Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний університет технологій та дизайну

Кафедра менеджменту сфери послуг

Курсова робота

з дисципліни “ Менеджмент у сфері послуг”

на тему: “Формування проектів інвестиційних бізнес-планів підприємства: міжнародний досвід”

Виконала:

Дука Ю.C.

Науковий керівник:

доц. Моргулець О.Б.

Київ 2013



Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи бізнес-планів інвестиційних проектів, сутність та основні складові

1.1 Сутність та мета бізнес - планування, види бізнес-планів

1.2 Бізнес-план інвестиційного проекту: загальна характеристика

1.3 Типова структура бізнес-плану інвестиційного проекту, основні розділ

2. Аналіз ринку сфери послуг в Україні

2.1 Сучасний стан та перспективи розвитку ринку послуг України: аналіз галузі побутового обслуговування населення України за період 2010-2012 рр.

2.2 Проблеми інвестування сфери послуг України

3. Міжнародний досвід розвитку сфери послуг та формування інвестиційної політики

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел



Вступ

Кожен підприємець, починаючи свою діяльність, повинен ясно представляти потребу на майбутнє у фінансових, матеріальних, трудових і інтелектуальних ресурсах, джерела їхнього одержання, а також вміти чітко розраховувати ефективність їх використання в процесі роботи фірми.

У ринковій економіці підприємці не зможуть домогтися стабільного успіху, якщо не будуть чітко й ефективно планувати свою діяльність, постійно збирати й акумулювати інформацію, як про стан цільових ринків, положенні на них конкурентів, так і власні перспективи і можливості. При всьому різноманітті форм підприємництва існують ключові положення, застосовані практично у всіх областях комерційної діяльності для різних фірм. Необхідні для того, щоб своєчасно підготуватися і обійти потенційні труднощі і небезпеки, тим самим зменшивши ризик у досягненні поставлених цілей.

Інвестиційне планування забезпечує необхідний контроль за утворенням і використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів, створює необхідні умови для поліпшення фінансового стану компанії. Воно взаємопов'язане з плануванням господарської діяльності і будується на основі інших показників плану.

Актуальність обраної теми курсової роботи ґрунтується на тому факті, що успіх фінансування та реалізації інвестиційного проекту підприємства безпосередньо залежить від забезпечення достовірності інформації бізнес-плану та його ретельної розробки. І досить доцільним є перейняття досвіду в розвинених країнах в сфері інвестування за для кращого розвитку даної сфери.

Метою курсової роботи є вивчення теоретичних аспектів формування та використання в діяльності підприємства бізнес-плану інвестиційного проекту, а також ознайомлення з досягненнями інших країн в сфері послуг та в інвестиційній діяльності.

Для досягнення мети даної роботи були поставленні такі проміжні завдання:

1. Вивчити теоретичні основи інвестиційного проектування та складання бізнес-плану інвестиційного проекту.

2. Ознайомитися зі структурою бізнес-плану інвестиційного проекту.

3. Зрозуміти значення правильно складеного бізнес-плану інвестиційного проекту.

4. Проаналізувати стан ринку послуг України за минулих три роки.

5. Розглянути стан та проаналізувати проблеми інвестування сфери послуг України.

6. Оцінити міжнародний досвід розвитку сфери послуг та інвестування.

7. Розглянути шляхи підвищення інвестиційної активності України.

Об'єктом дослідження курсової роботи є підприємства сфери послуг.

Предмет дослідження - теоретичні та практичні методи розробки бізнес-плану інвестиційного проекту. Сукупність організаційних процесів та економічні умови здійснення інвестиційного процесу на підприємстві як складового елементу бізнес-планування його діяльності.

В якості інформаційної бази курсової роботи виступає широкий спектр інформаційно-аналітичних матеріалів, статистичні дані Держкомстату України, закони України, матеріали інтернет-сайтів, всеукраїнських науково-практичних конференцій та методологічних семінарів, монографічні дослідження з даної проблематики.

Основними методами дослідження є: економіко-статистичний, метод аналізу, порівняння, угруповання, визначення коефіцієнта. У курсовій роботі застосовані методи графічного відображення показників.

Структура роботи. Курсова робота викладена на 49 сторінках друкованого тексту, включає 2 таблиці, 3 рисунки і складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку літератури, в якому 28 найменувань.

Ключові слова: бізнес-план, інвестиційний проект, ринок послуг, інвестиційна активність, кредитування, міжнародний досвід.



1. Теоретичні основи бізнес-планів інвестиційних проектів, сутність та основні складові

бізнес інвестиційний послуга побутовий

1.1 Сутність та мета бізнес - планування, види бізнес-планів

Будь-який намір інвестування має супроводжуватися програмою його реалізації. Як правило, у випадку залучення коштів зовнішніх позичальників чи інвесторів, план здійснення інвестицій є обов'язковим через те, що систематизована відповідним чином програма дій дає їм змогу прийняти адекватне рішення з огляду на прагнення максимізації прибутку та мінімізації ризику неповернення наданих коштів. Такі програми найчастіше формулюються у вигляді інвестиційних проектів.

Бізнес-план -- форма представлення інвестиційного проекту у вигляді компактного документа, що виконується, як правило, на стадіях попереднього техніко-економічного обґрунтування.

Бізнес-план містить необхідну інформацію, що характеризує інвестиційний проект, обґрунтовує доцільність та можливість його здійснення, демонструє позитивні макроекономічні результати від його реалізації, а також обґрунтування виконання погашення фінансових та майнових зобов'язань щодо джерел фінансування інвестиційного проекту.

Бізнес-план складається з метою ефективного управління і планування бізнесу та є одним з основних інструментів управління підприємством, які визначають ефективність його діяльності.

В умовах ринку і жорстокої конкурентної боротьби підприємство повинно вміти швидко і адекватно реагувати на зміни, що відбуваються у зовнішньому середовищі та всередині самого підприємства.

Бізнес-план складається для внутрішніх та зовнішніх цілей. У переважній більшості випадків, так уже склалося в нашій країні, бізнес-план починають складати, коли необхідно залучити інвестиції. Але справа в тому, що це тільки одна сторона справи, насправді він складається не тільки для зовнішніх цілей.

Зовнішні цілі, для яких складається бізнес-план - обґрунтування необхідності залучення додаткових інвестицій або позикових засобів, демонстрація наявних у фірми можливостей і залучення уваги з боку інвесторів і банку, переконання їх в достатньому рівні ефективності інвестиційного проекту та високому рівні менеджменту підприємства.

Кожен інвестор захоче оцінити вигідність інвестування в пропонований інвестиційний проект і оцінити співвідношення можливої ??віддачі від проекту та ризикованості вкладень, а кращий спосіб для цього - вивчити та проаналізувати бізнес-план інвестиційного проекту.

Бізнес-план, по суті - візитна картка інвестиційного проекту. Він дає інвестору відповідь на питання, чи варто вкладати кошти в даний інвестиційний проект і за яких умов він буде найбільш ефективний при допустимому для інвестора ступені ризику і вірності припущень, зроблених розробником інвестиційного проекту.

Обов'язковою умовою отримання банківського кредиту є наданий банку грамотно складений бізнес-план інвестиційного проекту. Якщо у позичальника він відсутній, це говорить про низький професійний рівень адміністрації підприємства і робить отримання банківського кредиту неможливим, крім того, в майбутньому банк буде оцінювати видачу кредиту такому підприємству, як більш високо ризикову операцію, що обов'язково вплине на величину відсотків по кредиту в бік збільшення.

Внутрішні цілі - перевірка знань керуючого персоналу, розуміння ними ринкового середовища і реального положення підприємства на ринку. Дуже важливі досягнення розуміння інвестором і адміністрацією підприємства стратегічних цілей, характеристик, конкурентного середовища, слабких і сильних сторін конкретного інвестиційного проекту, його можливої ??ефективності при заданих умовах.

Таким чином, склавши бізнес-план, дане підприємство стає більш ефективним і власник має можливість з вищою точністю прогнозувати ситуацію на майбутнє [13].

Розрізняють декілька видів бізнес-планів, вибір яких залежить від кола завдань, що визначені на майбутнє. Розглянемо основні з них.

1. Комерційно-виробничий бізнес-план. Він необхідний для розв'язання проблем комерційної і виробничої діяльності в процесі досягнення цілей розвитку підприємства. Для такого типу бізнес-плану характерне обґрунтування шляхів досягнення цілей розвитку з найменшими витратами. У даному випадку можна говорити і про бізнес-план розвитку підприємства, який передбачає викладення перспектив діяльності підприємства на майбутній плановий період для презентації раді директорів або зібранню акціонерів із зазначенням основних бюджетних витрат і числових значень економічних та фінансових показників, для обґрунтування залучення необхідних інвестицій і ресурсів.

2. Інвестиційний бізнес-план. Він є інструментом заохочення інвесторів. Метою такого плану є будівництво нового об'єкта або кардинальні зміни технології виробництва, яка застосовується, тобто використання економічних категорій, пов'язаних з поняттям капітальних вкладень. Бізнес-план такого типу передбачає посилення акценту на таких питаннях, як забезпечення повернення кредитів і своєчасної оплати відсотків за їх використання. Існують певні стандарти інвестиційних бізнес-планів, розроблені банками та інвестиційними структурами.

3. Бізнес-план фінансового оздоровлення. Він складається підприємством, яке перебуває в стані неплатоспроможності. Для такого типу бізнес-плану характерна складна процедура погоджень розрахунків з кредиторами і власником підприємства, який є потенційним банкрутом.

4. Бізнес-план для отримання кредиту. Він розробляється з метою збільшення оборотного капіталу для здійснення широкомасштабних цілей діяльності, які можуть бути не пов'язані з основним виробництвом, а спрямовані на диверсифікацію роботи. В Україні такий бізнес-план часто розробляється підприємствами, які починають свій бізнес. Закордонні фірми переважно складають їх на окрему угоду. Такий підхід близький до поняття класичної ролі бізнес-плану, який зазвичай відображає розвиток одного напрямку в діяльності підприємства. Хоча, якщо у підприємства є декілька напрямків, то воно може мати декілька бізнес-планів одночасно.

5. Бізнес-план структурного підрозділу -- викладення вищому керівництву підприємства розробленого плану розвитку господарської діяльності підрозділу, метою якого є обґрунтування обсягів і ступеня пріоритетності централізованого виділення ресурсів або величини прибутку, що залишається в розпорядженні кожного окремого підрозділу. Такий бізнес-план особливо важливий для підприємства, яке входить до складу холдингової компанії.

6. Бізнес-план заявки на грант складається з метою отримання фінансових коштів з державного бюджету або благодійних фондів для розв'язання соціально-політичних та наукових проблем. Він супроводжується обґрунтуванням прямих та непрямих економічних і соціальних вигод для регіону або для суспільства в результаті виділення коштів або ресурсів під запропонований бізнес-проект.

7. Бізнес-план розвитку регіону -- обґрунтування перспектив соціально-економічного розвитку регіону і обсягів фінансування відповідних програм для органів, наділених необхідними бюджетними повноваженнями.

8. Бізнес-план освітньої установи -- обґрунтування перспектив соціального, економічного розвитку освітньої установи (наприклад, державного вищого навчального закладу або недержавної освітньої установи) і визначення потреби в обсягах фінансових ресурсів за плановими періодами (наприклад, за навчальними роками п'ятирічного плану) для здійснення на сучасній науковій основі і матеріально-технічній базі навчального і виховного процесу в умовах соціальної захищеності професорсько-викладацького складу та студентів [ 2].

Є різні класифікації бізнес-планів, але, мабуть, основною є класифікація з об'єктів бізнесу. Бізнес-план тут розробляється у різних модифікаціях залежно від призначення: по бізнес-лініях (продукція, роботи, послуги, технічні рішення); по фірмі загалом.

Одну групу планів і технологій спрямовано на планування проектів, іншу - на планування діяльності підприємства. Сьогодні це бізнес-план інвестиційного проекту й бізнес план роботи підприємства. Обидва ці види бізнес-планів широко застосовують у практичній діяльності. В кожного з них лише своє місце і свій предмет у сфері внутрішньовиробничого планування.

На підприємствах навіть середніх розмірів можливо, поруч із бізнес-планом роботи підприємства, наявність кількох, інколи ж з десяток і більше, бізнес-планів інвестиційних проектів.

Порівняння бізнес-планів підприємств і бізнес-планів інвестиційних проектів дає можливість окреслити основні відмінності, що вказані в табл.1.1 [12].

Таблиця 1.1 Основні відмінності бізнес-планів підприємств та інвестиційних проектів

Бізнес-план інвестиційного Проекту	Бізнес-план роботи Підприємства
1. В основі - одна мета.	1. Охоплює комплекс цілей підприємства.
2. Має чітко окреслені час проведення та виконання.	2. Передбачає комплексне безупинне планування.
3. Може розроблятися на період - тривалість життя проекту.	3. Розробляється зазвичай на 3-5 років із детальним плануванням роком.
4. Основне завдання - залучення фінансових коштів.	4. Регламентація параметрів роботи підприємства у визначений період.

Таким чином, за допомогою даної таблиці можна прослідкувати чітке розмежування між даними видами бізнес-планів. А також розглянути доцільність їхнього складання.

Нині застосовується багато різновидів бізнес-планів: бізнес-план комерційної ідеї, або інвестиційного проекту, бізнес-план компанії, структурного підрозділи, бізнес-план проведення санації, реструктуризації, процедури приватизації, обґрунтування лізингу, доступу до кредитної лінії на тощо. Вони відрізняються формою, змістом, структурою. Зарубіжні фірми, наприклад, воліють складати бізнес-плани на окрему угоду, ми бізнес-план частіше розробляємо підприємствами, які тільки починають свій бізнес. Це визначає різницю в методології бізнес-планування.

1.2 Бізнес-план інвестиційного проекту: загальна характеристика

За сучасних умов як ніколи актуальність отримали інвестиційні проекти - як гарант підвищення ринкової цінності підприємств.

Проект - ув'язаний за ресурсами, виконавцями й термінами комплексних науково-дослідних, проектно-конструкторських, соціально-економічних та інших заходів, вкладених у зміну вихідного стану об'єкта.

Інвестиційні проекти є сукупність документів, характеризуючи проект з його задуму до заданих показників ефективності і охоплюючи, зазвичай, передінвестиційну, інвестиційну, експлуатаційну і ліквідаційну стадії його реалізації.

До інвестиційних проектів, зазвичай, відносять такі, у яких головним є вкладення засобів у різні види бізнесу з метою отримання прибутку. Залежно від об'єкта, вартості, термінів реалізації, інвестиційні проекти різноманітні. І це створення підприємств, випуск нової продукції, залучення у виробництво новітньої техніки, і технології, проведення технічного переоснащення та реконструкції.

На рівні підприємства в основному реалізуються інноваційні проекти, до яких відносять систему різних нововведень, які забезпечують безупинний розвиток організаційно-економічних систем.

З допомогою інноваційних проектів здійснюється досягнення цілей і завдань стратегічного планування підприємств. Інноваційні проекти зазвичай мають довгостроковий характер і пов'язані з значним ризиком.

Завдання бізнес-плану - дати цілісну системну оцінку перспектив конкретного інвестиційного проекту.

Здійснення розробки проекту - заняття дороге й трудомістке, тому спочатку на етапі доінвестиційної фази проводять потрібні дослідження і науково-технічні розробки, попередні прийняттю інвестиційного рішення. Розробляється концепція інвестиційного проекту, виробляється її структуризація, здійснюється перед проектний аналіз. І потім складається підсумковий, максимально компактний документ, що дозволяє як прийняти обґрунтоване рішення, а й визначає, що коли потрібно зробити, щоб виправдати очікування щодо ефективності проекту - бізнес-план інвестиційного проекту.

Бізнес-план є формою уявлення результатів попереднього техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) великих і середніх проектів, у діловому плануванні, реалізація яких забезпечує підтримку високої ділової активності підприємства.

За сучасних умов бізнес-план поступово витісняє ТЕО зі сфери планової діяльності.

На рівні підприємств частіше використовуються відносно невеликі (локальні) проекти. Бізнес-план у разі виступає як документ, що становить результати повного інвестиційного проекту.

Бізнес-план інвестиційного проекту розробляється для обґрунтування:

· ступеня життєздатності і стійкості проекту;

· можливості отримання інвестицій та ресурсів, і навіть повернення позикових коштів;

· пропозицій зі створення спільних проектів від іноземних підприємств;

· доцільності надання заходів державної підтримки;

· служить орієнтиром, за допомогою якого має розвиватися проект.

Бізнес-план є головним документом для кредиторів і основним інструментом для підприємця (керівника). Від правильності його складання залежить - чи отримає проект схвалення, і яка його життєздатність.

Бізнес-план інноваційного проекту спирається на загальні методологічні принципи. У цьому для підготовки бізнес-плану необхідно враховувати специфіку цих проектів, їх високий економічний, інтелектуальний і соціальний потенціал.

Основним критерієм актуальності розробки бізнес-плану є рівень проробки наукової ідеї, і його близькість до можливої комерційної реалізації.

Підставою для розробки бізнес-плану є директивний документ, виданий керівником підприємства (наказ, розпорядження). Джерелом фінансування розробки бізнес-плану може бути:

· кошти підприємств;

· позабюджетні фонди міністерств і інших органів управління;

· кошти потенційних інвесторів.

Бізнес-план інвестиційного проекту розробляється весь період реалізації. Зазвичай, обрій розрахунку має охоплювати термін повернення позикових коштів плюс 1 рік.

Бізнес-план, як офіційний документ, оформлюється відповідно до вимог потенційних інвесторів, партнерів з бізнесу [8].

Ефективність інвестиційних бізнес-планів характеризується системою показників, що відбивають співвідношення витрат і результатів стосовно інтересам учасників. Відповідно до категорій учасників розрізняють показники:

· комерційної (фінансової) ефективності, враховують фінансові наслідки реалізації проекту щодо його безпосередніх учасників;

· бюджетної ефективності, відбивають фінансові наслідки реалізації проекту для державного і/або місцевих бюджетів;

· економічну ефективність, враховують витрати й результати, пов'язані з проектом, котрі виступають поза межі прямих фінансових інтересів учасників інвестиційного проекту й допускають вартісний вимір.

З іншого боку, у процесі розробки проекту виробляється оцінка його соціальних і екологічних наслідків.

Основними показниками оцінки ефективності інвестиційних проектів є: чистий дисконтований дохід (ЧДД); індекс дохідності (ІД); внутрішня норма дохідності (ВНД); термін окупності [13].

1.3 Типова структура бізнес-плану інвестиційного проекту, основні розділи

Бізнес-план для залучення інвестора має свою специфіку. Основними завданнями в даному випадку є переконати інвестора у вигідності для нього вкладень в інвестиційний проект.

Бізнес-план, представлений інвестору, зазвичай, має невеликий обсяг, як правило, це 8-10 листів та він носить характер короткого резюме інвестиційного проекту. У ньому мають бути представлені тільки цілі, результати проведеного дослідження ринку, суть проекту, необхідні та наявні ресурси, передбачувані результати від його реалізації, основні показники та короткі висновки.

Основним завданням такого резюме бізнес-плану є зацікавити інвестора та примусити його ознайомитися з проектом докладніше, оскільки пропозицій може бути багато, і перше враження може виявитися вирішальним.

Бізнес-план інвестиційного проекту є документом який складається з таких основних розділів:

1. Титульна сторінка - містить назву компанії, її юридичну та фактичну адреси, телефони, e-mail та адресу сайту (якщо є), найменування та повні реквізити власників компанії, найменування та дуже коротко (одним реченням) - суть проекту, інформацію про виконавців проекту й дату його складання.

2. Резюме проекту - це основні положення, суть, його основні висновки. Мета резюме - зацікавити інвестора та примусити його докладніше ознайомитися зі змістом бізнес-плану. Обсяг резюме зазвичай складає 2-3 сторінки тексту, який повинен бути складений простими словами без використання термінології та простими реченнями. Воно повинне показати інвестору вигідність та перспективність вкладень в інвестиційний проект.

3. Опис компанії - містить інформацію про компанію, яка пропонує даний інвестиційний проект, її повні реквізити, інформацію про засновників та їх реквізити, цілі компанії, відомості про керівництво, історію компанії, досягнення, організаційну структуру, основні продукти, та місце компанії на ринку.

4. Опис продукту або послуги - включає інформацію про продукт або послугу, його основні характеристики, основних споживачів, споживчі властивості товару, відмінності від існуючих аналогів, інформацію про патенти та ліцензії.

5. Маркетинговий аналіз - містить інформацію про наявні на ринку товари, продукцію конкурентів, порівняння характеристик та споживчих якостей товарів конкурентів та пропонованого продукту, інформацію про найменування конкурентів та їх реквізити, ціни конкурентів та їх стратегію просування товарів.

Маркетинговий аналіз - найперший та важливий етап у написанні бізнес-плану. Найважливішим розділом в маркетинговому аналізі є визначення об'ємів ринку збуту продукції, частки ринку конкурентів, визначення мотивації покупців до ухвалення рішення про покупку.

Основним завданням даного розділу є дати відповідь на питання - скільки та якого товару вимагає ринок, за якою ціною та чому саме його готові купувати споживачі. У цьому розділі також повинен бути приведений аналіз стану і тенденцій розвитку галузі, середня прибутковість та обсяги виробництва підприємств галузі, ступінь розвитку конкуренції та бар'єри входження в неї.

6. Стратегія просування товару - тут основним є визначення ринкової ніші, тобто того, який саме і для яких категорій споживачів призначений товар, кількісний та якісний аналіз споживачів, де вони розташовані, якими саме методами і каналами збуту пропонується реалізовувати товар або послугу. Наводиться інформація про стратегію рекламування продукту або послуги, витрати на маркетинг, ціноутворення, політику при роботі з покупцями. Цей розділ бізнес-плану часто є його найслабшим місцем.

7. Виробництво - в разі, якщо це виробниче підприємство, даний розділ включає інформацію про технології виробництва, мотивації її вибору, опис основних технологічних процесів підприємства, схему його роботи, розстановку устаткування. Якщо передбачається реконструкція або будівництво, то приводиться опис технічних рішень та розрахунки витрат на реконструкцію або будівництво.

У розділі наводяться розрахунки потреби в матеріалах та сировині на виробництво продукції, витрати на їх закупівлю, аналіз постачальників, витрати на обслуговування і планові ремонти обладнання. У випадку, якщо специфіка виробництва того вимагає, приводиться інформація про необхідність придбання ліцензій та інших дозволів, вимоги з техніки безпеки праці.

У випадку, якщо це торговельне чи обслуговуюче підприємство, розділ включає значно більший обсяг інформації про постачальників, їх оцінці та вибору, потреби в конкретних товарах і їх групах, методах закупівлі, потребах в складських та торгових приміщеннях, їх географічне місце розташування та наявності попиту на пропоновані товари в кожній торговій точці та по кожному товару. Також наводиться інформація про постачальників, їх місцезнаходження, дається їх коротка характеристика та приводяться реквізити.

У випадку, якщо це сервісне підприємство відображається також інформація про підрядників, надається їх характеристика та реквізити.

8. План по персоналу - в цьому розділі наводиться інформація про потребу в персоналі, його кількості та кваліфікації, аналіз ринку праці по кожній позиції працівників, приводяться розрахунки витрат на оплату праці персоналу, його соціальне забезпечення, методи стимулювання та навчання.

9. Організаційна структура та управління - містить схему організаційної структури управління підприємством, інформацію про кількісний та якісний склад підрозділів підприємства, вимоги до його кваліфікації, розрахунок витрат на оплату праці, соціальне забезпечення і стимулювання праці керівного персоналу.

У разі реорганізації або новостворюваного підприємства дається інформація про форму власності підприємства, його основних або передбачуваних акціонерах, їх реквізити, частки в капіталі підприємства, процес прийняття рішень і принципи управління.

10. Фінансовий план - найцікавіша частина бізнес-плану з практичної точки зору, він показує які фінансові ресурси потрібні для реалізації інвестиційного проекту та в які періоди часу, а також віддачу від проекту при заданих вихідних даних та вірності висновків маркетингового дослідження.

У фінансовому плані наводяться або розраховуються всі грошові потоки підприємства - витрати, виручка від реалізації, податки та прибуток.

11. Аналіз ризиків проекту - в цьому розділі дається опис можливих ризиків проекту і їх характеристика, а також наводиться стратегія по їх мінімізації.

12. Додатки до бізнес-плану - це документи, на базі яких був складений бізнес-план: дані маркетингових досліджень, специфікації та докладні описи продуктів, розгорнуті характеристики конкурентів та їх продуктів, копії рекламних матеріалів, прайс-листів, каталогів, листи від покупців та замовників, контракти, резюме керівників проекту та підрозділів підприємства, висновки експертів та інші документи [11].

Якщо інвестора зацікавить представлений бізнес-план інвестиційного проекту, він захоче отримати більш детальну інформацію. Докладний бізнес-план має великий обсяг і описує всі сторони проекту. Для того, щоб переконати інвестора в серйозності пропозиції, особи, які представляють проект, та, в першу чергу, керівник, повинні показати повну інформованість щодо всіх основних моментів інвестиційного проекту.

Для успіху презентації бізнес-плану інвестиційного проекту потрібно ґрунтовно підготуватися і спробувати самому собі поставити питання про те, що б робили Ви на місці інвестора, які б питання Ви задали. Після цього знайдіть прийнятні і чесні відповіді на власні запитання. Крім того, потрібно бути психологічно готовим до несподіваних питань, жорсткої критики і скептичному відношенню до проекту, Вашої компетенції та професійним якостям.

Крім віддачі від інвестицій інвестора буде цікавити ризик участі в проекті та можливі варіанти його оптимізації, а також можливість контролю стану справ підприємства та дій його керівництва. Потрібно також заздалегідь добре обміркувати всі можливі варіанти участі сторін у проекті та визначитись зі стратегією ведення переговорів [1].

Отже, можна зробити висновок, що інвестиційний проект відіграє важливу роль в ефективній та налагодженій діяльності та розвитку підприємства, а саме його планування. Так як, у процесі складання проекту інвестиційного плану здійснюється творчий підхід до показників виробничого плану, виявляються і використовуються не враховані в них внутрішньогосподарські резерви, знаходяться методи більш ефективного використання виробничого потенціалу компанії, більш раціонального витрачання матеріальних та грошових ресурсів, підвищення споживчих властивостей продукції, що випускається і т.д.

Також слід врахувати, що інвестиційне планування забезпечує взаємозв'язки показників розвитку підприємства і тому є складним, трудомістким процесом, що зачіпають практично всі служби і підрозділи.



2. Аналіз ринку сфери послуг в Україні

2.1 Сучасний стан та перспективи розвитку ринку послуг України: аналіз галузі побутового обслуговування населення України за період 2010-2012 рр.

З формуванням в Україні ринкової економіки розпочався і розвиток підприємництва. Однак загальноекономічна криза, що охопила народне господарство, значно ускладнила цей процес. На початку XXI ст. підприємства державної, комунальної форм власності продовжують домінувати на ринку послуг (оздоровчі, освітні, житлово-комунальні послуги тощо). Однак у країнах з розвинутою ринковою системою господарювання основою ринку послуг є малі підприємства, засновані на приватній власності.

Сучасний стан і розвиток ринку послуг в Україні характеризують такі особливості:

1) динамічний розвиток за наявності великих резервів щодо розширення його видової структури, нарощування обсягів реалізації послуг;

2) ефективне функціонування в його структурі малих господарських утворень;

3) досягнення підприємствами колективної форми власності найкращих показників діяльності за обсягами, видовою структурою;

4) залежність розвитку малого підприємництва на ринку послуг від нагальної уваги, фінансової підтримки держави.

Однак проблеми економічного розвитку, наповнення державного і місцевих бюджетів унеможливлюють оптимальну його фінансову підтримку [5].

На сьогодні найгірше становище має ринок послуг пралень та хімчисток України. З початку 2009 р. об'єми робіт зменшилися на 25-30 %, а деякі замовники урізали свої витрати на чистоту наполовину.. Негативний вплив на бізнес цих підприємств спричинила часткова відмова від їхніх послуг ресторанних мереж і салонів краси, які пояснюють свою економність зниженням відвідуваності закладів та підрахунками, що дешевше витратитися на устаткування і встановити свої міні-пральні, ніж платити підрядчикам. У сегменті приватних замовлень справи йдуть набагато гірше. Віддавати речі у прання відповідним закладам зараз готові на 70 % клієнтів менше, ніж у до кризовий період. Враховуючи цю тенденцію, все більше підприємств замислюються про доцільність підтримки даного напряму, тим більше що воно передбачає наявність приймальних пунктів, утримання яких обходиться все дорожче.

Представники пралень упевнені, що в короткостроковій перспективі вони втрачатимуть все більше клієнтів. Ця тенденція ставить під питання доцільність існування великої кількості спеціалізованих фірм, які зараз працюють в Україні. Тим більше, що практично всі вони ще недавно активно розширювали площі і докуповували нове устаткування, оскільки не справлялися із замовленнями. Втім, запас рентабельності в цьому бізнесі настільки міцний, що цілком дозволить більшості підприємств пережити тимчасові труднощі [7].

На другому місці за збитками знаходиться ринок послуг ремонтних майстерень. На даний момент у багатьох ремонтних майстернях справи давно йдуть не кращим чином, особливо якщо враховувати той факт, що деякі виробники збільшили терміни гарантійного обслуговування до трьох років. Після закінчення цього часу споживачі все частіше вважають за краще купувати нові прилади, а не ремонтувати застарілі моделі. Майстри говорять, що середньостатистична фірма щодня отримує не більше п'яти замовлень, що дозволяє їй розраховувати на суму в 300-1000 грн.

Таким чином, річний обсяг цього ринку не перевищує 40 млн. грн., що не так багато, як хотілося б підприємцям. Виняток становлять хіба що компанії, яким вдалося дістати значних корпоративних клієнтів (кафе, готелі і ін.) або досягти статусу авторизованого сервісного центру, проте таких існує невелика кількість.

Не оминула криза й ринок салонів краси. Скорочення сімейних бюджетів українців істотно зменшило кількість відвідувачів цих закладів. Нечисленні клієнти стали більш ретельно підходити до вибору послуг. Власники косметичних закладів скаржаться, що цей удар по їх бізнесу може стати нищівним.

Українці, що відвідують салони краси, стали рідкістю. У багатьох з цих закладів розповідають, що кількість відвідувачів значно скоротилася. Традиційною причиною зменшення числа клієнтів експерти називають фінансову кризу, через яку багато хто з постійних клієнтів скоротили кількість своїх візитів, або зовсім відмовилися від них. У салонах краси відзначають, що ситуація може стати ще гіршою, якщо вони підвищать свої розцінки, а це є неминучим. За прогнозами експертів, всі ці чинники приведуть значну кількість салонів краси на межу виживання [22].

Найперспективнішим напрямком розвитку сучасного ринку послуг в Україні є туристичний бізнес. Україна посідає одне з помітних місць у світі щодо наявності унікальних туристичних та культурно-рекреаційних ресурсів.

Водночас туризм в Україні ще не набув пріоритетного становища. Це пов'язано з відсутністю інтегрованої системи взаємозв'язків між усіма видами економічної діяльності, зокрема між транспортом, промисловістю, сільським господарством, будівництвом, медициною, культурою тощо.

Перспективи розвитку туризму в Україні пов'язані з реалізацією глобальної програми створення в Україні транспортних коридорів та розвитку Криму. Ефективний розвиток туристичної галузі тісно пов'язаний зі сферою розгалуженої транспортної інфраструктури, адже транспортні послуги відіграють визначальну роль у переміщенні людських, грошових, товарних потоків.

Необхідною умовою розвитку туризму в Україні є ефективне функціонування готельної індустрії, що дає близько 60 % усіх доходів від туризму. На сьогодні розвиток індустрії готельного бізнесу в Україні гальмується низкою зовнішніх і внутрішніх факторів. Тому важливою є зміна структури галузі, зокрема поява високо-категорійних готелів у складі мережі і малих готелів сімейного типу [21].

За даними Державного комітету статистики України за останні три роки (2010, 2011, 2012 рр.) на ринку побутових послуг нашої країни спостерігається наступна ситуація. Обсяг реалізації послуг підприємствами сфери побутового обслуговування в Україні в 2010 році склав 227,2 млрд. грн.., у 2011 - 274, 0 млрд. грн.., у 2012 році - 296,7 млрд. грн.., що на 69,5 млрд. грн. більше ніж у 2010 р. і на 22,7 млрд. грн. більше ніж у 2011 році (рис.2.1). Це означає, що кількість побутових послуг що реалізуються збільшується і сфера послуг в цілому також розвивається, хоч і не швидкими темпами [21].

Рис. 2.1 Обсяг реалізації побутових послуг України за 2010-2012 рр.

В 2011 році найбільшою, як і раніше, залишалася кількість підприємств, що здійснювали операції з нерухомим майном - 13,7 тис., або 20,7% загальної кількості тих, що надавали споживачам послуги, коли у відповідному періоді минулого року - 12,7 тис., або 19,9 %.

Послугами у сфері інжинірингу, геології та геодезії займались 5,1 тис. підприємств, або 7,6%, в 2010 році - 5,1 тис. підприємств, або 8,0%. Надавали послуги права, бухгалтерського обліку та аудиту, консультували з питань комерційної діяльності та управління й послуги транспорту по 4,9 тис., або 7,4% підприємств з кожного виду, в 2010 році - 4,9 тис., або 7,7% підприємств. Послуги у сфері охорони здоров'я людини - 3,3 тис., або 5,1%, у відповідному періоді минулого року - 3,3 тис., або 5,1%.

Послуги у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг й послуги з інформатизації по 2,5 тис., або 3,8% з кожного виду, що перевищують показники попереднього року, які становили 2,6 тис., або 4,0%. Індивідуальні послуги - 2,2 тис., або 3,3%. На частку підприємств інших видів діяльності припадало 33,7% загальної кількості підприємств, коли в 2010 році припадало 33,6 %.

Що ж стосується 2012 року, то склалася наступна ситуація, майже половина загального обсягу послуг припадала на послуги різних видів транспорту, пошти й зв'язку, більше третини (38,9%) - складали послуги з проведення операцій з нерухомим майном, оренди, інжинірингу та надання послуг підприємцям [10].

Розглянемо обсяг реалізованих побутових послуг за 2010 - 2012 роки, підприємств сфери послуг України, за деякими видами їх економічної діяльності, що наведений у табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Діяльність підприємств сфери послуг за видами економічної діяльності за період 2010- 2012 рр.

Вид діяльності	Обсяг реалізованих послуг (у ринкових цінах), тис. грн.	Динаміка обсягу реалізованих послуг 2012/2010, %
	2010	2011	2012
Технічне обслуговування та ремонт автомобілів та мотоциклів	1326316,4	1607217,5	2266200	1,7
Ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку	288016,5	246085,6	254200	0,88
Організація перевезення Вантажів	10634222,2	14936405,4	16423200	1,54
Прокат побутових виробів та предметів особистого вжитку	25666,5	24625,3	32500	1,27
Прибирання виробничих та житлових приміщень, устаткування та транспортних засобів	636651,3	965131,6	920700	1,45
Діяльність у сфері фотографії	22771,2	19182,6	18000	0,79
Надання індивідуальних послуг	1138590,7	1322209,7	1397500	1,23

Проаналізувавши статистичні дані, що наведені у таблиці 2.1 можна сказати, що обсяг реалізації послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів та мотоциклів збільшився на 70 % в 2012 р. в порівнянні з 2010 р.. Обсяг реалізації послуг з ремонту побутових виробів та предметів особистого вжитку в порівнянні з 2010 р., у 2012 р. зменшився на 12 %. Якщо аналізувати послуги з організації перевезення вантажів можна сказати, що обсяг реалізації збільшився на 54 % у 2012 р. в порівнянні з 2010 р., що характеризує розвиток побутових послуг з позитивної сторони та свідчить про зростаючу тенденцію розвитку даної сфери.

Обсяг надання індивідуальних послуг також має зростаючу тенденцію. За останні три роки спостерігається саме така ситуація: обсяг збільшився на 23% у 2012 році в порівнянні з 2010 р.. Стосовно підприємств з прокату побутових виробів та предметів особистого вжитку, то в порівнянні з 2010 р., у 2012 р. обсяг реалізації даних послуг збільшився на 27%. Фірми що займаються прибиранням виробничих та житлових приміщень, устаткування та транспортних засобів реалізували свої послуги на 45 % більше у 2012 р., ніж у 2010 р.. Підприємства що займаються фотографією знаходяться не в найкращому стані, так як, обсяг реалізації даних послуг зменшився на 21 % у 2012 р. в порівнянні з 2010 р..

Всім нам відомо, що головними передумовами формування ринку послуг є належна зрілість економіки і високий життєвий рівень населення. Розвиток ринку послуг стимулює також прискорення під дією науково-технічного прогресу поділу праці. Науково-технічний прогрес зумовлює формування нових видів діяльності, у тому числі й у сфері послуг. Я вважаю, що оптимальне функціонування ринку послуг забезпечується в процесі досягнення структурної, регіональної збалансованості попиту і пропозиції, формування насиченого ринку фінансових, будівельних послуг, торгово-посередницьких, житлово-комунальних, побутових, туристичних послуг, а також послуг інтелектуальної праці та ін.

На мою думку, основним фактором росту сфери побутових послуг є стан і рівень розвитку науково-технічного прогресу (НТП). Від цього значною мірою залежить якість обслуговування.

Зі стрімкими змінами в економіці країни, забезпечується удосконалення роботи підприємств сфери побутового обслуговування та виникнення нових видів послуг. Тому проаналізувавши дані по обсягу реалізованих послуг, можна зробити висновок, що протягом трьох років відбулися значні зміни, причому в позитивному напрямі.

2.2 Проблеми інвестування сфери послуг України

Проблема залучення іноземних інвестицій є однією з найскладніших для економіки України, як одного з найефективніших механізмів розвитку та діяльності вітчизняних підприємств. Залучення коштів іноземних інвесторів сприяє активізації інвестиційного процесу, впровадженню нових технологій, використанню передового зарубіжного досвіду, розвитку малого і середнього бізнесу та збільшення їх обсягів в національну економіку.

Основними причинами виникнення проблеми низької інвестиційної активності є:

1) несприятливі умови для інвестування, зокрема, недосконале законодавство з питань захисту права власності, адміністрування податків, отримання у власність земельних ділянок, провадження підприємницької

2) діяльності та здійснення контролю за нею;

3) недостатній рівень державної підтримки інвестиційної діяльності, неналежним чином розвинута система підготовки інвестиційних програм і проектів для надання державних інвестицій;

4) нерозвиненість інвестиційного ринку та інфраструктури;

5) відсутність дієвих механізмів державно-приватного партнерства в інвестуванні.

Виникнення проблеми пов'язано з недосконалістю державної інвестиційної політики, прогалинами в інвестиційному законодавстві, відсутністю належного інституційного забезпечення розвитку інвестиційного ринку та його інструментів і як наслідок - недостатнім обсягом внутрішніх та зовнішніх інвестицій [16].

Загалом інвестиційний клімат в Україні залишається несприятливим незважаючи на те, що владою давно вже задекларована інноваційно-інвестиційна модель розвитку. За оцінками Міністерства економіки, загальна потреба в інвестиціях для структурної перебудови економіки України становить від 140 до 200 млрд дол. США, а щорічна потреба - близько 20 млрд дол. США.

Обсяг необхідних іноземних інвестицій в економіку України становить 40-60 млрд дол. США. За оцінками експертів Всесвітнього банку, для досягнення рівня розвитку США Україні потрібно загалом 4 трлн. дол. США [3]. Отже, фактичні обсяги інвестицій в Україну є мізерними в порівнянні з цими цифрами.

Однією із основних складових формування сприятливого інвестиційного клімату є забезпечення доступності кредитів для позичальників шляхом зниження їх вартості. Цього можна досягнути шляхом перегляду існуючої системи резервування коштів комерційних бланків у напрямі зниження норми резервування. При цьому важливо створити стимулюючу систему обов'язкового резервування для банків, що активно займаються інвестиційним кредитуванням. В Україні норми резервування в середньому становлять 6-8 відсотків залучених коштів і не враховують індивідуальних показників, діяльності банків: якості кредитного портфеля, напрямів кредитних вкладень [6].

Необхідність забезпечення стабільного економічного росту та покращення економічного стану в Україні в умовах реформування української економіки висуває ряд проблем та перспектив. В умовах глобалізації світової економіки сфера послуг виступає одним із впливових чинників, від яких залежить стабільне зростання економіки, підвищення конкурентоспроможності країни на світових ринках, покращення добробуту населення, створення робочих місць.

В Україні існує необхідний потенціал для розвитку сфери послуг, однак без фінансування інвестиційних проектів неможливий розвиток соціально важливих галузей та галузей з високим інноваційним потенціалом та перехід до постіндустріальної економіки. В таких умовах одним із шляхів вирішення цієї проблеми стає збалансування кредитно-фінансової діяльності комерційних банків з метою стимулювання розвитку підприємств сфери послуг.

Сучасний етап розвитку трансформаційної економіки характеризується значним розширенням сфери послуг. В українській економіці роль цього сектора також постійно зростає. Становлення «економіки послуг» в нашій країні - це неминучий процес, який обумовлений розвитком виробничих відносин, підвищенням ефективності матеріального виробництва і змінами в системі суспільних потреб.

Останні десятиліття характеризуються збільшенням ролі сфери послуг у світовій економіці. Розширюється спектр пропонованих послуг, спостерігається зростання кількості зайнятих у цій сфері. У розвинутих країнах сфера послуг за значущістю посідає головне місце в національній економіці [10].



Рис. 2.2 Динаміка частки сфери послуг у ВВП України (2002 - 2010 рр.)

Протягом 2002-2009 рр. частка сфери послуг у ВВП стабільно зростала, однак результати 2010 р. показали зниження частки сфери послуг у ВВП на 2,56 % порівняно з 2009 р. (рис. 2.2). Насамперед це пов'язано з погіршенням умов для започаткування та ведення бізнесу в Україні, а також негативними очікуваннями, пов'язаними з виборами Президента України в 2010 році.

Порівняння частки сфери послуг у ВВП в Україні та в світі показує її незадовільний розвиток в Україні та необхідність державного стимулювання розвитку підприємств цієї сфери - середній світовий показник частки сфери послуг у ВВП в 2010 році дорівнював 66,2 % (в Україні в 2010 році 42,2 %), в Росії та Польщі цей показник дорівнює відповідно 59,1 % та 63,5 %.

Для подальшого розвитку підприємств сфери послуг необхідні значні інвестиційні ресурси, однак в умовах складної економічної ситуації в Україні єдиним джерелом інвестицій є банківське кредитування. Більшість підприємств сфери послуг відносяться до малого та середнього бізнесу, і якщо навіть до кризи позики для такого виду бізнесу не були серед пріоритетних банківських продуктів при достатній кількості спеціалізованих кредитних програм, то зараз ситуація ще погіршилася і отримати значні інвестиційні ресурси від банківської установи на розвиток власного бізнесу майже не можливо. Складність кредитування сфери послуг також пов'язана з тим, що зазначена сфера є специфічною та з точки зору кредитування має ряд особливостей [4].

По-перше, більшість підприємств сфери послуг працюють на спрощеній системі оподатковування - як фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Їхня фінансова звітність у більшості випадків не відповідає банківським вимогам, тому фінансування найчастіше здійснюється на умовах споживчого (роздрібного) кредитування - під заставу квартир, авто або у вигляді беззаставних позичок.

По-друге, фактична відсутність повноцінної фінансової та бухгалтерської звітності, недостатність фінансової грамотності підприємців створюють умови для формування непрозорої структури самого бізнесу, що унеможливлює проведення банком аналізу ризиків такого кредитування.

По-третє, після фінансово-економічної кризи значна частина малого та середнього бізнесу стала однією з головних категорій проблемних позичальників. Більш того, почастішали спроби ухилитися від виплат за кредитами через процедури фіктивних підприємницьких банкрутств. Значно більші ризики кредитування призвели до того, що банки уникають кредитування як підприємств малого та середнього бізнесу, так і, зокрема, підприємств сфери послуг.

Аналіз динаміки кредитування в Україні за видами економічної діяльності представлено на рис. 2.3 [28].



Рис. 2.3 Динаміка кредитування за видами економічної діяльності 2008-2011рр

Як ілюструє рис. 2.3 загальні обсяги кредитування в Україні постійно зростають, а найбільшу частину в портфелі банківських установ займають кредити, видані саме підприємствам сфери послуг. Середній темп приросту протягом 2008-2011 рр. кредитів, наданих сфері послуг, дорівнює 10,81 %, приріст кредитів наданих підприємствам інших сфер економіки за аналогічний період 7,08 %.

Такі показники засвідчують, що незважаючи на економічні проблеми та складність кредитування підприємств сфери послуг, банківські установи при кредитуванні надають перевагу сфері послуг поміж інших сфер економіки через її більшу стабільність та життєздатність.

Таким чином, можна зробити висновок, що рівень кредитного ризику для сфери послуг майже не відрізняється від рівня кредитного ризику для інших сфер господарства, тобто не дивлячись на те, що специфіка та особливості сфери послуг передбачають більшу кількість ризикованих факторів, підприємства сфери послуг проявляють стабільність свого розвитку та функціонування у порівнянні з товарним виробництвом.

Ситуація, яка складається в сфері кредитування на сьогоднішньому етапі, не відповідає вимогам, які ставляться перед нею в умовах суспільно-економічних відносин та цілком не відповідає умовам, які необхідно створювати для розвитку підприємств сфери послуг. Істотним недоліком сучасної інвестиційної політики України є її слабкий зв'язок з об'єктивною реальністю, що визначає і формує можливості залучення інвестицій у сферу послуг.

Не менш важливішим, ніж кредитування є й забезпечення реального дотримання міжнародних договорів і виконання рішень іноземних арбітражів. Міжнародна інвестиційна спільнота має бути впевнена в тому, що будь-які угоди відповідають прийнятим міжнародним нормам і правилам, мають силу в Україні.

Не сприяє створенню позитивного інвестиційного клімату і слабка система правового і економічного захисту інвесторів, втручання органів влади у перерозподіл клієнтури між окремими банками а також розвиток земельного законодавства у напрямку вирівнювання прав вітчизняних і зарубіжних інвесторів. Судові справи розтягуються на роки, часто рішення судів просто ігноруються.

Слід зазначити, що українське законодавство нестабільне, складне для розуміння та непрозоре, що сприяє його довільній інтерпретації та створює передумови для бюрократії та корупції.

Потребує перегляду і удосконалення фіскальна політика держави.

Довгострокові цілі із залучення зовнішніх інвестицій потребують постійних зусиль із формування привабливого іміджу країни. Необхідно сформулювати й широко висвітлювати державну політику та готовність уряду вживати радикальних заходів, орієнтованих на ринкову економіку; публічно підтримувати інвестиційну діяльність [6].

Можливості вітчизняного інвестування стримує жорсткий порядок оподаткування довготермінових інвестиційних проектів, який передбачає сплату банком-інвестором податку в процесі інвестування, коли проект ще не дає віддачі, а тільки витрати. Така практика штучно завищує вартість проекту і знижує його ефективність.

Отже, не зважаючи на незначне пожвавлення інвестиційної діяльності, інвестиційний клімат залишається несприятливим через політичну та економічну нестабільність, криміногенну ситуацію в державі, недосконалу податкову систему, відсутність належних гарантій інвесторам, корупцію, низький рівень використання новітніх технологій та конкурентоспроможності вітчизняних товарів, який відвертає увагу іноземних інвесторів і значно перевищує значимість багатих природних ресурсів, науково-технологічного потенціалу, кваліфікованої і відносно дешевої робочої сили та інших факторів в очах іноземних інвесторів, які перш за все керуються власними інтересами і ставлять собі за мету отримати максимальний прибуток. Тому Україна має зробити все можливе для того, щоб покращити своє загальне становище і зайняти гідне місце розвиненої європейської держави на ряду з провідними країнами світу.

...