Главная Коллекция "Revolution" Менеджмент и трудовые отношения Основи управління якістю продукції

Основи управління якістю продукції

Загальна характеристика та сутність процесу управління якістю продукції підприємства. Етапи процесу, методи та показники оцінки якості продукції. Задачі та методи покращення рівня управління якістю продукції, класифікація можливих рішень.

Рубрика Менеджмент и трудовые отношения
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 06.04.2014
Размер файла 405,5 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІНЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ

1.1 Загальна характеристика та сутність процесу управління якістю продукції підприємства

У практичній діяльності люди стикаються з явищами й об'єктами оточуючої дійсності щодо поняття якості, які є не повними, різноманітними, не зовсім точними, але в кожному випадку вони відповідають конкретним проблемам існування. Отже, цілком природно, що за час створення і розвитку науки про якість у різних вчених і дослідників складались свої погляди на розуміння цього поняття.

Уявлення про якість постійно змінюється і не стоїть на місці на конкурентному ринку, низку визначень якості наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Еволюційний розвиток поняття «якість»

Автор

Формулювання сутності якості

Арістотель

(ІІІ ст. до н.е.)

Різниця між предметами;

Диференціація за ознакою "гарний-поганий'.

Гегель

(ХІХ ст.)

Якість в першу чергу тотожна з буттям визначеність, так що дещо перестає бути тим, що воно є, коли воно втрачає свою якість.

Китайська версія

Ієрогліф, що визначає якість, складається з двох елементів - «рівновага» і «гроші» (якість = «рівновага» + «гроші»), як висновок, якість тотожна поняттю «висококласний», «дорогий».

Шухарт У.

 

Якість має два аспекти:

об'єктивні: фізичні характеристики;

суб'єктивні: наскільки річ «гарна».

Ісікава К.

Якість - властивість, що реально задовольняє споживачів.

Джуран Дж.

Придатність до використання (відповідність призначенню);

Суб'єктивна сторона: якість - це ступінь задоволення споживача (для реалізації якості виробник повинен знати вимоги споживача і зробити свою продукцію (послугу) такою, щоб вона відповідала цим вимогам.

Міжнародний стандарт ДСТУ ISO 9000-2001

Якість - ступінь, до якого сукупність власних характеристик задовольняє  вимоги.

Варто зауважити, що усі визначення не є суперечливими, а допомагають розглянути якість різнобічно.

Рисунок 1.1 - Змістове навантаження поняття «якість»

Сучасне визначення якості як аспекту управління трактується як ступінь, до якого сукупність власних характеристик задовольняє вимоги, що зображено на рисунку 1.1.

Таким чином, зміст поняття «якість» є багатоаспектною категорією, яка визначає аспекти предметності, динамічності, визначеності, зовнішньо-внутрішньої обумовленості, специфікації, системності.

На сьогоднішній день управління якістю - це обов'язковий елемент менеджменту організації.

Якість визначається дією багатьох суб'єктивних та об'єктивних чинників як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Для забезпечення стабільно високого рівня якості необхідна система управління якістю. При цьому потрібні не окремі розпорошені і спонтанні зусилля, а сукупність заходів постійного впливу на процес створення і поліпшення рівня якості.

На сьогоднішній день управління якістю - це обов'язковий елемент менеджменту організації.

У міжнародних стандартах термін управління якістю визначено як скоординовану діяльність, яка полягає у спрямуванні та контролюванні організації щодо якості. Спрямування та контролювання якості охоплює розроблення політики і цілей у сфері якості, планування, забезпечення контролю та поліпшення якості. Основні вимоги до якості визначаються стандартами на послугу (роботу, продукцію) та споживачами. Виходячи з цього, управління якістю є функцією організації, що повинна забезпечувати виконання зазначених вимог.

Широку полеміку в наукових колах зумовлює застосування термінів «менеджмент якості» та «управління якістю» через недостатньо коректний їх переклад українською та російською мовами.

Ці поняття не є тотожними, хоча за російською версією перекладу gualіty manadement - це є менеджмент якості, а за міжнародними стандартами - управління якістю. При цьому фактичний зміст даних термінів є однаковим. управління якість продукція оцінка

Поняття управління якістю за своєю сутністю значно ширше і охоплює менеджмент якості, і матеріальне, нормативне, кадрове забезпечення якості, і системи забезпечення якості та їх аудит.

Гарантування рівня якості обумовлюється формуванням і підтримкою системи забезпечення якості, яка відповідає сучасним вимогам, та є головним підсумком еволюції менеджменту якості.

Сучасна концепція управління якістю що ґрунтується на кібернетичних підходах до забезпечення якості та враховуючи генезис принципів управління якістю дозволив визначити ряд базових принципів, таблиця 1.2.

Таблиця 1.2 - Порівняльний аналіз принципів Е.Демінга, Дж.Джурана, Ф.Кросбі, Д.Реббіта і П.Бергха, а також принципів управління якістю, прийнятних для вітчизняної економіки

Е.Демінг

14 принципів

Дж.Джуран

10 етапів підвищення

якості

Ф.Кросбі

14 етапів підвищення

якості

Д. Реббіт , П. Бергх

7 успішних чинників якості

12 принципів, які прийнятні для України, та послідовності їх використання

1

2

3

4

5

1) Забезпечте сталість мети;

1)Сформуйте усвідомлення потреби в якісній роботі;

1) Визначте прихильність керівництва до ідеї якості;

1) Встановіть фокус на споживача;

1)Забезпечення «лідерства» керівництва;

2) прийміть нову філософію;

2) встановіть цілі для постійного вдосконалення діяльності;

2) використайте команди для залучення всіх працівників;

2) встановить фокус на процес і його результати;

2) забезпечення залучення всього персоналу підприємства в процес поліпшення якості;

3) покінчіть із залежністю від масового контролю;

3)створіть організацію, що буде працювати над досягненням цілей;

3) вимірюйте якість;

3) здійснюйте управління участю співробітників і несенням відповідальності;

3)орієнтація на споживача;

4) покінчіть із практикою закупівель за найнижчою ціною;

4) надайте навчання всім співробітникам організації;

4) підрахуйте вартість якості;

4) проводьте безперервне поліпшення;

4) впровадження нової філософії якості;

5) поліпшуйте кожен процес;

5) виконуйте проекти для рішення проблем;

5) доведіть до підлеглих вартість браку;

5)       доможіться, щоб

проблеми, що залежать від робітників, становили не більше 20 %;

5) формування потреби в якісній роботі;

Продовження таблиці 1.2

6) уведіть у практику підготовку й перепідготовку кадрів;

6)інформуйте співробітників про досягнуті поліпшення;

6) почніть коригувальні дії;

6) забезпечте проведення вимірів;

6) визначення вартості витрат на невідповідності;

7) заснуйте «лідерство»;

7) висловлюйте своє визнання активним співробітникам;

7) організуйте комітет з нульового браку;

7) створіть постійно діючі функціональні ради, що являють собою постійно діючі команди з поліпшення якості

7)стимулювання персоналу повідомляти про проблеми, що не дозволяють працювати без браку;

8) виганяйте страхи;

8) повідомляйте про результати;

8) навчіть наставників програмі нульового браку;

8) встановлення цілей;

9) зруйнуйте бар'єри;

9) реєструйте успіхи;

9) проведіть «день нульового браку»;

9)стимулювання прагнення до утворення;

10) відмовтеся від порожніх гасел;

10) впроваджуйте й закріплюйте кращі досягнення

10) встановлюйте цілі з поліпшення якості;

10)безперервне поліпшення процесів;

11) усуньте довільні кількісні норми й завдання;

11) заохочуйте підлеглих повідомляти про проблеми, що заважають працювати;

11)впровадження корпоративної культури;

12) дайте працівникам можливість пишатися своєю працею;

12) заохочуйте тих, хто домагається поставлених цілей;

12) створення постійно діючих команд з поліпшення якості

13) заохочуйте прагнення до освіти;

13) організуйте ради з якості;

14) прихильн. керівниц..до ідеї постійного поліпшення якості

 

14) проробляйте все це постійно

Якість визначається дією багатьох суб'єктивних та об'єктивних чинників як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Для забезпечення стабільно високого рівня якості необхідна система управління якістю. При цьому потрібні не окремі розпорошені і спонтанні зусилля, а сукупність заходів постійного впливу на процес створення і поліпшення рівня якості.

Дослідження і світова практика підтверджують, що для ефективного функціонування підприємства необхідно визначити взаємопов'язані процеси і управляти ними.

Під процесами ми розуміємо сукупність різноманітних видів діяльності, які перетворюють входи на виходи і разом створюють результат, що має цінність для самого підприємства та споживача.

У практичній діяльності доцільно розглядати такі види процесів:

- основні, на базі яких здійснюється виконання функцій основної діяльності;

- допоміжні, на базі яких здійснюється забезпечення основної діяльності та управління підприємством.

Система управління якістю - це сукупність взаємопов'язаних, взаємодійних елементів, які дають змогу організації встановлювати політику та цілі у сфері якості і досягати їх. Природно, що організація має розглядатись як сукупність людей та засобів виробництва з розподілом відповідальності, повноважень та взаємовідносин.

Складові системи управління якістю: відповідальність керівництва; управління ресурсами; вимірювання, аналізування і поліпшення.

Тобто систему якості утворює впорядкована сукупність чотирьох компонентів рисунок 1.2:

- організаційна структура - впорядковане розподілення відповідальності, повноважень та взаємовідносин між робітниками організації;

- методика - це встановлений спосіб здійснення діяльності, задокументований відповідно до вимог стандарту, який визначає: цілі і область діяльності; що, ким, коли, де і як повинно бути зроблено; які документи, матеріали і обладнання повинні бути використаний; яким чином це повинне бути проконтрольовано і зареєстровано;

- процес - це сукупність взаємозв'язаних ресурсів і діяльності, яка перетворить вхідні елементи в вихідні;

- ресурси в системі якості включають персонал, засоби обслуговування і методологію.

Рисунок 1.2 - Компоненти системи якості

У структурі системи управління якістю - організаційна структура (відповідальність керівництва) - важливу роль відіграють питання політики у сфері якості, яка має слугувати засобом поліпшення діяльності підприємства і бути рівноцінною складовою загальної політики та стратегії підприємства, узгодженою з нею.

Важливим інструментом менеджменту підприємства є визначення місії та бачення, які задають йому напрям розвитку і виконують певні функції на шляху досягнень.

Визначаючи напрями політики у сфері якості, найвище керівництво має враховувати:

- рівень і шлях майбутнього поліпшення, необхідного для успішної діяльності підприємства;

- очікуваний чи бажаний ступінь задоволеності споживача;

- професійне зростання працівників підприємства;

- потреби та очікування інших зацікавлених сторін.

Найважливіше те, щоб політика у сфері якості була належно сформульована, ефективно поширена та зрозуміла на усіх рівнях. Подібно до інших напрямів ділової політики, політику якості необхідно періодично аналізувати з огляду на її постійну актуальність та придатність.

Політика у сфері якості та стратегічне планування діяльності підприємства є підґрунтям для встановлення цілей у сфері якості. Завданням керівництва є визначення тих цілей, досягнення яких сприятиме поліпшенню показників діяльності підприємства. Інформація стосовно цілей має бути поширена у такий спосіб, щоб персонал підприємства працював на їх досягнення.

Отже, у політиці щодо якості мають бути чітко визначені стандарти якості роботи підприємства і розглянуті всі аспекти її забезпечення.

На підприємстві необхідно визначити і впровадити ефективний та результативний процес інформування про політику, вимоги, цілі та досягнення у сфері якості. Інформування буде суттєво сприяти поліпшенню показників діяльності підприємства і залученню персоналу до участі в процесі управління якістю, тобто процес залучення залежатиме від ефективного зворотного зв'язку.

Виходячи з того, що працівники є основним активом підприємства, виникає необхідність в ефективному їх залученні та використанні. З цією метою менеджмент якості на підприємстві мусить:

- забезпечувати регулярну підготовку і планування зростання на професійному рівні працівників підприємства;

- визначати відповідальність та повноваження працівників;

- формулювати індивідуальні та колективні цілі, управляти показниками процесів і оцінювати результати;

- сприяти залученню персоналу до визначення цілей і прийняття рішень;

- відзначати досягнення і винагороджувати;

- постійно аналізувати потреби своїх працівників;

- створювати умови, які стимулюють нововведення;

- забезпечувати ефективну колективну працю;

- забезпечувати обмін пропозиціями та думками;

- використовувати вимірювання задоволеності своїх працівників.

Персонал, залучений до виконання робіт, що безпосередньо впливає на якість, повинен бути компетентним, тобто мати належні освіту, професійну підготовку, кваліфікацію та досвід. Керівництву під час планування потреб у загальній і професійній підготовці необхідно враховувати зміни, зумовлені характером процесів підприємства, етапами підвищення кваліфікації працівників та культури підприємства, що надасть можливості забезпечити працівників знаннями та вміннями, які разом з досвідом підвищуватимуть їхню компетентність.

У сучасних умовах переходу до ринкової економіки серед безлічі проблем, пов'язаних із забезпеченням, виживанням і наступним нормальним розвитком підприємства й організації, головною і вирішальною є проблема якості продукції, робіт і послуг. Найближчими роками в найкращому становищі опиняться ті підприємства, що зможуть забезпечити не тільки найвищу продуктивність праці, а й високу якість, новизну та конкурентоспроможність продукції.

Поняття і строки, використовувані у сфері управління якістю, визначаються міжнародними і національними стандартами.

Якість -- це сукупність характеристик об'єкта щодо його спроможності задовольняти встановлені і передбачувані потреби.

Об'єкт -- це загальне поняття, що може бути індивідуально описане і розглянуте, тобто включає не тільки продукцію, а й діяльність або процес, організацію або особу.

Продукція виступає як результат діяльності або процесу. Відповідно до Держстандарту 15467--79 "Управління якістю продукції. Основні поняття, строки і визначення" якість продукції -- це сукупність властивостей, що зумовлює її спроможність задовольняти визначені потреби відповідно до призначення.

Продукція розглядається як матеріалізований результат процесу трудової діяльності, що має корисні властивості і призначений для задоволення потреб суспільного або особистого характеру. Результати праці можуть бути упредметненими (сировина, матеріали, технічні пристрої, харчові продукти та ін.) і неупредметненими (енергія, інформація).

Зважаючи на те, що властивість продукції є вихідною характеристикою її якості, розглянемо основні поняття і строки.

Властивість продукції -- це об'єктивна здатність, що виявляється під час створення, експлуатації або споживання виробу. Строк "експлуатація" застосовується до такої продукції, що у процесі використання витрачає свій ресурс, а "споживання" стосується тієї, яка під час її використання витрачається сама.

Продукція має прості та складні властивості, наприклад: надійність виробу є складною властивістю, що зумовлена відносно простими його властивостями -- безвідмовністю, довговічністю, ремонтопридатністю і здатністю зберігатися.

Ознакою продукції є якісна або кількісна характеристика будь-яких її властивостей або станів. До якісних ознак належать колір матеріалу, форма виробу, наявність на поверхні деталі антикорозійного або декоративного покриття, спосіб скріплення деталей виробу (зварювання, клепка), спосіб настроювання або регулювання технічних пристроїв (ручний дистанційний, напівавтоматичний). Якісні ознаки можуть мати альтернативний характер і тільки два взаємовиключних варіанти, наприклад наявність або відсутність захисного покриття на деталях, наявність або відсутність дефектів.

Кількісна ознака є параметром продукції і може бути одним з показників її якості.

Размещено на http://www.allbest.ru

Рисунок 1.3 - Взаємозв'язок ознак, параметрів і показників якості продукції

Показник якості продукції -- це кількісна характеристика одного або декількох властивостей продукції, що становлять її якість, розглянуту щодо визначених умов її створення, експлуатації і споживання. Багато показників якості продукції є функціями її параметрів. Так, показник довговічності свердла залежить від ширини направляючої стрічечки (геометричного параметра) і від механічних характеристик матеріалу свердла (структурних параметрів). Розглянуті поняття "ознака", "параметр", "показник якості продукції" дозволяють визначити взаємозв'язки між ними (рисунок 1.3).

1.2 Етапи процесу управління якістю продукції підприємства. Методи та показники оцінки якості продукції підприємства

Умовно процес розвитку уявлень про якість, який пройшли підприємства ринкової економіки, можна поділити на фази. Кожній фазі відповідає своєрідна організація виробництва і внутрішні взаємини, певне ставлення до ринку (таблиця 1.3).

Таблиця 1.3 - Основні фази еволюції концепції якості

Фаза

Характеристика

Quality Control (QC) - контроль якості

Сервіс ґрунтується на виявленні дефектів. Контроль якості просувався менеджментом фірми - виробника товару

Quality Assurance (QA) - утвердження якості

100-відсоткове задоволення споживачів, як тваром так і сервісом. Контроль якості просувався споживачами.

Total Quality Management (TQM) - загальне управління якістю

Досягнення істотних конкурентних переваг. Персонал менеджменту, робочий персонал, споживачі та постачальники працюють на одну загальну мету щодо поліпшення якості

Customer Value - вигода (дохід) споживача

Акцент на виробництво порівняно найкращої чистої вигоди (дохід) для споживача від пропонованого товару і сервісу.

У післявоєнні роки, коли світовий ринок товарів і послуг став найвищою мірою конкурентним та у споживача з'явилася можливість дуже широкого вибору, провідні компанії стали усе більше уваги приділяти якості вироблених товарів і послуг. Вишукувалися нові форми контролю якості готової продукції па різних стадіях її виробництва. На підприємствах організовувалися і потім постійно розширювалися відділи контролю якості. Цей етап в еволюції концепції якості прийнято називати Quality Control (QC).

Як відомо, приблизно до 1970-х років у боротьбу за ринки, що традиційно належали західним компаніям, успішно вступили японські фірми. Цей успіх багато в чому був зумовлений високою якістю японських товарів. Видатні досягнення в підтримці стандартів високої якості продукції японських фірм були зумовлені не тільки шляхом удосконалення систем контролю якості, а й прийняттям і блискучим використанням принципово нового підходу до управління якістю, свого роду ідеологією, яка пронизувала весь виробничий процес і за допомогою якої були об'єднані менеджери, робітники, споживачі і постачальники. Цей підхід отримав назву Total Quality Management (TQM), основоположниками якого вважають Едварда Деміпга, Джозефа Джурана, Філіппа Кросбі та Каорі Ісікаву.

Нині в більшості провідних компаній управління й організація виробництва регламентуються стандартами, установленими Міжнародною організацією стандартизації (ISO) і викладеними в серії стандартів ISO;9000 і більш пізніх серіях. Варто мати на увазі, що ISO:9000 і TQM -- це різні системи, перша з яких є серією стандартів, а друга -- свого роду "філософією управління". Ці системи не виключають одна одну, а діють паралельно, маючи загальну мету: максимальне задоволення споживача через якість товару і сервісу, причому якість саме такого рівня, яку очікує від товару і супутніх послуг споживач.

Теорія загального управління якістю (TQM) виникла на основі вчень багатьох економістів, соціологів, психологів. Історію менеджменту якості становлять кілька груп учень.

Науковий менеджмент (1900--1930рр.; раціональний, або класичний, підхід), основними представниками якого були:

Ф.У. Тейлор, який розробив такі основні положення своєї концепції:

-- поділ відповідальності за розробку проекту та його виконання;

-- поділ складних операцій на прості повторювані дії;

-- використання нск на ліфі кованих, ненавчених робітників.

А. Вебер, учення якого ґрунтувалося на таких аксіомах:

-- порядок управління -- бюрократія;

-- схильність до стереотипів.

А. Файоль, який розробив таку класифікацію:

-- універсальна функціональна модель;

-- управління діями;

-- цикл і персонал.

Біхевіористські (поведінкові) вчення (1930--1960 рр.; Л. Маслоу, Д. Мак-Грегор та ін.).

Оскільки в новій теорії якості акцент робився на задоволенні потреб, важливо знати, який характер мали ці потреби. Заслуга А. Маслоу в тому, що він не тільки виявив ці потреби, а й проранжував їх у такому порядку: фізіологічні потреби, потреби в безпеці, спілкуванні, визнанні та повазі і, нарешті, потреби в самовираженні (самореалізації).

Учення про системні підходи до якості виявили У.Е. Демінг, Ф.Б. Кросбі, Дж.М. Джуран, К. Ісікава, Ф. Шухарт та ін.) у своїх працях.

У.Е. Лемінг -- американський учений, що вивчав статистичні методи контролю якості. Ідею перетворення економіки на основі зміни ставлення до якості виробленої продукції він виклав у 14 постулатах:

- зробити якість постійною метою;

- прийняти нову філософію;

- припинити залежність від інспекції;

- припинити практику заключення контрактів на основі низьких цін;

- постійно поліпшувати систему;

- навчати на робочому місці;

- заснувати керівництво;

- викорінити страх;

- усунути бар'єри;

- уникати порожніх гасел;

- не ставити цілей, виражених у цифрах;

- дати можливість пишатися належністю до компанії;

- заохочувати освіту і самовдосконалення;

- залучити вшцс керівництво до процесу досягнення якості. Помітний слід у формуванні TQM залишив американський учений П. Шухарт, який застосував статистичні методи досліджень до виробничого процесу, на основі яких була створена "контрольна діаграма". П. Шухарта вважають батьком сучасної філософії якості, що базується па таких основних постулатах:

- від механіки в класичному варіанті до механіки, що ґрунтується па статистиці;

- від виробництва заради кінцевого продукту до виробництва продукту для задоволення споживача;

- від аналізу результатів до аналізу виробничого процесу;

- статистичні структури "коптролю процесу" задоволення споживача.

Інший американський учений Дж.М. Джуран на основі удосконалення японського досвіду управління якістю у виробництві описав менеджмент якості, що складається з планування, контролю і безперервного поліпшення якості. Тріада Дж.М. Джурана:

- планування якості необхідне для встановлення процесів, здатних задовольняти вимоги стандартів;

- контроль якості необхідний для того, щоб знати, коли потрібно корегувати дії;

- поліпшення якості допомагає знайти оптимальні шляхи удосконалення процесу.

Теорія загального контролю якості К. Ісікави ґрунтується на переконанні, що всі службові підприємства повинні брати участь у контролі якості виробленої продукції. Осповні положення його теорії такі:

- насамперед якість, потім -- прибуток;

- якість має бути зорієнтована на споживача, а не на виробництво (ринок -- альтернатива виробництву);

- необхідно використовувати статистичні інструменти для контролю процесу і звернути увагу на процес, тому що його якість забезпечує якість продукту;

- гуртки якості;

- причинно-наслідкова діаграма, або "кістяк риби";

- "ціна невідповідності" -- це шлях до визначення якості. Ознаки теорії функції втрат якості А. Тагучі такі:

- суспільство несе витрати за низьку якість продукту, доставленого споживачеві;

- для того щоб залишитися на ринку, фірмі необхідно постійно поліпшувати якість продукту;

- поліпшення має зводитися до скорочення робіжностей між характеристиками виробленого продукту і зразком;

- зменшення якості продукту призводять до втрати споживачів певної фірми;

- якість продукту більшою мірою визначається процесами проектування і виробництва;

- часто між розрахунковими параметрами і характеристиками продукту існує нелінійна залежність, яку можна використовувати для зниження впливу різних параметрів на характеристики продукту (це характерно і для виробничих процесів);

- програма експериментів може бути використана для визначення групи параметрів, що знижують розкид характеристик продукту.

Ф. Кросбі став відомим консультантом з якості після публікації книги "Якість вільна" у 1979 р. Усі положення викладені в аксіомах, простих, але ефективних:

- кожен повинен розуміти якість як задоволення потреб споживачів, а не тільки як поліпшення продукту;

- досягнення якості -- система, спрямована на запобігання, а не на перевірку й оцінку;

- головним орієнтиром в оцінці якості повинен бути "нуль дефектів", неприйнятні рівні якості або процентне вираження браку;

- "ціна невідповідності" -- це шлях до визначення якості.

Ф. Кросбі зазначав, що компанія зазнає значних збитків насамперед через те, що відразу не робить роботу правильно. На його думку, втрати від поганої якості виражаються так:

- знижується обсяг продажу;

- зростають витрати праці;

- збільшується машинний час;

- збільшується кількість збоїв;

- зростають витрати на гарантійне обслуговування;

- збільшуються витрати під час затримки поставок.

Усі ці теорії становлять основу загального управління якістю (TQM).

Концепція загального управління якістю (TQM) -- це концепція, що передбачає всебічне цілеспрямоване! скоординоване застосування систем та методів управління якістю в усіх сферах діяльності від досліджень і розробок до обслуговування після продажу за участю керівництва і службовців усіх рівнів за умов раціонального використання технічних можливостей. Концепція TQM має міждисциплінарний характер. Це сукупність принципів, методів, засобів і форм управління якістю з метою підвищення ефективності і конкурентоспроможності організації. Система TQM включає:

- контроль у процесі розробки нової продукції;

- оцінку якості дослідного зразка, планування якості продукції і виробничого процесу, контроль, оцінку і планування якості матеріалів, що поставляються;

- вхідний контроль матеріалів;

- контроль готової продукції;

- оцінку якості продукції;

- оцінку якості виробничого процесу;

- контроль якості продукції і виробничого процесу;

- аналіз спеціальних процесів (спеціальні дослідження у сфері якості продукції);

- використання інформації про якість продукції;

- контроль апаратури, що дає інформацію про якість продукції;

- навчання методам забезпечення якості, підвищення кваліфікації персоналу;

- гарантійне обслуговування;

- координацію робіт у сфері якості;

- спільну роботу з якості з постачальниками;

- використання циклу РБСА ;

- роботу гуртків якості;

- управління людським чинником шляхом створення атмосфери задоволеності, зацікавленої участі, благополуччя і процвітання на фірмі, фірмах-постачальниках, у збутових і обслуговуючих організаціях, в акціонерів і споживачів;

- роботу у сфері якості щодо методу міжфункціонального управління;

- участь у національних кампаніях з якості;

- розробку політики у сфері якості;

- участь службовців у фінансовій діяльності, виховання свідомого ставлення до якості, почуття партнерства, удосконалення соціальної атмосфери й інформованість службовців;

- проведення заходів для формування культури якості;

- підготовку управлінських кадрів для керівництва діяльністю у сфері якості;

- покладання відповідальності за діяльність у сфері якості на вище керівництво.

Загальне управління якістю -- це технологія керівництва процесом підвищення якості. Вона має три частини: базову систему; систему технічного забезпечення; систему вдосконалення і розвитку загального управління якістю.

Базова система -- це засоби, що застосовуються для аналізу і дослідження та ґрунтується на використанні загальноприйнятого математичного апарата і статистичних методів контролю.

Система технічного забезпечення -- це прийоми і програми, що дають змогу навчити персонал володінню цими засобами та правильному їх застосуванню.

Система вдосконалення і розвитку принципів і змісту TQM передбачає адаптацію наукових підходів, економічних законів функціонування ринкових відносин, законів організації, структури і принципів управління якістю до конкретних вимог і умов ринку.

Концепція tqm дає змогу подати широке розуміння якості. На рис. 1.3 наведено взаємозв'язок усіх складових TQM.

Як випливає з філософії tqm, якість включає відчутні потреби, пов'язані з характеристиками продукції, якістю послуг, а також зумовлені якістю процесів та інших обставин.

Ефективність TQM залежить від таких основних умов:

- вища посадова особа на підприємстві енергійно виступає за підвищення якості;

- інвестиції здійснюються не в устаткування, а в людей;

- організаційні структури перетворюються або створюються спеціально під TQM.

Якість залежить від численних і різноманітних чинників технічного, економічного, соціально-психологічного характеру. Підприємства, що ведуть цілеспрямовану, продуману політику підвищення якості продукції і послуг, використовують для досягнення поставлених цілей значний арсенал методів, інструментів і засобів. Умовно вони можуть бути згруповані в три блоки: методи забезпечення якості, методи стимулювання якості, методи контролю результатів щодо підвищення якості.

Методи визначення значень показників якості продукції поділяють на дві групи: за способом отримання інформації -- вимірювальний, реєстраційний, органолептичний і розрахунковий; за джерелом її отримання -- традиційний, експертний, соціологічний.

Вимірювальний метод ґрунтується па інформації, отриманні з обов'язковим використанням технічних вимірювальних засобів, передбачених конструкцією виробу, або додаткових.

За реєстраційного методу використовується інформація, отримана шляхом підрахунку (реєстрації) кількості визначених подій, предметів або витрат, наприклад: реєстрація кількості відмов виробу під час випробувань; витрати на створення й експлуатацію виробу; кількість частин складного виробу, захищених авторськими посвідченнями і патентами. За допомогою цього методу можна визначити показники технологічності, економічності, патентпо-правові, стандартизації й уніфікації.

Органолептичний метод грунтується на інформації, отриманій в результаті аналізу сприйняття органів почуттів: зору, слуху, нюху, дотику і смаку. Точність і вірогідність результатів за цього методу залежить від здібностей, кваліфікації і навичок осіб, що виконують цю роботу, а також від молеливості використання спеціальних технічних засобів, що посилюють здібності організму людини. Цей метод найбільш широко застосовується під час оцінювання якості предметів споживання, у тому числі продуктів харчування, а також їх ергономічності, екологічності, естетичності.

Розрахунковий метод базується на використанні теоретичних або емпіричних залежностей показників якості продукції від її параметрів. Застосовують в основному під час проектування продукції, коли вона не може ще бути об'єктом експериментального дослідження (немає дослідного зразка) і використовується для визначення продуктивності, потужності, міцності та ін.

1.3 Класифікація можливих рішень по управлінню якістю продукції підприємства

Зростаюче значення проблеми якості продукції є наслідком розвитку науки і техніки, умов виробництва продукції. Основні причини цього - це ускладнення виробничих процесів, впровадження нових технологічних методів, природне підвищення вимог населення до якості товарів, зумовлене постійним зростанням матеріальних та естетичних потреб. Все це примушує виробників підвищувати якість продукції і не відставати від вимог споживачів. Завдання ускладнюється тим, що вирішувати згадані проблеми необхідно у єдиному комплексі. Чим досконаліше організована координація і взаємозв'язок між окремими ланками проблем, тим вища технічна, економічна і соціальна ефективність її вирішення.

Звідси можна зробити висновок, що вся робота із підвищення якості продукції повинна спиратися на ґрунтовну наукову базу, на достатньо стійкий теоретичний фундамент і, передусім, на науку про якість продукції.

Якщо узагальнити та систематизувати усі фактори то можна стверджувати, що для забезпечення необхідного рівня якості потрібна не лише відповідна матеріальна база та зацікавлений, кваліфікований персонал, але й добре налагоджена організація праці, в тому числі чітке управління якістю.

В умовах гострої конкурентної боротьби підприємства можуть ефективно розвиватися лише за умови запровадження системного управління якістю продукції.

Система управління якістю продукції - сукупність управляючих органів і об'єктів управління, вона передбачає сукупність взаємопов'язаних організаційних, технічних, економічних і соціальних заходів по забезпеченню цілей управління якістю продукції. Управління якістю включає в себе наступні елементи управлінського циклу, загальні для всіх функції: прогнозування і планування, організація праці, координацію і регулювання, активізацію і стимулювання, контроль, розрахунки і аналіз.

Управління якістю здійснюється не тільки на оперативному рівні (наприклад, виявлення та усунення невідповідностей продукції стандарту в процесі конкретної технологічної операції), але й повинно включати стратегічні плани, без розробки яких неможлива і оперативна діяльність.

Потреби виникають через відчуття незадоволеності вимог споживача, необхідних для його нормальної життєдіяльності. Виробник має орієнтуватись не просто на задоволення потреб споживачів, а на задоволення саме платоспроможного попиту, який є результатом його потреб. У визначенні якості продукції поняття потреб є вихідним. Управління якістю на підприємстві повинно представляти собою безперервний процес впливу на виробництво шляхом послідовної реалізації логічно взаємопов'язаних дій з метою забезпечення якості продукції.

Сучасне управління якістю повинно виходити з положення, що діяльність з управління якістю не може бути ефективною після того, як продукція вже була виготовлена, як це відбувається при контролі якості продукції. Управління якістю повинно реалізовуватися на всіх стадіях виробництва, починаючи з планування, і закінчуючи продажем продукції на полицях у місцях збуту. На якість продукції впливають різні типи факторів: випадкові та очікувані, внутрішні та зовнішні. Для запобігання негативного впливу цих факторів на рівень якості продукції, необхідна багатофункціональна система управління якістю, яка могла б вирішувати проблеми якості на різних етапах виробництва.

Отже, потрібні не окремі та епізодичні зусилля, а сукупність методів постійного впливу на процес створення продукту з метою підтримки відповідного рівня якості. Ця сукупність методів повинна утворювати керуючу систему, яка створює та забезпечує управління якістю.

Для забезпечення якості продукції необхідно керуватися перевіреним практикою багатьох підприємств основним принципом: робити якісно - завжди вигідніше.

Певна кількість продукції кращої якості (вищого технічного рівня) здатна повніше задовольнити суспільні потреби, ніж та або навіть більша кількість продукції гіршого рівня якості. Це означає, що підвищення якості (технічного рівня) продукції у кінцевому підсумку еквівалентне збільшенню її виробництва з меншими загальними витратами суспільної праці. Йдеться про вплив підвищення рівня якості продукції не лише на виробництво, його ефективність, але й на імідж підприємства в цілому.

Практика господарювання свідчить, що частка витрат на виготовлення продукції більш високого рівня якості по відношенню до суми прибутку, навіть якщо досягнення вищого рівня якості пов'язане з додатковими витратами у виробництві, істотно скорочується за рахунок збільшення суми прибутку.

Підвищення рівня якості (технічного рівня), насамперед, знарядь праці має значний вплив на прискорення темпів розвитку певних напрямів науково-технічного прогресу.

Зокрема, підвищення надійності устаткування, приладів та інших технічних пристроїв забезпечує розширення масштабів розвитку комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, гнучких автоматизованих виробництв тощо.

Не потребує особливих доказів безпосередній вплив більш надійної техніки та якісних конструкційних матеріалів на ефективність використання основних і оборотних фондів підприємств, обсяг витрачання інвестиційних ресурсів.

Зрештою високоякісна продукція здатна ефективніше задовольнити різноманітний попит населення на споживчі товари. Постійне зростання випуску високоякісної конкурентоспроможної продукції (за технічним рівнем, дизайном, продажною ціною, експлуатаційними витратами) є необхідною умовою виходу того чи іншого підприємства на світовий ринок, формування сталого іміджу підприємства як економічно надійного партнера на ньому, розвитку зовнішнього прибутку та фінансового становища.

Неухильне зростання ефективності виробництва на кожному підприємстві за рахунок якісних чинників передбачає чітке визначення і комплексне використання всіх можливих шляхів поліпшення якості виробів.

Але навіть за наявності сучасної технологічної бази та кваліфікованих працівників неможливо розраховувати на стабільне забезпечення якості продукції без залучення чіткої системи управління якістю. Насамперед тому, що будь-якому підприємству для успішної та стійкої роботи необхідно налагодити випуск запланованого обсягу продукції, дотримати встановлені строки, досягти низької собівартості виробів і при цьому досягти високого рівня якості аби забезпечити вимогу цільового сегменту ринку.

Проблемність одночасного досягнення цих цілей полягає в тому, що на практиці вони суперечать один одному. Наприклад збільшення обсягів випуску продукції та зменшення строків виробництва призводять до зниження якості виробу, а з іншого боку підвищення якості вимагає додаткових витрат та зниження темпів виробництва. В той самий час покращення якості процесу виробництва ланцюговою реакцією призводить до зменшення браку та втрат продукції, відповідно зменшується питома частка витрат, збільшується обсяг якісної продукції та різко збільшується ефективність праці. В свою чергу це призводить до збільшення частки продукції підприємства на ринках збуту.

Тому, для покращення рівня управління якістю продукції українськими підприємствами-виробниками необхідно:

- використання досягнень науки і техніки в процесі проектування продукції;

- запровадження новітньої технології виробництва і суворе дотримання технологічної дисципліни;

- забезпечення належної технологічної оснащеності виробництва;

- застосування стандартів і технічних умов виробництва;

- робота над удосконаленням існуючих на підприємстві стандартів якості, покращення їх рівня відповідності вимогам споживачів;

- збільшення об'єму випуску сертифікованої продукції, покращення окремих показників якості продукції;

- удосконалення методів контролю і розвиток масового самоконтролю під час виготовлення продукції;

- розробка заходів щодо застосування узгодженої системи прогнозування та планування необхідного рівня якості продукції;

- збалансованість цін на продукцію;

- використання ефективної мотивації праці всіх категорій персоналу підприємства, що є одним з головних факторів підвищення якості продукції;

- всебічну активацію людського чинника та проведення кадрової політики, адаптованої до ринкових умов господарювання.

Задача підвищення якості продукції є найактуальнішою в економіці України. Як важливий чинник інтенсифікації економічного розвитку вона пред'являє більш суворі вимоги до економічного обґрунтування усіх заходів, які спрямовані на підвищення якості продукції. Тому, важливим показником є визначення економічної ефективності підвищення якості, тобто оцінка необхідності зміни тих чи інших параметрів якості конкретного виробу.

Системи управління якістю являють собою органічне сполучення економічних, правових і інших факторів, що впливають на якість. За допомогою нововведень можна не тільки уникнути консерватизму і застою в розвитку комплексного підходу до якості, але й свідомо та впевнено рухатися далі. У системах якості нововведення поділяються на дві групи:

- функціональні;

- системні.

До функціональних відносяться нововведення, що стосуються завдань однієї з функцій управління якістю і не потребують структурних змін системи. До системних відносяться нововведення, що стосуються не однієї, а кількох функцій управління якістю і викликають необхідність внесення змін у зміст елементів системи. Системні нововведення можуть стосуватися однієї функції, але по масштабах впливають на інші функції, що приводить до необхідності внесення в них змін.

За допомогою класифікації нововведень легше визначити адресність у реалізації нововведень. Функцію нововведення здійснює підрозділу апарата управління - технічні, технологічні служби, відділи кадрів і оплати праці, відповідальні за реалізацію тих або інших задач управління якістю.

Висновки по 1 розділу

На основі проведеного дослідження можна сформулювати наступні висновки:

Якість - сукупність характеристик об'єкту, що стосуються його здатності задовольняти встановлені та передбачувані потреби. Державна політика у сфері управління якістю продукції (товарів, робіт, послуг) спрямована на підтримку зусиль підприємств та організацій у задоволенні потреб споживачів шляхом поліпшення якості та конкурентоспроможності продукції, розвитку і впровадження методів управління якістю.

Для відродження економіки України необхідно поліпшити якість і конкурентоспроможність продукції, створити умови для повного розкриття потенціалу підприємств, досягнення ділової досконалості, надавати всіляку підтримку та сприяти розвитку сфери управління якістю.

Економічні заходи державного регулювання у сфері управління якістю спрямовуються на стимулювання діяльності товаровиробників щодо поліпшення якості продукції, підвищення їх відповідальності за виготовлення та реалізацію неякісної продукції.

Дієвим інструментом розв'язання проблем поліпшення якості та забезпечення конкурентоспроможності продукції є впровадження систем управління якістю та довкіллям відповідно до стандартів серій ISO 9000 та 14000, інших систем управління та забезпечення якості, що довели свою ефективність.

TQM поширюється на всі аспекти діяльності підприємства і його взаємин із внутрішніми та зовнішніми споживачами. Він є багатопрограмним процесом, способом ведення справ, який змушує використовувати безліч методів, однак зрештою залежить від ставлення і поведінки всіх залучених у цей процес, а це означає - будь-якого співробітника підприємства і його постачальників.

Реалізувати TQM на підприємствах України надзвичайно важко. Ці труднощі криються в нашому менталітеті. Підприємці або менеджери дивляться на своїх працівників не як на однодумців. Цим можна пояснити і відверто занижену оплату праці працівників, та часто й просто затримки з виплатою заробітної плати.

Стандарт ІСО 9001 є найбільш повним із трьох стандартів, що регламентують базові моделі Систем Якості, і охоплює всю діяльність підприємства, розглядаючи процеси забезпечення якості продукції від її розробки до експлуатації. Важливо зазначити, що в стандарті немає спеціальних згадувань про діяльність компаній щодо ідентифікації продукції, визначення продукту, задоволеності споживача, загалом всього того, що є діяльністю з маркетингу.

Під рухом товару розуміється процес переміщення товару від виробника до кінцевого споживача. Сам процес, а також його учасники утворюють канал руху товару. Найменша кількість учасників цього процесу не може перевищувати двох - виробник і споживач. Вони утворюють канал руху товару нульового рівня.

Світова практика і вітчизняний досвід говорять про те, що продукція, яка має більш високі якісні показники, і коштувати повинна дорожче. Ціна також визначається тим місцем, яке може посісти ця продукція на своєму сегменті ринку. Це пов'язане з тим, що дуже часто придбання тієї чи тієї продукції залежить від іміджу не тільки виробника, але й покупця.

2. КомплекснИЙ АНАЛІЗ ТОВ "ІЛЛІЧІВСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД"

2.1 Особливості функціонування ТОВ «ІРМЗ» на ринку України

Машинобудівний комплекс охоплює два десятки спеціалізованих галузей. До нього належить практично всі галузі машинобудування (крім годинникової). Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази. В сучасних у мавах машинобудуванню належить винятково важлива роль у прискоренні науково-технічного прогресу. Випускаючи знаряддя праці для різних галузей народного господарства, машинобудування реалізує досягнення науково-технічного прогресу і забезпечує комплексну механізацію та автоматизацію виробництва.

На машинобудівний комплекс України припадає понад 40% усього промислово-виробничого потенціалу індустріального виробництва: частка продукції комплексу в загальному обсязі продукції промисловості становить 29%. Машинобудівний комплекс належить до трудомістких галузей промисловості, про що свідчить співвідношення зайнятих у ньому та обсяг вироблюваної продукції. Водночас машинобудування належить до металомістких галузей. На 1 т готової продукції воно витрачає 1,3-1,5 т металу, а в цілому машинобудівний комплекс споживає третину прокату, 40% чавунного і понад 65% стального литва, що їх випускає металургійна промисловість України.

