Оцінка ефективності менеджменту в організації

Інші компанії можуть і повинні змагатися зі стратегією життя XEROX, яка базується на поширенні знань з діловою метою, що дозволяє людям на робочих місцях самим впливати на виконання процесу. До того ж, процес не повинен бути статичним. Нам потрібно розвивати, що ми й робимо всередині компанії, способи розповсюдження знань, нам треба безперервно навчатися так, щоб ми могли стати лідерами в тому, що ми знаємо.

На основі викладеного і ширшого досвіду управління знаннями в Польщі я можу узагальнити засвоєні уроки.

Існує істотний зв'язок між успіхом і застосуванням управління ініціативним знанням у стратегії компанії.

Не варто створювати додаткову роботу для людей, які системно використовують управління знанням -- це є найкращим шляхом знищити програму.

Менеджмент не відіграє виключну роль примусу до виникнення ініціатив, але має велику роль стимулятора і підтримки, він повинен знаходити і створювати час і ресурси.

Технології повинні бути доступними, щоб дати можливість реалізуватися ініціативам розповсюдження знання і навчання.

Корпоративну культуру підтримки необхідно розгорнути серед службовців, які мають потребу розповсюдити знання.

Люди повинні побачити вигоди для себе від розповсюдження знання.

Маркетинг витрачає багато зусиль для того, щоб звернути увагу працівників на новий метод навчання.

Людям потрібна відповідна підготовка / підтримка у розумінні комп'ютера.

Розповсюдження знання і дистанційне навчання не можуть бути тільки одномоментною ініціативою: вони вимагають постійних зусиль, підтримки для продовження. [16]

2.3 Основні напрями удосконалення використання показників ефективності менеджменту компанії XEROX

На ефективність трудової діяльності управлінських працівників, як і працівників будь-якої іншої сфери діяльності, можна впливати. Оскільки ефективність діяльності організації в цілому суттєво залежить від ефективності управління, одним з головних завдань управляючої системи є визначення напрямків її підвищення. До них, зокрема, відносять:

- просування за службою;

- забезпечення прийнятного рівня освіти;

- набуття практичного досвіду;

- підвищення кваліфікації працівників управління;

- провадження періодичної атестації.

Важливим стимулом кваліфікаційного зростання управлінського працівника і розвитку його ініціативи є систематичне просування за службою. Однак менеджер повинний твердо знати, що воно залежатиме від того, як він підвищує свою ділову кваліфікацію, наскільки активний у роботі.

Просування менеджера, фахівця може здійснюватися у формі:

1) переміщення в межах тієї ж посадової категорії і розмірів зарплати, але з розширенням виконуваних функцій;

2) підвищення заробітної плати без підвищення в посаді;

3) просування його щаблями посадових сходів.

Перша форма просування доцільна в роботі з молодими менеджерами - розширення функцій і повноважень є стимулом для розвитку їх активності й ініціативи.

Друга і третя форми прийнятні для працівників з досвідом у роботі, здатних самостійно вирішувати серйозні проблеми.

При оцінці значення просування менеджера службою потрібно враховувати, що занадто тривале перебування його на одній, особливо низовій, посаді знижує його інтерес до роботи.

Одним з факторів, що визначають ефективність праці в управлінні, є освіта. Висока освіта управлінських працівників позитивно відбивається на їх участі у винахідництві і раціоналізації - працівник з більш високим рівнем освіти вносить у поліпшення економіки свого підприємства більший внесок, прискорює науково-технічний прогрес і широко використовує його результати у виробництві.

Варто враховувати деякі обставини у розвитку творчої активності:

1) новаторство припускає певний ступінь ризику і пов'язані з ним витрати;

2) новаторство повинне морально і матеріально заохочуватись;

3) надмірна опіка впливає на ініціативу менеджера, особливо, коли вказівки і розпорядження викладені в письмовій формі.

Керівникам необхідний і достатній практичний досвід. Дотримання цієї умови, як і попередньої, досягається кропіткою діяльністю служб із підбору персоналу і слугує вихідним пунктом у підвищенні ефективності управлінської праці.

Щоб підтримувати освіту і досвід на прийнятному рівні і перетворити в постійно діючий фактор підвищення ефективності праці, необхідно їх систематично удосконалювати. Мова йде про систему підвищення кваліфікації працівників. Підвищення кваліфікації спрямоване на удосконалювання і поглиблення знань, умінь і навичок працівника в конкретному виді діяльності[14 c. 219-220].

Стимулюючу роль у підвищенні ефективності праці менеджерів виконує їх періодична атестація. Основна мета атестації - виявити здібності того чи іншого працівника, визначити міру його винагороди. При цьому активізується почуття відповідальності і спонукає його до більш повного використання своїх здібностей і досягнення кращих результатів у праці. Атестація дозволяє більш обґрунтовано вирішувати питання щодо просування працівників службою. Атестацію доцільно проводити не рідше 1 рази в 3-5 років.

На підставі характеристики, атестаційного листа і бесіди із працівником атестаційна комісія дає одну з наступних оцінок його діяльності:

1) відповідає займаній посаді,

2) відповідає займаній посаді за умови поліпшення роботи і виконання рекомендацій комісії з повторною атестацією через рік,

3) не відповідає займаній посаді.

Зрозуміло, підвищення ефективності управлінської праці не обмежується тільки розглянутими напрямками. На неї впливають і наступні фактори:

- удосконалення виробничої структури організації;

- раціональна організація виробництва і праці, у тому числі управлінського персоналу;

- оптимізація організаційної структури, форм і методів керування;

- удосконалення комунікаційних процесів тощо[10 c. 231-233].

Висновки

Поняття "ефективність управління" не одержало поки чіткого визначення і тлумачення ні в науковій літературі, ні в практиці управління. У вітчизняній і закордонній науковій літературі з менеджменту відзначаються спроби поділу понять "результативність управління" і "ефективність управління". Результативність управління розуміється як його цільова спрямованість на створення потрібних, корисних речей, здатних задовольняти певні потреби, забезпечити досягнення кінцевих результатів, адекватних поставленим цілям управління. У подібному трактуванні поняття "результативність управління" характеризується результатом, ефектом, що досягається суб'єктом управління завдяки його впливу на об'єкт управління.

Трохи інший зміст вкладається в поняття "ефективність управління", що пов'язано, насамперед, з неадекватністю термінів "ефект" і "ефективність". Ефект - це підсумок, результат діяльності, тоді як ефективність характеризується відношенням ефекту до витрат ресурсів, що забезпечили одержання ефекту.

Застосуванню цієї якісної залежності для кількісної оцінки ефективності управління перешкоджає низка обставин, пов'язаних з поняттям "ефективність":

1) виникає проблема оцінки результатів, що не зводяться до єдиного вимірника;

2) складно віднести отримані результати на рахунок визначеного суб'єкта чи виду управління;

3) необхідно враховувати фактор часу - багато управлінських заходів дають ефект через деякий час (підбор кадрів, їхнє навчання тощо);

4) неправомірно вважати результати керованих процесів підсумком тільки управлінської діяльності. Основна частина продукту створюється виробниками, а не управлінцями. Тому некоректно порівнювати результат усього господарювання з витратами тільки на управління. Виникає обґрунтоване бажання поставити в знаменник попередньої формули ефективності витрати на здійснення всієї діяльності, а не тільки управління.

Ефективність управління можна вимірювати за результатами керованих об'єктів і процесів. І все ж встановлення ефективності власне управління можливе, але за допомогою іншого використання вихідної логічної формули. Наприклад, способи управління, що дозволяють досягти заданого фіксованого результату за найменших витрат на управління відповідають вищому рівню ефективності. Чи досягнення максимального результату в умовах обмеження витрат на управління свідчить про найвищий показник ефективності управління.

Фірма " XEROX " це-то одна з найбільших компаній США, чиєю продукцією користується весь світ. Він займає одне з провідних місць у світі по виробництву високоточної та якісної електронної техніки для дому і офісу. Але історія злету, падіння і відродження "Ксерокс" не кожен знає, «Досвід "XEROX"- наука для всіх, кому доведеться займатися вирішенням аналогічних проблем, незалежно від напрямку діяльності ». Досвід "XEROX" показує наскільки важкий шлях для досягнення мети на ринку, де діють конкуренти, а споживач купує кращі і найбільш дешеві товари. Історія "XEROX" - це приклад наполегливої ??подолання величезних труднощів і це застереження для тих, хто не впевнений у своїх силах, але вибирає свій шлях у бізнесі та управлінських рішень.

Резюме

Під ефективністю менеджменту ми будемо розуміти, складну багатогранну категорію, яка відображає характерні особливості економічних, соціальних, організаційних та інших явищ.

Ефективність управління, як соціально-економічна категорія, - це результативність даної діяльності, ступінь раціонального використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів. Функціональна роль ефективності управління - відображати рівень і динаміку його розвитку, якісну і кількісну сторони даного процесу.

Ефективність можна розрізняти як потенційну і реальну. Потенційна ефективність оцінюється попередньо, реальна визначається отриманими на практиці результатами.

Ефективність управління буває тактичної і стратегічної. Тактична ефективність відображає отримання ефекту в найближчому часі, стратегічна в майбутньому.

У досягненні високої ефективності менеджменту велику роль відіграють характеристики системи, механізму і процесу (технології) менеджменту. Однак, ефективність менеджменту завжди мінлива і визначається не тільки внутрішніми факторами, але і зовнішніми - станом економіки, конкуренцією, соціально політичної обстановки та ін При цьому зовнішня і внутрішня ефективність менеджменту повинні бути збалансовані.

Сучасна наука виділяє три групи основних принципів, що визначають ефективність менеджменту.

Принципи пріоритетів в менеджменті. Головними з них є:

пріоритети людського фактора - вмотивована діяльність, професіоналізм;

принципи критичних чинників - облік чинника часу, розвиток інформаційних технологій, корпоративність, як форма ефективної співпраці та партнерства;

основні принципи орієнтування - управлінська діяльність включає в себе розробку мети, місії та стратегії менеджменту, забезпечення якості, створення умов творчості (система «думай сам») і ін

У чому ж полягає проблематика оцінки ефективності менеджменту?

В першу чергу це пов'язано з тим, що результат може бути як прямим (безпосереднім), так і непрямим (віддаленим). По-друге, результат може принести соціально-економічний, соціально-психологічний і соціально-організаційний ефект. По-третє, ми можемо отримати виключно економічний, виробничий ефект. Соціальний і економічний ефект знаходяться в постійному протиріччі. Зростання соціального ефекту може викликати зниження економічного ефекту і навпаки.

Resume

Effectiveness of Management we understand the complex multifaceted category, which reflects the characteristics of the economic, social, organizational and other phenomena.

Management effectiveness, as a socio-economic category - is the impact of this activity, the degree of the rational use of material, financial and human resources. The functional role of performance management - to reflect the level and dynamics of its development, qualitative and quantitative part of the process.

Efficiency can be distinguished as a potential and real. The potential effectiveness of previously estimated, the actual practice is determined by the results obtained.

Management effectiveness is a tactical and strategic. Tactical efficiency, the receipt of the effect in the near term, strategic in the future.

To achieve high performance management play an important role characteristics of the system, mechanism and process (IT) management. However, the effectiveness of management is always variable and is determined not only by internal factors, but external - state of the economy, competition, social and political situation, etc. The external and internal management efficiency must be balanced.

Modern science has identified three groups of key principles for the effective management.

The principle of priority in management. The main ones are:

priorities of the human factor - Motivated, professional;

principles of critical factors - the time factor, the development of information technology, corporate, as a form of effective collaboration and partnership;

guiding principles - management activities include the development of purpose, mission, and strategy management, quality assurance, enabling creativity (a "think for yourself"), etc.

What is the problems of assessing the effectiveness of management?

This is primarily due to the fact that the result can be direct (immediate) and indirect (remote). Secondly, the result can bring socio-economic, socio-psychological, social and organizational impact. Third, we can get only the economic, industrial effect.

Список використаної літератури

1. http://mnovosti.ru//xerox.html. О XEROX.

2. http://www.xerox.ru/thems/basic/materials-index.asp?folder=877. О компании XEROX.

3. Баєва О. В. Основи менеджменту: Практикум/ О. В. Баєва, Н. І. Новальська, Л. О. Згалат-Лозинська. К.: Центр учбової літератури, 2007. 522 с.

4. Белінський П.І, Лук'янова Л.М., Манилич М.І. Основи менеджменту організації: Навч.-метод. посібник/ Чернівці, 1999. 188 с.

5. Вершигора Е. Менеджмент: Учебное пособие/ Евгений Вершигора,. М.: Инфра-М, 2004. 256 с.

6. Виханский О. Менеджмент: [Учебник]/ О. С. Виханский, А. И. Наумов. [2-е изд.]. М.: Фирма "Гардарика", 2003. 415 с.

7. Галицкий В.П Забезпечення ефективної діяльності організації.К., 2002.

8. Герчикова И. Менеджмент: Учебник : [Для экон. спец. вузов]/ Ирина Герчикова,. 2-е изд., перераб. и доп.. М.: Банки и биржи, 2002. 478 с.

9. Гріфін Р. Основи менеджменту: Підручник для студ. екон. спец./ Рикі Гріфін, Володимир Яцура,. Львів: БаК, 2001. 605 с.

10. Єрмоленко М. Менеджмент: Навч. посіб - К.: Наукова академія управління, 2006. 655 с.

11. Казанцева А.К. Общий менеджмент: Дайджест учебного курса. М.: ИНФА. 2010. 252с.

12. Мартиненко М. Основи менеджменту: Підручник/ Микола Мартиненко,. К.: Каравела, 2005. 494 с.

13. Монастирський Г.Л. Теорія організації: Навч.посіб. К: Знання, 2008. 319с.

14. Осовська Г. Основи менеджменту: Підручник/ 3-е вид. пероф. і доп. К.:Кондор, 2006. 661 с.

15. Робінс С. Основи менеджменту: учбовий посібник/ Стефан П. Робінс, Девід А. ДеЧенцо,; Пер. с англ. А. Олійник, М. Корчинська, Р. Ткачук,. К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2002. 671 с.

16. Романчук Агнешка Журнал Синергія «XEROX-Poland: як ми працюємо в новому столітті».

17. Рульєв В.А., С.О. Гутивик Менеджмент: Навч. посіб. К.:Центр учбової літератури, 2011. 312 с.

18. Хміль Ф. Менеджмент: Підручник для студ. вуз./ Федір Хміль,. К.: Академвидав, 2005. 607 с.

19. Шегда А. Менеджмент: Учебник/ Анатолий Шегда,. 3-е изд., испр. и доп.. К.: Знання, 2006. 645 с.

Додаток А

Критерії ефективності організації

Размещено на Allbest.ru