господарювання завжди діє, і, тому, кризу слід розглядати як динамічний процес. Оскільки “процес” ( лат. processus - проходження, просування) - закономірна, послідовна зміна явища, його перехід в інше явище (розвиток), то у даному контексті під кризою, а точніше кризовим процесом, слід розуміти сукупність кризових явищ у одній або декількох сферах діяльності, що порушують нормальне протікання господарських процесів на підприємстві. Згідно цього:

Кризовий процес підприємства - це сукупність дій, що дестабілізують його функціонування його внутрішнього механізму й створюють передумови для зміни загального фінансово-економічного становища суб'єкта господарювання.

На підприємстві одночасно можуть відбуватись декілька кризових процесів у різних сферах діяльності (різних складниках господарського механізму) з різною інтенсивністю. Час початку і час закінчення різних таких процесів як правило не співпадають. А сила, тривалість та напрям впливу у значній мірі залежать від стану елементів механізму підприємницької структури, де дані процеси розвиваються. Залежно від стану елементів господарського механізму, здатності їх гнучко реагувати на зміни у системі управління підприємством кризові процеси можуть у певних випадках деструктивно впливати на результативність діяльності фірми, а у більшості ситуацій дані процеси стимулюють еволюційний розвиток суб'єкта господарювання.

Екзогенні та ендогенні чинники появи кризи підприємства

Вже давно стало зрозумілим, що причини появи економічних криз знаходяться у самому механізмі функціонування ринкового господарства, побудованому на задоволенні потреб споживача, які постійно змінюються під впливом різних чинників. Тому, для оцінки можливих втрат від кризових процесів на підприємствах слід дуже уважно визначити й провести аналіз факторів, що є каталізаторами кризи на підприємстві. Останнє в значній мірі залежить від динаміки зовнішнього для нього середовища, а також від ефективності функціонування власного внутрішнього механізму господарювання.

Чинники, що впливають на появу та розвиток кризових процесів на даному суб'єкті господарювання поділять на зовнішні (екзогенні) та внутрішні (ендогенні). До зовнішніх (екзогенних) чинників відносяться такі, які підприємство не має можливості заздалегідь спрогнозувати, а тому і вплинути на них. Внутрішні (ендогенні) чинники, як правило, залежать від форм, методів та організації діяльності підприємства.

Загальна сукупність зовнішніх чинників появи і розвитку кризи на підприємстві поділяється на такі групи: соціальні, економічні, політичні та науково-технічні чинники (рис. 2). У групі соціальних чинників появи й розвитку кризових процесів найбільший вплив здійснюють такі окремі фактори, як: зміна вибору споживачів, зниження попиту на споживчі якості продукції підприємства, негативні демографічні тенденції, погіршення криміногенної ситуації в державі, зниження культурного рівня населення. Такі процеси як: зростання інфляції, нестабільність системи оподаткування, зниження активності фондового ринку, нестабільність валютного ринку, зниження рівня реальних доходів населення утворюють сукупність економічних чинників, що провокують і підтримують кризу на підприємстві. Значний вплив на кризові трансформації у механізмі діяльності підприємств України здійснюють політичні чинники, що проявляються у нестабільності законодавства, загальній політичній нестабільності в державі, загостренні взаємовідносин між гілками влади, зміні політичного устрою. Зниження кількості прогресивних досягнень у сфері науки та активності позитивних змін у техніці й технологіях відбувається за рахунок: зниження якості, сировини, матеріалів, комплектуючих, відсутності національної інноваційної стратегії, згортання інноваційної діяльності в державі, наявності на ринку обладнання з низькими експлуатаційними характеристиками, згортання загальнодержавних програм з розробки прогресивних технологій.

Внутрішні фактори, які спричиняють розвиток кризи на підприємстві, також поділяються на окремі групи: ситуаційні, ресурсні, маркетингові та фінансові чинники (рис. 3). Ситуаційні чинники спричиняють появу кризових процесів на підприємстві у випадках коли: не вірно визначена місія підприємства, галузь діяльності має низький рівень віддачі на вкладений капітал, відбувається погіршення іміджу і традицій фірми, кваліфікаційний склад персоналу фірми не відповідає складності виконуваних ним робіт, відбувається зниження частки продукції підприємства на ринку. Прояв ресурсних чинників кризи на підприємстві відбувається у випадках: зниження прогресивності використовуваних технологій, збільшення тривалості виробничого циклу, збільшення рівня виробничих запасів, скорочення оборотності коштів. Значний вплив на ефективність діяльності, відповідно на можливість появи кризи на підприємстві, здійснюють маркетингові чинники, що проявляються у випадках: відсутності стратегічних цілей маркетингу, невдалого вибору сегменту ринку, використання необґрунтованої товарної політики, неефективної цінової політики, невірної збутової політики фірми. Визначальну дію на утворення кризових процесів, а точніше, появи високої ймовірності банкрутства, здійснюють фінансові чинники, що проявляються у вигляді: неефективної структури балансу підприємства, низької ліквідності його активів, погіршення інвестиційної привабливості суб'єкта господарювання, зниження рівня прибутковості (рентабельності), збільшення частки залучених коштів.



Рис. 2. Основні зовнішні (екзогенні) чинники, що сприяють розвитку кризи підприємства



Рис. 3. Основні внутрішні (ендогенні) чинники, що сприяють розвитку кризи підприємства

1.5 Поділ кризового процесу у часі

Передкризова, кризова та посткризова стадії

Сучасний рівень розвитку виробничих відносин і глобалізація світового господарства активізували підприємницькі та соціальні процеси у макро- та мікросередовищі різних держав, у тому числі й України. У таких умовах діяльність підприємств, як соціально-економічних систем значно ускладнилась, а підприємницькі процеси прискорилися, з'явилися термінальні стани при яких активізуються різні кризові процеси. Виходячи із перебігу кризового процесу у часі виділені такі періоди кризи: передкризовий; кризовий; посткризовий.

У передкризовому періоді своєї діяльності складники (системи та підсистеми) підприємства знаходиться у стані рівноваги. Це відображається у здатності суб'єкта господарювання зберігати свою результативність при виконанні місії та досягненні локальних цілей фірми навіть за наявності негативного впливу, що незначною мірою дестабілізує діяльність. Дестабілізатори діяльності підприємства викликають тимчасові відхилення від визначених координат стану системи в межах нормальних відхилень, але після припинення цього впливу система (підприємство) повертається до початкового ефективного стану.

В період кризи на підприємстві виникають і постійно протікають різноспрямовані кризові процеси, що за відсутності ефективних компенсаційних дій з боку учасників підприємницької діяльності фірми можуть призвести до повного її колапсу (ліквідації). Розпочинаються ці процеси з невеличких хаотичних кризових проявів у різних напрямах діяльності підприємства та елементах його господарського механізму. Закінчується загальна криза фірми її ліквідацією й виключенням з державного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.

Посткризовий період характеризується переходом підприємства у більш стабільний стан, де відбувається відновлення рівноваги між окремими складниками системи (фірми). Підвищується сума прибутку та рівень прибутковості у всіх напрямах підприємницької діяльності.

Домінанти кризового процесу

Значна більшість науковців та практиків при оцінці кризових процесів фірм найбільшу увагу звертає на банкрутство цих суб'єктів господарювання, як найбільш яскравий і домінантний приклад розвитку кризи на підприємстві, а також зручний об'єкт для дослідження. Однак, ця увага не дозволила зробити повного і вичерпного опису розвитку кризового процесу на всіх його стадіях та етапах. Тому, доцільно більш детально розглянути кризовий процес з огляду на його динаміку у часі та просторі.

Відомо, що кризові процеси на підприємстві розпочинаються як правило у скритій формі (точніше у вигляді незначних відхилень від нормальних параметрів діяльності). Потім вони стають вже більш явними, стійкими кризовими проявами і на кінцевій стадії призводять до руйнування ключових елементів господарського механізму.

Сукупність поодиноких кризових явищ у різних сферах діяльності підприємницької структури була виділена нами у стадію кризових проявів. Ця стадія кризового процесу є найбільш простою за своєю структурою. На даній стадії ще не виникають непереборні зміни у діяльності підприємства та його стані.

Проміжок у часі, коли з'являються незначні й нестабільні кризові прояви, що суттєво не впливають на нарощування ефективності (прибутковості) діяльності фірми називають стадією кризових явищ (рис. 4). У даний період дестабілізуючий вплив зовнішніх та внутрішніх чинників стимулює в системі управління активний пошук раціональних управлінських рішень. І у випадках, коли такі рішення утворюються й впроваджуються - такі кризові прояви стимулюють розвиток фірми. А якщо система управління не здатна виробити відповідної реакції на дестабілізуючий вплив - підприємницька структура втрачає прибуток або частину капіталу (майна).

Рис. 4. Динаміка тренду ефективності діяльності підприємства на різних стадіях кризи

В проміжок часу, коли дестабілізуючий вплив зовнішніх та внутрішніх чинників підприємницької діяльності активізуються (збільшуються за кількістю, підвищується їх сила впливу) система управління не завжди встигає реалізувати необхідні ефективні управлінські рішення. У даний період підприємство починає втрачати прибутки, а іноді, і частку майна. Знижується активність, а потім і зупиняється зростання прибутків та самої фірми. Даний інтервал часу слід називати стадією кризової ситуації. Це саме той момент коли вирішується проблема - чи бути або не бути банкрутству підприємства.

І остання стадія у динаміці змін підприємства - кризовий стан. Це проміжок у часі, інколи тривалий, коли підприємство втрачає прибутки й має постійні збітки від діяльності, втрачає ресурси та майно, попереднє зростання переходить у деградацію підприємницького потенціалу.

2. Кризове явище, як основний елемент кризи промислового підприємства

2.1 Основні ознаки кризового прояву

При дослідженні складових кризових процесів встановлено, що найбільш простою (елементарною) складовою кризи є кризове явище. Прояв кризового явища - один з найперших і важливих симптомів розвитку кризи підприємства. Кризове явище слід розглядати, як одиничний нестабільний прояв певного елементу кризи у надто малих розмірах і нетривалий час. У даному випадку має місце стрімке значне погіршення одного з показників, що характеризує ефективність діяльності підприємства у певній сфері. З точки зору теорії управління:

Кризове явище - це негативне відхилення об'єкту управління від визначеної мети або строків її досягнення.

Кризове явище за своєю дією не викликає постійної і глибокої дестабілізації функціонування суб'єкту господарювання, тому що не перетинає межі, за якою починається стійке погіршення стану підприємства. При цьому, більшість суб'єктів господарювання не звертає на кризові прояви ніякої уваги і не приймають своєчасно ніяких захисних (антикризових) заходів. І тому, реагування системи управління підприємства на кризу розпочинається вже на стадії активного негативного впливу кризових процесів на параметри діяльності даного суб'єкта господарювання - кризової ситуації.



Рис. 5. Динаміка характеристики кризового явища

Різновиди кризових явищ за виокремленими ознаками

Сфери, способи та сила прояву незначних кризових процесів різноманітна, тому для систематизації різновидів кризових явищ з метою вибору ефективних методик та засобів протидії кризовим процесам зроблена класифікація даних проявів за такими ознаками: перебігом у часі; масштабами розповсюдження; характером впливу; джерелом (місцем) виникнення; сферою виникнення; можливістю впливу на еволюцію кризового процесу; можливістю прояву у сферах діяльності підприємства; швидкістю з якою можуть протікати кризові процеси; тривалістю дії.

Рис. 6. Різновиди кризових проявів на підприємстві

2.2 Динаміка прояву встановлених різновидів кризових явищ

За перебігом у часі кризові явища можуть бути періодичні та хаотичні (неперіодичні), синхронно виникаючими та асинхронними. До періодичних явищ потрібно відносити такі, що постійно виникають у суб'єкта діяльності через умовно рівні проміжки часу і певним повторенням. Хаотичні (неперіодичні) кризові явища протилежні по рівномірності свого об'єктивного прояву, з'являються не через певні проміжки часу і не мають системного характеру. Синхронно виникаючі кризові явища - це невелика кількість нестійких кризових проявів, що виникають синхронно один до одного у різних напрямах діяльності підприємства або певне явище, що виникає при реалізації конкретного процесу функціонування суб'єкту діяльності. Асинхронні явища виникають незалежно одне від одного або від певних процесів та дій у господарській діяльності підприємства та у навколишньому для нього середовищі.

За масштабами розповсюдження кризові явища можуть бути поодинокі, локальні та глобальні. Поодинокі кризові явища, як правило з'являються у окремих ланках господарської системи підприємства. Ці прояви не мають важливого дестабілізуючого впливу на діяльність підприємства та його ефективність і, як правило, нетривалі. Локальні прояви кризи охоплюють певні процеси, що протікають на підприємстві або по-горизонталі, або по-вертикалі. Глобальні кризові явища більш розповсюдженні ніж локальні, вони охоплюють всю господарську систему, як по-горизонталі, так і по-вертикалі її внутрішніх ланцюгів.

За характером впливу кризові явища бувають стимулюючі та пригнічуючи. Стимулюючі кризові прояви через свій негативний вплив, але короткочасний прояв, стимулюють виникнення позитивних явищ, що компенсують отриманий негативний ефект, а в подальшому сприяють отриманню значного позитивного ефекту у діяльності підприємства. Такі кризові явища, як елементарні дестабілізатори, як правило, стимулюють створення новин та впровадження нововведень, вони також є своєрідними індикаторами ефективності впровадження різноманітних нововведень. Як приклад цього, можна розглянути постійні зміни виробничої активності у промисловості та сфері обслуговування. Таке явище називають циклами кон'юнктури або циклами ділової активності. Ділові цикли - це адекватна реакція підприємств або цілих галузей на прояв кризових явищ у сфері споживання товарів, коли ринок перенасичений продукцією з певними споживчими якостями або коли методи організації виробництва себе вичерпали і виробник не в змозі забезпечувати споживача необхідною на ринку продукцією й послугами за прийнятною для обох сторін ціною. У такій ситуації виникає необхідність певного зменшення обсягів виробництва і продажу товарів (надання послуг), активізації інвестування, пошукових, фундаментальних та дослідно-конструкторських робіт, які виробляють новий для споживача й виробника продукт (новацію). Після проведення ефективних новації, тобто своєчасного впровадження нововведення, починається подальше зростання обсягів виробництва й продажу товарів (послуг) з новими споживчими якостями. В абсолютних показниках це має вигляд періодичного зниження та підвищення обсягів продажу.

Пригнічуючі прояви кризи у діяльності підприємства - це такі прояви погіршення окремих показників його діяльності, коли після дестабілізуючого впливу кризового явища подальший розвиток підприємства припиняється або має тенденцію до погіршення. Пригнічуючі прояви кризи стимулюють активізацію процесів, які порушують внутрішній баланс на підприємстві, як цілісній системі, що призводить до подальшого погіршення стану підприємства та розповсюдження кризових проявів у інші царини його діяльності.

За джерелом (місцем) виникнення можуть бути зовнішні та внутрішні кризові явища. Внутрішні кризові явища - це такі дестабілізуючі прояви у діяльності підприємства, які виникають з-за причин неузгодженості дій взаємопов'язаних ланок механізму господарювання самого підприємства. Передумовами для виникнення внутрішніх кризових явищ стають некомпетентні дії працівників підприємства різних рівнів, що порушують своєчасність та якість цілеспрямованого впливу суб'єкту управлінського процесу на об'єкт управління. До зовнішніх кризових явищ відносяться такі, що мають свої джерела створення дестабілізуючого впливу у зовнішньому для підприємства оточенні. Проявом зовнішнього кризового явища може бути впровадження у господарську практику певних нормативних або законодавчих актів, які порушують ефективну діяльність підприємства.

Виходячи із сфери виникнення можна виокремити: екологічні, економічні (фінансові, комерційні, управлінські), технічні, техногенні, соціальні, політичні, організаційні, демографічні, виробничі, інституційні.

З огляду на можливість впливу на еволюцію кризового процесу є керовані та некеровані кризові явища; прогнозовані і непрогнозовані; латентні та відкриті.

За можливістю прояву у сферах діяльності підприємства слід виділити: реальні і потенційні кризові явища.

Враховуючи швидкість з якою можуть протікати кризові процеси їх можна поділити на повільні, швидкі, миттєві.

А за тривалістю дії на: тимчасові та постійні.

Оскільки проміжки між початком і завершенням кризового прояву бувають різної тривалості, тому він може бути тривалим, миттєвим, короткотерміновим.

А з огляду на інтенсивність (силу) дестабілізуючого впливу можуть бути: латентні кризові процеси, зненацька виникаючі, з високою інтенсивністю розвитку.

2.3 Основні ознаки кризової ситуації

У процесі функціонування підприємницької структури збільшення часу негативного впливу кризового явища або збільшення їх кількості призводить до переходу підприємства у стадію кризової ситуації.

Кризова ситуація - стійкий (періодичний) прояв у певному проміжку часу одного або кількох кризових явищ, незалежно від сфер їх прояву; перехід своєрідної межі коливань показників нестабільності з наступним нарощуванням у абсолютному виразі кількості кризових явищ.

У даному випадку, на фоні значного погіршення показників діяльності підприємства у певних сферах діяльності, проходить адекватне погіршення інтегральних показників діяльності підприємства у межах критичного значення, тобто не більше 10% від їх рівня, що був зафіксований на момент зміни значень показників діяльності, які контролюються (рис. 7). І, якщо кризове явище не створює великих проблем для підприємства, тому що інтегральні показники ефективності діяльності підприємства не погіршуються, то кризова ситуація викликає стійку нестабільність діяльності, що може трансформуватися у повний розлад господарського механізму підприємства у певному проміжку часу.

...