Аналіз досвіду Китаю у формуванні та реалізації інноваційної політики

Китайський уряд визнало цей потенціал і намагається використовувати його.

Стратегічний план розвитку науки і техніки, вперше привласнює суспільний попит

Важливу роль в економічному розвитку і просування інновацій. Це являє собою політику інновації, так як китайський уряд традиційно покладалися виключно на виробничо-збутової політики, що сприяє розвиток технологій.

Розробка та реалізація політики інноваційно-орієнтованої закупівлях нелегкий процес з точки зору необхідної кваліфікації та координації державних відомств. Через державні закупівлі не може бути "замовив"; скоріше, він повинен бути результатом складного зчленування попиту на інноваційну продукцію або послуги і прозорою конкурсній основі.

Запобіжні заходи повинні бути прийняті для того, щоб нова політика не заважати Китаю вступу до СОТ

Угода урядових закупівель (GPA), на якому Китай оголосив, що він почне переговори в 2007 Інтеграція в СПЗ СОТ не буде просто відкрити Китаю ринки державних закупівель для іноземних компанії, було б - відповідно до принципу взаємності - також надати нові можливості для китайців компанії вийти на ринки державних закупівель за кордоном.

Китаю Інноваційна система: основні властивості і робочі характеристики Концепція національної інноваційної системи (НІС) включає в себе ряд політичних та інших факторів, які визначити здатність суспільства для визначення творчо і домагатися більш амбітними культурної, соціальної та економічні цілі. Історія Китаю, як і в будь-якій країні, може бути проаналізована з цієї точки зору, але це той, який виходить далеко за рамки цієї доповіді. У сучасній економічній думці, інновації система визначається як цілеспрямоване поєднання ринкових і неринкових механізмів оптимізації виробництво, впровадження і використання нових знань для сталого зростання, за рахунок інституційних процесів у державному та приватному секторі. Не так давно це було б важко говорити про інновації в Китаї Система з цього вузького, але більш точної зору. Цивільних досліджень та розвитку (R & D) діяльність у Китаї були впродовж десятиліть обмежених масштабах, обсягу і глибини і відділена від виробництва. На ранньому етапі економічних перетворень, продиктованих "відкритий дверей ", нові знання та інновації як і раніше грає скромну і в значній мірі пасивну роль в економічному зростанні і, в основному, втілені в зростаючому капіталу, в тому числі першої хвилі іноземних інвестицій. Походження китайського інноваційної системи можна простежити до середини 1980-х років, коли реформа науки і технології (S & T) система була включена в більш широкий порядок денний проведення економічних реформ. S & T промислові парки, університетські наукові парки та технологічні бізнес-інкубатори були розпочаті в рамках програми факел, як новий інфраструктури для заохочення промисловості, науки відносини, і спін-офф від державних науково-дослідних організацій (ГІЗ), почав заповнювати цю прогалину. Дозрівання даного ембріонального системи було прискорено в 1990-х роках через Сукупний ефект від продовження міжнародного отвір (наприклад, приєднання до Світової організації торгівлі [СОТ] в 2001), поліпшення корпоративного управління та ключових рамкових умов для інновацій (наприклад, захист права інтелектуальної власності [IPR]), а також подальші реформи в університеті і секторів державних науково-дослідних. На рубежі століть, поєднання експериментальних національної політики в спеціальних зонах, знизу вгору ініціативи за підтримки регіональних і місцевих органів влади, а зверху вниз системні реформи народила, що може розглядатися як NIS в стадії будівництва, в образі всієї китайської економіки. Це складне завдання, щоб охарактеризувати поточний стан швидко розвивається китайської інноваційної системи в за своєю структурою, ефективності, інтеграції в глобальні мережі S & T і потенціал для подальшого розвитку, не в останню чергу тому, що вона включає в себе міжнародні зіставлення і порівняльного аналізу. Завдання ускладнюється:

* Розмір, неоднорідність і складність. На якійсь мірі, абсолютні цифри і душу цифри говорять два різні історії про китайські ННД, обидва з яких є правдою. Крім того, національні середні показники можуть бути особливо в оману, оскільки географічна концентрація інноваційної діяльності більш виражений в Китаї, ніж практично в будь-якій країні ОЕСР.

* Відсутність міжнародно порівнянних показників і статистичних даних. Мабуть, порівнянні ділянки не завжди виміряна відповідно до визначень, використовуваними в країнах ОЕСР; Це особливо вірно в таких областях, як людські ресурси в галузі науки і техніки (науково-технічних кадрів).

* ідіосінкразіческое інституційні особливості. Області, які можуть бути виміряні з використанням міжнародних норм не може бути легко в порівнянні з іншими країнами; Це особливо вірно для R & D діяльності та продуктивності фірм, чиї форми власності та управління властиві Китаї.

* Швидке і триває трансформація. Темпи змін така, що точний моніторинг дуже вимагаючи для китайського уряду, а тим більше для зовнішніх спостерігачів. Інформаційні прогалини як правило, заповнені поширення інформації, в основному анекдотичних свідоцтв, які можуть бути вводить в оману, але може мати сильний вплив на громадську думку і навіть прийняття політичних рішень в усьому світі.

На підставі свідомо обмежений набір кількісних показників, доповнюється якісної інформації та експерт судження, зібрані в ході ОЕСР-най (Міністерства науки і технологій) проекту, ця частина оцінює темпи розвитку основних гравців, процеси та інфраструктури в інноваційній системі Китаю.

Вона зосереджена на виконавців R & D та інноваційної діяльності, в основному бізнес-сектору, державних досліджень, інститути та університети. Роль держави у забезпеченні керівництва, основні стимули, інституційні рамки і заходи підтримки для R & D та інновацій, будуть розглянуті в Частині III.

Основні висновки, які задокументовані нижче, є наступні:

* Китай досяг успіху в мобілізації ресурсів для науки і техніки в безпрецедентних масштабах і з винятковою швидкістю, і в даний час основним R & D-плеєр.

* Цей вражаючий інвестиції в ресурси в значній мірі сприяло швидке соціально-економічне прогрес зареєстрований в Китаї в останнє десятиліття, але це ще не переведена на пропорційними збільшити в інноваційній діяльності.

* Одна з причин цього розриву є те, що можливості для прийняття продуктивного використання накопичених інвестицій в R & D, науково-технічних кадрів та інфраструктури, пов'язаної з розробили набагато більш повільними темпами, особливо в бізнес-сектор, незважаючи на збільшення вкладу іноземних інвестицій в останні роки.

* Іноземні інвестиції в R & D швидко розширюється і його мотивація і утримання змінюються.

Доступ до людських ресурсів стало більш важливим фактором, ніж доступ на ринок або простий підтримки для експортно-орієнтованих виробничих операцій. Паралельно, і навіть зовсім недавно, перша хвиля інноваційні китайські фірми розробили глобальний бренд і розширили свою діяльність за кордоном, в в деяких випадках з метою натиснувши на іноземні басейнів знань за допомогою злиття і поглинань і створення зарубіжних R & D.

* Деякі рамкові умови недостатньо сприяє ринкової привів інновацій, особливо тих, щодо корпоративного управління, фінансування R & D і технології на основі підприємництва та виконання ІПР (див Частина I). Їх поліпшення може створити необхідні умови для Робота у відкритій інноваційної моделі, в якій можливості інноваційних корінні і R & D- інтенсивна іноземних інвестицій може взаємно доповнюють один одного. * Система суспільної підтримки R & D і деякі аспекти інституційних механізмів СНД поки не достатньо стимулювати поглиблення R & D зусиль і їх переклад на інноваційний результати (див Частина III). За винятком деяких цільових областях, таких як нанотехнології, є ще широкий розрив між порівняно невеликий базової галузі досліджень і масових технологічних розробок. * Китаю NIS неповністю розроблена і досі недостатньо інтегрована з багатьма зв'язків між учасниками і підсистеми (наприклад, регіональні проти національних) залишився слабкий. Для зовнішнього спостерігача це виглядає як "Архіпелаг" або дуже велика кількість "інноваційних островів" з обмеженими синергії між ними і, насамперед, обмежується переливи за їх межами. Поширення культури і засобів інновації за парканами S & T парків і бізнес-інкубаторів шляхом сприяння більш ринкової інноваційної Тепер кластери і мережі повинні бути важливим завданням. * Регіони грають і будуть продовжувати відігравати ключову роль у просуванні S & T в Китаї. Тим не менш, у даний час регіональні тенденції R & D та інноваційної діяльності не є оптимальними з перспектива ефективності національної інноваційної системи. Наприклад, вони створюють дуже велику "Фізичне" поділ між виробниками знань і потенційними користувачами. Вони також не є оптимальним з точки зору соціальної справедливості, як інноваційні системи у відстаючих регіонах розвинені слабко.

* Незважаючи на швидке зростання всіх складових науково-технічних кадрів трубопроводу, з Університету учнів в Бакалаврат дослідження в докторських програм, і навіть з урахуванням великого потенціалу для підвищення продуктивності науково-технічних кадрів, вузькі, що буде в основному обмежити майбутнє розвиток китайської СНД може прийти через брак в спеціалізованих людських ресурсів, які необхідні на різних етапах інноваційного процесу. Це також має важливі глобальні наслідки враховуючи нинішня роль китайських студентів у міжнародних потоків людських ресурсів.

За умови, що уряд правильно ці недоліки, такі кращими міжнародними практиками, Китай має потенціал для розвитку НІС, яка забезпечить потужний двигун для стійкого зростання в той же час сприяння безперешкодної інтеграції Китаю зростаючої економіки в глобальну торговельну та знань системи (див заключному розділі «Висновки та рекомендації» нижче).

Країни ОЕСР, використовуючи комбінацію вхідних і вихідних показників. Малюнках 2.2 і 2.3 містять детальну інформацію відносно компонента R & D. * Китай вже є головним S & T гравець з погляду внеску в інновації. Починаючи з 2000 року, він займає друге місце в світі після США і випередивши Японію в число дослідників. R & D витрати збільшилися на приголомшливому річною ставкою майже на 19% порівняно з 1995 р і досяг $ 30 млрд (за поточним обмінним курсом) в 2005 році, шостий за величиною в світі. 1 * інноваційна система Китаю виглядає менше, коли розглядається з вихідною боку, але ставлення показники зростають набагато швидше, таким чином, про що свідчить зростання системного ефективність і, вказуючи на області, в яких країна концентрує свої стрибок зусилля, такі як нанотехнології. Наприклад, Китайські патентних заявок, поданих за процедурою Договору ВОІВ про патентну кооперацію (РСТ) склали в 2005 році лише 3% від загального обсягу заявками РСТ, частка порівнянна з Швеції та Канади, але вони подвоюється число раз на два роки. Співвідношення * R & D / ВВП більш ніж у два рази за останні десять років і досяг 1,34% в 2005 році порівняно з тільки 0,6% в 1995 році Це ефектним досягненням, але не означає, що інновації Можливості китайської економіки вже на одному рівні з тими, в країнах ОЕСР, які мають аналогічний R & D інтенсивність виробництва. У сукупності, соціальні та економічні вигоди в R & D інвестицій, як вимірюється доступний вхід і вихід показники, знаходяться в Китаї в даний час нижче, ніж у розвинених країнах ОЕСР, по трьох основних причин. * Набагато більш "D", ніж "R". Зусилля R & D в основному орієнтовані на дослідно-конструкторські розробки. Тільки близько однієї чверті валового внутрішнього витрат на дослідження і D (ГЕРБ) присвячена основним дослідження (6%) і прикладних досліджень; більше 70%, відповідає експериментальні розробки (Малюнок 2.3). Відсутність фундаментальних і прикладних досліджень припускає, що мало досліджень, швидше за все, призведе до винаходами. * До цих пір велика частина ресурсів, вкладених в R & D були присвячені побудові "Залізо" інноваційної системи (Малюнок 2.4). Капіталомісткий характер R & D інвестицій особливо впадає в очі в разі державних науково-дослідних організацій, які відновили своє обладнання та об'єктів на великих масштабах. Тим не менш, запас інтелектуального капіталу не зростає так швидко. це створює надлишкові потужності у використанні деяких дослідницьких інфраструктур, які в багатьох випадках повинні бути тільки тимчасовий характер. * Можна виділити кілька джерел неефективності в інноваційній системі. Деякі з них притаманні в положенні китайських акторів на кривій навчання передового досвіду; вони будуть видалені поступово і автоматично колективного та індивідуального досвіду накопичується і знову підготовлених висококваліфіковані працівники замінити стару персонал. Ось завдання для всіх типів організацій (Університети, підприємства, державні органи), щоб забезпечити хороший компроміс між швидкістю і глибина навчання. Інші джерела неефективності випливають із структурних дисбалансів у системі а дефектні структури стимулювання суб'єктів; вони можуть бути виправлені шляхом відповідного уряду рішення (див Частина III). Ці обмеження показують великий невикористаний потенціал Китаю для подальшого розвитку та інновацій, навіть при Нинішній рівень R & D витрат. Тим не менш, Китай планує продовжувати збільшувати R & D витрат у той час як одночасно з просуванням більшої ринкової світлодіодним інновації. Щоб зробити це без розширення розриву ефективність буде являє собою проблему, оскільки рівень ділової R & D буде більшою мірою визначається рентабельність таких інвестиції. Якби тільки з цієї причини, прогнозуючи майбутнє через простої екстраполяції останніх тенденцій необгрунтованим. Як інноваційна система дозріває, попиту, чинники відіграватимуть велику роль у визначенні масштаб, розподіл і вплив S & T інвестицій. Регіональний аспект Китайське інноваційної системи є занадто великим і складним, щоб бути підсумовані з однієї моделі; регіональна розмір не слід випускати з уваги. Крім деяких загальних спільних рис система включає в себе кілька регіональні системи, що характеризуються різними рівнями та динамікою розвитку. За останні два десятиліття регіональні ініціативи зіграли важливу роль у формуванні нової S & T пейзаж. Регіональний аспект також має бути прийнятий до уваги при міжнародного порівняльного аналізу з декількох Китайські провінції або навіть цілі муніципалітети тепер більше R & D виконавців, які в деяких країнах ОЕСР. Існують значні відмінності серед китайських провінцій з точки зору R & D інтенсивності та інноваційної діяльності; ясно, група кращих виконавців набагато перевершує інші (Малюнки 2,4 і 2,5). Загалом, провінції і муніципалітети з провінційними статусу на східному узбережжі є більш інноваційними, ніж провінцій у центральній і західні райони Китаю. Регіональні рівні інноваційності тісно пов'язані з їх ВВП на душу населення і їх внесок у високотехнологічного експорту, але менше їх часткам у національних витрат R & D. Регіональні невідповідності між R & D та інновацій мають історичне коріння, але повинні бути сьогодні джерелом неспокій. Наприклад, регіони Сичуань і Shaaxi успадкували досить великі R & D об'єктів, які були там знаходиться зі стратегічних міркувань в період холодної війни. Перетворення таких об'єктів залишається важко оскаржити в середовищі, яке є менш сприятливою інноваційної діяльності, ніж східного Китаю. Пекін концентрати левову частку фундаментальних досліджень у суспільних інститутів, але не може мати виробничу базу, здатну комерціалізації результатів. Зворотне вірно в Шанхай, де активно підприємницького сектора в деякій мірі позбавлені сильною, прикладного основний науково-дослідної інфраструктури. Такі невідповідності були виправлені в частині появою нових технологічних фірм з Університету наукових парків та технології інкубатори, але проблема залишається для малих і великих діючих фірм. Китай зробив величезний і багато в чому успішні зусилля з мобілізації своїх багатих людських ресурсів з метою оновити технологічний рівень своєї економіки і, зовсім недавно, підвищення творчого потенціалу праці сила. Неспівмірність наявних статистичних даних є перешкодою для міжнародного порівняльного аналізу в цій галузі. Тим не менш, деякі основні тенденції і проблеми можуть бути виділені (рис 2,6 до 2,9). * З початку 1990-х років Китай домігся суттєвого прогресу в розробці науково-технічних кадрів. Тим не менш, з точки зору з науково-технічних кадрів як частка населення, Китай значно відстає країни ОЕСР, а також створення більш Інноваційна економіка вимагає сталого економічного зростання чисельності. * Студенти та аспірантів, які навчаються в галузі науки і техніки залишаються сильніше, ніж в Країни ОЕСР, за винятком Кореї. Однак частка науки і техніки градусів в системі вищої освіти знижується з 2000 р В останні роки, студентів градусів в науці навіть впав в абсолютному вираженні; Це викликає заклопотаність враховуючи амбіції Китаю в площа R & D. Хоча Китай досяг успіху у створенні основних фондових персоналу R & D, є питання про Ефективність поточної робочої сили. Основні наявні дані в цьому відношенні є числа науки та інженерні статті, опубліковані за тисячу дослідників (на основний наукової частини), і патент додатки на тисячу дослідників (на прикладної та експериментальної стороні розвитку). За обома критеріями, Китай значно відстає країнах з розвиненою економікою. Є також напруженість в декількох сегментах Ринок праці для різних рівнів S & T, пов'язаних з навичками, які показують вузькі людських ресурсів в інноваційна система і кинути виклик чуйність системи освіти: * Місцеві фірми, особливо приватних, важко конкурувати із зарубіжними фірмами в наборі мало талант управлінські компетенції або висококваліфікованих дослідників у галузі відповідних областях. * Висококваліфіковані та інноваційно-орієнтованої техніки та інженерно-технічних працівників, здається, в дефіциті в багатьох галузях промисловості, в зв'язку з недостатньою бізнес-інвестицій у навчання і недоліків в професійна підготовка, наслідки яких поглиблюються вкрай бурхливого промислового зростання. Хоча професійна підготовка є пріоритетом для уряду, багато ініціатив залишаються на місцевих влади та інформація про їх ефективність мало. 2 * брак інноваційних менеджерів очевидно в багатьох областях. Міжнародна мобільність є важливим аспектом китайської науково-технічних кадрів трубопроводу і ринку, враховуючи великий кількість студентів, що надходять на курси за кордоном. Китай є ключовим гравцем в глобальній конкуренції за таланти, в основному на стороні пропозиції. Уряд активно намагається за допомогою різних засобів, щоб перетворити нинішнє "мозок злити "в" мозкового кровообігу ", що сприятиме досягненню національних цілей: * Розслабляючий правил. Починаючи з 2000 року, уряд прийняв ряд ініціатив, спрямованих на повернення більш привабливим, послабивши обмеження, наприклад надання спеціальних дозволів на в'їзд і виїзд країна, так що репатріанти можуть продовжувати працювати за кордоном, а також працювати в Китаї. Вони також можуть бути дозволяється переводити свої прибутку після сплати податків, право іншому випадку захищені в іноземців, що працюють в Китаї. * парки розвитку та інкубатори. Наприклад, в 2003 році, 45-інкубатори, присвячений повернувся зарубіжні вчені взяли участь близько 3000 підприємств зайнято більше 40 000 чоловік. * Податкові пільги та фінансування проекту. Існує деякі міжрегіональна конкуренція, особливо між Пекін, Шанхай, Шеньчжень і Гуанчжоу, щоб привернути повертаються за рахунок скорочення податків або пільги, вигідні імпортні правила та / або фінансова підтримка стартапів. * Національні програми по залученню вчених високого рівня, такі, як програма "100 талантів" в Китайська академія наук і нещодавно подібна ініціатива Національного природознавства Фонд Китаю. На сьогоднішній день результати цих ініціатив виявитися досить неоднозначні. Ступінь, в якій останнім часом зростання Число репатріантів, можуть бути віднесені до державних стимулів викликає сумніву, так як опортуністичного поведінки щоб насолодитися непередбаченої вигоди не може бути виключена. У кожному разі, кількість репатріантів відстає від того, буде необхідно значно скоротити поточні та перспективні дефіцит деяких видів навичок. В осяжному майбутньому основні детермінанти припливів і відтоків висококваліфікованого китайської робочої сили буде як і раніше міжнародні відмінності в оплаті праці, умови праці та життя і підприємницької можливості.

Висновок

Аналіз сучасної економічної практики свідчить, що високих результатів підприємства можуть досягати лише за умови систематичного і цілеспрямованого новаторства, націленого на пошук можливостей, які відкриває середовище господарювання щодо виготовлення і впровадження нових видів товарів, нових виробничих і транспортних засобів, освоєння нових ринків і форм організації виробництва. Це передбачає особливий, новаторський, антибюрократичний стиль господарювання, в основі якого - орієнтація на нововведення, систематична і цілеспрямована інноваційна діяльність.

Основним завданням інноваційної діяльності є модернізація та структурна перебудова всієї економіки, що є основним критерієм розвитку регіонів.

Основним завданням інноваційної діяльності є модернізація та структурна перебудова всієї економіки, що є основним критерієм розвитку регіонів.

Інновації є необхідною умовою розвитку виробництва, підвищення якості та збільшення кількості продукції, появи нових товарів і послуг. У ринкових умовах інновації охоплюють усю економіку, включаючи продуктивні сили (засоби виробництва, навчання працівників) і виробничі відносини (форми і методи управління, поділ, спеціалізація й кооперація праці).

Головним суб'єктом інноваційного розвитку національної економіки в цілому та суб'єктів її господарювання зокрема є держава, яка і визначає вибір певної моделі інноваційного розвитку. Держава створює умови для підвищення науково-технологічного потенціалу країни, визначає пріоритети у сфері науково-технологічної діяльності і підтримує їх розвиток через систему фінансово-кредитних та податкових інструментів, формує організаційні механізми інформаційного і ресурсного забезпечення інноваційної діяльності. З цією метою створюється законодавче забезпечення, яке встановлює правові, економічні та організаційні умови науково-технічної та інвестиційної діяльності, визначає порядок і умови надання підтримки суб'єктам інноваційної діяльності. Ці заходи здійснюються через державну інноваційну політику.

Державна інноваційна політика - сукупність певних напрямів, форм і методів діяльності держави, спрямованих на створення взаємопов'язаних механізмів інституційного, ресурсного забезпечення підтримки та розвитку інноваційної діяльності, на формування мотиваційних факторів активізації інноваційних процесів.

Визначення і ранжирування пріоритетів науково-технічного розвитку та ухвалення рішень про фінансування масштабних державних програм міцно вбудоване в політичний, законодавчий і бюджетний процеси економічно розвинених країн. Відповідні механізми узгодження інтересів припускають участь впливових політичних сил і найвагоміших учасників інноваційного процесу - представників міністерств і відомств, що фінансують інноваційні розробки, великих корпорацій - підрядчиків, дрібних наукомістких компаній, інтереси яких, як правило, широко представлені в парламентах, а також лідерів наукового співтовариства.

Не менш важливою функцією держави у розвинених країнах стало створення сприятливих умов для інноваційної діяльності підприємницького сектору.

Інноваційна політика держави спрямована на господарське використання науково-технічного потенціалу, на зміцнення внутрішніх зв'язків у науково-технічному комплексі. Формування інноваційної політики пов'язане насамперед з переорієнтацією системи державного регулювання на всебічне заохочення підприємництва та приватної ініціативи.

Однією із структур китайського уряду є Державний комітету КНР з?розвитку та реформ, у складі якого існує Департамент високих технологій, який відповідає за стратегію та планування розвитку високотехнологічної промисловості Китаю, просування інноваційних технологій, сприяє організації великих інноваційних проектів із залученням іноземних інвестицій, координує та узгоджує інноваційні проекти з планами економічного та соціального розвитку країни, відповідає за нтеграцію та взаємодію науково-дослідних інститутів та підприємств щодо впровадження інноваційних розробок у виробництво.

Механізм сприяння розвитку інновацій в Китаї полягає у державній підтримці підприємств з інноваційними технологіями, цілеспрямованій програмі заохочення технологічних інновацій шляхом пільгового оподаткування підприємств з інноваційними технологіями та надання пільгових кредитів для впровадження цих технологій у виробництво. В Китаї існують також галузеві технологічні центри, які спільно з науково-дослідними інститутами займаються науковими розробками з метою їх впровадження у виробництво для підвищення конкурентоспроможності основних галузей промисловості Китаю.

Список використаної літератури

1.Про інноваційну діяльність. Закон України від 4 липня 2002 р. №40-ІV.

2.Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та

соціального розвитку України на 2002-2011 роки. Посилання Президента України до Верховної Ради України // Урядов.кур'єр. - 2002, №100.

3.Циглик І.І., Бабик Я.Р., Ємбрик М.Я., Паращич В.Ф. Е 40 Економіка підприємства (в питаннях та відповідях). Навчальний посібник - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 105 с.

4.М.А.Йохна, В.В.Стадник Економіка і організація інноваційної діяльності: Навч. посібн.- К.: Видавничий центр „Академія”,2005р. - 400с.

5.О.І.Волкова Економіка і організація інноваційної діяльності: Навч. посібник.-К.:Професіонал,2004.

6. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Відп. ред. Г.Н.Климко.- 4-те вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002р.- 615с.

Размещено на Allbest.ru