Концептуальні основи та організаційно-економічний механізм екологічного менеджменту в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ

УДК: 574:65(447)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.08.01 - Економіка природокористування і

охорони навколишнього середовища

ГАЛУШКІНА ТЕТЯНА ПАВЛІВНА

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України.

Науковий консультант:

ХАРІЧКОВ Сергій Костянтинович, доктор економічних наук, професор, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, заступник директора.

Офіційні опоненти:

ЧУМАЧЕНКО Микола Григорович, доктор економічних наук, професор, академік НАН України Президія НАН України, радник;

БИСТРЯКОВ Ігор Костянтинович, доктор економічних наук, професор, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України зав. відділом;

ВЕКЛИЧ Оксана Опанасівна, доктор економічних наук, старший науковий співробітник, Інститут економіки НАН України, провідний науковий співробітник.

Провідна установа: Інститут регіональних досліджень НАН України, відділ регіональної екологічної політики (м. Львів).

Захист відбудеться "11" червня 2001 р. о 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий "26" квітня 2001 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, професор С.І. Бандур.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Забезпечення виходу України з економічної кризи, продовження курсу реформ і досягнення економічного зростання можливе лише за умови вдосконалення системи державного регулювання, проведення змістовних та послідовних структурних перетворень, в тому числі і в природно-ресурсній сфері. Їх необхідність зумовлена зміною пріоритетів, тим, що ідеологія, на якій базується адміністративно-командна система, прийшла в очевидну суперечність з вимогами розвитку продуктивних сил та життєзабезпечуючими нормами прав людини.

Стратегічною метою розвитку України має бути перетворення її природно-ресурсного потенціалу в підґрунтя економічного зростання, що відповідає вірному розумінню суті сталого розвитку (Sustainable Development) з позиції світової спільноти. Така постанова питання потребує не тільки підвищення теоретичного рівня досліджень, а й збільшення практичної результативності на базі осмислення нових концептуальних підходів щодо вибору ефективних екологоорієнтованих управлінських рішень.

У зв'язку з цим екологічний менеджмент треба розглядати як якісно нову парадигму управління природокористуванням в умовах ринкових відносин, за допомогою якої, реформуючи існуючу модель згідно з принципами сталого розвитку, можна досягти значних економічних та соціальних результатів як на макро-, так і на мікрорівні.

На сьогодні розробка концептуальних засад сталого розвитку природно-ресурсного потенціалу України визнана одним із пріоритетних напрямів наукових досліджень. Вагомий внесок в формування їх фундаментальних теоретичних основ вносять провідні вітчизняні вчені-економісти А.І. Амоша, В.В. Волошин, О.Ф. Балацький, Б.В. Буркинський, І.К. Бистряков, О.О. Веклич, І.Г. Гречановська, М.І. Долішній, С.І. Дорогунцов, Б.М. Данилишин, Л.Г. Мельник, В.С. Міщенко, Ю.П. Лебединський, В.Г. Ковальов, Н.Г. Ковальова, Н.Й. Коніщева, Р.А. Крижановський, В.С. Кравців, В.Г. Сахаєв, В.М. Степанов, Ю.Ю. Туниця, С.К. Харічков, С.І. Христенко, В.Я. Шевчук, А.М. Федорищева, В.М. Трегобчук, М.Г. Чумаченко, А.В. Чупіс та інші. Водночас слід зазначити на недостатність наукового опрацювання концептуальних засад екологічного менеджменту як складової національної екологічної доктрини та організаційно-економічного механізму його впровадження в Україні з урахуванням різних чинників і рівнів регіоналізації.

Потреба в цьому виникає тоді, коли в умовах диверсифікованого екологічного простору стає очевидною недостатня результативність уніфікованих механізмів регулювання стану довкілля. З метою реалізації зваженої екологічної політики необхідно забезпечити трансформацію природоохоронних функцій держави з адміністративно-командних на стимулюючі, в зв'язку з чим доцільно озброїти підприємства і органи державного управління екологічно усвідомленою методологією управління, заснованою на принципах сталого розвитку. Таким чином, формування дієвої системи екологічного менеджменту в умовах подолання фінансової нестабільності шляхом проведення інституціональних та структурних зрушень в Україні перетворюється в реальну необхідність, що і обумовило, зрештою, вибір теми, визначення мети і задач дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, які проведено здобувачем, є складовою частиною комплексних досліджень, виконаних в 1990-2000 рр. в рамках планів бюджетної та госпрозрахункової тематики ІПРЕЕД НАН України. Найбільш повно результати дисертаційного дослідження відображено у наступних темах: "Наукові основи та організаційно-методичні рішення щодо екологічних чинників у механізмах ринкових перетворень в Україні" (1995-1997 рр., держреєстраційний №0197U001197), "Розробка теоретико-методологічних та прикладних основ управління сталим розвитком продуктивних сил та природокористування в береговій зоні Чорного та Азовського морів (в межах України)" (1995-1997 рр., держреєстраційний №0195U009403) - в межах яких визначено напрямки формування екологічної політики та її вплив на механізми ринкових трансформацій в Україні. В рамках "Розробки проекту Державної програми соціально-економічного розвитку Українського Причорномор'я" (1995-1997 рр., держреєстраційний №0195U009755) - з'ясовано тенденції та обґрунтовано пріоритетні напрямки раціонального використання ресурсного потенціалу (на прикладі земельних ресурсів), сформульовані цілі та напрями рішень проблеми ресурсного забезпечення Українського Причорномор'я. В межах теми "Організаційно-економічний механізм управління підприємницькою діяльністю в регіоні" (1997-1999 рр., держреєстраційний №0198U001377) - визначено вплив екологічного фактору та державної податкової політики на розвиток підприємницької діяльності. Авторський внесок здобувача в розробку теми "Науково-методичні основи формування економіко-екологічного механізму управління прибережною господарською діяльністю в Чорноморсько-Азовському басейні" (1998-2000 рр., держреєстраційний №0198U001373) полягає в обґрунтуванні регіональної моделі екологічного менеджменту на прикладі прибережної зони Українського Причорномор'я. В межах теми "Наукові та методичні основи обліку ресурсно-екологічного вектору в моделях економічних трансформацій в регіоні (на прикладі Українського Причорномор'я)" (1998-2000 рр., держреєстраційний №0198U001375), в якій здобувач є відповідальним виконавцем, здійснено розробку теоретичних та концептуальних підходів щодо формування системи екологічного менеджменту як якісно нової парадигми управління природокористуванням та визначено основні напрямки забезпечення її реалізації на макро-, мікро- та регіональному рівнях.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад впровадження ефективно дієвої системи екологічного менеджменту (СЕМ) на базі трансформації існуючої моделі управління природокористуванням та шляхом поглиблення екологічного світогляду в умовах ринкових перетворень в Україні.

Досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі вирішувалось через розв'язання таких наукових задач:

визначення понятійного апарату та розробка концептуальних засад екологічного менеджменту;

конкретизація екологічних імперативів розвитку економіки України на перехідному етапі державотворення;

дослідження методологічних аспектів розвитку системи екологічного менеджменту в Україні з урахуванням різних чинників її формування, ефективності і значущості економічних інструментів;

розробка теоретичних та методичних основ формування стратегії і механізму реалізації моделі екологічного менеджменту на різних рівнях регіоналізації;

визначення пріоритетних напрямків подальшого вдосконалення економічного механізму природокористування в контексті створення в Україні аналогу ефективної системи EMAS (Environmental Management and Audit System);

поглиблення концепції реформування податкової системи в напрямі її екологізації;

удосконалення концептуальних підходів та моделей екологічного страхування і екоаудиту в регіоні як потенційних джерел накопичення інвестиційних ресурсів для фінансування природоохоронних програм;

дослідження організаційно-економічного механізму розвитку екологічного підприємництва як важливої запоруки успішного запровадження СЕМ в Україні;

розробка організаційних рішень та науково-методичного супроводу еколого-економічного експерименту щодо збереження і відтворення природно-ресурсного потенціалу (на прикладі приморських курортно-рекреаційних територій);

удосконалення організаційно-економічного інструментарію щодо формування екологічного світогляду як необхідного атрибуту становлення СЕМ в Україні.

Об'єктом дослідження є існуюча система природокористування та тенденції її адаптації до умов ринкових трансформацій в Україні.

Предмет дослідження - теоретичні та методологічні основи впровадження і розвитку системи екологічного менеджменту як якісно нової парадигми управління природокористуванням в контексті створення ефективних та екологобезпечних моделей ринкових реформ в Україні.

Методи дослідження. Теоретичними основами проведеного дослідження є класичні положення сучасної економічної теорії, економіки природокористування, регіональної економіки, теорії управління. Методологічною основою дослідження є комплексний та синергічний підхід до аналізу категорії "екологічний менеджмент" і діалектичний метод пізнання взаємопов'язаних процесів в організаційно-економічному механізмі реалізації ефективної системи екологічного менеджменту, сучасні гіпотези організації природокористування та управління ним в умовах переходу до ринку, концепція екологобезпечного сталого розвитку та інші.

Інформаційну базу дослідження складають закони України, нормативно-правові акти та матеріали законодавчих і виконавчих органів влади України, щорічні звіти, методичні та статистичні матеріали Міністерства екології та природних ресурсів України, Державного комітету статистики та інших міністерств і відомств, матеріали досліджень міжнародних організацій з економічних проблем природокористування та екологічного менеджменту, науково оброблені статистичні дані з оригінальних зарубіжних інформаційних джерел, прогресивний зарубіжний досвід.

Важливе значення мало дослідження вітчизняних та зарубіжних монографій, спеціальної періодичної літератури, статистичних та інформаційних бюлетенів і тому подібне. Наукові дослідження виконувались комплексно на основі використання загальнонаукових методів і прийомів: наукової абстракції, аналізу та синтезу, причинно-наслідкових зв'язків у певній логічно обґрунтованій послідовності.

До цього слід додати, що методика досліджень зумовлена суттю проблеми, що розкривається, а також - метою роботи і задачами, що вирішуються. Арсенал методичних засобів та прийомів охоплює: системний підхід - при розробці та обґрунтуванні теоретико-методологічних засад формування ефективної дієвої системи екологічного менеджменту в Україні, факторний і комплексний аналіз - при узагальненні еколого-економічних тенденцій в загальному процесі еволюції соціо-, еколого-, економічної системи; порівняльний аналіз взаємодії природних і антропогенних систем, що дозволяє адекватно оцінювати існуючі суперечності регіонального розвитку; використання комплексу економіко-статистичних моделей для визначення тенденцій стабілізації макроекономічних та регіональних моделей природокористування; таксономічні методи - для ранжування територій за параметрами антропогенного навантаження на природне середовище з метою впровадження режиму обов'язкового екологічного страхування; а також графоаналітичні, логічні та математичні методи відображення результатів дослідження з використанням комп'ютерних технологій.

Крім того, при виконанні дисертаційної роботи загальна методика досліджень будувалася на основі фундаментальних теоретичних положень і висновків, які містяться в трудах провідних вчених-економістів.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати виконаного дослідження у своїй сукупності вирішують важливу науково-прикладну проблему - розвиток і поглиблення теоретико-методологічних основ формування ефективної системи екологічного менеджменту як принципово нової парадигми управління природокористуванням в умовах проведення інституціональних перетворень і структурних зрушень в Україні та обґрунтування пропозицій щодо організаційно-економічного механізму забезпечення дієвості цієї системи як ефективного важелю регулювання життєво важливих пропорцій та соціально-економічних процесів.

В області теорії та методології новизна полягає в тому, що вперше обґрунтовано концептуальні засади та визначено передумови розвитку екологічного менеджменту в Україні як принципово нової парадигми управління природокористуванням в умовах подолання еколого-економічної кризи:

з позиції системного підходу розроблено методологію пізнання категорії "екологічний менеджмент", яка полягає в чіткому визначенні змісту конкретних понять, принципів та критеріїв дослідження зазначеної проблеми;

поглиблено теоретичні основи формування системи екологічного менеджменту як напрямку теорії економіки природокористування, які полягають в узагальненні наукових положень та розробці логічних конструкцій моделі організаційно-економічного механізму забезпечення процесу становлення екологічного менеджменту на кожному з виділених рівнів регіоналізації (державному, регіональному, виробничому);

розроблено комплексний методологічний підхід щодо концептуальної моделі запровадження системи екологічного менеджменту в Україні з урахуванням різних чинників її формування, який передбачає застосування системообґрунтованого вибору ефективних усвідомлених управлінських рішень;

науково обґрунтовано стратегію та визначено напрями реалізації системи економічних важелів екологічного менеджменту в моделях ринкових реформ, що передбачає скорочення державно-адміністративного втручання в виробничу і господарчу діяльність суб'єктів природокористування за рахунок створення системи стимулів до пошуку і впровадження дієвих екологоорієнтованих управлінських рішень на всіх рівнях;

обґрунтовано концептуальні підходи щодо визначення поняття "екологічні податки" і сформульовано його сутність відповідно до існуючої моделі оподаткування в Україні та проектів її реформування; розроблено авторську модель формування фінансових природно-ресурсних потоків на регіональному рівні, яка базується на визначені податкових та неподаткових джерел інвестування регіональних природоохоронних програм та обґрунтуванні організаційно-економічного механізму їх забезпечення;

вперше розроблено концепцію формування моделі регіонального екологічного менеджменту в Україні, суть якої полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад та організаційно-економічного механізму удосконалення економічної бази місцевих органів самоврядування і розширення їх фінансової автономії стосовно регулювання процесу природокористування та природоохоронної діяльності;

обґрунтовано теоретичні основи еколого-економічних зон приморського типу, в основу формування статусу яких покладено критерій домінування доходів від ресурсокористування як виду діяльності та адекватний цьому механізм реалізації спеціального економічного механізму природокористування.

В сфері розробки методичних питань наукова новизна полягає в тому, що вперше висунуто ідею щодо доцільності екологізації системи оподаткування на місцевому рівні; аргументовано підходи відносно формування організаційно-методичного інструментарію її реалізації в Україні:

дістало подальшого розвитку поглиблення організаційних засад механізму трансформації податкової системи в напрямі її екологізації шляхом введення місцевих екологічних податків і пільг, стимулюючих раціональне природокористування та ресурсозбереження;

розроблено організаційно-методичні основи формування інструментарію щодо визначення місцевого екологічного збору за в'їзд і транзит іногороднього транспорту через територію рекреаційної зони, в основу якого покладено принцип нівелювання та компенсації наднормативного забруднення природно-ресурсного потенціалу;

вперше розроблено та апробовано методичні підходи щодо розрахунку плати за погіршення якості природних ресурсів (на прикладі рекреаційних територій України), суттю якої є визначення граничного рекреаційного навантаження на територію і вилучення додаткового прибутку суб'єктів господарювання, отриманого внаслідок цього;

обґрунтовано напрямки реформування механізму екологічного ціноутворення з метою визначення екологозрівноваженої ціни суб'єктів господарювання, що дозволить оцінити внутрішні резерви підвищення їх прибутковості та створити стимули для здійснення процедур екоаудиту як інструментарію виявлення "вузьких" місць на виробництві.

В сфері обґрунтування та розробки організаційних рішень наукова новизна полягає в тому, що:

запропоновано організаційно-економічну модель становлення системи екологічного менеджменту в Україні на різних ієрархічних рівнях управління, яка включає комплекс заходів щодо забезпечення ефективності управління природокористуванням в ринкових умовах згідно з принципами сталого розвитку;

обґрунтовано та вдосконалено підходи щодо реалізації механізму екологічного страхування та екологічного аудиту на регіональному рівні з визначенням їх ролі як неподаткових джерел формування прибуткової частини місцевих бюджетів; вперше запропоновано організаційну модель формування ринку страхових екологічних послуг на рівні регіону, яка передбачає використання фінансових резервів страхових компаній для реінвестування природоохоронних програм;

розроблено пропозиції щодо організаційно-економічних рішень впровадження екологічного підприємництва як необхідної умови становлення екологічного менеджменту в Україні;

обґрунтовано доцільність впровадження еколого-економічного експерименту щодо збереження та відтворення природно-ресурсного потенціалу приморських рекреаційних територій України як дієвого інструменту фінансового забезпечення реалізації природоохоронних програм в умовах розширення повноважень місцевих органів самоврядування;

вперше висунуто ідею та запропоновано підходи щодо розробки концепції безперервної еколого-економічної освіти в Україні, яка базується на синтезі наукових знань та підходів щодо формування екологічної свідомості, а також моделей їх впровадження на різних рівнях розвитку суспільного світогляду.

Практичне значення одержаних результатів. Основні наукові результати дисертації обговорено на засіданнях Вченої ради ІПРЕЕД НАН України, засіданнях депутатської комісії з екологічних питань Одеської обласної ради, сесіях Затоківської селищної ради Одеської області; відображено в публікаціях здобувача, а також в доповідних записках, наукових рекомендаціях, експертних довідках, пропозиціях, поданих в 1990-2000 рр. до міністерств, Президії НАН України, Кабінету Міністрів України і, зокрема, було використано: при опрацюванні на виконання розпорядження Президії НАН України №195 від 27.01.1999 р. пропозицій відносно системи заохочення суб'єктів підприємницької діяльності, які за власні кошти будують природоохоронні об'єкти, впроваджують ресурсозберігаючі та екологічно чисті технології; при підготовці на виконання Постанов Президії НАН України №37 "Про першочергові задачі НАН України в розв'язанні найважливіших питань реформування екополітики" та №38 "Про стан економічних досліджень НАН України і використання їх результатів в державній політиці" від 12.02.99 р. рекомендацій щодо вдосконалення механізму регіонального екологічного менеджменту; при виконанні на замовлення Южненської міської ради та Одеського припортового заводу бізнес-плану будівництва та експлуатації санаторно-оздоровчого комплексу "Чайка" в курортній місцевості смт. Сичавка; при підготовці експериментально-учбової програми безперервної еколого-економічної освіти на базі "школа-вуз-академія", затвердженої Одеським Інститутом удосконалення учителів.

Практична цінність дисертаційного дослідження визначається адресною спрямованістю конкретних рекомендацій для різних рівнів управління природоохоронною діяльністю. Так, авторські підходи щодо моделі визначення плати за погіршення якості природно-ресурсного потенціалу та реалізації екологічного страхування на регіональному рівні, були позитивно оцінені Державним управлінням екології та природних ресурсів в Одеській області (відгук №2548/0804 від 05.09.2000р.), а авторські пропозиції щодо запровадження експерименту по збереженню та відтворенню природно-ресурсного потенціалу приморських рекреаційних територій були підтримані не тільки на місцевому рівні (відгук № 2615/08-04 від 29.09.2000р.), а й дістали позитивну оцінку на рівні міністерства (відгук 271-2-9/48 від 29.01.1999 р.).

Результати дисертаційного дослідження щодо формування ефективної моделі екологічної політики на місцевому рівні, направленої на поліпшення екологічної ситуації та збереження природно-ресурсного потенціалу Затоківської курортно-рекреаційної зони, були позитивно оцінені Затоківською селищною радою (довідка № 211-140 от 28.04.99).

Концептуальні положення механізму формування регіональної моделі екологічного менеджменту було використано при розробці "Концепції промислової політики Одеської області на 2000-2005 рр." (відгук № 10/12-523 від 28.12.2000р.) та "Програми розвитку малого підприємництва в Одеській області на 2001-2002 рр." (відгук № 01/12-2 від 14.01.2000р.). Авторські підходи щодо концептуальної моделі безперервної еколого-економічної освіти знайшли відображення в "Регіональній програмі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки", яка затверджена рішенням сесії Одеської обласної ради №238-ХХІІІ від 17.11.2000 р.

Конкретний особистий внесок здобувача в розробку та впровадження вказаних вище наукових положень підтверджується довідкою Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України (№ 2/340 від 29.12.2000).

Авторські експертні оцінки відносно визначення оптимальних економіко-екологічних рішень використано у висновках громадської екологічної експертизи проекту щодо розміщення та розвитку морського нафтопереробного комплексу в районі м. Одеси (реєстраційний номер 127-94 від 16 і 23.08.94).

Авторські пропозиції та оцінки щодо тенденцій розвитку ринку курортно-рекреаційних послуг використано під час проведення практичного тренінгу "Чорноморська перлина-99", який було проведено під егідою Локального комітету міжнародної асоціації студентів та молодих фахівців в галузі економіки та управління (AleSeC).

Основні наукові положення щодо теоретико-методологічних та методико-організаційних засад екологічного менеджменту, які висунуто в дисертаційному дослідженні, використовуються при підготовці курсових та дипломних робіт, в дисертаціях здобувачів наукового ступеню кандидата економічних наук, що виконуються під керівництвом автора; в навчальному процесі Маріїнської гімназії м. Одеси (відгук № 133 від 16.05.2000р.); Державної Донецької академії управління (відгук № 972 від 04.05.2000р.) та Одеського гідрометеорологічного інституту (відгук № 286-23 від 13.12.2000р.)при підготовці лекцій та практичних занять зі спеціальності "Менеджмент організацій" ("Менеджмент природоохоронної діяльності"). Окремі положення дисертаційної роботи доцільно використати при викладанні курсів "Економіка природокористування", "Екологічний аудит", "Оптимізація природокористування" та інших.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження як теоретичний доробок до економічної теорії природокористування є особисто виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення важливої науково-практичної проблеми щодо розробки теоретико-концептуальних основ та організаційно-економічного механізму екологічного менеджменту в Україні. Результати багаторічних наукових досліджень, викладені у дисертаційній роботі, отримані автором самостійно і знайшли відображення в списку публікацій. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті ідеї та положення, що є результатом власної роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Наукові узагальнення, висновки та результати дисертаційного дослідження було повідомлено на більш ніж 30 українських і міжнародних науково-теоретичних та практичних конференціях, що відбулися в 1987-2000 рр., зокрема: "Экономические проблемы внедрения ресурсосберегающих и безотходных производств" (Донецк, 1987); "Проблемы оптимизации природопользования в условиях рыночных отношений" (Нальчик, 1991); "Эколого-экономические проблемы приморских регионов" (Николаев, 1993); "Механизм управления природопользованием" (Сумы, 1993); "Морехозяйственный комплекс Украины как фактор интеграции ее в мировую экономическую систему" (1994); "Экономико-экологические проблемы приморских регионов" (Одесса, 1994, 1996); "Проблемы рационального использования природно-ресурсного потенциала Украинского Приазовья и смежных территорий" (Мелитополь, 1995); "Современное состояние природных курортных ресурсов, проблемы их охраны, эксплуатации и рационального использования в новых экономических условиях" (Закарпатская область, 1995); "Эколого-экономические проблемы Днестра" (Одесса, 1997); "Региональная политика Украины: научные основы, методы, механизмы" (Львов, 1998); "Проблемы переходной экономики" (Кап-Дай, Франция - Одесса, Украина, 1998); "Международное и межрегиональное экономическое сотрудничество в Черноморском бассейне" (Феодосия, 1999); "Перспективные направления развития экологии, экономики, энергетики" (Одесса, 1999); "Утилизация отходов, организация и контроль полигонов" (Одесса, 1999); "Производство, технология, экология - образование в технических университетах на пороге ХХІ века" (Москва, 1999); "Человек и окружающая среда, проблемы непрерывного экологического образования в вузах" (Одесса, 1999); Всеукраинский форум "Сильные регионы - крепкое государство, согласие в обществе" (пгт. Затока, Одесской обл., 1999), "Экология, экономика, рынок" (Одесса, 1999), "Проблемы развития курортного дела и туризма в Одесском регионе" (Одесса, 2000), "Эколого-экономические проблемы Днестра" (Одесса, 2000), "Регіональна науково-технічна політика: інноваційний розвиток та інформаційний простір" (Львів, 2000), "Людина та навколишнє середовище - проблеми безперервної екологічної освіти в вузах" (Одеса, 2000), "Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку" (Львів, 2000), "Strategies for the Development of Industrialized Cities and Regions in Central and Eastern Europe" (Leipzig, 2000).

Крім того, дисертант брав активну участь в роботі міжнародних семінарів з проблем екоменеджменту та екоаудиту, що проводились в 1995-1999 рр. під егідою TAСIS і IKLEI, що підтверджується відповідними сертифікатами.

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано понад 70 наукових праць загальним обсягом 91,7 д.а., в тому числі 58,3 д.а. належить особисто автору. З них 5 монографій, в тому числі дві індивідуальні, та біля 50 статей в наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах конференцій, періодичних виданнях.

Структура дисертації. Робота складається з вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг дисертації - 427 сторінок комп'ютерного тексту, який включає 34 таблиці і 35 рисунків, що займають - 43 сторінки; список використаних джерел з 338 найменувань на 19 сторінках; 10 додатків на 42 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються мета і задачі дослідження, наукова та практична цінність результатів, які здобуто в процесі дослідження, описано форми їх апробації та використання.

До числа категорій, які сьогодні потребують новаторських методологічних підходів щодо їх вивчення, безумовно, належить поняття "екологічний менеджмент". У зв'язку з цим, перший розділ дисертаційної роботи, "Концептуальний базис екологічного менеджменту як основи прийняття ефективних управлінських рішень", присвячено узагальненню концептуальних підходів, поглибленню теоретико-методологічних засад формування еколого-економічного механізму управління навколишнім середовищем та визначенню екологічного менеджменту як принципово нової парадигми управління природокористуванням, оскільки діючі на цей час в Україні, в умовах реструктуризації і зміни форм власності, моделі організації природокористування та управління ним не забезпечують самі по собі узгодження економічних та природоохоронних цілей в масштабах держави, а, отже, і реалізацію зважених екологоорієнтованих управлінських рішень. В процесі дослідження визначено хронологію розвитку поняття "екологічний менеджмент" та запропоновано його авторське тлумачення згідно з національними особливостями і різними рівнями регіоналізації. Водночас з позиції системного підходу досліджено структуру системи екологічного менеджменту (СЕМ), принципи, а також відмінності цього поняття від стандартного - екологічного управління; розроблено концепцію впровадження екологічного менеджменту в Україні, в основу якої покладено наступні основні принципи:

пріоритетність ідеї сталого розвитку в контексті економічної і екологічної безпеки країни та її регіонів;

системність і комплексність в здійсненні стратегії розвитку системи екологічного менеджменту як якісно нової парадигми управління;

послідовність та цілеспрямованість в досягненні її реалізації, що означає розробку зваженої стратегії розвитку СЕМ і конкретного організаційно-економічного механізму на кожному етапі її становлення.

спадкоємність в розвитку системи екологічного менеджменту, що відображується скрізь призму духовних екологічних цінностей, систему екологічного виховання та освіти, культурної спадщини.

Таким чином, в авторському розумінні, екологічний менеджмент слід розглядати не тільки як міждисциплінарну науку і практичний інструментарій регулювання еколого-економічних відносин як на макрорівні (включаючи регіональний), так і на мікрорівні, але і як якісно нову парадигму управління природокористуванням на сучасному етапі ринкових перетворень (рис. 1).

Рис. 1. Концептуальна модель екологічного менеджменту

Авторське визначення суті поняття - основа для методологічно чіткого науково-обґрунтованого підходу щодо розгляду екологоорієнтованих моделей ринкових трансформацій в контексті концепції сталого розвитку України. Така посилка визначена мотивацією та спонукальними стимулами реалізації СЕМ. Йдеться про підготовку відповідного базового фундаменту (законодавчого, нормативного, організаційного), який би забезпечив розвиток екологічного менеджменту в Україні. Сьогодні ж можна твердити, що системи стимулів, які мотивують впровадження СЕМ в Україні та за кордоном, дещо відрізняються.

Для Заходу - це усвідомлене бажання покращити свій імідж та увійти в число лідерів на ринку, що дає додаткові шанси отримати гарантію банку на кредит (позику); для України - прагнення підприємства отримати в законодавчому порядку систему пільг (в оподаткуванні, кредитуванні, соціальних програмах). Це пояснюється тим, що для українських ресурсокористувачів ще не сформувалося те доброзичливе макросередовище, яке б спонукало їх до самостійного пошуку дієвих управлінських рішень, до чого призвело наступне:

існуюча централізація в сфері управління природокористуванням в Україні та відсутність цілісної методології, яка дозволяє органічно об'єднати законодавчо-адміністративні та економічні методи регулювання;

домінування донедавна ще державної форми власності;

недосконале теоретико-методичне забезпечення розвитку процесу адаптації міжнародних стандартів в сфері екоменеджменту до реальних умов в Україні;

недостатній рівень екологічної самосвідомості та розвитку екологічної культури;

низький рейтинг вітчизняних товаровиробників на світовому ринку стосовно екологічної конкурентоспроможності.

Доведено, що для налагодження ефективної системи екологічного менеджменту в Україні необхідно здійснити:

? Адміністративну реформу, яка передбачає систему заходів щодо:

прийняття більш досконалих законодавчих актів і Законів України в сфері природокористування;

створення дієвої інституціональної інфраструктури екологічного менеджменту;

перегляду, уточнення і чіткого розмежування функцій, прав та обов'язків центральних і регіональних (місцевих) органів державної та виконавчої влади стосовно регламентації природоохоронної діяльності;

скорочення адміністративного втручання в виробничу і господарчу діяльність суб'єктів підприємництва за рахунок створення системи стимулів до пошуку і впровадження ефективних екологоорієнтованих управлінських рішень.

? Реформування податкової і фінансової сфери, яке має містити заходи щодо проведення послідовної фінансово-кредитної і податкової політики в напряму:

створення стабільної, стимулюючої раціональне природокористування системи оподаткування і механізму пільг; прийняття Податкового кодексу України з урахування в ньому екологічної компоненти;

формування гнучкої системи екологічного страхування з метою акумулювання фінансових коштів на усунення збитку, що завдається довкіллю.

? Трансформацію інвестиційної діяльності з урахуванням екологічного чинника, що передбачає:

впровадження спеціальних режимів інвестиційної діяльності стосовно стимулювання інвесторів, які всебічно сприяють розвитку екологічної інфраструктури та здійснюють внески в реалізацію екологічних проектів;

стимулювання лізингової діяльності в сфері ресурсокористування;

створення еколого-економічних зон зі статусом державного протекціонізму і режиму зон вільного підприємництва.

? Удосконалення організаційно-економічного механізму становлення системи екологічного менеджменту (СЕМ) в Україні, що базується на:

розробці методології формування СЕМ; здійсненні моніторингу чинного екологічного законодавства з метою розробки погоджених рішень;

реформуванні системи державних гарантій і пільг при створенні організаційно-економічного механізму екологічного підприємництва;

упорядкуванні системи стягнення податків, зборів та інших обов'язкових платежів екологічної спрямованості і трансформації механізму їх розподілу між бюджетами різного рівню;

створенні регіональної системи екологічного страхування та екоаудиту з метою акумулювання коштів на екологічну санацію території;

опрацюванні пропозицій щодо механізму прогнозування і експертних оцінок наслідків нераціонального природокористування на базі створення екологічного банку даних та розвитку екологічного консалтингу в Україні;

активізації системи зворотного зв'язку відносно прискорення механізму впровадження системи екологічного менеджменту на різних рівнях регіоналізації;

залученні громадськості та неурядових структур (асоціації підприємців, дослідницьких центрів, міжнародних експертів) до перевірки ефективності прийняття заходів щодо розвитку системи екологічного менеджменту в Україні;

формуванні громадської думки і екологічного світогляду шляхом впровадження в життя принципів безперервної еколого-економічної освіти та ековиховання, просвітницької роботи з масами.

Базуючись на інституціональних передумовах і першочергових напрямах реформування національної екополітики як фундаменту впровадження ефективної системи екологічного менеджменту визначено основні особливості та організаційні засади її формування на різних ієрархічних рівнях, в тому числі на регіональному та місцевому, а також на рівні підприємств.

У зв'язку з цим в роботі доведено, що проблеми конкурентоспроможності та обліку екологічних компонентів необхідно вирішувати на основі гнучкої взаємодії методів ринкового і державного регулювання. При цьому аргументовані суть і система чинників, які впливають на визначення екологічної конкурентоспроможності підприємств як необхідного елементу реалізації СЕМ.

В авторському розумінні, під цією дефініцією слід розуміти показник ранжування підприємств в системі попиту на світових і національних ринках за параметрами екологічної якості продукції та еколого-економічної оцінки впливу господарчої діяльності на довкілля.

У другому розділі, "Передумови формування ефективної системи екологічного менеджменту в Україні", аналізуються найбільш значні передумови формування ефективної системи екологічного менеджменту в умовах структурної перебудови народного господарства України, виходу його на траєкторію сталого розвитку, системного використання інституціональних чинників. На цій основі виявлено вплив останніх на суть трансформації моделей економічного зростання з позиції економіко-екологічного підходу. В умовах підвищення ролі екологічного чинника в моделях досягнення сталого розвитку країни говорити про залишковий принцип фінансування природоохоронних програм стає недоцільним. Таким чином, резюмуючи викладене вище, в роботі доводиться, що:

? На макрорівні необхідно переглянути критерії та механізми планування витрат на охорону довкілля відповідно до вимог природоохоронного законодавства. При цьому доцільно визначити:

фіксований відсоток відрахувань від загальнодержавних податків і зборів на охорону навколишнього середовища (зокрема по платі за землю), який гарантовано повинен направлятися на відновлення природних ресурсів і охорону навколишнього середовища на місцевому рівні;

граничну межу витрат бюджету всіх рівнів на охорону навколишнього природного середовища, яка не повинна бути нижчою ніж сума зборів за забруднення навколишнього природного середовища. На сьогодні навіть ця гранична межа не завжди досягає необхідного мінімуму.

? Потребує уточнення і координації сам організаційний механізм розподілу фінансових коштів із бюджету на природоохоронні цілі. У зв'язку з цим, найважливішою задачею бюджетної політики є реструктуризація витрат консолідованого бюджету відносно усунення існуючої розбіжності між екологічною прибутковою та видатковою його частинами. Крім того, явно, необхідно зменшити управлінські витрати. Недостатньо логічною є посилка щодо планування коштів на утримання апарату управління місцевих природоохоронних органів в розмірі, що перевищує витрати держбюджету на охорону і раціональне використання деяких природних ресурсів.

? Крім того, вельми необхідно ввести статистику щодо порівняння планових екологічних витрат з фактичними для того, щоб спостерігати реальну ситуацію екологічного інвестування на державному рівні.

? Враховуючи те, що сьогодні Україна стоїть перед вибором стратегічної траєкторії свого еколого-економічного і соціального розвитку, сенс екологічної політики має бути в тому, щоб ефективно задіяти природні ресурси у виробничо-господарському обороті. Для цього, на думку здобувача, необхідно:

забезпечити відповідні макроекономічні умови; активізувати ринкове середовище (стосовно розвитку екологічного підприємництва і бізнесу);

задіяти важелі розвитку в бюджетній сфері;

налагодити механізми захисту природоресурсного потенціалу як в глобальному масштабі, так і на національному і регіональному рівнях.

При цьому доведено, що вихід України з економіко-екологічної кризи може бути пов'язаний, передусім, з пошуком та залученням внутрішніх інвестиційних резервів оздоровлення навколишнього середовища. З цією метою необхідно негайно ліквідувати існуючу тенденцію планування дисбалансу між прибутками і витратами всіх рівнів бюджету стосовно ресурсних надходжень та відрахувань на охорону довкілля (табл. 1).

Таблиця 1. Резерви інвестування екологічних програм в Україні, (в млн. грн.) Розраховано на основі даних "Закону про держбюджет України на 1998 р." та "Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні у 1998 році".

Прибутки держбюджету	Витрати держбюджету	% використання	Резерви інвестування, %
Статті	Сума	Статті	Сума
	план	факт		план	факт	за планом	за фактом	за планом	за фактом
Ресурсні надходження - всього В тому числі з урахуванням зборів за геологорозвідувальні роботи та зборів за забруднення навколишнього природного середовища.	565,2	1322,4	Відрахування на охорону довкілля за розділом 20 "Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека" - всього	69,9	33,4	12,4	2,5	87,6	97,5
В тому числі: плата за використання лісових ресурсів	30,8	42,7	В тому числі: створення лісових захисних насаджень та лісових полезахисних смуг	7,8	3,8	25,3	8,9	74,7	91,1
плата за спеціальне використання водних ресурсів	147	135,6	охорона та раціональне використання водних ресурсів	26,2	11,4	17,8	8,4	82,2	91,6
платежі за використання надр	26,1	38,9	охорона та використання мінеральних ресурсів	6	2,5	23,0	6,4	77,0	93,6
плата за землю Окремо не виділена	-	1105,2	охорона та раціональне використання земель	4,1	0,2		0,02		99,9

В основу досліджень цих проблем покладено концептуальне положення про те, що макроекономічні моделі розвитку знаходяться в тісному взаємозв'язку з еколого-економічною оцінкою якості навколишнього середовища. На сьогодні щорічні збитки України від неефективного природокористування та забруднення довкілля, за оцінками фахівців, складають від 15 до 20 % її валового національного доходу і є майже не найвищі в світі.

У зв'язку з цим особливу увагу в дисертаційній роботі приділяється класифікації повних економічних збитків держави від забруднення навколишнього природного середовища та алгоритму їх розрахунку.

Крім того, в процесі дисертаційного дослідження проаналізовано тенденції та охарактеризовано вплив екологічного чинника на медико-демографічну ситуацію в Україні, що передбачає підвищення дієвості та ефективності заходів, які направлено, передусім, на збереження здоров'я нації та її генофонду.

Резюмуючи вищевикладене, здобувач робить висновок, що прискорений вихід з еколого-економічної кризи і подальше економічне зростання можливі тільки за таких умов:

Перш за все, - це підвищення інвестиційної активності в напряму здійснення екологічної політики через створення сприятливих макроекономічних умов. На даний час у вітчизняних товаровиробників відсутні стимули, які всебічно сприяють процесу інвестування в заходи щодо підвищення ефективності і якості екологічної безпеки (в тому числі відповідно до вимог міжнародних стандартів ISO - 9000, ISO - 14000). Тому на макрорівні необхідно перейти до стимулюючої екологізацію податкової системи, перш за все, законодавчо визначивши граничний рівень стимулюючих пільг, а також створивши повноцінний і дієвий інститут екологічних податків. Разом з тим, послабленню податкового тиску на ресурсовиробників може сприяти нарощування прибуткової бази бюджету шляхом залучення альтернативних, в тому числі неподаткових, джерел надходжень, а також трансформація механізму ціноутворення в природно-ресурсній сфері.

Продовження процесу перебудови господарського комплексу з урахуванням екологічного чинника. Йдеться про інституціональні трансформації, які забезпечать зниження трансакційних та адміністративно-управлінських витрат, економію обігового капіталу, інтеграцію науки і виробництва, налагодження системи ефективного екологічного менеджменту; створення екологічно конкурентноспроможних на світовому ринку вітчизняних товаровиробників.

Результативність екологічної політики, здебільшого, залежить від інструментів екологічного менеджменту, які використовуються. Доведено, що економічний ефект від реалізації системи екологічного менеджменту досягатиметься в результаті мінімізації:

на макрорівні:

втрат валового національного доходу внаслідок забруднення довкілля і нераціонального природокористування;

сумарного ризику від утворення аварійних і техногенних ситуацій в державному і регіональному масштабі;

сумарних економічних збитків, що завдаються народному господарству і його структурним компонентам, внаслідок забруднення і нераціонального природокористування;

на мікрорівні:

втрат прибутку суб'єкта господарювання внаслідок застосування адміністративних санкцій за понадлімітне забруднення;

збитків від виникнення аварійних і техногенних ситуацій на виробництві;

витрат на ліквідацію відходів (скидів забруднюючих речовин до водних джерел, викидів в атмосферу, розміщення відходів).

Першим етапом на шляху до запровадження ефективної системи екологічного менеджменту є модифікація адміністративно-командних методів управління в ринкових умовах. Досягнути цього можливо тільки за рахунок формування дієвого законодавчо-правового поля і нормативно-регулюючих основ екоменеджменту. При цьому обґрунтовано, що створення правового поля повинно здійснюватися в трьох основних напрямах, а саме: організаційно-правовому аспекті; вдосконаленні економічної бази місцевих органів управління; розширенні фінансової автономії органів місцевого самоврядування.

В третьому розділі, "Стратегія розвитку економічних інструментів екологічного менеджменту в Україні", розроблено наукові основи формування ефективних моделей економічних інструментів екологічного менеджменту як найбільш вирішальних в умовах структурних зрушень в Україні.

Враховуючи кризову ситуацію, що склалася в країні в напрямі погіршення якості довкілля, доведено, що істотного поглиблення курсу ринкових реформ можна досягти, лише формуючи та постійно удосконалюючи інститут екологічних податків в Україні, а також, трансформуючи податковий тиск за рахунок введення системи стимулюючих пільг. Остання здатна сприяти такому стану реформування політики держави, при якому можливо досягти зростання економіки без погіршення якості навколишнього середовища. В зв'язку з цим в роботі обґрунтовується необхідність удосконалення діючої моделі оподаткування за рахунок створення повноцінного інституту екологічних податків та трансформації системи стимулюючих раціональне природокористування і ресурсозбереження пільг. При цьому під екологічними податками слід розуміти ті податки в існуючій податковій системі України, об'єктом оподаткування яких є спеціальне використання природних ресурсів, а також податки, що пропонуються автором для запровадження в практику на умовах принципу взаємозаміни в рамках проектів реформування податкової системи та введення Податкового кодексу.

Досліджуючи проблему розподілу ресурсних надходжень серед бюджетів різного рангу, в роботі доведено, що практика реформування економічних відносин вимагає удосконалення бюджетного регулювання через передачу частки державних функцій щодо формування регіональної екополітики місцевим органам влади. Сьогодні на рівні держави виникла нагальна необхідність конкретно поновити правову базу, яка регламентує податки і збори, в тому числі екологічної спрямованості. Доцільно розробити й подати на розгляд Верховної Ради України новий Закон "Про місцеві податки, платежі та збори", в основу якого, на відміну від стереотипу, слід покласти ідеологію місцевого (регіонального) оподаткування з урахуванням існуючого світового досвіду. На сьогодні ж можна констатувати, що, загалом, в порівнянні з практикою західних країн, інститут місцевих податків та зборів в Україні фактично залишається незавершеним. Для розширення фінансової самостійності регіонів запропоновано підвищити дієвість місцевих податків і зборів в формуванні прибуткової частини місцевих бюджетів за рахунок екологічної складової. Крім того в цьому ракурсі логічно, на погляд здобувача, передбачити і розширення переліку місцевих податків та зборів з правом їх вибору на розсуд органів місцевого самоврядування на умовах принципу взаємозаміни і взаємодоповнення. До їх числа, насамперед, пропонується віднести екологічний збір за в'їзд та транзит іногороднього транспорту через територію рекреаційної зони.

Розрахунки, що виконано на основі опрацьованого методичного інструментарію свідчать, що діапазон розміру місцевого екологічного збору може коливатися від 1,2 до 10,3 грн. для легкового автотранспорту, і від 2,4 і до 25,7 грн., - для вантажного. При цьому доцільно акумулювати даний вид податків на забрудненій території з метою подальшого реінвестування екологічних програм.

В напрямі реформування системи оподаткування через призму подальшої її екологізації в роботі опрацьовані також пропозиції щодо необхідності закріплення за місцевими бюджетами базового рівня деяких загальнодержавних податків екологічної спрямованості. Зокрема, це стосується плати за землю, плати за погіршення якості навколишнього середовища і тому подібне. Так, ст. 45 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачає введення плати за погіршення якості природних ресурсів. Однак, внаслідок відсутності методичних та організаційних принципів її стягнення на законодавчому рівні, механізм реалізації цього виду екологічного податку до цього часу в Україні не налагоджено. З метою поглиблення теоретичних основ екологізації оподаткування в дисертації обґрунтовано методичні засади інструментарію визначення плати за погіршення якості навколишнього середовища (на прикладі приморських рекреаційних територій), а також запропоновано механізм її варіювання в регіональному масштабі.

При цьому алгоритм розрахунку нормативу плати (П_н) за погіршення якості природно-ресурсного потенціалу курортно-рекреаційної зони можна подати в такому вигляді:

Пн= N*Ккор*Ктер*Кінд,

де Пн - норматив плати за погіршення якості природно-ресурсного потенціалу курортно-рекреаційної зони, грн./м ²;

N - середній розмір наднормативного прибутку від діяльності j-тих курортно-рекреаційних об'єктів в розрахунку на 1 м ² площі, грн./м ², що розраховується за формулою:

...