Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота з дисципліни «Управління потенціалом підприємства»

на тему: «Управління конкурентоспроможністю продукції та особливості її оцінки ПАТ «Полтавський завод медичного скла»

ЗМІСТ

ВСТУП

Методичні підходи до управління конкурентоспроможністю продукції та особливості її оцінки

Характеристика господарської діяльності ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА»

Оцінка системи конкурентоспроможності продукції ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА

Шляхи підвищення ефективності управління конкурентоспроможністю продукції ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА»

ВИКНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

вступ

конкурентоспроможність продукція управління оцінка

Актуальність роботи полягає в проблемі підвищення конкурентоспроможності продукції підприємств. Сучасний етап розвитку економіки України висуває якісно нові вимоги до управління конкурентоспроможністю підприємств. Виникає необхідність у вдосконаленні управління конкурентоспроможністю підприємства шляхом використання сучасних принципів менеджменту, маркетингу, забезпечення стратегічного підходу до їхньої діяльності.

Конкуренція - одна з головних рис ринкового господарства. Саме вона створює умови для розробки і створення нових товарів і послуг. В умовах процесу глобалізації та інтернаціоналізації проблеми забезпечення конкурентоспроможності виходять на перший план, оскільки лише конкурентоспроможність гарантує виживання товаровиробника і на внутрішньому, і на зовнішніх ринках.

Управління конкурентоспроможністю продукції підприємства стає все більш важливим в умовах ринкових відносин і на сьогодні є запорукою успішної підприємницької діяльності.

Дослідження конкурентоспроможності підприємства в умовах економічної ситуації, яка склалась в Україні, дає змогу розглядати її як комплексну характеристику потенціальних можливостей забезпечення конкурентних переваг в перспективі. Джерелами конкурентних переваг є прогресивна організаційно-технологічна і соціально-економічна база підприємства, вміння аналізувати та своєчасно здійснювати заходи щодо укріплення конкурентних переваг. Останнє слід відзначити особливо, тому що аналіз та оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства необхідно на всіх ступенях поза виробничого процесу.

З вищесказаного можна зробити висновок про те, що проблема підвищення рівня конкурентоспроможності продукції підприємства є актуальним питанням, вирішенню якого і присвячується дана робота.

Питанням теорії конкуренції та конкурентоспроможності продукції підприємства приділяли увагу багато зарубіжних науковців - М. Портер, І. Ансофф, Е. Кемпбел так і вітчизняних дослідників - Ю.О. Капітанець, І.З. Должанський, А.А. Мазаракі, М.В. Чорна, А.Е. Воронкова. Безпосередньо проблемі аналізу конкуренції в галузі присвятили свої праці такі російські вчені, як Г.Л. Азоєв, Р.А. Фатхутдінов, А.П. Градов, та ін. мають міцний фундаментальних характер щодо досліджуваних проблем формування і управління конкурентоспроможністю суб'єкта ринку. Е. Кемпебел, К.С. Лаос, Г. Хемел та К. Прахалад, досліджують синергетичні аспекти конкурентоспроможності фірм. А.Е. Воронкова, В.П. Пономарьов, Г.І. Дібніс пропонують вирішення питання стратегічної орієнтації управління конкурентоспроможністю підприємства на основі концепції формування конкурентоспроможного потенціалу. Не зважаючи на багатоаспектне дослідження даної проблеми, на наш погляд, питання вибору конкретного методичного підходу та самої методики оцінки конкурентоспроможності досі залишаються дискусійними.

Неоднозначність існуючих в сучасній економіці науці методичних підходів до дослідження рівня конкурентоспроможності підприємств обумовлює і численність використовуваних методів її оцінки. Всі вони різні, а єдиного загальноприйнятого підходу так і не розроблено. Ситуація ускладнюється тим, що конкурентоспроможність підприємства як економічна категорія розглядається з точки зору різних наук - маркетингу, економіки, фінансів, стратегічного управління, кожна з яких вивчає її через призму свого предмета дослідження.

Мета роботи - дослідження управління конкурентоспроможності продукції підприємства ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА» та шляхи її підвищення.

Для досягнення поставленої мети необхідне вирішення наступних

завдань:

- дослідити методичні підходи до управління конкурентоспромож-

ністю продукції та особливості її оцінки;

- провести економічну характеристику стану господарської діяльності ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА»;

- провести оцінку системи конкурентоспроможності продукції підприємства;

- на основі проведеного аналізу запропонувати шляхи підвищення ефективності управління конкурентоспроможністю продукції ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА».

Об'єктом дослідження є конкурентоспроможність продукції підприємства ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА», який як і інші підприємства країни у сучасних умовах, повинні вміти виробляти конкурентоспроможну продукцію і бути готовими до ефективної роботи у режимі ринкових відносин.

Предметом дослідження є теоретичні та прикладні аспекти конкурентоспроможності продукції підприємств по виробництву скляних виробів.

У процесі дослідження застосовуються методи економічного аналізу, зокрема: використання абсолютних, середніх та відносних величин; метод групування; метод ланцюгових підстановок; балансовий метод; економіко-математичні методи і моделі, зокрема метод аналізу кількісного впливу факторів на зміну результативного показника, метод комплексної оцінки фінансово - господарської діяльності, ряди динаміки, економіко-математичне моделювання.

У роботі використані матеріали, розроблені у 2012 році групою спеціалістів ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА», який забезпечує конкурентоспроможність його продукції в умовах ринку, а також технічні, економічні, фінансові, організаційні матеріали і документи ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА» за 2010-2012 рр.

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПРОДУКЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ ОЦІНКИ

Конкурентоспроможність підприємства - здатність підприємства створювати, виробляти і продавати товари та послуги, цінові й нецінові якості яких привабливіші, ніж в аналогічної продукції конкурентів.

Конкуренція - одна з головних рис ринкового господарства. Саме вона створює умови для розробки і створення нових товарів і послуг. В умовах процесу глобалізації та інтернаціоналізації проблеми забезпечення конкурентоспроможності виходять на перший план, оскільки лише конкурентоспроможність гарантує виживання товаровиробника і на внутрішньому, і на зовнішніх ринках. Між собою конкурують товари, товаровиробники, галузі, країни. Між цими рівнями конкуренції існує тісна залежність. Проблема підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства є актуальним питанням. Сучасний етап розвитку економіки України висуває якісно нові вимоги до управління конкурентоспроможністю підприємств. Умови формування ринкових відносин в Україні, які характеризуються динамічністю зовнішнього середовища, зниженням платоспроможності населення, загостренням конкурентної боротьби, підвищенням рівня комерційного ризику, тяжким фінансовим станом більшості підприємств потребують пошуку засобів виживання підприємств та забезпечення їхнього ефективного функціонування [15, с. 68].

Конкуренція (термін «конкуренція» походить від латинського слова concurrere, що означає «зіштовхуюсь») - це суперництво між учасниками ринкового господарства за найвигідніші умови виробництва, продажу і купівлі товарів та послуг, за привласнення найбільших прибутків. Такий вид економічних відносин існує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні, ні від кого незалежні суб'єкти, їхня залежність пов'язана тільки з кон'юнктурою ринку, бажанням виграти у конкурентів позиції у виробництві та реалізації своєї продукції.

Першою умовою виникнення конкуренції є наявність на ринку великого числа незалежно діючих виробників будь-якого конкретного продукту або ресурсу. Якщо виробництво зосереджено в руках одного власника, то панує монополія, яка по суті заперечує конкуренцію. Монополія і конкуренція - це антиподи.

Друга умова виникнення конкуренції - це свобода вибору господарської діяльності виробників. Кожний з них не тільки визначає що виробляти, а й має право вносити будь-які зміни у виробництво, визначати його обсяги тощо.

Третьою умовою виникнення конкуренції є відповідність між попитом і пропозицією. Якщо, припустимо, попит перевищує пропозицію, то у покупця не має свободи вибору, оскільки через дефіцит уся продукція реалізується. Там, де є дефіцит, там немає вільної конкуренції.

Четвертою умовою виникнення конкуренції слід вважати наявність ринку засобів виробництва. У конкурентній боротьбі велике значення має встановлення високої норми прибутку, яка по суті є орієнтиром у виборі господарської діяльності. Однак вибір діяльності показує тільки можливість виробництва. Для того, щоб ця можливість перетворилась на дійсність, потрібно, маючи грошовий капітал, перетворити його на засоби виробництва.

У своєму розвитку конкуренція пройшла певний шлях удосконалення від простих до складніших форм. Конкуренція як явище була властива рабовласницькій, феодальній і навіть первіснообщинній епосі, її зародження й виникнення історично відносять до простого товарного виробництва. Конкуренція між простими товаровиробниками (ремісниками, селянами) орієнтується на суспільну (ринкову) вартість товару [24, с. 45].

Згідно з М. Портером існує п'ять сил конкуренції:

- нові (потенційні) конкуренти, які входять у галузь;

- загрози з боку товарів-субститутів;

- компанії-конкуренти, які вже надійно закріпили свої позиції в галузі;

- дії продавців (постачальників);

- дії споживачів (клієнтів).

Схему факторів галузевої конкуренції представлено на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Фактори галузевої конкуренції[24, с. 45].

В роботах М. Портера запропонована загальна конкурентна матриця. Вона представлена на рис. 1.2.

КОНКУРЕНТНА ПЕРЕВАГА
Зниження витрат	Диференціація продукції
Область конкуренції	Широка	Цінове лідерство	Продуктове лідерство
	Вузька	Лідерство в ніші

Рис. 1.2. Загальна конкурентна матриця Портера[8, с. 127].

На думку М. Портера, підприємство може самостійно визначити свої сильні та слабкі сторони, аналізуючи сили, які впливають на конкуренцію в галузі, де воно функціонує, і причини, що лежать в їх основі. Розрізняють два основних типи стратегій забезпечення конкурентоспроможності: низькі витрати та спеціалізація.

Конкурентні переваги - це характеристики, властивості товару або торгової марки, які створюють для організації певні переваги над прямими конкурентами.

Основні шляхи визначення конкурентних переваг показані на рис. 1.3.



Рис. 1.3. Визначення конкурентних переваг[10, с. 67].

При розробці стратегії конкуренції необхідно, з однієї сторони, мати чітке уявлення про сильні та слабкі сторони діяльності підприємства, його позицію на ринку, а, з іншої сторони, розуміти структуру національної економіки в цілому та структуру галузі, в котрій працює підприємство.

Основними методами конкурентної боротьби підприємства є поліпшення якості, дизайну товарів і послуг, швидке оновлення асортименту продукції, надання гарантій і післяпродажних послуг, тимчасове зниження цін, умов оплати, впровадження заходів інноваційної політики, ефективне рекламування продукції тощо. Поряд з цим використовуються «мирні» методи обмеження конкуренції: таємні угоди про єдину політику цін і поділ ринків збуту, реалізацію крупних науково-технічних проектів, обмін інформацією з різних питань наукової, технічної, ринкової стратегії. Серед неекономічних методів конкурентної боротьби - фінансові махінації та спекуляції цінними паперами, промислове шпигунство, підкуп чиновників державного апарату з метою отримання урядових контрактів, субсидій тощо.

Управління конкурентоспроможністю підприємства стає все більш важливим в умовах ринкових відносин і на сьогодні є запорукою успішної

підприємницької діяльності. В сучасній конкурентній боротьбі за всієї її гостроти та динамізмі виграє той, хто аналізує та змагається за свої конкурентні позиції. Щоб вижити у цій боротьбі, кожне підприємство має поставити перед собою задачу підвищення рівня конкурентоспроможності не лише своєї продукції, а й підприємства та його потенціалу. Аналіз різноманітних аспектів виробничо-господарської діяльності дозволяє визначити «сильні» та «слабкі» сторони підприємства у конкурентній боротьбі та знайти способи досягнення переваг над конкурентами.

У цілому конкурентоздатність підприємства це відносна характеристика, що виражає відмінності розвитку даного підприємства від розвитку конкурентних підприємств по ступеню задоволення своїми товарами потреби людей і по ефективності виробничої діяльності. Конкурентоздатність підприємства характеризує можливості і динаміку його пристосування до умов ринкової конкуренції.

Конкурентоспроможність продукції - це комплекс споживчих та вартісних характеристик, які визначають її успіх на ринку, тобто спроможність саме даного товару бути обміненим на гроші в умовах широкої пропозиції до інших конкуруючих товаровиробників [43, с. 48].

Конкурентоспроможність підприємства означає його здатність до ефективної господарської діяльності та забезпечення прибутковості за умов конкурентного ринку. Інакше кажучи, це здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспроможної продукції. Можливість компанії конкурувати на визначеному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності товару і сполуки економічних засобів діяльності фірми, надаючи перевагу в умовах конкурентної боротьби.

Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно опиняється більш прибутковим, чим його головні конкуренти. Це одночасно передбачає, що підприємство займає стабільне місце на ринку товарів та послуг, та його

продукція користується постійним попитом.

Однак в житті цей стан не являється незмінним. Тому керівництво підприємства повинно вміти відслідковувати зміни, що відбуваються в умовах господарювання, і проводити відповідні перетворення в політиці ведення виробництва та реалізації товарів. Такими перетвореннями можуть бути: зміна товарної політики, впровадження нових технологій, диверсифікація виробництва, зміна організаційно-правового статусу підприємства, модернізація форм збуту продукції, вихід на нові ринки, створення спільних виробництв [12, с. 63]. Важливим моментом в проведенні перетворень по підвищенню конкурентоспроможності підприємства являється вибір їх здійснення. В ряді вітчизняних та зарубіжних робіт пропонується виходити із так званого циклу конкурентної переваги фірми (КПФ), що представлено на рис. 1.4. Як можна побачити, він грунтується на теорії життєвого циклу.

Кпф

Час

Зародження Прискорення Уповільнення Зрілість Спад

Рис. 1.4. Життєвий цикл конкурентної переваги підприємства[8, с. 134].

З рисунку 1.4 бачимо, що на кожному етапі стан конкурентоспроможності підприємства різний. Але коли вона переходить в так звану зрілість, тобто стає незмінною, то рахується, що настав момент для проведення перетворень. Але при такому підході може виникнути ситуація, при якій проведення перетворень нічого не дасть. Справа в тому, що в силу різночасовості змін подій, які відбуваються в параметрах, що впливають на конкурентоспроможність підприємства в стадії загальної зрілості деякі з них будуть знаходитись в стані занепаду, і на їх зміни буде потрібно багато часу. Тому у відповідності з прийнятою стратегією розвитку підприємства необхідно відслідковувати зміни кожного фактора. Всі фактори, що

впливають на конкурентоспроможність, можна розділити на дві великі групи:

внутрішні та зовнішні [38, с. 178].

Між показниками конкурентоспроможності підприємства і конкуренто-спроможності продукції існують: взаємозв'язок і взаємозалежність. Це означає, що конкурентоспроможність продукції суттєво впливає на конкуренто-спроможність підприємства, а остання у свою чергу в значній мірі визначає конкурентоспроможність продукції. До відмінностей цих категорій належать:

- конкурентоспроможність продукції визначається для кожного її виду, а конкурентоспроможність підприємства охоплює всю номенклатуру;

- конкурентоспроможність продукції визначається в межах порівняно короткого періоду часу, а конкурентоспроможність підприємства - тривалого;

- рівень конкурентоспроможності підприємства цікавить насамперед його власника з метою визначення доцільності виробництва в даних умовах, а споживача не цікавить. Зате споживача дуже цікавить продукція підприємства, її ціна - якість.

Для того, щоб визначити наскільки успішним є підприємство на ринку, необхідно регулярно проводити його оцінку конкурентоспроможності. Кожне підприємство вибирає методику, яка найбільше для нього підходить, вибір зумовлений особливостями галузі, продукції, що випускається, загальним економічним станом у країні та іншими факторами. Проблема полягає в тому, що для цілей управління конкурентоспроможністю необхідна наявність об'єктивного інструменту її оцінки, при цьому помилка у виборі методу вимірювання може привести до ухвалення помилкових управлінських рішень.

Оцінка конкурентоспроможності починається з визначення мети дослідження: якщо необхідно визначити положення даного товару в ряді аналогічних, то досить провести їхнє пряме порівняння по найважливіших параметрах, якщо ж метою дослідження є оцінка перспектив збуту товару на конкретному ринку, то в аналізі повинна використовуватися інформація, що включає зведення про вироби, які вийдуть на ринок у перспективі, а також дані про зміну діючих у країні стандартів і законодавства, динаміки споживчого попиту. Незалежно від цілей дослідження, основою оцінки конкурентоспроможності є вивчення ринкових умов, що повинне проводитися постійно, як до початку розробки нової продукції, так і в ході її реалізації.

Задача полягає в необхідності виділення тієї групи факторів, які впливають на формування попиту в певному секторі ринку [26, с. 210]:

- розглядаються зміни у вимогах постійних заказників продукції;

- аналізуються напрямки розвитку аналогічних розробок;

- розглядаються сфери можливого використання продукції;

- аналізується круг постійних покупців.

На основі вивчення ринку та вимог покупців обирається продукція, по якій буде проводитися аналіз чи формуватися вимоги до майбутнього виробу, а далі визначається номенклатура параметрів, які приймають участь в оцінюванні.

При аналізі повинні використовуватися ті ж самі критерії, якими оперує споживач, обираючи товар. По кожній з груп параметрів проводиться порівняння, яке показує наскільки ці параметри близькі до відповідного параметру потреби.

Конкурентоспроможність підприємства не може бути об'єктивно визначена без врахування конкурентоспроможності його продукції.

У світовій практиці оцінка конкурентоспроможності товару складається з трьох етапів:

- аналіз ринку і вибір найбільш конкурентоспроможного товару;

- визначення набору порівнюваних показників чи параметрів;

- розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності.

Визначаючи конкурентоспроможність продукції, виробник продукції повинен обов'язково знати вимоги потенційних покупців і оцінку споживачів. Тому формування конкурентоспроможності продукції починається з визначення істотних споживчих властивостей (потреб покупця), по яких оцінюється принципова можливість реалізувати продукцію на відповідному ринку, де покупці постійно будуть порівнювати її характеристики з товарами конкурентів щодо міри задоволення конкретних потреб і цін реалізації. Необхідно постійне уточнення переліку параметрів, істотних з погляду споживача. Виробник повинен точно оцінювати і саму принципову можливість реалізації свого товару на ринку з обліком установлених нормативних параметрів. Необхідною є оцінка відповідності параметрів намічуваної до просування на ринок продукції всім обов'язковим стандартам і нормам.

Метою забезпечення конкурентоспроможності продукції є отримання прибутку в результаті успішної реалізації продукції на ринку. Своєю чергою, товар може бути реалізований на ринку лише за умови його відповідності вимогам конкретного споживача. Купуючи, кожен споживач здійснює вибір необхідного йому виробу з-поміж цілої низки аналогічних, що пропонуються на ринку, та придбає той з них, який більшою мірою задовольняє його потреби. Проводячи порівняння товарів, призначених для задоволення тієї самої потреби, споживач ураховує їхні споживні якості, виявляє ступінь відповідності власним потребам [18, c. 12]. При цьому він прагне досягти оптимального співвідношення між рівнем споживних якостей виробу і витратами на його придбання та використання, тобто отримати максимум споживного ефекту на одиницю витрат.

Щодо конкретної потреби вказане співвідношення може бути досягнуте цілим рядом різноманітних товарів, завдяки присутності в них аналогічних якостей. Відповідно всі вони матимуть здатність задовольняти дану потребу і стосовно неї можуть розглядатися як взаємозамінні. Наприклад, потреба людини в переміщенні може бути задоволена шляхом

використання автомобіля, мотоцикла, велосипеда, поїзда тощо.

Існує досить велика кількість методів оцінки конкурентного положення

підприємства на ринку, а саме: модель Бостонської консультативної групи; метод «Мак-Кінзі»; модель Shell/DPM; ситуаційний аналіз (SWOT-аналіз); метод експертного оцінювання; метод різниць; SPACE-аналіз.

Матричний метод (розроблений консалтинговою групою Бостона). Суть оцінки полягає в аналізі матриці, побудованої за принципом системи координат: по горизонталі-темпи зростання / скорочення кількості продажів в лінійному масштабі; по вертикалі - відносна частка товару (послуги) на ринку. Найбільш конкурентоздатними вважаються підприємства, які займають значну частку на швидкозростаючому ринку. Переваги методу: за наявності достовірної інформації про обсяги реалізації метод дозволяє забезпечити високу репрезентативність оцінки. Недоліки методу: виключає проведення аналізу причин того, що відбувається і ускладнює розробку управлінських рішень.

Широкого розповсюдження набула модель, запропонована корпорацією General Electric і консалтинговою компанією McKinsey & Co. Ця модель отримала назву «модель GE/McKinsey» і стала найпопулярнішою багатофакторною моделлю аналізу конкурентних позицій бізнесу у стратегічній перспективі.

Темп зростання ринку

Зірка	Знак питання
Дійна корова	Собака

висока

низька низька висока Частка ринку

Рис. 1.5. Структура матриці БКГ [15, с. 234].

Модель GE/McKinsey являє собою матрицю, що складається з 9 клітинок для відображення і порівняльного аналізу стратегічних позицій і напрямів господарської діяльності організації. Головною особливістю цієї моделі є те, що у ній вперше для порівняння видів бізнесу почали розглядатися не тільки такі фактори, як обсяг продажу, прибуток, рентабельність інвестованих коштів тощо, але й досить суб'єктивні характеристики бізнесу, такі, як мінливість частки ринку, технології, стан забезпеченості кадрами. Дані моделі визначення конкурентної позицій на ринку в процесі аналізу за головний приймають один-два фактори, надаючи їм пріоритетне значення. Переваги: порівняно з БКГ пропонує більш детальний аналіз, дає можливість визначити стратегічне положення фірми; пропонує стратегічні альтернативи розвитку підприємства. Недоліки: розробка осей матриці спірна; визначається значення певних факторів при підсумовуванні декількох оцінок; пропоновані стратегії маркетингу поверхневі.

Модель Shell/DPM і зовні схожа на матрицю GE/McKinsey, і також є своєрідним розвитком ідеї стратегічного позиціонування бізнесу, закладеної в основу моделі BCG. Разом з тим, між ними є принципові відмінності. Але по порівняно з однофакторний BCG 2х2 матрицею, матриця Shell/DPM, як і матриця GE/McKinsey, є двофакторну матрицею розмірності 3х3, що базується на множинних оцінках як якісних, так і кількісних параметрів бізнесу. Більш того, мультімеперемінний підхід, який використовується для оцінки стратегічних позицій бізнесу в моделях GE/McKinsey і Shell/DPM, опинився на практиці більш реалістичним, ніж підхід, який використовується матрицею BCG. Наступна найбільш примітна особливість моделі Shell/DPM полягає в тому, що в ній можуть розглядатися види бізнесу, що знаходяться на різних стадіях свого життєвого циклу. Переваги: ефективна в рамках капіталомістких галузей; поєднує якісні і кількісні показники в єдину параметричну систему; велика кількість змінних дозволяє зробити глибокий і системний аналіз. Недоліки: важко вибрати із великого набору змінних найбільш значимі; присвоєння питомої ваги змінним при конструюванні шкал матриці дуже утруднено; проведення аналізу потребує багато часу і високої компетенції експертів.

При розробленні стратегічних планів багато підприємств застосовують SWOT-аналіз, який являє собою аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища організації. Аналізу підлягають сильні сторони, слабкі сторони внутрішнього середовища, а також можливості і загрози зовнішнього середовища організації.

Процедура проведення SWOT-аналізу зводиться до заповнення матриці, в якій відображаються, а потім і зіставляються сильні та слабкі риси з однієї сторони та можливості і загрози з іншої [9, с. 67]. Методологія SWOT-аналізу передбачає спочатку виявлення сильних і слабких сторін, можливостей і загроз, після цього встановлення зв'язків між ними, які в подальшому можуть бути використані для формулювання стратегії організації.

Після проведення SWOT-аналізу керівництво отримує більш чітке уявлення про переваги та недоліки свого підприємства а також ситуації на ринку. Це дає можливість обрати оптимальний шлях розвитку, мінімізувати загрози і максимально ефективно використати ресурси, що є у наявності. Методика SWOT-аналізу є простим та доступним і при цьому ефективним способом оцінки стану фірми. Переваги цього методу: дає можливість зіставити погрози й можливості ринку із сильними й слабкими сторонами підприємства. Недоліки недостатньо враховуються фактори зовнішнього середовища, для аналізу якого потребується складання окремої профільної таблиці; потребує значного часу.

Метод SPACE-аналізу є похідним від SWOT-аналізу та застосовується для оцінки сильних та слабких сторін діяльності невеликих підприємств за такими групами критеріїв:

- фінансова сила (ФС);

- конкурентоспроможність організації (КО);

- привабливість бізнесу (ПБ);

- стабільність бізнесу (СБ).

На основі вивчення ключових критеріїв у складі кожної групи складається матриця спрямованої стратегії в системі координат SPACE та будується вектор позиції підприємства, що оцінюється. Положення вектора визначає тип рекомендованої стратегії (консервативна, захисна, конкурентна, агресивна) для зміцнення конкурентних позицій.

Кожен показник, що характеризує ключові критерії, оцінюється за десятибальною шкалою на основі порівняння фактичних значень фінансових коефіцієнтів із нормальним їх рівнем для підприємства та на основі вивчення статистичної інформації щодо економічного становища галузі. Після отримання зважених оцінок ключових критеріїв наступним етапом SPACE-аналізу є побудова вектора рекомендованої стратегії в системі координат SPACE. Координати точки місця знаходження підприємства Р (х, у) знаходять за формулами:

Х = ПБ - КО, (1.1)

У = ФС - СБ (1.2)

Одним з методів удосконалювання будь-якого об'єкта на всіх стадіях життєвого циклу є функціонально-вартісний аналіз (ФСА).

Функціонально-вартісний аналіз - це метод комплексного техніко-економічного дослідження об'єкта з метою розвитку його корисних функцій при оптимальному співвідношенні між їхньою значимістю для споживача і витратами на їхнє здійснення.

Метод ФСА застосовується промисловими компаніями США, Англії, Франції й інших країн з розвитий ринковою економікою [18].

Не усі властивості товару є дуже корисними. В зв'язку з цим потрібно провести аналіз, використовуючи принцип Ейзенхауера за схемою. Необхідно виділити головні (А), другорядні (У) непотрібні чи зайві функції (З). Засобу варто затрачати на одержання головних функцій, у визначеній мірі - на другорядні (У). Витрат на одержання зайвих функцій потрібно уникати. Тільки колективний, усебічний розгляд проблеми підвищення якості при одночасному зниженні собівартості може гарантувати успіх.

Ціль ФСА - зниження витрат на виробництво, проведення робіт і надання послуг при одночасному чи підвищенні збереженні якості виконуваної роботи.

Широкого розповсюдження при оцінці конкурентоспроможності продукції отримав метод експертних оцінок. Цей метод застосовують для аналізу у випадках, коли немає достатньої інформації для дослідження того чи іншого економічного явища, процесу, і виявлення факторів, що викликали відхилення. Він передбачає використання при розв'язанні аналітичних задач професійного досвіду та інтуїції спеціалістів. Експертну оцінку здійснюють спеціалісти-експерти, які складають кваліфікаційний аргументований висновок про стан того чи іншого питання діяльності підприємства (наприклад, висновки про знос будівель, доцільність їх зносу тощо). За допомогою цього методу виявляється єдина колективна думка спеціалістів-експертів при обміркуванні тих чи інших економічних проблем у результаті певних компромісів.

Для одержання найбільш якісних експертних оцінок до участі в експертизі залучають спеціалістів, які мають високий професійний рівень і практичний досвід з тієї чи іншої проблеми і можуть адекватно відобразити тенденції розвитку аналізованого економічного явища. Інколи для експертних оцінок застосовують анкетування, на базі якого оцінюється фактичний стан досліджуваного економічного об'єкта і дається прогноз на майбутнє. Переваги методу: дає можливість оцінити діяльність конкурентів на ринку при відсутності даних про їх фінансово-господарську діяльність.

Найбільш доступний для оцінки показників якості продукції і послуг на автомобільному підприємстві є саме метод експертних оцінок. Застосування методу дозволяє дати узагальнюючу кількісну оцінку підприємств, визначити місце досліджуваного підприємства серед конкурентів [18, с. 13].

Одним з них, і найбільш поширеним у практиці оцінки конкурентоспроможності (за достовірністю та доступністю вихідної інформації) є метод різниць. Згідно цього методу при аналізі конкурентоспроможності підприємства оцінюються показники, що характеризують ефективність використання ресурсів та витрат підприємства, обсяги діяльності, що характеризують розмір потенціалу підприємства. На основі даних про конкурентів розраховується відношення показників досліджуваної фірми або до середніх значень даних показників по сукупності аналогічних фірм, або до показників лідера ринку. Перевагою цього методу є врахування великої кількості показників та можливість визначити «слабкі місця» фірми або конкурентів. Недолік - вимагає досить працемістких розрахунків та великого обсягу звітних даних про конкурентів, що не завжди доступні для дослідження.

Важливе місце у сфері оцінки конкурентоспроможності продукції посідає метод рангів. Він визначає загальні положення, сильні та слабкі сторони підприємства, що оцінюється, у боротьбі з конкурентами. Застосування цього методу ґрунтується на визначенні місця підприємств конкурентів за кожним об'єктом оцінки шляхом ранжування досягнених значень показників. Проведення такої роботи дозволяє визначити, за якими порівняльними критеріями оцінки підприємство випереджає конкурентів, а за якими відстає. Перевагою цього методу є його простота, можливість застосування для оцінок як кількісних, так і якісних показників. Разом з тим цей метод дає тільки посередній результат, не дозволяє оцінити ступінь відставання підприємства від його основного конкурента.

Сутність оцінки конкурентоспроможності за ранговим методом полягає в наступному [38, с. 178]:

- кожен з показників по всій сукупності порівнюваних фірм ранжується, тобто присвоюється порядковий номер, це повторюється з кожною фірмою;

- розраховується середнє значення рангу підприємства на основі якого і дається однозначна оцінка конкурентів.

До переваг методу належить те, що він дозволяє дати однозначну оцінку рівня конкурентоспроможності кожного підприємства.

