Стратегія управління стресом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Факультет соціології

КУРСОВА РОБОТА

З курсу "Психологія управління"

на тему:

"Стратегія управління стресом"

Виконала:

студентка IV курсу групи АМ-

Русакова С.М.

Перевірила:

Київ

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади виникнення стресу

1.1 Стрес, його сутність та види

1.2 Причини виникнення стресів та динаміка розвитку внутрішнього напруження під час стресу

Розділ 2. Профілактика стресів та стратегія виходу зі стресових ситуацій

2.1 Умови запобігання стресам

2.2 Прийоми виходу зі стресових ситуацій та їх нейтралізація

Висновки та рекомендації

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Переважна більшість людей в сучасному суспільстві знаходиться під впливом стресу, бо у часи науково-технічної революції, в які ми живемо, посилюється психічна діяльність людей. Це пов'язано з необхідністю засвоєння і переробки великого обсягу інформації. Тому й виникає проблема емоційного стресу, тобто напруження і перенапруження фізіологічних систем організму під впливом емоційних чинників.

У сучасному житті стреси відіграють дуже значну роль. Вони впливають на поведінку людини, її працездатність, здоров'я, взаємовідносини з оточуючими і у родині. Сучасні психологи стверджують, що дві третини населення промислово-розвинутих країн вмирають від стресів. Довгі фізичні та психологічні навантаження, які перевищують норми, призводять до порушення функціонування окремих органів та до серйозних хвороб. Такі «хвороби століття» як інфаркт, гіпертонія, інсульт, виразкова хвороба та інші є кінцевим результатом після стресових порушень у нервовій діяльності.

Актуальність проблеми. Стрес присутній у житті кожної людини, так як наявність стресових імпульсів в усіх сферах людського життя та діяльності безперечна. Насамперед, стрес - це природна і навіть корисна складова нашого повсякденного життя, без якої воно було б нудним та нецікавим. Саме стрес піднімає нас ранком, спонукає до роботи, відпочинку та допомагає швидше реагувати в різних ситуаціях. Але щоденна напруга, дефіцит часу, постійна зайнятість на роботі та вдома, відсутність задоволення від виконаної праці, невміння та небажання відпочивати можуть призвести до значних емоційних і фізичних проблем.

У даний час вивченню проблем, пов'язаних з виникненням стресових ситуацій, приділяється дедалі більше уваги. При цьому розглядаються не тільки умови їхнього виникнення, але і відшукуються шляхи, методи й засоби, що знижують негативний вплив стресу. Щоб оцінити актуальність проблеми зниження негативних наслідків стресу, необхідно знати, наскільки керівники та пересічні робітники піддаються його впливу, тобто як часто вони попадають у неординарні стресові ситуації, коли сила стресора перевищує захисні властивості організму. Дана проблема існує в кожній організації, на кожному кроці нашого життя, тому виникає необхідність детальнішого її розгляду.

Ступінь розробленості проблеми. Теоретико-методологічним засадам виникнення стресу та боротьби з ним велику увагу приділяли такі дослідники, як Роберт Саполскі, К. Судаків, Хане Сальє, Рональд Дж. Бурке. Нині в США дуже знаменита Мерілін Ферьюсон. Вона написала і видала багатомільйонним тиражем книгу під назвою «Діти водолія». Практичні висновки з цієї книги з великою вигодою для себе зробив маестро Шакі Гавейн. Він має настільки сильне резюме, що запис на його курси йде на багато місяців уперед. Він одержує замовлення від багатьох американських, а в останній час і європейських фірм, хоч курси ці коштують дуже дорого. Зміст курсу антистресової терапії у Шакі Гавейна зберігається в таємниці, і відомо тільки, що маестро проповідує метод «науково-позитивного сприйняття». Він стверджує, що достатньо відповідним чином заставити мозок працювати на добробут фірми і кар'єра Вам забезпечена. А от як це зробити, він вчить на своїх курсах.

Кар'єру на боротьбі зі стресами зробив в Європі Жан Лапікколо, колишній чемпіон Європи з кендо, тобто фехтування бамбуковою палицею, яку держать двома руками. Він організовує антистресові курси для різних підприємств. До речі, один із методів позбавлення від стресу демонструвався по телебаченню в багатьох країнах. Суть його полягає в тому, що курсант стрибає з містка в річку. Цей ритуал викликає таке сильне потрясіння нервової системи, що малі буденні стреси відходять на другий план. Нині Лапікколо запрошений працювати із співробітниками компанії "Рено".

Об'єктом даної роботи виступає стрес, як невід'ємна частина нашого повсякденного життя.

Предметом виступає стратегія управління стресом як цілеспрямований вплив з метою адаптації особи до стресової ситуації, усунення джерел стресу й оволодіння методами їх нейтралізації всім персоналом організації.

Ціль даної роботи полягає в розкритті стратегії управління стресом, а особливу увагу потрібно приділити самому поняттю «стрес», причинам його виникнення та методам запобігання та боротьби з цим явищем.

Задачі, які будуть досліджуватися в даній роботі:

ь визначити сутність та види стресів;

ь розкрити причини виникнення стресів;

ь вивчити рівні управління стресами;

ь розглянути умови запобігання стресам;

ь сформулювати прийоми виходу зі стресових ситуацій;

Методи, які застосовувалися в даній роботі: аналіз, синтез, дедукція, прогнозування.

Практичне значення і новизна даної курсової роботи є те, що параметри цієї теми вивчені не досконало, а також на практиці застосовуються не у всіх організаціях, де для вдосконалення роботи необхідно розвивати прийоми уникнення стресів та методи їх усунення, адже від цього залежить загальний процес організації роботи на підприємстві. Вміння справлятися зі стресовими ситуаціями допоможе уникнути багатьох захворювань, продовжить життя і передбачити проблеми із психікою у наступних поколіннях. Але так чи інакше, зараз майже все залежить тільки від нас самих: наша реакція на те, що відбувається, наші наступні дії і, відповідно, емоційний стан, який утворився. Потрібно знати, що безвихідних ситуацій не буває. Бувають тільки люди, котрі не хочуть змінити себе, своє ставлення до життя і не хочуть вирішувати свої проблеми.

Розділ 1. Теоретико-метологічні засади виникнення стресу

1.1 Стрес, його сутність та види

Зростання інформаційного й емоційного навантаження на керівників та звичайних робітників виробництва поставило на порядок денний рішення однієї важливої проблеми - зменшення негативного впливу на організм людини так званих стресових ситуацій.

Сьогодні слово «стрес» у літературі з проблем управління зустрічається, мабуть, частіше, ніж у медичних виданнях, стресом намагаються пояснити все - від інфаркту співробітників підприємства до застою у справах корпорації. Залякана привидом стресу, людина уже не в змозі вирішити, як справитися зі зростаючим обсягом справ: чи додатково завантажити своїх підлеглих та співробітників, ризикуючи відбити в них інтерес до роботи і викликати депресію від перевтоми, чи звалити додаткове навантаження на власні плечі, що знову-таки може викликати стрес та інфаркт?

Поняття «стрес» уперше ввів у науку доктор Монреальського університету Хане Сельє в 1946 р. для позначення впливу різних неспецифічних факторів, чи «стресорів», на організм людини. Згідно Сельє, реакція людини на стрес складається з трьох стадій. Перша стадія - це реакція на тривогу, наприкінці якої мобілізуються захисні функції організму. Друга стадія характеризується як опірність організму, протягом якої він пристосовується (адаптується) до нових умов, викликаних стресорами. Якщо ж стресори настільки сильні, що захисних засобів організму не вистачає Для його адаптації до нових умов, то настає третя стадія, що веде до виснаження організму, і якщо ці стресори будуть діяти тривалий час, то й до його загибелі. стрес роботоголізм працівник

З приводу впливу стресу на організм людини немає єдиної точки зору, хоча більшість дослідників схиляється до того, що ця дія негативна. Проте, мабуть, найбільш правильним буде розглядати це питання не з погляду впливу стресу взагалі, а в залежності від сили стресорів і тривалості їхньої дії. Якщо сила стресора така, що перевищує захисні властивості організму (наприклад, систематичне інформаційне перевантаження керівників), то його негативний вплив на організм не викликає сумнівів. Але з іншого боку, чи не будь-яка проблема управління, чи не будь-яка інформація, що прийшла до керівника і свідчить про необхідність приймати рішення, викликає стрес? Очевидно, так. Адже стрес - це насамперед спонукання до дії. Можна навіть сказати більше: стресові ситуації, якщо під ними розуміти необхідність рішення проблем, є двигунами в багатовіковій історії розвитку людства. Сприятливе зовнішнє середовище існування привело, наприклад, до виникнення високорозвинених цивілізацій на зорі історії людства у визначених районах земної кулі (Індія, Єгипет, Китай). В міру заселення людиною менш сприятливих кліматичних зон Землі виникали більш складні проблеми забезпечення необхідних умов життя, що привело до широкого розвитку суспільства в цих регіонах і до відставання колись високорозвинених цивілізацій [7; 235с.].

То що ж таке стрес? Почнемо із словникового визначення. «Стрес - це внутрішній опір, реакція еластичного тіла на зовнішні сили, які впливають на нього». Як бачимо, стрес, явище не тільки від'ємне, оскільки і його характер і зворотна реакція на нього «еластичних тіл» (в даному випадку працівників і організації) можуть бути зовсім різними.

Дослідження, проведені канадським соціальним психологом Рональдом Дж. Бурке в Йоркському університеті, довели можливість подолання шкідливих наслідків стресових ситуацій, а якщо вони все-таки не відвернуті, то є шляхи до їх повного усунення.

Бурке вдалося встановити, що частину раніше виявлених стресових ситуацій вмілі керівники можуть повернути на користь справі без шкоди здоров'ю та психіці підлеглих.

Стреси створюються навколишніми обставинами, які вимагають адаптації поведінки. Причиною їх виникнення можуть бути різні фактори, починаючи з незначних порушень звичних обставин до серйозних, насамперед хвороба, тяжка сімейна втрата, розлучення та ін.

Між духовним і фізичним станом існує тісний взаємозв'язок, одне впливає на друге як у позитивному, так і в негативному напрямку, незалежно від нас. Ми можемо впливати волею на рухи, частоту дихання, однак багато процесів в організмі (биття серця, кров'яний тиск, зниження або підвищення кислотності контролюється автономною нервовою системою). Ми не можемо викликати або перервати ці процеси волею.

Реакція на стрес у багатьох випадках змушує працювати ефективніше, докладати більше зусиль, які направлені на досягнення поставленої цілі.

Пасивність же може повернутися гіпертонією, сердечними приступами, порушеннями психіки, хворобливим станом [5; 167с.]. У цій ситуації сам організм шукає можливість боротися зі стресом, звертаючись до внутрішньої енергії, внаслідок чого ми знаходимося під довготривалим навантаженням, яке нам не під силу. Не бачучи виходу, ми починаємо панікувати.

Психолог Сельє виділяє два види стресу: «Один із них негативний, шкідливий, розруйновувач життя, так названий дистрес, інший позитивний, виталізуючий, життєво необхідний, так званий ейфорійний стрес.

Неважко здогадатися, що все, що пов'язано з дистресом, несе в наше життя хвороби, депресію, одинокість, певні функціональні неврози, в той час, як ейфорійний стрес означає здоров'я, задоволення, щастя».

Усе наше життя так чи інакше пов'язане зі стресами. З огляду на природу та особливості перебігу виокремлюють такі види стресів [ 20; 406 с.]:

Д фізіологічний - зумовлений надмірними фізичними навантаженнями;

Д психологічний - зумовлений складними відносинами з іншими людьми;

Д інформаційний - зумовлений надлишком, недостатністю чи безсистемністю життєво важливої інформації;

Д управлінський - зумовлений високою відповідальністю за рішення, що приймаються, особливо в умовах дефіциту часу;

Д емоційний - проявляється в ситуаціях загрози, небезпеки, неочікуваної радості.

Дослідники виявили більшу кількість стресових подій в недавньому минулому людей, що намагалися накласти на себе руки, в порівнянні з кількістю аналогічних подій за той же проміжок часу у випробовуваних, які складали контрольну групу.

В ході одного дослідження було встановлено, що в рік, передуючий спробі самогубства, у людей, що зробили таку спробу, кількість стресових подій була в два рази більше, ніж у людей, що не намагалися накласти на себе руки, але або страждали від депресії, або мали які-небудь інші проблеми психологічного плану.

Однією з подій, що викликають у людини негайну стресову реакцію і тим самим сприяють виникнення у неї суїцидних намірів, є втрата коханої людини унаслідок смерті, розлучення або знехтуваної любові. Іншою такою подією є втрата роботи.

Урагани і інші стихійні лиха теж сприяють виникненню стресових станів, які іноді ставлять в причинно-залежний зв'язок з суїцидними діями, спостережуваними навіть серед дітей [12; 349с.].

Люди можуть також вчинити спробу самогубства як реакцію на дію довготривалих стресових чинників. До трьох найбільш поширених довготривалих стресорів належать важка хвороба, несприятливе навколишнє оточення і професійний стрес.

Певний тип роботи може викликати у людини відчуття напруги або незадоволеності, і це служить причиною самогубства. Дослідники, зокрема, виявляють особливо високий рівень самогубств серед психіатрів і психологів, лікарів, зубних лікарів, адвокатів і чорноробів. Такі дані не обов'язково означають, що безпосередня причина суїциду - професійний стрес. Цілком можливо, що некваліфіковані робочі реагують на фінансову нестійкість, а не на стрес, пов'язаний з роботою, коли роблять спробу самогубства. Так само, схильні до суїциду психіатри і психологи не реагують на емоційну напругу в роботі, а страждають від тривалих емоційних розладів, які головним чином і стимулювали їх вибір кар'єри.

Клініцисти колись вважали, що рівень самогубств вище у жінок, які працюють не вдома, ніж серед домогосподарок, ймовірно через конфлікти між вимогами в сім'ї і на роботі.

Проте недавні дослідження ставлять під сумнів такі уявлення і в деяких дослідженнях робиться висновок, що робота поза домом в рівній мірі знижує рівень суїциду і у жінок і у чоловіків.

Стреси існують і будуть існувати завжди. Просто не треба робити з цього слова феномен, не слід вважати, що ми знаходимося під стресом, якщо ситуація не є такою. Звичайно, не слід заперечувати, що стрес є скрізь і в приватному житті, і в кожній професії.

Отже, якщо немає проблем, то немає і стресових ситуацій і відповідно руху вперед. Останнім часом у середовищі вчених дедалі більш стверджується думка, що стрес організму необхідний і навіть корисний. Так, член-кореспондент АМН К. Судаків пише: «Емоційний стрес - у принципі нормальна фізіологічна реакція людини. Вона дозволяє переборювати перешкоди, що заважають задовольняти основні потреби, і сприяє в кінцевому підсумку активній творчій діяльності». Доктор медичних наук В. Розенберг також стверджує, що «коли негативні емоції мобілізують сили організму, змушують його підібратися, підготуватися до боротьби з перешкодою, що виникла, користь їхня очевидна».

Причому тут важливо, як сприймається людиною необхідність подолання цих перешкод. І чим вище рівень пошукової діяльності, тобто зусиль у досягненні цілей, тим сильніше опірність організму несприятливим умовам [8].

Аналогічної думки дотримується і ряд закордонних фахівців. Відзначається, наприклад, що, хоча поняття про менеджера завжди асоціюється з людиною, що знаходиться під стресом, що робить шкідливий вплив на здоров'я, багато менеджерів стверджують, що стрес їм необхідний як своєрідний допінг і що, оскільки він має як позитивні, так і негативні наслідки, головна проблема полягає не в тому, щоб стрес виключити, що, мабуть, безглуздо, а в тому, щоб навчитися ним керувати.

Стрес є продуктом реакції «бий-біжи» - примітивного рефлексу, який готовить людину до конфлікту. Коли людина стикається з якоюсь небезпекою або занадто нервовим колегою, її організм виробляє гідрокортизон. Ці гормони допомагають організму швидко включити виконання деяких його функцій, в т. ч. і частину імунної системи, а також екстрені енергетичні джерела. Але цей механізм сьогодні народжує додаткові проблеми.

Звернемо увагу на те, що організму шкодить не сам по собі стрес, а його надмірна інтенсивність.

Інстинкт «бий-біжи» не єдине, що ріднить сучасного підприємця і кроманьйонця. Роберт Саполскі зі Стенфордського університету вважає: з підлеглими керівники поводять себе подібно бабуїнам. Саполскі довго вивчав цих тварин, стада яких мають жорстку ієрархічну структуру.

В умовах такої жорсткої ієрархії вожаки реагують на стресові ситуації значно швидше і точніше, ніж «рядові» бабуїни. Він зробив висновок, що стрес менш небезпечний для тих, хто знаходиться «нагорі», ніж тим, хто працює «знизу».

На думку доктора Франсіско Хосе Флорес-Таскона, автора книги «Керівні кадри 2000 року: важкість кардинальської мантії», нема ніяких рокових причин, в силу яких успішно працюючий керівник повинен страждати від стресу більше, ніж його підлеглі. Горе в тому, що багато керівників не вміють знайти в своєму житті баланс між роботою та іншими радощами буття, не вміють "відключатися" від службових проблем. Щоб послабити або навіть відвернути шкідливі наслідки "керівних стресів", доктор Флорес-Таскон радить дотримуватися дієти, активніше використовувати вільний час, чергувати розумову і фізичну діяльність, і саме головне - уникати крайніх перевантажень в звичайній діяльності [14;175с.].

Симптоми «роботоголізму» поширилися в останні десятиріччя серед управлінських працівників багатьох країн подібно лісовій пожежі. Людей, вражених цим синдромом легко виявити. Це ті, хто постійно поглядає на годинник, хто відчуває себе нещасним, коли повинен відірватися від роботи, хто нездатний відпочити і під час відпустки. «Роботоголізм» дійсно схожий з оп'янінням, діючи як всякий спосіб наркотичного відключення від багатогранного життя.

Небезпека для керівників чи пересічних співробітників організації наступає в той момент, коли в шкалі його життєвих цінностей - наполегливості, амбіції, потребі в почестях і повазі зі сторони оточуючих - починають проходити зміни.

Наслідком цього є втрата самоконтролю, нехтування іншими життєвими обов'язками і навіть виникнення деяких психічних захворювань. Нікому і в голову не прийде підозрювати роботоголіків у хворобі, адже вони, як правило, займають видне становище в суспільстві і подавляють оточуючих власним характером. Манія старанності - їхня характерна риса, але вона не шкодить їхній кар'єрі.

Як і всяка хвороба, стрес начальника чи пересічного співробітника піддається лікуванню тим успішніше, чим раніше він буде виявлений. Але провести ранню діагностику може тільки сама людина.Для цього необхідно вивчити природу стресорів, тобто чинників або умов, що спричиняють сильне нервово-психічне напруження і бурхливий прояв емоцій. Усі фактори виникнення стресових ситуацій поділяються на організаційні та персональні (особисті).

1.2 Причини виникнення стресів та динаміка розвитку внутрішнього напруження під час стресу

Фактори, які зумовлюють стрес, поділяють на дві групи:

ь організаційні;

ь персональні.

Організаційні фактори. Широко поширеною, зрозумілою причиною стресу в організаціях є перевантаження або, навпаки, дуже мале робоче навантаження. Якщо підвищене робоче навантаження відіграє важливу роль у виникненні стресу, то істотне значення має і хронічне робоче недовантаження людини. У цій ситуації людина почуває себе як би не при справах, не знає, куди прикласти свої сили, втрачає почуття своєї значущості і потреби, що позначається на їх моральному настрою і на взаєминах з навколишнім середовищем. Правда, серед керівників виробництва явище недовантаження зустрічається досить рідко, але цілком скидати з рахунків цю причину не можна. Впливають на стрес і різкі зміни навантаження керівників. Це, як правило, пов'язано з посадовим переміщенням, нерідко викликаним станом здоров'я. Зменшення навантаження при такому переміщенні дуже болісно переживається керівниками і часто призводить до виникнення стресу в таких ситуаціях, коли здавалося б, ніяких причин для цього немає. От один із прикладів. Головний технолог великого підприємства за станом здоров'я перейшов на більш спокійну і навіть більш високооплачувану роботу. На посаді головного спеціаліста він майже щодня піддавався стресу. Здавалося б, на новій посаді він повинен був знайти себе і спокійно трудитися. Однак цього не відбулося. Різке зниження навантаження ніби вибило його зі звичної колії, і відчуття своєї непотрібності стало для нього найсильнішим стресором.

Другим фактором є конфлікт ролей. Він виникає коли до праці пред'являють суперечливі вимоги. Конфлікт ролей може відбутися в результаті порушення принципу єдиноначальності. Два керівники в службовій ієрархії можуть дати робітнику суперечливі завдання. Конфлікт ролей може з'явитися також у результаті різниці між нормами групи і вимогами організації. В цій ситуації індивідуум може відчути напругу і неспокій, тому що хоче бути прийнятий групою, з однієї сторони, і зберегти вимоги керівника, з іншої.

Третій фактор - невизначеність ролей. Невизначеність ролей виникає, коли працівник не впевнений в тому, чого від нього очікують. На відміну від конфлікту ролей, тут вимоги не будуть суперечливими, але вони будуть невизначеними. Люди повинні мати правильне уявлення про очікування керівника, про те, що і як вони мають робити і як їх після цього будуть оцінювати.

Четвертий фактор - нецікава робота. Люди, які мають більш цікаву роботу, проявляють менше неспокою і менше схильні до фізичних недомагань, ніж які займаються нецікавою роботою.

На додаток до цих факторів, стрес може виникнути через погані фізичні умови. Наприклад, відхилення в температурі приміщення, погане освітлення або надмірний шум. Неправильні співвідношення між повноваженнями і відповідальністю, погані канали обміну інформацією в організації і необґрунтовані вимоги один до одного також можуть спричинити стрес.

Важливими джерелами стресу є взаємини з вищестоящими керівниками, з керівниками, рівними за рангом, і зі своїми підлеглими. Особливу значимість тут відіграють неприязні відносини не тільки між вищестоящими і нижчестоящими керівниками, але і з колегами по горизонталі. Стан стресу в подібних випадках викликає вже саме чекання виробничого конфлікту, і будь-який незначний промах одержує неадекватну взаємну оцінку, приводячи найчастіше до обопільного стресу.

Істотний вплив на виникнення стресу робить некомпетентність підлеглих, а також контакти з «важкими» (некомунікабельними) особами.

Для керівника дуже важливим є одержання достовірної своєчасної і повної інформації. Тому коли він такої інформації не має, то практично завжди потрапляє в стан стресу.

Для керівників оперативної ланки важливою причиною стресу є необхідність виконання термінових робіт, що не завжди повною мірою забезпечені зовнішніми стосовно підрозділу службами: цехами-суміжниками, відділами матеріально-технічного постачання, службами ремонту і налагодження устаткування тощо. При цьому для начальників цехів і майстрів велика завантаженість оперативною, не завжди, властивою їм роботою, і терміновість її виконання є основною причиною стресу.

Багато в чому подібні погляди на причини стресу висловлюють і закордонні фахівці, хоча інші умови виробництва накладають і свої специфічні особливості на виникнення явищ стресу. Однією з головних причин стресу, про що майже не пишуть західні дослідники, є страх втратити роботу. Цей стресор, варто відмітити, набуває дедалі більшої значимості і в Україні.

Ось, наприклад, як оцінює причини стресу американський фахівець Фіглер Хомер: незадоволеність організацією управління, некомпетентність підлеглих, непоінформованість про стандарти продуктивності, недовіра персоналу до менеджменту і недовіра з його боку до персоналу, несумісність з колегами по роботі, незадоволеність працею, нездатність підприємства задовольнити особисті потреби працівників тощо[3; 469с.].

Інший американський дослідник Ф.Майкл важливими причинами стресу вважає ступінь відповідальності керівника за роботу в цілому чи роботу групи співробітників, а також численність обов'язків, що виконуються. Останнє повною мірою відноситься до оперативних керівників виробництва, і, мабуть, це є одним з важливих факторів того, що керівники цехів більш часто знаходяться в стані стресу.

Розглядаючи зовнішні об'єктивні причини виникнення стресу, не можна залишати осторонь і причини внутрішні, пов'язані з конкретним керівником чи пересічним робітником як з особистістю. Вчені встановили зв'язок між характером керівників і стилем їхнього управління, з одного боку, і частотою виникнення стресових ситуацій - з іншого. От що показали опитування керівників з цього приводу. Відсоток керівників з холеричним складом характеру, що перебувають у щоденному стані стресу, дорівнює 21% від загального числа керівників-холериків, тоді як для керівників-флегматиків він складає 16%, керівників-сангвініків - 5%. Випробовують стан стресу кілька разів у тиждень керівники-холерики - 35,5%, флегматики - 34 %, сангвініки - 29 % від загального числа керівників кожної категорії.

Особливо яскраво зв'язок характеру керівника з частотою стресових ситуацій виявляється в начальників цехів. Так, щодня перебувають у стресі 40% холериків, тоді як флегматики і сангвініки, які щодня попадають у стресові ситуації, становлять відповідно 20% і 13%. Істотний вплив робить на стреси і стиль управління. Спостереження показують, що практично всі керівники, які дотримуються авторитарного стилю управління, випробовують стан стресу частіше, ніж керівники-демократи. Логічно тут усе ясно. Автократ не терпить заперечень, і коли вони є, він впадає в стрес.

На тісний зв'язок між стресом і вищезгаданими факторами вказують і закордонні фахівці, які підкреслюють, що характер роботи, яка виконується, і специфіка розв'язуваних задач виявилися тісно пов'язаними з умовами виникнення стресу в процесі роботи, а методи і стиль керівництва також можуть бути причинами функціонального стресу. Істотний вплив на рівень стресу роблять становище індивідуума в організації й його місце в ієрархії.

Велике значення для виникнення стресу мають постановка керівником занадто високих, іноді на даному етапі нереальних цілей і прагнення домогтися їх здійснення за будь-яку ціну, нетерпіння і навіть, можна сказати, надмірне честолюбство.

Персональні фактори. Кожна людина бере участь в багатьох видах діяльності, не пов'язаних з організацією. Ці приватні явища (події) також бувають потенційною причиною стресу, що може призвести до зниження результатів роботи. Позитивні життєві події, підвищення по службі або значне збільшення доходу також можуть викликати такий же або навіть більший стрес, як і негативні.

Результати досліджень говорять, що причиною стресів у 61% випадків є службові проблеми, сімейні хвилювання і фінансові труднощі; 22% випадків викликані причинами «психологічного характеру», а 7% - серйозними захворюваннями.

Для визначення найбільш раціонального способу впливу на людину в стані стресової ситуації необхідно мати уявлення про динаміку розвитку внутрішнього напруження стану в людини.

Виділяють три стадії розвитку стресу [10; 80 с.]:

Д зростання напруги (мобілізація);

Д внутрішній стрес (дезаптація);

Д виснаження, спад внутрішньої активності (дезорганізація).

Стадія мобілізації характеризується зростанням інтенсивності реакцій, підвищенням чіткості пізнавальних процесів, прискоренням їх, готовністю швидко згадати необхідну інформацію. У цій стадії працівникам удається зробити багато чого і вчасно.

Стадія дезаптації виявляється слідом за стадією мобілізації за умови, що стрес триває довго. Виникає реакція заборонного гальмування, що виявляється у зниженні якості виконання роботи. У поведінці фахівця виявляється неорганізованість, втрачається чуйність передавання інформації, забувається частина інформації, приймаються рішення, у яких не враховано наслідки. На цій стадії працівник припускається багатьох помилок, якість виконання поставлених завдань різко знижується.

Стадія дезорганізації виникає у випадку продовження стресового навантаження. На цій стадії може відбутися порушення внутрішньої регуляції поведінки особи, її поведінка стає неадекватною ситуації, відбувається втрата контролю над ситуацією. Тривалий стрес, навіть за збереження зовнішнього стану без змін, може призвести до серйозних внутрішніх захворювань.

Облік динаміки розвитку внутрішнього напруження в управлінні стресами багато в чому полегшує пошук варіантів грамотного розв'язання конфлікту та сприяє швидшій стабілізації внутрішнього стану й зовнішнього поводження учасників ситуації[20; 378с.].

Розглядаючи явище стресу, необхідно оцінювати його глибину. З погляду медицини, стрес викликає в людини почастішання пульсу, підвищення кров'яного тиску, головний біль. Частий вплив сильного стресу може призвести до зниження розумових здібностей, до втрати правильної орієнтації в конкретній ситуації і можливостей прийняття правильних рішень. Згадайте, чи багато вам доводилося бачити прикладів, коли людина у стані сильного стресу прийняла б єдино правильне рішення. Такі випадки надзвичайно рідкі, особливо для тих керівників, що часто попадають у стресові ситуації.

Але з іншого боку, хіба не частішає у Вас серцебиття, якщо Ви маєте виступати перед аудиторією, хіба не хвилюєтеся Ви, входячи в кабінет вищестоящого керівника з питанням, рішення якого може бути і не таким, як Ви хотіли б; хіба, нарешті, Вас не кидає в жар чи холод, коли Ви сідаєте в крісло дантиста? Але ж усе це є не що інше, як явище стресу, і в той же час це наше звичайне повсякденне життя, що, підкреслюю ще раз, без стресів неможливе в принципі. А тому треба говорити не про те, як уникнути стресу, як домогтися його виключення з практики, - це безглуздо, а про те, як не допускати виникнення стресових ситуацій там, де в цьому немає ніякої необхідності, як зменшити негативний вплив стресів на людський організм, як домогтися того, щоб керівники, які мають великий життєвий і виробничий досвід, не були змушені в розквіті творчих здібностей за станом здоров'я передчасно залишати свої посади. Стресу потрібно протистояти.

Розділ 2. Профілактика стресів та стратегія виходу зі стресових ситуацій

2.1 Умови запобігання стресам

Стратегія - довгостроковий курс розвитку організації, який грунтується на усвідомленні сутності її виробничо-господарської та соціальної діяльності, способів досягнення її цілей.

Стратегія управління стресами - це довгостроковий процес цілеспрямованого впливу на персонал організації з метою адаптації особи до стресової ситуації, усунення джерел стресу й оволодіння методами їх нейтралізації всім персоналом організації.

Існує два рівні управління стресами.

Перший - на рівні організації, у результаті змін у політиці, структурі виробництва, полягає у виробленні чітких вимог до співробітників, оцінці їх діяльності. У деяких організаціях, переважно в закордонних компаніях і в окремих вітчизняних банківських структурах, проводять тренінги релаксації (2 - 3 рази на тиждень після роботи) із використанням аудіокасет під управлінням психолога. Проводяться також комунікативні тренінги для розвитку комунікативної культури співробітників, оволодіння навичками зняття напруги, виїзні ігрові тренінги з метою зняття напруги в колективах, зміцнення зв'язків між співробітниками. Вони допомагають людині почувати себе краще, розслабитися, відновити свої сили. Подібні програми існують і застосовуються на рівні всієї організації, особливо багато їх розроблено в останні роки на підприємствах країн Західної Європи й США.

Наприклад, у Швеції закон 1991 року про «Виробниче середовище» заохочує працівників змінювати свою робочу обстановку, пристосовувати її для себе, а адміністрації пропонується в усьому їм допомагати. У цих країнах професійний стрес розглядається в контексті загальної обстановки на фірмі й у суспільстві. У багатьох програмах на перше місце ставиться завдання зменшення стресу за рахунок кращої організації праці, зміни характеру праці, установлення реальних планових завдань, поліпшення особистих взаємин в організаціях, створення невеликих робочих груп. Американські компанії все частіше стикаються з вимогами про виплату компенсацій за «професійний» стрес і достатньо часто їх виплачують. Якщо в 1983 році з усіх судових позовів, пред'явлених фірмам, 15% стосувалися плати за професійний ризик, то в 1993 році їх кількість становила вже 40%, а задовольняються ці позови в два рази частіше, ніж позови з приводу шкоди здоров'ю.

Другий рівень управління стресом здійснюється на рівні окремої особи. Цей спосіб полягає в тому, щоб уміти справлятися зі стресами індивідуально, використовуючи рекомендації та спеціальні програми з нейтралізації стресів.

Такі програми включають медитацію, тренінг, фізичні вправи, дієту й іноді навіть молитву. Вони допомагають людині почувати себе краще, розслабитися, відновити сили[6;115с.].

Виділяють ряд умов, що сприяють запобіганню стресам.

1. Основним у житті повинно бути змагання із самим собою, а не з іншими. Не варто заздрити чужим успіхам, матеріальному добробуту тощо. Заздрість здатна спровокувати найсильніший стрес.

2. Розуміння відносності будь-яких оцінок тих подій, що відбуваються в нашому житті. Немає нічого абсолютно гарного, як і нічого абсолютно поганого.

3. Зменшення кількості й відповідальності прийнятих рішень, скорочення кількості сфер життя й діяльності, у яких ми виявляємо активність, приводить до зниження інформаційного стресу.

4. Зменшення рівня домагань знижує ймовірність виникнення стресу. Потрібно вміти об'єктивно оцінювати свої сили й можливості та не ставити перед собою занадто високі цілі. Чим вищий рівень домагань, тим більша ймовірність виникнення стресу.

5. Якщо неможливо змінити ситуацію, то варто змінити своє ставлення до неї. Гарне життя чи погане - це залежить від нашого сприйняття його.

6. Живучи в злагоді зі своєю совістю, людина рідше переживає стрес, тому що в цьому випадку оцінки тих, хто живе не по совісті, можна не брати до уваги.

До стресів і внутрішнього конфлікту найчастіше призводить неузгодженість самооцінки й оцінки з боку інших людей, для уникнення якої необхідне виконання двох умов:

ь важливо постійно займатися самовдосконаленням і сумлінно виконувати свої обов'язки, не завдаючи збитку навколишнім;

ь бажано зменшити свою залежність від зовнішніх оцінок. Якщо людина має високу моральність, є професіоналом і сумлінно працює, вона не повинна залежати від думки інших, їй варто орієнтуватися в цьому випадку, перш за все, на внутрішню оцінку своїх учинків.

7. Потрапивши в стресову ситуацію, варто згадати про людей, що знаходяться зараз у ще більш важкому становищі. Подумавши також про те, що могло б відбутися, але не відбулося з вами, також можна істотно знизити рівень суб'єктивного сприйняття ситуації.

8. Чим ширші просторові межі світосприймання людини, тим рідше вона переживає стрес і йде на конфлікт. Можна уявити свої проблеми на фоні міста, країни, усієї Землі, Сонячної системи, Всесвіту. При цьому особисті конфлікти зазвичай втрачають гостроту.

9. Розширення часових меж світосприймання за допомогою вивчення минулого та прогнозування майбутнього є гарним засобом зниження напруженості у складних ситуаціях. Сприйняття власних проблем на тлі історії людства допомагає у відновленні спокою й рівноваги.

10. Готовність до виходу зі складних ситуацій із мінімальними втратами підвищується в міру розширення ймовірнісних кордонів світосприймання: чим більше людина знає, бачить і випробовує, тим до ширшого діапазону розвитку подій вона підготована, тим нижчим є її емоційне напруження від ситуації. Стрес і конфлікти найчастіше виникають у тих випадках, коли очікувані події та реальність не збігаються. Якщо допустити, що відбутися може абсолютно все, то гострота сприйняття того, що відбувається, знижується.

11. Чим глибші змістові межі світосприймання людини, тобто чим глибше проникнення її в суть речей, тим легше їй упоратися з конфліктами і стресовими ситуаціями [7; 215с.].

Стан здоров'я багато в чому визначає реакцію людини в стресових ситуаціях. У нездоровому стані важче протистояти неприємностям і адекватно сприймати події. Тому підтримання фізичного та психічного здоров'я є важливою умовою профілактики конфліктів і запобігання стресам. Зберегти здоров'я допомагає повноцінний сон, своєчасна відпустка, фізична культура, раціональне харчування, перебування на природі.

Для запобігання стресам менеджерам можна запропонувати: вивчати особливості характеру, діапазон знань, ставлення до праці своїх підлеглих; вибирати тип і обсяг робіт відповідно до здібностей, потреб і нахилів працівників; надавати працівникам за можливістю повну характеристику майбутньої роботи; дозволяти працівникам обґрунтовано відмовлятися від роботи; вміло пояснювати необхідність виконання роботи; приймати оптимальні рішення; визначати чіткі зони повноважень; удосконалювати комунікації; використовувати стиль керівника відповідно до ситуації; не приховувати виробничої господарської інформації; забезпечувати необхідну винагороду за ефективну роботу; застосовувати графіки з метою пояснення певних економічних явищ; бути наставником щодо підлеглих; підвищувати кваліфікацію підлеглих; розвивати здібності підлеглих; при необхідності сприяти працівникам у зміні робочого місця.

Зміни будуть неминучі. Але зміни викликають стрес, гігантську напругу, яка зачіпає всю організацію і кожного працівника. Так виникає дилема. Конкурентоспроможність організації вимагає гнучного планування і швидкої реакції на зміни. Але сама гнучкість, яка забезпечує зростання організації, породжує стрес, здатний загальмувати зростання.

Як знизити стрес, обумовлений необхідними змінами? З цього приводу можна навести деякі рекомендації. Чітке розмежування функцій в управлінні. Кожен керівник повинен однозначно представляти границі своєї компетенції. Тут особливо важливо правильно розподілити управлінські функції серед підлеглих, надавши їм разом з відповідальністю і необхідні права для їхнього належного виконання. Необхідно цілком звільнитися від справ, що під силу підлеглим. Ретельно планувати розподіл свого робочого часу, передбачивши в кожен його відрізок виконання тільки однієї роботи. Не втручатися в дії своїх підлеглих при кожному порушенні процесу виробництва. Постійно пам'ятати, що джерелом стресу часто є не тільки Ваша робота, але і Ви самі, і з цього погляду важливо навчитися оцінювати себе збоку. Причому як зразок для себе можна взяти яку-небудь реальну чи гіпотетичну особистість, що найбільш стійка до стресу, і ставити собі запитання, а як би вона (ця особистість) поступила в цій ситуації під час вирішення складних і гострих проблем. Часто те, що для одного є причиною гострого стресу, на іншого в аналогічній ситуації практично не робить ніякої дії. Отже, зниження впливу стресу сильно залежить від самої людини, від її здатності панувати не тільки над обстановкою, але і над власними емоціями.

На значимість останнього фактора вказується й у зарубіжній пресі. Причому підкреслюється, що психічне і фізичне благополуччя керівника найчастіше залежить від нього самого. У той же час у США проводиться регулярний медичний контроль керівників зі зняттям так званих «профілів ризику», що є ефективним засобом попередження захворювань. У цьому зв'язку треба вказати, що велике значення для протистояння стресу має фізичний стан людини, тому варто приділяти пильну увагу фізичному тренуванню свого організму.

Важливим фактором зниження негативного впливу стресу є переключення схвильованої людини на інтенсивну м'язову роботу, і якщо правильно організувати режим, то ніякий темп життя не небезпечний для здоров'я. Стрес неминучий і необхідний, і головна проблема людини не в тому, як його уникнути, а як навчитися оволодіти ним, змусити його приносити велику користь виробництву чи виключити, звести до мінімального його негативний вплив на власний організм.

2.2 Прийоми виходу зі стресових ситуацій та їх нейтралізація

Для виходу зі стресових ситуацій необхідно застосовувати спеціальні прийоми.

1. Потрібно вчитися правильно розпоряджатися своїм часом.

Уміння правильно організувати свій час - важливий засіб запобігання стресу. Існує кілька простих правил [21; 360-361 с.]:

Д під час складання списку необхідних справ перелічуйте в ньому, крім необхідних, такі, які б вам хотілося зробити саме сьогодні. Регулярно відзначаючи, що вдалося зробити, ви відчуєте почуття задоволення;

Д усі справи діліть на категорії: головні та ті, що можна зробити пізніше; важливо вміти ставити цілі і розставляти пріоритети.

Ця рекомендація, за всієї її простоти, досить складна у здійсненні: вона включає уміння говорити «ні», обмежувати себе, планувати свою діяльність щодня з урахуванням цілей, поставлених на тривалий період;

Д уникайте зайвих обіцянок; це призводить до зайвого навантаження на нервову систему, якщо ви не можете виконати обіцяного;

Д чітко уточніть для себе різницю між активністю та продуктивністю. Активність - прояв зовнішньої великої енергії, що не завжди йде на користь справі; іноді це метушливість, багато рухів, але мало результатів. Продуктивність - виконання наміченого, поступове наближення до поставленої мети;

Д проаналізуйте причини втрати часу: тривалі розмови по телефону, чекання в черзі, виконання незапланованих справ. Існує безліч технічних засобів для щоденного планування справ і проведення аналізу втрат часу: щоденники, органайзер, офісні програми персональних комп'ютерів та ін.

2. Потрібно змусити стрес працювати на вас.

Д якщо неприємностей не можна уникнути, то доцільно спробувати витягти з них, якщо це можливо, користь за рахунок зміни точки зору:

Д постарайтеся прийняти негативну подію як позитивну (втрату роботи як можливість знайти кращу);

Д поставтеся до стресу як до джерела енергії. У спокійному стані ви не змогли б стільки зробити, у збудженому стані встигли незрівнянно більше. Сприймайте проблему як виклик;

Д не думайте про минулі події як про поразку;

Д ви не можете відповідати за вчинки інших людей, а можете тільки контролювати свою реакцію на них. Головне - перемога над емоціями;

Д не намагайтеся догодити всім, це нереально, час від часу догоджайте собі самому.

3. Потрібно лікуватися від трудоголізму.

Трудоголіки - це люди, для яких нічого не існує, крім роботи. Ознаки такого стану: зниження ефективності в роботі; нехтування родиною та громадським життям; деформоване уявлення про те, що важливо в житті.

Як можна досягти балансу в праці й відпочинку [9; 254 с.]:

Д поступово скоротіть кількість робочих годин на тиждень; забороніть собі працювати у вихідні; уникайте різких змін у роботі й особистому житті;

Д плануючи свій день, відведіть час на розваги, хобі;

Д щодня необхідно небагато фізичних вправ і свіжого повітря;

Д хоча б один вид діяльності повинен бути пов'язаним із сімейним спілкуванням;

Д забороніть собі відчувати почуття провини, якщо ви не зайняті роботою - це основна вимога.

4. Поведінка в кризових ситуаціях.

Існує кілька способів пережити серйозні життєві колізії [20; 409-411 с.]:

Д постарайтеся дивитися в майбутнє з позитивної точки зору. Хоча б ненадовго згадуйте, як ви відчували себе, коли все було добре. Під час війни багато тих, хто пережив голод, розповідають, що спогади про те смачне, що вони їли до війни, дозволяло пережити муки голоду й вижити;

Д учіться прийомам фізичного розслаблення, відмовтеся від напружених поз, що викликають стресовий стан;

Д живіть сьогоднішнім днем: установіть цілі на сьогодні, не вимагайте занадто багато від себе;

Д за необхідності вирішувати велику та складну задачу, від однієї думки про яку опускаються руки, розбийте її на невеликі частини й почніть їх поступово вирішувати;

Д не дозволяйте потонути в жалості до себе й до свого життя, не відмовляйтеся від допомоги близьких вам людей;

Д пам'ятайте, що ви не самотні. Те, що ви переживаєте зараз, інші, можливо, пережили й вижили. Так буде і у вас.

5. Не потрібно допускати суперечок у родині. Опір стресові здійснюйте вдома [16; 125 с.]:

Д знаходьте можливість обговорити вдома проблеми, що виникли; намагайтеся розділити тривоги іншої сторони;

Д не «розряджайтеся» на домашніх;

Д учіться приймати проблеми близьких із позитивним настроєм, а не як додаткове навантаження: «Ну, що там у тебе знову відбулося?»;

Д будьте завжди разом, нехай проблема об'єднує вас, а не приносить додаткові проблеми [5; 178с.].

Існують прийоми нейтралізації стресів на рівні всього підприємства. Керівники підприємства можуть використовувати знання цих прийомів для формування й реалізації програм забезпечення стресостійкості працівників організації [ 16; 126 с.].

1) Планування. Із багатьма проблемами в особистому чи професійному житті можна впоратися за допомогою планування. Приділіть якийсь час з'ясуванню ваших особистих чи службових завдань. На роботі встановіть визначені години для планування діяльності наступного дня. Визначте, як ця діяльність співвідноситься з вашими особистими цілями й цілями всієї компанії

2) Фізичні вправи. Регулярні вправи дуже корисні для здоров'я людини, вони є гарним способом виходу негативної енергії, добре впливають на загальний фізичний стан

3) Дієта. Тривалий стрес може привести до виникнення дефіциту вітамінів, ослаблення організму, спричиняє занадто сильну сприйнятливість до хвороб. Крім того, під час стресу нормальний режим харчування порушується, тому важливим є дотримання правильної дієти, вживання в їжу більше овочів і фруктів зеленого кольору

4) Психотерапія. Проведення психологічного тестування, широке використання різноманітних технік, робота з фахівцями-професіоналами, що рекомендується зазвичай у випадку інтенсивної трудової діяльності

5) Психоаналіз. Форма психотерапії, коли досліджуються підсвідомі підстави ненормальної поведінки

6) Медитація та розслаблення. Заняття з фахівцем аутотренінгом, а також медитацією, у тому числі трансцендентальною, йогою та ін.

Елізабет Кублер-Росс зібрала багато фактів, які підтверджують, що більшість людей після того, як якась переміна порушила стабільність їх буденного життя, проходять п'ять стадій, які чітко можна розрізнити: заперечення (шок), гнів, прихід до згоди, депресія та прийняття. Цю схему повинні взяти на озброєння менеджери, які керують людьми або організаціями і переживають суттєві зміни і нововведення. Не таємниця, що часто ми не приймаємо в розрахунок душевні травми, які завжди супроводжують не тільки великі, а й мізерні переміни.

Наприклад, Ви щойно проінформували співробітника, що його професійні знання застаріли. Як говорить Кублер-Росс спочатку в нього може наступити шок (стадія 1), і він почне спростовувати Вашу думку. Через деякий час, він можливо розгнівається (стадія 2) і почне доводити, що у Вас немає підстав для подібного звинувачення. Потім він буде просити дати йому можливість проявити себе (стадія 3). Крім того, що спроба переконати людину на цих стадіях, як завжди, невдала, вони можуть привести її в пригнічений стан (стадія 4). Через деякий час, згідно запропонованої схеми, Ви можете все поліпшити, так як людина більш твердо оцінить себе і нарешті, зможе внутрішньо прийняти (стадія 5) необхідність змін (в даному випадку - оновлення професійних знань).

Керівники повинні намагатися не входити в емоційні та непродуктивні спори, коли робітник перебуває на стадії 2, тобто розгніваний. Однак ще гірше було б подавити цей гнів. Протягом цієї фази найбільш придатна реакція - пасивна. Важливо усвідомити, що розгніваний співробітник пройде через всі стадії незалежно від того, яку лінію поведінки вибере керівник. Досвідчений менеджер постарається передбачити наслідки перемін, які проходять з співробітником, і допоможе йому аж до стадії прийняття зміни.

Якщо менеджер розуміє, як стрес впливає на людей, то це йому допоможе в роботі [16; 156с.].

У книзі "Стрес в житті" (1956 р.) Г. Сельє вперше вказав на те, яку шкоду може задати стрес людині. Звичайно, нам приємніше, коли життя просте і спокійне - ми зовсім не бажаємо для себе конфліктів і глибоких розчарувань. Але повна свобода від стресу - це смерть. Стрес - це складовий елемент життя, і думати, що будь-який стрес шкідливий, було б неправильно. Певна річ, стрес може бути викликаний і радістю. Але Сельє зробив висновок, що стрес призводить до передчасного старіння, бо він зношує наш організм.

Дослідження показують, що під впливом стресу наше адекватне сприйняття звужується, зростає категоричність. Ми перестаємо усвідомлювати, що робиться навколо нас, наші помисли направлені на джерело стресу.

У деяких людей опірність до окремих видів стресу вища - мабуть, в силу їх генетичних даних. Важливо диференціювати людей за ступенем їх опірності стресам. Це дасть можливість регулювати продуктивність і ефективність праці робітників, уникаючи зривів.

Висновки та рекомендації

Знання механізмів виникнення стресів і методів захисту від них необхідне як керівникові, так і робітникові на кожному кроці нашого життя. Керівник, щоб ефективно вести справи у своїй організації, повинен знати методи розпізнавання стресогенних сигналів у колективі працівників і методи регулювання умов роботи, необхідних на підприємстві для зниження чи усунення шкідливих наслідків стресу. Щоб бути успішним у справах, керівникові треба мати здібності й уміння особисто протистояти руйнівним впливам стресогенних факторів. Участь у конфліктних ситуаціях досить часто вимагає витрати емоцій, нервів, сил, а це може привести до разового чи хронічного стресу.

Відповідно до поставлених задач, можна зробити відповідні висновки.

Поняття «стрес» у психологічному плані містить у собі цілий спектр станів особистості, викликаних безліччю подій: від поразок чи перемог до творчих переживань і сумнівів. Стрес - стан індивіда, що виникає як відповідь на різноманітні екстремальні види впливу зовнішнього та внутрішнього середовища, що виводять із рівноваги фізичні чи психологічні функції людини. Дії стресу, так само як і конфлікту, тісно пов'язано з потребами особи, неможливістю задовольнити яку-небудь важливу для неї потребу, у результаті чого відбувається багаторазове посилення дії психологічних механізмів захисту.

Існує значна кількість різновидів стресів: хронічний, гострий, фізіологічний, психологічний, інформаційний, емоційний.

Причини стресів індивідів досить різноманітні. Вони визначаються організаційними, внутрішньо-організаційними та особистісними факторами. До них належать такі фактори: перевантаження або дуже мале робоче навантаження, конфлікт ролей та їх невизначеність, нецікава робота, погані умови праці, взаємини в колективі та ін. Істотну роль грає конкуренція, як на ринку праці, так і на робочих місцях.

...