Формування проектів інвестиційних бізнес-планів підприємства: міжнародний досвід

3. Міжнародний досвід розвитку сфери послуг та формування інвестиційної політики

У сучасних розвинених країнах сервісна зайнятість, в якій зайнято близько 70% всіх працівників, помітно переважає над зайнятістю в інших сферах економіки разом узятих. Тому одним із критеріїв розгортання НТР є абсолютне домінування зайнятості в сфері послуг над зайнятістю у матеріальному виробництві.

Різке зростання сфери послуг спостерігається у другій половині 20 в. не тільки в розвинених, але і в країнах, що розвиваються. Проте структура сервісної зайнятості в країнах що розвиваються принципово відрізняється від ситуації в розвинених країнах. У Західній Європі, Північній Америці та Японії висока частка сервісної зайнятості, пов'язаної з наукомісткими видами діяльності, породженими становленням постіндустріального суспільства. У країнах же «третього світу» (Азія, Африка, Латинська Америка) спостерігається розширення головним чином традиційних, що не-наукомістких видів сервісної діяльності (лоткова торгівля, робота пралень і перукарень, транспортні перевезення тощо) Їх розвиток пов'язано не із зародженням постіндустріального суспільства, а з відсутністю в промисловому виробництві попиту на малокваліфіковану працю. Значна частина цієї традиційної сфери послуг потрапляє в неформальний сектор економіки - виробництво товарів і послуг дрібними виробниками без офіційної реєстрації. Що ж до виробництва сучасних, наукомістких послуг (скажімо, надання провайдерами доступу до Інтернету), то тут країни «третього світу» різко відстають від розвинених. За словами американського соціолога Мануеля Кастельса, сучасний світ розколюється на тих, хто має доступ до сучасних засобів інформаційних комунікацій та тих, хто цього доступу позбавлений) [24].

США є однією з головних країн, провідні компанії якої зайнялися не тільки виробництвом, а й обслуговуванням. За словами Гаррі Беквіта, в рейтингу 500 провідних компаній журналу Fortune, у вже включені і компанії, що працюють у сфері послуг. Таких компаній у рейтингу 60%, але навіть ця цифра недостатньо повно відображає роль сфери послуг в американській економіці, оскільки при найближчому розгляді виявляється, що багато компаній-виробників, перераховані в щорічнику, зайняті одночасно і в сфері обслуговування. Приміром, такий виробничий гігант, як General Electric, в реальності отримує 40% своїх доходів від надання різних послуг.

Фірма Nike, що вважається виробником кросівок, насправді не випускає взуття. Вона займається тільки її розробкою. Практично дев'ять з кожних десяти американців працюють у сфері обслуговування.

А яким чином можна підвищити цінність того чи іншого товару? Запропонувавши споживачу додаткові послуги. Візьмемо як приклад недавнє нововведення фірми Levi's - "персональна пара джинсів". Ця послуга полягає в тому, що продавець знімає розміри покупця і потім передає їх через Інтернет закрійників і кравцем, які шиють джинси і через службу Federal Express доставляють їх покупцеві. Якщо джинси Levi's старої економіки були товаром, то нові джинси Levi's - вже послуга. Майже кожен прогноз говорить про те, що відсоток персоналізованих товарів, подібних "персональної парі джинсів", буде рости. А це означає, що все більше і більше товарів будуть перетворюватися на послуги.

Обслуговування - це серце підприємства сфери послуг. Але одного серця недостатньо для життєздатності організму. Маркетинг - мозок підприємства сфери послуг. Якщо відмовляє мозок, то скоро відмовить і серце.

Найбільшого успіху в сфері послуг домагалися в Америці аж ніяк не ті компанії, які робили те ж, що й інші, але трохи краще. Його домагалися компанії, які вирішили робити це зовсім інакше.

Компанія McDonald's не просто довела до досконалості принцип роботи класичної американської закусочної. У McDonald's застосували кардинально інший, організований до тонкості, виключно виробничий підхід до того, як гарантувати покупцеві відмінну якість і найвищу швидкість обслуговування за приголомшливо низькою ціною.

Служба Federal Express не просто поліпшила поштову доставку. Вона розробила абсолютно іншу, блискучу з точки зору логістики і досконалу по виконанню систему доставки посилок на великі відстані з величезною швидкістю.

З плином часу стає ясно, що світ перестає бути однополярним. У той час як економіка США продовжувала розвиватися старими темпами, у неї з'явилися більш сильні конкуренти. Сфера послуг в Китаї отримала достатньо швидкий розвиток. Це проявлялося, головним чином, у двох напрямках: по-перше, безперервно розширювалися масштаби сервісу. По-друге, сфера послуг в Китаї стала основним джерелом для працевлаштування. Чисельність працівників, зайнятих у сфері послуг, різко зросла.

Зараз сфера послуг в Китаї зачіпає багато галузей суспільного життя, наприклад, такі, як громадське харчування, туризм, роздрібна торгівля, фінанси, страхування, інформатика, транспорт, реклама, бухгалтерія, ріелтерська сфера і т.д. Згідно з планом розвитку, до 2020 року частка доданої вартості сфера послуг у валовому внутрішньому продукті підвищиться з однієї третини (в даний час) до однієї другої.

Це говорить про те, що Китайська економіка не тільки незабаром увійде до числа найбільш розвинених, але і випередить найсильніших своїх конкурентів. Цьому сприяє величезне число незайнятого населення. Досвід Китаю дозволяє говорити, що маркетизація планової економіки неминуче призводить до зміщення ресурсів у бік сектора обслуговування [27].

Неодноразово доводиться чути і читати у вітчизняній пресі захоплені відгуки мандрівників про незвичайну ввічливості працівників сфери послуг у Японії. Те, з чим стикається турист - магазини, ресторани, готелі, - викликає незмінне захоплення: тобі не нагрублять і навіть не подадуть виду, що незадоволені; перед тобою вибачаться, навіть якщо ти не правий. Покупець - бог, незалежно від національності і громадянства.

Те, що для іноземного туриста - "екзотика" з усмішками і глибокими поклонами, для японця - буденність, якою супроводжується кожен похід в магазин. Тому, на відміну від захватів мандрівників, думки самих японців щодо сервісу неоднозначні і коливаються від оцінки "дуже нав'язливо" до "недостатньо ввічливо".

Як би там не було, хорошим манерам, люб'язності з боку працівників сфери послуг надають тут особливе значення. У рейтингу якості обслуговування професіоналізм, наприклад, далеко поступається місцем ввічливості, доброзичливості і вмінню ладити з людьми. Нерідко в супермаркеті можна побачити продавщицю, яка не може добре упакувати покупку, не знає, де виставлений той чи інший товар, і чи є він в асортименті, плутається в ціні і не може швидко провести розрахунок у касі. Але з відвертою брутальністю ви тут не зіткнетеся ніколи. Безумовно, ввічливість - важлива складова культури обслуговування в Японії, як і культури взаємин у суспільстві в цілому.

Досить низький рівень професійної підготовки рядових працівників пояснюється просто. В основному, близько 70% службовців великих супермаркетів - це персонал з непостійними формами зайнятості, тобто тимчасові працівники, більшість з яких складають домогосподарки і підробляють у вільний час студенти. Як правило, повний курс внутрішньо-фірмового навчання (виробничого та невиробничого) на такі категорії службовців не поширюється. Крім того, при прийомі на роботу наявність досвіду роботи в сфері послуг не має значення. Враховується лише загальний кругозір, знання ввічливій лексики, а також уміння працювати в колективі.

Таким чином, кістяк складають працівники, які до вступу на роботу ніде спеціально не навчалися і вже після прийому на роботу осягають секрети майстерності прямо в процесі праці. У цьому випадку багато залежить від тих, хто приступив до роботи раніше, від їхнього вміння передати новачкові необхідні знання та навички. І, звичайно, велике значення має стаж роботи: чим довше працюєш, тим більше збільшується багаж накопичених професійних знань. Але, на жаль, сама форма тимчасового найму (що передбачає відсутність соціальних гарантій), а також зміст праці (монотонна робота, включаючи вихідні та свята, без перспектив службового зростання) зумовлюють високу ступінь плинності кадрів. Рідко хто з цієї категорії службовців працює більше трьох років на одному місці.

Разом з тим високий ступінь комп'ютеризації та автоматизації праці, наявність великої кількості інструкцій, а також керівництво з боку добре навчених менеджерів (категорія службовців, охоплена постійним найманням) до деякої міри компенсують брак професійних навичок у тимчасових працівників. Але, оскільки саме ця категорія службовців щодня вступає в безпосередній контакт з покупцями, на перший план їх професійної підготовки виходить тренінг ввічливості аж до автоматизму. Вважається, що це підтримує імідж підприємства, основний девіз якого: "Покупець - передусім".

Сервіс - це те, до чого швидко звикаєш, а звикаючи, починаєш помічати недоліки. Але кожного разу, розмірковуючи про "недосконалості" японського сервісу, доводиться визнати, що ввічливість, нехай навіть формальна, багато в чому є обов'язковою складовою сервісного підприємства [25].

Що ж стосується міжнародного досвіду саме у сфері інвестування та формуванні інвестиційної політики, то складається наступна ситуація. В різних державах застосовуються різні засоби та механізми стимулювання розвитку їх інвестиційної привабливості на мікро- та макрорівнях для максимальної реалізації можливостей інвестиційного потенціалу.

Глибокий аналіз дослідження причин та мотивів здійснення фінансових вкладень суб'єктами інвестування однієї країни в об'єкти економіки інших країн був проведений Джоном Даннінгом [17], який показав, що фірми зацікавлені у таких інвестиціях лише в тому випадку, коли вони отримуючи переваги, пов'язані з прямим доступом до існуючих ринків, природних ресурсів, сировини та дешевої робочої сили, мають позитивне співвідношення з витратами інвестування, пов'язаними з транспортуванням та комунікаціями, подоланням тарифних і нетарифних бар'єрів. Ґрунтуючись на цій логіці, він виділив чотири основних спонукальних мотиви прямих іноземних інвестицій (ПІІ):

a) підприємства, що шукають ресурси та прагнуть отримати доступ до природних або специфічних ресурсів, кваліфікованої або малокваліфікованої робочої сили і технологічного потенціалу за цінами нижче, ніж у їх власній країні;

б) підприємства, що шукають ринок збуту та зацікавлені в його розширенні для свого асортименту товарів і послуг за рахунок внутрішнього ринку країни, в яку здійснюється інвестування, а також у перспективі можливості експорту на суміжні ринки інших країн;

в) фірми, для яких пріоритетом є підвищення ефективності, які хочуть використати економію від глобалізації виробничого масштабу і отримати виграш за рахунок мінімізації витрат, та за рахунок конструктивного використання якісної фізичної інфраструктури і людського капіталу;

г) інвестиційні підприємства, які шукають стратегічні активи, прагнуть придбати фонди та капітал іноземних фірм для досягнення своїх довгострокових стратегічних цілей і підвищення міжнародної конкурентоспроможності.

У сучасних умовах соціально-економічного розвитку України необхідні нестандартні підходи в розробці та втіленні в життя оновленої інвестиційної політики, при цьому важливим є використання зарубіжного досвіду, який емпірично обґрунтовує можливість створення сприятливого інвестиційного клімату та зміцнення власного інвестиційного потенціалу.

Рівень привабливості країни для прямих іноземних інвестицій залежить від цілого ряду визначальних чинників. Слід зазначити, що кожен тип ПІІ має свою шкалу пріоритетності даних факторів і вимагає використання різних стратегій залучення інвестицій.

На надходження прямих іноземних інвестицій в країни світу впливають такі фактори, зумовлені особливостями кожної країни:

1) розмір і рівень доходів населення, структура попиту, стабільність і перспективи росту ринку;

2) наявність робочої сили, її кваліфікація та здатність навчатися;

3) доступ до факторів виробництва, фізична інфраструктура, мережа постачальників, технічна підтримка;

4) здатність керівництва країни забезпечити стабільність основних макроекономічних показників, можливість репатріації прибутку, доступ до іноземної валюти;

5) зовнішньоторговельна політика, регіональна інтеграція, доступ на суміжні ринки, контроль над власністю, конкурентна політика, підтримка малого і середнього бізнесу та інші.

Китай є прикладом країни, яка досягла значного успіху в залученні прямих іноземних інвестицій. У результаті проведеної урядом політики щодо стимулювання припливу ПІІ за останнє десятиліття в Китай надійшло близько 25 % від загального обсягу інвестицій, що направляються в країни, що розвиваються. При цьому більше 70 % були вкладені в сферу послуг [19].

Основним спонукальним мотивом інвестування в китайську економіку є низька вартість факторів виробництва, особливо робочої сили, яка зумовлена високою урбанізацією, що приваблює інвесторів, які шукають виробничі ресурси, а також зростаючий попит на китайському ринку, що мотивує прийняття позитивного рішення інвесторами, які шукають додаткові ринки збуту продукції. Не менш важливим фактором є можливість участі іноземних інвесторів у процесі приватизації державних підприємств, що обумовлено стабільністю попиту на продукт діяльності цих підприємств, зумовлений специфікою сегменту ринку, який вони займають. У деяких дослідженнях також звертається увага на те, що великий потік ПІІ викликаний не тільки вдало підібраними заходами щодо їх залучення, але і є результатом низки різких змін, що відбуваються в китайській банківській системі і державній інвестиційній політиці [20].

Незважаючи на те, що інвестиційний клімат в Китаї досить привабливий, посилюється конкуренція з боку країн з економікою, що розвивається (наприклад, Індії та Бразилії), що вимагає від влади Китаю активних рішень щодо створення програм інвестиційного стимулювання, які б враховували нові тенденції світового ринку інвестицій та адаптували до них внутрішній ринок функціонування об'єктів інвестицій.

Згідно з дослідженнями, проведеними нещодавно офісом Світового Банку в Пекіні, для підвищення привабливості інвестиційного клімату Китаю необхідно спростити процедури затвердження інвестиційних проектів; підвищити ефективність діяльності державних органів шляхом усунення дублювання ряду функцій і процедур; провести реформу ринку цінних паперів і реформування судової системи [15].

Бразилія є прикладом того, що інвестиції можуть приходити в країну і без надання спеціальних стимулів, а більшою мірою завдяки проведенню лібералізації та структурних реформ, приватизації. Податкові пільги та інші привілеї надаються урядом Бразилії та місцевими органами влади без дискримінації як іноземним, так і національним фірмам, що зумовлює пропорційну участь в інвестиційному процесі обох видів інвесторів. Більше того, ця країна одна з небагатьох, де немає агентства, що відповідає за залучення інвестицій, як на федеральному рівні, так і на рівні штатів.

В Бразилії створений ряд заходів для стимулювання експорту, проведення досліджень в області технологій, впровадження інновацій. В основному вони пов'язані зі зниженням податків або звільненням від податку на дохід у вигляді відсотків і дивідендів:

- спеціальне оподаткування експорту технологічних інформаційних послуг;

- спеціальні податкові стимули для експорто - орієнтованих компаній при придбанні ними основних засобів та устаткування;

- спеціальні податкові стимули для компаній, що займаються виробництвом комп'ютерів при здійсненні ними інвестицій в нові технології;

- фінансові стимули для нових проектів, що реалізовуються в північних і північно-східних регіонах Бразилії [26].

Заслуговує на увагу і досвід Індії у напрямку залучення іноземних інвестицій, адже в результаті цілеспрямованих дій уряду по створенню достатнього рівня інвестиційної привабливості дана країна за останні роки стала однією з найпривабливіших для іноземних інвесторів.

Для досягнення цього результату в Індії були створені спеціальні організації, які відповідають за прямі іноземні інвестиції: Рада по сприянню іноземним інвестиціям при Міністерстві фінансів та Відділ по реалізації ПІІ. Перша організація працює за принципом єдиного вікна і займається наданням інвесторам допомоги в різних питаннях та сприянням реалізації прийнятих інвестиційних рішень. Рада відповідає за переговори з потенційними інвесторами, розгляд і відбір пропозицій на первинних стадіях, внесення пропозицій про зміну політики, правил і процедур щодо ПІІ, ідентифікацію секторів, куди можуть бути залучені інвестиції з урахуванням національних пріоритетів, а також пошуку та виявлення регіонів, звідки можуть прийти інвестиції, і того, які спеціальні заходи для цього потрібно здійснити [28].

Польща також досягла значних успіхів у залученні іноземного капіталу, починаючи з 1990 р. їй вдалося залучити більш ніж 120 млрд USD ПІІ. Послідовно покращуючи інвестиційний клімат, наприклад, скорочуючи податкове навантаження (зокрема відрахування по страхуванню на випадок непрацездатності), спрощуючи та структуруючи законодавство в галузі валютного регулювання, удосконалюючи закон про банкрутство, спрощуючи регулювання в ряді секторів економіки (зокрема телекомунікації) і т.д., країна перетворилася на одного з лідерів в Європі з залучення прямих іноземних інвестицій [15].

Польща надає наступні пільги для іноземних інвесторів:

- звільнення від сплати податку на прибуток та на власність у спеціальних економічних зонах (СЕЗ);

- інвестиційні гранти, що покривають до 50 % інвестиційних витрат (70 % для малих і середніх підприємств);

- гранти на залучення робочої сили (до 5000 євро на одного зайнятого робітника);

- гранти на інші види діяльності, такі як захист навколишнього середовища, логістика, навчання, створення джерел відновлюваної енергії;

- продаж об'єктів і землі під інвестиції з чистого аркуша за привабливими цінами;

- часткове спрощення та реструктуризація комерційних боргів перед державними банками, що виникли в результаті придбання технологій;

- різноманітні пільги, пов'язані з придбанням та створенням нових технологій [18].

В останні роки відбувся значний притік прямих іноземних інвестицій в країни Африки. Одним з головних факторів, що сприяли такому збільшенню інвестицій в цей регіон, стало ефективне використання наявних природних ресурсів, які привабливі для інвесторів своєю стабільністю та незалежністю цього виду виробничої діяльності при відповідному законодавстві. Ряд африканських країн на політичному рівні вжив заходів для створення сприятливого інвестиційного клімату, вони створили вільні інвестиційні зони, прийняли нові інвестиційні кодекси та приватизували сферу комунальних послуг, що є результатом оперативної роботи по створенню програм інвестиційного розвитку урядами цих країн.

На основі аналізу міжнародного досвіду можна стверджувати, що провідною причиною успішного залучення країною ПІІ є збалансована інвестиційна політика, направлена на створення позитивних умов для розвитку інвестиційного процесу, що може бути виражене в багатьох раціоналізаторських рішеннях та наказах органів влади. Важливим також є наявність прямого контакту між вповноваженими урядом організаціями до рішення інвестиційних питань, та інвестором для усунення перешкод на шляху розвитку інвестиційного процесу в результаті прийняття компромісних рішень і необхідної допомоги в вирішенні поточних питань ведення бізнесу. Проте, як показує міжнародний досвід, дії країни, яка зацікавлена в залученні ПІІ, повинні бути направлені не тільки на збалансування внутрішніх економіко-правових процесів, позитивних рішень щодо створення потрібного інвестиційного клімату (зокрема, структуризація та пільговість процесів імпорту, звільнення від податків в обраному країною режимі, фінансові субсидії) та взаємодію з інвестором, але й повинні враховувати значну роль в формуванні позитивного інвестиційного клімату макроекономічного статусу країни, який виражений в її макроекономічній політиці на глобальному світовому просторі в політичному та економічному аспектах його існування.

Можна зробити висновок, що сфера послуг дуже стрімко продовжує розвиватися у всьому світі, а особливо в таких країнах як США, Китай, Японія. На мою думку, цьому слугує: по-перше, безперервне розширення масштабів сервісу; по-друге, сфера послуг стає основним джерелом для працевлаштування населення. Що ж стосується сфери послуг в Україні та її регіонах, то вона також займає домінуюче положення серед усіх видів економічної діяльності.

Розглянувши досвід країн світу в розвитку сфери послуг та залученні іноземних інвестицій в економіку крани, а також враховуючи проблеми залучення інвестицій в Україні, можна зробити конкретні висновки. А також запропонувати певні пропозиції для покращення інвестиційної політики в Україні. Оскільки інвестиції є основою для розвитку підприємств сфери послуг, її окремих галузей та економіки в цілому, то потрібно робити все необхідне для покращення залучень іноземних інвестицій.

Отже, для подальшої активізації міжнародної інвестиційної діяльності необхідно розглянути і удосконалити деякі нормативно-правові документи щодо регулювання підприємницької діяльності з метою підвищення ефективності та конкурентоспроможності суб'єктів господарської діяльності, а також удосконалити процедури реалізації інвестиційних проектів. На мою думку, спираючись на міжнародний досвід у сфері інвестування, Україна повинна дотримуватися таких основних напрямів інвестиційної політики як:

1) зниження соціальної напруги та досягнення остаточного підходу у виділенні коштів на потреби соціальної сфери;

2) створення ринку підрядних робіт;

3) прискорення у кілька разів темпів вибуття застарілого обладнання;

4) перегляд надання державних кредитів на вигідних умовах з дефіцитними ставками на конкурсній основі, включаючи державне замовлення;

5) залучення іноземних інвестицій, отримання іноземних кредитів.

6) зниження соціальної напруги, досягнення остаточного підходу у виділенні коштів на потреби соціальної сфери.

7) створення ефективних форм і механізмів управління інвестиційною діяльністю.

Отже, для усунення негативних тенденцій і стимулювання іноземного інвестування в економіку України доцільно дотримуватися таких принципів: диференційованого підходу до податкових та інших пільг іноземним інвесторам з огляду на обсяги іноземних інвестицій, види, форми й сфери інвестування та з урахуванням відповідних пріоритетів розвитку економіки України; надійного, доступного й оперативного організаційного й інформаційно-медичного забезпечення, залучення та здійснення іноземних інвестицій [9].

Висновки та пропозиції

Отже, бізнес-план є одним з основних документів, що визначає стратегію функціонування підприємства. Разом з тим він базується на загальній концепції розвитку підприємства, більш докладно розробляє економічний та фінансовий аспекти стратегії, дає техніко-економічне обґрунтування конкретним заходам. Реалізація стратегії ґрунтується на інвестиційних програмах, складених як ціла система взаємозалежних технічних, організаційних і економічних змін на певний період. Бізнес-план містить одну з частин інвестиційної програми, термін реалізації якої, як правило, обмежений декількома роками (часто співпадає з термінами середньострокових або довгострокових кредитів), що дає змогу дати досить чітку економічну оцінку запланованим заходам.

Без сумніву, найважливішим завданням розроблення бізнес-планів є проблема залучення й обґрунтування інвестицій (кредитів), у тому числі закордонних, необхідних для здійснення проектів техніко-технологічного переоснащення або реконструкції сервісних підприємств. У цьому разі бізнес-план реальних форм інвестування необхідний як основний інструмент, дає змогу вибору того або іншого альтернативного варіанта інвестування і підтверджує гарантованість їхнього повернення на основі ефективного використання. Адже, наприклад, для того щоб сервісне підприємство без перешкод змогло отримати кредит у банку для свого розвитку, воно надає йому бізнес-план свого інвестиційного проекту, що говорить про високий професійний рівень керівників підприємства і робить отримання кредиту більш доступним.

Структура ж бізнес-плану інвестиційного проекту досить стандартна, не залежить від обсягу необхідних інвестицій. Зміст і відповідне оформлення бізнес-плану -- необхідна умова того, щоб проект, принаймні, почали розглядати потенційні інвестори чи кредитори. Оскільки, саме бізнес-план є візиткою інвестиційного проекту підприємства сфери послуг. Так як, розглядаючи, саме бізнес-план інвестиційного проекту, інвестор вирішує чи варто вкладати кошти в даний інвестиційний проект та оцінює його ефективність.

Складання бізнес-плану - дуже трудомістка і відповідальна справа. Важливою є необхідність дотримання взаємозв'язку між розділами, які очевидні навіть при короткому ознайомленні з розділами, тому перед підприємством ставиться проблема вибору тих, хто повинен складати цей документ. Адже, велика кількість закордонних банків та інвестиційних фірм взагалі відмовляються розглядати заявки на виділення коштів, якщо стає відомо, що бізнес-план був з початку і до кінця складений консультантом з боку, а керівником лише підписаний. Це пояснюється тим, що інвестор чітко розуміє, що якщо керівник фірми і її фахівці не можуть самі розробити бізнес-план, то вже справи вони тим більше не зможуть поставити.

Аналізуючи, безпосередньо, розвиток сфери послуг України, можна зробити висновок, що сфера послуг в Україні займає домінуюче місце серед інших видів економічної діяльності та продовжує розвиватися. І саме розвиток сфери послуг має перелік певних особливостей, що, на мою думку, характеризують її з позитивної сторони. Оскільки, в структурі ринку послуг України ефективно функціонують малі господарські утворення; динамічно розвиваються сервісні підприємства, що нарощують обсяги реалізованих послуг; колективні підприємства досягають найкращих показників за обсягами своєї діяльності. Саме завдяки розвитку сфери послуг, в країні відбувається формування нових видів діяльності, збільшується кількість робочих місць, що значно скорочує безробіття в країні. З розвитком сфери послуг, збільшується кількість сервісних підприємств, що, в свою чергу, підвищує конкуренцію між ними, а це, як наслідок, веде до підвищення якості надання послуг та виробництва товарів.

Незважаючи на всі кількісні та якісні перетворення в інвестиційній сфері, Україна сприймається іноземними інвесторами як несприятлива для інвестування країна. Звичайно, на це впливає нестабільна політична ситуація в країні; недосконалість законодавства в сфері інвестування та підприємництва і т. д.. На мою думку, негативний вплив на залучення іноземних інвестицій в сферу послуг має інформаційна ізольованість, не обізнаність в інвестиційній привабливості української економіки. А також, високий рівень і велика кількість податків, які позбавляють державу конкурентних переваг при залученні іноземних інвестицій.

Що ж стосується міжнародного досвіду розвитку сфери послуг, то у сучасних розвинених країнах сервісна зайнятість,в якій зайнято близько 70% всіх працівників помітно переважає над зайнятістю в інших сферах економіки разом узятих. Тому одним із критеріїв розгортання НТР є абсолютне домінування зайнятості в сфері послуг над зайнятістю у матеріальному виробництві. У сфері залучення інвестицій зарубіжні країни теж досягли значних результатів і продовжують різноманітними методами приваблювати до себе країн інвесторів. Тож, Україна має можливість перейняття досвіду та кращого розвитку сфери послуг загалом та, безпосередньо, її інвестування.

На мою думку, вирішальна роль у зміні ситуації, що склалася з інвестиційним кліматом України та, безпосередньо, з інвестуванням сфери послуг України, належить держаній політиці щодо іноземних інвестицій. З метою залучення інвестицій та реалізації інвестиційного потенціалу держави органи влади повинні мати на меті реалізувати комплекс заходів із поліпшення інвестиційного клімату в Україні. Так, із метою збільшення надходжень обсягів іноземних інвестицій потрібно запровадити відповідні механізми: угоди про розподіл продукції, лізингові операції, створення спеціальних економічних зон.

Список використаної літератури

1. Майорова, Т.В. Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник / Т В Майорова. -- К.: Центр навчальної літератури, 2004. -- 376 с

2. Македон В.В. - Бізнес-планування. Навч. пос. -- К.: Центр учбової літератури, 2009. -- 236 с.

3. Матвієнко П.В. Покращення інвестиційного клімату - пріоритетне завдання державного управління // Інвестиції: практика та досвід 2007. - №1. - С.

4. Миронов О.А. Моделювання факторів впливу на ризикованість кредитування сфери послуг - 2011. - С. 281-289.

5. Моргулець О. Б. Менеджмент у сфері послуг. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 384 с

6. Романюк Т.Ф. Економічна сутність інвестицій // Формування ринкових відносин в Україні. - 2005. - №8. - С. 25

7. Шканова О. М. Маркетинг послуг: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2003. - 304 с.

8. Инвестиционная деятельность: учебное пособие/ Н. В. Киселева, Т. В. Боровикова, Г. В. Захарова и др.; под ред. Г. П. Подшиваленко и Н. В. Киселевой. - М.: КНОРУС, 2006. - 432с.

9. Вільгурська Н.М., Н.Г. Мехеда. Проблеми інвестування економіки України та шляхи їх вирішення / Н.М. Вільгурська, Н.Г. Мехеда // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - № 10. - С.57-59.

10. Державний комітет статистики України: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.ukrstat.gov.ua

11. Навчально-методичний комплекс з курсу “Аналіз інвестиційних проектів” / Укл. А. П. Дука - К.: ТзОВ “Курс”, 2000. - 83 с. (8,1 д.а.).

12. Байкалова А.И. Бизнес-планирование: Учебное пособие. ? Томск, 2004 г.

13. Бизнес-планирование»./ Под ред. В.М. Попова, С.И. Ляпунова - М.:

14. Финансы и статистика, 2000 г.

15. «Бизнес-планирование. Учебно-практическое пособие» В.З. Черняк, А.В. Черняк, И.В. Довиденко - М.: РДЛ, 2000 г.

16. Точицкая И. Политика привлечения прямых иностранных инвестиций: обзор международного опыта и рекомендации для Беларуси. - Аналитическая записка [Исследовательский центр ИПМ]. - 2009. - 21 с.)

17. Про схвалення Концепції Державної цільової економічної програми розвитку інвестиційної діяльності: Закон України // Відомості Кабінету Міністрів України. - 2010. - № 1900.

18. Dunning, J. H. Multinational enterprises and the global economy. / J. H Dunning. - Wokingham: Addison-Wesley. - 1993.

19. Investment Climate Statement - Poland // Bureau of Economic, Energy and Business Affairs. - 2009.

20. Foreign Capital Utilization in China: prospects and Future Strategy, World Bank Beijing Office. - 2007. - 28 September.

21. Poncet Sandra. Inward and Outward FDI in China / S. Poncet. - Panthйon-Sorbonne-Economie, Universitй Paris 1 CNRS. - 2007.

22. Ділові новини України/ htt://www.rynok.biz/Default2.aspx.

23. Міжнародна Маркетингова Група/ htt://marketing-ua.com

24. Сайт Національного банку України/ Статистичний бюлетень НБУ [Електронний ресурс] _ Режим доступу: http://bank.gov.ua/Statist/elbul.htm

25. Cфера услуг. Онлайн энциклопедия Кругосвет // Режим доступу: [http://www.krugosvet.ru/enc/gumanitarnye_nauki/ekonomika_i_pravo/SFERA_USLUG.html]

26. Сфера услуг в Японии: уроки вежливости // Режим доступу: [http://www.saga.ua/43_articles_showarticle_793.html]

27. Brazil Tax Guide. - [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.justlanded.com. - 2009.

28. China ABC. Третья глава: Экономика: Сфера услуг - [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://russian.cri.cn/chinaabc/chapter3

29. Ministry of Finance of India. - [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.finmin.nic.in/fipbweb/fipb/fipb_index.html.

Размещено на Allbest.ru