Теоретичні основи операційної системи підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

операційний менеджмент управління

Операційна система виступає як частина цілого, що відособлюється внаслідок суспільного поділу праці і має здатність самостійно або у взаємодії з іншими системами задовольняти потреби потенційних споживачів за допомогою створюваних товарів та послуг. Все більша насиченість сучасних ринків, постійно зростаюча конкуренція призвели до необхідності переглянути традиційні уявлення про управління як жорстко заданий перелік функцій спрямованих на створення "споживчих характеристик" в товарній продукції і значно розширити тлумачення цього поняття.

Успішність та швидкість вирішення завдань визначальною мірою залежать від ефективності управлінської діяльності, що зумовлює необхідність постійного вдосконалення усіх складових операційної системи підприємства. У цьому і полягає актуальність цієї теми.

Метою курсової роботи є аналіз і вдосконалення операційної системи на прикладі підприємства СГ ТОВ «Хлібопродукт». З цього випливають наступні завдання:

Дослідження загальнотеоретичних аспектів операційної системи;

Робота за практичними підходами до формування та функціонування операційної системи;

Внесення пропозицій щодо вдосконалення операційної системи підприємства.

Інформаційною базою роботи є наукові розробки вітчизняних та закордонних вчених, практичні дані з досліджуваного в роботі підприємства СГ ТОВ «Хлібопродукт».

Практична цінність курсової роботи полягає у можливості її використання у майбутньому як вказівок щодо покращення операційної системи розглянутого підприємства.

Об'єктом дослідження є операційна система підприємства. Предмет дослідження - це окремі складові операційної системи підприємства.

Розділ 1. Теоретичні основи операційної системи підприємства

1.1 Сутність операційного менеджменту

Операційний менеджмент -- це наука про концепції, методи, процедури, технологію створення та функціонування операційної системи, необхідної для реалізації операційної функції, а також цілеспрямована діяльність з управління операціями придбання необхідних ресурсів, їх трансформації в готовий продукт (товар, послугу) з подальшою поставкою його споживачу. Діяльність зі створення товарів і послуг існує в усіх організаціях і називається операційною.

Операції -- це процес, вид діяльності чи комплекс дій, як правило, практичного характеру. Операції є невід'ємним атрибутом людської діяльності, якій властиві організованість та продуктивність. Тому всі організаційні функції є операціями і будь-яка управлінська діяльність містить у собі операційний менеджмент. [1]

У виробничих організаціях операційна діяльність пов'язана зі створенням товарів і є очевидною. В організаціях сервісної сфери її важче визначити. Продукт, що виробляється, може мати досить незвичні форми, наприклад, заповнення різноманітних бланків у банку, отримання усної інформації в довідковому бюро чи прослуховування музичного твору в концертному залі. Діяльність зі створення продукту промисловими і сервісними організаціями є операційною.

Операційний менеджмент спрямований на досягнення ефективності й раціональності в управлінні будь-якими операціями. В операційному менеджменті під ефективністю слід розуміти визначений ступінь досягнення поставлених операційною системою цілей.

Основні операції, які особливо потребують вмілого управління, наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Операції у різних сферах діяльності менеджера

Сфера діяльності	Об'єкт	Основні операції
Промисловість	Промислова фірм	Проектування, обслуговування і ремонт промислового устаткування Складання розкладів Управління матеріальними потоками Управління виробничим процесом Контролінг процесу, продукту Постачання Модернізація і проектування продукту Управління персоналом Монтаж, демонтаж устаткування Проектування виробництва
Бізнес	Комерційний банк	Міжбанківські розрахунки Інкасація Процес укладання угод Обслуговування і ремонт устаткування Валютні операції Обслуговування клієнті
Сервіс	Авіакомпанія пасажирських перевезень	Проектування, обслуговування і ремонт спеціалізованого устаткування Обслуговування і ремонт літаків Постачання Складання розкладів польотів Диспетчеризація Керування польотами

Відносно будь-якого об'єкта управління залежно від складу організаційних функцій існує конкретна кількість операцій.

Менеджмент організації передбачає управління її діяльністю з виробництва продукції. Решта напрямів діяльності підприємства призначені забезпечувати нормальну роботу з випуску продукції. Саме виробництвом продукції і опікується операційний менеджмент. Ефективнішому управлінню підприємством сприяє розроблення наукових основ менеджменту, виділення його умовно самостійних частин, серед яких операційному менеджменту відводиться центральне місце. Операційний менеджмент міститься посередині життєвого циклу продукції, тобто виробництву продукції передують стадії стратегічного управління, маркетингу, науково-дослідної роботи тощо. Після стадії виробництва продукції настають стадії підготовки до функціонування, експлуатації тощо. Решта елементів менеджменту організації забезпечують управління відповідними функціональними зонами й оптимізують діяльність фірми загалом.

Сутність операційного менеджменту виражається у його функціях.

Функція планування впливає на вибір мети операційної системи, а також інструментів і механізмів її досягнення. Ця функція допускає використання моделювання для виконання операцій у заданому часовому полі; моделювання розвитку операційної системи для досягнення поставленої мети.

Функція організації. Операційні менеджери створюють і постійно розвивають її для реалізації прийнятих планів (програм) окремими виконавцями і підрозділами. Функція організації має забезпечувати чіткість виконання операцій, взаємозв'язок виконавців і підрозділів операційної системи і підвищувати ефективність праці.

Функція мотивації забезпечує виконання доручень, тобто прямих функціональних обов'язків. Завдання функції мотивації -- забезпечити виконання роботи всіма працівниками відповідно до їх службових повноважень і розробленого плану. Мета функції мотивації -- створення внутрішньої мотивації для виконавців. Реалізація функції мотивації забезпечується менеджером завдяки формуванню ситуації, що спонукає до виконання роботи з найвищою віддачею. Це досягається за допомогою вмілого управління персоналом і адекватного стимулювання його праці.

Функція контролю -- це систематичний процес, за допомогою якого операційні менеджери регулюють діяльність операційної системи, забезпечуючи її відповідність планам, цілям і нормативним показникам.

Функція координації є важливою в управлінні операційною системою. Без координації система перестає бути ефективною.

Організаційні методи. Їх сутність полягає в тому, що кожна діяльність повинна бути правильно організованою, тобто:

* спроектованою;

* націленою;

* регламентованою;

* нормованою;

* забезпеченою необхідними інструментами,що фіксують правила поведінки персоналу в різних ситуаціях.

Адміністративні методи, або методи владної мотивації. Їх основою є відкрите примушення людей до тієї чи іншої діяльності або створення можливостей для такого примусу. Умовою застосування означених методів є переважання однозначних способів розв'язання завдань, відхилення від яких неприпустиме. Тому на практиці адміністративні методи реалізуються у вигляді конкретних безваріантних завдань, виконання яких передбачає мінімальну самостійність виконавця, внаслідок чого вся відповідальність покладається на керівника, який віддав розпорядження.

Економічні методи управління полягають у непрямому впливі на його об'єкт. Виконавцю вказуються лише цілі та загальна лінія поведінки, у межах яких він самостійно шукає найоптимальніші шляхи розв'язання завдань, своєчасне і якісне виконання яких винагороджується. В основі цих методів лежить економічна зацікавленість працівника в результатах своєї праці.

Соціально-психологічні методи мають певні межі ефективності, особливо при управлінні діяльністю працівників інтелектуальних професій, для яких матеріальні мотиви суттєві, але не найголовніші.

Виокремлюють два напрями соціально-психологічних методів:

Формування сприятливого морально-психологічного клімату в колективі;

Виявлення та розвиток індивідуальних здібностей кожного для максимальної самореалізації.

Методи операційного менеджменту реалізуються згідно з певними принципами, правилами:

Науковість у поєднанні з елементами мистецтва. Менеджер у своїй діяльності використовує здобутки різних напрямів науки, але має постійно шукати індивідуальні підходи до ситуації і людей. Це вимагає від нього, крім знань, володіння мистецтвом спілкування, вміння прийняти правильне рішення в тій чи тій ситуації.

Цілеспрямованість управління. Управлінський персонал має підпорядковуватися принципу цілеспрямованості, тобто бути завжди зорієнтованим на розв'язання конкретних проблем, функціонувати заради визначених цілей.

Функціональна спеціалізація у поєднанні з універсальністю. Сутність цього принципу полягає в тому, що кожен об'єкт управління потребує підходу, який враховував би його специфіку. При управлінні людьми повинен існувати певний універсальний підхід до них незалежно від того, які завдання вони виконують.

Послідовність управлінського процесу. Будь-який управлінський процес будується згідно з принципом послідовності, тобто елементи чи стадії, з яких він складається, повинні відбуватися одне за одним у певному порядку. Часто послідовність управлінських дій має циклічний характер, коли всі вони повторюються через певні проміжки часу. Циклічності підлягають планування, складання звітів, контроль тощо.

Оптимальне поєднання централізованого регулювання керованою підсистемою з її саморегулюванням. У процесі управління треба безперервно контролювати поведінку об'єкта управління. Тому важливим принципом операційного менеджменту є оптимальне поєднання централізації і децентралізації.

Урахування особистих якостей працівника та колективної психології. Цей принцип тісно пов'язаний з іншими принципами, без яких саморегулювання неможливе, бо вони лежать в основі прийняття самостійних рішень.

Відповідність прав, обов'язків і відповідальності -- один із найважливіших принципів управління. Надлишок прав порівняно з обов'язками призводить до управлінського свавілля; нестача їх паралізує ділову активність.

Забезпечення спільної зацікавленості всіх учасників управління в досягненні цілей фірми відбувається шляхом мотивації, заохочення, а також максимального залучення виконавців у процес підготовки рішень на всіх стадіях роботи над ними.

Забезпечення змагальності учасників управління. Керівник повинен заохочувати здорову конкуренцію при заміщенні посад у сфері управління.

1.2 Операційна система

Системний підхід до управління операційною системою -- це спосіб мислення стосовно організації та управління. Локальний підхід передбачає вивчення певної структури і функціональних особливостей її автономних елементів. Системний підхід розглядає кожен об'єкт як систему і орієнтує на виявлення в ньому різноманітних типів зв'язків та поєднання їх у єдину систему.

Система -- це внутрішньо організована сукупність взаємопов'язаних елементів, що утворюють єдине ціле і спільно діють для досягнення визначеної мети.

Оскільки люди поряд із технікою є одним із компонентів організацій (соціальним компонентом), то організації є соціотехнічними системами. При системному підході організація вивчається як цілісна система, для якої властива єдність її структурних і функціональних елементів. Водночас, відповідно до загальної теорії систем, системний підхід передбачає декомпозицію системи, тобто поділ її на окремі елементи, і дослідження їх властивостей як елементів цілого. Одним із таких елементів організаційної системи є операційна система, яка виступає як частина цілого, що відособлюється внаслідок суспільного поділу праці і має здатність самостійно або у взаємодії з іншими системами задовольняти потреби потенційних споживачів за допомогою створюваних товарів та послуг.

Операційні системи належать до категорії складних і мають такі характерні особливості:

1. Складаються з великої кількості підсистем і елементів (технічних засобів, програмно-обчислювального та інформаційного забезпечення персоналу, який обслуговує систему під час її функціонування тощо). Залежно від типу і структури побудови операційної системи мають складні мережі передачі інформації.

2. Вирішують комплекс різноманітних функціональних завдань, зокрема:

* управління підготовкою виробництва;

* техніко-економічне забезпечення;

* оперативне управління виробництвом;

* управління кадрами;

* управління фінансами;

* управління інноваціями тощо. [1]

3. Схема підпорядкованості ланок операційних систем здебільшого ієрархічна, тобто в системі існують верхні, нижні й середні ланки.

4. Мають загальну мету: створення продукції та одночасне представлення її на ринку споживачів.

5. Існування “зони обслуговування”, чи сегмента ринку, для кожної операційної системи.

6. Залежність показників функціональної ефективності від структури операційної системи і технології її функціонування.

До властивостей операційних систем належать:

нестандартність окремих параметрів системи і стохастичність їх поведінки (тобто випадкову або ймовірну природу, що не дає змоги точно передбачити процеси і зміни);

унікальність і непередбачуваність поведінки системи в конкретних умовах і водночас наявність у ній граничних можливостей, що визначаються ресурсами;

здатність змінювати свою структуру та формувати варіанти поведінки;

здатність протистояти ентропійним (тим, що руйнують систему)

тенденціям;

здатність адаптуватися до умов, що змінюються;

здатність і прагнення до цілеутворення, тобто формування цілей

усередині системи.

Операційна система -- це сукупність взаємопов'язаних підсистем:

* переробної;

* забезпечення;

* планування і контролю (Рисунок 1).

Рис. 1. Підсистема планування та контролю. [8]

Переробна підсистема здійснює продуктивну діяльність, пов'язану з перетворенням вхідних величин на вихідні результати. Усі перетворення ресурсів у переробній підсистемі здійснюються точно відповідно до прийнятої технології, під якою у широкому значенні розуміють поєднання кваліфікаційних навичок, обладнання, інфраструктури, інструментів і технічних знань, необхідних для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, інформації або людях.

За своєю сутністю технологія є способом, який дає змогу здійснити перетворення вхідних ресурсів на бажаний вихідний продукт. Підсистема забезпечення не пов'язана прямо з виробництвом продукції, але виконує необхідні функції забезпечення переробної системи. До підсистеми забезпечення належать допоміжні та обслуговуючі господарства. Підсистема планування і контролю отримує від переробної системи інформацію про стан системи. Інформація надходить із внутрішнього середовища (про цілі, політику фірми, персонал тощо) та зовнішнього середовища (про попит, вартість ресурсів, тенденції розвитку технологій, законодавство, конкурентів тощо). Ця підсистема повинна опрацювати всю інформацію і видати рішення, як має працювати переробна підсистема. Конкретні питання, що підлягають вирішенню охоплюють планування виробничих потужностей, оперативне управління, управління матеріальними запасами, контроль якості тощо. Підсистема планування та контролю планує діяльність організації на наступний період, здійснює контроль за виконанням рішень, визначає стратегічні напрями розвитку організації. [3]

Проектна система характеризується тим, що кожна одиниця кінцевої продукції є унікальною за конструкцією, призначенням та іншими важливими ознаками. Процес виробництва має неповторюваний характер. На випуск кожної одиниці продукції витрачається відносно тривалий час (тижні, місяці, роки). Усі ресурси операційної системи спрямовуються на реалізацію одного або кількох проектів.

Проект -- це система, що використовується, коли продукт дуже складний, унікальний (наприклад, як у цивільних інженерних проектах). Необхідне устаткування і персонал формуються навколо продукту. Після того, як їх роль у проекті чи проект завершується, вони звільняються. Наприклад:

особливо великі чи незвичайні будівельні проекти;

розвиток чи просування нових товарів;

космічні проекти;

комплекс робіт із ліквідації наслідків аварій; обслуговування банкетів тощо.

Одиничний тип переробної підсистеми характеризується виготовленням широкої номенклатури виробів у одиничних кількостях, що іноді повторюються через невизначені проміжки часу чи зовсім не повторюваних, на робочих місцях, що не мають визначеної спеціалізації.

Серійна переробна система передбачає випуск продукції окремими серіями, групами (партіями), які можуть бути великими (складаються із сотень чи тисяч виробів) і дрібними (обчислюються десятками чи сотнями виробів).

Великосерійний тип виробництва наближається за своєю характеристикою до масового, а дрібносерійний -- до одиничного виробництва. Рух виробів за робочими місцями (операціями) може бути: у часі -- безупинним і дискретним; у просторі -- прямоточним і непрямоточним. Якщо робочі місця розташовані в порядку послідовності виконуваних операцій, тобто за ходом технологічного процесу обробки, то це відповідає прямоточному руху, і навпаки.

Дрібносерійна система виробництва передбачає:

* спеціалізацію окремих підрозділів на виконанні різних операцій;

* об'єкти перероблення (деталі, що обробляються, чи клієнти, що обслуговуються) проходять через систему одиницями або невеликими групами);

* різні вимоги до оброблення чи обслуговування, тому кожний об'єкт (виріб, клієнт) просуваються різними операціями із необов'язковим проходженням через усі операції.

Цей тип переробної системи відповідає виробництву товарів і послуг, які можна отримати за допомогою кількох операцій. Прикладом дрібносерійних систем виробництва можуть бути комерційні поліграфічні фірми, компанії, що працюють у літакобудуванні. [5]

Великосерійна система виробництва випускає продукцію різних видів відносно стабільного асортименту. Кожен вид виробляється партіями на періодичній основі: за замовленням клієнта або для поповнення товарно-матеріальних запасів фірми. Велика частина продукції випускається із застосуванням однієї і тієї самої технологічної схеми. Устаткування призначене для виробництва спеціального переліку продукції. Прикладом великосерійних систем є виробництво устаткування, електронних приладів і хімічних продуктів тонкого органічного синтезу. У сфері обслуговування: програми з масових щеплень, автоматичні машинні мийки, механізоване збирання врожаю, поштовий сервіс і підприємства швидкого харчування. Застосування такого типу процесів у сфері послуг обмежене, тому що обслуговування має індивідуальний характер.

Система масового виробництва характеризується:

* створенням великих обсягів відносно стандартизованих виходів;

* окремі одиниці продукції досить подібні, хоча можуть мати окремі відмінності характеристик і комплектації;

* час просування одиниці продукції через переробну систему відносно короткий (хвилини, години);

* виробничі ресурси можуть бути упорядковані у певній послідовності й утворювати технологічну лінію (потік, що проходить

через усю систему).

Масове виробництво передбачає виготовлення великого обсягу однотипної продукції протягом тривалого часу. Масове виробництво охоплює випуск предметів масового виробничого, суспільного, сімейного, особистого споживання. До масового виробництва також можна віднести випуск і споживання широковикористовуваних матеріалів, енергоносіїв, складників, напівфабрикатів, запасних частин. Термін “масове виробництво” застосовують до продукції, виробленої в кількостях, вимірюваних багатьма тисячами і навіть мільйонами одиниць протягом місяця, року. Зміна продукту у масовому виробництві відбувається нечасто, супроводжується, як правило, реконструкцією підприємства чи підрозділу.

Переробна система з безперервним процесом -- це переробка чи подальша обробка неподільних матеріалів або сировини (нафта, хімічні матеріали, молоко, пиво тощо). Виробничий процес протікає у певній послідовності. Такі технологічні процеси характеризуються високим рівнем автоматизації. Ресурси, що надходять на вхід системи, безперервним потоком просуваються через неї, перетворюючись на продукт на її виході. Безперервний процес потребує високих капітальних витрат на його створення. Цей процес є найпридатнішим для продуктів, які можна легко переміщувати (рідини і гази). Системи безперервного виробництва виробляють великі обсяги високостандартизованої продукції. Наведена класифікація умовна, особливо це стосується продукції сфери послуг, де часом важко віднести ту чи іншу послугу до конкретного виду виробництва. [1]

Вибір типу виробничого процесу залежить від обсягів продукції, яка випускається. Тип виробництва впливає на особливості його організації, управління й економічні показники. Організаційно-технічні особливості типів виробництва впливають на економічні показники підприємства й ефективність його діяльності. Із покращенням технічного оснащення праці і зростанням обсягу випуску продукції при переході від одиничного до серійного і масового типів виробництва зменшується частка ручної праці, зростають витрати, пов'язані з експлуатацією устаткування. Це призводить до зниження собівартості продукції і зміни її структури. Кожен вид виробництва потребує своїх специфічних особливостей організації управління і відповідної структури.

Висновок до 1 розділу

Отже операційною називають діяльність зі створення товарів і послуг.

Операції -- це процес, вид діяльності чи комплекс дій практичного характеру. Усі організаційні функції є операціями і будь-яка управлінська діяльність містить у собі операційний менеджмент, який спрямований на ефективність і раціональність в управлінні операціями. Операційний менеджмент опікується виробництвом продукції і перебуває посередині життєвого циклу продукції, а решта напрямів діяльності підприємства призначені забезпечувати нормальну роботу з випуску продукції підприємства.

Операційні системи мають характерні властивості, які потребують особливого підходу при дослідженні їх функціонування, проектування та модернізації. Ефективність організації залежить від правильного вибору операційної стратегії та побудови операційної системи. Тип виробництва продукції впливає на особливості його організації, управління й економічні показники, тому потребує специфічних особливостей організації управління.

Розділ 2. Аналіз операційної системи підприємства на прикладі СГ ТОВ “Хлібопродукт”

2.1 Аналіз продукції підприємства

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібопродукт» Ізюмського району Харківської області знаходиться у східній частині країни, в 10 км від районного центру м. Ізюм і в 130 км від обласного центру м. Харків. Центральна садиба знаходиться в селі Глинське.

Директор підприємства: Сергій Ліхно

Предметом діяльності підприємства є закупівля сировини, переробка її у готову сільськогосподарську продукціїю та подальше проведення всіх видів торгово-посередницьких операцій з товарами та послугами.

Свою виробничу діяльність СГ ТОВ "Хлібопродукт" як юридична особа здійснює в умовах самостійності та самоуправління на основі чинного законодавства і затвердженого статуту. Метою діяльності підприємства є одержання прибутку та нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської та інших видів продукції, на основі раціонального використання землі природних ресурсів і виробничого ресурсного потенціалу підприємства. Передумови для роботи були і є. Отже, оптимальний розмір господарства залежить від виробничого напрямку, природних і економічних умов, розміщення земельних масивів, населених пунктів, доріг.

Існуюча шляхова мережа на території господарства розвинута добре, що забезпечує зручний під'їзд до господарських ділянок та перевезення вантажів під час польових робіт. Рельєф дозволяє досить широко застосовувати сучасні засоби механізації виробничих процесів при вирощуванні сільськогосподарських культур.

Виробництво соняшнику напряму залежить від якості сировини, добрив, кліматичних умов та стану посівних ґрунтів.

Отримана продукція передається на переробні підприємства. З соняшника там, як правило, отримують шрот, соняшникову олію тощо.

Природні умови, а також економічні, соціальні, технічні і організаційні фактори певним чином впливають на розміри сільськогосподарського підприємства. Під дією цих факторів в СГ ТОВ "Хлібопродукт" створилось досить масштабне виробництво сільськогосподарської продукції.

Щодо показників розмірів підприємства їх можна поділити на дві групи. Першу представляють показники, які можна охарактеризувати як фізичні. Це площа сільськогосподарських угідь і ріллі. Другу представляють економічні показники, серед яких провідне місце належить вартості валової продукції у порівняних цінах, а також вартості товарної продукції. Їх динаміка має значні відмінності.

Аналіз товару СГ ТОВ “Хлібопродукт” наведений в таблиці 1.

Таблиця 1. Аналіз товару

Назва товару	Переваги товару	Фактори, які їх забезпечують	Недоліки товару	Заходи для їх подолання
Соняшник	Використовується як харчовий продукт та як переробний матеріал. Має великий потенціал для розвитку. Значний прибуток від реалізації. Закуповується великими партіями.	Новітні технології мінімальні затрати на придбання сировини. Висока якість. Мінімальні затрати на придбання техніки. Мінімальні затрати на переробку сировини. Великі обсяги виробництва.	Залежність від переробних підприємств	Залучення інвестицій у сільське господарство. Зниження затрат на виробництво за допомогою залучення новітніх технологій. Побудова власних переробних підприємств з метою отримання прибутку.

У сільському господарстві виробляється багато різноманітних видів продукції, окремі з яких розміщуються практично по всій території країни. Значення окремих районів, областей і, звичайно, підприємств у виробництві того чи іншого виду сільськогосподарської продукції неоднакове. Продукти діяльності СГ ТОВ “Хлібопродукт” є різноманітними та користуються великим попитом. Це:

соняшник;

соя;

озима пшениця;

яра пшениця;

цукрові буряки;

кукурудзяне зерно;

ячмінь.

СГ ТОВ “Хлібопродукт” можна характеризувати як господарство з рослинницьким напрямом діяльності, що має найбільший дохід від вирощування соняшнику, значною є частка озимої пшениці - 12,9%.

Основними конкурентами підприємства є ТОВ «Діамант», СТОВ «Старт», ТОВ «Сатурн - 1», ПСП «Дружба». ТОВ «Діамант» - висока якість продукції. ТОВ «Сатурн - 1» - великі посівні площі, широкий асортимент продукції. ПСП «Дружба» - використання новітніх технологій, висока якість продукції. СТОВ «Старт» - широкий асортимент, висока якість сировини та продукції.

2.2 Аналіз споживачів промислової продукції

Основними споживачами продукції є переробні вітчизняні та зарубіжні переробні підприємства, комерційні установи, населення ічнянського та інших довколишніх районів та областей. На переробних підприємствах у результаті переробки насіння соняха отримують продукти первинної переробки (соняшникова олія і шрот), продукти глибшої переробки (майонез, маргарин, мило, жири кондитерські, соняшникове борошно і білкові кислоти). Асортимент продукції підприємства періодично змінюється через появу нових гібридів соняшнику, які користуються великим попитом.

Відомості про потенційний ринок збуту масла занесені в таблицю 2.

Таблиця 2. Джерела інформації

Основні споживачі продукції	Назва джерела інформації	Отримані відомості
1. Переробні підприємства 2. Ринок 3.Комерційні підприємства 4. Населення	Агропромисловий комплекс Професійні газети - «Фермер України» Виробничі асоціації Торгова палата	Технологія обробки Обсяги і ціна реалізації Вимоги до якісних та інших характеристик товару Законодавча база

2.3 SWOT-аналіз роботи підприємства СГ ТОВ «Хлібопродукт»

SWOT-аналіз -- аналіз в стратегічному плануванні, що полягає в розділенні чинників і явищ на чотири категорії:

сильних (Strengths) сторін проекту;

слабких (Weaknesses) сторін проекту;

можливостей (Opportunities), що відкриваються при його реалізації;

небезпек (Threats), пов'язаних з його здійсненням.

Враховуючи оцінку конкурентного середовища(ТОВ «Сатурн»,

СТОВ «Старт»), проведемо SWOT-аналіз підприємства. Для цього необхідно проаналізувати зовнішнє і внутрішнє середовище організації. Це передбачає подальше складання переліку сильних і слабких сторін підприємства, його можливостей та загроз, встановлення зв'язків між ними та можливих напрямів стратегічного розвитку підприємства.

Аналіз внутрішнього середовища підприємства

Внутрішнє середовище підприємства - це комплекс засобів виробництва, персоналу, виробничі та інформаційні процеси, відносини в колективі, мета і завдання підприємства.

Сильні сторони

Привабливість на аграрно-продовольчому ринку

Низькі затрати обігових коштів

Перспективність

Великий обсяг попиту та пропозиції

Рентабельність виробництва

Окупність витрат

Слабкі сторони

Залежність від переробних підприємств

Зниження обсягів збуту

Залежність ціни від сезону

Залежність від стану матеріально-технічної бази

Застарілість основних фондів підприємства

Аналіз зовнішнього середовища підприємства

Під зовнішнім середовищем мають на увазі всі умови і фактори, що виникають в зовнішньому середовищі, незалежно від діяльності фірми, але впливаючих на його існування. Кожне підприємство має власне зовнішнє середовище, що охоплює безліч факторів, які впливають на фірму в теперішній час і впливатимуть в майбутньому.

Можливості

Створення додаткових потужностей

Зниження затрат

Покращення технологічної оснащеності підприємства

Нові економічно вигідні канали реалізації

Залучення інвестицій

Загрози

Підвищення податків

Зниження врожайності

Відсутність каналів збуту

Відсутність зв'язків з переробними підприємствами

Збільшення кількості дрібних та великих фірм конкурентів

Таблиця 3. SWOT-аналіз підприємства

	Можливості 1. Створення додаткових потужностей 2. Зниження затрат 3. Покращення технологічної оснащеності підприємства 4. Нові економічно вигідні канали реалізації 5. Залучення інвестицій	Загрози 1. Підвищення податків 2. Зниження врожайності 3. Відсутність каналів збуту 4. Відсутність зв'язків з переробними підприємствами 5. Збільшення кількості дрібних та великих фірм конкурентів
Сильні сторони 1. Привабливість на аграрно-продовольчому ринку 2. Низькі затрати обігових коштів 3. Перспективність 4. Великий обсяг попиту та пропозиції 5. Окупність витрат	1. Низькі затрати обігових коштів дають можливість залучати їх у створення нових потужностей 2. Мінімізація затрат при максимальних обсягах виробництва 3. Перспективність цієї ланки сільського господарства дає можливість залучення інвестицій 4. Створення власних переробних підприємств	1. Просування на новий ринок 2. Зменшення обсягів врожаю 3. Налагодження нових каналів збуту призведе до отримання більшого прибутку
Слабкі сторони 1. Залежність від переробних підприємств 2. Зниження обсягів збуту 3. Залежність від стану матеріально-технічної бази 4. Застарілість основних фондів підприємства	1. Застосування сезонних знижок призведе до нормалізації рівня збуту у сезон найбільших продажів 2. Покращення технічної оснащеності призведе до більш ефективної роботи підприємства за допомогою інвестицій 3. Нові канали збуту дозволять підвищити обсяги реалізації	1. Поява фірм-конкурентів,що можуть запропонувати продукцію за більш вигідними умовами 2. Відмова переробних підприємств від співпраці 3. Застарілість оснащення та обладнання може призвести до несвоєчасного збору врожаю, а як наслідок - збої у реалізації продукту

При виробленні стратегії підприємства основну увагу потрібно приділити полю «Сила і Можливість»,тому що воно описує перспективні варіанти майбутнього розвитку. Це поле показує, що підприємство СГ ТОВ “Хлібопродукт” перш за все повинно обрати стратегію самостійності, що передбачає створення власних переробних підприємств і розширення власного асортименту продукції (олія, шрот тощо).

На полі «Сила і Загроза» основною загрозою виступає втрата каналів збуту, яку можна запобігнути, залучивши нові економічно вигідні канали реалізації. Підприємство має обрати стратегію залучення нових збутових мереж. Поле «Слабкість і Можливість» пропонує за рахунок можливостей усунити деякі зі слабких сторін підприємства. Найбільшу увагу слід приділити реалізації соняшника та заміні основних фондів підприємства для більше ефективної його роботи. В SWOT-аналізі необхідно не тільки розкрити загрози і можливості, але й спробувати оцінити їх з точки зору того, наскільки важливим для фірми є врахування в стратегії своєї поведінки кожної з виявлених загроз і можливостей. Для такої оцінки застосовується метод позиціонування кожної конкретної можливості на матриці можливостей.

Таблиця 4. Матриця можливостей для підприємства

	Сильний вплив	Поміркований вплив	Слабкий вплив
Висока вірогідність	Залучення інвестицій до роботи підприємства	Інтенсифікація технологічних нововведень
Середня вірогідність	Створення власних переробних підприємств, розширення асортименту продукції	Освоєння нових каналів реалізації Просування продукції на новий ринок	Мінімізація затрат підприємства при максимальних обсягах виробництва
Низька вірогідність		Залучення обігових коштів до створення додаткових потужностей

Схожа матриця складається для оцінки загроз. Зверху відкладаються можливі наслідки для фірми, до яких може призвести реалізація загрози. Збоку відкладається ймовірність того, що загроза буде реалізована.

Таблиця 5. Матриця загроз для підприємства

	Руйнування	Критичний стан	Тяжкий стан	«Легкі синьці»
Висока вірогідність			Підвищення податків
Середня вірогідність		Зниження врожайності	Вірогідність появи нових конкурентів
Низька вірогідність	Відсутність каналів збуту		Відсутність зв'язків з переробними підприємствами

Найнебезпечніша загроза - відсутність каналів збуту - повинна бути обов'язково і негайно усунуто. Ця загроза повинна постійно перебувати в полі зору керівництва фірми і усуватися в першочерговому порядку. Усунення цієї загрози може бути досягнуто постійним пошуком нових збутових мереж та каналів реалізації. Виходячи зі SWOT- аналізу можна зробити висновок про те,що для нормального функціонування в подальшому підприємству необхідно підвищити свою конкурентоздатність і просувати свою продукцію на нові ринки. Це можна здійснити за допомогою удосконалення контролю над процесами на підприємстві, збутом, якістю та професійністю роботи майбутніх кадрів.

2.4 Теорія прийняття рішень в операційному менеджменті на прикладі підприємства

Своєчасна розробка та прийняття правильного рішення - головні завдання роботи управлінського персоналу будь-якої організації. Дерево рішень - це графічне зображення процесу прийняття рішень, у якому відображені альтернативні рішення, альтернативні стани середовища, відповідні ймовірності та винагороди, що існують для будь-яких комбінацій альтернатив і станів середовища. Дерево рішень дає можливість менеджеру уявити, наскільки піддається кількісній оцінці те чи інше явище в умовах субґєктивного прийняття непрограмованих рішень. Метод дерева рішень - метод ситуаційного аналізу, сутність якого полягає у процедурі прийняття управлінських рішень з погляду оцінки рівня ризику з певного питання, яке виникає в результаті реалізації будь-яких проектів. Основні етапи обґрунтування та прийняття рішення щодо здійснення проекту за допомогою побудови дерева рішень:

Формулювання кінцевої мети проекту.

Визначення сукупності можливих дій для розгляду та аналізу проекту.

Оцінка можливих варіантів дій та їх ймовірностей.

Оцінка математичного очікування можливого доходу.

Прийняття рішення

Підприємство СГ ТОВ «Хлібопродукт» розглядає можливість придбати комбайну для збирання соняшника «ДОН - 1500Б» та «КЗС-9»

Таблиця 6

Комбайн	Постійні витрати, грн.	Операційний дохід на одиницю продукції, грн./ц
ДОН - 1500Б	340000	1876
КЗС-9	350000	1890

Етап 1. Головною метою придбання комбайну для збирання соняшника є отримання максимального прибутку.

Етап 2. Визначимо можливі варіанти дії фірми щодо купівлі комбайнів.

Керівник фірми може вибрати один із двох можливих варіантів: в 1 - купівля установки ДОН - 1500Б, або в 2 - купівля установки КЗС-9.

Етап 3. Оцінимо можливі наслідки та їх ймовірності, які носять випадковий характер. Так, керівник підприємства оцінює можливі варіанти річного попиту на упаковані продукти двох установок (xl, х2) і відповідні їм ймовірності у такий спосіб:

х1 = 190 тонн з імовірністю 0,4;

х2 = 210 тонн з імовірністю 0,6;

Тобто Р (х1) = 0,4; Р(х2) = 0,6.

Етап 4. Зробимо оцінку математичного очікування можливого доходу за допомогою дерева рішень:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Дерево рішень з придбання установок з пакування продукції

З наведених на рисунку даних можна знайти можливі доходи за кожним варіантом проекту - установці:

а) Дохід (Д) від реалізації 190 та 210 одиниць продукції за двома варіантами без урахування рівня ймовірності її реалізації.

Перший варіант (№ 1)

Д(в1) = 190*1876 - 340000 = 16440 грн;

Д(в1) = 190*1890 - 340000 = 19100 грн.

Другий варіант (№ 2)

Д(в2) = 210*1876 - 350000 = 43960 грн;

Д(в2) = 210*1890 - 350000 = 46900 грн;

б) Дохід від реалізації 190 та 210 одиниць продукції за двома варіантами з урахуванням рівня ймовірності її реалізації (Др):

Др (в1) = 16440 * 0,4 + 19100 * 0,6 = 18036 грн.

Др (в2) = 43960 * 0,4 + 46900*0,6 = 45724 грн.

Етап 5. З економічної точки зору доцільніше прийняти рішення щодо придбання комбайну КЗС - 9, незважаючи на те, що він дорожчий і потребує більших накладних витрат.

2.5 Матеріально-технічне постачання підприємства

В операційному менеджменту виділяють чотири операційні види діяльності: виробництво, постачання, транспортування, сервіс.

Наочне представлення взаємозв'язків між цими видами діяльності дає тетраедр операцій (Рис 3).

Рис. 3.Тетраедр операцій

Для виробництва і поставок соняшника СГ ТОВ «Хлібопродукт» до споживача, характерна така модель проведення операцій:

Рисунок 4. Модель проведення операцій(виробництво поставка)

Перевага цієї найпоширенішої моделі полягає в досягненні максимальної ефективності виробничого процесу, оскільки постачання сировини гарантоване і немає необхідності швидко реагувати на зміни попиту -- для цього створюються запаси, що «ізолюють» виробництво від помилок постачань і попиту. Цю модель слід застосовувати лише за умови попиту на певний асортимент продукції. У разі виготовлення продукції на замовлення запас готової продукції не може бути створений за жодних умов.

Для даного аграрного підприємства цю модель можна описати наступним чином:

Постачальник - поставляє сировину на підприємство. Сировина яка застосовуються: насіння та посадковий матеріал, мінеральні добрива.

Запас - посівний матеріал вищого гатунку, який надходять на підприємство, зберігається в складських приміщеннях за спеціально встановлених умов.

Обробка - посіву та вирощування соняшнику. На цій стадії рослина знаходиться під наглядом і проходить постійну обробку. Після цього соняшник збирається,проходить обробку і доставляється у сховища.

Запас - у сховищі насіння соняшнику зберігається до моменту його реалізації.

Споживач - різного розміру партіями насіння соняшнику доставляється до споживачів (населення, переробних підприємств тощо).

Переваги моделі:

Завжди наявний запас, він розрахований на форс мажорні ситуації в харчовій промисловості;

Запас гарантує безперервну роботу підприємства;

Незалежність від постачальників на визначений термін;

Недоліки моделі:

Можлива затримка реалізації готової продукції пов'язана із зменшенням попиту чи купівле спроможності споживачів, призводить до накопичення складських запасів,що веде до збільшення витрат і зменшення прибутку підприємства;

Необхідні витрати на зберігання запасів;

Витрати на електроенергію,водопостачання і газ т.д. [4]

Таблиця 7. Оцінка витрат на сировину і постачання (1 центнер соняшнику)

Назва сировини	Норма витрат сировини, од. прод. (1 кг,л,шт.,кВТ)	Витрати на сировини,од. прод., грн	Повні витрати на сировини і постачання грн/кг,кВт,л.
Насіння та посадковий матеріал	5 кг	25 грн	57,00 грн
Мінеральні добрива	7 кг	28 грн
Нафтопродукти	1 л	4 грн
Електроенергія	10 кВт		2,60 грн
Дизель	1 л		10,00грн
Всього		57,00 грн	69,60 грн.

2.6 Управління запасами

Операційні менеджери застосували системи для керування запасами. Основні складові таких систем:

класифікація запасів, що вимірюються в одиницях запасів;

визначення розміру замовлення, часу, коли необхідно робити замовлення. [4]

Визначення розмірів запасів для виготовлення соняшнику підприємства за такою методикою:

1. Поточний запас:

Zпот=Псд*Тпост,

де Zпот - поточний запас, Псд - середньодобова потреба в ресурсі,

Тпост - період між двома черговими постачаннями матеріальних ресурсів.

Zпот =6*40=240 ц.

2. Страховий запас:

Zстрах=Псд*Тстр,

де Тстр-час,необхідний для термінового відновлення поточного запасу.

Zстрах =6*0,5=3 ц.

3. Складський запас:

Z=Zпот+Zстрах,

Z=240+3=243 ц.

4. Оптимальна кількість одиниць у замовленні:

Q=,

де D- річний попит в одиницях визначеного найменування,S- витрати на переналагодження або замовлення, H-витрати на зберігання матеріальних засобів.

Q= (2*10332*100/180)^0,5=33,88 ц.

5. Загальне число замовлень у рік:

N=

N=240/33,88 = 7 замовлень

6. Точний час між замовленнями:

Т=Др/N (днів),

де Др - дійсний фонд часу роботи підприємства (259)

Т=259/7=37 днів

7. Загальні витрати на запас:

З=D*S/Q+Q*H/2 (грн.)

З=240*75/60+60*10/2=600 грн.

Висновок: Стратегія управління запасами буде вдалою. Коли рівень запасів підприємства буде зменшуватися, воно має зробити чергове замовлення на 60 центнерів, і таких замовлень може бути 4 на рік. Витрати на управління запасами складуть 600 грн.

2.7 Вибір технологічного процесу виробництва продукту

Основні стадії вирощування соняшнику: підготовка посівного матеріалу, посів, обробка рослин підчас цвітіння різними типами добрив(для кожної стадії окреме), збір готової продукції.

Сіють соняшник слідом за передпосівною культивацією сівалками іноземного виробництва Джон Дір 1700. Соняшник дає найвищі врожаї, коли перед збиранням густота насадження у південному степу становить 30-35 тис./га, центральному -- 40-45, північному -- 45-50, лісостепу -- 50-55 тис./га рослин.

Враховуючи польову схожість і пошкодження рослин, висівають насіння на 30-40 % більше рекомендованої густоти. При суворому дотриманні технологічної дисципліни операції догляду за посівами соняшнику зводяться до мінімуму і виконуються лише при потребі. Так, при значному ущільненні ґрунту і наявності тріщин, а також при появі сходів бур'янів проводять міжрядний обробіток культиваторами ДД-886 (ДжонДір), обладнаними комплектом прополювальних борін КЛТ-38. При появі шкідників та хвороб рослини обробляють пестицидами за допомогою обприскувачів Харді TZ.

При значному забур'яненні посіви боронують до і після сходів знаряддями БЗСС-1,0. Через 40-45 днів після масового цвітіння при вологості насіння 25-30 % посіви обробляють розчином десиканту (хлоратом магнію або реглоном). Після десикації до початку збирання вологість насіння зменшується до 10-18 %. Десикація сприяє скороченню втрат насіння при збиранні на 1-1,5 ц/га. У більшості господарств збирання розпочинають при вологості насіння 12-14 %.

Проте при достатній наявності зерноочисно-сушильних машин його доцільно організувати на 4--5 днів раніше, коли вологість насіння становить 18-20 %. У цьому випадку додатково збирають 1,2-1,5 ц/га насіння. Інтенсивна технологія виробництва соняшнику передбачає потокове проведення обмолоту і післязбиральної обробки вороху збирально-транспортним комплексом. Основу його становить комбайно-транспортна ланка, в яку входить від 2 до 5 комбайнів і відповідна кількість транспортних засобів. Останні закріплюють не за окремими комбайнами, а за ланкою в цілому. Цим зменшується потреба в них на 15-20 %.

Роботу організовують так, щоб кожний комбайн працював в окремій загінці, а насіння вивантажував у транспортні засоби знеособлено. Післязбиральну обробку товарного насіння соняшнику раціональніше проводити на зерноочисно-сушильних комплексах типу КЗС або зерноочисних агрегатах типу ЗАВ.

У тих господарствах, де соняшник займає відносно невеликі площі, використовують пересувні ворохоочисні машини ОВП-20А, ОВС-25, МС-4,5 висока продуктивність яких на очищенні соняшнику досягається за умови роботи в комплексі з ними пересувних зернонавантажувачів ЗПС-100 або ЗМ-60.

2.8 Вибір технологічного устаткування

Інформація про устаткування що використовується при виробництві соняшнику наведена в таблиці 8.

Таблиця 8. Технологічне обладнання

Етап технологічного процесу	Найменування обладнання	Кількість	Марка	Роль обладнання у технологічному процесі
Посів	Сівалка	3	Джон Дір 1700	Сіє посівний матеріал
Міжрядний обробіток	Культиватор	2	Джон Дір 886	Видалення паростків бур'янів, запобігання ущільнення грунту
Обробка рослин	Оприскувач	1	Hardi TZ 3500	Запобігання захворювання рослин
Видалення бур'яну	Борона	2	БЗСС-1,0	Використовується при значному забур'яненні для видалення шкідливих рослин
Збирання	Зернозбиральний комбайн	4	СК-5М «Нива» (ДОН-091)	Збирання з розкидання подрібнених кошиків при співвідношенні маси насіння і кошиків

Завдяки цим даним можна визначити статті витрат на технологічне устаткування підприємства.

Таблиця 9. Витрати на машини і устаткування

№	Найменування устаткування	Кількість, шт.	Сумарні витрати, грн.	Площа, м
1	Сівалка	3	90000	25
2	Культиватор	1	21000	15
3	Оприскувач	1	34100	20
4	Борона	2	62700	10
5	Зернозбиральний комбайн	4	126300	15

Виробництва соняшнику є капіталомістким, але це виправдовується окупністю витрат та прибутковістю.

2.9 Визначення числа працюючих

Облікова чисельність

Рсп = Ряв*(1+в/100) (чол.),

де Рсп - облікова чисельність, Ряв - явочна чисельність, в - відсоток втрат робочого часу (8%)

Рсп = 30*(1+8/100) = 32 чол.

Чисельність основних робітників

Ряв =/ Фдр,

де Ряв - чисельність основних робітників, tшт.к.і - штучний калькуляційний час, Nві - річна програма випуску виробу, Квн - коефіцієнт виконання норм, n- кількість найменувань виробів, Фдр - дійсний фонд часу одного робітника.

Ряв = (0,5год.* 10332т.*1,25)*7шт./1500=30

Таблиця 10. Штатний розпис службовців

Посада	Опис виконуваної роботи	Явочна чисельність, Ряв чол.	Середня заробітна плата, грн.
Директор (керівник)	Організовує і забезпечує керівництво та управління справами підприємства в межах своїх прав у періоди між загальними зборами.	1	7960
Замісник директора		1	6590
Бухгалтер	Своєчасне складання бухгалтерської та фінансової звітності, подання у відповідні строки звітної інформації до податкових органів,нарахування заробітної плати персоналу, виплата заробітної плати ,проведення розрахунків з постачальниками	1	5600
Керуючі відділеннями	Керує виробничо-господарською діяльністю відділення. Бере участь у розробленні планових завдань з виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції і забезпечує їх виконання.	1	5500
Начальник відділу кадрів	Проведення кадрової політики	1	6500
Начальник складів	Збереження та нагляд за рухом надходжень та витрачання готової продукції та сировини.	1	4000
Всього		6

Таблиця 11. Штатний розпис робітників

Професії	Опис виконуваної роботи	Явочна чисельність, Ряв, чол.	Середня заробітна плата,грн.
Заготівельники продуктів і сировини	Закуповує сільськогосподарські та інші продукти й сировину в населення.	3	3260
Робітники фермерського господарства	Підготовляє, висіває, висаджує посівний та садильний матеріал (зернові, кормові, технічні, овочеві, плодово-ягідні культури тощо). Комплектує машинно-тракторні агрегати.	6	2500
Трактористи-машиністи сільськогосподарського виробництва	Самостійно виконує сільськогосподарські та меліоративні роботи на колісних тракторах класу до 20 кН включно, гусеничних тракторах класу до 30 кН включно, сільськогосподарських і меліоративних машинах, що агрегатуються з цими тракторами, включаючи бульдозери, відповідно до вимог агротехніки та агротехнології.	4	3232
Контролер технічного стану автомототранспортних засобів	Контролює і перевіряє технічний стан автомобілів, причепів, мотоциклів, моторолерів, механізмів, змонтованих на базі тракторів та дорожніх машин, що повертаються з лінії на місця стоянки, а також після технічного обслуговування і ремонту.	2	1540
Майстер-налагоджувальник з технічного обслуговування машинно-тракторного парку	Налагоджує, перевіряє і регулює особливо складні вузли та агрегати тракторів, комбайнів та інших сільськогосподарських машин, відновлює їх. Виконує всі види операцій з технічного обслуговування тракторів тягового класу вище четвертого за допомогою стаціонарних, пересувних засобів технічного обслуговування і переносних діагностичних комплексів.	3	1610
Робітник на низькокваліфікованих ручних роботах у сільському господарстві	Виконує низькокваліфіковані і допоміжні роботи на виробничих сільськогосподарських дільницях, будівельних майданчиках, складах, коморах та інше	5	1200
Прибиральниці виробничих і невиробничих приміщень	Прибирання приміщень	3	980
Всього		26

2.10 Розрахунок потреби в основних виробничих площах

Виробничі площі цеху розраховуються або точним методом на основі виконаного планування, або укрупненим - по питомій площі на 1 верстат з урахуванням коефіцієнта додаткової площі.

Загальна площа цеху (ділянки):

,(м)

Де Fi- питома площа на 1 верстат, м²; г - коефіцієнт додаткової площі,%; m- кількість верстатів у групі,од; n- кількість груп устаткування в цеху.

Fi - питомий показник площі на один верстат : для малих верстатів вагою до 5 тис. кг Fi=10...15 м², для середніх верстатів вагою до 10 тис. кг Fi=16....25 м², для великих верстатів вагою до 25 тис. кг Fi=26...45 м², для особливо великих вагою до 120 тис. кг Fi =50...150 м² на один верстат.

На підприємстві встановлено:

дрібне устаткування - 2 шт., Fi =10 м, г=4%

середнє устаткування - 9 шт., Fi = 15 м, г=3%

F = (2*10)*1,04+ (1*15+3*25+4*15+1*20)*1,03=195,9 м

Таблиця 12. Розрахунок площ і об'єму будинку цеху (ділянки)

Склад площ	Розміри, м кв.	Відсоток	Висота помешкань	Обсяг будинку, м3 кв.
Виробничі площі	132,2	68	3	396,6
Допоміжні площі	39,2	20	3	117,6
Службово-побутові площі	24,5	12	3	73,5
Разом	195,9	100		587,7

2.11 Операційна інфраструктура підприємства

Виробнича інфраструктура - це комплекс галузей, що обслуговують основне виробництво і забезпечують його ефективну економічну діяльність. До них належать транспорт, зв'язок, електроенергетика, кре...