Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Донецький національний університет

Факультет перепідготовки і підвищення кваліфікації

керівних педагогічних працівників

Кафедра управління освітою

Курсова робота

Керівник навчального закладу як менеджер освіти

Донецьк 2014

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади управління закладом освіти

1.1 Науковий погляд на освітній менеджмент, як на компонент соціально-педагогічної системи

1.2 Загальноосвітній навчальний заклад, як об'єкт управління

1.3 Роль керівника в загальноосвітньому навчальному закладі

Розділ 2. Основні складові діяльності керівника сучасного закладу освіти на селі

2.1 Особливості і стан шкільного менеджменту в сільських умовах

2.2 Програма розвитку менеджерських здібностей для керівника навчального закладу

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність. Входження України в світову економічну спільноту, розвиток ринкових відносин приводять до кардинальних змін у всіх сферах життєдіяльності наший країни. З'являються нові області діяльності, виникає потреба в підготовці управлінського персоналу, здатного ефективно працювати в нових умовах. Ключова роль належить тут менеджменту і менеджерові як професійному керівникові.

Основними напрямами розвитку освіти в Україні сьогодні є гуманізація, гуманітаризація, освіта за вибором, людино-орієнтоване навчання. Головною цінністю освіти стає розвиток в людині потреби і можливості вийти за межі того, що вивчається, здібності до самореалізації творчого потенціалу, спрямованості на саморозвиток і самоосвіту протягом всього життя.

Система управління освітою, що склалася в попередній період розвитку країни, сьогодні потребує вдосконалення і оновлення, оскільки не здатна забезпечити перехід освітніх установ з екстенсивного на інтенсивний шлях розвитку і саморозвитку, здійснити заміну суб'єкт-об'єктних відносин в системі «керівник-вчитель-учень-батьки» на суб'єкт-суб'єктні складові, основу саморозвитку кожної особистості.

Одне з провідних місць в процесі вирішення цих завдань належить менеджерові освіти, якій доводиться стикатися із зростаючою складністю нових завдань і нести все велику відповідальність за ухвалені рішення і кінцеві результати. У нашому розумінні, менеджер освіти - це професіонал, здатний творчо здійснювати професійну управлінсько-педагогічну діяльність, безперервно розвиваючись і самореалізовуючись в ній як індивідуальність.

Проблема полягає в тому, що, не дивлячись на практичну потребу в сучасно мислячих працівниках управління освіти (менеджерах), розроблені лише ті або інші аспекти їх підготовки; у педагогіці відсутня цілісна концепція і модель навчання менеджерів освіти, мало розроблено програмне і методичне забезпечення. Вирішення проблем оновлення системи управління освітою, реалізація потреб в керівниках нового типу об'єктивно зумовили справжнє дослідження.

Враховуючи актуальність проблеми підготовки менеджерів для системи освіти, а також необхідність узагальнення і використання в процесі їх навчання передового управлінського досвіду і результатів дослідження проблем менеджменту в системі освіти, обрана тема диипломного дослідження.

Об'єкт дослідження: управління загальноосвітнім навчальним закладом, як соціально-педагогічною системою.

Предмет: управлінська діяльність керівника як менеджера сучасного загальноосвітнього навчального закладу.

Мета дослідження полягає у створенні практичних рекомендацій для керівника загальноосвітнього навчального закладу, щодо вдосконалення його управлінської діяльності.

Об'єкт, предмет і мета дослідження зумовили такі завдання:

1. Проаналізувати загальноосвітній навчальний заклад, як соціально-педагогічну систему та визначити роль і місце менеджменту в його діяльності.

2. Дослідити роль керівника навчального закладу в сучасних умовах.

3. Виявити шляхи вдосконалення процесу управління в загальноосвітньому навчальному закладі та розробити рекомендації керівнику загальноосвітнього навчального закладу, щодо його управлінської діяльності.

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади управління закладом освіти

управління освіта школа керівник

1.1 Науковий погляд на освітній менеджмент, як на компонент соціально-педагогічної системи

Для осмислення окреслених завдань велике значення мають наукові праці, у яких розкриті: психологічні аспекти змісту управління (А.Л. Журавльов, Л.М. Карамушка, А. Файоль, М.Х. Мескон, Ф. Хедоурі, М. Альберт та інші); місце та роль керівника в управлінському процесі (В.М. Шепель, В.І. Маслов, С.Г. Молл, В.П. Казмиренко, С.Г. Москвичев та інші); зміст методів та форм підготовки кадрів у різних соціальних сферах (В.А. Семиченко, Н.Л. Коломінський, С.Д. Максименко, В.М. Шепель, В. Зігерт, Л. Ланг та ін.); сутність, види, функції та етапи саморегуляції (О.О. Конопкін, К.О. Абульханова-Славська, М.Й. Боришевський, Я. Рейковський, О.В. Винославська та інші).

Теоретико-методологічні основи дослідження:

- філософські ідеї про самоорганізацію, самоврядування, саморозвиток соціальних систем (С.В. Анохин, В. Бєлоцерковський, І. Борзілов, І.В. Дмітрієвськая, М.Ю. Казарінов і ін.);

- сучасні психолого-педагогічні концепції, що розкривають багатоаспектну природу творчості, творчої особи і творчої діяльності як предмету міждисциплінарного дослідження;

- проблеми аналізу ефективності, діяльності, форм та методів підвищення кваліфікації ( М. Болдирєв, С. Вершловський, О. Газман, Б. Гершунський, Ю. Кулюткін, А. Моісєєв, М. Поташнік);

- компетентнісний підхід ( І. Бех, Д. Гришин, О. Дубасенюк, В. Лозова, Н. Ничкало, О. Подмазін, О. Пруцакова, В. Сєриков).

- сучасні дослідження проблем управління педагогічними системами (В.І. Бондар, Л.І. Даниленко, Г.В. Єльникова, Л.М. Калініна, В.І. Маслов, О.А. Орлов, В.С. Пікельна).

Поведінка людини в соціальній групі визначається багатьма факторами: вихованість, повага до закону, до людей, адекватне сприйняття соціальної та управлінської ієрархії, особливість протікання психічних процесів у цієї людини.

Особливості поведінки менеджера освіти мають свою специфіку, яка визначається унікальністю характеристик освітнього середовища та установленою супідрядністю морально-етичних нормативних стосунків всіх членів цього середовища. Питання "Яким би Ви хотіли бачити свого директора школи ?" не є риторичним, від цього багато залежить у житті кожного з працівників школи та учнів. Спробуємо створити модель керівника (за галузями компетенції), який, з нашого погляду, здатний ефективно вирішувати всі питання розвитку освітнього закладу.

Портрет менеджера освіти

1. Здатність до планування та прийняття рішень.

2. Робота з людськими ресурсами.

3. Організованість та доцільне використання часу.

4. Комунікація.

5. Навички спілкування.

6. Забезпечення розвитку членів колективу.

7. Лідерство.

8. Управління змінами.

Звичайно, це той ідеал, до якого треба прагнути. У практиці ми зустрічаємося з менеджерами освіти, які не схожі один на одного. В основі управлінської поведінки кожного директора школи, педагога лежить визначений стереотип, що називають стилем.

Керівників шкіл за рівнем оволодіння елементами менеджменту можна класифікувати так: директор - менеджер; директор - педагог; божевільний директор; директор - завгосп.

За поведінковими проявами серед менеджерів освіти виділяють:

Караючий - керівник прискіпується до помилок, яких педагоги та учні припускаються у процесі викладання і навчання ("Я - батько").

Формаліст - керівник, який у своїх вчинках акцентує увагу на дотриманні процедурних характеристик (за тестом С.Деллінгера - "квадрат").

Вихователь - допомагає кожному члену педагогічного колективу усвідомлювати власний досвід та вчитися на ньому (за С.Деллінгером - "коло").

Відгороджений - керівник уникає проявів інтересу до особистих справ членів педагогічного колективу.

Новатор - керівник заохочує інновації, дослідження, експерименти (за С.Деллінгером - "трикутник").

Директивний - вимагає неухильного виконання встановлених інструкцій (за МакГрегором - "Х").

Безпечний - керівник не звертає уваги на навчання та розвиток своїх підлеглих.

Кожен з цих керівників по - різному ставиться до підлеглих. Найбільш рельєфно це проявляється у відношенні до думок своїх вчителів, учнів, загалом до чужої правди. Є три варіанти управлінських дій щодо розуміння інших: 1. Зрозуміти; 2. Не прийняти; 3. Подавити.

Ці характеристики ще не визначають стиль управління людьми. Стиль - це внутрішня парадигма людини, управлінця, яка залежить, в основному, від таких факторів:

Размещено на http://www.allbest.ru/

За Н.Л. Коломінським "…стиль керівництва установи освіти - це система методів, прийомів, засобів, які переважають в управлінській діяльності керівника, а також особливості їх застосування, обумовлені особистістю керівника" [33].

Стиль управління визначається такими критеріями, як характер централізації влади та форма впливу на підлеглих.

Тепер ми можемо визначити основні стилі управління та риси, властиві їм. Керівникам шкіл у своїй діяльності доводиться зустрічатися з педагогами, що мають виражену, так звану акцентуацію характеру*. Це - надмірна виразність окремих рис характеру та їх сполучень.Розглянемо, як зразок, "спрагу влади". Влада - здатність, а також прагнення зробити власну ціннісну спрямованість ведучим мотивом інших людей.

Умовно можна виокремити три типи причин, за якими влада бажана для людини:

щоб домінувати над іншими і (або) обмежувати дії інших, створювати для них визначену депривацію*;

щоб інші люди над нею не домінували і (або) не втручалися в її справи - іноді ця мета може бути сама по собі кінцевою і більш цінною ніж інші;

щоб здійснювати досягнення.

Аналіз управлінського досвіду, від доісторичного до сучасного, засвідчує, що одна людина може підкорити іншу:

1) завдяки своєму розумові і знанням;

2) економічним і технічним засобам, що маються в її розпорядженні;

3) завдяки внутрішньому багатству і сформованості своєї особистості;

4) завдяки релігійній вірі, сприйнятої іншими як божа благодать.

Влада завжди полягає в одній з цих форм. Особливий випадок, коли людина спрямована не на одну з цих цінностей, а головним для неї стає власна могутність сама по собі.

Влада буває зовнішньою (інституціональна), внутрішньою (совість, обов'язок, честь) та анонімною (наука, громадська думка).

До цінностей влади відносяться: багатство, свобода, незалежність, безпека, володіння, насолода…

Разом з тим, людина при владі губить свободу.

Основні прояви влади в освітніх установах

Є Влада, в основі якої - вольовий примус (директор, педагог впливає на підлеглих під страхом покарання).

Є Влада, що грунтується на заохоченні (впроваджується система заходів щодо матеріального та морального стимулювання).

Є Експертна влада (колеги, учні високо оцінюють фахову компетентність керівника).

Є Влада прикладу (підлеглі шанують керівника як особистість та спеціаліста, намагаються в усьому бути схожими на нього).

Є Законна влада (високий офіційний статус керівника надає йому право видавати розпорядження).

Є міра делегування керівником своїх повноважень;

Є міра участі підлеглих у прийнятті рішень;

Є рівень інформованості підлеглих;

Є тип влади, який використовує керівник Фактори, що визначають стиль управління

Типи акцентуації характеру

Є циклоїдний - чергування фаз поганого та гарного настрою;

Є гіпертимний - постійно піднятий настрій, висока психічна активність з бажанням діяльності;

Є лабільний - різка зміна настрою в залежності від ситуації;

Є астенічний - швидка стомлюваність, дратівливість, схильність до депресії;

Є сензетивний - підвищена вразливість, відчуття власної неповноцінності;

Є психоастенічний - висока тривожність, підозрілість, схильність до самоаналізу, сумнівність…;

Є шизоїдний - відгородженість, інтроверсія, замкнутість;

Є епілептоїдний - злобно-тужливий настрій із накопиченням агресії, що виявляється у вигляді приступів гніву, конфліктність, скрупульозна педантичність;

Є застряючій (паранояльний) - підвищена підозрілість та хвороблива вразливість, прагнення до домінування, висока конфліктність, неприйняття думок інших;

Є демонстративний (істероїдний) - витискує неприйнянтні для себе факти, схильність до облудності, фантазування та удаваності з метою привернення уваги до себе; "втеча в хворобу" у випадку невизнання;

Є дистимний - знижений настрій, схильність до депресії, зосередженість на похмурих і сумних фактах життя;

Є нестійкий - піддається впливу оточуючих, шукає нові враження та компанії;

Є конформний - підпорядкований та залежний від інших.

Демократичний стиль

Характеризується значною децентралізацією влади, керівник з основних управлінських питань радиться з підлеглими; рішення приймаються колективно; засіб впливу на підлеглих - заохочення за будь-який прояв ініціативи.

Вимоги подаються в консультативній формі (поради, консультації). Контроль неупереджений, заохочується самоконтроль та взаємоконтроль. Стосунки довірливі. Впроваджуються позитивні стимули та перспектива "радості на завтра".

Керівник-демократ підтримує з педагогами та учнями довірливі стосунки, поводиться просто, відкритий, доступний. Тривожиться про згуртованість колективу. У своїй діяльності йде "від людини - до роботи".

На сучасному етапі розвитку освітнього середовища навчальному закладу потрібен керівник-менеджер нової генерації. Директор школи -- «генератор змін» -- має бути готовим до подолання загроз як внутрішніх, які стримують розвиток закладу, так і зовнішніх, які заважають вийти на перспективний інноваційний рівень у цілому. У сучасній школі в основному працюють директори шкіл таких типів:

- директор-господарник;

- директор, який має статус недоторканності;

- директор-науковець;

- директор-громадський діяч;

- директор-менеджер.

Із зазначеного вище переліку типів директорів найбільш актуальним та

практичним щодо розвитку та застосування інновацій у ринкових умовах є директор-менеджер. Якщо поняття «менеджер» (від англ. manager - керувати) -- це керівник, який володіє визначеною сукупністю професійних знань і практичних навичок, набутих під час навчання і роботи, веде до позитивних результатів у колективі та закладі в цілому з урахуванням сучасних нововведень, то термін «керівник» вживається стосовно осіб, які представляють установу чи підприємство, направляють діяльність і керують іншими людьми в їхній загальній діяльності з метою досягнення визначених цілей.

Таким чином, основна відмінність між цими поняттями полягає в тому, що керівник -- це особа, призначена чи обрана на керівну посаду або займає її за власним бажанням (власники підприємств) та має певну освіту (наприклад, інженер, економіст, фінансист, агроном, учитель), а менеджер -- це професіонал, який займає офіційну посаду і має спеціальну управлінську освіту. На нашу думку, сучасній школі потрібен директор-менеджер, який має бути не просто висококласним фахівцем у сфері освітнього менеджменту, а й людиною ідеї, з власним баченням мети й завдань сучасної школи та спроможною реалізувати ці ідеї та бути лідером.

1.2 Загальноосвітній навчальний заклад, як об'єкт управління

Директори-менеджери змогли відразу ж зрозуміти, що педагогіка, як і будь-яка інша наука, не має кордонів, що освіта XXI століття -- це явище глобальне. Тому в даному випадку місією директорів шкіл стає менеджмент інновацій, генерування й реалізація нових ідей та освітніх ініціатив.

Головними завданнями керівника як менеджера інноваційного розвитку освітнього закладу в умовах ринку є:

* створення соціальних, психолого-педагогічних і матеріальних умов для розвитку та впровадження інновацій у практику;

* розвиток новаторських процесів, інтелектуальної і дослідницької діяльності;

* створення організаційно-педагогічних умов для діяльності вчителів-новаторів;

* залучення до інноваційного процесу всіх учителів, учнів, науковців, діячів культури, громадськість;

* стимулювання учасників навчально-виховного процесу до пошуково-творчої діяльності;

* залучення інвесторів до фінансового оздоровлення закладу, колективу та реалізації інноваційних проектів.

Реалізувати поставлені завдання директор-менеджер загальноосвітнього навчального закладу може завдяки основним складовим управлінської діяльності: бачення стратегії -- обізнаність із філософією освіти, законодавчою та нормативною базою, особливостями розвитку місцевих освітніх систем, уміння прогнозувати розвиток школи, використовувати надбання світової педагогічної думки, готовність до змін.

Керівництво освітнім процесом та його моніторинг -- обізнаність із методичними основами, теорією та практикою навчально-виховного процесу, вміння організувати роботу персоналу, приймати управлінські рішення та здійснювати моніторинг якості управління навчальним закладом тощо.

Мотивація та управління персоналом -- обізнаність із теоретичними основами, психолого-педагогічними особливостями, формами і методами роботи з персоналом, уміння використовувати ті чи інші стимули, розв'язування конфліктних ситуацій, готовність до виправданого ризику, здатність толерантно ставитися до опонентів.

Управління розвитком та фінансами -- обізнаність з основами економіки й маркетингу, законодавчою і нормативною базами, вміння ефективно використовувати матеріальні та фінансові ресурси, здійснювати фандрайзинг і маркетинг, бути готовим до впровадження інновацій.

Управління ризиками -- уміння передбачати загрози (як внутрішні, так і зовнішні) щодо реалізації інноваційного проекту (продукту) та швидкі варіанти вирішення нейтралізації ризиків. Внутрішня та зовнішня комунікація -- знання про комунікаційні процеси, володіння іноземними мовами; вміння організувати сучасні форми взаємодії, робота в команді.

Колективом керівників шкіл-членів Асоціації керівників шкіл України (АКШУ), спільно з вітчизняними і зарубіжними науковцями, розроблено Базовий стандарт професійної діяльності директора школи, згідно з яким основними функціями керівника загальноосвітнього закладу є: знання, вміння, професійна готовність та культура [2, с.20]. Керівники шкіл не мають сьогодні вагомих соціальних стимулів та ефективної кадрової політики, яка б сприяла динамічному розвиткові елітарної групи директорів шкіл. Частково використовується ресурс підготовки (немає ефективної системи освіти впродовж усього життя для потенційних та нинішніх керівників шкіл тощо); ресурс відбору (немає прозорої, демократичної,

конкурентної системи просування кадрів); ресурс організації (прогресивний менеджмент на рівні району чи міста, завдяки якому створені умови для самореалізації керівників шкіл).

Зрештою, сьогодні немає підготовленого резерву кадрів, готового до реальних дій. Це стане можливим лише тоді, коли основними принципами кадрової політики стануть прозорість, професіоналізм і конкурентність [1, с.205], коли цінуватимуть унікальні особистісні якості директора, адже школа завжди схожа на свого керівника. Від професіоналізму, мобільності, спроможності, готовності до змін, творчого підходу до справи керівника ЗНЗ залежить перспектива розвитку закладу та вітчизняної системи освіти.

На нашу думку, директору нової генерації мають бути притаманні такі риси лідера інноваційних перетворень: здатність приймати самостійні рішення та готовність їх відстоювати; уміння інтегрувати воєдино три головні складники успіху будь-якої справи: ідеї, інновації і менеджмент; готовність іти крок за кроком до нової якості школи; здатність до стратегічного мислення; здатність до стратегічного планування; прагнення зростити ініціативу знизу; готовність до сприйняття нових вимог; здатність стерпіти «біль» (попереду -- злети і падіння, підтримка та опір); прихильність до теорії «малих справ» (велика справа починається з малої).

Підсумовуючи проаналізоване, можна зазначити, що в нашому уявленні про сучасного директора школи як про менеджера постає і поступово формується образ «лідера нового формату», робота якого полягає у створенні «організації, яка навчається» та формує свій власний, новий та ефективний стиль управління навчальним закладом [1, с.208-216].

1.3 Роль керівника в загальноосвітньому навчальному закладі

В умовах переходу до ринкових відносин одним з головних завдань відповідно до Закону України “Про професійно-технічну освіту” є “задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих та конкурентних на ринку праці робітниках” [2].

Л.Б. Полак визначає основні напрями управлінської діяльності керівника ПТНЗ, особливості управління навчально-виховним та навчально- виробничим процесом, вивчено їх результативність, проаналізовано різноманітні форми навчання учнів на уроках теоретичного та виробничого навчання [3].

Таким чином, аналіз управлінської діяльності керівника навчального закладу в науковій літературі показав, що:

- на сучасному етапі відзначається певна інтенсифікація наукових досліджень, щодо підвищення результативності управлінської діяльності керівника;

- виникають нові і модернізуються діючі принципи, методи, функції управління керівника навчального закладу.

Процес модернізації управлінської діяльності керівника залежить від того, наскільки ефективно сучасний керівник впроваджує в управлінську діяльність новітню наукову управлінську інформацію. У програмах підготовки менеджерів на Заході містяться не тільки наукова інформація, а й певні відомості з літератури та мистецтва. Керівники навчаються навіть, як використати особистісні креативні ресурси, щоб створити у своїй організації творчий колектив, де кожний виконує завдання, спрямовані на розвиток особистості.

З огляду на це, навчальний заклад є найсприятливішим об'єктом для створення організації творчих людей. У даному випадку змінюється роль самого менеджера, який повинен бути більше неформальним лідером, ніж організатором. Тому нікого не дивує, що директори шкіл у Голландії, Бельгії, Великобританії у вільний час займаються музикою, поезією, живописом.

Сучасний керівник НЗ не стільки має давати розпорядження, скільки співпрацювати, а це означає, що потрібно змінити стиль роботи, виробити нову управлінську культуру. Для цього слід по-перше, перебудуватися, змінитись внутрішньо, підходити до вчителя й учня не з позиції учасника спільної діяльності, в якій зацікавлені всі; по-друге, прагнути більше знати з наукової точки зору про людину та сучасне управління. Для досягнення мети в практичній діяльності керівник використовує різні управлінські технології, підходи.

Наукові підходи утворюють певні моделі управлінської діяльності: системний підхід; ситуаційний підхід; програмне управління; колегіальне управління; управління якістю освіти; адаптивне управління; особистісно-зорієнтоване управління; демократичне управління; управління інноваційними процесами [4, 29].

Умовами, які зможуть підвищити результативність управлінської діяльності керівника визначено:

1. Запровадження державно-громадської моделі управління:

- Залучення до управлінських процесів широкого загалу педагогічної громадськості, батьків, громадських організацій. Тому одним із головних напрямів оновлення управлінської діяльності є набуття знань і вмінь щодо управління навчальним закладом, як соціальною системою. Керівник у такому вимірі є соціальним лідером, який повинен одноосібно приймати управлінські рішення.

- Сучасний навчальний заклад існує в умовах ринкових відносин, тому керівник його має володіти технологіями менеджменту й маркетингу в освіті. Керівник стає менеджером, який управляє педагогічною системою навчального закладу, її розвитком, організовує й стимулює професійну діяльність педагогічних працівників, сприяє формуванню культури організації, вивчає попит на освітні послуги, організовує та забезпечує їх якість.

- Питання якості освіти потребують створення принципово нових моделей науково-методичної роботи в НЗ. Якщо раніше педагогічний колектив обирав проблему, за якою працював, то в нових умовах доцільно опрацьовувати цілісну концепцію освітньої практики, яка б врахувала особливості й можливості конкурентного навчального закладу. Таку діяльність педагогічного колективу повинен спрямувати творчий керівник, який є досвідченим педагогічним працівником.

- Застосування сучасного комплексу знань і умінь теорії управління, здійснення інноваційної діяльності стає основою оновлення освітнього процесу, реформування освітньої галузі й підвищення статусу самого працівника.

2. Модернізація функцій управлінської діяльності керівника.

- Бачення стратегії й розвитку є визначальною з позиції прогнозу організації життєдіяльності навчального закладу в умовах реформування управлінської освіти з урахуванням найкращого світового досвіду й особливостей розвитку освіти в регіонах нашої держави.

- Керівництво освітнім процесом та здійснення моніторингу - провідна функція у створенні системи управління навчальним закладом, спрямоване на вироблення у керівника необхідних умінь і навичок, необхідних для прийняття управлінських рішень й усвідомлення відповідальності за їх реалізацію.

- Мотивація й управління персоналом - це створення сприятливих умов для стимулювання учасників навчально-виховного процесу до творчої праці, усвідомлення відповідальності за роботу з персоналом на демократичних засадах.

- Управління розвитком та фінансами сприяє ефективному розвитку навчального закладу в нових економічних умовах, пошуку додаткових джерел фінансування й організації маркетингової діяльності.

- Внутрішня й зовнішня комунікація - це адаптування керівника до необхідності засвоєння інформаційних та комунікативних технологій на засадах відкритості й толерантності [5].

3. Здійснення стратегічного управління НЗ, що зможе забезпечити його розвиток у майбутньому, а не тільки функціонування.

- Стратегія менеджменту забезпечує основу для управлінської діяльності в цілому та для здійснення основних її функцій, аналізу, планування, організації, контролю, регулювання. Стратегія менеджменту - це масштабні прогнози щодо реалізації місії (призначення) організації та досягнення цілей. Щоб навчальний заклад зміг забезпечувати свій розвиток у довготривалій перспективі, у нього мають бути переваги над іншими аналогічними установами. Він зможе впоратися зі своїми завданнями лише за умови, якщо надає освітні послуги, які стабільно задовольняють потреби споживачів. Це означає, що освітні послуги навчального закладу повинні мати конкурентні переваги, які можна створити лише за стратегічного управління.

Для вироблення вміння правильно організувати управлінську діяльність керівнику необхідно:

1. Розглядати навчально-виховний процес як цілісну систему, що

самостійно розвивається.

2. Виокремлювати головні суттєві питання й відсіювати другорядні.

3. Не вирішувати середні питання “на ходу” і, навпаки, вирішувати дрібні питання “з ходу”, не влаштовуючи через них довгих та багатолюдних засідань.

4. Виявити достатню самостійність, активність та ініціативність, виховувати ці якості у підлеглих та учнів.

5. Не відволікатись і не давати відволікати себе від намічених дій.

6. Коригувати свої дії у разі різкої зміни зовнішніх чинників й обставин.

7. Не забувати перевіряти якість і терміни виконання завдання даного підлеглим, вміти оцінити результат роботи й не забути похвалити виконавця.

8. Приймати не тільки врівноважені й обережні рішення, але й рішення з ризиком (у розумних межах).

Очікуваними результатами управлінської діяльності при здійсненні освітнього менеджменту для керівника є такі:

- забезпечення саморозвитку у викладачів та учнів, уміння бути самокритичними і готовими до змін;

- усвідомлення значення своєї ролі керівника й організатора, формування почуття впевненості в собі;

- визначення життєвого середовища, в якому в учнів формується готовність вчитися, творчо працювати, орієнтуватися в ситуаціях, людях і обставинах; поява прагнення звільнитися від комплексів і упереджень;

- формування вміння приймати викладачів і учнів такими, якими вони є [4].

Отже, критерії вимірювання раціональності управлінської діяльності й оцінювання її результативності пов'язані зі сприйняттям зовнішніх і внутрішніх змін у взаємодії освітніх процесів у навчальному закладі. Важливими для керівника показниками змін у взаємодії процесів є спосіб мислення, стиль поведінки, уміння вчасно відмовлятися від шкідливих звичок у власному управлінні. Впровадження сучасних управлінських технологій, які ґрунтуються на діалозі, моделювання ситуацій вибору, вільного обміну думками, забезпеченню зростання творчої та інноваційної діяльності педагога.

Управлінська технологія - це діяльність керівника, побудована на принципах та закономірностях теорії й практики управління, що має за мету розв'язання суперечності між елементами взаємодії керівної й керованої систем [5]. Підхід до управління як до діяльності, результатом якої є досягнення певного результату, може бути побудоване на “суб'єкт-суб'єктних” відносинах, оскільки не кожна людина має право на участь у процесі управління освітою (навчального закладу).

Саме на виявлення оптимального співвідношення “керівник-підлеглий”, що дозволить досягти найбільш ефективного надання освітніх послуг, і спрямований науковий пошук представників особистісно-зорієнтованого підходу до управлінської діяльності. Тому в управлінській діяльності провідними визнаються людино-центристський підхід, технологічною базою якого є мотиваційне програмно-цільове управління, адаптивний підхід, що базується на технології рефлексійного управління.

Розділ 2. Основні складові діяльностіі керівника сучасного закладу освіти на селі

2.1 Особливості і стан шкільного менеджменту в сільських умовах

У нашій країні є свої контрасти щодо розміру шкіл: це і малесенькі школи - «малокомплектки» (на селі), і досить великі «школи-гіганти» (у місті). Тому існує відмінність між роботою директора школи, де працює всього 5-10 учителів (як правило, це жінки передпенсійного або пенсійного віку) та навчається 20-50 учнів, і директора великої міської школи (200-300 педагогів та 1,5-2,5 тис. учнів).

Як працювати директору сільської школи, в якій навчальні предмети викладають нефахівці або, здебільшого, люди пенсійного віку? Рівень технічного оснащення сільської школи теж потребує покращення. Тому керівники навчальних закладів більше «зациклені» на забезпеченні найелементарніших умов для нормального функціонування школи та численних проблемах особистого виживання. Українські реалії сьогодення змушують директора не лише «розпоряджатися в установленому порядку шкільним майном і коштами», а й зосереджуватися на пошуках фінансових ресурсів, які б забезпечували елементарне функціонування та розвиток школи [1, с.191-196].

Директор навчального закладу стає ключовою фігурою в здійсненні управлінської діяльності навчально-виховного процесу. Тому модернізація освітнього процесу вимагає зробити універсальними вимоги до професійної компетенції керівника професійного навчального закладу, а саме:

1. Сучасний НЗ існує в умовах ринкових відносин. Директор має володіти технологіями менеджменту й маркетингу в освіті, щоб не залишитися осторонь від реалій сучасного життя. Директор НЗ - лідер-менеджер, який управляє педагогічною системою професійного навчального закладу, її розвитком, організовує й стимулює професійну діяльність педагогічних працівників, сприяє формуванню культури організації, організовує та забезпечує їх діяльність.

2. Запровадження державно-громадської моделі управління НЗ передбачає залучення до управлінських процесів широкого загалу педагогічної громадськості, батьків, громадських організацій. Тому одним з головних напрямків оновлення управлінської діяльності є набуття знань і вмінь щодо управління школою як соціальною системою. Директор у такому вимірі стає соціальним лідером, який повинен одноосібно приймати управлінські рішення.

3. Перехід на нову структуру та зміст загальної середньої освіти потребує створення принципово нових моделей науково-методичної роботи в

НЗ. Якщо раніше педагогічний колектив обирав проблему, за якою працювала професійна школа, то в нових умовах доцільно опрацювати цілісну концепцію освітньої практики, яка б врахувала особливості і можливості конкретного навчального закладу. Таку діяльність педагогічного колективу повинен спрямувати творчий керівник навчального закладу, який є досвідченим інженерно-педагогічним працівником.

4. Застосування сучасного комплексу знань і вмінь теорії управління, зокрема в ринкових умовах, здійснення інноваційної діяльності стає основою оновлення освітнього процесу, реформування освітньої галузі й підвищення статусу директора школи, як керівника.

Сучасний керівник навчального закладу виступає трансформатором оновленого змісту освіти, освітніх технологій, форм та методів навчання, виховання й розвитку особистості, піклується про власну управлінську діяльність, про впровадження елементів новизни, оригінальності, тобто всього того, що необхідне для забезпечення реформування навчально-виховного та навчально-виробничого процесу в НЗ та підвищення результативності управлінської діяльності.

Результат управлінської діяльності - це результати дій керуючої системи щодо переведення освітньої системи, педагогічного колективу, навчально-виховного процесу, фінансово-господарської діяльності, санітарно-гігієнічних і безпечних умов у новий стан, що забезпечує керуюча система [5].

Тому основними складовими результатів управлінської діяльності сучасного керівника НЗ стають: навчально-виховний та навчально-виробничий процес; педагогічний колектив; забезпечення умов освітньої діяльності та професійної діяльності; фінансово-господарська діяльність; система управління НЗ.

2.2 Програма інноваційного розвитку менеджерських здібностей для керівника навчального закладу

Головне призначення директора школи -- бути менеджером інноваційного розвитку закладу. Саме менеджери здатні просувати вперед процес інноваційного реформування школи. Якщо нав'язувати ідеї (навіть прогресивні) згори, то, за відсутності справжнього менеджера-лідера, це буде, у кращому разі, імітація реформування середньої освіти. Зусилля менеджменту спрямовуються на те, щоб керувати не людьми, а процесами змін.

Пропонуємо напрямки інноваційного розвитку менеджерських здібностей для керівників загальноосвітніх навчальних закладів:

1. Самоосвіта і самооцінка. Визначальним тут є вислів Сократа про те, що «пізнання самого себе» є основою правильних і мудрих рішень. Тому програма має сприяти розвитку у директора-менеджера потреби в постійній самооцінці своїх дій, сприяти самоповазі.

2. Розширення світогляду. Програма повинна сприяти розширенню знань і вмінь менеджера, тобто містити нову для нього інформацію. «Планка» має бути встановлена достатньо високо.

3. Зміна способу мислення. Необхідність зміни способу мислення виходить з того, що будь-якій людині притаманно мислити стереотипами --при вирішенні повсякденних питань завжди легше «звертатися» до вже набутого досвіду, аніж активізувати процес мислення.

4. Накопичення досвіду у вирішенні завдань. Суперечачи якоюсь мірою попередній складовій програми, все ж можна стверджувати про необхідність накопичення професійного досвіду хоча б тому, що це допоможе скоротити відсоток невдач, пов'язаних із необхідністю «навчатися на власних помилках».

5. Взаємовідносини всередині організації. Уміння слухати і чути поради співробітників, підлеглих або безпосередніх керівників -- більш важлива якість для менеджера-лідера, аніж навіть його фахові знання.

6. Моделі лідерства. Розуміння менеджером моделі своєї поведінки як лідера, розуміння можливості її зміни -- важливий напрямок реалізації програми розвитку лідерських якостей.

7. Глобалізація. Зважаючи на глобалізацію світової економіки, менеджери-лідери повинні не тільки орієнтуватися в ситуації на відповідних світових ринках, але й використовувати кращі методики управління, що розробляються та застосовуються провідними всесвітніми бізнес-інституціями.

В сучасних умовах директор має поєднувати дві іпостасі: провідного педагога і менеджера, причому менеджерські обов'язки відчутно домінують над педагогічною складовою діяльності. Сучасний керівник - це творча особистість, здатна долати стереотипи і знаходити нетрадиційні шляхи вирішення завдань, що стоять перед школою, створювати і використовувати інноваційні управлінські технології. Сучасний керівник - це стратег, що бачить перспективу розвитку своєї організації на декілька років вперед виходячи з наявних соціальних умов і ресурсів. Сучасний керівник - це носій організаційних змін, що виробляє нові підходи до вирішення проблем, пропагує нові цінності серед співробітників, одержимий ідеєю, готовий долати ради її втілення в життя трудності. Сучасний керівник - це лідер, прагнучий вислуховувати колег, психологічно налаштований на схвалення пропозицій, ентузіаст, що підтримує ентузіастів.

Відомо, що одним із провідних принципів педагогіки визнаний принцип зв'язку навчання та виховання з життям, теорії з практикою. Тому оновлення класичних функцій управління та впровадження пріоритетних модернізованих функцій у практику управлінської діяльності керівників освітніх закладів підвищує її ефективність, розширює діапазон знань керівних кадрів і спонукає до пошуків інноваційних форм, методів та механізмів управління, сприяє народженню нових педагогічних ідей, розробці концепцій, упровадженню ефективної диференційованої системи навчання та виховання учнів, нових форм організації навчально-виховного процесу, підвищенню рівня його результативності -- освіти, виховання та розвитку учнів. Функціональні зміни в роботі директора освітнього навчального закладу передбачені модернізацією діяльнісних функцій працівників, глибоким їх усвідомленням, умінням реалізувати їх в практичній діяльності.

Менеджери освітніх закладів не лише повинні оволодіти цими функціями, а й застосовувати їх на практиці, тобто кожен повинен володіти не лише якісними професійними педагогічними вміннями, а й управлінськими в контексті інноваційного розвитку.

В результаті виконаного дослідження ми дійшли висновку, що ефективним і науково обґрунтованим буде застосування компетентнісного підходу до управлінської діяльності директора школи.

Професіографічний базис компетенцій (загальних, педагогічної, психологічної, інформаційної, комунікативної, міжкультурної, управлінської та ін.) конкретизувати в кожному окремому випадку відповідно до типу очолюваної установи та типологічних функцій управління.

Аналіз ефективності управління має відбуватися за результатами, а для покращення його якості необхідно дотримуватись принципів управління: пошани і довіри до людини; принцип цілісного погляду; принцип співпраці; принцип соціальної справедливості; принцип індивідуального підходу; та інших. Крім того, досягнення ефективних результатів управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу вимагає дотримання низки рекомендацій, серед яких необхідність:

- колегіального визначення пріоритетних напрямів покращення навчально-виховного процесу, які першочергово, вимагають поліпшення якості;

- створення в колективі атмосфери пошани, довіри, успіху;

- ясної і зрозумілої постановки нових цілей і завдань так, щоб вони сприймалися членами колективу як реальні і досяжні;

- надання всім учасникам процесу більше свободи і самостійності в їх діяльності;

На нашу думку, дотримання цих рекомендацій сприятиме покращенню та підвищенню ефективності результатів управлінського процесу в загальноосвітньому навчальному закладі. Таким чином мета дослідження була досягнена всі завдання дослідження були виконані в повному обсязі.

Проте дана робота не вичерпує всі аспекти роботи керівника школи як освітнього менеджера, оскільки існує багато різноманітних проявів цієї складної, проте вкрай необхідної і цікавої діяльності із створення майбутнього.

Висновки

В результаті аналізу наукових джерел з питань розвитку соціальних систм, загальних основ теорії управління та менеджменту, управління педагогічними системами, впровадження компетентнісного підход у діяльність керівника навчального закладу та ін. нам вдалося: проаналізувати загальноосвітній навчальний заклад, як соціально-педагогічну систему та визначити роль і місце менеджменту в його діяльності; дослідити роль керівника навчального закладу в сучасних умовах; виявити шляхи вдосконалення процесу управління в загальноосвітньому навчальному закладі та розробити рекомендації керівнику загальноосвітнього навчального закладу, щодо його управлінської діяльності.

1. Аналіз науково матеріалів у першому розділі нашого дослідження дозволив розкрити особливості загальноосвітнього навчального закладу, як соціально-педагогічної системи, які полягають у тісному зв'язку із зовнішнім середовищем. Нам вдалося виділити шість основних зовнішніх підсистем, до яких відносяться: суспільна; виробничо-економічна; соціально-побутова; природно-екологічна; культурна; духовно-етична. Завдання будь-якої освітньої установи - використовувати можливості, цих підсистем для виховання і розвитку особистості.

2. Дослідження наукової літератури показало відсутність серед науковців єдності, щодо визначення поняття «управління», проте, науковці виділяють чотири рівні управління, для кожного з яких можна виокремити власний комплекс завдань: концептуальний (як правило на рівні школи відсутній), стратегічний (директор, заступники), тактичний (заступники, керівники функціональних підрозділів), оперативний (вчителі, персонал). Вирішення цих завдань можливе із використанням принципів освітнього менеджменту, таких як: демократизація і гуманізація управління педагогічними системами; системність і цілісність в управлінні; раціональне поєднання централізації і децентралізації; єдність єдиноначальності і колегіальності; об'єктивність і повнота інформації в управлінні педагогічними системами.

3. В результаті виконаного дослідження ми дійшли висновку, що ефективним і науково обґрунтованим буде застосування компетентнісного підходу до управлінської діяльності директора школи.

Професіографічний базис компетенцій (загальних, педагогічної, психологічної, інформаційної, комунікативної, міжкультурної, управлінської та ін.) конкретизувати в кожному окремому випадку відповідно до типу очолюваної установи та типологічних функцій управління.

Аналіз ефективності управління має відбуватися за результатами, а для покращення його якості необхідно дотримуватись принципів управління: пошани і довіри до людини; принцип цілісного погляду; принцип співпраці; принцип соціальної справедливості; принцип індивідуального підходу; та інших. Крім того, досягнення ефективних результатів управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу вимагає дотримання низки рекомендацій, серед яких необхідність:

- колегіального визначення пріоритетних напрямів покращення навчально-виховного процесу, які першочергово, вимагають поліпшення якості;

- створення в колективі атмосфери пошани, довіри, успіху;

- ясної і зрозумілої постановки нових цілей і завдань так, щоб вони сприймалися членами колективу як реальні і досяжні;

- надання всім учасникам процесу більше свободи і самостійності в їх діяльності;

Список використаних джерел

1. Державна національна програма „Освіта” (Україна XXI століття). - К.: Райдуга, 2002. - 61 с.

2. Закон України «Про освіту»: З внес. змінами і допов. від 23.03.1996 // Відом. Верхов. Ради України. - 1996. - № 21. - 84 с.

3. Концепція національного виховання // Освіта. - 1994. - 26 окт.

4. Концепція розвитку школи на 2006-2012 роки затверджена педагогічною радою (протокол №3 від 23.03.2007 року).

5. Національна доктрина розвитку освіти у ХХІ столітті// Освіта України. - 2001.- №1.- с.22-25

6. Положення про середній загальноосвітній навчальний заклад // Освіта України. - 1997. - №29. - С. 7 - 10.

7. Абдулліна О. А. // Советская педагогика. - 1976. - № 1. - С. 76.

8. Афанасьев В. Г. Моделирование как метод исследования социальных систем/ В. Г. Афанасьев // Системные исследования. Методологические проблемы: [ежегодник]. - М.: Наука. - 1982. С. 21-37.

9. Афанасьев В. Г. Социальная информация и управление обществом / В. Г. Афанасьев. - М.: Политиздат, 1975. - 408 с.

10. Беспалько В.П. Общая педагогика. М., 2006.

11. Боголіб Т. М. Принципи управління вузом: монографія / Т. М. Боголіб. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2004. - 204 с.

12. Болонський процес у фактах і документах (Сорбонна-Болонья-Саламана-Прага-Берлін) / [упорядники: М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, В. Д. Шинкарук, В. В. Грубінко, І. І. Бабин]. - Тернопіль: Вид-во «Економічна думка» ТАНГ, 2003. - 60 с.

13. Болотов В. А., Сериков В. В. Компетентностная модель: от идеи к образовательной программе // Педагогика. 2003. N 10. С. 8 - 14.

14. Бондар С. П. Перспективні педагогічні технології в шкільній освіті: [навч. посіб.] / [С. П. Бондар, Л. Л. Момот, Л. А. Липова, Н. І. Головко]; за заг. ред. С. П. Бондар. - Рівне: Редакц.-вид. центр «Тетіс» Міжнар. ун-ту «РЕП» ім. академіка Степана Дем'янчука, 2003. - 200 с.

15. Бондарь В. И. Управленческая деятельность директора школы: дидактический аспект / В. И. Бондарь.- К.: Радянська школа, 1987.

16. Бондарь, В. И. Повышение эффективности подготовки директора школы к управлению процессом обучения: дисс. … д-ра пед. наук / В. І. Бондарь. - К., 1986. - С. 114-122.

17. Бреус, С. М. Формування виховних вмінь майбутнього вчителя в процесі професійної підготовки: автореф. дис.... канд. пед. наук: 13.00.01. / С. М. Бреус. - Харків, 1995. - 22 с.

18. Вестник образования. -- 2001. -- № 5. -- С. 14--32.

19. Вестник образования: Справочно-информационное издание Министерства. - М., 1991. - С. 5.

20. Внутришкольное управление: Вопросы теории и практики / Под ред Т.И.Шамовой. - М., 1991.

21. Гершунский Б.С. Педагогика. М., 2007.

22. Гончаренко, С. У. Проблема підвищення теоретичного рівня освіти / С. У. Гончаренко, Н. В. Пастернак // Педагогіка і психологія. - 1998. - № 2. - С. 16-29.

23. Даниленко Л. І. Післядипломна педагогічна освіта в умовах інноваційних змін / Л. І. Даниленко // Післядипломна освіта в Україні. - 2007. - №2. - С. 21-23.

24. Даниленко Л. І. Управління загальноосвітнім навчальним закладом як відкритою соціально-педагогічною системою: [конспект лекцій з курсу підвищення кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів] / Лідія Іванівна Даниленко. - К.: ЦІППО АПН України, 2002. - 17 с.

25. Даниленко, Л. І. Оновлення змісту та організаційної структури навчання керівних кадрів в інституті підвищення кваліфікації / Л. І. Даниленко // Директор школи. - 2000. - № 18. - С. 1-2.

26. Данилова Г. С. Післядипломна освіта: проблеми управління, методичне забезпечення: [навч.-метод. посіб.] / [Г. С. Данилова, Г. А. Дмитренко, Є. А. Дорошенко, С. В. Крисюк, В. І. Маслов та ін.]; за редакцією Г. С. Данилової, Г. А. Дмитренка. - К.: ІЗМН, 2000. - 188 с.

27. Дафт Р. Л. Менеджмент / Р.Л. Дафт; [пер с англ]. - СПб.: Питер, 2000. - 832 с.

28. Дмитренко Г. А. Стратегічний менеджмент: цільове управління освітою на основі кваліметричного підходу: Навч. посібник / Г. А. Дмитренко. - К.: ІЗМН, 1996.

29. Дроб'язко П. І. Функції, форми і методи діяльності керівництва школи та їх модернізація в сучасних умовах / П. І. Дроб'язко // Директор школи. - 1998. - № 32.

30. Ерошин В. И. Перейти рубикон призвана административная реформа // Лидер образования. 2003. N 5.

31. Єльникова Г. В. Наукові основи розвитку управління загальною середньою освітою в регіоні: [монографія] / Галина Василівна Єльникова. - К.: ДАККО, 1999. - 303 с.

32. Єльникова. Г.В. Управлінська компетентність: метод, матеріал / Г.В. Єльникова - К.: Ред. загальнопед. газет, 2005. - 128 с.

33. Журавський В. С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні / В. С. Журавський. - К.: Видав. дім «Ін Юре», 2003. - 416 с.

34. Забродська Л. М. Інформатизація закладу освіти: управлінський аспект / Л. М. Забродська. - Х.: Вид. гр. «Основа», 2003. - 240 с.

35. Ильин В. С. Системно-структурный подход к организации обучения. - М., 1992. - С. 16.

36. Ильина Т. А. Системно-структурный подход к организации обучения. - М., 1972. - С. 16.

37. Калініна Л. М. Програма самоосвіти керівників школи / Л. М. Калініна, Н. М. Островерхова та ін. // Завуч. - 1999. - № 16.

38. Карамушка Л. М. Психологія управління: [навч. посіб.] / Л. М. Карамушка. - К.: Міленіум, 2003. - 344 с.

39. Клокар Н. І. Управління обласним інститутом піcлядипломної педагогічної освіти: теорія і практика: [наук.-метод. посіб.] / Н. І. Клокар. - К.: Міленіум, 2004. - 218 с.

40. Кобзарь Б.С. Управление школой продленного дня. - Киев, 1988.

41. Козловська, О. Діагностика професійної компетентності / О. Козловська, В. Уруський // Школа молодого завуча. - К.: Ред. загальнопед. газет, 2005.

42. Коломінський Н. Л. Психологія педагогічного менеджменту: Навчальний посібник /Н. Л. Коломінський - К.: МАУП, 1996.

43. Конаржевский Ю. А. Менеджмент и внутришкольное управление / Ю. А. Конаржевский. -М.: Центр «Пед. поиск», 2000.

44. Конаржевский Ю.А. Внутришкольный менеджмент. - М., 1993. - С. 42-45.

45. Конаржевский Ю.А. Педагогический анализ учебно-воспитательного процесса и управление школой. - М., 1986.

46. Кондаков М.И. Теоретические основы школоведения. - М., 1982.

47. Косов Б. Б. Типологические особенности стиля деятельности руководителей разной эффективности/ Б. Б. Косов // Вопросы психологии. - 1983. - №5. - С. 126-130.

48. Краевский В. В. Моделирование в педагогическом исследовании // Введение в научное исследование по педагогике / Под ред. В. И. Журавлева. М., 1988.

49. Краевский В. В., Хуторской А. В. Предметное и общепредметное в образовательных стандартах // Педагогика. 2003. N 2.

50. Кричевский В. Ю. Профессиональная деятельность директора общеобразовательной школы как объект междисциплинарного исследования: Дис.... докт. пед. наук. СПб., 1993.

51. Кузьмина Н. В. Методы исследования педагогической деятельности. Л., 1970.

52. Лозниця В. С. Психологія менеджменту. Теорія і практика: Навч. посібник / В. С. Лозниця. - К.: ТОВ „УВПК „Екс. об.”, 2001. - 512 с.

53. Мармаза О. І. Стратегічний менеджмент: траєкторія успіху / О. І. Мармаза. - X.: Вид. гр. «Основа», 2006. - 160 с.

54. Мармаза, О. Визначення рівня кваліфікації керівника школи / О. М. Мармаза // Освіта і управління. - 1997. - Т. 1. - С. 59-63.

55. Маслов В.І. Наукові засади визначення змісту підвищення кваліфікації та підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів // Післядипломна освіта в Україні. - 2002. - №2. - С. 63 - 66.

56. Маслов В.І. Психологічна основа моделі компетентності директора школи / В. І. Маслов // Директор школи, ліцею, гімназії. - 2003. - № 1. - С. 12.

57. Маслов В. І. Наукові основи управління та функції процесу управління загальноосвітніми навчальними закладами: [навч. посіб.] / Валентин Іванович Маслов. - Тернопіль, Астон, 2007. - 150 с.

58. Маслов В. І. Теоретичні основи педагогічного менеджменту: [навч. посіб. для працівників освіти] / В. І. Маслов, В. П. Драгун, В. В. Шаркунова. - К.: УІПКККО, 1996. - 87 с.

...