Галузева структура й асортимент продукції машинобудування зумовлюють особливості розміщення його виробництва. Особливо великий вплив на розміщення окремих галузей і підгалугей машинобудування мають технологічні процеси, форми організації виробництва. Проте машинобудування насамперед належить до галузей "вільного розміщення", оскільки на нього менше, ніж на інші галузі, впливають природні умови й ресурси.

ТОВ «Іллічівський ремонтно-механічний завод» - одне з найстаріших підприємств машинобудівного комплексу України, який розташувався в південній частині міста, що носить ім'я відомого новатора А.Г.Стаханова, на колишніх пустирях розкинулися просторі цехи машинобудівного заводу. ТОВ «ІРМЗ» був заснований в 1934 році на базі майстерень тресту «Коксохіммонтаж» як ливарно-механічний завод з механічним, ливарним, котельним і ковальським цехами.

Основною особливістю заводу є те, що він випускає продукцію під замовлення приватних або бюджетних підприємств. Завод не займається масовим випуском продукції.

Основними споживачами заводу в тій чи іншій мірі є:

- ВАТ «Алчевський металургійний комбінат»;

- ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча»;

- ВАТ «Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського»;

- ВАТ «Укргідроенерго»;

- ЗАТ «Донецьксталь - металургійний завод»;

- ВАТ « Алчевський коксохімічний завод»;

- ВАТ «Єнакіївський металургійний завод»;

- ВАТ «Макіївський металургійний завод»;

- ВАТ «Азовсталь»;

- ДП «Донецька вугільна енергетична компанія»;

- ДП «Дніпропетровський метрополітен»;

- ДП «Харківський метрополітен»;

- ДП «Київський метрополітен»;

- ВАТ «Оскольський електрометалургійний комбінат»;

- ВАТ «Волзький трубний завод»;

- ВАТ «Новоліпетский металургійний комбінат»;

- ВАТ «Уральська Сталь».

Основною сировиною для виробництва є металопрокат, МОР, кисень, електродвигуни, зварювальний дріт.

Сфера діяльності ТОВ «ІРМЗ» - розробка, проектування, виробництво вантажопідйомного транспортного устаткування.

Вироблена продукція: крани мостові однобалочні опорні, підвісні; крани-штабелери; крани консольні; лебідки електричні; таль ручна ланцюгова (з круглозвенной ланцюгом); ланцюги для металургійних підприємств, гірничодобувної промисловості і хімічних заводів; нестандартні запасні частини до прокатного устаткування; металоконструкції; ескалатори; редуктори; вантажопідйомні механізми для вантажів понад 10 тонн; запчастини до металургійного оснащення; крани багатоцільові; крани підйомні гідравлічні; крани підйомні мобільні поворотні консольні; крани підйомні важкі консольні; крани підйомні важкі консольні, стрілові; крани пролітного типу; муфти зубчасті; опори кулькові для переміщення вантажів; редуктори; редуктори циліндричні; редуктори циліндричні двоступінчасті; редуктори циліндричні двоступінчасті кранові.

Дана продукція використовується в газовому , нафтопереробному та металургійному комплексі СНД, до 10% покупців зосереджені в нашому регіоні.

Особливість продукції полягає в тривалих термінах експлуатації з безумовним забезпеченням відповідності продукції вимогам безпеки , а також характеризується складним технологічним процесом виробництва вантажопідйомного обладнання. Кожна виготовлена модель вантажного крана унікальна, конкурентоспроможна і за техніко-економічними показниками перевершує аналогічні моделі кранів інших виробників СНД.

Надані послуги заводу: механічна обробка деталей; модернізація електрообладнання вантажопідйомних кранів; монтаж і фарбування вантажопідйомних кранів; монтаж електроустаткування вантажних кранів; монтаж, демонтаж і ремонт вантажопідйомних кранів всіх типів; налагодження, монтаж, модернізація кранів; ремонт і посилення кранів; роботи загальномашинобудівного напрямку; термообробка й порізка металу; виробництво транспортно-складської техніки; виробництво запірної промислової арматури (засувки для пари і води, нафти і газу, електропроводів до засувок ); виготовлення ланцюгів тягових пластинчатих ескалаторних; виготовлення редукторів.

Завод може провести ремонт , модернізацію кранів та електрообладнання кранів, талів та іншого вантажопідйомного обладнання, а також поставити необхідні запасні частини для вантажопідйомної техніки.

У своїй діяльності ТОВ «ІРМЗ» керується положеннями цивільного, господарського законодавства, нормативними актами про власність, про підприємство, про податки, законодавством про працю України, а також Статутом.

Товариство створене для здійснення господарсько- фінансової, виробничої, комерційної, інвестиційної та іншого роду господарської діяльності, а також надання послуг та виконання робіт з метою отримання прибутку.

Майже 95% всієї спеціалізації заводу базується на важкому машинобудуванні, що знаходиться у кризі, але завод шукає нові ринки збуту, спрямовані на масового споживача.

Цілями і місіями діяльності заводу є:

1) Розширення міжнародних та економічних зв'язків України з іншими країнами, включаючи країни СНД.

2) Впровадження передових технологій і методів управління в машинобудівній галузі.

3) Підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів у машинобудівній галузі, сприяння розвитку конкурентного ринку в цій сфері.

4) Залучення інвестицій в машинобудівну галузь та інші галузі промисловості України.

5) Наповнення товарного ринку України товарами і послугами.

Таблиця 2.1 - Основні техніко-економічні показники діяльності ТОВ «ІРМЗ» за 2011 - 2013 рр.

Показники

2011

2012

2013

Відхилення

2011-2013

+ / -

%

Реалізована продукція, тис.грн.

116519,8

70918,1

128064,4

11545

109,9

Відвантажена продукція (без ПДВ), тис.грн.

116256,3

70914,5

128030,6

11774

110,1

Відвантажена продукція, шт.

4850

2305

3780

-1070

77,9

Одержано грошов. коштів на р/рахунок, тис.грн.

120836

75190,1

144083,6

23248

119,2

Обсяг продукціїї у діючих цінах, тис.грн.

94646,2

55560

112584,9

17939

118,9

Чисельність ПВП, чол.

1399

1150

1059

-340

75,7

Продуктивність праці, грн.

67653

48313

106312

38659

157,1

Всього електрообладнання:

...

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены