Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

• ВСТУП
• 1. Теоретичні основи оцінки фінансових ризиків на підприємстві
• 1.1 Суть та поняття фінансових ризиків
• 1.2 Види фінансових ризиків на підприємстві
• 1.3 Теоретичні підходи до оцінки та управління фінансовими ризиками
• 2. Методологія оцінки та механізми нейтралізації фінансових ризиків
• 2.1 Основні методи оцінки фінансового ризику
• 2.2 Система показників оцінки фінансових ризиків
• 2.3 Організаційно-економічні механізми нейтралізації фінансових ризиків на підприємстві
• 3. Оцінка впливу фінансових ризиків на фінансовий стан підприємства ( на прикладі ВАТ «Дружківський машинобудівний завод»)
• 3.1 Фінансово-економічна характеристика підприємства
• 3.2 Оцінка фінансових ризиків на підприємстві
• 3.3 Рекомендації та шляхи зниження фінансових ризиків на підприємстві
• ВИСНОВКИ
• ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
• Додаток А
• Додаток Б


ВСТУП

Актуальність теми. У сучасних реаліях будь-яка економічна діяльність різних господарюючих суб'єктів в більшій чи меншій мірі пов'язана з ризиками. Успіх економічної діяльності підприємства в значній мірі залежить від здатності зменшувати або уникати ризиків. В даний час ця проблема - одна з основних в економіці, вона викликає неабияку зацікавленість серед різних дослідників і, безсумнівно, заслуговує всебічного вивчення.

Ризик виступає як невід'ємна складова діяльності в економіці. Існує пряма залежність між розвитком ринкових відносин і невизначеністю, а, отже, і величиною ризику. Неможливо повністю усунути невизначеність в ринковій економіці: чим більше розвинені ринкові відносини, тим більше буде проявлятися ризик в діяльності підприємств.

Існування ризику тягне за собою необхідність аналізу всіх можливих альтернатив розвитку ситуації. Залежно від змісту діяльності і безпосередньо ризикової ситуації вибір варіанта рішення за критерієм оптимальності володіє різним ступенем складності, у зв'язку з чим для вирішення багатофакторних економічних завдань з метою прийняття раціонального рішення часто вдаються до використання спеціальних методів аналізу.

Фінансова діяльність компанії у всіх її формах пов'язана з численними ризиками, ступінь впливу яких на результати цієї діяльності та рівень фінансової безпеки істотно зростає в даний час. Ризики, що супроводжують господарську діяльність компанії і генеруючі фінансові загрози, об'єднуються в особливу групу фінансових ризиків, що відіграють найбільш істотну роль у загальному «портфелі ризиків» компанії. Істотне зростання впливу фінансових ризиків компанії на результати господарської діяльності викликане нестабільністю зовнішнього середовища: економічної ситуації в країні, появою нових інноваційних фінансових інструментів, розширенням сфери фінансових відносин, мінливістю кон'юнктури фінансового ринку та низкою інших факторів. Тому оцінка і відстеження рівня фінансових ризиків є однією із актуальних проблем сьогодення.

Одним з найважливіших напрямків стратегічного фінансового аналізу компанії напередодні розробки її фінансової стратегії є аналіз фінансового стану за критерієм ризику.

Так чи інакше, будь-яка компанія стикається з необхідністю оцінки фінансових ризиків. Одні починають оцінювати ризики після того, як зіткнулися з серйозними збитками, інші займаються ними постійно і планомірно. Тим не менше, ігнорувати це питання не можна, якщо компанія планує залишатися на ринку і розраховувати на успіх. Спираючись на досвід великих корпорацій, які в основному мають повноцінну систему ризик-менеджменту, а також на теоретичний базис, розроблений вітчизняними і зарубіжними вченими, практично будь-яка компанія може впровадити окремі елементи цієї системи, зокрема виділити фінансові ризики і вжити заходи для їх зниження.

Мета роботи - дослідити фінансовий стан підприємства, виявити основні проблеми його діяльності, оцінити ризики та дати рекомендації щодо покращення його фінансового стану.

Завдання дослідження, які поставлені та вирішені для досягнення мети роботи:

- розглянуто цілі та завдання фінансового аналізу;

- розглянуто інформаційну базу фінансового аналізу стану підприємства;

- розглянуто принципи та напрямки аналізу оцінки фінансових ризиків на підприємстві;

- розглянуто основи методології оцінки фінансових ризиків;

- розглянуто основні показники для проведення оцінки фінансових ризиків, методи їх розрахунку та оптимальні значення;

- проведено оцінку фінансових ризиків на прикладі досліджуваного підприємства.

Об'єкт дослідження - методика комплексної оцінки фінансових ризиків на підприємстві.

Предмет дослідження - фінансові відносини, які виникають в процесі фінансового-господарської діяльності підприємства, функціонують і трансформуються за допомогою фінансових механізмів та інструментів.

Методи дослідження, які використовувалися в процесі дослідження та обробки матеріалів: абстрактно-логічний, порівняльний, коефіцієнтний, структурний фінансовий аналіз.

Структура роботи. Основна частина комплексної курсової роботи складається з трьох розділів. У першому розділі розглянуті цілі та завдання фінансового аналізу, інформаційна база оцінки фінансових ризиків на підприємстві, принципи та напрямки оцінки фінансових ризиків, основи методології оцінки фінансових ризиків на підприємстві. У другому розділі розглянуті різноманітні показники, які використовуються для оцінки фінансових ризиків на підприємстві. Наведені формули для обчислення конкретних показників та даних, рекомендації щодо аналізу отриманих значень показників. У третьому розділі проведено оцінку впливу фінансових ризиків на фінансовий стан конкретного підприємства (ВАТ «Дружківський машинобудівний завод»), визначені відповідні показники, на основі яких зроблені висновки стосовно фінансового стану підприємства та заходів з його поліпшення. Для оцінки фінансових ризиків ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» у роботі використано методику оцінки фінансової стійкості. Ця методика орієнтований на оцінку фінансової стійкості підприємства (проекту) і на ідентифікацію на цій основі потенційних зон ризику. Для цього були розраховані необхідні показники, які відповідають показникам забезпеченості запасів і витрат джерелами їхнього формування.

Фактологічну основу роботи складають матеріали періодичних видань та матеріали фінансової звітності підприємства (форми фінансової звітності №1 «Баланс» та №2 «Звіт про фінансові результати»).



1. Теоретичні основи оцінки фінансових ризиків на підприємстві

1.1 Суть та поняття фінансових ризиків

фінансовий ризик левередж

У ринковій економіці існують різні можливості для інвестиційних вкладень. При виборі юридичною або фізичною особою напряму вкладення капіталу одним із головних критеріїв служить оцінка ризику.

В цілому ризик у ділових операціях -- це економічна категорія, що відображає ступінь успіху (невдачі) фірми в досягненні своїх цілей з урахуванням впливу контрольованих і неконтрольованих факторів. Операції з фінансовими інструментами завжди пов'язані з ризиком.

Фінансові ризики -- це спекулятивні ризики. Інвестор, здійснюючи венчурне вкладення капіталу, заздалегідь знає, що для нього можливі лише два результати: прибуток або збиток. Особливістю фінансового ризику є ймовірність зазнати збитків у результаті проведення будь-яких операцій у фінансово-кредитній і біржовій сферах, здійснення операцій з фондовими цінними паперами, тобто ризику, який випливає з природи цих операцій, тому суть ризику полягає в імовірності настання або ненастання події з можливими негативними наслідками через обмеженість матеріальних і нематеріальних ресурсів. [9].

Під ризиком розуміють всі внутрішні і зовнішні передумови, які можуть негативно вплинути на досягнення стратегічних цілей протягом точно визначеного відрізка часу спостереження, наприклад періоду оперативного планування. До стратегічних показників відносяться виручка і покриття витрат, включаючи відсотки на капітал, оборот, якість, імідж і т.д. [17].

Під фінансовими ризиками розуміється ймовірність виникнення непередбачених фінансових втрат (зниження прибутку, доходів, втрати капіталу і т.п.).

Рівень ризику збільшується якщо:

- проблеми виникають раптово;

- визначено нові завдання, які не відповідають минулому досвіду банку;

- керівництво не в змозі прийняти необхідні і термінові міри, що може призвести до фінансового збитку (погіршення можливостей одержання необхідного і/чи додаткового прибутку);

- існуючий порядок діяльності банку або недосконалість законодавства заважає прийняттю певних оптимальних для конкретної ситуації заходів.

Наслідки невірних оцінок ризиків або відсутність можливості протиставити дійові заходи можуть бути дуже неприємними.

Існують загальні причини виникнення банківських ризиків і тенденції зміни їх рівня. Разом з тим, аналізуючи ризики українських банків на сучасному етапі, важливо враховувати:

1. Кризовий стан економіки перехідного періоду, що виражається не тільки падінням виробництва, фінансовою нестійкістю багатьох організацій, а й знищенням ряду господарських звґязків;

2. Нестійкість політичного становища;

3. Відсутність або недосконалість деяких основних законодавчих актів, невідповідність між правовою базою і реально існуючою ситуацією;

4. Інфляцію та інше.

Фінансові ризики грають найбільш значущу роль поміж підприємницьких ризиків загалом на підприємстві . Зростання ступеня впливу фінансових ризиків не лише на результати фінансової діяльності підприємства, але і в цілому на результати виробничо-господарської діяльності пов'язано з швидкою мінливістю економічної ситуації та кон'юнктури фінансового ринку, розширенням сфери фінансових відносин підприємства, появою нових для російських організацій фінансових технологій та іншими факторами [6].

Фінансові ризики мають об'єктивну основу через невизначеність зовнішнього середовища по відношенню до підприємства. Зовнішнє середовище включає в себе об'єктивні економічні, соціальні та політичні умови, в рамках яких підприємство здійснює свою діяльність. Невизначеність зовнішнього середовища зумовлюється тим, що воно залежить від множинних змінних, контрагентів та осіб, поведінку яких не завжди можна передбачити [34].

Також фінансові ризики мають і суб'єктивну основу, оскільки завжди реалізуються через людину, яка оцінює ризикову ситуацію, формує безліч можливих результатів і робить вибір з переліку альтернатив. Крім цього, сприйняття ризику залежить від кожної конкретної людини з її характером, складом розуму, психологічними особливостями, рівнем знань і досвіду [35].

1.2 Види фінансових ризиків на підприємстві

Розрізняють чисті та спекулятивні ризики. Чисті - передбачають можливість отримання тільки збитку, спекулятивні - допускають одержання або позитивного, або негативного результату. Фінансові ризики - це, з одного боку, небезпека потенційно можливої, імовірної втрати ресурсів або недоотримання доходів у порівнянні з варіантом, який розрахований на раціональне використання ресурсів у цій сфері діяльності, з іншого - це ймовірність отримання додаткового обсягу прибутку, пов'язаного з ризиком. Таким чином, фінансові ризики відносяться до групи спекулятивних ризиків, які в результаті виникнення можуть призвести як до втрат, так і до виграшу [29].

Фінансові ризики поділяють на 4 види:

- ризики, пов'язані з купівельною спроможністю грошей;

- інвестиційні ризики (ризики, пов'язані з капітальними вкладеннями);

- ризики, пов'язані зі зміною попиту на продукцію підприємства;

- ризики, пов'язані із залученням позикових коштів як джерела фінансування [23].

До ризиків, пов'язаних з купівельною спроможністю грошей, відносяться інфляційні і дефляційні ризики, валютні ризики, ризик ліквідності.

Інфляційний ризик - це можливість знецінення грошей при зростанні інфляції більш швидкими темпами, ніж темпи зростання номінальної суми одержуваних доходів [12].

Дефляційний ризик виникає у разі, якщо зростає купівельна спроможність грошей і відповідно знижуються ціни. З точки зору підприємця це може погіршити економічні умови діяльності й знизити дохід, наприклад у випадку, якщо ціни на сировину, матеріали, послуги знижуються в меншій мірі, ніж ціни на продукцію (роботи, послуги) даного підприємства.

Валютні ризики виражаються в небезпеці валютних втрат, пов'язаних зі зміною курсу однієї іноземної валюти по відношенню до іншої при проведенні валютних операцій.

Ризик ліквідності пов'язаний з можливістю втрат при реалізації цінних паперів і товарів в результаті зміни оцінки їх якості та споживчої вартості [28].

Інвестиційний ризик - це ризик упущеної вигоди, зниження прибутковості, прямих фінансових втрат.

Ризик зниження прибутковості може виникнути, якщо зменшаться відсотки або дивіденди з портфельних інвестицій, вкладами, кредитам. Його поділяють на процентний і кредитний [25].

Процентний ризик - це небезпека для кредитних установ, що виникає при перевищенні процентних ставок, виплачуваних ними по залучених засобах, над ставками за наданими кредитами. До процентних ризиків відносяться також ризики втрат, які можуть понести інвестори у зв'язку зі зміною рівня дивідендів по акціях, процентних ринкових ставок по облігаціях і інших цінних паперів. Зростання ринкової ставки процента веде до зниження курсової вартості цінних паперів з фіксованим відсотком. Процентний ризик несе інвестор, що вклав кошти в середньострокові і довгострокові цінні папери з фіксованим відсотком при поточному підвищенні середньоринкового відсотка порівняно з фіксованим рівнем.

Процентний ризик несе емітент, що випускає в обіг середньострокові і довгострокові цінні папери з фіксованим відсотком при поточному зниженні середньоринкового відсотка в порівнянні з фіксованим рівнем.

Цей вид ризику при швидкому зростанні відсоткових ставок в умовах інфляції має значення і для короткострокових цінних паперів [32].

Кредитний ризик - небезпека несплати позичальником основного боргу і відсотків, належних кредитору. Кредитний ризик можна розглядати як одну з форм ризику прямих фінансових втрат. В свою чергу ризики прямих фінансових втрат під розподіляються на біржові ризики, селективні та ризик банкрутства.

Біржовий ризик - це небезпека втрат від біржових угод: ризик неплатежу по комерційних справах, ризик неплатежу комісійної винагороди брокерської фірми і т. д.

Селективні ризики - це ризики хибного вибору способу вкладення капіталу, виду цінних паперів для інвестування в порівнянні з іншими.

Ризик банкрутства являє собою небезпеку в результаті втрати власного капіталу і нездатності розрахуватися за зобов'язаннями. У результаті підприємство стає банкрутом. Таким чином, ризик банкрутства - це найбільш небезпечні наслідки селективного ризику [35].

Ризики, пов'язані зі зміною попиту на продукцію підприємства, виникають у зв'язку з тим, що у випадку зниження виручки від реалізації прибуток від реалізації зменшується в значно більшому ступені. Джерелом ризику в даному випадку є операційний левередж. Він вимірюється одним з двох показників, в залежності від конкретних проявів зниження попиту на продукцію підприємства: або знижуються ціни, або зменшується натуральний обсяг збуту.

Чим вище операційний левередж, тим вище рівень ризику втрати підприємством прибутку. Зрозуміло, що у випадку зниження цін операційний левередж вище, ніж при зниженні натурального обсягу продажів, тому що остання ситуація забезпечує скорочення змінних витрат, яке частково компенсує втрати прибутку.

Інший вид ризику, пов'язаного зі зміною попиту на продукцію підприємства, - небезпека недостатності прибутку для здійснення всіх обов'язкових витрат і платежів, встановлених, як правило, або у твердих сумах, або розрахунково, але незалежно від розміру прибутку. Якщо прибуток від реалізації знижується, то одночасно може знизитися і загальна сума прибутку, що є безпосереднім джерелом таких витрат і платежів. Джерелом ризику в цьому випадку виступає фінансовий левередж, який вимірюється як відношення загального прибутку підприємства до прибутку за вирахуванням всіх обов'язкових витрат і платежів. Чим вище рівень фінансового левереджу, тим вище ступінь ризику при зниженні попиту на продукцію підприємства.

Ризики, пов'язані із залученням позикових коштів як джерело фінансування - це ризики помилок у розрахунках ефективності такого залучення. Позикові кошти взагалі доцільно залучати лише у випадках, коли віддача від них перевищує рівень відсотків за кредити. Цей процес називають фінансовим важелем. Перевага фінансового важеля полягає в тому, що можна капітал, взятий в борг під фіксований відсоток, використовувати для інвестицій, що приносять прибуток, що перевищує сплачений відсоток. Різниця є додатковим прибутком підприємства-позичальника, ризик полягає в тому, що якщо прибуток від позикового капіталу нижче ціни кредиту, підприємство несе тим більше втрат, чим більше величина позикових коштів, тому що різниця між ціною кредиту та прибутком, отриманим в результаті його використання, - це вже збиток підприємства.

Всі види фінансових ризиків піддаються кількісній оцінці. Ця оцінка може і повинна бути різносторонньою. По-перше, оцінюється ймовірність настання фінансових втрат, по-друге, визначається розмір можливого збитку, по-третє, розраховуються межі допустимих помилок у прогнозних розрахунках, що не приводять до серйозного погіршення фінансового стану підприємства. Особливості різних видів ризиків припускають неоднакові підходи до їх кількісної оцінки. Але у всіх випадках ризик є ймовірнісної категорією, тому його кількісне вимірювання не може бути однозначним і визначеним [23].

1.3 Теоретичні підходи до оцінки та управління фінансовими ризиками

Сьогодні управління ризиками є ретельно спланованим процесом. Управління фінансовим ризиком можна охарактеризувати як сукупність методів, прийомів і заходів, що дозволяють певною мірою прогнозувати настання ризикових подій і вживати заходів до виключення або зниження негативних наслідків настання таких подій [1].

З сучасних позицій прийняття рішення щодо попередження можливих втрат розрізняють такі підходи до управління ризиками: активний, адаптивний і консервативний (пасивний):

- активне управління означає максимальне використання наявної інформації і засобів для мінімізації ризиків. При такому підході управляючі дії повинні випереджати або упереджувати ризикові чинники і події, які можуть вплинути на реалізацію проведеної операції. Очевидно, що даний підхід передбачає витрати на прогнозування та оцінку ризиків, а також організацію їх безперервного контролю та моніторингу;

- адаптивний підхід до управління ризиком будується на принципі «вибору меншого із зол», тобто на адаптації до ситуації, що склалася. При такому підході управляючі дії здійснюються в ході проведення господарської операції як реакція на зміни середовища. У цьому випадку запобігається лише частина можливих втрат;

- консервативний підхід - управління спрямоване на локалізацію шкоди, нейтралізацію його впливу на подальші події. Якщо ризикова подія настала, збиток від нього поглинається учасниками операції. Зазвичай витрати на управління ризиком при такому підході мінімальні, проте можливі втрати можуть бути досить великі [31].

Система управління фінансовими ризиками складається з двох підсистем - керованої (об'єкт управління) і керуючої (суб'єкта управління):

- об'єктом управління тут виступають ризикові операції та виникають при цьому фінансові відносини між учасниками господарської діяльності в процесі її здійснення. Подібні відносини виникають між страхувальником і страховиком, позичальником і кредитором, замовником і підрядником, партнерами по бізнесу тощо;

- суб'єкт управління - це група людей (фінансовий менеджер, фахівець із ризиків тощо), яка за допомогою різних прийомів і методів здійснює цілеспрямований вплив на об'єкт управління.

Головними завданнями суб'єкта управління є: виявлення областей підвищеного фінансового ризику;оцінка ступеня ризику; аналіз прийнятності даного рівня ризику для організації; розробка в разі потреби заходів щодо попередження або зниження ризику; у разі, коли ризикове подія відбулася, вжиття заходів до максимально можливого відшкодування заподіяної збитку [5].

Управління фінансовими ризиками здійснює певні функції. Ці функції поділяються на дві основні групи, обумовлені комплексним змістом ризик-менеджменту:

- функції управління фінансовими ризиками підприємства як керуючої системи (склад цих функцій в цілому характерний для будь-якого виду менеджменту, хоча і має враховувати його специфіку);

- функції управління фінансовими ризиками як спеціальної області управління підприємством (склад цих функцій визначається конкретним об'єктом даної функціональної системи управління).

Управління фінансовими ризиками підприємства основане на певних принципах, основними із яких є:

1.Усвідомлення прийняття ризиків. Фінансовий менеджер повинен усвідомлено йти на ризик, якщо він сподівається отримати відповідний дохід від здійснення фінансової операції. Звичайно, по окремим операціям після оцінки рівня ризику можна застосувати тактику “уникнення ризику”, але повністю виключити ризик з фінансової діяльності підприємства неможливо, так як фінансовий ризик - об'єктивне явище, яке властиве більшості господарських операцій.

2.Управління ризиками, що приймаються. До складу портфеля фінансових ризиків повинні включатися переважно ті, що піддаються нейтралізації в процесі управління незалежно від їх суб'єктивної чи об'єктивної природи. А такі ризики, що не підлягають управлінню, наприклад, ризики форс-мажорної групи, можна лише передати страховику.

3.Незалежність управління окремими ризиками. Ризики є незалежними один від одного і фінансові втрати по одному з ризиків портфеля не обов'язково збільшить ймовірність настання ризикового випадку по іншим фінансовим ризикам, тобто фінансові втрати по різним видам ризиків є незалежними один від одного і в процесі управління ними вони повинні нейтралізуватися індивідуально.

4.Співставлення рівня ризиків, що приймаються з рівнем доходності фінансових операцій. Підприємство повинно приймати в процесі здійснення фінансової діяльності лише ті види фінансових ризиків, рівень яких не перевищує відповідного рівня доходності по шкалі “доходність-ризик”. Будь-який вид ризику, по якому його рівень вище рівня очікуваної доходності (з включенням до неї премії за ризик ) повинен бути підприємством відхилений (або повинні бути переглянути розмір премії за даний ризик ).

5.Співставлення рівня ризиків, що приймаються з фінансовими можливостями підприємства. Очікуваний розмір фінансових втрат підприємства повинен відповідати тій частці капіталу, яка забезпечує внутрішнє страхування ризиків. Інакше настання ризикового випадку призведе до втрати певної частини активів, що забезпечує інвестиційну або операційну діяльність підприємства. Розмір ризикового капіталу, що включає і відповідні внутрішні страхові фонди, повинен бути визначений наперед підприємством і повинен слугувати рубежем прийняття тих видів фінансових ризиків, які не можуть бути передані партнеру по операції чи зовнішньому страховику.

6.Економічність управління ризиками. Витрати підприємства на нейтралізацію відповідного фінансового ризику не повинні перевищувати суму можливих фінансових збитків по ньому.

7. Врахування факторного часу в управлінні ризиками. Чим довший період здійснення фінансових операцій, тим ширший діапазон супутніх їй ризиків, тим менша можливість забезпечити нейтралізацію їх негативних фінансових наслідків. При необхідності здійснення таких фінансових операцій підприємство повинно забезпечити отримання необхідного додаткового рівня доходності по ній не лише за рахунок премій за ризик, але й премій за ліквідність.

8.Врахування фінансової стратегії підприємства в процесі управління ризиками. Система управління фінансовими ризиками повинна базуватися на загальних критеріях вибраної підприємством фінансової стратегії, а також фінансової політики по окремих напрямах фінансової діяльності.

9.Врахування можливості передачі ризиків. Прийняття ряду фінансових ризиків є неспівставним з фінансовими можливостями підприємства по нейтралізації їх негативних наслідків при ймовірнісному настанні ризикового випадку.

З урахуванням розглянутих принципів на підприємстві формується спеціальна політика управління фінансовими ризиками.

Політика управління фінансовими ризиками являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка полягає в розробці системи заходів по нейтралізації можливих фінансових наслідків ризиків пов'язаних із здійсненням різноманітних аспектів фінансової діяльності.

Формування і реалізація політики управління фінансовими ризиками передбачає здійснення наступних заходів:

1.Ідентифікація окремих видів ризиків пов'язаних з фінансовою діяльністю підприємства. Процес ідентифікації окремих видів фінансових ризиків здійснюються за наступними трьома етапами:

На першому етапі визначають властиві їм зовнішні чи систематичні види фінансових ризиків.

На другому етапі визначається перелік внутрішніх або несистематичних фінансових ризиків, які властиві окремим видам фінансової діяльності або намічених фінансових операцій підприємства ( ризик зниження фінансової стабільності, ризик неплатоспроможності, структурний ризик, кредитний ризик ).

На третьому етапі формується запропонований загальний портфель фінансових ризиків, що пов'язані з майбутньою фінансовою діяльністю підприємства (що включають можливі систематичні і несистематичні фінансові ризики ).

2.Оцінка широти і достовірності інформації, необхідної для визначення рівня фінансових ризиків. В процесі оцінки якості інформаційної бази перевіряється її повнота для характеристики окремих видів ризиків; можливість побудови необхідних рядів динаміки; можливість співставлення оцінки сум фінансових збитків на єдиному рівні цін; надійність джерел інформації (власна інформаційна база, статистичні дані, що публікуються). Недостовірна чи неякісна інформаційна база, яка використовуються в процесі оцінки рівня фінансових ризиків посилює суб'єктивізм такої оцінки, а відповідно знижує ефективність всього наступного процесу ризик-менеджменту.

3.Вибір і використання відповідних методів оцінки ймовірності настання ризикової події по окремим видам фінансових ризиків. Вибір конкретних методів оцінки визначаються наступними факторами:

- видом фінансового ризику;

- повнотою і достовірністю інформаційної бази сформованої для оцінки рівня ймовірності різних фінансових ризиків;

- рівнем кваліфікації фінансових менеджерів, що здійснюють оцінку;

- технічною і програмною оснащеністю фінансових менеджерів;

- можливістю залучення до оцінки складних фінансових ризиків кваліфікованих експертів.

4.Визначення розміру можливих фінансових збитків при настанні ризикової події по окремим видам фінансових ризиків. Розмір можливих фінансових збитків визначається характером здійснення фінансових операцій, обсягом задіяних в них активів (капіталу) і максимальним рівнем амплітуди коливання доходів при відповідних видах фінансових ризиків. На основі цього визначення здійснюється групування здійснюваних фінансових операцій за розміром можливих фінансових збитків. Результати здійсненого групування дають змогу оцінити рівень концентрації фінансових операцій в різних зонах ризику за розміром можливих фінансових збитків. Для цього визначають яку питому вагу займають окремі фінансові операції у кожній із відповідних зон ризику. Виділення операцій з високим рівнем концентрації в найбільш небезпечних зонах ризику ( зонах катастрофічного чи критичного ризику ) дозволяє розглядати їх як об'єкт підвищеної уваги в процесі подальших етапів управління фінансовими ризиками.

5.Дослідження факторів, що впливають на рівень фінансових ризиків підприємства. В процесі дослідження фактори, що впливають на рівень фінансових ризиків поділяють на об'єктивні (фактори зовнішнього характеру ) і суб'єктивні (фактори внутрішнього характеру ).

До об'єктивних факторів належать:

- рівень економічного розвитку країни;

- характер державного регулювання фінансової діяльності підприємства;

- темпи інфляції в країні;

- кон'юнктура попиту і пропозиції на фінансовому ринку;

- рівень конкуренції в окремих сегментах фінансового ринку;

- рівень криміногенного положення в країні (регіону );

- фактори форс-мажорної групи.

До суб'єктивних факторів належать:

- основні параметри фінансової стратегії підприємства;

- фінансовий менталітет власників і менеджерів в політиці допустимих ризиків;

- розмір власного капіталу підприємства;

- структура використовуваного капіталу;

- склад використовуваних активів;

- характер (види ) використовуваних фінансових інструментів при здійсненні окремих фінансових операцій;

- достатність використовуваної інформаційної бази фінансового менеджменту;

- характеристика партнерів по фінансовим операціям;

- рівень кваліфікації фінансових менеджерів.

6.Встановлення гранично допустимого рівня фінансових ризиків по окремих фінансових операціях і видах фінансової діяльності. Він встановлюється в розмірі окремих видів фінансових операцій з урахуванням відповідного менталітету керівників і фінансових менеджерів підприємства.

При здійснені помірної фінансової політики граничними значеннями рівня ризиків окремих фінансових операцій по оцінці спеціалістів є:

· по фінансовим операціям з допустимим розміром втрат - 0,1;

· по фінансовим операціям з критичним розміром втрат - 0,01 ;

· по фінансовим операціям з катастрофічним розміром втрат - 0,001.

7.Вибір і використання внутрішніх механізмів в нейтралізації негативних наслідків окремих видів фінансових ризиків. Система таких внутрішніх механізмів включає різні методи їх профілактики, заходи по самострахуванню окремих видів фінансових ризиків.

8.Вибір форм і методів страхування окремих фінансових ризиків підприємства. В процесі такого страхування, що здійснюються спеціальними страховими компаніями, ризики, які страхуються з значними розмірами можливих фінансових втрат “передаються” частково або повністю другим суб'єктам господарювання.

9.Оцінка результатів нейтралізації і організації моніторинга фінансових ризиків. Система показників результативності нейтралізації негативних наслідків окремих видів фінансових ризиків включає рівень можливих фінансових втрат, що нейтралізуються; економічність нейтралізації ;оцінку сукупного ризику фінансової діяльності підприємства з урахуванням заходів по їх нейтралізації та інші.

Розроблена на підприємстві політика управління фінансовими ризиками може бути оформлена у вигляді спеціального документа - “бізнес-плану ризик-менеджменту”, в якому відображаються наступні основні розділи:

- фінансова ідеологія підприємства в частині прийняття ризиків, що відображається в фінансовій стратегії і фінансовій політиці по основним аспектам його діяльності;

- основні види ризиків, що властиві фінансовій діяльності підприємства;

- групування видів фінансових ризиків за степенем ймовірності їх виникнення і можливого розміру фінансових втрат при настанні ризикового випадку;

- рекомендовані форми нейтралізації ризиків окремих напрямів фінансової діяльності і основних фінансових операцій;

- проект бюджету по нейтралізації фінансових ризиків з розрахунком ефективності витрат;

- проект заходів по забезпеченню нейтралізації фінансових ризиків і їх моніторингу [1].

Аналіз ризику проводиться у такій послідовності :

1. Визначення внутрішніх та зовнішніх чинників, що збільшують чи зменшують ступінь певного виду ризику;

2. Аналіз виявлених чинників;

3. Встановлення допустимого ступеня ризику;

4. Аналіз окремих операцій щодо обраного ступеня ризику;

5. Розробка заходів щодо зниження степеня ризику.

Узагальнену блок-схему процесу управління ризиком зображено на рис. 1.1

Рисунок 1.1 - Схема процесу управління ризиком [36]



Від якості оцінки ризику залежить ефективність управління цим ризиком. Використовують широку систему методів оцінки ймовірності виникнення окремих видів ризиків. Усі ці методи можна поділити на 4 групи:

1. Економіко-статистичні ;

2. Розрахунково-аналітичні ;

3. Аналогові;

4. Експертні.[7]



2. Методологія оцінки та механізми нейтралізації фінансових ризиків

2.1 Основні методи оцінки фінансового ризику

Інвестування капіталу завжди пов'язане з вибором варіантів інвестування та ризиком. Вибір різних варіантів вкладення капіталу пов'язаний зі значною невизначеністю. Фінансовий ризик, як і будь-який інший, має математично виражену ймовірність настання втрат, що спирається на статистичні дані і може бути розрахована з досить високою точністю. Щоб кількісно визначити величину фінансового ризику, необхідно знати всі можливі наслідки будь-якої окремої дії і ймовірність самих наслідків. Визначення фінансового ризику здійснюється під час формування проблеми прийняття фінансового рішення та вивчення ситуації, пов'язаної з ним, і полягає у:

- виявленні причин і факторів, які збільшують чи зменшують конкретний тип фінансового ризику;

- проведенні аналізу й ідентифікації виявлення причин і чинників;

- виділенні етапів і робіт під час яких можуть виникати передумови фінансового ризику.

Методичною основою ризик-менеджменту є сукупність методів якісного і кількісного аналізу фінансових ризиків (рис. 2.1).



Рисунок 2.1 - Сукупність методів аналізу фінансових ризиків [9]

Якісний аналіз передбачає ідентифікацію ризиків, виявлення джерел і причин їх виникнення, встановлення потенційних зон ризику, виявлення можливих вигод та негативних наслідків від реалізації ризикового рішення. Більш детально охарактеризуємо окремі аспекти якісного аналізу ризиків.[2]

Ідентифікація фінансових ризиків полягає у виявленні всіх видів можливих ризиків, пов'язаних з кожною конкретною операцією. При цьому важливо у складі портфеля фінансових ризиків виділити ризики, які залежать від самого підприємства, і зовнішні ризики, які визначаються макроекономічною діяльністю.

Виявлення факторів ризику доцільно здійснювати за зовнішніми і внутрішніми фінансовими ризиками. Зовнішні фінансові ризики можуть бути зумовлені загальноекономічними та ринковими факторами. До загальноекономічних факторів слід віднести: загальний спад обсягів виробництва в країні, збільшення рівня інфляції, уповільнення платіжного обороту, недосконалість і нестабільність податкового законодавства, зменшення рівня реальних доходів і купівельної спроможності населення та ін.

Серед ринкових факторів ризику можна виділити: зменшення місткості внутрішнього ринку, падіння ринкового попиту, збільшення пропозиції товарів-субститутів, нестабільність фінансового і валютного ринків, недостатню ліквідність фондового ринку тощо.

Внутрішні ризики підприємства залежать від впливу виробничо-комерційних, інвестиційних і фінансових факторів, основні з яких систематизовано у табл. 2.1 [35]

Таблиця 2.1 - Фактори, що визначають внутрішні фінансові ризики підприємства

Група факторів	Фактори ризику
Виробничо-комерційні фактори	- низька ефективність використання основних виробничих засобів; - невдало вибрана або недостатньо диверсифікована асортиментна структура продукції; - високий рівень матеріаломісткості та трудомісткості продукції; - висока частка постійних витрат; - надмірний обсяг страхових і сезонних запасів; - неефективна цінова політика; - неефективні виробничий менеджмент і маркетинг в цілому
Інвестиційні фактори	- збільшення строків будівництва інвестиційних об'єктів; - суттєві перевитрати інвестиційних ресурсів; - невихід на заплановані обсяги прибутку від інвестиційних проектів; - тривалий строк окупності початкових інвестицій; - невдало сформований фондовий портфель
Фінансові фактори	- неефективна структура капіталу, надмірне залучення позикових коштів; - висока середньозважена ціна капіталу; - недостатність довгострокових джерел фінансування активів; - низька оборотність активів; - недостатня ліквідність активів; - завищений обсяг дебіторської заборгованості; - агресивна дивідендна політика; - неефективний фінансовий менеджмент в цілому

Встановлення потенційних зон фінансових ризиків полягає у порівнянні можливих фінансових втрат із розрахунковою сумою прибутку, доходу, власного капіталу підприємства. Залежно від величини можливих фінансових втрат розрізняють 4 основні зони фінансового ризику:

- безризикова зона: ризик зовсім незначний, фінансових втрат практично немає, гарантується фінансовий результат в обсязі розрахункової суми прибутку;

- зона допустимого ризику: ризик середній, можливі фінансові втрати в обсязі розрахункової суми прибутку;

- зона критичного ризику: ризик високий, можливі фінансові втрати в обсязі розрахункової суми валового доходу;

- зона катастрофічного ризику: ризик дуже високий, можливі фінансові втрати в обсязі суми власного капіталу.

Рисунок 2.2 - Зони фінансового ризику[9]

На відміну від якісного аналізу, кількісний аналіз полягає у визначенні конкретного обсягу грошових збитків від окремих видів фінансових ризиків. Для цього можна використовувати економіко-статистичні, розрахунково-аналітичні, експертні та аналогові [14].

У статистичному аналізі рівень ризику вимірюється двома критеріями: середнім очікуваним значенням (дисперсією) і коливанням, змінністю (варіацією можливого результату). Дисперсія при цьому вимірює можливий середній результат.

Варіація показує міру або ступінь відхилення від фактичної середньої величини.

Дисперсія при оцінці фінансового ризику підприємства являє собою середньозважену величину з квадратів відхилень дійсних фінансових результатів ризикованих вкладень від середніх очікуваних:

(2.1)

де у -- дисперсія; х -- очікуване значення для кожного випадку вкладення фінансових ресурсів; х? -- середнє очікуване значення; n -- кількість вкладень фінансових ресурсів (частота).

Середнє очікуване значення -- це те значення величини події, яке пов'язане з невизначеною ситуацією. Середнє очікуване значення є середньозваженим для всіх можливих результатів, де ймовірність кожного результату використовується як частота або вага відповідного значення. Середнє очікуване значення вимірює результат, якого ми очікуємо в середньому.

Середня величина являє собою узагальнену кількісну характеристику і не дає змоги прийняти рішення на користь будь-якого варіанта вкладення капіталу. Для остаточного прийняття рішення необхідно виміряти змінність показників, тобто визначити міру змінності можливого результату. Змінність можливого результату -- це ступінь відхилення очікуваного значення від середньої величини. Для цього розраховують середнє квадратичне відхилення:

Середнє квадратичне відхилення визначається за формулою:

(2.2)

Дисперсія і середнє квадратичне відхилення є мірами абсолютної змінності. Для аналізу використовується коефіцієнт варіації. Він являє собою відношення середнього квадратичного відхилення до середнього арифметичного і показує ступінь відхилення отриманих значень. Коефіцієнт варіації -- відносна величина, яка відображає змінність. Тому на його величину не впливають абсолютні значення показника, який вивчається. За допомогою коефіцієнта варіації є можливість порівнювати навіть змінність ознак, виражених у різних одиницях виміру.

Коефіцієнт варіації обчислюється:

(2.3)

де v -- коефіцієнт варіації; у -- середнє квадратичне відхилення; х -- середнє очікуване значення.

Коефіцієнт варіації може змінюватися від 1 до 100 %. Чим вищий цей коефіцієнт, тим сильніші коливання. Встановленою є така якісна оцінка значень коефіцієнта варіації: до 10 % -- слабкі коливання фінансового ризику вкладень; 10--25 % -- середні, помірні коливання; понад 25 % -- високі коливання фінансового ризику. При використанні дисперсії і варіації враховують, що фінансовий ризик має математично визначену ймовірність отримання фінансового результату. Ця ймовірність, у свою чергу, може бути визначена експертним шляхом або на підставі математичних розрахунків частот ступеня фінансового ризику. Розрахунок ймовірності фінансових ризиків на основі дисперсії, варіації і середніх величин як методів статистичного аналізу в сучасних умовах є безперечно основним методом оцінки фінансових ризиків підприємства.

Розрахунково-аналітичні методи застосовуються для оцінки окремих видів ризиків і полягають у виборі ключових показників, від яких залежить ступінь ризику, та порівнянні їх фактичних значень з критичними для певного підприємства. Так, ризик втрати фінансової стійкості може оцінюватися на підставі коефіцієнта автономії, ризик неплатоспроможності - шляхом порівнянні фактичних коефіцієнтів ліквідності з їх нормативними значеннями.Широко застосовуються й інші аналітичні методи оцінки фінансового ризику. Найперспективнішим із них є факторний аналіз фінансових ризиків. Наприклад, диверсифікований інвестиційний ризик оцінюють за наявністю перспектив розвитку об'єкта інвестицій, рівнем конкуренції, кількістю укладених договорів і отриманих замовлень тощо, а не диверсифікований -- за ставкою банківського відсотка за кредитами, інфляційними очікуваннями, загальними тенденціями розвитку економіки країни. Розраховуються коефіцієнти ділової активності, фінансової стійкості, визначається ймовірність настання банкрутства.

Розрахунково-аналітичні методи застосовуються найчастіше. Їхня перевага полягає в тому, що вони досить добре опрацьовані, прості для розуміння та оперують нескладними поняттями. До них належать: метод дисконтування, аналіз окупності витрат, аналіз беззбитковості виробництва, аналіз чутливості, аналіз стійкості тощо [17].

При використанні методу дисконтування коригуються норма дисконту на коефіцієнт ризику, який отримується методом експертних оцінок. Недолік методу дисконтування в тому, що міра ризику визначається суб'єктивно.

Використання аналізу чутливості передбачає визначення впливу зміни різних факторів на результуючі техніко-економічні показники інвестиційного проекту. Методом аналізу стійкості визначається зміна основних економічних показників проекту при несприятливій зміні різних факторів. Наприклад, досліджується величина можливого прибутку при зміні цін на сировину та мате ріали, необхідні для виробництва.

У світовій практиці інвестиційного ризик-менеджменту широкого поширення набув такий показник ступеня ризику, як бета-коефіцієнт в (або коефіцієнт чутливості). Він використовується для оцінки систематичного (недиверсифікованого) ризику, пов'язаного зі зміною ринкових цін і рівня дохідності цінних паперів. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

(2.4)



К - ступінь кореляції між рівнем дохідності по індивідуальному виду цінних паперів ( або по їх портфелю) та середнім рівнем дохідності даної групи фондових інструментів по ринку в цілому;

- середньоквадратичне (стандартне) відхилення дохідності по індивідуальному виду цінних паперів (або по портфелю в цілому);

- середньоквадратичне (стандартне) відхилення дохідності по фондовому ринку в цілому.

Рівень фінансового ризику окремих видів цінних паперів визначається на основі таких значень бета-коефіцієнтів:

Якщо в= 0, то ризику немає;

0< в<1, то ризик менший від середньо ринкового;

в=1, то ризик перебуває на рівні середньо ринкового для такого виду вкладень;

1< в <2, то ризик вищий за середній.

Як правило, у високорозвинених країнах з ринковою економікою існують спеціалізовані компанії, що займаються розрахунками дохідності в - коефіцієнта акцій провідних компаній, а також середньо ринкової дохідності за окремими фінансовими інструментами. Така інформація регулярно друкується у засобах масової інформації і є базою для прийняття інвестиційних рішень в умовах ризику.

Експертні методи оцінки рівня фінансового ризику застосовуються в тому випадку, якщо на підприємстві відсутні необхідні інформативні дані для здійснення розрахунків економіко-статистичними методами. Ці методи базуються на опитуванні кваліфікованих фахівців (страхових, фінансових, інвестиційних менеджерів відповідних спеціалізованих організацій) з наступною математичною обробкою результатів цього опитування.

У процесі традиційних експертних процедур вирішується таке коло завдань:

- прогнозування можливого розвитку подій;

- виявлення причин і джерел ризику, оцінювання імовірності настання ризикової події;

- аналіз результатів досліджень інших експертів;

- розробка сценаріїв дій з нейтралізації ризику.

Останнім часом у практиці ризик-менеджменту широко застосовуються групові методи експертизи: консиліуми, наради, закриті обговорення, бізнес-тренінги, „мозкові атаки”. Дослідження показують, що методи колективної генерації ідей дають на 70 % більше ідей, ніж їх можна отримати від тих самих експертів у процесі індивідуальної експертизи. Незалежно від форми проведення експертних процедур, всі експертні методи базуються на бальній оцінці окремих факторів ризику і визначенні їх частки.

Аналогові методи оцінки фінансового ризику полягають у використанні даних про розвиток аналогічних напрямків діяльності у минулому. Для цього можуть використовуватися звітні документи підприємства у минулі роки, дані публікацій, страхових компаній тощо. Отримані таким чином результати детально аналізуються з метою виявлення потенційних факторів ризику, базуючись на попередньому досвіді. Але при цьому не можна не враховувати ризик екстраполяції минулих тенденцій на майбутні фінансово-господарські процеси, адже фінансова система будь-якого підприємства є дуже динамічною.

Останнім часом активно використовується метод експертних оцінок. Складаються різноманітні порівняльні характеристики рівнів ризику, визначаються рейтинги, готуються аналітичні експертні огляди. В принципі, кожний спеціаліст щоденно виступає в ролі експерта, приймаючи те чи інше важливе рішення. Крім того, особливо важливі рішення можуть прийматися групою експертів [33].

Одним із методів оцінки фінансових ризиків є економіко-математичне моделювання. Головне при цьому -- правильний вибір моделі, виходячи з конкретної ситуації. Необхідно враховувати завчасно суб'єктивний характер тієї чи іншої моделі, що обирається, і робити поправку на певну схематичність, надлишкову зарегульованість або заданість фінансової ситуації. І все-таки саме моделі дають змогу в цілому спрогнозувати конкретну ситуацію і оцінити можливу ймовірність фінансового ризику. Досить перспективною є комп'ютерна імітація фінансового ризику підприємства. В сучасних умовах створено певний набір готових програмних продуктів за його оцінкою. Майже кожне підприємство має можливість змоделювати фінансовий ризик індивідуально. При економіко-математичному моделюванні вибір критеріїв (цільової функції) і факторів (системи обмежень) пов'язаний зі стратегічною метою емітента або інвестора, який здійснює моделювання. Важливе значення має місце галузі, до якої належить емітент. Негативними характеристиками галузі є високий ступінь демонополізації, велика кількість власників, затяжний виробничий спад.

Достатньо перспективним є метод соціально-економічного експерименту, який передбачає проведення окремих експериментів за типовими фінансовими ситуаціями. До недоліків методу можна віднести не типовість багатьох фінансових ситуацій, що ускладнює поширення висновків, отриманих внаслідок окремих експериментів, на конкретні випадки фінансового життя підприємства.

Систематичний фінансовий ризик достатньо точно прогнозується фундаментальними методами вивчення ринкової кон'юнктури. Аналіз кон'юнктури передбачає відстеження як поточного стану ринку, так і прогноз його розвитку. Спостереження, оцінка і виявлення тенденцій розвитку ринку об'єднані поняттям "моніторинг". Фундаментальні методи використовуються при довгостроковому прогнозуванні і базуються на аналізі сукупності макроекономічних показників. Вони розроблюються і використовуються службами кон'юнктурного передбачення, які створюються при дослідницьких інститутах та університетах, товарних і фондових біржах.



2.2 Система показників оцінки фінансових ризиків

Кількісним виразом того, що в результаті прийнятого рішення очікуваний дохід буде отриманий не в повному обсязі або підприємницькі ресурси будуть повністю або частково втрачені, є показник ризику.

Система показників оцінки ризику - це сукупність взаємопов'язаних показників, націлена на вирішення конкретних завдань підприємницької діяльності.

В умовах визначеності група показників оцінки ризику включає фінансові показники, які відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів і тим самим дають можливість оцінити ризик наслідків результатів діяльності компанії. В якості вихідної інформації при оцінці ризику використовується бухгалтерська звітність компанії: бухгалтерський баланс, що фіксує майнове і фінансове становище організації на звітну дату; звіт про прибутки і збитки, що становить результати діяльності за звітний період. Основні фінансові ризики, що оцінюються компаніями, наступні:

- ризики втрати платоспроможності;

- ризики втрати фінансової стійкості і незалежності;

- ризики структури активів і пасивів [24].

Оцінка ризиків ліквідності та фінансової стійкості за допомогою відносних показників здійснюється за допомогою аналізу відхилень від рекомендованих значень. Розрахунок коефіцієнтів представлений у таблицях 2.2 і 2.3 [9]

Таблиця 2.2 - Фінансові коефіцієнти ліквідності

Показник	Спосіб розрахунку	Рекомендовані значення	Коментар
1. Загальний показник ліквідності		L 1 ? 1	Показує здатність компанії здійснювати розрахунки за всіма видами зобов'язань - як по найближчим, так і по віддаленим
2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності		L 2> 0,2-0,7	Показує, яку частину короткострокової заборгованості організація може погасити найближчим часом за рахунок грошових коштів
3. Коефіцієнт «критичної оцінки»		Допустиме 0,7-0,8; бажано L 3 ? 1,5	Показує, яка частина короткострокових зобов'язань організації може бути негайно погашена за рахунок засобів на різних рахунках, у короткострокових цінних паперах, а також надходжень по розрахунках
4. Коефіцієнт поточної ліквідності		Оптимальне - не менше 2,0	Показує, яку частину поточних зобов'язань за кредитами і розрахунками можна погасити, мобілізувавши всі оборотні кошти
5. Коефіцієнт маневреності функціонуючого капіталу		Зменшення показника в динаміці - позитивний факт	Показує, яка частина функціонуючого капіталу знерухомлена у виробничих запасах і довгострокової дебіторської заборгованості ...

Подобные документы

• Поліпшення фінансово-господарської діяльності за рахунок зменшення впливу фінансових ризиків

  Класифікація фінансових ризиків. Аналіз та оцінка фінансових ризиків на прикладі фінансової діяльності ВАТ "Перетворювач". Сутність ризик-менеджменту та принципи управління фінансовими ризиками. Оцінка рівня фінансового ризику інвестиційної операції.
  
  курсовая работа [3,3 M], добавлен 08.01.2011
  

• Організація системи управління ризиками на виробничому підприємстві

  Розкриття суті і дослідження основних етапів процесу управління ризиками на підприємстві. Критерії оцінки міри ризику в діяльності фірми. Аналіз системи управління ризиками у ВАТ "Більшовик". Мінімізації фінансових і управлінських ризиків на підприємстві.
  
  дипломная работа [1,6 M], добавлен 24.05.2013
  

• Методи прийняття рішень в управлінні ризиками

  Характеристика ризику як об'єкта фінансового управління. Сучасні методи дослідження систематичних і не систематичних фінансових ризиків підприємства, механізми їх нейтралізації, особливості управління ризиками в операційній і інвестиційної діяльності.
  
  курсовая работа [67,3 K], добавлен 11.12.2010
  

• Управління ризиками проекту

  Сутність ризиків і невизначеності. Класифікація ризиків за ознаком реалізації, за сферою виникнення, за ступенем дії на результати проекту; їх якісна і кількісна оцінка. Управління ризиками і методи зниження. Основні напрями регулювання ступеня ризику.
  
  реферат [31,8 K], добавлен 02.04.2012
  

• Управління фінансовими ризиками

  Економічна суть, методичні підходи та управління фінансовими ризиками. Класифікація інвестиційних ризиків. Ефект фінансового важеля капіталу, а також коефіцієнт використання позикових засобів. Ризик несплати відсотків і повернення боргу для кредиторів.
  
  контрольная работа [628,3 K], добавлен 28.01.2013
  

• Підвищення ефективності ризик-менеджменту на підприємстві (на прикладі ПАТ "Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів")

  Сутність та види ризиків, способи їх оцінки. Еволюція, загальна схема та методи ризик-менеджменту. Аналіз фінансово-економічних показників діяльності підприємства. Дослідження ризиків, мінімізація їх впливу шляхом підвищення ефективності управління.
  
  дипломная работа [903,1 K], добавлен 19.11.2013
  

• Визначення напрямків розвитку підприємства ТОВ "ДАЄРС" на основі аналізу позиції підприємства у матриці фінансової стратегії

  Теоретичні підходи до визначення напрямків розвитку підприємства на основі аналізу його позиції у матриці фінансових стратегій. Загальна характеристика підприємства ТОВ "ДАЄРС". Шляхи покращення позиції підприємства у матриці фінансових стратегій.
  
  курсовая работа [47,6 K], добавлен 09.01.2011
  

• Розробка стратегії маркетингової діяльності ВАТ "Березівські мінеральні води"

  Оцінка маркетингового, кадрового і фінансового зрізів. Характеристика впливу чинників зовнішнього середовища на розвиток фірми. Визначення місій, цілей функціональної стратегії підприємства. Проведення SWOT-аналізу діяльності ВАТ "Берзівські води".
  
  курсовая работа [88,0 K], добавлен 29.01.2010
  

• Управління ризиками реалізації інвестиційного проекту (за матеріалами ЗАТ "Київміськбуд-5")

  Сутність і види ризиків проектів. Оцінка ризиків реалізації інвестиційного проекту ТОВ "ЗАТ Київміськбуд-5" з будівництва котеджного містечка "Затишне місто". Розробка проекту організаційної структури відділу управління ризиком і карти організації праці.
  
  дипломная работа [3,9 M], добавлен 19.01.2014
  

• Оцінка потенціалу керівництва організації. Оцінка конкурентоспроможності підприємства

  Визначення агресивності стратегії підприємства. Механізм управління стратегічними можливостями. Дії фірми під час виникнення проблем. Система рішень у непередбачуваній ситуації. Оцінка конкурентної позиції за методом оцінки за ключовими факторами успіху.
  
  контрольная работа [168,5 K], добавлен 28.04.2016
  

• Адаптація управління підприємством до умов ризику

  Ризики в діяльності підприємства, джерела їх виникнення. Методи оцінки, прогнозування та зниження рівня ризиків. Сутність і структура механізму адаптації підприємства до ризику. Шляхи удосконалення управління ТОВ "Квадрат – Площа Слави" в умовах ризику.
  
  курсовая работа [92,4 K], добавлен 10.04.2013
  

• Стратегічне управління підприємством

  Суть і головні етапи процесу стратегічного управління. Протидія підприємства змінам. Стратегічний контроль зовнішнього середовища. Оцінка рівня досягнень поставлених цілей, розгляд нових напрямків розвитку і пропозицій. Проблеми вертикальної інтеграції.
  
  курсовая работа [165,5 K], добавлен 28.04.2015
  

• Заходи щодо зниження проектних ризиків

  Поняття та методи проектних ризиків, причини їх виникнення, класифікація, принципи управління та зниження. Критерії оцінки ризику при вібрації варіанта проектування, аналіз чутливості. Особливості оцінки ефективності проекту в умовах зниження ризику.
  
  курсовая работа [559,8 K], добавлен 29.04.2014
  

• Теорія управління економікою підприємства

  Дослідження поняття та етапів бюджетування - процесу розрахунку й узагальнення фінансових показників, що передбачає деталізацію фінансових планів підприємства в грошовому і натуральному вираженні на конкретний період часу. Види бюджетів підприємства.
  
  курсовая работа [105,3 K], добавлен 22.03.2011
  

• Методи економічної оцінки інновацій

  Оцінка інноваційних проектів та визначенням ступеня впливу їх на добробут власників або інвесторів. Відмінність фінансового та економічного підходів до оцінки проекту, фактори впливу. Матриця економічної ефективності та привабливості інновацій.
  
  контрольная работа [1,3 M], добавлен 19.08.2009
  

• Розробка інноваційної стратегії фірми "Радмір"

  Оцінка організаційного, виробничого, маркетингового і фінансового зрізів підприємства "Радмір". Визначення впливу чинників макро- та мікросередовища на розвиток фірми. Визначення її цілей і місії, сильних та слабких сторін на основі SWOT-моделі.
  
  курсовая работа [370,4 K], добавлен 29.01.2010
  

• Управління ризиками

  Управління фінансовими ризиками. Основні фінансові інструменти хеджування ризиків. Розрахунок оптимальної суми грошових коштів на рахунку. Діапазон коливань залишку грошових коштів на основі моделі Міллера-Орра. Середньозважена вартість капіталу.
  
  контрольная работа [72,6 K], добавлен 24.11.2012
  

• Принципи та методи оцінки ефективності управлінських рішень

  Стан наукової розробки проблеми вивчення принципів та методів оцінки ефективності управлінських рішень. Ефективність управлінського рішення, як об'єкт теоретичного аналізу. Рекомендації щодо оптимальних принципів та методів оцінки управлінських рішень.
  
  курсовая работа [119,6 K], добавлен 04.07.2010
  

• Методи й інструменти управління ризиками проекту

  Сутність, мета та види аналізу ризиків інвестиційних проектів. Методи і головні інструменти управління проектними ризиками. Особливості і відмінні характеристики моделювання управління ризиком методом чутливості, методом сценаріїв та методом Монте-Карло.
  
  реферат [26,2 K], добавлен 27.03.2011
  

• Інвестиційний менеджмент

  Сукупність основних локальних цілей системи управління інвестиційними процесами на підприємстві. Процедура вивчення та оцінки проектних ризиків: інтегрального, часового, відкличного та інноваційного. Розрахунок суми, яка може бути вкладена в банк.
  
  контрольная работа [26,6 K], добавлен 04.10.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам