Форми і методи фінансового оздоровлення підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

СОДЕРЖАНИЕ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО ОЗДОРОВЛЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Теоретико-суттєва характеристика проведення фінансової санації і її місце в системі антикризового управління підприємством

1.2 Причини виникнення фінансової кризи на підприємствах

1.3 Аналіз сучасних тенденцій банкрутства українських підприємств

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОЇ ПРАКТИКИ ФІНАНСОВИХ КРИЗ НА ПРИКЛАДІ ДВАТ «ШАХТА ІМ. М. І. КАЛІНІНА» ДХК «ДОНВУГІЛЛЯ»

2.1 Характеристика методів та моделей діагностики кризового стану підприємства

2.2 Техніко-економічна характеристика ДВАТ «Шахта ім. М. І. Калініна» ДХК «Донвугілля»

2.3 Аналіз причин кризи та сильних і слабких сторін ДВАТ «Шахта ім. Калініна»

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМ І МЕТОДІВ ФІНАНСОВГО ОЗДОРОВЛЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ

3.1 Реструктуризація як засіб фінансового оздоровлення підприємств

3.2 Антикризовий менеджмент як засіб запобігання банкрутству підприємств

3.3 Контролінг у системі управління фінансовою санацією

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

В умовах мінливості політичних, економічних та соціальних факторів фінансове становище багатьох підприємств зазнає негативних змін. У зв'язку з цим гостро постає проблема фінансової кризи суб'єктів господарювання, виникає необхідність у розробленні системи діагностики і запобігання банкрутству, а також стратегій виходу з кризових ситуацій на самих підприємствах.

Питання забезпечення фінансової спроможності підприємства завжди були актуальними, а тим більше останнього часу, коли майже кожна організація зазнала вплив економічної кризи, та нестабільної політичної обстановки. Банкрутство підприємства та його ліквідація означають не тільки збитки для акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення податкових надходжень у бюджет, а також збільшення безробіття.

Метою даної курсової роботи є визначення оптимальних форм та методів фінансового оздоровлення підприємства, розробка рекомендацій щодо їх вдосконалення на сучасному етапі.

Досягнення поставленої мети зумовило вирішення наступних завдань:

- дослідити теоретичні основи фінансового оздоровлення підприємства;

- проаналізувати сучасні тенденцій банкрутства українських підприємств;

- розглянути практику фінансових криз на підприємствах України на основі конкретного взятого підприємства;

- окреслити шляхи вдосконалення форм і методів фінансового оздоровлення підприємств.

Об'єктом дослідження курсової роботи є процес фінансового оздоровлення на підприємстві.

Предметом дослідження є форми і методи фінансового оздоровлення підприємства.

Базою дослідження обрано ДВАТ «Шахта ім. М. І. Калініна» ДХК «Донвугілля».

Вказаному питанню приділяється значна увага Верховною Радою України, що знайшло своє відображення у законі «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, Кабінетом Міністрів України, що знайшло своє відображення у постанові «Про затвердження Методики проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій», а також Наказі Міністерства економіки України «Про затвердження Методичних рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства».

Також слід відмітити, що на вирішення цієї проблеми спрямовано безліч праць вітчизняних авторів, таких як: Н. Гура, М, Кошевий, Ю. Прохорова, В. Савчук, М. Рипнєвський, Н. Гавкалова, І. Булавіна і багатьох інших.

Для дослідження даної проблеми було використано наступні методи дослідження: систематизація, узагальнення, конкретизація, методи економічного аналізу.

Впровадження пропозицій та рекомендацій, наведених в роботі дозволить покращити процес фінансового оздоровлення підприємств, збільшить вірогідність більш раннього діагностування кризових явищ та їх запобігання.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО ОЗДОРОВЛЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА

фінансовий санація банкрутство антикризовий

1.1 Теоретико-суттєва характеристика проведення фінансової санації і її місце в системі антикризового управління підприємством

Санація підприємств має важливе значення не лише для його власників, а й держави загалом. Тому підтримка санації є однією з найважливіших ланок економічної політики держави, яка в майбутньому забезпечить економічне зростання та збалансування макроструктури. Якщо є підстави вважати, що економічне становище підприємства не зовсім безнадійне і проведення певних заходів допоможе досягнути достатнього рівня фінансової стабільності для продовження діяльності, то такі заходи мають бути запроваджені. Це надасть боржнику можливість самозбереження, кредиторам - шанси повернення кредитів у повному обсязі, збереже народногосподарські зв'язки в економіці, держава не втратить платника податків, працівники - робочі місця[8].

Термін «санація» (від лат. «sanare») перекладається як оздоровлення або лікування. В економічній енциклопедії знаходимо таке трактування санації: це - «система заходів, що проводяться для відвернення банкрутств промислових, торгових, банківських монополій. Здійснюється шляхом: злиття підприємств, що знаходяться на грані банкрутства, з більш міцними; випуску нових акцій і облігацій для мобілізації капіталу; збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій; зменшення розміру процентів по облігаціях, які випущені підприємством, і відстрочки їх погашення; повної або часткової купівлі державою акцій підприємства, що знаходиться на грані банкрутства»

В залежності від глибини кризового стану підприємства і умов надання йому зовнішньої допомоги, розрізняють наступні форми санації.

1. Направлені на реорганізацію (перетворення) боргу без зміни юридичної особи - підприємства, що потребує санації:

- погашення боргу підприємства за рахунок бюджетних засобів;

- погашення боргу підприємства за рахунок цільового банківського кредиту;

- переведення боргу на іншу юридичну особу;

- випуск облігацій та інших цінних паперів під гарантію санатора.

2. Направлені на реорганізацію боргу зі зміною юридичної особи - підприємства, що здійснює санацію:

- злиття;

- приєднання;

- перетворення у публічне акціонерне товариство;

- розподіл;

- передача в оренду;

- приватизація.

Ринкова економіка, яка протягом кількох століть, є основою функціонування багатьох розвинутих країн, виробила основні відмінності фінансової санації та санації, що проводиться у справі про банкрутство, загальна схема якої наведена в таблиці 1.1.

Актуальність проблеми дозволяє виділити переваги фінансової санації перед банкрутством підприємства - наслідки банкрутства, які можна не допустити за допомогою санації[11].

З боку держави:

- банкрутство одного підприємства може призвести до ланцюгової реакції, внаслідок чого збанкрутіють постачальники сировини та обладнання, інші кредитори та пов'язані з підприємством особи, таким чином відбудеться погіршення економічної ситуації в окремому регіоні та в країні вцілому;

- в результаті банкрутства держава втрачає платника податку, і як наслідок - знижуються доходи до бюджетів різних рівнів та позабюджетних фондів;

- при банкрутстві вагома частка працівників банкрута втрачає роботу і держава змушена збільшувати фінансування соціальних заходів;

- в результаті масових банкрутств погіршується інвестиційний імідж держави перед іноземними та внутрішніми інвесторами.

Таблиця 1.1 Основні відмінності між фінансовою санацією та санацією, що проводиться в процесі провадження справи про банкрутство

№ п/п	Характерні ознаки	Санація, що проводиться у справі про банкрутство	Фінансова санація за ініціативою власників або менеджменту
1	Прийняття рішення про санацію, погодження форм і методів	Приймається і погоджується кредиторами, затверджується господарським судом	Приймається та узгоджується власником або керівником (органом управління) підприємства
2	План і програма	Розробляється власником (керівником), кредиторами, керуючим санацією, погоджується з комітетом кредиторів, затверджується судом	Розробляється власником або керівником
3	Джерела	Узгоджуються з кредиторами	Обираються власником
4	Зміни в структурі власності	В більшості випадків призводить до змін у структурі власності	Часто не призводить до змін у структурі власності
5	Строк проведення	Після початку судового провадження і проходження певних судових процедур	До початку судового провадження
6	Тривалість	Чітко регламентується судом	Визначається власником
7	Керівник	Арбітражний керуючий	Керівник підприємства
8	Залежність від кредиторів	Залежить по всіх ключових питаннях	Практично не залежить

З боку кредиторів:

- кредитори, як правило, пов'язані з банкрутом, суб'єктами діяльності (позичальники, позиковці, працівники тощо), в наслідок банкрутства вони втрачають власних партнерів;

- в результаті примусової ліквідації боржника його майно часто продається за зниженими цінами і виручки часто не вистачає на задоволення вимог кредиторів у повному обсязі.

З боку власників:

- втрата власних коштів та контролю над підприємством.

З боку працівників підприємства:

- втрата роботи і основного доходу;

- необхідність перекваліфікації для роботи на іншому підприємстві;

- моральний чинник[11].

Отже, економічна сутність санації полягає у зміні потоків вартостей. Заходи санації, як правило, пов'язані із здійсненням додаткових витрат з метою отримання більших вигод, економією витрат, реалізацією непотрібного майна. Тобто, у процесі фінансової санації забезпечується збільшення доходів підприємства (вхідний потік вартості) і зменшення витрат (вихідний потік вартості). Ефект у вигляді різниці між вхідним і вихідним грошовими потоками має бути достатнім для забезпечення фінансової сталості підприємства.

1.2 Причини виникнення фінансової кризи на підприємствах

Кризові явища в діяльності підприємства є моментом різкого загострення суперечностей, які виникають у процесі взаємодії окремих елементів мікроекономічної систем між собою та із зовнішнім оточенням. Такі суперечності виникають між [24]:

- кількісними та якісними характеристиками продукції (товарів, послуг) і відповідними характеристиками ринкового попиту;

- можливою і необхідною виробничою потужністю підприємства;

- необхідним обсягом ресурсів, що споживає підприємство, і можливістю їх залучення, цінами пропозиції та попиту на них;

- ринковою вартістю продукції та обсягом витрат, які виникають у процесі виробництва та мають бути компенсовані за рахунок отриманого доходу;

- між фактичним і плановим розподілом прибутку підприємства на виробничий та соціальний розвиток.

Фінансову кризу на підприємстві характеризують параметрами [8]:

1) причинами (факторами) виникнення;

2) видом кризи;

3) стадією її розвитку.

Фактори, які можуть зумовити фінансову кризу на підприємстві, поділяють на зовнішні (не залежать від діяльності підприємства) та внутрішні (табл. 1.2.) [24]:

Таблиця 1.2 Зовнішні та внутрішні фактори фінансової кризи

Зовнішні фактори	Внутрішні фактори
спад кон'юнктури в економіці в цілому	низька якість менеджменту
політична нестабільність	дефіцити в організаційній структурі
значний рівень інфляції	низькій рівень кваліфікації персоналу
посилення конвенції в галузі	недоліки у виробничій сфері
нестабільність фінансових ринків	прорахунки у галузі постачання
нестабільність господарського та податкового законодавства	низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції
конфлікти між засновниками (власниками)	незадовільне використання виробничих ресурсів
сезонні коливання	брак інновацій та раціоналізаторства
посилення монополізму на ринку	прорахунки в інвестиційній сфері
зменшення купівельної спроможності населення	відсутність або незадовільна робота служб контролінгу
дискримінація підприємств органами влади і управління	відсутність стратегічної спрямованості підприємства

Розрізняють три види фінансової кризи [26]:

1. Стратегічна криза - коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал і відсутні довгострокові фактори успіху;

2. Криза прибутковості - перманентні (постійні) збитки вихолощують власний капітал, і це призводить до незадовільної структури балансу;

3. Криза ліквідності - підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності.

Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи. Фази кризи відрізняються змістом, наслідками і необхідними заходами щодо їх усунення [29]:

Перша - зниження рентабельності і прибутку, її наслідком є погіршення фінансового становища підприємства, зменшення джерел і резервів розвитку.

Друга - збитковість виробництва. Наслідком служить зменшення резервних фондів підприємства (якщо такі є - в іншому випадку відразу настає третя фаза).

Третя - виснаження або відсутність резервних фондів. На погашення збитків підприємство направляє частину оборотних коштів і тим самим переходить в режим скороченого відтворення. У разі неприйняття таких заходів або їх невдачі криза переходить у четверту фазу.

Четверта - неплатоспроможність. Підприємство досягло того критичного порогу, коли немає коштів профінансувати навіть скорочене відтворення і (або) платити за попередніми зобов'язаннями. Виникає загроза зупинки виробництва і (або) банкрутства.

На основі поєднання стадії життєвого циклу і фази кризи можна вибрати ті інструменти, застосування яких є найбільш виправданим (додаток А) [29, 9].

Підсумовуючи, варто зазначити що в сучасних умовах господарювання об'єктивно зростає актуальність ефективного антикризового фінансового менеджменту, як системи своєчасних методів і прийомів, здатних запобігти фінансовій кризі й уникнути банкрутства. Треба відмітити, що всі наведені вище твердження дають змогу констатувати існування фінансової кризи на підприємстві. На конкретному підприємстві необхідний постійний контроль за факторами виникнення фінансової кризи, тому що їх своєчасне виявлення, визначення фази і глибини кризи значно підвищує ефективність управлінських рішень щодо способів нейтралізації цих негативних факторів.

1.3 Аналіз сучасних тенденцій банкрутства українських підприємств

Проблеми банкрутства підприємств в Україні є особливо актуальними в умовах економічної кризи. Продовж 2004-2013 років кількість банкрутств підприємств щорічно зростала. Найбільш активне зростання їхньої кількості відбулося в 2006 році. Впродовж 2007-2009 років кількість банкрутств зростала і досягла максимальної величини 15642 справи у 2009 році. Слід відзначити, що в 2010 році кількість збанкрутілих підприємств зменшилась до 14509 і така тенденція збереглась в 2013 році[28].

Більшість збанкрутілих підприємств належіть до недержавної форми власності. Переважна кількість підприємств-банкрутів зазнає ліквідації. Так у продовж року ліквідується приблизно 500 підприємств, тоді як відновлення платоспроможності відбувається лише на 9-10 підприємствах. [27]

Одним із чинників банкрутства підприємств є неспроможність виконувати своєчасно свої боргові зобов'язання, втрата платоспроможності. Зниження платоспроможного попиту на зовнішньому і внутрішньому ринках на товари, роботи і послуги українських підприємств справило негативний вплив на їхню діяльність. Скорочення попиту призвело до скорочення обігових коштів, що у свою чергу змусило скорочувати витрати за рахунок зменшення обсягу випуску продукції, призупинення проектів розвитку і розширення діяльності. Значна кількість підприємств в такій ситуації стихнула ся з проблемами платоспроможності. [28]

За даними Державного комітету статистики України в останні роки сума дебіторської та кредиторської заборгованості підприємств зростала. [33] При цьому кредиторська заборгованість підприємств значно перевищує суми дебіторської заборгованості (рис. 1.1). Дебіторська та кредиторська заборгованість підприємств на кінець 2013 року склала відповідно 1499971.5 і 2183258.9 млн. грн. У порівнянні з 2003 роком зростання склало 680% і 770% відповідно. У порівнянні з 2008 роком дебіторська заборгованість зросла в 3.9 рази, а кредиторська - в 4.7 рази. Сформована динаміка характеризує негативно стан платоспроможності підприємств.

Рис. 1.1 Динаміка дебіторської та кредиторської заборгованості підприємств України за 2003-2013 рр.

Динаміка кредиторської та дебіторської заборгованості викликана низкою негативних факторів: постійно зростаючою конкуренцією, консолідацією посередників збутової діяльності всередині країни, високими темпами інфляції, нестабільністю валютного курсу національної грошової одиниці, невідповідністю стадій руху оборотного капіталу підприємств різних галузей.

Як свідчать статистичні дані, основну роль у фінансуванні оборотних активів підприємств реального сектора економіки в Україні стала грати кредиторська заборгованість, обсяги якої ростуть. Частка дебіторської та кредиторської заборгованості у ВВП за 2006-2010 рр. поступово знижувалася, що свідчить про зростання ВВП більшими темпами, ніж заборгованостей. З 2010 року спостерігається значне перевищення темпів зростання заборгованостей над темпами зростання ВВП. Питома вага кредиторської заборгованості у ВВП значно вище дебіторської. Так. через знецінення обігового капіталу виникли розбіжність між обсягами його двох складових - грошовій і матеріальній, внаслідок чого грошова частина оборотного капіталу не в змозі обслуговувати господарський оборот, що викликало затримку платежів. Саме цим можна пояснити велику частку кредиторської заборгованості в обсягах ВВП. Саме неспроможність підприємств виконувати свої зобов'язання перед контрагентами призводить до порушення справи про банкрутство, а згодом і до ліквідації суб'єктів господарювання. [28]

Згідно дослідженням Світового банку та Міжнародної фінансової корпорації істотним є той факт, що Україна за показником «закриття бізнесу» займає 150 місце серед 183 країн світу. [28]

Слід відзначити, що за останні роки скоротилися фіктивні банкрутства, основними цілями яких були перерозподіл форм власності, ухилення від сплати податків або кредитів. Така тенденція пояснюється насамперед браком вільних коштів в обороті підприємств, у зв'язку з чим кредитори укладають договори реструктуризації заборгованості. Іншою причиною є підвищення свідомості боржників, які усвідомлюють небезпеку банкрутства під час кризи, і тому ініціюють переговори з основними кредиторами щодо реструктуризації.

Тим не менше, для багатьох підприємств, які не змогли впоратися з наслідками кризи, банкрутство є неминучим. У цій ситуації необхідно встановити прозору і швидку процедуру банкрутства, яка дасть боржникові шанс відновити свою платоспроможність, захистити інтереси кредиторів і запобігти прихованому виведенню активів з підприємства. [28]

Вітчизняна процедура банкрутства вкрай неефективна, дорога та занадто тривала. Про неефективність існуючої процедури банкрутства свідчить той факт, що тільки 9% справ про банкрутство в Україні закінчується відновленням платоспроможності в порівнянні з майже 60-85% в розвинутих державах. В Україні дуже низький показник відшкодування вимог кредиторів. У середньому він становить 9%. тоді як у країнах Східної Європи і Середньої Азії - 28%. На процедури, пов'язані з банкрутством, в Україні витрачається 42% коштів від загальної вартості бізнесу, а в країнах Східної Європи і Середньої Азії - всього 13%. [31] Крім того, процес відновлення платоспроможності боржника і/або визнання його банкрутом триває в Україні в середньому три роки. Разом з тим. в 90% випадків банкрутство призводить до ліквідації підприємства.

Такий високий відсоток «втрат» бізнесу під час банкрутства пояснюється не високою вартістю самої процедури, а тим. що часто боржник потрапляє в цей процес у фінансовому стані, що об'єктивно не дозволяє відновити платоспроможність. Серед причин такої проблеми є виведення активів неплатоспроможного боржника ще до ініціювання справи про банкрутство. Значно ускладненим є процес оперативного ініціювання кредиторами в суді процедури банкрутства. Відсутнім є дієвий механізм реструктуризації заборгованості, залучення інвесторів, немає розробленого чіткого механізму обміну боргів на акції або частки у статутному капіталі. Проблема і в тому, що вітчизняні підприємства-боржники не схильні розглядати судовий процес відновлення платоспроможності як засіб реструктуризації свого бізнесу. [28]

В Україні відсутня статистична інформація щодо так званих схемних справ, коли процедура банкрутства використовується з метою «відмивання» коштів або ж рейдерського захоплення майна боржника, хоча відомо, що вони є, і механізм вчинення таких зловживань існує.

Процес відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом займає в середньому 2,9 року, що на 1,2 року більше, ніж у країн-членів Євросоюзу, хоча на 0,3 року менше, ніж у державах Східної Європи та Середньої Азії. [31] Причинами затяжного процесу є невідповідність ключової термінології і непрозорість законодавства. Довга тривалість процесу банкрутства породжена великою кількістю можливостей для оскарження, які зупиняють реальний хід процесу, невідповідністю Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або ж визнання його банкрутом» з іншими нормативно-правовими актами, неефективністю механізмів сповіщення кредиторів про відкриття справи.

Отже, щоб процедура банкрутства в Україні відповідала досягненням світової практики в пій сфері, потрібно скоротній її тривалість і вартість, поліпшити висоток повернення вимог кредиторів, а також максимально забезпечити реальну спрямованість на відновлення платоспроможності. [28] Нині процедура банкрутства не є механізмом узгодження інтересів різних сторін, а служить здебільшого для перерозподілу власності учасників цього процесу. На сьогоднішній день велика кількість підприємств змінили господарів з використанням саме цього механізму. Причому далеко не завжди та зміну неефективному власнику приходив більш ефективний.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОЇ ПРАКТИКИ ФІНАНСОВИХ КРИЗ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ

2.1 Характеристика методів та моделей діагностики кризового стану підприємства

Відомо багато підходів до прогнозування фінансової неспроможності суб'єктів господарювання. Будь-яка методика оцінювання кредитоспроможності є, по суті, методикою прогнозування банкрутства. У зарубіжній практиці поширення набули дві моделі - Альтмана та Спрінгейта, названі на честь їх авторів.

Модель Альтмана була розроблена в 1968 р., автор обстежував 66 підприємств, половина з яких збанкрутувала в період між 1946 і 1965 роками, а друга половина працювала успішно, і досліджував 22 аналітичних коефіцієнти, які могли бути корисні для прогнозування можливого банкрутства. Так, Альтман з цих показників фінансового стану відібрав п'ять найзначущіших і побудував багатофакторне регресійне рівняння. Отже, індекс Альтмана є функцією від деяких показників, що характеризують економічний потенціал підприємства і результати його роботи за минулий період. У цій моделі є значний недолік - це те, що вона була створена на основі дослідження підприємств США і Західної Європи, що робить неможливим її застосування для вітчизняних підприємств без належної адаптації під час розрахунку коефіцієнтів[36].

Ще одним моментом є, те що модель Альтмана можна застосовувати лише щодо підприємств, що котирують свої акції на фондових біржах, оскільки для таких компаній можна отримати ринкову оцінку вартості власного капіталу. Двофакторна модель Альтмана, яка адаптована під вітчизняні підприємства, і п'ятифакторна дають різні результати під час розрахунків. Це пов'язано з тим, що під час оцінки використовувалася обмежена кількість факторів, але разом з цим найточнішим вважатимемо результат аналізу за двофакторною моделлю, тому що вона адаптована під вітчизняну економіку.

Критерій Конана і Голдера показав високу ймовірність настання банкрутства на досліджуваних підприємствах, перевагами якого є можливість прогнозування банкрутства від 10 до 100%, виявлення стратегічних проблем, визначення конкурентної переваги і можливість порівняння з конкурентами. На кінець досліджуваних періодів імовірність настання банкрутства становила 80%, однак, і цю оцінку не можна вважати однозначно дійсною, тому що сам критерій Конана і Гольдера у своєму розрахунку не використовує багатьох факторів. [36]

Моделі Спрінгейта і Фулмера теж не бездоганні і мають недоліки:

- під час розрахунків не були враховані умови розвитку економіки різних країн, орієнтовано на Канаду і США; - необхідна корекція на національну валюту, яка, своєю чергою, порушує безперервність;

- значення змінних в оригінальних моделях надані в канадських і американських доларах. Перерахунок на долари в інших країнах проблему вирішує, але зміни курсу залишають відхилення.

Також модель Фулмера застосовна лише для малих підприємств, оскільки побудована за вибіркою малих компаній та не містить показників ринкової капіталізації, що також ускладнює аналіз. Треба відзначити, що ці моделі не раціонально використовувати для оцінювання стану досліджуваних підприємств, бо вони визначають лише сам факт банкрутства, а не вірогідність його настання.

На основі моделі прогнозу випадків невиконання клієнтом умов кредитного договору розроблений Чессером (1974 р.) показник імовірності невиконання умов кредитних угод. Треба відзначити, що в «невиконання умов» він включає непогашення позики та будь-які інші відхилення, які роблять її менш вигідною для кредитора, ніж було передбачено спочатку [14]. Модель оцінювання рейтингу позичальника Чессера можна використати для оцінювання надійності кредитів, але у разі використання математичних методів під час управління позиками банку, необхідно пам'ятати, що надання комерційних кредитів - це не моментне явище.

Таблиця 2.1 Порівняльна характеристика моделей визначення вірогідності настання банкрутства підприємства [21]

Модель	Розрахункова формула	Переваги	Недоліки
1	2	3	4
Модель Ліса	Z = 0,063К1 ++ 0,092К2 + + 0,057К3 + 0,001К4	- простота розрахунку	- модель не пристосована до українських підприємств, вона розроблена для Англії; - модель створювалася з урахуванням західного розвитку
Модель Чессера	Z = -0,20434 -5,24К1 + 0,053К2 - - 6,6507К3+4,40К4 - - 0,079К5 - 0,10К6	- модель дозволяє оцінити факт не- погашення займу та інші умови	- кількість факторів у моделі обмежена; - модель створена для оцінки рейтингу позичальника
Модель Таффлера і Тісшоу	Z = 0,53K1+ 0,13K2+ + 0,18К3 + 0,16К4	- простота розрахунку	- її можна застосовувати лише відносно підприємств, що котирують свої акції на фондових біржах
Універсальна дискримінантна функція	Z = 1,5Х1 + 0,08Х2 + 10Х3 + 5Х4 + 0,3Х5 + + 0,1Х«	- широка критеріальна шкала оцінювання; - системний і комплексний підходи	- високий ступінь складності ухвалення рішення в умовах багатокритеріальності завдання; - інформативний характер розрахованих показників; - у цілому модель можна застосовувати лише для підприємств США, Європи
Модель Флумера	H = 5,528V1 + 0,212V2 + 0,073V3 + + 1,27V4+ 0,120V5+ + 2,33V6+ 0,575V7+ + 1,08V8+ 0,894V9 -- 6,075	- широке охоплення показників; - вірогідність - 1 рік - 98%, 2 роки - 81%	- розроблена для застосування в банківській практиці; - модель була створена з урахуванням специфіки західних країн; - необхідна корекція на національну валюту
Модель Сайфуліна та Кадикова	R = 2К1 + 0,1К2 + + 0,08К3 + 0,45К4 + + К5	- простота розрахунку	- модель не дозволяє оцінити причини потрапляння підприємства «в зону неплатоспроможності»; - нормативний зміст коефіцієнтів, що використовуються для рейтингової оцінки, не враховують галузевих особливостей підприємств; - залежність результатів оцінювання від досвіду і кваліфікації аналітика; - незбалансованість значень вагових коефіцієнтів; - прихильність до одного джерела інформації
Модель Давидової-Бєлікова	Z = 8,38К1 + К2 + + 0,054К3 + 0,63 К4	- простота розрахунку - зрозумілість і обґрунтованість етапів розрахунку	- відсутнє врахування особливостей галузевої специфіки
Модель Спрінгейта	Z = 1,03X1+ 3,07X2+ + 0,66X3 + 0,4X4	- точність > 90%	- модель була створена для підприємств США і Канади; - коефіцієнти наведені в доларах; - модель створена для оцінювання кредитоспроможності підприємств.
Двофакторна модель Альтмана	Z1 = -0,3877 - - 0,0736 Кшл + + 0,0579Кдз пз	- простота розрахунку; - наявність лише 2-х факторів	- модель була створена для США, а в Україні інші темпи інфляції, інші цикли макро- та мікроекономіки, інші рівні продуктивності праці; - модель не забезпечує об'єктивної оцінки фінансового стану підприємства, а тому можливі значні відхилення прогнозу від реальності; її можна застосовувати лише відносно підприємств, що котирують свої акції на фондових біржах та пройшли лістинг; - модель не відображає таких сторін фінансового стану, як оборотність активів, рентабельність активів, темпи зміни виторгу від реалізації; - коефіцієнт поточної ліквідності, без аналізу його в контексті з показниками виторгу, обсягом дебіторської і кредиторської заборгованості, на практиці не відбиває реальної картини ліквідності підприємства
П'ятифакторна модель Альтмана	Z2 = 3,3КЧОК + +1,0Ра+0,6Ка + + 1,4Кфз + 1,2Ка	- простота розрахунку; - наявність послідовності дослідження	- модель можна застосовувати лише відносно великих підприємств, що котирують свої акції на біржах; - нерозвиненість фондового ринку України, зокрема, вторинного фондового ринку; - відмінність українського бухгалтерського обліку від західних стандартів; необхідність адаптації вагових коефіцієнтів та прогнозних значень; - не враховуються коливання курсів акцій
Показник платоспроможності Конана і Гольдера	Z = -0,16X1- - 0,22X2+ 0,87X3+ + 0,10X4 + 0,24X5	- модель дозволяє виявити стратегічні проблеми підприємства	- модель можна застосовувати лише відносно підприємств, що котирують свої акції на біржах; - не враховується багато факторів, що визначають фінансову стійкість

Це складний процес, в якому важливі два аспекти: це людські стосунки між сторонами та технічні аспекти. Модель не враховує значення міжособистісних відносин, а в практиці кредитного аналізу і кредитування цей фактор необхідно враховувати. Рейтингова оцінка підприємства-позичальника розраховують на основі набутих значень фінансових коефіцієнтів і є заключним узагальнюючим висновком аналізу кредитоспроможності клієнта.

Розглядаючи модель за Сайфуліним, можна теж побачити деякі недоліки, бо методика побудована на використанні тільки бухгалтерської звітності. Виділимо недоліки:

1. Ця методика не стимулює розвиток масштабів відтворення, оновлення і модернізацію виробництва, що пов'язані зі збільшенням вартості основних фондів. Чим вища вартість основних фондів, тим менший чисельник коефіцієнта К0 і, відповідно нижчий загальний результат рейтингової оцінки.

2. Не врахована якість виторгу під час розрахунку коефіцієнта К2.

3. Не врахований тиск податкової складової на розміри чистого прибутку під час розрахунку коефіцієнта К3.

4. Не врахована якість власного капіталу, динаміка котирувань, вартість акціонерного капіталу через фондові біржі й незалежні рейтингові агентства під час розрахунку К4.

Розглянувши недоліки, можна відзначити, що модель не придатна для конкретних підприємств.

На заході практикують кількісні індикатори банкрутства - багатофакторні моделі економістів - Ліса, Таффлера, Тісшоу, розроблені для підприємств Великобританії і США.

Однак, потрібно відзначити, що за наявності всіх переваг цих моделей, які розроблені для прогнозування банкрутства, побудовані на основі вивчення поведінки компаній в умовах західного розвитку, що не відповідає умовам розвитку економіки України.

Побудова багатофакторних моделей для української економіки досі залишається проблемною, по-перше, через нестабільність і недосконалість нормативно-законодавчої бази банкрутства українських підприємств; по-друге, через відсутність урахування багатьох факторів, що впливають на фінансову стійкість підприємств; по-третє, через необ'єктивні дані стосовно статистики банкрутств. Крім того, ці моделі будують на основі дискримінантного методу за статистичними даними підприємств конкретної країни, тоді як використання моделей обмежене межами цієї країни. Також, вагоме значення мають якість фінансово-звітної документації та ступінь інформативності статистичних даних і коефіцієнтів, на які спираються моделі. ці моделі можна буде використати як підхід до побудови системи оцінювання ймовірності банкрутства, але необхідно враховувати особливості національної економіки. [36]

Більшість моделей побудована на тому, що виділяється певний фактор. Так деякі моделі, орієнтовані на фактор фінансової стійкості, що пов'язаний із фінансовою структурою підприємства, ліквідністю, залежністю підприємства від кредиторів. Сюди належать: показник діагностики Конана і Гольдера та модель Тафлера. У цих моделях під час прогнозування банкрутства автори надають перевагу показникам ліквідності, короткострокової та довгострокової заборгованості, платоспроможності.

Деякі моделі оцінюють схильність підприємства до банкрутства на основі показників ділової активності та рентабельності. У таких моделях зазначені показники домінують як за кількісним складом, так і за важливістю впливу на остаточний результат моделі. До таких моделей можна зарахувати модель Альтмана, модель Спрінгейта та модель Ліса.

1. У цих моделів орієнтація під час визначення банкрутства на фактори ділової активності та рентабельності не завжди виправдана. Хоча збитковість фінансово-господарської діяльності підприємства свідчить про загрозу банкрутства, однак, це не означає, що будь-яке збиткове підприємство обов'язково повинне збанкрутувати. Збитковість може бути тимчасовою, і завдяки ефективним діям керівництва підприємство може доволі швидко відновити прибутковість. З іншого боку, висока рентабельність не виключає можливості банкрутства. За наявності високої рентабельності в певний момент на підприємстві можуть бути незадовільними показники ліквідності та фінансової стійкості, що свідчить про небезпеку банкрутства [8].

2. Акцентування уваги під час прогнозування банкрутства на показниках фінансової стійкості не завжди дає правильну оцінку, оскільки підприємство може мати значну частку

залучених коштів, однак, до того ж ефективно використовувати фінансові ресурси і забезпечувати високу рентабельність, що дасть змогу розраховуватися з кредиторами. Інша ситуація, коли підприємство поряд із наявністю значної частки залученого капіталу має низькі показники прибутковості, у цьому разі ймовірність банкрутства значно зростає [20].

Сайфулін і Кадиков для виведення своєї п'ятифакторної дискримінаційної моделі використали метод, запропонований Альтманом. Ці дві моделі можна використовувати на вітчизняних підприємствах.

Незважаючи на те, що модель Альтмана показувала найточніші значення (до 95% правильних результатів у передбаченні банкрутства впродовж року у США), однак, вона має негативні відгуки в багатьох країнах. Модель розраховують на основі номінальних значень бухгалтерської звітності, тому вона може не впоратися з відображенням швидких змін у стані позичальника.

Моделі Альтмана, Чессера, Таффлера, Ліса широко використовують і в міжнародній практиці, це обумовлено такими перевагами:

1. Аналітична інформація для розрахунку показників є доступною, тому що відображена в формах фінансової звітності.

2. Є можливість прогнозування банкрутства, визначення зони ризику, в якій перебуває підприємство.

3. Ці моделі мають невелику кількість показників, що забезпечують високу точність результатів, за незначних трудовитрат. [36]

Наприкінці варто зазначити, що моделі показують реальні результати в умовах, для яких вони були розроблені. Для того, щоб використовувати такі моделі в нашій країні, потрібно. щоб відповідав бухгалтерський облік, фінансова звітність і показники міжнародній практиці та за умови стабільної діяльності вітчизняних підприємств.

2.2 Техніко-економічна характеристика та оцінка фінансово-господарської діяльності підприємства ДВАТ «Шахта ім. М. І. Калініна» ДХК «Донвугілля»

Важливим елементом санаційного аудиту є аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства щодо відповідності фактичного стану тим даним, які відбиті в плані санації. У процесі аналізу виявляються також сильні та слабкі сторони виробничої сфери підприємства з метою виробити рекомендації щодо їх мобілізації чи усунення.

Аналізуючи виробничо-господарську діяльність, аудитор виконує таку роботу:

1. Вивчає загальну виробничу структуру підприємства;

2. Оцінює рівень існуючої технології виробництва;

3. Аналізує витрати на виробництво;

4. Аналізує рух основних засобів та амортизаційних відрахувань;

5. Оцінює показники праці.

Методика проведення аналізу виробничо-господарської діяльності наведена в постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій» від 27.06.97 [4].

Згідно з цією методикою під час вивчення загальної виробничої структури підприємства вирішуються такі завдання:

- досліджуються основні техніко-економічні показники структурних підрозділів (обсяги виробництва, чисельність, основні фонди, фонд оплати праці тощо);

- визначається кількість та місцезнаходження окремих структурних підрозділів, у тому числі допоміжних і обслуговуючих, оптимальність їх розташування, а також стан будівель і споруд;

- проводиться експертиза доцільності утворення окремих підрозділів у ході майбутньої реструктуризації;

- визначаються основні види продукції, обсяги їх випуску та реалізації за попередній і звітний роки, а також прогнозні показники на наступні роки для кожного структурного підрозділу та для підприємства в цілому.

У 2000 році шахтою було добуто 876.5 тис. тонн вугілля при чисельності трудящих 5226 чол. і кількості очисних забоїв 10. У 2006 році видобуток знизився до 162.8 тис. тонн при чисельності трудящих 2210 чол. і середньорічній кількості очисних вибоїв - 3.2.

У 2006 році відбулася зміна керівного складу шахти, у 2007 році видобуток зріс і склав 218.8 тис. тонн при чисельності трудящих 1519 чол. і кількості очисних вибоїв - 2. У 2008 році добуто 290 тис. тонн, у 2009 році - 330.7 тис. тонн. Видобуток вугілля вдалося збільшити за рахунок знайдення внутрішніх резервів виробництва і зміцнення дисципліни праці.

Дані для проведення аналізу виконання плану по виробництву продукції ми будемо брати зі звітів про собівартість готової вугільної продукції за 2007 - 2012 роки (форма №10-п).

Для зручності проведення аналізу і подальшої обробки значень, необхідні значення показників представимо у виді таблиці (таблиця 2.3).

Як ми бачимо в таблиці 2.2 за аналізований період спостерігається перевиконання плану по виробництву готової продукції. Це може бути викликано однієї з наступних причин:

1. На даному підприємстві постійно вишукуються шляхи (резерви) збільшення виробництва продукції, проводяться заходи щодо збільшення продуктивності праці;

2. Керівництво шахти постійно недооцінює можливості виробничого потенціалу підприємства;

3. Керівництво підприємства навмисне занижує плановані показники роботи підприємства, щоб наприкінці року одержати перевиконання плану по виробництву продукції і з кращої сторони показати себе перед компанією вищої ланки.

Таблиця 2.2 Випуск готової продукції ДВАТ «Шахта ім. М. І. Калініна» ДХК «Донвугілля»

	2007	2008	2009	2010	2011	2012
	П	Ф	%	П	Ф	%	П	Ф	%	П	Ф	%	П	Ф	%	П	Ф	%
Готова вугільна продукція	177000	218163	123,3	235000	287769	122,5	260000	330575	127,1	289000	290190	100,4	382000	412604	108	496000	520387	104,9
Рядове вугілля споживачам	177000	215622	121,8	235000	283912	120,8	260000	330446	127,1	289000	289618	100,2	832000	412604	108,0	496000	519348	104,7
Товарна вугільна продукція	177000	218163	123,3	235000	287769	122,5	260000	330575	127,1	289000	290190	100,4	382000	412604	108,0	496000	520387	104,9

Третій пункт є більш теоретичним , і не має під собою ні яких вагомих аргументів, тому що в умовах переходу економіки країни від соціалізму до ринкової економіки необхідність таких дій відпала сама собою.

У зв'язку з високим професіоналізмом працівників шахти другий пункт виглядає не дуже переконливо, тому що на даному підприємстві працюють висококласні фахівці вугільної галузі, що мають величезний досвід роботи на даному підприємстві.

Таким чином можна сміло затверджувати , що перевиконання плану по виробництву продукції досягнуто шляхом постійних пошуків нереалізованих резервів, підвищення мотивації робітників , збільшення продуктивності праці тощо.

Обсяг росту випуску чистої продукції доцільно представити у вигляді таблиці (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3 Обсяг росту випуску чистої продукції

	2007	2008	2009	2010	2011	2012
	Ф	+/-	Ф	+/-	Ф	+/-	Ф	+/-	Ф	+/-	Ф	+/-
Готова вугільна продукції	218163	41163	287769	69606	330575	42806	290190	- 40385	412604	122414	520387	107783

Як ми бачимо з таблиці тільки один раз (у 2010 році) була порушена динаміка виробництва продукції. Це було зв'язано з багатьма к внутрішніми, так і зовнішніми факторами.

Реалізація продукції складає 100% виробництва , що є для підприємства гарним фактом, тому що вугільна продукція не може довгий час зберігається на складі через небезпеку самозаймання. Однак вугілля в Донецькому регіоні, де розташована шахта користується постійним попитом і проблем з його реалізацією шахта не має. Основні конкуренти шахти в даному регіоні - це шахта ім. А.М. Горького п/о «Донецкуголь» і шахти ГХК «Макеевуголь». Користувач коксового концентрату - коксохімічні заводи Донецької області. З цього числа варто виділити Авдеевский КХЗ. кий має можливість власного збагачення рядових видів вугілля і тому зацікавлений у їх придбанні.

На основі статистичної інформації з даних Державного комітету статистики України ми можемо проаналізувати синхронність випуску готової продукції підприємством і динамікові виробництва в цілому по вугільній галузі, а також визначити яка частина загального виробництва вугілля по галузі було зроблено (добуте) на підприємстві яке ми аналізуємо (таблиця 2.4).

Таблиця 2.4 Питома вага видобутку підприємства в загальному обсязі виробництва вугілля

	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Виробництво по Україні, млн. т.	57	58,6	59,5	62,8	62,4	61,7
Виробництво по підприємству	0,21816	0,28776	0,33057	0,29019	0,41260	0,5204
Питома вага	0,38%	0,49%	0,56%	0,46%	0,66%	0,84%

З таблиці можна зробити декілька висновків:

1. Питома вага видобутку підприємства в загальному обсязі виробництва вугілля постійно збільшується;

2. Виробництво вугілля на Україні починаючи з 2000 року постійно падає;

3. 2010 року для підприємства був дуже кризовий.

Оцінка рівня існуючої технології виробництва проводиться в таких аспектах:

а) наявність сучасних передових технологій;

б) використання «ноу-хау» та власних інноваційних розробок;

в) застосування автоматизованих систем управління.

У процесі аудиту звертається також увага на циклічність технологічних процесів, їх безперервність, повторне використання продуктів переробки (відходів), наявність науково-обґрунтованих норм виготовлення продукції, серійність виробництва.

При аналізі витрат на виробництво вивчається ефективність планування собівартості та здійснюється факторний аналіз відхилень факту від плану. На підставі первинних бухгалтерським документів визначається сума витрат у собівартості продукції, які не пов'язані з виробничо-господарською діяльністю. При цьому аналізується фактична (у натуральному та вартісному виразі) наявність сировини, матеріалів, палива, купованих напівфабрикатів, інших товарно-матеріальних цінностей, які не стосуються виробництва продукції. На цій основі розроблюються рекомендації щодо їх подальшого використання, зокрема продажу.

Аналіз витрат та собівартості продукції доцільніше почати з аналізу виконання плану по собівартості. Для здійснення даної мети побудуємо таблицю і занесемо в неї необхідні для аналізу дані зі звіту про собівартість продукції (таблиця 2.5).

Таблиця 2.5 Аналіз виконання плану з собівартості вугілля

Елемент витрат	2007	2008	2009	2010	2011	2012
	П	Ф	%	П	Ф	%	П	Ф	%	П	Ф	%	П	Ф	%	П	Ф	%
Матеріальні витрати	18,74	42,12	224,76	26,60	44,86	168,6	28,97	46,90	161,89	31,13	56,30	180,85	38,79	50,50	130,2	30,52	35,90	117,6
Оплата праці	32,39	21,99	67,89	26,28	20,86	79,38	28,85	20,34	70,50	28,15	23,89	84,87	26,97	25,14	93,21	31,73	24,89	78,44
Соціальні заходи	12,05	8,21	68,13	9,85	7,78	78,98	10,81	7,57	70,03	10,56	8,63	81,72	12,82	11,36	88,61	15,92	11,66	73,24
Амортизація	1,72	9,01	523,84	5,42	6,42	118,4	5,40	6,96	128,89	5,12	7,15	139,65	14,35	16,51	115,1	11,88	18,46	155,39
Інші витрати	0,82	20,16	2459	5,16	18,32	355,1	5,31	16,66	313,75	1,35	2,82	208,9	2,09	2,36	112,92	1,87	2,12	113,37
Виробнича собівартість	65,72	101,49	154,43	73,31	98,24	134,01	79,34	98,43	124,06	76,31	98,79	129,22	95,02	105,80	111,34	91,92	93,03	101,21
Позавиробничі витрати	0,61	1,90	311,48	1,09	1,23	112,84	1,20	2,29	190,83	8,73	18,09	207,22	8,92	9,00	100,9	5,95	6,35	106,72
Повна собівартість	66,33	103,39	155,87	74,40	99,47	133,70	80,54	99,72	123,81	85,04	116,88	137,44	103,94	114,87	110,52	97,87	99,38	101,54

Аналіз собівартості по елементах витрат ми проведемо для 2007 - 2012 року і порівняємо їхній між собою. Побудуємо аналітичну таблицю, у яку занесемо необхідні дані і розраховані показники (таблиця 2.6).

Таблиця 2.6 Аналіз собівартості за елементами витрат

Елемент витрат	2007	2012
	Фактично	Питома вага	Фактично	Питома вага
Матеріальні витрати	42,12	40,74%	35,9	36,12%
Оплата праці	21,99	21,27%	24,89	25,05%
Соціальні заходи	8,21	7,94%	11,66	11,73%
Амортизація	9,01	8,71%	18,46	18,58%
Інші витрати	20,16	19,50%	2,12	2,13%
Виробнича собівартість	101,49	98,16%	93,03	98,16%
Позавиробничі витрати	1,9	1,84%	6,35	6,39%

З огляду на значення таблиці 2.6 можна зробити наступні висновки:

1. Структура собівартості в 2007 і 2012 роках різна;

2. До 2012 року відбулася зміна витрат на матеріали (вони зменшилися);

3. Збільшилося фінансування таких статей к оплата праці, соціальні заходи, амортизації, позавиробничі витрати.

Вище перераховані аналітичні висновки свідчить про поліпшення оплати праці на підприємстві, закупівлю нового високотехнологічного устаткування.

Загальна чисельність трудящих на шахті ім. Калініна-1658 чоловік, з них 1637 чоловік - промислово виробничий персонал, у тому числі ГРОЗ-241 чол. Одержують щомісячне відшкодування збитку 1085 чоловік, з них працюючі - 178 чоловік. Щомісячна сума виплат складає 233 тис. грн., з них 16% - оплата працюючої.

Продуктивність робітників по видобутку зросла в 2010 році в порівнянні з 2006 роком у 2,1 рази. Але досягнутий рівень видобутку не дозволяє забезпечити беззбиткову роботу шахти.

Коефіцієнти ліквідності підприємства наведені в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 Показники ліквідності підприємства

Показники	Періоди (роки)
	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
1. Загальний коефіцієнт покриття (платоспроможності)	0,28	0,13	0,14	0,15	0,14	0,15	0,28
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,22	0,06	0,08	0,10	0,08	0,11	0,22
3....

Подобные документы

• Розробка програм фінансового оздоровлення неплатоспроможного підприємства

  Класифікація та систематизація причин фінансової кризи українських підприємств, визначення можливих шляхів їх усунення. Сутність фінансової санації підприємства, її роль в системі антикризового управління, розробка плану та ефективні напрями реалізації.
  
  курсовая работа [50,4 K], добавлен 20.08.2009
  

• Управління підприємством в умовах кризової ситуації

  Фактори, що обумовлюють кризовий розвиток підприємств. Діагностика виникнення кризової ситуації та методи фінансового оздоровлення підприємства. Аналіз платоспроможності, контроль і антикризове регулювання господарської діяльності підприємства "Ворд".
  
  курсовая работа [65,2 K], добавлен 20.02.2011
  

• Антикризове управління бізнесом

  Функції та принципи антикризового управління. Розгляд циклічності кризових явищ. Аналіз ліквідності та рентабельності ТОВ "Друк". Застосування кризис-менеджменту, реінжирінгу, бенчмаркетингу та реструктуризації для фінансового оздоровлення підприємства.
  
  дипломная работа [246,8 K], добавлен 04.12.2010
  

• Шляхи вдосконалення антикризового управління на підприємстві ПАТ "Родос"

  Фінансова криза та головні причини, передумови появи кризових ситуацій на підприємстві. Зміст, завдання, особливості та методи антикризового управління в даній сфері. Аналіз і оцінка фінансового стану підприємства в контексті антикризового управління.
  
  курсовая работа [3,5 M], добавлен 29.11.2014
  

• Контролінг та внутрішній аудит підприємства в умовах України

  Внутрішній аудит у системі управління підприємством, його структура та принципи реалізації, теоретичні та методологічні основи. Порядок організації даного процесу, аналіз аналітичних процедур. Контролінг та внутрішній аудит у менеджменті підприємства.
  
  курсовая работа [52,2 K], добавлен 26.08.2014
  

• Антикризове корпоративне управління

  Суть антикризового управління, його необхідність й основні поняття. Визначення кризового стану підприємства. Програми антикризових заходів. Реструктуризація в антикризовому управлінні. Роль банкрутства i санації підприємств в системі антикризових заходів.
  
  реферат [56,6 K], добавлен 04.06.2011
  

• Впровадження антикризового управління на сільськогосподарському підприємстві

  Аналіз діяльності підприємства, трудові ресурси та оплата праці. Діагностика банкрутства, дослідження його фінансового становища. Створення антикризової групи на підприємстві з метою розробки програми управління підприємством, дослідження її ефективності.
  
  курсовая работа [118,0 K], добавлен 18.06.2015
  

• Антикризове управління машинобудівного підприємства

  Технологія антикризового управління, етапи і методи діагностики кризи. Вибір концепції, модель менеджера антикризового управління. Дослідження виробничої й господарської діяльності підприємства. Організація антикризового менеджменту на ВАТ "Темп".
  
  дипломная работа [269,6 K], добавлен 23.09.2011
  

• Фінансове бюджетування на підприємстві на прикладі ЗАТ "Резо"

  Теоретичні основи фінансового бюджетування на підприємстві. Поняття та функції бюджетування у системі фінансового планування та контролінгу. Принципи та методи фінансового бюджетування, аналіз фінансового стану на прикладі підприємства ЗАТ "Резо".
  
  дипломная работа [185,0 K], добавлен 08.11.2010
  

• Управління фінансовою стійкістю вітчизняних агропромислових підприємств в сучасних умовах

  Аспекти управління фінансовою стійкістю підприємств. Фінансово-економічна характеристика підприємства, аналіз фінансової стійкості та факторів її динаміки. Розробка сучасного модельного інструментарію реалізації процесу управління фінансовою стійкістю.
  
  курсовая работа [51,0 K], добавлен 19.06.2011
  

• Фінансовий контролінг як система підтримки прийняття управлінських рішень

  Сутність і головний зміст, методи та роль фінансового контролінгу в управлінні сучасною організацією. Аналіз ефективності системи управління за допомогою фінансового контролінгу на підприємстві, що вивчається, шляхи та перспективи її вдосконалення.
  
  курсовая работа [70,2 K], добавлен 12.04.2016
  

• Стратегії розвитку підприємства

  Поняття стратегії, стратегічного планування і стратегічного управління. Загальна характеристика діяльності приватного підприємства "АНСЕАЛ". Аналіз фінансового стану та середовища підприємства. Форми стратегічного контролю та реалізації стратегії.
  
  дипломная работа [268,3 K], добавлен 04.12.2010
  

• Удосконалення системи антикризового управління на підприємствах фармацевтичної галузі

  Методичне забезпечення діагностики кризи та загрози банкрутства у системі антикризового управління підприємством. Склад елементів системи антикризового управління. Експертно-аналітична модель діагностики кризи на підприємстві фармацевтичної галузі.
  
  дипломная работа [906,3 K], добавлен 17.09.2017
  

• Система управління персоналом підприємства на прикладі ПП "Елліс"

  Основи управління персоналом підприємства, його методи та принципи. Організаційно-економічна характеристика ПП "Елліс". Аналіз складу, чисельності та професійного рівня персоналу підприємства. Напрямки вдосконалення управління персоналом в Україні.
  
  курсовая работа [198,0 K], добавлен 19.06.2015
  

• Управління конкурентоспроможністю підприємства в умовах глобалізації: проблеми та перспективи

  Оцінка фінансово-господарської діяльності промислового підприємства. Аналіз показників рентабельності, ліквідності і платоспроможності організації. Розробка стратегії цільової конкуренції в системі управління конкурентоспроможністю сучасного підприємства.
  
  дипломная работа [938,4 K], добавлен 12.01.2015
  

• Механізм управління фінансовою стійкістю підприємства

  Забезпечення функціонування підприємства за умов фінансової кризи та соціально-політичної нестабільності в країні. Оцінка стратегічного потенціалу та загроз грошовій безпеці організації. Визначення механізму управління фінансовою стійкістю підприємства.
  
  статья [344,7 K], добавлен 31.08.2017
  

• Економічна суть, значення і завдання управління витратами

  Суть та актуальність управління витратами, причини та наслідки відсутності даної системи для діяльності підприємства. Роль і значення управління витратами в умовах ринкової економіки, місце в системі менеджменту сучасних підприємств і організацій.
  
  контрольная работа [46,5 K], добавлен 16.02.2011
  

• Організаційна структура підприємства

  Поняття фінансового управління, його основні завдання на підприємстві. Групи функцій фінансового управління як управляючої системи. Організаційна структура підприємства та схеми зв’язків його підрозділів. Вплив середовища на організаційну структуру.
  
  реферат [766,1 K], добавлен 26.10.2010
  

• Аналіз системи управління персоналом ВАТ "Рівненська кондитерська фабрика"

  Управління персоналом в системі сучасного менеджменту. Методи та зміст управління персоналом. Характеристика організаційної структури підприємства ВАТ "Рівненська кондитерська фабрика", принципи та методи побудови системи управління персоналом.
  
  дипломная работа [106,3 K], добавлен 29.01.2010
  

• Особливості системи управління стратегією диверсифікованого підприємства ТОВ "Комунтехсервіс"

  Удосконалення системи управління стратегією й підвищення рівня ефективності функціонування на прикладі ТОВ "Комунтехсервіс". Основи стратегічного управління диверсифікованими підприємствами, методи їх аналізу. Аналіз господарської діяльності підприємства.
  
  дипломная работа [668,4 K], добавлен 08.11.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам