Кооперування праці на підприємстві

Показники	Умовні позначення	Значення показників
Основний час, хв./зм.	Чосн.	343
Час переналагодження, хв.	tперен.	54
Тривалість зміни, хв.	Тзм.	480
Чисельність працівників, чол./зм.	Ч	6

За оцінкою технологічного поділу праці можна визначити коефіцієнт спеціалізації (за формулою 1.1.1):

Кс = 1 - tперен. / Тзм. • Ч

Кс = 1 - 54 / 480 • 6 = 0,97

Для покращення показників діяльності варто вживати заходів для зменшення часу переналагодження устаткування, часу простоїв, втрат часу, викликаних недоліками в обслуговуванні робочого місця, очікуванням виконання робіт робітниками інших професій.

В обробному цеху працюють бригади фрезерувальників, що здійснюють фрезерування всіх необхідних отворів в заготовках ПВХ, а саме дренажних і вентиляційних отворів, отворів під установку основного замку, отворів під личинку замку на вхідних дверях. Також у цьому цеху здійснюється продування заготовок профілів стислим повітрям.

Поділ праці у цьому цеху має вузьку спеціалізацію. Із соціальної точки зору надмірний поділ праці збіднює його зміст, перетворює працівників у вузькопрофільних фахівців. З фізіологічної точки зору надмірний поділ праці призводить до його монотонності, викликає підвищену стомлюваність і, як наслідок, високу плинність працівників. Тому варто провести такий спосіб покращення поділу і кооперації праці як суміщення професій.

У таблиці 2.2.2 наведено середньостатистичні узагальнені дані за результатами спостереження щодо часу зайнятості основною роботою та неефективні витрати часу протягом зміни у заготівельному цеху.

Таблиця 2.2.2 - Показники основного часу та втрат часу обробного цеху ТзОВ "Євроком"

Показники	Умовні позначення	Значення показників
Основний час, хв./зм.	Чосн.	323
Час очікування, хв./зм.	Tочік.	45
Втрати часу через недоліки в обслуговуванні роб. місця	Твтр.	32
Тривалість зміни, хв.	Тзм.	480
Чисельність працівників, чол../зм.	Ч	8

За формулою 1.3.7 визначимо, чи можливим є суміщення професій у цьому цеху.

Ксум. = (480-323)/480 = 0,33

Чим вище значення даного показника, тим більшою є можливість суміщення професій.

Кожен член бригади відповідає за підготовку відповідного елементу. Час виконання однієї операції за даними спостереження в середньому складає 7,5 хв. Середньостатистичний сумарний час очікування закінчення операції попереднім цехом за зміну складає 45 хв.

У складальному цеху діють бригади працівників, що займаються установкою імпостів, гуми ущільнювача і фурнітури. Процес складання вікна з готових елементів складає в середньому 18 хв. Час простоїв обладнання та очікування працівників за даними спостереження в середньому становить 46 хв. за зміну.

У таблиці 2.2.3 наведено узагальнені середньостатистичні дані за результатами спостереження щодо часу зайнятості основною роботою та неефективні витрати часу протягом зміни у складальному цеху.

Таблиця 2.2.3 - Показники основного часу та втрат часу складального цеху ТзОВ "Євроком"

Показники	Умовні позначення	Значення показників
Основний час, хв./зм.	Чосн.	330
Час простоїв та очікування, хв./зм.	Tочік.	46
Тривалість зміни, хв.	Тзм.	480
Чисельність працівників, чол./зм.	Ч	8

Отже, варто відзначити, що на підприємстві ТзОВ "Євроком" ефективно діє система управління - лінійно-функціональна, що забезпечує керівництво фірмою не тільки з центру, але і безпосередньо на місцях. Ефективно налагоджено комп'ютерне проектування майбутньої конструкції, визначення кількості витратних матеріалів та розрахунку їх кінцевої вартості для замовника.

Процес виробництва вікон проходить у трьох цехах: заготівельному, обробному та складальному. Під час процесу виробництва виявлено неефективне використання робочого часу внаслідок простоїв, переналагодження устаткування та часу очікування працівниками матеріалів з інших цехів.

2.3 Ідентифікація основних проблем поділу і кооперування праці ТзОВ "Євроком"

Забезпечення раціонального поділу праці в промисловому підприємстві у межах того чи іншого колективу (бригади, ділянки, цеху) є одним із найважливіших напрямів вдосконалення організації праці.

Від вибору форм розділення і кооперації роботи залежать планування і оснащення робочих місць, їх обслуговування, методи й прийоми праці, її нормування, оплата й забезпечення сприятливих виробничих умов. Тому особливо важливим є аналіз, виявлення, корегування недоліків у розподілі і кооперації праці на підприємстві, вживання методів і способів щодо покращення організації праці.

Загалом, проблеми поділу і кооперування праці на підприємстві можна розглядати у чотирьох основних напрямах: економічному, техніко-технологічному, психофізіологічному, соціальному.

Для наочності зобразимо напрями, у яких ідентифікуються проблеми поділу і кооперування праці та їх специфіку у таблиці 2.3.1.

Таблиця 2.3.1 - Основні напрями визначення проблем поділу і кооперування праці

Напрями	Характеристика
Економічний	Зменшення обсягу виробленої продукції через зниження продуктивності праці, збільшення організаційних витрат та витрат на виробництво.
Техніко-технологічний	Невиконання кожного елемента роботи відповідним виконавцем на цьому устаткуванні у встановлений робочий час, невідповідність кваліфікаційного рівня місцю роботи, порушення технологічного процесу виробництва.
Психофізіологіч-ний	Перевтома працівників через великі фізичні навантаження, нервову напругу, збідніння змісту роботи, монотонність чи гіподинамії (недостатньою фізичної навантаження), що нерідко веде до передчасного стомлення та зниження продуктивність праці.
Соціальний	Відсутність у складі робіт творчих елементів, зниження змістовності і привабливості праці

Проаналізувавши поточний стан поділу та кооперування праці на підприємстві ТзОВ "Євроком" було виявлено ряд недоліків, які потребують регулювання, оскільки призводять до зменшення ефективності виробничого процесу, затримок у процесі виробництва, нераціональних витрат часу, зниження продуктивності праці і зменшення задоволеності працівників робочим процесом.

Зокрема:

1. Втрати часу відбуваються через неефективно налагоджену кооперацію між основними робітниками і інженерною працею, оскільки близько 30% проектної документації існує на паперових носіях, інформація від керівників та фахівців до робочих у вигляді вказівок доводиться з великим розривом у часі.

В економічному плані це призводить до втрат часу, що тягне за собою простоювання робочого обладнання та недостатню завантаженість робітників.

У техніко-технологічному плані порушується виробничий процес через порушення регламенту виконання елементів робочого процесу.

2. У заготівельному цеху для переналагодження устаткування задіяний лише один допоміжний працівник.

Процес переналагодження за зміну займає близько 55 хв. Такий розподіл, на мою думку, є нераціональним і тягне за собою низку негативних наслідків.

Зокрема, в економічному плані - це втрати часу і вповільнення виробничого процесу; у техніко-технологічному - невиконання елементів робіт працівниками у визначений час через очікування матеріалів з попереднього цеху; у психофізіологічному плані - перевтома допоміжного працівника, що призводить до зниження рівня уваги і концентрації, зменшення продуктивності праці.

3. Аналіз показав, що поділ праці в обробному цеху має вузьку спеціалізацію.

Із соціальної точки зору надмірний поділ праці збіднює його зміст, перетворює працівників у вузькопрофільних фахівців. З фізіологічної точки зору надмірний поділ праці призводить до його монотонності, викликає підвищену стомлюваність і, як наслідок, високу плинність працівників. Економічні втрати у цьому випадку відбуваються за рахунок зниження продуктивності праці.

Тому варто провести такий спосіб покращення поділу і кооперації праці як суміщення професій. Розрахований коефіцієнт суміщення показав, що суміщення професій у даному цеху є можливим (час, який працівники не є зайняті основною діяльністю, становить більше 30%).

4. У структурі підприємства відсутня спеціалізована служба, яка б займалася питаннями організації праці, в тому числі його розподілу і кооперації, і на цій основі розробляла б заходи щодо забезпечення ефективності виробництва.

Економічний ефект від запровадження такої служби становив би суму зниження витрат від неефективного поділу та кооперації праці, прискорення процесу виробництва, підвищення продуктивності праці.

Отже, аналіз поділу і кооперації праці на підприємстві ТзОВ "Євроком" допоміг виявити ряд проблем, серед яких, зокрема, неефективна кооперація праці між вищим керівництвом (інженерами-проектувальниками) та робочими, зайнятими процесом виробництва; нераціональний розподіл працівників на основних та допоміжних (у заготівельному цеху); надто вузька спеціалізація праці в обробному цеху; у структурі підприємства відсутня спеціалізована служба, яка б займалася питаннями організації праці, в тому числі його розподілу і кооперації.

Вирішення цієї низки проблем дозволить підвищити продуктивність праці робітників, скоротити неефективні втрати часу в процесі виробництва, забезпечити працівникам комфортніші умови праці, а підприємству - підвищення ефективності діяльності.

3. Шляхи вдосконалення системи поділу і кооперації праці ТзОВ "Євроком"

3.1 Основні напрямки вдосконалення організації праці на підприємстві

Сутність організації праці полягає у створенні оптимальної взаємодії працюючих людей, знарядь і предметів праці на основі доцільної організації робочих систем (робочих місць) з урахуванням продуктивності і потреб людини. Організація праці спрямована на створення найсприятливіших умов праці, збереження та підтримку на високому рівні працездатності працівників, підвищення ступеня привабливості їх праці та досягнення повного використання засобів виробництва.

Організація праці - сукупність технічних, організаційних, санітарно-гігієнічних заходів, що забезпечують ефективніше використання робочого часу, устаткування, виробничих навичок і творчих здібностей кожного члена колективу, усунення важкої ручної праці і здійснення сприятливих впливів на організм людини.

Мета організації праці складається з двох взаємопов'язаних частин: підвищити дохідність підприємства або коефіцієнт корисної дії робочої системи, тобто виробляти більшу кількість продукції належної якості при низьких витратах; гуманізувати працю шляхом зниження високого навантаження на працівників та підвищення безпеки праці.

В умовах ринкової економіки на всіх рівнях управління можна виділити економічні та соціально-психологічні та психофізіологічні завдання щодо поліпшення організації праці.

Об'єктами організації праці є робочі системи (робочі місця) або системи праці різної величини, ієрархічного рівня і складності.

На рівні робочих місць предметом організації є трудові рухи, дії, прийоми (комплекси) та умови їх ефективного здійснення. На рівні кількох взаємопов'язаних "організованих" робочих місць (наприклад, дільниці) предметом організації виступають процеси праці, які зв'язують цю групу в єдиний технологічний (виробничий) процес. На рівні підрозділів або підприємства в цілому предметом організації є виробничі процеси (виробництва), де основною складовою є трудові процеси.

Організація праці безпосередньо пов'язана з раціоналізацією, а також аналізом собівартості та вартості процесів і виробів.

Ринкова ситуація вимагає від підприємств здійснення постійних техніко-технологічних нововведень, результативність яких залежить від рівня організації праці працівників.

Основними напрямами підвищення рівня організації праці та її ефективності є:

- розподіл і кооперування праці, що полягають в науково-обґрунтованому розподілі працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об'єднанні їх у виробничі колективи;

- організація й обслуговування робочих місць, що сприяють раціональному використанню робочого часу;

- нормування праці, що передбачає визначення норм трудових затрат на виробництво продукції і надання послуг як основу для організації праці та визначення ефективності виробництва;

- організація підбору персоналу та його розвиток, що охоплюють планування, профорієнтацію, профвідбір, наймання персоналу, підвищення його кваліфікації, планування кар'єри тощо;

- оптимізація режимів праці і відпочинку, які передбачають встановлення найраціональнішого чергування часу роботи та відпочинку протягом робочої зміни, тижня, місяця. Відпочинок, його зміст і тривалість мають максимально сприяти досягненню високої працездатності протягом робочого часу;

- раціоналізація трудових процесів, прийомів і методів праці на основі узагальнення прогресивного досвіду. Раціональним уважається такий спосіб роботи, який забезпечує мінімальні затрати часу;

- поліпшення умов праці, що передбачає зведення до мінімуму шкідливості виробництва, важких фізичних, психологічних навантажень, а також формування системи охорони і безпеки праці;

- зміцнення дисципліни праці, підвищення творчої активності працівників;

- мотивація й оплата праці.

Організація праці на підприємствах, в окремих галузях виробництва здійснюється в конкретних формах, різноманітність яких залежить від таких основних чинників: рівня науково-технічного прогресу; системи організації виробництва; психологічних особливостей людей; екологічного стану середовища; а також від низки чинників, зумовлених характером завдань, які вирішуються в різних ланках виробничої системи.

Організація праці на будь якому підприємстві грає важливу роль в рішенні економічних і соціальних завдань як засіб ефективного використання трудового потенціалу, підвищення діяльності господарського механізму, доведення його принципів до первинних ланок виробництва, кожного робочого місця, забезпечення відповідності розмірів заробітної плати трудовому внеску працівників. Тому структура організації праці і система її управління на підприємстві повинна бути високоефективною, що дозволить забезпечити мобілізацію резервів зростання продуктивності праці, підвищення ефективності виробництва.

Напрями вдосконалення організації праці на підприємстві передбачають оптимізацію всіх її елементів, забезпечення їх відповідності технічним параметрам виробництва, цілям діяльності, критеріям її ефективності.

Удосконалення поділу праці включає: виділення окремих елементів єдиного виробничого процесу, різних за змістом й економічним значенням функцій, пов'язаних з його здійсненням, забезпеченням, обслуговуванням, управлінням, окремих видів робіт і в них - груп робіт за складністю; закріплення часткових трудових процесів за окремими підрозділами, групами виконавців і працівниками; виокремлення функціональних, професійних, кваліфікаційних груп працівників.

Для більш ефективного функціонування робочого персоналу, для кожної організації слід впроваджувати сучасні підходи в організації праці. Напрями вдосконалення організації праці на підприємстві передбачають оптимізацію всіх її елементів, забезпечення їх відповідності технічним параметрам виробництва, цілям діяльності, критеріям її ефективності (рис. 3.1.1)

Отже, для вдосконалення організації праці на підприємстві слід дотримуватися таких умов:

- розробляти і впроваджувати раціональні форми розподілу і кооперації праці, організацію виробничих підрозділів, трудових колективів;

- удосконалювати організацію трудових процесів, робочих місць, методів і прийомів праці;

- удосконалювати нормування праці;

- застосувати найбільш ефективні системи матеріального стимулювання праці;

- здійснювати підготовку кадрів і систематичне підвищення їхньої кваліфікації;

- сприяти зміцненню трудової дисципліни та піднесенню творчої активності

працівників;

- поліпшувати санітарно-гігієнічні, психофізіологічні і естетичні умови праці;

- забезпечувати раціональні режими праці і відпочинку.



Рис. 3.1.1 Напрями вдосконалення організації праці за елементами

Означені вимоги щодо вирішення проблемних питань в організації праці є підґрунтям для удосконалення управлінського механізму діяльності підприємств, впровадження якого підвищить конкурентоспроможність та ефективність діяльності підприємства.

3.2 Рекомендації щодо підвищення ефективності поділу та кооперації праці ТзОВ "Євроком"

Проаналізувавши наявний стан поділу та кооперації праці на підприємстві було виявлено ряд як позитивних, так і негативних сторін розподілу праці.

Зокрема, раціонально налаштована організаційна структура ТзОВ "Євроком" (лінійно-функціональна), що допомагає здійснювати керівництво фірмою не тільки з центру, але і безпосередньо на місцях. Це допомагає децентралізувати владу, доносити вказівки до виконавців більш чітко і налагоджено, уникаючи лишніх ієрархічних рівнів. Завдяки цьому на підприємстві є ефективний рівень охоплення контролем (кількість підлеглих одному керівнику є максимально ефективною для побудови злагодженого механізму вирішення управлінських та організаційних проблем і досягнення поставлених цілей).

Серед проблем поділу і кооперації праці на підприємстві, які вимагають вирішення або вдосконалення, слід виділити наступні:

1. Втрати часу через неефективно налагоджену кооперацію між основними робітниками і інженерною працею, оскільки близько 30% проектної документації існує на паперових носіях, інформація від керівників та фахівців до робочих у вигляді вказівок доводиться з великим розривом у часі;

2. У заготівельному цеху для переналагодження устаткування задіяний лише один допоміжний працівник, тому процес переналагодження за зміну займає близько 55 хв., що є нераціональним і тягне за собою низку негативних наслідків;

3. Поділ праці в обробному цеху має вузькоспеціалізований, що збіднює його зміст, перетворює працівників у вузькопрофільних фахівців.

Надмірний поділ праці призводить до:

- монотонності праці;

- підвищеної стомлюваності;

- високої плинності працівників;

- зниження продуктивності праці.

Для покращення показників діяльності підприємства пропонується застосувати такий метод, як суміщення професій, тим самим раціоналізувати завантаженість роботою працівників, збільшити масштаб їхніх робіт.

4. У структурі підприємства відсутня спеціалізована служба, яка б займалася питаннями організації праці, в тому числі його розподілу і кооперації, і на цій основі розробляла б заходи щодо забезпечення ефективності виробництва.

Ідентифікувавши вищенаведений перелік проблем на підприємстві ТзОВ "Євроком", було розроблено ряд рекомендацій для їх усунення.

Для вирішення проблеми втрати часу через неефективно налагоджену кооперацію між основними робітниками і інженерною працею підприємству варто модернізувати технічне обладнання, щоб забезпечити безперебійні та ефективні комунікації між інженерами та робітниками.

Зрозуміло, що переоснащення кабінетів більш високотехнологічним обладнанням, додатковими комп'ютерами і програмним забезпеченням, а також залучення додаткових працівників для переналагодження, витрати на перекваліфікацію персоналу вимагатимуть від підприємства значних інвестицій, проте у перспективі, внаслідок скорочення часу комунікацій і раціоналізації виробничого процесу, вони самоокупляться.

Також високотехнічне обладнання допоможе полегшити роботу самих інженерів-проектувальників, налагодити та координувати роботу всередині їхнього відділу.

У заготівельному цеху для переналагодження устаткування задіяний лише один допоміжний працівник, тому процес переналагодження за зміну займає близько 55 хв., що є нераціональним і тягне за собою низку негативних наслідків. Залучення додаткових допоміжних працівників допоможе скоротити тривалість виробничого процесу внаслідок скорочення часу очікування матеріалів у наступних цехах.

Такий запропонований захід неодмінно принесе з собою позитивні наслідки. Зокрема, водночас зі зменшенням втрат робочого часу підвищиться продуктивність праці. Показник розрахунку підвищення продуктивності праці за рахунок скорочення втрат робочого часу можна розрахувати за наступною формулою:

?Пв = В 2 /(100- В 1)*100%, (3.2.1)

де: В 1 - втрати робочого часу в базовому періоді, %;

В 2 - втрати робочого часу в поточному періоді, %.

Проведемо розрахунок даного показника. Втрати робочого часу в базовому періоді розраховуємо як відношення часу на переналагодження до загальної тривалості зміни.

В 1 = 54/480*100% = 11,25%

Втрати робочого часу в поточному періоді, тобто планові втрати часу за умови залучення додаткового допоміжного працівника, розраховуємо як відношення скороченого за рахунок додаткового робітника часу на переналагодження до загальної тривалості зміни.

Припустимо, що внаслідок роботи у зміні одного додаткового робітника час переналагодження скоротиться удвічі. Тобто:

В 2 = 27/480*100% = 5,6%

Маючи дані про фактичні та планові показники втрат робочого часу, розрахуємо показник підвищення продуктивності праці за рахунок скорочення втрат робочого часу:

?Пв = 5,6% /(100-11,25)*100%=6,3%

Отже, внаслідок проведення такого заходу продуктивності праці за рахунок скорочення втрат робочого часу на підприємстві ТзОВ "Євроком" збільшиться на 6,3%.

Варто зазначити, що до невикористаних резервів та можливостей підвищення продуктивності праці у вітчизняній економіці відносять: проведення активного технічного переозброєння та реконструкції підприємства; застосування прогресивних технологій, сучасного обладнання, розширення чисельності й активності сфери підприємництва; зниження ресурсо- та енергомісткості продукції; збільшення кваліфікованих працівників тощо.

На підприємствах для використання резервів розробляють плани організаційно-технічних заходів, де зазначені види резервів підвищення продуктивності праці, заходи щодо їх реалізації, витрати на них, терміни виконання.

Враховуючи першочергову важливість підвищення продуктивності праці для конкурентоспроможності підприємства, доцільно на всіх рівнях управління підприємством розробляти і впроваджувати програми управління продуктивністю.

В обробному цеху було виявлено, що у працівників надто вузька спеціалізація праці і є можливість суміщення професій. Останнє було виявлено завдяки розрахунку показника суміщення. За даними показниками він становив 0,33, тобто 33% всього робочого часу за зміну працівники не є зайняті основною роботою.

У даному цеху працюють бригади фрезерувальників, що здійснюють фрезерування всіх необхідних отворів в заготовках ПВХ, а саме дренажних і вентиляційних отворів, отворів під установку основного замку, отворів під личинку замку на вхідних дверях.

Також у цьому цеху здійснюється продування заготовок профілів стислим повітрям. Пропонується не використовувати для продування заготовок профілів окремих працівників, а покласти ці операції на фрезерувальників, оскільки це допоможе зекономити час та фінансові ресурси за рахунок скорочення працівників.

Запровадження таких змін буде нерозривно пов'язаним із підвищенням продуктивності праці, зокрема, зростання продуктивності праці за рахунок економії чисельності:

?Пч = Еч /(Чс- Еч)*100%, (3.2.2)

де: Еч - економія чисельності;

Чс - середньооблікова чисельність працівників.

Враховуючи, що внаслідок суміщення професій в обробному цеху, вдасться скоротити кількість працівників з 49 (за даними 2013 року) до 45, можна обчислити зростання продуктивності праці за рахунок економії чисельності:

?Пч = 4/(49-4)*100% = 9%

Отже, розрахунки привели до висновку, що внаслідок економії чисельності працівників в обробному цеху вдасться досягти збільшення продуктивності праці на 9%.

Окрім наведених вище заходів з покращення поділу і кооперування праці, варто відмітити ще одну річ. У структурі підприємства відсутня спеціалізована служба, яка б займалася питаннями організації праці, в тому числі його розподілу і кооперації, і на цій основі розробляла б заходи щодо забезпечення ефективності виробництва.

Запровадження цієї служби на підприємстві забезпечило б ефективнішу організацію виробничого процесу, постійний контроль і регулювання проблем, пов'язаних з організацією праці, розробку раціональних заходів та механізмів щодо вирішення питань організації праці на підприємстві.

Отже, проаналізувавши наявний стан поділу і кооперації праці на підприємстві ТзОВ "Євроком, намічено декілька шляхів його вдосконалення:

- для вирішення проблеми втрати часу через неефективно налагоджену кооперацію між основними робітниками і інженерною працею підприємству варто модернізувати технічне обладнання, щоб забезпечити безперебійні та ефективні комунікації між інженерами та робітниками;

- у заготівельному цеху залучення додаткових допоміжних працівників допоможе скоротити тривалість виробничого процесу внаслідок скорочення часу очікування матеріалів у наступних цехах;

- в обробному цеху пропонується провести суміщення професій. Пропонується не використовувати для продування заготовок профілів окремих працівників, а покласти ці операції на фрезерувальників, оскільки це допоможе зекономити час та фінансові ресурси за рахунок скорочення працівників;

- на підприємстві варто запровадити спеціалізовану службу, яка б займалася питаннями організації праці, в тому числі його розподілу і кооперації, і на цій основі розробляла б заходи щодо забезпечення ефективності виробництва.

На дану службу в організації варто було б покласти такі функції:

- визначення особливостей технологічного, функціонального і кваліфікаційного поділу праці; форму його організації, кількість і склад виконавців;

- нагляд за системою обліку, оцінки, нормування праці, а також її оплати;

- контролювання розпорядку робочого дня і графіку синхронізації дій виконавців у часі і просторі;

- запровадження схеми планування робочого місця, перелік елементів його оснащення, регламент обслуговування;

- забезпечення необхідними засобами індивідуального і колективного захисту, встановлення вимог до форми і періодичності інструктажу з техніки безпеки;

- встановлення вимог до виконавців операцій і рекомендації з навчання професіям і функціям, що поєднуються, і функціям, періодичності підвищення кваліфікації;

- рекомендації з ведення робіт у позаштатних ситуаціях.

Висновки

Отже, метою виконання даної курсової роботи було окреслення шляхів раціоналізації поділу і кооперування праці на підприємстві для підвищення ефективності його господарської діяльності.

Для вирішення цього завдання у першому розділі було наведено інформацію про поняття поділу та кооперування праці на підприємстві, їх основні види, завдання та значення для успішного розвитку організації. Було вияснено, що під поділом праці на підприємстві розуміється розмежування діяльності працюючих у процесі спільної праці, їхня спеціалізація на виконанні певної частини спільної роботи. Основними видами поділу праці є: технологічний; поопераційний; функціональний; професійний; кваліфікаційний.

З процесом поділу праці нерозривно пов'язане таке поняття, як кооперування. У свою чергу, кооперування - це організована виробнича взаємодія між окремими працівниками, колективами бригад, дільниць, цехів, служб у процесі праці для досягнення певного виробничого ефекту. Кооперування всередині підприємства здійснюється між цехами, дільницями, окремими виконавцями залежно від конкретних виробничих умов (тип виробництва, особливості техніки і технології та ін.)

Окрім цього, було наведено методологічний інструментарій для аналізу стану поділу і кооперації праці. Зокрема, це: норма керованості, коефіцієнт спеціалізації, коефіцієнт зайнятості, коефіцієнт використання робочих по кваліфікації, коефіцієнт суміщення.

У другому розділі було проаналізовано стан поділу і кооперування праці на підприємстві з виробництва вікон і віконних конструкцій ТзОВ "Євроком". У першому пункті наведено загальні дані про підприємство, описано організаційну та виробничу структуру.

Також проведений у другому розділі аналіз поділу і кооперації праці на підприємстві ТзОВ "Євроком" допоміг виявити ряд проблем, серед яких, зокрема, неефективна кооперація праці між вищим керівництвом (інженерами-проектувальниками) та робочими, зайнятими процесом виробництва; нераціональний розподіл працівників на основних та допоміжних (у заготівельному цеху); надто вузька спеціалізація праці в обробному цеху; у структурі підприємства відсутня спеціалізована служба, яка б займалася питаннями організації праці, в тому числі його розподілу і кооперації.

Результатом виконання третього розділу став перелік шляхів вдосконалення поділу і кооперування праці на підприємстві. Проаналізувавши наявний стан поділу і кооперації праці на підприємстві ТзОВ "Євроком, намічено декілька шляхів його вдосконалення:

- для вирішення проблеми втрати часу через неефективно налагоджену кооперацію між основними робітниками і інженерною працею підприємству варто модернізувати технічне обладнання, щоб забезпечити безперебійні та ефективні комунікації між інженерами та робітниками;

- у заготівельному цеху залучення додаткових допоміжних працівників допоможе скоротити тривалість виробничого процесу внаслідок скорочення часу очікування матеріалів у наступних цехах;

- в обробному цеху пропонується провести суміщення професій. Пропонується не використовувати для продування заготовок профілів окремих працівників, а покласти ці операції на фрезерувальників, оскільки це допоможе зекономити час та фінансові ресурси за рахунок скорочення працівників;

- на підприємстві варто запровадити спеціалізовану службу, яка б займалася питаннями організації праці, в тому числі його розподілу і кооперації, і на цій основі розробляла б заходи щодо забезпечення ефективності виробництва. Для даної служби був визначений перелік певних функцій, серед яких, зокрема, такі:

- визначення особливостей технологічного, функціонального і кваліфікаційного поділу праці; форму його організації, кількість і склад виконавців;

- нагляд за системою обліку, оцінки, нормування праці тощо.

Список використаних джерел

1. Петрова І.Л. Управління персоналом у процесі організаційних перетворень / І.Л. Петрова // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики. Т.1., Ч.1. - К.: КНЕУ, 2007. - С. 646-655.

2. Багрова І. В. Нормування праці: Навч. посіб. --Київ: Центр навчальної літератури, 2003.

3. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навч. посіб. --К.: Знання - Прес, 2000.

4. Организация, нормирование и оплата труда: Учебное пособие/ А.С. Головачев, Н.С. Березина, Н.Ч. Бокун, и др.; под общ. ред. А.С. Головачева. -- М.: Новое знание, 2004 (Зкономическое образование)

5. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посіб.-- К.: КНЕУ, 2000.

6. І.А Скопилатов. Управління персоналом, СПб., 2000 - 335 с.

7. Аведян Л.Й. Управління людськими ресурсами на підприємстві. Авто-реф. дис. к. е. н. - Харків, 2000. - 102с.

8. Организация, нормирование и оплата труда: Учебное пособие/ А.С. Головачев, Н.С. Березина, Н.Ч. Бокун, и др.; под общ. ред. А.С. Головачева. -- М.: Новое знание, 2004 (Зкономическое образование)

9. Адамчук В.В. і ін. "Організація та нормування праці". М.1999.- 380с.

10. Грузинов В.П. Економіка підприємства та підприємництво. - М.: "СоФіт", 1994.

4. Економіка підприємства. За редакцією О.І. Волкова. - М.: ІНФРА-М, 1998. - 416с

8. Генкін Б.М. Економіка і соціологія праці: Підручник для вузів. - М.: Норма, 2006.

9. Економіка праці. /Под ред. Н. Горєлова, М. Винокурова - СПб: Питер, 2003.

10. Грузинів В.П., Грибов В.Д. Економіка підприємства. Навчальний посібник.-М.: ІЕП, 2004.

11. Організація праці працівників. /Дашков Л.П., Памбухчиянц В.К. - М.: Дашков і К, 2005.

12. Жданкін Н. А.Охорона праці// Трудове право - 2005. - № 5. -С.43

13. Козаків А.П., Мінаєва Н.В. Економіка: - курс лекцій. - К, 2005.

14. Калачова А.П. Організація роботи підприємства. -М.,: ПРІОР, 2000.

15. Охорона праці. Універсальний довідник/За ред. Г.Ю. Кисневий. - К.: АБАК, 2008.

Додаток А

I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
Стаття	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010	2293,2	2034
Податок на додану вартість	015	524	450
Акцизний збір	020	(0)	(0)
Інші вирахування з доходу	030	(2)	(1)
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	035	1911	1877
Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	040	(1600)	(1360)
Валовий прибуток:
- прибуток	050	599	456
- збиток	055	(0)	(0)
Інші операційні доходи	060	70	123
У т.ч. дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності	061	0	0
Адміністративні витрати	070	(362)	(606)
Витрати на збут	080	(182)	(93)
Інші операційні витрати	090	(75)	(46)

Додаток Б

Звіт про фінансові результати за 2012 рік
I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
Стаття	Код рядка	За звітний період	За попередній період
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010	2004,4	2293,2
Податок на додану вартість	015	498	524
Акцизний збір	020	(0)	(0)
Інші вирахування з доходу	030	(2)	(2)
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	035	1670,3	1911
Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	040	(1345)	(1600)
Валовий прибуток:
- прибуток	050	399	599
- збиток	055	(0)	(0)
Інші операційні доходи	060	56	70
У т.ч. дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності	061	0	0
Адміністративні витрати	070	(34)	(36)
Витрати на збут	080	(17)	(12)
Інші операційні витрати	090	(75)	(75)

Додаток В

Звіт про фінансові результати за 2013 рік
I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
Стаття	Код рядка	За звітний період	За попередній період
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010	4451,1	2004,4
Податок на додану вартість	015	708	498
Акцизний збір	020	(0)	(0)
Інші вирахування з доходу	030	(3)	(2)
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	035	3709,3	1670,3
Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	040	(2020)	(1345)
Валовий прибуток:
- прибуток	050	654	399
- збиток	055	(0)	(0)
Інші операційні доходи	060	70	56
У т.ч. дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності	061	0	0
Адміністративні витрати	070	(36)	(34)
Витрати на збут	080	(24)	(17)
Інші операційні витрати	090	(89)	(75)

Размещено на Allbest.ru

...