Лідерство й стиль роботи менеджера

Лідерство - це здатність завдяки особистим якостям впливати на поведінку окремих осіб та груп працівників з метою зосередження їхніх зусиль на досягнення цілей організації [20].

Керівництво - це вид управлінської діяльності, який на засадах влади забезпечує виконання функцій менеджменту, формування методів менеджменту та їх трансформацію в управлінські рішення шляхом використання комунікацій. Керівництво в системі менеджменту є об'єднувальною функцією, яка пронизує всі управлінські процеси в організації.

За останні 50 років в теорії і практиці менеджменту проблема співвідношення лідерства і керівництва стала однією із ключових. "Лідерство" як тип управлінських стосунків відрізняється від поняття "керівництво". Можна відмітити, що керівництво та лідерство є двома відмінними, але взаємодоповнювальними системами, кожна з яких має свої функції та характерні види діяльності, причому обидві є необхідними складовими управління будь-якої організації.

Відмінності між лідером і керівником випливають із функцій, які вони виконують. Керівник здійснює управління на основі прийнятих рішень і контролює їх виконання. Лідер надає право приймати рішення кожному співробітникові, концентрується на погодженні протилежних інтересів працівників. Серед основних відмінностей між ними можна виділити такі [14]:

- лідерство виникає стихійно, а керівника призначають;

- керівництво ґрунтується переважно на формальних аспектах діяльності, тоді як лідерство - на неформальних;

- висування лідера залежить від настрою групи, тоді як керівництво - явище стабільніше;

- керівник стає на чолі організації в результаті формалізації відносин у ній (делегування повноважень), натомість лідерами стають не з волі організації, а завдяки особистому авторитету, харизмі та багатьом особистим якостям індивіда, насамперед - творчим здібностям.

Чи існують відмінності між лідерством і керівництвом? У збірці "Перехресні напрями в лідерстві" наводяться різні точки зору американських учених на це питання. Для одних авторів ці поняття є синонімами. Вони доводять, що лідером можна стати, не будучи ефективним керівником, і навпаки. Інші відокремлюють лідера від керівника абсолютно чітко. Для них керівництво визначається як набір дій, заснованих на використанні заздалегідь завчених технік і засобів, в той час як лідерство є загадкою, що ґрунтується передусім на особистості і самозванно виникає з процесів впливу і влади. На погляд X. Мінцберга, лідерство є однією з ролей керівника. А. Залезнік вважає, що лідери і керівники розрізняються з точки зору їх особистісних особливостей, ставлення до цілям організації, уявлень про роботу, відносин з іншими і уявлень про самого себе. Але якщо організації зацікавлені в лідерах, то вони можуть формувати їх точно так само, як зараз формують керівників. Ч. Холломан операціонально розмежовує управляє керівництво та лідерство. Перше характеризується відносинами влади, в той час як друге розглядається з точки зору особистісного впливу. Керівництво зберігається системою директив, це формально інституалізувати авторитет, тоді як лідерство спирається на думку групи і залежить від того, чи приймає група призначеного керівника (лідера). Ч. Холломан наполягає на розмежуванні між самим індивідом і позицією, яку він займає [35].

Як ми можемо бачити, загальноприйняті принципи керівництва різко контрастують з неясним і часто оспорюваним змістом поняття "лідерство", і американські автори у все більшій мірі приходять до висновку про існування значного розходження між керівництвом і лідерством. Але в той же час сутність цієї відмінності може значно змінюватися в залежності від того, як визначається лідерство тим чи іншим автором, і так як визначень стільки ж, скільки напрямків дослідження, то єдиного розуміння лідерства і його відмінностей з керівництвом на справжній момент не досягнуто. Тому необхідно розглянути основні дослідницькі орієнтації в цій галузі.

3.2 Лідер і керівник - співвідношення та розбіжності

У перекладі з англійської мови, лідер (leader) - провідник, ведучий; той, що веде за собою, показує шлях. У соціально-психологічному розумінні лідерство пов'язується з організованою групою людей, об'єднаних спільною метою, цінностями, інтересами тощо. За характеристикою зарубіжних вчених лідер - той, хто має перспективне бачення, передбачає майбутнє, працює над шляхами покращення того, що зараз дає результати, хто забезпечує співпрацю в колективі, вчить інших бути лідерами тощо [18].

Виділяють такі розбіжності між лідером і керівником:

- лідер може бути керівником групи, а може ним і не бути;

- керівник звичайно призначається офіційно, а лідер висувається стихійно;

- керівникові надаються законом певні права й обов'язки, а лідер може їх не мати;

- керівник наділений певною системою офіційно встановлених санкцій, використовуючи які він може впливати на підлеглих, а лідеру ці санкції не надані; необхідність підпорядкування керівнику забезпечується посадовими інструкціями й обов'язками підлеглих;

- керівник представляє свою групу в зовнішній сфері стосунків, а лідер у сфері своєї активності обмежений в основному внутрішньо-груповими стосунками;

- керівник, на відміну від лідера, несе відповідальність перед законом за стан справ у групі;

- висунення лідера в більшій мірі залежить від настрою групи, в той час як керівництво - явище стабільне;

- сфера дій лідера - в основному мала група; поле діяльності керівника ширше, оскільки він представляє трудовий колектив в більш широкій соціальній системі.

У науці виокремлюють такі відмінні ознаки лідерів і керівників:

- керівник - високоосвічений спеціаліст з великим досвідом, постійно підвищує свій професійний і науковий рівень, а лідер здебільшого не намагається зберегти систему, меншою мірою, ніж керівник, спирається на загальноприйняті управлінські методи, може нехтувати правилами управлінської ієрархії;

- керівники добре розуміють особливості системи з її правилами і процедурами, які вони розробляють у будь-якій формі (формальній і неформальній) і забезпечують їх застосування в стандартній системі. Лідер вважає, що спрощене навчання - головний принцип успіху. Якщо лідер навчає співробітників простих способів удосконалення своєї діяльності, то керівник - складних процедур і методів;

- керівники є прихильниками кількісних, а не якісних показників, їхня увага сконцентрована переважно на короткочасних досягненнях. Лідери часто не передбачувані, винахідливі;

- керівник шукає сумлінних виконавців, а лідер - однодумців;

- керівники не вибачають помилок ні собі, ні іншим, а лідери переважно визнають свої помилки і не бояться відкрито вживати необхідних заходів для їх виправлення;

- керівники вважають, що підлеглі навіть з високою компетенцією неспроможні виконувати роботу без контролю і вказівок зверху. В основі роботи лідера - принцип рівності;

- керівники намагаються створити собі позитивний імідж, хоча це не можливо через конфліктну природу відносин між керівником і підлеглими. Лідери цінують повагу колег, наділені репутацією людини з високою етикою, з повагою ставляться до працівників, захищають їх інтереси. Працівники вдячні лідерам і всіляко їх підтримують [1].

Таким чином, можна сказати, що у керівника і лідера є ряд схожих функцій, проте правомірність використання ними влади базується на різних джерелах - керівник має посадову владу, а лідер - особисту. Якості керівника є більш місткими, тому що охоплюють якості керівника і лідера, а це означає, що керівник, який володіє якостями лідера й може здійснювати вплив на працівників з метою запровадження змін в організації, виходить на вищий, якісно новий рівень. Будучи лідером, керівник загальноосвітнього навчального закладу І ступеня має можливість впливати на процеси самоорганізації колективу, зближувати інтереси його членів. Це, в свою чергу, позитивно відображається на емоційній атмосфері, в якій протікають взаємовідносини між підлеглими, сприяє підвищенню згуртованості колективу, робить керівника більш успішним у розв'язанні міжособистісних конфліктів.

Лідерство виявляється у вмінні пробудити у співробітників мрію, до якої вони прагнутимуть наблизитися, "вдихнути" в них необхідну для цього енергію. В основі даного процесу лежить здатність лідерів притягувати до себе людей, несвідомо викликати почуття захоплення і любові. Лідерство - це поняття сили впливу, що залежить від співвідношення особистих якостей лідера з якостями тих, на кого він хоче вплинути. Лідерство побудоване на впливі особистого авторитету людини на поведінку рідних, друзів, співробітників. Лідерство виявляється у стосунках домінування і підпорядкування в системі міжособистісних стосунків у групі.

Ефективний керівник повинен бути лідером, прагнути до балансу якостей лідера і якостей управлінця. Покращити свою професійну діяльність керівник може через дослідження своєї суб'єктивної концепції лідерства, корекцію та збагачення її.

Таблиця 1 Суб'єктивна концепція лідерства керівника

Висновки

Здійснений нами аналіз дозволяє констатувати наступні висновки:

1. Лідерство є вищим еволюційним та якісним рівнем управління.

2. Лідерство одночасно є: положенням (станом) особистості та процесом залучення послідовників до певної діяльності.

3. Першоумовою прояву лідерства є особистість лідера (лідерські якості особистості).

4. Виділяють два основні види лідерства: індивідуальне та інституційне (організаційне). Індивідуальне лідерство - суб'єктом прояву лідерства виступає окрема особистість. Прояв може здійснюватися як безпосередньо по відношенню до себе (саморозвиток особистості), так і до інших особистостей. Інституційне (або організаційне) лідерство - суб'єктом прояву лідерства виступає організація. Прояв може здійснюватися як безпосередньо по відношенню до себе (саморозвиток організації), так і до інших організацій. Первинним у цьому "дуеті" є саме індивідуальне лідерство.

5. До основних типів лідерства відносять: політичне, державне, підприємницьке, громадське, освітнє тощо.

6. Лідер має виконувати певні ролі, серед яких служити людям та бути їм вчителем. Ці ролі є певним викликом для сучасного суспільного погляду на управління та потребують переосмислення місії (суспільного призначення) останнього.

7. Вичленення специфіки лідерства як вищого еволюційного та якісного рівня управління веде до потреби оновлення засад, на яких має здійснюватися професійна підготовка управлінців на даному етапі суспільного розвитку.

8. Керівництво та лідерство є двома відмінними, але взаємодоповнювальними системами, кожна з яких має свої функції та характерні види діяльності, причому обидві є необхідними складовими управління будь-якої організації. Керівництво є об'єднувальною функціє менеджменту і пронизує всі управлінські процеси на підприємстві. Методи менеджменту кожного керівника мають своє поле застосування, свої недоліки і переваги, які можуть проявлятися залежно від ситуації в групі працівників.

9. Мистецтво керівництва полягає в тому, щоб у конкретних просторово-часових умовах і для підлеглої групи працівників підібрати такий комплекс управлінських дій, який забезпечить максимальну ефективність роботи групи.

10. Чинники, які впливають на формування стилів керівництва, потрібно розділити за класифікаційними ознаками, окрім поділу їх на

суб'єктивні та об'єктивні. Взаємодію керівника з підлеглими потрібно розглядати як динамічний процес, що випливає із стадій розвитку колективу. Оскільки управлінець, коли здійснює керівну діяльність досягає мети організації, то і чинники, які впливають на обрані стилі керівництва, пов'язані з реалізацією цілей організації.

11. Різниця між керуванням і лідерством полягає в наступному. Керування (управління) визначається, як розумовий та фізичний процес, який приводить до того, що підлеглі виконують визначені їм офіційно доручення і вирішують певні задачі.

12. Лідерство є процесом, за допомогою якого одна особа впливає на поведінку інших членів групи. Отже, лідерство є дещо вужчим поняттям, ніж керування (обмежується лише впливом), хоча діапазон його застосування є ширшим (вплив використовується для вирішення різних задач, в тому числі і управління). Надалі, для чіткішого розмежування статусу осіб, що можуть впливати на поведінку інших людей керівником (менеджером) називатимемо людину, що має офіційно делеговані їй права і повноваження для впливу на поведінку підлеглих їй людей, а лідером - людину, що здобула це право завдяки особистим якостям.

13. Керівник у своєму впливі на роботу підлеглих і в побудові стосунків із ними перш за все використовує і покладається на посадову основу влади та джерела, що її живлять. Лідерство ґрунтується більше на процесі соціальної взаємодії у групі людей, що є набагато складнішим - віднайти ті важелі, за допомогою яких можна впливати на поведінку інших людей, не маючи для цього формальних (законних) підстав і стати лідером групи вдається далеко не кожному

Список використаних джерел

1. Адаир Д. Психология лидерства / Д. Адаир. - М.: Эксмо, 2007. - 352 с.

2. Бесєдін М.О. Основи менеджменту: оцінно-ситуаційний підхід/ М.О. Бесєдін. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 496 с.

3. Бланшар К. Лидерство: к вершинам успеха / К. Бланшар. - СПб.: Питер, 2008. - 368 с.

4. Бояцис Р. Резонансное лидерство: Самосовершенствование и построение плодотворных взаимоотношений с людьми на основе активного сознания. Оптимизма и эмпатии / Р. Бояцис. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. - 300 с.

5. Гончаров В.В. В поисках совершенства управления: Руководство для высшего управленческого персонала В.В. Гончаров.-К.: Знання, 2002

6. Дафт Р.Л. Уроки лидерства / Р.Л. Дафт; при участии П.Лейн; [пер. с англ. А.В. Козлова; под ред. И.В. Андреевой]. ? М.: Эксмо, 2008.-480 с.

7. Демократичний розвиток: вищі державні службовці та політико-адміністративні стосунки. Матеріали XVIII Міжнародного конгресу з підготовки вищих державних службовців, Україна, Київ, 15-17 червня 2005 р. / Укладач С.В. Соколик. - К.: "К.І.С.", 2005. - 150 с.

8. Джонсон В. Соціальна психологія: Тренінг міжособистісного спілкування/ В. Джонсон. - К.: КМ Академія, 2003. - 367 с.

9. Иванова Т.Ю. Теория организации/ Т.Ю. Иванова. - СПб.: Питер, 2004. - 269 с.

10. Іпатов Е.Ф. Соціальна психологія: Навч. посібник для підгот. бакалаврів усіх форм навчання/ Е.Ф. Іпатов. - К.: Знання, 2001. - 478 с.

11. Кайлюк Є. М., Фесенко Г.Г. Психологія управління: Навчальний посібник для студентів спеціальності "Менеджмент організацій". - Харків: ХНАМГ, 2007. - 183 с.

12. Калашникова Л. Стиль и методы управления в современном бизнесе/ Л. Калашникова// Служба кадров. - 2002. - №10. - С. 6-10.

13. Калашникова Л. Стиль и методы управления в современном бизнесе/ Л. Калашникова// Служба кадров. - 2002. - №10. - С. 6-10.

14. Керівник: лідер і менеджер // Підручник для директора. - 2004. - № 5-6. - 120 с.

15. Корнєв М.Н. Соціальна психологія/ М.Н. Корнєв. -К.:Знання,2005.-339с.

16. Кочеткова А.И. Введение в организационное поведение и организационное моделирование / А.И. Кочеткова.-М.:Дело,2004.-944с.

17. Кремень В.Г. Філософія управління / В.Г. Кремень, С.М. Пазиніч, О.С. Пономарьов. - Харків: НТУ "ХПІ", 2008. - 524 с.

18. Крылов Б. Просвещенное лидерство. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://leader3000. jcenter.ru/articles/.

19. Литвак Б.Г. Управленческие решения/ Б.Г. Литвак. - М.: ЭК МОС, 2001. 260 с.

20. Магнетти А. Практика лидерства / А. Магнетти. - М.: БФ "Онтопсихология", 2008. - 192 с.

21. Малявин В.В. Искусство управления / В.В. Малявин. - М.: "Изд-во Астрель", 2003. - 432 с.

22. Мескон М.Х. Основы менеджмента: Пер. с англ./ М.Х. Мескон. - М.: Дело, 2003. - 702 с.

23. Оуэн Х. Призвание - лидер: Полное руководство по эффективному лидерству / Оуэн Х., Ходжсон В., Газзард Н. - Днепропетровск: Баланс Бизнес Букс, 2005. - 384 с.

24. Политическое лидерство. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http:// grachev 62. narod.ru /Ac_pr/.

25. Пугачев В.П. Руководство персоналом организации/ В.П. Пугачев. - М.: ИНФРА-М, 2002. - 568 с.

26. Райченко А.В. Теория организации: Учебник для вузов/ А.В. Райченко. - СПб.: Питер, 2003. - 400 с.

27. Румянцева З.П. Менеджмент организаций/ З.П. Румянцева. - М.: ИНФРА-М, 2005. - 320 с.

28. Савчин М.В. Соціальна психологія: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. Освіти/ М.В. Савчин. - Дрогобич: Відродження, 2000. - 548 с.

29. Скібіцька Л. І. Лідерство й стиль роботи менеджера: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2009.

30. Скібіцька Л. І. Організація праці менеджера: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2009.

31. Смольков В.Г. Сущность и типология социального лідерства// Социально-гуманитарные знания/ В.Г. Смольков. -2001. -№6. -С. 14-18.

32. Терещенко В. Наука керувати. Бесіди економіста/ В. Терещенко. - К.: Знання, 2001. - 529 с.

33. Филонович С.Р. Теории лидерства в менеджменте: история и перспективы / С.Р. Филонович // Российский журнал менеджмента. - 2003. - № 2. - С. 3-24.

34. Хессенбейн Ф. Лидерство без границ / Ф. Хессенбейн, М. Голдсмит, А. Сомервилл. - М.: Альпина Паблишер, 2001. - 315 с.

35. Хэнна Д. Лидерство на все времена: Результаты сегодня - наследие на века / Д. Хэнна. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. - 297 с.

36. Шейнов В.П. Психология лидерства, влияния, власти / В.П. Шейнов. - М.: Харвест, 2008. - 656 с.

37. Широкова Г.В. Управление организационными изменениями: Учеб. Пособие/ Г.В. Широкова. - СПб.: Питер, 2005. - 432 с.

38. Щекин Г.В. Организация и психология управления персоналом / Г.В. Щекин - Киев, 2002. - 832 с.

Додаток 1. Чинники, що формують вибір стилів керівництва

Додаток 2. Вибір стилю керівництва залежно від стадії розвитку колективу

Размещено на Allbest.ru