Завдання кадрової політики

Складання профессіограмм неможливо без кваліфікаційної оцінки якостей керівників. При цьому вирішується і більш загальна задача - ефективний підбір і розстановка кадрів (підбір нових працівників, висунення в резерв і на нові посади, прогнозування просування працівників по службі).

Необхідно підкреслити, що оцінка кадрів управління сприяє вдосконаленню системи заохочення кадрів структури апарату управління та підвищення кваліфікації управлінських працівників.

За допомогою оцінки можна точніше визначити сильні і слабкі якості працівників, виявити їхні схильності, інтереси, здібності, прагнення і т. д. Крім того, як показують результати багатьох оцінок, їх проведення позитивно впливає на продуктивність праці оцінюваних працівників.

Оцінка керівних господарських кадрів виходячи із завдань управління на підприємствах проводитися систематично і має свою динаміку, зумовлену подальшим розвитком системи управління і самих кадрів управління.

Оцінка керівних кадрів у процесі підбору і розстановки необхідна, наприклад, коли на посаду керівника запрошується кандидат зі сторони; після проходження працівником випробувального терміну на керівній посаді; через якийсь певний період з метою з'ясування відповідності працівника займаної посади. Оцінюється також працівник при включенні його в резерв на висунення, при переведенні його з резерву на керівну посаду. Кожен раз при цьому оцінюються політичні, ділові та особисті якості керівних працівників.

Після з'ясування оцінюваних якостей працівника головною стає проблема, якими методами виявити присутність цих якостей.

На промислових підприємствах нашої країни використовуються досить різноманітні конкретні методи оцінки якостей керівників, зокрема методи біографічної оцінки, еталона, матричний, підсумовуючих оцінок, коефіцієнтної оцінки і ін. вони розрізняються по складності, трудомісткості і наочності, але в більшості своїй мають спільний недолік - елементи суб'єктивності.

Пряма оцінка підсумкової діяльності керівників практично не представляється можливою, так як праця керівника дуже специфічний. Якщо, наприклад, такі види управлінської праці, як збір, обробка інформації та її використання для прийняття управлінських господарських рішень, можна виразити кількісними показниками на основі певних витрат часу, то оцінити якісну сторону праці керівника при прийнятті ним господарських рішень значно складніше.

Щоб не допустити помилки в оцінці праці керівника, необхідна чітка класифікація виконуваних робіт і виділення з їх числа функцій, властивих конкретному керівникові. Це тим більше важливо, що в господарській практиці нерідко відсутнє чітке опис посадових обов'язків керівників різних рівнів, не кажучи вже про нормуванні змістовної сторони виконуваних ними функціональних обов'язків.

На практиці для оцінки керівних кадрів створюється комісія, в яку входять безпосередні і вищестоящі керівники, представники відділу кадрів, колеги та підлеглі. Для того щоб дати правильну оцінку ділових та особистих якостей керівника, необхідно знати його досить довгий час, спостерігати його щоденну діяльність, спілкування з оточуючими. Тому присутність у комісії безпосереднього або вищестоящого керівника не викликає сумнівів, бо вони найкраще знають підлеглого. Однак їх оцінка може виявитися однобокою, неповною, так як вони спостерігають оцінюваного працівника в ролі підлеглого, виконавця. Крім того, помічено, що вищестоящі керівники, як правило, дають більш низькі, оцінки атестуються, ніж їх підлеглі, які також включені в комісію по оцінці. Точність оцінки керівника пов'язана з розширенням суб'єкта оцінки, т. е. За участю в ній не тільки вищих керівників, але і співробітників і підлеглих оцінюваного, тобто тих, хто найбільш часто спілкується з ним і може оцінити керівника всебічно.

До складу комісії включаються працівники відділів кадрів, які володіють методами і навичками оцінки, що цілком правомірно. Безпосередні керівники, колеги, підлеглі і інші члени комісії можуть не мати достатнього досвіду і навичок проведення оцінки працівників. Крім того, працівники відділів кадрів на відміну від безпосередніх керівників оцінюваних знають кадрові проблеми підприємства в цілому і можуть розглядати якості працівника і з цієї точки зору.

1.4 Прогнозування і планування кадрового резерву

В основу системи роботи з кадрами закладена чітка координація і плановість на всіх рівнях управління. Плановість у роботі з кадрами управління передбачає як поточне, так і перспе5ктивное планування основних напрямків роботи з кадрами на будь-якому рівні управління і в кожний даний проміжок часу. Насамперед, необхідно розробити плани потреби в кадрах управління, як за чисельністю, так і за кількісним складом і джерелами її покриття, визначити оптимальну чисельність і структуру резерву керівних господарських кадрів.

Потреба в кадрах управління в галузях промислового виробництва не залишається постійною. Вона змінюється під впливом різноманітних факторів. Збільшується потреба у фахівцях, насамперед в зв'язку зі зростанням масштабів виробництва, підвищенням його технічної оснащеності і зростанням загальної чисельності працівників. Особливе значення має зміна структури виробництва. Відомо, що для промислового виробництва останнім часом властиво першочерговий розвиток галузей, що характеризуються високою питомою вагою виробництва нових машин і обладнання, швидкою зміною номенклатури виробів, що випускаються, високою електро - і енергооснащеністю праці. Це властиво таким галузях, як приладобудування, радіотехніка, електроніка та електротехніка, машинобудування та ін. Очевидно, що підвищення питомої ваги цих галузей у загальній структурі промислового виробництва викликає зростання потреби у фахівцях. Збільшення потреби у фахівцях пов'язано також з рішенням завдань інтенсифікації виробництва і підвищення його ефективності.

Одним з найважливіших факторів, що визначають постійне зростання потреби в кадрах управління, і в першу чергу в кваліфікованих фахівцях у галузях промислового виробництва, є науково-технічний прогрес. Поява нових наукових відкриттів, нової техніки і технології, нових форм організації праці, необхідність їх розробки, науково-технічного і економічного обґрунтування, впровадження їх у виробництво, а також посилення технічного керівництва виробництвом - все це зумовлює збільшення чисельності кваліфікованих фахівців.

