Аналіз фінансового стану ВАТ "Нікопольський завод феросплавів"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МЕТОДІВ ВИЗНАЧЕННЯ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ

1.1 Поняття та суть кредитоспроможності підприємства

1.2 Зарубіжний досвід оцінки кредитоспроможності

1.3 Методи оцінки кредитоспроможності позичальника

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НА ПРИКЛАДІ ВАТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ»

2.1 Організаційно-економічна характеристика ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»

2.2 Аналіз фінансового стану ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»

2.3 Аналіз кредитоспроможності підприємства та дослідження шляхів покращення його кредитоспроможності

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів. З економічного погляду кредит - це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує. Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства - споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти. Таким чином, виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших. При цьому виникнення кредитних відносин зумовлюється не самим фактом незбігу в часі відвантаження товару і його оплати, а узгодженням між суб'єктами кредитних відносин умови щодо відстрочки платежу шляхом укладання кредитної угоди. Але оборот товарів є не єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. Нині кредитні відносини виникають за будь-якої економічної чи фінансової операції, що пов'язана із заборгованістю одного з учасників такої операції. Поряд з об'єктивною основою існують специфічні причини виникнення і функціонування кредитних відносин, що пов'язані з необхідністю забезпечення безперервності процесу відновлення [2].

Кредитоспроможність - наявність у потенційного позичальника передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Інакше кажучи - це здатність підприємства у повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїм борговим зобов'язанням [2].

Оцінка фінансового стану та кредитоспроможності підприємства формується на всебічному і ґрунтовному аналізі усієї інформації, що дає змогу оцінити кредитний ризик неповернення кредиту, який фокусується на п'яти основних аспектах:

- фінансовий аспект, який визначає спроможність підприємства-пози-чальника генерувати грошовий потік, достатній для погашення кредиту;

- галузевий аспект, який відображає процеси розвитку галузі та конкурентні позиції підприємства і є складником загального кредитного ризику;

- управлінський аспект, який оцінює якість менеджменту та ефективність керівництва підприємства;

- аспект якості забезпечення кредиту, що визначає рівень контролю банку за заставою та можливості й умови реалізації;

- морально-етичний аспект, який відображає готовність підприємства - позичальника до повернення кредиту.

Реалізація комплексних методологій розрахунку кредитоспроможності підприємства, які враховують всі аспекти впливу на кредитний ризик, на сучасний момент відсутня або носить суб'єктивний характер внутрішніх положень кредитних відділів комерційних банків.



РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МЕТОДІВ ВИЗНАЧЕННЯ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ

1.1 Поняття та суть кредитоспроможності підприємства

При наданні кредитів будь-який банк стикається з необхідністю оцінки кредитоспроможності позичальників. Ця процедура є обов'язковою, і її результати істотно впливають як на результати конкретних кредитних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку в цілому. Для позичальника оцінка кредитоспроможності також важлива, оскільки від її результату залежить в якому обсязі буде наданий кредит і чи буде він наданий взагалі. Результатом систематично невірно здійснюваної оцінки кредитоспроможності позичальників може служити погіршення якості кредитного портфеля банку, яке, до того ж, тягне за собою ще й необхідність зайвого резервування. У кращому випадку це призведе до погіршення фінансового стана банку, у гіршому - до повного краху. Рішенням проблеми є розробка і використання обґрунтованої методики, що дозволятиме банку найбільш реально оцінювати кредитоспроможність позичальників. Проте слід зазначити, що не існує ні єдиної методики, ні єдиного підходу до її побудови. Більш того, що говорити про єдність методик і підходів, коли немає навіть єдиного обґрунтованого визначення поняття кредитоспроможності, про що, зокрема, свідчать наведені нижче різноманітні тлумачення поняття кредитоспроможності.

1) «Під кредитоспроможністю позичальника розуміють його спроможність повністю і в строк розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями» [15,c.287].

2) «Кредитоспроможність [creditworthiness] - система умов, що визначають спроможність підприємства залучати позиковий капітал і повертати його в повному обсязі у передбачені терміни» [13,c.161].

3) «Кредитоспроможність позичальника - це його спроможність повністю і своєчасно розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями» [8,c.183].

4) «Кредитоспроможність (Creditworthiness) - спроможність компанії або приватної особи залучати позиковий капітал і в майбутньому належним чином обслуговувати свій борг» [16,с.533].

5) «1. Наявність передумов для отримання кредиту, що підтверджують спроможність повернути його. 2. Спроможність повернути кредит» [14,c.109].

6) «Кредитоспроможність - це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями» [9].

Проаналізуємо основні відмінності наведених визначень. Так, у першому, третьому і четвертому визначеннях кредитоспроможність розуміється як «спроможність», у другому як «система умов», в п'ятому як «наявність передумов», а в шостому як «здатність». Очевидно, етимологія терміна «кредитоспроможність» усе ж не випадкова і варто говорити про кредитоспроможність як про «спроможність». У першому, третьому і шостому визначеннях мова йде про «позичальника», у другому про «підприємство», у четвертому про «компанію» та «приватну особу», у п'ятому суб'єкт не згадується взагалі. У визначенні поняття кредитоспроможності обов'язково повинний бути суб'єкт і, очевидно, найбільш правильно говорити про «позичальника», тому що позичальниками можуть бути і фізичні і юридичні особи. Формулювання про спроможність позичальника «розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями», очевидно, найбільш відповідає сутності поняття кредитоспроможності, тому що боргові зобов'язання можуть містити і зобов'язання повернення кредиту, і виплати відсотків, і інші зобов'язання позичальника. У першому визначенні мова йде про спроможність позичальника розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями «повністю і в строк», у другому «в повному обсязі у передбачені терміни», у третьому «повністю і своєчасно», у четвертому «належним чином», у п'ятому такого роду уточнень не міститься, у шостому «в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін». Останнє формулювання, на нашу думку, найбільш точне, тому що в ньому мова йде не просто про «своєчасність», а міститься конкретна вказівка на термін «визначений кредитною угодою». З урахуванням висновків, отриманих у ході аналізу відмінностей приведених визначень поняття кредитоспроможності, можна стверджувати, що шосте визначення, що міститься в Положенні Національного Банку України «Про кредитування», найбільш точно відбиває сутність поняття кредитоспроможності.

Як відомо, зобов'язання підприємства можуть погашатися різними видами активів. Тобто в ході своєї діяльності частину зобов'язань підприємство може погашати грошовими коштами, а частину іншими активами, наприклад, готовою продукцією, товарами та ін. Спроможність підприємства виконувати свої зобов'язання характеризується його платоспроможністю. Виникає питання: чим кредитоспроможність підприємства відрізняється від його платоспроможності і, взагалі, який сенс використання поняття кредитоспроможності, якщо існує поняття платоспроможності? Між кредитоспроможністю і платоспроможністю існує істотна відмінність. Справа в тому, що кредитні зобов'язання позичальника перед банком, на відміну від інших зобов'язань, повинні бути погашені виключно грошовими коштами. Тому для банка, що надає кредит, недостатньо, щоб позичальник був платоспроможний, він повинен бути кредитоспроможний. У зв'язку з цим виникає необхідність використання поняття кредитоспроможності для характеристики спроможності позичальника погашати свої зобов'язання перед банком виключно грошовими коштами. И Ця важлива особливість обумовлює необхідність використання для оцінки кредитоспроможності позичальників терміна «потік грошових коштів». Необхідно підкреслити відмінність значення цього терміна від значення терміна «грошовий потік». Потік грошових коштів слід розуміти як рух виключно грошових коштів, у той час як грошовий потік трактується як рух не тільки грошових коштів, але і їх еквівалентів. З урахуванням викладеного вище модифікуємо визначення поняття кредитоспроможності, що міститься в Положенні Національного Банку України «Про кредитування», і наведемо його в наступному вигляді: кредитоспроможність - це спроможність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами.

Виникає питання: чи усі потоки грошових коштів підприємства можуть розцінюватися банком у якості потенційного джерела погашення кредитної заборгованості? Очевидно, у якості потенційного джерела погашення кредитної заборгованості доцільно розглядати ті потоки грошових коштів, які, як передбачається, будуть носити в майбутньому регулярний, а не випадковий характер.

Мовою бухгалтерського обліку це означає, що в якості потенційного джерела погашення кредитної заборгованості доцільно розглядати потоки коштів від звичайної діяльності, а не потоки грошових коштів від надзвичайних подій.

Звичайна діяльність, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» (далі ПСБО 3), це «будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення». Поняття основної діяльності, в свою чергу, визначено в ПСБО 3 як «операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу». Поняття «надзвичайна подія» визначено в ПСБО 3 як «подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді».

Для того щоб врахувати викладене вище наведемо визначення поняття кредитоспроможності у наступній формі: кредитоспроможність - це спроможність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності. Здавалося б, на цьому можна зупинитися і використовувати отримане визначення кредитоспроможності в практичній діяльності. Проте існує ще один важливий момент, не враховуючи який можна одержати парадоксальні результати.

З урахуванням викладеного вище визначення поняття кредитоспроможності можна навести у наступному вигляді: кредитоспроможність - це спроможність позичальника при конкретних умовах кредитування в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності. Дане визначення, на наш погляд, достатньо точно відбиває сутність поняття кредитоспроможності. Варто підкреслити, що використання такого визначення поняття кредитоспроможності має велике значення не тільки з термінологічної, але і з практичної точки зору, тому що визначає спрямованість і зміст процесу оцінки кредитоспроможності позичальника, а, отже, і його результати [6].



1.2 Зарубіжний досвід оцінки кредитоспроможності

Банки розвинутих капіталістичних країн застосовують складну систему великої кількості показників для оцінки кредитоспроможності клієнтів. Ця система диференційована в залежності від характеру позичальника (фірма, приватна особа, вид діяльності), а також може основуватися як на сальдових, так і на обігових показниках звітності клієнтів.

Так, ряд американських економістів описує систему оцінки кредитоспроможності, побудовану на сальдових показниках звітності. Американські комерційні банки використовують чотири групи основних показників:

1. ліквідність фірми;

2. оборотності капіталу;

3. залучення коштів;

4. показники прибутковості.

Для отримання таких даних банку, знадобиться інформація, що характеризує фінансове становище фірми. Це обумовлює необхідність вивчення фінансових звітів, можливості появлення непередбачуваних обставин та положення зі страхуванням.

В світовій практиці найбільш відоме джерело даних про кредитоспроможність - фірма «Дан енд Бредстріт», яка збирає інформацію приблизно про 3 млн. фірм США та Канади та надає її за підпискою. Короткі відомості та оцінки кредитоспроможності кожної фірми публікуються в загальнонаціональних та регіональних довідниках. Більш детальна інформація про окремі фірми повідомляється у вигляді фінансових звітів, найпоширеніший з них - «Інформація про ділове підприємство». Перший з 6 розділів звіту містить відомості загального характеру - найменування та адреса фірми: код галузі та підприємства; характер виробництва; форма власності; сумарна оцінка кредитоспроможності (рейтинг); швидкість сплати фірмою рахунків; обсяг продажу, власний капітал, число зайнятих; загальний стан та тенденції розвитку фірми. Сумарна оцінка кредитоспроможності складається з двох частин - двох букв (або цифри та букви) и цифри. Перші два знака представляють собою оцінку фінансової стійкості фірми, а останній - оцінку її кредитоспроможності. Другий розділ звіту містить відомості, отримані від постачальників фірми, відносно акуратності в сплаті рахунків та про максимальний кредит, отриманий протягом року. Третій розділ включає останній баланс та інформацію про продаж та прибутковість фірми (якщо така мається). Четвертий розділ показує звичайний розмір залишку на депозитному рахунку та платежі за кредитами. В п'ятому розділі містяться дані про керівників та власників фірми. В останньому розділі докладно охарактеризовані рід діяльності фірми, її клієнтура та виробничі потужності.

Окрім зазначених звітів, "Дан енд Бредстріт" публікує ще декілька видів документів. Один з найкорисніших "Звіт про ключові фінансові статті" - містить значно більш докладну інформацію про фірму. Крім "Дан енд Бредстріт", є ще декілька кредитних бюро, які називаються спеціальними комерційними агентствами. На відміну від широкого охвату "Дан енд Бредстріт" вони обмежуються зазвичай однією галуззю або видом діяльності.

Іноді банки звіряють свою інформацію з даними інших банків, які мали відносини з тим хто подає кредитну заявку. Вони можуть також перевірити дані у різноманітних постачальників та покупців даної фірми. Постачальники можуть надати інформацію про сплату нею рахунків, наданих пільгах, максимальну та мінімальну суму комерційного кредиту, безпідставні претензії та стягненнях з боку фірми, яка цікавить банк. Контакти з покупцями фірми дозволяють отримати інформацію про якість її продукції, надійності обслуговування та кількість рекламацій на її товари. Така звірка інформації з контрагентами фірми та іншими банками дозволяє також виявити репутацію та можливості фірми, яка звернулася по кредит, та її керівників. менеджмент управлінський керівництво підприємство

Ще одним джерелом відомостей є Служба взаємного обміну кредитною інформацією при національній асоціації управління кредитом - організація, яка надає відомості про кредити, отримані фірмою у постачальників по всій країні. Члени організації отримують відповідь на питання: як акуратно платить фірма? Однак в інформації містяться тільки факти, але відсутній аналіз, пояснення або будь-які рекомендації. Іншими джерелами інформації про фірми, особливо великі, служать комерційні журнали, газети, довідники, державна звітність та інш. Деякі банки звертаються навіть до конкурентів даної фірми. Таку інформацію слід використовувати дуже обережно, але вона може бути досить корисною.

Першим джерелом інформації для оцінки кредитоспроможності господарських організацій повинен бути їх баланс з пояснювальною запискою до нього. Аналіз балансу дозволяє визначити, які кошти є у підприємства і який за розміром кредит ці кошти забезпечують. Однак для обґрунтованого та всебічного висновку про кредитоспроможність клієнтів банка балансових відомостей недостатньо. Це виходить зі змісту показників. Аналіз балансу дає лише загальне судження про кредитоспроможність, в той час, як для підсумків про ступінь кредитоспроможність необхідно розрахувати і якісні показники, що оцінюють перспективи розвитку підприємств, їх життєдіяльність. Тому в якості джерела відомостей, необхідних для розрахунку показників кредитоспроможності, слід використовувати: дані оперативного обліку, бізнес-план, відомості, що накопичуються в банках, відомості статистичних органів, дані анкети клієнтів, інформацію постачальників, результати обробки даних обстеження за спеціальними програмами, відомості спеціалізованих бюро з оцінки кредитоспроможності господарських організацій.

Оцінка кредитоспроможності клієнтів французькими комерційними банками включає 3 блока:

- оцінка підприємства та аналіз його балансу, а також іншої звітності;

- оцінка кредитоспроможності клієнтів на підставі методик, прийнятих окремими комерційними банками;

- використання для оцінки кредитоспроможності даних картотеки Банка Франції.

При оцінці підприємства банк цікавиться наступними питаннями:

- характер діяльності підприємства та тривалість його функціонування;

- фактори виробництва.

До факторів виробництва входять:

- трудові ресурси керівників, менеджерів та персоналу (освіта, компетентність та вік керівника, наявність в нього приємників, частота руху менеджерів по робочим місцям, структура персоналу, показники простоя, співвідношення оплати праці та доданої вартості;

- виробничі ресурси (співвідношення амортизації та амортизуємих засобів, рівень інвестицій);

- фінансові ресурси;

- економічне середовище (на якій стадії життєвого циклу знаходиться продукція, яка випускається, чи є підприємство монопольним виробником, умови конкуренції, стадія розвитку ринка основної продукції підприємства, комерційна політика фірми, ступінь засвоєння прийомів та засобів маркетингу).

В активі балансу при аналізі виділяються три складові частини:

- іммобілізовані активи;

- обігові кошти (запаси, дебітори, інші);

- грошові готівкові кошти (каса, гроші на рахунку в банку, цінні папери). Пасив балансу поділяється на постійні ресурси, кредиторська заборгованість та грошові готівкові кошти (облік векселів та інш.).

Баланс та інші форми звітності використовуються, по-перше, для оцінки співвідношення сальдових показників і, по-друге, для розрахунку коефіцієнтів кредитоспроможності на підставі обігових показників. Предметом аналізу є такі пропорції, як співвідношення довгострокової заборгованості та власних коштів, співвідношення стабільних власних ресурсів і суми активів, динаміка витрат та збитків у порівнянні з темпами росту виробництва і т.інш. Дані звітності фірми співставлюються з даними звідного балансу, який складається на підставі балансу однорідних підприємств. Одним з основних напрямків аналізу даних балансу є визначення банківського ризику.

Показники стану грошових готівкових коштів оцінюються з урахуванням рівня розвитку підприємства, його рентабельності та якості потреби в обігових коштах. Останнє вивчається на підставі показників швидкості обігу залишків сировини та готової продукції на складе, а також строків розрахунків з постачальниками.

При оцінці кредитоспроможності клієнта комерційного банка рекомендується використовувати не тільки основні, але й додаткові показники. До їх числа можуть бути включені показники, що характеризують обіговість запасів або коштів в розрахунках, долю ліквідних активів в загальній сумі обігових коштів або співвідношення ліквідних активів I класу та заборгованості, рівень неплатежів за попередній період, ефективність виробничого потенціалу, доходність та прибутковість партнерів (наприклад, кредитоспроможність заказника), середню тривалість будівництва, рівномірність розподілення доходу.

Однаковий рівень показників та сума балів досягаються впливом різних факторів. Так, збільшення загального розміру ліквідних коштів за рахунок нормуємих активів далеко не завжди створює прочну гарантію повернення кредиту. Ріст залишків готової продукції, яка не має широкого споживача або пов'язана з транспортними труднощами, не гарантує своєчасного повернення кредиту. Ріст Кл и Кп може пояснюватися скороченням боргових зобов'язань. Висновок про кредитоспроможність клієнта буде залежати від причини цього скорочення. Якщо, наприклад, заборгованість за короткостроковими кредитами зменшилася з-за зриву поставок сировини, то неможна ріст коефіцієнта оцінювати як укріплення фінансового стану клієнта. Аналіз факторів, які змінили рівень відповідних коефіцієнтів та показників, повинен бути обов'язковим елементом оцінки кредитоспроможності клієнта комерційного банка. В якості основних напрямів цього аналізу можна виділити:

- аналіз впливу ліквідних коштів в загалі та їх елементів на коефіцієнти ліквідності та покриття;

- оцінку зміни коефіцієнта покриття під впливом активів, що нормуються;

- вивчення зміни структури боргових зобов'язань та її впливу на коефіцієнти ліквідності та покриття;

- аналіз факторів, які визначають ріст або зниження показника забезпеченості власними коштами;

- оцінку показника забезпеченості власними коштами з позиції достатності власних коштів клієнта.

Аналіз факторів зміни рівня коефіцієнтів та показників кредитоспроможності дозволяє більш точно визначити клас кредитоспроможності, а також випрацювати умови за даним класом.

Не рекомендується підвищувати клас кредитоспроможності клієнта банка або обговорювати умови кредитування за даним класом при:

· покращенні коефіцієнта ліквідності тільки за рахунок росту дебіторської заборгованості або залишків готової продукції;

· підвищення коефіцієнта покриття за рахунок росту залишків готової продукції, яка не забезпечена договорами на збут, або залишків сировини які важко реалізуються або незавершеного виробництва;

· погіршенні структури ліквідних коштів;

· фактична наявність власних обігових коштів в розмірі менш постійної мінімальної потреби в них;

· рості показника забезпеченості власними коштами малих виробничих структур за рахунок фондів, пов'язаних з ризиковою діяльністю підприємства;

· поліпшенні показника забезпеченості виробничої діяльності договорами за рахунок укладання договорів з некредитоспроможними покупцями та постачальниками;

· скорочення боргових зобов'язань банку у зв'язку з не поставками сировини, яка кредитується.

Таким чином бачимо, що найбільш серйозний підхід до класифікації позичальника в французькій методиці. У випадку з американськими банками все систематизовано й всю інформацію про позичальника можна знайти в каталогах, які видаються щомісячно. В українському кредитуванні ще не все систематизовано, є багато недоліків. Але якщо українські банки приймуть до уваги досвід західних банків, то вони будуть менше ризикувати при видачі кредитів.

1.3 Методи оцінки кредитоспроможності позичальника

Існують різні способи оцінки кредитоспроможності. Кожен їх їх взаємно доповнює один одного. Якщо, наприклад, аналіз цільового ризику дозволяє оцінити кредитоспроможність клієнта у момент здійснення операції тільки на базі однієї позикової операції, то система фінансових коефіцієнтів прогнозує ризик з урахуванням сукупного боргу, середніх стандартів, що склалися, і тенденцій.

Аналіз грошового потоку клієнта не тільки оцінює в цілому кредитоспроможність клієнта, але і показує на цій основі граничні розміри нових позик, а також слабкі місця управління підприємством, з яких можуть витікати умови кредитування і т.п.

Розглянемо детальніше деякі з них.

Метод оцінки кредитоспроможності позичальника на основі системи фінансових коефіцієнтів, які визначаються по балансових формах.

У світовій практиці застосовуються 5 груп таких коефіцієнтів:

1) коефіцієнти ліквідності;

2) коефіцієнти ефективності;

3) коефіцієнти фінансового левериджа;

4) коефіцієнти прибутковості;

5) коефіцієнти обслуговування довга.

Цей метод, по суті, тільки різною мірою вибірковості фінансових коефіцієнтів використовує, напевно, будь-яка сучасна методика оцінки кредитоспроможності позичальника. У подальшому викладі докладніші зупинимося на окремих її моментах при тій, що проводиться оцінки кредитоспроможності позичальників одним з сучасних банків, а тут лише скажемо, що безліч коефіцієнтів цього методу дозволяють оцінити поточний стан справ позичальника на основі порівняння їх з нормативними критеріями. Позичальники підрозділяються на декілька груп і кредитуються банком з урахуванням номера групи позичальника і специфіки галузі.

Розрахунок таких коефіцієнтів в динаміці може дати комплексне віддзеркалення стану справ позичальника, але оскільки при оцінці кредитоспроможності передбачається посилання відповідних показників в майбутнє, то у зв'язку з цим метод доцільно доповнювати прогнозними оцінками фахівців.

У зарубіжній практиці комерційні банки вибирають коефіцієнти для практичного використовування, вирішують питання про особливості методології їх розрахунку. Далі коефіцієнти включаються в стандартні бланки звітності клієнтів, тобто розраховуються клієнтами. Працівники банку своїми методами перевіряють "логіку звіту", правильність розрахованих коефіцієнтів.

Метод оцінки кредитоспроможності позичальника на основі розрахунку фінансових коефіцієнтів

На відміну від попереднього даний метод орієнтує банк розглядати не процес здійснення діяльності, а лише фінансовий результат, бо зрештою важливе реальне повернення кредиту. 

Схемно даний метод можна представити таким чином:

Аналітичний рахунок результатів	Метод визначення
1. Виручка від реалізації (В від РП). 2. Валовий комерційний дохід (маржа) (ВКД). 3. Додана вартість (ДС) 4. Валовий експлуатаційний дохід. (ВЕД) 5. Валовий експлуатаційний результат (ВЕР) 6. Прибуток, який залишається у розпорядженні підприємства (РП) 7. Чистий прибуток (ЧП)	(стор. 010 ф. Ф2) В від РП - Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей і готової продукції ВКД - Експлуатаційні витрати ДС - Витрати на - Податки на - Оплата зарплату зарплату відпусток ВЕД- Сплата + Дохід від вкл - Відрахування відсотків засобів до фонду за кредит в інші ризику ВЕР - Прибуток, розподілюваний - Податок на між працівниками прибуток РП + Випадкові доходи - Амортизація (витрати) нерухомості

Таким чином, орієнтуючись на те, щоб побачити результат фінансово-господарської діяльності позичальника, банк тим самим стимулює його на зростання таких показників як валовий комерційний дохід або чистий прибуток. Не можна не побачити, що абсолютні показники є інформацією не тільки про масштаби прибутку, але і про розмір основних невиробничих фондів (амортизація нерухомості), кількість акціонерів (прибуток розподілюваний між працівниками), розмір ризику (відрахування до фонду ризику), загальної величини позикових засобів (сплата відсотків за кредит), а розрахунок відносних показників здатний навіть поглибити даний аналіз і здійснити міжгосподарські порівняння.

Метод оцінки кредитоспроможності на основі аналізу грошових потоків.

Недоліки вищезгаданих способів в деякій мірі можуть бути подолані, якщо визначати коефіцієнти виходячи з даних про обороти ліквідних засобів, запаси і короткострокові боргові зобов'язання. При правильній ув'язці відповідних оборотів оцінки кредитоспроможності стануть надійнішими. Реалізований такий підхід, може бути через аналіз грошових потоків клієнта, а саме через визначення чистого сальдо різних його надходжень і витрат за певний період (складання притоку і відтоку засобів). Таким чином, грошовий потік визначає здатність підприємства покривати свої витрати і погашати заборгованість своїми власними ресурсами.

Різниця між притоком і відтоком засобів визначає величину загального грошового потоку (ЗГП).

Для аналізу грошового потоку беруться, як правило, дані як мінімум за 3 останніх роки. Якщо клієнт мав стійке перевищення притоку над відтоком, то це свідчить про його фінансову стійкість - кредитоспроможність. Коливання величини ЗГП (короткочасні перевищення відтоку над притоком) говорить про нижчий рейтинг клієнта. Систематичне перевищення відтоку над притоком засобів характеризує клієнта як некредитоспроможного. Позитивна середня величина ЗГП (перевищення притоку над відтоком), що склалася, може використовуватися як межа видачі нових позик, тобто вона показує, в якому розмірі клієнт може погашати за період боргові зобов'язання.

Аналіз грошового потоку дозволяє зробити висновок про слабкі сторони управління підприємством. Наприклад, відтік засобів може бути пов'язаний з управлінням запасами, розрахунками (дебітори і кредитори), фінансовими платежами (податки, відсотки, дивіденди). Виявлені результати аналізу використовуються для розробки умов кредитування.

Для вирішення питання про доцільність видачі і розмірі позики на відносно тривалий термін аналіз грошового потоку робиться не тільки на основі фактичних даних за минулі періоди, але і прогнозних даних на планований період.

Перші використовуються для оцінки других (у основі прогнозу величин окремих елементів притоки і відтоку засобів лежать їх фактичні значення в минулі періоди і плановані темпи приросту виручки від реалізації).

Метод оцінки кредитоспроможності на основі аналізу ділового ризику.

Діловий ризик пов'язаний з переривчастою кругообігу фондів, можливістю не завершити ефективно цей кругообіг. Аналіз такого ризику дозволяє прогнозувати достатність джерел погашення позики. Тим самим він доповнює способи оцінки кредитоспроможності ' клієнтів банку.

Чинники ділового ризику пов'язані з окремими стадіями кругообігу фондів. Набір цих чинників може бути представлений таким чином:

1. Надійність постачальників.

2. Диверсифікованість постачальників.

3. Сезонність поставок. Тривалість зберігання сировини і матеріалів (чи є товар швидкопсувним).

4. Наявність складських приміщень і необхідності в них.

5.Порядок придбання сировини і матеріалів (у виробника або через посередника).

6. Чинники екології.

7. Мода на сировину і матеріали.

8. Рівень цін на цінності, що придбаваються, і їх транспортування (доступність цін для позичальника, небезпека підвищення цін).

9. Відповідність транспортування характеру вантажу.

10.Ризик введення обмежень на вивіз і ввезення імпортної сировини і матеріалів.

Діловий ризик пов'язаний також з недоліками законодавчої основи для здійснення операції, що кредитується, а також із специфікою галузі позичальника. Необхідно враховувати вплив на розвиток даної галузі альтернативних галузей, систематичного ризику в порівнянні з економікою в цілому, схильність галузі циклічності попиту, постійність результатів в діяльності галузі і т.д.

Більшість перерахованих чинників може бути формалізоване, тобто для них можуть бути розроблені бальні оцінки.

Прогнозні методи оцінки кредитоспроможності.

Більшість використовуваних методів оцінки кредитоспроможності обернута на аналіз минулого стану позичальника. Проте, при визначенні кредитоспроможності часто говорять не про поточну, а про майбутню платоспроможність підприємства.

Як додаткові методи оцінки кредитоспроможності можна використовувати різні методи прогнозування можливого банкрутства підприємств. Для експрес-аналізу потреба в застосуванні різноманітних прийомів і методів прогнозування відпадає, тому зупинимося на 3 основних:

- розрахунок індексу кредитоспроможності;

- використовування системи формалізованих і неформалізованих критеріїв;

- прогнозування показників платоспроможності. Розглянемо їх докладніше.

Запропонований ще в 1968 році індекс кредитоспроможності відомим західним економістом Е. Альтманом був побудований за допомогою апарату мультиплікативного дискримінатного аналізу, що дозволяє йому в першому наближенні розділити всі господарюючі суб'єкти на потенційних не- або банкротів. Загалом,індекс кредитоспроможності (Z) має вигляд:

Z=3. 3*К1 + 1.0*К2 + 0.6*КЗ + 1. 4*К4 + 1. 2*К5,

де показники К1,К2,КЗ,К4,К5 розраховуються по наступних алгоритмах:

Прибуток до виплати відсотків, податків Виручка від реалізації К1= ------------------------------------------------------; К2= -------------------------------;

Всього активів Всього активів

Власний капітал (ринкова оцінка) Реінвестований прибуток



К3= ---------------------------------------------; К3= ----------------------------------

Привернутий капітал Всього активів

Власні оборотні кошти

К5= ----------------------------------.

Всього активів

Критичне значення індексу Z складає 2,675. Це дозволяє провести межу між підприємствами і виказати думку про можливості в недалекому майбутньому (2-3 роки) банкрутства одних (Z<2. 675) і досить стійкий фінансовий стан інших (Z>2. 675).

Відомі і інші подібні критерії, зокрема, британські учені Тафлер і Тішоу запропонували в 1977 році прогнозну чотирьохфакторну модель.

Приведена методика має один, але вельми серйозний недолік: істоті її можна розглядати лише відносно крупних компаній, котируючих свої акції на біржах. Проте, є досвід розрахунку індексу 2 для вітчизняних компаній нафтогазового комплексу.

Якщо розглянуті нами методи в тому або іншому ступені застосовуються в українській банківській практиці, то за кордоном оцінка надійності здійснюється, як правило, за допомогою декількох ключових позицій.

У США застосовується правило п'яти "сі" (ключові слова починаються на "сі"):

- характер (character) - особа позичальника, його репутація в діловому світі, відповідальність, і готовність виконати узяті зобов'язання;

- фінансові можливості (сарасity) - здатність погасити узяту позику за рахунок поточних грошових надходжень або від продажу активів;

- майно (сарital) - величина і структура акціонерного капіталу підприємства;

- забезпечення (соllаtеrаl) - види і вартість активів, пропонованих як застава при отриманні кредиту;

- загальні умови (conditions) - стан економічної кон'юнктури і інші зовнішні чинники, здатні зробити вплив на положення позичальника(наприклад, зміна податкового законодавства і т.п.).

Легко помітити, що і "5 з" не позбавлені недоліків. Названі показники, за деяким винятком, не можуть бути виражені безпосередньо в цифрових величинах; Значить, і тут виникають проблеми надійності аргументування на користь того або іншого висновку. Багато показників розраховуються виходячи з даних про залишки, а не обороти.

У Англії ключовим словом, в якому зосереджені вимоги при видачі позик позичальникам, є термін "PARTS", що включає:

purpose - призначення, мета;

amount - сума, розмір;

repayment - оплата, повернення довга і відсотків;

term - термін;

security - забезпечення, застава.

Тут розраховуються, наприклад, такі показники:

Середня сума Дебіторської заборгованості

Середня сума = ---------------------------------------------------------------- * 365

погашення кредиту Об'єм продажів

Середня вартість запасів

Оборот запасів = --------------------------------------------------- * 365

Вартість проданих товарів

Середня сума



Середня сума Кредиторської заборгованості

отриманого кредиту = ------------------------------------------------------- *365

Вартість проданих товарів оцінених по собівартості

Існують і деякі інші методи оцінки кредитоспроможності, які по своїй специфіці небагато відрізняються від вищеперелічених.

Так, фінансове положення підприємства-позичальника в економічному житті Німеччини визначають по рівню рентабельності і частці забезпеченості власними засобами.

Відповідно до цього виділяють три основні групи підприємств з різним ступенем ризику:

1)бездоганний фінансовий стан, тобто солідну базу власних засобів і високу норму рентабельності;

2)задовільний фінансовий стан;

3)незадовільний фінансовий стан, тобто низьку частку власних засобів і низький рівень рентабельності.

Все це дозволяє виділити підприємства працюючі з вищою, ніж міжгалузева рентабельність; працюючі на міжгалузевому рівні і з показниками на рівні нижче галузевих. Практика видачі кредиту банком така, що його одержують вільно підприємства мають або бездоганне фінансове положення незалежно від якості забезпечення кредиту, або з бездоганним забезпеченням, незалежно від фінансового положення підприємства.

У Японії, окрім загальноприйнятих застосовують і коефіцієнти власності (відношення власного капіталу до підсумку балансу, співвідношення позикового і власного капіталу, відношення довгострокової заборгованості до власного капіталу, відношення іммобілізованного капіталу до суми власного капіталу і довгострокової заборгованості і ін.). Ці показники, що характеризують стійкість фінансового положення, одержують при аналізі горизонтальної і вертикальної будови балансу.

Таким чином, стисло розглянувши деякі з існуючих методів оцінки кредитоспроможності відзначимо, що причиною недоліків будь-якого з них є їх вузька цілеспрямованість. Якщо неможливо врахувати всі чинники, що впливають на оцінку кредитоспроможності, то,как правило, їх групують і розглядають при аналізі окремо, або вдаються до середніх значень і т п.

Тому, в сучасних умовах будь-яка методика повинна бути орієнтована на синтез основних і додаткових методів, або застосовувати пов'язану систему, побудовану на декількох методах.



РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НА ПРИКЛАДІ ВАТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ»

2.1 Організаційно-економічна характеристика ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»

Повна назва: Відкрите Акціонерне Товариство «Нікопольський завод феросплавів». Скорочено: ВАТ «НЗФ» (надалі по тексту).

ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» зареєстровано розпорядженням виконавчого комітету Нікопольської міської ради народних депутатів Дніпропетровської області за №63/2 від 05.03.1994 р.

ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» створений згідно Наказу Міністерства промисловості України від 01.03.94 р. №43 шляхом перетворення державного підприємства Нікопольського заводу феросплавів у Відкрите акціонерне товариство, згідно Наказу Президента України «Про корпоратизацію державних підприємств» від 15.06.93 р.

Основні види діяльності ВАТ «НФЗ»: [18]

- виробництво феросплавiв та iншої продукцiї, не вiднесеної до iнших угруповань;

- виробництво панчiшних виробiв з трикотажної тканини;

- загальне будiвництво будiвель (новi роботи, роботи з замiни, реконструкцiї та вiдновлення).

Основною продукцiєю ВАТ НЗФ є феросплави: феросилiкомарганець та феромарганець (високо - та середньовуглецевий). Крiм основної продукцiї завод виробляє близько 50 марок рiзноманiтних флюсiв, агломерат, марганцевi лiгатури, граншлак та щебiнь рiзних фракцiй, електродну масу для внутрiшнiх потреб виробництва. ВАТ НЗФ надає промисловi послуги з виготовлення металопродукцiї, збiрного залiзобетону, нестандартного обладнання, постачання електричної та теплової енергiї. Цех виробництва трикотажу випускає панчiшно-шкарпетковi вироби та бiлизну. Уся продукцiя ВАТ НЗФ вiдповiдає дiючим державним стандартам України.

На вiтчизняному ринку основними споживачами феросплавiв є ВАТ «Інтерпайп Нижньоднiпровський трубопрокатний завод», металургiйнi комбiнати Донбасу, такi як ВАТ «Марiупольський металургiйний комбiнат iм.Іллiча», ВАТ «Єнакiївський металургiйний завод», ВАТ «Металургiйний комбiнат «Азовсталь» та iншi пiдприємства галузi в Українi та Росiї. Також нiкопольськi феросплави експортуються пiдприємствам металургiйної промисловостi в країни Пiвденно-схiдної Азiї, Близького сходу, Європейського Союзу та далекого зарубiжжя. Серед споживачiв продукцiї ВАТ НЗФ самi великi металургiйнi комбiнати свiту. Тiльки агресивна маркетингова стратегiя пiдприємства обумовлює розширення ринкiв збуту, а також подальшу експансiю географiї експортних постачань заводу. Реалiзацiя основних видiв продукцiї вiд сезонних змiн не залежить. Вiдстоювати колишнi ринки збуту продукцiї, а також завойовувати новi, ВАТ «Нiкопольський завод феросплавiв» удається переважно через пiдвищення якостi продукцiї, так як споживачi регулярно пiдвищують вимоги по умовам упаковки, транспортування, а також бiльш вигiднi базиси поставки, що виражається в зростаннi цiни реалiзацiї продукцiї. Статутний фонд на момент створення підприємства відповідно до установчих документів склав 75 884 495 грн., Загальна кількість акцій - 303 537 980, номінальною вартістю 0,25 грн. План розміщення акцій ВАТ НЗФ виконаний, акції сплачені у повному обсязі. Статутний фонд сформований в повному обсязі.

Продаж акцій ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» розпочався у 1997 році. В ході виконання плану розміщення акцій ВАТ «Нікопольський завод феросплавів», затвердженого Наказом ФДМУ від 19.03.1997 р. №321, в результаті пільгового продажу працівникам підприємства, колишнім працівникам та керівництву підприємства продано 17,95% статутного фонду підприємства. На сертифікатному аукціоні за ПМС громадянам України та фінансовим посередникам продано 1,45% статутного фонду.

Основною продукцiєю ВАТ НЗФ є феросплави: феросилiкомарганець та феромарганець (високо - та середньовуглецевий). Крiм основної продукцiї завод виробляє близько 50 марок рiзноманiтних флюсiв, агломерат, марганцевi лiгатури, граншлак та щебiнь рiзних фракцiй, електродну масу для внутрiшнiх потреб виробництва. У 2006 роцi впровадження нових технологiй виробництва та освоєння нових видiв продукцiї не було. ВАТ НЗФ надає промисловi послуги з виготовлення металопродукцiї, збiрного залiзобетону, нестандартного обладнання, постачання електричної та теплової енергiї. Цех виробництва трикотажу випускає панчiшно-шкарпетковi вироби та бiлизну. Уся продукцiя ВАТ НЗФ вiдповiдає дiючим державним стандартам України. Пiдприємство має лiцензiї на здiйснення мiжнародних i внутрiшнiх перевезень пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом, на виконання робiт iз проектування i будiвництва, на торгiвельну дiяльнiсть, пiдготовку, перепiдготовку i пiдвищення квалiфiкацiї працiвникiв, на здiйснення митної, брокерської дiяльностi та iнше. Продукцiї, що пiдлягає обов'язковiй сертифiкацiї, на пiдприємствi немає. Виготовлення продукцiї i надання послуг пiдприємством здiйснюється вiдповiдно до видiв дiяльностi, визначеними статутом ВАТ НЗФ.

Продукцiя ВАТ НЗФ вiдрiзняється вiд продукцiї конкурентiв великим вмiстом корисних елементiв. Показник вмiсту марганцю у феросплавах один з найбiльших у свiтi. Рiзницю також становить рiвень можливостi завантаженостi виробництва. Також необхiдно вiдзначити, що в порiвняннi з ВАТ «Запорiзький феросплавний завод» (на внутрiшньому ринку), продукцiєю Росiї, Казахстану, Грузiї (на ближньому зарубiжжi), Китаю (на далекому зарубiжжi), продукцiя ВАТ НЗФ є найбiльш конкурентноздатною. У порiвняннi з продукцiєю далекого зарубiжжя - ПАР, Норвегiї, Австралiї, продукцiя ВАТ НЗФ i конкурентiв - рiвноконкурентноздатнi. Таким чином, ВАТ НЗФ має високий рiвень конкурентноздатностi своєї продукцiї на всiх ринках (на жодному з них вона не уступає продукцiї конкурентiв).



Таблиця 2.1 Основні показники роботи підприємства ВАТ «НЗФ» за 2008-2010 роки

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.
		в абсолютн. вираж.	у % до попер.року	в абсолют. вираж.	у % до попер.року
Дохід від реалізації продукції (послуг) (без ПДВ) тис. Грн.	7245735	5224831	72,11	9378669	179,5
Обсяг товарної продукції, тис. грн.	8189957	5863595	71,59	10767544	183,63
Середньоспискова чисельність осіб:	7488	6588	87,98	6384	96,9
у т.ч.робітників	5234	4903	93,68	4832	98,55
Середньорічний виробіток одного працюючого, тис.грн.	1093,74	890,04	81,38	1686,65	189,5
у.т.ч. Одного робітника	1564,76	1195,92	76,43	2228,38	186,33
Фонд оплати праці, тис.грн.	219292,9	211325,4	96,37	301204,1	142,53
Середньорічна зарплата одного працівника, тис.грн.	29,29	32,08	109,53	47,18	147,09
Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.	6863469	6059228	88,28	10479205	172,95
Валовий прибуток (збиток) тис.грн.	382266	-834397	-218,28	-1100536	68,1
Чистий прибуток (збиток), тис.грн	-1268788	-1076246	115,18	-1491440	61,42
Витрати на 1 грн. Реалізованої продукції, грн.	0,95	1,16	122,43	1,12	96,35
рентабельність продукції, робіт, послуг %	0,06	-0,14	-247,25	-0,11	23,27
Середньорічна вартість основних фондів, тис.грн.	1427972,5	2936440	205,64	4523918	154,06
Фондовіддача, грн.	5,74	2	34,82	2,38	119,2

За 2010 рік на підприємстві досягнуте збільшення доходу від реалізації продукції на 179,5 % до 2009 року. Відповідно відбулося збільшення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на 172,95 %. Слід зазначити, що темпи збільшення обсягів собівартості продукції не випереджають темпи збільшення обсягів реалізації, що є позитивним для підприємства.

Таке співвідношення основних показників господарської діяльності підприємства впливає на зменшення валового прибутку, так прибуток отриманий за 2010 рік на 266139 тис. грн., або на 31,9 % менше відносно минулого року.

З даних наведених у табл. 2.1 видно, що на ВАТ НЗФ в періоді, що аналізується поліпшилися показники з оплати праці, а саме, збільшився на 42,53 % загальний фонд оплати праці. Середньооблікова чисельність працівників на підприємстві навпаки зменшується протягом року на 204 чол. На підприємстві збільшилася середньомісячна заробітна плата на 47,09 %.

Можна також проаналізувати темпи зростання показників обсягу випуску і реалізації продукції.

Таблиця 2.2 Аналіз темпів зростання показників обсягу випуску і реалізації продукції, тис.грн.

Показники	минулий рік	звітний рік	зміни (+;-)
			абсолютні	відносні у %
Обсяг виробленої продукції	5863595	10767544	4903949	183,63
обсяг реалізованої продукції	5224831	9378669	4153838	179,5
залишки нереалізованої продукції	638764	1388875	750111	217,43

Як видно з таблиці 2.2. обсяг виробленої продукції за 2010 рік виріс та становив 10767544 тис.грн. що на 4903949 тис.грн., або на 83,63% більше ніж минулого року. Але можна помітити, що залишки нереалізованої продукції у звітному році на 117,43 % більше ніж у минулому році, тобто на 750111 тис.грн. більше. Отож можна зробити висновок, що підприємство досить ефективно виготовляє продукцію а також її реалізовує, але, з одного боку, є негативним є те, що багато продукції не реалізовується, що могло б принести підприємству більше прибатку, з другого боку це є позитивним явищем на майбутній період оскільки при великому попиті на дану продукцію її можна буде реалізувати, не витрачаючи великих коштів на виготовлення нової продукції.

2.2 Аналіз фінансового стану ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»

Для більш зрозумілого фінансового стану підприємства потрібно зробити його аналіз, щоб в подальшому було зрозуміло чи підприємство діє прибутково, а якщо ні то які причини цього.

Даний аналіз можна провести за допомогою таблиці фінансової звітності, що ведеться на підприємстві на основі даних бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність - це бугалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Вона включає баланс та звіт про фінансові результати для субєктів підприємництва. Метою складання фінансової звітності є надання користувачам та інвесторам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності.

Як і кожне підприємство, ВАТ «НЗФ» має на меті отримання прибутку у результаті здійснення своєї господарської діяльності, та залучення коштів у свою діяльність за допомогою кредиторів та інвесторів. Функціонування підприємства та аналіз фінансової діяльності можна прослідкувати в таблиці 2.3., проаналізувавши статті звіту про фінансові результати.

Таблиця 2.3 Динаміка фінансових результатів діяльності підприємства

Фінансові результати діяльності підприємства Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення 2010 від 2008 року
				тис.грн.	%
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів,робіт, послуг)	8189957	5863595	10767544	2577587	31,47
Непрямі податки та інші відрахування з доходу	944222	638764	1388875	444653	47,09
Чистий дохід (виручка) від реалізації	7245735	5224831	9378669	2132934	29,44
Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.	6863469	6059228	10479205	3615736	52,68
Валовий прибуток (збиток) тис.грн.	382266	-834397	-1100536	-1482802	-387,90
Інші операційні доходи	537999	1883720	1772038	1234039	229,38
адміністративні витрати	82937	67545	87411	4474	5,39
інші операційні витрати	1348526	1856474	1863905	515379	38,22
Витрати на збут	116177	124888	184792	68615	59,06
Результати від операційної діяльності	627375	-999584	-1464606	-2091981	-333,45
фінансові доходи	600	0	245	-355	-59,17
фінансові витрати	143615	191343	177748	34133	23,77
інші доходи	55260	8067	70198	14938	27,03
інші фінансові витрати	726334	16944	92258	-634076	-87,30
результати від звичайної діяльності до оподаткування	-1441464	-1199826	-1664169	-222705	-15,45
податок на прибуток	0	0	0	0
дохід з податку на прибуток	172676	123580	172729	53	0,03
результати від звичайної діяльності	-1268788	-1076246	-1491440	-222652	-17,55
чистий прибуток	-1268788	-1076246	-1491440	-222652	-17,55

З даних таблиці видно, що підприємство ВАТ «НЗФ» є збитковим протягом останніх трьох років, це зумовлено тим що протягом, що висока собівартість продукції. Як видно у 2008 році собівартість продукції була нижчою ніж виручка від реалізації але підприємство все одно мало збиток оскільки інші доходи не покривали витрат на збут, адміністративні витрати та фінансові витрати були досить великими та до 2010 року все збільшувалися. А саме операційні витрати з 2008 по 2010 рік збільшилися на 515379 тис.грн. або на 38,22 %, витрати на збут зросли більш ніж на половину а саме на 59,06%, адміністративні витрати збільшилися на 4474 тис.грн., фінансові витрати зросли на 23,77 % зате інші фінансові витрати зменшилися на 634076 тис.грн. шо на 87,30 % менше ніж були у 2008 році.

...