Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет

УДК 378.1 : 338

УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ВИЩОЇ ОСВІТИ

В ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ

Спеціальність 08.02.03 - організація управління, планування та регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

ВЕРХОГЛЯДОВА НАТАЛЯ ІГОРІВНА

Дніпропетровськ -2005



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському національному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Сазонець Ігор Леонідович, Дніпропетровський національний університет, завідуючий кафедрою міжнародного менеджменту;

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Акмаєв Анатолій Ісайович, Донбаський державний технічний університет, ректор (м. Алчевськ);

доктор економічних наук, професор Бобров Віталій Якович, Інститут вищої освіти Академії педагогічних наук України, завідувач відділу економіки і управління вищою освітою (м.Київ);

доктор економічних наук, професор Василевський Антон Кіндратович, Дніпропетровський національний університет, професор кафедри міжнародних відносин.

Провідна установа - Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України (м. Київ), відділ гуманітарної політики людського розвитку і споживчого ринку

Захист відбудеться “20“ грудня 2005 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.03 у Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49050 м.Дніпропетровськ, вул. Наукова, 13, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050 ДСП, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.

Автореферат розісланий “18“ листопада 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.А. Федорова



АНОТАЦІЯ

Верхоглядова Н.І. Управління конкурентоспроможністю вищої освіти в процесі формування людського капіталу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - організація управління, планування та регулювання економікою. - Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2005.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню й подальшому розвитку теоретичних, методологічних і методичних засад формування економічних підходів до управління вищою освітою, реалізація яких передбачає підвищення її конкурентоспроможності в процесі формування людського капіталу. капітал економічний управління освіта

Досліджено процеси формування людського капіталу в системі інститутів соціалізації та обґрунтований соціально-ринковий вибір як можливість реалізації історичних потенцій суспільства. Створено концептуальні підходи до визначення конкурентоспроможності освіти як складової частини процесу забезпечення національних інтересів. Оцінено трансформацію процесу підготовки людського капіталу у розрізі регіонів в контексті результативності у сфері вищої освіти та розроблені методологічні підходи до оцінки ефективності вищої освіти.

Обґрунтовано механізм управління ринковим освітнім простором економіки. Удосконалено механізм управління та регулювання системою вищої освіти в контексті підвищення якості людського капіталу. Досліджено механізм державного регулювання та ринкової саморегуляції моделі вищої освіти. Удосконалено систему фінансування вищої освіти в соціально орієнтованій ринковій економіці.

Удосконалено й доповнено методологічні підходи до функціонування конкурентоспроможної освіти в національній економіці на базі дослідження діяльності товаровиробників інтелектуальної та наукомісткої продукції. Виявлено регіональні детермінанти та проаналізовано фактори конкурентоспроможності вищих навчальних закладів на прикладі навчальних закладів Придніпровського економічного району. Оцінено вплив соціально-економічного розвитку регіону на формування потреби у фахівцях з вищою освітою.

Ключові слова: вища освіта, регулювання, управління, конкурентоспроможність освіти, конкурентоспроможність ВНЗ, фактори конкурентоспроможності, фінансування, ефективність, регіон, якість людського капіталу.



АННОТАЦИЯ

Верхоглядова Н.И. Управление конкурентоспособностью высшего образования в процессе формирования человеческого капитала. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора экономических наук по специальности 08.02.03 - организация управления, планирования и регулирования экономикой. - Днепропетровский национальный университет, Днепропетровск, 2005.

Диссертация посвящена обоснованию и дальнейшему развитию теоретических, методологических и методических основ формирования экономических подходов к управлению высшим образованием, реализация которых предусматривает повышение его конкурентоспособности в процессе формирования человеческого капитала.

Исследованы процессы формирования человеческого капитала в системе институтов социализации и обоснован социально-рыночный выбор как возможность реализации исторических потенций общества. Сформированы концептуальные подходы к определению конкурентоспособности образования как составляющей процесса обеспечения национальных интересов. Оценена трансформация процесса подготовки человеческого капитала в разрезе регионов в контексте результативности в сфере высшего образования. Обоснована необходимость использования ряда базовых критериев и стандартов в системе высшего образования в условиях интернационализации экономического развития. Исследован индекс уровня образования по регионам Украины и проведён анализ потенциала высших учебных заведений.

Предложены методологические подходы для оценки эффективности высшего образования.

Обоснован механизм управления рыночным образовательным сектором экономики. Усовершенствован механизм управления и регулирования системы высшего образования в контексте повышения качества человеческого капитала. Исследован механизм государственного регулирования и рыночной саморегуляции модели высшего образования. Усовершенствована система финансирования высшего образования в социально ориентированной рыночной экономике.

Обоснована необходимость анализа объективных процессов развития социально-экономической деятельности региона для определения потребности региона в специалистах. Проведён анализ современных тенденций развития базовых отраслей и качественных параметров рабочей силы, занятой в данных сферах хозяйствования, для прогнозирования спроса и предложения образовательных услуг на региональном рынке. Усовершенствован механизм обеспечения качества подготовки конкурентоспособного специалиста с целью контроля качества работы всех сфер и направлений деятельности высшего учебного заведения и возможности перехода к действенной интеграции в мировое сообщество.

Обоснована необходимость внедрения экономического механизма, синтезирующего рыночное и государственное регулирование в сфере высшего образования, для обеспечения всестороннего развития образования, усиления его влияния на экономический рост и уровень жизни населения и, в первую очередь, развития человека и удовлетворения его социально-экономических потребностей. Предложен ряд организационно-экономических инноваций, способных обеспечить переход государственных высших учебных заведений к высшим учебным заведениям предпринимательского типа.

Усовершенствованы и дополнены методологические подходы к функционированию конкурентоспособного образования в национальной экономике на базе исследования деятельности товаропроизводителей интеллектуальной и наукоёмкой продукции.

Исследованы существующие способы оценки конкурентоспособности образования и предложена методология оценки конкурентоспособности вуза на основе использования оперативного, тактического и стратегического уровней конкурентоспособности высшего образования. Выявлены региональные детерминанты и проанализированы факторы конкурентоспособности высших учебных заведений на примере Приднепровского экономического района. В диссертационной работе оценено влияние социально-экономического развития региона на формирование потребности в специалистах с высшим образованием, разработана концепция стратегического управления экономическим образованием в регионе.

Ключевые слова: высшее образование, регулирование, управление, конкурентоспособность образования, конкурентоспособность вуза, качество человеческого капитала, регион, факторы конкурентоспособности, финансирование, эффективность.



ANNOTATION

Verhoglyadova N. I. Management of competitiveness of higher education in the process of forming human resources. - Manuscript.

The dissertation is developed to apply for the science degree of Doctor of Economic Sciences on speciality 08.02.03 - organization of managing, planning and regulating economy. - Dnipropetrovsk National University, Dnipropetrovsk, 2005.

The dissertation is subjected to giving grounds and further developing theoretical, methodological and methodical aspects of forming economic approaches to manage higher education system that should be resulted in improving its competitiveness during the process of establishing the quality of human resources.

This paper presents the deep analysis of the processes of forming human resources within the system of socialization institutions and supplies the basics of socio - marketing choice as an opportunity to implement historical potencies of the society.

There have been established conceptual approaches to define the competitiveness of education as a part of the process to secure national interests. The work gives the estimation of transforming the process of training human resources in the regions in the context of effectiveness in the area of higher education. There have been developed methodological approaches to estimate effectiveness of higher education.

The analysis of organization-economic mechanism of managing institutions to train a competitive specialist in market educational environment has been conducted. Improved mechanism of managing and regulating the system of higher education in the context of improving the quality of human resources is presented in the given paper. The study of mechanisms of governmental regulation and market self - regulation of higher education model has been conducted. It has been improved monitoring system of financing higher education under the circumstances of socio - oriented market economy.

The work contains improved and enlarged methodological approaches to functioning competitive education in national economy conducted on studying the activity of manufacturers of intellectual and science intensive products. Higher educational institutions of Prydniprovsk economic area were taken as an example to outline regional determinants and analyse the factors of higher educational institutions' competitiveness. The paper provides the estimation of influence of socio-economic development on making demand on the specialists with higher education.

Keywords: higher education, regulating, managing, competitiveness of education, competitiveness of higher establishment, the quality of human force, region, factors of competitiveness, financing, effectiveness.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Процеси Європейської інтеграції та інституційного перетворення в економіці України сприяють формуванню нової системи управління, яка має за мету досягнення високих результатів соціально-економічного розвитку. Ефективність цих змін залежить від рівня наукової обґрунтованості програм розвитку суспільних процесів, у тому числі і у сфері соціальної політики. У зв'язку з цим на особливу увагу заслуговує питання необхідності створення в суспільстві філософії переваги високої освіченості, професіоналізму, постійного підвищення кваліфікації.

В Україні на сучасному етапі розвитку управління все ще не відбулася переорієнтація від матеріально-речових до людського чинника економічного зростання. Одним з перспективних напрямків виконання цього завдання є поширення в суспільстві ідей теорії людського капіталу як економічної категорії, яка дасть змогу приділяти більше уваги зростаючому значенню інтелектуальної діяльності, підвищувати рівень інформатизації суспільства та формувати конкурентоспроможну систему освіти.

Сучасні технології, зокрема прогресивні освітні технології, створюють нові економічні професії, які висувають принципово інші вимоги до рівня освіти працівника. Виникає якісно нова економіка, у якій головним виробничим ресурсом стають знання й інформація. Ці істотні зміни змушують провідних вітчизняних спеціалістів розглядати освіту як вищий пріоритет у системі державних цілей, забезпеченні загального добробуту та головний складник конкурентоспроможності національної економіки.

Вагомий внесок у висвітлення теоретичних, методологічних, загальнометодичних питань підвищення конкурентоспроможності вищої освіти в процесі формування людського капіталу зробили такі зарубіжні вчені, як А. Бранденбургер, Е.Дж. Блейклі, Дж. Брекер, І. Кірцнер, Дж. Мур, М. Портер, Д. Поланд, А. Сміт, Й. Шумпетер.

Комплекс зазначених питань знайшов відображення й у дослідженнях вітчизняних учених, таких як А. Акмаєв, А. Амоша, Я. Берсуцький, Л. Безчасний, В. Бобров, О. Грішнова, В. Гриньова, М. Долішній, І. Каленюк, А. Колот, Л. Колєшня, В. Кремень, В. Лагутін, Є. Лібанова, Т. Оболенська, І. Сазонець, Н. Ушакова та ін.

Удосконалення економічного механізму управління та регулювання розвитком конкурентоспроможності вищої освіти є об'єктивною умовою нарощування можливостей держави до вирішення економічних проблем. Створення умов економічного розвитку і зростання рівня добробуту нації викликає необхідність подальших досліджень цієї проблеми. Особливого значення вона набуває у процесі реалізації стратегічного курсу України на Європейську інтеграцію. З моменту створення й у процесі функціонування кожен вищий навчальний заклад повинен постійно вирішувати проблеми забезпечення конкурентоспроможності освіти.

Механізм управління конкурентоспроможною освітою в умовах ринкових відносин принципово відрізняється від традиційного, що формувався в умовах адміністративної економіки. Це якісно змінює функції та роль системи управління вищими навчальними закладами. У зв'язку з цим проблема обґрунтування теоретичних, методологічних та практичних засад удосконалення механізму управління конкурентоспроможністю освіти та розробка обґрунтованих пропозицій є безсумнівно актуальною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено згідно з планами наукових досліджень Дніпропетровського національного університету у 2002-2004 рр. за ініціативою та при особистій участі автора за темою "Соціально-економічні проблеми формування ринкових відносин в Україні" ІЕ-54-04 відповідно до теми держбюджетних робіт, затверджених Міністерством освіти і науки України, „Створення форм і методів господарювання з урахуванням ролі людського фактора” №0103U000548 та у обласному вищому навчальному закладі комунальної форми власності “Інститут підприємництва "Стратегія" за темою "Макроструктурні трансформації та проблеми збалансування і регулювання розвитку економіки" ЕТ-07-03.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичних і методологічних засад формування економічних підходів до управління конкурентоспроможністю вищої освіти, реалізація яких передбачає підвищення якості людського капіталу та розробку на цій основі комплексу методичного забезпечення з урахуванням особливостей сучасних структурно-інноваційних перетворень в Україні, що сприяє активізації інтеграційних процесів національної економіки.

Для досягнення зазначеної мети в дисертації поставлено до вирішення такі завдання:

- проаналізувати процеси формування людського капіталу в системі інститутів соціалізації та обґрунтувати соціально-ринковий вибір як можливість реалізації історичних потенцій розвитку продуктивних сил в Україні;

- удосконалити й доповнити методологічні підходи до функціонування конкурентоспроможної освіти в національній економіці на базі дослідження діяльності товаровиробників інтелектуальної та наукомісткої продукції;

- сформувати концептуальні підходи до визначення конкурентоспроможності освіти як складової частини процесу забезпечення національних інтересів;

- проаналізувати організаційно-економічний механізм управління підготовкою конкурентоспроможного фахівця в ринковому освітньому просторі;

- дослідити механізм державного регулювання й ринкової саморегуляції існуючої моделі вищої освіти;

- удосконалити систему фінансування вищої освіти в соціально-орієнтованій ринковій економіці;

- оцінити трансформації процесу формування людського капіталу в розрізі регіонів у контексті результативності у сфері вищої освіти та розробити методологічні підходи до економічної оцінки ефективності вищої освіти;

- виявити регіональні детермінанти та проаналізувати фактори конкурентоспроможності вищих навчальних закладів на прикладі Придніпровського економічного району;

- оцінити вплив соціально-економічного розвитку регіону на формування рівня конкурентоспроможності вищої освіти та потреби у фахівцях з вищою освітою;

- розробити та впровадити конкретні заходи, які дозволяють удосконалити механізм управління та регулювання системою вищої освіти регіону в контексті формування людського капіталу.

Об'єкт дослідження - процес управління та регулювання конкурентоспроможною вищою освітою як складовий елемент формування людського капіталу.

Предмет дослідження - теоретичні і методологічні засади формування стратегії управління конкурентоспроможністю вищої освіти як основи формування людського капіталу в умовах ринкових відносин.

Методи дослідження. Для досягнення визначеної мети в роботі було використано систему загальнонаукових і спеціальних методів дослідження:

- діалектичний, абстрактно-логічний метод - для обґрунтування основних положень теоретичних основ забезпечення конкурентоспроможності вищої освіти як складової частини процесу забезпечення національних інтересів;

- метод наукової абстракції, аналізу й синтезу - для обґрунтування та аналізу факторів конкурентоспроможності вищої освіти;

- системно-структурний аналіз - для формування положень щодо розробки організаційно-економічного механізму управління якістю освітніх послуг;

- соціологічні методи дослідження - для виявлення вагомості факторів забезпечення конкурентоспроможності вищих навчальних закладів Придніпровського економічного району;

- економіко-математичні методи - для прогнозування попиту та пропозиції на регіональному ринку освітніх послуг, а також побудови моделі оцінки ефективності освітньої діяльності.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в науковому дослідженні функціонування системи вищої освіти в контексті забезпечення її конкурентоспроможності в процесі формування людського капіталу.

У процесі виконання зазначеного завдання автором отримані такі наукові результати:

вперше:

- обґрунтовано систему оцінки реалізації національних інтересів, що складається з фінансової, техніко-технологічної, політико-правової, екологічної, соціальної, освітянської складових частин, сутність останньої полягає в тому, що характер освітніх систем, рівень підготовки кадрів і розвиток науки в кожній країні є запорукою національного розвитку та національної безпеки, а конкурентоспроможність освітніх систем і вищої школи зокрема - основою економічного розвитку країни;

- теоретично обґрунтовано й запропоновано методологію економічної оцінки вищої освіти;

- розроблено методологію оцінки конкурентоспроможності вищого навчального закладу, яка складається з оцінки оперативного, тактичного та стратегічного рівнів конкурентоспроможності;

- розроблено систему оцінки та здійснено прогноз попиту та пропозиції освітніх послуг на регіональному ринку Дніпропетровської області;

- запропоновано концепцію стратегічного управління економічною освітою молоді в регіоні, реалізація якої дозволить визначити регіон як центр, що акумулює інтелектуальні, інноваційні, продуктивні, комерційні та фінансові суб`єкти та ресурси й забезпечує інтелектуальне відтворення регіону.

Удосконалено та уточнено:

- сукупність факторів попиту та пропозиції освітніх послуг в розрізі ринкової саморегуляції існуючої моделі вищої освіти;

• - організаційно-економічний механізм ринкового освітнього сектору економіки з позицій можливостей виходу на певний рівень конкурентоспроможності фахівця;
• - механізм оцінки якості навчального процесу в контексті забезпечення підготовки конкурентоспроможного фахівця.
• Дістали подальшого розвитку:
• - основні теоретичні положення концептуальних основ формування економічних підходів до управління вищою освітою, якими є: забезпечення та підвищення конкурентоспроможності освіти, яка визначається конкурентними перевагами, якістю освітньої послуги та оптимальною ціною з погляду споживачів; перетворення вищої освіти в галузь, яка регулюється загальними законами попиту та пропозиції; застосування нових систем управління та регулювання діяльністю вищих навчальних закладів; інноваційно-підприємницький підхід до розвитку форм та методів навчання;
• - теоретичне обґрунтування економічної категорії “людський капітал”, який трактується як соціально-економічна форма реалізації людського чинника, що використовується як головний елемент продуктивних сил у підприємницькій діяльності;
• - сутність економічних категорій „конкурентоспроможність освіти”, „конкурентоспроможність фахівця” як складників людського капіталу, „товаровиробники інтелектуальної та наукомісткої продукції”;
• - підходи до порівняльної характеристики категорій „трудовий потенціал” і „людський капітал” з використанням критеріїв оцінювання;
• - комплекс методичного забезпечення формування стратегії конкурентоспроможної освіти через запропоновані підходи до аналізу факторів конкурентоспроможності вищого навчального закладу та формування організаційно-економічного механізму ринкового освітнього сектору економіки;
• - методичні підходи до виявлення та аналізу факторів конкурентоспроможності вищих навчальних закладів при проведенні соціологічних досліджень у вищих навчальних закладах Придніпровського економічного району;
• - система виявлення та рекомендації щодо підвищення конкурентоспроможності вищих навчальних закладів через визначення прискорюючих та гальмуючих чинників в їх діяльності;
• - визначення регіональних детермінант конкурентоспроможності вищих закладів освіти.
• Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що теоретичні і методологічні положення дисертаційної роботи доведені до рівня впроваджених конкретних методик і рекомендацій. Практичні методики та рекомендації щодо виявлення факторів та оцінки їх впливу на рівень конкурентоспроможності вищої освіти, підвищення конкурентоспроможності вищих навчальних закладів, підготовки конкурентоспроможного фахівця для різних ланок економіки, удосконалення економічного механізму діяльності вищих навчальних закладів використовувалися такими установами, як Міністерство освіти і науки України (акт 4.1-23/4696 від 03.11.05), Міністерство фінансів України (довідка №56000-08/191 від 26.10.04), Комітет Верховної Ради України з питань промислової політики і підприємництва (довідка №06-11/12-484 від 20.12.04), Управління державного казначейства у м. Києві (довідка №1227/04-28 від 30.11.04), Харківський національний університет ім. Каразіна (акт №0401-04 від 31.10.05), Запорізький гуманітарний університет „ЗІДМУ” (акт №112 від14.01.05), Управління освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації (акт №14/5-1612 від 30.05.05), Дніпропетровський обласний центр зайнятості (довідка №12/10-2327 від 09.12.04), Головне управління економіки Дніпропетровської обласної державної адміністрації (довідка №1443/04-13 від 30.11.04), Головне фінансове управління Дніпропетровської обласної державної адміністрації (довідка №08-30/3630 від 06.12.04), Комісія обласної ради з питань соціально-економічного розвитку області, бюджету і фінансів (довідка №6/18-2077 від 30.11.04) та іншими підприємствами регіону.
• Теоретичні викладки дисертаційної роботи знайшли відображення в навчальному процесі Дніпропетровського національного університету (Акт про впровадження від 18.03.05) при розкритті окремих тем, що стосуються конкурентоспроможності фахівця, освіти і ВНЗ, таких дисциплін, як „Державне регулювання економіки” (управління вищою освітою), „Економіка підприємства невиробничої сфери”(економіка вищого навчального закладу), та обласного комунального вищого навчального закладу “Інститут підприємництва „Стратегія” (Акт про впровадження від 08.12.04) при читанні курсів „Маркетингові дослідження”, „Кадровий менеджмент”, „Економіка праці і соціально-трудові відносини”, в процесі курсового і дипломного проектування.
• Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою, всі результати якого одержані безпосередньо здобувачем і знайшли відображення в наукових публікаціях. Внесок автора у роботи, виконані у співавторстві, наведено у списку основних опублікованих праць за темою дисертації.
• Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження оприлюднено автором на 21 науково-практичній конференції, перелік окремих тез доповідей і матеріалів подано у списку наукових праць.
• Міжнародні конференції. 9 міжнародних конференцій, з яких провідні: V Міжнародна конференція “Побудова бізнес-освіти” (Харків, 2003); Міжнародна конференція альянсу університетів за демократію (АУДЕМ) "Входження університетів у Північній, Центральній, Південно-Східній та Східній Європі до міжнародної освітянської спільноти на засадах взаємовигідного співробітництва і практичного впровадження положень Болонської декларації" (Печь, 2004); ІІІ Міжнародна науково-методична конференція "Сучасні технології вищої освіти" (Одеса, 2004).
• Всеукраїнські конференції. 9 всеукраїнських конференцій, з яких провідні: Всеукраїнська науково-практична конференція “Просування послуг та маркетинг бізнес-освіти в Україні” (Одеса, 2003); Всеукраїнська науково-методична конференція "Проблеми Європейської та Євроатлантичної інтеграції України: освітній вибір" (Полтава, 2004); науково-практична конференція "Сучасний стан і перспективи розвитку освітнього простору України" (Запоріжжя, 2004).
• Регіональні конференції. 3 регіональні конференції, з яких провідні: регіональна науково-методична конференція "Формування стратегії конкурентоспроможності освіти в регіоні" (Жовті Води, 2004); регіональна науково-методична конференція "Безперервна освіта: проблеми, рішення, перспективи" (Дніпропетровськ, 2004).
• Публікації. Положення та найвагоміші результати дисертаційної роботи опубліковано в 42 основних наукових роботах, загальний обсяг, що належить особисто автору, становить 51,14 ум. друк. арк., серед них 2 одноосібні монографії, обсягом 22,23 ум. друк. арк., 2 монографії у співавторстві (з них автору належить 5,29 ум. друк. арк.), 2 навчально-практичних посібника у співавторстві (з них автору належить 7,45 ум. друк. арк.), 1 навчально-методичний посібник у співавторстві (з них автору належить 6,74 ум. друк. арк.), 27 статей у наукових фахових виданнях (з них 6 у співавторстві), з яких автору належить 7,98 ум. друк. арк., 8 тез та матеріалів конференцій.
• Структура та обсяг дисертації. Дисертацію викладено на 458 сторінках основного тексту. Робота складається із вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел із 380 найменувань на 31 сторінці, 21 додатку на 74 сторінках. Матеріали дисертації проілюстровано 132 рисунками і 78 таблицями.

• ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
• У вступі сформульовано актуальність, мету, завдання та методи дослідження, предмет і об`єкт дослідження, наукову новизну та практичну значимість отриманих результатів.
• У першому розділі - “Соціально-економічна трансформація суспільства та інститути її забезпечення” - проведено дослідження соціально-ринкового вибору країни як можливості реалізації соціально-економічного потенціалу суспільства; формування людського капіталу і ролі товаровиробників інтелектуальної та наукомісткої продукції.
• На базі дослідження теоретичних засад соціально орієнтованої економіки визначено, що для досягнення Україною дійсно кардинальних зрушень у своєму розвиткові необхідно забезпечити ефективну державну підтримку науки та освіти і підвищення ефективності інвестицій у сферу науково-технічного прогресу, у людський розвиток як основу такого прогресу.
• З урахуванням цінності категорії “людський капітал” для соціально-економічного розвитку й наукових досліджень з'ясовано зв'язок випереджального розвитку інтелектуального капіталу з позицією, яку займає країна у світовій спільноті. З огляду на те, що одним із стратегічних пріоритетів розвитку України на 2002-2011 рр. стає істотне посилення соціальної спрямованості курсу реформ, у дисертації доведено, що соціальна політика стає основою безпеки країни.
• Методом дослідження і систематизації складників національних інтересів держави визначено, що більш широке та перспективне їх бачення в умовах інтернаціоналізації економічного розвитку значною мірою пов'язане із забезпеченням ряду базових критеріїв та стандартів розвитку - випереджальним розвитком наукомістких освітніх галузей, всебічною модернізацією громадського суспільства згідно з сучасними цінностями та інформаційними реаліями. Зазначено, що серед сформульованих напрямків національних інтересів держави в соціальній сфері особливе місце відводиться забезпеченню духовних, культурних, інтелектуальних цінностей суспільства. На базі дослідження стану освіти в розвинутих країнах і визначення освіти, науки, культури й охорони здоров`я пріоритетними видами діяльності зроблено висновок, що в Україні необхідно розглядати освіту як каталізатор розвитку цивілізації, як фактор формування компетентної, соціально активної людини, здібності якої дозволяють їй реалізувати свої потреби.
• У роботі систематизовано різні дефініції категорії “людський капітал”, що є невід`ємною частиною наукових термінів. Автором запропоновано уточнення категорії “людський капітал” з урахуванням і генезису самої людини як головної цінності суспільства, і зміни середовища її діяльності. Тому категорію “людський капітал” найправильніше розглядати як соціально-економічну форму людського чинника, здатного забезпечити економічне зростання. На основі дослідження показників соціально-економічної нерівності в країні було визначено, що розвиток людського капіталу сприяє зменшенню нерівності в розподілі доходів різних соціальних груп. Порівняльний аналіз понять “трудовий потенціал” і “людський капітал” визначив, що принципова відмінність, яка накладає певні обмеження на сферу застосування зазначених понять - це середовище їх виникнення.
• Автор пропонує покласти в основу нової концептуальної моделі розвитку регіону постулати теорії людського капіталу. Оскільки формування і реалізація людського капіталу відбувається в межах демографічної, соціальної, економічної та природної систем, у роботі пропонується відповідна характеристика чинників, які впливають на людський капітал, для його ефективного управління, формування і використання.
• У дисертації досліджено методики оцінки інтелектуального капіталу й запропоновано при визначенні його оцінки синтезувати відомі об`єктивні вартісні показники і суб`єктивні індивідуальні оцінки.

Доведено, що вища освіта сьогодні стає відчутним чинником соціального регулювання. Тому удосконалення системи вищої освіти та підвищення якості підготовки фахівців в Україні - визначальна соціокультурна проблема, вирішення якої полягає у приведенні освіти у відповідність до нових соціально-економічних вимог ринкової економіки; визначенні стратегії дій відповідно до потреб суспільства і ресурсів держави; створенні освітянських програм, необхідних для економічного та соціального розвитку України, а також індивідуального та культурного самовираження особистості в суспільстві.

Другий розділ “Формування економічних засад управління конкурентоспроможною вищою освітою” присвячено дослідженню економічного механізму управління вищою освітою, який постійно змінюється під впливом ринкової трансформації економіки України; системи економічних відносин на ринку освітніх послуг та реалізації механізму їх оптимізації.

Дослідження показало, що у процесі формування ринкових відносин необхідним є впровадження такого економічного механізму, який би в результаті поєднання ринкового та державного регулювання у сфері вищої освіти забезпечував його ефективне використання, всебічний розвиток освіти, посилення його впливу на економічне зростання і рівень життя населення, сприяння прискореному розвитку НТП і насамперед розвитку людини й задоволенню її потреб. Освіта призначена забезпечити людину такою фундаментальною базою, що дозволяла б їй легко і швидко оволодіти необхідним набором спеціальних професійних навичок і знань. Метою освіти є забезпечення людей інтелектуальними інструментами, які дадуть їм можливість швидко набути необхідних професіональних знань та легко адаптуватися до умов, що змінюються.

У дисертації проведено дослідження економічних концепцій системи реалізації національних інтересів, доповнено систему оцінки реалізації національних інтересів освітянським складником. Пропонується оцінювати реальний стан освітянського складника з урахуванням:

- тенденцій розвитку економіки України і впливу міжнародного ринку праці;

- ситуації у сфері кадрового забезпечення підприємств та організацій і тенденцій у зміні вимог до кваліфікації персоналу;

- попиту господарюючих суб'єктів на освітні послуги;

- стану ринку праці і ринку освітніх послуг, розробки механізмів їх взаємодії;

- процесу інтеграції університетської, академічної, галузевої науки;

- ефективності використання витрат з державного бюджету на НДДКР.

Визначним фактором розвитку освіти України стає європейська орієнтація нашої держави. Найбільш гострою проблемою є пошук ефективних траєкторій входження національної вищої освіти в Європейський освітній простір; розробка стратегії конкурентоспроможності національної вищої освіти; розробка конкурентної стратегії вищих навчальних закладів. Це передбачає адаптацію основних принципів Болонського процесу, а саме реформування системи освіти, перехід від централізованого управління до організаційної та фінансової свободи вищих навчальних закладів і посилення відповідальності за якість освіти. Очевидно, що формування багатоукладної освітньої системи і становлення ринку освітніх послуг в Україні вимагають від державних навчальних закладів вирішення цілого ряду проблем, пов'язаних з адаптацією до жорстких конкурентних умов, і обумовлюють необхідність формування нового організаційно-економічного механізму функціонування ВНЗ, нових підходів й оцінки ефективності його діяльності. Сфера освіти із бюджетної системи перетворюється на суб'єкт змішаної економіки. Навчальні заклади стають підприємницькими комплексами і беруть участь у конкурентній боротьбі.

Подальший розвиток парадигми конкурентоспроможності вимагає глибокого дослідження теоретичних засад, явищ і процесів конкурентоспроможності вищої освіти, конкурентних переваг та основних чинників, які використовуються для досягнення конкурентоспроможності. У роботі пропонується ряд організаційно-економічних інновацій, які дозволять вітчизняним державним ВНЗ здійснити перехід до вищих навчальних закладів підприємницького типу.

Таким чином, для реалізації ідеї підприємницького ВНЗ необхідно змінити структуру його управління, використовувати в управлінні вищим навчальним закладом інструментарій стратегічного менеджменту і концепцію контролінгу, забезпечувати ефективне управління фінансовими потоками на основі методології фінансового менеджменту, розробити товарну і цінову стратегії вищого закладу освіти на базі запропонованих принципів і механізмів.

Формування основ інформаційного суспільства, конкурентна боротьба на світовому ринку, необхідність вибору інноваційного типу розвитку робить освіту пріоритетною сферою державного регулювання. Державне регулювання системи вищої освіти в Україні повинно відбуватися в таких напрямках:

правове регулювання освітньої діяльності;

наявність у державі стратегії розвитку вищої освіти;

удосконалення державного контролю з метою забезпечення єдиної державної політики в галузі освіти;

захищеність від іноземної конкуренції;

фінансування з централізованих джерел;

ліцензування діяльності вищих навчальних закладів.

Система освіти використовує державні ресурси з метою забезпечення прикінцевої соціалізації та виконання державного замовлення на підготовку кадрів. На першій позиції за джерелами фінансування знаходиться Центральний регіон, на другій позиції - Східний, на третій - Південний.

Потенціал вищої освіти України у розрізі областей та регіонів формується під впливом соціально-економічної ситуації та інфраструктури виробничої і невиробничої сфер регіону, тому проблема формування досконалої мережі ВНЗ залишається дуже актуальною. Для України характерний нерівномірний розподіл вищих закладів освіти за регіонами, що призводить до перерозподілу людського капіталу і, далі, до посилення нерівномірності загального соціально-економічного розвитку регіонів.

Бюджетне фінансування вищої освіти від практики фінансування товаровиробників освітніх послуг - вищих навчальних закладів - поступово переорієнтовується на споживачів освітніх послуг - студентів. Держава намагається зменшити дію адміністративних методів регулювання вищої освіти та істотно розширити поле економічних відносин у цій сфері. Професійно-кваліфікаційна структура новостворених навчальних місць має відповідати попиту ринку праці та, відповідно, попиту населення на послуги вищої освіти. Процеси структурної перебудови економіки трансформують не тільки виробничий базис суспільства, але й всю структуру економічних відносин, зокрема, формують пропозицію освітніх послуг.

Досліджуючи питання створення ефективних організаційно-економічних механізмів, які поєднують та взаємодоповнюють державне і ринкове регулювання розвитку вищої освіти, систематизовано сукупність факторів попиту та пропозиції освітніх послуг. В роботі доведена необхідність узгодження реальних ринкових механізмів функціонування освіти з завданням максимізації соціального ефекту від діяльності галузі.

У третьому розділі - “Стан і тенденції розвитку фінансово-економічного механізму управління підготовкою конкурентоспроможного фахівця” - проаналізовано та удосконалено систему фінансування вищої освіти в соціально орієнтованій ринковій економіці. Розглянуто основні моделі фінансування освіти, які застосовуються в умовах розвинутих ринкових відносин, а саме: модель, орієнтована на вільний ринок з неоліберальною політикою фінансування; модель фінансування освіти, орієнтована на суспільний ринок з концепцією так званого гуманного капіталізму й активної держави; антиринкова модель соціального фінансування освіти, орієнтована на альтернативне інтегрування суспільства; модель фінансування, орієнтована на соціальний ринок.

Необхідно відзначити, що з усіх можливих моделей фінансування вищої освіти перевагу необхідно віддати тій системі фінансування, яка підвищує ефективність гнучкої, динамічної і направленої на результати системи освіти, оскільки вона заснована на високому ступені виміру результатів діяльності індивідуумів і навчальних закладів. При реалізації такої політики бюджет вищого навчального закладу складається з державного і місцевого бюджетів, невелика частина бюджету поповнюється за рахунок різних приватних структур.

Доведено, що в умовах посилення процесів інтеграції у функціонуванні економічних механізмів країни стрімко зростає роль стандартів та нормативів, тому першочерговим заходом щодо удосконалення економічного механізму вищої школи може стати невідкладна робота, спрямована на створення та затвердження сучасних стандартів і нормативів вищої освіти, яку слід здійснювати з урахуванням поширених у масштабах Європейського простору норм і стандартів вищої освіти.

Враховуючи аналіз трансформацій у контексті конкурентоспроможності у сфері вищої освіти в розрізі регіонів, необхідно усунути суттєві структурні невідповідності між потребами економіки та обсягом і структурою підготовки фахівців. Це вимагає виконання на рівні держави і регіонів важливої аналітичної функції стратегічного планування як розвитку пріоритетних галузей економіки, так і їх кадрового супроводження. А відтак вже не можна витрачати бюджетні кошти на навчання незатребуваних суспільством фахівців за умови, що існує гострий кадровий дефіцит на представників окремих спеціальностей і кваліфікацій, особливо в базових галузях промисловості, за рахунок яких Україна і повинна здійснювати свій стратегічний розвиток.

У дисертаційній роботі розроблена методологія економічної оцінки вищої освіти, більш детально розглянута роль освіти у підвищенні основних економічних показників розвитку виробництва і насамперед у збільшенні обсягу національного доходу. Розглянуто як відбувається зростання національного доходу за рахунок дії двох чинників: перший - зростання чисельності працівників у сфері матеріального виробництва і другий - підвищення продуктивності праці.

Частка приросту національного доходу за рахунок підвищення рівня освіти у відповідні роки повинна бути пропорційна частці праці підвищеної кваліфікації в загальній масі праці. Але оскільки зростання рівня освіти - лише один з факторів підвищення продуктивності праці, а інший фактор - поліпшення технічної озброєності праці й, крім того, частка приросту національного доходу забезпечується за рахунок збільшення абсолютної чисельності працівників у сфері матеріального виробництва, виникла необхідність розглянути й зіставити вплив на збільшення обсягу національного доходу основних факторів.

Результати свідчать про те, що за аналізований період на приріст національного доходу вплинули скорочення чисельності робочої сили й значне підвищення продуктивності праці.

Зростання продуктивності праці відбувалося під впливом таких факторів: за рахунок підвищення рівня освіти і підвищення фондоозброєності праці.

Так, підвищення рівня освіти сприяло збільшенню чистого національного доходу на 24543 млн грн (53,80%), а зростання фондоозброєності праці - збільшенню чистого національного доходу на 28561,26 млн грн (62,62%).

Для визначення приросту національного доходу за рахунок підвищення рівня освіти, необхідно застосувати формулу:



,

де НДО - частка приросту національного доходу за рахунок освіти;

ЧК (t) - відносний приріст умовної чисельності робочої сили, яка підвищила рівень освіти в році t;

ЧР (t) - відносний приріст чисельності робочої сили в році t;

ВФ (t) - відносний приріст основних виробничих фондів в році t;

НД (t) - відносний приріст національного доходу в році t.

За аналізований період підвищення рівня освіти значно вплинуло на зростання національного доходу.

Максимум ефективності витрат на вищу освіту показує, що механізм взаємодії підсистеми вищої освіти з підсистемою матеріального виробництва дозволяє достатньо помітно збільшити народногосподарську ефективність витрат на вищу освіту. Дослідження виявило, що за аналізований період зростання витрат на освіту на 59% призвело до збільшення „віддачі” даних витрат на 92%.

Суспільство значно виграє, вкладаючи кошти в розвиток освіти, й отримує при цьому певну віддачу на витрачені кошти.

У четвертому розділі “Регіональні детермінанти конкурентоспроможності закладів освіти” досліджено існуючі методи оцінки конкурентоспроможності; розроблено методологію оцінки конкурентоспроможності вищого навчального закладу, яка складається з оцінки оперативного, тактичного та стратегічного рівнів управління конкурентоспроможністю; обґрунтовано чинники, що гальмують або прискорюють досягнення вищим навчальним закладом високого рівня конкурентоспроможності.

З метою обґрунтованості формування стратегії конкурентоспроможності освіти виявлено, що доцільно використовувати різні критерії конкурентоспроможності вищого навчального закладу залежно від рівня управління, а саме:

- основним показником конкурентоспроможності вищого закладу освіти на оперативному рівні є показник конкурентоспроможності освітньої послуги;

- на тактичному рівні конкурентоспроможність забезпечується ефективністю використання ресурсів і характеризується конкурентоспроможністю ресурсного потенціалу;

- на стратегічному рівні конкурентоспроможність вищого навчального закладу визначається цілями, які ставить перед собою організація та ефективністю просування послуги на ринку, критерієм якого є зростання частки ринку освітніх послуг.

Процес дослідження конкурентоспроможності вищих навчальних закладів потребує тристоронньої оцінки якості вищої освіти: шляхом опитування викладачів, випускників вищих закладів освіти і потенційних роботодавців. Для створення якісної системи управління вищою освітою з метою виявлення найбільш впливових факторів на конкурентоспроможність вищого навчального закладу на кожному рівні управління проведено соціологічне дослідження у Придніпровському економічному районі.

Під час дослідження ключових характеристик на оперативному рівні управління головною складовою частиною навчального процесу, що забезпечує конкурентоспроможність освітньої послуги, всі три групи респондентів обрали якість і забезпеченість навчально-методичною базою.

Для забезпечення конкурентоспроможності ресурсного потенціалу, на думку викладачів, вищому навчальному закладу необхідно мати сучасну матеріально-технічну базу, розвинуту наукову діяльність та міжнародне співробітництво. Серед випускників більшість опитаних виділили необхідність наявності у вищому навчальному закладі сучасного обладнання та практичного досвіду викладачів. З погляду роботодавців більш конкурентоспроможним ресурсний потенціал вищого закладу освіти робить наявність сучасної комп'ютерної техніки, наукова співпраця з підприємствами та організаціями й ефективна маркетингова діяльність.

Основними впливовими факторами на стратегічному рівні управління конкурентоспроможністю респондентами були названі: питома вага працевлаштованих випускників у загальній кількості випущених вищим навчальним закладом фахівців; чисельність учнів, які навчаються на підготовчому відділенні, та чисельність абітурієнтів, зарахованих на перший курс. Знання, уміння та навички, що отримали випускники, є основними критеріями при оцінюванні результативності діяльності вищого навчального закладу потенційними роботодавцями.

Проведені дослідження дозволили обґрунтувати систему чинників, які гальмують і прискорюють вихід на високий рівень конкурентоспроможності.

Чинниками, що прискорюють вихід на високий рівень конкурентоспроможності сучасного навчального закладу, за оцінкою респондентів, є:

- наявність формального статусу державного класичного університету з тривалою історією існування та позитивною неформальною репутацією, яку вдалося зберегти в сучасних умовах; цей напрям потребує найбільшої уваги, бо високий рейтинг є більшою мірою наслідком високого формального статусу, а не причиною високої ринкової частки;

- створена в 90-ті рр. достатньо ефективна система самофінансування, яка дозволила компенсувати дефіцит бюджетних коштів та зберегти й розвинути матеріальну базу навчального процесу; загроза - дисбаланс в забезпеченні рейтингових та нерейтингових спеціальностей;

- активне використання позабюджетних можливостей підвищення кваліфікації професорсько-викладацького складу, у тому числі нерідко за кордоном, що сприяло суттєвому зростанню рівня знань і кваліфікації професорсько-викладацького складу; загроза - перехоплення кадрів конкурентами;

- зовнішній авторитет та впливовість вищого керівництва, які забезпечують виконання багатьох тактичних та стратегічних завдань у режимі найбільшого сприяння з боку місцевих та обласних властей.

Чинники, які гальмують вихід на високий рівень конкурентоспроможності:

- громіздка, малодинамічна організаційно-управлінська структура з багатьма службами та елементами дублювання функцій, що має тенденцію до невиправданого зростання та завищення своєї значущості;

- гострий дефіцит аудиторного фонду при збільшенні масштабів діяльності. Потребує вивчення питання про нерегульоване екстенсивне зростання контингенту студентів;

- проблема матеріальної зацікавленості в підвищенні якості викладання. Сьогодні ця проблема фактично вирішується шляхом розширення кола викладання через різні форми сумісництва. Але така форма компенсації низьких тарифних ставок має два суттєвих недоліки. По-перше, вона потребує роботи в режимі часового і фізичного перевантаження, що призводить до фактичної відмови від серйозної роботи в напрямку професійного саморозвитку та наукових досліджень, а по-друге, вона не дає впевненості в постійних майбутніх заробітках. Останній аспект є найбільш значущим у мотивації викладацької праці, але він взагалі не враховується сучасними системами її оплати в Україні. Нині більшість молодих аспірантів, які працюють в університетах, не мають мотивації до надмірних зусиль в оволодінні цією престижною професією, перебуваючи в очікуванні бізнесових чи адміністративних пропозицій. Рішення проблеми необхідне для збереження конкурентоспроможності та стійкості в середньостроковій та довгостроковій перспективі;

- масовий підхід до абітурієнтів, низький рівень обліку індивідуальних особливостей та побажань; наслідки - можливе зниження конкурентоспроможності в довгостроковому аспекті;

- відсутність комплексної, всебічно обґрунтованої концепції довгострокового розвитку вищого навчального закладу, відомої всім підрозділам та співробітникам ВНЗ; як результат - зниження конкурентоспроможності ресурсного потенціалу.

У п'ятому розділі - “Удосконалення регіонального механізму управління та регулювання системи вищої освіти” - досліджено тенденції соціально-економічного розвитку регіону в контексті формування потреб у фахівцях з вищою освітою.

Виявлено, що територіальні диспропорції в розміщенні промислового виробництва і його інфраструктурного забезпечення призводять до нерівномірного розвитку регіону, нераціонального використання природно-ресурсного потенціалу. Територіальна структура зайнятості населення акумулює в собі негативні наслідки нераціонального розміщення галузі важкої промисловості, надмірної концентрації в індустріально розвинених містах матеріало- та енергомістких виробництв. Достатньо відзначити, що в Дніпропетровській області понад половину зайнятих у матеріальному виробництві припадає на промисловість, з них переважна більшість - на галузь важкої індустрії. Недосконала і негнучка економічна структура, в якій питома вага галузей групи А досягає 78,6% і лише 21,4% припадає на галузі групи Б, неспроможна забезпечити необхідне в умовах трансформаційних перетворень перетікання робочої сили в нові, перспективні сфери господарювання.

...