Концептуальні основи та організаційно-економічний механізм екологічного менеджменту в Україні

N=(У^m _J=1N)/m

де N - фактичний розмір наднормативного прибутку на j-тому об'єкті в розрахунку на 1 м ² площі, грн./м ², що визначається за формулою:

Уⁿ_I=1 У^m_J=1Пij*Дij Sj

де Пij - прибуток від оздоровлення відпочиваючих в i-тому заїзді j-того курортно-рекреаційного об'єкту, грн./людино-день;

Дij - наднормативна кількість відпочиваючих в i-тому заїзді на j-тому курортно-рекреаційному об'єкті, людино-день;

Ккор - корегуючий коефіцієнт, який залежить від співвідношення фактичної (Ф_п) та нормативної (Н_п) потужностей щодо видалення рідинних побутових відходів;

Ктер - коефіцієнт, який враховує соціально-екологічні особливості території;

Кінд - офіційний коефіцієнт індексації.

Sj - площа j-того курортно-рекреаційного об'єкту, м²;

m - кількість курортно-рекреаційних об'єктів, од.;

n - кількість заїздів, од.

Зважаючи на вищесказане, в роботі запропоновано авторську модель формування фінансових ресурсно-податкових потоків на місцевому (базовому) рівні для ряду територій туристсько-рекреаційного статусу з великою потенційною економічною віддачею (рис. 2).

При цьому обґрунтовано доцільність диференційованого підходу відносно формування механізму наповнення прибуткової частини бюджету цих територій та надання їм пільгового режиму щодо податкових надходжень в нормативній та структурній частині. Це дасть можливість місцевим органам самоврядування більш самостійно вирішувати проблеми формування екологічної інфраструктури.

Крім того в роботі, в контексті політики державного протекціонізму, обґрунтовано доцільність та організаційна модель законодавчого закріплення права органів місцевого самоврядування на реалізацію механізму надання останніми різного роду пільг у разі ефективного впровадження ресурсозберігаючих та екологічно чистих технологій.

У зв'язку з цим в дисертаційній роботі визначено найбільш ефективні важелі удосконалення системи пільг для заохочення інноваційної, інвестиційної і ресурсозберігаючої стратегії розвитку підприємств. На сьогодні ці інструменти діють виключно декларативно. Це обумовило опрацювання пропозицій щодо інструментарію стимулювання залучення екоінвестицій як на регіональному, так і на державному рівні. При цьому обґрунтовується система надання пільг в напрямі введення державних пільгових позик та інвестиційного податкового кредиту як для підприємств, що впроваджують маловідходні та безвідходні заходи, так і для інвесторів, які здійснюють реалізацію проектів щодо формування екологічної інфраструктури.

Поряд з цим аргументовано авторські підходи щодо активізації створення новаторських механізмів екологічного інвестування в Україні. В міру того, як продовжуються ринкові перетворення, на думку здобувача, необхідно заохочувати приватний сектор до більш активної участі в екологічних інвестиціях, а також надавати підтримку зусиллям щодо реалізації маловитратних рішень і творчому підходу до заходів з фінансування, таким, як партнерство між державою і приватним сектором, випуск місцевих облігацій та використання гарантій місцевих органів влади.

При цьому субсидії та зовнішні джерела фінансування в країнах Нових незалежних держав (ННД) знадобляться лише для того, щоб служити каталізатором поліпшення стану в природоохоронній діяльності при відсутності швидкого зростання прибутків на душу населення і доступності послуг. екологічний менеджмент розвиток реформа

Досягти цього можна тільки на основі:

забезпечення державної підтримки екоінвестиціям за рахунок формування дієвої системи субсидування екологічних програм щодо санації довкілля в регіональному масштабі;

послаблення податкового тиску, створення системи стимулюючих податкових та кредитних пільг, а також прецеденту накопичення інвестиційних коштів для здійснення екологічних програм на окремих територіальних рахунках, причому в обов'язковому порядку необхідно передбачити умови індексації цих коштів протягом всього періоду їх накопичення.

Рис. 2. Авторська модель формування фінансових ресурсних потоків на місцевому (базовому) рівні

В роботі доведено, що, ліквідувавши позабюджетні фонди і до сього часу не створивши екологічні фонди національного і місцевого статусу, держава, фактично, сприяла процесу "розмивання" екологічних інвестицій в прибутковій частині бюджету. З огляду на це, на думку автора, необхідно або як можна швидше повернутися до попередньої практики функціонування позабюджетних фондів на якісно новій основі, або довести до кінця законопроект щодо створення Національного та місцевого екологічних фондів в Україні.

Саме з метою подолання соціально-екологічної депресії, в роботі обґрунтовано доцільність застосування неподаткових інструментів екологічного менеджменту, оскільки вже визнано, що податки і збори, за своєю природою, є інструментом саме державної фінансової політики. Власні ж повноваження місцевого самоврядування повинні забезпечуватися виключно неподатковими джерелами фінансування на самодостатній ринковій основі, до числа яких, на думку здобувача, можна віднести, наприклад, механізм екологічного страхування, який передбачає:

право органів місцевого самоврядування встановлювати режим обов'язкового страхування на конкретній території без узгодження з вищими інстанціями, керуючись регіональним Положенням щодо екологічного страхування, проект якого запропоновано автором;

систему обов'язкових відрахувань в прибуткову частину місцевого бюджету від обсягу страхових послуг, що створено на даній території;

використання страхових резервів на надання кредитів під ресурсозберігаючі проекти, реінвестування природоохоронних програм.

На основі аналізу сучасної ситуації, визначено пріоритети і обґрунтовано стратегію розвитку регіонального ринку страхових послуг в умовах недосконалого законодавчого вакууму.

З цією метою, насамперед, здійснено науково-методичне опрацювання ряду питань, пов'язаних з формуванням регіональної системи екологічного страхування, розроблено концептуальну модель та проект "Положення щодо екологічного страхування в регіоні", а також відповідний цьому пакет документів.

На основі таксономічних методів запропоновано модель ранжування територій за параметрами антропогенного навантаження на середовище з метою визначення "найуразливіших ділянок" - територій, на яких доцільно ввести режим обов'язкового екологічного страхування, а також розроблено типові "правила гри" для всіх страховиків, готових брати участь в цьому тендері.

З метою ефективного функціонування запропонованого механізму, в дисертаційній роботі обґрунтовується доцільність створення регіонального фонду екологічного страхування, а також сприятливого "законодавчого клімату" на регіональному рівні.

Необхідною базою для формування ефективного регіонального ринку страхових екологічних послуг є достовірна інформація про стан навколишнього середовища і джерела його забруднення, на що мають бути спрямовані зусилля щодо відпрацювання процедур екоаудиту. В цьому зв'язку, передусім, необхідно чітко сформулювати мету екоаудиту. В авторській трактовці це - оцінка впливу господарчої діяльності (майбутньої або існуючої) підприємства на довкілля з подальшою розробкою рекомендацій щодо мінімізації поточних екологічних та майбутніх інвестиційних витрат на збереження та відновлення природно-ресурсного потенціалу.

Крім законодавчого вакууму, в цьому напряму існує і недостатнє опрацювання методико - організаційних питань. Тому, на думку здобувача, вважається за доцільне розуміти сутність методики (сценарію) екоаудиту як погоджений з компетентними органами (Мінекології та природних ресурсів України і його територіальними управліннями) план дій з метою:

встановлення відповідності господарчої та іншої діяльності, систем управління охороною довкілля вимогам міжнародних стандартів, національного природоохоронного законодавства і нормативно-регламентуючої бази;

визначення ефективності процедури екоаудиту в конкретних економіко-екологічних показниках.

Досліджуючи проблему реалізації СЕМ на локальному рівні, в роботі обґрунтовано перспективи розвитку цінових інструментів в практиці екологічного менеджменту. На цій основі запропоновано методичний інструментарій щодо визначення екологоврівноваженої ціни (Ц_ец) i-того об'єкта, що дозволить оцінити внутрішні резерви підвищення його прибутковості та створити стимули для проведення екоаудиту з метою виявлення "вузьких місць" на виробництві:

Ц ец =Цн+ СПуд + ЕШуд + КЗуд*Ен + Ууд,

де: Ц_н - початкова ціна без урахування чинника екологічності, грн./од;

СП_уд - питомі платежі за наднормативне забруднення довкілля з розрахунку на рік, грн./од;

ЕШ_уд - питома величина екологічних штрафів за забруднення навколишнього середовища, грн./од;

КЗ_уд - питомі капітальні витрати на підтримку екологічної безпеки на необхідному рівні, грн./од;

Е_н - корегуючий коефіцієнт (приймається на рівні банківського проценту);

У_уд - питомий збиток від забруднення навколишнього середовища і-тим об'єктом, грн./од.

Четвертий розділ, "Трансформація моделі екоменеджменту на регіональному рівні", присвячено обґрунтуванню особливостей механізму реалізації системи екоменеджменту (на прикладі прибережних рекреаційних зон Українського Причорномор'я). При цьому визначено стратегічні напрями екоменеджменту в транскордонному контексті, а також систему організаційно-економічних заходів в системі сталого розвитку берегової зони Українського Причорномор'я. Крім вищезгаданого, в дисертаційній роботі розроблено науково-теоретичні засади формування еколого-економічних зон приморського типу з визначенням їх ролі в механізмі наповнення прибуткової частини бюджету ряду приморських територій. При цьому в якості еколого-економічної зони, на думку здобувача, повинні виступати окремі рекреаційні території з курортним статусом, на яких основна частина прибутків суб'єктів господарювання та місцевого бюджету отримана за рахунок ресурсокористування як виду діяльності. Для реалізації статусу економіко-екологічної зони на відповідній території необхідно ввести спеціальний економічний механізм природокористування, який передбачає поширення пільгової системи оподаткування на всі види екологічно орієнтованої господарчої діяльності та жорсткої системи платності природокористування для збиткових видів діяльності. При цьому особливу увагу приділено виявленню екологічних імперативів розвитку в еколого-економічному механізмі природокористування, визначенню основних напрямів забезпечення екологічної безпеки та раціонального використання природно-ресурсного потенціалу (ПРП) на регіональному рівні.

З метою кардинального поліпшення курортно-рекреаційного природокористування і розвитку рекреаційного господарства в приморських зонах України на основі формування нових організаційно-управлінських механізмів, в роботі обґрунтовано теоретико-методологічні засади еколого-економічного експерименту щодо відродження та збереження природно-ресурсного потенціалу (ПРП) ряду територій рекреаційної спрямованості в Україні, в т.ч. в її приморських регіонах.

В рамках реалізації експерименту, що пропонується, місцевим органам самоврядування буде доцільно:

передбачити порядок введення в дію механізму екологічного страхування;

налагодити за допомогою територіальних органів управління Мінекології та природних ресурсів України систему комплексного ліцензування, проект Положення якого запропоновано здобувачем в дисертаційній роботі;

ввести систему обов'язкового екоаудиту для всіх ресурсокористувачів курортно-рекреаційної зони. При цьому пропонується орієнтуватися на міжнародні стандарти та існуючі методичні підходи щодо проведення екоаудиту, а також розроблені автором рекомендації;

ініціювати процес пошуку джерел інвестування екологічних програм, в тому числі за рахунок неподаткових механізмів фінансування, а також добродійних фондів щодо екологічного відродження курортно-рекреаційної зони із залученням інвестицій Ближнього та Дальнього зарубіжжя.

Мета експерименту - розробка та перевірка ефективності управлінських і науково-обґрунтованих рішень на основі вивчення діючої практики та існуючого законодавства, а також розширення повноважень місцевих органів самоврядування щодо формування системи екоменеджменту на місцевому рівні з метою залучення додаткових джерел фінансування для здійснення природоохоронних програм і подальшого розвитку екологічної інфраструктури територій. При цьому довгострокова концепція еколого-економічного експерименту має бути спрямована на досягнення бажаних якісних параметрів життєдіяльності природного середовища рекреаційної зони згідно з існуючими стандартами довкілля, а головна задача на найближчу перспективу - сповільнення руйнування навколишнього природного середовища і реалізація принципів механізму захисту природно-ресурсного потенціалу.

У зв'язку з цим, здобувачем в роботі обґрунтовано об'єктивні передумови та розроблено організаційну модель здійснення виробничих та інвестиційних заходів щодо комплексного освоєння курортно-рекреаційних зон, що зумовлює необхідність пошуку дієвих шляхів вирішення проблеми сталого і збалансованого розвитку природно-ресурсного потенціалу територій з метою створення єдиного курортно-оздоровчого комплексу України.

При цьому в роботі доведено, що стримуючим чинником розвитку рекреаційно-туристичного бізнесу, крім недостатньо розвиненої інфраструктури відпочинку, є і недосконалий механізм екоменеджменту в прибережній зоні.

У зв'язку з цим, визначено першочергові задачі трансформації еколого-економічного механізму в сфері ресурсокористування, в тому числі на муніципальному (місцевому) рівні, а також в рамках реалізації еколого-економічного експерименту, що пропонується; розроблено авторські рекомендації щодо формування стабільних джерел фінансування природоохоронних програм в умовах переходу до ринкових відносин.

П'ятий розділ, "Організаційно-економічний механізм забезпечення дієвості системи екологічного менеджменту в Україні", присвячено визначенню і розробці організаційно-економічного механізму становлення та забезпечення дієвості СЕМ в Україні.

Охарактеризовано напрями формування законодавчо-нормативної бази екологічного підприємництва і бізнесу як важливої складової в системі екоменеджменту, розроблено сценарій її розвитку в Україні. При цьому під екопідприємництвом пропонується розуміти будь-яку не заборонену законодавством діяльність фізичних і юридичних осіб, яка:

спрямована на зниження рівня забруднення навколишнього середовища чи на виробництво продукції (послуг), що відповідають національним і міжнародним екологічним стандартам;

здійснюється на власний ризик та під свою відповідальність і націлена на отримання прибутку;

передбачає надання системи пільг для суб'єкта, який займається екопідприємницькою діяльністю.

Реалії ж вітчизняної практики екоменеджменту свідчать про відсутність стимулюючої дії існуючої системи економічних регуляторів, про їх неспроможність заохочувати природокористувачів для впровадження екологічного підприємництва. Тому, як першочергові, запропоновано здійснити такі заходи:

створити при підтримці вищих рівнів (зокрема, Держкомпідприємництва України) організаційні структури для регулювання та економічного стимулювання виробництва товарів (робіт, послуг) екологічного профілю. У зв'язку з цим в роботі обґрунтовано доцільність і сценарій своєчасної підготовки нормативно-методичної документації, яка б регламентувала діяльність цих структур;

на базі розробки наукових основ формування регіональних та галузевих центрів з питань адаптації міжнародних стандартів в галузі довкілля, регулювання та стимулювання екологічного підприємництва і екологічного аудиту здійснити систему заходів щодо їх впровадження;

посилити механізм сприяння владними структурами режиму протекціонізму в організації виробництва обладнання для малих підприємств екологічного профілю, всебічно стимулювати створення ринку екологічних послуг, підтримку малого і середнього бізнесу, що розвивається в цій сфері;

сформувати організаційно-регулюючі засади розвитку системи екоаудиту, ліцензування цього роду діяльності, сертифікації та акредитації суб'єктів підприємництва, що виробляють товари (роботи, послуги) екологічної спрямованості.

Із зростанням суспільних потреб в екологобезпечному середовищі в умовах ринкової економіки в Україні, розвитку процесів міжнародної інтеграції та широкої участі громадськості в становленні механізму екоменеджменту зростає необхідність подальшої екологізації суспільного світогляду. У зв'язку з цим та з метою підвищення дієвості економічної моделі екологічного менеджменту в дисертаційній роботі опрацьовано пропозиції щодо організаційно-методичного інструментарію формування екологічного світогляду як необхідного атрибуту становлення СЕМ в Україні на регіональному та на національному рівнях. В дисертації також розроблено організаційно-методичні засади створення регіонального екоконсультаційного центру, аргументовано його повноваження з позиції ресурсно-екологічної безпеки, а також обґрунтовано рекомендації щодо формування регіональної інформаційно-аналітичної системи та екологічного банку даних як основи становлення дієвої системи екоменеджменту в Україні.

Крім вищезазначеного, в роботі доведено, що перехід України до реалізації міжнародних та європейських стандартів екологічного менеджменту потребує якісно нового підходу до підготовки фахівців широкої кваліфікації. Вирішальна роль в цьому, на погляд автора, належить концепції безперервної еколого-економічної освіти, суть якої полягає в синтезі економічної та екологічної компоненти в загальноосвітньому процесі з метою формування професійного світогляду та виробки управлінських навиків, відповідних стратегії і задачам сталого розвитку України.

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота, як перше системне дослідження концептуальних та організаційних засад екологічного менеджменту в Україні, присвячена вирішенню важливої науково-практичної проблеми, а саме: розвитку та поглибленню теоретико-методологічних основ формування ефективної системи екологічного менеджменту в Україні як принципово нової парадигми управління в умовах проведення інституціональних перетворень і структурних зрушень в Україні та обґрунтуванню пропозицій щодо організаційно-економічного механізму забезпечення дієвості цієї системи як ефективного важелю регулювання життєво важливих пропорцій та соціально-економічних процесів.

Наукове і практичне значення мають наступні аспекти розв'язання проблеми.

Теоретико-методологічний аспект включає: концептуальне обґрунтування формування системи екологічного менеджменту в Україні як якісно нової ідеології управління природокористуванням в умовах ринкових трансформацій та структурних зрушень, аргументацію наукової концепції впровадження економічних інструментів в механізми реформування ринкових відносин в Україні, визначення і розробку теоретичних та методичних основ формування стратегії та механізму реалізації регіональної моделі екологічного менеджменту.

Методичний аспект включає: розробку методичних засад інструментарію трансформації системи оподаткування в напрямі її подальшої екологізації, в тому числі на регіональному (місцевому) рівні, та формування еколого-зрівноваженого ціноутворення на рівні підприємства.

Прикладний аспект дослідження включає: визначення напрямів формування дієвої системи екологічного менеджменту в Україні, розробку організаційно-економічного механізму його становлення на різних ієрархічних рівнях, обґрунтування пропозицій відносно впровадження еколого-економічного експерименту щодо збереження та відтворення природно-ресурсного потенціалу (на прикладі приморських регіонів) та реалізації моделі безперервної еколого-економічної освіти.

Внаслідок дослідження теоретико-методологічних та прикладних основ екологічного менеджменту в Україні було отримано наступні результати:

1. Науково обґрунтовано, що виведення України на траєкторію сталого розвитку через поглиблення ринкових реформ, зважену послідовну структурну політику, в тому числі в екологічній сфері, неможливо без визначення екологічної домінанти сталого розвитку держави, розробки якісно нової парадигми управління природокористуванням, яка базується на фундаменті пріоритету природних національних цінностей з урахуванням стратегії загальнодержавних задач. Така домінанта формує загальнодержавну екологічну свідомість громадян і головні орієнтири економічного зростання. Можна твердити, що зміна ідеології в сфері управління природокористуванням викликана зростаючими потребами суспільства в екологобезпечному та чистому навколишньому природному середовищі.

Як основу нової парадигми управління природокористуванням запропоновано розглядати систему екологічного менеджменту в Україні.

2. Створення належних структурних умов для переходу суспільства на принципи екологобезпечного розвитку є визначальним чинником сучасного етапу ринкових трансформацій. У зв'язку з цим, найважливішою задачею бюджетної політики є реструктуризація витрат консолідованого бюджету з метою усунення розбіжностей між екологічною прибутковою та видатковою його частинами. Важливим напрямом успішного просування шляхом системних перетворень, на думку здобувача, є розширення еколого-економічної бази реформ, що проводяться в Україні. При цьому, доведено, що неефективно застосовувати адміністративно-командні методи регулювання, коли йдеться про досягнення добре збалансованої міри захисту та збереження довкілля, а треба віддавати перевагу використанню системи відповідних спонукальних стимулів, що засновані на економічних принципах і ринкових механізмах.

Для досягнення цього необхідно послідовно формувати екологічний світогляд та інтегрувати екологічні принципи в моделі ринкових реформ, в тому числі на місцевому та регіональному рівнях.

3. Істотного поглиблення курсу ринкових реформ можна досягнути, формуючи інститут екологічних податків в Україні, а також, трансформуючи податковий тиск за рахунок введення системи стимулюючих пільг. Остання здатна сприяти такому реформуванню політики держави, при якій можливо досягнути зростання економіки без погіршення якості довкілля. Аналіз діючої ситуації дає підстави зробити наступні висновки відносно можливих шляхів екологізації податкової системи в Україні, які полягають в:

ґрунтовному та розширеному визначенні бази оподаткування і методів стягнення місцевих податків та зборів екологічної спрямованості, наданні місцевим органам самоврядування більш широких повноважень в їх використанні за принципами взаємозаміни та взаємодоповнення;

активному впровадженні системи спеціальних режимів стимулюючих пільг для сприяння розвитку ресурсозберігаючих та інноваційних технологій;

підвищенні ефективності використання ресурсних платежів в поєднанні зі зміцненням фінансової бази на рівні регіонів, оптимізації податкового навантаження з одночасним розширенням прибуткової бази місцевих бюджетів за рахунок перерозподілу податків (зборів) загальнодержавного значення між різними рівнями бюджету;

завершенні формування Податкового кодексу України з обов'язковим відображенням в цьому екологічної компоненти і виділенням сутності дефініції "екологічні податки".

4. З метою здійснення на національному та регіональному рівнях довгострокових пріоритетів екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища сьогодні на рівні держави виникла гостра необхідність конкретним чином реформувати правову базу, що регламентує місцеві податки та збори, в тому числі екологічної спрямованості, в основу якої потрібно покласти нову ідеологію місцевого (регіонального) оподаткування з урахуванням існуючого світового досвіду.

Для переорієнтації існуючої системи оподаткування в напрямі її екологізації пропонується закріпити за місцевими бюджетами окремі загальнодержавні податки, в тому числі екологічної спрямованості. Крім того, для ряду приморських територій з великою потенційною економічною віддачею обґрунтовується доцільність впровадження більш пільгового режиму формування податкових надходжень до загальнодержавного бюджету з тим, щоб дати можливість місцевим органам самоврядування більш самостійно вирішувати за рахунок цього проблеми формування екологічної інфраструктури.

5. Ключовим важелем посилення дієвості економічних інструментів екологічного менеджменту при здійсненні нової стратегії реформ в напрямі реалізації конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників є практичне впровадження екологічного ціноутворення на базі коректного обліку екологічних чинників. З метою виявлення внутрішніх резервів підвищення прибутковості запропоновано теоретико-методичний інструментарій формування моделі об'єктивного розрахунку екологозрівноваженої ціни на продукцію суб'єктів господарювання.

6. Зміни в системі управління економікою призвели до того, що сьогодні виросла самостійність місцевих органів влади в прийнятті екологоорієнтованих рішень. Невід'ємною складовою виконавчої та законодавчої влади повинно стати застосування стимулюючих механізмів щодо впровадження ресурсозберігаючих та екологічно чистих технологій.

Вищезазначене зумовлює постановку питання про доцільність проведення експерименту щодо збереження та відтворення природно-ресурсного потенціалу приморських рекреаційних територій України з метою опрацювання стратегії екоменеджменту на регіональному (місцевому) рівні.

7. Вдосконалення дієвого економічного механізму природокористування та формування стабільних джерел фінансування місцевих природоохоронних програм в умовах переходу до ринкових відносин повинно стати органічною складовою системи регіонального екоменеджменту. При цьому одним з визначальних чинників створення сприятливого інвестиційного клімату на самодостатній ринковій основі для подолання соціально-екологічної депресії розвитку регіонів є стимулювання розвитку екологічного підприємництва та інноваційної активності в сфері ресурсокористування.

Крім того, з метою цільового накопичення фінансових резервів, на сучасному етапі слід більш активно вводити в дію неподаткові механізми формування прибуткової частини місцевого бюджету в напрямі реінвестування природоохоронних програм. З цією метою в роботі обґрунтовано та розроблено організаційно-економічні засади розвитку ринку екологічних та рекреаційних послуг, екологічного страхування та екоаудиту.

8. Політика економічного зростання в Україні може стати результативною тільки за умови суттєвого посилення ролі суспільства та активного формування його екологічного світогляду. В зв'язку з цим в дисертаційній роботі пропонується реалізувати комплекс заходів щодо розвитку інституту екологічного консультування та системи безперервної еколого-економічної освіти, яка інтегрує весь процес шкільного та позашкільного виховання, професійної підготовки фахівців, що відразу ж позначиться на ефективності екологоорієнтованих управлінських рішень.

9. Розроблені методологічні та економіко-організаційні положення формування ефективної системи екологічного менеджменту в умовах ринкових трансформацій в Україні дозволять:

створити понятійний апарат та нові підходи щодо реформування існуючої моделі управління природокористуванням; розробити теоретичні засади екологічного менеджменту як якісно нової парадигми управління;

Кабінету Міністрів України, Мінекоресурсів та іншим зацікавленим міністерствам і відомствам ухвалювати обґрунтовані рішення відносно механізму реалізації зваженої екологічної політики на різних рівнях регіоналізації та впровадження ефективних екологоорієнтованих моделей розвитку економіки України;

місцевим державним адміністраціям використати результати проведених досліджень як підґрунтя для розробки механізму впровадження системи комплексного ліцензування, екологічного страхування та екоаудиту в регіоні, інших економічних інструментів екологічного менеджменту;

підприємствам різних форм власності відпрацьовувати усвідомлену стратегію участі в природоохоронному процесі, використовуючи науково-методичні підходи щодо вибору напрямів впровадження ефективних моделей екологічного менеджменту на локальному рівні, в тому числі за рахунок дієвих економічних стимулів та інструментів.

10. Комплекс нових теоретичних положень та концептуальних розробок, який містить:

методологію визначення понятійно-категорійного апарату;

розробку концептуальних та теоретичних засад формування організаційно-економічного механізму екологічного менеджменту для кожного з виділених рівнів (державного, регіонального, виробничого);

стратегію реалізації системи економічних важелів екологічного менеджменту в моделях ринкових реформ;

розробку концептуальної моделі регіонального екоменеджменту;

інтерпретацію моделі формування екологічного світогляду як важливого чинника становлення системи екологічного менеджменту в Україні, удосконалює та поглиблює методологічні основи формування якісно нової парадигми управління природокористуванням в Україні в умовах ринкових відносин.

11. Розроблені та надані в роботі методичні та організаційні рішення, в тому числі щодо:

механізму трансформації податкової системи в напрямі її подальшої екологізації;

впровадження ефективного механізму реалізації екологічного страхування та аудиту на регіональному рівні;

застосування моделей екологічного ціноутворення;

обґрунтування організаційно-економічного сценарію щодо забезпечення впровадження еколого-економічного експерименту по збереженню і відродженню природно-ресурсного потенціалу приморських рекреаційних територій;

розробки організаційно-економічного механізму впровадження екологічного підприємництва,

конкретизують та деталізують теоретичні і методологічні результати дослідження, створюють основу їх практичної реалізації на макро- та мікрорівнях, у галузевому та регіональному вимірах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії та брошури:

Галушкина Т.П. Экономические инструменты экологического менеджмента (теория и практика). - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2000. - 280 с.

Галушкина Т.П. Механизм формирования региональной модели экоменеджмента (на примере приморских рекреационных территорий Причерноморья). - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 1999. - 128 с.

Галушкина Т.П., Крутякова В.И. Экологическая политика и механизмы ее реализации на региональном уровне. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 1999. - 112с. Особистий внесок здобувача: обґрунтування напрямків реформування екологічної політики на регіональному рівні з застосуванням важелів екологічного менеджменту.

Галушкина Т.П., Харичков С.К. Экологический менеджмент в Украине: реалии и перспективы. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 1998. - 108с. Особистий внесок здобувача: обґрунтування концептуально-понятійних положень екологічного менеджменту та напрямків його розвитку в Україні.

Крыжановский Р.А., Громова Е.Н., Галушкина Т.П. Морская экономика: сегодня и завтра. - М: Наука, 1991. - 160с. Особистий внесок здобувача: обґрунтування ефективності природоохоронних та інноваційних рішень в процесі комплексного освоєння морського природно-ресурсного потенціалу.

Буркинский Б.В., Книжник Ю.М., Бревнов А.А., Степаненко Е.Ф., Харичков С.К., Рассадникова С. И., Галушкина Т.П., Щекин Ю.В. Концепция промышленной политики Одесской области на 2000-2005 гг. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2000-54 с. Особистий внесок здобувача: визначення основних напрямів забезпечення екологічної безпеки та раціонального використання природно-ресурсного потенціалу на регіональному рівні.

Галушкина Т.П., Золотов В.И. Экономико-экологическое обоснование конкурентоспособности строительных песков, добываемых из морских месторождений. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 1995-34 с. Особистий внесок здобувача: порівняльна еколого-економічна оцінка та аналіз факторів, що впливають на кон'юнктуру ринку добичі морських пісків.

Степанов В.Н., Буркинский Б.В., Дорогунцов С.И., Бабов К.Д., Ткачев А.А., Киливник В.П., Живицкий А.В., Бердников И.А., Круглякова Л.Л., Русев И.Т., Галушкина Т.П., Доманюк Е.А., Корзюков А.И., Никипелова Е.М., Ольшевский В.И., Гержик И.П., Малюков И.И., Гужва В.А., Цуркан Д.А. Международный природно-хозяйственный рекреационный комплекс "Тилигул-Южный" (научные предпроектные проработки). - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 1994-32 с. Особистий внесок здобувача: аналіз соціально-економічних передумов формування природно-рекреаційного комплексу "Тилигул - Южный".

Громова Е.Н., Крыжановский Р.А., Граждан О.В., Галушкина Т.П., Золотов В.И., Живицкий А.В., Шлыкова Н.С., Алимпиев В.В., Субботина Н.Г., Чуприна О.А. Методические положения по определению нормативов платежей за загрязнение окружающей среды в приморских рекреационных зонах. - Одесса: ЮЦЭНДИСИ СССР, Ин-т комплексных проблем морского природопользования и НТП, 1991-48 с. Особистий внесок здобувача: розробка концептуальних та методичних положень формування розміру плати за забруднення пляжів та водного середовища рекреаційних зон.

Громова Е.Н., Степанов В.Н., Крыжановский Р.А., Галушкина Т.П., Полищук М.Г. Экономико-экологическая эффективность морских теплонасосных станций для рекреационных объектов. - Киев: ИЭ АН УССР, 1990-38 с. Особистий внесок здобувача: обґрунтування еколого-економічних рішень в практиці морегосподарської діяльності.

Галушкина Т.П., Громова Е.Н. Совершенствование экономического механизма водоснабжения (на примере Севастопольского ПУВКХ). - Киев: ИЭ АН УССР, 1988. - 50с. Особистий внесок здобувача: обґрунтування моделі ціноутворення на продукцію в ланці "постачальник води - споживач" та розробка пропозицій щодо формування економічного механізму водозбереження.

Статті в наукових фахових виданнях:

Галушкина Т.П. Концепция становления экологического менеджмента в Украине//Экономические инновации. Выпуск 7. Модернизация экономики, современные идеи, стратегические ориентиры, возможные решения - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины. - 2000. - С. 100-108.

Галушкіна Т.П. Модель регіонального інноваційного екоменеджменту (на прикладі приморських рекреаційних територій) //Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Випуск XVI. Регіональна науково-технічна політика: інноваційний розвиток та інформаційний простір - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України. - 2000. - С. 126-132.

Галушкина Т.П., Харичков С.К. Формирование системы стимулирующих рычагов в сфере природопользования //Труды Одесского политехнического университета. Вып.1 (10) - Одесса. - 2000. - С. 293-296. - Особистий внесок здобувача: обґрунтування механізму реалізації системи пільг, стимулюючих раціональне природокористування та ресурсозбереження.

Галушкина Т.П., Сударкин А.А. Проблемы развития экологического предпринимательства и экобизнеса в туристско-рекреационной сфере // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Випуск ХХІ. Рекреаційна індустрія: досвід, проблеми і перспективи розвитку (Щорічник наукових праць). - Львів: ІРД НАН України. - 2000. - С. 29-35. Особистий внесок здобувача: визначення організаційно-економічних заходів щодо розвитку екологічного підприємництва в рекреаційно-туристичній сфері.

Галушкина Т.П. Концептуально-понятийные положения экологического менеджмента //Экономические инновации. Выпуск 6. Экономико-экологические проблемы природопользования на современном этапе - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины. - 1999. - С. 6-13.

Галушкина Т.П., Тетерин Г.Г. Экоменеджмент прибрежной зоны как основа развития лечебного туризма //Экономические инновации. Выпуск 4. Международное и межрегиональное экономическое сотрудничество в Черноморском бассейне - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины. - 1999. - С. 131-133. Особистий внесок здобувача: обґрунтування основних напрямків формування системи екоменеджменту прибережної зони.

Галушкина Т.П. Экономико-экологические регуляторы эффективных управленческих решений //Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. Випуск 2 - Суми: СДУ. - 1999. - С. 23-32.

Галушкіна Т.П. Про доцільність запровадження економіко-екологічного експерименту зі збереження і відродження природно-ресурсного потенціалу приморських рекреаційних територій //Регіональна економіка - 1999 - №2 - С. 114-119.

Галушкина Т.П. Экологический менеджмент в Украине //Экономика Украины - 1999 - №6 - С. 78-81.

Галушкина Т.П. Инвестиционный менеджмент в сфере приморского туризма и рекреации //Инвестирование экономики Украины в условиях рынка - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины. - 1998. - С. 61-68.

Галушкина Т.П., Полищук В.А. Пути развития экологического предпринимательства в Украине //Экономические инновации. Выпуск 3. Совершенствование системы управления предпринимательством - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины. - 1998. - С. 137-142. Особистий внесок здобувача: обґрунтування організаційно-економічного механізму розвитку та напрямків стимулювання екологічного підприємства в Україні.

Арестов С.В., Галушкина Т.П. Основные направления современных экономических механизмов природопользования в Украине //Экономические инновации. Выпуск 2. Экономико-экологические проблемы природоохранной деятельности в Причерноморском регионе Украины - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины. - 1998. - С. 23-29. Особистий внесок здобувача: аналіз економіко-екологічних тенденцій в Україні, обґрунтування механізму реалізації системи раціонального природокористування та ресурсозбереження.

Галушкина Т.П. Формирование стратегии экоменеджмента прибрежной зоны Украинского Причерноморья //Экономические инновации. Выпуск 1. Проблемы устойчивого социально-экономического развития Украинского Причерноморья - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины. - 1998. - С. 123-129.

Галушкина Т.П. Принципы и предпосылки формирования эколого-экономических зон приморского типа //Эконология: истоки, проблемы и перспективы. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины. - 1995 - С. 61-65.

Галушкина Т.П., Крыжановский Р.А., Громова Е.Н. Проблемы развития предпринимательства в сфере природопользования приморских регионов //Социально-экономические и экономико-экологические проблемы свободного предпринимательства. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины. - 1992 - С. 72-79. Особистий внесок здобувача: обґрунтування передумов формування екологічного підприємництва та розвитку його в приморських регіонах.

Крыжановский Р.А., Громова Е.Н., Галушкина Т.П., Золотов В.И. Методические положения по определению лимитной (договорной) цены на отходы дноуглубления //Проблемы развития приморского региона и отраслей народного хозяйства. - К.: ИЭ АН УССР. - 1990. - С. 80-86. Особистий внесок здобувача: розробка методичного інструментарію урахування екологічного фактору в моделях ціноутворення на відходи днопоглиблення.

Золотов В.И., Крыжановский Р.А., Николенко Д.И., Громова Е.Н., Галушкина Т.П. Экономико-экологические предпосылки преобразования морских берегов в условиях развития портовых территорий //Экономико-экологические проблемы развития приморского региона. - Киев: ИЭ АН УССР. - 1989. - С. 74-82. Особистий внесок здобувача: обґрунтування економічної ефективності природоохоронних заходів, здійснюваних в береговій зоні Причорномор'я.

Галушкина Т.П., Крыжановский Р.А., Громова Е.Н. Комплексная оценка экономической эффективности морского ресурсопользования //Экономика морского хозяйства. - Киев: ИЭ АН УССР. - 1987. - С. 57-63. Особистий внесок здобувача: методологія управлінських рішень в морському природокористуванні.

Галушкина Т.П. Тарифы на воду: новые подходы //Вісник Академії наук УРСР - 1989 - №12 - С. 80-82.

Галушкина Т.П. Совершенствование механизма ценообразования в ресурсопотреблении (на примере объектов водопользования) //Экономические проблемы развития морского хозяйства и природопользования. - Киев: ИЭ АН УССР. - 1988. - С. 133-139.

Статті в інших виданнях:

Галушкина Т.П. Актуальные проблемы развития рекреации и туризма в приморском регионе Украины //Рекреация и туризм в системе современных приоритетов социально-экономического развития /В.В. Шмагина, С. К. Харичков. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2000 - С. 58-65. Особистий внесок здобувача: аналіз пріоритетів та напрямків розвитку приморського туризму та рекреації, обґрунтування напрямків фінансування природоохоронної інфраструктури туристсько-рекреаційних комплексів.

Галушкіна Т.П. Формування екологозрівноваженої політики як передумови економічного зростання в Україні //Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку: Матер. V-го міжнародного конгресу українських економістів. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України. - 2000. - С. 359-361.

Тетерін Г.Г., В'юн В.Г., Галушкіна Т.П. Культура Миру, Освіта та Екологія //Екологія. Технічні науки. Філологія. Наукові праці. Т. ІІІ. - Миколаїв: МФ НаУКМА. - 1999. - С. 103-106. Особистий внесок здобувача: обґрунтування концептуальних основ формування еколого-економічного світогляду.

Галушкіна Т.П., Харічков С. К. Вдосконалення механізму заохочення суб'єктів підприємницької діяльності до впровадження маловідходних та екологічно чистих технологій //Утилизация отходов, организация и контроль полигонов: Сборник научных статей - Одесса: ОЦНТЭИ. - 1999. - С. 30-37. Особистий внесок здобувача: обґрунтування пропозицій по впровадженню стимулюючих пільг в природоресурсній сфері.

Галушкина Т.П. Оценка качества окружающей среды как стимулирующий фактор формирования эколого-экономического мировоззрения в Украине //Перспективные направления развития экологии, экономики, энергетики. Сборник научных статей. - Одесса: ОГЦНТЭИ, ИПРЭЭИ НАНУ, ЮНЦ НАНУ, НТКС Одес. облсовета, Одес. облсовет Союза НИО Украины. - 1999. - С. 219-228.

Галушкина Т.П., Крутякова В.И. Экологическая политика на уровне предприятия //Вісник Українського Будинку економічних та науково-технічних знань. - Київ. - 1998. - №2. - С. 29-30. Особистий внесок здобувача: обґрунтування передумов формування екологічної політики на рівні підприємства.

Шекк П.В., Галушкина Т.П. Биотехнология и экономические аспекты воспроизводства морских рыб в водоемах юга Украины //Тема. Техніка майбутнього. - Одеса: Південне відділення Української академії Оригінальних Ідей. - 1995. - №3-4 - С. 30-31. Особистий внесок автора: обґрунтування екологічної ефективності управлінських рішень в рибоохоронній сфері.

Тези:

Галушкина Т.П. Методический инструментарий платы за ухудшение качества природно-ресурсного потенциала рекреационных территорий //Власнісний статус і проблеми раціонального використання земель: Матеріали Міжнар. наук. конф. (в двох частинах). - Київ: РВПС України НАН України. - 2000. - Ч. 2. - С. 48-51.

Галушкина Т.П. Формирование инвестиционной привлекательности рекреационно-туристической сферы в Одесском регионе //Проблемы развития курортного дела и туризма в Одесском регионе: Материалы научной конференции. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, ОГМУ, ОНИИМРК. - 2000. - С. 21-24

Галушкіна Т.П. Реформування механізму екологічного регулювання в умовах ринкової економіки //Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України: Матер. Міжнародної науково-практичної конференції. - К.: Знання. - 1999. - С. 38-40.

Галушкина Т.П. Местное самоуправление в эколого-экономическом механизме охраны окружающей среды //Экология и здоровье человека. Охрана водного и воздушного бассейнов. Утилизация отходов: Матер. Научно-технической конференции - Харьков: УкрНИИ экологических проблем. - 1999. - С. 19-21.

Галушкина Т.П., Тетерин Г.Г., Доленко Л.Х. Развитие природно-ландшафтной инфраструктуры приморского туризма в Украине //Матер. міжнарод. наук. конфер. - Одеса: Ін-т математики, економіки та механіки. - 1998. - С. 13-17. Особистий внесок здобувача: обґрунтування передумов розвитку ландшафтної інфраструктури приморського туризму.

Галушкина Т.П. Качество днестровской питьевой воды как фактор развития курортно-рекреационного бизнеса //Эколого-экономические проблемы Днестра: Матер. Международного научно-практического семинара - Одесса: ЮНЦ, ОЦНТЭИ. - 1997. - С. 51-52.

Галушкина Т.П. Предпосылки и механизмы формирования эколого-экономической зоны приморского типа / Проблемы и перспективы развития курорта Сергеевка как международного курортно-рекреационного и туристического комплекса. // Экономико-экологические проблемы приморских регионов: Материалы VI Международ. науч. -практ. семинара - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, Черноморское региональное отделение Украинской экологической академии наук. - 1996. - С. 46-48.

Галушкина Т.П. Основополагающие критерии эколого-экономического механизма защиты ПРП в условиях развития рыночных отношений //Проблеми раціонального використання природно-ресурсного потенціалу Українського Приазов'я і суміжних територій: Тези допов. наук.-прак. конфер. - Мелітополь: Мелітопольський державний педагогічний інститут. - 1995. - С. 120-122

Галушкина Т.П. Формирование эколого-экономического приоритета развития приморских территорий рекреационной направленности //Современное состояние природных курортных ресурсов, проблемы их охраны, эксплуатации и рационального использования в новых экономических условиях: Тез. докл. Международной науч. -практ. конференции - Одесса: УкрНИИ медицинской реабилитации и курортологии. - 1995. - С. 6-7

Галушкина Т.П., Гурская О.А. Создание эколого-экономических зон: перспективы и механизмы //Механизм управления природопользованием: Тез. докл. Республиканской научной конференции. - Сумы: Сумской физико-технологический университет. - 1993. - С. 210-211. Особистий внесок здобувача: розробка концептуально-методологічних засад еколого-економічного зонування в Україні.

Крыжановский Р.А., Чуприна О.А., Галушкина Т.П. Социально-экологический маркетинг и охрана окружающей среды //Проблемы оптимизации природопользования в условиях рыночных отношений: Матер. Всесоюз. конференции. - Нальчик: Нальчикский отдел Сочинского НИЦ, ИЭ АН УССР. - 1991. - С. 65-67 Особистий внесок здобувача: аргументація необхідності включення екологічних факторів в концепцію маркетингу.

АНОТАЦІЯ

Галушкіна Т.П. "Концептуальні основи та організаційно-економічний механізм екологічного менеджменту в Україні". - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню доктора економічних наук за спеціальністю 08.08.01 - Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2001.

Дисертаційна робота присвячена методологічним та прикладним проблемам становлення якісно нової парадигми управління природокористуванням - екологічного менеджменту в умовах реалізації довгострокової стратегії економічного розвитку.

В роботі проведено комплексне дослідження передумов та напрямків розвитку системи екологічного менеджменту в інтересах розблокування дестабілізуючих факторів та здійснення структурних реформ в Україні.

Розроблено методологію формування дієвих економічних моделей екологічного менеджменту та запропоновано механізми їх реалізації на різних рівнях регіоналізації. Обґрунтовано методологічний підхід та організаційно-економічний інструментарій забезпечення дієвості аналогу ЕМАS (Environmental Management and Audit Systems) в Україні. Висунута ідея проведення та запропоновано механізм еколого-економічного експерименту зі збереження та відтворення природно-ресурсного потенціалу на прикладі приморських районів туристично-рекреаційної спрямованості.

Ключові слова: екологічний менеджмент, парадигма управління, сталий розвиток, природно-ресурсний потенціал, еколого-економічний експеримент, екологічний імператив, екологічний світогляд.

АННОТАЦИЯ

Галушкина Т.П. "Концептуальные основы и организационно-экономический механизм экологического менеджмента в Украине" - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.08.01 - Экономика природопользования и охраны окружающей среды. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 2001.

Исследованы теоретико-методологические и концептуальные основы системы экологического менеджмента (СЭМ) с определением понятийно-категориального аппарата.

Выявлены особенности механизма реализации экологического менеджмента как качественно новой парадигмы управления природопользования в моделях рыночных реформ в Украине. Установлена социально-экономическая обусловленность формирования системы экологического менеджмента в контексте концепции устойчивого развития.

Рассмотрены направления реформирования национальной экополитики на основе институциональных трансформаций и особенностей механизма формирования региональной экополитики. Исследованы основы действенной экологической политики предприятия на базе учета факторов его экологической конкурентоспособности в рыночных условиях.

Обоснованы предпосылки формирования системы экологического менеджмента в Украине, в том числе с позиций макроэкономических моделей стабилизации и влияния экологического фактора на медико-демографические показатели. Дана экономико-экологическая оценка качества окружающей среды в Украине и проанализированы тенденции ее изменения в условиях рыночных трансформаций. Исследованы направления реформирования законодательно-правовой и нормативно-регулирующей базы экоменеджмента.

Разработаны научные основы стратегии развития экономических инструментов экологического менеджмента в Украине, в том числе теоретико-методические основы экологизации системы налогообложения, формирования института экологических налогов и льгот в Украине, определения местных налогов экологической направленности.

Предложены пути формирования кредитной поддержки экоинвестиций, инновационно-инвестиционных и ценовых рычагов, развития экологического страхования и экоаудита как неналоговых инструментов экологического менеджмента.

...