Серед недоліків можна відзначити не врахування розміру фактичного відхилення окремих показників конкурентів у ранговому виразі.

Широке розповсюдження отримав метод балів. Його застосування дозволяє визначити узагальнюючу кількісну оцінку становища підприємства або його продукції в конкурентній боротьбі при наявності кількох конкурентів. Застосування цього методу дозволяє не тільки визначити основних конкурентів та місце в конкурентній боротьбі підприємства, а й оцінити ступінь його наближення до найбільш конкурентоспроможного підприємства. Цей метод застосовується в разі відсутності необхідної інформації про конкурентів.

Протягом останнього часу поширюється досвід аналізу конкурентоспроможності за допомогою методу бенчмаркинга. Він є одним з нових і сучасних підходів до аналізу конкурентоспроможності продукції підприємства, який успішно використовується в практиці японських, американських, західноєвропейських і скандинавських бізнесменів і учених. Бенчмаркинг - це метод сучасного менеджменту, за допомогою якого компанія проводить порівняння своєї діяльності з практикою інших компаній з метою здійснення конкретних змін, що дозволяють покращити діяльність і підвищити її конкурентоспроможність. Особливості бенчмаркинга: загальносистемний характер (обхват всіх аспектів діяльності компанії, включаючи її корінні зміни як системи в цілому); чітка спрямованість на досягнення кращого рівня; прикладна орієнтація на досягнення конкурентних переваг [11, с. 14].

Метод «еталону» (графічний метод) використовується для наочного відображення зон конкурентних переваг та недоліків підприємства. Для застосування методу необхідно:

- визначити напрямки оцінки конкурентоспроможності;

- встановити максимальну кількість балів оцінювання, однакову за

кожним напрямком;

- визначити кількість балів, набраних підприємством, що оцінюється, порівняно з еталонним значенням;

- здійснити побудову графічної ілюстрації стану конкурентоспроможності підприємства.

З огляду на вищевказані методики можна зробити висновок, що вони всі мають право на життя. Вибір методу залежить від багатьох факторів: спеціалізації підприємства, економічній ситуації в країні, кон'юнктури ринку, тощо. Але очевидно, що найбільш повну інформацію щодо конкурентних позицій підприємства на цільовому ринку можна одержати, використовуючи одночасно кілька методів оцінки.

Конкурентоспроможність є соціально-економічною категорією, що представляє спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг.

Конкурентоспроможність підприємства означає його здатність до ефективної господарської діяльності та забезпечення прибутковості за умов конкурентного ринку. Інакше кажучи, вона є здатністю забезпечувати випуск і реалізацію власної продукції. Під конкурентоспроможністю продукції розуміємо сукупність її властивостей, що відбиває міру задоволення конкретної потреби проти представленої на ринку аналогічної продукції. Вона визначає здатність витримувати конкуренцію на ринку, тобто мати якісь вагомі переваги над виробами інших товаровиробників.

На конкурентоспроможність продукції підприємства впливають наступні чинники: конкурентоспроможність засобів, конкуренто-спроможність праці, конкурентоспроможність предметів праці.

Ці чинники в комплексі визначають здатність ефективно функціонувати підприємство.

В наступному розділі роботи проведемо економічну характеристику стану господарської діяльності ПАТ «Полтавський завод медичного скла».

ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА»

Підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної та іншої господарської діяльності.

Публічне акціонерне товариство «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА» засноване відповідно до рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області шляхом перетворення структурного підрозділу обласного державного підприємства «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА»

Повна назва Товариства: Публічне акціонерне товариство «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА». Товариство розташоване за адресою: Україна, 36008, м. Полтава, вул. Фрунзе, 158.

Товариство створене з метою насичення ринку продукцією, товарами, послугами, розвитку торгівельно - економічного співробітництва з юридичними та фізичними особами, здійснення зовнішньоекономічної діяльності, використання прогресивного обладнання, технологій та кращого досвіду управління, залучення додаткових матеріальних та фінансових ресурсів, а також отримання прибутку й задоволення економічних і соціальних інтересів акціонерів та працівників товариства.

ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА» у порядку, встановленому чинним законодавством, здійснює такі види діяльності:

- виробництво медичних виробів із скла, фарфору і пластмас;

- виробництво та оброблення інших скляних виробів;

- організація служби побуту, надання усіх видів побутових послуг населенню та підприємствам;

- торгівельно - посередницька та збутово - постачальницька діяльність

на ринку України та зовнішніх ринках на ділерських та агентських засадах.

На рисунку 2.1 наведена структура управління товариства ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА».

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1. Структура управління ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА» [Авторська розробка]

Як свідчать дані рис. 2.1, органами управління товариством є загальні збори акціонерів товариства - вищий орган управління, рада товариства - орган управління та контролю, правління товариства - виконавчий орган,

який здійснює керівництво його поточною діяльністю.

Контроль за діяльністю правління товариства здійснює ревізійна комісія, яка обирається зборами з числа акціонерів у кількості трьох осіб у складі голови та членів комісії.

Розглянемо основні економічні показники господарської діяльності ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА» за 2010 - 2012 роки.

Засоби виробництва підприємств є основною частиною виробничих сил суспільства. Раціональна організація їх використання - одна з важливих умов піднесення всіх галузей народного господарства, підвищення його ефективності. У вартісному виразі засоби виробництва становлять виробничі засоби підприємства, які поділяються на основні й оборотні.

Розглянемо склад капіталу підприємства ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА» на кінець 2010-2012 рр. (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Показники капіталу ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА» за 2010-2012 рр. [Додатки А, Д, И]

Показники	Роки:	Відхилення (+, -) 2012 р. від:	Темп зміни 2012 р. у % до:
	2010	2011	2012	2010	2011	2010	2011
А	1	2	3	4	5	6	7
Капітал (станом на кінець періоду), тис. грн	180825	227188	263151	82326	35963	145,53	115,83
Власний капітал, тис. грн.	170601	211920	238640	68039	26720	139,88	112,61
статутний капітал, тис. грн.	2618	2618	2618	0	0	100	100
інший додатковий капітал, тис. грн.	11515	5233	5185	-6330	-48	45,03	99,08
резервний капітал, тис. грн.	754	754	754	0	0	100	100
нерозподілений при-буток (непокритий збиток), тис. грн.	154825	201692	230083	75258	28391	148,61	114,08
забезпечення наступних витрат і платежів, тис. грн.	889	1623	1446	557	-177	162,65	89,09
Позиковий капітал, тис. грн.	10224	15268	23065	12841	7797	225,6	151,07
довгострокові зобо-в'язання, тис. грн.	-	-	-	-	-	-	-
поточні зобов'язання, тис. грн.	10224	15268	23065	12841	7797	225,6	151,07
Середньорічна вартість капіталу, тис. грн.	161978	204006,5	245169,5	83191,5	41163	151,36	120,18

За даними таблиці 2.1. можна відзначити збільшення у 2012 р. капіталу ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА» відносно 2010 р. на 82326 тис. грн., або на 45,53 %, у 2012 р. відносно 2011 року на 35963 тис. грн., або на 15,83 %.

У тому числі вартість власного капіталу на кінець 2012 р. складає 238640 тис. грн. і збільшилася до 2010 р. на 68039 тис. грн., що складає 39,88 %. А до 2011 року збільшилася на 26720 тис. грн., або на 12,61 %.

Зміна вартості власного і позикового капіталу ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА» за 2009-2011 р.р. представлена на рис. 2.2.



Рис. 2.2. Капітал ПАТ «Полтавський завод медичного скла» за 2010 - 2012 рр. [Додатки А, Д, И]

Як свідчать дані рисунку 2.2, за досліджуваний період відбувається збільшення вартості позикового капіталу: у 2012 році до 2010 року на 1284 тис. грн., або на 125,6 %, у 2012 році до 2011 року на 7797 тис. грн., або на 51,07 %, але підприємство працює переважно на власному капіталі, який з кожним роком зростає за рахунок зростання суми нерозподіленого прибутку.

Показники наявності основних засобів ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА» за 2010-2012 рр. представимо у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Показники наявності, руху та стану основних засобів ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА» за 2010-2012 рр.

[Додатки А, Д, И]

Показник	Роки:	Відхилення (+, -) 2012 р. від:	Темп зміни 2012 р. у % до:
	2010	2011	2012	2010	2011	2010	2011
Основні засоби за первісною вартістю на начало року, тис. грн.	129746	139322	146314	16568	6992	112,77	105,02
Основні засоби за первісною вартістю на кінець року, тис. грн.	139322	146314	162124	22802	15810	116,37	110,81
Основні засоби за залишковою вартістю на кінець року, тис. грн.	54467	59605	78334	23867	18729	143,82	131,42
Знос основних засобів, тис. грн.	84855	86709	83790	-1065	-2919	98,74	96,63
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.	134534	142818	154219	19685	11401	114,63	107,98
Коефіцієнт зносу	0,6091	0,5926	0,5168	-0,0923	-0,0758	84,85	87,21

Як свідчать дані таблиці 2.2, середньорічна вартість основних засобів за 2010-2012 рр. збільшилася на 14,63 % і склала у 2012 р. 154219 тис. грн.

Вартість основних засобів за первісною вартістю на кінець року у 2012 р. склала 162124 тис. грн., що на 16,37 % більше аналогічного показника 2010 р. Знос основних засобів з роками зростає і становить у 2012 р. 83790 тис. грн.

Коефіцієнт зносу основних засобів у 2012 р. складає 51,68 %, відбулося зниження в порівнянні до 2010 року на 15,15 %, зниження у порівнянні до 2011 р. на 12,79 %, що є позитивним моментом і говорить про покращення технічного стану основних засобів.

Зміна середньорічної вартості основних засобів основного виду діяльності та залишкової вартості основних засобів представлена на рис. 2.3.



Рис. 2.3. Середньорічна вартість та залишкова вартість основних засобів ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА» за 2010 - 2012 рр. [Додатки А, Д, И]

Дані рис. 2.3 свідчать про збільшення як середньорічної, так і залишкової вартості основних засобів.

Найголовнішим показником аналізу виробничих ресурсів є оцінка ефективності використання основних та оборотних засобів (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Показники ефективності використання основних засобів ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА»

за 2010 - 2012 рр. [Додатки А, Б, Д, Е, И, К]

Показники	Роки	Відхилення (+,-) 2012 р. від:	Темп зміни 2012 р. у % до:
	2010	2011	2012	2010	2011	2010	2011
А	1	2	3	4	5	6	7
Обсяг реалізації продукції, тис. грн.	163827	225952	223224	59397	-2728	136,26	98,79
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.	134534	142818	154219	19685	11401	114,63	107,98
Середньорічний залишок оборотних засобів, тис. грн.	94477,5	135671	163646	69168,5	27975	173,21	120,62
Середньооблікова чисельність працівни-ків, осіб	535	557	586	51	29	109,53	105,21
Фондовіддача основних засобів, грн.	1,22	1,58	1,45	0,23	-0,13	118,85	91,77
Фондомісткість основних засобів, грн.	0,82	0,63	0,69	-0,13	0,06	84,15	109,52
Фондоозброєність праці, тис. грн.	251,47	256,41	263,17	11,7	6,76	104,65	102,64
Коефіцієнт оборотності, обороти	1,73	1,67	1,36	-0,37	-0,31	78,61	81,44
Коефіцієнт завантаження, грн.	0,58	0,6	0,73	0,15	0,13	125,86	121,67
Тривалість одного обороту оборотних засобів, дні	208	216	265	57	49	127,4	122,69
Продуктивність праці, тис. грн.	306,22	405,66	380,93	74,71	-24,73	124,4	93,9

Виходячи з даних таблиці 2.3, ефективність використання основних засобів визначається фондовіддачею, фондомісткістю основних засобів, фондоозброєністю праці. У 2012 р. у порівнянні з 2010 р. фондовіддача зросла на 18,85 % або на 0,23 грн. це означає, що підприємство раціонально використовує виробничий потенціал, тобто організацію виробництва у цей період здійснено ефективно і план перевиконано. Але у 2012 р. у порівнянні з 2011 р. фондовіддача знизилася на 8,23 % або на 0,13 грн., тобто план не виконано, планування здійснювалося неефективно.

Ефективність використання оборотних засобів визначається коефіцієнтом оборотності, коефіцієнтом завантаження, тривалістю одного обороту. У 2012 р. у порівнянні з 2010 р. коефіцієнт оборотності знизився на на 0,37 оборота. У 2012 р. у порівнянні з 2011 р. коефіцієнт оборотності теж знизився на 0,31 оборота, це означає, що підприємство не раціонально використовує оборотні засоби, тобто організацію виробництва у цей період здійснено неефективно і план невиконано по відношенню до оборотних засобів.

Слід відмітити зростання продуктивності праці у 2012 р. до 2010 р. на 24,4 % і зниження до 2011 року на 6,1 %.

Щоб оцінити ефективність поєднання і використання ресурсів у процесі виробництва, необхідно проаналізувати кінцеві результати діяльності підприємства. Наявність певної суми прибутку та норма рентабельності свідчать про наявний потенціал розвитку підприємства у перспективі, а також ефективність його діяльності. .

Розглянемо динаміку економічних та фінансових показників діяльності підприємства за допомогою даних таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Результати виробничо-комерційної діяльності ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА» за 2010-2012 рр. [Додатки А, Б, Д, Е, И, К]

Показники	Роки	Відхилення (+,-) 2012 р. від:	Темп зміни 2012 р. у % до:
	2010	2011	2012	2010	2011	2010	2011
А	1	2	3	4	5	6	7
Виручка від реалізації продукції і послуг, тис. грн	163827	225952	223224	59397	-2728	136,26	98,79
Чистий прибуток, тис. грн	43326	61002	58142	14816	-2860	134,2	95,31
Коефіцієнт автономії	0,94	0,93	0,91	-0,03	-0,02	96,81	97,85
Загальний коефіцієнт ліквідності	10,88	10,49	7,25	-3,63	-3,24	66,64	69,11
Рівень рентабельності, %	26,45	27	26,05	-0,4	-0,95	98,49	96,48
Норма прибутку, %	26,75	29,9	23,72	-3,03	-6,18	88,67	79,33

Аналіз даних табл. 2.4 свідчить, що у ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА» за досліджуваний період виручка від реалізації продукції збільшилася на 59397 тис. грн. (36,26 %) і становила 223224 тис. грн. у 2012 р. Але в порівнянні з 2011 р. відбулося зниження виручки від реалізації продукції на 1,21 %. Чистий прибуток зріс на 14816 тис. грн. або на 34,2 % у 2012 р. порівняно з 2010 роком, знизився у порівнянні з 2011 р. на 4,69 %.

Рівень рентабельності з роками знижується з 26,45 % у 2010 р. до 26,05 % у 2012 р. Норма прибутку теж має негативну динаміку зміни: у 2012 р. до 2010 р. знизилася на 3,03 в.п.

Зміна чистого доходу та чистого прибутку представлено графічно на рис. 2.4.

Рис. 2.4. Зміна чистого доходу та чистого прибутку ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА» за 2010-2012 рр. [Додатки Б, Е, К]

Коефіцієнт автономії показує, що велика частка активів підприємства складається саме з власного капіталу, що є позитивним. Загальний коефіцієнт ліквідності показує, якою мірою поточні зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на 1 грошову одиницю поточних зобов'язань. Підприємство має достатньо оборотних коштів, які сформовані завдяки власним джерелам. Прослідковується динаміка до зниження коефіцієнта покриття у 2012 р. до 2010-2011 рр., що відбулося під впливом зростання короткострокових зобов'язань.

Проаналізувавши показники господарської діяльності ПАТ «ПОЛТАВ-СЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА» за 2010 - 2012 рр. можемо зробити висновок, що на підприємстві у 2012 р. порівняно з 2010 р. відбулося збільшення основних та оборотних засобів, обсягу реалізації продукції, та чистого прибутку, але ефективність використання оборотних засобів знизилася і показники прибутковості мають негативну динаміку змін.

На сучасному етапі розвитку економіки України значно підвищується роль господарського стану підприємства, який характеризується розміщенням його коштів, джерел їх формування та фінансовою стійкістю. Отже, аналіз господарсько-фінансової діяльності дав можливість оцінити, що підприємство ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА» готове до погашення своїх боргів, є незалежним фінансово, стан активів і пасивів підприємства відповідає фінансового-господарській діяльності.

Таким чином, високі результативні показники підприємства свідчать про його ефективну діяльність, фінансову стійкість та значний потенціал відтворення у майбутньому.

У наступному розділі роботи проведемо оцінку системи конкурентоспроможності продукції ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА» за 2010-2012 роки.

ОЦІНКА СИСТЕМИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА»

ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА» - підприємство з високотехнологічним виробництвом медичного скла марки УСП-1 першого гідролітичного класу, спеціалізується на виробництві склотрубки та виробів з неї: ампул медичних ін'єкційних, спарених та вакуумного наповнення; флаконів.

ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА» - передове підприємство, лідер у виробництві ампул для лікарських препаратів в Україні. Завдяки використанню передових технологій і сучасного устаткування підприємство займає провідне місце серед виробників медичної тари на території СНД.

На ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗАВОД МЕДИЧНОГО СКЛА» виробляються такі види виробів медичного призначення:

1. Ампули скляні типу ІП - шприцевого наповнення за ТУ У 00480945-005-96;

Ампули типу ІП виготовляються місткістю 1 мл, 2 мл, 3 мл, 5 мл, 10 мл та 20 мл, з кольоровим кільцем відлому та без нього. Кільце відлому наноситься на ампулу для відкриття ампули з лікарським препаратом без застосування допоміжного приладдя. Ампули виготовляються і без кільця відлому, в залежності від замовлення споживача, в цьому випадку пакування ампул з лікарським препаратом повинно комплектуватись допоміжним приладдям для надрізу скла.

Виробництво ампул типу ІП виконується на сучасному технологічному обладнанні фірми «Moderne Mecanique», Франція. Лінії по виробництву ампул ММ30-LA502 забезпечують замкнутий цикл виробництва ампул: формування ампул, нанесення кольорового кільця відлому, контроль геометричних розмірів, відпал, розкалібрування за діаметром стебла (за необхідності), пакування.

2. А...