На зміну потреби у фахівцях і господарських керівників велику увагу надають організаційна структура управління виробництвом і рівень раціональної організації їх праці. Чим досконаліша структура управління і чим більш раціонально використовується праця фахівців і господарських керівників у всіх ланках управління в галузях промислового виробництва, тим менша кількість їх потрібно для виконання відповідних управлінських функцій.

Планування галузевої системи роботи з кадрами, зокрема планування кадрового потенціалу галузі, тісно пов'язане з іншими розділами планів розвитку галузі: виробництва промислової продукції; по праці та заробітній платі; по капітальному будівництву; розвитку науки і техніки та ін.

План випуску промислової продукції галузі визначає спеціалізацію, кооперування і комбінування виробництва, у свою чергу впливають на структуру виробництва. Від структури виробництва залежить кількість працюючих в галузі фахівців і господарських керівників. План капітального будівництва галузі передбачає будівництво, розширення і реконструкцію підприємств галузі, що вимагає додаткового числа управлінських працівників. Планом по праці і заробітній платі встановлюється фонд заробітної плати в галузі, визначається потреба підприємств у робочій силі, в тому числі розробляється балансовий розрахунок додаткової потреби у фахівцях і господарських керівників. План розвитку науки і техніки передбачає впровадження в галузі обчислювальної техніки, створення АСУ, освоєння передових методів та наукової організації праці, що впливає на формування кадрового потенціалу галузі.

Удосконалення методології планування потреб галузі в кадрах управління полягає в посиленні його взаємозв'язку з іншими розділами галузевого плану, і в першу чергу з планом розвитку науки і техніки.

При плануванні кадрового складу галузей промислового виробництва визначаються поточна та перспективна потреба в управлінських кадрах. Поточна потреба у фахівцях і господарських керівників встановлюється на основі штатного розкладу, номенклатури посад, що підлягають заміщенню фахівцями, і даних про чисельність практиків, які працюють на цих посадах.

Значно складніше визначити перспективну потребу в кадрах управління. При цьому керуються загальним обсягом робіт, виконуваних кадрами управління. Обсяг цієї роботи змінюється і ускладнюється в міру розвитку самого виробництва. Очевидно, що перспективні потреби в кадрах управління можуть бути встановлені тільки на основі планів розвитку відповідних галузей промислового виробництва. При розрахунку враховуються збільшення обсягів виробництва, технічні та організаційні зміни у виробництві та в системі управління.

По кожному діючому підприємству на основі штатних розкладів спочатку встановлюється загальна потреба в кадрах управління на звітний базисний період. Необхідність визначення загальної потреби в кадрах управління на базисний рік викликана тим, що в галузях промисловості число дипломованих фахівців на управлінських посадах, як правило, менше загальної кількості цих посад, частину яких займають практики. У той же час фахівці працюють на робочих місцях. Тому найбільш правильно при плануванні загальної потреби в кадрах управління на базисний період враховувати не наявний їх наявний склад, а кількість посад, що підлягають заміщенню фахівцями.

Загальна потреба в кадрах управління визначається в наступному порядку. Спочатку розраховується загальна чисельність кадрів управління. Потім вона деталізується за категоріями (фахівці, господарські керівники), рівнів і функцій управління. Така послідовність дозволяє врахувати взаємозв'язок між чисельністю працівників окремих груп та комплексно визначити структуру загальної потреби в кадрах управління.

При визначенні додаткової потреби в кадрах управління найбільш складною і трудомісткою частиною світанку є обчислення потреби в кількісному прирості посад, що підлягають заміщенню фахівцями. Це пояснюється необхідністю врахувати якомога повніше вплив всіх різноманітних факторів на потребу в кадрах управління.

У галузях промислового виробництва при плануванні додаткової потреби в кадрах управління необхідно враховувати плани розвитку виробництва, зростання обсягів капітального будівництва, введення в дію нових підприємств, впровадження нової техніки і технологій, розвиток дослідницьких, проектних і конструкторських робіт, зміни в системі організації і управління виробництвом і ін. Розрахунок додаткової потреби в кадрах управління з урахуванням приросту посад проводиться окремо по діючим підприємствам.

Додаткова потреба в керівниках і фахівцях для відшкодування їх природного вибуття (смертність, вихід на пенсію, перехід на роботу на підприємства іншої галузі і т. д.) визначається на основі аналізу фактичного вибуття за останні 10-15 років.

Потреба в кадрах управління для заміни практиків, які перебувають на посадах господарських керівників і фахівців, визначається в залежності від їх складу, освіти і ділових якостей, при цьому враховується, яку питому вагу займають практики, які навчаються у вузах і технікумах. Заміна практиків дипломованими фахівцями на підприємствах повинна відбуватися шляхом їх переведення після отримання відповідної освіти з категорії практиків у категорію дипломованих фахівців.

Розрахунок потреби в кадрах управління залежно від цілей планування здійснюється за допомогою різних конкретних методів.

Висока якість планування потреби у фахівцях, а відповідно і в господарських керівників може бути забезпечено шляхом постійного вдосконалення нормативної бази планування і застосування апарату математичної статистики. У відповідності з цим в останні роки для визначення потреби у фахівцях стали використовувати нормативний метод і методи економіко-математичного моделювання.

Нормативи відіграють велику роль в обґрунтуванні всіх розділів планів розвитку галузей промисловості. В даний час при плануванні велику увагу приділяють розробці такої методики складання нормативів, яка враховувала б вимоги науково-технічного прогресу.

Складання нормативів чисельності фахівців пов'язане з певними труднощами, адже галузь промисловості, як правило, являє собою складний комплекс різнорідних виробництв і видів діяльності. Вхідні в неї підприємства відрізняються за рівнем техніки, технології виробництва, організації праці, структури управління тощо. Для розробки нормативу чисельності необхідно вибрати підприємство, яке могло б стати моделлю (зразком) для всіх інших підприємств галузі (підгалузі) за рівнем організаційно-технічного розвитку. Вибір такого підприємства пов'язаний з цілим рядом обмежень. Воно повинно випускати найбільш типову для даної групи підприємств продукцію, мати найкращі виробничі показники та структуру управління, якісний склад фахівців за рівнем кваліфікації та профілю підготовки, найкраще співвідношення між спеціалістами з вищою і середньою освітою і т.д. На практиці підібрати таке підприємство досить важко, особливо в галузях промисловості, де переважає одиничне або дрібносерійне виробництво.

Критичний аналіз забезпеченості такого передового і одночасно типового для галузі (підгалузі) підприємства фахівцями є основою для розробки галузевого нормативу потреби в кадрах. Глибоке вивчення розміщення і використання фахівців на підприємстві дозволяє визначити з урахуванням організаційно-технічних умов виробництва необхідну нормативну чисельність фахівців.

Потреба у фахівцях і господарських керівників на перспективу можуть бути виявлені за допомогою методів, заснованих на застосуванні апарату математичної статистики. Сутність їх полягає в тому, що на основі кореляційного аналізу встановлюється залежність чисельності фахівців від певного набору факторів. Для кількісного вираження цих факторів можуть бути використані кореляційні моделі з різними видами залежності змінних (з лінійною залежністю, найпростіші і найпоширеніші, або зі степеневими залежностями, які в порівнянні з лінійними мають відносно великими можливостями для вираження складних зв'язків).

Фактори, що впливають на величину чисельності фахівців, можуть бути поділені на зовнішні та внутрішні, на кількісні і якісні.

Розділ 2. Аналіз кадрової політики на підприємстві

Відкрите акціонерне товариство “Луцький автомобільний завод” створене на базі Луцького автомобільного заводу шляхом приватизації. Основними напрямками діяльності підприємства є виробництво автомобілів серії ЛуАЗ та складання на базі SKD-комплектів автомобілів сімейства ВАЗ-2109 виробництва Волжського автомобільного заводу та автомобілів сімейства УАЗ виробництва Ульяновського автомобільного заводу.

На даний час на підприємстві працює 1293 чоловіки, в тому числі по категоріях, які приведені в наступній таблиці.

Таблиця 1 Структура персоналу Відкритого акціонерного товариства “Луцький автомобільний завод”

Категорія	Всього осіб	Із загальної чисельності
		Роб.	Жінки
Чисельність штатних працівників на кінець 2000 року, з них:	1293	851	448
Чисельність працівників, що закінчили вищі заклади освіти:
1-2 рівня акредитації	182	24	133
3-4 рівня акредитації	96	5	29

Таблиця 2 Чисельність працівників по віку

Чисельність працівників по віку:	Всього	Із загальної чисельності
		Роб.	Жінки
50-54 роки	291	262	19
55-59 років	38	30	13
15-28 років	301	291	82

Відділ кадрів ВАТ “ЛуАЗ” систематично планує свою роботу, веде самостійне діловодство, має штампи встановлених зразків для оформлення трудових книжок, прийому на роботу і звільнення.

Основними задачами відділу кадрів ВАТ “ЛуАЗ” є:

забезпечення дотримання у всіх підрозділах підприємства ринкових принципів підбору кадрів;

забезпечення правильного сполучення досвідчених старих кадрів з молодими фахівцями, своєчасне і якісне комплектування апарату підприємства фахівцями;

забезпечення і здійснення контролю за виконанням трудового законодавства, наказів, вказівок і рішень вищестоящих організацій з питань роботи з кадрами;

вивчення практичної діяльності керівників і фахівців, забезпечення на цій основі правильного розміщення кадрів, створення і виховання резерву кадрів для висування на керівні й інженерно-технічні посади;

участь у роботі з виховання кадрів у дусі відповідальності за доручену справу, строгого дотримання державної дисципліни, принциповості і непримиренності до недоліків у роботі, у дусі дотримання моральних норм нашого суспільства.

організація роботи з підвищення ділової кваліфікації керівних і інженерно-технічних працівників, організація виробничо-економічного навчання з усіма працівниками підприємства;

Аналіз підготовки та підвищення кваліфікації кадрів на ВАТ “ЛуАЗ” приведено в таблиці 3.

Таблиця 3

	Всього	Із загальної чисельності
		Робітники	жінки
Навчено новим професіям (підготовка, перепідготовка, суміжні професії)	30	30	-
Підвищили кваліфікацію	82	42	13

Працівник по кадрам підприємства повинен знати:

основи трудового законодавства;

положення, інструкції й інші керівні матеріали, що стосуються роботи з кадрами, обліку особового складу на підприємствах, збереження документів у відділах кадрів;

положення про порядок призначення і виплати державних посібників;

порядок оформлення прийому, переходу і звільнення працівників;

ведення і збереження їх трудових книжок і особистих справ, а також ведення обліку руху кадрів;

керівні матеріали з питань підготовки і підвищення кваліфікації кадрів;

порядок складання звітності по кадрам.

Працівники по кадрам ВАТ “ЛуАЗ” виконують наступні функціональні обов'язки:

розробляють плани комплектування підприємства кадрами з врахуванням зміни складу працюючих у зв'язку з впровадженням нової техніки і технології виробничих процесів, а також запровадженням у дію нових виробничих потужностей;

розробляють номенклатуру посад і пропозиції про призначення, переміщення і звільнення працівників, що входять у неї;

підбирають кадри на заміщення працівників, оформляють документи і представляють їх на затвердження керівнику підприємства чи вищим органам;

систематично вивчають ділові якості керівників і фахівців з метою підбору кадрів на заміщення посад, що входять у номенклатуру даного підприємства;

проводять під управлінням ради директорів ВАТ “ЛуАЗ” необхідну організаторську роботу зі створення резерву кадрів для висування на керівні й інженерно-технічні посади номенклатури підприємства, об'єднання і номенклатури вищих органів управління, планують, організують і контролюють роботу з резервом на висування;

розробляють перспективні і річні плани потреби у фахівцях, з вищою і середньою фаховою освітою. Оформляють документацію молодих фахівців і здійснюють контроль за їх використанням на роботі, сприяють створенню їм нормальних житлово-побутових умов;

перевіряють обґрунтованість пропозицій, що представляються, про призначення, переміщення і звільнення працівників підлеглих підрозділів і дають свій висновок;

здійснюють контроль за виконанням законодавства України, наказів і розпоряджень вищестоящих організацій з питань роботи з кадрами;

здійснюють контроль за дотриманням порядку призначення, переміщення і звільнення працівників підлеглих підрозділів, проводять перевірки, дають вказівки і розробляють заходу щодо усунення недоліків, узагальнюють і поширюють позитивний досвід роботи з кадрами;

разом із громадськими організаціями проводять роботу по зміцненню трудової і виробничої дисципліни на підприємстві;

розробляють і аналізують матеріали, що характеризують кількісний і якісний склад керівних і інженерно-технічних працівників, представляють їх керівництву і вищим органам;

організують разом з керівниками підрозділів, а також із громадськими організаціями роботу з вивчення причин плинності кадрів, вживають заходів по закріпленню на підприємстві робочих і інженерно-технічних кадрів, всіляко спираючи в цій роботі на допомогу суспільних відділів чи кадрів суспільних комісій;

беруть участь у розробці заходів щодо організації виробничо-економічного навчання працівників;

розробляють заходи щодо підвищення ділової кваліфікації керівних і інженерно-технічних працівників з відривом і без відриву від виробництва;

представляють у вищестоящі організації звіти і необхідні матеріали по роботі з кадрами;

разом з фінансовими працівниками складають кошторис витрат і фінансування заходів щодо підготовки кадрів і підвищенню кваліфікації фахівців;

разом з керівниками підрозділів організують контроль за станом трудової дисципліни в підлеглих підрозділах і дотриманням працівниками правил внутрішнього трудового розпорядку;

разом з начальниками цехів і відділів організують роботу з виховання кадрів;

забезпечують своєчасне складання графіків відпусток і їхнє оформлення;

разом з комітетом профспілки забезпечують підготовку документів на працівників, що виходять на пенсію;

беруть участь у розгляді заяв і скарг працівників, що стосується розміщення, переміщення і використання кадрів, аналізують причини, що викликають скарги, і підготовляють пропозиції по їх усуненню.

Працівники по кадрам мають право:

проводити перевірку стану роботи з кадрами в підрозділах підприємства;

вимагати від підвідомчих підприємств, підрозділів виконання встановленого порядку роботи з кадрами, представлення необхідних матеріалів з питань роботи з кадрами;

представляти у всіх організаціях своє підприємство з питань роботи з кадрами;

виносити на розгляд керівництва питання про роботу з кадрами.

Структура і чисельність кадрових служб на ВАТ “ЛуАЗ” визначається генеральним директором та радою директорів підприємства.

Значне місце в кадровій роботі займають функції, зв'язані із соціальним розвитком колективу, а також з використанням людського фактора в процесі виробництва. У зв'язку з цим працівники по кадрам усе більше уваги приділяють питанням педагогіки, психології, соціології, інших наук.

2.1 Планування роботи з кадрами

Робота з кадрами - одна із складових частин управлінської роботи по керівництву даним підприємством. Вона, як і вся робота керівника, вимагає передусім планомірності та обдуманості дій, уміння протиставити калейдоскопу справ, які щоденно оточують нас, твердий, попередньо підготовлений план.

Планування роботи з кадрами відбиває основні аспекти управління кадрами: виробничо-економічний, політичний, соціальний, психологічний, адміністративно-правовий.

Розробка планів роботи з кадрами починається з визначення цілей та задач управління кадрами по кожному з основних аспектів на даний період часу.

Відділ кадрів, директори по напрямках приймають безпосередню участь в розробці планів економічного і соціального розвитку, приділяючи особливу увагу таким питанням, як формування стабільного трудового колективу, сумісництво професій робітників та службовців, розширення бригадних форм організації та оплати праці, питанням соціального розвитку колективу ВАТ “ЛуАЗ”.

Плани роботи з кадрами складаються в комплексі із загальними планами розвитку і удосконалення виробництва і сприяють підвищенню економічної ефективності і якості виробництва. Вони науково обґрунтовуються, в них широко використовуються рекомендації теорії управління, соціології, психології.

Введення нових технологічних процесів, механізація та автоматизація виробництва, зміни в номенклатурі продукції, розширення об'єму виробництва, удосконалення організації і управління викликають неперервну зміну структури кадрів підприємства. При цьому зміни проходять не лише в співвідношенні категорій промислово-виробничого персоналу, але і в професіональному, кваліфікаційному, освітньому складі всіх категорій персоналу підприємства.

Для забезпечення безперебійного виробничого процесу на відкритому акціонерному товаристві “Луцький автомобільний завод” відділ організації праці та заробітної плати визначає чисельність промислово-виробничого персоналу на плановий період, засновуючись на даних технічного нормування, яке дозволяє науково обґрунтовувати потреби підприємства в затратах робочого часу для виконання встановленого виробничого завдання.

Планування потреби в кадрах включає в себе не лише план забезпечення підприємства робочими кадрами, але і план забезпечення управлінськими кадрами. Планування потреби в кадрах є короткостроковим (1-2 роки), середньостроковим (2-5 років) та довгостроковим (понад 5 років). Важливе значення на підприємстві приділяється плануванню резерву кадрів на висунення та роботі з ним.

Поряд з планом чисельності працюючих на відкритому акціонерному товаристві “Луцький автомобільний завод” складаються також плани підготовки кадрів і підвищення кваліфікації працюючих, які включаються складовими частинами в план по праці і заробітній платі підприємства.

План роботи відділу кадрів включає комплекс заходів по підбору, розстановці, навчанню і підвищенню кваліфікації управлінських та виконавчих кадрів.

Такий план складається на місяць або квартально. Він передбачає вирішення поточних задач по роботі з кадрами на цьому підприємстві. Цей план роботи тісно пов'язаний із загальним планом роботи ВАТ “ЛуАЗ”.

Відділом кадрів розробляються перспективні плани підвищення кваліфікації керуючих працівників, спеціалістів, а також робочих кадрів. План підвищення кваліфікації кадрів є складовою частиною плану розвитку підприємства, тому він тісно взаємозв'язаний з основними напрямками розвитку підприємства на запланований період і, передусім, із заходами по технічному переозброєнню, реконструкції підприємства, а також зв'язаними з удосконаленням господарського механізму. В цьому плані знаходять відображення як зміни структури кадрів, що відбуваються, так і категорії робітників, котрі прагнуть підвищення кваліфікації чи спеціальної підготовки.

2.2 Основні напрями в кадровій роботі підприємства

Кадрова робота - це передусім робота по підбору, розстановці, вихованню та навчанню кадрів. На ВАТ “ЛуАЗ” її веде відділ кадрів, керований начальником відділу кадрів, інспектори по кадрах робітників та інспектори по кадрах інженерно-технічних працівників. Відділ кадрів підпорядкований безпосередньо генеральному директору. Керуючись ринковими принципами підбору та розстановки кадрів він організовує роботу по забезпеченню підприємства кадрами робітників, інженерно-технічних працівників та службовців необхідних спеціальностей і кваліфікацій у відповідності з планом по праці і заробітній платі.

В основі організації кадрової роботи лежить плановість, науковість і комплексність. На ВАТ “ЛуАЗ” створена система кадрової роботи, що покликана забезпечувати науково обґрунтований підбір, навчання і виховання кадрів. Ця система формується з врахуванням конкретних умов виробництва, вимог науково-технічного прогресу, задач підвищення ефективності виробництва і якості праці. Вона виходить з необхідності підвищення творчої ініціативи і усестороннього розвитку особистості кожного члена трудового колективу підприємства, найбільш повного використання людського фактору з метою прискорення економічного та соціального розвитку трудового колективу підприємства.

Однією із важливих задач кадрової роботи на відкритому акціонерному товаристві “Луцький автомобільний завод” є формування стабільного трудового колективу, здатного в умовах повного господарського розрахунку, самофінансування, на началах самоуправління досягати великих кінцевих результатів. Ця робота направлена на забезпечення відповідності кадрів зростаючим вимогам сучасного виробництва, розвиток у працівників відповідальності за вирішення задач підприємства, виховання кадрів на кращих трудових традиціях, а також на підвищення зацікавленості робітників в найбільшій продуктивності праці. Кадрова робота на підприємстві направлена на досягнення такого стану, при якому б кожен працівник дорожив би своїм робочим місцем.

З врахуванням кваліфікації та інтересів виробництва на підприємстві відбуваються переміщення працівників. Для цього відділом кадрів організована підготовка та перепідготовка кадрів. Відділ кадрів турбується про те, щоб на підприємстві були створені необхідні умови для сумісництва навчання з роботою і дотримувались пільги, передбачені діючим законодавством. ВАТ “ЛуАЗ” направляє працівників з їх згоди на навчання в середні спеціальні і вищі навчальні заклади. Підприємство також підтримує навчальні заклади в підготовці молоді до праці, до формування професійних інтересів.

До задач кадрової роботи на підприємстві входить проведення атестації керуючих працівників, спеціалістів та службовців, результати якої використовуються з метою забезпечення відповідності кадрів до зростаючих вимог.

2.3 Оцінка і проведення атестації кадрів

За результатами навчання і практичної роботи кандидати у резерв на висування щорічно оцінюються. Систематична оцінка кадрів, не тільки висунутих у резерв, але і всіх керівників і фахівців, має величезне значення для розвитку їх творчої активності, результатів їх роботи.

Оцінка працівників управління на ВАТ “ЛуАЗ” має на меті:

визначення оптимальної придатності працівника, його перспектив розвитку і просування по службі;

визначення основних недоліків, що вимагають виправлення;

визначення змісту підвищення кваліфікації;

визначення оптимальної придатності працівника для розробки і використання системи оплати і стимулювання праці.

Об'єктивній оцінці керівників і фахівців значною мірою сприяють періодично проводжувані атестації, що визначають якості працівника й встановлюють міру відповідності рівня його кваліфікації вимогам займаної ним посади. Атестація дає аналіз трудової, суспільної діяльності і поведінки особи в колективі. У Положенні про порядок проведення атестації зазначено, що вона здійснюється з метою найбільш раціонального використання керівників і фахівців, підвищення ефективності їхньої праці і відповідальності за доручену їм справу і повинна сприяти подальшому поліпшенню підбору і виховання кадрів, підвищення їх ділової кваліфікації і політичного рівня.

Перелік атестованих посад визначається відповідним міністерством, відомством.

Проводиться атестація не рідше одного разу в три роки у всіх підрозділах підприємства у відповідності з терміном і графіком, затвердженим керівником підприємства за узгодженням з комітетом профспілки. Терміни і графіки атестації доводяться до зведення працівників, що атестуються, не менш ніж за один місяць до початку атестації.

Проведенню атестації передує підготовча робота, що полягає в подальшому удосконаленні структури управління відкритого акціонерного товариства “Луцький автомобільний завод”, його підрозділами на основі поліпшення організації праці, впровадження науково обґрунтованих норм і нормативів чисельності.

Одним з найважливіших етапів атестації є підготовка на атестації відкликань (характеристик), що складаються на кожного працівника, що підлягає атестації, його безпосереднім керівником. У такій характеристиці на працівника, що атестується, виносяться питання:

особистого внеску у виконання планів роботи підприємства, його підрозділу;

конкретний внесок у прискорення науково-технічного прогресу;

підвищення ефективності виробництва і якості продукції;

удосконалювання організації праці і виробничого процесу;

прояву ініціативи і творчості;

дотримання трудової дисципліни, рівня кваліфікації і виконання посадових обов'язків;

участі в суспільному житті.

Характеристика об'єктивно відбиває всі сильні і слабкі сторони працівника відповідно до вимог, пропонованими до займаної посади чи посаді, на яку він рекомендується. У ній відбивається, як працівник виконав рекомендації попередньої атестації, а також недоліки, що мають місце в його роботі.

Властивий методу атестації демократизм дозволяє підвищити об'єктивність оцінок, дати необхідні рекомендації з подальшого використання, а в необхідних випадках - з поліпшення діяльності працівників, що атестуються, підвищенню їх ділової кваліфікації й інші рекомендації.

Атестаційна комісія дає одну з наступних оцінок діяльності працівника:

відповідає займаній посаді;

відповідає займаній посаді за умови поліпшення роботи і виконання рекомендацій комісії з повторною атестацією через рік;

не відповідає займаній посаді.

Крім того, атестаційна комісія дає рекомендації про просування окремих працівників по чи роботі інших заохоченнях за досягнуті ними успіхи, про перехід на іншу роботу, про звільнення від займаної посади, підвищення ділової кваліфікації, про присвоєння кваліфікаційної категорії, встановленні розміру посадового окладу відповідно до нових схем посадових окладів, а також надбавок і доплат до них.

Обговорення атестаційною комісією успіхів і недоліків працівника, що атестується, проводиться в обстановці високої вимогливості, принциповості і доброзичливості, що виключає прояв бюрократизму, суб'єктивізму чи ж ліберального їх відношення до оцінки його діяльності.

Адміністрація ВАТ “ЛуАЗ” розгортає заходи, спрямовані на виконання рекомендацій атестаційної комісії, подальше підвищення кваліфікації кадрів, широке використання наукових методів і організації праці, планує контроль за їх виконанням. Рішення за результатами атестації приймаються і реалізуються генеральним директором підприємства та членами ради директорів ВАТ “ЛуАЗ”. У належних випадках працівника, визнаного за результатами атестації не відповідаючим займаній посаді, керівництво може протягом 2 місяців із дня атестації перевести з його згоди на іншу роботу, чи ж розірвати з ним трудовий договір відповідно до законодавства України.

Серед проблем оцінки працівників управління і, насамперед, керівників виділяються три основних:

зміст оцінки;

методи оцінки;

процедура оцінки.

Зміст оцінки включає оцінку особистих якостей працівника, його працю і результати праці. Для оцінки особистих якостей доцільно зіставляти особисті якості працівника з якостями розробленої кваліфікаційно-посадової моделі, у якій відбиваються необхідні ідеальні якості для заміщення даної посади. Крім оцінки по ідеальній моделі може застосовуватися оцінка в порівнянні з іншими аналогічними працівниками. Оцінка праці включає оцінку витрат часу в порівнянні з нормативними й оцінку складності праці. При оцінці результатів праці дається пряма оцінка особистих результатів, в основному по категорії якості, і непряма оцінка - внесок даного працівника в результати загальної роботи даного підрозділу та підприємства в цілому.

Підсумкова оцінка є комплексною, що включає оцінку особистих якостей працівника, його працю і результати праці. Для забезпечення об'єктивності оцінки залучається найбільш широке коло членів колективу. Колективна оцінка дозволяє уникнути однобічності й упередженості у відгуках про діяльність працівників. Крім того, для об'єктивності оцінки створюється велике інформаційне забезпечення оцінки.

До методів оцінки відносяться програма і методи збору, обробки й оформлення інформації, необхідної для оцінки. Процедура оцінки:

де виробляється оцінка;

хто робить оцінку;

періодичність оцінки;

порядок проведення оцінки;

оформлення її результатів і порядок реалізації результатів оцінки.

Таким чином, метод проб і помилок, стихійність та імпровізація, що мали раніше широке поширення при підборі і розміщенні кадрів на підприємствах, повинні бути замінені науковим підходом до оцінки кадрів, об'єктивними критеріями оцінки людської праці, людських можливостей.

Розділ 3. Удосконалення кадрової роботи на підприємстві

З розвитком і ускладненням виробництва, прискоренням науково-технічного прогресу змінюються вимоги до кадрів. Підвищуються вимоги до загальноосвітньої, економічної, технічної, технологічної підготовки робітників та службовців, до рівня їхньої кваліфікації. Виникають питання раціонального використання трудових ресурсів, оптимальної оцінки діяльності кадрів. А оскільки зазначені напрямки управлінської діяльності відносяться до області кадрової роботи, одночасно розширюються функції кадрових служб підприємств.

Значну частину кадрової роботи на підприємстві ведуть безпосередньо керівники. Саме керівник зобов'язаний організувати роботу кадрових служб по підбору і розміщенню кадрів так, щоб забезпечити виконання задач, що стоять перед підприємством. Крім того, необхідно мати на увазі, що в питаннях призначення чи переміщення працівника, оцінки його ділових якостей завжди активну участь приймає його безпосередній керівник, що припускає компетентність останнього в питаннях кадрової роботи. В обов'язок керівника також входить піклування про розширення компетенції відділів кадрів, підвищенні ролі кадрових служб, удосконаленні їх роботи, підвищенні кваліфікації кадрових працівників.

Однією із задач кадрової роботи ВАТ “ЛуАЗ” є організація підготовки та перепідготовки кадрів, забезпечення росту кваліфікації робітників безпосередньо на виробництві в навчальних закладах. ВАТ “ЛуАЗ” з цією метою повинне розвивати учбово-матеріальну базу, створювати учбові комбінати, курси та центри, школи по вивченню передових методів праці.

Підвищити ефективність атестації працівників управління, а також забезпечити об'єктивність її оцінок і висновків можна шляхом застосування експертних оцінок фахівців і особливо керівників, здійснюваних з урахуванням думок експертів одного рівня з оцінюваним і підлеглими.

Важливою проблемою підприємства є уміле використання резерву. Необхідно вчасно визначити момент, коли резервіст повинний бути висунутий на ту посаду, на якій він принесе найбільшу користь. Мова йде про зміцнення відстаючих ділянок виробництва здатними ініціативними керівниками.

У складі резерву кадрів на висування доцільно передбачати два напрямки: оперативний і перспективний резерв (на більш високі посади керівників з довгостроковою підготовкою).

Підготовка в складі оперативного резерву, як показує практика, не повинна тривати більш трьох років, тому що “засиджування” у резерві демобілізуючи впливає на активність працівника, зарахованого в резерв, тому що порушує його життєві цілі і плани. Це, в свою чергу, призводить до зниження ефективності роботи відкритого акціонерного товариства “Луцький автомобільний завод”.

Висування кандидатів у резерв повинне бути публічним з метою досягнення великої об'єктивності в оцінці кандидатів, що включаються в списки резерву. Інформація, використовувана при доборі кандидатів у резерв, - це різноманітні і по можливості найбільш повні зведення, якими керуються відділи кадрів, адміністрація підприємства. Доцільно висування кандидатів у резерв кадрів обговорювати на зборах колективу, що скорочує помилки при формуванні резерву і сам резерв стає більш надійним, тому що суспільна думка - найважливіше і найнадійніше джерело інформації про особистість.

Становить інтерес практика створення кадрового резерву на деяких підприємствах. На першій стадії формується контингент молодих перспективних працівників, що з ймовірністю, що перевищує 0,5, можуть бути призначені на керівні посади. На другій стадії - з відібраних кандидатів визначають тих, хто має ймовірність стати керівником приблизно 0,9, яких і включають у списки резерву. Даний приклад кадрова служба ВАТ “ЛуАЗ” може використати і у своїй власній роботі.

Доцільно також щорічно заслуховувати кандидатів у резерв на зборах (як вони виконують висловлені на їх адресу побажання, враховують критичні зауваження).

Керівник підприємства повинен знати задачі і функціональні обов'язки підлеглих йому кадрових органів, щоб ефективно направляти кадрову роботу об'єднання, підприємства, здійснювати систематичний контроль за діяльністю.

Підбір кадрів на заміщення посад керівників і фахівців звичайно здійснюється або шляхом підвищення в посаді працівників свого підприємства (іноді після відповідної навчання) з числа працівників, зарахованих у резерв на висування, або шляхом прийому кандидатів на ці посади ззовні, з інших підприємств, організацій.

Висування в резерв керівних кадрів стимулює підвищення творчої активності працівника і це необхідно враховувати при плануванні й організації роботи з резервом по його підготовці і навчанню. При підборі кандидатів для включення їх у резерв на висування, а також і при організації навчання резерву доцільно користатися розробленими кваліфікаційними моделями різних рівнів керівників, професіограмами, переліком вимог, що пред'являються до керівників на сучасному етапі розвитку економіки країни. При комплектуванні кадрового резерву необхідно приймати до уваги наявність у кандидатів опорних здібностей, на базі яких можна розвинути інші професійно важливі якості. До таких здібностей відносяться: здатність до навчання, уваги до людей, організаторські здібності і спеціальні знання. Кадровим органам ВАТ “ЛуАЗ” необхідно мати на увазі, що підвищення творчої зацікавленості працівника у роботі нині стає одним із головних важелів у ефективності виробництва.

Найбільш прийнятним на практиці є шлях заміщення кадрів керівників і фахівців за рахунок висування працівників свого підприємства. Він дає можливість усебічної перевірки придатності кандидата до нової посади, підготовки його до виконання функціональних обов'язків на новій посаді. У цьому випадку кандидату легше ввійти в курс життя колективу і розв'язуваних їм задач. Звичайно відомі і позитивні якості і визначені недоліки кандидата, що розширює можливості їхнього обліку, особливо при підборі кандидатів на керівну посаду. Такої ж якості, властивим кандидатам ззовні, не завжди повною мірою відомі керівнику і колективу даного підприємства.

Необхідно також мати на увазі, що висування своїх працівників на більш високі посади сприяє стабільності кадрів, створює впевненість у членів колективу в можливості росту по службі на своєму підприємстві. У той же час підбір кандидатів на заміщення посад ззовні, з іншого підприємства чи організації сприяє припливу нових людей, і, якщо це передові підприємства - передового досвіду, свіжих думок. Але призначення кандидата ззовні буде правильно зрозуміло колективом ВАТ “ЛуАЗ” тільки в тому випадку, якщо він буде вигідно відрізнятися по своїх ділових якостях від кандидатів - працівників даного підприємства. Тому підбір і призначення на посаді керівників кандидатів з інших підприємств і організацій, як правило, повинні відбуватися шляхом виборів на конкурсній основі.

Варто звернути увагу також на питання, зв'язані з вивченням придатності кандидата на посаду, що заміщається. Придатність кандидата на посаду визначається, насамперед, його відношенням до цієї посади, наявністю відповідних знань, умінь, навичок, а в інших випадках і наявністю в нього відповідних психофізіологічних якостей.

При підборі кандидата на посаду начальника відділу кадрів в разі такої потреби необхідно пред'являти йому кваліфікаційні вимоги не тільки з погляду освітнього цензу, стажу роботи на керівних посадах, але і наявності такої якості, як уміння працювати з людьми.

У ході здійснюваної радикальної реформи економічних відносин виникла необхідність привести у відповідність сучасними вимогами організацію підвищення кваліфікації і перепідготовки робітників і фахівців господарства, що має свої особливості. Вивчення тільки теорії не досягає своєї мети, тому що лише вказуючи загальні шляхи вирішення проблем, воно не дає рецептів рішення задач у кожній конкретній виробничій обстановці. Тому в навчальному процесі при підвищенні кваліфікації керівників і фахівців необхідно давати мінімум теоретичних знань на найсучаснішому рівні, досягнутому наукою, і максимум даних про передовий досвід. Навчальний процес у системі підвищення кваліфікації повинний сполучити проблемні лекції з акцентуванням уваги на проблемах, висунутих економічною реформою, з навчанням практичним прийомам дії керівника і фахівця в умовах ринкової економіки, виробляючи в них нові методи, нові підходи до практичної діяльності. Для цієї мети широко використовуються активні методи навчання:

ділові ігри;

аналіз конкретних ситуацій;

виїзні заняття на передових підприємствах галузі;

обговорення проектів;

дискусії й ін.

Конкретний зміст і вибір методів навчання в системі підвищення кваліфікації визначається метою і задачами цього навчання. При цьому необхідно мати на увазі, що зміст навчання в системі підвищення кваліфікації динамічне, програми навчання постійно оновлюються й уточнюються.

Не потрібно забувати про те, що оптимальний період перебування на керівній посаді - 5-7 років, цьому ж періоду дорівнює і часовий критерій службового просування. Керівник, що займає посаду занадто довго, усе менш об'єктивно оцінює свої дії і вчинки підлеглих, тому що підсилюється вплив на нього неформальних відносин. Поступово в такого керівника, виробляється консерватизм мислення, почуття вседозволеності, з'являється схильність до звичних стандартних рішень, він звикається зі своїм оточенням і втрачає гостроту оцінки недоліків у діяльності підлеглих, у нього притупляється почуття нового, знижується ініціатива, пропадає інтерес до справи. Практика роботи підприємств свідчить про те, що в ряді випадків застій керівних кадрів, що працюють десятиліттями на одному місці, є однією з причин приховання великих негативних явищ. У зв'язку з цим було б доцільним ввести в практику систему періодичного переміщення керівників “по горизонталі".

Навчання керівників і фахівців повинне здійснюватися як безупинний процес протягом усього періоду їхньої роботи. У країні створюється на новій основі єдина державна система перепідготовки і професійного росту кадрів. Здійснюється перехід до системи безупинного, оперативного поповнення і відновлення знань керівників і фахівців. Кожен працівник визначену частину часу протягом дня, тижня, місяця і року повинен присвячувати підвищенню кваліфікації, оволодінню сучасними досягненнями науки, техніки, культури і передового досвіду.

Важливо також підняти особисту відповідальність і зацікавленість кадрів у підвищенні кваліфікації. Поставити в пряму залежність від її результатів атестацію, діловий ріст фахівців і встановлення їм рівня заробітної плати. Значного удосконалення потребує нормативна база підвищення кваліфікації, зокрема для того, щоб забезпечити його обов'язковість і регулярність.

Необхідною умовою підвищення ефективності системи підвищення кваліфікації управлінських кадрів і фахівців є відхід від сформованих стереотипів організації і методів навчання, що склались в період існування СРСР.

Система підготовки і підвищення кваліфікації управлінських кадрів включає наступні ланки:

державні міжгалузеві центри підготовки керівників; галузеві інститути підвищення кваліфікації керівників і фахівців;

спеціальні факультети і курси при вузах;

курси - на підприємствах.

Підвищення кваліфікації керівників і фахівців народного господарства організується, в основному, по наступних напрямках:

посадова підготовка керівників з метою підготовки їх до виконання своїх обов'язків у нових умовах роботи підприємств на більш високому організаційному і технічному рівні;

підготовка резерву кадрів для висування на керівні посади;

підвищення кваліфікації фахівців із профілю базового навчання з метою підготовки працівника до виконання більш складної роботи зі спеціальності в нових умовах господарювання;

цільове підвищення кваліфікації керівників і фахівців.

В даний час від кожного робітника потрібна компетентність не тільки в здійсненні виробничих обов'язків на своєму робочому місці, але й у питаннях ефективного господарювання на рівні цеху, ділянки, усього підприємства в цілому. Вирішити цю задачу багато в чому покликане виробничо-економічне навчання кадрів.

Виробничо-економічне навчання кадрів - складова частина всієї роботи з кадрами і вестися вона на кожнім підприємстві повинна планомірно і цілеспрямовано. Зміцнюється її зв'язок з життям, з рішенням ключових задач прискорення соціально-економічного розвитку суспільства.

Перебудова системи економічного навчання покликана підсилити взаємозв'язок зміни кваліфікаційних розрядів, посадових переміщень і оплати праці працівників з рівнем їхньої професійної підготовки, ефективність практичного застосування економічних знань.

Вимоги до рівня економічних знань для працівників кожної категорії відбиті в кваліфікаційному довіднику посад керівників, фахівців і службовців і в єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників.

Навчання працівників у різних постійно діючих формах безупинного виробничо-економічного навчання органічно доповнює підвищення кваліфікації і періодичну перепідготовку робочих і інженерних кадрів.

Комплексні навчальні програми, по яких ведеться виробничо-економічне навчання, спрямовані на забезпечення освоєння кадрами актуальних проблем економічної теорії, сучасних досягнень науки управління, нових методів господарювання в умовах ринкової економіки, на практичне оволодіння навичками аналізу виконання планів економічного і соціального розвитку, рішення конкретних господарських задач, на використання кращого вітчизняного і закордонного досвіду.

Навчання необхідно направити на те, щоб підвищувалася продуктивність праці, строго дотримувалися порядок і дисципліна на виробництві, велася рішуча боротьба з пияцтвом, дармоїдством, злочинністю.

Диференційовані типові навчальні програми, що рекомендуються для проведення економічного навчання, у всіх випадках повинні уточнюватися на місцях з врахуванням специфіки підприємств і особливостей складу тих, яких навчають. У плані соціально-економічного розвитку ВАТ “ЛУАЗ” повинне передбачатися створення необхідних умов для занять, необхідної матеріально-технічної бази для навчання кадрів. У кожному трудовому колективі повинні бути створені навчальні класи, добре оформлені аудиторії і кабінети.

Найбільш раціональна структура і час навчання, склад і чисельність слухачів, загальна тривалість навчання, порядок підведення її підсумків і оцінки професійних і економічних знань тих, хто навчається, визначаються в кожному окремому випадку, виходячи із задач розвитку галузей і особливостей функціонування трудових колективів.

Відмінною рисою занять повинні бути активні методи навчання:

аналіз конкретних ситуацій;

практичні завдання;

ділові ігри;

семінари-практикуми;

виїзні заняття;

конференції;

колективний пошук резервів.

У трудовому колективі відкритого акціонерного товариства “Луцький автомобільний завод” повинна діяти ефективна система обліку, узагальнення і реалізації пропозицій слухачів. Рівень виробничо-економічного навчання сьогодні повинен відповідати найвищим вимогам. Він повинен забезпечувати формування сучасного ініціативного, творчо мислячого працівника.

Висновок

Отже, головна мета сучасної кадрової політики підприємства полягає в забезпеченні тепер і в майбутньому кожного робочого місця і кожної посади персоналом відповідних професій та спеціальностей належної кваліфікації.

...